Еколого-географічний аналіз біотичних ресурсів у сучасній географічній науці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Еколого-географічний аналіз біотичних ресурсів у сучасній географічній науці

Грех В.І., доктор богословських наук, доктор філософії, кандидат географічних наук, викладач кафедри туризму, Львівський державний університет фізичної культури (Україна, Львів)



Стаття знайомить із біотичними ресурсами взагалі, і на прикладі басейну річки Верещиці (притоки Дністра) з її біорізноманіттям зокрема. Даним природним ресурсам дається еколого-географічний аналіз, і на їхньому прикладі він може бути застосований для всіх природних ресурсів. На сучасному етапі розвитку науки, у галузі географії для вивчення біотичних ресурсів застосовуються нові методи еколого-географічного аналізу. Розглянуті у їхній класифікації у цій статті, вони допоможуть знайти найкращий підхід до аналізу біотичних ресурсів у їх різносторонньому вимірі, а також знайти шляхи для їх раціонального використання і застосування в найбільш оптимальних варіантах.

Оскільки біотичні ресурси є стратегічно цінними, проте піддаються багатьом впливам і змінам, то особлива увага у статті приділена питанню дотримання установлених для них правил охорони та їх відтворення і раціонального використання.

Ключові слова: еколого-географічний аналіз, біотичні ресурси, географія, екологія, ландшафт, природно-територіальні системи, басейн річки Верещиці, природні територіальні системи, методи дослідження, наукові підходи, геокомплекси.



The article introduces biotic resources in general as well as based on the Vereshchytsia river basin (the Dnister tributary) with its biodiversity in particular. The ecological-geographical analysis is given to these natural resources and on their example it can be used for all natural resources. At the present stage of science development, new methods of ecological-geographical analysis are applied to the study of biotic resources. Being viewed in their classification in this article, they will help to find the appropriate approach to the analysis of biotic resources in their various dimensions, as well as to find ways for their rational use and applications in their most rational ways.

As the biotic resources are of strategic value, however are subject of many influences and changes, in this article special attention is paid to observing established rules for their protection, heir reproduction and rational use.

Keywords: ecological-geographical analysis, biotic resources, geography, ecology, landscape, natural-territorial systems, the Vereshchytsia river basin, natural territorial systems, research methods, scientific approaches, geocomplexes.



Сучасна географічна наука трактує еколого-географічний аналіз як комплексне міждисциплінарне дослідження екологічного стану інтегративної геосистеми “суспільство-природа” з метою її оптимізації. Це актуальний напрямок сучасної конструктивної географії, що базується на інтегративному поєднанні системного, географічного й екологічного підходів. Такі дослідження є географічними за об'єктом і методом, але екологічними за сутністю або предметом [2]. Більш узагальнено такий аналіз розуміють як дослідження екологічного стану середовища, яке включає ретроспективний аналіз, оцінку існуючого стану та прогноз його змін у майбутньому. Базовою його основою на всіх етапах є вивчення характеру та інтенсивності антропогенного впливу на природу, виявлення напрямку й масштабів змін природних компонентів та оцінка впливу антропогенно зміненого природного середовища на людину і її діяльність [5].

У наведених визначеннях на фоні вірно розставлених цілей еколого-географічного аналізу не зазначено його аналітичну сутність, оскільки тим самим цілям відповідає й еколого-географічний синтез. Тому еколого-географічний аналіз - це, насамперед, дослідження, яке спрямоване на виокремлення чинників, що формують екологічний стан середовища досліджуваної системи.

Ландшафтна сфера на будь-якій ділянці представлена значним біотичним і ландшафтним різноманіттям [10; 26; 41; 42]. Важко перерахувати елементи життєдіяльності на землі, які між собою пов'язані і доповнюють одна одну. Кожен з таких елементів відіграє певну роль на фоні їх суттєвої взаємопідтримки.

За наявності чіткого ієрархічного підпорядкування природно-територіальні комплекси живуть раціональним, сприятливим життям, що надає природі загалом цілісних властивостей. Водночас, внаслідок неадекватного антропогенного втручання може істотно трансформуватись біотично-ландшафтна ситуація, що, найчастіше, призводить до суттєвого збіднення біотичних ресурсів.

Самі біотичні ресурси складають невід'ємну частку природно-територіальних систем (сукупність великої кількості елементів природного походження, пов'язаних між собою зв'язками через які відбувається прояв природних процесів і реалізація багатьох функцій). Такі системи надзвичайно різноманітні. До цього класу систем, котрі можна назвати полігеокомпонентами, належать крім геосистем - предмет сучасного ландшафтознавства, екосистеми - предмет біогеоценології [13]), які спрямовано впливають на їх якісні та кількісні характеристики, просторово-часову стійкість, мінливість та регенеративну здатність.

Приналежність біотичних ресурсів до обох класів систем створює умови для перехресного застосування методичних прийомів дослідження та узагальнення одержаного емпіричного матеріалу.

Стабільне збереження ресурсного балансу “ландшафту” в умовах різноваріантного й різноінтенсивного антропогенного навантаження можливе лише за умови адекватного пізнання залежностей взаємозв'язків як між окремими складовими територіальних систем, так і функціональних властивостей останніх, як цілісних утворень. Внаслідок аналізу таких залежностей існує можливість планування й здійснення значного спектру прикладних завдань.

Застосований в роботі еколого-географічний аналіз, ґрунтується на відповідних закономірностях просторово-часової організації природних та антропогенно модифікованих ландшафтних систем (їх генезису, розвитку, структури, динаміки, функціонування, економіки).

Оскільки еколого-географічний аналіз належить до методологічної концепції пізнання та виявлення екологічних і економічних проблем життєдіяльності людини в навколишньому біогеографічному середовищі, на основі ландшафтного, екологічного та еколого-ландшафтознавчого наукових підходів [23], його застосування спроможне вивести результуючі системи на відповідність принципам раціонального природокористування.

В даному дослідженні еколого-географічний аналіз застосовується до вивчення біотичних ресурсів басейну річки Верещиці як сукупності рослинних угруповань, тваринного населення усіх видів, що об'єднані на спільній території [22], а також ґрунтів, як результат життєдіяльності перелічених організмів. Біотичні ресурси басейну річки Верещиці розглядаються як відповідні ресурси ландшафтних систем.

Загалом ресурси (від фр. resource- допоміжний засіб) - речовини або об'єкти необхідні природним територіальним системам для підтримання нормального функціонування. Окрім речовинності ресурси характеризуються певною спеціалізацією, яка формується в процесі їх сумісного функціонування.

В роботі основний акцент робиться на ресурси природні, тобто тіла й сили природи, які на даному рівні розвитку виробничих сил і вивченості можуть бути використані задля задоволення потреб людського суспільства у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності [25]. Це безпосередньо природні засоби, запаси, джерела задоволення будь-чого або будь-кого [39]. Водночас вони виконують функцію ресурсів середовище формувальних у вигляді економічної категорії, під якою розуміються природні і природоохоронні геосистеми, які виконують функцію саморегулювання середовища, створюють і підтримують умови, які забезпечують життєдіяльність суспільства [37]. Інколи в якості середовище формувальних геосистем розуміють природні територіальні системи яким належить провідна роль у формуванні ходу еволюційного розвитку певної території.

Щодо суспільно-економічного чинника, то такі ресурси є реальними, які використовуються у виробництві на певному рівні розвитку продуктивних сил суспільства [46].

З екологічної точки зору такі ресурси виконують екологічну функцію і, відповідно, є екологічними. Їх найчастіше розуміють як сукупність компонентів і факторів, які утворюють середовище й забезпечують екологічну рівновагу певній природній територіальній системі [30]. Американський еколог Кеннет Ватт вважає, що екологічні ресурси - це все те, що забезпечує організму і суспільству можливість підтримувати швидкість перетворення енергії на оптимальному рівні. Виділяють п'ять мінливих ресурсів: простір, час, речовина, енергія і різноманіття.

Існує навіть відповідний екологічний науковий напрямок - ресурсна екологія (обґрунтований американським екологом К. Уаттому 1973 р.) як напрямок екології, який ґрунтується на положенні про те, що навколишнє середовище є сукупністю взаємодіючих змінних ресурсів.

Кількісна оцінка перерахованих ресурсних показників найчастіше здійснюється за допомогою ресурсної амплітуди у вигляді усукупненої кількості ресурсів у межах ресурсного простору географічних систем між їх мінімальним і максимальним показниками. Водночас простір географічної системи і реальний ресурсний простір певного ресурсу можуть просторово не збігатись, оскільки реальний ресурсний простір трактується в науковій літературі як певна частина двомірного географічного простору, який використовує одинична система для одержання необхідної кількості речовини і енергії [1].

Такий ресурсний простір поділяють на максимальний - який характеризує відповідна частина географічного простору, що забезпечує систему максимально можливими для сприйняття енергією, речовиною й інформацією, та мінімальний - певна частина двомірного географічного простору, яка здатна забезпечити одиничну систему найменшою, необхідною для її існування кількістю енергії і речовини [1]. Бачиться необхідним додати й інформації, оскільки у випадку втрати системою інформаційного зв'язку з навколишнім середовищем вона втрачає не тільки зовнішній контрольно-коректувальний регулятор, а й можливість співставлення власного (індивідуального) функціонування з особливостями середовища.

Загалом біотичні ресурси формуються за певними законами функціонування ландшафтних систем, оскільки останні для них є ресурсоформувальним середовищем. Еколого-географічний аналіз як самих біотичних ресурсів, так і їх ресусурсносередовищних ландшафтних систем дозволяє встановлювати між ними взаємозалежності як у просторі, так і в часі.

Для всебічного вивчення біотичних ресурсів в межах річкового басейну нами застосований ряд методів, серед яких головними є порівняльний, географічних аналогів, вимірювання, еколого-фізіологічний, екстраполяції, емпіричний, ландшафтно-індикаційний та інші.

Метод комплексного аналізу використовується в роботі у вигляді процесу уявного або практичного розчленування цілого (досліджуваного тіла чи цілісного уявлення, чи знань про нього) на складові та вивчення їх. Це логічний метод наукового дослідження, взаємозумовлений і взаємопов'язаний із синтезом. Виділяючи суттєве, основне для об'єкта, аналізування є засобом проникнення в сутність явищ (аналізуючи ландшафт, вивчають його сутнісні риси через сутності його складових) [35].

Метод географічних аналогів як прогнозування природних процесів за аналогією з тими, що зафіксовані раніше (наприклад, вплив водосховищ на природу узбережжя - [15], полягає у порівнянні різнорідних об'єктів, один з яких, достатньо вивчений, розглядається в якості аналогу іншого, невивченого; при цьому властивості першого в тій чи іншій мірі переносяться на другий. Відома, наприклад, аналогія між системою вологообігу в ландшафті і системою кровообігу в організмі [20].

Метод вимірювання (міризація, метризація) використовувався у вигляді сукупності засобів використання вимірювальної техніки та принципу вимірювань. Той чи інший метод вимірювання застосовувався залежно від природи вимірювальної величини, її розмірів, будови засобу вимірювальної техніки, потрібної точності, зручності й швидкості вимірювання.

Безпосередньо картографічний метод дослідження передбачає не тільки створення картографічних моделей чи комплексне картографування об'єктів, явищ і процесів, а й використання карт та проведення дослідження за картами [38]. Це метод, який передбачає: 1) аналіз наявної картографічної та аерокосмічної інформації; 2) тлумачення одержаної за допомогою карт інформації для формування уявлень про досліджуваний об'єкт; 3) прийняття рішень щодо поліпшення ситуації та її картографічної візуалізації [3].

Біотичні ресурси досліджувались за допомогою еколого-морфологічного та еколого-фізіологічного методів, які ґрунтуються на вивченні морфологічних і фізіологічних показників рослин та тварин залежно від умов довкілля. Рослини, як і тварини, з високими абсолютними значеннями та істотними коливаннями показників є чутливими індикаторами [31].

Використання методу екстраполяції полягало у перенесенні даних, отриманих у певній галузі діяльності (у певному діапазоні), на більш або менш широкі аналогічні галузі (діапазони). До нього належали і статистичні методи оцінки наступного ряду значень деякої властивості, виходячи з поперерднього характеру кривої (продовження відомого ряду, існуючої тенденції на майбутній відрізок часу чи на поки що невідомий, але передбачуваний аналогічний простір). До екстраполяції також ми віднесли пошук проміжних значень деякої властивості між відомими її значеннями - інтерполяцію прямолінійну, експоненціальну або за іншими заздалегідь відомими кривими змін [45]. Такі методи ґрунтуються на припущенні про незмінність раніше сформованих тенденцій розвитку і збереження їх у майбутньому [29].

Емпіричний метод (запропонований У Ешбі у 1958 р.) ми застосували як послідовне вивчення складових природних територіальних систем, підсистем і блоків з наступним синтезом результатів.

Метод ландшафтно-індикаційний (ландшафтної індикації) застосовувався у вигляді встановлення кореляційних зв'язків між властивостями компонентів і збігу обрисів неповних природних комплексів з повними ландшафтними системами [16, 17]. Він надавав можливість поширювати знання про частину об'єкта, або його структурного елемента на увесь об'єкт природокористування [4].

Ключові ділянки дослідження вибирались нами за групами (типами) місцевостей - долини, схили і вододіли, за групами і типами урочищ. “Оскільки ключові ділянки мають невелику площу, то отриманий на них фактичний матеріал завжди характеризує тільки фацію. Завдання полягало в тому, щоб у польових умовах вибрати найбільш типову фацію для того або іншого урочища, місцевості або ландшафту” [36].

Для басейну р. Верещиці загалом характерний стабільний стан природи, хоча в деяких індивідуальних системах він навіть наближається до кризового. Оскільки головним напрямком антропогенного використання територіальних систем даного басейну є сільське господарство, необхідна сільськогосподарська організація території на основі аналізу ландшафтно-екологічних умов, що дає змогу науково - обґрунтувати розміщення площ з різним агрофункціональним призначенням і режимом використання. Територіальні системи сільськогосподарського призначення можливо класифікувати за такою схемою:

Антропогенні сільськогосподарські ландшафти.

Культурнопольові, садові, лучно-польові сільськогосподарські ландшафти.

Меліоративні сільськогосподарські ландшафти.

Використані болотні ландшафти.

Використаний нами екологічний підхід щодо вирішення конкретних географічних проблем визнаний ефективним при вирішенні багатьох завдань прикладної географії. Це різновид системного підходу, головним акцентом якого в екологічних дослідженнях є вивчення характеру зв'язків між живими організмами та їх навколишнім середовищем. Тобто цей підхід має чітко виражений біоцентричний характер, який не передбачає виокремлення певних територіальних меж для екосистем [14]. Водночас він полягає в міждисциплінарному застосуванні дослідницьких концепцій і прийомів, пов'язаних із двооб'єктним співвідношенням “господар - дім” [35]. Також екологічний підхід належить до системного, особливість якого полягає в дослідженні різноманітності складних систем як систем екологічних.

Загалом роль екологічного підходу як загальнонаукового методу в фізико-географічних дослідженнях представлений у працях [9; 18; 34; 40; 41; 43; 44] та інших.

Цей підхід дає змогу розглядати взаємодію людини з навколишнім середовищем, включаючи правові, інженерно-технологічні, етичні та багато інших аспектів проблеми.

У процесі вивчення біотичних ресурсів басейну річки Верещиці ми зверталися до сутності ролі в даному питанні екології і географії, підходів, що з ними пов'язані, особливо розглядаючи взаємодію населення і природи басейну, в тому числі й екологічних проблем.

Ландшафтна екологія має два підходи до пізнання поліогеокомпонентних природних систем переважно топічного та регіонального рівнів, які диференціюються на ландшафтний та екологічний.

Підхід ландшафтний (ландшафтознавчий) полягає у застосуванні теоретичних положень і методів ландшафтознавства поза ним самим [38], враховує територіальну фізико-географічну диференціацію під час складання оцінки впливу на навколишнє середовище. Важливо, що один тип впливу (навіть при однаковій інтенсивності) може дати неоднозначну зворотну реакцію в різних ландшафтах і їх структурних частинах [15]. За його допомогою визначається просторова (компонентна, морфологічна) організація ландшафтних комплексів, структура зв'язків (міжкомпонентний і міжсистемний обмін речовиною, енергією, інформацією) [14].

Ландшафтний підхід можна розмежувати за трьома тлумаченнями:

широке - як загальнонауковий метод групи наук природознавчого циклу;

вузьке - як конкретно-наукову методологію ландшафтнознавства, що включає і методику;

прикладне - як метод, спосіб, засіб вирішення прикладних проблем, що виникають у практичній діяльності людини” [23].

Щодо геосистемного підходу, то його доцільно розглядати як єдність системного, екологічного і ландшафтного підходів, та недостатня сформованість теоретичних положень про геосистеми, не робить його загальнонауковим методом, хоча з часом він може стати таким за допомогою ландшафтної екології.

Найчастіше геосистемний підхід застосовується як метод прикладних досліджень комплексної фізичної географії, який допомагає в розробці заходів щодо оптимізації взаємодії суспільства і природи; для проектування [6; 7], меліорації [12], моніторингу природного середовища [8; 11; 21] тощо. Об'єктом дослідження тут виступають природно-технічні та інтегральні геосистеми, які розглядаються як середовище життєдіяльності людей [6; 7; 12; 23; 24].

Загалом еколого-ландшафтознавчий аналіз належить до прикладної методології, завбачених і виконаних ландшафтних досліджень. “Метою його є оцінка стану геокомплексів, які є середовищем життєдіяльності людини, у зв'язку з їх господарською освоєністю, антропогенною трансформованістю, тобто оцінка еколого-географічної ситуації в територіальних системах, що склалась у результаті використання їх ресурсного потенціалу і обґрунтування рекомедацій щодо її оптимізації” [23].

Такий аналіз, як єдине ціле дослідницького процесу, складається з кількох етапів, які обґрунтовано і розкрито в працях А.Г. Ісаченка [19] та А.В. Мельника [23; 24]:

“1) вивчення і оцінка екологічного потенціалу геосистем;

2) вивчення господарського (антропогенного, техногенного) впливу на геосистеми і виявлення техногенних екологічних аномалій;

3) виявлення реакції населення на стан природного середовища і на його техногенні зміни;

4) дослідження стійкості геосистем до техногенних впливів;

5) прогноз екологічних ситуацій на перспективу, розробка екологічних нормативів і шляхів оптимізації географічного середовища” [19].

З методологічної точки зору із еколого-ландшафтознавчим аналізом пов'язується не якась одна методика, а їх сукупність, кожна з яких забезпечує вирішення конкретних завдань.

На сьогодні набуває поширення в комплексній фізичній географії - регіональний аналіз [18; 27; 28; 32; 33]. Він являє собою “сукупність принципів, методів і методичних прийомів, спрямованих на з'ясування закономірностей процесів регіональної диференціації і інтеграції; пізнання особливостей просторово-часової організації регіональних геокомплексів - генезису, розвитку, структури, динаміки, сучасного стану і тенденцій їх змін тощо; систематизацію геокомплексів (включаючи районування і класифікацію). Такий аналіз повинен складатися із трьох взаємопов'язаних розділів - загального, дослідження просторово-часової організації геокомплексів і систематизаційного” [23].

Інший аналіз регіонального варіанту - регіональний еколого-ландшафтознавчий аналіз розглядається як концептуальна основа вирішення регіональних екологічних проблем. Він ґрунтується на пізнанні генезису, історії геокомплексів, їх сучасної організації завершеної кадастром; збору інформації, аналізу, оцінки стану, прогнозу змін та обґрунтування рекомендацій з оптимізації геокомплексів.



Висновки

екологічний географічний метод екстраполяція

Еколого-географічний аналіз трактується сучасною географічною наукою як комплексне міждисциплінарне дослідження екологічного стану інтегративної геосистеми “суспільство-природа” з метою її оптимізації. В сучасній конструктивній географії це актуальний напрямок, що базується на інтегративному поєднанні системного, географічного й екологічного підходів. Такий аналіз розуміють як дослідження екологічного стану середовища, що включає ретроспективний аналіз, оцінку існуючого стану та прогноз його змін у майбутньому.

Еколого-географічний аналіз - це, насамперед, дослідження, яке спрямоване на виокремлення чинників, що формують екологічний стан середовища досліджуваної системи. Природно-територіальні комплекси живуть раціональним, сприятливим життям, що надає природі загалом цілісних властивостей. Біотичні ресурси складають невід'ємну частку природно-територіальних систем і є надзвичайно різноманітні.

В умовах різноваріантного й різноінтенсивного антропогенного навантаження стабільне збереження ресурсного балансу “ландшафту” можливе лише за умови адекватного пізнання залежностей взаємозв'язків як між окремими складовими територіальних систем, так і функціональних властивостей останніх, як цілісних утворень. Еколого-географічний аналіз роботи ґрунтується на відповідних закономірностях просторово-часової організації природних та антропогенно модифікованих ландшафтних систем. Еколого-географічний аналіз даного дослідження застосовується до вивчення біотичних ресурсів басейну річки Верещиці як сукупності рослинних угруповань, тваринного населення усіх видів, що об'єднані на спільній території, а також ґрунтів, як результат життєдіяльності перелічених організмів.

Біотичні ресурси використовуються у виробництві на певному рівні розвитку продуктивних сил суспільства і з екологічної точки зору вони виконують екологічну функцію і, відповідно, є екологічними.

Біотичні ресурси формуються за певними законами функціонування ландшафтних систем, і їх еколого-географічний аналіз дозволяє встановлювати між ними взаємозалежності як у просторі, так і в часі. При вивчення біотичних ресурсів в межах річкового басейну застосовано ряд методів, серед яких головними є порівняльний, географічних аналогів, вимірювання, еколого-фізіологічний, екстраполяції, емпіричний, ландшафтно-індикаційний та інші.

Картографічний метод дослідження передбачає не тільки створення картографічних моделей чи комплексне картографування об'єктів, явищ і процесів, а й використання карт та проведення дослідження за картами.

Цей метод передбачає:

1) аналіз наявної картографічної та аерокосмічної інформації;

2) тлумачення одержаної за допомогою карт інформації для формування уявлень про досліджуваний об'єкт;

3) прийняття рішень щодо поліпшення ситуації та її картографічної візуалізації.

При дослідженні ключові ділянки вибирались нами за групами (типами) місцевостей - долини, схили і вододіли, за групами і типами урочищ. Басейн р. Верещиці характеризується стабільним станом природи. Антропогенним використанням територіальних систем даного басейну є сільське господарство, що класифікується за певною схемою.

Екологічний підхід визнаний ефективним при вирішенні багатьох завдань прикладної географії, що є різновидом системного підходу при вивченні характеру зв'язків між живими організмами та їх навколишнім середовищем, і має чітко виражений біоцентричний характер.

Цей підхід розглядає взаємодію людини з навколишнім середовищем, включаючи правові, інженерно-технологічні, етичні та багато інших аспектів проблеми.

В статті описується ландшафтна екологія, що має два підходи до пізнання поліогеокомпонентних природних систем: ландшафтний та екологічний, і дається характеристика кожного підходу.

Еколого-ландшафтознавчий аналіз належить до прикладної методології, завбачених і виконаних ландшафтних досліджень.



Список використаних джерел

1. Арманд А.Д. Самоорганизация и саморегулирование географических систем / А.Д. Арманд. - М.: Наука, 1988. - 261 с.

2. Барановський В.А. Еколого-географічний аналіз і оцінювання території України на основі картографічного моделювання (теорія, методика, практика). Автореф. дис. ... д-ра геогр. наук / В. А. Барановський - К., 2001. 31 с.

3. Берлянт А. М. Картографический метод исследования / А. М. Берлянт. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1978. 254 с.

4. Булатов В. И. Ландшафтная индикация в решении задач природопользования / В. И. Булатов, Ю. И. Винокуров // Ландшафтная индикация для рационального использования природных ресурсов М.: АН СССР, 1988. - С. 12-19.

5. Волошин І. М. Ландшафтно-екологічніосновимоніторингу/ І. М. Волошин - Львів, 1998. - 245 с.

6. Геоэкологические подходы к проектированию природно-техническихгеосистем. - М., 1985. - 235 с.

7. Геоэкологические принципы проектирования природно-техническихгеосистем. - М., 1987. - 322 с.

8. Герасимов И. П. Научные основы современного мониторинга окружающей среды / И. П. Герасимов // Изв. АН СССР. Сер.географ. -1975. - №3. - С. 13-25.

9. Герасимов И.П. Советская конструктивная география / И. П. Герасимов. - М.: Наука, 1976. - 207 с.

10. Геренчук К.И. Область Расточья и Ополья / К. І. Геренчук. - В кн. “Физико-географическое районирование УССР”. Изд-во Киев.ун-та, 1968. - С. 173-187.

11. Грин А. М. Геосистема как обьект мониторинга / А. М. Грин // Геосистемный мониторинг в биосферных заповедниках. - М., 1984. -С. 43-54.

12. Гродзинський М. Д. Основи ландшафтної екології/ М. Д. Гродзинський. - Підручник- К.: Либідь, 1993. - 224 с.

13. Гродзинский М. Д. Теоріята методи аналізу стійкості геосистем до антропогенних навантажень. Автореф. дис. ... д-ра геогр. наук / М. Д. Гродзинський. К., 1994. - 48 с.

14. Гуцуляк В. М. Ландшафтна екологія. Геохімічний аспект: / В. М. Гуцуляк. - Навчальний посібник. - 2-ге вид. доп.. - Чернівці: ТОВ “Видавництво “Наші книги”, 2009. - 312 с.

15. Дьяконов К. Н. Экологическое проектирование и экспертиза: Учебник для вузов / К. Н. Дьяконов, А. В. Дончева. - М.: Аспект Пресс, 2002. - 384 с.

16. Звонкова Т. В. Принципы и методы регионального географического прогнозирования / Т В. Звонкова // Вест. Москов. ун-та. Сер.геогр.- 1972. - №4. - С. 19-25.

17. Исаченко А. Г. Ландшафтные карты и оценка природных условий // Ландшафтоведение / А. Г. Исаченко, Х. Я. Старобинец. - М.: Изд-во Москов. ун-та, 1972. - С. 42-58.

18. Исаченко А. Г. Методы прикладных ландшафтных исследований / А. Г. Исаченко. - Л.: Наука, 1980. - 222 с.

19. Исаченко А. Г Экологические проблемы и эколого-географическоекакртографирование СССР / А. Г. Исаченко // Изв. Всесоюз. географ.об-ва. - 1990. - Вып.4. - С. 289-300.

20. Исаченко А. Г. Теория и методология географической науки: Учеб.для студ. вузов / А. Г. Исаченко. - М.: Академия, 2004. - 400 с.

21. КукурудзаС. І. Моніторингприроднихкомплексів/ С. І. Кукурудза, Н. О. Гумницька, М. Н. Нижник та ін.. - Львів: Ред. відділЛьвів. ун-ту, 1995. - 144 с.

22. Кукурудза С. І. Гідроекологічніпроблеми суходолу: Навч. посібник / За ред. проф. В. Хільчевського / С.І. Кукурудза. - Львів: Світ, 1999. - 232 с.

23. Мельник А.В. Основи регіонального еколого-ландшафтознавчого аналізу / А. В. Мельник. - Львів: Літопис, 1997. - 229 с.

24. Мельник А. В. Ландшафтні комплекси як середовище людини / А. В. Мельник // Людина в ландшафті ХХІ століття: гуманізація географії. - К., 1998. - С. 171-- 173.

25. Методы географических исследований. Сборник статей. М.: Госуд. изд.-во геогр. литературы под редакцией В. Д. Быкова, 1960. -- 392 с.

26. Миллер Г.П. Ландшафтные исследования горных и предгорных территорий / ГП. Миллер. -- Львов: Изд- во при Львовском государственном университете, 1974. 203 с.

27. Михайлов Н. И. О типологическом физикогеографическом районировании / Н. И. Михайлов // Вопр. географии. -- 1956. -- Вып.39. -- С. 8--27.

28. Михайлов Н.И. Физико-географическое районирование / Н. И. Михайлов. -- М.: Изд-во Моск. унта, 1985. -- 182 с.

29. Михалевська Т. В. Моделювання і прогнозуваннястану довкілля/ Т.В. Михалевська, В.М. Ісаєнко, В.А. Гроза, В.М. Криворотько // У 2 ч. -- Ч.1. -- К.: Книжковевид-во НАУ, 2006. -- 212 с.

30. Морозов Г.Ф. Учение о лесе / Г. Ф. Морозов // 1930. -- Избр. Труды. - М.: Лесная промышленность, Т. 1. -- 1970. -- С. 27--458.

31. Мусієнко М.М. Екологіярослин: Підручник/ М. М. Мусієнко. -- К.: Либідь, 2006. -- 432 с.

32. Николаев В.А. Проблемы регионального ландшафтоведения / В. А. Николаев. -- М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979. -- 160 с.

33. Пащенко В.М. Методологические проблемы ландшафтоведческого анализа и синтеза: Авторефер. дисс. ... д-ра геогр. наук / В. М. Пащенко. -- К., 1991. -- 40 с.

34. Пащенко В. М. Теоретические проблемы ландшафтоведения / В. М. Пащенко. -- Киев: Наук.думка, - 1993. -- 283 с.

35. Пащенко В.М. Методологіята методинауковихдосліджень: навчальнийпосібник. -- 2-ге вид., переробл. та доповн / В. М. Пащенко. -- Ніжин: ТОВ“Видавництво “Аспект-Поліграф”, 2010. -- 232 с.

36. Пестряков А.К. Методика полустационарных ландшафтных исследований. Пособие по курсу “Методика физ.-геогр. исследований” для студентов геогр. ф-тов / А. К. Пестряков // Изд-во Сарат. ун-та, 1978, С.32.

37. Позаченюк Е.А. Введение в геоэкологическую экспертизу. Междисциплинарный подход, функциональные типы, объектные ориентации. Монография / Е. А. Позаченюк. -- Симферополь: Таврия, 1999. -- 413 с.

38. Потокій М. Картографічн езабезпечення еколого-географічних досліджень в регіонах інтенсивного агропромислового природокористування / М. Потокій// Сталеприродокористування: підходи, проблеми, перспектива: Мат. Ш Міжнародної наукової конференції(28--29 травня 2010 року). -- Тернопіль: “Підручники і посібники”, 2010. -- С. 14--15.

39. Почвоведение/ Под ред. И. С. Кауричева. -- М.: Колос, 1982. -- 496 с.

40. Преображенский В. С. Развитие ландшафтоведения в СССР / В. С. Преображенский, В. З. Макаров // Итоги науки и техники. Теоритические и общиевопросы географии. Т.6. -- М.: ВИНИТИ, 1988. -- 200 с.

41. Солнцев В. Н. Системная организация ландшафтов / В. Н. Солнцев. -- М.: Мысль, 1981. -- 239 с.

42. Солнцев Н. А. Учение о ландшафте (избранные труды) / Н. А. Солнцев. -- М.: Изд-во Моск. ун-та, 2001. 384 с.

43. Сочава В. Б. Определение некоторых понятий и терминов физическойгеографи / В. Б. Сочава // Докл. Ин-таСибири и Дальнего Востока, 1963. -- Вып.3. -- С. 50--59.

44. Сочава В. Б. Введение в учение о геосистемах / В. Б. Сочава. -- Новосибирск: Наука, 1978. -- 319 с.

45. СтарішО. Г Системологія. Підручник/ О. Г Старіш. -- К.: Центр навчальноїлітератури, 2005. -- 232 с.

46. Царенко О. М. Основиекологіїта економікаприродокористування. -- 3-є вид., перероб. і доп. / О. М. Царенко, О.О. Нєсвєтов, М.О. Кадацький. - Суми: ВТД “Університетська книга”, 2007. - 592 с.

47. Armand AD Self-organization and self-regulation of geographical systems / AD Armand. - Moscow: Nauka, 1988. - 261 p.

48. Baranovsky VA Ecological-geographical analysis and evaluation of the territory of Ukraine on the basis of cartographic modeling (theory, methodology, practice). Author's abstract diss. ... Dr. Geogr. Sciences / VA Baranovsky - K., 2001. - 31 p.

49. Berliant AM Cartographic method of research / AM Berliant. - Moscow: Moscow Publishing House. Univ., 1978. - 254 p.

50. VI Bulatov, Yu. I. Vinokurov, Landscape Indication in the Solution of Natural Resources Problems, Landscape Indication for the Rational Use of Natural Resources, Moscow: USSR Academy of Sciences, 1988, pp. 12-19.

51. Voloshin IM Landscape-ecological bases of monitoring / IM Voloshin - Lviv, 1998. - 245 p.

52. Geo-ecological approaches to the design of natural- technical geosystems. - M., 1985. - 235 p.

53. Geo-ecological principles of design of natural- technical geosystems. - M., 1987. - 322 p.

54. Gerasimov IP Scientific bases of modern environmental monitoring / IP Gerasimov // Izv. USSR Academy of Sciences. Avg. geographer. - 1975. - №3. - P. 13-25.

55. Gerasimov IP Soviet structural geography / IP Gerasimov. - M.: Science, 1976. - 207 p.

56. Girenchuk, K.I., Rostocia and Opolia region / KI, Gerenchuk. - In the book. “Physical-geographical zoning of the USSR”. Kiev Publishing House. Univ., 1968. - P. 173187.

57. Green AM Geosystem as a Object of Monitoring / AM Green // Geosystem Monitoring in Biosphere Reserves. M., 1984. - P. 43-54.

58. Grodzinskiy MD Fundamentals of landscape ecology / MD Grodzinskiy. - Textbook - K .: Libid, 1993. - 224 p.

59. Grodzinskiy MD Theory and methods of analysis of stability of geosystems to anthropogenic loads. Author's abstract diss. . Dr. Geogr. Sciences / MD Grodzinski. - K., 1994. - 48 p.

60. Gutsulyak VM Landscape ecology. Geochemical aspect: / VM Gutsulyak. - Tutorial. - 2nd kind. - Chernivtsi: “Our Books” Publishing House, 2009. - 312 p.

61. KN Dyakonov Ecological design and expertise: A textbook for universities / KN Dyakonov, AV Doncheva. - M.: Aspect Press, 2002. - 384 p.

62. Zvonkova TV Principles and methods of regional geographical forecasting / TV Zvonkova // Vest. Moscow. Universities. Avg. Geogr. - 1972 - №4. - P. 19-25.

63. Isachenko, A.G., Landscape maps and assessment of natural conditions // Landscape studies / AG Isachenko, Kh. Ya. Starobinets. - Moscow: Moscow Publishing House. Univ., 1972. - P. 42-58.

64. Isachenko AG Methods of applied landscape studies / AG Isachenko. - L.: Science, 1980. - 222 p.

65. Isachenko AG Ecological problems and ecological- geographical cortographic mapping of the USSR / AG Isachenko // Izv. All-Union. geographer. islands. - 1990. - Issue.4. P. 289-300.

66. Isachenko AG Theory and methodology of geographical science: Textbook. for students. high schools / AG Isachenko. - M.: Academy, 2004. - 400 p.

67. Kukurudza SI Monitoring of natural complexes / SI Kukurudza, NO Gumnitskaya, MN Nizhnik et al. - Lviv., 1995, 144 p.

68. Kukurudza SI Hydro-ecological problems of land: Educ. manual / Edited by prof. V Khilchevsky/ SI Kukurudza. - Lviv: World, 1999. - 232 p.

69. Melnyk AV The basics of regional ecologicallandscape analysis / AV Melnyk. - Lviv: Chronicle, 1997. 229 p.

70. Melnik AV Landscape complexes as a human environment / AV Melnyk // Man in the landscape of the 21st century: humanization of geography. - K., 1998. - P. 171-173.

71. Geographic survey methods. Collection of articles. M.: Gosud. Publishing house in Geogr.Literature, edited by VD Bykov, 1960. - 392 p.

72. Miller GP, Landscape studies of mountainous and foothill territories / GP Miller. - Lviv: Publisher at Lviv State University, 1974. - 203 p.

73. NI Mikhailov, “On typological physical-geographical zoning”, NI Mikhailov, Vopr. geography. - 1956. - Issue.39. P. 8-27.

74. Mikhailov NI Physico-geographical zoning / NI Mikhailov. - Moscow: Moscow Publishing House. Univ., 1985. - 182 p.

75. Mikhalevskaya TV Modeling and forecasting of the environment / TV. Mikhalevskaya, V.M. Isaenko, VA Groza,

76. V.M. Krivorotko // At 2 am - Part 1. - K .: Book types of NAU, 2006. - 212 p.

77. F.G. Morozov, The Doctrine of the Forest / GF Morozov, 1930. Works. - M.: Forest Industry, T. 1. - 1970. P. 27-458.

78. Musienko MM Plant ecology: Textbook / MM Musi- enko. - K .: Libid, 2006. - 432 p.

79. Nikolaev VA Problems of regional landscape science / VA Nikolaev. - Moscow: Moscow Publishing House. Univ., 1979. - 160 p.

80. Paschenko VM Methodological problems of landscape analysis and synthesis: Abstract. diss. ... Dr. Geogr.Sciences / VM Paschenko. - K., 1991. - 40 p.

81. Paschenko VM Theoretical problems of landscape science / VM Paschenko. - Kiev: Sciences. opinion, 1993. 283 p.

82. Pashchenko VM Methodology and methods of scientific research: a textbook. - 2nd kind, recast. and supplement / VM Paschenko. - Nizhin: Aspect-Polygraph Publishing House, 2010. - 232 p.

83. Pestryakov AK Methodology of semi-stationary landscape studies. Course manual “Methodology of Phys.-Geogr. research ”for students of geogr. / AK Pestryakov // Sarat Publishers.Univ., 1978, P.32.

84. Pozachenyuk EA Introduction to geoecological expertise. Interdisciplinary approach, functional types, object orientations. Monograph / EA Pozaceniuk. - Simferopol: Tavria, 1999. - 413 p.

85. Potoky M. Cartographic support of ecological- geographical researches in regions of intensive agroindustrial nature management / M. Potoky // Sustainable nature management: approaches, problems, perspective: Mat. W International Scientific Conference (May 28-29, 2010). - Ternopil: “Textbooks and manuals”, 2010. - P. 14-15.

86. Soil Science / Ed. ISKauricheva. - M.: Kolos, 1982. 496 p.

87. Preobrazhensky VS Development of landscape science in the USSR / VS Preobrazhensky, VZ Makarov // The results of science and technology. Theoretical and general questions of geography. T.6. - M.: VINITI, 1988. - 200 p.

88. Solntsev VN The systematic organization of landscapes / VN Solntsev. - M.: Thought, 1981. - 239 p.

89. Solntsev NA The doctrine of the landscape (selected works) / NA Solntsev. - Moscow: Moscow Publishing House. Univ., 2001. - 384 p.

90. Sochava, B.B. Institute of Siberia and the Far East, 1963. - Iss.3, pp. 50-59.

91. Sochava VB Introduction to the doctrine of geosystems / VB Sochava. - Novosibirsk: Science, 1978. - 319 p.

92. Elder OG Systemology. Textbook / OG Older. - K.: Center for Educational Literature, 2005. - 232 p.

93. Tsarenko OM Fundamentals of ecology and economics of nature management. - 3rd edition, remaking. and ext. / O. M. Tsarenko, 0. O. Nesvetov, M. O. Kadatsky. Sums: VTD “University Book”, 2007. - 592 p.

Размещено на Allbest.ru

...