Вплив географічних факторів на розташування промислових зон та інфраструктурних об’єктів в економіці України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив географічних факторів на розташування промислових зон та інфраструктурних об'єктів в економіці України

Рожі Інна кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри географії, геодезії та землеустрою, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, м. Умань

Герасименко Оксана кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри географії, геодезії та землеустрою, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, м. Умань,

Грицик Олег кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри географії, геодезії та землеустрою, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, м. Умань

Анотація

Розташування промислових зон напряму залежить від впливу географічних факторів, а в умовах воєнного стану врахування їх повноти дає змогу долати виклики та відповідно орієнтувати інфраструктуру для мінімізації втрат і підтримки економічної життєдіяльності. За два роки війни національна економіка пережила безпрецедентні втрати, масову релокацію підприємств із зон бойових дій, зміну джерел та структури інвестування, всіх видів капіталу, суттєво змінила логістику, ринки збуту. Відповідно, відбувається зміна регулювання промислової політики та підходи до її ефективності, зокрема й щодо географічного розташування.

У дослідженні розглядається потреба формування наукових підходів до оцінки впливу географічних факторів на розташування промислових зон та інфраструктурних об'єктів в економіці України в умовах сучасних викликів. Для цього запропоновано робочу гіпотезу розробки механізму формування промислових зон у географічних регіонах, відносно безпечних для ведення діяльності. Визначено, що врахування впливу безпечності географічних факторів дає можливість підтримувати темпи економічної діяльності та навіть нарощувати їх, розвивати інфраструктурні об'єкти через максимальне врахування взаємозв'язку виробництва та транспортної, енергетичної, ринкової інфраструктури задля розвитку промисловості України.

На даному етапі розвитку промисловості та формування промислової політики, ставиться завдання нарощування результативності економіки задля формування бюджету національної безпеки та ефективності використання природних і матеріальних ресурсів.

Визначено, що для формування належного рівня стану промислової економіки в Україні необхідним є впровадження раціональних систем географічної релокації бізнесу, з метою створення умов для розвитку економіки й регіонів, зупинення спаду валового внутрішнього продукту та поступового його вирівнювання, раціоналізації ринку праці та повноважної структури інфраструктурних об'єктів.

Ключові слова: промисловість, інфраструктурні об'єкти, географічні фактори, розташування, політика, модель розташування промислових зон.

Abstract

промислова зона географічний регіон

Rozhi Inna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Docent of the Department of Geography, Geodesy and Land Management, Pavlo Tychyna Uman state pedagogical university, Uman

Herasymenko Oksana Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Docent of the Department of Geography, Geodesy and Land Management, Pavlo Tychyna Uman state pedagogical university, Uma

Grytsyk Oleg Candidate of Economic Sciences, Associate Professor, Docent of the Department of Geography, Geodesy and Land Management, Pavlo Tychyna Uman state pedagogical university, Uman

INFLUENCE OF GEOGRAPHICAL FACTORS ON THE LOCATION OF INDUSTRIAL ZONES AND INFRASTRUCTURE FACILITIES IN THE ECONOMY OF UKRAINE

The location of industrial zones directly depends on the influence of geographical factors, and in a wartime situation, taking into account their completeness makes it possible to overcome challenges and accordingly orient the infrastructure to minimize losses and economic activity. During two years of war, the national economy experienced unprecedented losses, massive relocation of enterprises from combat zones, changes in the sources and structure of investment, all types of capital, and significantly changed logistics and sales markets. Accordingly, there is a change in the regulation of industrial policy and approaches to its effectiveness, including by geographical location.

The study examines the need to develop scientific approaches to assessing the influence of geographical factors on the location of industrial zones and infrastructure facilities in the Ukrainian economy in the context of modern challenges. For this purpose, a working hypothesis has been proposed for developing a mechanism for the formation of industrial zones in geographical regions that are relatively safe for conducting activities. It has been determined that taking into account the influence of the security of geographical factors makes it possible to maintain the pace of economic activity and even increase it, to develop infrastructure facilities through maximum consideration of the relationship between production and transport, energy, and market infrastructure for the development of industry in Ukraine.

At this stage of industrial development and the formation of industrial policy, the task is to increase the performance of the economy to form a national security budget and the efficient use of natural and material resources.

It has been determined that in order to form an appropriate level of the state of the industrial economy in Ukraine, it is necessary to introduce rational systems of geographic relocation of business, in order to create conditions for the development of the economy and regions, stop the decline in gross domestic product and its gradual leveling, rationalize the labor market and the authorized structure of infrastructure facilities.

Keywords: industry, infrastructure facilities, geographical factors, location, policy, model of the location of industrial zones.

Постановка проблеми

Промислове виробництво характеризується складною галузевою і територіальною структурою, що сформувалися під впливом безлічі факторів. Але найбільш органічно розвиток промисловості пов'язаний з географічним розташуванням сировинно-енергетичних зон і трудових ресурсів, рівнем розвитку науково-технічного прогресу. У сучасних умовах виділяється ряд значущих факторів впливу на розташування, а пов'язана з регіональним географічним розташуванням економіка набуває рис просторової [1, с. 33]. Завдяки цим факторам промисловість набуває функції регіональної агломерації, оскільки з'являються нові міські центри, сільськогосподарські сировинні бази та шляхи сполучення, освоюються нові джерела сировини, палива та енергії.

Порушення соціально-економічної рівноваги економіки та промисловості України внаслідок воєнних дій з 2014 року змушує шукати шляхи подолання спаду та факторів стабілізації. Зокрема, існує нагальна потреба у гармонізації низки положень методології та практики регіонального управління з глобальними ринковими тенденціями та сучасними потребами, без чого неможливий розвиток регіонального економічного простору України в контексті глобальної конкурентоспроможності.

Збалансована національна та регіональна промислова політика необхідна для виведення промисловості на належний рівень, що є однією з найважливіших передумов економічної стабілізації України. Тому концептуальні засади оцінки впливу географічних факторів на розташування промислових зон та інфраструктурних об'єктів в економіці України є актуальним напрямом і потребують подальших наукових розробок.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливі аспекти формування та розвитку розміщення промислових зон висвітлюються у працях класиків економічної теорії О. Амоші, З. Варналія, В. Гейця, Б. Данилишина, М. Долішнього, М. Чумаченка, та інших. Зокрема, В. Захарченко проведено історико-економічний аналіз теорії розміщення промисловості [2, с. 37], В. Керецман розглянув державне регулювання розвитку регіонів України [3], О. Кіро оцінено еволюцію теорій регіонального розвитку в економічній науці [4, с. 72], А. Корнус висвітлено географічні аспекти трансформації галузевої структури промисловості України [5], І. Ліщинський описав нову економічну географію та альтернативні концепції агломерації виробництва [6], К. Мезенцевим здійснено суспільно-географічне прогнозування регіонального розвитку [7], А. Поліщук виміряв економічний простір у сучасному науковому дискурсі [8], А. Сухоруков здійснив моделювання та прогнозування соціально- економічного розвитку [9], Н. Павліха, І. Цимбалюк розкрили науковий базис формування теорії інклюзивного розвитку регіону [10, с. 136] тощо.

Науковці визнають, що на формування структури промислового сектору України впливає низка факторів, таких як рівень впровадження досягнень науково-технічного прогресу; рівень спеціалізації та кооперування виробництва; розвиток електрифікації, механізації та автоматизації виробництва; наявність природних ресурсів та корисних копалин; соціально- історичні умови та геополітичне положення держави; природно-кліматичні умови держави; розвиток транспорту та матеріальний добробут і культурний рівень населення [1].

Зарубіжна наукова школа з кінця 70-х років розробила різні теорії регіонального розвитку, серед яких відомі теорії кумулятивного зростання; регіонального розвитку Хіршмана; ендогенного розвитку; індуктивна теорія; структурно-логічний підхід тощо. Окремий масив формують теорії просторової економіки, які пояснюють зміни в територіальній організації виробництва, що відбулися під впливом економічних структурних перетворень, та виникнення нових місць та форм розміщення господарства тощо. M. Bogdanski розглянув сучасні теорії регіонального розвитку [11, с. 25], R. Capello розкрив теорії розташування, регіонального зростання та місцевого розвитку [12, с. 1-25], B. Higgins обґрунтував теорії регіонального розвитку та їх застосування [13], Gianni Guastella та Francesco Timpano описали знання, інновації, агломерація та регіональна конвергенція в ЄС [14, с. 121], P. McCann та F. Van Oort здійснили історичний огляд теорії агломерації та регіонального економічного зростання [15, с. 23], A. Szajnowska-Wysocka описала теорії регіонального та місцевого розвитку [10, c. 75] та ін.

О. Кіро [4, c.83] зазначає, що жодну з теорій не можна повністю використовувати в економічній практиці, але існують певні спроби об'єднати різні гілки теорій економічного зростання. З цієї точки зору, аналіз теорії регіонального розвитку сприятиме теоретичному обґрунтуванню формування та реалізації ефективної регіональної політики.

А. Поліщук погоджується, що аналіз сильних і слабких сторін існуючих підходів дозволяє зробити наступні висновки:

1) існуючі теорії просторового розвитку виникли як спосіб вирішення економічних проблем;

2) з розширенням кола проблем, які потрібно вирішувати, збільшилася і кількість теорій;

3) не існує єдиної теорії просторового розвитку, яка могла б розв'язувати нагальні питання, пов'язані з економічним розвитком регіону;

4) крім необхідності раціонального розміщення продуктивних сил, важливим є також визначення впливу факторів регіонального економічного зростання на комплексний розвиток регіону;

5) вплив регіональних чинників на економічне зростання не узгоджується з усталеними межами районування (як тільки регіональні виробничі комплекси та кластери виходять за межі міст, областей та агломерацій, виникає необхідність централізованого управління цими економічними системами);

6) науково-технічний прогрес призвів до значної варіативності впливу регіональних факторів;

7) важливо розробити теорію регіональних економік, яка б передбачала механізм вирішення протиріччя між впливом факторів регіонального зростання та відносною стабільністю сформованих економічних регіонів;

8) протиріччя між впливом факторів регіонального зростання та відносною стабільністю меж економічних регіонів може бути вирішене в рамках внутрішньо регіональної локалізації [8, с. 37].

Дослідниками, зокрема А. Корнус [5, с. 5-15] визнано, що питання географічних відмінностей у пропорціях різних галузей виробництва є важливим для соціально-економічного розвитку. Також зазначено, що промисловість є регіоноутворюючим видом економічної діяльності, який прискорює розвиток інших галузей, транспорту і сфери послуг та впливає на формування систем розселення й екологічний стан довкілля. Попри значні досягнення наукової думки, економіка України в період воєнного стану потребує адаптації більшості теорій просторового розвитку, внаслідок дії катастрофічних факторів, що підкреслює актуальність даного дослідження.

Мета статті - дослідження особливостей оцінки впливу географічних факторів на розташування промислових зон та інфраструктурних об'єктів в економіці України в умовах сучасних викликів.

Виклад основного матеріалу

Відповідно до Концепції державної регіональної політики, затвердженої Указом Президента України № 341/2001 від 25 травня 2001 року, її основним завданням є створення умов для динамічного та збалансованого соціально-економічного розвитку України та її регіонів. Подібна концепція знайшла своє вираження у затвердженні Постановою Кабінету Міністрів №1174 від 28 липня 2003 року

Загальнодержавної програми розвитку промисловості, спрямованої на виведення промисловості на якісно новий рівень розвитку, зміцнення промислового потенціалу держави, задоволення потреб населення, збільшення обсягів виробництва та підвищення конкурентоспроможності промислової продукції. Ця програма розглядається як важливий елемент державної політики, спрямованої на підвищення конкурентоспроможності промислової продукції.

Структурні зміни, що відбуваються у промисловості, спричиняють трансформацію інших економічних складових. Тому дослідження географічних особливостей, ролі промисловості у формуванні валової доданої вартості розкриває її роль та народногосподарське значення. Зокрема. за даними Державної служби статистики України, стан виробництва характеризують індекси промислової продукції значення яких за 2015-2023 рр. приведено у табл. 1.

Таблиця 1 Індекси промислової продукції в Україні за 2015-2023 рр., місяць до попереднього . місяця, %

У загальній тенденції динаміки промислового виробництва особливо виділяється 2022 рік. З початку широкомасштабного вторгнення спад виробництва у наступному ж місяці відбувся майже наполовину. Проте вже за півроку тенденція вирівнялась до загальної за аналізований період. Цьому факту сприяла належним чином організована державна політика.

Інститут стратегічних досліджень (ІСД) проаналізував заходи щодо географічної релокації бізнесу в умовах воєнного стану. З множини постанов уряду і бізнесових ініціатив в умовах війни протягом 2022-2023 рр. понад 30,2% підприємств переробної промисловості відновили свою діяльність в інших, більш безпечних регіонах.

За даними ІСД повідомляється, що найбільші обсяги релокації відбулися до Львівської області - майже % від загального обсягу станом на початок 2024 року; Закарпатської - 15%; Чернівецької - 10%. Також зручними для переміщення виробництва виявились Івано-Франківська, Хмельницька та Тернопільська області [16].

Географічні фактори, що сприяли розвитку бізнесу на місці релокації, полягають у близькості цих регіонів до західних кордонів і відповідно, простішою логістикою збуту. Важливу роль відіграли також переміщені трудові ресурси, наявність достатніх енергетичних потужностей у згаданих регіонах. Відповідно, обсяг реалізованої промислової продукції за видами діяльності без ПДВ та акцизу за 2019-2023 рр. у воєнному 2023 році (рис. 1) за січень-березень дещо нижчий рівня 2022 року, але в наступні місяці 2023 року тенденція вирівнялась, навіть з незначним випередженням.

Рис. 1. Обсяг реалізованої промислової продукції за видами діяльності без ПДВ та акцизу за 2019-2023 рр., млн грн Джерело: https://www.ukrstat.gov.ua/

В умовах воєнного стану з одного боку, скоротились канали збуту промислової продукції. З іншого боку, зростає попит на таку продукцію зі сторони оборонної промисловості. Головним регулятором цього процесу має бути держава. З початку активних бойових дій для збереження промислового виробництва і галузей економіки урядом здійснюється ряд заходів. Але їх явно недостатньо для налагодження безперебійного процесу відновлення. Своєю чергою, експерти [17] заявляють, що «стара олігархічна система базувалась на пострадянському промисловому ядрі економіки, зараз воно майже знищене. Відповідно очікується, що промисловий капітал буде переважно зосереджуватись на видобуванні корисних копалин та аграрному секторі». Тому, окрім зміни географічної локації та перебудови інфраструктури під вимоги воєнного часу, гостро постає питання збереження саме індустріального ядра, оскільки економіка України знаходиться в умовах втрат. які важко компенсувати та за десятиліття. Так у щоквартальному опитуванні представників промислових підприємств щодо факторів, які перешкоджають веденню бізнесу, за період 2014-2024 рр., найбільш стримуючими промислове виробництво чинниками виявились недостатній попит на створювану продукцію та інші фактори (рис. 2). Зокрема, такими іншими факторами є вплив війни практично на всі сфери суспільного та економічного життя. У переліку цих факторів недостатній попит є проблемою, яку необхідно вирішувати комплексно.

Рис. 2. Фактори, що стримують промислове виробництво України за 2014-2024 рр. (сезонно скориговані дані) Джерело: https://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2024/fm/rp/prom/prom_01_2024_u.pdf

З метою зміцнення національної безпеки та швидкого повоєнного відновлення необхідно зберегти та нарощувати промислове ядро економіки, відчого залежить розвиток військово-промислового комплексу, інтегрованих з промисловістю галузей, транспортно-логістичної системи. Саме розвиток промисловості забезпечує інновації, формує попит на якісну освіту, сплачує податки та забезпечує розвиток людського капіталу, відповідно впливає на всі сторони економічного і соціального життя країни.

Своєю чергою, європейські дослідники Gianni Guastella та Francesco Timpano [14, с. 121-143] вважають, що є докази позитивного зв'язку між зростанням людського капіталу та інновації в усіх регіонах. Однак наявність порогів вимагає більшої уваги щодо конкретних регіонів. У таких територіальних контекстах інвестиції в знання та освіту можуть значно пом'якшили додаткові ефекти або були зовсім неефективними. З цієї причини, політика повинна бути спрямована на сприяння суттєвій реструктуризації економіки на основі особливості кожної території. Дослідниками було виявлено, що агломерація не є ні необхідною, ні достатньою для регіонального зростання.

З метою сприяння переміщенню підприємств (особливо промислових) уряд розробив відповідні інструменти фінансової допомоги, підтримки та супроводу. Ці інструменти включають безповоротну фінансову допомогу підприємствам, які реєструються для переїзду до Львівської області, ваучерну підтримку підприємств для маркетингових цілей, а також сертифікацію продукції, яка застосовується в інших регіонах [16]. Проте ці заходи опираються переважно на грантові й донорські кошти та кредити міжнародної спільноти. Що робить такі заходи несистемними та залежними від політичної волі партнерів України. Порівняння обсягів реалізованої продукції промислового виробництва України станом на січень 2019 і 2022 років (рис. 3.) свідчить, що за цей час відбулось нарощування виробництва практично у всіх регіонах. Проте найбільший рівень демонструє м. Київ, де зростання складає 102%.

Рис. 3. Обсяг реалізованої продукції промислового виробництва України станом на січень 2019 і 2022 років, млн грн Джерело: https://www.ukrstat.gov.ua/

Аналіз даних по прибутку до оподаткування промислового виробництва за регіонами України у 2014, 2019 і 2022 роках свідчить, що найбільше постраждали Херсонська і Луганська області, у 2023 році руйнується індустріальне ядро у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Харківській, Миколаївській, Рівненській, Полтавській областях. Нарощування прибутку у 2022 році відбулось тільки у м. Київ, Київській, Львівській, Кіровоградській областях.

Рис. 4. Прибуток до оподаткування промислового виробництва України у 2014, 2019 і 2022 роках, тис грн Джерело: https://www.ukrstat.gov.ua/

В умовах, що склалися для вітчизняної промисловості, розв'язанням проблем з огляду на географічні фактори, можуть стати індустріальні парки (ІП), зокрема у Держбюджеті 2024 року передбачено 1 млрд грн. Пов'язаною проблемою інвестицій в ІП є система державних гарантій та страхування ризиків. В умовах війни надати високі гарантії практично неможливо. Вітчизняні ж промислові підприємства не мають достатньо коштів на інноваційну, науково-технічну діяльність, впровадження смарт технологій індустріального виробництва, системний перехід на економіку знань, як це відбувається у промислово розвинутих країнах світу.

Дослідники особливостей географічного зонування промисловості та економіки для країн ЄС підкреслюють, що диференційовані моделі аналізу показують зростання менш розвинених регіонів, причому ефект знань значний лише в останній групі. Тобто існує потенціал для інновацій та агломерації у багатьох менш розвинених регіонах, розташованих як у нових державах- членах, так і у старих державах-членах. Проте задля досягнення сталого зростання у нових регіонах необхідні структурні зміни, посилюючи аргументи на користь територіального підходу до регіональної політики [14, с. 143]. Тому, на нашу думку, саме збереження індустріального ядра економіки, релокація його у безпечні регіони, застосування новітніх досягнень науково- технічної продукції, фінансова підтримка важливих для національної безпеки промислових підприємств, надання пільг щодо оподаткування та інших заохочувальних заходів промислової політики дають країні шанс на швидку повоєнну відбудову.

Як резюмують експерти МІУ, незважаючи на безпрецедентну шкоду, втрати та руйнування, вжиті заходи та реалізовані ініціативи дозволили українській промисловості функціонувати та протистояти викликам і ризикам війни. У майбутньому Україна зосередиться на зміцненні обороноздатності країни (оборонні замовлення, військова техніка, одяг, взуття, фармацевтика, продукти харчування тощо), підтримці українського виробництва, розширенні програм для переробних підприємств, розвитку нових експортних маршрутів, налагодженні транспортно-логістичних мереж в країні та створенні умов для промисловості, щоб стати країною-кандидатом на членство в ЄС. Основна увага має бути зосереджена на використанні можливостей, що відкриваються перед Україною, та збільшенні обсягів торгівлі відповідно до умов лібералізації [16].

Висновки

В результаті проведеного дослідження виявлено та узагальнено особливості впливу географічних факторів на розташування промислових зон та інфраструктурних об'єктів в економіці України в умовах сучасних викликів.

Відстежена динаміка виробництва, збуту, отримання прибутку промисловими підприємствами України за 2014-2023 рр. Виявлено фактори впливу, що перешкоджають розвитку галузі в умовах воєнного стану.

Застережено, що державна промислова політика потребує змін у багатьох сферах. Внаслідок важкої руйнівної дії війни, практично вся економіка потребує виваженого державного регулювання, стратегічного планування та координації для ефективного використання потенціалу. Необхідна також цілеспрямована політика щодо стимулювання надходження інвестицій у галузь, розвиток інфраструктури, транспорту, нових ринків збуту тощо. Але для цього необхідно зберегти індустріальне ядро країни, навколо якого формуватимуться грошові, трудові, науково-освітні та соціальні ресурси.

Література

1. Основи галузевої економіки і підприємництва URL: https://kvpubd.kiev.ua/wp- content/uploads/2022/08/osnovi-galuzevo%D1%97-ekonomiki-za-15.09.2022-gr%E2%84% 9612-urok-%E2%84%961-2-cherneczka-o-v.doc (дата звернення 30.01.2024).

2. Захарченко В.І. Історико-економічний аналіз теорії розміщення промисловості: мікроекономічний рівень. Вісник Київського інституту бізнесу та технологій. 2015. № 3. С.37-43.

3. Керецман В.Ю. Державне регулювання розвитку регіонів України: теорія і практика: монографія. Ужгород : ТОВ «РІК-У», 2019. 512 с.

4. Кіро О.С. Еволюція теорій регіонального розвитку векономічній науці. Вісник соціально-економічних досліджень. 2018. № 38. С. 72-83. URL: https://core.ac.uk/reader/ 147035970 (дата звернення 30.01.2024).

5. Корнус А.О. Географічні аспекти трансформації галузевої структури промисловості України. Сучасні тенденції розвитку регіонів, підприємств та їх об'єднань : колективна монографія. Дніпро : Пороги, 2018, Розділ 1, глава 1.1. С. 5-15.

6. Ліщинський, І. Нова економічна географія та альтернативні концепції агломерації виробництва. Журнал європейської економіки. 2009. № 8(3), С. 241-264.

7. Мезенцев К.В. Суспільно-географічне прогнозування регіонального розвитку : монографія. Київ: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2005. 253 с.

8. Поліщук А.С. Економічний простір у сучасному науковому дискурсі. Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету Серія: Економічні науки. 2021. № 62. С. 33-44. URL: https://cutt.ly/h1U02lM (дата звернення 30.01.2024).

9. Сухоруков А.І. Моделювання та прогнозування соціально-економічного розвитку регіонів України. Стратегічні пріоритети. 2014 № 1. С. 199-201.

10. Szajnowska-Wysocka A. Theories of regional and local development-abridged review. Bulletin of Geography. Socio-economic series. 2009. № 12. pp. 75-90.

11. Bogdanski M. Modern theories of regional development - a review of some concepts. Oeconomia Copernicana. 2012. № 3(2), pp. 25-41.

12. Capello R. Location, regional growth and local development theories. Aestimum. 2011. No 58. pp. 1-25.

13. Higgins B. Regional development theories and their application. New York : Routledge. 2017. P. 432.

14. Gianni Guastella & Francesco Timpano, Knowledge, innovation, agglomeration and regional convergence in the EU: motivating place-based regional intervention. Review of Regional Research. 2016. Vol. 36(2). P. 121-143. DOI: 10.1007/s10037-015-0104-x.

15. McCann P., & Van Oort F. Theories of agglomeration and regional economic growth: a historical review. Handbook of regional growth and development theories. 2019. P. 6-23.

16. Собкевич О. Заходи підтримки промисловості України під час повномасштабної війни. Центр економічних і соціальних досліджень. [Електронне джерело]. 2023. URL: https://niss.gov.ua/doslidzhennya/ekonomika/zakhody-pidtrymky-promyslovosti- ukrayiny-pid-chas-povnomasshtabnoyi-viyny (дата звернення 30.01.2024).

17. Шкатов О. На Україну очікує демографічна катастрофа: фінансовий аналітик Олексій Кущ про економіку, податки і відмирання великого бізнесу. Політарена. [Електронне джерело]. 2023. URL: https://politarena.online/na-ukrainu-ochikuie-demohrafichna - katastrofa-finansovyy-analityk-oleksiy-kushch-pro-ekonomiku-podatky-i-chomu-vidmyratyme- velykyy-biznes-41819/ (дата звернення 30.01.2024).

18. Павліха Н., Цимбалюк І. Науковий базис формування теорії інклюзивного розвитку регіону. Економічний часопис Волинського національного університету імені Лесі Українки. 2020. № 3(23), pp. 136-142 DOI: https://doi.org/10.29038/2411-4014-2020-03-136-142.

References:

1. Osnovy haluzevoi ekonomiky i pidpryiemnytstva [Fundamentals of sectoral economy and entrepreneurship]. URL: https://kvpubd.kiev.ua/wp-content/uploads/2022/08/osnovi-galuzevo% D 1%97-ekonomiki-za-15.09.2022-gr%E2%84%9612-urok-%E2%84%961 -2-cherneczka-o-v.doc

2. Zakharchenko, V.I. (2015). Istoryko-ekonomichnyi analiz teorii rozmishchennia promyslovosti: mikroekonomichnyi riven [Historical and economic analysis of the theory of location of industry: microeconomic level]. VisnykKyivskoho instytutu biznesu ta tekhnolohii, 3, 37-43.

3. Keretsman, V.Yu. (2019). Derzhavne rehuliuvannia rozvytku rehioniv Ukrainy: teoriia i praktyka [State regulation of the development of regions of Ukraine: theory and practice], Uzhhorod: TOV «RIK-U». [in Ukrainian].

4. Kiro, O.S. (2018). Evoliutsiia teorii rehionalnoho rozvytku vekonomichnii nautsi [The evolution of theories of regional development in economic science]. Visnyk sotsialno-ekonomichnykh doslidzhen, 38, 72-83. Retrieved from: https://core.ac.uk/reader/147035970 [in Ukrainian].

5. Kornus, A.O. (2018). Heohrafichni aspekty transformatsii haluzevoi struktury promyslovosti Ukrainy [Geographical aspects of the transformation of the sectoral structure of the industry of Ukraine]. Suchasni tendentsii rozvytku rehioniv, pidpryiemstv ta yikh obiednan - Modern trends in the development of regions, enterprises and their associations. Dnipro: Porohy,. Vol. 1, chapter 1.1, pp. 5-15.

6. Lishchynskyi, I. (2009). Nova ekonomichna heohrafiia ta alternatyvni kontseptsii ahlomeratsii vyrobnytstva [New economic geography and alternative concepts of production agglomeration], Zhurnalyevropeiskoi ekonomiky, 8(3), 241-264.

7. Mezentsev, K.V. (2005). Suspilno-heohrafichne prohnozuvannia rehionalnoho rozvytku [Socio-geographic forecasting of regional development]. Kyiv: Vydavnycho-polihrafichnyi tsentr „Kyivskyi universytet” [in Ukrainian].

8. Polishchuk, A.S. (2021). Ekonomichnyi prostir u suchasnomu naukovomu dyskursi [Economic space in modern scientific discourse], Zbirnyk naukovykh prats Cherkaskoho derzhavnoho tekhnolohichnoho universytetu Seriia: Ekonomichni nauky, 62, 33-44. Retrieved from: https://cutt.ly/h1U02lM [in Ukrainian].

9. Sukhorukov, A.I. (2014). Modeliuvannia ta prohnozuvannia sotsialno-ekonomichnoho rozvytku rehioniv Ukrainy, Stratehichni priorytety, (1), 199-201.

10. Szajnowska-Wysocka, A. (2009). Theories of regional and local development-abridged review. Bulletin of Geography. Socio-economic series, 12, 75-90.

11. Bogdanski, M. (2012). Modern theories of regional development - a review of some concepts. Oeconomia Copernicana, 3(2), 25-41.

12. Capello, R. (2011). Location, regional growth and local development theories, Aestimum, 58, 1-25.

13. Higgins, B. (2017). Regional development theories and their application. New York: Routledge [in English].

14. Gianni Guastella & Francesco Timpano, 2016. Knowledge, innovation, agglomeration and regional convergence in the EU: motivating place-based regional intervention, Review of Regional Research, 36(2), 121-143. DOI: 10.1007/s10037-015-0104-x.

15. McCann, P., & Van Oort, F. (2019). Theories of agglomeration and regional economic growth: a historical review. Handbook of regional growth and development theories, 6-23.

16. Sobkevych, O. (2023). Zakhody pidtrymky promyslovosti Ukrainy pid chas povnomasshtabnoi viiny [Measures to support Ukrainian industry during a full-scale war], Center for Economic and Social Research. [Electronic source], Retrieved from: https://niss.gov.ua/ doslidzhennya/ekonomika/zakhody-pidtrymky-promyslovosti-ukrayiny-pid-chas-povnomasshtabnoyi- viyny [in Ukrainian].

17 Shkatov, O. (2023). Na Ukrayinu ochikuye demohrafichna katastrofa: finansovyy analityk Oleksiy Kushch pro ekonomiku, podatky i vidmyrannya velykoho biznesu [Ukraine is facing a demographic catastrophe: financial analyst Oleksiy Kush on the economy, taxes and the demise of big business], Politarena - Politarena, [Electronic source] Retrieved from: https:// politarena.online/na-ukrainu-ochikuie-demohrafichna-katastrofa-finansovyy-analityk-oleksiy- kushch-pro-ekonomiku-podatky-i-chomu-vidmyratyme-velykyy-biznes-41819/ [in Ukrainian].

18. Pavlikha, N., & Tsymbaliuk, I. (2020). Naukovyi bazys formuvannia teorii inkliuzyvnoho rozvytku rehionu [The scientific basis of the formation of the theory of inclusive development of the region.]. Ekonomichnyi chasopys Volynskoho natsionalnoho universytetu imeni Lesi Ukrainky, 3, 23, 136-142. DOI: https://doi.org/10.29038/2411-4014-2020-03-136-142.

Размещено на Allbest.ru