Тахеометрична зйомка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний авіаційний університет

ІНСТИТУТ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Курсова робота

з дисципліни: «Топографія»

Бабич А.О.

Київ 2014 рік



Зміст

1. Теодолітні роботи

1.1 Перевірка теодоліта

1.2 Вимірювання горизонтальних кутів

1.3 Вимірювання вертикальних кутів

1.4 Лінії вимірювання

2. Нівелірні роботи

3. Тахеометрична зйомка

3.1 Робота на станції тахеометричної зйомки

Список використаної літератури



1. Прокладання теодолітного ходу

Теодоліт - геодезичний прилад для вимірювання горизонтальних і вертикальних кутів, віддалів, магнітних азимутів. За допомогою теодоліта виконуються топографічні знімання для створення топографічних планів і карт, по яким проектують в будівництві, землевпорядкуванні.

У даній роботі використовується теодоліт Т-30. Теодоліт Т-30 і його модифікації (2Т30, 2Т30П) відносяться до розряду технічних, з повторною системою вертикальної осі. Система відліку одностороння. У Т-30 відлікове пристосування виконане у вигляді штрихового мікроскопа, що дозволяє брати відліки з точністю до однієї секунди. Теодоліт Т-30 (Рисі) застосовують для вимірювання горизонтальних і вертикальних кутів, магнітних азимутів і віддалі за віддалеміром.

У Т-30 своя будова, яка виглядає ось так:

Рис.1

1- основа (підставка); 2 - виправний гвинт циліндричного рівня; З, 4 - закріпний і навідний гвинти алідади; 5 - циліндричний рівень; 6 - навідний гвинт зорової труби; 7 - кремальєра; 8 - закріпний гвинт зорової труби; 9 - візир; 10 - окуляр зорової труби; 11 - окуляр мікроскопа; 13 - підставка; 14 -закріпний гвинт лімба;16 - дзеркальце.

1.1 Перевірка теодоліта

Взаємне розташування частин теодоліта повинно задовольняти ряд геометричних умов, які витікають із принципу вимірювання горизонтального і вертикального кутів. Для цього слід виконати такі перевірки, додержуючись певної послідовності:

1. Вісь циліндричного рівня на алідаді горизонтального круга повинна бути перпендикулярною до осі обертання інструмента, тобто НН₁ПZZ розташовують рівень за напрямком двох піднімальних гвинтів і приводять рівень в середину. Після цього повертають алідаду на 180 градусів і бульбашка рівня не повинна відходити з нуль-пункту більше ніж на одну поділку. Якщо ця умова не виконується, то проводять юстування рівня. Для цього половина дуги відхилення виправляється за допомогою підіймальних гвинтів, а друга половина за допомогою виправних гвинтів рівня. Після цього перевірку повторюють. Виконавши юстування, розташовують рівень в напрямі третього підіймального гвинта і діючи цим гвинтом, виводять бульбашку рівня на середину.

Візирна вісь труби повинна бути перпендикулярною до осі обертання труби, тобто hhПZZ.

Горизонтально вісь обертання труби повинна бути перпендикулярною до основної осі обертання теодоліта, тобто hhПZZ.

Для перевірки теодоліт установлюють на відстані 10-15 м від стіни будівлі (Рис.3). На стіні вибирають високо розташовану точку А так, щоб кут нахилу зорової труби до горизонту був не менше за 20 градусів, візують на цю точку і проектують її вниз при двох положеннях вертикального круга і відмічають проекції центра сітки а1 і а2 на стіні. Якщо точки а1 і а2 збігаються, то умова виконана. Відстань а1а2 не повинна перевищувати подвійної ширини бісектора сітки ниток. Якщо умова не виконана, то виправлення виконують в майстерні.

4. Горизонтальна нитка сітки повинна бути перпендикулярною до вертикальної осі обертання теодоліта. Перевірку можна виконати за допомогою виска, підвішеного на відстані 25-30м ( Рис.4). Якщо, після візування на нитку виска вертикальна нитка сітки ниток суміститься з ниткою виска, то умову виконано. При невиконанні умови необхідно зняти кришку, яка закриває виправні гвинти сітки ниток, звільнити чотири кріпильні гвинти окуляра і повернути окуляр так, щоб вертикальна нитка сітки ниток сумістилась з ниткою виска.

Для вимірювання вертикальних кутів вигідно установити місце нуля вертикального круга рівним або близьким до нуля. Наводять трубу на одну і ту ж точку при положенні вертикального круга зліва і справа, і беруть відліки по вертикальному кругу. Перед наведенням на точку необхідно, щоб бульбашка рівня на горизонтальному крузі теодоліта Т-30 знаходилась на середині. Якщо вона змістилась з середини тоді підіймальними гвинтами виводять бульбашку на середину. В теодоліті Т-30 цей відлік установлюється за допомогою навідного гвинта труби і перестановкою сітки ниток в вертикальній площині, суміщають центр сітки ниток з точною візування.

5. Візирна вісь оптичного центра повинна збігатися з віссю обертання теодоліта . Установлюють теодоліт на штативі і приводять вертикальну вісь в вертикальне положення. Під штативом горизонтально закріплюють аркуш міліметрового паперу і на ньому олівцем відмічають точку, яка збігається з зображенням центра оптичного центрира.

При повертанні алідади зображення точки, відміченої на папері, не повинно зміщуватись з центра сітки оптичного центрира більше 1мм. Така величина зміщення відповідає помилці центрування на місцевості, яка не перевищує 0,5 мм. При більшій помилці зміщення необхідно виконати юстування.

6. Візирні осі коліматорних візирів повинні бути паралельними до візирної осі зорової труби. Перевірку виконують за допомогою предмета, розташованого на віддалі не менше 50м. Якщо при наведенні зорової труби на предмет коліматорним візиром зображення предмета в трубі буде заміщене відносно центра сітки ниток зорової труби більше ніж на 0.2 поля зору, то положення візира рекомендується виправити.

1.2 Вимірювання горизонтальних кутів

Принцип вимірювання горизонтального кута на місцевості полягає у тому, що вертикальну вісь теодоліта установлюють по висковій лінії, яка є лінією перетину вертикальних площин.

При вимірювання горизонтального кута напрями, які виходять з вершини і не лежать на одній горизонтальній площині, проектуються на горизонтальну площину вертикальними площинами і між проекціями цим напрямів утворюється горизонтальний кут, як лінійна міра двогранного кута між двома вертикальними площинами. В кутомірних геодезичних приладах горизонтальною площиною служить кутомірний круг, який називається лімбом, на ньому нанесені поділки в градусній мірі. Центр лімба повинен знаходитись на одній прямовисній лінії з вершиною вимірюваного кута.

Таким чином для вимірювання кута, необхідно навести зорову трубу на точку напроти штриха через який проходить площина взяти відлік. Потім, при нерухомому лімбі наводять трубу на точку і напроти штриха через який проходить вертикальна площина взяти відлік. Якщо градуси на лімбі підписані за ходом годинникової стрілки, то кут одержимо, як різницю відліків правого і лівого напрямів. Для визначення напрямів за допомогою рук, слід уявити себе на вершині кута, який вимірюється обличчям у його середину, тоді відповідно по праву руку буде правий напрям, по ліву - лівий. Звідси витікає правило обчислення горизонтального кута: щоб одержати значення горизонтального кута, необхідно від відліку на правий напрям відняти відлік на лівий напрям. Якщо відлік на правий напрям менший за значенням від лівого відліку, то до цього необхідно додати 360 градусів і відняти лівий відлік.

1.3 Вимірювання вертикальних кутів

Візують на задану точку і беруть по вертикальному крузі відлік при 2-х положеннях вертикального круга. Бульбашку циліндричного рівня виводять на середину

1.=КЛ-МО

2. У=(КЛ-КП)/2

Польовий журнал вимірювання вертикальних кутів

№ станції	№ точки наведення	Круг	Відлік по вертикальному крузі	МО	V
2	4	КЛ	10° 42'
				-0.01	10° 43'
		КП	-10° 44'

1.4 Лінії вимірювання

теодоліт нівелювання тахеометричне знімання

Довжина лінії може бути виміряна шляхом укладання мірного приладу безпосередньо на поверхні землі. Для вимірювання на поверхні землі, використовують стальні 20-ти метрові стрічки.

На кінцях сталевої стрічки є вирізи і отвори для кріплення ручок стрічки. Напроти вирізів нанесені штрихи, які показують початок і кінець стрічки. Віддаль між штрихами є довжиною стрічки. Така стрічка називається штриховою. Кожний метр стрічки, з обох сторін, відмічається пластинкою з вибитим на ній порядковим номером метра.

Кожний метр поділений дірками на дециметри, а кожний п'ятий дециметр відмічають круглою заклепкою. В комплект стрічки додається 11 або 6 шпильок. Шпильками закріплюють кінці стрічки під час вимірювання ліній.

Для підвищення точності вимірювання застосовують стрічки з шкалами на кінцях. Така стрічка називається шкаловою. Для зберігання стрічку намотують на спеціальне кільце. Крім стальних стрічок використовують також стальні рулетки.

Теодолітні роботи:

Вихідні дані:

Х=2349,00

У=2349,00

а=69°00'

Використані формули:

^пр = 720°0Г

І> = 180°(п-2)

$> = 720°

№ = Ї$пр-У$т

$доп = ±Г

ап +1 =ап~Рп + 180°

АХ = 4 * соя а

АҐ ~ сі» 5Їп а

^АХт=Хк-Хп

^ЈҐт=Ґк-Ґп

^АХт = О

ІАУт = 0

ХДЛлр = АХ1+ АХ2... + АХп ^АХпр =

2ЈҐпр = АҐ1 + АҐ2... + АҐп ІАҐпр =

/Ах = ЈД;шр - ^Ахт /Ах =

/Ау = ^Аупр - У^Аут Ау =

/абс = і//Ах² т/Ду²

/абс =

Лінійні нев'язки ЈДх і ЇАу розподіляємо у прирости координат пропорційно довжинам горизонтальних прокладень з оберненим знаком. Виправши поправками прирости координат, обчислюємо координати точок теодолітного ходу.

2. Принцип роботи на станції нівелювання IV класу

Нівелювання IV класу виконують для згущення нівелірної мережі III кл, для створення висотної основи топографічних зйомок і для розв'язання інженерних задач при будівництві і інших цілях.

При нівелюванні IV кл. застосовують нівеліри з збільшенням труби не менше 25х і ціною поділки циліндричного рівня не більше 25" на 2 мм. Із сучасних нівелірів можуть застосовуватись нівеліри Н-3. Н-ЗК і інші рівноточні їм. Рейки застосовують шашкові двосторонні, у яких помилка нанесення дециметрових поділок не перевищує ±1.0 мм. Довжина ходу не повинна перевищувати 50 км і прокладаються в одному напрямі. Помилка в ході не повинна перевищувати (±20 -її) мм. Довжина візирного променя 75-100 м. нерівність пліч не повинна перевищувати 5 м, а нагромадження нерівностей пліч в секції 10 м. Висота візирного променя над поверхнею землі повинна бути не менше 0.2 м. Під час спостережень нівелір необхідно закривати від сонячних променів.

Послідовність роботи на станції нівелювання IV класу:

При нівелюванні IV кл. відліки по рейках виконують по середній нитці і одній із крайніх (віддалемірних) ниток по чорних сторонах рейок і по середній нитці по червоних сторонах рейок. Послідовність спостережень на станції:

Установлюють нівелір по середині між рейками в робоче положення.

Наводять трубу нівеліра на чорну сторону задньої рейки, установленої вертикально за рівнем на нівелірний башмак або костиль, виводять точно рівень на середину елеваційним гвинтом і беруть відліки по одній із віддалемілних ниток (1) і середній нитці (2) і усі відліки записують в журнал. В дужках відмічено послідовність відліків по рейках на станції і послідовність обчислень на станції в журналі.

Наводять трубу нівеліра на чорну сторону передньої рейки, виводять точно рівень елеваційним гвинтом на середину і беруть відліки по віддалемірній (3) і середній нитках (4).

4. Повертають передню рейку червоною стороною до нівеліра, слідкують за рівнем, щоб він весь час був на середині і беруть відлік по середній нитці (5).

5. Наводять трубу на червону сторону задньої рейки, елеваційним гвинтом приводять рівень на середину і беруть відлік по середній нитці (6). Після цього виконують обчислення і контроль на станції

1. Обчислюють віддаль до задньої і передньої рейок (7) і (8);

(7)=(2)-(1) і (8)-(4)-(3).

2. Обчислюють п'ятки передньої і задньої рейок (9) і (10);

(9Г(6)-(2)і(Ю)=(5)-(4).

3. Обчислюють перевищення по чорній і червоній сторонах рейок

(11), (12) і різницю п'яток рейок (13).

(11)=(2)-(4); (12)=(6)-(5) і (13)=(10)-(9)=(П)-(12).

4. Обчислюють середнє перевищення (14), нерівність пліч (15) і

нагромадження нерівностей ПЛІЧ.

(і5)=(7)-(8)

Для виведення середнього перевищення (14) різницю п'яток (13) беруть рівно 100 мм зі своїм знаком. Розходження в перевищеннях на станції одержаних по чорній (11) і червоній (12) сторонах рейок не повинно перевищувати ±5 мм, з врахуванням різниці п'яток. Переконавшись в правильності обчислені, і розходжень в перевищеннях, спостерігач знімає нівелір і переходить на наступну станцію. Одночасно задній реєчник з рейкою і башмаком переходить на наступну точку. Тепер передній реєчник стане заднім, він свою рейку не знімає, а акуратно повертає чорною стороною в сторону нівеліра установленого на наступній станції.

Якщо результати нівелювання на станції перевищують допуски, спостерігач міняє висоту нівеліра і спостереження повторює, а попередні спостереження на станції акуратно під лінійку перекреслює.

Починати і закінчувати хід на реперах потрібно однією і тією ж рейкою, додержуючись чергування рейок в ході. Для нівелювання III і IV класів застосовують шашкові рейки (Рис.4). Рейки виготовляють з суких дерев'яних брусків (1) довжиною 3 м, шириною 10 см і товщиною 2 см. Щоб рейки не деформувались до їх боковий ребер прикручують бортики (2). Основа рейки мас металеву окову (6) яка називається п'яткою. Рейки мають дві ручки (3) і круглі рівні (5). Для перевірки рівнів на рейках установлені кронштейни і цілики (4). Сторони рейок поділені сантиметровими поділками. На лицевій стороні дециметрові поділки підписують від 0 до 29. Лицева сторона має підписи і колір поділок чорний, а зворотна сторона -червоний.

П'ятки на чорних сторонах рейок збігаються з початком відліку, тобто з нулем. Початок червоної сторони однієї рейки позначають довільним числом. Наприклад: 4687, а початок червоної сторони другої рейки позначають іншим числом, яке відрізняється від першого на 100 мм, наприклад 4787. В комплект входить дві рейки в яких на червоних сторонах нулі не збігаються на ±100 мм. Рейки бувають суцільні і складуванні.

Нівелір Н-ЗК (Рис.З) - точний з самовстановлюючою лінію візування призначений для геометричного нівелювання Ш-ІУ кл. Технічні дані такі самі як у нівеліра Н-3. Основні частини і нівеліра: труба нівеліра (13), візир (12),фокусна ручка (11), виправні гвинти круглого ріння (6), круглий рівень (8).

Порядок роботи:

1. Передній мірник забирає 10 шпильок і один кінець стрічки і іде вперед в створі лінії, а одна шпилька залишається у заднього мірника.

2. Задній мірник вставляє шпильку в виріз стрічки суміщає штрих стрічки з початком лінії виставляє переднього мірника і всю стрічку в створі лінії.

3. Передній мірник струшує стрічку, натягує її, кладе на землю і запихає в землю шпильку через виріз на кінці стрічки. Після цього задній мірник забирає свою шпильку і обидва ідуть вперед.

4. Дійшовши до шпильки, задній мірник подає команд}-' "стій" надягає виріз стрічки на запхану переднім мірником шпильку, придержує шпильку і знову виставляє стрічку і переднього мірника в створі по лінії і т.д.

5. Використавши всі 10 шпильок передній мірник укладає стрічку одинадцятий раз, задній мірник підходить до останньої запханої шпильки і передає 10 шпильок передньому мірникові, залишаючи одинадцяту шпильку запхненою в землю. Передача кожного десятка шпильок заднім мірником передньому записується в журналі. В кінці лінії передній мірник протягує стрічку за віху на стільки, щоб задній міг надягнути виріз стрічки на запхану в землю шпильку. Відлік в кінці лінії виконують в такій послідовності:

а). Підраховується кількість передач.

б). Підраховується кількість-шпильок у заднього мірника в останньому незакінченому десятку стрічок.

в) На останній натягнутій стрічці по метровій мітці перед кінцем лінії

відраховують кількість цілих метрів, дециметрів і "на око" кількість сантиметрів.

Відлік метрів, дециметрів і сантиметрів називається доміром.

По закінченні вимірювання обчисляють довжину лінії за формулою:

Д=200К+20(п-1)+а, де К - кількість передач п - кількість шпильок у заднього мірника, а - домір.

Лінію вимірюють двічі - вперед і назад.



3. Суть тахеометричного знімання

Слово тахеометрія в перекладі з грецької мови означає "швидке вимірювання". Швидкість при цій зйомці досягається тим, що одним наведенням труби інструмента на рейку одержують планове і висотне положення точки, на якій установлена рейка, тобто одержують віддаль, визначену за допомогою віддалеміра, горизонтальний напрямок по лімбу і перевищення, відраховане по рейці або обчислене за кутом нахилу.

Тахеометрична зйомка виконується для складання великомасштабних планів місцевості. Зйомка ситуації і рельєфу виконується полярним методом одночасно з прокладанням тахеометричних ходів за допомогою теодоліта і віддалемірних рейок, при цьому горизонтальні кути використовують для обчислення прямокутних координат точок ходу, а вертикальні для обчислення висот точок. На відміну від теодолітної зйомки, при тахеометричній зйомці отримують дані необхідні для побудови плану, на якому будуть зображені не тільки контури об'єктів, а також рельєф місцевості. Тахеометричну зйомку виконують при інженерних розвідуваннях доріг, ліній електропередач, при складанні планів населених пунктів, і т.п.

План місцевості при тахеометричній зйомці одержують не в полі, а в камеральних умовах, тому польову роботу можна виконати в більш стислі строки.

3.1 Робота на станції тахеометричної зйомки

Під час зйомки був використаний теодоліт Т-30 та дві складні рейки. Тахеометричну зйомку місцевості, як правило, виконують одночасно з прокладанням тахеометричного ходу. Зйомка предметів, контурів і рельєфу місцевості виконується полярним методом, а інколи способом кутових засічок за маршрутом. Зйомку виконують по обидві сторони ходу в смузі, дозволеній табл.12 При зйомці предметів, контурів і рельєфу горизонтальні і вертикальні кути вимірюють при одному положенні вертикального круга.

Зйомку місцевості починають від напрямів на задню або передню точку ходу. Суміщають нуль лімба і нуль алідади горизонтального круга і наводять трубу на задню або передню точку ходу і цей напрям приймають за початковий, закріплюють лімб, відкріплюють атідаду. Для виконання зйомки на характерні точки рельєфу і на контури або предмети місцевості установлюють рейки. Ці точки називають пікетами, вони на місцевості не закріплюються. На пікети міряють: горизонтальний кут від початкового напрямку вертикальний кут на висоту рейки, або на висоту інструмента і віддаль за віддалеміром. Всі відліки і дані записують в журнал тахеометричної зйомки (таблиця 10). Пікети нумеруються порядковим номером. Кількість пікетів залежить від перерізу рельєфу, характеру рельєфу, кількості предметів, контурів і регламентується інструкцією (Таблиця II).

Таблиця II

Масштаб зйомки	Перетин рельєфу, м	Максимальна відстань між пікетами, м	Максимальна відстань прилада до рейки при зйомці рельєфа, м	Максимальна відстань від прилада до рейки при зйомці контурів, м
1:500	0,5 1,0	15 15	100 150	60 60
1:1000	0,5 1,0	20 30	150 200	80 80
	0,5	40	200	100
1:2000	1,0	40	250	100
	2,0	50	250	100
	0,5	60	250	150
1:5000	1,0 2,0	80 100	300 350	150 150
	5,0	120	350	150

Одночасно зі зйомкою в журналі складають абрис - схематичний рисунок. Абрис складають від руки в довільному масштабі. На ньому показують попередню і наступну лінії, станцію, розташування всіх пікетів, контури, предмети, які знімаються і рельєф місцевості. Предмети і контури зображують умовними знаками і підписами - луг, рілля, городи і т.д. Рельєф на абрисі зображують горизонталями і стрілками з напрямом схилів, а тальвеги - пунктиром. Крім цього на абрисі підписують всі назви і характеристики. В кінці роботи на станції трубу наводять на початковий напрямок і перевіряють чи під час роботи не порушено положення лімба, тобто виконують замикання горизонту. Допускається розходження ±1.5'.

Для виконання тахеометричної зйомки прокладають тахеометричні ходи, які спираються на пункти геодезичної основи, координати і висоти яких одержані із більш точних вимірювань. Тахеометричні ходи можуть бути розімкнутими і зімкнутими. Закріплення точок повороту тахеометричного ходу виконується так, як і в теодолітних ходах. При проектуванні, рекогностуванні і закріпленні точок ходу, в залежності від масштабу зйомки, керуються вимогами інструкції, які пред'являються до довжин ходів і ліній (Табл.І).

Таблиця 1

Масштаб зйомки	Довжина ходу між пунктами опорної геодезичної мережі, км	Віддаленість вузлової точки від пунктів опорної геодезичної мережі, км
	на забудованій території	на незабудованій території
1:500	0,8	1,2	0,7
1:1000	1,2	1,8	1,0
1:2000	2,0	3,0	1,5
1:5000	4,0	6,0	3,0

Вимірювання горизонтальних і вертикальних кутів на точках ходу і довжин ліній

Встановлюють інструмент над точкою (центрують і нівелюють), міряють рейкою висоту інструмента "і" з точністю до 1 см і записують в журнал (Таблиця 9).

Відмічають висоту інструмента на рейках (перев'язують шнурком). Рейки установлюють на точках ходу і повертають їх ребром в сторону спостерігача (Рис.4).

Наводять трубу теодоліта на низ рейки, установленої на задній, або передній точках (в залежності від того, який кут вимірюють - лівий чи правий за ходом), беруть відлік по горизонтальному кругу і записують його в журнал. Наводять середню нитку сітки зорової труби наверх рейки або висоту інструмента 'Т відмічену на рейці шнурком. Записують в журнал висоту наведення, беруть відлік по вертикальному кругу і записують в журнал.

Після цього відкріплюють алідаду і наводять трубу теодоліта на задню або передню рейку і виконують вищеописані дії. Описані дії складають один півприйом. При переході де вимірювань в другому півприйомі лімб горизонтального круга переставляють на декілька градусів і виконують другий півприйом. Горизонтальний кут можна також вимірювати при орієнтованому лімбі за магнітним меридіаном.

Після вимірювання горизонтальних і вертикальних кутів за допомогою ниткового віддалеміра, вимірюють віддалі до точок ходу по чорній і червоній сторонах рейок. Віддалі і кути нахилу вимірюють в прямому і зворотному напрямах. Допускають розходження довжин ліній 1:200 довжини вимірюваної лінії.

Правильність вимірювання горизонтальних кутів контролюють розбіжністю в півприйомах, яке не повинно перевищувати подвійної точності відліку теодоліта. На кожній точці ходу обчислюють МО і вертикальні кути. Правильність вимірювання вертикальних кутів контролюють постійністю МО і розбіжністю прямого і оберненого перевищень.

Перевищення визначають за формулою: к = -- 0$т2и + і -1. Розбіжність прямого і оберненого перевищень не повинна перевищувати 10 см для віддалей до 250 м і 4 см на кожні 100 м для віддалей більших за 250

Порядок виконання роботи:

На сторінках журналу тахеометричної обчислити кути нахилу за формулою D = кл - мо, горизонтальні прокладення d = D соз2 х>, перевищення, а також позначки усіх пікетів.

На аркуші ватману формату А2 розмітити кілометрову сітку зі сторонами 10 см. Сітку оцифрувати і нанести на неї по координатах за допомогою масштабної лінійки і вимірника точки теодолітного ходу, використавши результати завдання №1. Із завдання №2 виписати на план позначки висот точок теодолітного ходу.



Список використаної літератури

1. Ассур В, Л., Филатов А. М. Практикум по геодезии.-- М: Недра, 1985.

2. Инженерная геодезия /П. С. Закатов, В. Г. Багратуни, В. А. Величко и др.-- М.: Недра, 1976.\

3. Инструкция по нивелированию, І, II, III и IV классов -- М: Недра, 1974.

4. Інструкція з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500. ГКНТА-2.04-02-98. - К.: Укргеоінформ, 1998.

5. Маслов А. В., Гордеев А. В., Батраков Ю. Г. Геодезия.---М.: Недра, 1980.

6. Найдин И. Я., Найдина К. В. Руководство к практическим занятиям по геодезии и маркшейдерскому делу.-- М.: Недра, 1982.

7. Светодальномер «Блеск» СТ-5, Техническое описание и инструкция по зксплуатации.-- М.: Недра, 1987.

8. Селиханович В. Г. Геодезия.--М.: Недра, 1981.

9. Селиханович В. Г., Козлов В. П., Логинова Г. П. Практикум по геодезии.-- М.:. Недра, 1978.

10. Хейфец Б, С, Данилевич Б. Б. Практикум по инженерной геодезии М.Недра, 1979.

Размещено на Allbest.ru

...