Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя

Реферат на тему:

“Урбаністичне ландшафтознавство”

Підготувала

Студентка ІI курсу

Спутай Крістіна Миколаївна

ВСТУП

Ландшафтознавство, як самостійна наука, входить у систему природничих географічних наук, до яких належать загальна фізична географія і галузеві фізико-географічні науки - метеорологія, кліматологія, гідрологія, океанологія, геоморфологія, ґрунтознавство, біогеографія. Природничі географічні науки об'єднуються в одну систему завдяки спільності об'єкта досліджень - географічної оболонки. Проте галузеві фізико-географічні науки вивчають лише одну із сфер географічної оболонки: метеорологія і кліматологія - погоду і клімати Землі; гідрологія - води суходолу і т. д. А загальна фізична географія є комплекс­ною наукою, оскільки предметом її дослідження являються не окремі компоненти географічної оболонки, а їх територіальні поєднання -природні територіальні комплекси. ландшафтознавство наука урбанізація

Відповідно до поділу географічної оболонки на планетарні, регіональні і локальні ПТК, загальну фізичну географію поділяють на загальне землезнавство, регіональну фізичну географію і ландшафтознавство. Об'єктом дослідження загального землезнавства є ПТК планетарного організаційного рівня, регіональної фізичної географії - одиниці регіонального організаційного рівня. Ландшафтознавство вивчає одиниці локального рівня - ландшафти, місцевості, урочища і фації.

Проте В.О.Ніколаєв ще в 1979 році наголошував на тому, що різких рубежів між названими розділами фізичної географії немає і вони взаємно пов'язані один з одним, а ландшафтознавство вже давно не замикається на вивченні урочищ і фацій. За допомогою його методів успішно вивчають не тільки елементарні природні комплекси, але і ландшафтну структуру регіонів різної розмірності - фізико-географічних районів, провінцій, областей, країн. В.О.Ніколаєвим розроблений самостійний науковий напрям ландшафтознавства - "регіональне ландшафтознавство", предметом дослідження якого є ландшафтна структура фізико-географічних районів, провінцій, областей і країн. Але мова в даному випадку йде не про окрему науку, а про розділ певної науки -ландшафтознавства. Отже, будь який напрям фізичної географії, об'єктом дослідження якого є одиниці ландшафтного поділу території, слід розглядати як один із наукових напрямів ландшафтознавства, або як один із розділів ландшафтознавства.

ЛАНДШАФТОЗНАВСТВО ЯК НАУКА

Термін „ландшафт” в перекладі з німецького означає „краєвид”, чи „пейзаж”. Проте в природничій географії під даному терміну надають іншого трактування. Під ландшафтом визначають цілісну і неповторну територію з чітко визначеними природними межами. Термін „ландшафтознавство” був запропонований О. Опелем в 1884 р. та І. Віммером в 1985 р. Однак, як наука ландшафтознавство зароджується тільки на початку ХХ ст. Першими ландшафтознавчими роботами можна вважати праці З. Пассарге (1908-1933 р.), та Л.С. Бергом (1913-1931 р.). В своїй монографії „Ландшафтно-географічні зони СРСР” він наводить визначення ландшафту „...географічний ландшафт є така сукупність угрупування предметів і явищ, в якій особливості рельєфу, клімату, вод, грунтового і рослинного покриву, а також, до ідомог ступеню, діяльність людини зливаються у єдине гармонічне ціле, що типово повторюється на всьому простяганні даної зони Землі”. В післявоєнний період на теренах колишнього Радянського Союзу теоретичні снови ландшафтознавства, його прикладні напрямки були закладені М.А. Солнцевим, В.Б. Сочавою, Ф.М. Мільковим, Г.П. Міллером. Сучасні напрямки ландшафтознавства розробляються В. Пащенком, М.Гродзинським, Г. Денисиком, В. Давидчуком, П. Щищенком, Г.Швебсом, В Петліним, А. Мельником та іншими.

Об'єктом вивчення ландшафтознавства виступають певні природно-територіальним комплекси (ПТК), що являють цілісне і закономірне поєднання природних компонентів, які взаємодіють і утворюють єдину нерозривну систему.

ПТК - це закономірно побудовані системи взаємопов'язаних компонентів природи (гірських порід, повітря, вод, рослинності і тваринного світу), які утворюють на поверхні Землі певні територіальні одиниці, єдності, окремості з більш або менш чітко вираженими межами. Як синоніми до терміну ПТК в сучасному ландшафтознавстві використовуються поняття „геокомплекс”, „геосистема”, „ландшафтний комплекс” та ін. За розмірами і складністю внутрішньої організації ПТК дуже різноманітні: від невеликих і досить однорідних за природними умовами до величезних, складних і досить різнорідних. В сучасній фізичній географії розрізняють ПТК трьох рівнів: а) планетарного, б) регіонального, в) локального. До ПТК планетарного рівня відносять географічну оболонку в цілому, материки і океани. Одиницями регіонального рівня є фізико-географічні країни, зони, провінції, області і райони. До ПТК локального рівня відносять ландшафти і їх структурні одиниці - місцевості, урочища, фації.

Предметом ландшафтознавства є властивості і ознаки ПТК як природних тіл і об'єктів природокористування: генезис, просторова структура, тенденції функціонування, динаміки і розвитку, стійкість до зовнішнього впливу і можливості саморегуляції, природно-ресурсний потенціал.

Головними завданнями ландшафтознавства як науки є:

· дослідження і картографування просторової структури ПТК різних рівнів;

· вивчення функціонування, динаміки і розвитку ПТК;

· оцінка впливу господарської діяльності людини на ПТК і стійкості ПТК до антропогенного впливу;

· оцінка природно-ресурсного потенціалу ПТК;

· розробка рекомендацій по раціональному використанню і охороні ПТК.

Ландшафт - це генетично однорідний природний територіальний комплекс, який має єдиний геологічний фундамент, один тип рельєфу, однаковий клімат і складений з властивих тільки йому ПТК нижчого рангу, динамічно сполучених і закономірно поєднаних в просторі і часі.

УРБАНІЗАЦІЯ

Урбанізацією називається ріст міст, підвищення питомої ваги міського населення в країні, регіоні, світі, виникнення і розвиток все більш складних мереж і систем міст. Отже, урбанізація представляє історичний процес підвищення ролі міст у житті суспільства, поступове перетворення його в переважно міське за характером праці, способом життя і культури населення, особливостями розміщення виробництва. Урбанізація - одна з найважливіших складових частин соціально-економічного розвитку.

Концентрація населення в містах, збільшення їхньої ролі в житті суспільства відбувалися протягом всієї історії. Але тільки з початку XIX століття спостерігається значне посилення цього процесу. 31800 року по 1900 рік при загальному рості населення Землі в 1,7 разів, міське населення збільшилося в 4,4 рази, у XX столітті - відповідно в 3,7 і 13,3 рази.

Особливо різкий перелом у динаміці міського населення світу, а в більш широкому плані - у розвитку самого процесу урбанізації наступив у другій половині нашого сторіччя. Він одержав назву "міської революції". Приріст чисельності городян у світі за 1950 - 2000 роки збільшився в 4 рази і зберігає тенденцію до подальшого значного підвищення. У першій чверті XXI сторіччя чисельність городян зросте до 5,1 млрд. чоловік, тобто на 73%. Динаміка росту чисельності міського населення подана на рисунку 2.2.

Високі темпи росту міського населення в другій половині XX століття пов'язані зі сполученням декількох факторів. Два з них найбільш значні. Міграція сільського населення в міста в середині минулого сторіччя прийняла такі масштаби, що її іноді називають великим переселенням народів XX століття.

Це величезне збільшення міграції в міста збіглося в країнах, що розвиваються, з демографічним "вибухом", що також сприяло небувалим темпам росту міського населення. У1991 - 1995 роках городян у світі щорічно в середньому ставало більше на 61 млн. чоловік (сільських жителів - на 25 млн.).

У результаті склався єдиний і разом з тим дуже диференційований міський світ, що затвердився, насамперед у розвинутих країнах (з 50-х років.), а до 2015 р., за оцінками демографів ООН, стане переважним і в країнах, що розвиваються.

Правда, у цілому на земній кулі сільське населення продовжує збільшуватися - з 1,8 до 3,2 млрд. чоловік в 1950 - 2000 роках. Але в першій чверті XXI століття його чисельність, очевидно, стабілізується. Ріст сільського населення в другій половині XX століття відбувався винятково завдяки країнам, що розвиваються, де проживає близько 90% сільських жителів світу. У розвинутих країнах сільське населення поступово скорочується - з 366 млн. чоловік у 1950 році, до 300 млн. у 1990 році. За прогнозами, воно зменшиться до 200 млн. до 2025 року.

УРБАНІСТИЧНЕ ЛАНДШАФТОЗНАВСТВО

Урбанізація - це інтенсивний розвиток міст, який супроводжується концентрацією населення і багатоповерховою забудовою території. У територіальній організації суспільства містам належить визначальна роль. В Україні інтенсифікація урбанізаційних процесів виявляється перш за все у зростанні великих міст. У містах України проживає більше 67 % населення і зосереджено понад 75 % основних промислових підприємств.

Дослідження ландшафтних факторів і умов розвитку великих міст, розробка принципів і методів ландшафтознавчого аналізу для містобудування становлять зміст нового напрямку ландшафтознавства -урбаністичного ландшафтознавства.

Методологічною засадою урбаністичних ландшафтознавчих досліджень є уявлення про урбанізовані ландшафти як складні природно-антропогенні системи, що поєднують у собі природні, природно-антропогенні та антропогенні (техногенні) елементи, які утворюють різноманітні за структурою, функціями та динамікою комплекси. Урбанізована територія, з погляду ландшафтознавства, являє собою складну природно-антропогенну систему, де динамічно взаємодіють три основні підсистеми: 1) природна, що являє собою поєднання різною мірою змінених природних (антропогенних модифікацій); 2) техногенна, яка представлена міською забудовою, транспортною та інженерно-промисловою інфраструктурою; 3) соціальна, яку складає населення. Природні і природно-антропогенні міські ландшафтні комплекси топологічного або локального рівня, а також штучні елементи міського середовища (житлові, промислові та промислово-побутові будівлі, асфальтові або бетонні покриття, штучні насадження тощо) є об'єктом дослідження урбаністичного ландшафтознавства. Предметом вивчення с структурацих територіальних систем, особливості їх формування й функціонування, можливості використання та охорони. Кінцевою метою досліджень міських ландшафтів є розробка рекомендацій по оптимальній організації міських ландшафтно-техногенних комплексів без суттєвого порушення природних систем, з гармонією у взаємодії природних і техногенних територіальних систем.

Урбаністичне ландшафтознавство вивчає властивості міської території шляхом її розчленування на ділянки з різною забудовою, морфологією, функціями. Ці специфічні природно-антропогенні системи К.І.Геренчук розглядав як своєрідні ландшафтно-архітектурні комплекси, які класифікуються за будівельними та архітектурними критеріями, а О.Ю.Дмитрук називає ландшафтно-архітектурними системами міста (ЛАС). їх набір і властивості обумовлені як особливо­стями первісних природних комплексів, так і властивостями техногенних комплексів, а також характером їх взаємодії.

ВИСНОВОК

Методика ландшафтних досліджень і ландшафтного картографування зникла як самостійний відділ, оскільки стала невід'ємною частиною всіх інших напрямків ландшафтознавства. Проте з'явились нові відділи, які сформувались відповідно до предмету, а головне методів досліджень: геофізика ландшафтів, геохімія ландшафтів, антропогенне ландшафтознавство, урбаністичне ландшафтознавство, палеоландшаф-тознавство, історичне ландшафтознавство, аквальне ландшафтознавство, космічне ландшафтознавство, ландшафтна екологія.

Урбаністичне ландшафтознавство, яке можна розглядати як частину антропогенного ландшафтознавства, досліджує: особливості формування і розвитку урбанізованих ландшафтів - ландшафтів міського середовища.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ :

1. Вісник Львівського університету/ Серія географічна. Випуск 31. - Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2004

2. Круглов І.С. Містобудівна культура та природне середовище. - Львів: Світ, 1998.

3. Міллер Г.П., Петлін В.М. Ландшафтознавство: Теорія і практика. - Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2002.

4. Міхелі С.В. Основи ландшафтознавства. - Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2002

5. Одиниці ландшафтного поділу території : [Електронний ресурс] : http://mylektsii.ru/1-15218.html

Размещено на Allbest.ru