Розвиток ринку нафти і нафтопродуктів в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Дослідження товарного ринку

1.1 Ринок нафти в Україні

1.2 Українські нафтові компанії

1.3 Українські нафтові родовища

1.4 Стан заводів з переробки нафти

2. Акції «ТНК-ВР Холдинг»

2.1 Стан акцій «ТНК-ВР Холдинг»

2.2 Аналіз коштів "ТНК- BP Холдинг"

2.3 Додаткове фінансування

3. Проблема нафтопереробної промисловості

3.1 Нафтопереробна промисловість України

3.2 Позитивні зміни з приходом «ТНК-ВР Холдинг»

3.3 Обгрунтування ціни на нафтопродукти

3.4 Напрямки розвитку галузі

Висновок

Список використаних джерел

1. Дослідження товарного ринку

Кон'юнктурні дослідження товарних ринків передбачають аналіз умов, що склались на ринку певного товару, які включають співвідношення між попитом і пропозицією, рухом цін і товарних запасів, портфель замовлень по галузях, цикл ділової активності, обсягами виробництва та забезпеченістю виробничими потужностями та ін.

Головною ціллю вивчення кон'юнктури ринку є визначення ступеню впливу діяльності промисловості і торгівлі на стан ринку, на його розвиток у прогнозований період, а також встановлення напрямків підвищення ефективності діяльності виробничих підприємств з метою задоволення попиту споживачів та реалізації власного комерційного інтересу.

Розвиток вітчизняного ринку нафти і нафтопродуктів визначається багатьма факторами, що формують попит на нафту і її пропозицію. Попит на нафту визначається насамперед темпами росту національної економіки, а також низкою інших факторів, до числа яких відносяться структурні характеристики попиту на нафту, енергоємність економіки, кліматичні (погодні) умови, рівень ефективності енергоспоживаючих технологій і відносна конкурентноздатність інших видів палива. Пропозиція нафти визначається попитом, геолого-технологічними факторами, структурними характеристиками виробництва й імпорту нафти, світовою кон'юнктурою, а також низкою інших факторів, включаючи фактори випадкового характеру. Ціни на нафту, формуючись під впливом попиту та пропозиції, здійснюють зворотний вплив, як на внутрішній попит, так і на пропозицію нафти. Надзвичайно високі нафтові ціни стримують економічне зростання і збільшення попиту. При цьому також стимулюється заміщення нафти іншими видами палива. Одночасно високі ціни стимулюють збільшення імпорту нафти на український ринок. У результаті такого обмеження попиту і розширення пропозиції створюються передумови для відносного зниження внутрішніх цін на нафту. При низьких цінах на нафту, навпаки, стимулюється попит і скорочується пропозиція.

Таблица 1 Добича сирої нафти ОПЕК, млн. барелів на день

1.1 Ринок нафти в Україні

Пропозиція на українському ринку створюється за рахунок імпорту і досить незначних обсягів власного видобутку, який відшкодовує лише 16-20 % потреби країни в сирій нафті. Видобуток відбувається в Чернігівській, Сумській і Полтавській областях., а також у Прикарпатті. Загальний обсяг нафти, що добувається в Україні, зараз не перевищує 4 млн. т., при потребах 32-35 млн. т. [1, с. 127]. Собівартість добування нафти висока, оскільки добування здійснюється методом підвищення тиску нафти через накачування у свердловини гарячої води. Причорноморський район є найбільш перспективним з нафтовидобутку, охоплює Причорноморську западину, Керченську протоку, північно-західну частину акваторії Чорного й Азовського морів.

Зараз нафта добувається з покладів „Штормове” і „Дельфін” за участю Британсько- Голландської компанії „Shell” [2, с. 97].

Таблиця 2 Коригування по відношенню до ОМR від 12 квітня 2011, млн. барелів

1.2 Українські нафтові компанії

Найбільшою нафтовидобувною компанією України є напів приватна компанія „Укрнафта”, на яку припадає біля 3/4 сумарного видобутку нафти і газового конденсату в країні. Частка компаній, які займаються мілким видобутком української нафти складає 4,2 %. Крім ДП НАК „Нафтогаз” і НАК „Надра України” офіційно в країні видобувають нафту і газовий конденсат 15 підприємств, найбільші з них - Полтавська газонафтова компанія, Бориславська нафтова компанія і підприємство „Нафтогазовидобуток”. За данними компанії „Укрнафта”, при її участі в нафтовидобутку працюють 4 спільних підприємства, а також 18 договорів про спільну інвестиційну діяльність, в тому числі 4 - з іноземними компаніями [3, с. 9].

У 1994 році видобуток нафти в Україні був максимальним і складав 3617тис. т..У 2006 році в порівнянні з 2005 роком видобуток сирої нафти і газового конденсату збільшився на 347 тис. т. чи на 8,7%. Не дивлячись на це, у 2006 році загальний видобуток так і не досяг результатів 1994 року.

Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відіграє значну роль у багатьох аспектах нафтогазового бізнесу України, включаючи видобуток нафти і газу, управління магістральними трубопроводами, транзит нафти і газу, переробка природного газу і його розподіл на території України.

Структурна перебудова галузі в нових ринкових умовах та залучення інвестицій у нафтову та газову промисловість - це основний вид діяльності компанії, на яку покладена важлива місія забезпечення потреб побутових та промислових споживачів у паливно-енергетичних ресурсах, а також надійний транзит газу та нафти до країн Центральної та Західної Європи [4, с. 42].

У 2006 р. «Нафтогаз України» експлуатував 225 нафтових і газових родовищ з 2393 виробничими нафтовими свердловинами. Головною нафтовидобувною компанією в Україні є «Укрнафта», що добуває близько 2,9 млн. т. нафти. Енергетична стратегія до 2030 р. передбачає, що власний видобуток нафти досягне 5,1 млн. т. у 2010 р. і 5,4 млн. т. у 2030 р. Компанії, що добувають нафту і газовий конденсат в Україні, повинні продавати їх на аукціонах, що проводяться Комітетом з питань аукціонів [5].

1.3 Українські нафтові родовища

В Україні 70% родовищ є важко розроблюваними. Дві третини цих запасів розташовані на глибині, що перевищує 2,5 км, що робить дослідження дорогими. Україна має значний потенціал збільшення запасів ресурсів, які ще не розроблені. Геологічна служба США (USGS) ще у 1999 р. оцінила майбутні відкриття рідких корисних копалин, які можуть складати приблизно 300 млн. т. (2200 млн. бар.), включаючи 92,8 млн. т. (929 млн. бар.) природного газового конденсату. По оцінках USGS, велика частина невідкритих нафтових і газових ресурсів знаходиться в береговій зоні палеозойської системи Дніпровсько-Донецького басейну, і може досягати 267 млн. т. (1952 млн. бар.) конденсатів, включаючи 85,2 млн. т. (853 млн. бар.) газового конденсату [6].

Україна одержує більш ніж 96 % сирої нафти з Російської Федерації. Невелика частина (менш 4 %) надходила з Казахстану. Україна намагається диверсифікувати свої джерела постачання нафти. Так, "Нафтогаз України" планує щорічно закуповувати 2-4 млн. т. Казахської нафти з тих обсягів, що йдуть транзитом через територію України, і до 2 млн.т. ліванської нафти. "Нафтогаз України" також планує добувати нафту за кордоном. Було підписано угоди про розподіл продукції з Об'єднаними Арабськими Еміратами і Лівією, а також йдуть пошуки можливості геологічної розвідки і видобутку в Іракові, Сирії й інших країнах. Крім того, Україна підписала попередні угоди по видобутки нафти і газу в Центральній Азії [7].

На підставі підписаних контрактів (а також таких, що знаходяться на різних стадіях підготовки), базуючись на оцінках ресурсних можливостей країн, з якими НАК „Нафтогаз України” можна відзначити, що вже з 2010 року можна забезпечити видобуток нафти за межами України на рівні 3,6 млн. тонн з подальшим нарощуванням до 9,2 млн. тонн. Це суттєво перевищує обсяги нафтовидобутку (з газовим конденсатом), які плануються до освоєння власних запасів на той же період часу.

Видобуток нафти з газоконденсатом за межами України прогнозується за оптимістичним сценарієм у 2010 р. 3,7 млн.т., 2015 - 4,2 млн.т., 2020 - 5,8 млн.т. та в 2030 р. - 9,9 млн.т., за песимістичним - зросте з 3,3 млн.т. у 2010 р. до 7,7 млн.т. у 2030 році, а за базовим сценарієм - у 2010 р. 3,6 млн.т., 2015 - 4,0 млн.т., 2020 - 5,6 млн.т. та в 2030 р. - 9,2 млн.т.[5]

Таким чином, активне освоєння закордонних ресурсів нафти та переробка їх на НПЗ України з виходом світлих нафтопродуктів не нижче 90%, дозволить забезпечувати ринок їх споживання, починаючи з 2010 року на рівні 16 і до 18% у 2030 році. Разом з використанням власних запасів сировини цей показник становитиме 42 та 36% відповідно. Однією з перешкод диверсифікації постачань є існуюча застаріла технологія переробки нафти на українських нафтопереробних заводах, які були спроектовані для переробки сирої нафти марки Urals з високим виходом топкового мазуту.

Попит на сиру нафту в Україні формують шість нафтопереробних заводів. Українській державі належить 43 %, 25 % і 26 % акцій відповідно в Кременчуцькому, Дрогобицькому і Надворнянському нафтопереробних заводах. Цими акціями розпоряджається «Нафтогаз України». Однак варто вказати, що іноземні інвестори контролюють чотири із шести українських нафтопереробних заводів, потужністю 45,3 млн. т. на рік (близько 88 %). Починаючи з 2001 р. переробка сирої нафти зростала високими темпами і досягла понад 21 млн. т., коли Україна стала чистим експортером нафтопродуктів. У 2006 р. як постачання сирої нафти, так і виробництво на нафтопереробних заводах знизилося. Українські нафтопереробні заводи переробили лише 17,4 млн. т. сирої нафти, чи на 28 % менше, ніж за останні два роки .

Українські нафтопереробні заводи мають надлишкову потужність: вони фактично переробляють лише 17-21 млн. т. (124-153 млн. бар.) сирої нафти на рік, у той час як їхня проектна потужність складає близько 51 млн. т (372 млн. бар.) на рік. На початку 2006 р. наявна потужність знизилася приблизно до 44 млн. т. (321 млн. бар.) на рік через закриття в середині 2005 р. Одеського нафтопереробного заводу «ЛУКОЙЛ» для проведення трирічної програми по ремонтe і модернізації [9]. Херсонський нафтопереробний завод також був зупинений на реконструкцію в серпні 2005 р. Кілька інших нафтопереробних заводів не працювали повний час у 2005 р.

Останні роки нафтопереробні заводи в Україні працювали з незначними прибутками, або ж, взагалі, зі збитками. Це обумовлено трьома факторами: високі експортні мита в Російській Федерації; низькі податки і митні збори на імпорт перероблених продуктів і неможливість продавати на ринки з більш високою ставкою прибутковості через низьку якість продукції (високий зміст сірки). Нафтопереробні заводи повинні платити ПДВ на імпортовану сиру нафту. Разом з тим податкові органи повинні відшкодовувати ПДВ на нафтопродукти, що експортуються.

1.4 Стан заводів з переробки нафти

Українські нафтопереробні заводи не відповідають вимогам міжнародних стандартів. Ступінь очищення нафти при отримані світлих продуктів коливається від 47 % на Херсонському і 54 % на Одеському нафтопереробних заводах до 70% на Лисичанському і Кременчуцький (станом на 2006 р.). Для порівняння, цей відсоток складає 75 % у Бєларусі і близько 90 % у західних країнах. Крім того продукти часто не відповідають вимогам щодо якості основних експортних ринків. Нині велика частина нафтопродуктів не відповідає стандартам EURO 1 (встановлені в 1992 р.), не говорячи вже про стандарти EURO 2.

Для забезпечення належної якості уряд періодично накладав обмеження на вміст сірки, а робота над прийняттям міжнародних стандартів і гармонізація просувається повільно. Більше того, усього кілька лабораторій мають можливості для проведення потрібних аналізів [10].

Хоча процес йде повільно, ситуація змінюється. «ТНК-BP» провело модернізацію Лисичанського заводу. Програма «ЛУКОЙЛ» по модернізації Одеського нафтопереробного заводу є ще одним прикладом прогресу: у той час, як потужність заводу не зміниться, планується підвищити глибину переробки з 54 % до 80 %. Отримані в результаті продукти будуть відповідати стандартам ЄС, і частка світлих нафтопродуктів у загальному обсязі продукції зросте з 43 % до 65 %. Енергетична стратегія до 2030 р. передбачає підвищення середньої глибини переробки в секторі до 73-75 % до 2015 р. і до 85 % до 2025 р.[5].

Існуюча імпортно-експортна політика розроблена так, що скасовує стимули для експорту і реекспорту сирої нафти і нафтопродуктів. Обмеження також є частиною міжурядових угод, підписаних з Росією щодо імпорту і транзиту сирої нафти. Іншою основною політичною метою є забезпечення важливого потоку доходів у бюджет від митного й акцизного зборів. У 2006 р. митні й акцизні збори, що стягувалися із сирої нафти і нафтопродуктів (як імпортованих, так і місцевих), генерували близько 70 % доходів у спеціально створеному фонді державного бюджету.

Ціни на сиру нафту і нафтопродукти в Україні не регульовані, хоча внутрішній ринок сирої нафти не є цілком конкурентним. Внутрішній ринок нафти визначеною мірою захищений через обмеження на експорт і реекспорт. Крім того, велика частина сирої нафти експортується в Україну компаніями, що входять до складу вертикально інтегрованих компаній, залученими до переробки і розподілу, таких як «ТНК-BP», «ЛУКОЙЛ» і «Альянс». Отже, ціни на сиру нафту встановлюються компаніями відповідно потребам бізнесу (оптимізація прибутку і податків), а не самим ринком.

Власні нафтопродукти не є виключенням; вони повинні продаватися на аукціонах.

Однак НКРЕ регулює ціни на нафту, що продається компаніям, які входять до складу «Нафтогазу України». Високі показник енергоємності української економіки зумовлені низькими цінами на енергію, що не стимулює ефективне її використання; енергоємної промисловості (виробництво чавуну, сталі, цементу, хімічних речовин); використання застарілих технологій в більшості галузей промисловості [11].

Таким чином, характеризуючи кон'юнктуру внутрішнього ринку нафти і нафтопродуктів в Україні слід визначити такі чинники її формування:

- пропозиція формується переважно за рахунок імпорту сирої нафти з високим вмістом сірки;

- монопольний принцип встановлення цін на експортовану в Україну нафту;

- диверсифікація постачань нафти на український ринок вимагає ремонту та модернізації більшості НПЗ, а також значних коштів для фінансування проектів щодо розробки нафти закордоном;

- застарілі виробничі потужності зі значним відставанням від світового науково-технологічного рівня у нафтопереробній галузі;

- високий попит на нафту та нафтопродукти формується переважно за рахунок енергоємності окремих секторів економіки (комунально-побутове господарство, виробництво чавуну, сталі, хімічної продукції тощо);

- державне стимулювання експорту та реекспорту продуктів нафтопереробки.

2. Акції «ТНК-ВР Холдинг»

2.1 Стан акцій «ТНК-ВР Холдинг»

Акції "ТНК-BP Холдинг" втрачають вже більше 22 процентів, і зниження котирувань триває. Станом на 16.55 мск за одну звичайну акцію компанії на Московській біржі пропонують 36,99 рубля, що на 22,6 проц нижче ціни початку торгів, а за одну привілейовану акцію дають 27,4 рубля / на 25,54 проц нижче ціни початку торгів. При цьому з моменту початку торгів і до 14.10 мск ціна на обидва види цінних паперів компанії коливалася в районі позначки нульового зростання. Причиною такого різкого обвалу котирувань ТНК-BP стала інформація про те, що "Роснефть" збирається залучити близько 9 млрд доларів від компаній групи ТНК- BP з метою рефінансування заборгованості, пов'язаної з купівлею ТНК- BP у її колишніх акціонерів. Олександр Корнілов, аналітик інвестиційної компанії "Атон", вважає, що ситуація, що склалася з паперами ТНК-BP, вкрай негативна, а очікувати "відскоку" не варто.

"Виведення коштів "Роснефтью" з ТНК-BP говорить про те, що дивідендів власникам акцій "ТНК-BP Холдингу" чекати не доводиться", - стверджує Корнілов. Акції ТНК-BP, на його думку, високо цінувалися на ринку за рахунок високих дивідендів, яких тепер не передбачається, і за рахунок очікувань викупу акцій у міноритаріїв "Роснефтью", чого теж не відбулося. "Тому якщо відскік і буде, то він буде технічним, а не фундаментальним", - попереджає Корнілов. З ним в цілому згоден аналітик їх "Фінам" Антон Сороко . За його словами, ринок зараз дуже слабкий, в першу чергу через кіпрських проблем. Падають всі ризикові активи, всі папери периферійних економік Єврозони. Ця слабкість ринків негативно впливає і на російські цінні папери." На цьому тлі останні новини про ТНК-BP не тільки знизили ціну на акцій компанії, але і зменшили ліквідність паперів . Вийшов свого роду мультиплікативний ефект. Такими темпами, як зараз, паперу, напевно, вже не падатимуть, і якусь частину падіння вони відіграють.

Однак я продовжую дивитися на них негативно ", - підбив підсумок Сороко. Як пояснив ІТАР- ТАРС представник "Роснєфті", дане залучення позик від структурних підрозділів ТНК -ВР на 9 млрд доларів здійснюється в рамках управління тимчасово вільними коштами дочірніх товариств /cash - pulling/. Це стандартна практика, застосовувана в "Роснефти", а тепер і в об'єднаній компанії, яка дозволяє забезпечити ефективне управління вільної ліквідністю. Рада директорів "Роснефти" схвалила ліміти, в рамках яких компанія може тимчасово вилучити вільні кошти у структурних підрозділів ТНК -ВР.

2.2 Аналіз коштів "ТНК- BP Холдинг"

Сьогодні "Роснефть" заявила про залучення фактично внутрішньогрупового позики на 9 млрд доларів у групи компаній ТНК -ВР строком на 5 років. Раніше глава "Роснафти" Ігор Сечін заявляв, що після закриття угоди з купівлі ТНК -ВР близько 5 млрд доларів готівки на рахунках компанії, що поглинається перейдуть під фінуправління покупця. " Роснефть " найближчим часом може залучити до 6-8 млрд доларів у китайських партнерів по передекспортного фінансування для рефінансування операції по покупці ТНК-ВР, вважають аналітики.

Компанії для підтримки рівня поточних рейтингів з боку провідних рейтингових агентств необхідно обмежити суму запозичень на покупку ТНК-ВР на рівні не більше 15 млрд доларів. Передекспортне фінансування і внутрішньогрупові позики в оцінці структури капіталу оцінюються рейтинговими агентствами із знижуючим коефіцієнтом. Минулого тижня "Роснефть" домовилася з Державним банком розвитку Китаю про надання російській держкомпанії кредитної лінії на суму 2 млрд доларів по передекспортного фінансування.

2.3 Додаткове фінансування

Додаткове фінансування "Роснефть" в рамках підписаних угод з Китаєм може залучити за рахунок своп операцій з Казахстаном. Крім того, "Роснефть" залучила 10 млрд доларів по передекспортного фінансування у трейдингових компаній Vitol і Glencore. Таким чином, вже зараз "Роснефть" акумулювала порядку 28 млрд доларів для рефінансування кредитів для покупки ТНК-ВР.

У грудні компанія залучила два кредити від групи міжнародних банків на загальну суму 16,8 млрд доларів на фінансування придбання у компанії BP 50 проц акцій ТНК -ВР. А в лютому "Роснефть" залучила кредит в обсязі 11,880 млрд доларів для покупки частки російських акціонерів ТНК -ВР. Як відзначають експерти, кошти залучаються для рефінансування заборгованості для покупки ТНК- BP у її колишніх акціонерів. Російські акціонери отримали в рамках угоди 28 млрд. доларів, BP - коштами 11,3 млрд. доларів.

ринок нафта акція родовище

3. Проблема нафтопереробної промисловості

3.1 Нафтопереробна промисловість України

Основною проблемою нафтопереробної промисловості є необхідність проведення реконструкції і модернізації нафтопереробних підприємств з метою поглиблення переробки сирої нафти. Наявні потужності і технічний рівень нафтопереробних заводів на сьогодні дозволяє повністю забезпечувати потреби економіки України в бензинах, дизельному паливі, мазуті та ще біля 50 видів продукції нафтопереробки та нафтохімії, а також поставляти значну їх кількість на експорт. Більше 85 % поставок нафти в Україну надходить на заводи, що належать саме транснаціональним корпораціям (ТНК). ТНК грають в нашій країні одну з найважливіших ролей як організатор міжнародної діяльності, рушійна сила інтеграційних процесів, головний носій науково-технічного прогресу, основний інвестор в світовій економіці.

Рис. 1

3.2 Позитивні зміни з приходом «ТНК-ВР Холдинг»

Прихід ТНК в нафтопереробний бізнес України сприяв появі ряда позитивних змін:

* відбулась структуризація ринку;

* чітко визначились основні його суб'єкти;

* запроваджені суто ринкові механізми його функціонування;

* з'явились передумови для відновлення та подальшого розвитку інфраструктури ринку;

* нафтопереробні підприємства, власниками яких є транснаціональні нафтові компанії, стали гарантом сталої тенденції до збільшення обсягів виробництва нафтопродуктів НПЗ України в січні-серпні 2005 р. знизили об'єми переробки нафти в порівнянні з аналогічним періодом 2004 р. на 10%.

Рис. 2

За підсумками 2005 р. НПЗ України планують виробити 4,9 млн. тн. бензину, 5,8 млн. т. дизпалива і 6,1 млн. т мазуту. По підсумках року планується переробити біля 20 млн. т. нафти, з яких 16,5 млн. т. складе російська нафта і 3,5 млн. т - нафта власного видобутку. Поставки нафти на українські НПЗ в січні-липні знизилися в порівнянні з аналогічним періодом 2004 р. на 23,7 % - до 10,89 млн. т. У тому числі Росія скоротила поставки нафти на 24,7 % - до 9,40 млн. т. При цьому НПЗ збільшили закупівлю української нафти на 14,3 % - до 1,49 млн. т. [8].

При аналізі факторів, які впливають на ціноутворення нафтопродуктів в Україні, слід зазначити, що ціни на нафтопродукти, вироблені на вітчизняних нафтопереробних підприємствах, визначаються, головним чином, ціною нафти, яка надходить на переробку і є майже на 90 % імпортного походження. Ціна імпортної російської нафти, що постачається на нафтопереробні заводи мало відрізняється від її ціни в Європі. З 01.10.05 р. ставка експортного мита на нафту в Росії підвищилась з 140 дол./т. до 179,90 дол./т., що також, при стабільності інших складових ціноутворення, приводить до об'єктивного підвищення цін [5]. Головний чинник підвищення ціни на українські нафтопродукти - дорожчання нафти на світовому ринку (вартість бареля нафти на сьогодні досягає 70 долл.). Такому розвитку подій сприяє збільшення попиту на пальне на світових ринках.

Рис. 3

3.3 Обгрунтування ціни на нафтопродукти

Підвищення цін на нафтопродукти в Україні в 2005 р. обгрунтовується рядом об'єктивних чинників: ріст цін на нафту, що імпортується в Україну, стягування ПДВ грошима без права використання додаткових податкових векселів, підвищення ставки акцизних платежів, підвищення залізничних тарифів на перевезення нафти, наявність адміністративного обмеження цін з боку Уряду, зупинка ряду НПЗ на ремонт та реконструкцію тощо. Сплеск світових цін на нафту в 2005 році був, в основному, зумовлений рядом політичних кроків з боку деяких країн, зростанням терористичних дій в країнах ОПЕК, передусім в Іраку, конфліктами підприємців з владою в Нігерії і трудовими міжусобицями, страйками нафтовиків, зокрема, в Норвегії, природними катаклізмами. Із збільшенням поставок нафти на світовий ринок, стабілізації обстановки в Іраку і Нігерії ціна на нафту в 2006 р. може знизитись в середньому на 10-15 долл. За барель і буде коливатися в межах 50-55 долл. за барель [3].

З таким прогнозом виступив екс-президент Конференції ОПЕК, міністр енергетики і природних ресурсів Індонезії Пурномо Юсгианторо. Уряд повинен регулювати ринок, застосовуючи лише ринкові інструменти, зокрема закупівлю палива в Держрезерві для подальшої інтервенції. Транснаціональні нафтові компанії України виступали з численними пропозиціями щодо створення стратегічного запасу в Україні, пропонуючи свою співпрацю Урядові в цьому питанні. На сьогодні в Україні є гостра потреба у створенні державного резерва нафтопродуктів на випадок надзвичайних ситуацій. Це дозволить стабілізувати ринок і не давати йому коливатися в пікові періоди. У країнах Західної Європи вже тривалий час існують недержавні резерви нафти і нафтопродуктів.

Так, наприклад, у Німеччині, яка майже на 100 % залежна від імпорту нафти та нафтопродуктів, існує "Спілка по створенню запасів нафти" [7]. Передбачено, що кожна компанія, що виробляє або імпортує тону нафтопродуктів, повинна брати участь в створенні резерву і автоматично стає членом даної спілки, що зобов'язує платити членські внески, контроль над чим здійснює податкова адміністрація. Даний внесок є податком, оскільки сплачуючи певну частку витрат на створення резервів компанія отримує аналогічну частину запасів нафтопродуктів під час кризи.

Трейдери мають можливість врахувати цей внесок в кінцевих цінах і, таким чином, перенести його сплату на споживачів. Така модель гарантує, що всі нафтові компанії платять за створення резервів пропорційно об'ємам їх торгівлі нафтопродуктами. Управління "Спілкою по створенню запасів нафти" і резервами здійснюють в основному представники нафтового бізнесу, більшість голосів в раді директорів належить нафтовим компаніям.

Для забезпечення ефективного розвитку та функціонування паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) України потрібні великі інвестиційні ресурси. Загальна сума коштів для фінансування заходів з розвитку ПЕК за період з 2005 р. до 2030 р. складає 135,2 млрд. дол. США (в цінах на 01.01.2005 р.), з яких на нафтогазовий комплекс планується витратити з 2005 р. по 2010 р. 7,5 млрд. дол. (капітальний ремонт та реконструкція основного обладнання магістральних нафтопроводів - 0,5 млрд. дол., будівництво нових нафтопроводів - 0,7 млрд. дол., модернізація обладнання нафтопереробних заводів -0,65 млрд. дол., геологорозвідувальні роботи та видобування нафти і газу - 0,15 млрд. дол. тощо), з 2011 р. по 2030 р. - 26,4 млрд. дол. (капітальний ремонт та реконструкція основного обладнання магістральних нафтопроводів - 1,3 млрд. дол., модернізація обладнання нафтопереробних заводів 2,6 млрд. дол., геологорозвідувальні роботи та видобуток нафти і газу - 0,4 млрд. дол. тощо), з 2005 р. по 2030 р. - 34 млрд. дол. Можна виділити слідуючі джерела фінансування цих заходів:

* інвестиційні надбавки до тарифів;

* частка прибутку енергетичних компаній;

* залучення внутрішніх та зовнішніх кредитів;

* дотації з бюджету (для вугільної промисловості);

* погашення боргів за електро енергію минулих років шляхом впровадження механізмів, визначених в проекті Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу";

* продаж активів держави, отриманих у вигляді акцій недержавних компаній протягом першого періоду з реінвестуванням отриманих коштів у розвиток енергетичної галузі;

* використання коштів, отриманих від реалізації положень Кіотського протоколу;

* залучення інших джерел інвестицій, як у привабливу сферу бізнесу. Подальший розвиток нафтопереробної галузі повинен:

* забезпечити нарощування виробничих потужностей підприємств, що входять до її складу, та підвищити їх ліквідність;

* максимально ефективно використовувати закріплене за цими підприємствами майно;

* здійснювати єдину державну політику відносно нафтопроводів та споруд на них з технічних питань та питань забезпечення їх вогне-, вибухо- та екобезпеки. Можна зробити основні висновки щодо сучасного стану, проблем та тенденцій розвитку нафтовидобувної, нафтопереробної та нафтотранспортної систем України:

Україна належить до країн з дефіцитом власних енергетичних ресурсів, попит на нафту задовольняється за рахунок власного видобутку на 20 %, понад 70 % запасів нафти відносяться до категорії важко видобувних.

3.4 Напрямки розвитку галузі

В Україні передбачений ріст споживання нафти, покриття попиту в якій планується продовжувати здійснювати за рахунок збільшення імпортних поставок нафти. Прогнозується, що протягом наступних двох десятиріч світова економіка може зіткнутися з проблемою нафтового голоду.

В Україні існує потужна нафтотранспортна система, через яку здійснюється подача нафти внутрішнім споживачам та транзит її до країн Центральної, Західної Європи та інших країн.

Основними стратегічними напрямками розвитку нафтотранспортної системи є нарощування її транзитного потенціалу, підтримання системи на високому технічному рівні для забезпечення її високої надійності і конкурентоздатності, інтеграція в загальноєвропейську мережу нафтопроводів, доведення існуючої системи нафтопроводів до стану, який відповідає міжнародним стандартам, що передбачає впровадження нових технологій та устаткування.

Основною проблемою нафтопереробної промисловості в Україні є необхідність проведення реконструкції і модернізації нафтопереробних підприємств з метою поглиблення переробки сирої нафти.

Прихід транснаціональних корпорацій в нафтопереробний бізнес України сприяв структуризації ринку, чіткому визначенню основних його суб'єктів, запровадженню суто ринкових механізмів його функціонування, появі передумов для відновлення та подальшого розвитку інфраструктури ринку, гарантії сталої тенденції до збільшення обсягів виробництва нафтопродуктів.

Підвищення цін на нафтопродукти в Україні в 2005 р. обгрунтовується рядом об'єктивних чинників: сплеск світових цін на нафту, рост цін на нафту, що імпортується в Україну, стягування ПДВ грошима без права використання додаткових податкових векселів, підвищення ставки акцизних платежів, підвищення залізничних тарифів на перевезення нафти, наявність адміністративного обмеження цін з боку Уряду, зупинка ряду НПЗ на ремонт та реконструкцію тощо.

В Україні існує гостра потреба у створенні державного резерва нафтопродуктів на випадок надзвичайних ситуацій, що дозволить стабілізувати ринок і не давати йому коливатися в пікові періоди. Джерелами фінансового забезпечення розвитку ПЕК є: інвестиційні надбавки до тарифів, частка прибутку енергетичних компаній, залучення внутрішніх та зовнішніх кредитів, дотації з бюджету (для вугільної промисловості), погашення боргів за електричну енергію минулих років, продаж активів держави, отриманих у вигляді акцій недержавних компаній протягом першого періоду з реінвестуванням отриманих коштів у розвиток енергетичної галузі тощо.

Графік 1 - Світові ціни на нафту

Подальший розвиток нафтопереробної галузі повинен забезпечити нарощування виробничих потужностей підприємств, що входять до її складу, та підвищити їх ліквідність; максимально ефективно використовувати закріплені за цими підприємствами майно; здійснювати єдину державну політику відносно нафтопроводів та споруд на них з технічних питань та питань забезпечення їх вогне-, вибухо- та екобезпеки.

Висновок

Останніми роками у світі щороку добувається близько 3 млрд. тонн нафти і газового конденсату. Розвиток нафтовидобувної галузі показує, що найбільш динамічні і найбільш ємні ринки видобутку нафти -- не одне й те ж.

Якщо близькосхідні держави сьогодні продовжують залишатися найбільшими видобувачами нафти, то структура світової видобувної галузі значно змінилася і сьогодні видобуток рівномірніше розосереджено по країнах і континентах. Однак, попри це, ринок нафти продовжує реагувати практично на всяке “чхання” із декількох причин. Насамперед, динаміка зміни цін пов'язана з тим, що сьогодні всі ринки товарів взагалі і нафти зокрема є по суті олігополіями, або транснаціональними монополіями.

У світовій нафтопереробній промисловості за останні тридцять років відбулися зміни, основними споживачами нафтопродуктів у світі залишаються США, Японія, країни ЄС.

Враховуючи власні потужності переробки, основні держави--споживачі нафтопродуктів залежать від імпортної і насамперед близькосхідної нафти: США споживають 27% усієї видобутої у світі нафти; 37% нафти в Німеччину постачають країни ОПЕК; 28% постачається до Японії з ОАЕ; 19,2% -- із Саудівської Аравії; 8,7% -- з Ірану.

Україна відноситься до тих держав, які забезпечують себе власними вуглеводневими ресурсами лише на 50%, решту ми імпортуємо. Щоб процеси споживання імпортних енергоресурсів були ефективнішими, логічним є придбання видобувачами сировини українських переробних підприємств. З іншого боку, ми повинні знаходити можливість нарощувати власний видобуток і створювати вітчизняні вертикально-інтегровані нафтові компанії, для чого необхідно розробляти відповідну законодавчу базу.

Список використаних джерел

1. Розміщення продуктивних сил. Антонюк В.І., Ковальчук В.А., Кононенко В.Д., Бабець Є.К., Стасюк В.П. - К., ВД „Професіонал”, 2006. - 224с.

2. Сазонець І.Л., Джинджоян В.В., Чубар О.О. Розміщення продуктивних сил. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 320 с.

3. Дорожкіна М. Ринок нафти та нафтопродуктів України: проблеми розвитку та регулювання // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - 2006. - № 85. - С. 8-11.

4. Стасенко А. Стабільна робота нафтогазового комплексу як запорука економічної та енергетичної безпеки держави // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - 2006. - № 90. - С. 41-43.

5. Наказ Мінпаливенерго України від 8.09.2006 р. № 328 “Про виконання плану заходів на 2006-2010 роки щодо реалізації Енергетичної стратегії України на період до 2030 року

6. USGS (United States Geological Survey) (2000), World Petroleum Assessment 2000, United States Geological Survey

7. Підсумки роботи паливно-енергетичного комплексу у 2005 році, веб-сайт Міністерства палива та енергетики

Размещено на Allbest.ru