Географія населення Австрії

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

ГЕОГРАФІЯ НАСЕЛЕННЯ АВСТРІЇ

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика Австрії

1.1 Економіко-географічна характеристика

2. Населення австрійської республіки

2.1 Загальна характеристика населення

2.2 Етнічний склад населення

2.3 Демографічна ситуація

2.4 Структура розміщення населення

3. Релігії, поширені в Австрії

4. Федеральний устрій

4.1 Загальна характеристика

4.2 Федеральні землі

5. Столиця Австрії - Відень

5.1 Загальна характеристика

5.2 Населення Відня

5.3 Релігії Відня

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Австрія - невелика країна розташована в центрі Європи, і в її немає виходу до моря. Тут на площі 84 тис. кв. км проживає близько 11 млн. чоловік, тобто менше ніж у Великому Лондоні. Австрія на сході граничить із наступними країнами - Чехією, Угорщиною, Словенією, на заході Німеччиною, Італією, Швейцарією, Князівством Ліхтенштейн. Територія Австрії витягнута у вигляді клина, сильно нареченого на заході й розширеного на сході. Така конфігурація країни нагадує, на думку деяких, гроно винограду.

Австрія одночасно й альпійська й придунайська країна; крім того, вона перебуває на «перехресті Європи» : через її альпійські перевали проходять шляхи із країн, що лежать північніше Австрії, у країни Середземне басейну, і із країн, що лежать на захід її - у придунайські (Балканські) країни. Найбільш густонаселені й розвинені в економічних відносинах райони Австрії розташовані на сході, що створює додаткові сприятливі можливості для розширення зв'язків між Австрією й іншими країнами.

Австрія - федеративна республіка; у її ськлад входять 9 земель, що мають свій парламент (ландтаг) , конституцію й уряд. Землі Нижня Австрія й Верхня Австрія лежать по обох сторони Дунаю, а Зальцбург, Тіроль, Форарльберг, Каринтия й Штирия - цілком або здебільшого в Альпах; Бургенланд розташований на окраїні Среднедунайськой низовини на сході країни. Місто Відень - столиця Австрії - прирівняний в адміністративному відношенні до земель. Розподіл країна на землі зложилося історично: чи не кожна із земель - колишнє самостійне феодальне володіння. Фактично сучасна Австрія - централізована держава; права земель обмежені конституцією вузьким колом питань місцевого значення. Вищі органи державної влади країни - парламент, що ськладається із двох палат (Національної ради й Федеральної ради) , і уряд. Депутати Національної ради обираються на загальних виборах на 4 роки, Федеральна рада ськладається з осіб, призначуваних ландтагами земель. Уряд на чолі з федеральним канцлером формується партією, що одержала найбільше число місць у Національній раді. Глава держави - президент обирається на 6 років шляхом загального голосування.

1. Загальна характеристика Австрії

1.1 Економіко-географічна характеристика

Австрія - нейтральна держава у Центральній Європі. Межує з Німеччиною та Чехією на півночі, Швейцарією та Ліхтенштейном на заході, Словаччиною та Угорщиною на сході, Словенією та Італією на півдні. Одна із найбільш гірських країн Європи. австрія населення географічний релігія

Рис. 1 Державний прапор Австрійської Республіки

Паспорт країни

Офіційна назва: Австрійська Республіка

Площа: 83,9 тис. км²

Кількість населення: 8,2 млн. осіб (2014)

Густота населення: 99 осіб/км²

Етнічний склад населення: австрійці - 91,1%, вихідці з Югославії - 4%, турки - 1,6%, німці - 0,9%

Домінуюча релігія: католицизм. Релігійний склад: римо-католики - 73,6%, протестанти - 4,7%, мусульмани - 4,2%

Офіційна мова: німецька

Державний устрій: федеративний

Форма державного правління: парламентсько-президентська республіка (президент обирається строком на 6 років)

Адміністративно-територіальний устрій: 8 федеральних земель

Столиця: Відень (1,7 млн. осіб, 2012)

Рівень урбанізації: 67%. Найбільші міста: Відень (1,7 млн. осіб), Грац (269 тис. осіб), Лінц (193 тис. осіб), Зальцбург (150 тис. осіб)

ВВП: 361 млрд. дол. США (2013)

ВВП на душу населення: 42600 дол. США (2013)

Грошова одиниця: євро

Місце в світі за Індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП): 21 (2014)

Членство в міжнародних організаціях: ООН, ЄС, СОТ

Державне свято: 26 жовтня (День проголошення нейтралітету, 1955). Рік здобуття незалежності - 1918

Походження назви: від "остарріхі" (давньонім.) - східна країна

Поетична назва: країна Моцарта і Віденського вальсу

Рис. 2 Туристична карта Австрії

2. Населення австрійської республіки

2.1 Загальна характеристика населення

Згідно з останнім, проведеним 1991 року, переписом населення, Австрія мала 7.795.786 мешканців. 1996 року ця цифра, за оцінками, досягла 8,06 млн. Тобто, від 1991-го по 1996 роки населення збільшилося приблизно на 264 тис. Осіб.

1996 року в Австрії 3,9 млн (48,5%) осіб були чоловічої, а 4,1 млн (51%) - жіночої статі. Середньопрогнозована тривалість життя становила 1996 року для новонароджених чоловічої статі 73,9, жіночої - 80,2 років.

Австрійське населення на 98% німецькомовне. Представники шести визнаних в Австрії груп народностей проживають у п'яти федеральних землях. Бурґенланд є батьківщиною хорватів та угорців, багато з яких перебралися і до Відня. Словени розселені в південно-каринтських долинах Ґайль, Розен і Яун, а також в окремих поселеннях південної частини Штирії. У Відні й Нижній Австрії - Мархфельді і Тульнерфельді - мешкають чехи і словаки. Визнані 1993 року етнічною групою цигани та сінті проживають передусім у бурґенландських поселеннях, а також у Відні.

Закон про групи народностей від 1976 року визнає лише автохтонні групи, причому під такими розуміються лише ті, які живуть в Австрії щонайменше впродовж трьох генерацій і є австрійськими громадянами.

Середня тривалість життя:

Чоловіки -- 77,7 року;

Жінки -- 83,2 року;

Рівень народжуваності на 1000 ос. -- 8,65 новонароджених

Рівень смертності на 1000 ос. -- 9,98 смертей

По статі

при народженні: 1.05 хлопчики/дівчатка

до 15 років: 1.05 чоловіки/жінки

15-64 роки: 1.01 чоловіки/жінки

65 років і більше: 0.7 чоловіки/жінки

все населення: 0.95 чоловіки/жінки

По віку

0-14 років: 14,5 % (чоловіки 621,326/жінки 592,131)

15-64 роки: 67,5 % (чоловіки 2,783,531/жінки 2,753,389)

65 лет і більше: 18 % (чоловіки 599,415/жінки 855,741)

Густота населення

Штирія: 73 ос/кмІ

Нижня Австрія: 83,7 ос/кмІ

Верхня Австрія: 117,7 ос/кмІ

Тироль: 55,7 ос/кмІ

Бургенланд: 71,5 ос/кмІ

Зальцбург: 74 ос/кмІ

Відень: 4 069,1 ос/кмІ

Каринтія: 58,8 ос/кмІ

Форарльберг: 141,3 ос/кмІ

2.2 Етнічний склад населення

Населення Австрії відносно однорідне в етнічному відношенні: близько 97% його чисельності складають австрійці. Крім того, в Австрії, в окремих районах Штирії, Каринтії і Бургенланда живуть невеликі групи словенців, хорватів і угорців, а у Відні - ще й чехи і євреї. Багато хто з австрійських громадян рахує себе не тільки австрійцями, але й по походженню з тієї чи іншої провінції, також штирійцями, тірольцями і т.д.

Австрійці спілкуються на австро-баварських діалектах німецької мови, які значно відрізняються від літературної мови. Літературна німецька мова вживається головним чином як письмова або в офіційних випадках, а також при розмові з іноземцями. Під впливом місцевих сленгів її словниковий запас отримав деяку своєрідність.

Рис. 3 Парламент Австрійської Республіки

2.3 Демографічна ситуація

Одна з головних особливостей населення Австрії - припинення його збільшення з початку 70-х років. Це пояснюється великим спадом народжуваності. Якби не середня тривалість життя, яка трошки зросла і в 2003 р. Досягла 76 років, демографічна ситуація б ще гіршою. Спад народжуваності пов`язаний з тяжким матеріальним станом більшості австрійського населення, так і з наслідками Другої Світової війни. Невеликий приріст населення ще зберігся в менш розвинених західних альпійських землях, а також у сільській місцевості. Австрійські спеціалісти прогнозують, що до 2010 року чисельність населення в країні істотно не зміниться, але скорочення частки молодих віків, і підвищення частки похилих віків загрожує зменшенням трудових ресурсів.

Рис. 4 Графік чисельності населення Австрії 1921-2010рр.

Рис. 5 Графік середньої тривалості життя в Австрії

2.4 Структура розміщення населення

Територія країни заселена дуже нерівномірно. При середній щільності по країні 90 чоловік на 1 кв. Км вона коливається від 150-200 і більше людин у східних районах, що примикають до Відня, до 15-20 - в Альпах. На більшій частині території країни сільське населення живе по хуторах і окремих дворах - позначається недостача зручної землі. Через тяжкі умови життя частка альпійського населення безупинно зменшується відбувається втеча з гір - «бергфлюхт». Вище 1000 м над рівнем моря постійно живе 2 % населення країни.

У містах (із числом жителів понад 2 тис. Чоловік) проживає 77 % населення, але на мандрівника Австрія не робить враження міської країни. Справа в тому, що більше чверті городян зосереджено в самому великому місті країни Відню. Поло-Провина всього міського населення живе в невеликих містах з населенням до 100 тис. Чоловік. Таким чином, більші міста - із числом жителів від 100 до 250- тис. - для цієї країни не характерні. Їх усього чотири Грац, Линц, Зальцбкрг і Инсбург. Функції цих міст, не говорячи вже про Відень, різноманітні, чого не можна ськазати про масу невеликих міст, які здебільшого «однозначні». У них переважають, як правило, одна дві промислові галузі.

Швидкий ріст чисельності жителів міст пов'язаний з підвищенням частки не-сельсько-господарських занять економічно активного населення. В 1990 році в промисловості, включаючи будівництво й ремесло, його частка становила більше 41 %, а в сільському й лісовому господарстві близько 12% (проти 33 % в 1960) , на транспорті й у зв'язку - 7%.

3. Релігії, поширені в Австрії

78% австрійців - римокатолики. 5% населення - протестанти (переважно ауґзбурзького віросповідання), 4,5% сповідують інші релігії, 9% не належать до жодної конфесії, а 3,5% не подали про себе точніших відомостей (на підставі перепису населення 1991 р.).

Визнані законом церкви і релігійні об'єднання: Католицька церква, Євангелічна церква ауґзбурзького і гельветійського обрядів, Греко-східна церква (що включає Сербську православну, Румунську православну і Болгарську православну церкви), Ізраелітська культурна громада, Спілка ісламських віруючих, Старокатолицька церква, Церква методистів, Церква Ісуса Христа Святих останнього дня ("Мормони"), Вірменська апостольська церковна громада, Новоапостольська церква, Буддійська релігійна спільнота і Сирійська православна церква, - всі вони захищені законом. Держава гарантує:

публічне практикування релігії;

право виключності (охорона "назви", претензії на виняткове релігійне значення членів власної громади);

створення громадсько-правових об'єднань;

самостійний устрій і управління своїми "внутрішніми" справами;

захист релігійних закладів, фундацій і фондів від секуляризації;

право на створення приватних церковних шкіл;

право на викладання релігії у державних школах.

Свободу визнаним законом церквам і релігійним об'єднанням гарантує стаття 15 Основного закону, де виразний наголос зроблено на прив'язці до загальних державних законів. Засадниче врегулювання стосунків між державою і церквою ґрунтується відносно Католицької церкви на Конкордаті 1933/34 рр., відносно Євангелічної церкви - на Законі про протестантів (1961), відносно Ізраелітського релігійного товариства - на Законі про ізраелітів (1890), відносно православних церков - на Законі про православ'я (1967), а відносно мусульман - на Законі про іслам (1912). Стосунки з іншими визнаними законом церквами та релігійними об'єднаннями врегульовані Законом про визнання віри (1874).

Згідно з австрійським законодавством ("Закон про релігійне виховання дітей"), кожен підліток з 14 років може самостійно обирати собі релігію.

В австрійських школах викладають не тільки римо-католицьку релігію. Діти, що належать до менших церков і громад віруючих, відвідують уроки своїх релігій, причому викладач релігії одержує платню від держави.

4. Федеральний устрій

4.1 Загальна характеристика

Демократична Республіка Австрія є федеративною державою і складається із самостійних земель: Бурґенланду, Каринтії, Нижньої Австрії, Верхньої Австрії, Зальцбурґу, Штирії, Тиролю, Переднього Арльберґу і Відня.

Упродовж столітнього історичного розвитку австрійські федеральні землі перетворилися на специфічно позначені етнічні, господарські і культурні єдності. Це, серед іншого, пов'язане з різким поділом австрійської території на ландшафтно-природні області. З огляду на рельєф, рослинність і клімат, федеративна територія разюче неоднорідна. Різноманітні життєві звички, діалектні особливості, звичаї і народні строї населення створюють широкий спектр австрійської самобутності.

Центри регіонального історичного і культурного розвитку є столицями федеральних земель, а такі міста, як Ґрац, Інсбрук чи Зальцбурґ, є, до того ж, колишніми князівськими резиденціями і центрами управління, вони відіграли значну роль у становленні Австрії. Особливою ж мірою це стосується столиці федерації, Відня, який упродовж багатьох століть був центром багатонаціонального європейського цісарства.

Наведені далі числа мешканців окремих федеральних земель і міст спираються на висліди останнього перепису населення (1991).

4.2 Федеральні землі

Бурґенланд

3.965 кв. км, 270.880 мешканців.

Найпівденніша федеральна земля Австрії межує з Нижньою Австрією і Штирією. Вона виділилася 1921 року з німецько-мовних околиць Угорщини після того, як за Сен-Жерменською мирною угодою (1919) була віднесена до Австрії.

Бурґенланд - визнаний аграрний край. Тут вирощують пшеницю, кукурудзу і овочі, але найважливішою сільськогосподарською продукцією є фрукти і передусім вина. Поряд із ланами розташовані підприємства з переробки і консервування. Чарівні краєвиди Бурґенланду притягають численних відвідувачів. Але найбільшою принадою для туристів є Нойзідлерське озеро, єдине степове озеро Центральної Європи. Завдяки членству Австрії в ЄС Бурґенланд став надзвичайно привабливим і для інвесторів.

У столиці цієї землі, Ейзенштадті (близько 10.000 мешканців), творив Йозеф Гайдн, похований тут у Гірській церкві. В замку Естергазі в Ейзенштадті відбуваються Бурґенландзькі Гайденівські фестивалі. В липні і серпні на Озерній сцені в Мюрбіші (на Нойзідлерському озері) виконують оперети. В липні відбуваються і Лекенгаузенські фестивалі камерної музики.

Каринтія

9.533 кв. км, 547.798 мешканців.

Каринтія - найпівденніша федеральна земля Австрії. Гірська Верхня Каринтія на заході разом із Нижньокаринтським басейном на сході витворюють оточену зусібіч високогір'ями ландшафтну єдність. Так звана "австрійська Рів'єра" на Вертерському озері, в безпосередній близькості до столиці землі Клаґенфурта (близько 89.000 мешканців) і купальні на Оссіахському і Мільштеттерському озерах є привабливими місцями екскурсій для австрійських і зарубіжних гостей; окрім четвертого великого озера, Вайсенського, в Каринтії є ще близько двохсот середніх і маленьких озер. Багато туристів, що цікавляться культурою, поєднують свій відпочинок у Каринтії з відвідинами заходів "Каринтійського літа".

У Південній Каринтії вже впродовж століть проживає словенська етнічна група. У долині Нижнього Ґайлю, Розенській і Яунській долинах мешкають разом словенське- і німецькомовні каринтійці.

Великі електростанції у високогір'ї і на Драві роблять вирішальний внесок у постачання Австрії електроенергією. В цій федеральній землі видобувають також залізну руду, свинець, цинк, вольфрам і магній. Окремі галузі промисловості Каринтії належать до найпередовіших у світі, скажімо, виробництво електроніки у Філласі. Важливими галузями є електро-хімічна промисловість, а також деревообробна, будівельна і кам'янодобувна. Ферлахські зброярі виробляють відомі в цілому світі мисливські рушниці. Філлах (приблизно 55.000 осіб), що лежить неподалік від словенського та італійського кордонів, є найбільшим транспортним і залізничним вузлом Південних Альп.

Нижня Австрія

19.174 кв. км, 1.473.813 мешканців.

Через Нижню Австрію, так само як і через сусідню Верхню Австрію, протікає Дунай. Це найбільша за площею австрійська федеральна земля. Від 1986 року її столицею є Санкт-Пельтен (близько 50.000 мешканців). Так само як і у Верхній Австрії, тут ще з берігся старий адміністративний поділ на "дільниці" - скажімо, Винова дільниця, Лісова дільниця.

Серед інших федеральних земель Нижня Австрія має найбільші посівні площі, ріллю, сади і виноградники. У виробництві багатьох сільськогосподарських продуктів, скажімо, пшениці чи цукрового буряку, вона веде перед в Австрії. Нижньоавстрійські вина з Вахау, околиць Відня, із Ґумпольдскірхена, Бадена чи Феслау високо поціновують знавці.

Разом із тим, це історичне ядро австрійської держави багате і на корисні копалини, до того ж, це індустріальний край. На північ від Дунаю зосереджені найбільші поклади нафти в Австрії. Нафтопереробні заводи у віденському передмісті Швехаті мають очисну спроможність 10 млн тонн на рік. Великі хімічні, металургійні, залізообробні, текстильні і харчові підприємства розташовані переважно в південній частині Віденського басейну.

На Дунаї і одній із його приток, Кампі, збудовані найважливіші для електропостачання Австрії великі електростанції. В промисловій зоні довкола Відня зосереджені також і кілька найбільших теплових електростанцій, приміром, ТЕС у Корнойбурзі та Гоге-Ванді чи вугільна електростанція в Дюрнрорі.

Нижня Австрія багата на археологічні знахідки та пам'ятки культури. Важливі знахідки датуються кам'яною добою (наприклад, Віллендорфська Венера) і часами Римської імперії (скажімо, табір Карнунтум). Романські і готичні скити й церкви, чудові барокові монастирі та замки роблять Нижню Австрію дуже цікавою для знавців мистецтва. Різноманітні мистецькі програми міжнародного значення проходять у рамках Дунайського фестивалю "Нижня Австрія".

Верхня Австрія

11.980 кв. км, 1.333.480 мешканців.

Земля "на Еннсі" - це ландшафтна тріада: на півночі Гранітно-гнейсова височина, відтак відділене долиною Дунаю передгір'я Альп, що на півдні переходить в австрійську частину Зальцкаммерґуту і Високих вапнякових Альп.

Озерні терени верхньоавстрійського Зальцкаммерґуту належать до найчарівніших краєвидів Австрії. Води Аттерського, Траунського і Вольфґанзького озер - це тільки найвідоміші - не такі теплі, як у каринтійських озерах, та й природа дещо суворіша. Гальштад на однойменному озері дав назву цілій праісторичній добі (Гальштадська культура).

Сільське господарство особливо процвітає у пагористій місцевості цієї землі. Тут містяться також другі за важливістю поклади нафти і газу. Низка великих електростанцій збудована на Дунаї та його притоці, Еннсі.

Верхньоавстрійській економіці притаманна вже впродовж десятиріч надзвичайна динаміка. Приблизно чверть сукупного австрійського імпорту походить звідси. Дві третини його надходить до Європейського Союзу. Довкола столиці цієї землі, Лінца-на-Дунаї (близько 203.000 мешканців), з його сучасним торговельним портом, розташовані великі підприємства рудної, залізної та хімічної промисловості. Інші важливі осередки промислового виробництва - це Вельс, Ґмунден, Штайр і Феклябрук.

Міжнародні ярмарки у Вельсі й Ріді демонструють здобутки промисловості й сільського господарства Верхньої Австрії.

А в культурному плані їх доповнюють щорічні Міжнародні Брукнерові фестивалі, що відбуваються в Лінці.

Зальцбург

7.154 кв. км, 482.365 мешканців.

Від прадавніх часів тут видобувають сіль. Звідси й походить назва міста і землі (давня слов'янська назва - Сольгород). Ця федеральна земля охоплює частину Вапнякових Альп, західний Зальцкаммерґут з його озерними теренами, східні Кітцбюгельські Альпи, північний Високий Тауерн і західний Низький Тауерн.

Столиця цієї федеральної землі, Зальцбург (близько 144.000 мешканців), є штаб-квартирою земельного уряду і престольним містом архієпископа зальцбурзького. Після 1915 року "місто Моцарта", а разом із ним - і вся земля Зальцбург, - перетворилися на "мекку" міжнародного туризму. Стара частина Зальцбурга зберігається як суцільний витвір мистецтва історичної ваги. Всесвітню славу мають курорти Бадґастайн і Бад-Гофґастайн із його знаменитими термальними джерелами. Відомими центрами зимових видів спорту є, наприклад, Зальбах-Гінтерґлемм, Цель-на-Зее і Капрун. Капрун зажив міжнародної слави завдяки Тауернській електростанції Ґлекнер-Капрун.

Поряд із економічним піднесенням Зальцбурга, зокрема в секторі обслуговування, високорозвинутій, почасти експортно-інтенсивній спеціальній промисловості і надзвичайно успішній туристичній діяльності, відбувався культурний і науковий розквіт. Започаткований ще 1920 року Зальцбурзький фестиваль, знаний у всьому світі, доповнюється заснованим Гербертом фон Караяном Великоднім фестивалем і Зеленосвятськими концертами.

Штирія

16.388 кв. км, 1.184.720 мешканців.

Штирію (дослівно "Штиріська марка") називають ще "Зеленою маркою" - розлогі ліси вкривають приблизно половину її поверхні, а ще чверть займають галявини, луки, полонини і виноградники. Північну частину землі, гористу Верхню Штирію, завдяки покладам залізної руди й розташованим тут підприємствам рудної та сталевої промисловості називають також "Залізною маркою".

Штирія веде перед у гірничо-видобувній промисловості всієї Австрії. Дев'ять десятих залізної руди, яку видобувають в Австрії, походять зі штирійських Рудних гір. У Північній Штирії видобувають буре вугілля. Штирія має багаті поклади магнію, вироби з якого експортують у багато країн світу. Науковим центром гірничовидобувної промисловості є Гірничий університет у Леобені.

Центрами залізообробної, сталеливарної промисловості, як і машинобудування, є долини Муру і Мюрцу. Велике значення має і виробництво целюлози та паперу, а також електронна промисловість. Саме в цій галузі (скажімо, виробник чіпів AMD), а ще в сфері екотехніки та виробництва штучних матеріалів багато новаторських місцевих підприємств здобули собі міжнародне ім'я. Сучасні автомобільні підприємства "Ойростар-аутомобіль-верке", "Штаєр-Даймлер-Пух", продукція яких надходить в усі країни світу, розташовані в Граці.

Штирійська столиця (близько 238.000 мешканців) є відомим австрійським промисловим, культурним і освітнім центром. Над мальовничим старим містом височить Замкова гора з її годинниковою вежею. Надреґіональне значення має й "Штирійська осінь", найбільший австрійський фестиваль авангарду.

Тироль

12.648 кв. км, 631.410 мешканців.

Тироль належить до найвідоміших туристичних куточків світу, тому про нього склалося традиційне уявлення як про край гір і лісів, альпінізму і зимових видів спорту (Зимові Олімпійські ігри 1964-го і 1976 рр.), стародавніх селянських садиб посеред чарівного краєвиду і колоритних народних звичаїв. Тироль - головне джерело прибутків від туристичної індустрії Австрії. Важливу роль відіграє ця федеральна земля і у внутрішньому виробництві гідроелектроенергії та - завдяки розгалуженій системі сполучень з баварсько-південнонімецьким регіоном, - значну роль в європейській економіці.

Міжнародне значення мають, серед інших, такі промислові підприємства: металургійний завод у Планзее (порошкова металургія), єнбахівські заводи (дизельні мотори, автомобілі), "Сваровскі" (оптичні прилади, прикраси зі скла) і "Біохімія Кундль" (пеніцилін для орального вжитку).

Тироль - це один із важливих вузлів європейського транспортного сполучення. Транспортними артеріями європейського значення є автомагістраль Іннталь (долина р. Інн), що проходить від столиці федеральної землі м. Інсбрука (близько 118.000 мешк.) до Ландека, і Бреннерський автошлях. Арльберзький автотунель, завдовжки 14 км, вперше відкрив постійне сполучення між Переднім Арльберґом і Тиролем за будь-яких погодних умов. Спорудження Фельбертауернської траси встановило прямий зв'язок між Північним та Східним Тиролем через державну територію Австрії.

Окрім того, у Тиролі розвинуто систему шкільної та іншої освіти; це центр духовного спілкування, сучасного мистецтва і культури. В літні місяці в Інсбруці відбуваються Фестивалі стародавньої музики і Амбразівські замкові концерти. "Європейський форум в Альпбасі" є на сьогодні найзначнішим конгресом європейської інтелігенції.

Передній Арльберґ

2.601 кв. км, 331.472 мешканців.

Передній Арльберґ є найзахіднішою і - за винятком Відня - найменшою за площею федеральною землею Австрії. Мешканці Переднього Арльбергу розмовляють алеманською мовою, - спорідненим зі швейцарським та швабським діалектом німецької мови. Цей "клаптик землі" ("лендле") між Боденським озером і Арльберґом має кілька відмінних між собою ландшафтних регіонів; завдяки красі тамтешньої природи туди особливо вчащають іноземні туристи. Найприбутковішими, поряд із транспортною галуззю та сферою послуг, є промисловість і енергетика. Окрім текстильної індустрії, в Передньому Арльберзі розвинуті також залізообробка, чорна металургія і харчова промисловість.

Струм, видобутий із багатих на енергію вод, задовольняє не лише місцеві потреби, а й - через систему європейської кооперації - частково надходить до ФРН та країн Бенілюксу.

Частина Арльберґу на межі між Переднім Арльберґом і Тиролем вважається в усьому світі доменом гірськолижного спорту. Втім, і такі терени, як Малий Вальзерталь, Монтафон і Бреґенцький ліс, стали визнаним туристичним регіоном. Столиця цієї федеральної землі Брегенц (близько 27.000 мешканців), що лежить на Боденському озері і є штаб-квартирою земельного уряду, зажив міжнародної слави завдяки своїм фестивалям. На початку 80-х рр. був відкритий новий Палац фестивалів і конгресів. Торговельним центром і найзаселенішим містом Переднього Арльберґу є Дорнбірн (прибл. 41.000 мешканців).

5. Столиця Австрії - Відень

5.1 Загальна характеристика

Відень є і федеральною столицею Австрії, і водночас окремою федеральною землею. Це місто лежить на сході федерації, на теренах Нижньої Австрії, за якихось 60 км від кордонів Угорщини, Чехії і Словаччини.

Те, що Відень став одним із найзначніших європейських міст, пояснюється, зокрема, його ідеальним географічним розташуванням на перехресті водних дунайських шляхів від Балтики до Середземномор'я. Внаслідок звільнення країн Східної Європи дунайська метрополія перетворилася на один із найважливіших пунктів на мапі Європи. Згідно зі "Звітом про взаємопроникнення 1996 року" Європейської комісії, Відень є четвертим за добробутом з-поміж понад 200 регіонів ЄС.

У федеральній столиці містяться законодавчі органи федерації, федеральний уряд, центральні установи і Верховний суд, а також ряд міжнародних організацій.

Відень - це також місце проведення світових конгресів: у середині 90-х років Відень посідав друге місце серед найбільш популярних міст для проведення міжнародних конгресів після Парижа. Відень - це також важливий європейський туристичний центр. Величні пам'ятки архітектури, музеї та Галереї з унікальними мистецькими скарбами майже всіх епох історії європейського Заходу засвідчують велике історичне минуле міста "на блакитному Дунаї". Віденські університети, мистецькі навчальні заклади і вишукана музична і театральна культура досі визнає духовно-культурну роль міста в європейському контексті. Такі видовищні заходи, як "Віденський фестивальний тиждень" і кінофестиваль "Вієннале" мають міжнародне звучання.

Упродовж століть Відень був столицею Габсбурзької монархії. Особливого значення Відень набув як місто музики.

Федеральна столиця є і промисловим центром Австрії. Тут розташовані підприємства з обробки металів, точної механіки, електротехніки і виробництва двигунів. Окрім іншого, Відень задає тон у вишуканому смаку мистецтва й моди. Великі австрійські банки, ощадні каси, страхові компанії і більшості великих австрійських фірм прагнуть мати свої штаб-квартири у Відні. Навесні і восени стає відчутною роль Відня як міста міжнародних ярмарків; відбувається тут і цілий ряд фахових спеціалізованих ярмарків, що розкривають значення Відня в міжнародній торгівлі.

Вімдень (нім. Wien) -- столиця Австрії. Є однією з 9 земель Австрії, з усіх боків оточеною територією іншої землі --Нижньої Австрії.

Населення -- 1,714 млн осіб (2011); разом з передмістями -- близько 2,3 млн.

Відень є третім містом -- резиденцією ООН після Нью-Йорка і Женеви. Міжнародний Віденський Центр (так званий UNO-City) включає МАГАТЕ, УНЗ ООН, Організації ООН з промислового розвитку (ЮНІДО) тощо. У Відні містяться штаб-квартири інших міжнародних організацій: ОПЕК, ОБСЄ тощо. Старе місто Відня в грудні 2001 р. було внесене до переліку Культурної спадщини ЮНЕСКО. Площа Відня становить 415 кмІ. Таким чином, Відень є найменшою федеральною землею Австрії. Місто розташоване в північно-східній частині Австрії біля підніжжя Альп, за 60 км від кордону зі Словаччиною. Через місто протікає Дунай з своїм рукавом Донауканалом і річка Відень. Історично місто розвивалося на південь від Дунаю, проте в останні два сторіччя, Відень ріс обабіч річки. Найбільша висота міста над рівнем моря в районі Германскогеля (542 м), а найменша -- в Еслінґу (155 м). Місто оточує Віденський ліс. Географічно вигідне розташування робить Відень зручним місцем для розвитку відносин з іншими країнами Центрально-Східної Європи. Це стало особливо відчутно після 1989 р., коли впала т. зв. «залізна завіса». Наприклад, до столиці Словаччини Братислави від Відня лише 60 км -- це найкоротша відстань між двома європейськими столицями (за винятком Ватикану та Риму).

5.2 Населення Відня

У зв'язку з індустріалізацією та імміграцією з інших частин Австрійської імперії у 1910 році, у Відні було більше ніж 2 мільйони жителів, і це було одне з шести найбільших міст у світі. На рубежі століть у Відні було дуже багато чеського та угорського населення, однак, після першої світової війни, багато чехів і угорців повернулися у свої споконвічні країни, що призвело до зниження віденської громади. В самий розпал міграції, близько однієї третини населення столиці імперії було слов'янського або угорського походження.

До 2001 року 16% городян, при перепису населення, що проживали в Австрії були іншої національності, ніж австрійської, майже половина з яких були з колишньої Югославії, перш за все серби^[3][4], а далі турки (39000 або 2,5%), поляки (13600, або 0,9%) і німці (12700, або 0,8%).

Відень є центром австрійської групи (діалекту) німецької мови. Австрійським діалектом говорять всі жителі міста, він є за своєю лексикою близький до баварського діалекту (баварська мова), а іноді із значною кількістю мовних запозичень періоду Монархії Габсбургів, особливо з чеської та угорської мов. Значна частина мешканців сьогоднішнього міста володіє класичною німецькою мовою, а також деякими етнічними мовами меншин, що переселилися до міста. Зокрема, це угорська, чеська,словацька, сербська, турецька, боснійська та хорватські мови, а також окремо слід виділити ромів, що населяють Відень та його околиці.

5.3 Релігії Відня

Відень є центром єпархії Римо-Католицької церкви. За переписом населення 2001 року, населення міста розподіляється за релігіями так:

Католицизм 49,2%

Невіруючі 25,7%

Іслам 7,8%

Православ'я 6,0%

Протестантизм (в основному лютеранство) 4,7%

Іудаїзм 0,5%

Інше або без відповіді 6,3%

Висновки

Австрія - гірська країна. Більш як 2/3 її території займають Альпи. Тільки в долині Дунаю землі рівнинні, а клімат помірний. Головними природними багатствами країни є її рекреаційні ресурси, ліс і гідроенергія. Корисні копалини різноманітні, але невеликі за своїми розмірами або низької якості. Експортне значення мають лише магнезит і графіт.

Населення країни майже повністю складається з австрійців, які в етнічному відношенні мають багато спільного з німцями і розмовляють німецькою мовою. За своєю релігією австрійці є католиками. Офіційно тільки 58% австрійців є жителями міст. Але треба мати на увазі, що в сільській місцевості країни переважають міські заняття і міський спосіб життя. Тільки 8% робочої сили працює в сільському і лісовому господарстві. Найбільшим містом є Відень (1,5 млн. жителів, або 1/5 населення Австрії). Через окраїнне географічне положення Відня в країні значною є роль провінційних міст Граца, Лінца, Зальцбурга.

Особливістю Австрії як «малої» високорозвиненої країни Західної Європи є її історичне минуле. Майже 650 років Австрія була осередком величезної імперії, однією з наймогутніших у Європі: Священної Римської (1273-1806), Австрійської (1804-1867) і Австро-Угорської (1867-1918). До її складу з кінця XVIII ст. і до 1918 р. входили також українські землі - Галичина і Буковина. Сучасні кордони Австрії встановлені в 1918 р. В 1955 р. Австрія була проголошена нейтральною державою.

Список використаних джерел

1. Авдокушин Е.Ф. Світова економіка. Економіка розвинених країн: Підручник для вузів / Е.Ф. Авдокушин, А.В. Бойченко, В.Ф. Железова. - Акад. пед. і соц. наук, Моск. держ. ун-т їм. М.В.Ломоносова. -2-ге вид. -М.: Флинта, МПСИ, 2001. - 254с.

2. Австрія - вражаючий прогрес економіки // Бюлетень іноземної комерційної інформації. -2004. -№ 53. -C.1,4.

3. Бочаров С.М. Інвестиційний клімат Австрії // Режим доступу: http://russmedia.net/modules/tinycontent0/index.php?id=8

4. Ділова Австрія: Довідник: тому I (2002 р.) / Г.Н. Вачнадзе. -М.: Полпред, 2002. - 40с.

5. Ділова Австрія: Довідник: тому VI (2005 р.) / Г.Н. Вачнадзе. -М.: Полпред, 2005. -44с.

6. Погорлецкий А.І. Економіка розвинених країн: Підручник / А.І. Погорлецький. -СПб.: Михайлов, 2000. -490с.

7. Фергюсон А.О. Австрія: Путівник / А.О. Фергюсон. -М.: Аякс-пресс, 2002. -96с.

8. Ходов Л. Притік приватного іноземного капіталу Австрію //Зовнішня торгівля. -1999. -№3.

9. Населення Австрії // Режим доступу: http://lessons.com.ua/avstriya-istoriya-priroda-naselennya-gospodarstvo-zovnishnoekonomichni-zv-yazki/3/

10. Юрківський В.М. Географія країн світу - Австрія. Населення Австрії. Економіка Австрії // Режим доступу: http://eduknigi.com/geo_view.php?id=258

Размещено на Allbest.ru

...