Земельно-ресурсний потенціал та його раціональне використання

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК: 332.142.4/.33

Земельно-ресурсний потенціал та його раціональне використання

08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Авраменко Тетяна Петрівна

Київ 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор, членкор УААН Руснак Петро Павлович, Національний аграрний Університет, професор кафедри аграрної економіки

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, членкор УААН Третяк Антон Миколайович, перший заступник голови Держземагенства України

кандидат економічних наук, доцент Лоїк Григорій Карлович, Національний аграрний університет, завідувач кафедри земельного кадастру

Захист відбудеться “29” травня 2008 року о _12_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.17 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ - 41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус № 3, кім. 65

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ - 41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус № 4, кім. 28

Автореферат розісланий “ 25 ” квітня 2008 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.В. Паламарчук

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Питання раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу завжди були актуальними. Але нині найважливішою спільною проблемою є сталий розвиток, сутність якого полягає у досягненні гармонійної рівноваги між населенням, споживанням та здатністю землі підтримувати життя. Іншими словами, від землі можна брати лише стільки, скільки вона дозволяє, не погіршуючи і не виснажуючи її грунтово-рослинного покриву та екосистем, тобто раціонально використовувати земельно-ресурсний потенціал.

За умов реформування власності та формування ринкових відносин в Україні від раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу залежить структурна й екологічна збалансованість земельного фонду, цілеспрямованість його використання, відновлення родючості грунтів, функціонування ландшафтів, ефективність використання земельних угідь у сільському господарстві. З цієї проблеми в останні роки опубліковано немало наукових робіт, в яких висвітлено сучасне використання земельно-ресурсного потенціалу в контексті ринкових вимог. До наукового обгрунтування цих питань вагомий внесок зробили вчені: Д.І. Бабміндра, О.Ф. Балацький, І.К. Бистряков, С.Ю. Булигін, Б.М. Данилишин, Д.С. Добряк, В.Л. Дмитренко, М.В. Калінчик, О.П. Канаш, О.Л. Кашенко, Я.В. Коваль, В.О. Леонець, А.С. Лисецький, Г.К. Лоїк, А.Г. Мартин, Ю.А. Махоротов, П.П. Руснак, А.М. Сохнич, П.А. Стецюк, А.М. Третяк, Ю.Ю. Туниця, М.М. Федоров та інші.

Разом із цим, впровадження приватної власності на землю кардинально змінило умови використання земельно-ресурсного потенціалу. Перед наукою виникла необхідність перегляду теоретичних основ використання і вдосконалення механізму раціонального використання земельних ресурсів, визначення і обґрунтування системи заходів щодо відновлення їх продуктивності. Потребує додаткових досліджень проблема комплексного підходу до раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу в умовах ринкових відносин.

Актуальність і практична необхідність вирішення проблеми раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу, що перебуває в трансформаційному стані, зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з тематикою наукових досліджень кафедри аграрної економіки Національного аграрного університету на 2000-2007 рр. у межах наукової теми „Обгрунтування основних напрямів підвищення ефективності інтенсифікацій та інновацій у сільському господарстві” (номер державної реєстрації 0100U002829).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в обгрунтуванні та розробці пріоритетних напрямів і механізмів раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу в умовах ринкової трансформації багатоукладної економіки.

Для досягнення поставленої мети було визначено такі основні завдання:

- поглибити теоретико-методологічні засади раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу в умовах ринкових відносин і з'ясувати сутність земельно-ресурсного потенціалу та його раціонального використання як еволюційно екологічної системи;

- удосконалити методологічні підходи оцінки ефективності використання продуктивності сільськогосподарських угідь;

- розробити економічний механізм для здійснення основних нереалізованих вимог програми земельної реформи, реалізація якого дасть змогу раціонально використовувати земельно-ресурсний потенціал в умовах ринкових відносин;

- провести дослідження впливу інтеграційних та інтенсифікаційних процесів на стан і тенденції використання земельно-ресурсного потенціалу;

- обгрунтувати забезпечення екологічної рівноваги в природі та основні напрями концентрації площ ріллі для різних форм господарювання;

- розробити модель структури посівних площ для господарств Полісся і Лісостепу Чернігівської області;

- обгрунтувати організаційно-економічні та техніко-технологічні заходи раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу в господарствах Чернігівської області.

Об'єкт дослідження - земельні ресурси, що в сукупності утворюють земельно-ресурсний потенціал. Поглиблені дослідження здійснено на матеріалах усіх форм господарювання Чернігівської області в цілому, та сільськогосподарських підприємств зокрема.

Предмет дослідження - сукупність теоретичних, методологічних та практичних питань раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу в умовах переходу до ринкових відносин.

Методи дослідження. Для узагальнення теоретико-методологічних основ раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу використовувався діалектичний метод та метод синтетичного аналізу; за допомогою методів наукової абстракції, синтезу та аналізу обгрунтовано визначення сутності раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу і систематизовано чинники, що впливають на його рівень у контексті удосконалення земельних відносин і реалізації земельної реформи; взаємозв'язок усіх компонентів оцінки системи відтворювальних процесів земельно-ресурсного потенціалу було досліджено за допомогою поєднання логічного і порівняльного підходів, які відображають процес розвитку та становлення земельних відносин; застосування експерементального методу пов'язане з вивченням обстежених фахівцями земель Чернігівської області за якісним станом грунтового покриву і визначенням заподіяння відчутної шкоди земельно-ресурсному потенціалу. На основі використання елементів економіко-математичних методів розроблено модель, яка дає змогу виявити залежність урожайності від добрив та засобів захисту рослин; інформаційний метод дав можливість розкрити резерви підвищення економічної ефективності продуктивного потенціалу сільськогосподарських угідь.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в розробленні теоретичних і методологічних засад та обгрунтуванні напрямів раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу. До основних результатів, одержаних особисто автором, і які характеризуються науковою новизною, належать, насамперед, такі:

вперше:

- обгрунтовано комплекс заходів, спрямованих на вирішення найважливіших проблем раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу при здійсненні земельної реформи в Чернігівській області: визначено напрями формування земельних відносин, підготовлено практичні рекомендації щодо раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу, додержання яких сприятиме підвищенню продуктивності сільськогосподарських угідь, забезпечить ефективне їх використання, постійне відтворення продуктивності і захист від деградації;

- розроблено модель структури посівних площ для Полісся і Лісостепу Чернігівської області, яка грунтується на поєднанні досвіду передових господарств з урахуванням природно-кліматичних умов;

удосконалено:

- поняття “земельно-ресурсний потенціал”, яке характеризується сукупністю ресурсів земельної площі, що визначають екологічні умови життя, розселення людей, можуть бути використані для розміщення засобів виробництва і мають біологічну продуктивність для господарської діяльності;

- поняття “раціональне використання земельно-ресурсного потенціалу” надана триєдиність, в якій гармонійно поєднуються екологічні, економічні і соціальні напрями. Екологічний напрям грунтується на необхідності охорони і розумного використання земель, як основного природного ресурсу та базисного компоненту довкілля; економічний - на системі інтересів товаровиробників щодо отримання результату і соціальний - на задоволенні суспільних потреб;

- системне уявлення концепції використання земельного-ресурсного потенціалу щодо організаційно-економічного реформування сільського господарства, зміни структури форм власності та господарювання. Концептуальні підходи до земельної реформи у відповідних природно-кліматичних умовах мають базуватися на моделі агропромислового формування, створеного на основі базового господарства, яке за рівнем використання земельних ресурсів істотно перевищує інші і є взірцем їх ефективного розвитку;

- економічний механізм виконання основних нереалізованих вимог програми земельної реформи для Чернігівської області на 2001-2005 р. Розраховано, що загальна сума коштів на їх здійснення становитиме 54624,5 тис. грн, а джерелами фінансування мають стати надходження від сплати за землю та кошти власників і землекористувачів;

набула подальшого розвитку:

- класифікація принципів, які передбачають об'єктивну обумовленість раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу. Що ж до обмеженості земельних ресурсів у сільському господарстві, то їх не можна зводити тільки до кількісного співвідношення. Нині в науковій літературі головним критерієм обгрунтування раціональної структури посівних площ вважають прибуток з одиниці площі і рівень рентабельності. Оскільки внаслідок реформування на землекористування впливають позитивні і еколо-дестабілізуючі чинники. На нашу думку, використання продуктивного потенціалу сільськогосподарських угідь потрібно характеризувати системою показників екологічної, економічної і соціальної ефективності і тільки після цього узагальнюючим показником використання продуктивного потенціалу названих угідь можна вважати прибуток з 1 га у рослинництві. Якщо ж йдеться про ефективність використання реального розміру виробничого потенціалу, то її можна розраховувати як відношення прибутку до повної собівартості продукції рослинництва.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність дослідження визначається адресною спрямованістю методик, положень, вказівок та рекомендацій для всіх суб'єктів землекористування різних рівнів управління земельними ресурсами: власників земель, землекористувачів, державних органів виконавчої влади. Результати комплексного дослідження економіко-екологічного стану, ефективності використання та охорони земель покладено в основу системи пріоритетних заходів щодо відтворення продуктивного потенціалу сільськогосподарських угідь. Дослідження щодо забезпечення екологічної рівноваги в природі та розроблений економічний механізм реалізації виконання основних нереалізованих вимог програми земельної реформи дістали позитивну оцінку на рівні Державного комітету України із земельних ресурсів. Обгрунтування концентрації і моделі структури посівних площ для різних форм господарювання знайшли втілення на регіональному рівні, зокрема, в Чернігівській області (довідка Головного управління агропромислового розвитку від 24.05.2007р. №14-03/1101).

Практичні результати дослідження використовуються Чернігівським Обласним Головним управлінням земельних ресурсів (довідка від 26.06.2007р. № 248).

Окремі положення дисертаційного дослідження використано при підготовці лекційних курсів „Економіка природокористування”, „Економіка підприємства”, „Економіка сільського господарства”, а також при розробці навчально-методичних рекомендацій для проведення лабораторно-практичних робіт з цих дисциплін (довідка 06.06.2007 р.).

Використання системи показників для комплексної оцінки розвитку аграрного виробництва сприятиме своєчасному виявленню і усуненню вузьких місць та кризових явищ у галузі сільського господарства.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана здобувачем особисто. В ній викладено авторський підхід у вирішенні важливого наукового завдання - формування наукових основ раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу. Одержані наукові результати, що виносяться на захист, належать авторові особисто і є у його наукових працях.

У процесі дослідження поглиблено теоретичну сутність поняття земельно-ресурсного потенціалу, розроблено методологічні основи його раціонального використання з урахуванням специфіки сільського господарства; удосконалено теоретичні основи реформування земельних відносин у перехідній економічній системі, як суспільних відносин володіння, користування та розпорядження землею; проаналізовано виконання Програми земельної реформи в Чернігівській області на 2001-2005 р. і розроблено економічний механізм виконання основних нереалізованих її вимог; обгрунтовано забезпечення екологічної рівноваги в природі, концентрацію і структуру посівних площ для господарств зон Полісся і Лісостепу Чернігівської області, розроблено комплекс заходів щодо раціонального їх використання.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження апробовані безпосередньо в сільськогосподарських підприємствах Чернігівської області. Їх результати доповідались на: Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми соціально-економічного розвитку села та шляхи їх вирішення” (м. Київ, НАУ, 2 квітня 2004 р.), Науково-практичній конференції з нагоди 50-річчя кафедри аграрної економіки НАУ “Проблеми ефективності виробництва аграрних підприємств в умовах трансформації економіки” (м. Київ, НАУ, 24-25 травня 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Євроінтеграція та конкурентоспроможність продукції агропромислового комплексу України” (м. Київ, НАУ, 5-6 жовтня 2006 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Конкурентоспроможність продукції АПК України та вимоги СОТ” (м. Київ, НАУ, 4-5 жовтня 2007 р.).

Публікації. Основні результати дисертації опубліковано в 4-х наукових працях загальним обсягом 1,4 друк. арк. в наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційну роботу викладено на 198 сторінках комп'ютерного тексту, вона складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел - 217 найменувань, має 31 таблицю, 4 рисунки та 13 додатків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі „Теоретичні основи раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу” розглянуто теоретико-методологічні засади використання земельних ресурсів, визначено поняття “земельно-ресурсний потенціал” та “його раціональне використання”, розкрито проблеми створення нової системи володіння, користування і розпорядження землею, які виникли в ході реформування земельних відносин, розроблено методичні підходи оцінки економічної ефективності використання земельних угідь в сільськогосподарських підприємствах.

У контексті наведених міркувань є всі підстави розглядати і „територію”, і „землю”, і „земельні ресурси” як складні системні утворення, що є певним чином упорядкованою множиною взаємопов'язаних і взаємодіючих елементів, які утворюють певну єдність - “земельно-ресурсний потенціал”.

Виходячи з тлумачення поняття „земельно-ресурсний потенціал” в науковій літературі, здобувач характеризує його сукупністю ресурсів земельної території, які визначають екологічні умови життя, розселення людей, використовуються для розміщення засобів виробництва і мають біологічну продуктивність для господарської діяльності. При цьому поняттю „раціональне використання земельно-ресурсного потенціалу” надається триєдиність, в якій повинні гармонійно поєднуватися екологічний, економічний та соціальний напрями. Екологічний напрям грунтується на необхідності охорони і розумному використанні землі, як основного природного ресурсу та базисного компоненту довкілля; економічний - на системі інтересів товаровиробників в отриманні прибутку і соціальний - на задоволенні суспільних потреб.

Зміст “охорони земельно-ресурсного потенціалу” визначається як система правових, організаційних і технологічних заходів, спрямованих на забезпечення режиму раціонального використання території, а “охорона грунтів” - як система організаційно-господарських, технологічних, нормативно-правових та економічних заходів цілісності та еколандшафтних функцій грунтового покриву, для відновлення родючості грунтів та їх захисту від забруднення і деградації.

Не ставлячи під сумнів, що власність є основою земельних відносин, їх поняття в дисертації подається як сегмент суспільних відносин, що виникають з приводу права власності, володіння і розпорядження землею при розподілі доходів, одержаних внаслідок її використання. Здобувач узагальнює розуміння категорії власності на землю, розкриває процес її еволюції, показує трансформацію в приватну, державну і комунальну форми власності.

В дисертації відмічається, що реформування земельних відносин в Україні передбачає визнання землі товаром, який має ціну і дає дохід, купується і продається, здається в оренду, заставу, дарується, передається в спадок. В роботі обгрунтовано підходи розподілу земель, визначено його цілі і функції.

У другому розділі “Еколого-економічний стан та ефективність використання земельно-ресурсного потенціалу” розглянуто екологічну ситуацію та економічний стан використання земельно-ресурсного потенціалу, здійснено аналіз агроекологічного стану грунтів, деградованості і забрудненості земель, визначено основні фактори, які об'єктивно впливають на процес трансформації землекористувань в ході проведення земельної реформи, оцінено ефективність використання земель сільськогосподарського призначення.

Оцінка екологічної ситуації свідчить, що із загальної території Чернігівської області - 3190,3 тис.га до господарського використання залучено 91,5 % і тільки 8,5 % є в природному стані (болота, озера, ріки). Рослинний покрив області розмежований на дві геоботанічні зони: Полісся і Лісостеп. Полісся відрізняється меншим залученям земель у сільськогосподарське виробництво і розораністю території порівняно з Лісостепом, вищою питомою вагою лісів і природних кормових угідь, заболоченістю земель. Лісостеп характеризується вищим рівнем сільськогосподарського освоєння і розораністю. В його структурі порівняно менша питома вага кормових угідь і заліснення. Сільськогосподарська освоєність земель області становить 66 % і коливається від 83 % (Бахмацький район, зона Лісостепу) до 50 % (Ріпкинський район, зона Полісся), а розораність території - 43 % і коливається від 96,8 % (Бахмацький район) до 29,2% (Семенівський район, зона Полісся).

Високі показники навантаження на 1000 км2 території області, її забруднення промисловими відходами, автотранспортом, хімічними і радіоактивними речовинами виходять за межі позитивних екологічних наслідків.

Грунти області характеризуються значною міжзональною різноманітністю. В Поліссі - дерново-підзолисті та світло-сірі і сірі лісові опідзолені грунти займають 27,9 % і відповідно - 17,6 % ріллі з потенціальною родючістю 17 і 18 балів, а в Лісостепу - чорноземи опідзолені та темно-сірі опідзолені займають 25,4 % і 15,5 % з потенціальною родючістю 56 і 68 балів. Аналіз обстеження земель за якісним станом грунтового покриву свідчить, що грунтів без ознак погіршення тільки 15,8 % від загальної площі сільськогосподарських угідь і 10,1 % від площі ріллі. Дефляційно середньо і сильно небезпечні грунти, здебільшого піщаного механічного складу, є в Поліссі, а глинисто піщані - в Лісостепу. Ці грунти в першу чергу підлягають виведенню із складу сільськогосподарських угідь через заліснення.

Разом з цим, в Поліссі ліси займають 27 %, а в Лісостепу - лише 13 %. Лісомеліоративні насадження області, як за площею, так і за характером їх розміщення не забезпечують екологічної рівноваги в природі і необхідних умов для функціонування сільськогосподарського виробництва.

Отже, земельно-ресурсний потенціал нині не має екологічної обгрунтованості. Структурна його незбалансованість негативно впливає на ефективність використання та охорони земель, погіршує природну здатність грунтового покриву до самовідновлення, призводить до зміни видового стану флори і фауни в ландшафтах, а територія області характеризується як екологічно нестабільна.

Аналіз економічного стану свідчить про значне зменшення капіталовкладень у відтворення основних виробничих фондів, особливо в активну їх складову, значна частина сільськогосподарської техніки по суті є недієздатною. Має місце некерованість службою матеріально-технічного забезпечення в пікові періоди. Негативно на раціональне використання сільськогосподарських угідь впливає необгрунтоване співвідношення цін на ресурси і продукцію, демографічна структура, особливо старіння сільського населення, низький рівень фондоозброєності, недостатня увага до соціально-культурного розвитку сільських населених пунктів та неефективна система матеріального стимулювання.

Одним із найважливіших показників результативного використання сільскогосподарських угідь є структура виробництва і в першу чергу структура посівних площ, яка за останні роки значно змінилася щодо зниження питомої ваги картоплі, овочів, технічних і кормових культур.

Підвищення в структурі посівних площ питомої ваги посівів зернових обумовлено найменшою їх трудомісткістю та високою результативністю, щодо цукрових буряків, картоплі і овочів, то їх вирощування збільшує навантаження та підвищує інтенсивність використання земельних угідь. Внаслідок відсутності значних коштів на добрива і гербіциди посівні площі під цими культурами зменшуються. Зменшення питомої ваги посівів кормових пояснюється зменшенням поголів'я тварин.

Основним показником використання посівних площ сільськогосподарських культур є їх урожайність. Обчислені коефіцієнти залежності урожайності від внесення органічних і мінеральних добрив (за Мосіюком П.О. - рівняння прямолінійної множинної регресії х1,2,3 = в1 + в2х2 + вnхn ) підтверджують, що зв'язок між функцією і аргументом прагне до прямолінійного до тих пір, поки не проявляється їх спадаюча дія.

Однак, в господарствах Чернігівської області спостерігається значне зменшення внесення добрив і майже не використовуються засоби захисту рослин. Так, у 2006 р. в середньому на 1 га посівних площ вносилося тільки по 1,4 т органічних і 48 кг мінеральних добрив проти 10,1 т і 166 кг - у 1990р. Одержання високої врожайності сільськогосподарських культур лише за сприятливих природно-кліматичних умов, без належної наукової системи їх вирощування і, особливо, зменшення внесення добрив, свідчать про значне виснаження запасів доступних для рослин форм поживних речовин в грунтах і воно не може бути перспективним.

Дослідження економічної ефективності використання сільськогосподарських угідь в роботі пов'язане з інтенсивним їх використанням (табл. 1). З даних табл. 1 видно, що із збільшенням витрат виробництва на 100 га сільськогосподарських угідь в зоні Полісся до 23 тис.грн (II група господарств) зростають прибутки на 100 га сільськогосподарських угідь, на одного середньорічного працівника, на 100 грн. виробничих витрат і на 1000 грн. середньорічної вартості активів, при подальшому підвищенні рівня інтенсивності використання земельних угідь прибуток на одиницю ресурсного потенціалу і рівень рентабельності зменшуються. Отже, найбільш раціональні розміри витрат виробництва на 100 га сільськогосподарських угідь займають господарства II-ої групи. Щодо зони Лісостепу, то в ній не виявлено таких груп, а найвища економічна ефективність використання сільськогосподарських угідь в господарствах III-ої (останньої) групи. Тому після поглибленого аналізу для розробки моделі раціональної структури посівних площ сільськогосподарських культур використовуються показники передових господарств названих груп. Аналіз впливу рівня розораності на економічну ефективність використання сільськогосподарських угідь підтверджує, що показники табл. 1 обумовлюються змінами багатьох факторів, які досить суперечливі. Одні з них позитивно впливають на результативність використання земельних угідь, інші - навпаки.

Таблиця 1 Витрати і ефективність виробництва рослинницької продукції в сільськогосподарських підприємствах Чернігівської області

Отже, процес інтенсивного використання земельних угідь потрібно розглядати не лише як збільшення витрат на одиницю площі чи підвищення рівня розораності, оскільки інтенсивність за відповідних природнокліматичних умов забезпечується не кількісним їх збільшенням, а раціональним використанням всього ресурсного потенціалу і, в першу чергу, земельно-ресурсного потенціалу.

У третьому розділі “Основні напрями раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу в умовах земельної реформи” розглянуто вплив реформування на використання земельно-ресурсного потенціалу; приділено увагу екологічному забезпеченню рівноваги в природі; запропоновано основні напрями концентрації і модель структури посівних площ; обгрунтовано заходи дотримання економічно доцільних та екологічно безпечних меж при використанні земельно-ресурсного потенціалу.

В роботі розроблено економічний механізм виконання основних нереалізованих вимог Програми земельної реформи для Чернігівської області, визначено суму коштів для їх здійснення - 54624,5 тис. грн. Джерелами фінансування повинні стати в основному надходження від сплати за землю та кошти власників землі і землекористувачів.

В дисертації підтримується твердження науковців, що стратегічні напрями земельної політики України повинні врахувати задекларовані розвинутими країнами Єврозоюзу обгрунтовані рекомендації щодо забезпечення екологічної рівноваги в природі, які передбачають в умовах інтенсивного аграрного виробництва залучення до активного сільськогосподарського обороту не більше третини території, стільки ж має бути відведено для іншої господарської діяльності і стільки ж необхідно залишати в природному стані. В рамках спеціального реформування економіки ЄС передбачається обов'язкове виведення земель з обігу на рівні 10 % на весь період реформування.

Однак, в умовах Чернігівщини ці підходи потребують значного коригування. Дослідження показали, що для забезпечення екологічної рівноваги в природі Лісостепу області потрібно збільшити заліснення території з 13 % до 25 % на піщаних і глинисто-піщаних грунтах, які є постійним осередком дефляції, питому вагу під сіножаттями і пасовищами довести до 9 %, закінчити залуження 5,7 тис.га та створення водоохоронних насаджень у прибережних смугах на 3,4 тис.га. Для Полісся пропонується диференційний підхід до раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу щодо адміністративних районів: в Семенівському районі до активного сільськогосподарського обороту доцільно залучати не більше 15 % території, Корюківському і Ріпкінському - 20 %, Городнянському - 25 % і в інших - до 30 %. За рахунок середньо- і сильно дефляційно небезпечних грунтів довести заліснену площу відповідно до 35, 40, 45 і 50 відсотків. Інші угіддя залишити в попередніх розмірах.

Значна розбіжність концентрації площі ріллі в різних формах господарювання зумовлює необхідність встановлення оптимальності їх розмірів. У ННЦ “Інститут аграрної економіки” обгрунтовано оптимальні розміри сільськогосподарських підприємств за площею ріллі: для Полісся - 1,5-2,5 тис.га, для Лісостепу 3-5 тис.га. За опрацьованою названим інститутом методикою визначено раціональні розміри фермерських господарств: для зернового напряму -300-400 га, картоплярського - 100-150 га, овочівницького - 25-50 га та для плодоягідного - 30-60 га.

Вплив реформування на використання земельно-ресурсного потенціалу оцінюється неоднозначно. З одного боку, його метою було створення багатоукладного господарювання на селі, з іншого - наслідком паювання стало створення значної кількості невеликих за площею малоефективних підприємств, які при входжені в СОТ будуть неконкурентоспроможними.

Аналіз використання структури земельних ресурсів за цільовим призначенням свідчить, що їх співвідношення майже не змінювалося, а щодо розподілу між власниками землі і землекористувачами (табл. 2), то спостерігається зменшення кількості сільськогосподарських підприємств та їх загальної площі земель на 9 і 32 % і збільшення чисельностіі громадян, яким надано землі та їх земельну площу на 10 і 40 %.

За даними Держкомзему станом на 01.01.2007 р. у Чернігівській області налічувалося 443 сільськогосподарських товариства із середньою площею одного товариства - 1150 га сільськогосподарських угідь, державних сільскогосподарських підприємств 52 і 620, фермерських господарств 706 і 95 га, ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 934658 із середньою площею 1,05 га сільськогосподарсьих угідь, які не можуть бути перспективними щодо раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу. Тому важливим напрямом аграрної науки має стати концентрація землекористування.

Таблиця 2 Розподіл земельного фонду Чернігівської області за власниками землі та землекористувачами

Нині в області набула значного поширення концентрація землекористувань через оренду, але створені надвеликі фірми на орендованій землі, які диверсифікують свій капітал лише з розрахунку на прибутки, ведуть виснажливе монокультурне землеробство, не дбають про відтворення родючості грунтів.

З метою забезпечення раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу, запобігання поширенню монополії важливими є пропозиції встановити обмеження максимальних площ оренди в одних руках, а основним напрямом розвитку землекористування має стати кооперація на засадах вдалого поєднання цінностей демократії та індивідуального економічного інтересу. В умовах здійснення земельної реформи оптимальна структура посівних площ стає важливим і раціональним засобом використання земельних угідь. Нині в науковій літературі головним критерієм обгрунтування раціональної структури посівних площ вважають прибуток з одиниці площі і рівень рентабельності. Оскільки внаслідок реформування на землекористування діють позитивні і еколого-дестабілізуючі чинники, в дисертації пропонується використовувати систему показників екологічної, економічної та соціальної ефективності. Багатофакторна оцінка результатів господарської діяльності показала, що найбільш адаптованими в зонах Чернігівської області є ТОВ Городнянського (зона Полісся) і Бобровицького (зона Лісостепу) районів, які мають значно вищі економічні, екологічні і соціальні показники ефективності в порівнянні з іншими господарствами і поряд з приватизаційними процесами, в умовах земельної реформи, поглибили внутрішньогосподарську спеціалізацію, освоїли сучасні технології виробництва, ринкові механізми господарювання, впроваджують ґрунтозахисну систему сівозмін та створюють переробну, сервісну і збутову інфраструктуру. Для розробки моделі структури посівних площ використовувалися показники названих господарств (рис 1.).

У дисертації обгрунтовуються заходи щодо раціонального використання посівних площ, основні з яких: адаптивно-інтенсивне використання посівних площ, шляхом поєднання екологобезпечної інтенсифікації та ресурсозбереження, удосконалення їх структури, впровадження органомінеральної технології удобрення культур з найбільш насиченою органікою (гній + солома + сидерат) на фоні рекомендованих норм внесення добрив та вапнякових матеріалів, доведення окупності витрат при вирощуванні сільськогосподарських культур до 1,35, що дасть змогу перейти від затратного способу виробництва до ефективного, розробки механізму права застави на орендовану землю, переходу від коротко- до довгострокової оренди, застосування пільгового кредитування, звільнення від оподаткування коштів, направлених на раціональне використання земельних угідь, надання державних субсидій аграрним товаровиробникам, зобов'язання сплачувати за нанесені збитки і застосування штрафних санкцій, які б достатньою мірою поповнювали фонд раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу, завчасного виявлення і попередження порушення земельного і природоохоронного законодавства, коригування розрахункових нормативів у вдосконаленні цін на сільськогосподарські угіддя.

ВИСНОВКИ

1.У дисертації наведено характерне узагальнення і нове вирішення наукових проблем щодо раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу і зроблено такі висновки.

2. На основі вивчення наукової літератури дано визначення поняття „земельно-ресурсного потенціалу”, яке характеризується сукупністю ресурсів земельної території, що визначають екологічні умови життя, розселення людей, використовуються для розміщення засобів виробництва і мають біологічну продуктивність для господарської діяльності, при цьому “раціональному його використанню” надається триєдиність, в якій повинні гармонійно поєднуватися екологічний, економічний та соціальний напрями.

Охорона земельно-ресурсного потенціалу зумовлюється комплексом чинників, які запобігають негативним екологічним явищам і здійснюються на загальнодержавному, регіональному і місцевому рівнях, а охорона грунтів - як система організаційно-господарських, технологічних, нормативно-правових та економічних заходів щодо цілісності та еколандшафтних функцій грунтового покриву для відновлення родючості грунтів та їх захисту від забруднення і деградації.

3. Оцінка екологічної ситуації свідчить, що із загальної території Чернігівської області - 3190,3 тис.га до господарського використання залучено 91,5 % і лише 8,5 % перебуває в природному стані (болота, озера, ріки). Рослинний покрив області розмежований на дві геоботанічні зони: Полісся і Лісостеп. Сільськогосподарська освоєність земель області становить 66 %, а розораність території - 43 %. Високі показники навантаження на 1000 км2 території, її забруднення промисловими відходами, автотранспортом, хімічними і радіоактивними речовинами виходять за межі позитивних екологічних наслідків.

4. Грунти області характеризуються значною міжзональною різноманітністю. В Поліссі - дерново-підзолисті та світло-сірі і сірі лісові опідзолені грунти з потенціальною родючістю 17 і 18 балів, а в Лісостепу - чорноземи опідзолені та темно-сірі опідзолені з потенціальною родючістю 56 і 68 балів. Аналіз обстеження земель за якісним станом грунтового покриву свідчить, що грунтів без ознак погіршення є лише 15,8 % від загальної площі сільськогосподарських угідь і 10,1 % - від площі ріллі, 45 % грунтів підданні водній ерозії.

5. Боротьба з ерозією грунтів значно відстає від кількості змитих земель. Захисному лісонасадженню області не приділяється належної уваги. В багатьох господарствах відсутні системи захисних насаджень, а значна їх площа перебуває в незадовільному стані. В Поліссі ліси займають лише 27 %, а в Лісостепу - 13 %. Лісомеліоративні насадження області, як за площею, так і за характером їх розміщення, не забезпечують екологічної рівноваги в природі і необхідних умов для функціонування сільськогосподарського виробництва. Земельно-ресурсний потенціал до нині не має екологічної обгрунтованості, а територія області характеризується як екологічно нестабільна.

6. Аналіз економічного стану в сільськогосподарських підприємствах області свідчить, що негативно на використання сільськогосподарських угідь впливає необгрунтоване співвідношення цін на ресурси і продукцію, демографічна структура, особливо старіння сільського населення, низький рівень фондозабезпеченості, недостатня увага до соціально-культурного розвитку сільських населених пунктів та незадовільна система матеріального стимулювання.

Підвищення в структурі посівних площ питомої ваги посівів зернових обумовлено високою результативністю, а щодо цукрових буряків, картоплі і овочів, то їх вирощування збільшує навантаження на земельні угіддя. Внаслідок відсутності значних коштів на добрива і гербіциди посівні площі під цими культурами зменшуються. Зменшення питомої ваги посівів кормових пояснюється зменшенням поголів'я худоби.

7. Обчислені коефіцієнти залежності урожайності від внесення органічних і мінеральних добрив (за Мосіюком П.О. - рівняння прямолінійної множинної регресії х1,2,3 = в1 + в2х2 + вnхn ) підтверджують, що зв'язок між функцією і аргументом прагне до прямолінійного до ти, поки не проявляється їх спадаюча дія.

У господарствах Чернігівської області спостерігається вирощуваання сільськогосподарських культур при значному зменшенні внесення добрив і виснаження поживних речовин у грунтах.

8. На рівень витрат виробництва на 100 га сільськогосподарських угідь впливає багато досить суперечливих факторів. Тому при обгрунтуванні їх раціональних розмірів пропонується враховувати не лише збільшення витрат виробництва на одиницю площі, а й раціональне їх використання.

9. Програмою проведення земельної реформи на 2001-2005 р. передбачався обсяг робіт щодо землевпорядкування за рахунок Держбюджету. У зв'язку з тим, що виконання частини робіт з Держбюджету не фінансувалося, то вони до цього часу не виконані. Тому в дисертаційній роботі розроблено економічний механізм виконання основних нереалізованих робіт Програми земельної реформи для Чернігівської області, визначено суму коштів для їх здійснення - 54624,5 тис. грн. Джерелами фінансування мають стати в основному надходження від сплати за землю та кошти власників землі і землекористувачів.

10. Аналіз використання структури земельних ресурсів за цільовим призначенням свідчить, що їх співвідношення майже не змінювалося, а щодо розподілу між власниками землі і землекористувачами, то спостерігається зменшення кількості сільськогосподарських підприємств та їх загальної площі земель на 9 і 32 % і збільшення чисельності громадян, які наділені землею, та їх земельної площі відповідно на 10 і 40 %.

11. Для забезпечення екологічної рівноваги в природі Лісостепу області пропонується збільшити заліснення території з 13 % до 25 за рахунок піщаних і глинисто-піщаних грунтів, які є постійним осередком дефляції, питому вагу під сіножатями і пасовищами довести до 9 %. Закінчити залуження 5,7 тис.га та створення водоохоронних насаджень у прибережних смугах на 3,4 тис.га. Для Полісся пропонується диференційний підхід до раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу щодо адміністративних районів: в Семенівському районі до активного сільськогосподарського обороту доцільно залучати не більше 15 % території, Корюківському і Ріпкінському - 20 %, Городнянському - 25 % і в інших - до 30 %. За рахунок середньо- і сильно дефляційно небезпечних грунтів збільшити заліснену площу відповідно до 35, 40, 45 і 50 відсотків. Інші угіддя залишити в попередніх розмірах.

12. За опрацьованою методикою ННЦ “Інститут аграрної економіки” обгрунтовано оптимальні розміри сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств. Що ж до земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва середньою площею 1,05 га, то вони не можуть бути перспективними.

Нині в області набула значного поширення концентрація землекористувань через оренду, але створені надвеликі фірми на орендованій землі, які диверсифікують свій капітал лише з розрахунку на прибутки, ведуть виснажливе монокультурне землеробство, не дбають про відтворення родючості грунтів.

З метою забезпечення раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу, запобігання поширенню монополії важливими є пропозиції визначити підходи до розробки Закону України з обмеження оренди землі в одних руках, а основним напрямом розвитку землекористування має стати кооперація на засадах вдалого поєднання цінностей демократії та індивідуального економічного інтересу.

13. Оскільки, на землекористування діють позитивні і еколого-дестабілізуючі чинники для розробки моделі структури посівних площ використовувалися показники її використання у передових ТОВ, які поряд з приватизаційними процесами, поглибили внутрішньогосподарську спеціалізацію, освоїли сучасні технології виробництва, ринкові механізми господарювання, впроваджують ґрунтозахисну систему та створюють переробну, сервісну і збутову інфраструктуру.

14. Результативність раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу визначається системою показників екологічної, економічної і соціальної ефективності. Разом з тим, для більш повної оцінки екологічної ситуації пропонується обчислювати екологічні витрати на відтворення природних властивостей земельно-ресурсного потенціалу з упередженням його забруднення; зберегти та поліпшити екологічну цінність сільськогосподарських земель, через поліпшення структури земельних угідь, властивостей земель, зменшення негативних зовнішніх впливів на грунт і підвищення стійкості земель до забруднюючих речовин; систему економічної ефективності землекористування доцільно доповнити за рахунок організації території, чистого доходу, прибутку, одержаних в результаті зменшення негативної дії на землю, а систему показників соціальної ефективності - за рахунок зростання заробітної плати, поліпшення умов праці, рівня розвитку соціальної інфраструктури, скорочення плинності кадрів та ін.

земельний ресурсний господарство

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Авраменко Т.П. До поняття „земельно-ресурсний потенціал” // Науковий вісник НАУ. - 2003. - Вип. 3. - С. 205 - 209.

2. Авраменко Т.П. Земельні відносини та їх удосконалення на селі // Науковий вісник НАУ. - 2004. - Вип. 76. - С. 167 - 170.

3. Авраменко Т.П. Економічна і грошова оцінка землі // Науковий вісник НАУ. - 2005. - Вип. 86. - С. 290 - 293.

4. Авраменко Т.П. Ресурсний потенціал земель сільськогосподарського призначення та раціональне його використання // Аграрна наука і освіта. -2006. - Т. 7. - № 5 - 6. - С. 125 - 128.

Размещено на Allbest.ru