Дослідження взаємозв’язку демо-географічної та медико-географічної ситуації в Україні на початку ХХІ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

Дослідження взаємозв'язку демо-географічної та медико-географічної ситуації в Україні на початку ХХІ ст.

Склярська Оксана Ігорівна, кандидат географічних

наук, доцент кафедри географії України

Анотація

Стан здоров'я людини та вплив на нього складових навколишнього середовища є актуальною і міждисциплінарною проблематикою. В цьому контексті важливе значення має медична географія, що є суміжною науковою дисципліною медичної науки та географії та досліджує взаємодію в системі людина-навколишнє середовище, причини і фактори захворюваності, ендемічні вогнища хвороб тощо. Сучасні медико-географічні дослідження тісно пов'язані з демогеографічними, адже на початку ХХІ ст. все більше уваги приділяється проблематиці "громадського здоров'я", що є інтегральною категорією, яка включає не тільки медичні, а й демографічні, соціальні індикатори. Процеси природнього відтворення та міграції, що в свою чергу призводять до трансформації статево-вікової та соціальної структури населення є важливими передумовами стану громадського здоров'я, територіальної організації та функціонування медичної мережі. Водночас, територіальні відмінності захворюваності населення, дії геофізичних, геохімічних та інших географічних чинників здоров'я населення в тій чи іншій мірі впливають на територіальну диференціацію демографічних параметрів. Метою статті є аналіз рівня висвітлення у науковій літературі проблематики взаємозв'язку демогеографічної та медико-географічної ситуації в Україні на початку ХХІ ст.

Всебічне вивчення географами категорій «демогеографічна ситуація", "медико-демографічна ситуація", "суспільне здоров'я" та інших є своєчасним і перспективним напрямом, адже демографічна криза та зростання захворюваності за багатьма класами хворіб стали важливими загрозами національній безпеці держави. Медико-географічні дослідження в Україні впродовж останніх двох десятирічь присвячені розробці теоретико - методологічних засад медичної географії, дослідженню впливу навколишнього природного середовища на здоров'я людини. Вони проводяться географами різних наукових центрів та закладів. Зокрема широко відомі праці фахівців Інституту географії НАН України (І. Гукалової, Г. Пархоменко, Л. Руденка, В. Шевченка та ін.). У 2007 р., за участю колективу вчених Інституту географії вийшов Національний атлас України, який містить карти демографічного розвитку і захворюваності населення (розділ «Населення та людський розвиток»).

Серед географів Чернівецького університету особливої уваги заслуговують праці В. Гуцуляка. Ним започаткований і розвинений медико - екологічний напрям у географії, предметом дослідження якого є медико - екологічний потенціал інтегративної геосистеми людина - природне середовище [1]. Вченим розроблена оцінка медико-екологічної ситуації на основі критерію відповідності екологічного потенціалу довкілля оптимальним потребам життєдіяльності населення. В. Гуцуляк здійснив комплексну медикогеографічну характеристику території Чернівецької області, детально аналізував медико-екологічну ситуацію у міських геосистемах. Вчений виділяє два напрямки медико-екологічних досліджень території: 1) вивчення еколого-географічних чинників (природно-географічних та антропогенних); 2) вивчення медико-демографічного стану території (демографічної ситуації та захворюваності) [2].

На сучасному етапі медико-географічні дослідження активно проводяться науковцями Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка (О. Корнус, А. Корнус та ін.), Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (Л. Нємець, Л. Ключко та ін.), Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Н. Мезенцева, С. Батиченко та ін.), Львівського національного університету імені Івана Франка (О. Шаблій, Х. Подвірна, М. Петровська та ін.) та інших наукових закладів.

У багатьох наукових працях демографічні параметри (дитяча смертність, середня очікувана тривалість життя, природній рух населення) розглядаються як фактор медико-географічної ситуації. Так, у колективній монографії київських географів (2014) демографічна ситуація включена до головних чинників захворюваності та здоров'я населення [3]. О. Корнус в методичном посібнику для студентів (2022) пропонує практичне завдання щодо аналізу соціально - демографічних факторів стану здоров'я, до яких віднесено процеси відтворення населення, соціальну структуру населення, розселення, урбанізацію, міграцію [4]. У посібнику з "Медичної географії" (2018) автора Ю. Козубенко, виданому Переяслав-Хмельницьким державним педагогічним університетом ім. Григорія Сковороди, лише деякі показники розселення населення розглядаються в переліку соціально-економічних факторів поширення захворюваності, тоді як про природнє відтворення населення, середню тривалість життя, статево-вікову структуру населення та інші демографічні фактори не зазначено [5].

Однак, завданням медико-географічних досліджень в умовах сьогодення є не лише виявлення та пояснення закономірностей регіональної диференціації захворюваності населення та стану його здоров'я, а й пояснення причинно-наслідкових зв'язків між медико-географічною та демогеографічною ситуацією. Найбільш взаємопов'язано вивчають ці категорії географи І.

Гукалова та Р. Молікевич [6, 7]. їхні дослідження проведені з врахування того факту, що розвиток медичної географії і геодемографії супроводжується перехресною тематикою. В працях Р. Молікевича вживається інтегральна категорія "медико-демографічна ситуація" як "просторово-часовий стан демографічних процесів в їх причинно-наслідковому взаємозв'язку з якісними характеристиками населення, насамперед зі станом його здоров'я, в рамках багатофакторної обумовленості" [7]. Поняття "медико-демографічного стану" регіону широко використовує в своїх працях й М. Петровська, відносячи до головних показників стану здоров'я населення також і демографічні індикатори (народжуваність, смертність, природній приріст та ін.) [8].

Для оцінки стану громадського здоров'я населення важливо включати як медичні, так і широкий спектр демографічних параметрів. Громадське здоров'я є важливим ресурсом і джерелом економічної та соціальної стабільності, а також індикатором ефективності роботи системи охорони здоров'я та державної політики. У Законі України "Про систему громадського здоров'я" зазначено, що "громадське здоров'я - це сфера знань та організована діяльність суб'єктів системи громадського здоров'я щодо зміцнення здоров'я, запобігання хворобам, покращення якості та збільшення тривалості життя" [9]. Для оцінки громадського здоров'я на міжнародному рівні вироблені наступні індикатори: медико-демографічні; захворюваності; тимчасової непрацездатності та інвалідності; фізичного розвитку населення. Основними демографічними показниками, що використовуються для оцінки здоров'я, є коефіцієнти народжуваності, смертності, природного приросту населення, а також середньої тривалості життя. У найновіших виданнях ВООЗ з питань стійкого розвитку на період до 2030 р. подано широкий перелік показників стану здоров'я населення, до яких віднесено показники середньої очікуваної тривалості життя, дитячу смертність, смертність від вбивств та самогубств, коефіцієнти смертності за різними причинами, захворюваності на рак, СНІД та деякі інші хвороби [10].

На початку ХХІ ст. здоров'я населення розглядається як важливий медико- соціальний ресурс і водночас індикатор стану суспільного розвитку. Відтак його оцінка не може обмежуватись виключно показниками захворюваності, поширеності хворіб. В сучасних умовах, коли перед українським суспільством постали виклики прямих демографічних втрат під час війни, еміграції та різкого зменшення народжуваності важливо застосовувати комплексний підхід до вивчення демографічної і медико-географічної ситуації, включати широкий перелік демографічних індикаторів для оцінки стану громадського здоров'я, що дозволить розробити комплекс заходів задля забезпечення життєздатності населення. Завданням географів в даному контексті є доповнення і удосконалення методики медико-демографічного дослідження, виявлення нових тенденцій динаміки та територіальної диференціації стану здоров'я населення у взаємозв'язку з процесами відтворення населення.

Список використаних джерел

[1] Гуцуляк В. М. (2008). Медична географія: Екологічний аспект. Навчальний посібник. Чернівці: Рута.

[2] Гуцуляк В. & Муха К. (2009). Історія розвитку та сучасний стан медико-географічних досліджень. Вісник Львівського університету. Серія географічна. (36), 115-121.

[3] Мезенцева Н. І., Батиченко С. П., Мезенцев К. В. (2014). Захворюваність і здоров'я населення в Україні: суспільно-географічний вимір. Монографія. Київ: ДП «Прінт Сервіс».

[4] Корнус О. Г., Корнус А. О., Шищук В. Д. (2022). Медична географія: методичні вказівки для виконання практичних та самостійних робіт. Суми: СумДПУ імені А.С. Макаренка.

[5] Козубенко Ю. Л. (2018). Медична географія: навчальний посібник. Переяслав- Хмельницький.

[6] Гукалова І. В. & Молікевич Р. С. (2014). Історичні аспекти розвитку геодемографії та її інтеграції в медико-географічні дослідження. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія географічні науки, (1),

[7] Молікевич Р. (2015). Структурні особливості категорії "медико-демографічна ситуація" з позиції суспільної географії. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Географічні науки. (2), 57-63.

[8] Петровська М. (2011). Оцінка сучасного медико-демографічного стану у Львівській області. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: географія. (29), 55-60.

[9] Закон України "Про систему громадського здоров'я". Вилучено із https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2573-IX#Text

[10] Основні показники здоров'я: Повідомлення дня в області стійкого розвитку на період до 2030 року. ВООЗ. Європейське регіональне бюро. (2023). Вилучено із https://apps.who.int/iris/handle/10665/338903

Размещено на Allbest.ru