Геодинамічні умови формування і нафтогазоносність Карпатського і Волино-Подільського регіонів України

У геологічній будові території беруть участь осадові утворення верхнього протерозою (рифей, венд), палеозою (кембрій, ордовик, силур, девон, карбон), мезозою (юра, крейда) і кайнозою (неоген). Вони залягають на архей-протерозойському кристалічному фундаменті, що виходить на поверхню в області УЩ і занурюється в південно-західному напрямі до глибини 8 км на границі з Передкарпатським прогином, тому повнота розрізу і товщини осадових утворень збільшуються до південного заходу. Стратиграфічне розчленування осадового комплексу, склад порід, їх фаціальні зміни і заміщення вивчені досить детально. Ці дані та їх кореляція для Львівського палеозойського прогину, Волино-Подільської монокліналі і Ковельського виступу автором наводяться на схемі, складеній за матеріалами УкрДГРУ і ДГП ` `Західукргеологія''. Основні розмиви, кутові і стратиграфічні незгідності приурочені до границь: нижній протерозой рифей, рифей нижній венд; нижній венд верхній венд; кембрій силур; нижній девон середній девон: верхній девон карбон; палеозой мезозой; мезозой кайнозой. Рухи, які викликали ці незгідності, пов'язані з карельською, байкальською, каледонською, варисційської, ламарійською та альпійською складчастостями.

У рифейський етап розвитку Волино-Поділля заклався Волино-Поліський прогин, що було викликано глобальною зміною геотектонічного режиму планети, деструкцією Пангеї та утворенням океану Прототетису. Формування прогину супроводжувалося прогинаннями частини території і розривом суцільності кори і літосфери глибинними розломами, по зонах яких відбувалися періодичні виливи магми, про що свідчать пластові інтрузії кристалічних порід. Вважають, що ці найдревніші розломи мали північно-західний і північно-східний напрями (Г.Н. Доленко та ін., 1980; І.І. Чебаненко та ін., 1990). Наприкінці рифею на початку венду розвиток пасивної окраїни платформи був ускладнений короткочасною фазою стиснення, що зумовило насування на край Східно-Європейського кратону його батіальних осадків (О.С. Ступка, 1980). У пізньому рифеї ранньому венді на південний захід від розглядуваної території розвивається Галицька рухома область, у зв'язку з чим в умовах розтягнення у смузі м. Кобрин м. Тернопіль формується трапова формація волинської серії. У кембрійський час продовжується занурення всієї території, а на початку силуру, в результаті рухів каледонського орогенезу в суміжній рухомій області, територія Волино-Поділля входить до складу єдиного східного шельфу Західно-Європейського морського басейну, у східній частині якого утворилися бар'єрні рифи на уступах північно-західного простягання. В ранньому девоні на північному заході в рухомій області Галицид тривають інтенсивні процеси орогенезу, а крайова частина старої платформи інтенсивно опускається і закладається Боянецький передгірський прогин. У середньому девоні починає розвиватися Львівський палеозойський прогин, осьова частина якого на протязі середнього пізнього девону мігрує на північнй схід. У цей період у межах південно-західної частини території продовжують формуватися лінійні антиклініальні підняття північно-західного простягання, а на північному сході, перед Ковельским виступом, структури Локачинського валу північно-східного простягання. В карбоні в прогині сформувалася потужна формація Львівсько-Волинського вугільного басейну і, після довгої перерви в осадконакопиченні, тільки в юрі у південно-західній частині утворився Стрийський юрський прогин, а в крейді Львівська крейдова мульда.

Історія формування Волино-Поділля підтверджує планетарні закономір-ності геодинамічного розвитку, згідно з якими на пізньопалеозойському ранньомезозойському етапах відродилася Пангея, а з середини юри знову розпочався її розпад, що продовжується тепер.

Автором на території Волино-Поділля вивчалися характеристика неотектонічних рухів, сейсмічність, дислокованість, тріщинуватість і напруженість гірських порід. Неотектонічні рухи найбільші на південний захід і південний схід від м. Львів, причому в першому випадку ізолінії їх сумарних амплітуд мають північно-західне південно-східне простягання, в другому перпендикулярне до нього, тобто північно-східне. Вважалося, що територія Волино-Поділля слабосейсмічна або несейсмічна. Однак тут зафіксовані місцеві землетруси. Так, два землетруси сталися в районі м. Заліщики в 1880 і 1903 рр. Еліпс ізосейт останнього з них був витягнутий у карпатському напрямку. В 1885 р. землетрус стався в районі м. Великі Мости. Його інтенсивність досягала 6 балів. Ще один епіцентр сейсмічної активності зафіксований в районі м. Сторожинець (Л.Д. Гофштейн, 1979). У березні 1999 р. преса повідомила про землетрус у районі міст Одеса і Чернівці. Очевидно, що епіцентри вказаних землетрусів слід пов'язувати з відновленням активності розломів земної кори Волино-Поділля.

Те, що сейсмічно активними виявився такий, здавалося б, стабільний регіон, як Волино-Поділля, можливо, пояснюють виділені останнім часом аномалії теплового потоку, які перевищують фонові на 2030 мВт/м² і простягаються ланцюжком від Ботнічної затоки Балтійського моря до Аравійського півострова (Клайпедська, Хелмська, Яворівська, Чернівецька, Белзька, Баксуська, Ренійська, Тарханкутська та ін.) (В.В. Горденко та ін., 1996). Епіцентри землетрусів приурочені до трансформного розлому, який добре трасується по лінеаментах, виділених за космофотознімками, в напрямку міст Одеса Кишинів Кам'янець-Подільський Збараж Луцьк (І.Б. Вишняков та ін., 1984). Ще одна зона розлому майже меридіонального простягання трасується по лінії міст Рівне Борщів Тернопільської обл. с. Новосілки (Чернівецька обл). Продовження цього розлому на території Румунії проходить через сейсмічно активну тепер зону Вранча. Лінеаменти подібних напрямків виділяють також І.Д. Гофштейн і А.П. Медведєв (1989).

Наявність вказаних розломів, їх активність можна пов'язати з рухом Аравійської плити, Анатолійської і Західно-Чорноморської мікроплит у північному і північно-західному напрямах. Одна частина (південно-західна) Західно-Чорноморської мікроплити йде в зону субдукції під Трансільванську западину, а друга продовжує рух на північний захід. Границею між ними є, ймовірно, розділ між Східно- і Західно-Європейською платформами (зона Тейссейре - Торнквіста).

Розривні порушення Волино-Поділля простежуються через усю товщу осадових порід і просторово збігаються з розломами, виявленими в кристалічному фундаменті (Б.А. Соловйов та ін., 1989).

На Волино-Поділлі існують дві системи взаємно перпендикулярних тріщин: північно-західна діагональна і північно-східна перпендикулярна до неї. Ці системи альпійського віку розвинуті в усіх відкладах, включаючи неогенові (І.Д. Гофштейн, 1979). Тріщинуватість порід у районі Бібрка Винники вивчена за керном девонського віку М.М. Андрейчуком у рамках нашої спільної роботи з GeoForschungsZentrum Potsdam (Німеччина). Встановлено, що переважаючий напрям тріщинуватості в східних районах Волино-Поділля (Монастирськ, Підгайці, Козева) і західних (Винники Бібрка) перпендикулярний. Це, очевидно, можна пояснити взаємно перпендикулярним станом векторів напруженості порід у даних районах: північно-західним у першому і північно-східним у другому.

Виконаний автором аналіз матеріалів сейсморозвідувальних і бурових робіт останніх років показав, що просторове розміщення всіх виявлених і підготовлених до буріння сейсморозвідкою структур характеризується двома ознаками: північно-західне або південно-західне простягання та інтенсивність дислокацій. Структури Павлівська, Підберезівська і Колинківська південно-західного або не явно вираженого простягання, спокійного залягання. Друга група структур Лудинська, Комарівська, Великомостівська, Дібрівська, Забір'ївська, Міліївська лінійно-витягнуті вузькі антикліналі північно-західного або меридіонального простягання, дислоковані тектонічними порушеннями і малоамплітудними насувами у девонських відкладах. Границя між ними проходить по Нововолинському і Радехів-Рогатинсько-Монастирському розломах. Тому, враховуючи вище викладене, підтверджуємо висновок С.С. Круглова та ін. (1985) про те, що границя між Східно-Європейською і Західно-Європейською платформами (зона Тейссейре - Торнквіста) проходить по цих розломах. Наведені дані збігаються з уявленнями А.П. Медведєва, згідно з якими на схід і захід від Радехівського розлому рельєф поверхні Мохоровичича має різну характеристику та інфраструктуру дорифейського і рифейського фундаменту. Інформація про рухи земної кори в межах Волино-Поділля і місце положення зони Тейссейре - Торнквіста підтверджена аналізом альпійської складчасті. Розгляд структурної карти по підошві альб-верхньокрейдового (ранньоальпійського) комплексу, яку склав І.Б. Вишняков (1990), показує, що від південно-західної частини території до північно-східної простягання ізогіпс підошви альб-верхньокрейдових відкладів змінюється з північно-західного до північно-східного і майже східного. Ця зміна приурочена до зони Тейссейра - Торнквіста. На південь від Ковельського виступу видно численні мульди, а на південь від зони відсутність альб-верхньокрейдових відкладів (Подільський виступ) простягання ізогіпс майже широтне, що в регіональному плані підтверджує зроблені висновки.

Існують різні точки зору щодо геолого-тектонічного районування Волино-Поділля (С.С. Круглов, С.Є. Смирнов та ін., 1985; І.І. Чебаненко, І.Б. Вишняков, та ін., 1990; М.І. Палюк, Б.П.Різун, та ін., 1998). Також неоднозначно трасується місцеположення границі між Східно- і Західно-Європейською платформами (В.В. Глушко, 1968; Г.Н. Доленко та ін., 1980; С.С. Круглов, С.Є. Смирнов та ін., 1985; І.Д. Гофштейн, 1992). Також є ряд невияснених питань щодо границь Львівського палеозойського прогину і зон у його межах, не існувало аргументованого пояснення причин взаємно перпендикулярної складчастості.

Викладений матеріал дозволяє автору стверджувати, що складки і вали субширотного простягання характерні для Східно-Європейської платформи. Вони виникли там, де був упор правосторонньому рухові на північний захід частини кори цієї платформи, обмеженої зоною трансформного розлому північно-західного напрямку і зоною Тейссейре - Торнквіста. Таким підняттям був і залишається Ковельський виступ і, можливо, служить Подільське підняття. На південний схід від першого був сформований Локачинський вал, на південний схід від другого за даними сейсморозвідки, виконаної тут ще в недостатніх обсягах, також намічається північно-східне простягання структур (Колинківська площа в районі м. Чернівці та ін.).

З урахованням механізму геодинамічного розвитку Волино-Поділля уточнена схема його геолого-тектонічного районування. В першу чергу тут слід виділяти Східно-Європейську (стару) і Західно-Європейську (молоду) платформи. Границя між ними проходить по Нововолинському і Радехів-Рогатинсько-Монастирському розломах (зона Тейссейре-Торнквіста). У Східно-Європейській платформі встановлені Волино-Подільська монокліналь, Ковельський виступ і Львівський палеозойський прогин. Контур прогину слід проводити по границях поширення середньодевонських відкладів. У прогині необхідно виділяти Зовнішню зону, що сформувалася на слабодислокованих відкладах рифей-середньодевонського віку. На Західно-Європейській платформі доцільно виділити Львівський палеозойський прогин Внутрішню зону, що сформувалася на дислокованих відкладах рифей-середньодевонського віку, і Рава-Руську складчасту зону з накладеною Львівською крейдовою мульдою в її північно-західній частині.

На південний схід від Внутрішньої зони Львівського палеозойського прогину на Західно-Європейській платформі слід виділити зону лінійно витягнутих структур північно-західного простягання, тектонічна будова яких подібна до будови структур прогину, але в розрізі яких відсутні відклади середнього девону і карбону. Цю зону пропонується назвати Міліївською за назвою першої структури, виявленої тут сейсморозвідкою.

5. Закономірності розміщення і умови формування покладів вуглеводнів

Закономірності розміщення і умови формування покладів вуглеводнів у Карпатському регіоні, особливо в Передкарпатському прогині, вивчалися багатьма дослідниками.

Як свідчить аналіз наукової літератури, існують дві концепції походження вуглеводнів у Карпатському регіоні неорганічного та органічного. І перша, і друга знаходять, на думку їх прихильників, незаперечні підтвердження саме в Карпатському регіоні. Тут, як вважають ті, хто поділяє думку про неорганічне походження вуглеводнів, є класичні умови для саме такого їх утворення і міграції в пастки по численних поперечних і поздовжніх розломах. Вказують також імовірні джерела міграції вуглеводнів, пов'язані з зонами пересічення поздовжніх і поперечних розломів, поблизу яких групуються родовища. Прихильники органічного походження вуглеводнів посилаються на присутність у Карпатському регіоні ряду можливих нафтоматеринських (нафтопродукуючих) відкладів, класичним зразком яких вважається багата органікою менілітова світа.

Зроблені спроби пов'язати наведені погляди в один, шляхом застосування теорії літосферних плит до процесів нафтогазоутворення. Припускається, що осадові відклади разом з розсіяною в них органікою потрапляють в зону субдукції, де в результаті дії високих температур і тисків генерують вуглеводні, які по зонах розломів мігрують у пастки. На думку автора, не потрібно беззастережно віддавати перевагу якійсь одній гіпотезі походження вуглеводнів. Це може привести до небажаних наслідків і в результаті до відставання в теорії, а потім і в практиці геологорозвідувальних робіт на нафту і газ.

Щодо закономірностей розміщення покладів вуглеводнів у Карпатському регіоні, то майже всі дослідники звертають увагу на приуроченість покладів нафти і газоконденсату в основному до зони насунутих структур з моласами і флішем Передкарпатського прогину, а газу і газоконденсату до Зовнішньої зони. Більшість авторів пов'язує наявність скупчень газу в Зовнішній зоні з його латеральною міграцією по зонах розломів, а деякі вбачають його у розсіяній органіці баденій-сарматських або юрських відкладів. Дослідники переважно погоджуються на тому, що формування покладів у крейдово-палеогенових відкладах Внутрішньої зони прогину і в Складчастих Карпатах відбувалося в два етапи: донасувний і післянасувний.

Геодинамічний розвиток Складчастих Карпат, Передкарпатського і Закарпатського прогинів показує, що для даних геологічних регіонів він був взаємопов'язаний і відбувався згідно з тектонікою літосферних плит.

У Закарпатському прогині відомі чотири газові родовища вуглеводнів, три з них у Мукачівській (Русько-Комарівське, Станівське, Королівське) і одне (Солотвинське) в Солотвинській западинах. Відкрито також промислове скупчення вуглекислого газу в сарматі на Мартівській площі.

Встановлюється така закономірність: розміщення всіх відкритих родовищ вуглеводнів і скупчення вуглекислого газу пов'язане з поздовжньою смугою в центральній частині Закарпатського прогину, тобто з зоною розвитку Центрально-Закарпатського поздовжнього розлому. На всіх родовищах промислові поклади газів приурочені до неогену. Непромислові їх скупчення встановлені в конгломератах карпатію, флішоподібних відкладах палеогену на Солотвинській площі і в утвореннях крейди на Тереблянській. Звертають на себе увагу високий вміст у газах азоту (0,6633%), вуглекислоти (0,210,6%), а крім того, сліди сірководню у газах Русько-Комарівського родовища.

Закарпатський прогин знаходиться в зоні колізії Євроазійської плити з мікроплитою Панонської западини. Він утворився на ложі останньої, і формування тут родовищ повинно бути аналогічним. У дійсності так воно і є. І тут, і там присутні аналогічні комплекси порід, які містять поклади вуглеводнів. Характерно, що в Панонській западині промислові поклади вуглекислого газу відомі вже давно на багатьох родовищах; в газі високий вміст азоту.

Склад газів покладів Закарпатського прогину і Панонської западини дозволяє припустити, що утворилися вони в результаті вертикальної міграції. Шляхами міграції у пастки є поздовжні регіональні розломи Закарпатський, Центрально-Закарпатський, Припанонський, а також тріщини, що виникли в результаті укорінення магми. Такі тріщини ідуть на великі глибини досягаючи верхньої мантії. Субдукція під Закарпатським прогином і Панонською западиною великих мас гірських порід, у тому числі багатих органікою, могла привести до генерації нафтових вуглеводнів і їх міграції в пастки мезозою, палеогену і неогену. Не виключено, що при вторгненні магматичних тіл в осадові товщі з розсіяною або гомогенною органікою високі температури викликають природний крекінг-процес з утворенням газоподібних і легких вуглеводнів.

Родовища вуглеводнів утворились у постпліоценовий час і, напевно, продовжують формуватись у сучасну епоху. Більш раннє виникнення покладів виключено, тому що вони були б зруйновані пліоценовим вулканізмом. У ложі прогину велике значення мають збагачені органікою породи крейдово-палеогенового флішу. При наявності пасток і добрих екранів тут могли сформуватися поклади не тільки газу, але і нафти.

В українській частині Складчастих Карпат було виявлено більше десятка родовищ нафти у відкладах флішу верхньої крейди, еоцену, в менілітовій і головецькій світах олігоцену у Скибовій і Кросненській зонах на глибинах від перших сотень до 4600 м. На території Польщі відомо понад сорок родовищ нафти в усіх структурно-тектонічних зонах.

У Складчастих Карпатах сучасна річкова система характеризується наявністю долин головним чином північно-східного або південно-західного напрямків, пов'язаними з зонами поперечних порушень. Більшість відомих нафтопроявів, закартованих на поверхні в Складчастих Карпатах, приурочені до долин рік і потоків, тому можна стверджувати, що вони є результатом руйнування покладів внаслідок міграції по провідних зонах поперечних розломів. Провідний характер поперечних розломів доводять також дані геохімічних досліджень. Тому, аналізуючи матеріали по давно відомих і недавно відкритих родовищах і скупченнях вуглеводнів, враховуючи нафтогазопрояви і причини негативних результатів, можна зробити висновок, що необхідною умовою наявності покладів вуглеводнів у Складчастих Карпатах повинні бути кондиційні пастки в межах одного поперечного блока структури. Це слід розуміти так, що поперечні розломи або зсуви навіть при їх значній амплітуді в умовах компетентних порід флішу не є екранами. В антикліналях Скибової зони, Майданського тектонічного піввікна і Покутсько-Буковинських Карпат міцні пісковики еоцен-палеоценових і крейдових відкладів в їх ядрах зумовили підвищене положення в рельєфі склепінь структур. Периклінальні частини, як правило, розбиті поперечними порушеннями, що досягають денної поверхні на більш низьких абсолютних позначках, ніж позначки склепінь структур. Для таких структур в еоцен-палеоценових і крейдових відкладах характерна інфільтраційна водонапірна система руху води від склепіння до перикліналей і далі до зони розвантаження по вертикальних провідних поперечних порушеннях у периклінальних частинах, викликана більш високим гіпсометричним положенням зони живлення вод над зоною їх розвантаження. Виявлення цих особливостей геологічної будови і руху інфільтраційних вод дозволило автору вперше прогнозувати можливості наявності гідродинамічно екранованих покладів в відзначених вище районах.

У зоні насунутих структур з моласами і флішем нафтові і газоконденсатні поклади відомі у фліші палеогену, а скупчення вуглеводнів, в основному газоподібних, з аномально високими пластовими тисками у фліші верхньої крейди і моласах неогену; в останніх виявлені також родовища озокериту.

Більшість відомих родовищ розташовані в зоні поздовжнього Передкарпатського розлому, який ототожнюється з Передкарпатським регіональним мінімумом сили тяжіння і який є північно-східною границею поширення автохтонного флішу. Очевидно, таке розташування пов'язано з глибоким проникненням розлому в земну кору. Друга поздовжня смуга родовищ, менших за запасами, простягається на відстані 2030 км на південний захід від першої. Це такі родовища, як Південно-Монастирецьке, Новосхідницьке, Заводівське, Витвицьке, Бистрицьке, Довбушанське. Проте найбільші скупчення вуглеводнів спостерігаються в зонах перетину поздовжнього Передкарпатського і ряду поперечних розломів. Ці вузли перетину є джерелами інтенсивної міграції вуглеводнів з глибин до поверхні. Можна виділити сім таких основних джерел у зоні перетину з Передкарпатським поперечних розломів: Дністерського (Старосамбірське, Блажівське, Страшевицьке родовища), Роточинського (Бориславське і прилеглі родовища), Стрийського (Стинавське, Заводівське, Семигинівське, Мельничинське і прилеглі родовища), Турянського (Долинське і Північно-Долинське родовища), Лімницького (Струтинське, Верхньолуквинське і прилеглі родовища), Манявського (Монастирецьке, Росільнянське, Космацьке, Дзвиняцьке родовища), Бистрицько-Надвірнянського (Бистрицьке, Битківське, Пасічнянське, Гвіздецьке, Пнівське і прилеглі родовища) і Покутського (Микуличинське родовище). В цих зонах інтенсивної міграції, як правило, нафтогазоносні всі відомі пастки по всьому розкритому бурінням розрізу флішу. Прогнозується, що в другій, розташованій далі на південний захід смузі родовищ будуть також виявлені подібні джерела інтенсивної міграції і вони будуть пов'язані з зонами перетину вищеназваних поперечних розломів з поздовжнім глибинним розломом, що проходить приблизно посередині Скибової зони по лінії сіл Східниця Сколе Зелена Яблуниця.

Встановлені закономірності в нафтогазонакопиченні окремих тектонічних покривів зони насунутих структур з моласами і флішем. Так, для південно-східної частини зони було простежено зростання перевищення пластових тисків над умовно гідростатичними від верхнього покриву до нижнього (С.С. Бучковський, В.Я. Боришко, Ю.З. Крупський, 1976). Ця закономірність у подальшому була підтверджена для всієї зони простягання флішевих структур прогину (В.В. Колодій, Л.Т. Бойчевська, Л.В. Курилюк, 1997) і свідчить про те, що відбувається процес вертикальної міграції флюїдів.

За температурними замірами складені графіки зміни геотермічних градієнтів майже для всіх відомих покладів у палеогені Передкарпатського прогину і визначені температури структур на зрізі мінус 2000 м і на основі цього встановлено підвищення геотермічного градієнта і середніх значень температур у нафтогазоносних структурах від нижнього покриву до верхнього, що також підтверджує вертикальну міграцію флюїдів (Ю.З. Крупський, В.Я. Боришко, 1982). Дослідженнями змін відношень між етилбензолом і метаксилолом, а також між мета- і параксилолам у нафтах і конденсатах південно-східної частини зони насунутих структур з моласами і флішем показано, що найінтенсивніша міграція вуглеводнів пов'язана зі Свіцьким, Турянським, Лімницьким, Бабченським і Бистрицько-Надвірнянським розломами (Ю.З. Крупський та ін., 1982).

У Бориславсько-Покутському нафтогазоносному районі на великих глибинах (більш 4000 м), відкриті нафтові родовища: Південно-Стинавське, Мельничинське, Соколовецьке, Новосілківське, відомі нафтопрояви в свердловинах, що важко пояснити міграцією з мантійних зон. Тому висловлюється припущення про можливість генерації нафтових вуглеводнів на цих глибинах у флішевих відкладах нижньої і верхньої крейди, палеоцен-еоцену і, в основному, в менілітових відкладах олігоцену. Саме ці породи можуть вважатися нафтогенеруючими, що встановлено за методикою Рок-Евал спеціалістами Франслабу, які виконали дослідження в рамках програм ТАСІС (1997), і Ю.В. Колтуном (1998).

Формування покладів у Складчастих Карпатах і покривах Бориславсько-Покутського нафтогазоносного району не могло розпочатися раніше кінця складко- і покривоутворюючих рухів, тобто почалося в післясарматський час і продовжується тепер одночасно з процесом руйнування деяких з них.

У Зовнішній зоні відомі нафтові, газоконденсатні і газові поклади, однак основну кількість складають газові, тому її можна назвати зоною переважного газонакопичення. Відкрито тільки два родовища нафти: Лопушнянське в південно-східній частині під покривом Покутсько-Буковинських Карпат з покладами нафти в юрських, крейдових і палеогенових відкладах і Коханівське в північно-західній частині з покладом важкої окисленої сірчистої нафти в юрських і карпатських утвореннях. Подібні скупчення важкої нафти в карпатій-юрських відкладах в останні роки виявлені на Никловицькому і Вишнянському родовищах. Деякі поклади газу і газоконденсату відкриті у верхній розмитій частині мезозою і у відкладах карпатію, де сформований єдиний резервуар під регіональною покришкою порід гіпсоангідритового горизонту баденію. Найбільша кількість родовищ газу і газоконденсату пов'язана з піщаними горизонтами баденію (центральна і південно-східна частини зони) і сармату (північно-західна частина зони).

Майже всі родовища просторово розміщені вздовж зон регіональних поздовжніх розломів Городоцького, Вишнянського, Краковецького, Калуського, однак знову ж таки треба констатувати, що вони утворюють групи, які тяжіють до зон перетину поздовжніх і поперечних розломів, тобто в Зовнішній зоні існують місця інтенсивної міграції вуглеводнів.

Нафти з юрських, крейдових і палеогенових відкладів Лопушнянського родовища за фізико-хімічними властивостями подібні між собою і аналогічні нафтам флішевих відкладів. Спеціалісти Франслабу за даними досліджень за методикою Рок-Евал вважають, що ці нафти могли утворитись тільки з органіки платформних відкладів альбу, тому що зразки всіх інших порід мезозою і палеозою тут не мають достатнього нафтогазогенеруючого потенціалу (1997); подібних поглядів дотримується і Б.Й. Маєвський (1992). На думку автора, нафтогазогенеруючими можуть бути флішеві відклади крейди і палеогену, які на південний захід залягають на більших глибинах, а міграцію в пастки Лопушнянського родовища забезпечила система добрих колекторів і розривних порушень. Важкі в'язкі нафти у відкладах юри-карпатію на північному заході зони це залишки покладів, зруйнованих під час тривалої перерви між крейдою і карпатієм, які частково збереглися внаслідок відкладання екрануючих товщ баденію, або це «незрілі» ранньокатагенетичні, згідно з О.К. Баженовою (1990), нафти. Скупчення нафтових вуглеводнів під моласами неогену на території Польщі могли формуватися внаслідок міграції знизу з глибших горизонтів, тим більше що прояви нафти спостерігалися в корі вивітрювання докембрію на родовищі Пшемисль. Відомі також численні прояви і родовища нафти в кристалічному фундаменті Карпатського регіону (Г.М. Ладиженський, 1982).

Нафтові родовища Зовнішньої зони Передкарпатського прогину могли утворитися тільки після відкладення екрануючих товщ нижнього баденію.

При розгляді умов формування покладів газу в карпатій-мезозойській товщі Зовнішньої зони можна вважати доведеним, що тут має місце єдиний резервуар на великій території центральної частини зони. В результаті відбору великої кількості газу з цих відкладів на Рудківському, Угерському і Більче-Волицькому родовищах і спаду в них пластових тисків, відповідно понизилися пластові тиски і в покладах родовищ, відкритих недавно (Летнянське, Гаївське, Східно-Довгівське, Південно-Грабинське). Спад тисків досить значний 10,011,0 МПа нижче від гідростатичного. Виявлення скупчень газу в новому для сарматських відкладів тонкошаруватому колекторі на Вижомлянському родовищі, а потім на Вишнянському, де в кожному пропластку пісковику товщиною від 0,1 до декількох метрів наявний ізольований мікропоклад газу, дозволяє стверджувати, що такі мікропоклади, які в сумі складають поклад з уявним ` `вертикальним'' газо-водяним контактом, могли формуватися тільки в результаті бокової міграції вуглеводнів.

На південному сході зони відкрито ряд родовищ газу (Чорногузьке, Шереметівське, Красноїльське, Пилипівське, Струпків-Черемхівське, Дебеславицьке) на малих і дуже малих глибинах. Ці родовища сформовані біогенним газом, що утворюється в результаті діяльності метанутворюючих бактерій. Вони продовжують формуватись і тепер. Газо-водяні контакти в них можуть бути нахиленими. Подібні родовища прогнозуються на обширній території центральної і південно-східної частин Зовнішньої зони в районах флексурного зчленування з платформою.

На території Волино-Поділля відомі Локачинське і Великомостівське газові родовища і нафтове скупчення на Павлівській площі. Мала кількість відкритих покладів не дозволяє аргументовано висвітлити умови їх формування. Однак можна стверджувати, що пастки в протерозої і кембрії утворені байкальськими рухами, в ордовику, силурі і нижньому девоні варисційськими, тому конформність пасток у цих відкладах малоймовірна. Єдиною регіональною покришкою у відкладах палеозою є товща масивних доломітів та доломіто-ангідритів великомостівської світи, а в мезозойських породах, що перекривають палеозойські, можливі тільки локальні екрани. Поклади вуглеводнів в палеозої утворені не раніше відкладення порід верхнього карбону.

Пізніше відбувалися процеси активізації формування покладів у зв'язку з розвитком тектонічних рухів по розломах, але в той самий час могло бути і прискорене їх руйнування у зв'язку зі збільшенням тріщинуватості порід. Таким чином, стає очевидним, що в нафтогазоносній області Волино-Поділля важлива роль у формуванні покладів вуглеводнів належить розломній тектоніці, що, можливо, недооцінювалося при проведенні тут пошукових робіт.

Розглянувши закономірності розміщення і умови формування покладів вуглеводнів Карпатського і Волино-Подільського регіонів, можна стверджувати, що в цих регіонах є райони довготривалого і стабільного прогинання, такі, як Передкарпатський і Закарпатський прогини, автохтон Складчастих Карпат, Львівський палеозойський прогин, Волино-Подільська монокліналь. Для подібних територій встановлено прямий генетичний зв'язок між їх виникненням, розвитком і знаходженням в них великих родовищ вуглеводнів. Тому слід наголосити, що у вищеперелічених районах досить детально розвідано тільки алохтонні відклади Передкарпатського прогину, а в: Закарпатському прогині, автохтоні Передкарпатського прогину і Складчастих Карпат, Львівському палеозойському прогині і на Волино-Подільській монокліналі, ймовірно, наявні ще невідкриті родовища вуглеводнів, у тому числі із середніми і великими запасами.

6. Нафтогазоносність і основні рекомендації щодо напрямків робіт

Видобуток нафти в Західному регіоні ведеться більше як півтора сторіччя. Однак і сьогодні, незважаючи на те, що з надр видобуто більше 106,7 млн. т нафти і 282,6 млрд. м³ газу, цей регіон посідає перше місце в державі за ресурсами нафти. Перспективні на нафту і газ землі знаходяться (в порядку кількості ресурсів) на територіях Івано-Франківської, Львівської, Закарпатської, Чернівецької, Волинської, Тернопільської і Рівненської областей. Найбільший видобуток нафти і газу бів досягнутий в 60-х роках, тепер він значно знизився, як і приріст запасів, що пов'язано з великим скороченням пошуково-розвідувального і експлуатаційного буріння. Проте, не зважаючи на труднощі, за період 1990-1997 рр. відкрито 13 нових родовищ нафти і газу. З метою детального вивчення закономірностей просторового розміщення родовищ автором разом з В.О. Котиком складена «Тектонічна карта розташування родовищ нафти і газу Східних Карпат і прилеглих територій», на якій у відповідних тектонічних зонах показані родовища в Польщі, Словаччині, Угорщині і Румунії на територіях, які прилягають до кордонів України.

З метою нафтогазопромислового районування виділено Карпатську нафтогазоносну провінцію (НГП) і Волино-Подільську нафтогазоносну область (НГО). В Карпатській НГП у свою чергу виділено нафтогазоносні області Передкарпатську, Складчастих Карпат і Закарпатську, в першій з яких розташовані Більче-Волицький і Бориславсько-Покутський нафтогазоносні райони (НГР) (Б.І. Денега, Ю.З. Крупський, 1990).

За теорією літосферних плит установлено формування різних типів нафтогазоносних басейнів, які розвиваються на протязі трьох головних періодів: дивергентного (раннього), конвергентного (середнього) та ізостазії (заключного) (В.С. Шеїн, К.А. Клещов, В.Е. Хаїн та ін., 1986, 1990).

Дотримуючись запропонованої класифікації, автор уперше відніс Карпатську НГП до колізійного типу, а Волино-Подільську НГО до типу пасивних континентальних палеоокраїн. У даний час перша з них знаходиться в конвергентному періоді, для якого характерні зіткнення плит і горизонтальні переміщення, наявність інтенсивної міграції вуглеводнів, друга в періоді ізостазії, що характеризується вертикальними рухами і вертикальною міграцією.

У Карпатській НГП в період від 1980 до 1998 р. відкрито 36 родовищ, з них 23 газових і 13 нафтових. До відкриттів, які мають принципове значення, слід віднести високодебітні припливи нафти з платформних відкладів мезозою і палеогену на Лопушнянському родовищі в автохтоні під покривом Покутсько-Буковинських Карпат, газові родовища в Закарпатському прогині, промислові припливи газу з відкладів олігоцену Кросненської зони під покривом Чорногорської.

У Більче-Волицькому НГР за період 1980-1998 рр. відкрито 17 газових родовищ, одне газоконденсатне (Летнянське) і одне нафтове (Лопушнянське). При вивченні газових родовищ виявлено ряд факторів, які значно збільшують перспективність території НГР. Так, уперше доведена газоносність пісковиків карпатію (Летнянське родовище) з питомим опором 2 4 Ом.м, які раніше оцінювались як водоносні і не випробувались. Низькі опори пов'язані з великим вмістом глауконіту. Встановлено (Гаївське, Летнянське, Східно-Довгівське, Городоцьке, Струпків-Черемхівське, Дебеславицьке, Пилипівське родовища), що ряд покладів газу міститься в колекторах сармату і баденію, які виклинюються або заміщуються глинистими різновидами порід до склепінь піднять, бортів палеорік, зон поздовжніх розломів, що дозволяє прогнозувати неструктурні пастки і локалізувати райони пошуку.

Виявлено новий тип тонкошаруватого колектора в сарматських відкладах, з якого, за рекомендацією автора, вперше отримано промислові припливи газу на Вижомлянському родовищі. Спрогнозовані нові території, де поширені подібні колектори. На деяких ділянках уперше встановлено, що газоносними є пласти пісковиків, що піднімаються на південний захід, а зверху екрануються насувом молас (Тинівське і Любешівське родовища). Пошук подібних пасток перспективний напрям. У карпатій-мезозойских відкладах північно-західної частини НГР значно розширений район наявності важких нафт, припливи яких одержано на Никловицькому і Вишнянському родовищах. Новим перспективним районом є піднасув Покутсько-Буковинських Карпат. На південний захід від Лопушнянської складки в автохтоні виявлено 12 нових структур у платформних мезозойських відкладах. У цьому районі для встановлення перспективності структур автором рекомендується проведення аналізу за методом «несправжньої» покришки і виявлення зон відсутності колекторів в юрі і крейді. Не виключно, що поклад нафти у вапняках юри на Лопушнянському родовищі пов'язаний з біогермними побудовами, тому в смугах поздовжніх розломів Зовнішньої зони варто вести пошук пасток, пов'язаних з рифами і біогермами.

У Бориславсько-Покутському НГР в 1980-1998 рр. відкрито 12 нафтових родовищ. Важливим є відкриття ряду нафтових родовищ на великих глибинах (4600 5800 м) у центральній частині НГР: Янківського, Мельничинського, Південно-Стинавського в середньому покриві і Соколовецького (поклад нафти на глибині 5700 5800 м один з найглибших в Європі) в нижньому. Нові відкриття зроблені в північно-західній частині НГР (Блажівське і Страшевицьке родовища) і в південно-східній (Микуличинське родовище). Райони, де зроблені ці відкриття, і в подальшому дуже перспективні. Необхідно посилити пошукові роботи на структури верхнього покриву між відомими Бистрицько-Довбушанськими і Гриньківсько-Східно-Луквинськими структурами, а також між Вигода-Витвицькою і Новосхідницькою складками, тобто в південно-західній частині НГР. Перспективними є автохтонні крейдово-палеогенові відклади, що виклинюються до північно-східного краю акреційного флішевого клину в зоні Передкарпатського розлому.

Найважливіша проблема нафтогазоносності Складчастих Карпат проблема покришок і якісних пасток. У зв'язку з цим найбільш перспективними є параавтохтонні відклади Скибової зони під покривом Кросненської, параавтохтонні відклади Кросненської зони під покривом Дуклянської і Чорногорської. Ця ідея була успішно реалізована на Гринявській площі, де в породах олігоцену Кросненської зони, під покривом Чорногорської на глибині 4602 4410 м був встановлений поклад газоконденсату. Перспективними є параавтохтонні відклади внутрі Скибової зони, тобто структури, наприклад Берегової скиби, під насувом розташованої далі на південний захід Орівської скиби. Необхідно також, щоб ці структури мали периклінальні закінчення в межах одного блока. За певних умов (Скибова зона, Майданське тектонічне піввікно, Покутсько-Буковинські Карпати) перспективними можуть бути перикліналі структур, де можливі гідродинамічно екрановані поклади нафти. В Кросненській зоні слід вести пошуки на антикліналі, які закартовані геологознімальними роботами. На одній з таких структур Бітлянській, у пробуреній за рекомендацією автора свердловині, за даними ГДС виявлено ряд газоносних пластів.

Для підтвердження ідеї алохтонного залягання зон Складчастих Карпат, у тому числі Мармароського кристалічного масиву, вивчення віку, складу і нафтогазоносності порід пропонуються сейсмічні профільні роботи і параметричне буріння в межах цього масиву.

Закарпатська НГО виявлена в 1982-1998 рр., протягом яких були відкриті Солотвинське, Русько-Комарівське, Станівське, Королівське газові родовища і Мартівське родовище вуглекислого газу в пісковиках і туфітах неогену. Тут є ряд структур, підготовлених сейсморозвідкою до буріння, а також багато виявлених, і їх потрібно готувати сейсморозвідкою для пошукового буріння. Вулканогенні колектори слід випробувати великими інтервалами.

У Волино-Подільській НГО відкрито тільки два газоносних родовища Великомостівське і Локачинське і одне невелике нафтове Павлівське в девонських відкладах. Вивчення автором питань, пов'язаних з нафтогазоносністю цього регіону, дозволило віднести до рангу перспективних крім Львівського палеозойського прогину територію західного схилу УЩ (Волино-Подільська монокліналь), активізувати геологорозвідувальні роботи на Ковельському виступі. Рекомендується поки що вести пошукові роботи глибоким бурінням тільки на відклади девону, тому що структурні пастки в них сейсморозвідкою картуються найбільш точно. При підготовці до пошуків об'єктів у кембрійських відкладах слід враховувати, що найкращі колектори в них є на території північно-східної частини ЛПП. Крім антикліналей рекомендується вести пошуки на структурних носах, серед яких першочерговим об'єктом є площа Олесько-Золочів. У відкладах силуру для пошуків пасток, пов'язаних з рифами, рекомендовано застосовувати надчутливу гравірозвідку. В зв'язку з встановленням важливої ролі меридіональних розломів і розломів північно-західного напряму потрібно локалізувати пошуки структур сейсморозвідкою в зонах цих розломів. Антиклінальні пастки найбільш імовірні, як було встановлено, на південній схід від Ковельського виступу і Подільського підняття.

Розгляд автором нафтогазоносності регіонів і родовищ зарубіжних країн з геологічною будовою, подібною до будови західних областей України, показав, що за аналогією з територією Польщі, де відкрито близько 10 родовищ вуглеводнів у зонах виклинювання пісковиків сеноману, слід звернути особливу увагу на пошуки неструктурних пасток у платформних відкладах крейди і юри Зовнішньої зони; розпочати планомірне вивчення сейсморозвідкою та вести пошуки глибоким бурінням на структурах у сарматських утвореннях у Крукеницькій западині, на продовженні якої в Польщі відоме газове родовище Пшемисль, найбільше в Європі. До нових перспективних комплексів слід віднести відклади карбону і верхнього девону Львівського палеозойського прогину, в яких на території Польщі відкриті нафтове родовище Свидник і газове Цецежін. Враховуючи, що у відкладах підгальського флішу на території Словаччини відкрито нафтове родовище Ліпани, а до порід крейдово-палеогенового флішу приурочені поклади газу найбільшого родовища Угорщини Хайдусобосло, ці комплекси порід у Закарпатському прогині поряд з утвореннями неогену повинні стати об'єктами для пошуку вуглеводнів.

Висновки

1. Карпатська дугоподібна складчасто-покривна структура утворилася в жорстких межах докембрійських геоструктурних споруд Чеського масиву, Волино-Подільської і Мізійської плит, Панонського серединного масиву з наступним зіткненням ряду плит і мікроплит Східно-Європейської мікроплити з Африканською плитою, яка рухається з південного заходу через проміжні Адріатичну та Панонську мікроплити; Західно-Європейської мікроплити, що рухається з північного заходу, з Панонською; і Аравійської плити, що рухається з південного сходу через Анатолійську і Західно-Чорноморську мікроплити, з мікроплитою Трансільванської і Панонської западин. Різниці в масах плит і мікроплит невеликі, тому зіткнення відбувається за схемою колізії і пологої субдукції під Панонську і Трансільванську западини дещо більш важких і холодних плит з північного заходу, північного сходу і південного сходу. Колізійні пояси цих плит і мікроплит обмежовані складчасто-насувними А-субдукційними зонами.

Колізія і полога субдукція викликали розігрів мантійних мас, формування мантійного астеноліту і його підняття, що привело до інтенсивного теплового потоку і зменшення потужності кори під Панонською і Трансільванською западинами. Цим пояснюється високе положення границі Мохо під даними западинами.

В результаті субдукції Євразійської плити під Панонську мікроплиту поглинено близько 150 лінійних кілометрів субстрату.

2. Передкарпатський і Закарпатський прогини почали формуватися наприкінці палеогену в результаті колізії Євразійської плити з Панонською мікроплитою. Відклади неогену в цих прогинах нагромаджувалися в умовах розтягнення при одночасному стиску порід в орогенній області.

В Закарпатському прогині є всі ознаки зіткнення літосферних плит (фрагменти океанічної кори офіолітів, післяорогенний магматизм, інтенсивне збільшення теплових потоків, строкате за складом флюїдонасичення, металогенічне зруденіння, інтрузивні тіла, різниця в глибині залягання границі Мохо, присутність гравіметричних реперів). Тут у палеоген-неогеновий час відбувалась інтенсивна вулканічна діяльність. Попіл вулканів сарматського часу досягав районів Передкарпатського прогину. Крайовим валом перед початком формування Закарпатського прогину були відклади мезозою чохла Західно - і, можливо, Східно-Європейської платформ.

Акреційний флішевий клин крейди і палеогену формувався на пасивних окраїнах платформ, а початок колізії супроводжувався стисненням, що викликало виникнення підводних хребтів, надводних кордильєр і в результаті різних літолого-фаціальних зон флішу.

В Передкарпатському прогині під дією сил гравітації і стиснення чітко розмежувалися насунуті алохтонні відклади і автохтонні породи ложа прогину. В алохтонних відкладах виділяються зона насунутих молас і зона насунутих структур з моласами і флішем, в останній три окремі покриви, при формуванні яких потужність флішу зменшувалася в середньому на 12,8 м на кожний кілометр його пересування. В автохтонних відкладах прогину доведена наявність порід мезозою (крейда, юра) чохла платформ, доводиться присутність флішевих відкладів шельфу крейдово-палеогенового басейну. Границя між платформними і флішевими відкладами проходить по Передкарпатському глибинному розлому, який ототожнюється з зоною Передкарпатського регіонального мінімуму сил тяжіння. По цій границі пропонується виділяти Зовнішню і Внутрішню зони в автохтоні прогину.

3. Для Волино-Подільського регіону комплексним аналізом, у тому числі вивченням напруженості гірських порід, підтверджується, що границю між Східно- і Західно-Європейською платформами (лінія ТейссейреТорнквіста) слід проводити по Нововолинському і Радехівсько-Рогатинсько-Монастирському розломах. Структури в протерозої, кембрії, нижньому, середньому девоні і карбоні формувалися в різні фази складчастості, тому конформність їх по вищеперелічених відкладах малоймовірна. На Волино-Подільській монокліналі виділені зони трансформних розломів північно-західного простягання.

Наявність взаємно перпендикулярної складчастості на Волино-Поділлі пояснюється правостороннім зсувом пластини між виділеними трансформними розломами в північно-західному напрямку і упором цьому руху, який чинили Ковельський виступ і, напевно, Подільське підняття.

4. Відповідно до умов геодинамічного розвитку виходячи з тектоніки літосферних плит Карпатську НГП віднесено до нафтогазоносних басейнів колізійного типу, а Волино-Подільську НГО до басейну типу пасивних континентальних палеоокраїн.

В Карпатській НГП виділено Передкарпатську НГО з Більче-Волицьким і Бориславсько-Покутським НГР, НГО Складчастих Карпат і Закарпатську НГО.

Для нафтогазоносних областей Карпатської НГП встановлена закономірність розміщення родовищ вуглеводнів уздовж великих поздовжніх розломів. Подібна закономірність актуальна для Волино-Подільської НГО, що недооцінювалась при проведенні тут геологорозвідувальних робіт. Причиною цих закономірностей є переважно вертикальна міграція вуглеводнів по зонах цих розломів, що виникли в результаті сил розтягнення і глибоко проникають у земну кору.

У Бориславсько-Покутському НГР встановлено зростання перевищення пластових тисків над умовно гідростатичними від резервуарів у верхньму покриві до нижнього, а також збільшення геотермічного градієнта і середніх значень температур структур на зрізі -2000 м у напрямку від нижнього покриву до верхнього, що підтверджує вертикальну міграцію флюїдів.

У Передкарпатській НГО існують зони інтенсивної міграції вуглеводнів, які пов'язані з перетином великих розломів, що для Бориславсько-Покутського НГР доводиться вивченням ступеня відносного перетворення нафти і конденсату, встановленого зміною відношень між етилбензолом і метаксилолом, між мета- і параксилолом, а також зміною інших фізико-хімічних властивостей вуглеводнів. Наявність подібних зон інтенсивної міграції прогнозується в нафтогазоносних областях Складчастих Карпат і Волино-Подільській.

5. В нафтогазоносних областях Складчастих Карпат і Передкарпатській можлива генерація рідких вуглеводнів на глибинах 45005000 м материнськими породами, якими можуть бути платформні товщі нижньої крейди і флішеві відклади нижньої і верхньої крейди, палеоцен-еоцену та олігоцену.

В Скибовій зоні і Передкарпатському прогині на невеликих глибинах при відповідних умовах утворилися гідродинамічно екрановані поклади вуглеводнів.

Родовища газу на малих і дуже малих глибинах у південно-східній частині Зовнішньої зони сформовані біогенним газом.

Час початку формування покладів у Закарпатській НГО постпліоценовий; в автохтонних відкладах нафтогазоносних областей Складчастих Карпат і Передкарпатській постбаденський; в алохтонних відкладах цих нафтогазоносних областей постсарматський; у Волино-Подільській НГО посткарбоновий. У Карпатській нафтогазоносній провінції поклади вуглеводнів продовжують формуватися і розформовуватися і в теперішній час.

6. Підтверджується подальша перспективність Карпатського і Волино-Подільського геологічних регіонів. В усіх нафтогазоносних областях цих регіонів пропонується продовжити параметричні і пошуково-розвідувальні роботи, посиливши їх у піднасуві Покутсько-Буковинських Карпат і Крукеницькій западині.

7. Новими перспективними територіями і напрямами геолого-розвідувальних робіт на нафту і газ пропонується вважати:

автохтонні відклади крейдово-палеогенового флішу в смузі Передкарпатського розлому;

автохтонні відклади платформного мезозою чохла платформи в ложі південно-західної частини Складчастих Карпат;

параавтохтонні утворення флішевого палеогену Скибової зони під покривом Кросненської і Кросненської під покривом Дуклянсько-Чорногірської, в першу чергу на ділянках їх пологих насувів;

пошуки покладів вуглеводнів у:

пісковиках карпатію, що утворюють поздовжні смуги піщаних тіл типу барів у центральній і північно-східній частині Зовнішньої зони;

пісковиках баденію і сармату, які виклинюються до зон поздовжніх розломів;

пісковиках баденію в зоні флексур, а також пісковиках баденію, які виклинюються до бортів палеорік або палеопіднять у південно-східній частині Зовнішньої зони;

колекторах мезозою (крейда, юра), які стратиграфічно виклинюються або фаціально заміщаються неколекторськими різновидами порід у Зовнішній зоні;

рифогенних і органогенних побудовах юрського віку в зонах великих поздовжніх розломів Городоцького, Калуського, Самбір-Надвірнянського і Краковецького;

відкладах протерозою і нижнього палеозою на території Волино-Подільської монокліналі і Ковельського виступу;

пісковиках карбону на території Львівського палеозойського прогину;

відкладах палеозою і мезозою на території Рава-Русської зони і Львівської крейдової мульди.

Нове трактування геодинамічних умов формування Карпатського і Волино-Подільського регіонів, встановлення основних закономірностей розміщення та умов формування тут покладів вуглеводнів і запропоновані рекомендації щодо їх пошуків безсумнівно приведуть до відкриття нових родовищ нафти і газу і збільшення їх видобутку в цих регіонах.

Основні опубліковані роботи по темі дисертації

Сотрудничество странчленов СЭВ в области поисково-розведочных робот на нефть и газ // Рост В. (ГДР), Карнковски П. (ПНР), Громека В., Дитмар В.И., Довжок Е., Епифанов А., Крупский Ю., Макаров В., Марухняк Н., Новиков А., Окрепкий Р., Сакалаускас К. (СССР), Гажа Б., Костельничек П., Магыар Ю., Циприс В. (ЧССР). М.: Изд-во Секретариата СЭВ, 1991. 74 с.

Тектоно-магматическая эволюция Карпат // Ляшкевич З.М., Медведев А.П., Крупский Ю.З., Варичев А.С., Ступка О.О. К.: Наукова думка, 1995. 158 с.

Крупский Ю.З., Волчкова А.В., Базилевич А.А. Первая нефть с глубины 5000 м в Предкарпатье // Нефтегазовая геология и геофизика: Экспресс-информация. 1976. №12. С. 1 - 4