Геологічна будова та речовинний склад руд родовища золота "Майське" (Середнє Побужжя)

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Івана Франка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук

ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА ТА РЕЧОВИННИЙ СКЛАД РУД РОДОВИЩА ЗОЛОТА "МАЙСЬКЕ" (Середнє Побужжя)

Спеціальність 04.00.11 - геологія металевих і неметалевих корисних копалин

Меркушин Ігор Єгорович

Львів 2000



УДК 553.411: 549.12 (477.74)

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка на кафедрі геології корисних копалин.

Науковий керівник - доктор геолого-мінералогічних наук Бобров Олександр Борисович, професор кафедри геології корисних копалин

Офіційні опоненти:

- доктор геол.-мін. наук Нечаєв Сергій Валентинович, головний нау-ковий співробітник ІГМР НАН України (м. Київ);

- доктор геол.-мін. наук Яценко Герман Михайлович, головний нау-ковий співробітник геологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.

Провідна установа:

- Державний науковий центр радіогеохімії навколишнього середовища НАН України (м. Київ).

Захист відбудеться "20" березня 2000 р. о 15³⁰ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.04 у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Адреса: 290005, м. Львів, вул. Грушевського, 4, геологічний факультет, ауд. 219.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий "19" лютого 2000 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, канд. геол.-мін. наук Є.М. Сливко.

родовище золоторудний склад



Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В останні 10-15 років виробничими організаціями Геолкому України в межах Середнього Побужжя відкрито низку перспективних ділянок з промисловою золоторудною мінералізацією. Очевидна промислова цінність цих об'єктів підсилюється високою технологічністю руд (зокрема, на родовищі "Майське"), що дозволяє розглядати їх в якості одних із найперспективніших на території Українського щита. В той же час особливості їх геолого-структурної позиції, будови та закономірностей розташування промислового золотого зруденіння залишаються або слабо вивченими, або неоднозначними, що потребує проведення спеціалізованих детальних досліджень. Вирішення зазначеного кола проблем є надзвичайно актуальним для подальшого розвитку мінерально-сировинної бази золота України.

Мета роботи - вивчення геологічної будови та речовинного складу руд і рудовмісних порід Майського золоторудного родовища, а також розробка прогнозно-пошукових критеріїв та ознак золотого зруденіння в його межах.

Завдання досліджень: 1) встановлення геологічної позиції золоторудного родовища "Майське" в структурі Саврансько - Синицівської площі; 2) з'ясування структури родовища; 3) визначення формаційної належності та речовинного складу рудовмісних товщ; 4) реконструювання домігматитового складу та структури розрізу родовища; 5) встановлення речовинного складу, позиції в розрізі та умов утворення рудоконтролюючих метасоматитів; 6) виявлення продуктивних мінеральних асоціацій; 7) розробка прогнозно-пошукових критеріїв та ознак золотого зруденіння родовища "Майське".

Наукова новизна. Вперше у практиці ведення робіт на золоторудних родовищах України застосовано комплексний підхід з використанням взаємонезалежних методів досліджень. Проведено комплексні (формаційні, структурно-геологічні, петрографічні, мінералогічні та мінералого-фізичні) дослідження Майського родовища, що включали вивчення рудовмісних порід, рудоконтролюючих метасоматитів та рудних мінералів. Встановлена структура родовища, просторове положення та внутрішня будова головних рудних зон в його межах. Виявлена визначальна роль у локалізації промислового золотого зруденіння біотит-кварц-олігоклазових метасоматитів, що виділені у нову золоторудну формацію. В результаті проведених досліджень розроблено комплекс прогнозно-пошукових критеріїв та ознак золотого зруденіння, який можна застосувати для пошуків об'єктів-аналогів у межах чарнокіт-гранулітових структурно-формаційних комплексів (СФК) Українського та інших давніх щитів світу.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані автором результати широко використовуються геологами ПЗЕ № 46 ДГП "Кіров-геологія" для виявлення і картування потенційно рудоносних ділянок як на площі родовища, так і в межах усієї Саврансько-Синицівської площі. Виз-начений комплекс прогнозно-пошукових ознак золотого зруденіння дав змогу оперативно (вже на стадії польової документації свердловин) виділяти рудні інтервали та виконувати їх першочергове опробування, що сприяло скороченню термінів проведення та здешевленню геолого-розвідувальних робіт. Окрім того, в процесі виконання роботи автором розроблено, апробовано та впроваджено в геологорозвідувальний процес оптимальний комплекс методик вивчення золоторудних родовищ даного типу.

Фактичний матеріал та особистий внесок здобувача. Фактичний матеріал, покладений в основу дисертації, зібраний автором під час польових робіт за темою Гз-032Б, а також протягом трьох років навчання (1995-1998 рр.) в очній аспірантурі під керівництвом професора О.Б. Боброва на кафедрі геології корисних копалин геологічного факультету Львівського держуніверситету імені Івана Франка. З 1993 по 1998 рр автором особисто задокументовано керн близько 70 глибоких свердловин, відібрано і підготовлено понад 2000 проб на мінералогічний, мінераграфічний, рентгеноструктурний, мікрозондовий, силікатний, спектральний, сцинциля-ційний, атомно-абсорбційний та інші види аналізів. Автором складено геолого-петрографічну карту Майського родовища у масштабі 1:2000, побудовано розрізи та кореляційні колонки по усіх наявних перетинах родовища в масштабі 1:500 та 1:1000, розроблено критерії та ознаки промислового золотого зруденіння. Автором також виявлені закономірності розміщення та будови рудних зон, проведено мінералогічні, петрохімічні та петрологічні дослідження. При підготовці роботи використано результати аналізу фондової та опублікованої літератури.

Фактичний матеріал автора стосовно положення, структури, геологічної будови та контролю золотого зруденіння родовища "Майське" покладено в основу статей "Геологія та структура Майського золоторудного родовища (Середнє Побужжя)", "Тектоническое строение и этапы формирования структуры Савранского рудного поля (Среднее Побужье)"; "Майское золоторудное месторождение: новый промышленно-генетический тип"

В статті "Геологічна позиція та вік гранітів Майського золоторудного родовища (Середнє Побужжя)" наведені результати досліджень позиції та віку апліто-пегматоїдних лейкократових гранітів, які відігравали значну роль у формуванні золотого зруденіння.

Результати мінералогічних, петрографічних та петрохімічних досліджень викладені у роботах "Піротин у рудних зонах Майського золото-рудного родовища: особливості складу та місце в процесі рудоутворення"; "Precise ¹⁸⁷Re - ¹⁸⁷Os Ages for Au Deposits in Ukrainian Shield"; "Роль пирротина в локализации золотого оруденения в метаморфических формациях Украинского щита"; "Особенности пирротиновой минерализации и ее роль в формировании золотого оруденения месторождения "Майское".

Положення та речовинний склад рудних зон описано у роботах "Строение и вещественный состав руд золоторудного месторождения "Майское" (Украинский щит)"; "The Composition of the Au Deposit "Mayskoe".

Апробація та впровадження результатів. Результати проведених досліджень було використано у 4 науково-дослідних звітах Львівського держуніверситету, а також впроваджено в процес проведення оцінюваль-них та розвідувальних робіт на родовищі "Майське". Головні положення дисертаційної роботи доповідались на наукових конференціях Львівського держуніверситету ім Ів. Франка (1996-1998 рр.), а також на міжнародних конференціях "Молодь та проблеми геології" (Томськ, 1997, 1998 рр.), "Сучасні проблеми геології, пошуків, розвідки та оцінки родовищ корисних копалин" (Москва, 1997 р), EUG 9, EUG 10 (Страсбург, Франція, 1998, 1999 рр.), "Precambrian gold in the Fennoscandian and Ukrainian Shields and related areas" (Трондхейм, Норвегія, 1999 р.), "Наукові основи прогнозування, пошуків та оцінки родовищ золота" (Львів, 1999).

Публікації. По темі дисертації опубліковано 16 робіт, які підготовлені у співавторстві, з них 6 статей і 10 тез доповідей міжнародних конференцій. Проміжні результати досліджень викладено у 4 науково-дослідних звітах Львівського держуніверситету.

Структура та об'єм роботи. Дисертація містить вступ, 6 розділів, висновки та список літератури з 116 найменувань, супроводжується 87 малюнками та 11 таблицями. Текстова частина викладена на 140 машино-писних сторінках.

Користуючись можливістю, автор щиро дякує своєму науковому керівникові доктору геол.-мін. наук., професорові кафедри геології корисних копалин О.Б. Боброву за постійну увагу, допомогу та турботу під час напи-сання роботи.

Окрему подяку автор висловлює неперевершеному знавцеві петрографії - науковому співробітнику НДЧ геологічного факультету Н.О. Гнутенко за численні консультації та бажання допомогти в будь-який момент.

Великий внесок у підготовку роботи зробили: доктор геол.-мін. наук, професор, завідувач кафедри загальної геології, А.О. Сіворонов, канд. геол.-мін. наук, доцент кафедри мінералогії Л.З. Скакун, ст. науковий співробітник В.О. Фаворов, науковий співробітник С.В. Бірук. Написання дисертації значною мірою залежало від їх доброзичливого ставлення та можливості постійної співпраці.

Автор радий можливості подякувати колегам, з якими йому довелося працювати та обговорювати дискусійні питання геології об'єкту досліджень: доктору геол.-мін. наук, професорові В.П. Кирилюку, канд. геол.- мін. наук, доценту А.М. Лисаку, зав.лаб. В.І. Павлову, канд. геол.-мін. наук, доценту І.Т. Бакуменку, ст. науковому співробітнику О.Р. Литвиновичу, науковому співробітнику І.В. Мудровській.

Написання роботи стало можливим завдяки добрим стосункам та все-бічній підтримці колег-виробничників ДГП "Кіровгеологія": головного геолога об'єднання О.Ф. Маківчука, головного геолога ПЗЕ № 46 В.М. Сергієнка, геолога ПЗЕ № 46 В.І. Погукая та багатьох інших, яким автор дякує за допомогу та надання можливості оперативного ознайомлення з різноманітними польовими матеріалами.

Велику допомогу в оформленні роботи надали Л.В. Федоренко та О.В. Волошин, яким автор щиро вдячний.



Зміст роботи

У розділі 1 "Позицiя родовища в межах Днiстерсько-Бузького геоблока Українського щита" показано, що Саврансько-Синицівська площа, в межах якої знаходиться золоторудне родовище "Майське", займає північну частину меридіонально орієнтованої Голованівської шовної зони, розташованої на межі Гайворонського та Голованівського блоків (Нечаев и др., 1994.; Карта..., 1987). Побузький чарнокіт-гранулітовий СФК представлений тут наступними формаціями (знизу догори): суперкрустальною гіперстеновою гнейсо-кристалосланцевою та плутоно-метаморфічною гнейсо-ендербітовою; суперкрустальною лейкогранулітовою та плутоно-метаморфічною гнейсо-аляскітовою; суперкрустальними високоглиноземисто-кварцитовою, конда-літовою та евлізитовою формаціями. Родовище приурочене до килеподібної антикліналі, яка відділяє східне крило Савранської синкліналі від розташованої далі на сході Слюсаревської синкліналі. Синклінальні форми району складені діафторованими утвореннями лейкогранулітової, а ядро антикліналі - гіперстенової гнейсо-кристалосланцевої формацій.

У розділі 2 "Структура родовища" розглядається рудоконтролююча структура, яка представлена чiтко вираженим флексуроподiбним ускладненням пiвнiчно-схiдного крила Савранської синклiналi (рис. 1) в зоні субширотно орiєнтованого шарнірного підкиду з крутопадаючим зміщувачем та амплітудою горизонтального розходження маркувальних пластів у 0.65 км. Цим розломом родовище умовно поділяється на північну та південну частини. За рахунок наявності розривів поперечної орієнтації (Аз.прост. 35^_ + 5^_) крила рудовмісної флексури розбиті на низку окремих блоків довжиною від 30-60 до 200-300 м. За простяганням крил флексури напрямок падіння порід змінюється: пiвнiчне крило є перекинутим на пiвнiчний-схiд та простягається в захiд-пiвнiчно-захiдному напрямку. Дещо схiдніше, в ділянці замикання флексури, падiння зми-каючого крила повільно змінюється вiд перекинутого до нормального у пiвнiчно-схiдному напрямку. Приблизно на лiнiї субширотного розлому в пiвденному крилі флексури падiння порiд знову стає перекинутим. Такий характер залягання зберiгається до лiнiї бурового профiля 18+50. Мiж буровими профiлями 18+50 та 17+30 породи залягають субвертикально, і далі (в напрямку простягання), нормальне падiння стає домінуючим до південної межі родовища (профiль 7). Кути падіння порід - від 80 до 90^_ . Повна підпорядкованiсть складчастих форм рiзних порядкiв, яка спосте-рігається на родовищі, свiдчить про гармонiйну одноактно сформовану плікативну структуру об'єкту досліджень.

У розділі 3 "Речовинний склад рудовмiсних порiд" описані породи родовища, представлені утвореннями лейкогранулітової та гіперстенової гнейсо-кристалосланцевої формацій чарнокiт-гранулiтового СФК. Явища ультраметаморфiзму, що супроводжували останнiй етап регресивного метаморфiзму амфіболітової фації практично повністю переробили суперкрустальні та пов'язані з ними плутоно-метаморфiчні формацiї гранулітової фації метаморфізму. Вихідні породи при цьому зазнали метаморфічної диференцiації, плагіомігматизації та калішпатизації. Синхроннi дiафторезу тектонiчнi рухи при поступовій змiнi характеру деформацiй вiд пластичних до крихких призвели до утворення численних поздовжнiх зон мілонiтизацiї, бластомілонiтизацiї, дроблення та катаклазу. Таким чином, на мiсцi i в об'ємi розповсюдження суперкрустальних і пов'язаних з ними плутоно-метаморфiчних формацiй гранулітової фації метаморфізму виникла нова плутоно-метаморфогенна породна асоціація, до складу якої входять різноманітні мігматити, пегматоїдні утворення та кремне-лужні метасоматити. Практика робіт на родовищi показала, що при детальному картуваннi вкрай необхідною є реконструкція домігматитової структури розрізу. Формальний пiдхiд, без урахування закономiрностей розповсюдження та взаємовiдношень усiх петрографiчних вiдмiн, якi входять до складу мiгматитiв, може призвести до хибної iнтерпретацiї фактичних даних. Це негативно відображається на дешифруванні рудоконтролюючих факторiв при прогнозній оцiнцi об'єкту. Тому одним із основних завдань автора було максимально повне відтворення властивих суперкрустальній частині розрізу особливостей. Головним при цьому є реконструкція складу вихідних формацiй та виявлення закономiрностей їхньої внутрiшньої впорядкованності.

Суперкрустальнi утворення. Смуга розвитку порід "майського" типу, серед яких локалізується промислова мінералізація золота, розта-шована у межах антіклінального виступу між Савранською та Слюсаревською синформами і належить, вірогідно, до зони поступового переходу мiж утвореннями верхньої частини гіперстенової гнейсо-кристалосланцевої формації та низами лейкогранулiтової формацiї. Про це свідчать речовинний склад суперкрустальних порід, закономірності їх внутрішньої організації, відсутність значної кількості "типоморфних" породних відмін, властивих "строкатій" частині лейкогранулітової формації, а також характер магнітних аномалій, які викликані цими утвореннями. Нечіткий, поступовий характер контакту між гіперстеновою та лейкогранулітовою формаціями в межах усього регіону відзначається багатьма дослідниками (Щербаков, 1975; Венедиктов, 1978; Кирилюк, 1997). Ця обставина дещо ускладнює формаційне розчленування даних порід у межах невеликих за площею ділянок, значні частини яких можуть потрапляти у зони таких переходів різних формацій на їх контакті. Породному комплексу, який поширений на площі родовища, притаманні риси обох формацій, що контактують. Але, незалежно від складності проблеми формаційної діагностики розрізу, виявлені нами закономірності речовинного складу та внутрішньої будови рудовмісної товщі дають змогу впевнено її картувати принаймі в межах Саврансько-Синицівської площі. У дисертаційній роботі на основі узагальнення всієї сукупності наявних геологічних даних рудовмісна товща віднесена нами до низів лейкогранулітової формації, а її границя з верхами гіперстенової гнейсо-кристалосланцевої формації умов-но проведена за чітко вираженою тектонічною зоною.

Наявні геологічні та петрохімічні дані свідчать на користь первинно вулканогенного генезису більшості суперкрустальних порід та наявності субзгідних інтрузій ортопіроксенітів з утворенням єдиної вулкано-плутонічної асоціації.

Формацiя гіперстенових гнейсів та кристалосланців. Вiдклади цієї формації широко розповсюджені у Середньому Побужжi та займають найнижче стратіграфічне положення у розрізі докембрію Синицівської площі (Лазько и др., 1975). В межах родовища утворення формацiї поширені на пiвночі площі. Породи представлені плагіогнейсами, роговообманково-біотитовими кристалосланцями, кальцифірами та ортопіроксеновими кристало-сланцями.

Лейкогранулітова формація. У відомих стратотипах (Лысак и др., 1980, Пащенко, 1998) лейкогранулітова формація має двочленну будову: нижня "строката" частина складена двопіроксеновими кристалосланцями з прошарками плагіогнейсів, кальцифірів, графіт- та магнетитвмісних порід і двопольовошпатових гнейсів; до складу верхньої частини входять переважно двопольовошпатові гнейси.

За винятком пiвнiчної та південно-східної ділянок, породи нижньої парагенерації лейкогранулітової формації займають решту частини площi родовища (причому двопольовошпатові гнейси у розрізі відсутні). Нами вони розчленовані на вісім пачок: 1. Пачка ритмічного перешаровування біотитових плагіогнейсів, роговообманково-біотитових кристалосланців та амфіболітів з прошарками метаультрамафітів (потужність 54-62 м). 2. Біотитові плагіогнейси з поодинокими прошарками роговообманково-біотитових кристалосланців, амфіболітів та метаультрамафітів (потужність 15-22 м). 3. Пачка пере-шаровування роговообманково-біотитових кристалосланців, амфіболітів та метаультрамафітів з прошаками біотитових плагіогнейсів (потужність 55-72 м). 4. Біотитові плагіогнейси з окремими прошарками роговобманково-біотитових кристалосланців, амфіболітів та метаультрамафітів (потужність 7-19 м). 5. Пачка перешаровування контрастих за складом порід - біотитових плагіогнейсів та амфіболітів (потужність 40-60 м). 6. Біотитові плагіогнейси з підлеглими прошарками роговообманково-біотитових кристалосланців та амфіболітів (потужність 10-27 м). 7. Ритмічне перешаровування біотитових плагіогнейсів, роговообманково-біотитових кристалосланців та амфіболітів (потужність 31-45 м). 8. Біотитові плагіогнейси з прошарками біотит-роговообманкових кристалосланців, амфіболітів та метаультрамафітів (потужність > 60 м). Загальна потужнiсть вiдкладiв нижньої частини формацiї у перетині профiлю 28 становить понад 370 м. Її будова є ритмічною, що прояв-ляється у чергуванні контрастних за складом та суттєво плагіогнейсових пачок (рис. 2). У межах контрастних за складом пачок спостерігаються елементарні породні ритми дво- та тричленної будови: роговообманково-біотитовий кристалосланець > біотитовий плагіогнейс, амфіболіт > біотитовий плагіогнейс, амфіболіт > роговообманково-біотитовий кристалосланець > біотитовий плагіогнейс.

Встановлено, що утворення 1-ї, 2-ї, 3-ї та (частково) 4-ї пачок складають північно-західне та південно-східне крила флексури. Породи, які входять до складу 5-ї, 6-ї, 7-ї та 8-ї пачок, утворюють змикаюче крило флексури, а далі за простяганням на півдні площі майже повністю асимілюються масивом лейкократових апліто-пегматоїдних гранітів.

Плутоно-метаморфічна асоціація. Для порід плутоно-метаморфічної асоціації замість загального терміну "мігматит" у роботі викорис-тані наступні назви: плагіомігматити, диференційовані плагіогнейси та двопольовошпатові мігматити. Зважаючи на характер генезису (який є наслiдком загального спрямування еволюцiї процесiв кремне-лужного метасоматозу) та особливу рудоконтролюючу роль деяких петротипiв, видiляється значна група метасоматичних порiд. Основними їх представни-ками є: очковi метабластичнi гнейси, бiотит-кварц-олiгоклазовi, кварц-олігоклаз-біотитові, кварц-біотитові, силіманіт-кордієрит-гранат-біо-тит-кварцові метасоматити тощо.

Петрохімічна характеристика порід. У передрудний етап породи зазнали iнтенсивних метасоматичних перетворень, що вiдбилися у процесах кремне-волужного метасоматозу та кислотного вилуговування. Бiльш раннi утворення та крайовi зони складенi породами, у формуванні яких переважали процеси вилуговування та кремневокислого метасоматозу. Вони змiнюються у часi та просторi продуктами кремневокалiєвого метасоматозу.

Для петрохiмiчної характеристики метасоматично змiнених порiд до- та синпегматоїдного етапу розвитку використано 32 хiмiчних аналiзи. Баланс речовини перерахований за відомою методикою (Казицын, Рудник, 1968) з урахуванням пористостi порiд. Зміна хімічного складу порід відбувається зі збільшенням кількості лугів та кремнезему на фоні інтенсивного виносу кальцію та магнію. Продуктами перетворення суперкрустальних порід основ-ного складу є біотитити, кварц-біотитові та біотит-кварцові породи, кварц-олігоклаз-біотитові, силіманіт-кордієрит-гранат-кварц-біотитові та біотит-гранат-олігоклаз-кварцові метасоматити. Прогресуюча калішпатизація призводить до утворення калішпатизованих різновидів метасоматитів. По плагіогнейсах, відповідно, утворюються спочатку метабластичні гнейси, а далі - біотит-кварц-олігоклазові, біотит-гранат-олігоклаз-кварцові метасоматити та їх калішпатизовані відміни. Кінцевими продуктами процесів кремне-лужного метасоматозу та кислотного вилуговування є пегматоїди, мобілізати суттєво кварцового складу та лейкократові апліто-пегматоїдні граніти.

Плутонічні утворення. На площi робiт виявлено два просторово індивiдуалiзованих параавтохтонних гранітних масиви палінгенно-метасоматичного походження: Пiвденний та Пiвнiчний. Південний складений переважно аплiто-пегматоїдними лейкократовими гранiтами, з якими посту-повими переходами пов'язані бiотитові пегматоїдні граніти, бiотит-кварц-мікроклiнові пегматити та мiкроклiн-кварцові жильні мобiлiзати. Абсолютний вік гранітів, визначений за цирконом уран-свинцевим методом, становить 2379 78 млн. років (Бобров та ін. 1999), вік пегматоїдів - 2004 млн. років (Степанюк, 1997). Північний масив представлений турмаліновмісними аплітовидними та пегматоїдними гранітами. Абсолютний вік аналогічних гранітів, які складають Янішивський масив, визначений прямим термоемісійним методом за співвідношенням ²⁰⁷Pb/²⁰⁶Pb у цирконі, становить 1960 млн. років (Ярощук, Шварц и др., 1996).

У розділі 4 "Закономірності просторового положення, будова та речовинний склад рудних зон" описані закономірності літологічного та структурного контролю рудних зон. Важливою особливiстю Майського родовища є чiткий структурний та речовинний контроль зруденiння. Двi головнi руднi зони приуроченi до крил флексуроподiбної складчастої форми з вертикальними шарнiрами, яка обумовлює загальний структурний каркас родовища. Розподiл рудних зон в межах як пiвнiчного, так i пiвденного крил флексури пiдпорядкований чiтко проявленій просторовій зональностi розповсюдження плутонічних, плутоно-метаморфiчних та метасоматичних утворень, а також речовинним складом ритмiчно побудованого супер-крустального розрiзу. Переважна частина рудних зон фiксується у межах видовжених вузьких (150-200 м) смуг маркувальних магнітоактивних горизонтів, які на пiвночi площi концентруються в пiвнiчно-схiднiй частинi крила флексури, а на пiвднi - уздовж східного екзоконтакту масиву лейко-кратових гранiтiв. Такi смуги концентрацiї рудних зон ми називаємо рудоносними дiлянками, приосьові частини яких займають головнi руднi зони (див. рис.1).

Головна Пiвнiчна рудна зона простежена у пiвнiчному крилi флексури. З пiвнiчного-західної частини родовища (профiль 32) рудна зона простягається на пiвденний-схiд до профiлю 19+40, як мiнiмум, на 1.2 км при потужностi вiд 30 до 50 м.

Головна Пiвденна рудна зона картується в межах рудоносної дiлянки, яка розташована вздовж контакту Південного гранітного масиву вiд лiнiї профiлю 26 до профілю 7 на пiвденно-схiдному фланзі родовища. При цьому до профiлю 12+10 Пiвденна рудна зона спостерiгається як єдине широтне (до профiлю 19+40) геологiчне тiло потужнiстю до 40-50 м з подальшою зміною простягання у схiд-пiвденно-схiдному напрямку. Вiд профiлю 12+10 зона розпадається на двi складові, що прослiдковуються до пiвденно-східного обмеження площi. Неповна вивчена (вiд профiлю 26) протяжність зони становить близько 2-х км.

Внутрiшня будова рудних зон. Головні руднi зони родовища мають складну внутрiшню будову, зумовлену багатостадiйнiстю формування рудо-носних дiлянок, у центральних частинах яких просторово суміщені прояви різноманітних петрогенетичних та рудних процесів. Головні рудні зони контролюються 3-ю пачкою перешаровування контрастних за складом (вiд метаультрамафiтiв до бiотитових плагiогнейсiв) суперкрустальних порiд, бiльша частина яких плагiомiгматизована або перетворена у метабластичнi гнейси та бiотит-кварц-олiгоклазовi метасоматити. Накладений кремне-калiєвий метасоматоз та процеси кислотного вилуговування призводять до нерівномiрної калiшпатизацiї, силiманiтизацiї, мусковiтизацiї та окварцювання порід розрізу. Верхнє обмеження рудних зон часто фiксується за пластом вiдносно незмiнених амфiболiтiв потужнiстю у першi метри. За нижню границю зон приймається пiдошва тiл бiотит-кварц-олiгоклазових мета-соматитiв. Як правило, із зовнiшнього боку головні рудні зони облямовані очковими метабластичними гнейсами, якi утворенi по суттєво плагiогнейсовiй частинi розрiзу (пачка №2). Таким чином, у розрiзах рудних зон спостерiгаються наступні закономiрності розподiлу породних вiдмiн (від висячого боку до лежачого): очковi метабластичнi гнейси > вiдносно незмiненi амфiболiти (або плагiомiгматити по них) > метасоматично змінені породи.

Характерною рисою будови рудних зон є також наявнiсть у їх межах (часто поблизу лежачого боку) численних ділянок мілонітизацiї потужнiстю вiд перших міліметрів до перших метрів. Очевидно, вони трасують тривалоіснуючі проникливі зони, які слугували каналами транспортування гідротермальних рудогенних розчинiв.

Руднi поклади зосереджені у межах тiл бiотит-кварц-олiгоклазових метасоматитiв (утворених, як правило, по породах основного складу), метабластичних гнейсів та плагiомiгматитів з великою кiлькiстю "пошарових" видiлень метасоматитiв. Усі породи рiзною мiрою окварцованi, а центральнi частини крупних тiл бiотит-кварц-олігоклазових метасоматитiв часто мiстять жилоподiбнi відокремлення бузково-сiрого напiвпрозорого кварцу. В заль-бандах кварцових видiлень спостерігається халькопiрит-пiрит-пiротинова вкрапленість (2-7, iнодi - 10-15%). Потужнiсть смуг, збагачених сульфiдами (понад 5-7%), становить до 0.5 м. Руднi мiнерали (1-5%) у виглядi нерiвномiрної вкрапленостi, що пiдсилюється в мiсцях окварцювання, мiлонiтiзацiї, бластомiлонiтизацiї та розвитку крупнолускуватого бiотиту, наявні по всiй зонi метасоматичної переробки. Видiлення самородного золота розмiром до 1-2 мм найчастiше спостерiгаються на дiлянках окварцювання з iнтенсивною сульфiдною мiнералiзацiєю.

Склад та розповсюдження проявів гідротермальної мінералізації. Руднi утворення Майського родовища мають невиразнi текстурно-структурнi характеристики та неоднорiдний мiнеральний склад. Він визначається мiнералами, які входять до складу вмiсних порiд та пов'язані як з перед-рудними високотемпературними метасоматичними змiнами, так і з проявами декiлькох етапiв гiдротермальної дiяльностi. Нами вони поділені на дев'ять асоціацій: I. Магнетит, який формується на ранньому етапi гра-нiтизацiї амфiболiтiв. II. Молiбденiт + кварц + мусковiт + турмалiн (етап формуванням пегматоїдів). Передруднi асоцiацiї: III. Пiротин гексагональний + пентландит (формуються у пiзню стадiю пегматитоутворення). IV. Пiротин моноклiний + пiрит-I + халькопiрит-I ± мiлерит ± кубаніт. V. Ільменiт + рутил. VI. Арсенопiрит + льолiнгит + герсдорфiт + нiкелiн. Руднi асоцiацiї: VII. Пiрит-II + марказит + сфалерит + галенiт. VIII. Пірит-III -халькопiрит-II + самородне золото + самородний вiсмут + карбонати + хлорит + анатаз + вiсмутин + ратит. IX. Самородний телур + калаверит + алтаiт + жозеiт + телуровiсмутит + гесит + електрум (?) + самородне срiбло (?).

Формування останньої асоцiацiї супроводжується розчиненням кар-бонатiв, сфалериту та, можливо, - золота, а також заповненням порожнин тонкозернистими гiдрослюдами та змішаношаруватими силікатами.

Самородне золото характеризується чiткою просторовою асоцiацiєю з халькопiритом та самородним вiсмутом. Головним фактором осадження золота є взаємодiя близьконейтральних розчинiв, які несуть гiдросульфiднi комплекси золота з пiротином. При їхньому руйнуванні сiрка йде на фор-мування піриту, який утворює гранобластові агрегати, а золото осаджується. При цьому телуриди генетично не пов'язані з перiодом золотоосадження. Гiдротермальнi розчини, що несуть телур та срiбло, накладалися на вже сформованi золото-вiсмут-сульфiднi агрегати з наступним перетворенням їх у вiдповiднi телуриди.

Нижня границя віку зруденіння визначена за співвідношенням ізо-топів ¹⁸⁷Re та ¹⁸⁷Os у молібденіті рудних зон і становить 2060 млн. років (Stein et al, 1998). З урахуванням похибок ця цифра добре узгоджується з віком (2004 млн.р.) пегматоїдних утворень родовища. Вік молібденітів з безрудних ділянок становить 2162 млн. років (Stein et al, 1998).

Метасоматичні навколорудні зміни. За даними мінералогічних та петрографічних досліджень процес відкладання золота супроводжувався утворенням хлориту та магнезіально-залізистих карбонатів і змінювався процесами пізнього лужного метасоматозу, який проявився у деанортитизації плагіоклазу, гідрослюдизації та цеолітизації рудовмісних порід. Найбільш пізними з гідротермальних утворень на родовищі є хлоритові, пірит-кальцитові та флюорит-кальцитові прожилки. Вони локально поширені та відірвані від власне рудного процесу.

Мiнералого-фiзична зональнiсть родовища. Мінливість термо-електричних параметрів піриту різних генерацій (допродуктивних: пірит-I; продуктивних: пірит-II, пірит-III та післяпродуктивних: пірит-IV) залежно від золотоносності дає змогу зробити наступні висновки:

Пірит n-типу з низькими значеннями коефіцієнту термо-ЕРС (допро-дуктивний) складає фон, на якому розвивається p-n, рідше p-відміна цього мінералу.

P-n-пірит з параметром Dn від 60 до 85% супроводжує продуктивну мінералізацію.

У межах головних рудних зон відзначається два (або більше) інтервали з підвищеним вмістом золота, які нерідко розділені ділянками розвитку більш раннього n-магнетитового або p-молібденітового зруденіння.

У рудних покладах навіть у допродуктивному піриті-I відзначається підвищення коефіцієнту термо-ЕРС, а в межах золотовмісних інтервалів спостерігається різкий p-n-перехід у кристалах піриту II і III.

На площі родовища зафіксовано дві значні зони концентрації піриту p-n-відміни - Південна і Північна, які містять промислові рудні поклади. Ці зони розділені безрудною ділянкою, в якій пірит-II і III представлений n-відміною з високими значеннями коефіцієнту термоЕРС. Вхрест простягання спостері-гається різна спрямованість у мінливості характеристики Dn - зустрічна, симетрична у Південній рудоносній ділянці та асиметрична - у Північній. Судячи з мінливості параметра Dn глибина поширення продуктивного зруденіння на родовищі досягає, як мінімум, 600 м.

У розділі 5 "Особливостi формування родовища" показано, що золоторудний процес на родовищі "Майське" є заключним у довгій та складній історії розвитку ендогених процесів, які сформували структурно-геологічний каркас як самого родовища, так і всього Савранського рудного поля. Рудоутворення є логічним завершенням усієї сукупності петрогенетичних процесів, починаючи від раннього архею (>3500 млн. років) до другої половини раннього протерозою (1800-1700 млн. років). Еволюцію процесів можливо поділити на декілька етапів: 1) накопичення первинної речовини суперкрустальних формацiй; 2) метаморфізму, ультраметаморфізму та гранітизації в умовах гранулітової фації; 3) діафторезу, динамометаморфізму та ультраметаморфізму в умовах амфіболітової фації; 4) кремне-лужного метасоматозу, палінгенезу та кислотного вилуговування (передрудний); 5) метаморфогенно-гідротермального рудоутворення.

У розділі 6 "Критерiї та ознаки золотого зруденiння родовища "Майське" наведений комплекс прогнозно-пошукових критеріїв та ознак промислового зруденіння золота, до яких належать:

1. Структурно - формацiйнi критерії та ознаки:

а) контрастний речовинний склад суперкрустальних порід, якими складене родовище, зумовлений чергуванням у розрізі пачок суттєво плагіогнейсового складу з пачками перешаровування амфіболітів, роговообманково-біотитових кристалосланців, плагіогнейсів та метаультрамафітів; б) наявність флюїдо-генеруючих гранітних масивів палінгенно-метасоматичного походження; в) контроль рудоносних ділянок крилами флексуроподiбної плікативної структури; г) локалізація рудних зон у межах певної пачки перешаровування, яка займає чітку просторову позицію у розрiзi по відношенню до гранітних тіл; д) контроль зруденіння субзгідними тривалоіснуючими проникливими зонами в межах яких петрогенетичні та рудоутворюючі процеси суміщені та найбільш повно проявлені.

2. Мiнералогiчнi ознаки:

а) наявнiсть серед метасоматитiв та метасоматично змiнених порiд дiлянок окварцювання з накладеною халькопiрит-пiротин-пiритовою мiнералiзацiєю (до 10-15%); б) наявнiсть видiлень самородного золота, що фiксується як на мікро-, так i на макрорiвнях; в) характерна морфологiя видiлень сульфiдiв у зонах підвищеної тріщинуватості (діагностується макроскопічно): лiнзоподібно-овальнi та звивисті зерна пiротину й халькопiриту та гранобластові агрегати пiриту; г) наявнiсть у межах рудних зон типоморфних для золота мiнералiв: сфалериту, галенiту, самородного вiсмуту, вiсмутину, жозеїту Б, халькопiриту-II, магнезiально-залiзистих карбонатів. При цьому ознакою багатого зруденiння є сумісне знаходження самородного вiсмуту, вiсмутину та жозеїту, які утворюють тiсні зростання з самородним золотом; д) наявнiсть виділень піриту-II з характерними коломорфними та кокардовими структурами; є) розвиток дендритів піриту III.

3. Петрографiчнi ознаки:

а) розвиток метасоматитів біотит-кварц-олігоклазового складу; б) наявнiсть гiдротермальних навколорудних змiн: карбонатизацiї, хлоритизацiї, гiдрослюдизацiї, деанортитизацiї плагiоклазу, цеолiтизацiї.

4. Мiнералого-фiзичнi ознаки:

а) розвиток пiриту з p-n-, молiбденiту з p-n- i n- та магнетиту з n-типом провiдностi; б) визначенi значення параметру Dn пiриту (оптимальнi для промислового зруденiння вiд 60 до 80%); в) наявнiсть халькопiриту з високими, а пiротину - з низькими значеннями коефiцiєнту термо-ЕРС.



Висновки

1. Майське золоторудне родовище локалізоване в межах меридіонально орієнтованої Голованівської міжблокової шовної зони, що фіксується у структурі архейського чарнокіт-гранулітового структурно-формаційного комплексу Дністерсько-Бузького геоблока Українського щита.

2. Геологічна позиція родовища "Майське" визначається його положенням в межах антиклінальної структури між двома крупними синкліналями - Савранською та Слюсаревською, які складені діафторованими утвореннями лейкогранулітової та гіперстенової гнейсо-кристало-сланцевої формацій.

3. Золоте зруденіння контролюється горизонтальним флексуроподібним ускладненням східного крила Савранської синкліналі в зоні широтно орієнтованого шарнірного зсуво-підкиду.

4. У геологічній будові родовища беруть участь утворення верхньої частини гіперстенової гнейсо-кристалосланцевої та нижньої, контрастної за складом частини лейкогранулітової формацій, які діафторовані в умовах амфіболітової фації метаморфізму.

5. Головні рудні зони родовища (Південна та Північна) приурочені до визначеної пачки перешаровування суперкрустальних порід, яка займає певне місце по відношенню до гранітних тіл.

6. Промислове зруденіння контролюється найближчими екзо- та ендоконтактами масивів апліто-пегматоїдних гранітів палінгенно-метасо-матичного походження, а також поздовжніми субзгідними зонами довго-живучих розломів, які слугували каналами транспортування гідротермальних розчинів.

7. Визначальними чинниками промислової золотоконцентрації на родовищі є контрастність складу ритмічно побудованного суперкрустального розрізу, наявність параавтохтонних флюїдогенеруючих гранітних плутонів, еволюційно-успадкований та стадійний характер перетворення вмісного породного комплексу з просторовим суміщенням продуктів кремне-лужного метасоматозу та гідротермально-метасоматичної діяльності в межах рудо-носних ділянок.

8. Золоторудна мінералізація належить до вперше виділеної в докембрії Українського щита формації золотоносних біотит-кварц-олігоклазових метасоматитів.

9. Комплекс прогнозно-пошукових критеріїв та ознак золотого зруденіння визначають структурно-формаційні, петрографічні, мінералогічні, мінералого-фізичні та інші фактори.

10. Процеси формування Майського родовища є важливим та обов'язковим складником взаємообумовленої низки геологічних подій докембрійської історії і логічно завершують багатоетапну еволюцію первинної речовини чарнокіт-гранулітового структурно-формаційного комплексу.



Список опублікованих робіт за темою дисертації

1. Бобров О.Б., Сіворонов А.О., Степанюк Л.М., Довбуш Т.І, Меркушин І.Є., Гнутенко Н.О., Бакуменко І.Т., Сергієнко В.М. Геологічна позиція та вік гранітів Майського золоторудного родовища (Середнє Побужжя) // Минерал. журн.- 1999.- Т. 21, № 4. - С. 83-86.

2. Меркушин І.Є., Бобров О.Б., Сіворонов А.О., Скакун Л.З., Фаворов В.О. Геологія та структура Майського золоторудного родовища (Середнє Побужжя) // Вісник Львів. ун-ту. Сер. геол. - 1999. - Вип.13. - С. 49-55.

3. Скакун Л.З., Мудровська І.В., Меркушин І.Є. Піротин у рудних зонах Майського золоторудного родовища: особливості складу та місце в процесі рудоутворення // Мінерал. зб.-1999.- № 49, вип.1 - С. 165-182.

4. Бобров О.Б., Сіворонов А.О., Меркушин І.Є. Деякі нові дані про умови утворення руд Секретарського залізорудного родовища (Побужжя, Український щит) // Відомості Академії гірничих наук України. - 1997. - №4. - С.78-81.

5. Бобров О.Б., Сіворонов А.О., Малюк Б.І., Меркушин И.Е., Ель Айяші Абдельхак. Типізація золоторудних родовищ Українського щита // Відомості Академії гірничих наук України. - 1997. - №4. - С. 81-85.

6. Бобров А.Б., Сиворонов А.А., Меркушин И.Е., Шваевский А.Е., Шевчук В.Н. Тектоническое строение и этапы формирования структуры Савранского рудного поля (Среднее Побужье) // Геолого-мінералогічний вісник. - 1999. - №2. - С. 18-23.

7. Меркушин И.Е., Бобров А.Б. Строение и вещественный состав рудных зон золоторудного месторождения "Майское" (Украинский щит) // Тез. докл. Первого Междунар. науч. симп. в рамках Междунар. науч. когресса студентов, аспирантов и молодых ученых "Молодежь и наука - третье тысячелетие". - Томск: Изд-во НТЛ, 1997. - С. 56.

8. Бобров А.Б., Сиворонов А.А., Меркушин И.Е., Ляхов Ю.В., Скакун Л.З., Поздеев К.М. Майское золоторудное месторождение: новый промышленно-генетический тип // Тез. докл. междунар. конф. "Современные проблемы геологии, поисков, разведки и оценки месторождений полезных ископаемых". - М: ПАИМС, 1997. - С. 47.

9. Скакун Л.З., Мудровская И.В., Меркушин И.Е., Эль Айаши Абдельхак. Роль пирротина в локализации золотого оруденения в метаморфических формациях Украинского щита // Тез. докл. междунар. конф. "Современные проблемы геологии, поисков, разведки и оценки месторождений полезных ископаемых". - М: ПАИМС, 1997. - С. 51.

10. Мудровская И.В., Меркушин И.Е. Особенности пирротиновой минерализации и ее роль в формировании золотого оруденения месторож-дения Майское (Украинский щит) // Тез. докл. Второй Междунар. науч. конф. студентов, аспирантов и молодых ученых. - Томск: Изд-во НТЛ, 1998. - С. 56.

11. Меркушин І., Мудровська І., Скакун Л., Турчиновський І., Рожик М. Структурна та мінералогічна зональність Майського золоторудного родовища // Матеріали міжнар. наук. конф. "Наукові основи прогнозування, пошуків та оцінки родовищ золота". - Львів: Вид-во ЛДУ, 1999. - С. 83.

12. Скакун Л.З., Мудровська І.В., Меркушин І.Є. Золотовмісні мінеральні асоціації Майського золоторудного родовища та механізм їхнього формування // Матеріали міжнар. наук. конф. "Наукові основи прогнозування, пошуків та оцінки родовищ золота". - Львів: Вид-во ЛДУ, 1999. - С. 88-89.

13. Merkushin I.E., Bobrov A.B. The Composition of the Au Deposit "Mayskoe" (Ukrainian Shield) // Proc. Symp. EUG 9.- Strasbourg, France: Terra Nova. - 1997. - P. 533.

14. Stein H., Markey R., Sundblad C., Bobrov A.B., Sivoronov A.A., Merkushin I.E. Precise ¹⁸⁷Re - ¹⁸⁷Os Ages for Au Deposits in Ukrainian Shield // Proc. Symp. EUG 10. - Strasbourg, France:Terra Nova. - 1998. - P. 528.

15. Bobrov A.B., Sivoronov A.A., Merkushin I.E., Skakun L.Z., Malyuk B.I. Geology and structure of the Maiske gold deposit // Proc. Symp. "Precambrian gold in the Fennoscandian and Ukrainian Shields and related areas". - Trondheim, Norway: NGU. - 1999. - P. 34-35.

16. Sivoronov A.A., Lyakhov Y. V., Skakun L.Z., Bobrov A.B., Merku-shin I.E., Gnutenko N.A., Malyuk B.I. An ore petrological model for the Maiske gold deposit // Proc. Symp. "Precambrian gold in the Fennoscandian and Ukrainian Shields and related areas". - Trondheim, Norway: NGU. - 1999. - P. 140-141.



Анотації

Меркушин Ігор Єгорович. Геологічна будова та речовинний склад руд родовища золота "Майське" (Середнє Побужжя). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук за спеціальністю 04.00.11. - геологія металевих і неметалевих корис-них копалин. - Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2000.

У роботі розглядається геологічна будова золоторудного родовища "Майське". Визначені його геолого-структурна позиція, структура, речовинний склад рудовмісних порід, розповсюдження та внутрішня будова рудних зон. Подана петрографічна та петрохімічна характеристика суперкрустальних, плутоно-метаморфічних і плутонічних утворень. Наведені результати мінерало-гічних і мінералого-фізичних досліджень рудних мінералів, визначені їхні співвідношення. Описані рудовмісні метасоматити та навколорудні зміни. Розроблений комплекс прогнозно-пошукових критеріїв та ознак золотого зруденіння. Основні результати дисертації можуть бути використані при проведенні пошуково-розвідувальних робіт на золото в межах Середнього Побужжя.

Ключові слова: чарнокіт-гранулітовий комплекс, Саврансько-Сини-цівська площа, лейкогранулітова формація, метаморфізм, ультраметаморфізм, рудна зона, метасоматит, гідротермальна мінералізація, золото.

Меркушин Игорь Егорович. Геологическое строение и вещественный состав руд месторождения золота "Майское" (Среднее Побужье). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата геологических наук по специальности 04.00.11. - геология металлических и неметаллических полезных ископаемых. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2000.

В работе рассматривается геологическое строение золоторудного месторождения "Майское". Показано, что в геолого-структурном отношении месторождение приурочено к меридионально ориентированной зоне Одесско-Тальновского глубинного разлома, фиксируемого в структуре чарнокит-гранулитового структурно-формационного комплекса (СФК) Днестровско-Бугского геоблока. Рассматриваемый СФК характеризуется регионально проявленным монофациальным метаморфизмом гранулитовой фации и практически повсеместно интенсивно проявленным диафторезом (в пределах названной зоны разлома) в условиях амфиболитовой фации. Структуру объекта определяет четко выраженное флексуроподобное усложнение северо-восточного крыла крупной Савранской синклинали в зоне субширотно ориентированного взбросо-сдвига.

Формационными исследованиями доказано, что в геологическом строении месторождения принимает участие пестрая группа пород гиперстеновой гнейсо-кристаллосланцевой и лейкогранулитовой формаций. Образования первой занимают северную часть площади месторождения. Они представлены биотитовыми плагиогнейсами, роговообманково-биотитовыми кристалличес-кими сланцами и кальцифирами. Выше залегает рудовмещающая толща, сложенная породами зоны постепенного перехода гиперстеновой формации в лейкогранулитовую. Отмечается ее ритмичное строение, обусловленное чередованием существенно плагиогнейсовых пачек с пачками переслаивания плагиогнейсов, роговообманково-биотитовых кристаллосланцев, амфиболитов и метаультрамафитов. В разрезе выделяется восемь пачек; рудоконтро-лирующей является третья пачка, изначально имевшая контрастный вещественный состав.

Дана петрографическая и петрохимическая характеристика супер-крустальных, плутоно-метаморфических и плутонических образований месторождения. Выявлено, что его рудовмещающий породный комплекс формировался на протяжении длительного времени и его состав определяется суммой неоднократно проявленых процессов метаморфизма, ультраметаморфизма, гранитообразования и постультраметаморфогенного метасоматоза. Доказано, что доминирующим петрогенетическим факто-ром образования пород плутоно-метаморфической ассоциации являются процессы кремне-щелочного метасоматоза и кислотного выщелачивания. Описаны рудовмещающие биотит-кварц-олигоклазовые метасоматиты, образованные в результате этих процессов.

Определены геологическая позиция и состав гранитоидных образований Майского месторождения, играющих существенную роль в формировании золотого оруденения. Полученные цифры абсолютного возраста лейкократовых аплито-пегматоидных гранитов (2379 млн. лет) и пегматитов (2004 млн. лет) указывают на длительность их формирования.

Установлено, что рудоносные учаcтки всегда концентрируются в объеме впервые выделенных на месторождении кварц-биотит-олигокла-зовых метасоматитов и их калишпатизированных разностей, а также приурочены к участкам проявления в них постмагматического кислотного выщелачивания. Отмеченные метасоматические новообразования являются дорудными и играют роль благоприятного субстрата для золотоосаждения. На месторождении установлены две главные рудные зоны. Северная рудная зона прослежена в северном крыле флексуры, где залегает согласно простиранию вмещающей толщи и приурочена к третьей пачке переслаивания контрастных по составу пород. Мощность зоны от 30 до 50 м, она прослежена на 1.5 км. Южная рудная зона картируется на протя-жении 2 км в пределах рудоносного участка, расположенного вдоль контакта Южного гранитного массива. Зона также контролируется третьей пачкой переслаивания суперкрустальных пород.

Проведенные минералогические исследования рудных минералов позволили определить их соотношения и выделить минерльные ассоциа-ции. Выявлено около 40 рудных минералов. Доказано, что золото ассоциирует с самородным висмутом, висмутином, халькопиритом-II, пиритом-III, сфалеритом, галенитом, ратитом, сидеритом. По соотношению изотопов ¹⁸⁷Re и ¹⁸⁷Os в молибдените определена нижняя граница возраста оруденения - 2060 млн. лет. Описаны гидротермальные околорудные изменения, к числу которых относятся карбонатизация, хлоритизация, гидрослюдизация. На основании результатов минералого-физических исследований определены термоэлектри-ческие свойства некоторых рудных минералов. Установлена связь золотого оруденения с пиритом, имеющим электронно-дырочную проводимость.

Разработан комплекс структурно-формационных, минералогичес-ких, минералого-физических и петрографических прогнозно-поисковых критериев и признаков золотого оруденения. Основные результаты диссертации могут быть использованы при проведении поисково-разведочных работ на золото в пределах Среднего Побужья.

Ключевые слова: чарнокит-гранулитовый комплекс, Савранско-Синицовская площадь, лейкогранулитовая формация, метаморфизм, ультраметаморфизм, рудная зона, метасоматит, гидротермальная мине-рализация, золото.

Igor E. Merkushin. The geological structure and ore composition of the gold deposit "Mayske" (Middle Bug region). - Manuscript.

Thesis for a Candidate's degree of Geological science in speciality 04.00.11 - Geology of metallic and non-metallic minerals. - Lviv national university n.a. Ivan Franko, Lviv, 2000.

In the thesis the geological structure of the gold deposit "Mayske" is considered. Its geological setting, structure, composition of ore-enclosed rocks, range and inner structure of the ore zones are defined. The petrography and major element chemistry of the supecrustal, plutono-metamorphic and plutonic formations are represented. The mineralogical and mineralo-physical investigations of ore minerals are fulfilled, the ore mineral relations are defined. The ore-bearing metasomatites and wallrock alterations are described. The complex of search criteria and gold mineralization features are established. The main results of the thesis may be used for gold prospecting in Middle Bug region.

Key words: charnockite-granulitic complex, leucogranulitic formation, metamorphism, ultrametamorphism, ore zone, metasomatite, gydrothermal mineralization, gold.

Размещено на Allbest.ru

...