Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 911.3:316.776+502.31(477)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук

Суспільно-географічні основи інформаційного розвитку соціогеосистем

11.00.02 - Економічна та соціальна географія

Нємець Костянтин Аркадійович

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної та соціальної географії географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, член - кореспондент АПН України Олійник Ярослав Богданович, декан географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри економічної та соціальної географії.

Офіційні опоненти:

доктор географічних наук, професор Топчієв Олександр Григорович, Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, завідувач кафедри економічної і соціальної географії;

доктор географічних наук, професор Шаблій Олег Іванович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри економічної та соціальної географії;

доктор географічних наук, професор Степаненко Анатолій Васильович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу проблем національної безпеки.

Провідна установа: Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, кафедра економічної географії та екологічного менеджменту. Захист відбудеться 25 квітня 2006 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.07 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: ДСП - 680, м. Київ, пр. Акад. Глушкова, 2, географічний факультет, ауд. 312.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий 22 березня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор географічних наук, професор С.І. Іщук.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Загострення протиріч у соціогеосистемах різних ієрархічних рівнів внаслідок утилітарного підходу суспільства у взаємодії з природним середовищем призвело до розвитку глобальної соціально - геоекологічної кризи. Антропогенне навантаження на природу вже перевищує порогові значення, які визначають втрату здатності природних систем до самовідтворення, і супроводжується глобалізацією всіх процесів у соціогеосистемах, що свідчить про необхідність переходу на принципово нові технології природокористування. Нагальною проблемою сучасності є опанування нестримно зростаючого потоку інформації, який в умовах глобалізації руйнує всі звичні уявлення про державні кордони, регіональні процеси, територіальний розподіл ринку товарів, послуг, праці тощо. Інформація стала найважливішим чинником суспільного розвитку, впливає на ефективність взаємодії суспільства і природи, визначає темпи і перспективи розвитку соціогеосистем. Стійкий розвиток, як єдина умова існування цивілізації, можливий лише при інформаційному управлінні на основі науково обґрунтованого прогнозу всіма процесами енергетичної, речовинної і інформаційної взаємодії у соціогеосистемі. Тому дослідження цієї проблеми є пріоритетним напрямком сучасної науки. Ще у другій половині ХХ століття було встановлено, що тріада фундаментальних понять сучасної науки - "енергія" - "речовина" - "інформація" - тісно пов'язані між собою і у сукупності повністю визначають всі особливості розвитку, взаємодії і функціонування систем різної природи, що надає особливої актуальності їх дослідженням. Географічний підхід завдяки комплексності та орієнтації на просторовий аналіз різних аспектів процесів найбільш адекватний для розв'язання вказаної проблеми, що визначає провідну роль географічних наук у досягненні гармонійної взаємодії суспільства і природного середовища. Особливо важливими є суспільно - географічні дослідження, у яких поєднуються методи вивчення соціальних і природних систем. Для суспільної географії нові підходи у дослідженнях соціогеопроцесів пов'язані з подальшим вдосконаленням теоретико - методологічних засад, зокрема, розробки понятійного апарату, адекватного досліджуваним проблемам інформаційної взаємодії соціальних і природних систем і здатного узагальнити та інтегрувати наукові поняття синергетики, кібернетики, теорії інформації, нерівновагої термодинаміки, суспільних наук тощо для успішного вирішення поставлених сучасним соціальним запитом завдань. Отже, надзвичайно актуальним є дослідження інформаційної взаємодії соціальних і природних систем з позицій суспільної географії для розробки нових методів аналізу та прогнозування стану соціогеосистем з метою ефективного управління їх розвитком, що й зумовило вибір теми дисертації.

Зв'язки роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження безпосередньо пов'язане з науково - дослідною роботою, що виконується у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на кафедрі економічної і соціальної географії за темою "Суспільно - географічні основи регіонального природокористування" (№ 0101U002601), у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна на економічному факультеті за темою “Особливості формування соціального ринкового господарства України в умовах глобалізації” (№ 0103U004258), в Українському науково - дослідному інституті екологічних проблем (м. Харків) за темою № П-20/2005 "Оцінка раціональності господарського використання малих річок Харківської області та визначення комплексу природоохоронних заходів в їх басейнах" (№ 015U003453), в науково - виробничому об'єднанні "Укрекогеобуд" (м. Харків) при розробці методичного посібника до ДБН (№ А.2.2-1-2003) "Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд" за наказом Державного комітету України з архітектури і будівництва.

Мета і задачі дослідження. Метою є теоретико - методологічне обгрунтування ролі суспільної географії у дослідженні інформаційного обміну в соціогеосистемах, а також інформаційної концепції взаємодії суспільства і природи для ефективного управління станом соціогеосистем в умовах подолання глобальної соціально - екологічної кризи і переходу до інформаційного суспільства. Досягнення поставленої мети потребувало вирішення таких теоретико - методологічних та прикладних задач:

- з'ясування з позицій суспільної географії змісту нового соціального запиту стосовно дослідження інформаційних процесів в соціогеосистемах різних рівнів;

- розкриття сутності інформаційної складової суспільно-географічного процесу в умовах глобалізації, розвитку глобальної соціально - екологічної кризи та переходу до інформаційного суспільства;

- вдосконалення методологічних засад суспільної географії і обгрунтування інформаційних процесів в соціогеосистемах як об'єкту її дослідження;

- визначення типів інформаційного обміну, видів інформації та їхньої ролі у взаємодії соціальних і природних систем;

- визначення ролі інформаційного обміну та інформаційного ресурсу у розвитку суспільства;

- з'ясування та формулювання закономірностей перетворення інформації в процесах взаємодії соціальних та природних систем;

- обгрунтування та побудова інформаційних моделей взаємодії суспільства та природи на основі закономірностей інформаційного обміну;

- математичне моделювання інформаційних процесів в природних системах для встановлення часово - просторових закономірностей генерації та змін інформації;

- обгрунтування методу інформаційного аналізу стану та динаміки соцігеосистем та його застосування для дослідження регіональних соціогеосистем України;

- формулювання основних принципів інформаційної взаємодії суспільства та природи;

- обгрунтування інформаційної концепції взаємодії суспільства та природи, як метрологічної основи нового напряму суспільної географії - інформаційно - кібернетичної географії;

- обгрунтування концептуальної інформаційної моделі розвитку суспільства і соціальних систем;

- обґрунтування інформаційно - ноосферної стратегії глобального соціуму у взаємодії з природним середовищем;

- обґрунтування інформаційно - синергетичної парадигми суспільної географії як розвитку її методологічних засад.

Об'єктом дослідження є інформаційна складова суспільно - географічного процесу в соціогеосистемах різних ієрархічних рівнів як об'єктів управління для подолання негативних наслідків глобальної соціально - екологічної кризи і переходу до інформаційного суспільства.

Предметом дослідження є методологічні та прикладні основи дослідження часово - просторових закономірностей інформаційних процесів в соціогеосистемах, які визначають можливість гармонізації взаємовідносин між соціальними і природними складовими через управління ними.

Методологічною основою дисертаційної роботи є основні положення сучасної суспільної географії, теорії інформації, кібернетики та синергетики стосовно вивчення часово - просторових аспектів інформаційної взаємодії та взаємної адаптації суспільства і природи, а також праці вітчизняних та зарубіжних вчених різних галузей знань, в яких висвітлено загальні проблеми еволюції та стійкості соціальних та природних систем, філософські та загальнонаукові проблеми інформаційної взаємодії систем, синергетичні закономірності перетворення інформації, інформаційні аспекти управління системами, методи моделювання соціальних та природних систем, питання подолання негативних наслідків глобалізації і глобальної соціально - екологічної кризи тощо. Великий внесок у вирішення різних аспектів згаданих проблем зробили українські вчені: М. Багров, Г. Балабанов, Г. Бачинський, В. Боков, Б. Герасимов, А. Голіков, М. Гродзинський, С. Дорогунцов, С. Іщук, О. Ковальов, О. Маринич, М. Нікітіна, Я. Олійник, В. Палієнко, М. Пістун, Л. Руденко, В. Руденко, А. Степаненко, О. Топчієв, І. Черваньов, О. Шаблій, Г. Швебс, П. Шищенко та багато інших; російські науковці: В. Адров, А. Арманд, П. Бакланов, О. Берлянт, Г. Бондарик, Г. Булкін, А. Вістеліус, Е. Войшвілло, Б. Гриманін, О. Девдаріані, Л. Дємєнтьєв, С. Капиця, О. Князєва, А. Кобляков, С. Курдюмов, Г. Малінецький, А. Маміконов, М. Мойсєєв, М. Реймерс, О. Ретеюм, Є. Сєдов, В. Сочава, А. Урсул, Д. Чернавський; зарубіжні вчені: П. Берже, Л. Бріллюен, В. Вайдліх, К. Відаль, Н. Вінер, Р. Галлагер, Р. Гілмор, Д. Гроп, В. Ебелінг, А. Енгель, Т. Еріксон, П. Еткінс, І. Земан, Дж. Каррері, А. Левіт, Б. Мандельброт, Гр. Ніколіс, Дж. Ніколіс, Р. Пентл, І. Помо, Т. Постон та І. Стюарт, І. Пригожин, Д. Рюель, Дж. Трауб, Р. Файстель, Г. Хакен, Р. Хартлі, А. Шейдеггер, К. Шеннон, A. Giddens, J. Palmer та інші.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає системний синергетичний підхід, а також методи: діалектичний, системно - структурний, системно - функціональний, монографічний, системного моделювання, математико - статистичний, картографічний, порівняльний, систематизації, історичний, математико-аналітичний.

Інформаційну базу дослідження представляють закони України, нормативно - правові акти та матеріали законодавчих і виконавчих органів влади України, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерств та відомств з питань соціального та економічного розвитку України тощо.

Наукова новизна одержаних особисто автором результатів полягає в тому, що вперше:

- встановлено, що сучасний соціальний запит вимагає визначення основних принципів, закономірностей і законів інформаційної взаємодії соціальних і природний складових соціогеосистем з метою ефективного управління ними для досягнення гармонійної взаємної адаптації і подолання негативних наслідків глобалізації у процесі формування ноосферного світогляду та переходу до інформаційного суспільства;

- розкрито інформаційну суть взаємодії суспільства та природи як циклічно - неперервне перетворення і накопичення інформації, зокрема, прискорене перетворення структурно інформації природних систем в соціальну (наукову) інформацію суспільства;

- теоретично обґрунтовано, що інформаційні процеси в соціогеосистемах, як сутність інформаційної складової соціогеопроцесу, є предметом дослідження суспільної географії;

- встановлено гносеологічну суперечність в інформаційній взаємодії соціальних та природних систем, яка проявляється у невідповідності кількості загальної та цінної інформації, отримуваної з природного середовища соціумом, і обґрунтовано відповідний критерій ефективності природокористування;

- виявлено типи інформаційного обміну і види інформації в соціогеосистемах;

- виявлено закономірності перетворення інформації в процесах взаємодії соціальних і природних систем за схемою: структурна - моніторингова - оперативна - управляюча - структурна;

- розкрито сутність науково - технічного прогресу суспільства як постійну неперервну зміну виконавських систем у всьому спектрі соціальних потреб під впливом накопичення інформації;

- теоретично обґрунтовано і побудовано інформаційні моделі взаємодії соціальних та природних систем, які описують розвиток суспільства або задоволення соціальних потреб як процес послідовної зміни стратегій суспільства з багаторазовою дискретною адаптацією виконавчих систем в межах окремих стратегій;

- побудовано і досліджено інтегровану інформаційну модель соціогеосистеми, яка поєднує процеси зміни стану природних систем, їх рефлексії суспільством, послідовної адаптації виконавчої системи і задоволення соціальної потреби;

- виявлено на математичних моделях процесів матеріального переносу основні закономірності генерації, зміни та перетворення структурної інформації природних систем для енергетичної та речовинної взаємодії;

- розкрито сутність зміни суспільного ладу та інших соціальних процесів як трансформацію стратегій інформаційної взаємодії суспільства з природним середовищем;

- виявлено особливості інформаційної складової соціогеопроцесу в Україні, показано, що ентропія розподілу параметрів розвитку регіонів відображає основні часово - просторові закономірності розвитку суспільства;

- сформульовано основні принципи інформаційної взаємодії суспільства і природи;

- науково обґрунтовано інформаційну концепцію взаємодії суспільства й природи, яка може бути методологічною основою інформаційно - кібернетичної географії;

- науково обґрунтовано принципи формування інформаційно - ноосферної стратегії розвитку глобального соціуму на основі застосування основних закономірностей інформаційного обміну в соціогеосистемах;

- обґрунтовано і сформульовано інформаційно - синергетичну парадигму суспільної географії, як розширення її теоретико - методологічних засад.

Практичне значення результатів дослідження. Результати досліджень можуть бути використані органами влади України, науковими, проектно - конструкторськими та вишукувальними організаціями та установами, навчальними закладами всіх типів і рівнів для:

- методологічного вдосконалення і розвитку суспільної географії як наукового напрямку і навчальної дисципліни;

- обгрунтування та розробки нових соціально - географічних методів дослідження інформаційних процесів у соціогеосистемах на підґрунті інформаційно - синергетичної парадигми;

- обгрунтування і формування міжнародних та національних програм наукових досліджень інформаційної взаємодії суспільства та природи на глобальному, регіональному та локальному рівнях як необхідної умови переходу до інформаційного управління соціогеосистемами;

- планування розвитку та оптимізація наукових досліджень проблем гармонізації взаємовідносин суспільства і природи, подолання негативних наслідків глобальної соціально - екологічної кризи і переходу до інформаційного суспільства як передумови стійкого розвитку і ноосфери;

- вдосконалення методів і методик суспільно - географічного дослідження, оцінки стану і прогнозу регіонального розвитку України на основі інформаційних моделей взаємодії в соціогеосистемах;

- обгрунтування та розробки програм інформаційного управління соціальним і економічним розвитком регіонів України на основі врахування особливостей інформаційного обміну між соціальними та природними системами;

- просторово - часової оптимізації функціонування мультисистем природокористування на основі інформаційних моделей взаємодії в соціогеосистемах;

- вдосконалення, розвиток і реформування системи освіти на основі інформаційних моделей когнітивних процесів як необхідної умови трансформації суспільного менталітету для оптимізації взаємодії суспільства і природи;

- моделювання та прогнозування розвитку різних складових соціогеосистем для обгрунтування, розробки і реалізації конкретних алгоритмів та систем інформаційного управління соціогеопроцесом;

- розробки теоретичних основ формування інформаційно - ноосферної стратегії глобального соціуму на основі інформаційного управління соціогеосистемами різних рівнів;

- розробки науково обґрунтованих алгоритмів формування систем цілей природокористування для задоволення соціальних потреб на основі врахування основних закономірностей інформаційного обміну в соціогеосистемах.

Результати досліджень автора впроваджені у науково - дослідній роботі, що виконується у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на кафедрі економічної та соціальної географії за темою "Суспільно - географічні основи регіонального природокористування" (№ 0101U002601), у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна на економічному факультеті за темою “Особливості формування соціального ринкового господарства України в умовах глобалізації” (№ 0103U004258), в Українському науково - дослідному інституті екологічних проблем (м. Харків) у роботі за темою № П-20/2005 "Оцінка раціональності господарського використання малих річок Харківської області та визначення комплексу природоохоронних заходів в їх басейнах" (№ 015U003453) для оцінки різноманіття і перспективності річкових басейнів для природокористування, в науково - виробничому об'єднанні "Укрекогеобуд" (м. Харків) при розробці методичного посібника до ДБН (№ А.2.2-1-2003) "Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд" за наказом Державного комітету України з архітектури і будівництва для опису сучасних підходів до моделювання гідрогеологічних процесів, при розробці концепції географічної освіти в Україні, написанні навчальних посібників "Соціальна екологія", "Методи багатовимірного статистичного аналізу в гідрогеології", підготовці двох навчально - методичних розробок і двох спецкурсів для студентів спеціальностей "Гідрогеологія" та "Економічна і соціальна географія".

Особистий внесок автора. Дисертаційне дослідження є одноосібно написаною науковою роботою, в якій реалізовано ідеї автора стосовно ролі суспільної географії в дослідженні інформаційних процесів в соціогеосистемах, формуванні інформаційного суспільства, інформаційному управлінні взаємодією соціальних та природних систем, формуванні інформаційно - ноосферної стратегії людства, інформаційно - синергетичної парадигми суспільної географії, переході до стану ноосфери. Усі відображені в дисертації висновки і положення наукової новизни одержані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використані лише ті ідеї й положення, які отримані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації та отримані результати доповідались на конференціях, симпозіумах, з'їздах: Міжнародній науково - практичній конференції "Проблемы создания единой системы экологического образования и воспитания в Украине (Харків, 1994), Міжнародній науково - практичній конференції "Високі технології виховання" (Харків, 1995), науково - практичній конференції з проблем роботи з обдарованими дітьми (Полтава, 1995), Міжнародній науково - практичній конференції з проблем розвитку геоморфологічних досліджень (Київ, 1996), Міжнародній науково - практичній конференції (Луцьк, 1996), Міжнародному науково - методичному семінарі з проблем географічної і картографічної освіти (Харків, 1996, 1997, 1998, 1999, 2000, 2001, 2002, 2003), Міжнародній науково - практичній конференції з проблем геоекологічної освіти (Воронеж, 1996), Міжнародній науково - практичній конференції "Экологическое образование и его роль в обеспечении устойчивого развития Крыма" (Сімферополь, 1996), Міжнародній науково - практичній конференції з проблем екологічного виховання (Полтава, 1997), Міжнародній науково - практичній конференції "Благородные и редкие металлы" (Донецьк, 1997), на 5 міжнародному симпозіумі "Освоение месторождений минеральных ресурсов и подземное строительство в сложных гидрогеологических условиях" (Бєлгород, 1999), Міжнародній науково - практичній конференції “Экологическая и техногенная безопасность” (Харків, 1999), Міжнародній науково - практичній конференції "Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління" (Харків, 2000), Міжнародній науково - практичній конференції з екологічних проблем регіонів України (Харків, 2000), Міжнародній науково - практичній конференції "Університетська освіта України ХХІ століття: проблеми, перспективи, тенденції розвитку" (Харків, 2000), науково - практичній конференції "Харківська вища школа: методичні пошуки на рубежі століть" (Харків, 2001), Міжнародній науково - практичній конференції "Географічна освіта і наука в Україні" (Київ, 2003), Міжнародній науково - практичній конференції "Регіон - 2003: стратегія оптимального розвитку" (Харків, 2003), науково - практичних конференціях міжнародного водного форуму "АКВА Україна - 2003" (Київ, 2003), Міжнародній науково - практичній конференції "Суспільно - географічні проблеми розвитку продуктивних сил України" (Київ, 2004), ІХ з'їзді Українського географічного товариства (Чернівці, 2004), Міжнародному науковому семінарі "Львівська суспільно - географічна школа у національному і європейському вимірах" (Львів, 2005), Міжнародній науково - практичній конференції "Регіональні проблеми України: географічний аналіз та пошук шляхів вирішення" (Херсон, 2005), науково - практичних конференціях міжнародного водного форуму "АКВА Україна - 2005" (Київ, 2005), Міжнародній науково - практичній конференції (Тернопіль, 2005), Міжнародній науково - практичній конференції з краєзнавства (Орел, 2005), Міжнародній науково - практичній конференції "Проблеми європейської інтеграції і транскордонного співробітництва" (Луцьк, 2005).

Публікації. Результати досліджень опубліковані автором в одній одноосібній монографії обсягом 21,8 ум. - др. арк., п'яти монографіях у співавторстві загальним обсягом 36,4 ум. - др. арк.(автору належить близько 9,5 ум. - др. арк.), у 33 наукових статтях (близько 19,5 ум. - др. арк.), 18 матеріалах конференцій і 16 тезах доповідей на конференціях (загальний обсяг близько 10 ум. - др. арк.), а також частково викладені у методичному посібнику до ДБН Державного комітету України з архітектури і будівництва обсягом 9,5 ум. - др. арк. (з п'ятьма співавторами), навчальних посібниках "Соціальна екологія" обсягом 16,5 друкованих аркушів (з двома співавторами), "Методи багатовимірного статистичного аналізу в гідрогеології" обсягом 8,5 ум. - др. арк. (з чотирма співавторами) і "Навчально - методичний комплекс з курсу "Зовнішньоекономічні зв'язки України" обсягом 4,8 ум. - др. арк . (з чотирма співавторами).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, шести розділів з підрозділами, висновків, списку використаних літературних джерел та чотирьох додатків. Обсяг дисертації становить 336 сторінок комп'ютерного тексту, у тому числі 11 таблиць, 173 рисунки, 4 додатка. Список використаних джерел налічує 427 найменувань.

Основний зміст роботи

У першому розділі "Теоретико - методологічні основи досліджень інформаційної складової соціогеопроцесу" розглядаються інформаційна складова соціогеопроцесу (СГП), інформація як суспільно - географічне поняття, інформаційний ресурс суспільства як чинник соціального розвитку, інформаційні процеси в соціогеосистемах (СГС) як предмет дослідження суспільної географії. природний ноосферний географія

В структурі СГС порівняно з вихідним формулюванням додатково розглядаються елементи господарства (засоби, технології), які забезпечують ПК. Відповідно до цього в СГС існують три принципово різні за функціональним призначенням складові: соціум, господарство і природне середовище. Вони створюють систему інформаційної взаємодії з елементами, які є передавачами, приймачами і каналами передачі інформації:

1. Суб'єкт управління - соціум - ініціатор і споживач природокористування (ПК), який визначає практично всі параметри взаємодії з природним середовищем.

2. Об'єкт управління - природні системи (ПС) - джерела задоволення соціальних потреб, які є керованими (пасивними) учасниками процесу, але при закритичному збуренні здатні активно протистояти впливу соціуму.

3. Господарчі структури суспільства - канали прямого і зворотного зв'язку між суб'єктом і об'єктом управління, які є виконавчими системами (ВС) соціуму - інструментом його управління і впливу на природне середовище. Ефективність управління визначається досконалістю каналів прямого і зворотного зв'язку, тому стан і властивості ВС соціуму визначають рівень задоволення соціальної потреби і зміни (ступеню збурення) природного середовища.

Кожен із вказаних елементів має властивість генерувати, передавати, сприймати, накопичувати і запам'ятовувати інформацію, що циркулює по каналам прямого і зворотного зв'язку, адаптуватися відповідно до отримуваної інформації для збереження оптимального речовинно - енергетичного балансу в умовах, які неперервно змінюються. Інформаційна взаємодія між елементами системи управління ПК створює складні за змістом, насиченістю, структурою і розгалуженістю потоки інформації різного типу та інформаційні поля, які взаємодіють з інформаційними полями інших елементів СГС, не залучених безпосередньо до даного процесу ПК. У зв'язку з цим складна динамічна система, що складається з елементів управління ПК, соціальних систем (СС) та ПС, залучених до цього процесу побічно через речовинно - енергетично - інформаційний обмін, визначається як мультисистема природокористування. Інформаційна єдність суспільства і природи є основою їх загального спряженого розвитку і розвитку біосфери в цілому.

Характер ПК змінювався відповідно до технічних та технологічних можливостей суспільства. В стародавні часи соціальні потреби первісних людей органічно "вписувалися" в природні кругообіги енергії та речовини і не були для біосфери обтяжливими. З розвитком соціальних потреб і суспільного виробництва почав формуватися новий і згубний для біосфери кругообіг речовин - антропогенний. Науково - технічна революція багаторазово посилила технічні і технологічні можливості суспільства, масштаби господарської діяльності людства стали порівняними з геологічними процесами на Землі, а за темпами зростання значно перевищили швидкість природної еволюції геосистем, які, не встигаючи адаптуватися до антропогенних чинників, деградують. Екологічні проблеми, акумулюючись і не знаходячи вирішення, стали переростати у глобальну екологічну кризу, посилилися деструктивні процеси у суспільстві, що у сукупності свідчить про розвиток глобальної соціально - екологічної кризи. Для її подолання потрібна термінова зміна стратегії ПК на основі результатів поглибленого дослідження взаємодії суспільства і природного середовища, особливо її інформаційних компонентів.

Дослідженням інформації й інформаційного обміну між системами присвячена велика бібліографія. Це, наприклад, роботи В. Адрова, О. Арманда, Л. Бриллюена, Є. Войшвілло, Р. Галлагера, В. Корогодіна, Ю. Мельнікова, Є. Сєдова, Р. Стратоновича, А. Урсула, Р. Хартлі, Д. Чернавського, К. Шеннона і багатьох інших авторів. У даному дослідженні прийнято визначення інформації Г. Кастлера (1967), детально розглянуте Д. Чернавським (2004), а саме, інформація - це запам'ятований вибір одного варіанта з декількох можливих і рівноправних. Воно пов'язане з уявленнями про еволюцію системи, коли в точці біфуркації вибір одного з варіантів розвитку визначає наступну траєкторію руху системи. В неорганічних ПС інформація запам'ятовується у структурі як "законсервована" структурна інформація; в біологічних системах фіксація інформації відбувається на різних рівнях - від філогенезу до онтогенезу; у СС інформація фіксується як соціальний досвід і знання.

Нами встановлено наступні типи інформаційного обміну в СГС: управляючий, адаптивний, пізнавальний (когнітивний). В них приймають участь види інформації: управляюча, структурна, моніторингова, оперативна, адаптивна. У розвитку суспільства визначальну роль відіграє соціальна інформація, яка виконує багато соціальних функцій (комунікативну, управляючу, науково - пізнавальну, навчально - виховну, регулятивну та ін.), Найважливішим її різновидом є наукова інформація - узагальнені знання і соціальний досвід. У ПК здійснюються перетворення інформації за схемою: структурна - моніторингова - оперативна - управляюча - структурна, що є інформаційною сутністю ПК. У дослідженнях інформаційної взаємодії важлива оцінка кількості інформації, як функції розподілу параметрів системи, і цінності інформації, як міри зростання ймовірності досягнення цілі за її допомогою.

Мультисистема ПК характеризується узагальненою енергією задоволення соціальної потреби. Її частина витрачається на поточний видобуток ресурсу з ПТС, інша зберігається у потенційному вигляді. Наукова інформація через зміну цільового вектору і розробку більш досконалої ВС звільняє потенційну енергію, переводить матеріальні сили в активний стан, прискорює процеси речовинно-енергетичного обміну. Ця особливість перетворює її в найважливіший стратегічний інформаційний ресурс суспільства. Прогрес суспільства проявляється у більшій упорядкованості, що пояснюється дією принципу накопичення інформації. Зростаючий обсяг інформації підсилює інформаційну взаємодію соціумів і їхню суспільну активність. Тому зростає роль інформаційного управління, яке формує певний імператив поведінки суспільства через насичення його інформацією, як реалізацію інформаційного ресурсу суспільства через функції соціальної інформації.

Розмаїття ПС вимагає їх диференційованого розгляду за історією розвитку, можливістю спостереження, опису, якісного і кількісного дослідження, інтерпретації еволюції, схильністю до антропогенного впливу, прогнозованістю, особливостями інформаційного обміну тощо. Ми розділяємо ПС на: а) геологічні системи, - джерела видобування корисних копалин - розвиваються і функціонують у іншому часовому масштабі порівняно з розвитком суспільства; б) географічні системи більш динамічні - розвиваються частково в історичному вимірі часу, але їхні зміни відчутно проявляються протягом багатьох тисяч або сотень років; в) природно - техногенні системи, що інтенсивно змінюються діяльністю людини всупереч природним законам, постійно знаходячись у нерівновагому стані.

В структурі об'єкту суспільної географії - СГС поєднуються ПС і СС, які значно складніші за структурою, динамікою, поведінкою, функціонуванням тощо. Головним джерелом нестабільності СГС є протиріччя між біологічною і соціальною сутністю людини. СС розвиваються набагато швидше від ПС, що зумовлює протиріччя між ними. Прискорення процесів інформаційного обміну і нагальна необхідність їхнього дослідження призводять до того, що багато традиційних географічних понять вимагають уточнення в нових умовах функціонування суспільства. Зокрема, нами визначено інформаційно-суспільно-географічний простір, як простір антропосфери, де існують соціум, господарство і природні системи, територіальна організація, властивості і зв'язок (між собою та зовнішнім середовищем) яких зумовлені складною взаємодією полів різних ознак, а єдність і оптимізація здійснюються через інтерференцію та взаємодію їхніх інформаційних полів. Необхідність цього поняття зумовлена тим, що інформаційний ресурс суспільства є найважливішим чинником суспільного розвитку і тому повинен враховуватись у моделях розвитку СГС, для яких характерні нелінійні ознаки і процеси: нестійкість, схильність до загострення і виникнення катастроф, множинність станів, біфуркації, самоорганізація, стохастичність, еволюція тощо. Нові вимоги до наукового апарату суспільної географії, зумовлені підвищенням її ролі у вирішенні глобальних проблем взаємодії суспільства та природи, потребують впровадження інформаційно - синергетичної парадигми.

Другий розділ "Суспільно - географічні особливості інформаційної взаємодії в соціогеосистемах" присвячено розгляду ролі інформації в актогенезі, інформаційного обміну в ПС та СС, структурної інформації в ПС, розвитку інформаційної взаємодії суспільства і природи.

В ПК суспільство отримує і "розшифровує" структурну інформацію ПС - це одна з найважливіших особливостей інформаційного обміну в СГС. Частина цієї інформації, засвоєна суспільством, є цінною, визначає ефективність ПК і гармонійність взаємин суспільства та природи. Інформація, яку соціум не може осмислити й узагальнити, не враховується в ПК і виявляється незатребуваною. У цьому проявляється гносеологічне протиріччя ПК, яке можна сформулювати як невідповідність загальної і цінної інформації, одержуваної соціумом з навколишнього середовища. Відношення обсягів загальної (І_з) і цінної (І_ц) інформації ми визначаємо, як гносеологічний критерій ефективності ПК: К_г = І_ц/ І_з. З наближенням К_г до одиниці ефективність ПК зростає. Отже, соціум, який має більші можливості для отримання, переробки і використання інформації із ПС (його господарювання має більше значення К_г), відзначається більшою конкурентноздатністю (стійкістю), тому що здатний задовольняти соціальну потребу при меншому збуренні ПС.

Основою розробки і вдосконалення технологій ПК є наукова інформація (загальне і спеціальне знання за В. Карташовим), яка визначає три компоненти ВС: засоби, методи і умови задоволення соціальної потреби. Їхня варіабельність при плануванні і управлінні ПК дозволяє оптимізувати ВС. Засоби є будь-які матеріальні системи чи об'єкти, наукові поняття та абстракції, які використовуються для задоволення актуальної соціальної потреби. Методи - це знання закономірностей взаємодії і трансформацій тих систем, що потрапляють у сферу дії засобів, це технології ПК, які повинні повністю "вписуватись" у природні кругообіги речовини й енергії. Умови задоволення потреби є обмеженням технологій з боку ПС й одночасно визначають ступінь їх збурення в ПК.

Цілеспрямування у ПК має варіабельний характер, що визначає можливість формування альтернативних ВС. У цілеспрямуванні послідовно приймаються два компроміси (В.Карташов, 1996). Перший є вирішенням проблеми "бажане - можливе" - прагнення найкраще задовольнити соціальну потребу обмежується наявними засобами і методами. Спектр вирішення цієї проблеми - від розробки нових засобів і технологій до трансформації (обмеження) потреби. Цей компроміс є тимчасовим оптимумом і визначає стратегію ПК. З розвитком системи знань (накопиченням наукової інформації) соціальні потреби стають різноманітнішими, що стимулює прогресивне отримання і засвоєння інформації з ПС. Отже, зростання соціальних потреб і накопиченої та засвоєної суспільством інформації, по - перше, взаємозалежне і, по - друге, відбувається з прискоренням. Розвиток сучасної глобальної соціально - екологічної кризи показує, що біосфера наближається до кризового режиму функціонування з можливим вимиранням деяких біологічних видів, у тому числі і людини. Для радикального попередження загрозливої трансформації біосфери необхідна принципова зміна всіх стратегій ПК на основі природоцентричного підходу з відповідною зміною ментальних настанов суспільства. Другий компроміс вирішує проблему оптимального використання можливостей і визначає тактику ПК. Важливими ознаками енвайронментально орієнтованого суспільства є прагнення і реалізовані можливості отримання якомога більшої кількості цінної інформації з природного середовища для максимального задоволення соціальної потреби при мінімальному збуренні ПС.

В інформаційній взаємодії СС і ПС виділяється два аспекти - природний і соціальний. Перший, пов'язаний з дослідженням природного середовища для вибору стратегії і тактики ПК, стосується отримання й засвоєння інформації, яка виробляється і циркулює в ПС, забезпечуючи їх взаємодію і стійкість. Це важливо для побудови ефективної ВС і планування різних варіантів ПК. Суть соціального аспекту полягає у генеруванні суспільством інформації, яка дозволяє сформувати оптимальну ВС, що "вписується" в природне середовище. Ефективність ПК, його спрямованість і збалансованість залежать від усвідомлення суспільством відповідальності за наслідки своїх дій у природному середовищі. У цьому головну роль грає менталітет соціуму. Тому соціальний аспект включає й дослідження закономірностей розвитку соціуму для оцінки його стану, прогнозу можливих змін структури, менталітету, поводження, духовних і моральних цінностей тощо. Ця інформація має впливати на формування соціальних потреб відповідно до потенційних можливостей природного середовища.

Структурну інформацію ПС за ґенезою можна розділити на: літосферну, атмосферну, гідросферну, біосферну і антропосферну. Вона виконує в ПС ідентифікаційну і поведінкову функції. За характером обміну речовиною, енергією й інформацією ПС розподіляються на біологічні і мінеральні; біологічні підсистеми у свою чергу розділяються на рослинні і тваринні підсистеми, а мінеральні на локальні, регіональні та глобальні. Рівні інформаційної взаємодії біологічних підсистем: генетико - біологічний, психо - біологічний. У природних мінеральних системах визначено три рівні інформаційного обміну: локальний, регіональний, глобальний. СС поділяються на індивідуальні і соціумні, у яких виділено наступні рівні інформаційної взаємодії: індивідуально - генетичний, індивідуально - соціальний, соціумно - соціальний, національно - соціальний і глобально - соціальний.

Історія інформаційного обміну між людиною і природою починається з моменту формування перших примітивних соціальних потреб первісних людей. Обсяг і розмаїття цього процесу зростали з розвитком діяльнісної і виробничої спеціалізації людства. Визначні етапи: формування мови, писемності, розвиток друкарства, географічні відкриття середньовіччя, енергетична, науково - технічна та інформаційна революції, які послідовно змінювались у часі. Разом з інтенсивністю інформаційного обміну зростали протиріччя між СС та ПС. Вони зумовлені різними темпами розвитку соціуму і природного середовища, невідповідністю біологічного і соціального статусу людини. В цьому проявляється недосконалість узагальненої ВС суспільства, яке, взявши на себе функції системо - і режимоутворюючого фактора в мультисистемі ПК, не забезпечило належний рівень інформаційного обміну. По - перше, соціум не може понизити поріг чутливості каналу зворотного зв'язку щодо вихідних сигналів ПС і загрозливі ознаки їхньої деградації розпізнаються занадто пізно. По - друге, довготермінові прогнози розвитку ПС і ПТС проблематичні внаслідок невизначеності розвитку самих СС і відсутності надійних методів прогнозування. По - третє, існує проблема вибору контрольних параметрів ПС. По - четверте, не визначена інформаційна цінність компонентів вихідного вектору ПС. Аналіз історії і сутності інформаційної взаємодії суспільства та природи дозволяє сформулювати наступні її принципи: відповідності рівня задоволення соціальних потреб кількості інформації, що отримується із зовнішнього середовища і засвоюється; визначення критерієм розвитку і конкурентноздатності суспільства розмаїтість соціальних потреб і рівень їхнього задоволення; пріоритетного розвитку системи науково - інформаційного забезпечення природокористування..

У розділі 3 "Теоретичні основи моделювання інформаційної взаємодії в соціогеосистемах" розглядаються концепція інформаційної моделі СГС, вплив інформаційного обміну на техногенне збурення ПС, закономірності трансформації ВС в ПК, закономірності перетворення інформації в СГС та інтегрована інформаційна модель СГС.

Суспільство у розвитку і взаємодії з природою генерує нові соціальні потреби і формує відповідні вектори цілей. Побудова ВС вимагає конкретної інформації про об'єкт ПК, інакше соціум ризикує вибрати неоптимальний чи навіть помилковий варіант ВС. В активній фазі ПК соціум отримує моніторингову інформацію, обсяг якої повинен забезпечити надійну оцінку стану ПС, особливо, поблизу її критичної межі, що пов'язано з проблемою стійкості ПС. Це питання фундаментально досліджувалась О. Армандом, М. Гродзинським, В. Свєтлосановим та деякими іншими вітчизняними та зарубіжними авторами. Нами запропоновано кількісний критерій ступеня збурення ПС (Kr), як співвідношення швидкості зміни найбільш динамічних параметрів зовнішнього середовища і ПС (таблиця 1).

Таблиця 1 Стани ПС в залежності від значення Kr

Задоволення соціальної потреби можна визначити через міру збурення ПС, яка залежить від ефективності ВС і траєкторії ПК. Ефективність ВС визначається обсягом накопиченої інформації про конкретну ПС і з її збільшенням ступінь збурення ПС зменшується, що можна представити, як зростання узагальненої енергії ПС, створення додаткової можливості задоволення потреби і зміщення межі критичної зони ПС у напрямку зростання задоволення потреби. Залежність між положенням критичної зони ПС, вираженої через рівень задоволення потреби (Р), і кількістю накопиченої інформації (І) можна описати у такий спосіб:

І = аРⁿ (при n ? 1) (1)

Нелінійність моделі (1) пояснюється тим, що накопичення наукового знання істотно змінює його структуру внаслідок удосконалення наукового апарату. Цю особливість відображає коефіцієнт n - параметр прогресу. Він є відносно інваріантним, залежить від загального знання і може змінюватися, як функція від І. Коефіцієнт а - інерційний параметр ПС - визначає ухил графіка залежності (1), відображає інерційність (стійкість) ПС і визначається переважно обсягом спеціального знання. Виходячи з принципу відповідності рівня задоволення потреби і кількості накопиченої інформації, пропонується наступна інформаційна модель ПК:

I = I₀+kP^m, або I - I₀? ДI = kP^m (2)

де І - кількість накопиченої і переробленої інформації, отриманої із ПС; І₀ - вихідна кількість накопиченої інформації на початок даного циклу задоволення потреби; P - рівень задоволення соціальної потреби; k - коефіцієнт інформаційноємності даної потреби, який опосередковано відображає ефективність ВС, (k > 0); m - коефіцієнт, враховуючий прогресивне зростання ефективності ВС і кількості інформації, що отримується суспільством з ПС, (m ? 1).

У моделі (2) коефіцієнт k відображає загальний рівень науково - технічного потенціалу суспільства і визначає ухил траєкторії ПК. Коефіцієнт m залежить від кількості і якості наукової інформації. Соціум з високим науково - технічним потенціалом має більше значення m і може створити прогресуючі високоефективні ВС, які забезпечують його високу конкурентноздатність. Якісні зміни інформації і знання дозволяють в межах однієї стратегії послідовно вдосконалювати і змінювати ВС, які в свою чергу забезпечують видобування ще більшої кількості інформації.

Теоретична траєкторія ПК відображає точну (у функціональному розумінні) відповідність кількості накопиченої (переробленої) інформації і рівня задоволення соціальної потреби. Вони характеризують принципово різні умови природокористування:

Ситуація a). Поточна точка процесу знаходиться на оптимальній (рівноважної) траєкторії, тобто, зберігається повна відповідність величин І і Р, ситуація є ідеальною.

Ситуація b). Поточна точка процесу знаходиться нижче оптимальної траєкторії. Відповідність І і Р порушена - в еквівалентному представленні Р більше І, тобто, задоволення потреби випереджає приріст кількості інформації. Дефіцит інформації обмежує можливості прогнозування зміни мультисистеми ПК, бо важко передбачати і враховувати його прямі і побічні наслідки. Внаслідок цього даний варіант ПК може виявитися неоптимальним, кризовим або навіть катастрофічним. У цій ситуації ВС неадекватна об'єкту ПК і не може до нього впевнено адаптуватися, бо її обґрунтована корекція неможлива. Отже, недооцінка в проектах ПК науково - інформаційного забезпечення неприпустима і спроби зменшити вартість капітальних чи експлуатаційних витрат за рахунок спрощення системи моніторингу завжди призводить до серйозних наслідків, що підтверджено практикою ПК.

Ситуація c). Поточна точка процесу знаходиться вище оптимальної траєкторії - в еквіваленті І більше Р, тобто, ріст кількості інформації випереджає задоволення потреби, частина інформації виявляється надлишковою, внаслідок чого вона втрачає цінність. Суспільство має невиправдано великі витрати на отримання інформації із зовнішнього середовища, але ВС може адаптуватися до змін об'єкту ПК і тому здатна працювати в оптимальному режимі. Протиріччя між діючою ВС і кількістю інформації полягає в тому, що остання адекватна більш досконалій ВС, тому виникають передумови для трансформації ВС з метою повнішого задоволення потреби і отримання адекватної кількості інформації в оптимальному режимі.

Отже, траєкторії задоволення соціальних потреб класифікуються у такий спосіб: оптимальні - в ситуації (а); ризиковані - в ситуації (b); неефективні - в ситуації (с). Звідси випливає визначення ефективності ВС як повне задоволення соціальної потреби, отримуючи із ПС найбільше інформації і здійснюючи на нього найменший збурюючий вплив. При більшому обсязі накопиченої інформації спроектовані на її основі траєкторії ПК будуть більш ефективними. Тому можна обґрунтувати наступний принцип інформаційної взаємодії суспільства і природного середовища - з накопиченням і розвитком наукової інформації ефективність ВС у ПК підвищується. а збурення ПС зменшується. Ефективні ВС повинні утримувати ПК на оптимальній траєкторії (а). Але, внаслідок власної інертності вони не можуть трансформуватися неперервно відповідно до зростаючого обсягу накопиченої інформації. Дійсно, накопичення наукової інформації в принципі відбувається дискретно, ВС також трансформується дискретно, але із значно більшим кроком у часі, тому неминуче виникає її неузгодженість з поточним обсягом накопиченої інформації, а емпірична траєкторія ПК відхиляється від оптимального положення.

Постійний ріст масштабів і гостроти екологічних проблем, прогрес забруднення природного середовища, погіршення якості умов життя людини приводить до висновку, що система управління в мультисистемі ПК функціонує неефективно, що зумовлено наступними причинами: недосконалість цілеспрямування; недосконалість управлінського каналу зв'язку; недосконалість каналу зворотного зв'язку; ступінь керованості і спостережності об'єкту управління. Необхідно також додати, що мультисистема ПК є погано організованою системою - вона складається з великої кількості систем і підсистем різних рівнів ієрархії, зв'язки між якими неоднозначні, складні і мають стохастичну природу. Це в сполученні з детермінованим впливом суспільства приводить до значної часово - просторової мінливості параметрів взаємодії, що надає реальній траєкторії ПК складності і непередбачуваності. Небезпечними є трендові відхилення від оптимальної траєкторії, зумовлені недосконалістю наукового базису, інформаційного забезпечення та системи управління.

Стратегія ПК є обраною на певному рівні накопичення інформації можливістю задоволення соціальної потреби і кожна наступна стратегія, розроблена на вищому базовому рівні наукової інформації, реалізує більш широкі можливості в ПК. Отже, з накопиченням інформації поточна стратегія ПК втрачає ефективність і неминуче змінюється новою, більш ефективною. Цей найважливіший механізм адаптації суспільства до змін біосфери визначається інформаційним принципом послідовної зміни стратегій ПК. Різним стратегіям відповідають траєкторії ПК, визначені на різних рівнях накопиченої інформації. Тактика ПК визначається в межах однієї стратегії і є послідовністю стадій адаптації ВС до змін природного середовища. В ідеалі тактичні вимоги зводяться до того, щоб ВС оптимально відповідала поточному обсягу накопиченої інформації. Але внаслідок того, що вона не може змінюватися так швидко, як зростає обсяг інформації, її дискретні трансформації відбуваються стрибкоподібно в межах однієї стратегії. В цьому проявляється дія діалектичного закону переходу кількості у якість: між ВС і поточною кількістю інформації розвиваються діалектичні протиріччя, що вимагають зміни ВС. Перше протиріччя відповідає ситуації (с) і досягає максимуму на початку функціонування даної ВС. У точці максимальної ефективності воно зникає і розвивається протиріччя неадекватності ВС даній ПС. При досягненні найбільшої напруги цього протиріччя відбувається дискретна зміна ВС у межах діючої стратегії, яка створює умови для розвитку протиріч на новому витку роботи ВС. Наявність граничних значень зазначених протиріч вище і нижче оптимальної траєкторії ПК дає можливість побудувати допустимі границі відхилення емпіричної траєкторії, що утворюють зону допустимого ризику. Багаторазова адаптація ВС пояснюється з точки зору трансформаційної теорії розвитку систем (В. Венда, 1990 й інші) послідовною зміною станів структури ВС, які у поточний момент найкращим чином адаптовані до зовнішнього середовища. При зміні структури ефективність ВС неминуче знижується, тому задоволення потреби як результат функціонування ВС буде мати хвилеподібний характер. При наявності перспективних стратегій ПК і готовності суспільства приступити до їхньої реалізації здійснюється перехід ВС на нову стратегічну траєкторію. Це супроводжується радикальною зміною ВС відповідно до нових ідей і настанов, що закладені в новій стратегії ПК. У зв'язку з тим, що кожна стратегія більш високого рівня має більший інтервал задоволення потреби, послідовний перехід на більш ефективні стратегії забезпечує прогрес у задоволенні даної потреби.