Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут геологічних наук

УДК 56:551.763.31+(551.4:551.863)] (477.7)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук

ФІТОСТРАТИГРАФІЯ НИЖНЬОКРЕЙДОВИХ ВІДКЛАДІВ ТА ПАЛЕОЛАНДШАФТИ РАННЬОКРЕЙДОВОГО ЧАСУ ПРИЧОРНОМОРСЬКОЇ ЗАПАДИНИ

04.00.09 - палеонтологія і стратиграфія

Шевчук Олена Андріївна

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті геологічних наук НАН України

Науковий керівник: доктор геолого-мінералогічних наук ВОРОНОВА МАРГАРИТА АРТЕМ'ЇВНА Інститут геологічних наук НАН України, головний науковий співробітник

Офіційні опоненти: доктор геологічних наук Ольштинська Олександра Петрівна, Інститут геологічних наук НАН України, провідний науковий співробітник

кандидат геолого-мінералогічних наук Іванніков Олексій Васильович, відділення морської геології та осадочного рудоутворення Національного науково-природознавчого музею НАН України, заступник директора з наукової роботи

Провідна установа: Львівський національний університет ім. Івана Франка, геологічний факультет, кафедра історичної геології та палеонтології, Міністерство освіти і науки України, м. Львів

Захист відбудеться 27.03.2003 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.162.01 при Інституті геологічних наук НАН України за адресою: 01601, Київ-601, вул. О. Гончара, 55-б

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту геологічних наук НАН України за адресою: 01601, Київ-601, вул. О. Гончара, 55-б

Автореферат розісланий 21.02.2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Рябоконь Т.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Широко розповсюджені в межах Причорноморської западини відклади нижньої крейди фауністично та флористично вивчені на сьогоднішній день недостатньо. Таке становище обумовлює виникнення цілого ряду дискусійних питань стосовно їх стратиграфічного розчленування та регіональної й міжрегіональної кореляції. Результати спорово-пилкових досліджень є грунтовною базою для вирішення важливих питань стратиграфічного поділу осадочних порід, зокрема нижньокрейдових відкладів Причорноморської западини. Саме завдяки широкому поширенню спор та пилку як у морських відкладах альбу, так і у фауністично німих континентальних товщах барему і апту, стало можливим фітостратиграфічне розчленування всієї осадочної товщі від нижнього барему до верхнього альбу включно. Крім цього, вивчення спор та пилку давніх рослин дає достатньо повну інформацію про склад рослинного покриву та кліматичні умови. Палінологічні дослідження є незамінними для відтворення історії розвитку флор та палеоландшафтних реконструкцій на території Причорноморської западини в ранньокрейдовий час.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана у відділі палеонтології і стратиграфії мезозойських відкладів Інституту геологічних наук НАН України у рамках теми “Стратиграфія і кореляція фанерозойських відкладів нафтогазоносних та вугленосних провінцій України” (державний реєстраційний номер 0199U002576).

Мета і задачі досліджень. Об'єктом досліджень були викопні спори і пилок, що збереглись в породах нижньої крейди. Предметом - фітостратиграфія нижньокрейдових відкладів та палеоландшафти ранньокрейдового часу Причорноморської западини. Метою дисертаційної роботи було стратиграфічне розчленування нижньокрейдових відкладів Причорноморської западини за спорами і пилком, виявлення етапності в розвитку ранньокрейдових флор та палеоландшафтні реконструкції.

Основні задачі досліджень:

1.Пошарове вивчення систематичного складу спор і пилку з розрізу нижньокрейдових відкладів Причорноморської западини.

2.Виділення характерних спорово-пилкових комплексів з відкладів нижньої крейди в досліджуваному регіоні та визначення їх особливостей.

3.Порівняння встановлених ранньокрейдових спорово-пилкових комплексів Причорноморської западини з одновіковими комплексами суміжних і віддалених територій.

4.Виділення зональних біостратиграфічних підрозділів у відкладах нижньої крейди Причорноморської западини за палінологічними даними.

5.Вивчення етапності у розвитку ранньокрейдових флор в межах Причорноморської западини.

6.Реконструкція палеоландшафтів та відтворення кліматичних умов на території Причорноморської западини в баремський, аптський та альбський часи за даними спорово-пилкового аналізу.

7.Опис видів спор та пилку з нижньокрейдових відкладів Причорноморської западини.

Основним в дослідженнях був палінологічний метод із застосуванням методик спорово-пилкового аналізу, світлової мікроскопії.

Наукова новизна одержаних результатів. За результатами аналізу спорово-пилкових комплексів вперше проведено фітостратиграфічне розчленування нижньокрейдових відкладів Причорноморської западини, в яких виділено сім палінозон: дві у баремських відкладах - Cicatricosisporites - Classopollis - Protopinus, Pilosisporites - Ginkgoaceae - Clavatipollenites; дві у аптських - Clavifera triplex - Pinaceae - Liliacidites, Murosporoides floridus - Cedripites - Eucommiidites; три у альбських - Pinuspollenites - Murosporoides chlonova - Palmidites, Gleicheniidites rara - Murosporoides rovninae - Retitricolpites, Gleicheniidites senonicus - Pinaceae - Tricolporopollenites.

За змінами у систематичному складі та співвідношенні спор і пилку різних екологічних угруповань рослин баремський спорово-пилковий комплекс Причорноморської западини вперше поділено на два підкомплекси, аптський - на два підкомплекси, альбський - на три підкомплекси. Склад виділених підкомплексів відображає етапи розвитку ранньокрейдової флори: ранньобаремський, пізньобаремський, ранньоаптський, пізньоаптський, ранньоальбський, середньоальбський та пізньоальбський.

Вперше для Причорноморської западини за палінологічними даними реконструйовано рослинність та палеогеографічні умови зростання рослинних угруповань впродовж ранньої крейди. З'ясовано, що в складі флори поступово зменшується кількість ксерофітів, збільшується кількість представників гігромезофітів. Клімат змінювався від тропічно-субтропічного в баремі, вологого субтропічного в апті до помірно-вологого субтропічного в альбі.

Описані ландшафтні реконструкції для території Причорноморської западини в баремський, аптський та альбський часи.

Вперше описані десять нових для науки видів спор і пилку.

Створено палеонтологічний атлас спор, пилку, а також решток динофітових водоростей та форамініфер, які було виявлено у відкладах барему, апту та альбу Причорноморської западини.

Теоретичне та практичне значення отриманих результатів. Теоретичне значення отриманих результатів полягає в можливості відтворення надзвичайно важливого моменту в історії розвитку ранньокрейдових флор - початкового етапу розвитку палеокайнофітної флори, в складі якої уже з'явились перші покритонасінні рослини. Реконструкція ландшафтних особливостей баремського, аптського та альбського часів дозволяє скласти цілісне уявлення про палеогеографічні обставини ранньої крейди Причорноморської западини.

Запропоноване для Причорноморської западини розчленування нижньокрейдових відкладів за спорами і пилком дозволяє стратифікувати породи різного літофаціального складу цього регіону на зональному рівні та проводити їх кореляцію. Ця розробка може бути використана під час проведення геолого-зйомочних робіт в межах Південної України. Палеонтологічні фототаблиці для баремського, аптського та альбського часу можуть бути використані при визначені спор і пилку.

Особистий внесок здобувача. Основні результати і висновки, викладені в дисертаційній роботі, здобувачем отримані самостійно.

Фактичний матеріал. Для вирішення поставлених задач були вивчені під мікроскопом 256 зразків з нижньокрейдових відкладів із керну 49 свердловин, пробурених в різних структурно-фаціальних зонах Причорноморської западини. Матеріали були люб'язно надані керівником роботи, доктором геолого-мінералогічних наук М.А. Вороновою.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідались на: ХХIV, ХХV сесіях Палеонтологічного товариства України (Київ, травень, 2001; Львів, травень, 2002); конференціях молодих науковців (Київ, квітень, 2001; Київ, травень, 2001; Miskolc, 2002); Х Всеросійській палінологічній конференції (Москва, 2002).

Публікації. Основні положення і результати дисертації викладені в чотирьох статтях, надрукованих у наукових журналах та збірнику наукових праць, чотирьох тезах доповідей в матеріалах наукових конференцій.

Об'єм і структура роботи. Дисертація об'ємом 213 сторінок друкованого тексту складається із вступу, семи розділів, висновків, списку використаної літератури і 19 палеонтологічних таблиць. Робота вміщує 14 рисунків, 22 текстові таблиці. Список використаної літератури становить 183 найменування і займає 17 сторінок.

Робота виконана за час навчання в аспірантурі під керівництвом доктора геолого-мінералогічних наук М.А. Воронової, яка навчила автора дисертації спорово-пилковому аналізу, надала колекцію зразків, вивчення якої стало основою цієї дисертації, за що автор їй безмежно вдячний.

Особливу подяку автор висловлює доктору біологічних наук С.В. Сябряй та кандидату геолого-мінералогічних наук Г.Г. Яновській за цінні рекомендації, М.А. Барсуковій за допомогу в оформленні фототаблиць, також директору інституту, члену-кореспонденту НАН України П.Ф. Гожику за допомогу в роботі і уважне ставлення. Автор дякує докторам геолого-мінералогічних наук М.М. Іваніку, Ю.В. Тесленко, кандидатам геолого-мінералогічних наук В.В. Фуртесу О.А. Сіренко і Л.Ф. Плотніковій, а також всьому колективу відділу стратиграфії і палеонтології мезозойських відкладів ІГН НАН України за допомогу у виконанні даної роботи.

Короткі відомості про геологічну будову раЙону досліджень

Район досліджень розташований в межах південної частини Східноєвропейської платформи і охоплює південний схил Українського щита та Причорноморську западину. Починаючи з ранньої крейди, Причорноморська западина мала стійку тенденцію до опускання з наростанням швидкості занурення, при цьому основна частина Українського щита залишалась переважно піднятою, зберігаючи тенденцію до піднімання.

На основі детального вивчення потужної мезокайнозойської товщі півдня України методами літофаціального аналізу Н.М. Баранова і В.Х. Геворк`ян (1960) провели структурно-фаціальне районування з виділенням трьох різнотипних літофаціальних областей, що охоплюють Приазовський (розвиток морських глибоководних фацій), Придніпровський (переважно розвиток континентальних фацій) і Побузький (розвиток морських мілководних фацій) блоки.

Історія стратиграфічних і палінологічних досліджень нижньокрейдових відкладів на території Причорноморської западини

Вивчення відкладів нижньої крейди на території Причорноморської западини почалося в 40-х роках минулого сторіччя. Першими висловили думку про наявність нижньокрейдових порід в розрізі осадочної товщі півдня України Ф.М. Дисса і Ю.Б. Басс в 1940 - 1941 р.р.

В 50-ті роки минулого сторіччя питаннями стратиграфії нижньої крейди окремих частин Причорноморської западини займались Б.Ф. Горбенко, М.М. Карлов і В.М. Грязнов, Ю.І. Селін, В.О. Зелінська, О.С. Липник і М.О. Ярощук. Палеонтологічні дослідження нижньокрейдової товщі проводились О.К. Каптаренко-Черноусовою, Г.А. Орловою-Турчиною, Л.Ф. Плотніковою.

В 60-80-ті роки минулого сторіччя нижньокрейдові відклади Причорноморської западини досліджували Н.М. Баранова, В.Х. Геворк`ян, О.С. Липник, Л.Ф. Плотнікова, К.І. Романова, Н.Ю. Черняк, О.Т. Богаєць, Г.М. Волошина, Ф.Т. Хадикіна, М.М. Клюшников, Д.В. Закревська, В.І. Пелешенко, В.М. Семененко. Палінологічні дослідження нижньокрейдової товщі на окремих ділянках Причорноморської западини проводились С.А. Люл'євою, І.М. Покровською і М.А. Вороновою. Наявність в цьому районі відкладів барему, апту та альбу встановлено за результатами досліджень окремих зразків порід нижньої крейди.

В 1988 р. Л.Ф. Плотніковою, М.А. Вороновою, О.В. Іванніковим і інш. на території Причорноморської западини на основі виявлення фаціальних особливостей нижньокрейдових відкладів були виділені дві фаціальні підзони - східна і західна. Ці матеріали були використані при розробці Стратиграфічної схеми фанерозою і докембрію України (1993), якої ми дотримувались в своїй роботі.

Стратиграфія нижньокрейдових відкладів Причорноморської западини

спора крейда стратиграфічний розчленування

Відклади нижньої крейди майже суцільним чохлом покривають територію Причорноморської западини. Вони представлені породами барему, апту та альбу. Потужність їх коливається в дуже широких межах: 1,50-320,0 м. Баремський ярус представлений континентальними відкладами громокліївської світи, яка має обмежене поширення і розвинена на межиріччі Тилігул - Інгул. Світа залягає на корі вивітрювання кристалічного фундаменту, перекривається незгідно породами аптського віку. Вона складена сірими і строкатими вторинними каолінами, бокситоподібними породами, алевролітами і пісковиками; на півночі западини - глинами, пісковиками з рослинними рештками, алевролітистими глинами сірого та рожево-бурого кольору, вуглистими пісками. Потужність світи не перевищує 180 м. Громокліївська світа співставлена з баремським ярусом за спорово-пилковими даними.

Аптський ярус представлений пачкою вуглистих глин і відкладами новоолексіївської та орловської світ. Ці відклади на території Причорноморської западини розповсюджені дуже широко.

Пачка вуглистих глин (континентального генезису) з рослинними рештками поширена на межиріччі Тилігул - Південний Буг. Вона залягає на докембрійських утвореннях, інколи незгідно на громокліївській світі барему; перекривається з перервою західномиколаївською товщею. Пачка складена вуглистими чорними глинами, різнозернистими пісками (потужністю 6 м). Аптський вік пачки встановлено за складом спорово-пилкового комплексу.

Новоолексіївська світа представлена морськими відкладами, які поширені на півночі і північному сході межиріччя Південний Буг - Молочна. Залягають незгідно на докембрійських утвореннях, юрських та баремських відкладах. Перекриваються згідно авер`янівською товщею альбського віку. Світа представлена пісковиками, алевролітами, глинами з рідкими прошарками вапняків, в нижній частині часто зустрічаються гравеліти. Потужність світи до 85 м. Новоолексіївська світа відповідає за спорово-пилковим комплексом та форамініферами апту.

Орловська світа представлена континентальними відкладами, які поширені на межиріччі Тилігул - Інгул. Вони залягають з перервою на громокліївській світі барему, перекриваються незгідно відкладами альбського віку. Cвіта складена пісками, кварцево-каолінистими пісковиками з вкрапленнями глауконіту, кременистими глинами, іноді вапнистими, з вуглистими рослинними рештками. Потужність світи до 30 м. Аптський вік світи встановлено за складом спорово-пилкового комплексу.

Альбський ярус представлений відкладами західномиколаївської і авер`янівської товщ, які на території Причорноморської западини мають широке розповсюдження.

Західномиколаївська товща представлена морськими відкладами, які відомі на межиріччі Тилігул - Інгул. В основному, вони залягають згідно на аптських відкладах, інколи на докембрійських утвореннях і перекриваються згідно відкладами верхньої крейди. Товща складена мергелями, пісковиками, глинами, кременистими породами. Потужність до 80 м. Альбський вік товщі встановлено за складом спорово-пилкового комплексу та за форамініферами.

Авер`янівська товща представлена морськими відкладами, які поширені на межиріччі Південний Буг - Молочна. Вони залягають згідно на породах новоолексіївської товщі і перекриваються відкладами верхньої крейди. Товща представлена темно-сірими вапняковистими, нерідко кременистими аргілітами чи щільними глинами з прошарками і пачками більш світлих алевролітів, пісковиків і кременистих порід (гезів, опок, спонголітів). Потужність всієї товщі 320 м. Альбський вік встановлено за складом спорово-пилкового комплексу та за форамініферами і молюсками.

Спорово-пилкові комплекси нижньокрейдових порід Причорноморської западини та їх співставлення з комплексами інших регіонів

За видовим складом і кількісним вмістом компонентів в нижньокрейдових відкладах Причорноморської западини виділено 3 спорово-пилкових комплекси, які поділено нами на 7 підкомплексів, що відображають окремі етапи в розвитку ранньокрейдової флори. Мацерація порід проводилась сепараційним методом В.П. Гричука і пірофосфатним методом, запропонованим Л.О. Тарасовою (1950). Баремський спорово-пилковий комплекс поділено на два підкомплекси: ранньобаремський та пізньобаремський.

Ранньобаремський спорово-пилковий підкомплекс характеризується присутністю та видовим різноманіттям вельдських форм, близьких до спор папоротей родини Schizaeaceae (в основному, з гладким, бугорчатим і сітчастим орнаментом екзини), наявністю в дещо меншій кількості спор папоротей близьких до родини Gleicheniaceae, Dicksoniaceae, Cyatheaeceae, Matoniaceae, і в обмеженій кількості до родин Polypodiaceae, Dipteridaceae, Osmundaceae, Ophioglossaceae, Hymenophyllaceae. Серед голонасінних присутній пилок давнього вигляду: Pseudopiceae magnifica Bolch., Pseudopinus sp., Protopinus sutschanensis Verb., Caytonia оncodes Harris, а також одноборозні пилкові зерна: Classopollis Pfl., Welwitschiapites sp., Psophosphaera sp. Відмічається значна кількість пилку з родин Pinaceae і Podocarpaceae.

Пізньобаремський спорово-пилковий підкомплекс відрізняється від ранньобаремського присутністю шпилькових форм серед спор, близьких до родини Schizaeaceae. Зменшується кількість пилкових зерен голонасінних давнього вигляду. Вперше зустрічаються поодинокі пилкові зерна найдавніших покритонасінних рослин - перших представників палеокайнофітної флори, які визначені нами за штучною класифікацією Р. Потоньє (1970) як Clavatipollenites.

Аптський спорово-пилковий комплекс також поділено на два підкомплекси: ранньоаптський та пізньоаптський.

Ранньоаптський спорово-пилковий підкомплекс характеризується великим видовим різноманіттям і переважанням спор, близьких до спор родини Gleicheniaceae, які складають іноді до 80% спектру. Постійно присутні спори, близькі до спор родин Dicksoniaceae, Matoniaceae, але в меншій кількості і меншому видовому різноманітті, ніж в баремський час. Серед спор, близьких спорам родини Schizaeaceae, відмічені переважно спори з шпильковим орнаментом екзини. З'являються спори роду Murоsporoides, які майже не зустрічались в баремському комплексі. Серед голонасінних переважає пилок з родин Pinaceae i Podocarpaceae. Вагомо зменшується участь пилку Classopollis Pfl. в порівнянні з баремським комплексом. Відмічається постійна участь пилку найдавніших покритонасінних рослин (до 3%).

Пізньоаптський спорово-пилковий підкомплекс відрізняється від ранньоаптського вагомою участю спор роду Murоsporoides (домінують спори виду Murоsporoides floridus (Balme) M. Voronova. Присутній у великій кількості пилок голонасінних з родини Pinaceae (особливо рід Cedrus, який представлений великим видовим різноманіттям). Постійно зростає участь пилку давніх покритонасінних рослин (до 5%).

Альбський спорово-пилковий комплекс поділено на три підкомплекси: ранньоальбський, середньоальбський та пізньоальбський.

Ранньоальбський спорово-пилковий підкомплекс характеризується вагомою участю спор наближених до родини Gleicheniaceae, але менш різноманітних, ніж в аптському комплексі. Зменшується порівняно з аптським комплексом видове різноманіття спор близьких до родин Dicksoniaceae, Cyatheaeceae, Matoniaceae та Schizaeaceae. В складі останньої родини в більш значній кількості залишаються лише роди Pelletieria, Cicatricosisporites та деякі форми Appendicisporites. Характерна участь спор рослин з родин Osmundaceae, Ophioglossaceae, Lycopodiaceae, Selaginellaceae та мохоподібних. Постійна участь серед голонасінних пилку родини Pinaceae. Відмічається збільшення участі пилку покритонасінних рослин та зростання їх видового різноманіття.

Середньоальбський спорово-пилковий підкомплекс відрізняється від ранньоальбського присутністю невеликих за розміром форм наближених до спор родини Gleicheniaceae. На цьому рівні в підкомплексі зменшується кількість пилкових зерен подокарпових, збільшується чисельність пилку родини Cupressaceae, продовжує зростати різноманіття пилку покритонасінних рослин. Пізньоальбський спорово-пилковий підкомплекс характеризується різноманітно представленими спорами плаунових, селягінелієвих, осмундових та мохоподібних. Характерна участь спор близьких спорам папоротей з родин Gleicheniaceae, Dicksoniaceae, Cyatheaeceae, Matoniaceae, Polypodiaceae, Dipteridaceae. Відмічаються поодинокі екземпляри спор водних папоротей родини Salviniaceae. Зустрічається пилок родини Pinaceae. Крім одноборозних пилкових зерен покритонасінних рослин, вперше з'являється пилок трьохборозного типу. Загалом кількість покритонасінних досягає 8%.

Проведене детальне порівняння описаних комплексів Причорноморської западини з одновіковими комплексами інших територій.

За особливостями систематичного складу, а саме великим видовим різноманіттям спор схизейних та присутністю серед голонасінних пилку давнього вигляду і інших ознак, баремський спорово-пилковий комплекс Причорноморської западини подібний до таких одновікових спорово-пилкових комплексів: центральної частини Українського щита; Дністровсько-Прутського межиріччя; флористично охарактеризованих відкладів Дніпровсько-Донецької западини; Криму, де відклади містять фауну амонітів; стратотипічних розрізів барему Франції.

За особливостями систематичного складу, а саме великим видовим різноманіттям і переважанням спор глейхенієвих, присутністю спор роду Murosporoides, переважанням серед голонасінних пилку хвойних та збільшенням участі пилку давніх покритонасінних рослин аптський спорово-пилковий комплекс Причорноморської западини подібний з одновіковими спорово-пилковими комплексами: центральної частини Українського щита; фауністично охарактеризованих відкладів Криму; Північної Осетії (Кавказ); територій Воронізької та Курської областей, де відклади аптського ярусу виділені на основі вивчення мікро- і макрофлори.

За особливостями систематичного складу, а саме збільшенням участі пилку покритонасінних рослин та зростанням їх видового різноманіття і інших ознак альбський спорово-пилковий комплекс Причорноморської западини подібний з одновіковими спорово-пилковими комплексами: Дніпровсько-Донецької западини; західного схилу Українського щита; територій Московської, Воронізької і Тамбовської областей; Південної Прибалтики.

Аналіз систематичного складу вказаних комплексів показує, що Причорноморська западина в ранньокрейдовий час входила до складу Європейської провінції Європейсько-Синійської палеофлористичної області (Вахрамеєв, 1990).

Фітостратиграфія нижньокрейдових відкладів Причорноморської западини

Для розчленування і кореляції континентальних і прибережно-морських відкладів незамінним є палінологічний метод. При вивчені спорово-пилкових комплексів в морських, прибережно-морських і континентальних відкладах нижньої крейди Причорноморської западини нами встановлено сім підкомплексів, які лягли в основу виділення палінозон (див. табл.1). Вертикальна послідовність палінозон простежена в багатьох розрізах свердловин і встановлена на всій території досліджень.

При виділенні палінозон за основу були взяті співвідношення домінуючих, характерних та вперше зустрінутих таксонів; також враховувались співвідношення спор і пилку, що властиві відповідному стратиграфічному рівню, максимальна чисельність одного чи групи таксонів, що мають розквіт, а також поява нових і зникнення старих форм. Палінозонам присвоєна потрійна назва: перша - домінуючого таксону (таксони, що відмічаються великим процентним вмістом у підкомплексі і видовим різноманіттям), друга - характерного (спори і пилок, які присутні в підкомплексі тільки відповідного стратиграфічного рівня), третя - вперше зустрінутого у шарі (таксони, що відмічаються поодинокими екземплярами і вперше зустрічаються у шарі). Палінозона (І) - Cicatricosisporites - Classopollis - Protopinus виділена в районі межиріччя Тилігул - Інгул в нижній частині континентальної громокліївської світи. Представлена рослинами, що продукували спори, близькі спорам папоротей схизейних (Schizaea sp., Appendicisporites sp., Klukisporites sp., Pelletieria sp., Lygodiumsporites sp., Lygodiumsporites subsimplex (Bolch.) Bolch., L. reticulatiformis Bolch., Trilobosporites sp., Trilobosporites asper (Bolch.) M. Voronova, T. bernisartensis (Delc. et Sprum.) Pot. Домінують спори з щільною ребристою екзиною, подібні до спор роду Cicatricosisporites - Cicatricosisporites cooksonii (Balme) Bolch., C. exilioides (Mal.) Bolch. Серед голонасінних характерна присутність одноборозних пилкових зерен: Classopollis Pfl., Welwitschiapites sp., Psophosphaera sp. Зустрічається пилок давнього вигляду: Pseudopiceae magnifica Bolch., Pseudopinus sp., Protopinus sutschanensis Verb., Caytonia оncodes Harris.

Палінозона (II) Pilosisporites - Ginkgoaceae - Clavatipollenites виділена в верхній частині континентальної громокліївської світи. Представлена рослинами, що продукували спори, близькі спорам папоротей схизейних. Домінують шпилькові форми: Pilosisporites sp., Pilosisporites notensis Cook. et Dett. У класі голонасінних рослин характерними є одноборозні пилкові зерна. Вперше у підкомплексі зустрінуті декілька екземплярів найдавніших пилкових зерен покритонасінних рослин типу Clavatipollenites R. Pot.

Палінозона (ІІІ) Clavifera triplex - Pinaceae - Liliacidites виділена у нижніх частинах континентальної орловської і морської новоолексіївської світ, а також встановлена в пачці вуглистих континентальних глин аптського віку. Ця зона виділена за різноманіттям спор, близьких спорам папоротей глейхенієвих, зокрема великих за розміром форм. Домінуючим представником цієї родини є Clavifera triplex (Bolch.) Bolch. Серед голонасінних характерний пилок хвойних з родини Pinaceae. Постійно зустрічається пилок покритонасінних рослин, вперше відмічені пилкові зерна Liliacidites.

Палінозона (IV) Murosporoides floridus - Cedripites - Eucommiidites виділена у верхніх частинах континентальної орловської і морської новоолексіївської світ. Домінують спори роду Murоsporoides floridus (Balme) M. Voronova. Характерним є пилок роду Cedrus, що представлений великим видовим різноманіттям. Серед покритонасінних характерний пилок, віднесений до штучних таксонів: вперше зустрічаються поодинокі пилкові зерна Eucommiidites sp.

Палінозона (V) Pinuspollenites - Murosporoides chlonova - Palmidites поширена тільки в південній частині западини і виділена в нижній частині авер'янівської товщі нижнього альбу. Великим видовим різноманіттям представлений рід Pinus. Характерною особливістю цієї палінозони є спори Murosporoides chlonova M. Voronova. Дещо збільшується чисельність пилку Angiospermae: вперше зустрічаються поодинокі пилкові зерна Palmidites sp.

Палінозона (VI) Gleicheniidites rara - Murosporoides rovninae - Retitricolpites виділена в середній частині морської авер'янівської та нижній частині морської західномиколаївської товщ середнього альбу. Тут продовжують домінувати спори родини Gleicheniidites. Характерними є спори роду Murosporoides. Продовжує зростати кількість пилку покритонасінних рослин: вперше зустрічаються поодинокі пилкові зерна Retitricolpites.

Палінозона (VII) Gleicheniidites senonicus - Pinaceae - Tricolporopollenites виділена у верхніх частинах морських авер'янівської і західномиколаївської товщ верхнього альбу. Велику роль у підкомплексі відіграють спори родини Gleicheniaceae, переважно мілких форм. Серед голонасінних постійна участь пилку родини Pinaceae. Простежується збільшення кількості пилку покритонасінних рослин (до 8%) та їх видове різноманіття. Крім одноборозних зерен, вперше з'являється пилок трьохборозного типу.

Аналіз спорово-пилкових характеристик палінозон з порід аптського віку показав їх подібність і те, що вони віддзеркалюють рослинні угруповання, які існували протягом апту на території Причорноморської западини та південного схилу Українського щита. Це дало змогу скорелювати пачку вуглистих континентальних глин і нижню частину орловської світи з нижньою частиною морської новоолексіївської світи та верхню частину континентальної орловської світи з верхньою частиною морської новоолексіївської світи.

Палеофлористичні та палеоландшафтні реконструкції Причорноморської западини в ранньокрейдовий час

Вивчення спор та пилку давніх рослин дає достатньо повну інформацію відносно зонального складу рослинного покриву, кліматичних умов існування, що дозволяє перейти до детальних палеоландшафтних реконструкцій. Європейсько-Синійська палеофлористична область за характером рослинних угруповань в мезофіті поділяється на дві самостійні провінції - Європейську і Середньоазіатську (Вахрамеєв, 1990). За палінологічними даними регіон Причорноморської западини відноситься до Європейської палеофлористичної провінції. М.А. Воронова (1993) поділяла Європейську провінцію на північну і південну підпровінції, а також Східно-Європейську і Західно-Європейську фітозони.

Для реконструкції ранньокрейдових флор та палеогеографічних обставин була використана методика регіональних палеокліматичних реконструкцій, засоби побудови палеофлористичних карт та їх палеокліматичної інтерпретації А.В. Гольберта і співавторів (1977). У роботі на топооснову у вигляді секторальних циркограм виносились по місцю знаходження співвідношення різних екологічних угруповань стародавніх рослин-продуцентів. За цією методикою виділяють три основні групи рослин, що відображають їх потреби до ступеня вологості: 1) гігромезофільна група - рослини, що потребують для свого розвитку вологих і надмірновологих умов зростання; 2) ксерофільна група - рослини посушливих умов існування; 3) еврифільна група - рослини, здатні існувати як у вологих, так і в посушливих умовах. В кожній із зазначених груп рослини диференціюються в залежності від їх потреби до тепла: рослини тропічного і субтропічного поясу, субтропічного і тепло-помірного, тепло-помірного і помірного.

Баремський час. Причорноморська западина до баремського часу представляла широку денудаційну рівнину, де почали формуватись річкові системи, озера і болота.

Флора барему Причорноморської западини характеризується присутністю голонасінних рослин та папоротеподібних, плаунів і мохоподібних. Серед представників папоротей присутні різноманітні глейхенієві, схизейні та диксонієві, осмундові, матонієві, селагінелієві та інш. Голонасінні представлені значною кількістю хейролепідієвих, бенетитових, цикадових, гінкгових, відмічені більш давні представники - Paleopiceae, Paleopinus, широко розповсюджувались соснові і подокарпові.

В цілому, баремська флора ще несе в собі елементи вельдської флори: переважання і велике видове різноманіття папоротей та присутність давніх голонасінних. Це час розквіту схизейних, які представлені великим різноманіттям і кількістю форм. В пізньобаремський час відмічається поява покритонасінних рослин, знахідки їх ще спорадичні і поодинокі, але вони відмічені на всіх трьох блоках: Приазовському, Придніпровському та Побузькому.

Аналіз флор баремського часу дозволяє відтворити ландшафтні умови зростання папоротевих рослин-продуцентів (рис. 2). Присутність великої кількості спор селягінелієвих, плаунових, що відносяться до гігрофільної групи рослин, вказують на наявність низинних зволожених форм рельєфу: річкових долин, зони прибережних озер та боліт. Численні представники схизейних, диксонієвих, матонієвих та глейхенієвих, що складають мезофільну групу рослин, займали, як низинні так і більш підвищені водороздільні форми рельєфу: терасові схили річкових долин, або розселялись по берегах озер та боліт тощо. Верхній ярус рослинності водорозділів складали представники голонасінних, дуже близьких до сучасних: Pinus, Picea з незначною домішкою подокарпових, гінкгових та цикадових. Давні форми рослин Paleopicea, Protopicea, Protopinus ще зустрічались в рослинному покриві баремського часу. Серед інших голонасінних присутні бенетитові. В цих лісах існували представники родини Araucariaceae. Значний простір на схилах прибережних водорозділів займали хейролепідієві (пилок Classopollis), ареали поширення яких під кінець баремського часу значно скорочуються, мабуть, у зв'язку з впливом бореальних трансгресій. У підлісок входили різноманітні і чисельні папороті схизейних Cicatricosisporites, Trilobosporites. Вони утворювали зарості на алювіальних долинах з сильно зволоженими ґрунтами. Домішкою до них були диксонієві, глейхенієві та циатейні. Трав'яний покрив складали плавуни, ужовникові папороті та мохоподібні. Значну участь у рослинності приймали ксерофіти, які вірогідно, займали підвищені форми рельєфу і свідчать про наявність посушливих періодів в баремський час на досліджуваній території. Голонасінні та деякі ксерофіти, мабуть, заселяли найбільш відкриті ділянки водорозділів баремського рельєфу. Широко розповсюджувались угруповання папоротевих, що розвивались на акумулятивних рівнинах. Тут зустрічаються папоротеві зарості із птеридієвих і диксонієвих (Coniopteris). На низинних формах рельєфу зростали деякі види плавунів, тонколистник, мохоподібні. Враховуючи систематичний склад баремського спорово-пилкового комплексу можна припустити, що клімат в цей час був тропічно-субтропічним. Наприкінці барему у зв'язку з бореальною трансгресією води, що омивали північну частину території, стають більш прохолодними. Внаслідок цього ксерофітні рослини різко зменшують межі свого поширення.

Аптський час. У ранньому апті зберігається континентальний режим. В кінці раннього апту море трансгресувало на цю територію з півдня у вигляді двох заток: південно-західної і південно-східної. Ці затоки розділялись підняттям. На окре мих південних ділянках територія поширення цього басейну фіксується перешаровуванням континентальних і морських утворень. На півночі досліджуваної території в аптський час формувались лише континентальні відклади.

Флора апту Причорноморської западини характеризується різноманіттям папоротей, серед яких домінували численні види глейхенієвих. Крім глейхенієвих, присутні схизейні, матонієві, диксонієві, циатейні та сфагнові мохи, плаунові, а також деякі таксодієві та кипарисові. В видовому складі хвойних помічено деякі зміни: релікти юрсько-вельдської флори, такі як Protoconiferus, Protopicea, Protopinus, поступово зникали, на зміну їм з'являлись більш молоді представники соснових, в тому числі рід Cedrus. Цикадофіти і гінкго продовжують відігравати суттєву роль. В порівнянні з баремським часом стає більше таксодієвих та кипарисових. В цих же флористичних угрупованнях продовжували свій розвиток найдавніші представники покритонасінних рослин.

Якщо розглядати флору апту Причорноморської западини в цілому, то слід відмітити, що вона є новою в порівнянні з флорою барему, і являє собою наступний етап в розвитку флори ранньої крейди. На зміну схизейним папоротям, що були домінуючими в баремській флорі, прийшли глейхенієві, які широко розповсюдились. Помітні зміни відбулись і серед голонасінних. Поступово зменшились юрські елементи - хейролепідієві, подокарпові, араукарієві, зменшується участь цикадових, гінкгових і інш., на зміну яким прийшли соснові. Крім того, для цієї флори характерна постійна присутність і зростання кількості найдавніших покритонасінних рослин, поява яких відмічена вже в пізньобаремських флорах.

Аналіз отриманих даних дозволяє зробити припущення, що в аптський час територія Причорноморської западини являла собою акумулятивно-денудаційну алювіальну рівнину з фітоценозами, характерними для річкових долин, прибережно-озерних і болотних місцевостей. Тут були розповсюджені зарості папоротевих з переважанням різноманітних глейхенієвих, схизейних, циатейних, диксонієвих, матонієвих, осмундових і інш.

Площі більш підвищених форм рельєфу в цей час були вкриті хвойними лісами, домінуючими елементами серед яких були представники родин Pinaceae і Podocarpaceae. Крім того, тут зростали гінкгові і значно менше, ніж в баремський час, бенетитові. Відмічається присутність хейролепідієвих, але значно скоротились їх кількість і межі поширення. В цих лісах зустрічалися представники родин Araucariaceae та Cycadaceae. В деревостої переважали хвойні: сосни, кедри з участю ялинових. З'явився новий тип лісів - таксодієві ліси, які займали понижені сильно зволожені ділянки рельєфу. Другий ярус утворювали деревовидні папороті - схизейні, циатейні, диксонієві, матонієві. В трав'яному покриві низин були деякі представники схизейних, а також ужовникові, плауни і мохоподібні та чисельні лікоподіуми. Стовбури дерев такого вологого лісу могли вкривати епіфіти - деякі види плаунів, тонколистників, мохоподібних і глейхенієвих. Аптський час характеризується розвитком поліподієвих, що входили в склад лісних і болотних угруповань. Були широко розповсюджені болота, рослинність яких складалась тільки із сфагнових мохів, а на менш зволожених ділянках могли зростати папоротеві з родин Gleicheniaceae, Osmundaceae і Polypodiaceae. На сухих ділянках низин розселялись птеридієво-коніоптерієві зарості, що займали невеликі простори. На наявність озер вказує присутність прісноводних водоростей. На суходолі, поблизу водоймищ існували подозаміти.

Наявність великої кількості спор папоротеподібних свідчить про рівнинний палеоландшафт з болотними котловинами та низинами. Домінантами серед папоротеподібних були глейхенієві - представники гігромезофільної групи. В порівнянні з баремським часом рельєф в апті стає більш пологим. Поступово зменшується кількість представників матонієвих, диксонієвих, циатейних та деяких видів схизейних. На територіях вододілів, в порівнянні з попередніми флорами, запанували представники соснових. В аптських рослинних угрупованнях постійно присутні давні предки покритонасінних рослин. Їх присутність відмічається не тільки на водороздільних просторах, але і в низинних формах рельєфу.

Аналіз складу рослинних угруповань і палеогеографічних умов дозволяють охарактеризувати клімат в апті на території Причорноморської западини як більш вологий, ніж в баремі. В цілому, судячи з систематичного складу флори, клімат залишався субтропічним.

Альбський час. В альбський час продовжується занурення Причорноморської западини. Встановлюється морський режим, що пов'язано з альб-сеноманською трансгресією зі сходу та півдня. В південно-східному і центральному Причорномор'ї нижньоальбські відклади розповсюджені так само широко, як і аптські, утворюючи з ними єдиний літологічний комплекс, який формувався в безперервно існуючому морському басейні. На території Причорноморської западини в середньому альбі відбулося деяке розширення морських кордонів. З пізнім альбом пов'язано подальше опускання території і трансгресія моря. В кінці альбу низинні території озерно-алювіальної рівнини Причорномор'я були затоплені трансгресуючим морем. Річкові долини перетворились в широкі лимани, що глибоко заходили на суходіл. На суходолі відмічається сильне заболочування і утворення числених озер.

Флора в альбський час дещо змінила свій вигляд. До її складу ще входять папороті та голонасінні, серед яких присутні неокомські рослини. В альбський час серед папоротеподібних домінантами були представники глейхенієвих, серед них фіксуються нові, раніш не відмічені види. Плауни в альбських відкладах відмічені частіше ніж в аптських. Вони представлені селягінелієвими, що продукували спори з полончастим, скульптурованим периспорієм. Продовжували свій розвиток родини Lycopodiaceae та Selaginellaceae, з якими споріднюють спори формальних родів Taurocusporites sp. та Reticulatisporites sp. Відносно небагато представників осмундових. Зменшилась кількість схизейних. Присутні сфагнові мохи. Для альбської флори характерна постійна присутність голонасінних рослин, в основному, соснових, з домішкою гінкгових, цикадових, їх кількість трохи зменшилась. Покритонасінні рослини в цей час набули значного різноманіття та розповсюдження. Серед них вперше з'явилися пальмові. У водних басейнах зустрічаються динофітові водорості. Головні риси, які визначають флору альбу території Причорноморської западини, дають можливість виділити її як окремий етап в розвитку нижньокрейдової флори . Структура фітоценозів підвищених форм рельєфу не зазнала значних змін. Тут як і раніше відбувався повільний розвиток гінкгових і хвойних, характерних для ранньої крейди і на їх фоні перших покритонасінних. Тут переважали хвойно-гінкгові ліси з цикадофітами, таксодієвими і кипарисовими. На підвищенних денудаційних рівнинах, плато і пагорбках вони заміщувались папороттево-хвойними лісами. В деревостої переважали соснові: сосни, кедри з участю ялинових. В складі хвойних лісів з'являлись близькі до сучасних представники родин Pinaceae і Podocarpaceae. Більш вагомі зміни зафіксовані у фітоценозах акумулятивно-денудаційних рівнин, де дещо змінився видовий склад глейхенієвих, скоротилась кількість представників диксонієвих, матонієвих і схизейних папоротей. Значно поширились плауни і селягінелієві. Покритонасінні рослини, серед яких були перші лілейні і деякі види глейхенієвих папоротей, мабуть, створювали травяний покрів. По берегах водойм росли вологі ліси з папоротей: циатей, альзофіл із значною кількістю ліанових форм - лігодіумів та глейхенієвих. Присутні тут були і мохоподібні рослини. Сфагнові болота займали досить великі площі. Їх оточували зарості плаунових, осмундових, рідше глейхенієвих папоротей. На території Причорноморської западини в цей час відбувалося поглиблення улоговино-балочних та річкових систем. У водоймищах розвивались водорості.

Отже, в альбський час рослинність цієї території формувалась в умовах помірно-вологого, близького до субтропічного клімату.

Таким чином, в складі флори простежуються такі зміни: поступово зменшується кількість ксерофітів, збільшується кількість представників гігромезофітів. Тектонічна діяльність перетворювала денудаційну рівнину на низинну територію з лиманами, що глибоко заходили на суходіл. Клімат змінювався від тропічно-субтропічного в баремі, вологого субтропічного в апті, до помірно-вологого субтропічного в альбі.

Систематичний склад спор і пилку з нижньокрейдових відкладів Причорноморської западини

В цьому підрозділі наведений класифікований список зустрінутих у нижньокрейдових відкладах Причорноморської западини 178 видів спор, які відносяться до 48 родів та 48 видів пилку з 34 родів.

Для визначення викопних спор і пилку ранньокрейдових рослин нами прийнята за основу генетична класифікація А.Л. Тахтаджяна (1986), а також враховувались штучні класифікації Р. Потоньє (1970), Ж. Пфляйфорда (1971), С.М. Наумової (1937).

Монографічний опис нових таксонів спор і пилку . При палінологічних дослідженнях нижньокрейдових відкладів Причорноморської западини знайдено і описано десять нових видів спор і пилку: Appendicisporites incostus sp. nov., Lygodiumsporites boulder sp. nov., Concavisporites ukrainicus sp. nov., Concavisporites variabila sp. nov., Concavisporites compositus sp. nov., Schizaeosporites punctatus sp. nov., Schizaeosporites appendiculatus sp. nov., Biretisporites compactus sp. nov., Murosporoides anomalus sp. nov., Ephedripites virgatus sp. nov.

Паліноморфи описувались згідно правил Міжнародного кодексу ботанічної номенклатури (2000). При описі спор відмічались основні морфологічні ознаки: наявність чи відсутність оторочки, форма щілини розверзання, товщина і характер поверхні екзини, а також розмір і обрис тіла.

Висновки

Виконана дисертація присвячена вирішенню біостратиграфічних задач на основі пошарового вивчення спор та пилку в розрізах нижньої крейди Причорноморської западини, відтворенню історії розвитку ранньокрейдових флор та реконструкцій палеоландшафтів та кліматичних умов цього часу на території Причорноморської западини.

Отримані результати дозволяють зробити такі висновки.

На основі аналізу зміни систематичного складу спор і пилку та кількісної участі компонентів у відкладах нижньої крейди Причорноморської западини вивчені та охарактеризовані три спорово-пилкових комплекси: баремський, аптський та альбський, які вперше поділено на сім спорово-пилкових підкомплексів: ранньо- і пізньобаремський, ранньо- і пізньоаптський та ранньо-, середньо- і пізньоальбський.

Проведене співставлення описаних ранньокрейдових спорово-пилкових комплексів з одновіковими спорово-пилковими комплексами суміжних територій: Дніпровсько-Донецької западини, Українського щита, Дністровсько-Прутського межиріччя, Гірського та Рівнинного Криму та віддалених: Ведмедицько-Хоперського межиріччя, Кавказу, Західних Карпат, Північної окраїни Донбасу, Воронізького масиву, Московської синеклізи, Ставропольського краю, Поволжя, Костромського Заволжя, Північної Осетії, Південно-Східної Франції, Південно-східної Іспанії, Польської низовини, Північної Німеччини, півдня Англії, Югославії, Чехії і Словаччини, Угорщини, Румунії, Південної Прибалтики, що дозволило висвітлити схожість та відміни в одновікових комплексах в просторі та часі.

На основі аналізу історико-геологічної послідовності спорово-пилкових комплексів та підкомплексів вперше проведено детальне фітостратиграфічне розчленування нижньокрейдових відкладів Причорноморської западини з виділенням семи палінозон (у баремських відкладах - Cicatricosisporites - Classopollis - Protopinus, Pilosisporites - Ginkgoaceae - Clavatipollenites; у аптських - Clavifera triplex - Pinaceae - Liliacidites, Murosporoides floridus - Cedripites - Eucommiidites; у альбських - Pinuspollenites - Murosporoides chlonova - Palmidites, Gleicheniidites rara - Murosporoides rovninae - Retitricolpites, Gleicheniidites senonicus - Pinaceae - Tricolporopollenites).

Проведені палінологічні дослідження дозволили обгрунтувати кореляцію аптських континентальних відкладів (пачка вуглистих глин, орловська світа) з морськими відкладами (новоолексіївська світа) Причорноморської западини.

Аналіз циркограм вмісту екологічних угруповань рослин-продуцентів, побудованих для різних стратиграфічних рівнів, дозволив простежити еволюцію в складі рослинності. Протягом ранньокрейдового часу в межах Причорноморської западини в складі рослинності простежені такі зміни: поступово зменшується кількість ксерофітів, збільшується кількість представників гігромезофітів.

Аналіз флори і етапність в її розвитку підтвердив, що досліджувана територія в ранньокрейдовий час входила до складу Європейської провінції Європейсько-Синійської палеофлористичної області.

Прослідковано загальний хід кліматичних змін на території Причорноморської западини в ранньокрейдовий час: від тропічно-субтропічного в баремі, вологого субтропічного в апті, до помірно-вологого субтропічного в альбі.

За охарактеризованим складом рослинних угруповань реконструйовано ландшафтні обставини протягом ранньої крейди в межах Причорноморської западини. За результатами досліджень побудовані блок-діаграми реконструйованих ландшафтів Причорноморської западини для баремського, аптського та альбського часів. Ландшафт баремського часу характеризується переважанням низинних зволожених форм рельєфу: річкових долин, прибережних озер та боліт, на яких зростали папоротеві, плаунові та селягінелієві. На водорозділах переважали голонасінні, ще зустрічались хейролепідієві та бенетитові. Ландшафт аптського часу формувався на акумулятивно-денудаційній алювіальній рівнині з болотними котловинами. Тут були розповсюджені зарості папоротей, серед яких переважали глейхенієві. Площі більш підвищених форм рельєфу були вкриті хвойними лісами, в яких домінували різні представники роду Cedrus. На водорозділах та на низинах постійно були присутні представники найдавніших покритонасінних рослин. Ландшафт альбського часу формувався під впливом трансгресуючого моря: річкові долини перетворились в широкі лимани; для прибережних низинних ділянок були характерні числені болота та озера. На підвищених ділянках суходолу були розвинуті хвойно-гінкгові ліси з цикадофітами, таксодієвими та кипарисовими. На низинних ділянках дещо змінився видовий склад глейхенієвих, значно поширились плаунові, селягінелієві та покритонасінні. Сфагнові болота займали досить великі площі.

Описано десять нових таксонів спор і пилку, які віднесено до родів Appendicisporites Weyl. and Krieg., Lygodiumsporites Pot., Thom. et Thіer., Concavisporites (Pfl.) Delc. and Sprum., Schizaeosporites Pot., Biretisporites Delc. and Sprum., Murosporoides (Som.) M. Voronova, Ephedripites Naum.

Перелік праць, опублікованих за темою дисертації

1. Шевчук О.А. Палінологічна характеристика нижньокрейдових відкладів півдня Придніпровського регіону // Геол. журн. - 2001. - № 4. - С. 132-136.

2. Шевчук О.А. Паліностратиграфічні дослідження нижньокрейдових відкладів Причорноморської западини та їх значення для прогнозу рудних та нерудних корисних копалин // Пошукова та екологічна геохімія. - 2001. - № 1. - С. 77-82.

3. Шевчук О.А. Спорово-пилкові комплекси з нижньокрейдових порід Інгульського району // Аспекти геологічної науки на рубежі тисячоліть: Зб. наук. праць Інституту геологічних наук НАНУ. - К., 2001. - С. 65-72.

4. Шевчук О.А. Фітостратиграфія нижньокрейдових відкладів Причорноморської западини // Доповіді НАН України. - 2002. - № 9. - С. 124-130.

5. Шевчук О.А. Палеогеографічні обставини на території середнього Побужжя в аптський час // Палеонтологічне обґрунтування стратонів фанерозою України: Тез. доп. ХХІV сесії Палеонтол. тов. України. - К., 2001. - С. 35-37.

6. Шевчук О.А. Палінокомплекси із нижньокрейдових порід Причорноморської западини і їх співставлення з комплексами інших регіонів // Еволюція органічного світу як підгрунття для вирішення проблем стратиграфії: Тез. доп. ХХV сесії Палеонтол. тов. України. - К., 2002. - С. 48-52.

7. Шевчук Е.А. Палиностратиграфия нижнемеловых отложений Причерноморья // Методические аспекты палинологии: Тез докл. Х Всерос. палинол. конфер. - М., 2002. - С. 285-287.

8. Shevchuk H. Palynocomplexes of the early cretaceous of Prichernomorie are indicators of palaeoenvirorment // Role of interfaces in environmental protection: Abst. the second Inter. conf. - Miskolc: University of Miskolc, 2002. - P. 159-160.

Анотації

Шевчук О.А. Фітостратиграфія нижньокрейдових відкладів та палеоландшафти ранньокрейдового часу Причорноморської западини. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук за спеціальністю 04.00.09 - палеонтологія і стратиграфія. - Інститут геологічних наук НАН України, Київ, 2003.