Біостратиграфія міоценових відкладів Рівнинного Криму за форамініферами

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦIОНАЛЬНА АКАДЕМIЯ НАУК УКРАIНИ

IНСТИТУТ ГЕОЛОГIЧНИХ НАУК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертацii на здобуття наукового ступеня кандидата геологiчних наук

БIОСТРАТИГРАФIЯ МIОЦЕНОВИХ ВIДКЛАДIВ РIВНИННОГО КРИМУ ЗА ФОРАМIНIФЕРАМИ

Спецiальнiсть 04. 00. 99 - палеонтологiя та стратиграфiя

IВАНОВА Тетяна Арнольдiвна

УДК 551. 782. 1 (477. 9)

Киiв - 1999

 Робота виконана в НДI геологii Днiпропетровського державного унiверситету Мiносвiти Украiни.

Науковий керiвник: доктор геолого-мiнералогiчних наук, професор БАРГ IГОР МУСIЙОВИЧ, кафедра геологii i гiдрогеологii Днiпропетровського державного унiверситету, професор.

Офiцiйнi опоненти: доктор геолого-мiнералогiчних наук IВАНIК МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ, Iнститут геологічних наук НАН Украiни, зав. вiддiлом кандидат геологiчних наук ТРОХИМОВИЧ НАТАЛIЯ АНАТОЛIIВНА, Украiнський державний геолого-розвiдувальний iнститут, науковий спiвробiтник.

Провiдна установа: Киiвський унiверситет iм. Тараса Шевченка (геологiчний факультет).

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

стратиграфiя мiоценовий вiдклад рiвнинний крим

Актуальнiсть теми. Мiоценовi вiдклади широко розповсюдженi на територii Рiвнинного Криму. Створення деталiзованноi стратиграфiчноi схеми цих вiдкладiв як основи для середньо-, крупномасштабного картування, пошукiв та розвiдки родовищ корисних копалин О своєчасним, тому що, незважаючи на бiльш нiж вiкову iсторiю вивчення мiоцену, серед дослiдникiв немає єдиноi думки вiдносно обсягу данного вiддiлу i ряда його ярусiв, а також iх кореляцii з захiдно - європейськими та середземноморськими стратонами. Iснуючi схеми складенi, головним чином, по молюскам. За вiдсутнiстю останнiх для визначення вiку порiд з успiхом можуть бути використанi форамiнiфери, якi по праву вважаються ортостратиграфiчною групою организмiв.

З'вязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у рамках тематики, яка проводилась у НДI геологii Днiпропетровського держунiверситету з 1994 по 1999 рр. згiдно з координацiйним планом N 36 Мiнвузу Украiни «Вивчення будови та еволюцii земноi кори територii Украiни геолого-геофiзичними методами» (держбюджетнi теми N 56-94 «Стратиграфiчна шкала прямоi кореляцii неогену Пiвнiчного Причорноморья та Криму», N 04-22-97 «Подiйна стратиграфiя та палеогеографiя олiгоцену та мiоцену Пiвденноi Украiни (Причорноморська западина, Рiвнинний Крим та Керченський пiвострiв) «), а також погоджується з планом фундаментальних дослiджень Академii Наук у проектi N 25 МПГК «Стратиграфiчна кореляцiя неогену Тетису i Паратетису».

Мета i задачi дослiдження. Мета роботи - детальна схема стратиграфii мiоценових вiдкладiв Рiвнинного Криму, яка грунтується на этапностi розвитку форамiнiфер та вертикальнiй змiнi iх комплексiв, а також ii зiставлення з схемами сумiжних регiонiв.

Для досягнення поставленноi мети виконано ряд задач:

- аналiз вертикального i латерального поширення форамiнiфер у мiоценових вiдкладах Рiвнинного Криму;

- вивчення систематичного складу форамiнiферових асоцiацiй, оцiнка стратиграфiчноi та корелятивноi значностi окремих таксонiв; з'ясування походження, шляхiв мiграцii i визначення етапiв розвитку фауни форамiнiфер;

- бiономiчна реконструкцiя мiоценових басейнiв Рiвнинного Криму;

- побудова мiсцевих стратиграфiчних схем для окремих районiв Рiвнинного Криму, iх взаємне зiставлення та синтез; регiональна i межрегiональна кореляцiя.

Наукова новизна одержаних результатiв полягає у наступному:

1. Вперше на пiдставi знахiдок характерних видiв планктонних форамiнiфер стандартноi зони N 8 Globigerinatella insueta - Globigerinoides bisphaericus у спiрiалiсових глинах Рiвнинного Криму пiдтверджено iх ранньомiоценовий вiк i належнiсть до тарханського регiоярусу, здiйснена пряма кореляцiя останнього з карпатiєм Захiдного Паратетису i верхнiм бурдiгалом Середземномор'я. Уточненi обсяги тарханського та чокрацького регiоярусiв. Припущено iснування у тарханi Схiдного Паратетису двох палеобiогеографiчних провинцiй - Кримо-Кавказькоi та Пiвденноукраiнськоi.

2. Доповнена палеонтологiчна характеристика карагана. Пiдтверджено доцiльнiсть об'єднання шарiв з ервiлiями i фоладами у картвельськi верстви та вiднесення iх до конкського регiоярусу, а також трьохчленного подiлу останнього. Вперше проведена кореляцiя картвельських верств Рiвнинного Криму з вербовецькими верствами Передкарпаття. Уточнена фаунiстична характеристика сартаганських i веселянських верств конкського регiиоярусу.

3. Вперше для Рiвнинного Криму проведено детальне розчленування сарматського регiоярусу по форамiнiферам з видiленням верств; поповненi списки мiкрофауни верхнього сармату.

4. Пiдтверджено двочленний подiл меотичного регiоярусу; уточнена його палеонтологiчна характеристика: вперше у вiдкладах меотису Рiвнинного Криму виявлено планктоннi форамiнiфери.

5. Розширенi вiдомостi про бiономiю мiоценових басейнiв Рiвнинного Криму. Вперше за форамiнiферами проведено палеобiогеографiчне районування тарханського, конкського та меотичного морiв даноi територii, намiченi шляхи мiграцii фауни.

6. Вперше запропоновано деталiзовану схему бiостратиграфii мiоцену Рiвнинного Криму за форамiнiферами.

Практичне значення одержаних результатiв полягає в уточненнi обсягiв пiдроздiлiв мiоцену Рiвнинного Криму та iх зiставленнi з аналогiчними стратонами сумiжних регiонiв, що суттєво пiдвищує ступiнь надiйностi запропонованоi схеми стратиграфii. Згiдно останнiй проведено бiостратиграфiчне розчленування мiоценових вiдкладiв Альмiнскоi западини, Сiмферопольского пiдняття, зони сполучення Рiвнинного Криму та Керченського пiвострова (Акманайського перешийка), Красноперекопського промрайона, Пiвнiчного Присiвашшя. Матерiали дослiджень, на протязi 1994 - 1999 рр. передавались у гiдрогеологiчну партiю ПГО «Кримгеологiя», знайшли безпосереднi використання при проведенi геологiчних зйомок, побудовi карт та розрiзiв, складаннi звiтiв.

Особистий внесок здобувача. Усi основнi результати та висновки, що викладенi у дисертацiйнiй роботi, здобувачем одержанi самостiйно. У спiльних публiкацiях автору належать данi мiкрофаунiстичного аналiзу мiоценових вiдкладiв Рiвнинного Криму, палеогеографiчних та палеоекологiчних дослiджень.

Основнi положення, що захищаються

1. Змiна комплексiв форамiнiфер та етапнiсть iх розвитку в мiоценi Рiвнинного Криму - надiйна основа для стратиграфiчних та палеогеографiчних побудов.

2. Присутнiсть планктонних форамiнiфер стандартноi зони N 8 Globigerinatella insueta - Globigerinoides bisphaericus у спiрiалiсових глинах Рiвнинного Криму свiдчить про iх ранньомiоценовий вiк та, отже, належнiсть до тарханського регiоярусу, а також дозволяє провести пряму кореляцiю останнього з карпатiєм Захiдного Паратетису та верхнiм бурдiгалом Середземноморь'я.

3. Вiдмiна видового складу тарханських форамiнiферових асоцiацiй схiдноi та захiдноi частин Рiвнинного Криму, iх схожiсть з одновiковими комплексами вiдповiдно Кримо-Кавказькоi областi та Південноi Украiни, припускають iснування у тарханi Схiдного Паратетису двох палеобiогеографiчних провiнцiй, якi «змикались» у межах дослiдженоi територii.

4. Поновлення мiкрофауни та збагачування ii середземноморськими елементами на межi карагану (архашенських верств) та вiдкладiв з ервiлiями i фоладами пiдтверджує доцiльнiсть включення останнiх у склад конкського регiоярусу. За наявнiстю планктонних мiкроорганiзмiв та стратиграфiчному положенню картвельськi («ервiлiєво-фоладовi») верстви Рiвнинного Криму одновiковi вербовецьким верствам Передкарпаття.

5. Аналiз розподiлу форамiнiфер у вiдкладах меотичного регiоярусу Рiвнинного Криму свiдчить про правомочнiсть двочленного подiлу даного стратону.

6. Запропонована детальна схема стратиграфii мiоценових вiдкладiв Рiвнинного Криму є результатом комплексного вивчення форамiнiфер iз залученням даних геологiчноi iсторii дослiдженого та сумiжних регiонiв, що забезпечує доцiльнiсть та надiйнiсть ii використання для пошукiв та розвiдування корисних копалин, середньо- i крупномасштабного картування.

Фактичний матерiал. Основою для дослiджень послужив керновий матерiал 28 свердловин (близько 400 зразкiв порiд), що були пробуренi у Рiвнинному Криму, зонi його сполучення з Керченським пiвостровом та Пiвнiчному Присiвашшi. Автор мав можливiсть ознайомитись з колекцiєю мiоценових форамiнiфер Криму та палеонтологiчним матерiалом океанiчного бурiння, якi були люб'язно наданi I. Д. Коненковою (НДI геологii ДДУ, м. Днiпропетровськ) та К. О. Соколовою (Iнститут океанологii РАН, м. Москва). У роботi урахованi лiтературнi данi про мiоценову мiкрофауну вивченого регiону.

Апробацiя результатiв диiсертацii. Результати дослiджень апробованi на XVIII, XX, XXI сесiях Украiнського палеонтологiчного товариства (м. Киiв, 1995, 1997, 1998 рр.), XLIV сесii Палеонтологiчного товариства РАН (м. Санкт-Петербург, 1998 р.), мiжнародних наукових конференцiях та симпозiумi студентiв, аспiрантiв та молодих вчених (м. Томськ, 1996, 1998, 1999 рр.), пiдсумкових наукових конференцiях НДI геологii ДДУ (м. Днiпропетровськ, 1996-1999 рр.).

Публiкацii. Основнi положення диссертацii викладенi у чотирьох статтях (у спiвавторствi) та семи тезах доповiдей.

Обсяг та структура роботи. Дисертацiя складається з вступу, шести роздiлiв, висновкiв та списку використаних джерел. Обсяг текстовоi частини 130 машинописних сторiнок. Крiм того, робота включає 14 рисункiв на 12 сторiнках, 16 текстових таблиць на 41 сторiнцi, 189 найменувань лiтературних джерел на 19 сторiнках.

Автор щиро вдячний своєму науковому керiвнику, доктору геол. -мiн. наук, проф. I. М. Баргу за неоцiненну допомогу при написаннi роботи, а також доктору геол. -мiн. наук, проф. М. Ф. Носовському, кандидатам геол. -мiн. наук Є. М. Богданович, Н. Ф. Дудник, I. Д. Коненковiй, В. В. Коралловiй (НДI геологii ДДУ, м. Днiпропетровьк), К. О. Соколовiй (Iнститут океанологii РАН, м. Москва), зав. вiддiлом палеонтологii О. М. Кучерявих (ГГП «Захукргеологiя», м. Львiв), пiдтримкою та консультацiями яких користувався дисертант. Автор глибоко вдячний спiвробiтникам ПГО «Кримгеологiя» та усiм особам, що сприяли у збираннi матеріалу. В оформленнi роботи брали участь Н. В. Ковалюк, Б. М. Красноока, I. А. Ощенко, С. О. Чепур, яким автор висловлює свою вдячнiсть.

ЗМIСТ РОБОТИ

У першому роздiлi “СТАН ВИВЧЕННЯ ТА ДЕЯКI ПРОБЛЕМИ СТРАТИГРАФII МIОЦЕНОВИХ ВIДКЛАДIВ РIВНИННОГО КРИМУ” дається огляд основноi лiтератури по темi дисертацii та найбiльш важливих дискусiйних питань стратиграфii дослiджених вiдкладiв.

Значний матерiал з геологii, тектонiки, стратиграфii, палеонтологii, iсторii геологiчного розвитку, що накопичений за весь перiод вивчення мiоценових вiдкладiв Рiвнинного Криму, найбiльш повно висвiтлюється в роботах Г. Х. Дiкенштейна та iн. (1958), «Атлас среднемиоценовой фауны Северного Кавказа и Крыма» (1959), Г. I. Молявко (1960), М. В. Муратова (1960), «Геология СССР. Крым» (1969), «Стратиграфiя УРСР. Неоген» (1975), О. В. Чекунова и др. (1976), «Стратиграфия СССР. Неогеновая система» (1986), I. М. Барга (1993), С. О. Мороза та iн. (1995).

Форамiнiфери мiоценових вiдкладiв Рiвнинного Криму вивчались Л. М. Голубничою (1958, 1969), В. А. Крашенинниковим (1959), В. Я. Дiдковським (1959-1962, 1964), I. Д. Коненковою (1991), I. В. Венглiнським (1992). В працях I. М. Барга та iн. (1972; 1993) наводяться списки форамiнiфер за визначеннями Л. С. Пiшвановоi, О. К. Богдановича, I. В. Венглiнського, I. Д. Коненковоi. Цим вичерпуються вiдомостi про мiоценовi форамiнiфери даного регiону.

Незважаючи на численнi науковi данi з стратиграфii мiоцену Схiдного Паратетису, що охоплював вивчену територiю, залишилися ряд дискусiйних питань, серед яких найважливiшi наступнi: положення нижньоi та верхньоi меж мiоцену, а також його пiдвiддiлiв; обсяги кавказького, тарханського, чокрацького, караганського, конкського, меотичного регiоярусiв; мiжрегiональна кореляцiя.

Стосовно до територii Рiвнинного Криму автором в рядi сумiсних та iндивiдуальних публiкацiй [1-11] уточненi обсяги, мiкрофаунiстична характеристика тарханського, конкського, меотичного регiоярусiв; корелятивнi зв'язки тархана, «ервiлiєво-фоладових» верств конкського регiоярусу; для останього встановлено три типа розрiзiв; доповнено iснуючi уявлення про палеоекологiю та палеогеографiю мiоценових басейнiв.

У другому роздiлi “МЕТОДИКА ДОСЛIДЖЕНЬ” розглянуто основнi методи роботи, що були використанi автором.

На першому етапi проводились детальний вiдбiр зразкiв, їх дезiнтеграцiя та вiдмивка з наступним видiленням i переглядом мiкрофауни пiд бiнокуляром МБС-1. Палеонтологiчнi рештки з найбiльш мiцних бiогенних порiд карагану, конки, сармату вивчались у прозорих шлiфах. За допомогою растрового електронного мiкроскопу РЕМ-200 дослiджувався склад стiнки черепашок деяких картвельських та меотичних мiлiолiд; зроблено ряд фотознiмкiв планктонних форамiнiфер тархану.

У подальшому використовувались, головним чином, палеонтологiчнi, палеогiдрологiчний, iсторико-геологiчний методи стратиграфiчних побудов.

У третьому роздiлi “ПОШИРЕННЯ, ЛIТОЛОГIЧНИЙ СКЛАД ТА ПАЛЕОНТОЛОГIЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА МIОЦЕНОВИХ ВIДКЛАДIВ РIВНИННОГО КРИМУ” наведено данi про розвиток мiоценових вiдкладiв та результати iх бiостратиграфiчного розчленування у Альмiнськiй западинi, Присiвашшi, Iндольському прогинi, на Сiмферопольському пiдняттi, якi будуть у подальшому iменуватись Альмiнським, Пiвнiчним, Iндольським та Центральним районами.

Мiоценовi вiдклади у межах Рiвнинного Криму дуже мiнливi за лiтологiчним складом, повнотою розрiзiв та палеонтологiчним змiстом. Найменш представленi у даному регiонi вiдклади нижнього мiоцену, якi розвинутi переважно у глинистих фацiях. Середньо- i верхньомiоценовi вiдклади, поширенi майже повсюди та представленi бiогенними карбонатно-терiгенними i глинистими породами. Останнi, як правило, присутнi у Iндольському районi, рiдше - на рештi територii.

Нижнiй мiоцен

Кавказький регiоярус. Верхньокерлеутська пiдсвита. Осадки верхньоi частини пiдсвити, якi розпочинають розрiз мiоцену (Стратиграфия СССР..., 1986), виявленi сiрими, бурими безкарбонатними глинами потужнiстю 72-400 м. Характерна фауна текстулярiiд, нонiонiд, ельфiдiiд та iн. ; особливо - величезна кiлькiсть Uvigerinella californica.

Сакараульський регiоярус. Арабатська (= батисифонова) свiта. Вiдклади свiти розвинутi у виглядi сiрих, зеленувато-сiрих алевритiстих безкарбонатних глин потужнiстю 130-300 м. Крiм видiв, що перейшли з верхнього керлеуту, типовi: Neobulimina elongata, Globobulimina pupoides та iн.

Коцахурський регiоярус. Корольовська свiта. Вiдклади складаються коричнувато-сiрими алевритовими глинами с Saccammina zuramakensis. Потужнiсть до 300 м.

Тарханський регiоярус. Приймається у обсязi камишлацьких, власно тарханських i юракiвських верств (М. Ф. Носовский и др., 1976) ; спiрiалiсовi глини розглядаються у складi тархану. Породи регiоярусу складенi глинами, алевритiстими глинами зеленувато-сiрих тонiв, iнодi чорними майкоповидними. Потужнiсть -26 м. В камишлацьких верствах фiксуються першi тарханськi квiнквелокулiни, глабрателли, флорiлуси. Власно тарханськi та нижня частина юракiвських верств збагаченi мiлiолiдами, нодозарiiдами, вагiнулiнiдами, полiморфiнiдами, глабрателлiiдами, нонiонiдами, сифонiнiдами, роталiiдами, болiвiнiтiдами, глобiгерiнiдами та багатьма iн. Характерна присутнiсть планктонних форамiнiфер: Globigerina bollii, G. tarchanensis, G. praebulloides, Globigerinoides trilobus, G. bisphaericus, Globoquadrina dehiscens, а в юракiвських верствах також Praeorbulina aff. transitoria, що властиво для зони N 8 Globigerinatella insueta - Globigerinoides. bisphaericus. Крiм форамiнiфер, в тарханських s. str. та юракiвських верствах виявлено нанопланктон зони NN 4 Helicosphaera ampliaperta (Е. М. Богданович, 1998), спiрателли, спiкули губок, рештки Characea.

Середнiй мiоцен

Чокрацький регiоярус приймається без подiлу на бiльш дрiбнi одиницi (Стратиграфия СССР..., 1986). Чокрацькi вiдклади, що незгiдно залягають на спiрiалiсових глинах тархану, виражаються свiтло-, зеленувато-сiрими вапняками та пiсковиками потужнiстю 3-6 м з збiднiлою фауною форамiнiфер: Sigmoilinita cf. tschokrakensis, Flintina georgii, Ammonia ex gr. beccarii, Elphidium rugosum atschiensis.

Караганський регiоярус. Розглядається у обсязi верств з Spaniodontella pulchella або архашенських верств (Е. М. Жгенти, 1981). Вiдклади, якi представленi органогенними вапняками, пiсковиками, глинами, охарактеризованi ендемiчною мiкрофауною: Quinqueloculina ex gr. reussi, Discorbis figuratus, Nonion bogdanowiczi, Ammonia ex gr. beccarii, Elphidium cubanicum та iн. Потужнiсть 5-20 м.

Конкський регiоярус. Приймається у обсязi картвельських (у розумiннi А. В. Чекунова та iн., 1976), сартаганських та веселянських верств. Породи лiтологiчно схожi з караганськими. Потужнiсть 6, 8-116, 5 м. В картвельських верствах вiдмiчаються першi форамiнiфери середземноморського вигляду (нубекулярiiди, мiлiолiди, пенероплiди, глобiгерiнiди) ; до глибоководних фацiй приуроченi скупчення радiолярiй (Барг, Иванова, 1998). Розквiт фауни спостерiгається в сартаганi: Quinqueloculina akneriana, Pyrgo inornata, Spirolina austriaca, Borelis melo, Conorbina miocaenica, Neobulimina elongata, Bolivina dilatata, Cassidulina? bogdanowiczi, Globigerina bulloides та багато iн. В веселянських верствах домiнують аммонii та ельфiдiуми.

Верхнiй мiоцен

Сарматський регiоярус стратифiкований згiдно В. Я. Дiдковському (1964).

Волинський (нижнiй) пiдрегiоярус. Нижнiй сармат в обсязi кужорських i збручських верств представлений терiгенно-карбонатними i глинистими вiдкладами. Останнi, сумiсно з аналогiчними середньосарматськими (новомосковськими) осадками складають красноперекопську свiту. Потужнiсть волинських вiдкладiв 6-67 м. Характернi типовi сарматськi мiлiолiди, нонiонiди, ельфiдiiди з переважанням Quinqueloculina karreri karreri, Q. karreri ovata в кужорських верствах та ельфiдiiд - в збручських.

Бессарабський (середнiй) пiдрегiоярус. Межа нижнього та середнього сармату у лiтологiчно одноманiтних товщах проводиться за появою середньосарматських квiнквелокулiн, артiкулiн, догиєлiн, протельфiдiумiв. Середнiй сармат складається новомосковськими, василiвськими, днiпропетровськими верствами, якi представленi переважно бiогенними карбонатними i значно менше - пiсчано-глинистими осадками. Потужнiсть вiд 0, 5-34 до 80 м. Асоцiацiям новомосковських верств властиво змiшання нижньо- та середньосарматських видiв. Василiвськi верстви визначаються завдяки розквiту нубекулярiй, догиєлiн, сарматiелл, меандролокулiн та iн. У днiпропетровських верствах склад фауни рiзко збiднюється - залишаються деякi квiнквелокулiни, флiнтiни, спiролiни, нонiони, ельфiдiуми та iн.

Херсонський (верхнiй) пiдрегiоярус. Породи лiтологiчно строкатi. Потужнiсть 5-85 м. Форамiнiфери, в основному, вiдсутнi, за винятком глинистих осадкiв Акманайського перешийку, де виявлений мономорфний комплекс з Discorbis kartvelicus.

Меотичний регiоярус. Приймається у обсязi багеровського та акманайського пiдрегiоярусiв (Стратиграфия СССР..., 1986). Породи представленi рiзноманiтними вапняками та пiсчано-глинистими осадками потужнiстю 2-48 м. Серед форамiнiфер звичайнi квiнквелокулiни, аммонii, ельфiдiуми. В багеровських вiдкладах вони зустрiчаються разом з Cornuspira involvens, Spirolina stelligera, Discorbis aff. obtusus, Bolivina floridana, Globigerina bulloides, G. dubia, Globigerinoides trilobus, Globorotalia scitula та iн., спiрателлами, радiолярiями, нанопланктоном зон NN 9 D. hamatus i NN 10 D. neohamatus, пiдзони D. bellus (Е. М. Богданович, Т. А. Иванова, 1997). Акманайськi верстви мiстять евригалинну фауну, за винятком самих верхiв, що охарактеризованi дрiбними болiвiнами та нанопланктоном.

Понтичний регiоярус. Розглядається у складi мiоцену (В. Н. Семененко, 1993; V. N. Semenenko, 1995). На дослiдженiй площi представленiй нижнiм, новороссiйським пiдрегiоярусом, який складається малопотужними оолiтовими та черепашковими вапняками. За молюсками (визначення I. М. Барга) подiляється на євпаторiйськi верстви з Prosodacna littoralis та одеськi - з Monodacna pseudocatillus. Фауна форамiнiфер не виявлена.

У четвертому роздiлi “РОЗПОДIЛ ФОРАМIНIФЕР У МIОЦЕНОВИХ ВIДКЛАДАХ РIВНИННОГО КРИМУ, ПИТАННЯ IХ ГЕНЕЗИСУ ТА ЕТАПИ РОЗВИТКУ” наведено результати вивчення систематичного складу форамiнiферових асоцiацiй, розглянуто особливостi вертикального i латерального поширення характерних таксонiв, визначено iх стратиграфiчну та корелятивну значущiсть; проведено генетичний аналiз фауни, простеженi шляхи ii мiграцii та етапнiсть розвитку.

Систематичний склад форамiнiфер та особливостi iх розподiлу у мiоценових вiдкладах Рiвнинного Криму. В дослiдженних вiдкладах знайдено бiльш 200 видiв з пiдвидами форамiнiфер, якi згiдно з класифiкацiєю, що прийнята у «Введении в изучение фораминифер... « (Н. Н. Субботина и др., 1981) та з урахуванням «Основ палеонтологии» (1959), належать до 83 родiв 34 родин. Представники родин Miliolidae, Discorbidae, Nonionidae, Rotaliidae, Elphidiidae зустрiчаються у всiх пiдроздiлах мiоцену. За кiлькiстю керiвних форм для конкретних стратонiв лiдирують мiлiолiди. Вертикальне поширення багатьох форамiнiфер (Nubeculariidae, Peneroplidae, Alveolinidae, Polymorphinidae, Buliminidae, Bolivinitidae, Globigerinidae та iн.) обмежено осадками басейнiв, якi мали зв'язок з океаном. Стратиграфiчний розподiл згаданих таксонiв приведено в 12 текстових таблицях.

Походження та шляхи мiграцii. В генетичному планi мiоценовi форамiнiфери Схiдного Паратетису подiляються на аборигенiв, алохтонiв та неоавтохтонiв (А. К. Богданович, 1965; 1986). Особливе значення мають види-мiгранти, поява яких у розрiзi є одним з головних критерiiв стратиграфiчного розчленування i кореляцii, а також основою для палеогеографiчних побудов.

Визначення джерела пiзньокерлеутських алохтонних форамiнiфер ускладнюється вiдсутнiстю близьких комплексiв у вiдкладах аналогiв кавказiю у Захiдному Паратетисi i Середземномор'i.

В арабатське море мiкрофауна мiгрiрувала, певно, з пiвденного сходу, що пiдтверджується бiльшою ii рiзноманiтнiстю у сакараульських вiдкладах Захiдноi Грузii (О. И. Джанелидзе, 1970).

Iзольований характер корольовського моря сприяв розвитку релiктовоi фауни саккаммiн.

Зв'язок тарханського басейну з Захiдним Паратетисом i, можливо, безпосередньо зi Середземномор'єм, пояснює насиченiсть осадкiв Альмiнського району не змiненими середземноморськими мiгрантами - лягенами, робулюсами, сiфонiнами, глобiгерiнами, - в той час як у вiдкладах Iндольського району переважають характернi кримо-кавказькi ендемiки - мiлiолiди, полiморфiнiди та iн. Таксономiчнi i генетичнi вiдмiни форамiнiферових асоцiацiй захiдноi та схiдноi частин Рiвнинного Криму припускають iснування у тарханi Схiдного Паратетису двох палеобiогеографiчних провiнцiй - Кримо-Кавказькоi та Пiвденноукраiнськоi, - «змикавшихся» у межах вивченоi територii. Вiльному обмiну фаунами перешкоджували Тарханкутський вал, Сiмферопольське пiдняття, Кримськi гори i, можливо, порiвняно мiлководна центральна частина Чорного моря.

Чокрацькi та караганськi спiльноти сформованi, в основному, релiктами тарханських мiлiолiд, дiскорбiд, ельфiдiiд та iн. Вiдсутнiсть видiв-мiгрантiв свiдчить про изольованнiсть чокрацького i архашенського басейнiв.

Поява алохтонноi фауни та перших конкських автохтонiв приурочена до картвельських верств, iх максимум i поступове зникнення - вiдповiдно до сартаганських та веселянських, що пiдкреслює єднiсть згаданих пiдроздiлiв та природнiсть iх вiднесення до конкського регiоярусу. Враховуючи схожiсть конкських i пiзньобаденських мiкрофаун, яка полягає у наявностi загальних форм (борелiсiв, конорбiн, булiмiн та iн.) та послiдовнiй змiнi радiолярiєвих, булiмiно-болiвiнових, кассiдулiнових и аммонiєвих спiльнот (И. Д. Коненкова, 1991; И. М. Барг, Т. И. Иванова, 1998), найбiльш можливим джерелом конкських алохтонних елементiв слiд припускати пiзньобаденськi моря Захiдного Паратетису.

Сарматська мiкрофауна представлена конкськими релiктами, неоавтохтонами (особливо, у середньосарматських асоцiацiях), видами-мiгрантами. Надходження останнiх до кiнця новомосковського часу припускається з захiдних районiв Паратетису; у василiвський час мiграцiя форамiнiфер вiдбувалась, певне, безпосередньо з Середземномор'я. У пiзньому сарматi iснували рiдкiснi релiктовi форми, що вказує на замкнення херсонського моря.

Розподiл алохтонних елементiв в меотичних вiдкладах свiдчить про максимум трансгресii в кiнцi багеровського часу. Враховуючи знахiдки планктону в меотисi Акманайського перешийку Криму (Е. М. Богданович, Т. И. Иванова, 1997) та аналiз поширення форамiнiфер у синхронних осадках сумiжних територiй (Л. С. Майсурадзе, 1980; T. Simionescu, E. Ciubotariu, 1990; С. В. Попов и др., 1996), поява видiв-мiгрантiв припускається зi Схiдного Середземномор'я.

Етапи розвитку. У розвитку мiоценових форамiнiфер вивченого регiону намiчаються чотири етапи: кавказько-коцахурський з кавказьким (пiзньокерлеутським), сакараульським (арабатським), коцахурським (корольовським) пiдетапами; тархансько-караганський з тарханським, чокрацьким, караганським пiдетапами; конксько-сарматський з конкським i сарматським пiдетапами; меотичний з ранньо- i пiзньомеотичним пiдетапами. Кожний етап починається появою видiв-мiгрантiв, що вiдзначають возз'єднання Евксино-Каспiю з сумiжними повносолоними морями, та завершується замiщенням алохтонноi фауни ендемiчною пiсля порушення зв'язкiв означенних басейнiв. Простежена етапнiсть iлюструє загальний напрямок еволюцii мiоценових морiв Криму (вiд пiзньокерлеутського та арабатського, якi найбiльш вiльно i тривало сполучалися з океаном, до меотичного, що характеризувався затрудненими епiзодичними поєднуваннями) та одночасно є основою бiостратиграфiчного розчленування.

У п'ятому роздiлi “БIОНОМIЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА МIОЦЕНОВИХ БАСЕЙНIВ РIВНИННОГО КРИМУ” на пiдставi екологiчного аналiзу мiкрофауни та враховуючи данi вивчення середовища iснування сучасних форамiнiфер (Х. М. Саидова, 1975) реконструйованi бiономiчнi умови мiоценових морiв дослiдженого регiону.

Найважливiшими факторами, що визначали палеогеографiю та екологiю мiоценових морiв Схiдного Паратетису, як вiдомо, були тектогенез Альпiйського складчастого поясу, глобальнi евстатичнi подii та клiмат.

Пiздньокерлеутське та арабатське моря, судячи за складом форамiнiферових асоцiацiй, мали схожу екологiю: близьку до нормальноi солонiсть; глибини у межах сублiторалi; сприятливий газовий режим; температуру придонних вод 10-12°С.

Мономорфна фауна саккаммiн в осадках корольовського моря вказує на його солонуватоводний характер, а також, певно, низьку температуру глибоких шарiв води (до 5° С) та насиченiсть кремнеземом.

У тарханському басейнi, близькому до нормально-морського, видiляються три палеобiогеографiчних района: Альмiнський, Iндольський, Тарханкутсько-Новоцарицинський. Найбiльш високою солонiстю, враховуючи багаточисельнiсть та рiзноманiтнiсть планктону, вiдрiзнявся Альмiнський район. Максимальними глибинами характеризувався Iндольський район, мiнiмальними - Тарханкутсько-Новоцарицинський. Локально виявлялось сiроводневе зараження. Температура придонных вод складала 12-15° С, поверхневих - не менш 20° С. У кiнцi юракiвського часу басейн трохи опрiснився.

Чокрацьке море, заселене еврiгалинною мiкрофауною, рiзнилось зниженою солонiстю та невеликими глибинами.

Караганське море також характеризувалось порушенним гiдрохiмiчним режимом, про що свiдчить пригнiчений вигляд фауни. Проте, присутнiсть на окремих дiлянках скупчень великих, добре скульптованих Discorbis figuratus погано пов'язується з уявленням про опрiснення басейну. Враховуючи теплий, засушливий клiмат архашенського часу (Л. С. Белокрыс, 1984) та знахiдки у караганi первинно-осадочних доломiтiв (Л. С. Белокрыс и др., 1973), вважаємо бiльш iмовiрним переосолонення архашенського моря, не виключаючи можливих коливань у його межах.

Солонiсть конкського басейну найбiльш наближалась до нормальноi у сартаганi i була зниженою у картвельський та веселянський час. Видiляються Захiдний та Схiдний палеобiогеографiчнi райони. Перший, заселений нубекулярiiдами, спiролiнами, борелiсами та iн., вiдповiдав мiлкому, теплому (бiльш 20° С) морю з доброю аерацiєю. Бiльш глубоководний Схiдний район вiдрiзнявся утрудненим газообмiном, температурою придонных вод 5-10° С, при яких iснували мiлкорослi склуватi мiлiолiнелли, дiскорбiси, булiмiни, кассiдулiни та iн.

Склад сарматських ориктоценозiв вказує на солонуватоводний характер кужорського, збручського, новомосковського морiв при бiльшiй солонiстi першого. Пiдвищення солоностi розпочалось з василiвського часу внаслiдок ксеротермiзацii клiмату (Л. С. Белокрыс, 1976) та iмовiрного надходження середземноморських вод, що пiдтверджується появою морських организмiв (нубекулярiй, деяких мiлiолiд та iн.). У пiзньому сарматi сприятливi умови зберiгались лише на Акманайському перешийку, де розвивались мономорфнi дiскорбiсовi ценози.

Меотичний басейн характеризувався найбiльш близькою до нормальноi солонiстю в кiнцi раннього меотису i, дуже короткочасно, в кiнцi пiзднього, що пiдкреслюється знахiдками планктону у покрiвлi багеровських та болiвiн - у покрiвлi акманайських вiдкладiв. Видiляються Альмiнський, Iндольський, Тарханкутсько-Новоцарицинський палеобiогеографiчнi райони. Останнiй являв собою мiлководну, з доброю аерацiєю та прогрiту (до 20° С) дiлянку басейну, де iснували мiлiолiди, пенероплiди, аммонii. Iндольський район басейну рiзнився бiльшими глибинами i солонiстю, утрудненим газообмiном, гiршою прогрiтiстю (8-15° С). Найменш сприятливi умови складались у Альмiнському районi, заселенному збiднiлою ельфiдiiдовою фауною.

Низька солонiсть понтичного (новороссiйського) моря була основним фактором, заважаючим розвитку форамiнiфер.

У шостому роздiлi “ОБГРУНТУВАННЯ СХЕМИ СТРАТИГРАФII МIОЦЕНОВИХ ВIДКЛАДIВ РIВНИННОГО КРИМУ ТА IХ КОРЕЛЯЦIЯ З ОДНОВIКОВИМИ УТВОРЕННЯМИ СУМIЖНИХ РЕГIОНIВ” приводяться основнi критерii розчленування i кореляцii вивчених вiдкладiв, використаних при побудовi запропонованоi схеми стратиграфii (табл. 1). Особлива увага привернута до вирiшення ряду дискусiйних питань стратиграфii мiоцену даного регiону: : уточненню обсягiв тарханського, чокрацького, караганського, конкського, меотичного регiоярусiв. За основу при проведеннi мiжрегiональноi кореляцii прийнята схема Л. О. Невеськоi та iн. (1984).

Внаслiдок перехiдних олiгоцен-мiоценових рис верхньокерлеутських бентосних форамiнiфер та рiдких знахiдок планктону, нижня межа мiоцену приймається умовно за появою типових для кавказiю Схiдного Паратетису спiроплектаммiн, протельфiдiумiв, увiгерiнелл та iн. усереденi верхньокерлеутськоi пiдсвiти (Стратиграфия СССР..., 1986). Верхам даноi пiдсвiти у Пiвнiчному

Причорномор'i вiдповiдає горностаiвська свiта. В схемах Захiдного Паратетису i Середземномор'я розглянутi вiдклади корелюються з верхами егера та аквiтаном.

Осадки арабатськоi свiти Керченського пiвострова (И. М. Барг, М. Ф. Носовский, 1993) та Рiвнинного Криму видiляються за появою Neobulimina elongata, що поряд з другими булiмiнiдами характеризує сакараульський регiоярус Схiдного Паратетису. У Пiвнiчному Причорномор'i арабатськоi свiтi синхроннi чорнобаiвська свiта з Bulimina tumidula i (верхньоi ii частинi), умовно, - комратськi верстви з Globoquadrina langhiana, Globorotalia proxima (М. Ф. Носовский, И. М. Барг, 1973). Арабатська свiта одновiкова з егенбургiєм, низами отнангiя Захiдного Паратетису та бiльшiй частинi бурдiгала Середземномор'я.

Вiдклади корольовськоi свiти Криму мiстять збiднiлу фауну Saccammina zuramakensis, типову для коцахурського регiоярусу Схiдного Паратетису. Можливим аналогом у Пiвнiчному Причорномор'i є каржинськi верстви з дiатомеями (А. А. Веселов, А. И. Гилькман, 1970). Корольовська свiта еквiвалентна верхам отнангiю i частинi верхнього бурдiгалу у схемах Захiдного Паратетису та Середземномор'я.

Тарханський регiоярус, який завершує розрiз нижнього мiоцену, установлюється за появою форамiнiфер середземноморського вигляду (мiлiолiд, нодозарiiд, полiморфiнiд, глобiгерiнiд та iн.), максимум яких спостерiгається в осадках тархану s. str. i низах юракiвських верств. Знаходження в останнiх планктонних форамiнiфер Globigerina bollii, Globigerinoides bisphaericus, Praeorbulina aff. transitoria, якi характеризують зону N 8 Globigerinatella insueta - Globigerinoides bisphaericus, i нанопланктона зони NN 4 Helicosphaera ampliaperta (Е. М. Богданович, 1998), вказує на ранньомiоценовий вiк спiрiалiсових глин

Рiвнинного Криму та правомочнiсть iх вiднесення до тарханського регiоярусу, а також на необхiднiсть переоцiнки дiапазонiв зустрiчаємостi багатьох бентосних форамiнiфер, що вважаються типово чокрацькими. За планктонними форамiнiферами тарханський регiоярус Рiвнинного Криму зiставляється з карпатiєм Захiдного Паратетису, верхньою частиною верхнього бурдiгалу Середземномор'я, за бентосними - з тарханом Кримо-Кавказькоi областi, томакiвськими верствами i (умовно) маячкiвською свiтою Пiвнiчного Причорномор'я.

До чокрацького регiоярусу вiдносяться осадки, охарактеризованi релiктами тарханськоi мiкрофауни. На Керченсьому пiвостровi даним вiдкладам синхроннi вапняки, якi незгiдно залягають на спiрiалiсових глинах. Подiбний контакт, що спостерiгається також i у вивченому районi, найбiльш чiтко вiдображує переломний момент у геологiчнiй iсторii Криму на межi раннього та середнього мiоцену, який пов'язаний з виявленням штiрiйськоi фази орогенезу. Аналогiчнi подii зафiксованi у багатьох регiонах Захiдного та Схiдного Паратетису перервами у осадконакопиченнi мiж карпатiєм та нижнiм баденiєм, тарханом та чокраком. Чокрацький регiоярус корелюється з нижнiм баденiєм (моравiєм) Захiдного Паратетису та верхнiм лангiєм Середземноморь'я.

Видiлення у розрiзi i кореляцiя у межах Схiдного Паратетису караганського регiоярусу (архашенських верств) здiйснюється за збiднiлою ендемiчною фауною квiнквелокулiн, дiскорбiсiв, ельфiдiумiв. Караганський регiоярус Рiвнинного Криму паралелiзується з величкiєм Захiдного Паратетису. В Середземномор'i карагану вiдповiдає частина серавалiю.

Конкський регiоярус визначається появою середземноморськоi та характерноi конкськоi мiкрофауни у картвельських верствах, ii розквiтом у сартаганських i поступовим зникненням у веселянських верствах. Об'єднання осадкiв з ервiлiями та фоладами у картвельськi верстви грунтується на схожестi форамiнiферових асоцiацiй. Присутнiсть у даних вiдкладах радiолярiй та рiдких глобiгерiн, а також положення картвельських верств мiж караганом i осадками зони Bulimina - Bolivina (И. Д. Коненкова, 1991), вказує на iх одновiковiсть з вербовецькими верствами Передкарпаття (Л. С. Пишванова, 1972) та основою косовiя Захiдного Паратетису (J. Cicha, J. Senes, 1975). Cартаганськi та веселянськi верстви за бентосними форамiнiферами упевнено корелюються з рештою косовiя. В Середземномор'i конкському регiоярусу еквiвалентна частина серавалiя.

Сарматський регiоярус чiтко стратифiкується за форамiнiферами на верстви (див. роздiл 3), якi простежуються у межах Схiдного Паратетису. В схемах Передкарпаття та Закарпаття кужорським верствам вiдповiдають низи дашавськоi та доробратовська свiта з Quinqueloculina karreri; збручським - верхня частина дашавськоi та лукiвська свiта з Quinqueloculina reussi i ельфiдiiдами; новомосковським - алмашська свiта з протельфiдiумами. Василiвськi, днiпропетровськi i херсонськi вiдклади зiставляються з нижньою частиною панону Захiдного Паратетису. Сарматський регiоярус еквiвалентний верхам серавалiя - низам тортону Середземномор'я.

Меотичний регiоярус видiляється за появою характерних полi- та мезогалинних форамiнiфер, приуроченiсть яких переважно до нижньоi частини розрiзу i незначний розвиток до верхньоi, пiдтверджує доцiльнiсть двочленного подiлу даного стратону на багеровський та акманайський пiдрегiояруси, що простежуються у бiльшостi областей Схiдного Паратетису. Кореляцiя меотису з тортоном Середземномор'я здiйснюється за нанопланктоном (В. Н. Семененко, С. А. Люльева, 1978; Е. М. Богданович, Т. А. Иванова, 1997). У Захiдному Паратетисi меотису вiдповiдає частина панону.

Понтичнi вiдклади установлюються у розрiзi за фауною молюскiв та зникненням форамiнiфер. Пiдстава для включення понтичного регiоярусу у склад мiоцену - знахiдки нанопланктону у верхньому меотисi та кiмерii Керченсько-Таманського регiону, що дозволили провести зiставлення понту з месинiєм Середземномор'я (В. Н. Семененко, С. А. Люльева, 1978, 1982).

ВИСНОВКИ

1. Форамiнiфери - одна з найбiльш важливих груп организмiв, вертикальна змiна комплексiв яких є основою для побудови схеми стратиграфii мiоценових вiдкладiв Рiвнинного Криму.

2. Тарханський регiоярус приймається в обсязi камишлацьких, власно тарханських i юракiвських верств; спiрiалiсовi глини повнiстю включаються до складу тархана. єзначенi глини мiстять планктоннi форамiнiфери зони N 8 Globigerinatella insueta - Globigerinoides bisphaericus, що водить ранньомiоценовий вiк тарханського регiоярусу та забезпечує його пряму кореляцiю з карпатiєм Захiдного Паратетису i верхнiм бурдiгалом Середземномор'я. Припущено iснування у тарханi Схiдного Паратетису двох палеобiогеографічних провiнцiй - Кримо-Кавказькоi та Пiвденноукраiнськоi.

3. Конкський регiоярус розглядається у складi картвельських, сартаганських i веселянських верств. Данi пiдроздiли чiтко взаємопов'язанi характером фаунiстичних асоцiацiй. Картвельськi верстви Рiвнинного Криму одновiковi вербовецьким верствам Передкарпатського прогину.

4. Виявленi закономiрностi вертикального розподiлу форамiнiфер у вiдкладах сарматського регiоярусу Рiвнинного Криму є основою для детального расчленування осадкiв цього вiку.

5. Меотичний регiоярус приймається в обсязi багеровського та акманайського пiдрегiоярусiв. Знахiдки планктонних форамiнiфер показують максимум меотичноi трансгресii в кiнцi багеровського часу.

6. Поява у комплексах мiкрофауни видiв-мiгрантiв припускає возз'єднання мiоценових морiв Рiвнинного Криму у тарханський, конкський та ранньосарматський час - з басейнами Захiдного Паратетису, в середньосарматський та меотичний - безпосередньо зi Середземномор'єм.

7. Єднiсть розвитку фауни форамiнiфер Рiвнинного Криму та сумiжних регiонiв в окремi промiжки мiоценового часу свiдчить про взаємозв'язок iх геологiчноi iсторii, що має бути враховано при стратиграфiчних побудовах i кореляцii.

8. Нижня межа мiоцену Рiвнинного Криму приймається усереденi верхньокерлеутськоi пiдсвiти.

9. Верхня межа мiоцену приймається у покрiвлi понтичного регiоярусу.

10. Запропонована схема стратиграфii мiоценових вiдкладiв Рiвнинного Криму - надiйна основа для цiлеспрямованих пошукiв та розвiдки корисних копалин, при середньо- та крупномасштабному геологiчному картуваннi.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦII:

1. Новые данные о тарханских отложениях Акманайского перешейка (Крым) //Доповiдi НАН Украiни. - 1997. - N 5. - С. 118-120 (соавтор И. М. Барг).

2. О новой находке планктонных организмов в мэотических отложениях Крыма // Доповiдi НАН Украiни. - 1997. - N 6. - С. 127-129 (соавтор Е. М. Богданович).

3. Об объеме конкского региояруса Равнинного Крыма // Доповiдi НАН Украiни. - 1998. - N 2. - С. 134-138 (соавтор И. М. Барг).

4. Тарханский региоярус Равнинного Крыма // Изв. вузов. Сер. Геология и разведка. - 1998. - N 2. - С. 44-50 (соавторы И. М. Барг, Е. М. Богданович).

5. Фаунистические особенности мэотических отложений Северного Присивашья // Працi XVIII сесii УПТ «Екосистеми геологiчного минулого Украiни». - К. : IГН НАНУ. - 1995. - С. 61-62.

6. Коррелятивные уровни миоцена Крыма по планктонным фораминиферам // Тезисы докл. Междунар. науч. симпозиума «Молодежь и проблемы геологии». - Томск: Томский политех. ин-т. - 1997. - С. 28-29.

7. К вопросу о фациальном распределении фораминифер в конкских отложениях Равнинного Крыма // Працi XX сесii УПТ «Бiосфера i геологiчнi катастрофи». - К. : IГН НАНУ. - 1997. - С. 54.

8. Значение планктонных фораминифер в истории развития тарханского бассейна Крыма // Тезисы докл. XLIV сессии Палеонтологического об-ва РАН «Биостратиграфия и эколого-биосферные аспекты палеонтологии». - С. - Петербург: ВСЕГЕИ. - 1998. - С. 43-44.

9. Стратиграфическое распределение планктонных фораминифер в миоценовых отложениях Равнинного Крыма и их палеогеографическое значение // Працi XXI сесii УПТ «Палеобiогеографiчнi дослiдження та проблеми створення регiональних стратиграфiчних шкал». - К. : IГН НАНУ. - 1998. - С. 62-63.

10. К вопросу о возрасте спириалисовых глин Крыма // Труды Междунар. конф. «Проблемы геологии и освоения недр». - Т. 1. - Томск: Томский политех. ин-т. - 1998. - С. 30-31 (соавторы О. П. Сибирякова, Е. М. Богданович).

11. Стратиграфическое и палеоэкологическое значение рода Nubecularia (Foraminifera) на примере миоценовых отложений Равнинного Крыма // Там же. - С. 29-30.

Iванова Т. А. Бiостратиграфiя мiоценових вiдкладiв Рiвнинного Криму за форамiнiферам. - Рукопис.

Дисертацiя на здобуття наукового ступеня кандидата геологiчних наук за спецiальнiстю 04. 00. 09 - палеонтологiя i стратиграфiя - Iнститут геологiчних наук НАН Украiни, Киiв, 1999.

Вперше на пiдставi знахiдок планктонних форамiнiфер зони N 8 Globigerinatella insueta - Globigerinoides bisphaericus, пiдтверджено ранньомiоценовий вiк спiрiалiсових глин Рiвнинного Криму, iх належнiсть до тарханского регiоярусу та здiйснено мiжрегiональну кореляцiю останнього. Уточнено обсяги тарханського, чокрацького, караганського, конкського, меотичного регiоярусiв. Вперше для даного регiону проведено детальне розчленування сарматських вiдкладiв по форамiнiферам з видiленням верств. З'ясовано походження, шляхи мiграцii та этапи розвитку мiоценових форамiнiфер Рiвнинного Криму. Проведено палеобiогеографiчне районування тарханського, конкського, меотичного басейнiв. Вперше для Рiвнинного Криму побудована детальна схема стратиграфii мiоценових вiдкладiв за форамiнiферами.

Ключовi слова: Рiвнинный Крим, мiоцен, форамiнiфери, бiостратиграфiя, ко реляцiя, палеогеографiя, палеоекологiя.

Иванова Т. А. Биостратиграфия миоценовых отложений Равнинного Крыма по фораминиферам. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата геологических наук по специальности 04. 00. 09 - палеонтология и стратиграфия. - Институт геологических наук НАН Украины, Киев, 1999.

Впервые на основании находок планктонных фораминифер зоны N 8 Globigerinatella insueta - Globigerinoides bisphaericus, подтвержден раннемиоценовый возраст спириалисовых глин Равнинного Крыма, их принадлежность тарханскому региоярусу, осуществлена межрегиональная корреляция последнего. Уточнены объемы тарханского, чокракского, караганского, конкского, мэотического региоярусов. Впервые для данного региона проведено детальное расчленение сарматских отложений по фораминиферам с выделением слоев. Выяснены происхождение, пути миграции и определены этапы развития миоценовых фораминифер Равнинного Крыма. Проведено палеобиогеографическое районирование тарханского, конкского, мэотического бассейнов. Впервые для Равнинного Крыма построена детальная схема стратиграфии миоценовых отложений по фораминиферам.

Ключевые слова: Равнинный Крым, миоцен, фораминиферы, биостратиграфия, корреляция, палеогеография, палеоэкология.

Ivanova T. A. Biostratigraphy of the Plain Crimea Miocene deposits by foraminifers. - Manuscript.

Dissertation is for a candidate's degree speciality 04. 00. 09 - paleontology and stratigraphy. - Institute of Geological Science at National Academy of Science of Ukraine, Kiev, 1999.

For the first time the early miocene age of the spirialis clays of the Plain Crimea and their belonging to the Turkhanian regiostage have been confirmed on the basis the finding planktonic foraminifers №8 zone Gl. Insueta - Gs. bisphaericus; interregional correlation of the Tarkhanian have been made by planktonic foraminifers. Volumes of the Tarkhanian, Chokrakian, Karaganian, Konkian, Meotian regiostages have been defined more precisely. For the first time the Sarmatian sediments of this region have been divided into strata by foraminifers. The Plain Crimea Miocene foraminifers' genesis, migration ways and development stages have been determined. Paleobiogeographic distriction of the Tarkhanian, Konkian, Meotian basins have been realized. For the first time the detailed stratigraphic scheme of the Plain Crimea Miocene deposits have been builded by foraminifers.

Key words: Plain Crimea, Miocene, foraminifers, biostratigraphy, correlation, paleogeography, paleoecology.

Размещено на Allbest.ru

...