Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Бентосні форамініфери Гвінейського шельфу Тропічної Атлантики, їх екологія та біостратиграфічне значення

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Бентосні форамініфери є однією з найбільш поширених груп мікроорганізмів, які відіграють дуже важливу роль у формуванні давніх та сучасних донних відкладів морських басейнів. В мілководних зонах вони становлять основне джерело карбонотанакопичення. Знання закономірностей розподілу форамініфер у сучасних морях та океанах дозволяють використовувати цю групу найпростіших при біостратиграфічних та палеогеографічних реконструкціях.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у відділі стратиграфії та палеонотології кайнозойських відкладів ІГН НАН України в рамках теми «Вивчення геологічної будови та особливостей літогенезу в окремих районах Світового океану» (номер держреєстрації 0193V030892).

Мета і задачі дослідження. Об'єкт дослідження - форамініфери материкового краю Гвінеї (Західна Африка). Предмет дослідження - екологія угруповань бентосних форамініфер, біостратиграфія верхньочетвертинних відкладів Гвінейського шельфу.

Мета роботи - вивчення особливостей розподілу бентосних форамініфер у сучасних осадках та верхньочетвертинних відкладах Гвінейського шельфу тропічної Атлантики.

Задачі дослідження:

1. Встановити ступінь впливу абіотичних факторів, а саме: глибини, рельєфу дна, типу осадку, вмісту в ньому карбонату кальцію та органічного вуглецю на розподіл секреційних та аглютинуючих бентосних форамініфер.

2. Провести вивчення систематичного складу форамініфер у поверхневих осадках та колонках донних відкладів шельфу та крайового плато, а також в гирлах та руслових частинах річок Гвінеї.

3. Встановити характер поширення видів бентосних форамініфер на території.

4. У розрізах колонок вивчити систематичний склад та розподіл планктоних і бентосних форамініфер.

5. Провести монографічний опис характерних видів бентосних форамініфер.

Для виконання поставленої мети було застосовано такі методи: статистичний, біостратиграфічний, електронно-мікроскопічний.

Наукова новина.

Вперше для вивчення бентосних форамініфер у відкладах материкової окраїни Гвінеї застосовано статистичний метод. У поверхневих осадках були виділені групи бентосних форамініфер, які відрізняються одна від одної видовим складом та кількісними показниками.

Вперше в районі досліджень проведено аналіз впливу абіотичних факторів на видовий та кількісний розподіл бентосних форамініфер. Встановлено, що розподіл виділених груп форамініфер на території залежить від зміни гідрологічних та гідрохімічних показників води.

Вперше в регіоні виділено та описано специфічний мангровий комплекс бентосних форамініфер в гирлах і руслах річок Гвінеї.

Вперше для цього району проведено співставлення даних за викопними та сучасними бентосними форамініферами, яке дозволяє простежити динаміку формування донних відкладів крайового плато в пізньочетвертинний час.

Вперше на території, що вивчалась, проведено спільне вивчення планктонних та бентосних форамініфер у верхньочетвертинних відкладах дослідженого району. Отримані дані дозволили за планктонною групою встановити вік донних відкладів, а за бентосними - визначити палеоглибину зформованих за цей час осадків.

Вперше для цієї частини західного шельфу Африки проведено електронно-мікроскопічне вивчення та монографічний опис 51 виду і одного підвиду бентосних форамініфер.

Теоретичне та практичне значення. Результати досліджень мають значення для відображення історії розвитку океану в пізньочетвертинний час. Встановлені закономірності розподілу бентосних форамініфер у поверхневих осадках і колонках донних відкладів можуть бути використані для палеогеографічних реконструкцій епіконтинентальних басейнів пізнього кайнозою України. Палеонтологічний атлас, що містить монографічний опис та зображення видів форамініфер, зроблених за допомогою скануючого електронного мікроскопу, може бути використаний для визначення четвертинних бентосних форамініфер.

Особистий внесок здобувача. Результати досліджень, які наведені в роботі, отримані автором самостійно.

Фактичний матеріал. Робота виконана за матеріалами XV рейсу НДС «Професор Колесников» та XXVIII рейсу НДС «Академік Вернадський», які були люб'язно надані нам для роботи доктором геол.-мін. наук Б.Ф. Зернецьким.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися та обговорювалися на 15-17, 22 і 25 сесіях Палеонтологічного товариства України (Київ, травень, 1995-1997, 1999; Львів, травень, 2002). На XII Міжнародній школі морської геології (Москва, ін-т океанології ім. П.П. Ширшова, 1997). На Всеросійській конференції, присвяченій вивченню четвертинного періоду (Санкт-Петербург, 1998).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 робіт, у тому числі три статті та сім тез.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається з вступу, шести розділів, висновків та переліку використаної літератури. Загальний обсяг роботи - 228 сторінок, з них тексту 166 стор. Робота ілюстрована 27 рисунками, 53 таблицями (з них 13 палеонтологічних таблиць). Список використаних джерел становить 122 найменування і займає 12 сторінок.

Автор висловлює подяку своєму науковому керівнику Б.Ф. Зернецькому - за надані матеріали і наукові консультації в ході роботи. О.Ю. Митропольському за люб'язно надані матеріали та карти Гвінейського шельфу. В.П. Усенко - за надані матеріали по фіз.-географії дослідженого району. О.В. Москалюку, А.Б. Гостєву за технічну підтримку на різних етапах роботи. А.С. Андреєвій-Григорович, О.П. Ольштинській, Т.С. Рябоконь, а також усім колегам, які не залишилися байдужими та допомогли розв'язати суперечні питання, які виникали на протязі роботи.

Короткий зміст роботи

бентосний форамініфера шельф плато

Вивченісь бентосних форамініфер гвінейського шельфу тропічної атлантики

В дослідженому районі працювало декілька радянських експедицій, які проводили комплексне вивчення території. Дослідженням форамініфер займалися співробітники Інституту геологічних наук (м. Київ) - Б.Ф. Зернецький та М.М. Іванік. Ними був вивчений систематичний склад бентосних форамініфер, проведений аналіз їх розподілу на території. Розчленування четвертинних відкладів здійснювалось на основі зміни систематичного складу планктонних форамініфер (Зернецький, 1984, 1987), та на належності їх до різних кліматичних груп (Іванік, 1987, 1990).

Для роботи також були залучені матеріали із суміжних територій: західний шельф Африки (Басов, 1975-1979), західна та східна частина тропічної Атлантики (Михалевіч, 1979-1983), східний шельф Південної Америки (Болтовський, 1966-1984) та багато інших.

Методика вивчення форамініфер

На форамініферовий аналіз відібрано 180 проб донних відкладів. З яких 35 зразків зібрано в гирлах річок та 24 зразка з 4 колонок, піднятих з крайового плато дослідженого району. Відбір та визначення форамініфер виконувались під бінокуляром МБС-1, при збільшеннях 25, 50 та 87,5 крат з одного мілілітру відмитого висушеного осадку. Характерні види бентосних форамініфер Гвінейського шельфу тропічної Атлантики були вивчені та сфотографовані для створення атласу на скануючому електроному мікроскопі при збільшеннях від 200 до 700 крат.

В роботі використані дані про гідрологічну та гідрохімічну характеристику води, батиметрію, морфологічну будову дна, літологію та вмісту в осадку карбонату кальцію та органічного вуглецю, (Безбородов, Овсяний, 1987; Булгаков, Джиганшин, 1988; Хованський, Митропольський, Усенко, 1990 та ін.).

Вивчення видової різноманітності бентосних форамініфер в поверхневих осадках та колонках донних відкладів материкової окраїни Гвінеї проходило в три етапи:

1. В поверхневих осадах (з глибини 14-782 м), у кожному зразку проводився підрахунок числа видів та кількості черепашок секреційних та аглютинуючих бентосних форамініфер. З'ясовувалось, як коливаються отримані чисельні значення при змінюваності умов існування.

2. Встановлювались особливості розподілу бентосних форамініфер в поверхневих осадах шельфу - крайового плато дослідженого району, а також у гирлах та руслових частинах річок Гвінеї.

2.1. На підставі відмінностей систематичного складу форамініфер у різних зразках осадку (місцеположення, глибина) виділялись групи бентосних форамініфер.

2.2. У середині груп здійснювався кількісний аналіз для встановлення відсотку зустрічаємості виду відносно загальної чисельності черепашок форамініфер у кожному зразку. Отримані значення відносились до однієї з категорій: «багато» (основна категорія), «помірно», «мало».

2.3. Зміна видового складу форамініфер основної категорії за глибиною дозволила у кожній групі виділити комплекси бентосних форамініфер.

2.4. В комплексах, серед видів основної категорії, в кожному зразку визначався домінуючий вид (чисельність черепашок якого переважає над рештою). На основі зміни домінуючого виду виділялись угруповання бентосних форамініфер (належать до різних комплексів та маркують певну глибину басейну). Назва угрупованню надавалась за домінуючим видом.

2.5. Встановлювалась належність груп бентосних форамініфер, їх комплексів та угруповань до певних екотопів (місце існування різних угруповань організмів), що дозволило з'ясувати причини які впливають на видовий склад та структуру цих груп в дослідженому районі.

3. В колонках донних відкладів здійснювалось спільне вивчення планктонних та бентосних форамініфер. Стратифікація донних відкладів дослідженого району проводилась на підставі зміни видового складу планктонних форамініфер. Вивчення видової різноманітності бентосних форамініфер у розрізах колонок здійснювалось за методикою яка була розроблена для вивчення форамініфер у поверхневих осадках району що вивчався.

Фізико-географічна характеристика району досліджень

Район досліджень (полігон) розташовано на Гвінейському шельфі Західної Африки між 9-11° пн. ш. та 13-18° з.д., в екваторіальній зоні, для якої характерна висока річна сума опадів і температур. Формування гідрологічної структури вод цієї території залежить від складної взаємодії в часі та просторі океанічних циркуляційних течій (Канарської течії, Міжпасатної течії) та місцевих (апвелінга, припливно-відливних та стічних вод).

На шельфі Гвінейської республіки виділяються два крупних морфоструктурних елементи: внутрішній та зовнішній шельф. Внутрішній шельф простежується до глибини 50-60 м і характеризується складною та своєрідною побудовою. Він поділяється на прибережний шельф (0-14 м) та середній шельф (16-60 м) (Митропольський, Ємельянов, Карабович, 1988; Демедюк, Сирський, Ладиженський, Усенко та ін. 1989). Останній має найбільш складний та різноманітний рельєф. Його дно перетинають палеодолини давніх річкових систем. З боку океану, до внутрішнього примикає зовнішній шельф, розташований на глибинах до 120 м. В рельєфі його поверхні вже не простежуються давні річкові системи. Брівка шельфу фіксується на глибині 90-120 м.

Крайове плато дослідницького району має вирівняну акумулятивну поверхню, котра простягається до глибини 1000 м.

Донні відклади на полігоні представлені мулами та пісками різної зернистості з домішками пелітового, мулистого, або гравійного матеріалу. Вміст СаСО₃ в осадках змінюється від 1,60 до 47,80%, вміст С_орг - від 0,26 до 2,12%.

Закономірності розподілу бентосних форамініфер у поверхневих осадках гвінейського шельфу тропічної атлантики

Вплив абіотичних факторів на кількісний розподіл секреційних та аглютинуючих бентосних форамініфер

Вивчено вплив глибини, зміни морфології дна, типу осадку, вмісту в ньому карбонату кальцію та органічного вуглецю на кількісний розподіл секреційних та аглютинуючих бентосних форамініфер (табл. 1). Для зразків з середнього шельфу враховувалось також положення станції відносно затоплених палеодолин давніх річкових систем.

Максимальна кількість черепашок секреційних бентосних форамініфер знайдено на мулах піскуватих та пісках різнозернистих з домішками пелітового матеріалу. Максимальна кількість аглютинуючих бентосних форамініфер - на пісках середньозернистих з домішкою гравійного, а також глинистого матеріалу, іноді слабо замулених.

Вміст карбонату кальцію в осадках не впливає на кількісний розподіл черепашок форамініфер.

Кількість органічного вуглецю в осадках району досліджень оптимальна для життя форамініфер і тому суттєво не впливає на їх кількісні показники.

Такі морфологічні структури шельфу як палеодолини та палеовододіли на зміну кількості черепашок та число видів бентосних форамініфер не впливають.

Якщо розглядати великі морфологічні елементи: середній шельф, зовнішній шельф та крайове плато (а також відповідні зміни глибини), то тут є чітка різниця - на зовнішньому шельфі кількість черепашок секреційних, а також кількість черепашок та число видів агглютинуючих форамініфер мінімальні (порівнюючи з середнім шельфом та крайовим плато).

Видова різноманітність бентосних форамініфер Гвінейського шельфу тропічної Атлантики

В розділі наводяться результати вивчення систематичного складу бентосних форамініфер дослідженого району та аналіз розподілу їх на території. Наводяться отримані данні про кількісне співвідношення бентосних форамініфер у кожному зразку осадку та особливості їх поширення на полігоні.

Аналіз систематичного складу бентосних форамініфер та розподіл їх в районі досліджень. При визначенні систематичного складу бентосних форамініфер, знайдених на Гвінейському шельфі, встановлено що вони належать до 18 надродин, 30 родин, 55 родів і складають 98 видів. Аналіз розподілу родин і надродин форамініфер на дослідженій території дозволив встановити найбільш прийнятні для їх існування глибини:

– тільки на глибині 14-59 м (середній шельф) знайдені дві надродини: Rotaliacea, Siphoninacea; та чотири родини: Rotalidae, Elphidiidae, Siphoninidae, Textularidae;

– тільки на глибині 14-90 м (середній та зовнішній шельф) знайден один вид Amphistegina lessonii, який належить до родини Asterigerinidae (надродина Asterigerinacea);

– тільки на глибині 84-782 м (зовнішній шельф - крайове плато) існують види, які входять до родини Buliminidae (надродина Buliminacea);

– тільки на глибині 169-782 м (крайове плато) знайдено представників таких надродин: Heterohelicacea, Bolivinacea, Bolivinitacea, Nodosariacea, Ceratobuliminacea, Robertinacea; родини: Bolivinitidae, Bolivinidae, Sphaeroidinidae, Eggerellidae, Nodosaridae, Epistominidae, Robertinidae, Chiloguembelinidae, Siphogenerinoidae, Oridorsalidae, Planulinidae;

– види, які існують всюди, належать до 8 надродин: Miliolacea, Discorbacea, Chilostomellacea, Turrilinacea, Nonionacea, Planorbulinacea, Cassidulinacea, Textularinacea; шести родин: Hauerinidae, Spiroloculinidae, Bagginidae, Cassidulinidae, Gavelinellidae, Uvigerinidae.

Закономірності розподілу видів бентосних форамініфер на території. В результаті проведеного аналізу види бентосних форамініфер поділилися на дві групи. Перша - виділена на глибинах 14-59 м, що відповідає середньому шельфу. Друга - знаходиться на зовнішньому шельфі та крайовому плато (глибина 84-782 м).

Бентосні форамініфери знайдені на цій території тільки на мулах. Вони знаходяться у зоні перехіду від морських до прісноводних умов існування (див. табл. 3). Із усього комплексу виділені типово-мангрові види (Ammobaculites dilatatus, Ammoastuta inepta, Miliammina fusca, Trochammina laevigata, Siphotrochammina lobata) та види, які є шельфовими (Textularia agglutinans, Hanzawaia concentrica, Lagena hexagona, Nonionides grateloupi, Cibicides refulgens, Ammonia beccarii, A. convexa, A. advena, A. tepida, Elphidium excavatum, E. jenceni, E. advenum, E. crispum, Cribroelphidium gunteri, C. ustulatum). Спостерігається різниця у складі форамініфер, знайдених на різній відстані від гирла: чим вище по річці (20-30 км), тим більш різноманітним стає видовий склад, тим більш типово-мангрових видів, а шельфові - стають рідкішими. Цікаво відмітити, що види Ammonia beccarii, A. convexa, види родів Elphidium та Cribroelphidium добре переносять нестабільні умови існування і домінують в осадках на відстані 20-30 км уверх по річці (для амоній) та 10-15 км (для ельфідіумів). Решта шельфових видів знайдена по річках у невеликій кількості. На шельфі, на глибині 17 м знайдений тільки один типово-мангровий вид - Ammobaculites dilatatus.

Біостратиграфічна характеристика плейстоценових відкладів району досліджень за планктонними та бентосними форамініферами

Планктонні форамініфери

Характеристика зональних шкал плейстоценових відкладів Атлантичного океану за планктонними форамініферами. Викладена історія розвитку поглядів на четвертинну стратиграфію, подано короткий аналіз різних методів встановлення віку донних відкладів (кліматостратиграфічний, ізотопно-кисневий, мікрофауністичний, палеотемпературний). Розглянуті зональні біостратиграфічні схеми пізнього кайнозою, розроблені за планктонними форамініферами (Баннер, Блоу 1965; Боллі, Премолі Сильва 1973; Бараш, 1983).

Розчленування верхньочетвертинних відкладів Гвінейського шельфу тропічної Атлантики за планктонними форамініферами. Вивчено видовий склад та стратиграфічне поширення планктонних форамініфер у піздньочетвертинних відкладах колонок чотирьох станцій, розташованих на крайовому плато дослідженого району: ст. 2555 (довжина колонки 105 см, глибина моря 300 м); ст. 2642 (довжина колонки 150 см, глибина моря 420 м); ст. 2571 (довжина колонки 114 см, глибина моря 490 м); ст. 2556 (довжина колонки 120 см, глибина моря 782 м).

В основу розчленування пізньоплейстоценових відкладів Гвінейського шельфу тропічної Атлантики покладена зональна схема Боллі, Премолі Сильва, розроблена для плейстоцен-голоценових відкладів Карибського басейну (1973).

Вся товща осадків у всіх колонках відповідає верхній частині зони Globorotalia truncatulinoides (плейстоцен-голоцен). Кореляція виділених зональних підрозділів наведена у таблиці 4.

Підзона Globigerina calida calida (інтервал-зона) виділена у нижніх частинах колонок станцій - 2642 (інтервал 150-82 см), 2571 (інтервал 114-20 см), 2556 (інтервал 120-40 см). Літологічна характеристика: мул форамініферо-глауконітовий - у колонці ст. 2642; пісок пелітовий, форамініферо-глауконітовий - у колонці ст. 2571; мул мілкопісчано-алевролітовий - ст. 2556. Нижня границя підзони не встановлена. Верхня границя проведена по зникненню виду Globorotalia tumida flexuosa. До комплексу підзони входять 17 видів, які, за винятком виду Globorotalia tumida flexuosa (репер підзони) та виду Gr. menardii (не знайдений в осадках голоцену) є транзитними: Globorotalia bermudezi, Gr. inflata (з'являється у верхній частині підзони), Gr. menardii, Gr. truncatulinoides, Gr. tumida tumida, Globigerina bulloides, G. calida calida, G. rubescens, Globigerinoides ruber (pink), G. trilobus, G. trilobus sacculifer, Neogloborotalia dutertrei, Orbulina universa, Pulleniatina obliculoculata, Sphaeroidinella dehiscens excavata (знайдений у двох екземплярах тільки в інтервалі 100-103 см колонки ст. 2571). Підзона відповідає однойменній підзоні схеми Боллі, Премолі Сильва (1973).

Підзона Globigerina bermudezi (інтервал-зона) виділена в нижній частині колонки ст. 2555 (інтервал 105-28 см) і середньої частини колонки ст. 2642 (інтервал 82-22 см). Літологічна характеристика: мул мілкоалеврітовий - колонка ст. 2555; мул форамініферо-глауконітовий - колонка ст. 2642. Нижня границя проведена по зникненню виду Globorotalia tumida flexuosa. Верхня границя маркірується першою появою виду Globorotalia fimbriata. В комплексі 15 видів. На нижній границі відмічена поява виду Globigerina bermudezi. Підзона відповідає однойменній підзоні схеми Боллі, Премолі Сильва (1973).

Підзона Globorotalia fimbriata виділена в верхніх частинах усіх колонок. Літологічна характеристика: мул мілкоалевритовий - колонки ст. 2555 и 2556; пісок замулений, форамініферо-глауконітовий - ст. 2642; пісок пелітовий форамініферо-глауконітовий - ст. 2571. Нижня границя проведена по появі у розрізах колонок індекс-виду. У комплексі присутні 17 видів з попередньої підзони (окрім Globorotalia menardii). На нижній границі, окрім зонального, відмічена поява виду Globigerinoides conglobatus (колонка ст. 2642). Підзона корелюється з однойменною підзоною схеми Боллі, Премолі Сильва (1973).

Бентосні форамініфери

Закономірності їх вертикального розподілу у колонках донних відкладів дослідженого району. У верхньочетвертинних відкладах району досліджень сумісно з планктонними, вивчені бентосні форамініфери. З'ясування по інтервалах колонок змін кількісних характеристик видів дозволило встановити динаміку їх чисельності за допомогою діаграм (рис. 1).

На підставі подібності видового складу бентосних форамініфер та їх кількісних характеристик у донних відкладах колонок з видовим різноманіттям бентосних форамініфер комплексів, виділених у поверхневих осадках крайового плато дозволило у розрізах колонок нам виділити декілька комплексів C, D, E та F.

Комплекс C виділено у верхній частині колонки ст. 2555 (інтервал 0-28 см) та має набір видів, який можна співставити за своїми кількісними показниками з видами однойменного комплексу, виділеного у поверхневих осадках на глибині 200-331 м.

Комплекс D встановлено у нижній частині колонки ст. 2555 (інтервал 53-103 см) та верхніх частинах колонок ст. 2642 (інтервал 0-82 см) і ст. 2571 (інтервал 0-40 см). За видовим різноманіттям аналогічне однойменному комплексу, виділеному на глибині 420-490 м.

Комплекс E зафіксовано у нижній частині колонок ст. 2642 (інтервал 102-150 см), ст. 2571 (інтервал 60-114 см) та ст. 2556 (інтервал 60-120 см). Містить в собі види бентосних форамініфер, чисельні показники яких можливо співставити з чисельними показниками форамініфер однойменного комплексу встановленого на глибині 630-713 м.

Комплекс F виділено у верхній частині колонки ст. 2556 (інтервал 2-40 см). За видовим складом він аналогічний однойменному комплексу крайового плато (інтервал 750-785 м).

Така зміна комплексів бентосних форамініфер по розрізах дає можливість стверджувати, що донні відклади у верхніх та нижніх частинах колонок формувались на різних глибинах (табл. 5).

Співставлення данних вивчення розподілу планктонних і бентосних форамініфер у розрізах колонок показало, що границі між комплексами бентосних форамініфер у колонках донних відкладів співпадають з границями підзон, встановлених нами у цих же колонках за планктонними форамініферами. Це дозволяє припустити, що відклади відповідні підзоні Globigerina bermudezi (ст. 2555) формувались на глибині 400-500 м. Відклади підзони Globigerina calida calida (ст. 2642, 2571, 2556) - на глибинах 600-700 м. А також те, що на протязі пізнього плейстоцена-голоцена глибина океану в районі станцій 2555, 2642, 2571 і 2556 змінювалась в межах 120-200 м.

Монографічний опис характерних видів бентосних форамініфер гвінейського шельфу Тропічної Атлантики

В розділі наведено опис бентосних форамініфер, відібраних з поверхневих осадків шельфу і крайового плато, а також з колонок донних відкладів верхньої батіалі району досліджень. При визначенні систематичного положення усіх зустрінутих форамініфер використовувалась класифікація Лєблік і Теппан (Loeblich, Tappan, 1998). Описано 51 вид та 1 підвид бентосних форамініфер, які належать до 30 родів, 18 підродинам, 19 родинам та 14 надродинам. Опис форамініфер супроводжується 13 фототаблицями (115 зображень). Фотографії черепашок форамініфер зроблені за допомогою скануючого електронного мікроскопу (KEM SCAN 4DV) в Інституті надтвердих матеріалів ім. В.М. Бакуля, м. Київ.

Висновки

Вивчення бентосних форамініфер континентальної околиці Гвінеї, а також аналіз впливу абіотичних факторів на їх видове різноманіття та кількісні характеристики дозволили встановити закономірності поширення цієї групи найпростіших у сучасних осадках.

Порівняння комплексів бентосних форамініфер із поверхневих осадків дослідженого району з комплексами видів, виділених у відкладах колонок, дало можливість на цій території простежити, в якому напрямку проходила зміна фауни за час відкладання осадків.

В результаті проведеного вивчення бентосних форамініфер можна зробити такі висновки.

Розподіл кількості черепашок і числа видів бентосних форамініфер у поверхневих осадках шельфу та крайового плато (глибина 14-782 м) залежить від типу осадку, належності до великих морфологічних елементів дна та відповідній зміні глибини.

В результаті вивчення зміни таксонів бентосних форамініфер різного рангу по території встановлено, що вже на рівні надродин існує закономірність при розподілі форамініфер за глибинами.

На крайовому плато Гвінеї виділено три групи бентосних форамініфер: I) - русел та гирл річок, II) - середнього шельфу і III) - зовнішнього шельфу - крайового плато. Групи суттєво відрізняються одна від одної за видовим складом та кількісними характеристиками. Форамініфери першої групи складають комплекс видів, в якому виділені типово-мангрові види (які не знайдені на відкритому шельфі), а також шельфові види, адаптовані до специфічного середовища в зоні переходу від морських до прісноводних умов існування. У другій та третій групі форамініфер виділено шість комплексів. Кожен з яких займає відповідний інтервал глибини і складається з характерних видів. За зміною домінуючого виду бентосних форамініфер у зразках

осадку виділено 10 угруповань. Угруповання: Hanzawaia concentrica, Textularia agglutinans, Cibicides refulgens входять до складу групи видів середнього шельфу (14-59 м) і розташовані уздовж берега. Угруповання: Uvigerina peregrina, Angulogerina angulosa, Bulimina costata, Brizalina spathulata, Bulimina marginata - B. aculeata, Brizalina striatula, Ehrenbergina bradyi) належать до групи видів зовнішнього шельфу - крайового плато, де входять в різні комплекси і по площині розташовані мозаїчно.

Встановлено вплив абіотичних факторів на характер розподілу груп бентосних форамініфер.

Основними факторами, які впливають на кількісні показники, видовий склад бентосних форамініфер та структуру їх груп на шельфі і крайовому плато є - гідрологічна та гідрохімічна характеристики вод, пануючих на цій акваторії на протязі року, великі морфологічні структури дна та зміна глибини.

За планктонними форамініферами проведено розчленування донних відкладів колонок, піднятих з крайового плато району дослідження (глибина 300-782 м). Встановлено такі підзони: Clobigerina calida calida, Globorotalia bermudezi, Globorotalia fimbriata які відповідають верхній частині зони Globorotalia truncatulinoides (плейстоцен-голоцен).

У відкладах тих же колонок виділено комплекси бентосних форамініфер. Співставлення їх з комплексами форамініфер з поверхневих осадків району дослідження дозволило встановити, що комплекси нижніх та верхніх частин колонок формувались на різних глибинах.

Порівняння розподілу планктонних і бентосних форамініфер по розрізах колонок виявило майже повне співпадання границь біостратиграфічних підрозділів (встановлених за планктонними форамініферами) і комплексів бентосних форамініфер.

Встановлено, що протягом пізнього плейстоцена-голоцена глибина океану, в межах станцій, розташованих на верхній батіалі району дослідження, змінювалась в межах 120-200 м.

Перелік праць, надрукованих за темою дисертації

Вернигорова Ю.В. Новые данные о бентосных фораминиферах эстуариев рек мангровой зоны Гвинейского шельфа (Западная Африка) // Геол. журн. - К., 1999. - №4. - С. 93-102.

Вернигорова Ю.В. Влияние абиотических факторов на распределение бентосных фораминифер // Геол. журн. - К., 2000. - №1. - С. 93-102.

Вернигорова Ю.В. Особенности распределения бентосных фораминифер в позднечетвертичных отложениях Гвинейского шельфа (Западная Африка) // Геол. журн. - К., 2002. - №1. - С. 136-139.

Бернацкая Ю.В., Зернецкий Б.Ф. Значение бентосных фораминифер при характеристике экосистем // Екосистеми геологічного минулого України. - К., 1995 - С. 13-14.

Бернацкая Ю.В. Некоторые аспекты современных представлений о влиянии глубин бассейна на распределение бентосных фораминифер // Біостратиграфічні дослідження при пошуках корисних копалин України. - К., 1996. - С. 68.

Бернацкая Ю.В. Характер распространения некоторых бентосных фораминифер на шельфе Гвинеи // Біосфера и геологічні катастрофи. - К., 1997. - С. 70-71.

Бернацкая Ю.В. Бентосные фораминиферы шельфа Гвинеи (Западная Африка) // Геология морей и океанов. - М.: ГЕОС, 1997. - Т. 2. - С. 216.

Вернигорова Ю.В. Распределение бентосных фораминифер по Гвинейскому шельфу тропической Атлантики // Главнейшие итоги в изучении четвертичного периода и основные направления исследований в XXI веке. - С.-Пб., ВСЕГЕИ, 1998. - С. 235-237.

Вернигорова Ю.В. Характеристика бентосных фораминифер устьев рек Гвинейского шельфа (Западная Африка) // Актуальні проблеми біостратиграфії фанерозою України. - К., 1999. - С. 80-82.

Вернигорова Ю.В. Анализ распределения бентосных фораминифер в позднечетвертичных отложениях Гвинейского шельфа тропической Атлантики (Западная Африка) // Еволюція органічного світу як підґрунтя для вирішення проблем стратиграфії. - К., 2002. - С. 117-120.

Размещено на Allbest.ru