Походження назв мінералів і гірських порід з колекції кафедри географії Національного університету "Чернігівський колегіум" імені Т.Г. Шевченка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Походження назв мінералів і гірських порід з колекції кафедри географії національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка

Насєдкін І.Ю., Слюта В.Б., Ашихміна А.А., Поливана О.Ю., Савенко Д.О.

Анотація

Висвітлено основні моменти історії правил формування назв мінералів, головні правила утворення нових назв. Коротко описані суперечності, що виникали при її становленні. Розглянуто походження назв колекції мінералів та гірських порід кафедри географії НУЧК імені Т.Г. Шевченка, котрі становлять її основу. Зазначаються зразки, що мають найбільш цікаве походження назв.

Ключові слова: мінерал, гірська порода, колекція, походження назв мінералів та порід, мінералогія, петрографія.

Summary

Nasiedkin I.Yu., Slyuta V.B., Ashykhmina А.А., Polyvana О.Уи., Savenko

D.O. The origin of Minerals and Rocks Names Collected at the Department of Geography of «Chernihiv Collegium named after T.G. Shevchenko» National University.

The article highlights the main points of the history of the rules for the formation of mineral names and the main rules for the formation of new names. The contradictions that arose during its formation are briefly described. The authors considered the origin of the names of the collection of minerals and rocks of the Department of Geography named after T. G. Shevchenko, which form its basis. Specimens with the most interesting origin of the names are indicated.

Keywords: mineral, rock, collection, origin of names of minerals and rocks, mineralogy, petrography.

Постановка проблеми

В силу обмеженості часу, що відводиться на вивчення предметів (дисциплін), ряд важливих чи просто цікавих аспектів (питань) науки залишається поза розглядом основного курсу.

В мінералогії та петрографії до таких тем можна віднести вивчення походження назв мінералів та гірських порід. Дана тема не виноситься, як правило, на окреме заняття. В той же час назви мінералів та порід є складовою понятійного апарату науки. І цілком доцільним, мабуть, було б більш детально зупинитися хоча б на основних аспектах (закономірностях) їх утворення.

Аргументом на користь такого рішення є те, що при їх вивченні побіжно вивчається й історія геологічних наук. Також вивчення цього питання буде суттєвою допомогою вчителями при проведенні ними класних тематичних заходів чи роботи в гуртках.

Формування мети дослідження

Хоч і невеликий досвід роботи на кафедрі географії НУЧК імені Т.Г. Шевченка, показує, що дана тема може викликати цікавість та додаткову увагу студентів, заохотити їх до більш глибокого вивчення геологічних дисциплін. Однак через обмеженість виділеного часу на вивчення мінералогії та петрографії, а також дистанційне навчання, викликане проблемами часу, походження назв мінералів та порід залишаються поза увагою студентів, нічого не говорить їм про характерні властивості, що часто відображаються в назві, є ніби мертвими, що не сприяє глибокому засвоєнню знань.

Виклад основного матеріалу

Правила за якими дають назву новому мінералу чи гірській породі, пройшли разом з мінералогією і петрографією тривалий етап розвитку і становлення. Безперечно, що назви природним каменям давалися ще й в доісторичні часи. З розвитком античних цивілізацій з'явилися назви, що збереглися до нашого часу. Класичними творами присвяченими опису мінералів є праця Теофраста «Про камені», Плінія Старшого «Природнича історія», один з томів якої присвячений каменям («Природнича історія копалин»). Найбільш ранньою вважається китайський твір «Сай-Хей-Дін» [2]. Ряд назв мінералів та порід тих часів в сучасному значенні не відповідає вихідному каменю, а встановлення походження назви є дуже складним.

Першочергово назви давалися за властивості якими володіли камені (інколи приписувані чи містичні), а також по місцю знахідки. Ці два підходи до утворення назв знайшли своє відображення і в майбутньому.

Наукова номенклатура назв почала формуватися з перетворенням мінералогії в повноцінну науку. Одним з ключових моментів на цьому шляху була діяльність Грегоро Агріколи (1494-1555). Кількість нових назв в новий час почала невпинно зростати і на певному історичному відрізку вона сягнула більше 15 000 [3]. назва мінерал гірський

Загалом майже відразу визначились головні шляхи формування назв мінералів та порід, які остаточно сформувалися у ХУШ ст., це - ірраціональний та раціональний підходи. Раціональний базується на тому, що назва несе в собі інформацію про мінерал - фізичні та хімічні властивості. Ірраціональна назва майже нічого не відображає чи містить дуже мало інформації (навіть географічні назви мало що дозволяють дізнатися).

Родоначальником ірраціонального підходу є Авраам Г. Вернер (1750 - 1817). Завдяки його авторитету саме цей принцип на початку отримав перевагу. Першим мінералом котрий отримав персональну назву вважають преніт, названий Вернером в 1783 році на честь голландського полковника з Кейптауна Хендріка фон Прена, що вперше зібрав зразки на мисі Доброї Надії [3].

Одразу з появою першої власної назви виникла і різка критика цього методу з боку деяких сучасників Вернера, які вбачали в цьому його бажання прославитися [2]. В той же час серйозних аргументів у опонентів не було і з часом це стало доброю традицією в мінералогії, присвоювати мінералам персональні назви вчених та видатних людей. Однак суперечка, що виникла тоді триває і понині. Одним з визначних «раціоналістів», котрий відстоював саме наукові назви мінералів, у ХХ ст. був О.С. Поваренних - мінералог, доктор геолог-мінералогічних наук, професор, академік АН УРСР.

Не було єдності і серед прихильників раціонального підходу в утворенні назв. Боротьба між ними точилася за те, яким саме властивостям надати перевагу - фізичним чи хімічним. Суперечка закінчилася перемогою «хіміків» після 1850 року.

З метою контролю за введенням нових мінералів й назв мінералів, а також раціоналізації номенклатури мінералів в 1959 році Міжнародна мінералогічна асоціація (IMA) створила Комісію з нових мінералів і назв мінералів (CNMMN). Комісія переглядала основні аспекти мінералогічної номенклатури, включаючи синоніми мінералів та інші питання мінералогічної термінології. В липні 2006 р. на спільну вимогу Комісії з нових мінералів і назв мінералів (CNMMN) та Комісії по класифікації мінералів було створено Комісію з нових мінералів, номенклатурі і класифікації (CNMNC). Комісія 3 - 4 рази на рік публікує поточний перелік затверджених видів у якому вказується назва мінералу латиною, його кристалохімічна формула, дата і місце перших публікацій про мінерал. Список мінералів включає види відомі до 1959 р. (до створення IMA), зареєстровані після цієї дати, а також перевизначені (Rd) і перейменовані (Rn) внаслідок спеціальної процедури (s.p.). [3, 6, 8]. На березень 2023 року затверджено 5914 назв мінералів та 3084 гірські породи [6,7].

Традиційно склалося, що для утворення нових назв використовується грецька мова, в першу чергу для позначення фізичних властивостей. Латина використовується в більшості випадків при означенні хімічного складу. Як правило, для цього використовуються префікси та суфікси, котрі характеризують відповідні властивості. Здебільшого в назві мінералу відображається хімічний елемент, який входить до його складу, проте є і зворотній зв'язок: кілька хімічних елементів названі від мінералів (берилій - берил) [2].

Досить цікавою є традиція давати назви мінералам ім'я міфічних істот, відображаючи при цьому або властивості або місце знахідки. Така традиція існувала з часів античності до кінця ХІХ ст. Прикладом є егірин, названий на честь скандинавського бога моря Егіра, знайдений в Норвегії, іксіоліт - від Іксіона, царя Фессалії, пов'язаного з царем Танталом, за зв'язок мінералу з танталом, кецалькоатліт - названий за блакитний колір, від імені бога моря тольтеків і ацтеків Кецалькоатля, а тлалокіт - за високий вміст води, також від бога ацтеків і тольтеків Тлалока [3, 8].

При обговоренні правомірності назв мінералів вони звичайно поділяються на дві категорії: старі назви, що вже є в літературі і нові, пропоновані для відкритих мінералів.

Старі назви. На ранніх етапах розвитку мінералогії через труднощі в обміні інформацією і відсутності засобів для точного визначення характеристик часто одному і тому ж мінералу присвоювалися кілька назв. При вирішені питання в більшості випадків дотримуються закону пріоритету, за яким залишається найперша назва. Винятки з цього правила наступні:

більш стару назву неможна застосовувати, якщо вона ідентична з раніше прийнятою назвою іншого мінералу;

назва не повинна використовуватися, якщо попередня назва передбачає властивість, визначену невірно;

більш давня назва не повинна мати перевагу, якщо вона запропонована без відповідного опису або опис даний настільки невірно, що визначити мінерал, то стара назва втрачає пріоритет.

стара назва зберігається як видова, шляхом зміни статусу чи значення.

Анульована стара назва не повинна ніколи знову застосовуватися.

Крім того деякі назви мінералів є тепер синонімами і залишаються як назви різновидів.

Основні вимоги до нових назв мінералів наступні:

повинно бути встановлено, що мінерал являється новим видом, а не просто різновидом старого мінералу;

назва для нового мінералу повинна сама бути повністю новою;

неможна використовувати стару назву, або щоб нова назва була подібна з будь якою старою назвою, застарілою чи такою що перебуває у використанні.

наскільки це можливо назви повинні закінчуватись однаково на -іт (-ite) або в деяких випадках на -літ (-lite). Грецька мова являється бажанішою. При утворенні назв мінералів допустимо також додавання суфікса -іт (-ite) до імен власних в сучасних мовах (географічні назви або персональні імена) чи назв характеристичних хімічних складових; проте приєднання -іт (-ite) до звичайних слів сучасних мов осуджується. Поганою практикою вважається комбінування слів грецької і латинської мов чи слів грецької, латинської і сучасної мови [3]. Сучасна номенклатура назв мінералів включає кілька груп (табл. 1).

Таблиця 1 Номенклатура назв мінералів [3]

Назви більшості представлених в колекції кафедри географії НУЧК імені Т.Г. Шевченка мінералів і гірських порід мають «раціональне» походження і відображають ті чи інші їх властивості. На них припадає 50 з 72 назв мінералів (табл. 3) і 44 з 50 гірських порід (табл. 3). Деякі зразки з давніми назвами мають кілька версій їх походження.

Таблиця 2 Походження назв мінералів колекції кафедри географії НУЧК імені Т.Г. Шевченка [4, 5]

Найбільш цікаву історію походження назв із зразків кафедри мають лабрадор, сфалерит та егірин. Офіційно лабрадор був відкритий приблизно в 1770 р., хоча відомий був значно раніше, як вважається на півострові Лабрадор. Однак перші зразки надійшли з о-ва. Поль, розташованого неподалік зазначеного півострова.

Назва мінералу егірин не дуже відображає місце його знахідки - Норвегію, названий на честь Егіра, скандинавського бога моря.

Сфалерит перекладається з грецької як «оманливий, зрадливий». Ця назва була дана в ХІХ ст. і є так би мовити науковим вираженням «народної» назви даної саксонськими гірниками і рудокопами Верхнього Гарцу. Зовні подібний до галеніту, сфалерит ніяк не піддавався виплавці в тих умовах, і спересердя вони назвали його Blende - «обманщик» [1].

Таблиця 3 Назви гірських порід колекції кафедри географії НУЧК імені Т.Г. Шевченка [4, 5]

Висновки

Система утворення назв гірських порід і мінералів сформувалася вже в другій половині XVIII ст. Суперечності між головними підходами (раціональним та ірраціональним), визначенні пріоритетності фізичних або хімічних властивостей в назвах, тривали кількадесят років. Такі тривалі розбіжності в формуванні остаточних поглядів на номенклатуру назв призвели до того, що «ненаукові» назви міцно вкорінилися й існують дотепер.

Особливістю мінералогії в даному питанні є те, що тривалий час кількість мінералів яка використовувалася людиною була відносно невеликою, а кількість назв - значно більшою. Це пояснюється тим, що на ранніх етапах обмін інформацією був досить обмежений, а опис зразків неточний через недосконалість методів визначення, відповідно один і той же мінерал міг мати кілька назв.

Література

1. Бакс, К. Богатства земных недр: Пер. с нем. / Общ. ред. и предис. Г. И. Немкова. Москва: Прогресс, 1986. 384 с.

2. Вовченко, P. Про етимологію назв мінералів в українській геологічній термінології / Р. Вовченко, Л. Бохорська, О. Полубічко. Вісник Нац. ун-ту «Львів. політ». Серія «Проблеми української термінології». 2002. № 453. С. 113-121.

3. Митчел, Р. С. Названия минералов. Что они означают? Москва: Мир, 1982. 248 с.

4. Основи мінералогії та петрографії / Нестеровський В. А., Бортник С. Ю., Погорільчук Н. М., Ковтонюк О. В. К.: ВПЦ «Київський університет», 2011. 448 с.

5. Теоретичний матеріал до практичних робіт з мінералогії та петрографії з основами літології: додаток до «Колекція мінералів та гірських порід кафедри географії НУЧК імені Т.Г. Шевченка» / В. Б. Слюта та ін. Прилуки : Прилуцька міська друкарня, 2022. 240 с.

6. International Mineralogical Association.

7. Українська мінералопедія.

Размещено на Allbest.ru