Еколого-геохімічна характеристика стану сучасного осадконакопичення в районі придунайського шельфу Чорного моря

В донних осадках для осіннього періоду характерна 100 % зустрічаємість ДДТ, ДДЕ, ДДД, арохлору-1254, арохлору-1260, алдрина. Ліндан і ГХБ виявляються відповідно в 58 % і 43 % проб. В зимовий сезон на узмор'ї зменшується зустрічаємість ГХБ, ДДД, ДДТ, ар-1260 і гептахлору, в осадках авандельти залишається 100 % виявляємість всіх ХОС, за виключенням ГПХ. Найбільш високі концентрації в осадках ар-1254, ар-1260 і групи ДДТ, на порядок менші ліндана, алдрина і ГХБ. Аналогічно розподілені концентрації хлорорганіки в тканинах мідій. Зустрічаємість ХОС в мідіях 100 % у ПХБ, ДДД і ДДЕ, для решти вона нерівномірна (0 - 50 %). Характерно збільшення концентрацій ХОС у осадках в зимовий період щодо осіннього (у авандельті в 3-4 рази), що пов'язано з уповільненням хімічних та мікробіологічних процесів їх деструкції. Знижується зимою вміст ХОС в м'яких тканинах мідій, що є відгуком на зменшення забрудненості води.

Рівень забруднення ХОС донних відкладів тісно пов'язаний з наявністю в їх складі сорбційного комплексу. Картина площинного розвитку забруднення є відображенням сорбційної анізотропії осадку. Парною кореляцією встановлено визначальний зв'язок ХОС з органікою (r = 0,61 - 0,86), менше - з глинистою фракцією (r = 0,29 - 0,77). Позитивний зв'язок r = 0,67 має група ДДТ з гідроксидами заліза. Найбільш високі концентрації ХОС в мулах авандельти Дунаю (в мкг/кг): ДДТ -23 восени та 119 взимку, ДДД відповідно 31 та 69, ДДЕ -8 та 22, ар-1260 - 10 та 27,3, ар-1254 - 15 та 62. Інтенсивність забруднення біля гирл пропорційна об'єму їх стоку. На схід від дельти концентрації знижуються до мінімальних на довготі о. Зміїний. Далі на південний схід вони зростають із збільшенням мулистої і органічної складової осадків.

В м'яких тканинах мідій максимальний вміст ДДТ (90 мкг/кг) і ДДЕ (50 мкг/кг) характерний для тварин з мористої частини придунайського шельфу. В північній частині найбільш високий вміст ДДД (150 мкг/кг), ар-1260 (300 мкг/кг), ар-1254 (400 мкг/кг). Концентрація ДДД в тканинах мідій на чотири порядки вище, ніж в придонній воді, на три порядки вище ПХБ і ДДЕ, на два порядки - ДДТ і ГХБ. Для ДДД і групи ар-1254 зафіксована залежність - ріст концентрацій в осадках веде до зменшення концентрацій в мідіях. Максимально забруднені молюски вказаними ХОС в тих частинах, де осадки містять мінімальні їх концентрації, а в районі найбільш забрудненої авандельти вміст в мідіях ДДД і ар-1254 найнижчий. Здатність літогенної основи до самоочищення може бути негативним чинником щодо бентосної складової ландшафту.

За рівнем концентрацій НВ води придунайського шельфу відносяться до категорії сильно забруднених. Концентрації нафтових вуглеводнів у поверхневій верстві води восени складають (в мг/дм3): мінімальні - 0,2 (4 ГДК), максимальні - 3,2 (64 ГДК), середні - 1,2 (24 ГДК); в придонних водах мінімальні 0,3 (6 ГДК), максимальні - 4 (80 ГДК), середні 1,1 (22 ГДК). Найвищий вміст (>2 мг/дм3) відмічено у воді Жебриянської бухти, на витоках усть Дунайських гирл і прилеглій до о. Зміїний акваторії. Контур забруднених поверхневих вод з рівнем 1 мг/дм3 безперервно прослідковується з півдня і заходу. У центральній частині акваторії на 60 % площі концентрації НВ на поверхні моря складають 0,3 - 0,7 мг/дм3, що характеризує сезонний фон. У придонній верстві вод аналогічні фонові концентрації поширені на 40 % площі і тяжіють до мористої частини. Забруднення з рівнем 1 мг/дм3 і 2 мг/дм3 широко розвивається з боку Дунайського гідрофронта і з півночі (води дніпровсько-дністровського басейну). В районі о. Зміїний за рахунок апвелінгів розподіл концентрацій у воді в поверхневій та придонній верствах тотожний (1,2 - 2,0 мг/дм3).

Значно нижчі концентрації вуглеводнів зафіксовано в зимовий період. Незважаючи на схильність вод моря акумулювати нафтопродукти в зимовий період (Миронов О.Г., 1973), вміст їх не перевищував, або був на рівні ГДК. Відповідно до характеру циркуляції вод, забруднення простежувалось вузькою смугою вздовж дельти та розповсюджувалось клиновидно з півночі, досягаючи о. Зміїний, при цьому центральна частина аваторії була вільна від нафтопродуктів. В цілому, у районі авандельти нафтових вуглеводнів у воді більше, ніж у відкритій частині моря, проте ароматичні сполуки переважають на узмор'ї.

В донних осадках восени встановлені концентрації НВ 0,2 - 2,5 мг/кг при середньому 0,8, що відповідає природно-чистому грунтові за класифікацією Мінекобезпеки. Максимальні концентрації (2,5 мг/кг) виявляються безпосередньо біля о. Зміїний, що є результатом техногенної діяльності. Вміст 2,0 мг/кг характерний для мулів центральної і південної частин авандельти Дунаю. В північній частині авандельти і Жебриянській бухті осадки вміщують 1,5 - 1,7 мг/кг НВ. За межами авандельти, від ізобати 25 м до о. Зміїний концентрації в седименті складають 0,4 мг/кг, далі на схід зменшуючись до 0,2 - 0,3 мг/кг. Останні значення характеризують фонову складову. В зимовий період концентрації НВ в осадках перевищують у 30 - 80 разів значення, зафіксовані восени. Відносно потужне забруднення розвивається по периметру площі (умовно забруднений і забруднений грунт за класифікацією Мінекобезпеки), в той час як центральна частина залишається “природно-чистою”. Такий площинний розподіл пов'язаний з динамікою вод: після витоку з гирл водні маси різко відхиляються в південному або північному напрямі, залучаючись в квазістаціонарні круговороти, в центрі яких тривалий час зберігається більш чиста морська вода. Ароматичні вуглеводні максимально зосереджені в мулах авандельти, де їх вміст в десятки разів перевищує концентрації в осадках відкритої частини моря. Вміст трансформованих нафтопродуктів (важка фракція НВ) повсюдно практично однаковий (0,7 - 1,7 % від НВ), що свідчить про низьку активність мінералізації вуглеводнів в зимовий період та домінування їх акумуляції.

В м'яких тканинах мідій концентрації НВ складають 17,3 - 150,2 мг/кг сухої ваги. Високі концентрації 50 - 150 мг/кг типові для мідій придельтової частини, мінімальні - 17 - 19 мг/кг для мідій північної частини площі. В компонентному складі вуглеводнів присутній широкий спектр аліфатичних і ароматичних сполук. У відкритому морі в складі ароматики переважають фенантрен, нафталін, 1-метилнафталін, 1-етилнафталін, флуорантен, хризен, пірен, флуорен, антрацен, 2-метилфенантрен. В мідіях придельтового района в ароматичній складовій домінують більш високомолекулярні вуглеводні. Аліфатичні сполуки у всіх мідіях представлені єдиним гомологічним рядом від С-14 до С-34 з відносним переважанням С-17, С-21, пристана, С-26, С-28, С-30. З наближенням до Дунайської дельти в мідіях зростають концентрації УНВ та збільшується доля в них ароматичної складової в середньому з 25 до 56 %, або з 5 до 100 мг/кг.

С П А Р. Детергенти не відносяться до токсичних речовин, однак їх присутність сприяє прояву синергізму токсичності нафтопродуктів і ХОС. Концентрації СПАР у воді не перевищують, або фіксуються на рівні ГДК, діапазон їх коливань становить 0,01 - 0,23 мг/дм3. Поверхневі води вміщують дещо більше детергентів, хоча їх розподіл у водній товщі надзвичайно рівномірний. Розвиток забруднення за площею вказує на приуроченість осередків підвищених концентрацій до струменів річкових вод. Донні осадки вміщують детергенти в концентраціях, що в 5 - 8 разів перевищують їх вміст у воді. Мули авандельти характеризуються середніми значеннями 0,95 мг/кг, осадки мористої частини - 0,68 мг/кг.

Фенол и полігенетичні, тобто окрім суто техногенного походження вони утворюються в природних умовах моря в результаті деструкції продуктів життєдіяльності планктону. Причому їх концентрації можуть досягати значних розмірів. Власне такі феноли спостерігались в грудні 1998 року. В придонній верстві та на поверхні моря водні маси, з якими асоційований річковий стік, були чистіші, ніж води відкритого моря, де в цей час спостерігалось цвітіння перидинієвих і діатомових. Концентрації у всіх випадках перевищували ГДК, причому на узмор'ї до 100 разів. В фотичній верстві фенолів більше, ніж в придонній, з якої вони активно депонуються в донні відклади. Осадки концентрували феноли до значень 1,3 - 4,1 мг/кг, що на два порядки перевищує їх вміст у воді. За рахунок значного сорбційного потенціалу найбільшого забруднення зазнали мули авандельти. Восени у воді узмор'я фенолів менше у 1,5 - 1,8 рази, їх розподіл у вертикальному розрізі та за площею характеризується гомогенністю (коефіцієнт варіації - 23 - 27 %).

Підсумовуючи характеристики рівнів забруднення і диференціації елементів та сполук, слід відмітити, що охарактеризовані так звані рутинні концентрації полютантів. Дунай відомий залповими викидами цих речовин в море в результаті аварій на підприємствах, розташованих в його басейні. В цьому випадку забруднення стрімко зростає. Вчасне фіксування забруднення, та його наслідків з розрахунком завданих збитків повинно стати фрагментом національної природоохоронної політики в цій частині виключної економічної зони України.

“Принципи, методика та технологія еколого-геологічного моніторингу придунайського шельфу” на підставі проведених досліджень сформульовано основні положення і принципи, на котрі необхідно опиратись при виконанні моніторингових робіт. Наголошено, що успішне вирішення проблем екологічного моніторингу неможливе без комплексного підходу до експериментального вивчення природних об'єктів фахівцями різних профілів: екологами, геологами, гідрофізиками, гідрохіміками, гідробіологами. Наведено теоретичне обґрунтування необхідності, структури і задач екомоніторинга геологічного середовища. Обґрунтовано перелік спостережних параметрів, розташування та специфікацію пунктів спостережної мережі в межах придунайського шельфу. Приведено методи та технології морських експедиційних, лабораторних, аерокосмічних досліджень, вказано на необхідність їх уніфікації для отримання співставимих результатів. Наголошено, що сучасний рівень розвитку екогеології вимагає одержання прогнозних оцінок функціонування природних екосистем верхньої зони геологічного середовища із залученням методів математичного моделювання та ГІС-технологій, що також необхідні для розробки методології екологічно безпечного використання ресурсів морського довкілля. Оскільки екологічні чинники стають дедалі вагомим компонентом міжнародних відносин і національної політики кожної держави, проведення моніторингу в районі придунайського шельфу дозволить забезпечити інформаційну підтримку національної політики в регіоні, передбачувати негативні процеси та своєчасно визначати їх еколого-економічні наслідки.

Висновки

В дисертації вирішена актуальна наукова задача, що полягає у визначенні еколого-геохімічного стану сучасних осадків та умов седиментації найбільш забрудненої акваторії Чорного моря - придунайського шельфу з метою наукового обґрунтування моніторингу геологічного середовища цієї частини моря згідно державної Програми моніторингу довкілля. Основні блоки досліджень заключались у визначенні ландшафтно-геохімічних умов території (природних чинників седиментації та їх динаміки), еколого-геохімічній оцінці седиментаційного середовища (вміст полютантів у природних тілах і закономірності їх просторово-часового розподілу) та розробленні на цій основі науково обґрунтованих рекомендацій щодо екологічного моніторингу геологічного середовища дослідженої акваторії. Підсумки кожного блоку досліджень можна сформулювати наступним чином.

1. Головними природними чинниками формування еколого-геохімічних умов седиментації в районі придунайського шельфу є: трансгресивний режим басейну осадконакопичення, взаємодія річкових дунайських, дніпровсько-дністровських та морських водних мас; надходження на акваторію значних об'ємів твердих та розчинених мінеральних і органічних речовин; активна гідродинаміка в умовах мілководдя з переважанням адвективних процесів; стійка сезонна стратифікація вод; наявність гідрофронтальних зон та щільнісна нерівномірність вод; своєрідні гідробіологічні умови. Основним техногенним чинником є якісна та кількісна деформація геохімічних потоків речовин: надходження з річковим стоком забруднюючих сполук - ксенобіотиків, ізотопів, детергентів, що відсутні в природніх умовах; забруднення моря речовинами природного походження - нафтовими вуглеводнями, важкими та токсичними металами, фенолами; евтрофікація моря надмірним стоком біогенних елементів.

2. Аналіз вмісту і закономірностей просторового розподілу полютантів у природних тілах седиментаційного середовища в різні сезони та відношення рівнів їх концентрацій до діючих вимог (СПК, ГДК) вказує на несприятливу геоекологічну ситуацію, що склалась на придунайському шельфі. Асимілюючи значні об'єми забруднюючих речовин, котрі приносяться водами Дунаю, компоненти басейну осадконакопичення зазнають надмірного забруднення сполуками техногенного та природно-техногенного походження. Зокрема, сумарний показник концентрації важких металів та токсичних елементів в осадках авандельти Дунаю складає 347, Жебриянської бухти -381, прилеглого шельфу 19-45, району о. Зміїний -13. Вміст Hg в мулах авандельти перевищує ГДК країн ЄС в 30-113 разів, в осадках шельфу - в 8-47 разів, на окремих ділянках відповідно Cd- в 2,3, Cu- в 1,5, Cr- в 1,5, Ni і As- в 1,6 рази. Перевищення ГДК металів у водах моря складає для Hg- 12, Zn- 4, Сr- 3, Cu- 2 рази. Вміст в тканинах мідій Cd, Pb, Hg та Cu вище на три порядки відносно концентрації їх в навколишніх водах та донних осадках. Забруднення ізотопами цезію-137 підводної дельти Дунаю найбільш високе на всій акваторії Чорного моря. Вміст в донних осадках радіоцезію 90-190 Бк/кг, при техногенному фонові (за ізобатою 40 м) 1,7-3,2 Бк/кг. Забруднення вод придунайського шельфу нафтопродуктами досягає 80 ГДК, фенолами -100 ГДК, СПАР-1,5 ГДК. Сумарний вміст хлорорганічних пестицидів і поліхлорбіфенілів у водній товщі перевищує в 1,3 рази критичні для планктону концентрації, їх виявляємість -100%. Перелічені органічні сполуки депонуються в донних осадках та бентосних організмах, де їх вміст зростає на 2-4 порядки. Токсичність середовища посилюється регулярними гіпоксійними явищами.

3. Наукове обгрунтування принципів, методики та технології екомоніторингу геологічного середовища придунайського шельфу є наслідком комплексного експериментального вивчення геохімічної та міграційної структури його ландшафтів. Виходячи із задач моніторингу пропонується перелік спостережних параметрів, розташування та специфікація пунктів спостережної мережі. При залученні методів математичного моделювання та ГІС-технологій результати моніторингу дозволять одержати прогнозні оцінки функціонування природних екосистем верхньої зони геологічного середовища.

Список опублікованих праць

Степаняк Ю.Д., Горбатюк В.М. Анализ особенностей техногенного загрязнения северо-западного шельфа Черного моря//Проблемы формирования экологического мировоззрения -Тр. междун. науч. конфер.-Симферополь: изд-во Таврического экологич. инстит., 1998. -с. 36-37 (здобувачем окреслені основні напрями досліджень техногенного забруднення шельфу).

Степаняк Ю.Д., Деренюк Д.Н. Техногенные радионуклиды в донных осадках северо-западного шельфа Черного моря//Вісник Укр. Буд. економ. та наук.-тех. знань, 1998, № 2. -с 13-14 (здобувачем охарактеризований площинний та радіальний розподіл нуклідів в межах шельфу).

Степаняк Ю.Д., Деренюк Д.Н. Особенности развития гипоксийного процесса на придунайском шельфе Черного моря//Вісник Укр. Буд. економ. та наук.-тех. знань, 1998, № 2. -с 14-16 (здобувачем охарактеризовані причинно-наслідкові зв'язки гіпоксійних явищ ).

Степаняк Ю.Д., Пасынков А.А. Техногенное влияние на экологию придунайского шельфа Черного моря//Вісник Укр. Буд. економ. та наук.-тех. знань, 1998, № 2. -с 11-12 (здобувачем наведені чинники техногенного впливу на морське довкілля з їх кількісною характеристикою).

Степаняк Ю.Д. Некоторые особенности дифференциации хлорорганических соединений в экосистеме северо-западного шельфа//Диагноз состояния среды прибрежных и шельфовых зон Черного моря.-Севастополь: ЭКОСИ-Гидрофизика, 1999. -с. 260-268.

Степаняк Ю.Д. Нефтепродукты в экосистеме моря: природа и локализация загрязнения в экологических аспектах//Диагноз состояния среды прибрежных и шельфовых зон Черного моря.-Севастополь: ЭКОСИ-Гидрофизика, 1999. -с. 274-283.

Степаняк Ю.Д. Геохимическая зональность осадков Дунайского взморья//Материалы II международного совещания “Геохимия биосферы”, Новороссийск, 1999.-с.289.

Степаняк Ю.Д. Современное состояние геологической среды северо-западного шельфа Черного моря в районе о. Змеиный//Геология и полезные ископаемые Черного моря.-К.: “Карбон-Лтд”. -1999. -с. 226-232.

Степаняк Ю.Д., Пасынков А.А., Тихоненков Э.П. Проблема эндогенного вещества в геоэкологии Азово-Черноморского региона//Геология и полезные ископаемые Черного моря.-К.: “Карбон-Лтд”. -1999. -с. 239-243 (здобувачем обгрунтована наявність ендогенних джерел забруднення Чорного моря важкими металами та нафтовими вуглеводнями, дана кількісна оцінка еменацій).

Степаняк Ю.Д., Тихоненков Э.П., Пасынков А.А., Деренюк Д.М., Грицаева Т.Н. Тихоненкова Е.Г. Особенности сейсмогеологического и экологического состояния акватории Черного и Азовского морей//Інформаційний бюлетень про стан геологічного середовища України в 1998 році, вип. 17.- К: изд-во Геоинформ, 2000. -с. 91-102 (здобувачем охарактеризовано еколого-геохімічний стан акваторій Чорного та Азовського морів та тенденції його розвитку).

Степаняк Ю.Д., Пасынков А.А., Деренюк Д.Н., Кондратьев С.И., Ляшенко С.В. Гидрологические и гидрохимические параметры вод Азовского моря в районах буровых платформ в зимне-осенние сезоны 1999-2000 годов//Диагноз состояния среды прибрежных и шельфовых зон Черного моря.-Севастоп.: ЭКОСИ-Гидрофизика, 2001.-с. 237-241 (здобувачем описані гідрохімічні параметри басейну та встановлені основні закономірності їх розподілу).

Степаняк Ю.Д., Барг И.М. Биостратиграфия олигоцен-миоценовых отложений северо-западного Крыма (Красноперекопский промузел)//Науковий вісник національної гірничої академії України, № 4. Дніпропетровськ, 2001. -с. 75 - 77 (здобувачем наведені палеоекологічні характеристики древнього басейну седиментації).

Степаняк Ю.Д., Киселева Г.О., Пасынков А.А. Макрозообентос акватории острова Змеиный и придунайского взморья//Вестник Таврического национального университета, № 1.-Симферополь, 2002. -с. 27-31 (здобувачем представлені результати морських експедиційних досліджень).

В статтях, що надруковані в співавторстві, розділи та висновки за фахом автора дисертації написані ним самостійно, що узгоджено і підтверджено співавторами.

Анотація

СТЕПАНЯК Ю.Д. Еколого-геохімічна характеристика стану сучасного осадконакопичення в районі придунайського шельфу Чорного моря. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук за фахом 04.00.10.-Геологія океанів і морів.- Інститут геологічних наук НАН України, Київ, 2003.

В дисертації комплексно оцінено стан сучасного осадконакопичення в районі придунайського шельфу Чорного моря з еколого-геохімічних позицій. Визначено та оцінено вклад природних і техногенних чинників, що впливають на сучасний седиментогенез. Досліджено елементне наповнення осадків, води і бентосу. Встановлено особливості диференціації техногенних радіоактивних ізотопів в осадках, як трасерів процесів сучасного седиментогенезу. Визначено якісний та кількісний склад домінуючого органічного та органо-мінерального забруднення компонентів басейну осадконакопичення - води, осадків, бентосних організмів. Виявлено причинно-наслідкові зв'язки сучасних умов осадконакопичення з екологічним станом біотичної складової морського довкілля. Запропонована методика та технологія моніторингу геологічного середовища придунайського шельфу.

Ключові слова: Чорне море, придунайський шельф, екологічна геохімія, седиментогенез, моніторинг геологічного середовища.

Аннотация

СТЕПАНЯК Ю.Д. Эколого-геохимическая характеристика состояния современного осадконакопления в районе придунайского шельфа Черного моря. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата геологических наук по специальности 04.00.10. - геология океанов и морей. - Институт геологических наук НАН Украины, Киев, 2002.

В диссертации дана комплексная оценка состояния современного осадконакопления в районе придунайского шельфа Черного моря с эколого-геохимических позиций. Определены уровни концентраций тяжелых металлов, пестицидов, полихлорбифенилов, радионуклидов, детергентов, фенолов, нефтяных углеводородов одновременно в наиболее важных компонентах экосистемы, характеризующих состояние современного осадконакопления - водной толще, донных осадках и бентосных организмах-фильтраторах. Показано существенное загрязнение вод в отношении ПДК хромом, ртутью, медью, цинком; донных осадков-ртутью, кадмием, медью, хромом, мышьяком. Расчитан суммарный показатель концентрации осадков, достигающий в зоне влияния Дунайских вод 347-381. Определен высокий уровень загрязнения осадков и вод нефтяными углеводородами (4-80 ПДК), фенолами (до 100 ПДК) и пестицидами. Выявлено инверсионное распределение ДДД и арохлора-1254 в системе грунт-бентос, подтверждено высокое концентрирование пестицидов мидиями, достигающее четырех порядков по отношению к воде. Оценено экологическое состояние придунайского шельфа с учетом миграционных процессов и сезонной динамики загрязнения. Определен вклад природных (гидрофизических, гидрологических, биологических) и техногенных (геохимических, гидрохимических) факторов, влияющих на современный седиментогенез. Исследованы и определены границы изменений гидрологических, гидрохимических, геохимических условий в барьерной зоне авандельты Дуная. Установлены особенности дифференциации техногенных радиоактивных изотопов в осадках, как трассеров процессов современного седиментогенеза. Виявлены причинно-следственные связи современных условий осадконакопления с экологическим состоянием биотической составляющей морской окружающей среды. На примере эвтрофикации показана зависимость геохимических условий от уровня развития планктонных сообществ. Предложена методика мониторинга геологической среды придунайского шельфа. Изложены принципы и технология выполнения всех стадий мониторинговых исследований.

Ключевые слова: Черное море, придунайский шельф, экологическая геохимия, седиментогенез, мониторинг геологической среды.

Summary

STEPANYAK Yr.D. The ecological and geochemical performance of a state modern sedimentation in region of Danube shelf of the Black sea. - Manuscript.

Thesis on competition of the Candidate Degree of Geological Sciences by speciality 04.00.10.- Geology of Oceans and Seas.- Institute of geologic sciences of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2002.

In a thesis the state modern sedimentation in region of Danube shelf of the Black sea with ecological geochemistry of stands is completely estimated. The levels of concentrations of high-gravity metals, pesticides, radionuclides, detergents, phenols, oil hydrocarbons are determined in the most relevant reductants of an ecosystem describing a state modern sedimentation- of an aqueous strata, bottom deposits and animals.The ecological state of Danube shelf with the registration processes of migrations and seasonal dynamics of impurity is estimated. The contribution natural and anthropogenous factors influential on modern sedimentationis has been determined. The features of differentiating of radio-isotopes in settlings, as flares of processes modern sedimentation are established. It has been detected the relationships of cause and effect of modern conditions sedimentation with an ecological state biological component marine environment. The method application of monitoring of geologic environment of Danube shelf is proposed.

Keywords: Black sea, Danube shelf, ecological geochemistry, sedimentation, monitoring of geologic environment.

Размещено на Allbest.ru