Загальна характеристика рельєфу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛУЦЬК - 2016

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Географічний факультет

Кафедра фізичної географії

КУРСОВА РОБОТА

РЕЛЬЄФ УКРАЇНИ

Виконала:

студентка 31групи

денної форми навчання

Напряму підготовки Географія

Черней Софія

Науковий керівник:

к.г.н.,ст.викл. Вовк О.П.



ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕЛЬЄФУ УКРАЇНИ

1.1 Основні риси території України

1.2 Тектонічне районування України

РОЗДІЛ 2. РІВНИННИЙ ТА ГІРСЬКИЙ РЕЛЬЄФ УКРАЇНИ

2.1 Геоморфологічна будова й основні форми рельєфу

2.2 Характеристика рівнин на території України

2.3 Загальні особливості рельєфу гірських систем

РОЗДІЛ 3. ЗНАЧЕННЯ РЕЛЬЄФУ В ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ



ВСТУП

Рельєф - сукупність нерівностей поверхні суходолу, різноманітних за обрисами, розмірами, походженням, будовою, віком та історією розвитку. Сукупність форм земної поверхні, які перебувають на різних стадіях розвитку, у складному поєднанні одна з одною й у взаємозв'язку з навколишнім середовищем. Він є обов'язковим при вивченні географічних наук. Багато вчених, зокрема українських, займались вивченням рельєфу України. Їх роботи дали нам можливість дізнатись про головні форми рельєфу, про закономірності поширення їх на території, про залежність рельєфу від тектонічної та геологічної будови. Рельєф відіграє велику роль у людській діяльності. Особливості рельєфу треба враховувати при будівництві населених пунктів і промислових підприємств, доріг, каналів, при проведенні меліоративних робіт. Проте найбільший вплив рельєф має на сільськогосподарське виробництво. З ним пов'язана агротехніка обробітку грунту і вирощування сільськогосподарських культур, розміщення їх на різних елементах рельєфу і т. д. Особливо важливу роль відіграє рельєф при створенні полезахисних лісосмуг, проведенні різних меліоративних робіт. Щоб найкраще використати рельєф у сільськогосподарському виробництві, треба добре вивчити його особливості в даному господарстві, для чого треба мати плани і карти з докладним відображенням рельєфу.

Метою моєї курсової роботи є дати повну фізико-географічну характеристику рельєфу України.

Відповідно до мети роботи потрібно вирішити такі завдання:

- Охарактеризувати основні риси території України;

- Дати характеристику тектонічному районуванню України;

- Дослідити особливості рівнинної території;

- Проаналізувати рельєф гірських систем;

- Визначити, яке значення рельєф має в господарській діяльності людни.

Об'єктом курсової роботи є рельєф України.

Предметом є фізико-географічні особливості рельєфу, та його основні форми.

Актуальність даної роботи полягає в тому що вона дає інформацію про головні форми рельєфу України, які є важливим чинником при дослідженні території. Від рельєфу залежить розміщення і конфігурація сільськогосподарських угідь, використання тієї чи іншої техніки, характер меліоративних робіт, розміщення сільськогосподарських культур. Нахил поверхні впливає на умови стоку води, зволоженість, інтенсивність змиву ґрунтів та утворення ярів. Яри зменшують площу орних земель, розрізують дороги. Рельєф місцевості впливає на обсяг земельних робіт при будівництві доріг. При невеликій крутизні схилу і пересіченій місцевості збільшується обсяг земельних робіт і вартість будівництва. При виборі трас автомобільних доріг і залізниць та їх будівництві враховується можливість карстових явищ, обвалів та ін. Саме тому обрана проблематика дослідження є вельми актуальною на даний момент.

При виконанні дослідження курсової роботи використано наступні методи: спостереження, аналізу, синтезу, систематизації, порівняння та класифікації.

Структура курсової роботи: вступ, 3 розділи, висновки, список використаних джерел(18), додатки. Загальний обсяг 30 сторінок.



РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕЛЬЄФУ УКРАЇНИ

1.1 Основні риси території України

Нерівності земної поверхні складаються з підвищень і понижень, що багаторазово повторюються та чергуються між собою і називаються формами рельєфу.

Рельєф України досить різноманітний. На рівнинній території України, що є частиною великої Східноєвропейської рівнини, чергуються низовини і височини. На її заході підносяться гірські пасма Українських Карпат, на крайньому півдні височать пасма Кримських гір.(Додаток А)

Поверхня території України формувалася протягом багатьох геологічних епох. На її розвиток вплинули новітні (сучасні) тектонічні рухи, давні зледеніння і відкладання лесів (жовтувата пориста порода, що утворилась в льодовиковий період), коливання рівня моря, ерозійна робота річок і вітру, господарська діяльність людини.70% площі зУкраїни займають низовини, 25% - височини і тільки 5% - гори.Низовини, височини і гори неоднакові за висотою і формами рельєфу.(рис.1)

Рис.1 Висоти території України

Піднятість рівнинної частини території України над рівнем моря становить у середньому 175 м. На Азово-Чорноморському узбережжі абсолютні висоти коливаються в межах 10-15 м, на височинах - 300-400 м. Гірські хребти досягають 1 700 - 2 000 м, і найвищою точкою всієї України є гора Говерла (2061м) в Українських Карпатах.

Низовини, височини і гори України приурочені до різних тектонічних структур, що впливали на розвиток сучасного рельєфу, поверхню окремих частин території.[1]

1.2 Тектонічне районування України

Територія України має складну тектонічну будову, яка сформувалася протягом тривалої геологічної історії. Ділянки земної кори, обмежовані глибинними розломами, називаються тектонічними структурами. (Рис.2)

Рис.2. Тектонічне районування України

Вони різні за часом утворення, віком, розмірами. Розрізняють платформені тектонічні структури (власне платформи, щити, западини) та складчасті структури. Разом ці структури утворюють тектонічну будову території. Більша частина території України належить до Східноєвропейської платформи, яка має давній кристалічний фундамент. Крім неї тут є Західноєвропейська і Скіфська платформи. Українські Карпати і Кримські гори належать до складчастих структур Середземноморського рухливого поясу.У межах Східноєвропейської платформи виділяють такі тектонічні структури: Український щит, Волино-Подільську плиту, Галицько-Волинську і Дніпровсько-Донецьку западини, Донецьку складчасту область, Воронезький кристалічний масив, Причорноморську западину. Український щит є піднятою ділянкою платформи. Кристалічні породи, що його складають, можна побачити в долинах річок, оскільки вони часто виходять на поверхню.[2]

Український щит є піднятою ділянкою платформи. Кристалічні породи, що його складають, можна побачити в долинах річок, оскільки вони часто виходять на поверхню. У сучасному рельєфі Український щит представлений Придніпровською та Приазовською височинами. Щит складений найдавнішими гірськими породами. їх вік становить 3,5--4 млрд років. Це граніти, гнейси, кварцити, пісковики та ін. Докембрійська поверхня щита є нерівною, її перекриває потужна товща палеозойських, мезозойських і кайнозойських осадових гірських порід. Український щит розбитий густою мережею глибинних розломів на окремі, зміщені один відносно одного, блоки. З розломами пов'язана більшість річкових долин. Такими ж розломами щит відокремлюється від Дніпровсько-Донецької западини, Причорноморської западини та Волино-Подільської плити. У місцях, де осадових порід мало, кристалічні виходять на поверхню.[18]

На захід від Українського щита розташована Волино-Подільська плита. В її межах докембрійський фундамент залягає на глибинах 2 000--2 500 м. На північ від неї знаходиться Галицько-Волинська западина, де докембрійський фундамент опущений на глибину від 3 000 до 7 000 м. На його поверхні залягають потужні товщі палеозойських, мезозойських та кайнозойських відкладів.

На схід від Українського щита розташована Дніпровсько-Донецька западина. У рельєфі на поверхні їй відповідає Придніпровська низовина. Дніпровсько-Донецька западина знаходиться під осадовими породами на глибині 4--6 км в північній частині і 10--12 км -- в південній. Це одна з найбільших западин Східноєвропейської платформи. Вона виповнена осадовими відкладами палеозойського, мезозойського і кайнозойського періодів. З породами девонського і кам'яновугільного періодів пов'язані родовища нафти і газу, а також солі, що поховані під іншими осадовими породами.[14]

На південний схід від Дніпровсько-Донецької западини розташована Донецька складчаста область, виражена в сучасному рельєфі Донецькою височиною. Там на поверхню виходять девонські і карбонові (кам'яновугільні) породи. Це будова герцинського горотворення. З товщею карбонових відкладів, потужність яких досягає 10--12 км, пов'язані поклади кам'яного вугілля.

На північний схід від Дніпровсько-Донецької западини знаходиться схил Воронізького кристалічного масиву. Докембрійські породи, якими він складений, залягають на глибині від 150 до 900 м. У сучасному рельєфі -- це західні схили Середньоросійської височини.

На південь від Українського щита розташована Причорноморська западина. У рельєфі їй відповідає Причорноморська низовина. Западина знаходиться на південній окраїні Східноєвропейської платформи. Докембрійський фундамент залягає тут на глибинах 600--3200 м, вище нагромадились палеозойські, мезозойські і кайнозойські відклади.

Між Східноєвропейською платформою і Українськими Карпатами знаходиться Західноєвропейська платформа, що занурюється під передгірний прогин.

На південь від Східноєвропейської платформи розташовується Скіфська платформа, що утворилась під час герцинського горотворення. Більша її частина знаходиться під водами Чорного і Азовського морів. У сучасному рельєфі -- це рівнинний Крим, а також територія між річками Дністер і Прут. Фундамент Скіфської платформи залягає на глибинах від 500--1 500 м на півдні до 3000--6000м на півночі.[15]

Складчасті структури Українських Карпат -- це гірські споруди альпійського горотворення.(Рис.3) До них належать Передкарпатський прогин, складчасті гори і Закарпатська западина. Вони складені переважно крейдовими, палеогеновими та неогеновими відкладами. В сучасному рельєфі складчастим структурам відповідають пасма гірських хребтів та улоговини між ними. Передгірний прогин у рельєфі виражений Передкарпатською височиною, Закарпатська западина -- однойменною низовиною. [2]

Рис.3 Складчасті структури Карпат

Складчасті структури Кримських гір -- це велике підняття, частина якого занурена в Чорне море. Гори складені переважно мезозойськими і кайнозойськими відкладами, вулканічними породами. В межах Головного пасма поширені відклади тріасового і юрського періодів.[1]



РОЗДІЛ 2. РІВНИННИЙ ТА ГІРСЬКИЙ РЕЛЬЄФ УКРАЇНИ

2.1 Геоморфологічна будова й основні форми рельєфу

Основними типами ендогенного рельєфу є тектонічний і вулканічний. До першого можна віднести всі великі форми рельєфу території України, а до другого -- куполи та інтрузивні тіла (утворені магмою, що підійшла до поверхні, але не вилилася, а остигла в надрах землі) Вулканічного хребта Карпат та Кримських гір.[5]

Рис.4 Основні форми рельєфу за висотою

До тектонічного піднятого рельєфу можна віднести не тільки гірські хребти Карпат та Криму, але й усі височини (Волинську, Подільську, Придніпровську, Приазовську, Середньоросійську, Донецьку), в основі яких залягають відповідно Волино-Подільська плита, Український кристалічний щит, Воронезький масив та Донецька складчаста споруда. (Рис.4)У свою чергу до тектонічного опущеного ендогенного рельєфу належать гірські долини, низовини (Придніпровська,Причорноморська),що розміщені в межах тектонічних западини (Дніпровсько-Донецької та Причорноморської).[18].

Найпоширенішими екзогенними типами рельєфу є схиловий, водний, гористий та озерний, льодовиковий, карстовий, еоловий, біогенний та техногенний.

Самі форми поверхні кожного з цих типів бувають або денудаційними (виробленими), або акумулятивними (накопичувальними). Переважно під впливом денудаційних процесів сформувалися комплекси форм рельєфу у Карпатах, Кримських горах, на Донецькій, Волинській та Приазовській височинах. (Додаток Г)

Схиловий тип формується під впливом таких гравітаційних процесів як зсуви, осипи, обвали, селеві явища, лавини. Три останні спостерігаються на території України тільки у гірських районах Криму та Карпат. Зсуви характерні для вододільних поверхонь не тільки гірських областей, але й Волинської, Подільської, Придніпровської, Приазовської та Донецької височин.

Текучі води своєю діяльністю формують водний (флювіальний) тип рельєфу. Яри і балки найхарактерніші в Україні для Волинської, Подільської та північної і центральної частин Придніпровської височин, відрогів Середньоросійської височини.

Води морів та озер зумовлюють руйнування берегів, утворення пляжів (узбережжя Чорного та Азовського морів), а також, у багатьох випадках, заболочення прилеглих територій, замулювання самих водойм. Інколи на поверхні є форми, утворені на дні давніх морських басейнів (пасмо Товтр на Подільській височині).

Льодовикові та водно-льодовикові форми рельєфу пов'язані з діяльністю материкових та гірських льодовиків у періоди розвитку четвертинних зледенінь, талих льодовикових вод. Наприклад, моренні горби, долини стоку талих вод, зандрові рівнини найхарактерніші для Поліської низовини, а кари та залишки зруйнованих сучасними потоками моренних гряд -- для найвищої частини Українських Карпат.

Дюни і гряди еолового походження сформувалися, в основному, на зандрових рівнинах Полісся, а також піщаних заплавах середнього Дніпра, пересипах та косах Азовського і Чорного морів.

Карстовий тип рельєфу (лійки, печери, провалля) поширений в окремих районах Подільської височини та Кримських гір. На півдні Тернопільщини є понад сто карстових печер. Перлиною цих підземних витворів є печера Озерна. Десятки залів прикрашені надзвичайними гіпсовими утвореннями, що нагадують букети казкових квітів. Недалеко розташована печера Оптимістична, яка є найдовшою в Європі і другою за довжиною в світі.

До форм біогенного походження відносяться болота, купини, які найпоширеніші на Поліській низовині.

Серед антропогенних форм рельєфу є кар'єри, терикони шахт, дамби тощо.Рівнини є переважаючим типом рельєфу України, вони охоплюють близько 70% її території. [5]

2.2 Характеристика рівнин на території України

Низовини та височини становлять основу території України.(Рис.5)

Низовини переважають у північній, північно-східній та південній частинах країни. Найбільшими з-поміж них є Поліська, Придніпровська, Причорноморська, Закарпатська низовини.

Рис.5 Головні височини та низовини України.

Північну частину України займає південь Поліської низовини, яка утворена давніми льодовиковими відкладами і річковими наносами. Її рівнинна поверхня переривається підвищеннями - кряжами (Овруцький, Озерянський), в основі яких лежать кристалічні породи, перекриті здебільшого лесом - гірською породою світло-жовтого кольору. Вважають, що лесові породи в Українському Поліссі, як і на всій території України сформувалися в умовах холодного і прохолодного клімату протягом льодовикових епох.

Рівнинність і незначний похил Поліської низовини сповільнюють річковий стік і призводять до утворення численних озер й заболочення поверхні.

Поліська низовина на сході поступово переходить у Придніпровську, що тягнеться по лівобережжю Дніпра. Більша її частина знаходиться в межах давніх дніпровських терас і має загальний похил до Дніпра. У геоструктурному відношенні пов'язана з Дніпровсько-Донецькою западиною, що й визначає її основні орографічні особливості. Пересічна висота 50--170 м. Максимальі висоти -- в сх. та пд.-сх. частинах Придніпровської низовини (220--236 м). Поступово знижується з Пн. Сх. на Пд. Зх. Глибина розчленування поверхні коливається від 20--25 м на Пн. до 60 м на Сх. та Пд. У цілому на Придніпровські низовині переважає плескатий рельєф. Для її пн. частини характерне слабке розчленування поверхні, широкі долини річок. Поширені заболочені ділянки, трапляються карстові форми рельєфу. Сх. частина низовини підвищена рівнина з розвинутою яружно-балковою сіткою, на межиріччях місцями підносяться горби (наприклад Висачківський горб, гора Золотуха), походження яких пов'язане з соляною тектонікою. Найбільш зниженою є зх. частина низовини, зайнята широкими терасовими поверхнями долини Дніпра з численними староріччями, дюнними утвореннями та окремими ізольованими підняттями (гори Пивиха, Калитва, Хоцький пагорб)Родовища нафти і газу (Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна область) та кам'яної солі. Переважають лісостепові ландшафти. Важливий район вирощування зернових і технічних культур.

Південь України зайнятий Причорноморською низовиною та рівнинним Кримом. Причорноморська низовина і північ Криму - рівнина, розташована смугою до 120-150 км вздовж Чорного й Азовського морів від гирла Дунаю на заході до р. Кальміусу на сході. Материкова частина низовини має похил з півночі на південь, острівна (рівнинний Крим) - з півдня на північ. У районі Сиваша і та і інша непомітно для ока переходять у морське дно. Абсолютні позначки Причорноморської низовини на Чорної морсько-Азовському узбережжі в окремих місцях нижчі від рівня моря (поблизу Сиваша максимальна западина - 4,5м).[13]

Причорноморська низовина і рівнинний Крим у давні часи морським дном. Тому вони складені переважно вапняками, вкритими на поверхні лесами, пісками, глинами та суглинками. Пухкі осадові породи піддаються водній ерозії, тому поверхня низовини розчленована неглибокими (від 20-30 до 50-75 м) долинами річок та численними розлогими балками і ярами. Для Причорноморської низовини характерні численні великі западини - поди. Найчастіше поди мають овальну форму, глибину від 6-8 до 15 м, площу до 1 кв. кілометра. Найбільш відомий Чаплинський под поблизу заповідника Асканія-Нова.

Закарпатська низовина - це частина Середньодунайської рівнини в Закарпатській області. Довжина низовини становить 80-90 км, ширина - 22-35 км. Вулканічним хребтом вона поділяється на дві частини: Солотвинську та Чоп-Мукачівську. Рівнинність території урізноманітнює Берегівське горбогір'я, що підноситься над нею на 150-200 м. Поверхня низовини поступово знижується від передгір'я до річки Тиси. Складена вона переважно вулканічними породами(туфами, базальтами,андезитами), що перекриті глинами, галечникам та лесами.[1]

Значними височинами на території України є Волинська, Подільська, Хотинська, Придніпровська, Донецька і Приазовська.

Волинська височина являє собою хвилясто-горбкувате плато, поверхня якого розчленована звивистими річковими долинами, балками і ярами. Річкові долини врізані на глибину 30-50 м. До Поліської низовини височина знижується крутими уступами. Середня висота місцевості на ній становить 200-300 м (найвище місце - Мізоцький кряж - 342 м). Волинська височина складається з вапняків і мергелів, перекритих лесами. Гірські породи легко розчиняються і розмиваються водою, що сприяє поширенню карстових форм рельєфу.

Волинська височина на південний схід поступово переходить у Подільську височину. Рельєф Подільської височини урізноманітнюють горбогірські пасма: Гологори з найвищою точкою Поділля горою Камулою (471 м) та Подільські Товтри, або Медобори. Товтри - скелясті вапнякові пасма, Що є залишками рифів та атолів давнього моря, яке було на Поділлі близько 20 млн. років тому. Річки тут мають глибокі (від 80 до 150-200 м) скелясті долини. Серед дністровських відрогів височини розвинутий карст. Тут знаходяться найдовші ї світі гіпсові печери, з-поміж яких найбільш відома Кристальна.

У межиріччі Пруту і середньої течії Дністра, на північ від Чернівців, розташована невелика за площею, але висока Хотинська височина з горою Бердою (515 м) - найвищою точкою рівнинної частини України.

Найбільша в Україні за площею - Придніпровська височина. Вона розташована між річками Дніпро і Південний Буг. Височина являє собою слабохвилясту поверхню з майже вирівняними межиріччями. Середня висота поверхні височини становить на північному заході 220-240 м, а на південному - 180-170 м. Висота окремих ділянок поверхні Придніпровської височини залежить від нерівностей кристалічних порід фундаменту: з підняттями його збігаються межиріччя, із западинами - зниження поверхні. По зниженнях прокладають шлях річки.

Придніпровська височина є вододілом басейнів Прип'яті, середнього Дніпра і Південного Бугу. Оскільки кристалічний фундамент височини вкритий незначним шаром глинисто-піщаних порід, то граніти, гнейси, кварцити та магматити виходять на денну поверхню по річкових долинах, ярах і балках. Річки порожисті, з бистринами і перекатами. У південно-східній частині Придніпровська височина, що прилягає до Дніпра, поділяється на окремі пасма, які називають горами. Це тут знаходяться всесвітньо відомі мальовничі Канівські, Трахтемирівські і Бучацькі гори.

На південному сході України лежить Приазовська височина. На півночі вона межує з Придніпровською низовиною, на північному сході - з Донецьким кряжем, з півдня і заходу обмежена Причорноморською низовиною. Порізаний річковими балками і долинами рельєф Приазовської височини урізноманітнюють природні підвищення, які називають тут могилами: Корсак-Могила, Токмак-Могила, Темрюк-Могила і найвища точка височини Бельмак-Могила (324 м). Могили - це залишки кристалічних порід, що виходять на денну поверхню. Унікальна природа могил охороняється у створеному тут заповіднику.[15]

Приазовська височина у рельєфі - це виступ кристалічного Фундаменту південно-східної частини Українського щита. Кристалічні породи добре спостерігаються у відслоненнях по річкових долинах.

На південному сході України розташована Донецька височина, яка на півночі круто обривається до долини Сіверського Дінця крейдяними уступами заввишки 120-150 м, на сході, за межами України, обмежена долиною Дону, на південному заході межує з Приазовською височиною, а на заході - з Придніпровською низовиною. Складається з порід палеозойської ери (близько 500 млн. років тому) - пісковиків, вапняків, сланців, мергелів, крейди. Широко представлені відклади кам'яновугільного періоду (350 млн. років тому) - шарувата товща пісковиків і глин потужністю 15-18 км з пластами і прошарками кам'яного вугілля та вапняків.У межах Донецької височини виділяють південно-східну частину, або Донецький кряж, і північно-західну, хвилясту рівнину.[13]

Донецький кряж є найвищою частиною Донецької височини. Середні висоти його становлять 200-300 м. Кряж простягається через Центральний Донбас із північного заходу на південний схід і складається з кількох пасом, відокремлених одне від одного річковими долинами, балками та ярами. По краях кряж втрачає свою висоту і зливається з навколишніми рівнинами. Більшу частину поверхні Донецького кряжа займає Головний вододіл. У його східній частині розташована найвища точка Лівобережної України - Могила Мечетна (367 м).

У Донецькому кряжі серед природних форм рельєфу є й антропогенні - утворені діяльністю людини. Це терикони (пуста порода з шахт), западини (наслідок просідання грунту над шахтами), кар'єри (наслідок видобутку вапняків та будівельних матеріалів).

На північному сході в межі України входять відроги Середньоруської височини. Вона складена пухкими осадовими породами, які легко руйнуються водною ерозією: тут густа сітка ярів, балок і глибоких річкових долин.[13] тектонічний районування рельєф гірський

2.3 Загальні особливості рельєфу гірських систем

Дві гірські системи - Карпатська і Кримська - наче кам'яне намисто, прикрашають західну і південну територію України.

Найвищі гори країни - Українські Карпати - казковий край. Це і гірські лабіринти, й урвисті крутосхили, і осяяні сонцем долини, і стрімкі гомінкі річки, і замріяні очі голубих озер, і темнохвойні бори, і заквітчані полонини, і мовчазні, оповиті хмарами, вершини гір. Це тут, серед неприступних скель, ховається гуцульська «шовкова косиця» - едельвейс.

Закоханий у карпатський край, Михайло Коцюбинський у повісті «Тіні забутих предків» так описував Карпати: «Далекі гори одкривали один за одним свої верхи, вигинали хребти, вставали, як хвилі в синьому морі. Здавалось, морські буруни застигли саме в ту мить, коли буря підняла їх з дна, щоб кинуть на землю та заллять світ. Вже синіми хмарами підпирали край: неба буковинські верхи... колола небо гострим шпилем Говерла,) і Чорногора важким своїм тілом давила землю».

Карпати - гірська система, розташована в центрі Європи, і Вона простягається випуклою на північний схід дугою на 1500 км від р. Морави в Чехії до ущелини Залізні Ворота, що на Дунаї. У межах України лежить лише частина цієї гірської системи - Східні, або Українські, Карпати. Їх ще називають Лісистими. Ширина Українських Карпат становить понад 100 км, а довжина вздовж північно-східного краю досягає 280 км. Гори складаються з кількох паралельних асиметричних хребтів і міжгірних улоговин. Уздовж східного краю Карпат тягнеться Передкарпатська підвищена рівнина (600-900 м над рівнем моря). Вона непомітно переходить у Зовнішні Карпати, що утворюють північно-східне пасмо гір з восьми ланцюгів. Вершини головних хребтів перевищують 1600-1800 м (Додаток Б). Тут виділяються три виразні частини: Бескиди, Горгани та Покутсько-Буковинські Карпати. Бескиди розташовані на півночі Українських Карпат, а також частково на території Польщі. Вони поділяються на Верхньодністерські та Сколівські Бескиди. Найвища точка - гора Магура (1362,7 м), а середні висоти становлять від 800 до 1200м.[1]

Горгани розташовані на південний схід від Бескидів, між ріками Свіча і Прут. Найвища точка - г. Сивуля Велика (1836 м), а середні висоти становлять від 1400 до 1700 м. Характерна особливість - кам'яні розсипи на вершинах гір.

Покутсько-Буковинські Карпати (Запрутські Горгани) розташовані на південному сході Українських Карпат. Найвища точка - гора Ротило (1483 м). Середні висоти 900-1400 м. Відповідно особливістю гір є кам'яні розсипи, значне заліснення.

Вододільно-Верховинські Карпати розташовані в центральній частині Українських Карпат вздовж межі Львівської та Закарпатської областей. Найвища точка - г. Братківська (1788 м), середні висоти становлять 1000-1400 м. Характерна особливість - велика залісненність, на вершинах трапляються верховини та подекуди кам'яні розсипи.

Полонинсько-Чорногірські Карпати розташовані у Закарпатській і частково Івано-Франківській областях. Складаються із полонин Рівної, Боржави, Красної, Свидовця і Чорногори. Середні висоти - 1500 - 2000 м. Найвища точка - г. Говерла (2061 м). (Рис.6) Характерна особливість даних гір це - субальпійські та альпійські луки. Вулканічні Карпати розташовані у Закарпатській області. Середні висоти 600 - 1000 м. Найвища точка- г. Бужора (1081 м). Характерна особливість - залісненність вершин і наявність скель вулканічного походження.

Мармароські Карпати розташовані у Рахівському районі Закарпатської області на кордоні з Румунією. Складаються з Рахівських і Чивчинських гір. Середні висоти становлять 1500 - 1900 м. Найвища точка - гора Піп Іван Мармароський (1936 м). Характерні особливості - субальпійські та альпійські луки на вершинах і наявність скель-останців.

В Українських Карпатах розташовано ряд заповідних територій, а саме: біосферний заповідник Карпатський; природний заповідник Горгани; національні парки: Карпатський, Сколівські Бескиди,Синевир, Вижницький.

Рис.6 г. Говерла (2061м) - найвища вершина Карпатських гір

Поверхня Українських Карпат розчленована густою сіткою річок, що належать до басейнів Балтійського і Чорного морів.

Українські Карпати - молоді складчасті середньовисотні гори з м'якими обрисами й конусоподібними вершинами (середня висота хребтів - від 700 до 1500 м), що не досягають снігової лінії. Хребти Карпат мають зручні перевали - Ужоцький (889 м), Верецький (839 м), Яблунецький (931 м), через які автошляхами та залізничними коліями Передкарпаття з'єднується із Закарпаттям.

В Українських Карпатах на схилах крутизною 6-10° виникають зсуви і селі - потоки із щебнисто-глинястих мас, що зміщуються по схилу під дією атмосферних опадів. Іноді такі зсуви катастрофічні, завдають великої шкоди природі і народному господарству.[4]

Кримські гори розташовані у південній частині Кримського півострова. Вони витягнуті на 180 км від мису Фіолент на південному заході до мису Іллі на сході. Максимальна ширина їх у середній частині становить 45-50 км.

лизько 200 млн. років тому на місці Кримських гір був прадавній океан Тетіс. Наприкінці мезозойської ери (130 млн. років тому) тут виникла гірська споруда. 20 млн. років тому південна її частина занурилася у Чорноморську западину. Внаслідок цього утворилися сучасні Кримські гори і Південний берег Криму.

римські гори складаються з трьох паралельних пасом: Зовнішнього, Внутрішнього і Головного. Характерна особливість всієї гірської смуги - круті південні і пологі північні схили. [2]

Головне пасмо є вододілом півострова. На ньому знаходяться найвищі вершини Кримських гір. (Додаток В).Південні схили Головного пасма стрімко обриваються до моря. У цьому пасмі знаходиться найвища точка Кримських гір -Роман-Кош (1545м). (Рис.7)

Рис. 7 Найвища вершина Кримських гір - г.Роман-Кош (1545м)

Центральна частина Головного пасма має плоскі безлісі вершини, які називають яйлами - Бабуган-яйла, Байдарська, Ай-Петринська, Нікітська, Гурзуфська та ін. Вони складені пісковиками, глинястими сланцями та вапняками. У вапняках яйлинських масивів дуже розвинуті карстові форми рельєфу (лійки, печери). Тут відомі такі печери, як Червона (Кизил-Коба), Холодна (Суук-Коба) та ін. У печерах утворилися озера, джерела, з яких починаються річки. На більшій частині Південного берега поширені зсуви. Головне пасмо також розчленовано каньйонами. Саме тут знаходиться Великий каньйон Криму.

Внутрішнє пасмо невисоке (найвища точка - гора Кубалач, 738 м), середня висота його становить 500 м. Складене переважно вапняками крейдового й палеогенового віку. Річки розчленовують пасмо глибокими долинами-каньйонами на окремі масиви. Тут поширені гори-останці (Чуфут-Кале, Тепе-Кермен, Ескі-Кермен), куполоподібні вершини.

Зовнішнє пасмо Кримських гір найнижче, складається з невисоких, 120-200 м, гір (Сапун-гора) і хребтів (Карагач). У його геологічній будові переважають вапняки юрського, крейдового й неогенового віку.

По схилах гір піднімаються букові, мішані та соснові ліси, які поблизу вершин змінюються чагарниками і лучно-степовою рослинністю.

іж стрімким південним схилом Головного пасма і берегом Чорного моря розміщена вузенька, завширшки від 2 до 12 км, смуга, що простягається від мису Айя на заході до Карадагу на сході. Це і є Південний берег Криму.[13]



РОЗДІЛ 3. ЗНАЧЕННЯ РЕЛЬЄФУ В ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

Рельєф земної поверхні зумовлює багато особливостей тієї чи іншої території, а тому при будь-якому будівництві, розвідуванні корисних копалин, у сільському господарстві та у військовій справі завжди доводиться зважати на його специфіку.

Від рельєфу залежить розміщення і конфігурація сільськогосподарських угідь, використання тієї чи іншої техніки, характер меліоративних робіт, розміщення сільськогосподарських культур.

Нахил поверхні впливає на умови стоку води, зволоженість, інтенсивність змиву ґрунтів та утворення ярів. Яри зменшують площу орних земель, розрізують дороги.

Кут падіння сонячних променів на поверхню землі залежить від крутизни схилу місцевості. Південний схил найтепліший, західний і східний посідають проміжне значення. Тому тривалість безморозного періоду на випуклих формах рельєфу трохи більша, ніж у видолинках.

У залежності від характеру рельєфу ріки поділяються на рівнинні та гірські. Рівнинні ріки найбільше використовуються для лісосплаву і річкового транспорту, а гірські багаті гідроресурсами і на них будують ГЕС.

Рельєф місцевості впливає на обсяг земельних робіт при будівництві доріг. При невеликій крутизні схилу і пересіченій місцевості збільшується обсяг земельних робіт і вартість будівництва. При виборі трас автомобільних доріг і залізниць та їх будівництві враховується можливість карстових явищ, обвалів та ін.

Щоб спроектувати промислові об'єкти, населені пункти, треба добре знати рельєф навколишньої місцевості і процеси, які цей рельєф створюють.[7]

Деякі ділянки земної кори дуже заболочені, хоч вони й цілком придатні для сільськогосподарського використання. При проведенні там робіт з осушування боліт (меліорації) риють канави і канали, якими болотяні води стікають у ріки. Однак перш ніж рити ці канави і канали, треба визначити похил місцевості. Для цього користуються точними топографічними картами і особливими геодезичними прийомами, які називаються нівелюванням. Нівелюванням визначають висоти сусідніх точок місцевості, тобто встановлюють перевищення однієї точки місцевості над іншою.

Не знаючи рельєфу і не враховуючи його особливостей, неможливо з максимальною ефективністю використати територію для господарства.[16]



ВИСНОВОК

Отже, результати проведеного дослідження дають підставу зробити такі висновки:

1.Рельєф України досить різноманітний. На рівнинній території України чергуються низовини і височини. На її заході підносяться гірські пасма Українських Карпат, на крайньому півдні височать пасма Кримських гір.Поверхня території України формувалася протягом багатьох геологічних епох.

2.Розташування низовин, височин, гір України, їх простягання, висоти пов'язані з тектонічними структурами, в чому можна пересвідчитися, зіставляючи фізичну і тектонічну карти.

3.Низовини переважають у північній, північно-східній та південній частинах країни. Найбільшими з-поміж них є Поліська, Придніпровська, Причорноморська, Закарпатська низовини.

4. Значні площі в Україні займають підвищені рівнини -- височини: Подільська, Волинська, Хотинська, Придніпровська, Приазовська, Донецька.

5. Українські, або Східні, Карпати є частиною великої Карпатської системи. Це молоді середньовисотні гори, що утворилися під час альпійської складчастості, їх середні висоти коливаються від 1 200 до 1 600 м. Гори складаються з кількох паралельних пасом, що простягаються з північного заходу на південний схід на 270 км. Гірські пасма, які знаходяться на сході, дістали назву Зовнішніх Карпат. У їх межах виділяються гори Бескиди, Горгани та Покутсько-Буковинські.

6. Кримські гори займають крайній південь Кримського півострова. Вони простягаються з заходу на схід на 180 км. Виділяються три гірські пасма: Головне з висотами 1 200 - 1 500 м, Внутрішнє з висотами 400-600 м та Зовнішнє з висотами 250-350 м. Схили пасом асиметричні: південні - круті і урвисті, північні - пологі. Це пов'язано з розмиванням м'яких порід в гірських нашаруваннях, що складаються з пластів різної твердості.

7. Рельєф є дуже важливим для різних сільськогосподарських робіт а також для розміщення сільськогосподарських культур.

8. Потрібно добре знати рельєф навколишньої місцевості і процеси, які цей рельєф створюють, щоб спроектувати промислові об'єкти, населені пункти. Це також є важливо при виборі трас автомобільних доріг і залізниць та їх будівництві, при цьому враховується можливість карстових явищ, обвалів та інше.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Сиротенко А.Й., Чернов Б.О. Географія України: Підруч. для 9 кл. серед, загальноосвіт. шк. - К.: «Благовіст», 2000. - 256 с

2. Маринич О.М., Шищенко П.Г. Фізична географія України: Підручник. - К.: Знання, 2006. - 510 с.

3. Географічна енциклопедія України : у 3 т. / редколегія: О. М. Маринич (відпов. ред.) та ін. -- К. : «Українська радянська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1989.

4. Кравчук Я. Типологічні особливості рельєфу Солотвинської (Верхньотисенської) улоговини Українських Карпат / Я. Кравчук, В. Чалик // Проблеми геоморфології і палеогеографії Українських Карпат і прилеглих територій : збірник наук. праць. - Львів : Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2012. - С. 318-328.

5. Палієнко В. П. Загальне геоморфологічне районування території України / В. П. Палієнко, М. Є. Барщевський, С. Ю. Бортник [та ін.] // Укр. геогр. журн. - 2004. - № 1. - С. 3-11.

6. Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. -- К. : ДНВП «Картографія», 2010. -- 112 с.

7. Колтун О. Проблема антропогенного впливу на рельєф у працях українських вчених 20-40-х років XXстоліття//Історія української географії. - 2002. Вип.1(5). - с. 53-56

8. Комплексний атлас України. / Державний комітет з природних ресурсів України; ДНВП «Картографія» -- К.: Укргеодезкартографія; ДНВП «Картографія», 2005. -- 96 с.

9. Національний атлас України: етапи створення / Л. М. Веклич, В. В. Молочко, В. Б. Кулик, І. С. Руденко, Р. І. Сосса // Вісн. геодезії та картографії. -- 2009. -- № 3. -- С. 14-20.

10. Атлас “ Географія України “ для 8-9 класів, НВП “ Картографія”.

11. Г.Д.Довгань “Фізична географія України. Майстер-клас. Розробки уроків. 8 клас”. Видавництво “ Ранок”, 2008 рік.

12. Перший Національний атлас України / А. Шпак, Л. Руденко, А. Бочковська // Вісник НАН України. -- 2008. -- N 3. -- С. 3-12.

13. Рельєф України: височини, низовини та гори.[Електронний ресурс]

14. Рельєф та геологічна будова України. [Електронний ресурс]

15. Рельєф,тектонічна,геологічна будова та мінеральніч ресурси України.[Електронний ресурс]

16. Значення рельєфу в господарській діяльності людини.[Електронний ресурс]

17. Геологічна карта України.[Електронний ресурс]

18. Тектонічна будова України.[Електронний ресурс]



ДОДАТКИ

Додаток 1

Основні форми рельєфу України [ст.5]

Додаток 2

Найвищі вершини Українських Карпат [ст.18]

Назва гори	Висота	Гірська система	Хребет	Регіон
Говерла	2 062 м	Карпати	Чорногора	Закарпатська та Івано-Франківська області
Бребенескул	2 035 м	Карпати	Чорногора	Закарпатська та Івано-Франківська області
Піп Іван Чорногірський	2 028 м	Карпати	Чорногора	Закарпатська та Івано-Франківська області
Петрос	2 020 м	Карпати	Чорногора (доволі окрема гора)	Закарпатська область
Гутин Томнатик	2 016 м	Карпати	Чорногора	Закарпатська область
Ребра	2 001 м	Карпати	Чорногора	Закарпатська та Івано-Франківська області
Менчул	1 998 м	Карпати	Чорногора	Закарпатська та Івано-Франківська області
Піп Іван Мармароський	1 936 м	Карпати	Мармароський масив	Закарпатська область
Туркул	1 933 м	Карпати	Чорногора	Закарпатська та Івано-Франківська області
Брескул	1 911 м	Карпати	Чорногора	Закарпатська та Івано-Франківська області
Смотрич	1 898 м	Карпати	Чорногора	Івано-Франківська область
Шпиці	1 883 м	Карпати	Чорногора	Івано-Франківська область
Близниця	1 882 м	Карпати	Свидовець	Закарпатська область

Додаток 3

Найвищі вершини Кримських гір [ст. 20]

Назва гори	Висота	Гірська система	Хребет	Регіон
Роман-Кош	1 545 м	Кримські гори	Бабуган-яйла	Алуштинська та Ялтинська міськради
Демір-Капу	1 540 м	Кримські гори	Нікітська яйла	Ялтинська міськрада
Зейтін-Кош	1 537 м	Кримські гори	Бабуган-яйла	Алуштинська міськрада
Кемаль-Егерек	1 529 м	Кримські гори	Нікітська яйла	Ялтинська міськрада
Еклізі-Бурун	1 527 м	Кримські гори	Чатир-Даг	Алуштинська міськрада



Додаток 4

Типи рельєфу [ст.11]

Размещено на Allbest.ru

...