Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Геологічна модель зчленування більче-волицької і бориславсько-покутської зон Передкарпатського прогину та нафтогазоносність фронтальних складок

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Карпатський регіон є одним із основних перспективних щодо відкриттів нових родовищ нафти і газу в Україні. Тривала розвідка і розробка вичерпала ресурси неглибоких (до 4 км) структурних поверхів. За оцінкою УкрДГРІ найзначніша частина прогнозних ресурсів вуглеводнів (62.6%) сконцентровано в інтервалі глибин 5-7 км. Ці дані обгрунтовують високі потенційні можливості глибокозанурених складок крейдово-палеогенових порід прогину, з якими пов"язуються великі родовища нафти та газу.

Сучасні концепції мобілістичної геодинаміки і практичне ведення пошукових геологорозвідувальних робіт на нафту та газ у Західному регіоні висунули актуальну в теоретичному і прикладному відношенні проблему нафтогазоносності піднасувних структур Більче-Волицької та алохтона (параавтохтона) Бориславсько-Покутської зон.

Завдяки застосуванню новітніх технологій ведення польових геофізичних робіт та камеральної обробки отриманих матеріалів визначено структуру залягання порід фронтальної частини параавтохтона Бориславсько-Покутської зони а саме: дережицько-трускавецько-довголуцьку, підберезько-лисовицьку та зарічанську антиклінальні складки, які є першочерговими на постановку подальших геолого-розвідувальних робіт на нафту та газ.

Геофізичні дослідження (сейсморозвідка методом спільної глибинної точки - МСГТ, гравіметрія та магніторозвідка) націлені на картування нафтогазоперспективних структур у межах Бориславсько-Покутської, Більче-Волицької зон. Особливо актуальне вивчення фронтальних палеогенових флішевих складок алохтона Бориславсько-Покутської та автохтонних піднасувних структур Більче-Волицької зон. В останні роки у складках параавтохтона відкриті Соколовецьке, Янківське нафтові родовища, отримані позитивні результати щодо нафтогазоносності при випробуванні об"єктів на Новоселицькій, Довголуцькій площах.

Базовим матеріалом для геологічних реконструкцій зони зчленування були насамперед регіональні транскарпатські профілі МСГТ по трьох напрямках Р-1 (Чоп-Горохів), Р-2 (Берегово-Перемишляни), Р-5 (Гринява-Чернівці), меншою мірою рекогносцирувальні та пошукові сейсморозвідувальні профілі на площах прогину. При побудовах глибинних сейсмогеологічних розрізів були враховані фактичні матеріали глибокого та надглибокого буріння. Завдяки цьому вдалося локалізувати перспективні структури та рекомендувати першочергові об"єкти для постановки опорно-параметричного, пошукового та розвідувального буріння. Виконано рангування їх за перспективністю, що є досить актуальним в умовах обмежених асигнувань у нафтогазовій галузі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації тісно пов» язана з науково-виробничими планами і завданнями ДГП «Західукргеологія» Геолкому України, ВАТ «Укрнафта», ДК «Укргазвидобування», НАК «Нафтогаз України».

Дисертант брав участь у складанні поточних та перспективних «Пооб» єктних планів геологорозвідувальних робіт на нафту та газ». При формуванні планів ВАТ «Укрнафта» особлива увага приділяється геофізичному вивченню високоперспективних фронтальних палеогенових флішевих складок Бориславсько-Покутської зони та автохтонних структур піднасувних комплексів Більче-Волицької зони. За рекомендацією автора опошуковано глибоким бурінням Новоселицьку, Довголуцьку структуру, по яких отриманно позитивні дані про нафтогазонасичення палеогенових відкладів.

Матеріал дисертації увійшов у «Програму надглибокого буріння в Передкарпатському прогині» (1995).

У 1999 році під керівництвом дисертанта складена міжнародна програма регіональних геофізичних робіт по трьох транскарпатських профілях у рамках геологічної співпраці між Україною, Польщею, Словаччиною та Чехією.

Мета і задачі досліджень. Мета роботи - розробити геологічну модель зчленування автохтона Більче-Волицької (Зовнішньої) та алохтона Бориславсько-Покутської (Внутрішньої) зон, оцінити потужність осадової товщі та глибину залягання фундаменту прогину, науково обгрунтувати перспективні в нафтогазоносному відношенні структури з подальшою їх підготовкою під глибоке буріння, визначити основні напрямки ведення регіональних та пошукових сейсморозвідувальних робіт МСГТ на нафту та газ.

Перед дослідженнями ставляться такі задачі:

Визначити з позицій теорії літосферних плит північно-східну межу поширення флішевих комплексів Внутрішньої зони прогину;

На основі комплексної інтерпретації геолого-геофізичної інформації простежити Передкарпатський розлом, який перманентно розвивався і відігравав домінуючу роль на орогенному етапі розвитку та побудувати тектонічну схему регіону, сейсмологічні розрізи по регіональних та рекогнисцирувальних профілях МСГТ;

Визначити розміщення та оцінити перспективи нафтогазоносності глибокозанурених флішевих складок алохтона Бориславсько-Покутської зони. Дати рекомендації на постановку опорно-параметричного та пошукового буріння.

Основні положення, що захищаються:

Принципово нова геологічна модель зони зчленування автохтона Більче-Волицької та алохтона Бориславсько-Покутської зон.

Передкарпатський розлом трактується тектонічною зоною зчленування автохтона Більче-Волицької та алохтона Бориславсько-Покутської зон.

Основним перспективним об"єктом для пошуків нових покладів нафти і газу в Передкарпатському прогині є фронтальні складки Внутрішньої зони та піднасувні структури Покутсько-Буковинських Карпат. Визначаються чотири першочергові щодо постановки пошукових робіт лінії антиклінальних піднять у межах прогину: дережицько-трускавецько-довголуцька, лисовицько-підберезька, зарічанська, лопушнянська.

Наукова новизна:

На основі комплексної інтерпретації новітніх даних геофізичних досліджень сейсморозвідка МСГТ, граві - та магнітометрія і матеріалів глибокого буріння збудовані структурні карти по палеогенових відкладах параавтохтону Бориславсько-Покутської зони, які слугують надійною основою для постановки пошукового та розвідувального буріння.

Висвітлена геологічна будова дережицько-трускавецько-довголуцької, лисовицько-підберезької ліній антиклінальних піднять, які належать до фронтальних складок третього ярусу структур Внутрішньої зони.

Уточнена розломна тектоніка зони, протрасовано Передкарпатський глибинний розлом, який відігравав домінуючу роль у формуванні структурно-формаційних зон регіону.

Локалізована смуга глибокозанурених флішевих структур фронтальної частини Бориславсько-Покутської зони, яка є першочерговим об"єктом на постановку геологорозвідувальних робіт на нафту та газ.

Практичне значення одержаних результатів. Положення дисертації служать науковим обгрунтуванням виділення нових нафтогазоносних зон у Карпатській НГП. Локалізовано низку перспективних структур, чотири з яких підготовлено та паспортизовано для глибокого буріння, а інші рекомендовані для деталізаційних сейсморозвідувальних робіт. Дано рекомендації на постановку пошуково-розвідувального буріння на Ново-Східницькій, Трускавецькій, Дережицькій, Довголуцькій, Лисовицькій, Новоселицькій, Міжрічинській і Зарічанській перспективних площах. Деякі з них уже реалізовані, зокрема отримано позитивні результати в палеогенових відкладах на Довголуцькій і Новоселицькій структурах.

Особистий внесок здобувача. Збудовано сейсмогеологічні розрізи по регіональних транскарпатських профілях МСГТ, які слугували базовим матеріалом для складання структурної схеми смуги зчленування алохтонних відкладів Внутрішньої та автохтонних утворень Зовнішньої зон Передкарпатського прогину. Локалізовані перспективні структури на нафту та газ, підраховані геологічні ресурси вуглеводнів на них.

Використані матеріали комплексної інтерпретації геолого-геофізичної інформації та дані глибокого буріння є базовими для прогнозовання місцеположення активної тектонічної зони - Передкарпатського розлому. З мобілістичних позицій досліджено механізми формування споруди Карпат та Передкарпатського прогину на завершальній орогенній стадії альпійського тектогенезу.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень були представлені на міжнародних нафтових симпозіумах (м. Кросно, 1995 рік), (м. Краків, 1997 рік; м. Чарна, 1998 рік, Польща). Автор неодноразово робив доповіді на науково-практичних конференціях Української нафтогазової академії (м. Львів, 1995 рік, м. Харків, 1996 рік, м. Полтава 1998 рік), на засіданнях наукового товариства ім. Шевченка (м. Львів, 1996, 1999 роки), постійно бере участь у роботі експертних геологічних Рад Геолкому та НАК «Нафта і газ України». Основні результати роботи реалізуються у виробничій діяльності Західно-Української геофізичної розвідувальної експедиції ДГП «Укргеофізика» Геолкому України і є базовими для складання «Пооб» єктних планів геологорозвідувальних робіт на нафту та газ» для структурних підрозділів ДГП «Західукргеологія», ВАТ «Укрнафта», філії ДК «Укргазвидобування».

За темою дисертації опубліковано 10 праць, серед них 7 статей у наукових фахових виданнях.

Обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, п"яти розділів основної частини, висновків. Обсяг роботи - 137 сторінки, включаючи ілюстрації (28 рисунків) та список використаних джерел (132 найменування).

Робота виконана під керівництвом доктора геол.-мінер. наук, головного наукового співробітника Інституту геології і геохімії горючих копалин НАН України Г.Ю. Бойка, якому автор висловлює щиру подяку за допомогу в підготовці дисертації, постійну підтримку і поради. Автор висловлює також подяку спеціалістам ДГП «Укргеофізика» Є. С. Дворянину, В.В. Гладуну, З.С. Герцику, Ю.В. Анищенку, М.Д. Будеркевичу, Д.Н. Лящуку, М.Ю. Войціцькому, ДГП «Західукргеологія» - Ю.З. Крупському, В.О. Котику, С.В. Коляді, М.М. Андрейчуку, ВАТ «Укрнафта» - Р.М. Окрепкому, В.Я. Колосу, М.Я. Алексєєвій, Л.М. Кузьмику, І. М. Наконечному, Т. І. Шумилу, В. І. Повховичу, Л.В. Михалевичу за корисні поради з проблемних питаннь. Автор віддає належне науковим співробітникам УкрДГРІ - В.О. Федишину, І Б. Вишнякову, Р.Т. Трушкевичу, Р.П. Морошану, за допомогу в процесі написання роботи та складанні графічних додатків. З глибокою шаною і вдячністю хочу згадати ім» я доктора геол.-мінер. наук, члена кореспондента НАН України, професора Львівського державного університету ім. І. Франка В.В. Глушка, який постійно цікавився роботою і націлював дисертанта на вирішення ключових проблемних питань геологічної науки.

Зміст роботи

буріння нафтогазоносність флішовий геологічний

1. Геолого-геофізична характеристика смуги зчленування Більче-Волицької та Бориславсько-Покутської зон Передкарпатського прогину.

Висвітлено геолого-геофізичну вивченість регіону. Основна увага приділена еволюції поглядів на тектонічну структуру Українських Карпат та Передкарпатського прогину. Серед визначних дослідників слід назвати А. Альта, Д. Андрусова, С. Вдовяжа, Г. Тейссейре, К. Толвінського, В. Уліга та ін. На наступному етапі геологію Карпатського регіону вивчали О.С. Вялов, В.В. Глушко, Г.Н. Доленко, В.Г. Корнєєва, І. М. Кухтін, М.Р. Ладиженський, М.В. Муратов, В.Б. Порфир"єв, В. І. Славін, В.Б. Сологуб, С. І. Субботін, В.М. Утробін, А.В. Хижняков, В.С. Буров, А.В. Чекунов та ін.

Значну увагу приділено науковим працям сучасних геологів С.С. Круглова, Г.Ю. Бойка, В.В. Колодія, Ю.М. Сеньковського, Б.Й. Маєвського, Ю.З. Крупського, І. Б. Вишнякова, М.Я. Вуля та ін.

У 50-ті роки широко пропагували схему тектонічного районування Карпатської гірської споруди М.В. Муратова. Він вважав, що Карпати - це великий мегантиклінорій, в ядрі якого розташований Мармароський масив.

З альтернативними побудовами покривної структури складчастої області виступив О.С. Вялов, який виділив окремі структурно-формаційні зони (покриви), розділені між собою насувами.

У продовж 60-70 років формуються сучасні погляди на будову Карпат і Передкарпаття. В 1968 році виходить фундаментальна праця В.В. Глушка про геолого-тектонічну будову Карпато-Балкано-Динарської гірської системи. В цей самий час публікуються «Тектонічна карта Українських Карпат масштабу 1:200 000» (редактори В.В. Глушко, С.С. Круглов). Зараз завдяки відпрацюванню сітки регіональних профілів МСГТ по трьох транскарпатських напрямках - Р-1 (Чоп-Горохів, 186 км), Р-2 (Берегово-Перемишляни, 233 км), Р-5 (Гринява-Чернівці, 120 км) - оцінено глибину залягання мезопалеозойської основи прогину, протрасовано Передкарпатський глибинний розлом, закартовано смугу високоперспективних в нафтогазовому відношенні фронтальних палеогенових складок алохтона Бориславсько-Покутської зони.

Особлива увага акцентується на будові зони зчленування автохтона Більче-Волицької та алохтона Бориславсько-Покутської зон Передкарпатського прогину. Згідно з сучасним тектонічним районуванням у межах Зовнішньої зони виділені Крукеницька, Косівсько-Угерська і Станіславська підзони.

Крукеницька підзона розташована в північно-західній частині прогину і обмежена з північного сходу Краковецьким розломом, на південному заході Самбірським покривом. В основі її залягають дислоковані рифейські відклади, які з кутовим та стратиграфічним неузгодженням перекриті потужною міоценовою теригенною моласою (до 4 км).

Косівсько-Угерська підзона на північному заході межує з Рава-Руською, а на південному сході - зі Станіславською підзоною. З внутрішньої сторони вона обмежена Крукеницькою підзоною та Самбірським покривом. Палеозойські і мезозойські відклади тут перекриті баденською та сарматською моласами.

Для Станіславської (Івано-Франківської) підзони характерне моноклінальне залягання баденських піщано-глинистих і хемогенних утворень із збільшенням потужності сарматської моласи на південний схід та північний захід.

У межах Більче-Волицької зони широкий розвиток отримали поздовжні Передкарпатський, Городоцький, Краковецький, Калуський, Судово-Вишнянський, Рава-Руський розломи, які розвивалися конседиментаційно. Більш молоді скидо-зсуви Хідновицький, Садковицький, Пинянський. Залужанський, Надвірнянський, Богородчанський створили блоковий стиль тектоніки.

Самбірський покрив простежений вздовж усього прогину від польсько-українського кордону на північному заході до долини Прута на південному сході. В районі Покутсько-Буковинських Карпат відзначається перегин покриву, ширина його становить 10-25 км. У тектонічному відношенні це покрив, відірваний від своєї основи і складений потужною товщею (до 4300 м) соленосних, гіпсоносних міоценових теригенно-глинистих молас, які в північно-східному напрямку насунуті на платформову частину прогину на відстань 15-18 км. Більшість дослідників цю зону вважають малоперспективною щодо локалізації покладів нафти та газу. Однак до молас воротищенської світи приурочені унікальні озекеритові родовища Прикарпаття (Борислав, Дзвиняч, Старуня) та великі родовища полімінеральних солей.

Бориславсько-Покутська зона є постійним об"єктом геолого-геофізичних досліджень, тут сконцентровані основні родовища нафти. На денній поверхні зона простежена у вигляді вузької смуги складнодислокованих відкладів крейди та палеогену. З південного заходу на неї насунена товща Скибового покриву.

Тектонічна будова зони досить складна. Це система пологозалягаючих підвернутих назад у північно-східному напрямку складок з пологими протяжними південно-західними і короткими, часто редукованими північно-східними крилами. Складки згруповані в яруси, які розділені між собою насувами. Поперечними скидо-зсувами Бориславсько-Покутська зона розбита на ряд блоків, зміщених по латералі та вертикалі.

На регіональних профілях Р-1, Р-2 та Р-5 в інтервалі часів 2.6 - 3.5 с виразно простежені відбиття, які автор відносить до фронтальних складок алохтона Внутрішньої зони - основного перспективного об"єкта для пошуків родовищ вуглеводнів. Локалізована смуга антиклінальних крейдово-палеогенових параавтохтонних флішевих складок шириною4-8 км та довжиною 120-140 км з глибиною залягання перспективних товщ 4-7 км.

2. Історія геологічного розвитку регіону в світлі нових геолого-геофізичних даних

Розташування літофацій у сучасному денудаційному зрізі Карпат, Передкарпатського та Закарпатського прогинів не відповідає палеогеографічній обстановці їх формування в минулі геологічні епохи. Ця обставина пов"язана з значними горизонтальними переміщеннями (насувами), які суттєво ускладнили тектонічну будову регіону. На основі всебічного аналізу геологічних, геофізичних (в першу чергу регіональних профілів КМЗХ, ГСЗ, МСГТ) досліджень в комплексі з фактичними матеріалами глибокого та надглибокого буріння простежено основні етапи альпійського розвитку смуги зчленування фронтальних складок Бориславсько-Покутської та автохтона Більче-Волицької зон Передкарпатського прогину.

В пізній юрі та на початку ранньої крейди територія Східних Карпат була сушею. На це вказує трансгресивне і незгідне залягання флішевих відкладів нижньої крейди на кристалічних сланцях Мармароського масиву. В результаті інтенсивної ерозійної діяльності, якої зазнавала гірська споруда, на прилеглих ділянках нагромаджувався теригенний матеріал. Один з басейнів осадконагромадження (Передкарпатський прогин) мав північно-західне простягання. На південно-західному та північно-східному бортах прогину зароджуються розломи, які впродовж альпійського мегациклу геологічного розвитку відігравали вирішальну роль у розташуванні літофацій.

У крейдово-палеогеновий час інтенсивно нагромаджуються флішоїдні теригенні відклади. На фоні загального занурення дна морського басейну відбуваються вертикальні інверсійні рухи, які зафіксовані в осадовій товщі у вигляді короткочасних внутрішньоформаційних розмивів з проявами вулканічної діяльності. Флішевий басейн з боку Східно-Європейської платформи обмежувався палеозойським підняттям, з південного заходу - ланцюжком островів, які були джерелами зносу теригенного матеріалу. На це вказують лінзи гравелітів, конгломератів, гальки палеозойських порід у розрізах стрийської світи верхньої крейди.

В умовах осадконагромадження Передкарпатського басейну суттєві зміни сталися в ранньоворотищенський час, коли рухи по повздовжніх регіональних розломах, утворюються насуви в алохтонних флішевих відкладах. Зі зростанням бокового тиску та у зв"язку з нерівномірним гравітаційним навантаженням окремих блоків земної кори зароджуються нахилені антиклінальні пластини. Подальші поштовхи привели до ковзання пластів у бік максимального занурення кристалічної основи. Такий механізм формування регіональних насувів, які розділяють окремі яруси складок Бориславсько-Покутської зони, є типовим для досліджуваної території. За аналогічною схемою відбулось утворення підкидо-насувів у тектонічних ярусах деяких ярусів, які обмежують окремі складки.

В стебницький час формується потужна червоноколірна товща теригенних відкладів. Для цього періоду характерна активізація горизонтальних переміщень крейдово-палеогенового флішу в північно-східному напрямку з утворенням ярусів складок, які викликані підсувами плити під гірську споруду на південний захід.

У сарматський час продовжуються підняття Карпат та міграція прогину в північно-східному напрямку.

Таким чином, літофаціальні особливості відкладів верхньої крейди, палеогену та міоцену Внутрішньої зони підтверджують, що умови їх осадконагромадження були різними. Ця ситуація спричинена активізацією вертикальних рухів по поздожніх глибинних розломах. Процес складкоутворення в Карпатах почався на межі палеогену і неогену. На цей час припадають перша потужна фаза складчастості та інверсія вертикальних рухів. Одночасно йде формування Передкарпатського прогину. Після першої карпатської фази тектогенезу північна окраїна флішевого басейну відокремилась від гірської споруди з наступним її зануренням. Ця смуга, власне, в подальшому слугувала основою Передкарпатського прогину. Природно, що на межі цих розчленованих елементів виник великий розлом, який розділяв гірську область та передовий прогин. На північний схід від прогину розташована окраїна Східно-Європейської платформи, яка була стабільною впродовж кайнозойської історії геологічного розвитку. Ця обставина привела до утворення на північний захід від прогину іншого розлому. Отже, на межі складчастої області з платформою виникає чи зароджується рифт, який протягом орогенного етапу відігравав важливу роль у формуванні Передкарпатського прогину.

До післясарматського часу приурочена третя стадія орогенезу з активізацією складчастих рухів (друга карпатська фаза). У цей період формується покривна структура Карпат з відповідним насуванням у північно-східному напрямку на Внутрішню зону прогину.

Заключна, четверта (неотектонічна) стадія розвитку настала після другої фази складчастості і продовжується до сьогодні. Складчаста область Карпат піднімається, руйнується під дією агентів вивітрювання з відповідним перенесенням уламкового матеріалу ріками в передгірську рівнину.

3. Умови формування Передкарпатського прогину на альпійському етапі розвитку

Основні закономірності геодинамічного розвитку Карпат з прилеглими Передкарпатським та Закарпатським прогинами добре узгоджуються з теоретичними передбаченнями розвитку регіону згідно з теорією літосферних плит. У ньому знаходять пояснення зародження та розвиток складчастої області і платформи.

Як було зазначено в попередньому розділі роботи, переломний момент в альпійській історії еволюції Карпат наступав на межі пізнього олігоцену та раннього міоцену. Режим регіонального розтягу кори змінюється на режим перманентного її стиску. На межі складчастої споруди та пасивної окраїни південно-західної частини Східно-Європейської платформи відроджується праобраз палеорифтової зони. З цього часу формується Передкарпатський прогин. Фундаментом Внутрішньої зони слугують флішоїдні, сильно дислоковані автохтонні товщі крейди та палеогену. Вона заповнюється повною серією нижніх і верхніх теригенних молас упродовж егерію та раннього сармату. Зовнішня зона почала розвиватися пізніше, і для неї характерні верхні моласи (баденій - ранній сармат). Зони по різному реагували на післясарматську (завершальну) фазу складчастості.

Основні складчасті рухи у Внутрішній зоні проявились у зім"ятті теригенних флішоїдних товщ у складки та закидання їх назад у північно-східному напрямку. Зовнішня зона не реагувала на деформації стиску. Тут утворилися типово платформені пологі структури: вали, флексури, брахіантикліналі. З метою пояснення механізму формування складчастої споруди та прогину звернемося до фактичних даних, які відомі нам сьогодні:

встановлена північно-східна моновергентність складчасто-покривної структури;

структурно-формаційні одиниці вищого рангу розташовані паралельно сучасному простяганню Карпат;

відзначена багатоярусність (І - V ярусів) флішевих складок Внутрішньої зони з різними амплітудами горизонтальних переміщень;

структурні яруси палеогенових флішевих складок Бориславсько-Покутської зони кулісоподібно зчленовуються між собою;

доведено блоково-ступінчасте занурення структурних елементів платформи та її облямування в південно-західному напрямку під сучасну гірську споруду Карпат;

по регіональних конседиментаційних розломних зонах відбуваються сучасні неотектонічні рухи, зафіксовані точними геодезичними зйомками.

На межі пізньої юри та ранньої крейди в Карпатах панував режим розтягу. Для цього періоду характерна тектоно-магматична активізація, яка супроводжувалася широким розвитком мережі регіональних поздовжніх скидо-зсувів. Імовірно, що на межі трохи піднятої гірської споруди та прикарпатського прогину зароджувалась активна зона - палеорифт. У подальшому, протягом альпійського етапу історії геологічного розвитку, ця структура була своєрідною зоною субдукції, в якій відбувалося спорадичне затягування континентальної кори (В.В. Глушко).

Під час періодичних проявів деформації стиску впродовж міоцену сформувалися нижній структурний поверх крейдово-палеогенових флішевих структур (параавтохтон) та І - V яруси складок алохтона Бориславсько-Покутської зони. Передкарпатський розлом (бортове порушення рифтової зони) з північного сходу обмежував поширення та переміщення алохтонних мас Внутрішньої зони.

Основні риси глибинної геологічної будови зони зчленування автохтона Більче-Волицької та алохтона Бориславсько-Покутської зон

За результатами комплексної інтерпретації геолого-геофізичних матеріалів геологічна будова Внутрішньої і Зовнішньої зон та їх платформової основи вивчені до глибини 3.5-4 км. Сучасні уявлення про геологічну будову зони зчленування автохтона Більче-Волицької та алохтона Бориславсько-Покутської зон базуються на даних геологічної зйомки, геофізичних досліджень (сейсморозвідка МСГТ, граві - та магнітометрія, електророзвідка), фактичних матеріалах глибокого і надглибокого буріння, дистанційних методів досліджень та їх науковому узагальненні. У зчленуванні можливі пошуки нових регіональних зон нафтогазонагромадження, що зараз є найактуальнішим завданням. На основі регіональних рекогносцирувальних та пошукових сейсмічних робіт вдалося прогнозувати смугу високоперспективних фронтальних антиклінальних складок Бориславсько-Покутської зони, які підтверджені фактичним матеріалом пробурених свердловин на площах Добромиль-Стрільбичі, Новоселиця, Довголука.

Відкритя нових покладів вуглеводнів слід очікувати і на південному сході Більче-Волицької зони де вже виявлено відоме Лопушнянське родовище нафти. За даними регіональних робіт у межах південно-східної частини зони закартовано 6 ліній антиклінальних піднять у піднасувних комплексах порід: Лопушнянсько-Петровецьку, Федьковицько-Шурдинську, Дихтинецько-Путильську, Яблуницько-Селятинську. Голошинсько-Гринявську та Громовецьку.

Дережицький перетин. Упродовж 90-х років у межах досліджуваної території виконані сейсморозвідувальні роботи МСГТ. Вони були базовими для виконання структурних побудов по відбиваючому горизонту в покрівлі еоцену другого і третього ярусів фронтальних складок Бориславсько-Покутської зони. Комплексне використання результатів геофізичних досліджень (сейсморозвідки МСГТ, гравіметрії) у бориславському перетині Внутрішньої зони дало підставу для моделювання глибинної геологічної будови (до 8-9 км).

Визначено Дережицьку складку розміром 7 х 3.5 км з перспективною площею 24.5 км²в межах замкнутої ізогіпси мінус 5400 м, а також Губицький перспективний об"єкт розміром 8 х 3 км і площею 24 км².

Дережицька та Губицька структури належать до третього ярусу складок, а саме параавтохтонних структур. З північного сходу ці складки обмежені площиною Передкарпатського розлому. Модель підтверджена геогустинним моделюванням. Ці об"єкти високо перспективні щодо відкриття нових родовищ нафти та газу і першочергові для постановки опорно-параметричного та пошукового буріння.

Довголуцький перетин. В останні роки завдяки застосуванню доскональних технологій ведення польових геофізичних робіт та обробки інформації на Довголуцько-Долинській площі більш виразно локалізована смуга антиклінальних піднять крейдово-палеогенових утворень алохтона Бориславсько-Покутської зони, які по Передкарпатському глибинному розлому межують із скинутими глибокозануреними мезозойськими (юра, крейда) автохтонними відкладами Більче-Волицької зони. Науковий аналіз матеріалів дозволив визначити Південно-Стинавську, Стинавську, Любинецьку, Довголуцьку і Нижньо-Довголуцьку структури.

З метою пошуків покладів нафти в палеогенових утвореннях Довголуцької структури Стрийською НГРЕ ДГП «Західукргеологія» пробурена свердловина 1-Довголука глибиною 5871 м. З інтервалу 5790-5800 м піднятий нафтоносний керн. За результатами комплексної інтерпретації даних промислової геофізики та газового каротажу інтервал 5770-5804 м палеогенових відкладів (менілітова світа) оцінений як нафтонасичений. Таким чином, свердловина підтвердила достовірність прогнозу та належність складки до фронту третього ярусу структур алохтона Бориславсько-Покутської зони.

По регіональному профілю Р-2 в інтервалі глибин 8-10 км простежені динамічно виразні відбиття, які ототожнені з крейдово та палеогеновими відкладами Внутрішньої зони в алохтонному заляганні. По лінії цього профілю виконано геогустинне моделювання. Суттєвих відмінностей в глибинних моделях, які базуються на даних геогустинного моделювання та матеріалах сейсморозвідки, не відзначено.

У 90-х роках у долинському перетині в межах Підберезької та Лисовицької площ були виконані профільні роботи МСГТ. В результаті цих досліджень закартована фронтальна палеогенова складка другого і третього ярусів Внутрішньої зони - Лисовицька, розміром 10 х 2 км та перспективною площею 20 км². Структура розбита поперечними порушеннями на окремі блоки. Апікальна частина другого ярусу обмежена ізогіпсою мінус 5100 м, третього - 5900 м.

Свердловина 419-Новоселиця з проектною глибиною 5600 м, яка мала розкрити палеогенові відклади, з досягненням глибини 5616 м вона розкрила міоценові утворення (поляницьку світу) і не виконала поставлене геологічне завдання. В 1992 році свердловину рекомендовано поглибити до 6200 м. На глибині 5995 м вона розкрила бистрицьку світу еоцену і тим самим підтвердила сейсмічний прогноз.

Таким чином, геофізичні (сейсморозвідка МСГТ, гравіметрія) дослідження на Довголуцько-Долинській площі суттєво уточнили геологічну будову центральної максимально прогнутої частини Передкарпатського прогину. В результаті комплексної інтерпретації геолого-геофізичної інформації зроблено такі висновки:

вперше у довголуцько-долинському перетині Внутрішньої зони визначені три яруси палеогенових флішевих структур, які в подальшому мають стати об"єктами для постановки геолого-розвідувальних робіт на нафту та газ;

підготовлено і паспортизовано Довголуцьку, Підберезьку та Лисовицьку структури з перспективною площею 52 км² та геологічними ресурсами 87 одиниць умовного палива;

доведено, що Передкарпатський розлом є північно-східною межею поширення фронтальних складок Внутрішньої зони;

визначено смугу високоперспективних на нафту та газ глибокозанурених структур фронту алохтона Бориславсько-Покутської зони шириною 5-8 км і довжиною 120-140 км.

Лопушнянський перетин. Відкриття в мезозойських відкладах автохтона Покутсько-Буковинських Карпат Лопушнянського нафтогазового родовища в останні роки дало підставу наростити геолого-геофізичні (головно сейсморозвідувальні) роботи, націлені на пошуки та підготовку під глибоке буріння нових об"єктів. Тут прокладено регіональний профільМСГТ Р-5 (Гринява-Чернівці) загальною довжиною 120 км по лінії свердловин 1-Гринява, 1-Шепіт, 1-Давидени, 1-Колинківці. Побудований сейсмогеологічний розріз по лінії Р-5 висвітлює геологічну будову площі до глибин 30-35 км. Детальна інтерпретація геофізичних даних дозволила встановити, що автохтонні відклади мезозою Більче-Волицької зони в південно-західному напрямку східцеподібно занурюються під гірську споруду Карпат до глибин 10-12 км. Регіональні геологічні побудови та геологічне тлумачення геофізичних даних показують, що в південно-західному напрямку потужність юрських, крейдових та палеогенових утворень збільшується до 700-800 м.

Зарічанський перетин. Сучасні геофізичні дослідження, виконані впродовж останніх років на південному сході Бориславсько-Покутської зони, похитнули традиційні уявлення про глибинну будову цього регіону та просторове розташування нафтогазоносних структур. На південний схід від Надвірнянського поперечного скиду в Ділятинській депресії локалізовано третій ярус структур (Нижньо-Битківський покрив), який представлений двома складками - Нижньо-Битківською і Нижньо-Ділятинською. Згідно із запропонованою моделлю Зарічанську структуру з перспективною площею 20 км² слід віднести до фронтальної частини алохтона Внутрішньої зони.

Підсумовуючи викладене, відзначимо:

вперше по регіональних профілях Р-1, Р-2 і Р-5 збудовані сейсмогеологічні розрізи, які висвітлюють глибинну будову Передкарпатського прогину та складчастої споруди Карпат до глибин 12-18 км;

протрасовано регіональний Передкарпатський розлом по лінії Дережиця-Лисовичі-Зарічне з амплітудою скиду 2-3 км;

підтверджено блоково-східцеподібне занурення автохтонних відкладів мезозою Більче-Волицької зони в південно-західному напрямку під гірську споруду Карпат;

на південному сході Зовнішньої зони простежено нарощення потужності відкладів юри, крейди та палеогену;

згідно з сучасним тектонічним районуванням Західного регіону, Лопушнянська підзона віднесена до рангу окремої структурної одиниці.

Нафтогазоносність

Аналіз геолого-геофізичної інформації показує, що основні родовища нафти та газу Західного регіону приурочені до зон регіональних глибинних розломів. Спрогнозована смуга параавтохтонних палеогенових складок є першочерговою на постановку подальших геолого-розвідувальних робіт.

На 1.01.1998 року початкові потенційні ресурси вуглеводнів Західного регіону становили 1755.9 млн. тонн у тому числі: нафти - 707.1 млн. тонн, конденсату - 9.8 млн. тонн, вільного газу - 967.3 млрд, м³. Розвіданість запасів нафти 23%, вільного газу 41.3%, конденсату 56.6%.

У палеогенових відкладах Бориславсько-Покутської зони розвідано та експлуатується 38 нафтових, нафтогазових та газоконденсатних родовищ. Виконана оцінка ресурсів за глибиною свідчить, що в інтервалі 4-7 км локалізуються значні ресурси вуглеводневої сировини (близько 130 млн. тонн умовного палива). Згідно з побудовами перед фронтом вже відомих складок І - ІІІ ярусів в бориславському, долинському та надвірнянському перетинах закартовані глибокозанурені флішеві утворення. Ці об"єкти розкриті свердловинами на площах Добромиль-Стрільбичі, Довголука, Танява, Новоселиця та ін. Перспективними на нафту та газ слід вважати Дережицьку, Трускавецьку, Довголуцьку, Лисовицьку, Новоселицьку, Слобода-Рунгурську, Зарічанську фронтальні палеогенові флішеві складки Внутрішньої зони та мезокайнозойський (крейда, юра, палеоген) піднасувний комплекс утворень Покутсько-Буковинських Карпат.

Підраховані геологічні ресурси вуглеводневої сировини фронтальних складок Внутрішньої зони за даними багатофакторного аналізу становлять 166.4 одиниці умовного палива.

Висновки

На основі комплексної інтерпретації геолого-геофізичної інформації по транскарпатських регіональних профілях МСГТ Р-1 (Чоп-Горохів), Р-2 (Берегове-Перемишляни), Р-5 (Гринява-Чернівці), даних граві - та магнітометрії, фактичних матеріалів глибокого та надглибокого буріння обгрунтована модель геологічної будови смуги зчленування автохтона Більче-Волицької та алохтона Бориславсько-Покутської зон Передкарпатського прогину.

Локалізований Передкарпатський розлом, який перманентно розвивався впродовж всієї історії геологічного розвитку регіону і розділяв діаметрально-протилежні за своєю будовою структурно-формаційні зони. З одного боку він був надійним бар"єром на шляху просування крейдово-палеогенових флішевих мас у північно-східному напрямку алохтона Внутрішньої зони, з другого - надійним буфером для гасіння горизонтальних рухів на орогенному етапі розвитку.

Поздовжні розломи глибинного закладання відігравали роль упорів для стримування в північно-східному напрямку руху консолідованих осадків. В результаті цього утворилися окремі покриви, які в подальшому трансформувалися в структурні поверхи.

На основі регіональних та рекогносцирувальних профілів МСГТ і гравіметричного моделювання підтверджено блоково-ступінчасте занурення мезопалеозойської основи на південний захід під гірську споруду Карпат.

З позицій тектоніки літосферних плит реконструйовано геодинамічний розвиток на орогенному етапі формування прогину.

Висвітлені причини та механізми утворення великих покривів, ярусів крейдово-палеогенових складок Бориславсько-Покутської зони.

На основі інтерпретації регіональних профілів зроблена оцінка потужності осадового чохла прогину, яка становить 12-18 км.

Локалізовано смугу високоперспективних на нафту та газ прогнозно-продуктивних флішевих структур, належних до фронту Внутрішньої зони: дережицько-трускавецько-довголуцька, лисовицько-підберезька, зарічанська.

Дані рекомендації на постановку деталізаційних геофізичних робіт з метою підготовки структур під глибоке буріння.

Підраховані геологічні ресурси перспективних структур, які становлять 166.4 одиниці умовного палива. Середні ресурси одного об"єкта 16.6 одиниці умовного палива.

Першочерговими для постановки опорно-параметричного буріння слід вважати Дережицьку, Міжрічинську, Яблуницьку, Путильську, пошукового - Трускавецьку, Довголуцьку, Нижньо-Довголуцьку, Лисовицьку і Підберезьку палеогенові структури.

Основні результати дисертації викладені в таких публікаціях

Бодлак П.М., Лящук Д.Н., Чебан В.Д. Техніко-методичні проблеми детальної розвідки об"єктів у Передкарпатському прогині // Нафтова і газова промисловість. - 1998. - №5. - С. 31-33.

Бодлак П.М., Чебан В.Д. Регіональні сейсморозвідувальні роботи в Карпатському регіоні та Волино-Поділлі: результати і перспективи // Мінеральні ресурси України. - 1998. - №3. - С. 21-24.

Бодлак П.М. Основні напрямки геофізичних досліджень ЗУГРЕ на 1999 рік і на перспективу в Західному регіоні // Геологія і геохімія горючих копалин. - 1999. - №1. - С. 107-113.

Переспективи відкрить нових покладів вуглеводнів в Долинському нафтогазо-промисловому районі за даними сейсмічних досліджень / П.М. Бодлак, В.Д. Чебан, І. М. Наконечний, М.А. Ясляр // Геологія та розвідка нафтових і газових родовищ: Збірник наукових праць. №36.-Івано-Франківськ: ІФДТУНГ.1999.-С. 312-323.

Бодлак П.М. Геодинамічні умови формування Передкарпатського прогину // Геологія та розвідка нафтових і газових родовищ: Збірник наукових праць. №36.-Івано-Франківськ: ІФДТУНГ.1999.-С. 297-305.

Бодлак П.М., Кудла П.Й. Перспективи газоносності південно-західної частини Мукачівської западини за даними геофізичних робіт // Геологія та розвідка нафтових і газових родовищ: Збірник наукових праць. №36.-Івано-Франківськ: ІФДТУНГ.1999.-С. 324-330.

Бодлак П.М., Гневуш В.В., Яремін І. Я. Прогноз газоносності верхньобаденських відкладів на Богородчанській площі за даними сейсморозвідки // Геологія та розвідка нафтових і газових родовищ: Збірник наукових праць. №36.-Івано-Франківськ: ІФДТУНГ.1999.-С. 331-333.

Бодлак П.М., Чебан В.Д. Геодинамічна модель Передкарпатського прогину за даними регіональних досліджень МСГТ // Нафта-Газ України: Зб. наук. працьоп. 5-ої Міжнар. конф. «Нафта-газ України-98». (Полтава, 15-17 вересня). Том.2.-Полтава: УНГА, 1998.-С. 348.

Перспективи нафтогазоносності Лисовицької площі / Л.С. Мончак, Д. І. Аронський, В.Г. Осадчий, П.М. Бодлак, І. М. Наконечний // Проблеми і перспективи науково-технічного прогресу АТ «Укрнафта» в умовах ринку.-Івано-Франківськ, 1996.

Krupski J., Cheban W., Bodlak P., Lisoon S. Position of the East and West European platforms at Volyno-Podilla // Geophysical journal. - 1997.-T.19. №1.-P.143.

Размещено на Allbest.ru