Геохімія та мінералогія мідного і золото-поліметалічного зруденіння в геологічних структурах передсудеття та обрамлення Українського щита

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ГЕОХІМІЇ, МІНЕРАЛОГІЇ ТА РУДОУТВОРЕННЯ ІМЕНІ М.П. СЕМЕНЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора геологічних наук

ГЕОХІМІЯ ТА МІНЕРАЛОГІЯ МІДНОГО І ЗОЛОТО-ПОЛІМЕТАЛІЧНОГО ЗРУДЕНІННЯ В ГЕОЛОГІЧНИХ СТРУКТУРАХ ПЕРЕДСУДЕТТЯ ТА ОБРАМЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ЩИТА

Спеціальність Геологія

Ємець Олександр Вікторович

Київ, 2008 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Мідь, свинець, цинк і золото - стратегічно важливі для України метали, які імпортуються з-за кордону. Згідно з Законом України «Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2010 року» від 22 лютого 2006 року, прогнозні потреби України в Cu у найближчій перспективі на 2010 рік будуть становити 171,5 тис. т., Zn - до 66 тис. т., Pb - до 14 тис. т.

В країні руди цих металів не видобуваються, однак перспективи цього існують. Підготовка сировинної бази Cu, Pb і Zn, а також деяких коштовних металів, виявлених у складі їх руд, є актуальною задачею, вирішення якої дозволить ліквідувати внутрішній дефіцит країни у цих металах.

У геологічних комплексах обрамлення Українського щита (ОУЩ) відомі родовища і рудопрояви міді, свинцю, цинку й золота, залучення яких в експлуатацію може стати найближчою перспективою за умов достатнього обґрунтування їх запасів. Тому існує наукова доцільність напрацювання мінералого-геохімічних критеріїв та ознак зруденіння, необхідних для розробки ефективної методики розвідки та майбутньої експлуатації родовищ, а також пошуку нових рудних об'єктів.

Знання умов локалізації, мінералогічних і геохімічних особливостей зруденіння може стати основою для розробки технологій видобутку і вилучення металів.

При цьому з'ясування геохімічних особливостей рудоутворення у вже виявлених родовищах є основою для розуміння геохімічних процесів, які ведуть до накопичення цінної сировини у земній корі.

Досліджені впродовж виконання цієї роботи рудні об'єкти, за умовами локалізації та мінеральним складом рудних тіл, є подібними до відомих родовищ у світі, особливості формування яких недостатньо вивчені. Тому виконані дослідження важливі й для поглиблення знань з генезису таких об'єктів у геологічних формаціях світу.

Мета роботи: з'ясувати умови локалізації та утворення мідних і золото-поліметалічних родовищ у геологічних комплексах Передсудеття та ОУЩ за результатами мінералого-геохімічних досліджень.

Головні завдання дослідження: дослідити мінеральний склад руд і виявити геохімічні характеристики зруденіння та з'ясувати особливості рудоутворення в геологічних структурах Передсудеття і ОУЩ.

Об'єкт дослідження - рудопрояви міді ділянок Жиричі та Рафалівка (Волинь), родовища й рудопрояви поліметалів і золота Центрального Донбасу, стратиформні рудопрояви міді Північно-Західного Донбасу, Cu-Ag родовище Любін-Сірошовіце (Польща).

Предмет дослідження - геохімічні та мінералогічні параметри зруденіння та закономірності геохімічних процесів, які його супроводжували, особливості рудоутворення в мідних та золото-поліметалічних родовищах.

Методи дослідження:

1) методи оптичної мікроскопії;

2) мікрозондовий метод визначення хімічного складу мінералів;

3) рентгеноструктурний метод ідентифікації мінералів;

4) мінералогічне та рудно-геохімічне картування рудних тіл;

5) ICP-MS, хімічний, атомно-адсорбційний та рентгеноспектральний методи визначення хімічного складу порід та руд;

6) термобарогеохімічні методи дослідження флюїдних включень в мінералах;

7) метод піролітичного дослідження органічної речовини;

8) метод М.В. Лопатіна оцінки термального потоку за відбивною здатністю вітриніту;

9) методи сокслет-екстракції, рідинної колонкової хроматографії та газової хроматографії - мас-спектрометрії вивчення компонентного складу органічної речовини;

10) методи мас-спектрометрії для визначення ізотопного складу О, С, S, Sr і Pb в мінералах;

11) методи ізотопної геохронології за Pb-Pb співвідношеннями;

12) термодинамічні розрахунки мінеральних рівноваг.

Публікації. По темі дисертації опубліковано 34 роботи, з них 24 статей у наукових журналах і 10 тез доповідей. 27 робіт підготовлені у співавторстві, 7 - одноосібно.

Проміжні результати досліджень викладено в науково-дослідних звітах ІГМР НАНУ та у звітах по грантах, наданих INTAS і NATO.

Структура та об'єм роботи. Дисертація містить вступ, 5 розділів, висновки та список літератури з 433 найменувань, супроводжується 145 малюнками (додаток А) та 69 таблицями (додаток Б). Основна текстова частина викладена на 299 сторінках.

Я дякую своєму науковому консультанту доктору геол. - мін. наук, професору Київського Національного університету ім. Т. Шевченка В.М. Загнітку за допомогу та поради під час написання роботи та проведення досліджень. За сприяння у виконанні даної роботи висловлюю подяку М.П. Щербаку, О.М. Пономаренку, Е.Я. Жовінському, В.І. Павлишину, С.Г. Кривдіку, В.М. Квасниці, Д.К. Возняку, В.О. Шумлянскому, В.О. Каніну, В.Л. Приходьку, В.М. Жикаляку, Ю.Г. Ємельянову, В. Пютману, А. Пєстржинському, Л.В. Шумлянському, В.С. Морозу, Л.І. Проскурко, І.М. Бондаренку, С.М. Бондаренку, Ю.В. Деміхову, П.Ф. Решетарському, П. Леніку. Велика подяка всім спеціалістам, які сприяли підготовці роботи.

2. ЗМІСТ РОБОТИ

“Історія геологічного вивчення мідних і поліметалічних родовищ в геологічних структурах Передсудеття і обрамлення Українського щита та методика виконаних досліджень” висвітлено стан вивченості рудних об'єктів, викладено інформацію про специфіку та теоретичні передумови основних методів, які були використані для виконання досліджень порід, руд, мінералів і вуглефікованої органічної речовини.

“Геологічна позиція родовищ міді та поліметалів в структурах Передсудеття і обрамлення Українського щита“ наведено геологічний опис структур, в межах яких досліджувались рудні об'єкти.

Волино-Подільська плита прилягає до Українського щита (УЩ) з заходу. Самородномідні рудопрояви локалізуються в неопротерозойських породах трапової формації, які відслонюються в прибортовій зоні УЩ, полого та вздовж східчастих скидів занурюючись під молодші відклади на захід. Найбільш перспективними відносно відкриття родовищ Cu є Гірницький і Рафалівський рудні вузли.

Стислий огляд стратиграфії та геологічного розвитку седиментаційного чохла. На території поширення трапових формувань осадовий чохол складений відкладами неопротерозою, палеозою, мезозою та кайнозою. Трапові утворення, потужністю до 450 м., віком ~ 540-600 млн. р., залягають на горбашівських шарах сіро-бурих гравелітів і пісковиків, потужністю до 50 м., які перекривають червоноколірні теригенні відклади поліської серії. Зверху послідовно залягають осадові верстви неопротерозою-кембрію, ордовику, силуру, девону й карбону. Впродовж пермі-ранньої крейди більша частина території знаходилася вище рівня моря. Пізньокрейдяні і четвертинні відклади послідовно перекривають еродовану поверхню.

Поширеність та структура трапових утворень. Територія неопротерозойського базальтового плато тектонічно розділена внаслідок молодших тектонічних рухів. Волинські трапи складені чотирма пачками лавових потоків, які розділені трьома шарами пірокластичних порід. Вони складають заболотівські (нижня пачка потоків), бабинські (нижні та середні туфи, розділені пачкою потокових базальтів) та ратненські (дві верхні пачки потокових базальтів, розділені шаром міжпотокових пірокластичних порід) шари. Геологічна позиція рудопроявів Жиричі й Рафалівської ділянки. Рудопрояв Жиричі знаходиться у Гірницькому рудному вузлі, на території західного флангу Ратненського горстоподібного підняття. Останнє складене центральним горстом, еродованим до порід фундаменту, та суміжними тектонічними блоками, які по системі східчастих розломів амплітудою до 200 м. заглиблюються з віддаленням від нього з появою у розрізі рудовмісних вулканогенних формувань і, вище, седиментаційних наверствувань кембрію й силуру. Трапові утворення складені чотирма пачками базальтових потоків, потужністю 25-80 м., які розділені трьома шарами пірокластики, потужністю від 24 до 70 м. На еродованих породах залягають верстви верхньої крейди та неогену потужністю від 130 до 250 м. Рудопрояв мітить 6 рудних горизонтів потужністю 0,3-19 м. Рафалівська міднорудна ділянка розташована у Рафалівському рудному вузлі у прибортовій ділянці УЩ. Основне зруденіння Cu просліджене свердловинами у 2-х рудних горизонтах потужністю 0,5-10 м., які простягаються вздовж розлому північно-західного простягання у потоці лава-брекчій і припідошвенній частині ратненських базальтів. Підвищені концентрації Cu зафіксовано у середніх туфах. Верстви занурюються на захід під молодшими відкладами. Донецька складчаста область характеризується наявністю родовищ золота, міді й поліметалів, які локалізуються у відкладах віком від нижнього карбону до середнього тріасу.

Стратиграфія та геологічний розвиток.Седиментаційний чохол складений девонським, кам'яновугільно-ранньопермським, тріас-юрським, пізньокрейдяним та кайнозойським структурно-осадовими ярусами. Він поступово потоншується у північному напрямку від близько 16 км. на території Нагольного кряжу до 8 км. у перехідній зоні до Дніпровсько-Донецької западини (ДДз). З кінця ранньої пермі до раннього тріасу регіон зазнав інверсії та складкоутворення, що зумовило перебудову тектонічного плану та глибоку ерозію палеозойських верств. Мезозойські та кайнозойські відклади зустрічаються локально внаслідок їх ерозії під час кіммерійської та ларамійської інверсій.

«Мінералогічна характеристика рудних об'єктів» викладено результати мінералогічних досліджень рудних тіл. Рудопрояви самородної міді Волині. Мінеральний склад рудопроявів самородної міді визначається різним співвідношенням породоутворювальних і гідротермального походження мінералів. Основні породоутворювальні мінерали базальтів - плагіоклаз (50-60), моноклінний піроксен (авгіт або піжоніт) (30-40) та магнетит (чи титаномагнетит) (5-15%). У різній кількості присутнє вулканічне скло.

Мінерали гідротермального походження. Туфи, туфіти та базальти змінені гідротермальними процесами. Гематитизація, альбітизація, смектитизація і цеолітизація є найпоширенішими змінами. Гідротермально сформовані мінерали умовно поділяються на до-, син- та післярудні. Дорудні мінерали, а саме домінуючі клінохлор, альбіт і гематит пов'язані з процесами альбітизації й гематитизації. Альбітизовані та гематитизовані базальти поширені регіонально, а їх уламки зафіксовано серед пірокластичних шарів різних рівнів, засвідчуючи прояв цих процесів впродовж усіх фаз вулканічної активності. Основний рудний мінерал рудних тіл - самородна мідь, - зустрічається у вигляді розсіяної вкрапленості в зонах контрастної проникності чи розущільнення базальтових потоків (долерито-базальтах, мигдалекам'яних базальтах і лава-брекчіях) та пірокластичних верств (проникливих туфітах і туфах). Вона заміщує породоутворювальні мінерали й уламки порід, а також кристалізується у порожнинах і тріщинах. Трапляється в пренітових прожилках та гніздах у вигляді тонких ниткоподібних включень, радіально орієнтованих стосовно радіально-променистих агрегатів преніту. Прожилки, дендритоподібні агрегати й самородки самородної міді поширені в зонах тріщинуватості й розущільнення. З розчиненням та заміщенням преніту, ломонтиту й вайракіту анальцимом і смектитом, а також почервонінням зелених туфітів відбувається збірна перекристалізація самородної міді зі зникненням дрібних виділень та агрегацією крупних, або ж її розчинення та заміщення сульфідами. Самородна мідь містить мікровключення самородного заліза. Самородне срібло зрідка формує зростки з самородною міддю, переважно наростає на неї. Куприт заміщує самородну мідь. Синрудні мінерали гідротермальних процесів кристалізувались у відкритих тріщинах та метасоматично заміщували базальти й пірокластичні породи у послідовності: пумпелеїт-преніт-вайракіт (або ломонтит). У різному обсязі містять сингенетичну самородну мідь. Після рудні мінерали гідротермальних процесів представлені калієвим польовим шпатом, кварцом, цеолітами, смектитом (переважно сапоніт, монтморилоніт чи бейделіт), хлоритом, кальцитом, анальцимом, баритом та каолінітом. Вони виповнюють тріщини й пустоти в породах, заміщують більш ранні мінерали. Їх мінералізація супроводжується розчиненням, а, подекуди, - збірною перекристалізацією самородної міді.

Золото-срібло-поліметалічні родовища Донбасу. У різних родовищах проявлені схожі мінеральні асоціації.

Рудно-мінеральні парагенетичні асоціації та послідовність їх формування. МПА глобулярного піриту-1 - наскрізна у товщі карбону Нагольного кряжу. Пірит-арсенопіритова (±сфалерит, ±піротин) МПА - найбільш рання у рудних тілах. Основний об'єм жильної арсенопіритової мінералізації тяжіє до глибоких горизонтів родовищ, тоді як доверху пірит-2 заміщує арсенопірит. Золото-сфалерит-галеніт-халькопірит-сульфосольна МПА утворилась в результаті активізації гідротермальної діяльності, завдяки прояву тектонічних рухів, які спричинили утворення диз'юнктивних дислокацій вхрест більш ранніх зруденілих розломів і тріщин. Мінерали кристалізувались у послідовності: сфалерит-електрум-галеніт-буланжерит-стефаніт-бурноніт-бляклі руди-халькопірит. На підставі зменшення співвідношення Pb/Sb від ранніх утворень до пізніх, ця МПА поділена на ранній золото-сфалерит-галенітовий та пізній сульфосольно-халькопіритовий парагенезиси. Пірит-герсдорфітова МПА проявлена рідко, остання серед сульфідних утворень.

Мінералогічна характеристика Каракубського PbZnAg рудопрояву. Жила Каракубського рудопрояву на 30-60% складена дрібнозернистими карбонатними агрегатами. Пірит присутній у невеликій кількості. Пірит-1 глобулярний, трапляється у складі реліктів вмісних вапняків, рідше - жильних сульфідів. Пірит-2 - найпоширеніший серед генерацій піриту. Пірит-2А - гексаедри, або їхні комбінації з пентагондодекаедром, зафіксований тільки в галеніті. Пік формування його зароджень співпадає з початком заміщення сфалериту галенітом. Пірит-2Б - кубічні, кубооктаедричні та октаедричні кристали, всередині яких збережені тіньові структури глобул піриту-1, чи пентагондодекаедрів піриту-2А. Пірит-3 - поодинокі кубопентагондодекаедричні кристали у прожилках кальциту, які перетинають сульфідні агрегати. Cфалерит утворює друзи тичкуватих індивідів, чи вкрапленики, які заміщують вапняковий субстрат. Сфалерит малозалізистий (до 0,31 мас.% Fe), містить мікродомішки Cd і Cu. Галеніт наростає на сфалерит та кородує його у зонах дроблення. Галеніт стибієносний (до 0,71 мас.% Sb). Кварц рідкісний, утворює мікрокристали розміром до 1 мм. по осі L3. Основні мінерали-концентратори Ag в руді - полібазит, тетраедрит, акантит і самородне срібло. Полібазит і тетраедрит формують дрібні вкрапленики, які розвиваються вздовж міжзернових меж галенітових агрегатів. Акантит і тенантит трапляються, переважно, у сфалериті. Тенантит заміщує галеніт і заміщується халькопіритом, ковеліном та кальцитом. Самородне срібло формує дрібні виділення, наростає на сульфіди на фронті заміщення їх кальцитом. Халькопірит розвивається вздовж міжзернових меж галеніт-сфалеритових агрегатів, формує емульсію у сфалериті. Стратиформні рудопрояви міді Північно-Західного Донбасу. Рудні тіла приурочені, здебільшого, до сіроколірних пісковиків та алевролітів. Підвищені концентрації Cu у чорних сланцях, аргілітах і вапняках локальні.

Мінеральний склад стратиформних руд. Рудна мінералізація утворює дрібновкраплені структури і нерівномірно розподілена. Виділення сульфідів характеризуються одноманітною морфологією, утворюють дрібні включення, гнізда, подекуди цементують теригенний матеріал, інкрустують рештки вуглефікованого органічного матеріалу чи раковини форамініфер, псевдоморфно заміщують глобулярний пірит і один одного. Кристалізація сульфідів супроводжується перекристалізацією доломіту, з формуванням сульфідно-доломітових гнізд, в яких сульфіди утворюють індукційні межі з доломітом або заміщують його. На поверхні руди міді окиснені, представлені малахіт-азуритовими агрегатами зі стяжіннями гідроксидів заліза. Глобулярний пірит - найбільш ранній, наскрізний у сіроколірних проверстках. Сульфіди Cu, Pb і Zn формують досконалі псевдоморфози по глобулярному піриту, заміщуючи, перш за все, дисперсну складову його агрегатів. Сфалерит трапляється зрідка, утворює дрібні вкрапленики. Галеніт і сфалерит формують густу мінералізацію в сіроколірних горизонтах з прошарками вапняків. У північній частині Бахмутського трогу, де вони відсутні, рідкісні. Халькозин - найбільш поширений сульфід, цементує теригенний матеріал, утворює дрібні вкрапленики і крупні макровиділення, які, здебільшого, є фітоморфозами або приурочені до халькозин-доломітових гнізд. Халькозин-1 - поширений мінерал. В місцях інтенсивного розвитку кородує теригенні уламки кварцу. Халькозин-2 - дрібна, ділянками густо вкраплена, мінералізація на фронті окиснення рудних тіл, заміщує борніт усіх генерацій. Джарлеїт обростає халькозин, утворює по ньому псевдоморфози. Борніт-1 малопоширений, заміщує пірит на фронті розвитку халькозину-1. Борніт-2 заміщує халькозин-1, утворює облямівки на ньому. Халькопірит-1 заміщує глобулярний пірит попереду фронту розвитку халькозину-1. Халькопірит-2 - облямівки заміщення, периферійні включення та прожилки на (в) халькозині й борніті. Дігеніт-1 - облямівки та епітаксіальні зростки з халькозином-1 на фронті розвитку борніту-2, утворюється внаслідок дифузії атомів Cu з халькозину. Дігеніт-2 заміщує халькозин, рідше - борніт і халькопірит у зонах окиснення рудних тіл. Марказит псевдоморфно заміщує пірит, утворюючи пірит-марказитові агрегати, зустрічається у парагенезисі з дігенітом-2. Містить мікродомішки Ag, Co і Cu. Ковелін заміщує всі сульфіди. Формує зони вкрапленості на фронті почервоніння рудних тіл. Самородне срібло формує дрібні дротики біля зон почервоніння.

Розподіл рудних мінералів. Найвищий вміст Cu відповідає зонам, мінералізованим халькозином. У верхніх безрудних частинах сіроколірних горизонтів домінує розріджена мікровкрапленість халькопіриту. Борніт має другорядну роль в зонах домінування халькозину. Така зональність відображає підвищену активність Fe2+ у верхніх частинах сіроколірних горизонтів. На фронті розвитку зон окиснення зони почервоніння, подекуди з ковеліновою мінералізацією, змінюються багатою мінералізацією халькозину-2, яка бідніє глибше по падінню рудних тіл. Сфалеритові й галенітові рудопрояви з'являються виключно в місцях підвишеної карбонатності сіроколірних проверстків, пов'язаної з появою у їх складі проверстків вапняків.

Рудно-мінеральні парагенетичні асоціації. МПА глобулярного піриту - найбільш рання. На неї накладені МПА мідного та мідно-поліметалічного зруденіння. Серед них перша сфалерит-галеніт-халькозинова МПА, визначає накопичення Zn, Pb і Cu в місцях поширення проверстків вапняків у сіроколірних горизонтах, і лише Cu - в зонах їх відсутності. Борніт-дігеніт-халькопіритова МПА сформувалася синхронно та дещо пізніше сфалерит-галеніт-халькозинової. Основні мінерали цих МПА формувались у послідовності: сфалерит-галеніт-халькозин-борніт-халькопірит. Ковелін-дігеніт-халькозин-джарлеїт-марказитова МПА розвивається вздовж зон почервоніння рудних тіл у приповерхневих ділянках та біля розломних зон з утворенням сульфідів Cu у такій послідовності: халькозин-джарлеїт-дігеніт-ковелін. Утворює зони гіпергенного збагачення рудних тіл на Cu попереду фронту розвитку малахіт-азурит-лімонітової МПА.

«Геохімічна характеристика рудних об'єктів» викладені результати геохімічних досліджень родовищ і рудопроявів.

Волинська міднорудна провінція. Вміст Cu у рудних тілах рудопрояву Жиричі змінюється від 0,5 до 4,5 мас.%, у Рафалівському рудопрояві - від 0,5 до 1,14 мас.%. Рудоутворювальні процеси зумовили суттєві перетворення мінерального і, як наслідок, - хімічного складу вулканітів. Стислий огляд петрохімічних досліджень базальтів. За петрохімічними характеристиками волинські базальти внутрішньоплитові, змінюються від толеїтових до лужних і сублужних. Елементний склад зруденілих вулканічних порід. У рудних тілах найбільше перевищення (до 100 разів) стосовно кларків у базальтах властиве Au, Ag, Cu, Pd і Hg. До 10 разів перевищують кларки Zr і As. З цих елементів, окрім літофільного Zr, всі інші - халькофільні. Негативні концентраційні аномалії (до 10 разів) характерні для літофільних елементів: Ti, U й Th. Вмісти Pb, Zn, Ni, Co, V, Y, La й Nd близькі до кларкових. Вміст Cu додатно корелює з концентраціями Ag і Rh, CAg = 0.0047, 5.0716, R2 = 0,84, CRh = 3 (С - концентрація елементу).

Ізотопний склад кисню в мінералах рудних тіл. д18О преніту змінюється від 10,37 до 11,77 ‰, пумпелеїту - складає 10,6 ‰, анальциму - 17,8 ‰. Перерахунки на д18ОH2O (300°С) показали величини від 8,0 до 9,4 ‰ для розчинів, з яких кристалізувався преніт. Такі параметри характерні для магматогенної води. д18ОH2O (145°С) розчинів з яких кристалізувався анальцим, становить 5,5 ‰, вірогідно, характеризуючи суміш магматогенних флюїдів і метеорних вод. Перерахунки д18ОH2O для низькотемпературних кварцу й кальциту зі зростків з самородками міді показують величини, характерні для метеорних та суміші метеорних і магматогенних флюїдів.

ВИСНОВКИ

У Висновках викладено такі основні наукові результати досліджень:

1. Основна маса самородномідного зруденіння у волинських трапах викристалізована у складі пумпелеїт-преніт-вайракіт-ломонтитової (+самородна мідь) мінеральної парагенетичної асоціації, мінерали якої сформували прожилково-вкраплену мінералізацію, розвиваючись у такій послідовності: пумпелеїт-преніт-вайракіт-ломонтит. Анальцимізація і смектитизація рудних тіл супроводжувались розчиненням пумпелеїту, преніту, вайракіту, ломонтиту і самородної міді, зі збірною перекристалізацією останньої і збагаченням рудних тіл самородками;

2. Для самородномідних рудопроявів волинських базальтів характерні аномально високі концентрації металів - Au, Ag, Cu, Pd, Rh і Hg, які перевищують кларкові значення на два порядки й вище. Також, близько на порядок, перевищують кларк Zr і As. Від'ємні аномалії (до 10 разів нижчі, ніж кларки) характерні для Ti, U й Th;

3. Рудоутворення відбувалось з гідротермальних розчинів магматогенного походження, д18ОH2O яких, у процесі утворення парагенезису преніт-самородна мідь, становила 8,0-9,4 ‰. Перерозподіл самородної міді в рудних тілах відбувався за участі як ендогенних, так і метеорних водних розчинів; родовища геологічний поліметалічний

4. P-T умови формування самородномідного зруденіння у трапах Волині оцінено за допомогою діаграми стабільності мінералів пумпелеїт-преніт-вайракіт-ломонтитової мінеральної парагенетичної асоціації, становлять 0,6-0,001 ГПа і 360-180єС. У таких умовах у складі парагенезису також осаджувалось сингенетичне самородній міді самородне залізо. Пізніші процеси анальцимізації та смектитизації відображають ріст активності Na в системі мінералоутворення, зумовлений зниженням температури й тиску.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ємець О.В., Загнітко В.М., Скакун Л.З. Сріблоносний галеніт Мужієвського родовища // Мін. журнал. - 2002. - №5/6. - С. 52-61.

2. Ємець О.В. Зональний галеніт Берегівського рудного поля: хімічний склад, термоелектричні властивості та закономірності формування // Мін. журнал. - 2003. - №1. - С. 104-111.

3. Ємець О.В., Загнітко В.М., Юшин О.О. Мінерали срібла Каракубського рудопрояву (Волноваська зона, Донбас) // Мін. журнал. - 2003. - №2/3. - С. 22-26.

4. Гайдучок-Ємець В.В., Ємець О.В., Кураєва І.В., Іванків О.О. Бром, йод, бор та амоній в підземних водах палеозойських відкладів Дніпровсько-Донецької западини // Пошукова та екологічна геохімія. - 2003. - №2/3. - С. 34-38.

5. Ємець О.В., Загнітко В.М., Скакун Л.З. Генезис Ag-Sb-сульфосолей Берегово-Беганського рудного району // Мін. журнал. - 2003. - №4. - С. 109-118.

6. Ємець О.В., Скакун Л.З. Pb-вмісні бляклі руди Мужієвського родовища (Закарпаття) // Мінерал. збірник. - 2003. - №53. - С. 93-103.

Размещено на Allbest.ru