Південно-Подільська височинна область

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Вступ

Актуальність теми. На сучасному етапі актуальність даної теми індивідуальної роботи є очевидною, оскільки це обумовлено поглибленим вивченням ландшафтних одиниць фізико-географічного районування території України. Особлива увага приділяється вивченню на регіональному рівні, що в наш час набуло значного розвитку. З кожним роком розвиток ландшафтознавчих досліджень в Україні і в світі зростає внаслідок звернення багатьох вчених та науковців до питання про знання ландшафтних комплексів, їх просторової диференціації та раціонального і збалансованого природокористування.

Об'єкт дослідження - Південно-Подільська височинна область, а саме компоненти, які її складають: літогенний, орогенний, кліматогенний, гідрогенний, педогенний і біогенний, крім того - ландшафтні комплекси, природокористування та екологічний стан даної області.

Мета роботи: Дослідити структуру природних та антропогенних ландшафтів поданої фізико-географічної області; закріпити навички комплексного географічного аналізу даної території; з'ясувати причини впливу антропогенної діяльності людини на ПТК; виявити характерні ознаки і закономірності поширення природних компонентів у межах досліджуваної області.

Завдання:

Проаналізувати особливості геолого-геоморфологічної будови;

Дослідити і описати гідрокліматичні компоненти;

Розглянути грунтово-кліматичний покрив, показати представників тваринного світу;

Простежити та обґрунтувати структуру ландшафтних комплексів;

Показати основні види природокористування й зробити оцінку екологічного стану досліджуваної території.

Південно-Подільська височинна область розташована на межі двох історико-географічних земель України: Поділля і Причорномор'я.

У доісторичний час на території області переважали лучні степи й остепнені луки, у вигляді острівців були поширені широколистянолісові ландшафти.

Ця область займає південно-східну лісостепову частину Подільської височини. Відносно політико-адміністративного устрою України, то дана територія знаходиться в межах Одеської, Миколаївської і Вінницької областей. Тут знаходиться вододіл басейнів Дністра, Південного Бугу, Тилігулу, Великого і Малого Куяльників.

Південно-Подільська височинна область відповідно до фізико-географічного районування України відноситься до Східно-європейської рівнини, зони Лісостепу, Подільсько-Придніпровського краю, і у свою чергу поділяється на 5 фізико-географічних районів:

Кодимсько-Котовський;

Балтсько-Савранський;

Любашівсько-Кривоозерський;

Верхньокучурганський;

Куяльницько-Ананьївський.

Розділ 1. Геолого-геоморфологічна будова

1.1 Тектонічні структури

подільський рельєф кліматичний рослинний

Східноєвропейська платформа:

виступи кристалічного фундаменту на денну поверхню - Український щит (Білоцерківсько-Одеський блок);

прогини кристалічного фундаменту: периферійні западини та сідловини (Дністровський перикратон і Волино-Подільська монокліналь);

Середземноморський рухливий пояс:

Причорномор'я (Південноукраїнська монокліналь).

1.2 Четвертинні відклади

Генетичні типи четвертинних відкладів:

Леси та лесовидні відклади проблематичного походження з горизонтами похованих грунтів.

Літологічний склад:

Леси та лесовидні суглинки, супіски;

Суглинки, супіски;

Глини.

1.3 Цінні геологічні об'єкти

Виходи сеноманських відкладів верхньої крейди (с. Лядова);

Печери (с. Нагоряни);

Відслонення пісковиків з галенітами (с. Воєводчинці);

Гайдамацький Яр (північно-західна околиця с.Буша).

1.4 Морфоскульптурні типи та форми рельєфу

Морфоскульптурні типи рельєфу:

акумулятивні (плоскі і терасовані алювіальні низовини та долини річок);

денудаційно-акумулятивні (розчленовані лесові височини та низовини, хвилясті ерозійно-акумулятивні височини);

денудаційні і структурно-денудаційні (хвилясті структурно-денудаційні височини).

Морфоскульптурні форми рельєфу:

яри та балки;

товтри.

1.5 Сучасні рельєфоутворюючі процеси

Ендогенні процеси:

повільні тектонічні рухи земної кори (райони, що зазнали змін знаку сучасних повільних рухів земної кори із швидкостями до 2 мм/рік, понад 2мм/рік).

Екзогенні процеси:

зсуви;

ерозія яружна;

ерозія площинна;

підтоплення;

весняні пилові бурі (0-1 день).

Густота яружно-балкової мережі - 0.1-1.0 км/км2.

Розділ 2. Гідрокліматичні компоненти

2.1 Радіаційні чинники кліматотворення

* Сумарна сонячна радіація - 4000-4400 МДж/м2 за рік;

* Сонячне сяйво - 1950-2100 годин на рік;

* Радіаційний баланс - 1700-1850 МДж/м2 за рік.

2.2 Циркуляційні чинники формування клімату території

* Атмосферна циркуляція (континентальне повітря, рідше морське);

* Циклони (надходять з центральних районів Європи, Чорного моря);

* Антициклони (відроги Сибірського та Азорського антициклонів);

* Рівнинність поверхні.

2.3 Особливості розподілу річних та сезонних кліматичних характеристик

* Атмосферний тиск (січень) - 1020-1021 гПа;

* Атмосферний тиск (липень) - 1013-1014 гПа;

* Переважаючі вітри (січень) - ПнЗх,

* Переважаючі вітри (липень) - ПдСх, Зх;

Абсолютний мінімум температури повітря - 34°С;

Абсолютний максимум температури повітря - 38°С;

Середня температура січня - (-5°С);

Середня температура липня - (+20°С);

Середня річна кількість опадів - 500-600 мм на рік;

Опади. Холодний період (листопад-березень) - 175-200 мм;

Опади. Теплий період (квітень-жовтень) - 350-400 мм;

Відносна вологість повітря (січень) - 82-84%;

Відносна вологість повітря (липень) - 66-72%;

Середня кількість днів у рік з туманом - 40-50;

Середня кількість днів у рік з хуртовиною - 10-15;

Максимальна кількість днів у рік з градом - 4-6;

Середня кількість днів у рік з грозою - 30;

Середня тривалість без морозного періоду, днів у рік - 170-190;

2.4 Морфометричні характеристики основних річок

Основні річки Південно-Подільської височинної області: Кодима, Тилігул, Ягорлик, Савранка, Кучурган, Великий Куяльник, Малий Куяльник.

р. Кодима: Довжина річки 149 км. У верхній та середній течіях Кодима має ряд озерних розширень, їх довжина 1--4 км, переважна ширина 50 --200 м, глибина близько 0,8--4,0 м, найбільша -- 5,3 м. На плесах ширина річки 15--30 м, глибина бл. 0,5--0,8 м, найбільша ширина -- 60 м, глибина -- 3,0 м. Площа басейну - 2 480 кмІ. Середній похил річки 0,67%. Заплава двостороння, здебільшого заболочена; переважна ширина змінюється по довжині річки від 0,2 до 0,6 км, найбільша -- 2,0 км, найменша -- 60 м.

р. Тилігул: Довжина 168 км, площа басейну 3 550 кмІ. Бере початок на півдні Подільської височини і в її межах тече вузькою (1,0--1,5 км) долиною; нижче (у межах Причорноморської низовини) долина розширюється до 3 км (ширина річища до 10--20 м). Долина переважно асиметрична, її схили розчленовані ярами і балками. Заплава місцями заболочена, завширшки 300--600 м. Похил річки 0,9 м/км.

р.Ягорлик: Довжина 73 км, площа водозбірного басейну 1590 кмІ. Похил річки 1,7 м/км. Долина V-подібна, завширшки 1--3,2 км, завглибшки 70--130 м; у верхів'ї річка тече на дні балки. Заплава завширшки 100--200 м, подекуди заболочена. Річище слабозвивисте, завширшки 4--10 м, завглибшки до 1,5--1,8 м.

р.Савранка: Довжина 96 км, площа водозбірного басейну 1 767 кмІ. Похил річки 1,5 м/км. Долина у верхів'ях V-подібна, завширшки 0,5--1 км, нижче за течією трапецієподібна, завширшки 3--4 км. Заплава місцями заболочена, завширшки до 0,2 км. Річище слабозвивисте.

р. Кучурган: Довжина 119 км, площа водозбірного басейну 2 090 кмІ. Долина у верхів'ї V-подібна, нижче -- трапецієподібна. Заплава двостороння, завширшки 0,1--0,4 км. Річище помірно звивисте, завширшки від 5 до 46 м, на окремих ділянках утворює плеса. Похил річки 0,89 м/км.

р. Великий Куяльник: Довжина 150 км, площа басейну 1 860 кмІ. Долина завширшки до 3,5 км, у середній та нижній течії глибока, з крутими схилами, порізаними ярами та балками. Заплава завширшки до 1 км. Річище звивисте, завширшки до 5 м, іноді пересихає, в холодні зими перемерзає. Похил річки 0,7 м/км.

р. Малий Куяльник: Довжина 89 км, площа водозбірного басейну 1540 кмІ. Похил річки 0,8 м/км. Долина коритоподібна, з крутими схилами, розчленованими ярами; її ширина 1,5--3 км. Заплава завширшки до 1,3 км.

2.5 Антропогенний вплив на річки. Небезпечні екологічні явища. Охорона річок

Антропогенний вплив на малі річки даної області обумовлений господарською діяльністю, яка здійснюється і в межах водозбірних басейнів, і на самих водотоках. Дренажні води, що скидаються з меліоративних систем, в основному неочищені, викликають «цвітіння» річок в літню пору і значно погіршують якість води.

До недавна основним джерелом забруднення малих річок Південно-Подільської області були відпрацьовані промислові та комунальні стічні води. Створення відстійників, очисних споруд знизило ступінь забруднення цієї категорії стічних вод. У той же час зросла частка забруднених вод, які формуюються в межах водозбірних басейнів невеликих річок. Це перш за все поверхневий стік з с/г угідь, що містить мінеральні добрива, отрутохімікати та біогенні речовини.

Основним забруднювачем тут є теплі води ТЕС і АЕС, зокрема води Південного Бугу використовуються для роботи Південноукраїнської АЕС, що приносить значну шкоду водам багатьох приток цієї річки.

Для облаштування, відродження та охорони річок, ліквідації джерел забруднення води всі проведеня заходи повинні мати екологічну спрямованість. Крім ліквідації зосереджених і розсіяних джерел забруднення, необхідно відновити всі основні природні чинники річкової системи.

2.6 Основні морфометричні показники озер та водосховищ

На території Південно-Подільської височинної області дуже мала кількість озер та водосховищ. Є водосховища на місцевих річках, проте дуже малі за площею і не мають стратегічного значення та впливають на навколишнє середовище лише на локальному рівні. В сільських місцевостях дуже часто створюють ставки та канали для задоволення сільсько-господарських потреб людини.

2.7 Підземні води

Гідрогеологічний район:

Причорноморський артезіанський бассейн;

Головні водоносні горизонти та комплекси у відкладах геологічних ер:

архейської;

кайнозойської;

Типи лікувальних мінеральних вод:

провінція радонових вод Українського щита та його схилів;

Чорноморсько-Азовська провінція гідрокарбонатно-хлоридних сульфатно-хлоридних вод різного катіонного складу.

Розділ 3. Грунтово-рослинний покрив і тваринний світ

3.1 Фактори формування та диференціації грунтового покриву, закономірності поширення (зональні й азональні)

Фактори:

Материнська гірська порода (літологічний склад)

На лесах, лесовидних суглинках та супісках сформувалися:

чорноземи опідзолені та типові (лісостепові);

лучно-чорноземні.

Клімат

На формування ґрунтового покриву даної території спливають такі кліматичні чинники:

Середня річна кількість опадів: 500-600 мм;

Сумарна сонячна радіація - 4000-4400 МДж/м2 за рік;

Радіаційний баланс - 1700-1900 МДж/м2 за рік.

Антропогенний вплив

Використання земель для с/г потреб (Основні площі зараз зайняті сільськогосподарськими угіддями з посівами озимої пшениці, кукурудзи, ячменю, цукрового буряку та ін.).

Рельєф

Височинний характер підстилаючої поверхні;

Схили різної крутизни, що регулюють співвідношення води, яка стікає по поверхні, просочується в ґрунт, накопичується в зниженнях рельєфу;

Рослинність

Великий вміст гумусу внаслідок відмирання великої кількості рослинності, яка представлена широколистяними лісами та лісостеповим різнотрав'ям;

Охарактеризувавши ці фактори, можна сказати, що всі вони в сукупності значною мірою сприяють утворенню в даній фізико-географічній області якісних і родючих грунтів.

3.2 Господарське використання грунтів. Земельні ресурси

В Україні земельні ресурси використовуються переважно в сільському і лісовому господарствах. Землеробська освоєність земель є значно вищою від екологічно допустимих норм. Використання земель агропромислового комплексу характеризується екстенсивним характером. Основні заходи з оптимізації раціонального використання ландшафтів пов'язані зі значною розчленованістю території. Це протиерозійні меліорації -- попередження і захист сільськогосподарських та інших земель від площинного змиву, розмиву, проявів вітрової, землеробської і пасовищної ерозії. Долинні ландшафти характеризуються поєднанням терасових місцевостей з чорноземами лучними та лучно-чорноземними ґрунтами і заплавних місцевостей з лучними, лучно-болотними ґрунтами, заплавними лісами.

Основні площі в Південно-Подільській області зараз зайняті сільськогосподарськими угіддями з посівами озимої пшениці, кукурудзи, ячменю, цукрового буряку та ін.

Проте в нас час наростає проблема раціонального використання земель у зв'язку з появою різних форм власності на землю.

Земельні ресурси поділяються на:

землі сільськогосподарського призначення;

землі житлової та громадської забудови;

землі природно, заповідного та іншого природоохоронного значення;

землі оздоровчого призначення;

землі рекреаційного призначення;

землі історико-культурного призначення;

землі лісового фонду;

землі водного фонду;

землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

3.3 Типи рослинності (лісова, степова, лучна, болотна), закономірності поширення, їх характеристика. Типи лісу за умовами місцезростання

Широколисті ліси: розташовані на півночі досліджуваної області, на чорноземах опідзолених та типових. Прикладами дерев є бук, дуб, клен, липа, граб. Переважають дубові та грабово-дубові з дуба скельного, дубові. Великі площі займають с/г угіддя на місці дубових лісів;

Лучні степи: займають велику частину даної території, на чорноземах опідзолених і меншою мірою - звичайних. Поширені злаки, лісостепове різнотрав'я;

Луки заплавні: розміщені вздовж долин річок, на лучно-чорноземних грунтах.

3.4 Антропогенні зміни в рослинному покриві. Ступінь збереження природної рослинності. Рослинні ресурси. Важливі сільськогосподарські культури

Основні сільськогосподарські продукти

ячмінь;

озима пшениця;

кукурудза;

цукровий буряк;

Рослинні ресурси

Ліси: дуб пухнастий, насадження білої акації;

Лікарські рослини: цибуля ведмежа, бузина чорна, жостір ламкий, звіробій звичайний, кропива дводомна, липа серцелиста, горицвіт весняний;

Рідкісні та зникаючі види флори: астрагал шерстистоквітковий, брандушка різнокольорова, відкасник татарниколистий, ясенець білий, сон чорніючий;

Зникаючі реліктові види флори: дрік чотиригранний, в'язіль стрункий, півонія тонколиста;

Антропогенні зміни в рослинному покриві

Розораність до 85%;

Промислова вирубка лісу;

Ступінь збереження природної рослинності

Область входить до Причорноморського рекреаційного району;

Потенційно рекреаційні території в структурі земель - до 20%;

Відбувається реалізація державних та обласних програм щодо

збереження біорізноманіття, розвитку заповідної справи, формування екомережі.

3.5 Фауністичний склад: ссавці, птахи, земноводні і плазуни, риби, їх приуроченість до природних комплексів

Лісостеп

Ссавці: хохуля, кріт, ховрах європейський, полівка, сліпак звичайний, вовк, лисиця, кабан дикий, козуля європейська;

Птахи: сокіл-балобан, кібчик, орел-могильник, куріпка сіра, перепілка, горлиця, дятел середній строкатий;

Плазуни: ящірка зелена, мідянка, полоз ескулаповий;

Земноводні: жаба прудка;

Заплави великих річок

Ссавці: ондатра, бобер, видра;

Птахи: кулик-сорока, авдотка, крячок (річковий і малий);

Риби: плітка, лин звичайний, короп звичайний, карась сріблястий, окунь річковий, судак звичайний, щука, сом, лящ.

Розділ 4. Ландшафтні комплекси

4.1 Природно-територіальні комплекси (ПТК) та природно-антропогенні територіальні комплекси (ПАТК), фактори їх диференціації

Природно-територіальні комплекси

Роди ландшафтів Південно-Подільської височинної області:

Лісостепові

Лучно-степові височинні розчленовані та терасові;

Лісостепові височинні розлечновані;

Заплавні

Лучно-лісові, болотні, остепнені рівнинні.

Види ландшафтів Південно-Подільської височинної області:

Лісостепові височинні

Хвилясті лесові з сірими лісовими й темно-сірими опідзоленими ґрунтами, з грабовими дібровами;

Хвилясті лесові еродовані із чорноземами глибокими, з грабовими дібровами;

Еродовані з чорноземами глибокими, з грабовими дібровами, ярами та балками;

Заплавні

Лісові, лучно-болотні, лучні остепнені заплави, плавні.

Природно-антропогенні територіальні комплекси:

сільськогосподарські;

лісогосподарські;

селітебні;

водні;

лінійно-дорожні;

рекреаційні;

тафальні;

сакральні.

4.2 Характеристика ландшафтних місцевостей та їх урочищ; ландшафтна структура території

Відмінності в орографії області, підвищення північної частини, її значна розчленованість річковими долинами зумовлюють загальний характер ландшафтної диференційованості на північнолісостепові ландшафти більш підвищеної північної частини і південно-лісостепової більш зниженої південної. Характер розчленованості території, що належить до басейну річок Дністер і Південний Буг, дає змогу відносити сформовані ландшафти до різних видів. У південноподільській частині Придністров'я їх ознаками є повсюдне поширення вододільних останців, глибокий вріз балкових систем. У південнобузькій частині басейну глибина і густина розчленування поверхні менші.

У північній, найбільш підвищеній, частині області переважають хвилясті розчленовані лесові підвищення з сірими та темно-сірими лісовими ґрунтами, грабовими дібровами, ярами і балками, врізаними до кристалічних порід. Тут поширені також вододільні хвилясті ерозійно-денудаційні рівнини із сірими лісовими ґрунтами, значною мірою освоєні під сільськогосподарські угіддя. У південній частині області переважають сильно розчленовані лесові рівнини ;і типовими малогумусними й опідзоленими чорноземами, з масивами грабових дібров, ярами і балками, врізаними в балтські відклади.

Глибина ерозійного розчленування сягає 150-200 м. Основні місцевості -- межирічні хвилясті лесові рівнини із середньогумусними чорноземами, які становлять у даний час земельний фонд.

Значне місце в ландшафтній структурі області займають яружно-балкові місцевості. Вони максимально розвинуті на Подільській височині, де густота розчленування правобережних річок сягає максимуму -- 1,2 км/км2.

Долинні ландшафти характеризуються поєднанням терасових місцевостей з чорноземами лучними та лучно-чорноземними ґрунтами і заплавних місцевостей з лучними, лучно-болотними ґрунтами, заплавними лісами.

4.3 Охорона цінних природних комплексів

На території області знаходиться Березівський ландшафтний заказник, його площа 1534 га. Територія заказника являє собою лісовий масив на межі лісостепу і степу, з ділянками вікових дубів черешчатого та скельного та єдиними в області насадженнями берези. Заказник має велике ґрунто- та водозахисне значення. Він багатий на флору та фауну, на його території ростуть рідкісні та зникаючі види рослин, в тому числі з Червоної та Зеленої книг України.

Основні меліоративно-природоохоронні заходи на території - це охорона ґрунтів від водної ерозії, рекультивація земель порушених кар'єрами.

Долимнський -- ботанічний заказник загальнодержавного значення. Розташований в Ананьївському районі Одеської області, поблизу села Долинське.

Площа заказника 815 га. Розташований на території урочища «Глибокий Яр» Долинського лісництва Котовського держлісгоспу.

Заказник створено для охорони байрачного лісового масиву з дібровами з дуба звичайного. На териториї поширені клокичка периста, лілія лісова, сон великий, шафран сітчастий. З тварин трапляються орел-карлик, підорлик малий, лунь польовий, сорокопуд сірий, нічниця Наттерера,вечірниця мала, мідянка і полоз жовточеревий, занесені до Червоної книги України.

Павлімвський -- ботанічний заказник загальнодержавного значення. Розташований у Фрунзівському районі Одеської області, поблизу села Павлівка.

Площа 403,0 га. Розташований на території урочища «Соше» Павлівського лісництва Великомихайлівського держлісгоспу.

Створений для охорони рідкісного в Україні лісового масиву дуба пухнастого. Також на території заказника ростуть лілея лісова, клокичка периста, шафран сітчастий, з тварин водяться дисцелія зональна, жук-самітник, жук-олень, тхір степовий, горностай, борсук, мишівка степова і лунь польовий, занесені до Червоної книги України.[2]

Розділ 5. Природокористування та оцінка екологічного стану території

5.1 Види природокористування

Зональні-основні типи природокористування, обумовлені природною зональністю:

Сільськогосподарське природокористування з розрідженим лісогосподарським природокористуванням;

Азональні-накладені, обумовлені життєдіяльністю людей:

Рекреаційне природокористування;

Інтразональні:

Дорожньо-транспортне природокористування;

Сільськогосподарське землекористування зі спеціалізацією:

рослинницькою, з переважанням буряківництва, виробництва зерна, соняшнику;

Лісогосподарське природокористування:

листяних порід дере.

5.2 Антропогенне навантаження. Антропогенна модифікованість ПТК

Антропогенне навантаження (забруднення):

забруднення атмосферного повітря внаслідок викидів шкідливих речовин;

забруднення земельних та водних ресурсів;

загальне погіршення стану природного середовища;

знищення та пошкодження рослинного та тваринного світу.

5.3 Оцінка екологічного стану ландшафтних комплексів території

Радіаційне забруднення території:

Щільність забруднення території цезієм-137 - 0.1-0.5 Кі/кв.км (понижена).

Забруднення атмосферного повітря:

Гігієнічна оцінка впливу забруднення атмосферного повітря на здоров'я людини - 60-20 (загрожуючі), подекуди зустрічається і 250-60 (небезпечні).

Забруднення поверхневих вод:

Ступінь забруднення поверхневих вод - 0-5 (допустимий).

Забруднення ґрунтів пестицидами:

Середня багаторічна залишкова теоретична кількість пестицидів у грунті - 1,6 - 1,9 кг/га.

Забруднення ґрунтів мінеральними добривами:

Середнє багаторічне забруднення ґрунтів мінеральними добривами - 0.8 - 0,9 кг/га.

Загальне забруднення оточуючого середовища:

Ступінь забруднення території - від умовно чистих територій до забруднених та дуже забруднених.

Подивившись на вище наведені показники, можемо впевнено говорити, що екологічний стан Південно-Подільської височенної області можна оцінювати вище середнього рівня. Це пов'язано з тим, що територія не розташована близько до різних металургійних підприємств чи комбінатів. Проте за деякими показниками ситуація в даній області не зовсім стабільна, що потребує втручання в природу людини для поліпшення умов навколишнього середовища.

Висновки

Фізико-географічне районування є одним із важливих методів комплексних географічних досліджень, що дає можливість узагальнити знання про ландшафтні комплекси.

Досліджувана мною об'єктивно існуюча регіональна ландшафтна одиниця - Південно-Подільська височинна область. Це азональна одиниця, оскільки вона не залежить від природної зональності. Отож, дана територія розташована у фізико-географічній країні Східноєвропейській рівнині, яка поділяється на 4 зони. Моя область розміщена в зоні лісостепу, а саме південно-західній її частині. Вона визначається рядом особливостей, які відрізняють її від інших ландшафтних областей. Територія знаходиться на краю Українського щита. Тому з цього можемо зробити висновок, що дана область є досить піднятою над рівнем моря, що є і відображенням в рельєфі - велику частину займає Подільська височина. Розчленованість поверхні свідчить про наявність глибоких річкових долин А тому і багатьох дрібних і середніх річок. Вся територія області лежить на вододілі Дністра, Південного Бугу, Тилігулу і Великого Куяльника. Відповідно до глибоких і широких долин річок утворюються тут сприятливі умови для утворення зсувних і силових процесів, а також балок та яружних форм. Для сучасної поверхні характерні випуклі вододільні ділянки. Територія області розташована в основному в межах Балтської давньодельтової піщано-глинистої ерозійно-денудаційної рівнини. Вона являє собою поверхню вирівнювання, яка утворилася в міоцені у результаті акумуляції алювіальних, дельтових і озерних утворень. У зв'язку зі значними підняттями в пліоцен-антропогеновий час тут відбулася перебудова річкової мережі, долини набуті й сучасного напрямку. В долинах річок дуже добре спостерігаються високі тераси. Напрямок течії Дністра та Південного Буга зумовило відносний похил поверхні з північного заходу на південний схід.

Леси та лесовидні відклади проблематичного походження свідчать про те, що зледеніння сюди не доходило і протягом тривалого часу тут панували спокійні геологічні умови. За кліматичними особливостями область належить до типової лісостепової території з не дуже високою середньорічною кількістю опадів.

На території Південно-Подільської області зосереджено не дуже багато промислових підприємств чи заводів. Більша половина розорана і використовується і с/г як рілля або пасовища.

Розвинено п'ять типів природокористування. Притаманними грунтами для даної території є здебільшого опідзолені та типові чорноземи.

Також є на території даної області багато об'єктів природно-заповідного фонду. Саме це в наш час це сприяє підвищенню екологічного стану в області й охорони природи.

Рекреаційний потенціал має свої особливості: достатня кількість цінних геологічних об'єктів, печера, відомий усім Гайдамацький Яр, різноманітні відслонення.

Загалом область є цілком сприятливою для проживання людини та функціонування різних ландшафтних комплексів.

Список використаної літератури

Исаченко А.Г. Ландшафтоведение и физико-географическое районирование / А.Г.Исаченко. - М.: Высшая школа, 1991. - 366 с.

Міщенко О.В. Ландшафтознавство: методичні рекомендації. / О.В.Міщенко. - Луцьк:ПП Іванюк В.П., 2013. - 48 с.

Україна: навчальний атлас / [гол.редактор Зузук Ф.В.] ; Головне управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України. - К.: «Картографія», 1998. - 96 с.

Маринич О.М. Фізична географія України / О.М.Маринич, П.Г. Шищенко. - К.: Знання, 2003. - С. 224-397.

Размещено на Allbest.ru

...