Кластерний підхід як інструмент публічної політики стратегічного розвитку регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кластерний підхід як інструмент публічної політики стратегічного розвитку регіону

Кухарчук Петро Михайлович, кандидат наук з державного управління, доцент, доцент кафедри публічного управління та адміністрування, КЗВО «Вінницька академія безперервної освіти», м. Вінниця

Анотація

Незважаючи на те, що в Україна перебуває у стані війни, процес формалізації інституціональних умов взаємовідносин між учасниками кластерних утворень продовжується, а у практичній діяльності суб'єктів регіонального розвитку вже застосовуватися кластерний підхід, за умови усвідомлення що вони мають спільні цілі та мотивовані до партнерських (довготривалих договірних) відносин.

Застосування кластерного підходу до реалізації завдань державної політики регіонального розвитку означає поєднання інтересів і сітьову (мережеву) співпрацю всіх зацікавлених сторін регіонального розвитку, що створює можливості для концентрації ресурсів та підвищення ефективності діяльності.

Впровадження кластерного підходу - це комплекс організаційно- економічних заходів із консолідації всіх суб'єктів регіонального розвитку, що формалізований у стратегії розвитку регіонів.

Система принципів повинна включати в себе принципи формування кластерів (загальні: добровільності, спільної мети (синергетичного ефекту), територіальної локалізації, єдності та зв'язності, рівності учасників, децентралізації, розвитку і саморозвитку, корпоративності, сталості, урахування історично-обумовлених критеріїв розподілу території за функціональним призначенням, відкритості процесу формування кластеру та залучення широкої громадськості; спеціальні: формуються в залежності від виду діяльності, мети та інших особливостей певного кластера), а також принципи функціонування кластерів.

Ключові слова: кластерний підхід, принципи формування кластерів, економіка, адміністрування, самоврядування.

Abstract

Kukharchuk Petro Mykhailovych, PhD in Public Administration, Associate Professor of the Department of Management and Administration, Communal Institution of Higher Education "Vinnytsia Academy of Continuing Education" Vinnytsia

CLUSTER APPROACH AS A PUBLIC POLICY TOOL FOR STRATEGIC DEVELOPMENT OF THE REGION

Despite the fact that Ukraine is in a state of war, the process of formalization of the institutional conditions of relations between the participants of cluster formations continues, and the cluster approach is already applied in the practical activities of regional development subjects, provided they are aware that they have common goals and are motivated to partner ( long-term contractual) relations.

The application of a cluster approach to the implementation of tasks of the state policy of regional development means a combination of interests and network (network) cooperation of all interested parties of regional development, which creates opportunities for the concentration of resources and improvement of the efficiency of activities.

The implementation of the cluster approach is a complex of organizational and economic measures for the consolidation of all subjects of regional development, which is formalized in the regional development strategy.

The system of principles should include the principles of cluster formation (general: voluntary, common goal (synergistic effect), territorial localization, unity and connectivity, equality of participants, decentralization, development and selfdevelopment, corporatism, sustainability, taking into account historically determined criteria for the distribution of territory according to the functional purpose, the openness of the process of cluster formation and the involvement of the general public; special: formed depending on the type of activity, purpose and other features of a certain cluster), as well as the principles of functioning of clusters.

Keywords: cluster approach, principles of cluster formation, economy, administration, self-government.

Постановка проблеми

Глобалізація світової економіки відбувається на основі створення конкурентоздатних територіальних об'єднань підприємців, науково-навчальних установ, органів виконавчої влади та органів самоврядування, які отримали назву кластерів.

Основи кластерів, їхнє тлумачення, значення для розвитку економіки наприкінці ХІХ століття досліджував А. Маршаллом, а термін «кластер» вперше застосовав М. Портер.

Вчений дав визначення, що кластер є організаційною формою консолідації зусиль зацікавлених сторін, спрямованих на досягнення конкурентних переваг, за умов становлення постіндустріальної економіки.

М. Портер вважав, що у сучасній економіці традиційний галузевий поділ втрачає свою актуальність, а на перше місце виходять кластери як системи соціально-економічних взаємозв'язків [1, с. 10].

Серед світових країн, вчені США були лідерами серед вчених, які вивчали фактори розвитку регіональних економік, а М. Портер був один із перших, хто сформував кластерну модель, відтоді зросла актуалізація вивчення промислових кластерів.

В сучасному просторі економіки США функціонує 380 найбільших кластерів у сферах високих технологій, виробництва побутових товарів, індустрії сервісу, видобутку природних ресурсів. Частка ВВП США, виробленого у кластерах, становить майже 61%, в них зайнято близько 57% всього трудового потенціалу країни. Яскравим прикладом кластера є Силіконова долина, де середня заробітна плата фахівців становить 125 тис. дол. на рік, зайнято 2,5 млн. осіб, венчурні вкладення становлять майже 70 млрд. дол. У Штатах формуються комісії з ініціювання створення кластерів, аналітичну роботу здійснюють наукові центри та університети. Комісія розподіляє частки учасників, допомагає долати різні труднощі. Первісний капітал виділяється штатом, а потім залучаються кошти приватних компаній. Особливістю американських кластерів є їх участь у глобальній конкуренції. Пріоритетами вважаються інноваційні підходи [2, с. 108].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

На сучасному етапі розвитку світової економіки, постає питання дослідження становлення кластерів як рушійної сили розвитку регіонів, тому в наукових працях багато зарубіжних науковців приділяють увагу даній тематиці.

Зокрема, сформованість кластерів і кластерного адміністрування є дуже актуальним, так як кластерні об'єднання відіграють ключову роль економічного розвитку економічно-розвинутих країн.

Актуальність проблематики побудови кластерної моделі економіки турбує вітчизняних учених. Зокрема, сформували основи та теоретичні й практичні рекомендації створення кластерів слід П. Кругмана, Й. Шумпетера, В. Бесєдіна, А. Гальчинського, В. Геєця, Г. Григор'єва, Б. Данилишина, В. Кислого, І. Соколовську.

Серед публікацій висвітлені теоретичні засади формування кластерів, розглянуті умови ефективного становлення.

Поряд з тим, залишаються ще не вивченими питання процесів кластеризації вітчизняної економіки. Що в свою чергу спонукає до подальшого вивчення даної проблематики.

Мета статті - дослідження особливостей та механізмів державного управління кластерним підходом як інструментом публічної політики стратегічного розвитку регіону.

Виклад основного матеріалу

Переваги кластерної економіки засвідчує її конкурентоспроможність та концентрація основних засад кластеру, на що наголошує В. Чужиков: «кластер - конкурентоспроможна організаційна форма територіально-ієрархічної моделі виробництва з різними рівнями локалізації, яка дає максимальний господарсько-соціальний ефект через мінімізацію видатків у порівняно подібних галузях, та в основі кластерної системи передбачає таку передумову, як концентрація» [3].

В свою чергу, про концепцію формування кластеру на основі інтеграції «4К» йдеться у монографії І. Чикаренко [4].

Вчений пропонує, щоб забезпечити ефективність діяльності кластеру він має будуватися на принципах концентрації, конкуренції, конкурентоспроможності, кооперації, а саме:

> концентрація діяльності у межах локальної території (у контексті нашого дослідження - це місто);

> конкуренція між всіма учасникам кластера (боротьба комунальних та інших місцевих підприємств за споживача відповідних житлово- комунальних послуг та за його утримання);

> конкурентоспроможність на ринку житлово-комунальних послуг міста, яка обумовлюється спеціалізацією комунальних підприємств, високою якістю надаваних послуг (на рівні передових вітчизняних або європейських стандартів) і взаємодоповнюваністю учасників кластеру;

> кооперація як необхідна умова корпоративної форми господарювання, яка передбачає залучення до діяльності житлово-комунального кластеру організацій зі споріднених галузей та сфер управління, що може забезпечити синергетичний ефект їх діяльності [4].

На думку Шпак Ю.В., під час створення кластера принциповим питанням є модель кластерної політики. У світовій практиці склалися дві різні моделі цієї політики. Основний принцип першої, ліберальної моделі (застосовується у США, Великій Британії, Австралії) полягає у тому, що кластер розглядається як ринковий організм і влада має забезпечити його природний розвиток. Така кластерна стратегія є характерною для країн, які за традицією проводять ліберальну економічну політику, багато що віддаючи на відкуп ринку. Основними «гравцями» є регіональна влада та регіональні організації, які разом із провідними учасниками кластерів розробляють і реалізують програми розвитку [5, с. 189].

У другій моделі (застосовується у Японії, Республіці Корея, Словенії, Сінгапурі, Швеції, Франції й ін.) наголошується на дирижистській політиці щодо розвитку кластерів. У цих країнах суттєву роль відіграє активна державна політика, яка включає в себе комплекс заходів від вибору пріоритетних кластерів і фінансування проектів з розроблення відповідних стратегій і програм до цільового створення ключових факторів успіху для розвитку кластерів. Позитивним прикладом активної державної кластерної політики для України є Франція. За ініціативою уряду був проведений кластерний аналіз галузей французької економіки з метою виявлення перспективних галузей для формування кластерів [5, с. 189].

За визначеннями вченого, кластерний аналіз проводився за такими критеріями:

> територіальна концентрація промислового виробництва,

> наявність промислових лідерів на території,

> існування галузевого ланцюжка створення вартості,

> рівень розвитку науки у кластерній системі;

> рівень розвитку технологій; необхідність глобальної стратегії.

Оцінювання потенціалу мережеутворення виявило пріоритетні галузі

для кластеризації: аграрна сфера, хімічна промисловість, енергетика, легка промисловість та ін [5, с. 189] .

Франція демонструє сильну державну кластерну політику, яка охоплює усі аспекти кластеризації економіки - від формування бачення кластерного розвитку економіки країни та визначення перспективних галузей для утворення кластерів до розробки та фінансування конкретних кластерних проектів у стратегічних галузях економіки. Кластери створюються з метою підвищення конкурентоспроможності підприємств (з однорідним видом виробництв) на товарних ринках; «спільність діяльності» зумовлюється збігом економічних інтересів цих підприємств. Кластер може формуватися та розвиватися природним шляхом, еволюційно, за допомогою розширення та поглиблення партнерських зв'язків між господарюючими суб'єктами виробниками, постачальниками, споживачами, а також підтримуючими й обслуговуючими їх організаціями - науково дослідними інститутами, фінансовими структурами, венчурними компаніями й ін. Об'єктивне існування так званих провалів ринку, пов'язаних із наявністю трансакційних витрат та інформаційною асиметрією, визначає практичну неможливість ефективного кластерного будівництва шляхом самоорганізації учасників та зумовлює необхідність втручання держави в цей процес - у формі активного посередництва та реалізації підтримуючої функції з метою подолання провалів ринку.

Участь держави як спрямовуючої інстанції, по-перше, забезпечує погляд «зверху» на склад потенційного кластера, виявляє його із середовища різних господарюючих суб'єктів, по-друге, сприяє формуванню «критичної маси» кластера шляхом розвитку відсутніх елементів, допомагає синхронізувати розвиток кластера з виконанням завдань національної економіки, по-третє, пов'язує інтереси господарюючих суб'єктів із цілями та баченням кластера, із пріоритетами економічної політики регіону та країни в цілому [6].

В контексті реалізації реформи місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, надзвичайно цікавим є думка колективу вчених Герасимчук З. В. та Смолич Д. В., які пропонують в системі загальних принципів формування кластерів виділяти принцип децентралізації. Вчені припускають централізоване державне стимулювання формування і розвитку кластерів, проте підкреслюють, що застосування принципу децентралізації, передбачає активну роль регіональної влади в даному процесі. Вчені пропонують загальні принципи кластеризації :

> принцип добровільності - даний принцип охоплює досить важливе коло питань пов'язаних із свободою утворення кластерів винятково на добровільній основі. Зміст принципу добровільності полягає в тому, що право учасників на об'єднання в кластер містить у собі такі аспекти: по- перше, право утворювати кластери винятково на добровільній основі, по друге, право добровільно вступати в кластерне утворення, по-третє, право безперешкодно виходити з кластеру;

> принцип спільної мети (синергетичного ефекту) - означає, що процес формування кластерів має бути підпорядкований глобальній об'єднуючій меті, яка має абсолютний пріоритет. Цілі повинні бути реальними, конкретними та направленими на досягнення визначальної кінцевої мети, яка породжуватиме синергетичний ефект. Синергетичним ефектом будемо називати збільшення показників ефективності діяльності підприємств регіону в результаті об'єднання, інтеграції, злиття окремих частин в єдину систему, де ефект від взаємодії елементів системи підприємства перевищує суму ефектів діяльності кожного елементу окремо;

> принцип територіальної локалізації - пояснюється близьким територіальним розміщенням основної маси учасників кластерної системи;

> принцип єдності та зв'язності - принципи єдності та зв'язності доволі тісно пов'язані між собою, але якщо принцип єдності відображає «погляд ззовні» на кластеризацію, то принцип зв'язності орієнтує на «погляд зсередини» на даний процес. Принцип єдності демонструє структуру кластеру та полягає у сумісному розгляді кластера і як цілого, і як сукупності компонентів (елементів). Принцип зв'язності розкриває зв'язки між учасниками майбутнього кластеру, які передбачають взаєморозуміння, взаємопідтримку та довіру учасників один до одного.

> принцип рівності учасників - передбачає рівність учасників кластерного утворення, зумовлює демократичне формування команди однодумців, для розробки та реалізації стратегії розвитку кластеру з врахуванням інтересів кожного учасника;

> принцип децентралізації - передбачає активну роль регіональної влади процесі кластеризації, навіть за централізованого державного стимулювання формування і розвитку кластерів;

> принцип розвитку і саморозвитку - обґрунтовує необхідність врахування змінності кластерних утворень, їх здатність до розвитку, розширення, заміни складових, накопичення інформації;

> принцип корпоративності - визначає необхідність присутності клімату довіри та культури спілкування між учасниками кластеру, єдиної системи цінностей, зразку поведінки для можливості обміну інформацією, досвідом, зниження витрат та підтримки ділової репутації кластеру в цілому;

> принцип сталості - передбачає гармонізацію економічних, соціальних та екологічних інтересів при формуванні промислових кластерів [7].

Такий підхід не лише міститься в межах Закону України «Про засади державної регіональної політики», де передбачено «...урахування природних, історичних, екологічних, економічних, географічних, демографічних та інших особливостей регіонів, їх етнічної і культурної самобутності [8]» при реалізації органами публічної влади заходів політики регіонального розвитку. Даний принцип є відображенням врахуванням архетипів території (чітко виражених функціонально-стилістичних особливостей), де здійснюватиметься діяльність кластерів.

Висновки

Впровадження кластерного підходу до регіонального розвитку в Україні, що базуватиметься на принципах формування та функціонування кластерів сприятиме прискореному соціально-економічному розвитку та підвищенню конкурентоспроможності економіки за рахунок, з одного боку, підвищення інтенсивності розвитку підприємництва, зростання інноваційної активності, активізації залучення інвестицій, збільшення надходження до бюджетів усіх рівнів, а з іншого - збільшення кількості нових робочих місць, розвитку соціальної інфраструктури, реалізації природоохоронних заходів тощо.

З огляду на зазначене, врахування таких принципів при використанні кластерного підходу - це об'єктивна необхідність розвитку економіки та суспільства. Крім того, ми вважаємо доцільним використання принципів функціонування кластерів як критеріїв оцінки щодо рівня корисності та доцільності, а також державного сприяння їх функціонування в регіоні.

Повномасштабне вторгнення Російської Федерації стало найбільшим викликом для України з дня відновлення її незалежності. З-поміж інших війна загострила й проблеми досягнення стійкості регіонів та громад. Перебіг бойових дій продемонстрував міцність та ефективність горизонтальних зв'язків в українському суспільстві. Коли обласні й районні військові адміністрації та обласні ради зосереджені на розв'язанні питань збройної боротьби з агресором, істотна частина тягаря війни лягає на територіальні громади. Окрім акумулювання й доправляння волонтерської допомоги ЗСУ і Силам територіальної оборони, приймання й розселення вимушених переселенців, місцеві ради зосереджуються на підтримці бізнесу й забезпечують функціонування місцевих кластерів й життєдіяльність населення [9].

Література

1. Ямчук А. Деякі питання побудови інноваційно-інформаційних кластерів. Проблеми науки. 2012. № 4. С. 10-15.

2. Бондарчук Н. Функціонування кластерів: світовий і вітчизняний досвід. Економіка та держава. 2010.№ 9. С. 107-109.

3. Чужиков В.І., Лук'яненко О.Д. Кластерна політика Європейського Союзу. Економіка України. 2013. No2 (615). C. 81-91.

4. Чикаренко І.А. Формування системи управління інноваційним розвитком територіальних громад : монографія. Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ, 2014. 338 с.

5. Шпак Ю.В. Кластерний підхід в управлінні територіальним розвитком України // Публічне управління та митне адміністрування, № 2 (25), 2020 с. 187-191. URL : http://customs-admin.umsf.in.Ua/archive/2020/2/34.pdf (Дата звернення 09.08.2023).

6. Державна економічна політика регіонального розвитку : навчальний посібник / М.А. Латинін, О.Ю. Бобровська, Г.О. Дорошенко та ін. ; за заг. ред. проф. М.А. Латиніна, проф. В.Б. Родченка. Харків : ХНУ імені В.Н. Казаріна, 2016. 420 с

7. Герасимчук З. В. Формування інноваційних кластерів прикордонних регіонів в умовах транскордонного співробітництва : монографія / З. В. Герасимчук, Д. В. Смолич. - Луцьк : РВВ ЛНТУ, 2014. - 240 с.

8. Про засади державної регіональної політики: Закон України від 5 лютого 2015 року № 156-VIII (зі змінами). URL : https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/156-19#Text (Дата звернення 13.08.2023).

9. Місцеве самоврядування як чинник стійкості тилу : аналіт. доп. / [В. Г. Потапенко, В. О. Баранник, Н. В. Бахур та ін.] ; за ред. В. Г. Потапенка. - Київ : НІСД, 2023. - 54 с

References

1. Yamchuk A. Deiaki pytannia pobudovy innovatsiino-informatsiinykh klasteriv.[Some issues of building innovation and information clusters.] Problemy nauky. 2012. № 4. S. 10-15. [in Ukrainian].

2. Bondarchuk N. Funktsionuvannia klasteriv: svitovyi i vitchyznianyi dosvid. [Functioning of clusters: global and domestic experience] Ekonomika ta derzhava. 2010.№ 9. S. 107-109. [in Ukrainian].

3. Chuzhykov V.I., Lukianenko O.D. Klasterna polityka Yevropeiskoho Soiuzu. Ekonomika Ukrainy. [Cluster policy of the European Union. Ukraine economy] 2013. No2 (615). S. 81-91.

4. Chykarenko I.A. Formuvannia systemy upravlinnia innovatsiinym rozvytkom terytorialnykh hromad : monohrafiia [Formation of a management system for innovative development of territorial communities] Dnipropetrovsk: DRIDU NADU, 2014. 338 s.

5. Shpak Yu.V. Klasternyi pidkhid v upravlinni terytorialnym rozvytkom Ukrainy [Cluster approach in the management of territorial development of Ukraine] Publichne upravlinnia ta mytne administruvannia, № 2 (25), 2020 s. 187-191. URL: http://customs-admin.umsf.in.ua/archive/ 2020/2/34.pdf

6. Derzhavna ekonomichna polityka rehionalnoho rozvytku : navchalnyi posibnyk / M.A. Latynin, O.Iu. Bobrovska, H.O. Doroshenko ta in. ; za zah. red. prof. M.A. Latynina, prof. V.B. Rodchenka. [State economic policy of regional development] Kharkiv : KhNU imeni V.N. Kazarina, 2016. 420 s

7. Herasymchuk Z. V. Formuvannia innovatsiinykh klasteriv prykordonnykh rehioniv v umovakh transkordonnoho spivrobitnytstva : monohrafiia / Z. V. Herasymchuk, D. V. Smolych [Formation of innovative clusters of border regions in conditions of cross-border cooperation] Lutsk : RVV LNTU, 2014. - 240 s.

8. Pro zasady derzhavnoi rehionalnoi polityky: Zakon Ukrainy vid 5 liutoho 2015 roku

№156-VIII (zi zminamy). [About the basics of state regional policy] URL:https ://zakon.rada .gov.ua/l aws/ show/ 156-19#Text Mistseve samovriaduvannia yak chynnyk stiikosti tylu : analit. dop. / [V. H. Potapenko, V. O. Barannyk, N. V. Bakhur ta in.] ; za red. V. H. Potapenka. [Local self-government as a factor in the stability of the rear] - Kyiv : NISD, 2023. - 54 s

Размещено на Allbest.ru