4.1 Технічні рішення з безпечної експлуатації об`єкту

Відповідно до вимог "Правил техніки безпеки", роботи, які виконуються в діючих електроустановках, щодо застосування заходів безпеки поділяються на наступні чотири категорії:

• Роботи, виконувані при повному знятті напруги, які проводяться в електроустановках, де з усіх струмопровідних частин (у тому числі і введень) знята напруга, немає незамкненого входу в приміщення, у яких розміщені електроустановки, що перебувають під напругою. Це - ревізія й очищення апаратури розподільних пристроїв, поточний ремонт силового трансформатора тощо.

• Роботи, виконувані при частковому знятті напруги, які проводяться в електроустановках у приміщенні, де знята напруга тільки з тих приєднань, на яких виконується робота, або де напруга цілком знята, але є незамкнений вхід у приміщення сусідньої електроустановки, що перебуває під напругою.

• Роботи, виконувані без зняття напруги поблизу струмопровідних частин і на струмопровідних частинах електроустановок, що перебувають під напругою (за допомогою спеціальних приладів і засобів захисту) - вивішування плакатів і написів, заміна перегорілих ламп, узяття проби і доливка мастила в баки трансформаторів і вимикачів, догляд за електрощитками і колекторами працюючих електричних машин, вимірювання струмовимірювальними кліщами та ін.

• Роботи, виконувані без зняття напруги далеко від струмопровідних частин, що перебувають під напругою, при яких виключені випадковий дотик або наближення до струмопровідних частин на небезпечну відстань (чищення від пилу кожухів електроустаткування, ремонт і фарбування стін електроприміщень, прибирання електроприміщень та ін.).

До початку ремонтних чи налагоджувальних робіт необхідно виконати технічні й організаційні заходи щодо забезпечення електробезпеки працюючих.

Технічні заходи:

• відключення електроустаткування, що ремонтується, і вживання заходів проти помилкового його зворотного включення або самовключення;

• установка тимчасових огорож навколо невідключених струмопровідних частин і вивішування заборонних плакатів "Не включати - працюють люди", "Не включати - робота на лінії" та ін.;

• приєднання переносного заземлення-закоротки до заземлювальної шини стаціонарного заземлювального пристрою і перевірка відсутності напруги на струмопровідних частинах, що для безпеки проведення робіт підлягають замиканню накоротко і заземленню;

• накладання переносних заземлень на відключені струмопровідні частини електроустановки відразу після перевірки відсутності напруги або включення спеціальних заземлювальних ножів - роз'єднувачів, наявних у камері РП;

• огородження робочого місця і вивішування на ньому дозвільного плаката "Працювати тут".

Названі технічні заходи виконує (у зазначеній послідовності) допускаючий до роботи з дозволу тієї особи, що віддає розпорядження на проведення робіт. Допускаючим до роботи може бути особа з чергового чи оперативно-ремонтного персоналу в електроустановках напругою до 1000 В з кваліфікаційною групою не нижче ІП, а в установках напругою понад 1000 В - з IV групою.

Організаційні заходи для безпечного проведення робіт в електроустановках:

* оформлення роботи нарядом або розпорядженням;

* оформлення в наряді допуску робітників до роботи;

* нагляд під час роботи;

* оформлення в наряді перерв у роботі і переходів бригади на інше робоче місце;

* оформлення в наряді закінчення робіт, закриття наряду.

Оформлювати наряд потрібно на ті роботи, що виконуються з повним або частковим зняттям напруги з електроустановки, яка ремонтується, а також на роботи, виконувані без зняття напруги поблизу або безпосередньо на струмопровідних частинах, що перебувають під напругою. Наряд - письмове завдання на роботу з електроустановкою, оформлене на бланку установленої форми, де зазначають місце, час початку і закінчення роботи, умови її безпечного проведення, склад бригади й особу, відповідальну за безпеку роботи. Наряд виписують у двох примірниках, з яких один має бути у виконавця робіт, а другий - у чергового персоналу цієї електроустановки. Термін дії наряду має не перевищувати п'яти днів. Термін зберігання наряду - один місяць.

Інший вид завдання на роботу з електроустановкою - розпорядження, оформлене в оперативному журналі. Право видачі наряду або розпорядження на проведення робіт з електроустановками надається начальнику електроцеху, начальнику служби експлуатації, майстру, особам, уповноваженим на це розпорядженням головного енергетика підприємства. Усі особи повинні мати кваліфікаційну групу не нижче V в електроустановках напругою понад 1000 В й не нижче IV - в установках до 1000 В.

У порядку поточної експлуатації можуть виконуватися такі види робіт:

* роботи без зняття напруги зі струмопровідних частин далеко від струмопровідних частин, що перебувають під напругою, тривалістю не більше однієї зміни;

* при необхідності невеликі за обсягом роботи тривалістю до 1 години з повним чи частковим зняттям напруги і без зняття напруги поблизу або на самих струмопровідних частинах, що перебувають під напругою;

* деякі види робіт в електроустановках напругою до 1000 В з повним чи частковим зняттям напруги тривалістю не більше однієї зміни.

4.2 Технічні рішення з гігієни праці та виробничої санітарії

4.2.1 Мікроклімат

Мікроклімат виробничих приміщень - це сукупність параметрів повітря у виробничому приміщенні, які діють на людину у процесі праці, на його робочому місці, у робочій зоні.

Параметри мікроклімату:

1) температура повітря Т, ⁰С;

2) відносна вологість Y, %;

3) швидкість руху повітря V, м\с.

Значні коливання параметром мікроклімату можуть привести до порушення терморегуляції організму (здатність організму утримувати постійну темпе-ратуру), що приводить до порушення системи кровообіг, загальної слабкості і т.п.

Нормування параметрів мікроклімату здійснюється згідно ДСТ 2.1.005-88.Встановлені оптимальні та допустимі параметри мікроклімату.

Оптимальні - найбільш сприятливі (комфортні) забезпечують роботу системи терморегуляції без напруги.

Допустимі - допускають напругу реакції терморегуляції організму у межах її пристосування без шкоди для здоров'я.

Параметри мікроклімату нормуються залежно від наступних факторів: 1) періоду року:

а) теплий (середньодобова температура навколишнього повітря більше +10⁰С);

б) холодний (середньодобова температура навколишнього повітря менше +10⁰С);

2) категорії важкості робіт по фізичному навантаженню;

3) виду робочого місця:

а) постійне;

б) непостійне.

4.2.2 Склад повітряної зони

Для забезпечення відповідності повітря робочої зони механічних і складальних цехів необхідне здійснення наступних заходів:

- організація загальобмінної вентиляції приміщень;

- організація місцевої вентиляції в місцях виділення пилу, дрібної стружки, шкідливих газів і парів;

- організація опалення приміщень у зимовий період року.

Для забезпечення чистоти повітря робочої зони й оптимальних значень параметрів мікроклімату важливим заходом є організація загальобмінної вентиляції приміщення.

При створенні надійних і ефективних систем витяжної вентиляції металорізальних верстатів необхідно враховувати особливості технологічного процесу, вплив інструмента, що рухається, оброблюваної заготівлі і вузлів верстата на характер усмоктування місцевого відсмоктувача, фізичні властивості шкідливих виділень.

4.2.3 Виробниче освітлення

Природне освітлення

Основним завданням при проектуванні природного освітлення виробничих приміщень є вибір типу та визначення розміщення і сумарної площі вітлових отворів, при яких у приміщеннях забезпечується необхідний світловий режим. Для нормування та розрахунку природного освітлення приміщень використовують відносний показник -- коефіцієнт природного освітлення (КПО).

Нормоване значення КПО для будівель, що розміщенні в І, II, IV та V поясах світлового клімату, визначається за формулою

де m -- коефіцієнт світлового клімату;

C -- коефіцієнт сонячності клімату (для території України він дорівнює 0,6 - 0,95)



Рисунок 4.2.3 - Значення коефіцієнту природного освітлення

Штучне освітлення

Механічні й інструментальні цехи розташовуються в основному в приміщеннях висотою від 3,2 до 18 м із шириною прольотів від 9 до 30 м. Металообробні верстати можуть розташовуватися рядами або уздовж прольотів, або під невеликими кутами до подовжньої осі цеху. Число рядів устаткування може коливатися від одного до чотирьох. Основний прохід між рядами верстатів розташовується, як правило, у центрі прольотів і має ширину 2--4 м. Слюсарні верстати розміщаються поодинці чи рядами на спеціально виділених ділянках. Штучне освітлення цих цехів виконують відповідно до норм СНиП II-4-79.

Роботи на металообробних верстатах і слюсарних верстатах зв'язані з контролем правильності установки й обробки деталі, настроюванням верстата, контролем якості обробки деталі і відносяться до робіт дуже високої точності, що вимагає пристрою комбінованого освітлення з переважним використанням для загального освітлення люмінесцентних ламп типу ЛБ.

Використання ламп ДРЛ у цих цілях можливо лише у високих цехах (6 м і вище), коли застосування люмінесцентних ламп приводить до різкого і неприйнятного збільшення кількості освітлювальних приладів. Лампи накалювання використовуються в основному для місцевого світлення металообробних верстатів і слюсарних верстатів.

На (рис. 4.2.4) наведені значення освітленості робочих місць механічних і інструментальних цехів при використанні газорозрядних ламп для загального освітлення. Показник засліпленості повинний бути не більш 20, коефіцієнт пульсації від загального освітлення -- не більш 20%, від місцевого світлення не більш 10%.

Рисунок 4.2.4 - Норми освітленості робочих місць при штучному освітленні

Характер зорових робіт і умови середовища в механічних і інструментальних цехах допускають використання відкритих як дифузійних, так і дзеркальних освітлювальних приладів зі ступенем захисту IP20. Вибір типу освітлювального приладу загального освітлення залежить від рівня освітленості та висоти його установки.

Для освітлення невисоких приміщень (до 6 м) раціонально використовувати дифузійні прилади типів ЛД, ЛСП02 з 235люмінесцентними лампами. Приміщення висотою 7 м і більш доцільно освітлювати приладами глибокого світлорозподілу (наприклад, типу ЛСП13). Для освітлення високих приміщень можуть бути використані лампи ДРЛ і МГЛ.

Для підвищення рівномірності освітлення і зменшення затінення робочої поверхні корпусом працюючого, конструктивними частинами устаткування і т.д. (особливо в цехах невеликої висоти) люмінесцентні лампи доцільно розміщати у всіх цехах у виді безупинних ліній чи з невеликим розривом. Рекомендується лінії ламп розміщати не над супортами верстатів, а зрушувати їх убік механізмів керування на 0,5--1 м, що найбільше важливо при невеликій висоті.

Усі робочі місця в механічних і інструментальних цехах повинні мати місцеве освітлення.

4.2.4 Виробничий шум

Основними джерелами шуму більшості металорізальних устаткувань є приводи, електродвигуни, різальний інструмент, пневмо- і гідросистеми.

На рівень шуму механічного походження значний вплив робить знос устаткування, а також, точність монтажу його окремих вузлів і деталей. Зменшення шуму зубчастих передач і підшипників може бути забезпечено своєчасним і якісним ремонтом металорізального устаткування і строгим виконанням технічних вимог при його монтажі. Зубчасті колеса і підшипники доцільно поміщати в масляних ваннах.

Для зменшення шуму електродвигунів металорізальних верстатів їх поміщають у звукоізолюючі кожухи. Необхідно передбачити також ретельне динамічне балансування ротора, підвищувати твердість корпуса двигуна, вала ротора, підшипників, постійно стежити за наявністю змащення. Високошвидкісні двигуни, доцільно поміщати в звукоізолюючі кожухи.

Боротьба із шумом, що виникає при взаємодії різального інструмента з оброблюваною заготівлею, являє значні труднощі, оскільки зменшення інтенсивності режимів різання знижує продуктивність устаткування.

4.2.5 Виробничі вібрації

Джерелами вібрацій в умовах, що розглядаються в проекті, є: двигуни станків. Вібрація відноситься до факторів, які мають велику біологічну активність. Як загальна, так і локальна вібрація несприятливо впливає на організм людини, викликає зміну у функціональному стані вестибулярного апарату, центральної нервової, серцево-судинної систем, погіршує самопочуття та може призвести до розвитку професійних захворювань.

Джерелами вібрацій, що розглядаються в проекті, являються вентиляційна установка, яка відноситься до типу загальної вібрації, а також, вібрації технологічні - двигунів, станків, машин та механізмів.

Основні параметри вібрації, такі як середнє квадратичне значення віброприскорення та віброшвидкості, логарифмічні рівні приведені у таблиці 3.

Таблиця 4.2.6 Основні параметри вібрації

Категорія вібрації по санітарним нормам	Напрямок дії	Нормативні, корекційовані по частоті та еквівалентні корекційовані значення
		Віброприскорення	Віброшвидкість
		м·с	дБ	м·с ·10-2	дБ
3а	Zo, Yo, Хо	0,1	100	0,2	92

Для зменшення дії вібрації передбачено:

- динамічне погашення вібрації - приєднання до захисного об'єкту системи, реакції якої зменшують розмах вібрації об'єкта в точках приєднання системи;

- зміна конструктивних елементів машин;

- застосування засобів індивідуальною захисту, а саме рукавиці і печатки, вкладиші і прокладки, віброзахисне взуття.

4.2.6 Виробничі випромінювання

Теплові апарати, які використовуються на підприємствах, є джерелами інфрачервоного випромінювання. За фізичною природою інфрачервоне випромінювання являє собою електромагнітні хвилі та потік квантових фотонів.

Ефект дії інфрачервоного випромінювання на людину залежить від довжини хвилі.

- короткохвильове інфрачервоне випромінювання з довжиною хвилі від 0,76 до 1,4 мкм має більшу здатність проникати через шкіру;

- довгохвильове інфрачервоне випромінювання з більшою довжиною хвилі поглинається в основному в епідермісі;

- видиме - кров'ю у шарах дерми та підшкірною жировою клітковиною.

Поглинання інфрачервоних променів різними шарами шкіри призводить до їх нагрівання. Внаслідок цього можливе порушення теплового балансу організму людини. Інфрачервоне випромінювання негативно впливає на функціональний стан центральної нервової системи, виникають зміни у серцево-судинній системі.

4.3 Пожежна безпека

Вогонь, що вийшов з-під контролю, здатний створити осередок пожежі.

Пожежа - це процес неконтрольованого горіння поза спеціальним вогнищем, що розвивається в часі і просторі і є небезпечним для людей, матеріальних цінностей та навколишнього середовища.

Процес горіння, як правило, спричиняють речовини, що мають підвищену вогненебезпечність.

Тривалість пожежі залежить від характеру горючої речовини і величини пожежного навантаження, тобто маси горючих матеріалів на одиницю площі.

4.3.1 Технічні рішення системи запобігання пожежі та протипожежного захисту

Під пожежною безпекою розуміють такий стан промислового або цивільного об'єкта, за якого з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення і розвитку пожеж та впливу на людей небезпечних чинників пожежі, а також забезпечується захист матеріальних цінностей та довкілля.

Пожежна безпека об'єкта - доволі складне і багатоаспектне завдання, тому для його вирішення потрібно підходити комплексно. Комплекс заходів та засобів щодо пожежної безпеки складається із відповідних систем, зокрема:

системи запобігання пожеж, що містить підсистеми запобігання утворенню горючого середовища та виникненню в горючому середовищі джерела запалювання;

системи протипожежного захисту, що, своєю чергою, містить такі підсистеми: підсистема обмеження розвитку пожежі; підсистема забезпечення безпечної евакуації людей та майна; підсистема створення умов для успішного гасіння пожежі;

системи організаційно-технічних заходів, що передбачає організаційні, технічні, режимні та експлуатаційні заходи.

Організаційні заходи пожежної безпеки передбачають організацію пожежної охорони на об'єкті, проведення навчань з питань пожежної безпеки (інструктажі та пожежно-технічні мінімуми), застосування наочних засобів протипожежної пропаганди та агітації, організацію ДПД та ПТК, проведення перевірок, оглядів стану пожежної безпеки приміщень, будівель, об'єкта загалом та ін.

До технічних заходів належать суворе дотримання правил і норм, визначених чинними нормативними документами при реконструкції приміщень, будівель та об'єктів, технічному переоснащенні виробництва, експлуатації чи можливому переобладнанні електромереж, опалення, вентиляції, освітлення тощо.

Система запобігання пожежі - це комплекс заходів і технічних засобів, які запобігають виникненню пожежі.

Передумови виникнення пожежі (горіння). Одним із основних принципів запобігання пожежам є положення про те, що горіння (пожежа) можливе лише за певних умов. Основною умовою є наявність трьох чинників: горючої речовини, окисника та джерела запалювання (так званий трикутник Лавуазьє). Крім того, необхідно, щоб горюча речовина була нагріта до необхідної температури і знаходилась у відповідному кількісному співвідношенні з окисником, а джерело запалювання мало необхідну енергію для створення початкового імпульсу (запалювання). Так, наприклад, сірником неможливо запалити дерев'яну колоду чи стіл, тоді як аркуш паперу легко загориться. Крім того, всі три чинники повинні збігтися в одному просторі та в один момент часу.

До джерел запалювання, які ініціюють горіння, належать: відкрите полум'я, розжарені предмети, електричні заряди, теплові процеси хімічного, електричного та механічного походження, іскри від ударів та тертя, сонячна радіація, електромагнітні та інші випромінювання. Джерела запалювання можуть бути високо-, середньо- та малопотужними.

Горючими речовинами називаються речовини, які при дії на них високої температури, відкритого полум'я чи іншого джерела запалювання можуть займатися і надалі горіти з утворенням та зазвичай випромінюванням тепла. До складу переважної більшості горючих речовин входять вуглець (карбон) та водень (гідроген), які є основними горючими складниками цих горючих речовин. Крім того, горючі речовини можуть містити й інші елементи та сполуки. Є також ціла низка речовин, які являють собою прості елементи, наприклад, сірка, фосфор. Горючі речовини відрізняються не лише за своїм складом, а й за фізичним станом, тобто можуть перебувати в твердому, рідкому чи газоподібному стані.

До окисників належать: хлор, фтор, оксиди азоту, селітра тощо, однак з практичного погляду найважливіше значення має горіння, яке виникає при окисленні горючої речовини киснем повітря. Зі зменшенням вмісту кисню в повітрі уповільнюється швидкість горіння, а при вмісті кисню менше 14% (норма 21%) горіння більшості речовин стає неможливим. Хоча деякі речовини містять стільки кисню, що його достатньо для горіння, тому вони можуть горіти без доступу повітря.

Процес горіння проходить тим інтенсивніше, чим більшою є площа контакту горючої речовини з окисником і чим вищою є концентрація окисника, температура та тиск. При пожежах температура в деяких випадках сягає 1000-1300⁰С, а в окремих випадках, наприклад, при горінні магнієвих сплавів - 3000⁰С.

Окисник разом з горючою речовиною утворює так зване горюче середовище, здатне горіти після видалення джерела запалювання. Тому система запобігання пожежі містить такі два основні напрямки: запобігання утворенню горючого середовища і виникненню в цьому середовищі (чи внесенню до нього) джерела запалювання.

Виникненню в горючому середовищі джерела запалювання запобігають використанням устаткування та пристроїв, при роботі яких не виникає джерел запалювання, використанням електроустаткування, що відповідає за досягнення класу пожежо- та вибухонебезпеки приміщеннями та зонами груп і категорій вибухонебезпечної суміші, виконанням вимог щодо сумісного зберігання речовин та матеріалів, використанням устаткування, що задовольняє вимоги електростатичної іскробезпеки, улаштуванням блискавкозахисту, організацією автоматичного контролю параметрів, що визначають джерела запалювання, використанням швидкодіючих засобів захисного вимкнення, заземленням устаткування, видовжених металоконструкцій, використанням при роботі з ЛЗР інструментів, що не допускають іскроутворення, ліквідацією умов для самоспалахування речовин і матеріалів, усуненням контакту з повітрям пірофорних речовин, підтриманням температури нагрівання поверхні устаткування, пристроїв, речовин та матеріалів, які можуть контактувати з горючим середовищем нижче гранично допустимої (80%) температури займання.

Висновки

В результаті виконання даної дипломної роботи було отримано наступні результати:

ѕ проаналізовано загальну характеристику видобування мінеральних вод;

ѕ проаналізовано фізико хімічні властивості мінеральних вод;

ѕ розглянуто класифікацію мінеральних вод;

ѕ проаналізовано зберігання мінеральних вод;

ѕ проведено аналіз контролю якості мінеральних вод;

ѕ проаналізовано дотримання вимог з охорони над при проведенні геологорозвідувальних роб з виявлення й оцінки родовищ мінеральних вод;

ѕ було досліджено основні хімічні показники мінеральних вод.

Список літератури

1. Бабаев В.В. Температурный режим и термальные воды Закарпатья, - В кн.: Проблемы гидрогеологии и инженерного грунтоведения. Т., 1970, С. 172-181.

2. Бабинец А.Е., Мальская Р.В. Геохимия минерализованных вод Предкарпатья. - К., "Наук.думка", 1975. - 189 с.

3. Бабінець А.Є. Мінеральні джерела Радянського Закарпаття та приклади їх використання. - Вісн. АН УРСР, 1948, - С. 4-8.

4. Бабінець А.Є., Лугова I.П., Марус В.Л. Про ізотопний склад кисню підземних вод Українських Карпат. - ДАН УРСР. Сер.Б, 1971, С. 579-581.

5. Бабов К.Д. Современное состояние и перспективы использования минеральных вод Украины // Проблеми мінеральних вод (Збірник наукових праць), 2005. - 458 с.

6. Бурлака А.П., Мойсеєв А.Ю., Мойсеєва Н.П. та ін. Проблеми мінеральних вод. - К.: Карбон ЛТД, 2002. - С. 79-83.

7. Гурский Б.Н. и др. Геология. - М., 1985. - 310 с.

8. Дривер Дж. Геохимия природних вод. - М.: Мир, 1985. - С. 288-338.

9. Єсипенко Б.Є., Нацик В.Г. Вплив мінеральної води "Нафтуся" на рухову функцію гладких м'язів // Фізіол. журн. - 1977. - Том 23, №1. - С. 59-62.

10. Иванов В.В., Невраев Г.А. Классификация подземнuх минеральных вод. - М.: Недра, 1964. - С. 7.

11. Івасівка С.В., Попович І.Л., Аксентійчук Б.І., Білас В.Р. Природа бальнеочинників води "Нафтусі", суть її лікувально-профілактичної дії. - Трускавець: ЗАТ "Трускавецькурорт", 1999. - 123 с.

12. Іщенко О.П. Мінеральні води поділля: особливості формування і ресурси // Проблеми мінеральних вод (Збірник наукових праць), 2005. - 458с.

13. Классификация минеральнuх вод Украины // Под ред. акад. В.М. Шестопалова. - К.: НАНУ, 2003. - 121 с.

14. Колодій В.В., Спринський М.І. Мінеральні води карпатської провінції // Проблеми мінеральних вод (Збірник наукових праць), 2005 р. - 458 с.

15. Лебедева Н.Б. Пособие к практическим занятиям по общей геологии. - М., 1976. - 96 с.

16. Левитес Я.М. Общая геология. - М., 1986. - 270 с.

17. Лікування мінеральними водами. / С.С. Северинов. "В Крым на отдых". - Сімферопіль, "Таврія" 1988.

18. Мазур И.И., Молдованов О.И. Курс инженерной экологии. - М.: Высшая школа, 1999. - 447 с.

19. Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В.С. Білецького. -- Донецьк: "Донбас", 2004.

20. Малахов А.А. Краткий курс геологии. - М., 1962. - 238 с.

21. Нацик В.Г. Прогнозування показників оцінки якості мінеральних вод типу "Нафтуся" // Проблеми мінеральних вод (Збірник наукових праць), 2005 р. - 458 с.

22. Саприкін Ю.П. Мінеральні води в Україні - корисні копалини і напої // Проблеми мінеральних вод (Збірник наукових праць), 2005 р. - 458 с.

23. Шестопалов В.М., Моисеева Н.П. Еще раз о лечебном начале минеральнuх вод типа "Нафтуся" // Геол. журн. - 2004. - №3. - С. 96-97.

24. Шестопалов В.М., Моисеева Н.П., Пухова Г.Г. и др. Применение МВ типа "Нафтуся" для оздоровления населения из зон чернобuльских вuпадений // Материалu междунар. конф. "Экология городов", Одесса, июль 1998. - Одесса, 1998. - С. 364-368.

25. Шестопалов В.М., Моісеєва Н.П., Дружина М.О. та ін. Мінеральні води типу "Нафтуся", особливості хімічного складу та їх використання // Хімія і технологія води. - 2001. - Т. 23, №6. - С. 639-649.

Размещено на Allbest.ru

...