Обґрунтування способу визначення пористості вугілля для прогнозу параметрів газовиділення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Обґрунтування способу визначення пористості вугілля для прогнозу параметрів газовиділення

газоносність вугільний пласт вибухонебезпечний

При підземній розробці викопного вугілля проблеми газовиділення, набувають першочергове значення. Зростання абсолютного і відносного виділення метану у виробки шахт викликає необхідність обґрунтованого вибору ефективних заходів щодо зниження метановиділення.

Управління газовиділенням прямо залежить від метанорясності вугільних пластів. У результаті численних досліджень встановлено, що одним з важливих параметрів, що характеризують метанорясність гірничих виробок шахт і викидонебезбечність вугільних пластів, є природна метаноносність вугільних пластів, що корелює з метаноємністю вугільної речовини. Метаноємність, тобто кількість метану, що може міститися у визначених умовах у викопному вугіллі, тісно пов'язана зі структурою вугільної речовини - високопоруватого вуглецевого матеріалу.

Методи визначення максимальної газоносності вугільних пластів досить складні, трудомісткі і тривалі. Форми змісту і типи зв'язку метану у вугільній речовині, надзвичайно різноманітні, і оцінка їх, через відсутність єдиної фізичної теорії з цього питання, є дуже важливою. Тому, залучення принципово нових методів дослідження структури і властивостей викопного вугілля, таких як високі тиски, є дуже актуальним. Ці методи дозволяють досліджувати руйнування структури на мікрорівні, у тому числі і поруватої структури викопного вугілля.

Питання поруватості вугілля і зв'язаних з нею явищ має важливе практичне значення, оскільки стосується проблем газоємності і газоносності вугільних пластів, рішення яких дозволило б більш ефективно прогнозувати виділення газів у гірничі виробки і управляти ним. Прогноз газовиділення має велике значення при прогнозуванні і визначенні пожежонебезпечних і вибухонебезпечних концентрацій метану.

Зв'язок дисертації з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота пов'язана з виконанням теми по вивченню структури і властивостей викопного вугілля в умовах високих тисків (№ДР 0100U002912), що входить у план робіт ІФГП Національної академії наук України.

Ідея роботи полягає у використанні закономірностей руйнування поруватої системи викопного вугілля для розробки нової незалежної методики визначення поруватості із метою прогнозу параметрів газовиділення.

Метою роботи є визначення параметрів поруватості викопного вугілля, що забезпечують прогноз вибухонебезпечних і пожежонебезпечних концентрацій метану в гірничих виробках.

Задачі досліджень полягали в наступному: 1) вивчити руйнування вугільної речовини в умовах, коли деформації піддаються найбільш дрібні структурні елементи; 2) одержати дані, незалежним прямим методом вимірів; про вільний обсяг пор викопного вугілля, і кількості газу, що може міститися в ньому; 3) вивчити вплив температури на процес руйнування пористості вугілля; 4) удосконалити методику визначення часу утворення небезпечних концентрацій у гірських виробках, що пройдені по пласту.

Об'єктом досліджень є газовиділення із викопного вугілля.

Предметом досліджень є пористість викопного вугілля.

Методи досліджень. Для виконання роботи були розроблені методики обтиснення викопного вугілля високим гідростатичним тиском і методики руйнування вугілля при високому нерівнокомпонентному тиску, використані методики рентгеноструктурного аналізу, оптичної мікроскопії, диференційно-термічного аналізу, а також математичний апарат фізики руйнування і термодинаміки, математична статистика.

Наукові положення, які захищаються в дисертації:

Вплив гідростатичного тиску до 2,1 ГПа на викопне вугілля має пружний характер і не викликає суттєвих змін у кристалічній та поруватій структурі.

Руйнування викопного вугілля під нерівнокомпонентним тиском до 1,4 ГПа відбувається в декілька стадій, що характеризується різними механізмами.

Підвищення температури деформації веде до інтенсифікації встановлених механізмів, але при температурі 200⁰ С відбувається зміна енергії активації процесу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

Вперше показано, що вплив високого гідростатичного тиску до 2,1 ГПа на викопне вугілля не викликає необоротних змін у його кристалічній і поруватій структурі. Викопне вугілля під гідростатичним тиском поводиться як пружне тверде тіло, відновлюючи початкові розміри при розвантаженні від тиску, і не змінює структурної організації.

Вперше встановлено, що руйнування викопного вугілля під нерівнокомпонентним тиском до 1,4 ГПа відбувається в кілька стадій, що характеризуються здвиговими механізмами, перша - від 100 до 500 МПа, друга - від 500 до 750 МПа, третя - від 750 МПа до 1,25 ГПа. При тиску 500 МПа реалізується перехід від крихкого руйнування до пластичного.

Вперше встановлено, що вплив температури до 200⁰ С на процеси руйнування вугілля під тиском зводиться до інтенсифікації встановлених раніше механізмів руйнування, при температурі понад 200⁰ С відбувається зміна механізму руйнування, на механізм із багато більш високою енергією активації процесу, що дорівнює енергії розриву зв'язків.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій, наведених у роботі, підтверджуються:

- коректністю постановки і вирішенням задачі, застосуванням кількох незалежних методів вимірювання фізико-механічних властивостей та мікроструктурних змін, що забезпечують високу точність вимірювань (похибка не більше 3 %), декількох методик впливу високим тиском;

- достатнім об'ємом виконаних експериментальних вимірювань і шахтних спостережень та задовільною збіжністю результатів випробувань розроблених методів з фактичним проявленням газовиділення у пластові виробки шахт.

Наукова значимість роботи полягає у визначенні закономірностей руйнування структури викопного вугілля під високим тиском до 2,1 ГПа, у тому числі його поруватої системи, і особливостей впливу температури на ці процеси

Практичне значення отриманих результатів полягає у розробці і впроваджені експрес-методики визначення сумарного об`єму пор і вдосконаленні методу прогнозу часу утворення небезпечних концентрацій метану в гірничих виробках шахт.

Реалізація висновків і рекомендацій роботи.

За результатами роботи отриманий деклараційний патент на винахід 2001128887, Україна, G01N1/04, G01N7/00, № 49528А на спосіб визначення загальної пористості викопного вугілля.

Результати визначення пористості ввійшли в стандарт підприємства «Метод визначення часу утворення в гірських виробках, пройдених по пласту, небезпечних концентрацій метану й інших вуглеводнів при пожежах з обліком сорбційних властивостей вугілля» №143/1 від 1.11.2002.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно визначалися способи рішення поставлених задач, розроблялися експериментальні методики, проведена експериментальна і теоретична роботи, узагальнені результати досліджень, сформульовані наукові положення. Зміст дисертації викладений автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи і її окремих розділів доповідалися й обговорювалися на 6й міжнародній конференції «Високі тиски-2000» Донецьк, ДонФТІ НАНУ, другій міжнародній наукової конференції «Фізичні проблеми руйнування гірських порід», Санкт-Петербургський державний гірничий інститут ім. Г.В. Плеханова (технічний університет), Санкт-Петербург, 2000, на конференції «Уголь в 21 веке» Санкт-Петербурзький державний гірничий інститут ім. Г.В. Плеханова (технічний університет), ВСЕГЕІ, Санкт-Петербург, 2000, на симпозіумі «Неделя горняка-2001» Москва, Московський державний гірничий університет, на 10й і 11й міжнародних наукових школах імені Академіка А.С. Христиановича «Деформування матеріалів з дефектами і газодинамічні явища в гірничих виробках», Таврійський Національний університет, Сімферополь, 2000, 2001, на семінарі відділу хімії вугілля ІНФОВ НАНУ, на семінарах ІФГП НАНУ, ученій раді ІФГП НАНУ.

Публікації. Основний текст дисертації опублікований у 17 наукових працях, у тому числі 8 у статтях в наукових спеціалізованих виданнях, одному авторському посвідченні і 4 матеріалах наукових конференцій.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, 6 розділів, висновків, списку використаних джерел літератури з 169 найменувань, містить 154 сторінки, 28 рисунків, 3 таблиці, та додатки на 5 сторінках.

Прогноз утворення пожежонебезпечних і вибухонебезпечних концентрацій метану в гірських виробках шахт являє собою складний комплекс заходів. Основними параметрами, що визначають час утворення небезпечної концентрації, крім характеристик самої виробки, є параметри структури вугільної речовини, величини відкритої і закритої пористості.

У розділі 1 (Загальний стан питання: газовиділення, структура викопного вугілля і порувата система) проведений аналіз сучасних уявлень про газовиділення в гірських виробках шахт, молекулярну і надмолекулярну структури викопного вугілля, його поруватість.

Рішення проблем визначення часу утворення небезпечних концентрацій метану, при газовиділенні з викопного вугілля в гірські виробки пов'язано з будовою вугільних пластів і формами вмісту газу в ньому. Показано взаємозв'язок і протиріччя між моделями будови вугілля, отриманими з інтерпретації рентгенівського розсіювання (Касаточкін, Хірш та ін.), експериментів екстрагування (Шінн), експериментів пікнометрії, сорбційних експериментів (Алєксєєв, Етінгер, Айруні та ін.), електронної мікроскопії (Оберлін, Рузо).

Завдяки дослідженням по газовиділенню з викопного вугілля, і уявлень про структуру вугільної речовини і поруватість, були обрані моделі, для експериментальних досліджень і сформульовані наступні задачі:

дослідити руйнування вугільної речовини в умовах, коли деформації піддаються найбільш дрібні структурні елементи;

одержати дані про вільний обсяг пор викопного вугілля, і кількість газу, що може в них міститися, незалежним прямим методом вимірів;

вивчити вплив температури на процес руйнування пористості викопного вугілля;

удосконалити методику визначення часу утворення небезпечних концентрацій метану у гірських виробках, пройдених по пласту.

Для рішення поставлених задач були використані сучасні методи досліджень, що описані у розділі 2 (Методика і техніка експериментів). Для дослідження викопного вугілля під тиском, були розроблені дві методики впливу високого тиску.

Для створення гідростатичного тиску використовувався двошаровий немагнітний контейнер, що дозволяє одержати тиск до 2,1 ГПа.

Для дослідження руйнування дрібних структурних елементів викопного вугілля під високим нерівнокомпонентним тиском була розроблена і виготовлена камера високого тиску (рис.1). Основною особливістю конструкції є те, що камера працює в пружній області на всьому діапазоні тисків, що вимірюються, залежність між напругами в каналі по всіх частинах залишається постійною.

Зразок викопного вугілля, попередньо зважений на аналітичних вагах, завантажувався в камеру високого тиску (4) і ущільнювався протиекструзійними кільцями (5). Тиск у камері створювався шляхом передачі зусилля гідравлічного преса через шток (3). Тиск у камері визначався як зусилля гідравлічного преса, що встановлено за манометром, віднесений до площі перетину каналу камери. Зсув поршня контролювався за допомогою індикаторів годинного типу ИЧ 10 (8) з точністю до 0,01 мм. Відносна зміна щільності матеріалу / розраховувалася як:

/ = ,

де ₀ - щільність при атмосферному тиску, г/м³;

_i - щільність під тиском, г/м³.

Для вивчення процесів руйнування високим тиском при впливі температури на корпус камери вдягалася нагрівальна спіраль. Уся конструкція теплоізолювалася. Температура визначалася за показниками хромель-алюмелевої термопари. Регулювання температури здійснювалось за допомогою трансформатора.

Використання методики відбувалося методом розташування зразка в камері з фіксацією тиску, зсувом поршня, розігрівом камери і вивченням змін положення поршня при зміні температури.

Відносна зміна обсягу визначалася як:

V/V₀= (V_0,t0 - V_i,ti)/ V_0,t0,

де V_i,ti - обсяг зразка під тиском при заданій температурі, м³;

V_0,t0 - обсяг зразка без тиску при кімнатній температурі, м³.

Зміни в структурі викопного вугілля після впливу високого тиску контролювалися методами рентгеноструктурного аналізу у великих і малих кутах розсіювання, оптичною мікроскопією і диференційно-термічним аналізом.

У розділі 3 (Вплив високого гідростатичного тиску на викопне вугілля) показано, що подовжній (L_a) і поперечний (L_c) розміри вуглецевих пакетів, міжплощинні відстані d₀₀₂ і міжплощинні відстані аліфатичних шарів(d) (гама смуга) з урахуванням точності рентгенографічних вимірів після обтиснення не змінилися.

Малокутове рентгенівське розсіювання показало, що як початкові, так і зразки що оброблені тиском, розсіюють у малих кутах (рис.2). При цьому виявляється фракція розміром 150 A, що значно крупніша вуглецевих пакетів.

Після обтиснення інтенсивність розсіювання зберігається на одному рівні і розміри часток, що розсіюють, не змінюються. Це значить, що і більш великомасштабна надмолекулярна структура під впливом гідростатичного обтиснення істотно не змінюється. У зазначеній області високих гідростатичних тисків вугілля, що досліджувались, у цілому, поводяться як пружне тверде тіло.

У розділі 4 (Руйнування викопного вугілля при впливі високого квазігідростатичного нерівнокомпонентного тиску) встановлені закономірності руйнування викопного вугілля, що приведені (рис. 3) у вигляді залежностей відносної щільності пресовок порошків від тиску. Вони являють собою криві з декількома «хвилями», форма і розташування яких трохи різні для різних типів вугілля, однак характер залежностей зберігається. На залежностях видно три стадії. Кожну стадію кривої можна екстраполювати як накладення двох лінійних ділянок, при цьому друга ділянка має менший кут нахилу. Початок нової стадії визначається в місці перетинання дотичних до кривих, де кут нахилу збільшується. Відповідне значення зусилля позначаються як граничний тиск. У діапазоні тисків, що досліджувався, на кривій виявляється три стадії: перша - від 100 до 500 МПа, друга - від 500 до 750 МПа, третя - від 750 МПа до 1,25 ГПа.

Рентгеноструктурні дослідження вугілля після обробки тиском також виявили стадійне поводження, причому границі стадій відповідають даним по деформуванню. Встановлено, що на першій стадії розміри кристалітів у напрямку с (002) L_c зменшуються із зростанням тиску, у той час як розміри в напрямку а (10) L_a навпаки, зростають. На другій стадії розміри L_c збільшуються, а L_a зменшуються. На третій знову розміри L_c зменшуються, а L_а збільшуються, але розкид точок значно менший (рис.4 а, б).

Залежності параметра упорядкування Z від величини тиску (рис. 4 в) показують, що на першій стадії упорядкування зростає, на другій - спадає, на третій - майже не змінюється. Встановлено , що після зняття тиску відстань між площинами в кристалітах у межах погрішності вимірів не змінюється.

Отримані дані за середніми розмірами часток зруйнованого вугілля, носять характер параболи, де спадна область свідчить про дроблення часток, а висхідна про їхній ріст. Крім того, в області тисків близько 0,5 ГПа середньоквадратичне відхилення розмірів часток має мінімум, що свідчить про гомогенізацію порошку.

Вплив всебічного високого тиску призводить до упорядкування ламелей, підвищенню ступеня їхньої паралельності і їхнього зближення. Прицьому частина мікропор закриється і сили взаємодії між ламелями зростуть. Усе це приведе до зростання досконалості матеріалу, що виявляють рентгено- графічні дані (рис.4). При збільшенні паралельності шарів розміри кристалітів у напрямку осі с (L_c) будуть зменшуватися, а в напрямку осі а (L_a) зростати.

Частина пор і дефектів, що не змогла залікуватися чи вийти на поверхню кристаліта, залишиться всередині його і буде джерелом напруг, які, зростаючи в міру збільшення тиску і не маючи іншої можливості до релаксації, будуть спрацьовувати як джерело мікротріщин і призведуть до руйнування кристалітів. На користь такого механізму говорять дані (рис. 4 в), що показують спад області когерентного розсіювання на другій стадії. На третій стадії ступінь упорядкування не змінюється, однак розміри кристалітів змінюються істотно. Деформація відбувається по першому механізмі на базі поліпшеної структури.

У розділі 5 (Руйнування викопного вугілля при спільному впливі високого тиску і температури) показана роль температури та встановлені інтервали застосування механізмів руйнування. Дані досліджень вільного обсягу демонструють, кілька стадій стискальності - від кімнатної температури до 100⁰ С, від 100⁰ С до 180⁰ С, і від 180⁰ С до 270⁰ С. Дані експериментів за зворотною методикою (рис. 5) демонструють зміну механізму деформації при граничній температурі близько 180⁰ С. Тенденції рентгеноструктурних параметрів подібні до динаміки об`єму (рис. 6).

Параметри диференційно-термічного аналізу говорять про ряд перетворень у структурі викопного вугілля, зокрема про поводження флюїдів при низьких температурах деформування і деструкції органічної маси вугілля при температурі вище 180⁰ С.

При температурі 260^о С відбувається деструкція зв'язків у бічних ланцюгах структури. Це підтверджують дані ДТА: температура напівкоксування (другий пік кривої ДТА) зменшується. Крім цього структура знаходиться в деякому активованому стані, деструкція зв'язків полегшена, збільшується втрата ваги при коксуванні. У той же час, рентгеноструктурні параметри, що характеризують упорядковану ароматичну частину, змінюються слабко. Приріст стискальності в цьому інтервалі зв'язаний зі зміною енергії активації процесу.

У розділі 6 (Метаноємність, газовиділення і прогноз небезпечних концентрацій метану) приводиться метод визначення загальної пористості викопного вугілля, заснований на даних по зміні обсягу монолітних зразків під тиском, розрахунки стану газу в пласті і метод прогнозу вибухонебезпечних і пожежонебезпечних концентрацій метану.

Удосконалення способу визначення загальної пористості викопного вугілля досягається тим, що за розміром внутрішнього каналу судини високого тиску готують циліндричний зразок вугілля, що досліджується, вимірюють чи розраховують обсяг зразка в нормальних умовах, поміщають у судину високого тиску і впливають на нього одноосьовим тиском 1,3 ГПа. Вимірюють об'єм зразка при зазначеному тиску і за різницею початкового і кінцевого об'ємів зразка визначають анігільований вільний об'єм порожнеч. За цими даними визначають вільний об'єм зразка, що виражається як відносна зміна об'єму:

*100%

де V₁ - об'єм зразка при атмосферному тиску, м³;

V₂ - об'єм зразка при тиску 1,3 ГПа, м³.

Встановлено, що приріст вільного об'єму при тиску вище 1,3 ГПа не значний і не перевищує 1-2 % (рис. 7).

Визначення часу утворення (t, c) вибухонебезпечних і пожежонебезпечних концентрацій, що знаходяться у залежності від метаноємності джерела, кінетики десорбції газу і фізичних параметрів вугілля проводиться за такою формулою:

де S - площа перетину підготовчої виробки, м²;

m₀ - обсяг відкритих пор у вугіллі, м³/т;

m_з - обсяг закритих пор у вугіллі, м³/т;

С - концентрація метану в атмосфері підготовчої виробки з урахуванням складу вищих вуглеводнів, %;

Q - газоносність вугілля м³/т;

v - коефіцієнт розчинності метану у вугіллі (Т = 30⁰ С - v = 0,1; Т = 300⁰ С - v = 0,01);

D(T) - ефективний коефіцієнт дифузії метану з вугілля і газовугільного розчину, м²/с.

Величина (m₀ + m_з) являє собою загальну пористість. Час утворення небезпечної концентрації метану у виробці зростає із збільшенням об'єму пор у викопному вугіллі оскільки закриті пори у викопному вугіллі, можуть складати близько 50% загального об'єму пор. Тобто, при наявності закритої пористості коли виділення газу з вугільної речовини не описується законом Дарсі, а підкоряється більш складним закономірностям час, необхідний для утворення пожежонебезпечних і вибухонебезпечних концентрацій метану істотно збільшується, і не врахування величини закритої пористості може привести до аварії.

На деякій відстані від джерела метановиділення відбувається перемішування газу, що виділився, з повітрям, і падіння загальної його концентрації. У безпосередній близькості від джерела метановиділення, небезпечна концентрація досягається швидко, протягом хвилин чи годин. При видаленні від джерела час, протягом котрого може утворюватись небезпечна концентрація збільшується за нелінійним законом і може складати кілька діб.

Запропонована методика дозволяє істотно скоротити час експериментів, знизити матеріально-технічні витрати і підвищити оперативність прогнозу при зміні фізичних властивостей пласта, що розроблюється, чи зміні гірничо-геологічних умов розробки. Очікуваний економічний ефект від впровадження результатів дисертаційної роботи може складати до 45 тис. грн. за рахунок підвищення оперативності прогнозу та підвищення безпеки праці.

Висновки

Дисертація є закінченою науково-дослідною роботою в який подано рішення актуальної науково-технічної задачі, що полягає у дослідженні впливу високого гідростатичного тиску до 2,1 ГПа на викопне вугілля, встановленні закономірностей руйнування викопного вугілля високим нерівнокомпонентним тиском до 1,4 ГПа, встановленні впливу температури на процес руйнування, визначенні сумарного об`єму пор у вугіллі, та розрахунку на його підставі параметрів газовиділення у гірські виробки шахт.

Основні наукові результати і висновки, одержані при виконанні роботи полягають у наступному:

Вперше показано, що вплив високого гідростатичного тиску до 2,1 ГПа на викопне вугілля не змінює його структурних параметрів і параметрів поруватої системи. В цілому, викопне вугілля поводить себе під гідростатичних тиском як пружній полікристал.

Вперше встановлено, що руйнування викопного вугілля при впливі високого негідростатичного тиску відбувається в кілька стадій при граничних тисках 0,5 ГПа, 0,75 ГПа, 1,25 ГПа, що характеризуються різними механізмами деформації.

Встановлено, що вплив температури до 200⁰ С на процеси руйнування вугілля під тиском зводиться до інтенсифікації механізмів руйнування, що були визначені раніше, при температурі понад 200⁰ С відбувається зміна механізму руйнування на механізм із багато більш високою енергією активації руйнування, що дорівнює енергії розриву зв'язків.

Через руйнування монолітних зразків викопного вугілля під високим нерівнокомпонентним тиском можливо визначити загальну пористість. Перебування більшої частини метану у вугіллі можливе у вільному стиснутому стані, і частина поруватої системи у вугіллі руйнується за здвиговим механізмом на мікроструктурному рівні, складаючи близько 50% від всього об'єму пор. Такі пори відносяться до закритих пор і евакуація газу з них у нормальному стані відбувається шляхом твердотільної дифузії.

Найбільш важливою характеристикою прогнозу вибухонебезпечних і пожежонебезпечних концентрацій метану в пластових виробках є пористість, зокрема, кількість закритих пор. Виділення газу з закритих пор не підкоряється закону Дарсі, а носить більш складний дифузійний характер, що призводить до істотного збільшення часу, протягом якого може утворюватися небезпечна концентрація метану в атмосфері виробки.0

На підставі механізмів руйнування вугілля під високим тиском розроблено методику визначення загального об`єму пор викопного вугілля, що дозволяє більш оперативно прогнозувати час утворення небезпечних концентрацій метану у пластових виробках. Очікуваний економічний ефект від її впровадження може складати до 45 тис. грн. за рахунок підвищення оперативності прогнозу та безпеки праці.

Література

1.Поляков П.И., Слюсарев В.В., Штаба В.А. Малогабаритная камера высокого давления для магнитных исследований // Физика и техника высоких давлений. -2000. -Т.10. -№1. - С. 94-96.

2.Василенко Т.А., Поляков П.И., Слюсарев В.В. Исследование физико-механических свойств углей при гидростатическом обжатии и квазигидростатическом разрушении // Физика и техника высоких давлений. -2000. -Т.10. -№3. - С. 72-85.

3.Василенко Т.А., Поляков П.И., Слюсарев В.В. Исследование влияния высокого давления на систему уголь-газ //Физика и техника высоких давлений. -2000. -Т.10. -№4. - С. 88-91.

4.Василенко Т.А., Поляков П.И., Слюсарев В.В., Рюмшина Т.А., Крысов В.И. Исследование процессов разрушения углей под действием высокого давления // Сборник трудов 10й научной школы «Деформирование материалов с дефектами и газодинамические явления в горных выработках» -Симферополь, -2000. - С. 32-33.

5.Василенко Т.А., Поляков П.И., Слюсарев В.В., Рюмшина Т.А., Крысов В.И. Стадийность процесса разрушения в ископаемых углях под воздействием высокого давления // Проблемы горного давления. -Донецк: ДонГТУ. -2000. -№ 4. - С. 5-19.

6.Василенко Т.А., Поляков П.И., Слюсарев В.В. Новая методика определения пористости ископаемых углей // Сборник трудов конференции «Уголь в 21 веке». Изд-во Санкт-Петербургского государственного горного института им. Г.В. Плеханова (технического университета). - Санкт-Петербург, - 2000. С. 92.

7.Василенко Т.А., Поляков П.И., Слюсарев В.В. Определение суммарного объема пор в ископаемых углях разрушающим методом // Проблемы горного давления. -Донецк: ДонГТУ. -2001. -№5. - С. 141-148.

8.Василенко Т.А., Поляков П.И., Слюсарев В.В. Экспериментальное определение свободного объема в ископаемых углях // Горный информационно-аналитический бюллетень. - 2001. - №6. С. 54-58.

9.Василенко Т.А., Поляков П.И., Слюсарев В.В., Крысов В.И., Бутузова Л.Ф., Исаева Л.Н. Исследование процесса уплотнения ископаемых углей в экстремальных термобарических условиях // Физико-Технические Проблемы Горного Производства. -Донецк: о.о.о. «Лебедь». - 2001. - №3. С. 40-49.

10.Василенко Т.А., Поляков П.И., Слюсарев В.В. Влияние температуры на компрессионные свойства угля // Сборник трудов 11й международной научной школы им. академика А.С. Христиановича «Деформирование материалов с дефектами и газодинамические явления в горных выработках». -Симферополь. -2001. - С. 37-39.

11.Василенко Т.А., Поляков П.И., Слюсарев В.В. Давление газа в пласте как функция пустотности углей // Сборник трудов 11й международной научной школы им. академика А.С. Христиановича «Деформирование материалов с дефектами и газодинамические явления в горных выработках» -Симферополь, -2001. - С. 40-42.

12.Василенко Т.А., Поляков П.И., Рюмшина Т.А., Слюсарев В.В. Эволюция дефектной структуры углей под действием высокого давления. // Записки Горного института. - СПб. - 2001. - Т. 148 (1). - С. 83-89.

13.Слюсарев В.В. Василенко Т.А. Определение пористости ископаемого угля, с учетом объема закрытых пор // Физико-Технические Проблемы Горного Производства. - Донецк: о.о.о. «Апекс». - 2002. - №5. С. 79-86.

14.Способ определения общей пористости ископаемого угля: Декларационный патент на изобретение 2001128887. Украина, МКИ G01N1/04,G01N7/00 /Поляков П.И., Слюсарев В.В., Василенко Т.А., Тютенко В.С. № 49528А; Заявлено 21.12.2001; Опубл. 16.09.2002, Бюл. №9. - 2 с.

15.Спосіб відрізнення раптового обрушення (висипання) вугілля від викиду для еспертної оцінкі типу ГДЯ: Керівний нормативний документ. А Алєксєєв, Г. Стариков, Є. Ульянова, С. Луньов, М. Коврига, В. Ревва, З. Пастернак, В. Слюсарєв. Затверджено та надано чинності директором Держвуглепрому Мінпаливенерго України 03.03.2002. КД 12.01.05.070-2001. -Донецьк. - 2002. - 24 с.

16.Метод визначення часу створення у гірничих виробках, що пройдені по пласту, небезпечних конценрацій метану та інших вуглеводнів при пожежах з врахуванням сорбційних властивостей вугілля. Стандарт підприємства. А.Д. Алєксєєв, Г.П. Стариков, І.М. Смоланов, Т.А. Василенко, Л.В. Шевченко, В.В. Завражин, Н.І. Волошина, В.В. Слюсарєв. Затверджено та надано чинності наказом ЦШ ДВГРС Мінпаливенерго України від 1.11.2002. № 143/1. - Донецьк, - 2002. - 38 с.

17.Стариков Г.П., Василенко Т.А., Слюсарев В.В. Роль параметров газовыделения в процессе образования опасных концентраций. // Вісник Донецького Гірничого Інституту. - 2003. - №2. - С. 41-44.

Размещено на Allbest.ru