Історико-демографічні характеристики селянської родини у другій половині XVШ ст. (на прикладі села Крута Буда Стародубського полку)

Однією з проблем сучасної історичної науки є недостатнє висвітлення основних демографічних характеристик населення Гетьманщини другої половини ХУШ ст. У зв'язку з цим, дана стаття присвячена дослідженню селянської родини на теренах Стародубського полку. В якості прикладу було обрано населення с. Крута Буда другої Стародубської сотні. Такий вибір обумовлений кількома обставинами: фактичною відсутністю ґрунтовних наукових розвідок із окресленої проблеми, достатньою джерельною базою та відносною інформативністю досліджуваних матеріалів.

Наукова першість у сфері вивчення типології та структури родини належить зарубіжним дослідникам: П. Ласлетту [1], М. Міттерауеру та А. Кагану [2], Б. М. Миронову [3] Ц. Кукльо [4]. Одним із головних здобутків П. Ласлетта вважається розробка найбільш поширеної на сьогоднішній день класифікації домогосподарств [1, с. 136-140]. У своєму дослідженні «Структура родини у Росії та Центральній Європі: порівняльний аналіз» М. Міттерауер та А. Каган розглядають розміри сімей, зміни типологічної будови поколінного складу домових спільнот, а також кровно неспоріднених мешканців, які населяли двори у середині ХУШ ст. [2, с. 35-80]. У монографії «Соціальна історія Росії періоду імперії (XVIII - початку XX ст.)» відомий російський дослідник Б. М. Миронов аналізує динаміку типології сільського населення Росії в означений проміжок часу [3, с. 219-235]. На думку науковця, поняття «двір», «сім'я» і «домогосподарство» були тотожними [3, с. 219]. Не менш важливою є фундаментальна праця польського історика Цезарія Кукльо «Демографія Речі Посполитої перед розподілами», в якій, крім теоретико-методологічної частини та детально досліджуваних демографічних характеристик населення є розділ, присвячений структурі родини [4, с. 149-156]. Під останнім терміном дослідник розумів групу взаємозалежних осіб, зосереджених в одному дворі (домогосподарстві), серед яких - малі (нуклеарні) родини - батьки з неодруженими дітьми, їх родичами та слугами [4, с. 354].

Серед сучасних українських історико-демографічних праць з зазначеного напрямку необхідно відмітити роботи Ю. В. Волошина [5; 6], М. Г. Крикуна [7], А. Л. Перковського [8], О. Є. Сакала [9]. У монографії «Розкольницькі слободи на території Північної Гетьманщини у ХУШ ст.: історико-демографічний аспект» Ю. В. Волошин значну увагу приділяє аналізові типології та структури домогосподарств старовірів, порівнює отримані ним показники із аналогічними коефіцієнтами українських дворів Топальської сотні Стародубського полку [5, с. 213-255]. Історик М. Г. Крикун у статті «Населення домогосподарств у Житомирському повіті Київського воєводства 1791 р.» аналізує показники середньої дворової населеності для 28 парафій досліджуваного регіону, а також ілюструє графічне зображення родинної структури [7, с. 25-46]. У розвідці «О людности украинского двора и величине семьи во второй половине XVIII в. (по материалам Румянцевской описи и церковной статистики)» А. Л. Перковський визначив загальну чисельність, середню населеність домогосподарств Київського полку та Старокодацького намісництва Війська Запорізького, структуру родин посполитих, виокремив відмінності сімей цих територій з регіонами Р осійської імперії [8, с. 104-111]. Дослідження О. Є. Сакала «Типологія і структура домогосподарств сільського населення Гетьманщини другої половини ХУШ ст.: на прикладі Лубенського полку» є першою науковою працею у вітчизняній історіографії, в якій детально аналізуються перелічені показники родин для вищезгаданого стану [9, с. 145-198].

Проаналізувавши літературу із окресленої проблематики, зазначимо: у своїй розвідці ми спиратимемося на теоретико-методологічні дефініції, запропоновані П. Ласлеттом, Б. Мироновим та Ц. Кукльо.

Метою статті є аналіз загальної чисельності населення, визначення середніх показників дворової населеності, статевої структури, поколінного складу, з'ясування типології селянської родини на прикладі конкретного села Крута Буда другої Стародубської сотні Стародубського полку у другій половині ХУШ ст. Опосередковано досліджуватимуться аналогічні індекси для сімей підсусідків. На основі графічної системи умовних позначень, запропонованої британським вченим П. Ласлеттом, буде проведений детальний опис кількох родин.

Виявити всі вказані історико-демографічні характеристики дозволяють матеріали фіскального обліку населення. До цієї джерельної групи відносяться Генеральний (або Румянцевський) опис Лівобережної України 1765-1769 рр. [10] а також матеріали IV (1782 р.) [11] та У (1795 р.) [12; 13] ревізьких реєстрів.

Аналізоване населення села Крута Буда складалося із представників одного соціального стану - посполитих, які мешкали в окремих господарських одиницях - дворах. За твердженням етнографа Б. Д. Грінченка, термін «двір» мав такі значення: 1) «место подле дома, обнесенное забором»; 2) «дом, усадьба» [14, с. 362]. На думку історика Г. А. Максимовича, для тодішнього двору були властиві: єдина дворова територія, родинні зв'язки між його мешканцями та спільне несення повинностей [15, с. 317]. А. Л. Перковський характерною ознакою двору ХУШ ст. називав наявність польових наділів («ґрунтів) [8, с. 105].

Розпочнемо наше дослідження із аналізу загальної, статевої структури, середньої дворової населеності посполитих на основі Румянцевського опису.

Згідно із нашими підрахунками, на час його проведення у с. Крута Буда їм належав 29 двір із населеністю 237 осіб (118 чоловіків, 119 жінок) [10, арк. 560- 568]. У середньому на одну селянську родину припадало 8,2 особи. Найменш заселеними були одночасно двори Григорія Сніженка [10, арк. 563зв.] та Герасима Башноченка [10, арк. 568] (по 3 особи у кожному). Найбільш залюдненим виявилося домогосподарство Степана Слупки (19 осіб) [10, арк. 566зв.]

Вступна частина IV ревізії містить інформацію, за якої село Крута Буда мала ще одну назву - «Залесская Буда». На час проведення перепису воно належало вдові бунчукового товариша Павла Миклашевського - Олені [11, арк. 630]. Всього у власності цієї поміщиці знаходилось 36 дворів, в яких мешкали 298 посполитих (149 чоловіків та 149 жінок) [11, арк. 636-643]. Показник середньої дворової населеності склав 8,3 особи. Найменш та найбільш заселеними були родини Романа Гончаренка [11, арк. 638] та Афанасія Колядного [11, арк. 636зв.-637] (3 та 20 осіб відповідно).

Дані У ревізького реєстру повідомляють, що село Крута (або Залеська) Буда перейшло у власність із навколишніми населеними пунктами до сина померлої Олени Миклашевської - Івана [12, арк. 3, 25]. До облікового джерела була записана 341 особа [12, арк. 25-38зв.; 13, арк. 1938-1939]. Спостерігається різкий факт зменшення населення наприкінці ХУШ ст. на 318 осіб. Так, 14 осіб померли («умре»); інші 304 ревізькі душі підпали під дію примусових міграційних процесів: 241 особа продана у 1788 р. дружині померлого колезького асесора Семена Рубця - Марфі [12, арк. 25-27зв., 28зв.-36, 38]. Інші 59 осіб були переведені до сусіднього села Азарівки [12, арк. 28, 30зв., 33, 36-38]. Одну особу чоловічої статі віддано до панського маєтку в Азарівці (очевидно, в якості домашньої прислуги) [12, арк. 25зв.]. 3 особи жіночої статі видані у заміжжя [13, арк. 1938зв., 1939]. Тож фактично у 1795 р. у 2 дворах зареєстровано 23 особи мешканців (12 чоловіків та 11 жінок) [13, арк. 1938-1939зв.]. Збільшився показник середньої дворової населеності - 11,5 осіб. Найменше мешканців зареєстровано у дворі Івана Шавеля - 8 осіб [13, арк. 1939]. Найбільш заселеним було домогосподарство Дем'яна Козоби - 15 осіб [13, арк. 1938-1938зв.]

Аналізовані індекси середньої дворової населеності не були сталими. Як бачимо, вони змінювалися від меншого до більшого показників. Зростання шуканого коефіцієнта є наслідком зменшення числа дворів та їх загальної населеності. Суттєву різницю у кількісній реєстрації населення між IV та V ревізькими реєстрами можна пояснити їх частковою збереженістю.

Крім родин посполитих, пов'язаних між собою кровноспорідненими зв'язками, в їх дворах мешкали підсусідки. Згідно з опрацьованими джерелами, ця проміжна категорія населення була зареєстрована лише у Румянцевському описі. Отже, у 1767 р. у досліджуваному селі у 3 посполитих дворах мешкали 3 родини підсусідків, які складалися з 10 осіб (6 чоловіків та 4 жінки) [10, арк. 562зв., 564, 565]. Середній показник їх дворової населеності склав 3,3 особи. Найменшими за розмірами були одночасно дві родини - Марка Семенова [10, арк. 564] та Петра Павлова [10, арк. 565] (по 2 особи у кожній). Найбільш залюдненою виявилась сім'я підсусідка Дениса Мамаєва [10, арк. 562зв.] (6 осіб), котрий мешкав в окремій хаті у дворі Антона Макатренка [10, арк. 562].

Як бачимо, аналізовані коефіцієнти середньої дворової населеності селянських домогосподарств с. Крута Буда у 1767 та 1782 рр. у 8,2, 8,3 осіб близькі до аналогічного показника посполитих Лубенського полку другої половини XVIII ст. дослідника О. Сакала (8,4 особи) [9, с. 100]. Величина отриманого індексу (за результатами V ревізії) у 11,6 осіб дещо перевищує підсумки аналогічних розвідок як зазначеного науковця, так і історика Ю. Волошина, який обрахував середню населеність старообрядницьких та українських родин Стародубського полку у 9,0 осіб [5, с. 215].

Далі проаналізуємо поколінний склад родин посполитих.

Згідно з джерелом 1767 р., у с. Крутій Буді переважна більшість - 55,2% (16 родин) мали двопоколінну будову. 41,4% (або 12 сімей) складалися із трьох поколінь. В одній родині (3,4%) мешкали представники чотирьох генерацій [10, арк. 560-568].

У 1782 р. поколінне співвідношення залишилося на користь двопоколінних родин: 52,8% (19 сімей). Меншу частку складали сім'ї із трипоколінним складом - 47,2% (17) [11, арк. 636-643].

V ревізький реєстр зафіксував у селі 2 родини посполитих, в яких мешкали представники трьох поколінь (100%) [13, арк. 1938-1939].

Отже, аналіз поколінної будови родин посполитих с. Крута Буда за матеріалами фіскальних джерел доводить абсолютну перевагу родин із двома поколіннями: 55,2% у 1767 р., 52,8% у 1782 р. Частка родин із чотирьохпоколінною структурою була незначною - 3,4% у 1767 р. Характерною рисою для досліджуваного соціуму є відсутність домогосподарств, в яких мешкали представники одного покоління (див. рис. 2). Абсолютна більшість родин, які складаються із трьох поколінь, зафіксована у 1795 р. - 100%. У 1767 та 1782 рр. їх частка була значною та становила 41,4% та 47,2% відповідно.

Визначимо поколінний склад підсусідків. Як пам'ятаємо, 3 родини з цієї проміжної категорії тогочасного населення зафіксовані лише у 1767 р. Отже, переважну частку -- 66,7% (2) складали родини, в яких мешкали представники одного покоління. 33,3% (1 сім'я) мала двопоколінну будову [10, арк. 562зв., 564, 565].

Отримані нами показники поколінного складу посполитих родин с. Крута Буда демонструють близьке процентне співвідношення до результатів, отриманих науковцями: Ю. Волошиним щодо старообрядницької слободи Деменки [6, с. 72], О. Сакала (на прикладі Лубенського полку) - 54,1% [9, с. 201].

Далі проаналізуємо типологію родин посполитих на основі загальноприйнятої в історичній демографії класифікації П. Ласлетта [1, с. 136-139].

Отже, у 1767 р. з 29 родин найбільша частка - 65,5% (19) припадала на складні родини, з них - 51,7% (15) становили сім'ї з мультифокальною, 13,8% (4) - з розширеною будовою. Найменше були представлені прості (нуклеарні) родини - 34,5% (10) [10, арк. 560-568].

Згідно з даними IV ревізького реєстру, процентне співвідношення родин зі складною та простою структурами залишилося подібним. Зокрема, на долю таких сімейних утворень припадало 72,2% (26 родин), з них: 61,1% мультифокальних та 11,1% розширених (22 і 4 для кожної категорії). Як і у 1767 р., 27,8% (10) простих сімей перебували у меншості [11, арк. 636-643].

Наприкінці XVIII ст. 2 посполитих родини (100%) мали складну (мультифокальну) структуру [13, арк. 1938-1939].

Проаналізувавши типологію селянських родин с. Крута Буда, констатуємо перевагу складних родинних утворень. Їх першість зафіксована у 1795 р. - 100%. У 1767 та 1782 рр. частка цих родин складала 65,5% та 72,2% відповідно. Значним було процентне співвідношення прос

тих родин у 1767 та 1782 рр. - 34,5% та 27,8%. Характерною рисою для досліджуваного села є відсутність родин-одинаків та домогосподарств без структури (див. рис. 3)

Рисунок 1. Система умовних позначень

На противагу родинам посполитих, в яких переважали складні утворення, у середовищі підсусідків усі 3 родини мали просту (нуклеарну) основу (100%) [10, арк. 562зв., 564, 565].

Таким чином, розгляд структури селянських домогосподарств села Крута Буда Стародубського полку визначає значну перевагу складних родин над простими за матеріалами фіскальних джерел та підтверджує думку науковців, зокрема, Ю. Волошина щодо українських поселень Стародубського полку (60,9%) [5, с. 225-227] та О. Сакала (посполитих Лубенського полку - 72,6%) [9, с. 203-204] про домінування складних родинних утворень серед сільського населення Гетьманщини у ХУЛІ ст.

Далі проілюструємо структуру кількох родин за допомогою системи умовних позначень [7, с. 147-149] (див. рис. 1).

2. Миттерауер М., Каган А. Структура семьи в России и Центральной Европе : сравнительный анализ /М. Миттерауер , А. Каган. // Семья, дом и узы родства в истории. - СПб.: Европ. ун -т, «Алетея», 2004. - С. 35-80.