Інженерно-геологічні основи сейсмічного мікрорайонування території м. Одеси

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ГЕОЛОГІЧНИХ НАУК

УДК 624.131

ІНЖЕНЕРНО - ГЕОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СЕЙСМІЧНОГО МІКРОРАЙОНУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ М. ОДЕСИ

Спеціальність 04.00.07 - “інженерна геологія”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата геологічних наук

Фесенко Олексій Валентинович

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі інженерної геології і гідрогеології Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова.

Наукові керівники: доктор геолого-мінералогічних наук, професор Зелінський Ігор Петрович доктор геолого-мінералогічних наук, професор Черкез Євгеній Анатолійович, зав. кафедри інженерної геології і гідрогеології Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова

Офіційні опоненти: - Рудько Георгій Ілліч, доктор геолого-мінералогічних наук, доктор географічних наук, головний науковий співробітник Інституту геологічних наук НАН України Кендзера Олександр Володимирович, кандидат фізико-математич них наук, заст. директора Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна.

Провідна установа: Відділення Українського державного геологорозвідувального інституту (м. Сімферополь).

Захист дисертації відбудеться “7” червня 2005 року о 14.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.162.05 в Інституті геологічних наук НАН України за адресою: 01054, м. Київ, вул. О. Гончара, 55-б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту геологічних наук НАН України за адресою: 01054, м. Київ, вул. О. Гончара, 55-б.

Автореферат розісланий “5” квітня 2005 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.М. Бублясь

сейсмічний мікрорайонування одеса геологічний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Необхідність проведення досліджень з аналізу інженерно-геологічних умов та інженерно-геологічної оцінки сейсмічної небезпеки території м. Одеси базується на наступних факторах:

­ територія м. Одеси знаходиться в зоні 6-и бальних сейсмічних впливів (за даними загального сейсмічного районування СРСР 1981р.) і зоні можливих 6 - 7 бальних сейсмічних впливів (за даними загального сейсмічного районування Північної Євразії, виконаного в 1997 році інститутом фізики Землі АН Росії).

­ більш ніж 90% території міста знаходиться в досить несприятливих, у сейсмічному відношенні, інженерно-геологічних умовах;

­ за останні 20-30 років відбулися істотні негативні зміни інженерно-геологічних умов (значний підйом рівня ґрунтових вод, більш широке поширення насипних ґрунтів і планування рельєфу, зміна інженерно-геологічних властивостей ґрунтів);

­ житловий фонд міста в межах історичного центру, районів Молдаванки, Слобідки, Пересипу знаходиться в дуже незадовільному (аварійному і перед аварійному) стані;

­ необхідності інтерпретації регіональної інженерно-геологічної інформації на базі сучасних інформаційних технологій (ГІС, цифрового просторового моделювання та геостатистики).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках науково-дослідних робіт кафедри інженерної геології і гідрогеології Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, в яких безпосередньо брав участь автор: держбюджетною темою “Совершенствование теории и методологии прогнозирования нестационарных периодических физико-геологических процессов на морских берегах”, 2000-2002 р., Д.Р. № 0100U002869; темою “Вивчення та прогноз зсувів в Одеській області”, 2000-2002 р., Д.Р. № 0100U001449.

Дисертаційна робота пов'язана з тематикою регіональних геологічних, еколого-інженерно-геологічних науково-виробничих робіт Причорноморського регіонального державного геологічного підприємства (Причорномор ДРГП, м. Одеса), проведених на території Одеської та Миколаївської областей, в яких безпосередньо брав участь автор: “Эколого-инженерно-геологические исследования левого берега Бугского лимана м-ба 1:25 000”, 2002 р.; “Мониторинг экзогенных геологических процессов в Одесской, Николаевской и Херсонской областях в 1998-2001 гг.”, 2002 р., Д.Р. № У-99-69/15, титул 465; “Разработка региональной геологической информационной системы Северо-Западного Причерноморья”, 2002 - 2003 р., титул 494 та інші.

Мета досліджень - розробка інженерно-геологічних основ сейсмічного мікрорайонування (СМР) і оцінка ступеня локальної сейсмічної небезпеки території м. Одеси за рахунок інженерно-геологічних умов.

Задачі досліджень:

­ аналіз регіональних сейсмічних і сейсмогеологічних умов Північно-Західного Причорномор'я та Східних Карпат;

­ уточнення методики аналізу інженерно-геологічних умов для цілей СМР території Одеси;

­ розробка (поновлення, доповнення й уточнення) картографічних інженерно-геологічних основ сейсмічного мікрорайонування території м. Одеси;

­ виконання інженерно-геологічної оцінки ступеня локальної сейсмічної небезпеки території м. Одеси .

Об'єкт досліджень - інженерно-геологічне середовище території м. Одеси.

Предмет досліджень - інженерно-геологічні умови, як фактори зміни ступеня локальної сейсмічної небезпеки.

Поняття інженерно-геологічні основи сейсмічного мікрорайонування території м. Одеси містить у собі дві складові частини. Перша частина - імовірнісні просторові моделі будови й властивостей інженерно-геологічного середовища. Друга частина - моделі можливої зміни інтенсивності сейсмічних впливів залежно від інженерно-геологічних умов.

Методи досліджень. Методи загального сейсмічного районування (ЗСР) використані для одержання даних про загальні сейсмічні умови території Східних Карпат і Північно-Західного Причорномор'я. Методи детального сейсмічного районування (ДСР) Східних Карпат і прилеглих територій дозволили уточнити сейсмонебезпечні зони для м. Одеси, їхні особливості й ступінь регіональної сейсмічної небезпеки.

Методи регіональних досліджень - геологічного картування, геолого-структурні, геоморфологічні методи, інженерно-геологічного і гідрогеологічного районування використані при побудові різних тематичних геологічних, інженерно-геологічних карт. Польові методи досліджень використані при проведенні геологічних й інженерно-геологічних спостережень.

Статистичні, геостатистичні й картографічні методи використовувалися при побудові всіх аналітичних карт на базі геоінформаційних технологій.

При розробці моделі інженерно-геологічного районування й оцінки ступеня локальної сейсмічної небезпеки використані механіко-математичні основи інженерної геології в комплексі з методами системного аналізу і теорії інженерно-геологічної подібності.

Методи сейсмічного мікрорайонування використані для оцінки величин приросту сейсмічної інтенсивності.

Для комплексного геолого-геоморфологічного аналізу використані методики реалізовані на базі ГІС технологій і технологій цифрового моделювання [4,5,6,11,12]. В усі вищезгадані методики автором були внесені доробки для цілей адаптації методик до інженерно-геологічних умов території м. Одеси.

Наукова новизна отриманих результатів.

1. Уточнена й дороблена методика створення інженерно-геологічних основ сейсмічного мікрорайонування для території м. Одеси, яка дозволяє оптимізувати комплекс інженерно-геологічних досліджень для цілей СМР за рахунок найбільш повного обліку інженерно-геологічних умов: розробка карт інженерно-геологічних умов на основі ГІС технологій і технологій цифрового моделювання, виконання спеціального інженерно-геологічного районування, виконання попередньої інженерно-геологічної оцінки ступеня локальної сейсмічної небезпеки [1,2,3].

2. Запропоновано уточнену методику спеціального комплексного (типолого-оціночного) інженерно-геологічного районування, яка дозволяє в умовах наявності обмежених об'ємів інструментальної сейсмологічної інформації виділяти однорідні по інженерно-геологічним умовам елементи, визначати ступінь їхньої однорідності й виконувати по ним оцінку ступеня локальної сейсмічної небезпеки з обліком існуючих теоретичних основ сейсмічного мікрорайонування [3,1].

3. Запропоновано використання картографічної моделі попередньої інженерно-геологічної оцінки ступеня локальної сейсмічної небезпеки, як інженерно-сейсмологічної моделі (Сергєєв Е. М., 1985), реалізованої на базі методів імовірнісного інженерно-геологічного моделювання й просторового аналізу з обліком теоретичних й емпіричних основ сейсмічного мікрорайонування [3,5,4].

4. Виконана оцінка значимості, за теоретичними і емпіричними даними СМР, окремих інженерно-геологічних факторів, що впливають на приріст сейсмічної інтенсивності на території міста [2,3].

5. Оновлено й уточнено комплект інженерно-геологічних карт по території Одеси для цілей комплексної оцінки ступеня сейсмічної небезпеки, включаючи карту інженерно-геологічної оцінки ступеня локальної сейсмічної небезпеки (побудована вперше) і карту спеціального інженерно-геологічного районування території міста (м-ба 1:25 000) для цілей СМР (оновлена й уточнена) [2,3,9,10,12].

6. Отримані уточнені дані про сейсмічні умови регіону та сейсмічну небезпеку для території Одеси окремих сейсмічних зон: виділені й охарактеризовані 53 сейсмічно активні області (за даними про вогнища землетрусів з 1000 по 2004 р.) для цілей вивчення їхнього рівня сейсмічної небезпеки й параметрів можливих сейсмічних впливів, необхідних для оцінки ступеня локальної сейсмічної небезпеки м. Одеси. Як найнебезпечніші для Одеського регіону визначені області розташовані в межах гір Вранча, округів Бузау, Іаломіта, Сату Маре з Mmax - 6.5-7.7 і середньою фактичною частотою землетрусів один раз на 35-50, 100, 200 років [1,2].

7. Вперше виконана оцінка просторової мінливості максимальних можливих величин приросту сейсмічної інтенсивності (?I) по території міста геостатистичними методами. Так, просторова мінливість величини ?I складає -1 - (+1,75) бали по шкалі MSK-64, при середньому значенні - 0.9 бала [1,2,3,9]. Ці оцінки повинні бути враховані на етапі інженерно-сейсмологічних досліджень, як напівкількісні показники ступеня мінливості інженерно-геологічних умов.

Практичне значення отриманих результатів. Оновлені, уточнені й доповнені карти інженерно-геологічних умов на 2001-2003 рр., карти спеціального комплексного інженерно-геологічного районування й інженерно-геологічної оцінки ступеня локальної сейсмічної небезпеки (побудована вперше) території м. Одеси (м-бу 1:25 000 й 1:50 000) [1,3]. Розроблені інженерно-геологічні основи можуть бути рекомендовані для використання науковими й виробничими організаціями для цілей попередньої оцінки ступеня сейсмічної небезпеки та вирішення широкого кола інженерно-геологічних завдань.

Матеріали дисертаційних досліджень були використані в наступних науково-дослідних темах кафедри інженерної геології і гідрогеології ОНУ ім. І.І. Мечникова: “Совершенствование теории и методологии прогнозирования нестационарных периодических физико-геологических процессов на морских берегах”, Д.Р. № 0100U002869, 2000-2002 р.; “Изучение и прогноз оползней в Одесской области”, 2000-2002 р., Д.Р. № 0100U001449. У навчальній роботі кафедри інженерної геології і гідрогеології ОНУ ім. І.І. Мечникова результати досліджень використовувалися: при проведенні практичних занять з курсів “Інженерно-геологічне моделювання і прогнози”, “Методи інженерно-геологічних досліджень”, “Інженерна геодинаміка” і при розробці курсів навчальних практик за фахом гідрогеологія в 2000-2003 рр.

Розроблені в дисертації методики геолого-геоморфологічного аналізу, створення геологічних, інженерно-геологічних, гідрогеологічних геоінформаційних систем використовувалися автором в наступних науково-виробничих роботах Причорноморського регіонального геологічного підприємства: створення державної геологічної карти аркушу L-36-II (Вознесенськ) - Д.Р. № 39-91-83/2, 1997-1998 рр.; створення державної геологічної карти аркушу L-36-I (Любашівка) - титул 455., 1999-2000 рр.; створення пояснювальної записки до державної геологічної карти України аркушу L-36-II (Вознесенськ) масштабу 1:200 000, 2000 р. [6]; розробка еколого-геологічної геоінформаційної системи по лівому березі Бугського лиману; розробка геолого-геоінформаційної системи для території Північно-Західного Причорномор'я - титул 494 [5,12]; створення карт інженерно-геологічного районування Одеської області масштабу 1:500 000 за ступенем небезпеки екзогенних геологічних процесів, 2001-2002 рр. - титул 465, Д.Р. № У-99-69/15 [7,12].

Обґрунтованість та достовірність наукових положень і висновків базується на основі використання комплексу методів: ЗСР, ДСР, СМР, геологічних та інженерно-геологічних методів досліджень. Реалізація даних методів досліджень виконана на основі ГІС технологій і технологій цифрового моделювання з використанням методів математичної статистики й імітаційного моделювання, а також наступних науково-методичних підходів, що використовувалися при проведенні дисертаційних досліджень [5,12,4]:

*уточнення принципів й алгоритмів аналізу вихідних даних;

* визначення програмних технологій опису будови й властивостей досліджуваних об'єктів;

* попередня оцінка ступеня достовірності вихідних даних по статистичним і геостатистичним критеріям;

* фільтрація й відбраковування некондиційної геологічної й інженерно-геологічної інформації;

* оцінка статистичних і геостатистичних розподілів досліджуваних інженерно-геологічних характеристик;

* оцінка взаємозв'язків між досліджуваними характеристиками; розробка програмно-методичних моделей вирішення основних інженерно-геологічних завдань;

* контрольна перевірка й оцінка точності інженерно-геологічних моделей на основі вихідних даних і виявлених закономірностей.

Вихідними даними для розробки теми послужили первинні й аналітичні матеріали регіональних геолого-знімальних - більше 1000 свердловин і шурфів глибиною 15-50 м у межах м. Одеси, гідрогеологічних - дані по 350 гідрогеологічним режимним свердловинам, регіональних і детальних інженерно-геологічних робіт - тематичні фактографічні матеріали масштабів 1:10 000 - 1:200 000, проведених, по території м. Одеси з 1960 по 2003 р., такими організаціями як: ПРГРЕ (зараз Причорномор ДРГП), Одеське протизсувне управління (зараз управління інженерного захисту території м. Одеси), центром інженерних досліджень м. Одеси, Одеським національним університетом ім. І.І. Мечникова, Молодіжною науково-дослідною геологічною асоціацією “Магма”. При аналізі регіональної сейсмічної небезпеки використовувалися дані про вогнища землетрусів і сейсмічних подій Кишинівської сейсмостанції, дані про землетруси в СРСР й Україні, дані міжнародних й європейської сейсмічних служб, а також геологічної служби США (USGS). Для цілей геолого-геофізичної інтерпретації структури сейсмічно активних областей використовувалися відомості про потужності земної кори, поверхні Мохоровичича і поверхні астеносфери, за даними В. Б. Сологуба (1986 р.).

Побудовані картографічні інженерно-геологічні основи, за ступенем кондиційності, для центральної частини м. Одеси, відповідають масштабу 1:25 000, для іншої частини території вони кондиційні в масштабах 1:50 000 - 1:100 000, що зв'язано зі ступенем інженерно-геологічної вивченості території за станом на 2003 рік [3].

Основні наукові положення, що захищаються.

I. Аналіз регіональних сейсмічних і сейсмогеологічних даних дозволяє зробити висновок про те, що основою сейсмічного мікрорайонування Одеської промислово-міської агломерації повинен бути облік впливу на локальну сейсмічну небезпеку комплексу природних і техногенних факторів визначаючих особливості інженерно-геологічних і сейсмічних умов на основі їх пофакторного вивчення й оцінки.

II. Виконане вивчення існуючих методик та результатів регіональних інженерно-геологічних досліджень для цілей СМР дозволяє прийти до висновку, що розробка та уточнення інженерно-геологічних основ СМР можуть бути виконані на базі методів імовірнісного інженерно-геологічного моделювання й просторового аналізу з обліком теоретичних й емпіричних основ сейсмічного мікрорайонування. Це необхідно у зв'язку зі складністю інженерно-геологічних умов даного регіону, необхідністю обліку великого комплексу інженерно-геологічних факторів (геологічної будови, геоморфологічних умов, глибин залягання ґрунтових вод, фізико-механічних і сейсмічних властивостей гірських порід) і необхідністю оцінки вірогідності отриманих результатів.

III. Виконане вивчення інженерно-геологічних умов м. Одеси для цілей СМР, дозволяє зробити висновок про те, що результатом розробки інженерно-геологічних основ СМР повинні бути дві уточнені просторово-часові картографічні основи: карта спеціального комплексного (типолого-оціночного) інженерно-геологічного районування масштабу 1:25 000 і карта інженерно-геологічної оцінки ступеня локальної сейсмічної небезпеки масштабу 1:25 000.

IV. Виконана інженерно-геологічна оцінка ступеня локальної сейсмічної небезпеки території м. Одеси дозволяє прийти до висновку, що дана територія має високий ступінь локальної сейсмічної небезпеки, який по середній величині приросту сейсмічної інтенсивності, оціненої на основі методу спеціального комплексного інженерно-геологічного районування, становить 0,75 - 1,25 бала по шкалі MSK-64 й залежно від інженерно-геологічних умов може змінюватися від -1 до +1,75 бала, при ступені мінливості в 0,2-0,4 бали у межах виділених інженерно-геологічних підрайонів.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, у якій розглянуті розробки, що належать автору. У роботі містяться ті концептуальні положення, висновки, методичні підходи, що сформульовані безпосередньо здобувачем наукового ступеня. На використання положень інших авторів, у роботі маються відповідні посилання. У роботі [4] здобувачем виконана розробка методики й технології цифрового структурно-тектонічного, геолого-геоморфологічного аналізу й багатопараметричного оціночного районування при вирішенні регіональних прогнозно-пошукових завдань. У роботі [6] здобувачем виконаний структурно-геоморфологічний, морфометричний і структурно-неотектонічний аналіз по території ГДП-200, а також разом зі співавторами він брав участь у побудові карт четвертинних і дочетвертинних відкладів. У роботі [7] здобувачем виконане дешифрування КФЗ по даній території й опис методики робіт.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідалися на наступних конференціях і нарадах: Другої науково-технічної конференції „Сучасні небезпечні геологічні процеси. Вплив на довкілля. Нові технології прогнозування та захисту” (м. Алушта, 2004 р.), П`ятої Всеукраїнської науково-технічної конференції „Будівництво в сейсмічних районах України” (Ялта, 2004 р.), регіональній нараді “Возможности современных ГИС/ДЗЗ - технологий в решении проблем Причерноморского региона” (Одеса, 2003 р.); нараді “Вопросы сейсмостойкого строительства” (Одеса, 2003 р.); I-й міжнародної конференції “Геоинформатика: теоретические и прикладные аспекты” (Київ, АН України, 2001 р.); I-й науково-виробничій нараді геологів-зйомщиків України (Гурзуф, 2001 р.); міжнародній конференції молодих вчених геологів (Львів, ЛНУ, 2001 р.); 5-й Всеросійській науковій конференції молодих дослідників з міжнародною участю (Москва, МДУ, 1999 р.); Всеукраїнській конференції “Нові методи у аерокосмічному землезнавстві” (Київ, ІГН НАНУ, 1999 р.); на щорічних наукових конференціях в Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова (м. Одеса, 1996-2004 рр.).

Публікації. За темою дисертаційних досліджень опубліковано 12 наукових праць, з них: 5 статей в фахових журналах, 4 статті в збірниках наукових праць, 3 статті в тезах конференцій. У співавторстві 6 публікацій.

Структура й обсяг роботи. Робота складається з текстової частини (154 сторінки, 9 таблиць), 32 ілюстрації. Всього 179 сторінок, 40 стор. текстових додатків, 4 картографічних додатків. За структурою робота складається з вступу, 5-и розділів і висновків. Список літератури містить 121 найменування літературних і фондових джерел.

Робота виконана на кафедрі інженерної геології та гідрогеології Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова під керівництвом доктора геолого-мінералогічних наук І.П. Зелінського й доктора геолого-мінералогічних наук Є.А. Черкеза, яким автор щиро дякує за науково-методичну підтримку досліджень. Автор вдячний доц. В. І. Шмуратко, доц. Є. С. Штенгелову, доц. М. Ф. Ротарю за наукову підтримку при написанні дисертації, д-ру г.-м. наук В.М. Шестопалову, д-ру технічних наук Є.О. Яковлеву і д-ру г.-м. наук А.В. Лущику за консультаційну й наукову підтримку авторських досліджень. Крім того, автор вдячний провідним геологам Причорномор ГРГП А.І. Іванову, Л.С. Арбузовой, а також Г.А. Шварцу і канд. геол.-мін. наук В.Г. Тюреміной за консультаційну та виробничо-методичну підтримку при розробці інженерно-геологічних основ СМР м. Одеси.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. Вивченість і стан наукової проблеми. Аналіз інженерно-геологічних умов і інженерно-геологічна оцінка ступеня локальної сейсмічної небезпеки проводилися в масштабах 1:25 000 - 1:50 000 по території м. Одеси (площа 156 км²) і околиць Одеси (площа 102 км²). Дослідження регіональних сейсмічних умов проводилися по території Північно-Західного Причорномор'я, Східних і Південних Карпат, Молдові - загальною площею більш 25 000 км², у масштабах 1:1 000 000 - 1:2 500 000.

Вивчення геологічної будови Одеського регіону почалося з кінця ХVIII століття. Найбільш повні відомості містилися в роботах Н.П. Барбота де Марні, І.Ф. Сінцова, М.А. Соколова, М.І. Андрусова та ін. Питанням усебічного вивчення неогенових і четвертинних відкладів присвячені роботи Г.І. Молявко, В.Н. Семененко, М.Ф. Веклича, Н.М. Ільницькой, І.Я. Яцко, А.Л. Чепалиги, П.Ф. Гожика, Ю.Г. Баландіна і багатьох інших.

З 1960 по 2003 рік Причорноморським регіональним геологічним підприємством по території Одеського регіону проведений комплекс регіональних геологічних, гідрогеологічних і інженерно-геологічних робіт масштабів 1:25 000 - 1:200 000 (М.А. Коган, В.С. Бруяко, М.Ф. Ротар, Л.С. Арбузова, А.І. Іванов, В.Г. Тюреміна, А.І. Караван та ін.). У 1982 р. Причорномор ДРГП виконані спеціалізовані комплексні геологічні дослідження для цілей сейсмічного мікрорайонування Одеси (Арбузова Л.С. та ін.) у масштабі 1:25 000 і побудована карта попередньої оцінки збільшення сейсмічної бальності за рахунок рівня ґрунтових вод (за станом на 1979-1982 рр.).

Із сейсмологічних досліджень слід зазначити роботи із сейсмічного районування СРСР (ЗСР-81), виконані в 1978-1982 рр. АН СРСР і роботи інституту фізики Землі АН Росії (В.І. Уломов , 1997 р.) по сейсмічному районуванню Північної Євразії (ЗСР-97). За даними ЗСР-97, а також робіт з ЗСР і ДСР території південно-західної частини України й Східних Карпат, проведених інститутом геофізики ім. С.І. Суботіна в 1995-2000 рр. (Кендзера О.В., Пустовітенко Б.Г, Омельченко В.Д., Сафронова О.Н. й ін.) територія Одеси знаходиться в зоні 6-и і 7-и бальних сейсмічних впливів.

Проблема впливу локальних інженерно-геологічних факторів на приріст сейсмічної інтенсивності детально розглянута в роботах вчених академії наук України, академії наук Росії і країн СНД. Величезний внесок у дослідження даних питань внесли: С.В. Медведєв, Г.П. Горшков, Т.П. Москаленко, І.Д. Гофштейн, В.І. Джурік та інші. Питання про вплив складу гірських порід на інтенсивність сейсмічних впливів розглядається в багатьох роботах (Садовський, 1946; Штейнб, Ругге, Моран, 1957; Медведєв, 1962). Відомості про вплив ґрунтів на бальність землетрусів приводяться в роботах К.І. Богдановича, Г. П. Горшкова, Д. І. Мушкетова, В. О. Цшохера, С. В. Медведєва, А. Г. Назарова, А. К. Сафаряна, Е. І. Бюса, В.В. Попова й ін. На підставі інтерпретації численних матеріалів по сейсмічному мікрорайонуванню С. В. Медведєв (1962) розробив таблицю приросту сейсмічної інтенсивності в залежності від літологічного складу ґрунтів. У 1979 р. С.М. Касимовим встановлено, що зі збільшенням потужності лесових порід приріст сейсмічної інтенсивності закономірно зростає на один бал.

Під інженерно-геологічною основою ЗСР, ДСР і СМР Касимовим С.М. (1979) розуміється сукупність комплексних природних і техногенних факторів, що визначають як інженерно-геологічні, так і сейсмогеологічні умови території під яке-небудь будівництво.

Результати попередніх досліджень однозначно доводять, що сейсмічна інтенсивність, на земній поверхні, може змінюватися від +2 до -2 балів у різних інженерно-геологічних умовах. Причому найбільш небезпечними, у сейсмічному відношенні, є області поширення лесових обводнених ґрунтів.

Таким чином, основними факторами зміни ступеня локальної сейсмічної небезпеки є: геологічна будова, геоморфологічні й гідрогеологічні умови, фізико-механічні й сейсмічні властивості інженерно-геологічних комплексів, екзогенні геологічні процеси. З техногенних факторів, це - підтоплення територій, створення катакомб та мін, розповсюдження насипних ґрунтів та забудова територій.

Розділ 2. Методика досліджень. Аналіз ступеня регіональної сейсмічної небезпеки проведений за наступною методикою: 1) виділення потенційно небезпечних сейсмоактивних областей; 2) оцінка фактичної повторюваності землетрусів різної магнитуди, в межах кожної з виділених сейсмічно активних областей; 3) оцінка очікуваних значень параметрів сейсмічних впливів на основі встановлених емпірично співвідношень між параметрами впливу, магнитудами і відстанню від вогнища землетрусу - гіпоцентральною або епіцентральною. Виділення сейсмічно активних областей проводилося на підставі комплексу геолого-геофізичних характеристик за методикою ЗСР-81. Основні з них: питома щільність вогнищ землетрусів, максимальні фактичні магнитуди, глибинність вогнищ землетрусів, частота землетрусів і глибинна будова літосфери. Основна особливість методики виділення сейсмічно активних областей - об'єднання вогнищ землетрусів у групи (зони) однорідні по комплексу досліджуваних геолого-геофізичних характеристик. Це необхідно для визначення статистично вагомих для кожної зони параметрів, котрі входять до рівняння макросейсмічного поля (по ЗСР-81) - М, , h, визначення середніх фактичних частот сейсмічних подій і максимальних фактичних магнитуд землетрусів, а також даних про напрямки руху поверхневих сейсмічних хвиль, від кожної виділеної зони до Одеси, які використовувалися для обліку посилення або ослаблення інтенсивності сейсмічних впливів за рахунок зміни геоморфологічних умов. Потім проводилася корекція закону розподілу параметрів впливу в результаті обліку інженерно-геологічних умов по території Одеси.

Методи регіональних досліджень - геологічного картування, геолого-структурні, геоморфологічні методи, інженерно-геологічного і гідрогеологічного районування використані для цілей аналізу інженерно-геологічних умов. При проведенні аналізу інженерно-геологічних умов території Одеси використовувалися дані про основні стратиграфо-генетичні комплекси, потужності четвертинних елювіально-еолово-делювіальних відкладів у межах плато та його схилів, потужності алювіальних і алювіально-морських відкладів у межах Куяльницько-Хаджибейського пересипу та прилеглих терас, глибини залягання першого від поверхні водоносного горизонту, особливості поширення підземних виробок (катакомб) у понтичних вапняках. Виділені основні геоморфологічні елементи, проаналізовані інженерно-геологічні властивості основних стратиграфо-генетичних комплексів та інженерно-геологічних елементів, отримані відомості про мінливість даних властивостей.

Для цілей визначення складності та ступеня мінливості інженерно-геологічних умов, як факторів зміни локальної сейсмічної небезпеки запропонована методика спеціального комплексного інженерно-геологічного районування (СКІГР) [3]. Оцінка значимості впливу того, або іншого, інженерно-геологічного фактора на ступінь локальної сейсмічної небезпеки заснована на існуючих теоретичних і практичних результатах попередніх досліджень, розглянутих у таблиці 1. Об'єктом досліджень, при проведенні СКІГР, є інженерно-геологічні таксономічні одиниці - райони, підрайони і ділянки. Найбільш однорідними за інженерно-геологічними і сейсмічними властивостями є елементи рангу підрайонів і ділянок - аналог сейсмічних мікрорайонів.

На підставі отриманих даних про інженерно-геологічні умови виконане спеціальне комплексне інженерно-геологічне районування території Одеси. Районування дозволило виділити однорідні за інженерно-геологічними властивостями елементів (у плані) та в їх межах розрахувати величини приросту сейсмічної інтенсивності, як для типових, так і локальних умов.

Методика оцінки сейсмічної небезпеки території м. Одеси базується на методах загального й детального сейсмічного районування, сейсмічного мікрорайонування.

Оцінка величин збільшення сейсмічної інтенсивності по території міста виконана на основі існуючих теоретичних уявлень та емпіричних даних про взаємозв'язок величини збільшення сейсмічної інтенсивності з інженерно-геологічними і сейсмічними властивостями геологічного середовища. Для даних цілей застосовувалися наступні методи:

· орієнтовна оцінка збільшення сейсмічної бальності по категорії ґрунту (по СНиП II-7-81) і по рівню ґрунтових вод (РГВ) - на основі якісної оцінки ступеня сейсмічної небезпеки;

· оцінка приросту сейсмічної інтенсивності на основі методу сейсмічної жорсткості - за формулою Медведєва, з урахуванням рівня ґрунтових вод;

· кількісна оцінка можливих величин приросту сейсмічної інтенсивності (у балах по шкалі MSK-64) з урахуванням сейсмічної жорсткості порід, РГВ, потужностей четвертинних відкладів, геоморфологічних факторів (глибини розчленування рельєфу, крутизни та експозиції схилів) і кута підходу поверхневих сейсмічних хвиль до земної поверхні, як функції посилення або ослаблення впливу геоморфологічних факторів на інтенсивність коливань приповерхневої ґрунтової товщі.

Основні регіональні й локальні інженерно-геологічні критерії, використані при виконанні оцінки ступеня локальної сейсмічної небезпеки, розглянуто в таблиці 1.

У "Рекомендаціях із сейсмічного мікрорайонування" (РСМ-73, п. 4.7) прийнято, що при мікрорайонуванні ділянок, складених лесовими породами, за "середні ґрунти" приймаються не замочені лесові породи з глибоким рівнем ґрунтових вод (РГВ > 8 м). Дані рекомендації використані для визначення “середніх ґрунтів”.

Основна відмінність методики досліджень від загальноприйнятої методики СМР у: а) використанні імовірнісного підходу при побудові карт інженерно-геологічних умов; б) використанні теоретичних й емпіричних даних інженерної сейсмології (Джурік В.І й ін., 1988) про взаємозв'язок сейсмічності з інженерно-геологічними умовами при розробки інженерно-сейсмологічної моделі (по Золотарьову, 1990) можливих величин приросту сейсмічної інтенсивності.

При побудові карт інженерно-геологічних умов і районування, а також моделей сейсмічної небезпеки використовувалися геоінформаційні технології і технології цифрового моделювання, реалізовані в таких програмних продуктах як: ArcInfo 9.0, Erdas Imagine 8.6, TNT Mips 6.9.

Спеціальне комплексне інженерно-геологічне районування й оцінка ступеня локальної сейсмічної небезпеки дозволяють [3,1,2]:

· виділити однорідні інженерно-геологічні елементи й оцінити по них середні значення величин приросту сейсмічної інтенсивності, ступінь однорідності елементів;

· визначити значимість окремих інженерно-геологічних факторів у формуванні сейсмічної небезпеки конкретних ділянок;

· провести оцінку ступеня локальної сейсмічної небезпеки в умовах відсутності інструментальної сейсмологічної інформації по Одеського регіону;

· одержати інженерно-геологічні й сейсмічні характеристики по інженерно-геологічних елементах (у плані й розрізі).

Розділ 3. Регіональні сейсмічні умови. Загальні сейсмічні умови в межах території Одеського регіону визначаються максимальною можливою інтенсивністю землетрусів у 6 балів - за даними ЗСР-81, і за даними загального сейсмічного районування Північної Євразії - 7 балів (карти B-C).

Відповідно до матеріалів сучасних геолого-геофізичних досліджень інституту геофізики ім. С.І.Суботіна, проведених у 1995-2000 р. (Кендзера О.В., Пустовітенко Б.Г, Омельченко В.Д., Сафронов О.Н. й ін.) у межах території Східних Карпат і південно-західної частини України, виділяється 4 потенційні зони ВВЗ й 15 сейсмогенеруючих зон, серед яких основними є зона Вранча, район Добруджи й ряд місцевих локальних зон у межах західної України. У зв'язку з тим, що довжина деяких виділених зон ВВЗ і сейсмогенеруючих зон перевищує 300-400 км виникають складності при розрахунках можливого макросейсмічного ефекту від кожної з виділених зон, тобто необхідна розбивка зон ВВЗ на їхні складові у зв'язку з необхідністю оцінок відстаней до даних зон, напрямків поширення сейсмічних хвиль, максимальних енергетичних рівнів. Для цих цілей нами виконано уточнення границь сейсмічно активних областей. Проведено просторово-часовий аналіз відомостей про вогнища більш ніж 4000 землетрусів (з М>3, з 984 по 2003 р.) по території Східних Карпат, Молдови і Північно-Західного Причорномор'я на основі матеріалів Кишинівської сейсмостанції, даних про землетруси в СРСР й Україні, а також даних міжнародних сейсмічних станцій за 1980-2003 рр. В результаті проведеного аналізу побудовані карти глибин і магнитуд вогнищ землетрусів, щільності й повторюваності землетрусів за методикою загального й детального сейсмічного районування.

В результаті аналізу сейсмічної активності у Східних Карпатах і суміжних територіях були отримані наступні характеристики [2,1]:

· глибина вогнищ землетрусів досягає 220 км, основна їх кількість приходиться на глибини 0-10, 30-40, 90-100 і 125-155 км; в інтервалі магнитуд - 5-7,7 і глибин - 40-220 км спостерігається різке підвищення енергії землетрусів із глибиною;

· фактична повторюваність землетрусів з магнитудами більш 7.5 - один раз на 100-200 років (у різних сейсмічно активних областях), 7-7.5 - один раз на 30-50 років, 6.5-7 - один раз на 10 років, з 5.5-6.5 - один раз на 2-5 років, і з магнитудами 4-5 - 1 раз на рік.

В межах досліджуваної території нами виділено 53 сейсмічно активні області (рис. 1). Найбільш небезпечними у сейсмічному відношенні являються області розташовані в межах округів Румунії: Бузау, Вранча, Іаломіта, Ловеч, Сату Маре, Васлує. Виділено 9 областей з Mmax > 6, 20 областей з Mmax > 5, і 33 області з Mmax < 5 [2,1]. Для кожної із сейсмічно активних областей оцінено параметри: магнитуди, глибини вогнищ, характеристики шарів літосфери, висоти рельєфу, координати й площа зон.

Розділ 4. Інженерно-геологічні умови території Одеси. У геологічній будові приповерхневої частини осадового чохла території Одеси беруть участь верхньоміоценові і пліоцен-четвертинні відклади. Верхньоміоценові відклади представлені сарматським, меотичним і понтичним ярусами, пліоценові відклади - куяльницьким ярусом, крижанівськими, ільічівськими й березансько-береговськими шарами. Четвертинні відклади представлені 20-25 метровою товщею елювіально-еолово-делювіальних лесових, алювіальних і інших порід.

В геоструктурному відношенні територія розташована в межах північного крила Причорноморської западини, накладеної на структури Східно-Європейської платформи, у межах південно-західного й південного схилів Українського щита. Для території Північно-Західного Причорномор'я за геолого-тектонічними і геолого-геоморфологічними даними і для м. Одеси за даними аналізу структур осадочного чохла найбільш характерними є північно-західний (310 - 350) і північно-східний (10 - 50 ) напрямки розривних порушень [10].

За геоморфологічними умовами, досліджувана територія розташована в межах Причорноморської лесової акумулятивної низовини, в районі Дністеро-Бугської лесової рівнини.

Основними екзогенними геологічними процесами в межах території м. Одеси є: процеси морської і лиманної абразії, зсувні й обвальні процеси, просадочні процеси в лесових відкладах.

На території широко розвинений карст, що зв'язаний з понтичними вапняками. Він виявляється у вигляді дрібних порожнин, каверн, печер. Дуже широко в межах товщі понтичних вапняків розвинуті тріщини, особливо на відстанях до 500-800 м від схилів балок і ярів.

Густа мережа підземних гірських виробок у вапняках (катакомби) існує в межах Одеси і прилягаючих до неї селах: Усатове, Нерубайське, Свердлове, В. Дальник та ін. Глибини виробок коливаються від 1.5 до 30 м, а загальна довжина складає більш 1500 км.

Основним водоносним горизонтом у приповерхневій 20-и метровій частині геологічного розрізу є водоносний горизонт у товщі четвертинних відкладів. Найбільшим поширеним в природних умовах є вододільний вид режиму, для якого характерні сезонні коливання рівнів ґрунтових вод. При глибинах залягання ґрунтових вод 5 - 15 м амплітуда коливання рівня складає 0.3 - 0.7 м, а при глибинах 3 - 5 м - 0.8 - 1.2 м. З техногенними факторами зв'язано підвищення РГВ на 1-1,5 метра за 5-7 (до 10) років [1,3]. Отримані дані про середній багаторічний РГВ винесені на карту інженерно-геологічних умов і використані при оцінці приросту сейсмічної інтенсивності.

В результаті аналізу геологічних, геоморфологічних і гідрогеологічних умов території м. Одеси, з урахуванням спеціального комплексного інженерно-геологічного районування, нами отримані наступні закономірності [3]:

· потужність четвертинних відкладів у межах плато і його схилів залежить, по-перше - від глибини розчленування рельєфу земної поверхні (коефіцієнт кореляції - 0.8-0.9), по-друге - від абсолютних відміток покрівлі дочетвертинних відкладів (коефіцієнт кореляції - (-0.7) - (-0.8));

· рівень ґрунтових вод у межах схилів плато залежить від крутизни й глибини розчленування рельєфу (коефіцієнт кореляції - 0.9 - 0.95), а в межах плато рівневий режим ґрунтових вод визначається переважно техногенними факторами;

· у межах виділених геоморфологічних та інженерно-геологічних елементів (нижче рангу підрайонів 1-го порядку) залежності між природними геолого-геоморфологічними факторами, що впливають на режим ґрунтових вод, істотно підсилюються (коефіцієнт кореляції досягає значень - 0,95 - 0,98).

Розділ 5. Інженерно-геологічна оцінка ступеня сейсмічної небезпеки території м. Одеси. При проведенні оцінки можливих величин приросту сейсмічної інтенсивності були використані наступні розрахункові параметри: величина сейсмічної жорсткості товщі четвертинних відкладів (у межах плато), інженерно-геологічні властивості виділених інженерно-геологічних елементів, середні погоризонтні потужності четвертинних відкладів. Розрахунок сейсмічної жорсткості проводився за рівнянням Медведєва з поправкою на РГВ. Також враховувалися геоморфологічні фактори - глибина розчленування рельєфу й аспект схилів (таблиця 1). В результаті отримана модель сумарної величини приросту сейсмічної інтенсивності (рис. 2).

Також на якісному рівні, як області можливих змін інтенсивності сейсмічних впливів, виділені приразломні зони та ділянки поширення підземних виробок, просадочних ґрунтів великої потужності.

Встановлено, що на більшій частині території Одеси може відбуватися посилення інтенсивності сейсмічних впливів за рахунок існуючих інженерно-геологічних умов.

Просторова мінливість величини приросту сейсмічної інтенсивності (?I) складає -1 - +1.75 бали. На 87,7% території сумарне збільшення сейсмічної інтенсивності перевищує 1 бал, а на 5% території сейсмічний бал може бути знижений до (-0,5) - (-1). Вихідний бал збережеться на 13% території. На 39,9% території приріст сейсмічного балу перевищує 1.5. Таким чином, сприятливими в сейсмічному відношенні (?I < 0.5) є менш 20 відсотків досліджуваної території [1,3].

На основі цифрових моделей приросту сейсмічної інтенсивності проведений розрахунок середніх значень ?I по історичним районам м. Одеси і типовим інженерно-геологічним елементам. Найбільш сейсмонебезпечними, з даної точки зору, являються такі історичні райони міста як: центр міста, Аркадія, Слобідка, сел. Котовського, Сахалинчик, Воронцовка, Ближні Млини, Молдаванка (півн. частина), Чорноморка, Більшовик, Куяльник, де середня величина приросту сейсмічної інтенсивності перевищує 1 бал.

Виявлені найбільш небезпечні фактори зміни I у м. Одесі - потужність четвертинних відкладів (середнє I по місту - 0.3-0.5) і РГВ (середнє I - 0.5-0.75). При середньому I за рахунок сейсмічної жорсткості - 0.2-(-0.2), за рахунок геоморфологічних факторів - 0.1-(-0.1).

Ступінь локальної сейсмічної небезпеки території міста, оцінений на основі методу спеціального комплексного інженерно-геологічного районування за середньою величиною приросту сейсмічного балу, складає 0.75-1.25 бала, при середній величині мінливості I по інженерно-геологічних підрайонах - 0.2-0.4 бали [1].

ОСНОВНІ ВИСНОВКИ

Рівень сейсмічної небезпеки Одеського регіону складає 6 - 7 балів (за даними методів ЗСР-81, ЗСР-97). Він визначається наявністю більш ніж 10 великих сейсмоактивних областей у Східних Карпатах та на прилеглих територіях, із середньою фактичною повторюваністю сильних землетрусів з M > 7 один раз на 100, 200 років. З виділених сейсмоактивних областей найбільш небезпечними є зони Вранча, Бузау, Іаломіта, Сату Маре з Mmax - 6.5-7.5 із середньою фактичною повторюваністю один раз на 35-50 років [2].

Виконано розробку методики спеціального комплексного інженерно-геологічного районування (СКІГР) та оцінки ступеня локальної сейсмічної небезпеки території Одеси, які дозволили: виділити однорідні інженерно-геологічні елементи, оцінити по них середні значення величин приросту сейсмічної інтенсивності і визначити ступінь їхньої однорідності [3].

На більшій частині території Одеси може відбуватися посилення інтенсивності сейсмічних впливів за рахунок існуючих інженерно-геологічних умов. Просторова мінливість величини приросту сейсмічної інтенсивності (?I) по території міста складає -1 - +1.75 бали, при середній величині мінливості I по інженерно-геологічних підрайонах - 0.2 - 0.4 бали. На 87.7% території сумарне збільшення сейсмічної інтенсивності перевищує 1 бал, а вихідний бал збережеться або може бути знижений на 13% території [1,3].

Використана методика СКІГР також дозволила одержати наступні інженерно-геологічні закономірності, характерні для території м. Одеси [3]:

· висота і глибина розчленування рельєфу земної поверхні взаємозалежна з потужністю й структурою горизонтів четвертинних відкладів;

· висота дзеркала ґрунтових вод залежить від висоти рельєфу земної поверхні і градієнтів висот рельєфу, за винятком областей інтенсивного техногенного підтоплення в межах центральних частин плато.

Охарактеризовані найбільш небезпечні фактори зміни I у м. Одесі - РГВ і потужність четвертинних відкладів. Встановлено тісний взаємозв'язок величини збільшення сейсмічної інтенсивності, розрахованої інженерно-геологічними методами, з типовими геоморфологічними й інженерно-геологічними елементами [3].

З прикладних результатів досліджень слід зазначити створені інженерно-геологічні основи для цілей сейсмічного мікрорайонування м. Одеси, до складу яких входять карти (масштабу 1:25 000, 1:50 000) інженерно-геологічних і геоморфологічних умов, спеціального комплексного інженерно-геологічного районування й інженерно-геологічної оцінки ступеня локальної сейсмічної небезпеки. Дані основи можуть бути використані науковими й виробничими організаціями для цілей попередньої оцінки сейсмічної небезпеки окремих ділянок на території Одеси, а також для вирішення широкого кола інженерно-геологічних задач [3,1,5,12].

Принципова відмінність використаної методики розробки інженерно-геологічних основ, полягає в тому, що інженерно-геологічна оцінка ступеня сейсмічної небезпеки може бути переведена з якісної основи, на напівкількісну ще на етапі інженерно-геологічних досліджень для цілей СМР. А на етапі інженерно-сейсмологічних досліджень, на основі еталонування інструментальної геофізичної інформації може бути переведена на кількісну основу, що повинно значно підвищити вірогідність і точність оцінок ступеня сейсмічної небезпеки за рахунок обліку високого ступеня мінливості інженерно-геологічних умов.

Уточнена методика спеціального інженерно-геологічного районування в комплексі з методикою інженерно-геологічної оцінки ступеня локальної сейсмічної небезпеки рекомендуються як результуюча складова інженерно-геологічних досліджень для цілей СМР, а також для районів зі складними інженерно-геологічними умовами, як напівкількісні характеристики приросту інтенсивності сейсмічних впливів за рахунок ґрунтових умов.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Фесенко О.В. Сейсмічні умови Одеського регіону, інженерно-геологічні та геолого-геоморфологічні основи сейсмічного мікрорайонування м. Одеси // Вісник Одеського Національного університету ім. І.І. Мечникова. - Одеса: Астропрінт, 2001. - т. 6. - вип. 9. - географічні та геологічні науки. - С. 132-138.

2. Фесенко О.В. Питання детального сейсмічного районування території Східних Карпат та північно-західного Причорномор`я для цілей сейсмічного мікрорайонування м. Одеса // Вісник Одеського Національного університету ім. І.І. Мечникова. - Одеса: Астропрінт, 2003. - т. 8. - вип. 5. - географічні та геологічні науки. - С. 171-179.

3. Фесенко О.В. Концептуальні основи інженерно-геологічного районування території м. Одеси для цілей оцінки ступеня локальної сейсмічної небезпеки // Вісник Одеського Національного університету ім. І.І. Мечникова. - Одеса: Астропрінт, 2004. - т. 9. - вип. 4. - географічні та геологічні науки. - С. 212-218.

4. Федорішин Ю.І., Бірук С.В., Фесенко О.В. Системний підхід у прогнозно-пошукових дослідженнях // Збірник наукових праць Українського державного геологорозвідувального інституту. - Київ: УкрДГРІ, - 2003, - № 3, С. 39-44.

5. Фесенко А.В. Разработка региональной геолого-геоинформационной системы северо-западного Причерноморья // Геоінформатика. Т.2. Теоретичні та прикладні аспекти геоінформатики. - Київ: Центр менеджменту та маркетингу в галузі наук про Землю. - 2004. -Т. 2. - С.70-75.

6. Державна геологічна карта України. Масштаб 1:200 000. Центральноукраїнська серія. Аркуш L-36-II (Вознесенськ) / Шварц Г.А., Пітаде А.А., Філатова Л.С., Пігулевський П.Г., Іванов А.І., Кузнєцов В.Л., Малюкіна В.К., Фесенко О.В., Яковченко А.П. / - К.: Міністерство екології та природних ресурсів України, Державна геологічна служба, Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство, вид-во УкрДГРІ. - 2004. - 112 с.

7. Фесенко О.В., Шаталін С.М. Використання матеріалів аерокосмічних зйомок в структурно-геоморфологічних дослідженнях // Нові методи у аерокосмічному землезнавстві: методичний посібник по тематичній інтерпретації матеріалів аерокосмічних зйомок. - Київ: ЦАКДЗ ІГН НАНУ. - 1999. - С.138-141.

8. Шаталін С.М., Фесенко О.В. Використання аерофотознимків для вивчення динаміки зсувних процесів // Нові методи у аекосмічному землезнавстві: методичний посібник по тематичній інтерпретації матеріалів аерокосмічних зйомок. - Київ: ЦАКДЗ ІГН НАНУ. - 1999. - С.141-143.

9. Шаталин С.Н., Черкез Е.А., Фесенко А.В. Влияние сейсмического воздействия на активизацию оползней (на примере оползней северо-западных районов Одесской и Николаевской областей) // Матеріали другої науково-технічної конференції „Сучасні небезпечні геологічні процеси. Вплив на довкілля. Нові технології прогнозування та захисту”. - Київ: НПЦ „Екологія. Наука. Техніка.” тов-ва „Знання” України. - 2004. - С. 61-64.

10. Фесенко А.В. Геологические наблюдения в окрестностях Одессы // Сборник научных работ молодых ученых и студентов ОГУ им. И.И. Мечникова. Одесса: ОГУ им. И.И. Мечникова, изд-во: „Астропринт”. - 1998. - вып. 1. - серия геологических и географических наук. - С. 70-76.

11. Фесенко А.В. О некоторых результатах морфоструктурно-неотектонического анализа рельефа земной поверхности при ГДП-200 южного склона УЩ / Тезисы докладов I-го научно-производственного совещания геологов-съемщиков Украины. - Киев: УкрГГРИ АН Украины. - 2001. - С.134-135.

12. Геоинформационные технологии в решении региональных инженерно-геологических и гидрогеологических задач / Е. А. Черкез, А. В. Фесенко, С. Н. Шаталин, В. Г. Тюремина / Тезисы докладов регионального совещания “Возможности современных ГИС/ДЗЗ - технологий в решении проблем Причерноморского региона” // Одесса: ДНВЦ “Природа”. - 2003. - С.78-80.

АНОТАЦІЯ

Фесенко О.В. Інженерно-геологічні основи сейсмічного мікрорайонування території м. Одеси. - Рукопис. - Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук за спеціальністю 04.00.07. - інженерна геологія. Інститут геологічних наук Національної академії наук України. - Київ, 2005.

По території м. Одеси проведений аналіз інженерно-геологічних умов і оцінка ступеня локальної сейсмічної небезпеки в масштабах 1:25 000 - 1:50 000 ( на площі 156 км²). По території Східних і Південних Карпат, Молдови, Північно-Західному Причорномор'ю проведено аналіз регіональної сейсмічної небезпеки в масштабах 1:1 000 000 - 1:2 500 000. У межах даної території виділені 53 сейсмоактивні області, з яких найбільш небезпечними є зони Вранча, Бузау, Іаломіта, Сату Маре з Mmax - 6.5 - 7.7 і середньою фактичною повторюваністю - 35-50, 100 і 200 років.

Встановлено, що сприятливими, в сейсмічному відношенні (?I < 0.5), є менш ніж 20 відсотків території м. Одеси. На 87% території сумарне збільшення сейсмічної інтенсивності перевищує 1 бал, а на 13% території - сейсмічний бал не зміниться або може бути знижений.

Створені інженерно-геологічні і геоморфологічні основи території м. Одеси для цілей сейсмічного мікрорайонування.

Ключові слова: сейсмічна небезпека, інженерно-геологічні умови, сейсмічне мікрорайонування, інженерно-геологічне районування.

АННОТАЦИЯ

Фесенко А.В. Инженерно-геологические основы сейсмического микрорайонирования территории г. Одессы. - Рукопись. - Диссертация на соискание ученой степени кандидата геологических наук по специальности 04.00.07 - инженерная геология. Институт геологических наук Национальной академии наук Украины. - Киев, 2005.

...