Галузеве та інтегральне районування

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

КИЇВСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙУНІВЕРСИТЕТКУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

Кафедра міжнародних відносин

Наукова дисципліна - Суспільна географія

Реферат

на тему:«Галузеве та інтегральне районування»

Підготувала

студентка І курсу МВ-35

Дейкун Олександра Володимирівна

Викладач

Міщенко Алла Борисівна

КИЇВ - 2015

Вступ

Усі країни світу характеризуються суттєвими територіальними відмінностями, зокрема, великою своєрідністю спеціалізації та структури виробництва, які обумовлені природними, економічними, соціальними, історичними умовами. На цій об'єктивній основі розвивається внутрішньодержавний територіальний поділ праці та формуються своєрідні природно-господарські утворення, які характеризуються певною спеціалізацією - так звані економічні райони.

Актуальність цієї теми полягає в тому, що кожен економічний район,який відзначається своїми суспільно-територіальними властивостями повинен розвиватися згідно з індивідуальною стратегією розвитку продуктивних сил, яка б виходила із загальнодержавних цілей та можливостей, і ресурсів відповідної території

Щоб краще зрозуміти цю тему пропоную звернутися до термінології:

Районування- цеоб'єктивнийпроцесформування і розвиткутериторій як інтегральнихвиробничо-територіальних систем (економічнерайонування) абосуспільно-територіальних систем (соціально-економічнерайонування).

Інтегральне районування-районування,яке базується на регіональних народногосподарських комплексах, в основі яких знаходяться територіально-виробничі комплекси різного ступеня сформованості або їх складові частини.

Галузеве районування-районування, яке потрібне для вивчення особливостей розміщення і проблем розвитку окремих галузей виробництва.

Районоутворюючі чинники

Їх багато, і роль їх різна. До основних необхідно віднести:

- характер виробничих відносин, способів виробництва;

- геополітичне положення;

- територіальний поділ праці і спеціалізацію господарської діяльності;

- природні умови і ресурси;

- населення з його трудовими навиками, комунікаційними, етнічними,

національними особливостями, відмінностями у способі життя;

- характер виробничо-технологічної взаємопов'язаності, інтегрованості

виробництва;

- систему розселення і територіальної організації виробничої та

соціальної інфраструктури та ін.

Виділяють два основних види економічного районування: загальне (і інтегральне) і галузеве. Інтегральне районування відбиває просторове взаємодія всіх компонентів суспільно-географічних комплексів на певній території.

Галузеве економічне районування розділяє територію країни на окремі райони, виходячи з одного певного ознаки - однієї галузі виробництва

Інтегральне районування

Інтегральне районування відображає просторову взаємодію всіх компонентів суспільно-географічних комплексів на певній території. Це районування передбачає розчленування території як цілісного природничо-соціо-економічного явища. Загальне районування охоплює природу й усе народне господарство певної країни з усіма його галузями та зв'язками. Базується на регіональних народногосподарських комплексах, в основі яких знаходяться територіально-виробничі комплекси різного ступеня сформованості або їх складові частини.

Великі (макрорайони) економічні райони - це поділ території країни на найбільші територіальні частини, які об'єднують кілька адміністративних областей: у великих економічних районах, крім галузей спеціалізації в масштабі держави, повинні розвиватись і інші основні галузі виробництва з метою більш повного використання місцевих ресурсів і зменшення обсягів завізної продукції з інших районів.

Середні (мезорайони) райони, як правило, є підрайонами великих економічних районів. Об'єктивною основною цього районування виступає територіальний поділ праці як в масштабах країни, так і в межах великих (інтегральних) економічних районів. Ці райони використовуються як для прогнозування рівня розвитку виробництва і невиробничої сфери та розробки державних програм галузевого розвитку, так і для управління господарською діяльністю.

Малі райони (мікрорайони) - це найнижчий ступінь інтегральних економічних районів. Вони органічно пов'язані з низовим адміністративно-господарським районуванням, їх територія відповідає території внутріобласнихадмінрайонів. В цих районах основними галузями виробництва є рослинництво, тваринництво і місцева промисловість, переважно та що переробляє сільськогосподарську продукцію.

Галузеве районування

галузевий інтегральний районування економічний

Вивчає особливості розміщення і проблеми розвитку окремих складових продуктивних сил та галузей виробництва (природно-ресурсне, агрокліматичне, промислове, агропромислове, демографічне районування). Цей тип економічних районів виникає під впливом закономірності територіальної концентрації підприємств окремої галузі народного господарства і пов'язаних з ними обслуговуючих виробництв. Їх територіальна локалізація залежить в основному від наявності на певній території необхідних природних передумов (грунтово-кліматичних і сировинних ресурсів), крупного споживача продукції, сприятливих транспортних зв'язків тощо. Так, наприклад, у сільському господарстві виділяються райони виробництва технічних і зернових культур, виноградарства і садівництва, а в промисловості -- райони вугільної, металургійної, хімічної, легкої та інших галузей індустрії.

Галузевий суспільно-географічний район -- це територія з підвищеною концентрацією виробництва продукції чи послуг відповідної галузі, що характеризується специфічними місцевими умовами і структурою, проблемами і перспективами розвитку, його територіальною організацією і положенням в системі міжгалузевого господарського комплексу. Це може бути промислове, водогосподарське районування та ін. Галузеві райони в чистому вигляді не існують, але теоретично використовуються при поглибленому вивченні галузевого районування. Галузеві райони можуть бути загальногалузевими і внутрішньогалузевими (райони машинобудування, зернового господарства, культурно-побутового обслуговування тощо

Галузеве районування поряд з міжгалузевим є обов'язковою аналітичною передумовою встановлення границь інтегральних суспільно-географічних районів.

Міжгалузеве господарське районування делімітує міжгалузеві комплекси як єдність декількох галузей (видів діяльності) на різних рівнях територіальної спільності (О. І. Шаблій). Відмінністю міжгалузевих комплексів від інтегральних є менше число галузей (компонентів) і вужча повнота зв'язків між ними. Прикладом таких утворень є агропромислові, лісопромислові, еколого-економічні, виробничо-торгові, транспортно-економічні та інші райони.

Необхідність вирішення питань техніко-економічної політики, керівництва виробництвом вимагає також вузькогалузевого господарського районування (промислового, транспортного, сільськогосподарського тощо).

Системи економічного районування України

Значний внесок у розвиток нової сітки економічних районів України зробили в останні роки такі українські вчені, як М.М. Паламарчук, М.Д. Пестун, Ф.Д. Заставний, О.І. Шаблій і В.А. Поповкін.

Так, Ф.Д. Заставний виділив дев`ять мезорайону, які об'єднані в три макрорайону, які названі: Східний, Західний, Південний.

В. Поповкін у праці "Регіонально-цілісний підхід в економіці" (в 1993 р) обгрунтував поділ України на 5 макрорайон і 10 мезорайону. До макрорайон він відніс:

Центральноукраїнський (Київська, Чернігівська, Житомирська, Черкаська та Кіровоградська області);

Донбас і Нижнє Придніпров'я (Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Запорізька області);

Слобідську Україну (Харківська, Сумська, Полтавська області);

Причорноморський (Одеська, Миколаївська, Херсонська області)

Західноукраїнський (Рівненська, Волинська, Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька, Тернопільська, Вінницька,Хмельницька області).

На думку автора, такий розподіл найбільше сприяє регулюванню основних територіально-економічних пропорцій, удосконаленню територіального поділу праці..Кожна з запропонованих схем вирізняється особливим підходом. Найбільш вдалим, на мою думку, є районування, проведене Ф.Д. Заставним. Вона об'єктивно відображає особливості сучасного регіонального розвитку України,

Висновок

Отже, економічне районування є науковим методом територіальної організації народного господарства і, водночас, одним із засобів раціонального розміщення виробництва, вдосконалення його спеціалізації та піднесення соціально-економічного розвитку. Я думаю, що зближення рівнів соціально-економічного розвитку областей і регіонів України повинне здійснюватися на основі регіонального розміщення продуктивних сил, вдосконалення економічного районування і підвищення ефективності виробництва. Для цього потрібно передбачити прискорений розвиток тих галузей виробництва, для яких є достатній економіко-ресурсний потенціал, наявні трудові ресурси. Важливим фактором є організація використання в виробництві вторинних ресурсів і відходів виробництва, їх утилізація. Нині в усіх областях і регіонах України їх накопичилась величезна кількість. Ефективність їх використання не тільки здешевлюватиме продукцію, а й активно впливатиме на покращення екології навколишнього середовища. Сьогодні це важливо в тих областях і регіонах, де рівень гранично допустимих концентрацій значно вищий за встановлені нормативи.

Вдосконалення територіальної структури виробництва повинне також здійснюватись на основі інтенсифікації сільськогосподарського виробництва та подальшого розвитку агропромислового комплексу.

Список використаної літератури

Тарасенко Н.Г. Економічні райони України. Посібник для школярів, абітурієнтів, студентів, вчителів. Изд. Третій, перероб. і исправл. - Донецьк: Академія, 1999. - 72с.

Соціально-економічна географія України: Навч. Посібник / За ред. Проф. Шаблія О.І. Вид. Друге, перероб. І доп. - Львів: Світ, 2000. - 680с., іл.

Размещено на Allbest.ru