Размещено на http://www.allbest.ru

Львівський національний університет імені Івана Франка

11.00.04 - Геоморфологія і палеогеографія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

Структурний рельєф Південного Розточчя

Гнатюк Роман Михайлович

Львів - 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка

Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник кандидат географічних наук, професор

Кравчук Ярослав Софронович,

Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач

кафедри геоморфології і палеогеографії

Офіційні опоненти : доктор географічних наук,

доктор геолого-мінералогічних наук, професор

Рудько Георгій Ілліч,

Національна акціонерна компанія “Надра України”, начальник управління гідрогеологічних робіт та інженерно-геологічних досліджень;

Інститут геологічних наук НАН України,

головний науковий співробітник

кандидат географічних наук, доцент Муха Богдан Павлович,

Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри фізичної географії

Провідна установа Київський національний університет

ім. Тараса Шевченка, географічний факультет,

кафедра геоморфології і палеогеографії, м. Київ.

Захист відбудеться 8 жовтня 2002 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.35.051.05 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м. Львів, вул. Дорошенка, 41).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул.Драгоманова, 5).

Автореферат розісланий 6 вересня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Волошин П.К.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За останні десятиліття досягнуто значних успіхів у вивченні тектонічної будови осадочного чохла та кристалічного фундаменту Волино-Подільського регіону. Відчутний прогрес у пізнанні геологічної структури Волино-Поділля суттєво розширив можливості регіональних морфоструктурних досліджень, що дозволяє по-новому - на ширшій інформаційній основі - підійти до розв'язання багатьох проблемних питань, безпосередньо пов'язаних зі з'ясуванням структурно-тектонічної зумовленості його рельєфу. Відомо, що актуальність даного кола проблем обумовлена необхідністю поглибленого пізнання тектонічної структури земної кори та її новітньої динаміки, вкрай потрібного, зокрема, для підвищення ефективності пошуку та розвідки корисних копалин.

Особливістю дисертаційного дослідження є намагання з'ясувати характер структурної (субстратної) зумовленості рельєфу земної поверхні шляхом детального вивчення структурного рельєфу (СР). Для реалізації даного наукового завдання вибрано південну (південно-східну) частину Розточчя - невеликого, але дуже цікавого регіону, що завдяки своїм геолого-геоморфологічним особливостям, геоструктурному та неотектонічному розташуванню може розглядатись як модельний район для докладного вивчення СР денудаційних пластових рівнин з помірно дислокованим субстратом.

Ґрунтовне вивчення геоморфологічної будови Південного Розточчя необхідне для встановлення науково-пізнавальної цінності рельєфу існуючих (природний заповідник “Розточчя”, національний природний парк “Яворівський”) та проектованих (Жовківський і Потелицький регіональні ландшафтні парки) природно-заповідних територій, оцінки їх геоморфологічної репрезентативності, виділення нових охоронних геоморфологічних об'єктів - пам'яток природи та інших природоохоронних цілей.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена автором під час роботи в лабораторії інженерно-геоморфологічних досліджень кафедри геоморфології і палеогеографії (з 2000 року - лабораторія інженерно-географічних, природоохоронних і туристичних досліджень) над державними та госпдоговірними замовленнями, тематика яких стосувалась прикладних геоморфологічних і природоохоронних проблем західного регіону України (науковий керівник тем професор Я.С.Кравчук). Найтісніше дисертаційна робота пов'язана з геолого-геоморфологічними дослідженнями, які були проведені автором при підготовці “Проекту організації території, охорони, відтворення та рекреаційного використання природних комплексів та об'єктів Яворівського національного природного парку” (номер державної реєстрації 0199U002273). Протягом 1994-96 рр. дослідження проводились у рамках українсько-польської програми “Розточчя”.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - враховуючи будову СР, оцінити рельєфотвірне значення різних структурних (субстратних) чинників, задіяних у формуванні рельєфу Південного Розточчя.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі основні завдання:

1) встановити особливості морфологічного прояву різнорангових і різновікових елементів приповерхневої складчастої та розломно-блокової структури, з'ясувати їхню роль у формуванні рельєфу;

2) проаналізувати зв'язки лінійних елементів рельєфу з елементами тріщинної структури; розточчя рельєф складчастий макротріщина

3) провести тектонічний аналіз рельєфу, спрямований на відтворення мережі макротріщин, виділення рельєфотвірних складчастих форм і розломів;

4) виявити різного рангу елементи СР, з'ясувати особливості їхнього походження, розробити їх детальну генетичну класифікацію;

5) оцінити рельєфотвірне значення активної та пасивної тектоніки, приповерхневих складчастих і розломно-блокових дислокацій, розломів і тріщинних структур; з'ясувати роль пластової структури у формуванні східчастої ярусності рельєфу.

Об'єктом дослідження виступив рельєф Південного Розточчя і прилеглої території (основний об'єкт дослідження), розглянутий на тлі геологічного субстрату - його геологічної структури (додатковий об'єкт дослідження). Предметом дослідження були: а) зв'язки між елементами і властивостями геологічного субстрату та рельєфом досліджуваного терену; б) будова і генезис СР Південного Розточчя; в) чинники структурно-орографічної відособленості Південного Розточчя, морфоструктурні та структурно-геоморфологічні особливості даного регіону.

Фактичний матеріал і методи досліджень. В основу роботи покладені результати польових геолого-геоморфологічних досліджень, проведених у 1992-2000 рр. головним чином в українській частині Південного Розточчя. При вивченні геологічної будови та неотектоніки регіону використовувались матеріали геологічного знімання, сейсмометричних і розвідувальних робіт та структурно-пошукового буріння, зібрані в ДГП "Західукргеологія", ЗУГРЕ, УкрДГРІ (Львівське відділення), а також дані, вміщені в публікаціях українських і польських авторів. Важливе значення мали результати камеральних робіт, спрямованих на вивчення морфологічної структури рельєфу.

При виконанні роботи використано наступні комплекси методів і методи досліджень: морфографічний аналіз рельєфу; аналіз розподілу літофацій і потужностей новітніх (міоценових) відкладів, аналіз (тектонічна інтерпретація) рельєфу підміоценової поверхні крейди, аналіз гіпсометричного положення маркуючих рівнів та горизонтів міоценового покриву - для вивчення неотектоніки регіону; морфоструктурний аналіз; методи тектонічного аналізу рельєфу: спеціалізоване структурно-тектонічне дешифрування топографічних і гіпсометричних карт, картографування й аналіз лінеаментів, порівняльний аналіз орієнтації лінеаментів і мезотріщин, аналіз поздовжніх профілів заплавних терас та ін.; структурно-геоморфологічний аналіз; польові геолого-геоморфологічні дослідження, геоморфологічне та структурно-геоморфологічне картографування.

Наукова новизна одержаних результатів: 1) вперше дано розгорнуту характеристику СР Південного Розточчя. Виділено й охарактеризовано більше 30 видів структурних елементів рельєфу (СЕР), у тому числі низку геоморфологічних утворень, раніше невідомих на Волино-Подільській височині; 2) розроблено детальну генетичну класифікацію СЕР Південного Розточчя і прилеглої території; 3) складено серію оригінальних структурно-тектонічних карт, карту рельєфотвірних структурних форм, оригінальні середньо- та великомасштабні (1:200 000 - 1:50 000) структурно-геоморфологічні карти; 4) запропоновано рангову класифікацію геоморфологічних рівнів, обумовлених пластовою будовою геологічного субстрату; 5) розкрито визначну роль тріщинної структури у формуванні лінеаментної мережі Розточчя; 6) вперше обґрунтовано думку про те, що приповерхневі розривні порушення, проявлені у рельєфі Розточчя, представлені здебільшого не розломами, а макротріщинами (зонами підвищеної тріщинуватості).

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження, передовсім картографічні матеріали (карти локальних складчастих структур, розривних порушень та інші) дозволяють суттєво доповнити, уточнити й деталізувати існуючі структурно-тектонічні моделі мезо-кайнозойського покриву району Розтоцької височини. У меншій мірі їх можна використати для вивчення тектонічної структури складно побудованого комплексу венд-палеозойських відкладів та розломно-блокової будови кристалічного фундаменту.

Особливу практичну цінність можуть мати результати вивчення тріщинної структури. Вичитана у рельєфі мережа макротріщин (зон підвищеної тріщинуватості) може дати цінну інформацію для виявлення шляхів вертикальної міграції підземних вод комплексу мезозойських відкладів. Карти тріщинної мережі й інші структурно-тектонічні карти, побудовані у ході дослідження, можуть бути використані при виділенні тріщинних і тріщинно-порових колекторів - пасток вуглеводнів, передбачуваних у районі височини (Коваль А., 1999), постановці детальних сейсморозвідувальних робіт та структурно-пошукового буріння, детальному сейсмотектонічному районуванні території Розточчя і Опілля.

Результати дослідження використані для розробки та обґрунтування “Проекту організації території ... Яворівського НПП”. Розроблені в процесі дослідження методичні напрацювання використовуються у Львівському національному університеті при проведенні практичних занять з курсу "Структурна геоморфологія".

Особистий внесок здобувача. Робота є результатом самостійних досліджень, проведених автором в 1992-2001 рр. Основні положення дисертації викладені в одноособових публікаціях.

Апробація результатів дисертації. Головні результати дослідження оприлюднено на міжнародній (польсько-українській) конференції, присвяченій тектоніці Розточчя (Люблін-Львів, 1993), міжнародній науково-практичній конференції “Українська геоморфологія: стан і перспективи” (Львів, 1997), IV з'їзді польських геоморфологів “Головні напрями геоморфологічних досліджень в Польщі: сучасний стан і перспективи” (Люблін, 1998), міжнародній науково-практичній конференції “Геоморфологічні дослідження в Україні: минуле, сучасне, майбутнє” (Львів, 2000). Основні положення дисертаційної роботи щорічно доповідались і обговорювались на наукових семінарах кафедри геоморфології і палеогеографії ЛНУ імені Івана Франка в 1998-2001 рр.

Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 14 праць (з них 3 у співавторстві), у т.ч. 4 статті у рекомендованих ВАК України наукових виданнях, 3 роботи у збірниках наукових праць, 7 - у матеріалах і тезах конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел (202 найменування), проілюстрована 43 рисунками (5 фотографій), містить одну таблицю. Текст основної частини дисертації викладений на 150 сторінках. Повний обсяг роботи становить 230 сторінок.

Готуючи дисертацію, автор користувався консультаціями, літературними та неопублікованими матеріалами, люб'язно наданими професором Люблінського університету Я.Бурачиньським, співробітниками ДГП "Західукргеологія", ЗУГРЕ, УкрДГРІ, Інституту геології і геохімії горючих корисних копалин НАН України (зокрема, М.М.Андрейчуком, Г.Ю.Бойком, І.Б.Вишняковим, А.П.Медведєвим, С.С.Кругловим, Б.П.Різуном та ін.). В оформленні рукопису велику допомогу надали працівники кафедри геоморфології і палеогеографії ЛНУ імені Івана Франка, особливо П.М.Горішний та М.М.Пакуля. Автор щиро вдячний науковому керівнику професорові Я.С.Кравчуку за цінні поради, постійну підтримку й сприяння у написанні дисертаційної роботи, а також усім колегам-геоморфологам, які своїм небайдужим ставленням, зауваженнями та рекомендаціями сприяли її вдосконаленню.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі - Історія та методичні засади вивчення структурного рельєфу Розточчя і прилеглих територій - головну увагу приділено розгляду найважливіших робіт, які безпосередньо стосуються теми дисертаційного дослідження. У вивченні структурної зумовленості рельєфу Розточчя й прилеглої території виділено три періоди, відмінні за змістом, спрямованістю та детальністю досліджень.

Перший період охоплює другу половину ХІХ - першу половину (до ІІ Світової війни) ХХ століття. Це час появи перших відомостей про рельєфотвірний вплив різних елементів геологічного субстрату Південного Розточчя - Львівського плато, зокрема мезотріщин (Chaіuсska, 1928; Czyџewski, 1929), окремих горизонтів стійких порід (Рудницький, 1913; Јomnicki, 1898 та ін.), розломів та складчастих структур (Teisseyre W., 1893; Teisseyre H., 1933, 1934).

Після ІІ Світової війни виявленню й вивченню зв'язків між геологічною будовою і рельєфом Розточчя сприяло розгортання геологічних досліджень, передовсім геологічного знімання, проведеного наприкінці 40-х та у 50-ті - 60-ті роки. Питання, тісно пов'язані з досліджуваною проблематикою, розглядаються в цей час у численних публікаціях, присвячених висвітленню тектоніки, неотектоніки, геоморфології та оротектоніки (морфотектоніки) окремих ділянок західної частини Волино-Подільської височини й обширніших територій (роботи Я. Бурачиньського, К. Геренчука, І. Гофштейна, Л. Кудріна, Г. Марущака, А. Михайлова, Д. Найдіна, Р. Нея, В. Палієнко, І. Соколовського, П. Цися та інших дослідників). У вивчення структурної зумовленості рельєфу Розточчя й суміжних територій особливий вклад внесли праці Я.Бурачиньського (1976), М.Гарасим'юка (1980), Г.Марущака (1972), Г.Марущака і Т.Вільгата (1956), З.Паздро (1953), Й.Свинка (1968, 1973) та А.Яна (1956). З-поміж інших робіт, близьких до теми дисертації, виділяється монографія І. Гофштейна (1979) та публікації київських авторів (В. Палієнко, І. Соколовського та ін.), які стосуються питань, пов'язаних з методикою детальних і регіональних морфоструктурно-морфотектонічних досліджень.

Початок нового, сучасного етапу вивчення СР Південного Розточчя ознаменований появою низки докладних робіт, базованих на матеріалах детальних морфотектонічних досліджень. Особливої уваги заслуговує монографія Я.Бурачиньського (1997), присвячена характеристиці рельєфу Розтоцької височини - публікація відображає вивченість СР й рівень детальності досліджень, проведених на Розточчі науковцями Польщі. Серед публікацій 90-х років, окрім праць Я. Бурачиньського, відзначено низку робіт Т. Войцік-Бжезіньської (університет Марії Кюрі-Складовської, м. Люблін), а також роботи А. Коваля (Український науково-дослідний інститут природних газів, м. Харків).

На підставі аналізу праць українських і польських дослідників зроблено висновок про незадовільний стан вивчення СР Розточчя, особливо - його української частини. Показано, що СР височини та сусідніх регіонів на рівні детальних робіт майже не досліджувався ані в структурному (вивчення будови СР), ані в генетичному аспектах.

Здійснене автором дисертації вивчення СР Південного Розточчя передбачало проведення морфоструктурних, морфотектонічних та структурно-геоморфологічних досліджень. Зазначені види робіт близькі за змістом, але суттєво різняться за метою та основними задачами дослідження; водночас вони тісно пов'язані між собою і творять в сукупності певний комплекс дослідницьких робіт, який часто називають морфоструктурним або структурно-геоморфологічним аналізом (Арістархова Л., 1982; Палієнко В., 1992). У дисертації розкрито сутність і зміст морфоструктурних, морфотектонічних та структурно-геоморфологічних досліджень, здійснюваних при вивченні СР.

У другому розділі - Методика досліджень - стисло описано загальний хід виконаного дослідження, відзначено використані методи і методичні прийоми.

На першому етапі дослідження (спеціалізоване вивчення рельєфу території та її геологічної будови) особливу увагу приділено вивченню тектонічної структури альпійського (мезо-кайнозойського) структурного поверху. Для її картографічного відтворення зібрано, проаналізовано й узагальнено фактичний матеріал, отриманий у результаті геологозйомочних, пошуково-розвідувальних та сейсмометричних робіт і структурно-пошукового буріння. Для вивчення новітньої тектоніки проведено аналіз розподілу літофацій і потужностей окремих горизонтів (підярусів) міоцену, поєднаний з аналізом рельєфу підміоценової поверхні крейди, проаналізовано гіпсометричне положення маркуючих рівнів та горизонтів міоценового покриву.

На наступному етапі дослідження (етап морфоструктурних та морфотектонічних досліджень) проаналізовано морфологічне відображення приповерхневих складчастих форм та розломно-блокових дислокацій, виділених за матеріалами геолого-геофізичних досліджень, виявлено елементи тектонічної структури, виражені у рельєфі - складчасті, розломні та блокові морфоструктури; одночасно вивчались особливості морфологічного відображення різнорангових та різновікових структур, встановлювались їх індикаційні ознаки. На цьому ж етапі дослідження встановлювались зв'язки між місцезнаходженням і орієнтацією уступів та долин і мезо- та макротріщинуватістю корінних порід, задіяних у формуванні рельєфу.При тектонічному аналізі рельєфу особливе значення мали дослідження, спрямовані на відтворення мережі проявлених у рельєфі закономірно зорієнтованих розривних порушень - макротріщин, виявлення й оконтурення брахіантиклінальних дислокацій (довивчення тріщинної і складчастої структури здійснювалось шляхом візуального дешифрування великомасштабних (1:50 000) гіпсометричних карт, зредукованих до вдвічі меншого масштабу, а також детальніших топокарт та аерофотознімків).

На наступному, третьому етапі дослідження (основному етапі власне структурно-геоморфологічних досліджень) головна увага приділялась виявленню та вивченню СЕР - різної генези елементів і форм, генетично пов'язаних з тектонічною структурою приповерхневої частини розрізу земної кори, нетектонічними (седиментаційними) структурними утвореннями геологічного субстрату та його літоморфними особливостями. Особливу увагу приділено з'ясуванню генези, а в окремих випадках - і механізму формування виявлених СЕР. З цією метою проаналізовано просторове співвідношення даних елементів рельєфу з відповідними елементами геологічного субстрату та іншими структурно зумовленими й аструктурними геоморфологічними утвореннями. Для вивчення будови СР особливе значення мало картографування СЕР, здійснюване у різних (1:200000, 1:100000 та 1:50000) масштабах.

На останньому етапі дослідження оцінювався рельєфотвірний вплив різних структурних чинників (активної і пасивної тектоніки, розломів і складчастих структур тощо), з'ясовувалась структурно-геоморфологічна специфіка Південного Розточчя.

У наступному розділі - Геологічна будова та рельєф - розглянуто основні риси глибинної структури, будову осадочного чохла й історію тектонічного розвитку земної кори району Південного Розточчя, розкрито особливості геологічної та геоморфологічної будови його рельєфу. Багато уваги приділено характеристиці орографії і конфігурації дослідженої ділянки Розтоцької височини (з особливою детальністю описані межі Південного Розточчя, а також головні орографічні напрямки даного регіону й прилеглих до нього територій), відзначено специфіку головних геоморфологічних субрегіонів Південного Розточчя. Стисло охарактеризовано основні елементи рельєфу денудаційного, флювіального та еолового (піщані і пилуваті гряди та грядоподібні підняття) походження.

Відзначено, що головні особливості глибинної структури земної кори досліджуваного району зумовлені його розташуванням у межах трансєвропейського лінеаменту, відомого під назвою зони Тейссейра-Торнквіста (Т-Т). Південне Розточчя витягнуте вздовж зони Т-Т, його простягання добре узгоджується з простяганням зв'язаних з нею глибинних розломів й розломів, що визначають будову поверхні кристалічного фундаменту; аналогічну (північно-західну та північ-північно-західну) орієнтацію мають головні диз'юнктиви й складчасті дислокації, зафіксовані в палеозойських і мезо-кайнозойських відкладах. Розташування Розточчя у районі безпосереднього впливу зони Т-Т, яка може бути охарактеризована як область періодично повторюваного рифтогенезу (Глушко та ін., 1991), визначило розвиток його земної кори протягом венду-фанерозою, у тім числі і в останню, альпійську тектонічну епоху. У пізньоальпійський (неоген-четвертинний) час тектонічний розвиток “розтоцької” ділянки земної кори був тісно пов'язаний з пізньоорогенною еволюцією Карпатської геосинкліналі.

Враховуючи геологічну будову рельєфу, Південне Розточчя можна розглядати як продовження Подільської височини (Јomnicki, 1897). Його північно-східний край майже співпадає з межею більш-менш суцільного (на Львівському Розточчі) чи острівного (на Равському Розточчі) поширення третинних відкладів. Простягання південно-західного краю досліджуваного регіону і, у меншій мірі, його розташування досить добре узгоджується з загальним простяганням і локалізацією межі різних літофаціальних зон міоцену: височині відповідає область різнорідних у літологічному відношенні мілководних відкладів, тоді як на прилеглій ділянці Передкарпаття розповсюджені більш глибоководні піщано-глинисті відклади. При переході від Розточчя до Опілля теж спостерігаються помітні зміни у будові міоценового покриву. Середній, а особливо верхній баден по різні боки від південної межі Розточчя виступає у різних фаціях - пізньобаденські вапняки, піски і пісковики, поширені у межах височинної гряди, співвідносяться з піщано-глинистими відкладами Львівського Опілля. Отже, геологічна відособленість Південного Розточчя підкреслюється розвитком у його межах виключно мілководних (платформених) фацій міоцену.

У четвертому розділі - Елементи альпійської тектоніки у рельєфі Південного Розточчя - докладно охарактеризовано складчасту, розломно-блокову та тріщинну структуру мезо-кайнозойського покриву Південного Розточчя, представлено узагальнюючі результати морфоструктурних і морфотектонічних досліджень.

Складчаста структура та її відображення у рельєфі. Складчасту структуру мезо-кайнозойського покриву Розточчя творять різнорангові та різновікові форми. Найбільші (субрегіональні) дислокації можуть бути охарактеризовані як плакосинкліналі. Одна з цих форм (похована пізньокрейдова синкліналь Городок - Нароль) фіксує найбільш прогнуту частину Львівсько-Люблінського крейдового прогину (ЛЛКП), інша (дуже плоска пізньомаастрихтська синкліналь Львів - Замосьць) закладена на порівняно пологому північно-східному його крилі; розташовані структури субпаралельно. Обидві плакосикліналі, на відміну від локальних структур, не знаходять відповідного їм прямого чи оберненого відображення у сучасному рельєфі.

Головні локальні структури (локальні структури 1-го порядку), виявлені у верхньокрейдових відкладах Розточчя - Львівського Опілля, представлені плоскими асиметричними антикліналями та синкліналями, що витягнуті уздовж ЛЛКП. Виразнішими і краще вивченими формами є антикліналі. Довжина цих валоподібних структур вимірюється кількома десятками кілометрів, ширина досягає 6-8 км. Порівняно значними амплітудами (понад 100 м) у межах досліджуваного району виділяються дві антикліналі - Рава-Руська і Ставчанська. Амплітуда двох інших антиклінальних структур (Краснобродської та Львівської) значно менша.

Проведені морфоструктурні дослідження засвідчили, що першопорядкові складчасті структури по-різному виявляються у рельєфі. Одні форми (Ставчанська антикліналь і спряжена з нею синклінальна складка, а також синкліналь, що супроводжує Краснобродську структуру) інверсійно проявлені у рельєфі, інші ж (Львівська, Рава-Руська і Краснобродська антикліналі та поєднані з ними флексури) отримали пряме морфологічне відображення. Вцілому ці форми, попри переважно фрагментарне і не зовсім чітке (можна б сказати - приховане) виявлення у пластиці земної поверхні, досить добре “вписуються” у рельєф Південного Розточчя і прилеглої території Волино-Подільської височини.

Локальні складки 2-го порядку, сформовані у крейдовому покриві Розтоцької височини, представлені переважно виразно витягнутими брахіформами, що ускладнюють будову більших локальних складчастих форм або розташовуються поза їх межами - на фоні монокліналі. Встановлено, що майже усі (19 із 20) брахіантикліналі, виявлені у крейдових відкладах Розточчя та Львівського Опілля, проявились у рельєфі: структурним підняттям відповідають більш чи менш виразні орографічні підняття, рідше - локальні скупчення порівняно значних абсолютних висот (структура Бурякової Ниви та деякі інші антиклінальні структури південної частини Південного Розточчя); співвідношення між даними морфоструктурами та рельєфом завжди пряме.

Антиклінальні структури 2-го порядку зіграли визначну роль у формуванні рельєфу Південного Розточчя й прилеглих регіонів Волино-Подільської височини. Ними спричинене існування багатьох крупних елементів рельєфу, зокрема, майже усіх найбільших видовжених піднять, складених корінними породами, у тому числі Львівського та Рава-Руського пасма. Ці порушення визначили локалізацію північно-східного та південного країв Південного Розточчя, виділили у його межах окремий геоморфологічний регіон (Львівське Розточчя), помітно вплинули на розподіл максимальних абсолютних висот, розташування головних вододілів височини тощо.

Елементи розломної тектоніки та їх відображення у рельєфі. Складчаста структура альпійського поверху Південного Розточчя і прилеглої території суттєво ускладнена поздовжніми розломами скидового типу, розвиненими головним чином у прикрайових частинах височини та поза її межами. Другорядну структуротвірну роль відіграють поперечні щодо головних складчастих форм розломи (скиди, скидо-зсуви), зорієнтовані перпендикулярно простяганню височинної гряди.

Вивчаючи приповерхневі розривні дислокації та їхній прояв у сучасному рельєфі, доцільно розрізняти порушення, утворені у донеогенову (середньоальпійську) та новітню (пізньоальпійську) епохи. Найдостовірніші доміоценові розломи, відображені у рельєфі, представлені скидами з опущеним південно-західним крилом, локалізованими вздовж північно-східного краю Південного Розточчя. Встановлено, що зв'язок між цими порушеннями та приуроченими до них уступами може бути як прямим (падіння структурного й орографічного уступу узгоджене), так і оберненим. В окремих випадках виразний морфологічний прояв середньоальпійських дислокацій пояснюється їх пізнішим успадкованим або інверсійним обновленням.

Значно краще вивчені пізньоальпійські розломи здебільшого виразніше проявляються у рельєфі і їх відображення, як правило, є прямим. Морфологічна вираженість окремих порушень є, однак, дуже різною. Найповніше і найвиразніше проявились розломи, розташовані вздовж південно-західного уступу Розточчя й Опілля (дислокації Плазів - Горинець - Смолин, Немирів - Добростани, Великолюбіньський скид), а також “внутрішні” дислокації Західного Розточчя (Лосинецький скид) та Львівського Опілля (Пустомитівський скид). Досить виразно проявились у рельєфі окремі розломи, приурочені до північно-східного краю Львівського Розточчя - Львівського плато.

Вивчення морфологічного відображення пізноальпійських дислокацій, витягнутих уздовж південно-західного краю Південного Розточчя показало, що: а) локалізація тектонічно зумовлених орографічних уступів не фіксує, як правило, точної локалізації розломів; уступи добре відображають звичайно лише простягання відповідного їм порушення; б) одній дислокації може відповідати кілька субпаралельних уступів, розташованих на різній, іноді досить значній (до 4-4,5 км) віддалі від неї; в) співвідношення між розломами та ними зумовленими орографічними уступами майже завжди є прямим, але висота та виразність уступів не визначається амплітудою уступотвірних розломів; г) найкраще проявлені у рельєфі дислокації, точніше, їх окремі відтинки, розташовані у межах Розточчя та при підошві прикрайового уступу височинної гряди; з віддаленням від височини виразність їх морфологічного відображення швидко спадає.

Новітні диз'юнктиви зіграли визначну роль у формуванні сучасного рельєфу. Саме розломи, безпосередньо (як скидові уступи та зони підвищеної тріщинуватості приповерхневих порід) й опосередковано (як до - та синседиментаційні утворення, що впливали на еволюцію міоценового рельєфу, а через нього - на седиментацію міоценових відкладів, їх склад та умови залягання) впливаючи на неоген-четвертинний морфогенез, спричинились до формування південно-західного уступу Розточчя, західного та східного уступів Львівського плато, окремих відтинків східного уступу Львівського Розточчя, деяких інших визначних прикрайових і внутрішніх уступів досліджуваних височин, розмежували Південне й Західне Розточчя, зумовили макросхідчасту будову рельєфу Томашівського Розточчя і Львівського Опілля, визначили локалізацію деяких крупних долиноподібних понижень і долин. Водночас, далеко не всі виразно спрямлені долини та уступи, котрі виявляють явні ознаки структурно-тектонічної зумовленості, пов'язані з відомими дислокаціями. Саме невідомі, ймовірні розривні порушення місцями так чітко проявляються у рельєфі, що не виникає сумнівів щодо реальності їхнього існування. У роботі зазначені розривні порушення трактуються здебільшого як макротріщини (зони підвищеної тріщинуватості).

Тріщинуватість приповерхневих відкладів. Зв'язок лінійних елементів рельєфу з елементами тріщинної структури. Результати вивчення орієнтації закономірно зорієнтованих мезо- та макротріщин, виявлених у міоценових і верхньокрейдових відкладах, засвідчують існування значної кількості їх систем: окрім ортогонально зорієнтованої системи з максимумами N5-10?W та N85-90?W, в обох діапазонах північного сектору можна виділити принаймні ще чотири системи тріщин з максимумами 20-25?, 45(50)?, 60?, 70-80? у північно-західному діапазоні та 10 (20)?, 25-30?, 40?, 55?, 70? - у північно-східному. В обох товщах частіше зустрічаються тріщини, витягнуті вздовж Розточчя.

Встановлено, що орієнтація виявлених у полі систем закономірних тріщин часто узгоджується з простяганням спрямлених уступів і долин, розташованих у районі відслонення тріщинуватих порід. Приуроченість різнопорядкових долин до розривних порушень (макротріщин), розвинених у рельєфотвірних відкладах, виявлена також у ході геофізичних (сейсмометричних, геоелектричних та біолокаційних) і газометричних досліджень, що були проведені на Томашівському Розточчі та Львівському плато (Bogucki, Woloszyn, 1993; Krynicki, 1996). Зв'язок лінійних елементів рельєфу з елементами тріщинної структури підтверджують результати порівняльного аналізу роз-діаграм, які відображають орієнтацію мезотріщин і різнопорядкових лінеаментів. Відзначені факти дозволяють передбачати, що впорядковане розташування багатьох виразно спрямлених елементів рельєфу Розточчя - Львівського плато відображає тріщинну структуру геологічного субстрату.

Розділ 5. Структурний рельєф Південного Розточчя. Дотримуючись широкого трактування поняття "структурний рельєф" (за Твідалем), автор розрізняє три генетичні категорії СР: 1) рельєф тектонічний (тектогенний) - утворений тектонічними деформаціями земної кори; 2) рельєф власне структурний (структурно-денудаційний) - утворений у результаті відпрепарування структурних форм та їх елементів; 3) рельєф літогенний (літоскульптурний) - зумовлений літологічними особливостями субстрату.

Грунтовне вивчення СР передбачає виявлення та вивчення його складових частин - структурних елементів рельєфу (СЕР). Останні, враховуючи генетичну сутність СР, можна трактувати як морфологічні наслідки (ефекти) рельєфотвірного впливу геологічного субстрату (Флоренсов, 1989), що перебувають з ним у безпосередньому генетичному зв'язку; СЕР повністю (тектогенні утворення) або частково (власне структурні та літогенні утворення) зобов'язані своїм існуванням геологічному субстрату. Характеризуючи СР, окрім СЕР слід виявляти й вивчати структурно (субстратно) зумовлені риси (особливості, властивості) морфології земної поверхні - структурно зумовлену ярусність рельєфу, структурно зумовлене планове впорядкування рельєфу тощо. Структурні риси рельєфу земної поверхні разом з СЕР унаочнюють його структурну (петрографічну, структурно-петрографічну, власне структурну та тектонічну) зумовленість.

Структурні елементи рельєфу. Розточчя виділяється значною видовою різноманітністю СЕР. У складі СР дослідженої ділянки височини можна виділити більше 30-и видів структурно зумовлених елементів і форм, у тому числі 22 види структурно-орографічних утворень, обумовлених впливом розломно-блокових та складчастих деформацій (відповідно 2 і 4 види СЕР) і структур (відповідно 6 і 10 видів СЕР). Усього в межах дослідженої території виявлено 47 видів СЕР, у тому числі 34 види тектонічно зумовлених утворень.

До найпоширеніших та найвиразніших елементів СР Південного Розточчя належать схили закономірно витриманого простягання, генетично пов'язані з приповерхневими розривними порушеннями - розломами та тріщинами. Значно рідше трапляються уступи, приурочені до локальних антиклінальних форм, флексур та флексуроподібних структурних утворень, а також куестові уступи. Типовими елементами СР даного регіону є схили літоморфного типу (структурні уступи), зумовлені виходами горизонтально та субгоризонтально залягаючих верств порівняно стійких міоценових відкладів.

Детальні структурно-геоморфологічні дослідження засвідчили, що уступи, приурочені до новітніх розломів, є здебільшого виробленими, структурно-денудаційними утвореннями (прирозломними уступами), пристосованими до будови субстрату. Встановлено, що прирозломні уступи утворились головно у результаті відпрепарування скидових поверхонь та змикаючих крил скидо-флексур, підстелених порівняно стійкими породами; другорядне орографічне значення мають прирозломні уступи, формування яких пов'язане з ерозійним освоєнням зон підвищеної тріщинуватості, що приурочені до розломів, а також з відпрепаруванням міоценових псевдофлексур, утворених над давніми (доседиментаційними) скидовими уступами. У роботі докладно охарактеризовано відносно прямолінійні уступи, генетично пов'язані з безамплітудними розривними порушеннями - макротріщинами (такі схили названі прирозривними уступами), розглянуто механізм їхнього формування; описано уступи, пристосовані до локальних складчастих форм (приантиклінальні і прифлексурні уступи), уступи куестового типу, структурні та літоморфні уступи.

Південне Розточчя характеризується надзвичайною (як для Волино-Подільського регіону) видовою різноманітністю СЕР. Досліджуваний регіон поряд з південно-західною (“безлесовою”) ділянкою Західного Розточчя виділяється також значною концентрацією цих елементів рельєфу та їх порівняно доброю морфологічною виразністю. Враховуючи дані факти, Південне Розточчя разом з південно-західною частиною Західного Розточчя можна розглядати як "музей" СЕР. Пошук і вибір найбільш представницьких, зразкових структурно-орографічних утворень, які могли б виступати еталонами конкретних видів СЕР Волино-Подільської височини, виділення ділянок, особливо "насичених" такими елементами рельєфу, а також ділянок, у межах яких з особливою виразністю проявились рельєфотвірні властивості субстрату, заповідання виділених територій і об?єктів - цей комплекс прикладних завдань виступає однією з найактуальніших задач, безпосередньо пов?язаних з вивченням СР Розточчя.

Генезис структурного рельєфу. З'ясування геоморфологічної значимості різних „субстратних” чинників, задіяних у формуванні СР височини, дозволило зробити й обгрунтувати наступні висновки: а) тектонічно зумовлений рельєф Південного Розточчя відображає головно пасивний, опосередкований (через структуру і літологію субстрату) вплив середньо-пізньоальпійської розломної та складчастої тектоніки; б) головним чинником структурно-орографічної відособленості Південного Розточчя виступила регіонального масштабу літолого-фаціальна диференціація міоценового покриву, зумовлена до- і синседиментаційною міоценовою тектонікою; в) рельєфотвірна роль альпійських розломів і складчастих форм співмірна; г) виразну спрямленість лінійних елементів мезо- і мікрорельєфу та впорядкованість їхнього планового розташування слід пов'язувати передовсім з рельєфотвірним впливом тріщинної структури; тріщинно-блокова будова субстрату мала визначальний вплив на формування „брилового” характеру рельєфу; д) вплив пластової структури міоцену на ярусність рельєфу межиріч проявляється передовсім у нерівномірному розвитку окремо взятих денудаційних рівнів: одні рівні, а саме ті, що формувались у сприятливій структурно-літологічній ситуації (співпадання рівня з покрівлею пласта стійких порід тощо), зайняли домінуюче становище у східчасто-ярусній структурі рельєфу певної ділянки височини, інші ж, опинившись у менш сприятливих чи несприятливих структурно-літологічних умовах, стали другорядними рівнями або взагалі не зафіксувались у її (ділянки) рельєфі.

ВИСНОВКИ

Досвід виконаного дослідження переконує у доцільності чіткого розмежування, - як окремих самоцінних видів робіт, - морфоструктурних (вивчення тектонічної структури земної кори в аспекті її вираженості у рельєфі), морфотектонічних (виявлення та вивчення тектонічних форм шляхом вивчення рельєфу) та структурно-геоморфологічних (вивчення структурної зумовленості рельєфу, у тім числі її наочного (морфологічного) виявлення - структурного рельєфу, його елементів і особливостей) досліджень. Цілеспрямоване вивчення структурного рельєфу (СР) здійснюється у рамках структурно-геоморфологічних досліджень й передбачає виявлення та виділення (картографування) його складових частин - структурних елементів рельєфу (СЕР).

Проведені дослідження дозволяють сформулювати наступні положення й висновки:

Елементи альпійської тектоніки виразно виявляються у рельєфі Південного Розточчя. Результати регіональних морфоструктурних досліджень свідчать про визначну рельєфотвірну роль як розломно-блокових, так і складчастих структур.

Закономірні зв'язки лінійних елементів рельєфу з елементами тріщинної структури верхньокрейдових і міоценових відкладів дозволяють стверджувати, що тріщинуватість рельєфотвірних порід обумовила виразну спрямленість різного рангу уступів і долин, визначила впорядкованість їхнього планового розташування й призвела до формування "брилового" характеру рельєфу, виразно виявленого на окремих ділянках височини.

Мережа лінеаментів, виявлена у рельєфі Розточчя і прилеглої території, відображає головним чином тріщинну структуру геологічного субстрату.

Повнота й виразність морфологічного відображення зафіксованих у приповерхневій частині мезо-кайнозойського покриву локальних складчастих форм, розломів і тріщинних структур відрізняє Розточчя від прилеглих до нього регіонів Передкарпаття та Побужжя. Розточчя у цьому плані близьке до дослідженого фрагменту Опілля, у межах якого, особливо ж на Львівському плато, елементи приповерхневої тектонічної структури не менш виразно виявляються у рельєфі.

Серед елементів СР, приурочених до вірогідних розломів і складчастих форм, домінують вироблені (деструктивні) утворення, що вказує на переважно пасивний рельєфотвірний вплив розломної та складчастої тектоніки. Враховуючи результати морфоструктурних і морфотектонічних досліджень та геологічні відомості про вік новітніх морфоструктур, можна впевнено говорити про визначальне рельєфотвірне значення міоценової, а не постміоценової тектоніки.

Південному Розточчю не відповідає окрема виразно виявлена морфоструктура (грабен чи горст, горст-антикліналь тощо) чи певна асоціація просторово поєднаних блокових або складчастих морфоструктур. Водночас, ця частина височини може розглядатись як тектонічно зумовлена форма рельєфу, утворена в результаті сукупного впливу різнорангових і різновікових складчастих і розломно-блокових дислокацій.

Безпосереднім чинником орографічного відособлення Південного Розточчя виступила регіональна диференціація міоценового покриву (визначальне геоморфологічне значення мав просторовий розподіл літофацій верхньобаденських відкладів). Окрім міоценового покриву, на орографічну відокремленість височини вплинув розподіл літологічних відмін маастрихтських відкладів, обумовлений синседиментаційними складчастими деформаціями субрегіонального та локального масштабу - ним спричинена, зокрема, локалізація північно-східного краю Равського Розточчя. Провідна роль структурно-літологічного чинника у становленні Розточчя дозволяє віднести його до височин останцевого (денудаційно-останцевого) типу.

Характерне для міоцену Південного Розточчя чергування гіпсометрично витриманих горизонтів і пластів, складених більш та менш стійкими породами, суттєво підкоректувало денудаційну східчастість його рельєфу (зумовило формування "головних" і "другорядних" денудаційних рівнів), зробило її чіткішою та призвело до формування нових, власне структурних (структурно-денудаційних) рівнів і сходин.

Добре виявлена мезо- та макроярусність виробленого рельєфу, зумовлена пластовою будовою міоценового покриву, дозволяє назвати Південне Розточчя пластово-ярусною височиною.

Рельєф Розточчя і Опілля можна успішно використовувати для пошуку нових та довивчення відомих приповерхневих структур. Особливо результативні морфотектонічні дослідження, спрямовані на виявлення й вивчення брахіантиклінальних форм, сформованих у крейдовому покриві цих регіонів, а також приповерхневої тріщинної структури.

Аналіз планового розташування орографічних лінеаментів та рельєфотвірних складчастих форм, виділених при проведенні морфоструктурних і морфотектонічних досліджень, дозволяє отримати додаткову інформацію про глибинну структуру земної кори, насамперед - про локалізацію глибинних розломів.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Гнатюк Р.М. Основні елементи рельєфу заповідника “Розточчя” // Природничі дослідження на Розточчі: Зб. наук.-техн. пр. - Львів: Вид-во УкрДЛТУ. - 1995. - С.15-22.

Гнатюк Р. Тополінеаменти Південного Розточчя // Матер. міжнар. наук.-практ. конф. “Українська геоморфологія: стан і перспективи”. - Львів: Меркатор. - 1997. - С. 248-250.

Гнатюк Р. Основні елементи рельєфу Південного Розточчя // Вісник Львів. ун-ту. Сер. геогр. - 1998. - Вип.21. - С.126-130.

Гнатюк Р. Нові погляди на геоморфологічну будову території природного заповідника “Розточчя” // Природа Розточчя: Зб. наук.-техн. пр. природного заповідника „Розточчя”. - Вип.1. - Івано-Франкове. - 1999.- С.40-46.

Гнатюк Р. Головні орографічні елементи й орографічні напрями Південного Розточчя // Вісник Львів. ун-ту. Сер. геогр. - 2000. - Вип.24. - С. 148-152.

Гнатюк Р. Деякі морфоструктурні особливості Південного Розточчя // Вісник Львів. ун-ту. Сер. геогр. - 2000. - Вип.26. - С.87-89.

Гнатюк Р. Головні складчасті структури у верхньокрейдових відкладах Південного Розточчя та їх відображення у рельєфі // Вісник Львів. ун-ту. Сер. геогр. - 2001. - Вип.28. - С. 58-64.

Гнатюк Р. Картування оролінеаментів Розточчя: деякі методичні зауваження і рекомендації // Матер. міжнар. наук.-практ. конф. "Геоморфологічні дослідження в Україні: минуле, сучасне, майбутнє". - Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І.Франка, 2002. С.15-17.

Hnatiuk R. Nicktre cechy morfostrukturalne Poіudniowego Roztocza // Gуwne kierunki badaс geomorfologicznych w Polsce. - T.1. - Lublin: Wyd. UMCS, 1998. - S. 39-40.

АНОТАЦІЇ

Гнатюк Р.М. Структурний рельєф Південного Розточчя. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.04 - геоморфологія і палеогеографія - Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2002.

У дисертації вперше докладно охарактеризовано будову структурно (субстратно) зумовленого рельєфу Південного Розточчя і прилеглої території, з'ясовано його генетичні особливості. На основі детального вивчення структурного рельєфу (СР), морфоструктурних і морфотектонічних досліджень оцінено рельєфотвірне значення активної та пасивної тектоніки, приповерхневих складчастих і розломно-блокових дислокацій, розломів і тріщинних структур; розкрито роль пластової структури у формуванні східчастої ярусності рельєфу. Розроблено генетичну класифікацію елементів СР, застосовану для впорядкованого формування їхніх назв, здійснено їх середньо- та великомасштабне картографування. Запропоновано рангову класифікацію геоморфологічних рівнів, обумовлених пластовою будовою геологічного субстрату. Розглянуто можливості окремих видів і методів спеціалізованих морфотектонічних досліджень, розкрито їх прикладне значення.

Ключові слова: структурний рельєф, структурно-геоморфологічні дослідження, морфоструктурний аналіз, тектонічний аналіз рельєфу, лінеамент, Південне Розточчя.

R.M.Hnatuk. Structural relief of Southern Roztochya. - Manuscript.

Dissertation for gaining a scientific degree of a candidate of geography science according to the speciality 11. 00.04 - geomorphology and paleogeography. - Lviv National University after Ivan Franko, Lviv, 2002.

The dissertation originally characterizes in every detail the structurally (or substratly) based relief of Southern Roztochya and of the adjoining territory, elucidating its genetic peculiarities. Based on a detailed study of the structural relief (SR), of the morphostructural and morphotectonic data, the dissertation evaluates the relief - forming significance of the active and of the passive tectonics, of the subsurface folding and fracture - block dislocations, of the fractures and cracked structures; the role has been shown of the layer structure in forming the stepped tiers of the relief. There is offered a genetic classification of the structural relief elements, which is used for a streamlined formation of their names, as well as their medium scale and large scale chart - making has been performed. There has been offered a rank classifying of the geomorphological levels caused by a layer structure of the geological substrate. The possibility of separate types and techniques of specific morphotectonic studies is presented, as well as their applied significance is shown.

Key words: structural relief, structural and geomorphological studies,morphostructural analysis, tectonic analysis of the relief, lineament, Southern Roztochya.

Гнатюк Р.М. Структурный рельеф Южного Росточья. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по специальности 11.00.04 - геоморфология и палеогеография. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2002.

В диссертации изложены результаты изучения строения и генезиса структурно (субстратно) обусловленного рельефа Южного Росточья и примыкающей территории. Впервые дано детальную характеристику структурного рельефа (СР) исследованного участка Росточья, рассмотрены особенности его происхождения. На основе изучения генезиса тектонически обусловленных уступов и других составных частей СР, названных структурными элементами рельефа (СЭР), морфоструктурных и морфотектонических исследований определено рельефообразующее значение новейших тектонических движений и созданных ими структур, складчатых и разломно-блоковых дислокаций, разломов и трещинных структур; раскрыто роль пластовой структуры в формировании ступенчатой ярусности рельефа. Разработана детальная генетическая классификация СЭР, выявленных на исследованной территории, осуществлено их средне- и крупномасштабное картографирование. Предложена ранговая классификация геоморфологических уровней, обусловленных пластовым строением геологического субстрата.

В составе СР южной части Росточья выделено более 30-и видов структурно обусловленных элементов и форм, в том числе 22 виды СЭР, созданных под влиянием локальных тектонических деформаций и структур. Впервые выделяются приантиклинальные уступы, различные генетические типы приразломных и приразрывных (вытянутых вдоль макротрещин) уступов, рассмотрены механизмы их образования. В результате детальных структурно-геоморфологических исследований установлено, что тектонически обусловленный рельеф Росточья отображает преимущественно пассивное влияние разломно-блоковых и складчатых дислокаций, образованных в миоцене, а также более давних - ларамийских структур. Сделан вывод о том, что главным фактором структурно-орографической обособленности Южного Росточья выступила регионального масштаба литолого-фациальная дифференциация миоценового покрова, обусловленная до- и синседиментационной разломной и складчатой тектоникой (учитывая определяющую роль структурно-литологического фактора в образовании Росточья, возвышенную гряду следует относить к возвышенностям денудационно-останцевого типа).

При изучении ярусности рельефа установлено, что характерное для миоценового покрова Южного Росточья чередование горизонтов и пластов, сложенных более и менее стойкими породами, существенно откорректировало денудационную ступенчатость его рельефа (обусловило формирование “главных” и “второстепенных” денудационных уровней), сделало её более выразительной и привело к образованию новых собственно структурных (структурно-денудационных) уровней и террас. Подтверждена закономерная связь относительно прямолинейных элементов рельефа с элементами трещинной структуры; показано, что сеть орографических линеаментов отражает трещинное строение геологического субстрата, а “глыбовый” характер рельефа, рассматриваемый предыдущими исследователями в качестве морфологического эффекта новейшей разломно-блоковой тектоники, является следствием рельефообразующего влияния главным образом трещинной (трещинно-блоковой) структуры.