Корисні копалини Криворізького басейну

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАВДАННЯ №1. Галузева структура промисловості - принципи формування

Структура виробництва в певному суспільстві формуються під впливом суспільного поділу праці, який призводить до виділення окремих виробництв формування галузей. Загальний поділ праці спричинив виокремлення промисловості, сільського господарства, зв'язку, транспорту, будівництва.

Частковий поділ праці спричинив виділення галузей всередині промисловості т.д., а одиничний поділ праці має місце безпосередньо на підприємстві.

Структура промислового виробництва формується під впливом часткового поділу праці. Промисловість - головна ланка вітчизняного народногосподарського комплексу - галуззю, що здійсню переробку сировинних ресурсів та випуск готових виробів. Галузь промисловості - це якісно однорідна сукупність підприємств різних форм власності, які виконують однакові функції в системі суспільного поділу праці.

Основними ознаками, що впливають на формування галузей промисловості :

-виробництво в значних масштабах однорідної спорідненої продукції;

-наявність великої кількості підприємств-виробників даної продукції;

- специфічні технологічні процеси організації праці;

- однорідність споживаної підприємствами сировини;

Галузеву структуру промисловості характеризують кількісне співвідношення між окремими галузями, певні виробничі взаємозв'язки між ними.

Для аналізу зрушень у галузевій структурі використовують показники:

1. Темпи росту обсягу виробництва галузі:

Тгал =Qпл/Qб *100, %,

де Qпл, Qб - обсяг випуску продукції галуззю в плановому чи базовому період.

2. Галузевий коефіцієнт випередження:

Кгал =Тгал/Тпром,

де Тпром - темп росту виробництва в промисловості, %.

3. Питома вага окремо галуз в загальному обсязі виробництва промисловості в плановому період:

Дпл =Дб*Кгал, %,

де Дпл , Дб - частка галуз в загальному обсязі виробництва продукції промисловістю в плановому базовому періодах, %.

Для характеристики виробничих зв'язків галуз з іншими галузями використовують показники:

1. Питомі витрати продукції даної галузі у випуску кінцевого продукту промисловості:

Пгал=Qгал/Qпром,

де - Qгал - загальний обсяг вироблено галуззю продукції, грн., Qпром - кінцевий продукт промисловості, грн.

2. Частка продукту даної галузі у виготовленні кінцевого продукту (коефіцієнт внутрігалузевих зв'язків):

Кв з =Qвл/Qгал,

де Qвл - обсяг продукції галуз, призначений для споживання всередині, грн.

3. Частка продукту даної галузі, що направляться на переробку в іншу галузь (коефіцієнт міжгалузевих зв'язків):

Км з =Qнш/Qгал,

де Qнш - обсяг продукції галуз, що направляться в іншу галузь.

Чинниками, як визначають галузеву структуру виробництва :

- рівень впровадження досягнень НТП;

- рівень спеціалізації кооперування; наявність природних ресурсів;

- суспільно-історичні умови та геополітичне становище держави; рівень

- матеріального добробуту населення тощо.

ЗАВДАННЯ №2. Корисні копалини - класифікація, коротка характеристика

За промисловим використанням всi кориснi копалини подiляються на металiчнi (руди рiзноманiтних металiв), неметалiчнi (будматерiали, хiмiчна сировина, мiндобрива, вогнетривкi i абразивнi матерiали) i горючi (вугiлля, торф, горючi сланцi i т.п.). До особливої групи вiдносяться пiдземнi води.

Горючi кориснi копалини.

1. Буре вугiлля. Поширенi родовища бурого вугiлля, якi вiдносяться до Днiпровського буровугiльного басейну. Вугiлля залягає серед палеогенових пiскiв та глин, вiк його складає 40-50 млн.рокiв, товщина шарiв вугiлля досягає 20 м. В областi зосереджено 90% запасiв вугiлля (3,3 млрд т) Днiпровського басейну.

Найвизначнiшi родовища вiдомi в Олександрiї, Балаховцi, Петровому, Михайлiвцi, Байдурiвцi.

Середнє рiчне видобування бурого вугiлля брикетiв на Дмитрiвськiй i Байдакiвськiй фабриках - близько 3,5 млн т. Брикети бурого вугiлля є повноцiнним паливом, зручним для спалювання та перевезення. Вони використовуються для термiчної обробки, при виробництвi бензину, мастила, газiв. Практично все видобуте вугiлля переробляється i використовується в областi.

2. Горючi сланцi. Горючi сланцi знайденi в 60-х роках поблизу с.Бовтишки Олександрiвського району. Бовтишське родовище знаходиться у великiй округлiй западинi типу кратера, яка має дiаметр 22 км. Нижня частина западини, що складена склоподiбною масою, перекривається пiщано-глиняною товщею палеогенового вiку. Прошарки горючих сланцiв, що залягають серед цiєї товщi, утворюють 5 горизонтiв, з яких основний (четвертий) залягає на глибинi 220-250 м в центрi родовища i на глибинi 30-50 м. по периферiї. Сумарна корисна товщина прошаркiв в межах 10-15 м.

Горючi сланцi характеризуються середньою наявнiстю золи - 62-63%, середнiм теплоутворенням 2850 ккал/кг та наявнiстю близько 18% смоли.

Запаси сланцiв складають близько 3 млрд т.

3. Торф є першою стадiєю процесу вуглеутворення. Використовується для виробництва паливних брикетiв, нафтопродуктiв (напiвкокс, горючий газ, амiак, оцтова кислота, дьоготь, спирт), виготовлення будiвельних матерiалiв (iзоляцiйнi плити), використовується в сiльському господарствi як добриво, зостосовується в медицинi для грязелiкування. В останнiй час розроблена технологiя видiлення з торфу воску - дефiцитного продукту для побутової хiмiї, фармацевтики, машинобудування, текстильної промисловостi.

Рудні (металеві) корисні копалини.

1. Залiзо . Найбiльш поширений елемент i по сутi в ваговому вiдсотку (5,1%) займає друге мiсце серед металiв пiсля алюмiнiю (6,6%).

Залiзоруднi родовища розташованi в схiднiй частинi Кiровоградської областi. В геологiчному вiдношеннi вони належать до Криворiзького басейну. Тут знаходяться Петрiвське, Ганнiвське, Артемiвське, Горiхiвське, Попельнастiвське та iншi залiзоруднi родовища.

В Петрiвському районi областi дiє кар`єр номер 3 Криворiзького центрального ГЗК. Тут руда залягає на невеликiй глибинi (40-50 м.), що зумовлює економiчнiсть її видобування вiдкритим методом. Всього в кар`єрi пiдлягає обробцi 21 горизонт. Проектна глибина кар`єру 500 м. Починаючи з п`ятого горизонту з кар`єру безпосередньо в вагони завантажують високоякiсну руду з великою вмiстимiстю залiза. Видобуток руди на рiк становить 9 млн.т. В 25 км. на Пiвденний Схiд вiд смт.Петрового розташований Ганнiвський рудник Пiвнiчного ГЗК. Тут видобуток руди ведеться в кар`єрi довжиною бiльш нiж 1,5 км, шириною 0,5-0,7 км та на глибинi бiльш нiж 150 м. Щорiчно видобуток становить 10 млн. т руди. Вмiст залiза 40%. Бiля села Артемiвки на рiчцi Зеленiй будується великий Артемiвський кар`єр. На територiї областi в м.Долинськiй будується ГЗК для переробки маловмiстовних та окислених кварцитiв (600 млн.т.). Комбiнат буде переробляти 30 млн.т сирої руди та видавати щорiчно металургiйним пiдприємствам 12,9 млн.т збагаченої.

2. Нiкель. Родовища нiкелевих руд вiдносяться до Побузької тектонiчної зони глибинних зламiв (Голованiвський район). Тут встановлено бiльш нiж 50 масивiв основних та ультраосновних порiд (габбро, перiдотiти, дацити), що мiстять руднi мiнерали: пiрротин, пентландiт, халькопiрит.

В родовищах Побужжя вмiст нiкелю становить 0,5-5,2%. Тут знаходяться Деренюхське, Капiтанкiвське, Липовенькiвське, Грушкiвське та iншi родовища, на базi якизх дiє Побузький нiкелевий комбiнат. Вмiст нiкелю в сирiй рудi становить при розробцi 0,9-1,5%, залiза - 10-20%, кольбату 0,03%, кремнезему 45%. Кiнцевим продуктом є феронiкель - сплав нiкелю, кольбату та залiза. Видобуток руди на комбинатi досягає 1 млн. т на рiк.

Бiля 80% нiкелю використовують для виготовлення легованих та нержавiючих сталей. Якщо нiкелева сталь мiстить в собi 0,2% вуглецю (при вмiстi нiкелю 25%), вона стає немагнiтною. Якщо додати в немагнiтну сталь 3-5% хрому, можна отримати немагнiтну броню.

В Побужжi знайдено Хащуватське родовище марганцевих руд, створене в результатi адсорбцiї та осадження марганцю в вапняках ("марганцевi шапки").

3. Уран. Перше родовище урану виявлене в 1964 роцi. В наступнi роки пiсля Мiчурiнського родовища знайдене Ватутiнське родовище, Северинське родовище та цiлий ряд iнших, на базi яких утворено власну минерально-сировинну базу атомної енергетики України. Усi родовища, по наявних в них запасах, вiдносяться до великих. Переробка урану здiйснюється до стадiї "окис-закис". Збагаченi концентрати для подальшої переробки по розподiлу на уран - 238 переправляються в Росiю.

4. Золото. Питання про можливе виявлення промислових покладiв золота в корiнному заляганнi ставилося геологами давно. Однак лише наприкiнцi 80-х рокiв були знайденi Юр`ївське та Клинцiвське родовища, якi оцiнюються як великi. Основнi оцiнюючi параметри (потужнiсть рудних залягань, вмiст золота, розмах оруднення) мають мало аналогiв.

Гiрсько-рудна та рудопереробна промисловiсть областi має можливiсть здiйснювати повний цикл процесу утворення товарного золота.

Разом iз золотом можливо додатково отримувати срiбло. Мають мiсце рудовиявлення платини, вольфраму та олова.

5. Рiдкiснi метали. Серед цiєї групи наявнi рудопроявлення танталу, нiобiю. В останнi роки знайдене родовище лiтiю, велике за запасами, де можливо одночасно добувати олово (Полохiвське родовище).

Неметалічна сировина.

1. Озокерит (гiрський вiск). Використовується для виробництва цiнних сортiв паперу, обробки тканин, шкiр; використовується в косметицi та медицинi. Чотири країни у свiтi виготовляють гiрський вiск. Його добувають у Кiровоградськiй областi з бурого вугiлля, з 1959 року в областi дiє Семенiвський завод по виготовленню озоке-риту.Iнженери-вуглехiмiки розробили технологiю отримання модифiкованого озокериту, що використовується у виробництвi полiграфiчної фольги, кiноплiвки, грамплатiвок.

Бiля Олександрiї знаходиться санаторiй "Дружба", де проводять процедури, що грунтуються на тепловому i компресiйному впливанню озокериту (озокеритотерапiя).

2. Алмази. Знахiдки алмазiв та їх мiнералiв-супутникiв в областi вiдомi давно. Цiльовi пошуковi роботи розпочато лише в 1993 роцi. Виявлено багаточисельнi геологiчнi структури, що є сприятливими для впровадження кiмберлiтiв. Знайденi кiльця викидiв туфобрекчiй, що є корами вивiтрювання кiмберлiтових порiд, де виявленi прямi мiнерали-супутники й алмазiв. Нарештi в 1995 роцi знайдено кореннi кiмберлiти. Йде оцiнка їх алмазностi.

3. Глина та каолiни. На Українi знайдено 150 родовищ каолiнiв, якi дають 80% добутку цiєї сировини в колишньому СРСР.

Каолiн видобувається на родовищах вогнетривких глин, що знаходяться поблизу с.Катеринiвки. Катеринiвськi каолiни застосовують як додаток до глини Часов-Ярського родовища, в результатi чого отримують вогнетривку глину з вмiстом суми окислiв алюмiнiю та титану 30%, окислiв залiза не бiльш нiж 3% та вогнетривкiстю не менш нiж 1670 С. Таку сумiш застосовують для випалювання абразивних виробiв.

4. Трепел. Вiдноситься до групи кремнеземистих (опалових) порiд, до якої вiдносяться також дiатомiт, опока та деякi iншi.

Трепел мiстить 70-98% розчинного кремнезему. Вiн має велику кiлькiсть пор (60-64%), малу об`ємну вагу (0,5-1,25 т/м3), адсорбцiйнi та теплоiзоляцiйнi властивостi, хiмiчну стiйкiсть по вiдношенню до лугiв та кислот.

горючий рудний неметалічний криворізький

5. Будiвельнi, формовочнi, склянi матерiали. В областi присутнi багато видiв будiвельних матерiалiв: суглинки, пiски, пiсчаники, бутовий камiнь, щебiнь, вапняк, мергел , кварцити i т.п.

Суглинки використовують для виготовлення цементу та цегли. Родовища суглинкiв (для цегли марки "100" i "150") знайденi поблизу смт. Компанiївки, хутора Соколiвського, в Новгородкiвському районi. Бiля м. Малої Виски на мiсцевiй сировинi працює цегляний завод мiжколгоспбуду (потужнiсть суглинкiв 4-5 м, продуктивнiсть заводу 2 млн шт. на рiк). Такого ж типу завод працює бiля смт. Великої Виски, марка цегли 100-150, продуктивнiсть 2,8 млн шт.

6. Облицювальний камiнь. З облицювальних каменiв найбiльш широко використовуються гранiти, серед яких видiляються три основних рiзновиди: - сировина рiвномiрнозерниста та порфiровиднi гранiти; червонi порфiровиднi та трахiтоїднi гранiти.

Декоративно-облицювальним матерiалом можуть служити лонцонiти, габбро, дiабази, якi зустрiчаються поблизу Новоукраїнки, Новомиргорода, Олександрiї, Долинської.

Задовiльнi декоративнi властивостi мають мармур та мармуровi вапняки Хащуватського та Заваллiвського родовищ бiля Побужжя.

7. Пiдземнi води. Головним джерелом прiсної води в Кiровоградськiй областi є водоносний горизонт, що лежить бiля основи порiд бучакськi свити палеогенового вiку. Водомiсткi породи представленi рiзнозернистими кварцевими пiсками з потужнiстю до 25 м. Водоносний горизонт в бучакських вiдкладеннях експлуатується колодязями та свердловинами (Обознiвський, Лелекiвський водозабори). Продуктивнiсть найбiльш потужних свердловин на подiбних водозаборах складає 20 лiтрiв на секунду.

- Заваллiвський графiтовий комбiнат, Побузький феронiкелевий комбiнат;

- Кiровоградський завод фiльтруючого кизельгуру, Кiровоградський кар`єр каолiнiв;

- Горiхiвський, Капустянський кар`єри по видобутку облицювального каменю;

- залiзорудний кар`єр Криворiзького центрального ГЗК, Ганнiвський, Артемiвський залiзоруднi кар`єри, Долинський ГЗК;

- Iнгульське та Смолинське рудоуправлiння по видобутку уранової руди;

- мiсцевi органiзацiї - промкомбiнат, Мiжколгоспбуд, Дорбуд та інші виготовляють цеглу з суглинкiв, використовують пiски кольорового та чавунного лиття, розробляють гранiти та гнейси на бут та щебiнь, застосовують у будiвництвi мергель, пiсчаник, вапняк, видобувають торф.

ЗАВДАННЯ №3. Технологічний процес - основні поняття, визначення, види

Технологімчний процемс -- це частина виробничого процесу, що вміщує дії зі зміни стану предмета праці. Для здійснення технологічного процесу складається схема або технологічна карта, в якій описуються всі технологічні операції переробки сировини чи напівфабрикатів в готову продукцію. Першим етапом побудови технологічної схеми є блок-схема, яка представляє собою графічне зображення переліку виробничих операцій.

Якісно-кількісна схема -- це технологічна блок-схема з нанесеними на ній відомостями про якість і кількість кожного із продуктів, які одержують в даному процесі. В технологічну схему (карту) входить також схема, в якій вказується послідовність розміщення обладнання, що застосовується в технологічному процесі (як основного так і допоміжного, включаючи і транспортне).

Технологічні процеси класифікуються за такими ознаками:

- за властивостями сировини, які змінюються в процесі її перероблення (фізичні, механічні та хімічні);

- за способом організації;

- за напрямом рухів теплових і сировинних потоків;

- за агрегатним станом складових сировини;

- за тепловим ефектом;

- за основними рушіями (чинниками), які спричиняють і прискорюють технологічні процеси.

Класифікація технологічних процесів:

В основу класифікації технологічних процесів покладені різні признаки, такі як: вид впливу на сировину і характер її якісних змін, спосіб організації, кратність обробки сировини і т. ін.

По характеру якісних змін сировини технологічні процеси підрозділяються на фізичні, механічні, біологічні, хімічні, фізико-хімічні.

При фізичних і механічних процесах переробки сировини проходять зміни розмірів форми та фізичних властивостей сировини. При цьому внутрішня будова і склад речовини не змінюється. Наприклад, виготовлення металевих деталей методом обробки різанням, подрібненням, приготування розчинів і т.д. Хімічні процеси характеризуються зміною не тільки фізичних властивостей, але і агрегатного стану, хімічного складу і т.д.

Однак розподіл процесів на фізичні, механічні і хімічні є умовним, тому що важко провести чітку межу між ними, оскільки, механічні процеси часто супроводжуються зміною і фізичних і хімічних властивостей. Хімічні процеси, як правило, супроводжується механічними на всіх виробництвах.

По способу організації технологічні процеси поділяються на дискретні (переривисті або періодичні) і безперервні.

Дискретний технологічний процес характеризується чергуванням робочих і допоміжних ходів з чітким їх розмежуванням за часом реалізації Наприклад, при металообробці проходить установка деталі в патрон станка (допоміжний хід), підвід ріжучого інструменту (допоміжний хід), обробка заготовки ріжучим інструментом (робочий хід), контроль (допоміжний хід), зняття деталі з станка (допоміжний хід), установка в патрон нової деталі і т.д.

Такі технологічні процеси частіше всього розповсюджені в машинобудуванні, будівництві, видобувних галузях промисловості. Недоліком дискретних технологічних процесів є витрати робочого часу в процесі виконання робочих ходів.

Безперервні процеси відрізняються тим, що вони не мають різко вираженого чергування (під час здійснення) робочого і допоміжних ходів. В них завжди можна виділити групу допоміжних ходів, які здійснюються одночасно з робочими, і групу допоміжних ходів, які періодично повторюються в часі, в залежності від результатів робочого ходу. Такі процеси характерні для хімічної промисловості.

По кратності обробки сировини технологічні процеси підрозділяються на процеси з відкритою (розімкнутою) схемою і процеси з циркуляційною (замкнутою) схемою. В процесах з розімкнутою схемою сировина проходить однократну обробку.

У процесах із замкнутою схемою сировина не однократно повертається на початкову стадію процесу для повторної обробки. Прикладом процесу може служити конверторний спосіб виплавки сталі. Процеси із замкнутою є більш досконалими, більш економічними і екологічно чистими, хоча і відрізняються більшою складністю. Ці процеси необхідні при переводі технології на безвідходну.

В загальному вигляді будь-який технологічний процес можна розглядати як систему, яка має входи і виходи. Входами можуть бути: склад сировини, її кількість, температура і т. Ін., виходами - готова продукція, її кількість, якість і т.д.

Размещено на Allbest.ru