Молюски і стратиграфія середньоюрських відкладів зовнішньої (Більче-Волицької) зони Передкарпатського прогину

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Молюски і стратиграфія середньоюрських відкладів зовнішньої (Більче-Волицької) зони Передкарпатського прогину

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальнiсть теми. Передкарпаття - один з найдавнiших нафтогазодобувних районів нашої держави, який щораз більше привертає увагу науковцiв.

У Передкарпатському прогині, в межах його Зовнішньої (Більче-Волицької) зони, юрські відклади дотепер є слабко вивченими, оскільки вони залягають на значних глибинах (до 3000 м.). Всю геологічну інформацію про них ми отримуємо винятково під час вивчення кернового матеріалу відібраного внаслідок глибинного буріння.

У юрській товщі Зовнішньої зони Передкарпатського прогину під час геолого-розвідувального буріння у 50-х роках відкрито Коханівське та Судововишнянське нафтові і Рудківське газове родовища, а також виявлено ще низку нафтогазопроявів. Після відкриття цих великих покладів, цікавість до умов утворення та стратиграфічного розмежування юрських відкладів посилилася, дослідники почали сприймати їх, як перспективний об'єкт для розшуків нафти та газу. Питання їхнього стратиграфічного розмежування та геологічного вивчення набуло важливого прикладного і наукового значення, адже стратиграфічні дослідження слугують базою в з'ясуванні історії геологічного розвитку регіону, для виконання тектонічних побудов, реконструкції палеогеографічних та палеоекологічних умов, у разі зіставлення продуктивних горизонтів та уточнення їхнього стратиграфічного положення, а також пошуку нових перспективних на вуглеводні об'єктів. На території Польщі у юрських відкладах, уже відкрили й експлуатують великі нафтові і газові родовища.

Слабка палеонтолого-стратиграфічна вивченість району досліджень зумовлена порівняно рідкісними знахідками органічних решток. Останніми роками у Передкарпатському прогині під час вивчення кернового матеріалу, знайдено поодинокі рештки фауни молюсків, форамініфер та виділено спорово-пилкові комплекси. Цей не завжди добре збережений палеонтологічний матеріал не дає змоги однозначно трактувати вік вмісних товщ та виконувати кореляції. Дотепер нема єдиної стратиграфічної схеми розмежування середньоюрської товщі, що дуже ускладнює проведення детальних розшуково-розвідувальних робіт на горючі корисні копалини та вирішення дискусійних питань структурно-фаціального районування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі історичної геології та палеонтології геологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка в межах таких бюджетних та госпдоговірних науково-дослідних тем: «Стратиграфія і кореляція перспективних в нафтогазовому відношенні юрських відкладів півдня і заходу України» (державний реєстраційний №0100U001433), «Комплексне літолого-стратиграфічне вивчення автохтону Українських Карпат і прилеглих прогинів як перспективного об'єкту на нафту і газ» (державний реєстраційний №0102U003561), а також у рамках угоди з ДП «Західукргеологія» (м. Львів) №Гі-8-01 «Деталізація стратиграфії і літології юрських відкладів заходу України з метою уточнення напрямків пошукових робіт на нафту і газ».

Мета i задачі дослiджень. Мета роботи - палеонтологічне обґрунтування і деталізація стратиграфічного розмежування та кореляції розрізів, доповнення біостратиграфічної характеристики середньоюрських відкладів Зовнішньої (Більче-Волицької) зони Передкарпатського прогину. Об'єктом досліджень є розрізи середньої юри, розкриті параметричними та розшуково-розвідувальними свердловинами. Предмет досліджень - двостулкові молюски.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати такi задачі:

1. Провести первинні розшуки та зібрати палеонтологічний матеріал середньоюрської малакофауни, вивчити її систематичний склад і зробити монографiчний опис.

2. Виділити комплекси двостулкових молюсків, визначити їхнє стратиграфічне і латеральне поширення, довести важливість стратиграфічного вивчення для місцевих, регіональних та міжрегіональних кореляцій

3. Проаналізувати палеоекологiчні особливості розподілу двостулкових молюскiв.

4. За матеріалами глибинного буріння вивчити літолого-фаціальний склад та виконати аналіз потужностей середньоюрських відкладів Зовнішньої (Більче-Волицької) зони Передкарпатського прогину.

Для вивчення предмета досліджень застосовано бінокулярну мікроскопію та сучасну комп'ютерну і цифрову техніку.

Наукова новизна отриманих результатiв. Це перша робота, в якій на підставі монографічного вивчення двостулкових молюсків суттєво доповнено біостратиграфічну характеристику середньої юри Зовнішньої (Більче-Волицької) зони Передкарпатського прогину. У Передкарпатті із середньоюрських відкладів значно доповнено систематичний склад і вперше монографічно описано двостулкові молюски, описано 31 вид, що належить до 16 родів, 4 рядів, і на цій основі створено атлас середньоюрських двостулкових молюсків. Виявлено особливості стратиграфічного розподілу двостулкових молюсків середньої юри досліджуваного регіону, виділено два стратиграфічні рівні максимального вмісту молюсків, що відмінні за насиченістю, видовим різноманіттям, характером орієнтування. Вони містяться у нижній і верхній частинах коханівської світи.

Палеонтологічно обґрунтовано і підтверджено молюсками виділення в середньоюрському розрізі байоського, батського і келовейського ярусів, визначено межі між ними. Удосконалено біостратиграфічну характеристику коханівської світи, а також доведено, що суттєвої перерви осадонагромадження на межі бат - келовей не було. Відтворено умови седиментогенезу середньоюрської товщі.

Деталізовано літостратиграфічне розмежування коханівської світи з виділенням двох допоміжних літостратиграфічних підрозділів і обґрунтовано їхнє стратиграфічне положення (вік). Перший підрозділ виділений у більшій (верхній) частині коханівської світи, має потужність до 200 м, складений тонким ритмічним перешаруванням пісковиків, алевролітів і аргілітів, які рівномірно представлені в розрізі товщі. У ньому визначено численні двостулкові молюски, що не утворюють скупчень, серед них є два керівні таксони для бату Goniomya baysunensis Borissjak, Pleuromya decurtata Phillips. Другий підрозділ виділений у нижній частині коханівської світи, має потужність до 80 м, складений грубим чергуванням пачок пісковиків, аргілітів, алевролітів. Характер розподілу літотипів порід тут інший - пісковики утворюють пачки потужністю до 10 м, що розмежовані прошаркими алевро-аргілітового складу потужністю 2-3 м. У цій товщі зафіксовано численні двостулкові молюски, різних категорій таксонів (фонові, характерні, керівні), які утворюють скупчення. Серед них виявлено два таксони Astatre cf. orbicularis Sow., Pholadomya solitaria Morris et Lycett, характерні лише для байосу.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів.

Виконані дослідження є фундаментальною частиною комплексної оцінки перспектив нафтогазоносності юрських відкладів Передкарпатської нафтогазоносної області, науковою основою для проведення розшуково - розвідувальних і геолого - знімальних робіт, їх можна використати для розмежування і кореляції розрізів свердловин перспективних площ, а також для визначення або уточнення віку стратиграфічних інтервалів і продуктивних горизонтів.

Прикладне значення виконаних автором досліджень в одному з найстаріших нафтогазодобувних районів нашої держави полягає в удосконаленні біостратиграфічної основи загалом бідних на палеонтологічні знахідки юрських відкладів Передкарпаття. Окрім того, дослідження є першими щодо молюсків і застосування їх для біостратиграфії середньої юри Передкарпатського прогину.

Одержані результати мають теоретичне значення. Воно полягає у можливості відтворення надзвичайно важливого моменту історії геологічного розвитку району у середньоюрський час. Цю інформацію можуть використовувати наукові працівники, палеонтологи виробничих організацій, що вивчають біостратиграфію і молюски юрських, та інших відкладів різних регіонів. Особливого значення набувають отриманi результати з огляду на перспективнiсть юрських товщ Передкарпаття щодо промислових покладів нафти і газу.

Особистий внесок здобувача. Головні результати і висновки, викладені в дисертаційній роботі, отримані здобувачем самостійно.

Фактичний матеріал. Матеріалом для написання роботи з палеонтології і біостратиграфії середньоюрських відкладів Зовнішньої (Більче-Волицької) зони Передкарпатського прогину слугували головно дані особистих досліджень кернового матеріалу, а також частково палеонтологічний матеріал, наданий професором Р.Й. Лещухом. Усього опрацьовано понад 200 зразків з палеонтологічними рештками, зібраними у 41 свердловині (Юр'ївська-1, Юр'ївська-2, Подільці-1, Подільці-2, Романівська-1, та ін.) Під час досліджень опрацьовано керновий мотеріал площ буріння Коханiвська, Рудки, Бортятин, Пiвнiчнi Мединичi, Грушiв, Лопушна, Дашава, Вербiж, Парищi, Верчани, Коломненська, Утропи, Бонiв, Каролiна та ін. Одночасно детально вивчено і проаналізовано велику кількість опублікованого й фондового геологічного та геофізичного матеріалу.

Апробацiя результатаiв дисертацiї. Результати досліджень, що викладені в дисертаційній роботі, доповідали на науковій конференції «Геоморфологія в Україні: новітні напрямки і завдання» (Київ, 1999 р.); 22-26-й сесіях Українського палеонтологічного товариства (Київ, 1999, 2000, 2001, 2002, 2003 рр.); молодіжній науковій конференції (Львів, 2000 р.); науковій конференції (Львів, 2000 р.); 5-му міжнародному науковому симпозіумі імені академіка М.А. Усова (Томськ, Росія 2001 р.); Міжнародній конференції (Краків, Польща, 2001 р.).

Публікації. На тему дисертації опубліковано 15 праць, у тім числі 5 статей у наукових фахових виданнях та 10 тез у матеріалах конференцій.

Обсяг і структура роботи. Робота обсягом 183 сторіноки друкованого тексту, містить вступ, п'ять розділів, висновки та перелік використаної літератури, а також 11 рисунків і 8 палеонтологічних фототаблиць з поясненнями до них. Список використаних джерел - 170 позицій на 16 сторінках.

Роботу виконано на кафедрі історичної геології та палеонтології Львівського національного університету імені Івана Франка під керівництвом доктора геолого-мінералогічних наук, професора Р.Й. Лещуха.

Цінні рекомендації щодо написання роботи надані Д.М. Дригантом, А.В. Іваніною, Ю.З. Крупським, Ю.Р. Карпенчуком, М. Є. Огороднік, Н.М. Жабіною, та ін. Здобувач уважає за обов'язок щиро подякувати всім згаданим спеціалістам за активне і всебічне сприяння написанню дисертаційної роботи.

Короткий зміст роботи

двостулковий молюск латеральний палеоекологічний

Короткі відомості про геологічну будову району досліджень

З огляду на особливості геологічної будови та історію геологічного розвитку дослідники виділяють у Передкарпатському прогині дві зони: Зовнішню (Більче-Волицьку) і Внутрішню (Бориславсько-Покутську).

Для Зовнішньої зони характерний широкий розвиток тектонічних порушень, що зумовило її блокову будову. На північному заході виділяють дві підзони: Крукеницьку і Косівсько-Угерську. Район досліджень є в межах Косівсько-Угерської підзони і простягається від кордону з Польщею до кордону з Румунією вздовж Краковецького розлому. На північному сході вона обмежена Городоцьким і Калуським, а з південного заходу - Краковецьким і Стрийським розломами. Північно західна ділянка зони розділена Судово-Вишнянським розломом на два блоки: Бонівський і Рогозненський.

Зовнішня зона - це автохтонна платформова частина Передкарпатського прогину. Вона має типово блокову будову з розвитком багатоповерхових структурних комплексів, що відрізняються за будовою. Загальною особливістю тектоніки зони є занурення доміоценової основи в бік Карпат у вигляді окремих сходинок, утворених розломами, простягання яких не завжди збігається з простяганням Карпат.

Розвивалася Зовнішня зона Передкарпатського прогину на опущеному краю платформи, складеної відкладами рифею (філітизовані глинисті сланці переважно зеленкувато-сірого кольору, рідше червоні, зелені, жовтуваті, плямисті, та мілкозернисті пісковики); палеозою (кембрій: товща глинистих сланців з прошарками кварцитів та кварцитоподібних пісковиків; значну масу порід складають аргіліти, алевроліти, рідше пісковики; ордовик: темно-сірі і чорні щільні вапняки, сірі кварцові пісковики; силур: потужна товща теригенних і карбонатних порід, темно-сірі, майже чорні аргіліти з прошарками алевролітів і вапняків; девон: червоні і вишневі мілкозернисті кварцитоподібні пісковики; мезозою (юра: нижня потужна піщано-глиниста товща, (домінують пісковики), середня потужна піщано-глиниста товща, (домінують глинисті породи), верхня - карбонатні породи; крейда: теригенно-карбонатна товща, перекрита потужною товщею неогенових молас.

Історія стратиграфічного вивчення середньоюрських відкладів і молюсків зовнішньої зони передкарпатського прогину

Історію стратиграфічного вивчення юрських відкладів можна умовно розділити на три етапи. Перший етап - початковий - відкриття юри в Передкарпатті (50-ті роки XX ст.). Він пов'язаний з іменами таких дослідників, як Я.М. Сандлер, Г.П. Ворона (1955), В.М. Утробін (1956), О.М. Анастасьєва (1956), О.О. Мігачова (1957), В.І. Славін, В.Я. Добриніна (1958) та ін. Їхні дослідження головно стосувалися карбонатно-теригенних строкато-колірних товщ верхньої юри. Найважливішим результатом цього етапу було створення першого варіанта стратиграфічного розмежування юри - «Уніфікованої стратиграфічної схеми мезозойських відкладів Руської платформи» 1956 р., затвердженої на Всесоюзній нараді з розробки стратиграфічних схем.

Другий етап - перехідний (60-70-ті роки). Він пов'язаний з розширенням розшуково-розвідувальних робіт на нафту і газ у Передкарпатському прогині. У цей період значно збільшилися обсяги геолого-розвідувальних робіт і тематичних досліджень. Виявлено окремі знахідки мікропалеонтологічних решток, які потім слугували основою для стратиграфічних побудов. Геологічна інформація висвітлена у публікаціях таких науковців, як О.М. Анастасьєва (1961, 1962), Я.М. Сандлер (1961), В.Я. Добриніна (1961), Я.М. Сандлер (1962, 1964, 1969), В.М. Утробін (1962-1964), В.П. Макрідін зі співавторами (1972), Л.В. Бірюльова (1973) та ін. За результатами глибинного буріння в цей час у регіоні розкрито потужну теригенно-глинисту товщу, нижньої? - середньої-верхньої юри, вік якої обґрунтовано за мікрофауною і мікрофлорою. Результати цього етапу, висвітлено на Всесоюзній нараді з уточнення уніфікованої схеми стратиграфії мезозойських відкладів Руської платформи (1961) і на раді зі стратиграфії юрських відкладів України (1964). Згодом ці схеми ввійшли до комплекту схем Волино-Поділля і Передкарпатського прогину (Бірюльова, 1973).

Третій етап - сучасні дослідження (80-90-ті роки). Одніє з перших робіт де авторами наводилися монографічні визначення макрофауни молюсків, була праця «Знахідки макрофауни в нових типах юрських розрізів Передкарпатського прогину» (В.І. Гаврилишин, Ю.Р. Карпенчук 1982 р.), межі стратиграфічного поширення визначених форм були нижня? - середня-верхня юра. Трохи згодом було опубліковано роботу «Молюски середньоюрських відкладів Зовнішньої зони Передкарпатського прогину», (Лещух Р.Й., Бубняк І.М., 1991 р.), в якій було наведено комплекс фауни молюсків, стратиграфічний діапазон поширення яких був байос-бат-келовей. Вагомою роботою була схема і «Пояснювальна записка до регіональної стратиграфічної схеми юрських відкладів Передкарпатського прогину і Волино-Подільського краю Східноєвропейської платформи» (В.Г. Дулуб і співавт., 1986). У цій праці найліпше було висвітлено стратиграфічне розмежування верхньої частини юрського розрізу. За форамініферами В.Г. Дулуб виділила три зони і три горизонти, що за обсягом відповідають ярусу. Нижньо? - середньоюрські утворення через незначну кількість та погану збереженість палеонтологічного матеріалу були висвітлені недостатньо. Стратифікація цієї частини розрізу залишилася загальною. На сьогодні вже опублікована «Стратиграфічна схема юрських відкладів Передкарпаття» (В.Г. Дулуб і співавт., 1999). У ній суттєвих відмінностей в інтерпретації середньоюрської товщі в цих схемах немає. Значно змінено й доповнено розріз нижньо- і верхньоюрської товщі.

Інформації про знахідки та визначення молюсків у юрських відкладах Передкарпаття практично немає. Це поодинокі публікації І.М. Ямниченко (1969), В.І. Гаврилишин та Ю.Р. Карпенчук (1982), Р.Й. Лещух, І.М. Бубняк (1991). В них наведено лише систематичний склад окремих знахідок молюсків, без монографічних описів.

Матеріали і методика досліджень

Предметом досліджень були макрофауна молюсків разом із вмісними породами.

Зібрана колекція двостулкових молюсків представлена: відбитки правих чи лівих стулок (70%), внутрішні ядра (20%), цілі скелети (10%).

Для вивчення макрофауни молюсків використано морфолого-порівняльний метод. Виконано максимально можливий детальний опис особливостей будови кожного таксона. Особливу увагу приділено будові таких елементів: формі стулок, зовнішній скульптурі, будові і розміру маківки, ступеню опуклості стулок та їхнім розмірам. Порівняльним матеріалом були праці Дж. Роймера (1836), А. Голдфуса (1848), В. Пчелінцева (1927), Л. Сибірякової (1960), Л. Романова (1973) та ін.

Основа методики - застосування і комплексне використання літолого-фаціального, біостратиграфічного та палеоекологічного методів, дещо змінених і доповнених відповідно до предмета, головних завдань досліджень та геологічних особливостей району дослідження.

Літолого-фаціальні дослідження охоплювали аналіз текстур, літолого-фаціального складу, потужностей і латерального поширення різних літологічних типів порід; біостратиграфічні - визначення систематичного складу, аналіз вертикального і латерального розподілу двостулкових молюсків; палеонтологічні - визначення типу фосилій, аналіз їхньої збереженості, характер орієнтування. Черепашки майже не збереглися. Частина матеріалу захоронена добре, - чітко виражені

скульптурні елементи. Характер розподілу молюсків нерівномірний зустрічаються як скупчення так і окремі стулки.

Для вивчення двостулкових молюсків застосовано такі технічні засоби: 1) цифровий фотоапарат типу Olympus модель С - 990 ZOOM; 2) бінокуляр типу МБС-10; 3) комп'ютер Pentium III, програмне забезпечення Corel PHOTO-PAINT 9.0, Addobe Photoshop 6.0, CAMEDIA Master 2.0.

Молюски і стратиграфія середньоюрських відкладів зовнішньої (більче-волицької) зони Передкарпатського прогину

Середньоюрська товща згідно з даними глибинного буріння та геофізичними дослідженнями, найпоширеніша у північно-західній частині Зовнішньої зони Передкарпатського прогину. Літололічно це одноманітна глинисто-теригенна товща, потужність якої збільшується з північного-заходу на південний схід.

відклади середньої юри - головно теригенні породи: пісковики, аргіліти, алевроліти. Пісковики кварцові, дрібнозернисті з глинистим цементом порового і базального типів. Структура псамітова, дрібнозерниста. Уламковий матеріал представлений переважно кварцом (98%) з рідкісними зернами польових шпатів та лусок слюди. Аргіліти сірі, алевритисті й алевритові, слюдисті, невапнисті, сильно піритизовані. Структура порід пелітова з елементами алевритової. Алевроліти темно-сірі, майже чорні, хвилястошаруваті, подекуди глинисті. Поверхня в разі розколювання горбиста, простежуються численні включення піщаного матеріалу.

Найповніші розрізи середньої юри розкриті у південно-західній частині Зовнішньої зони Передкарпатського прогину, а саме: у Косівсько-Угерській підзоні. Вони згідно перекриті верхньоюрськими утвореннями. Останні - це головно карбонатні породи: вапняки, доломіти та ангідрити. Підстильними породами є переважно теригенні відклади, вікову належність яких сьогодні жваво дискутують: одні дослідники виділяють тут нижню юру, інші - палеозой.

Двостулкові молюски сьогодні - одна з найважливіших груп організмів, яку широко застосовують у біостратиграфії мезокайнозойських відкладів. Особливо важливі ці дослідження для обґрунтування чіткості стратиграфічного розмежування та зіставлення розрізів. Оскільки ж дослідження двостулкових молюсків є важливими для стратифікації і кореляції юри, то питання їхнього вивчення, дуже актуальне.

Серед виявлених молюсків двостулкові домінують. Переважна більшість решток представлена відбитками правих або лівих стулок, є також внутрішні ядра та цілі черепашки. Збереженість матеріалу добра, чітко простежуються скульптурні елементи, форма стулок, характер розміщення маківки та ін. Серед молюсків переважають представники ряду Taxodonta (рядозубі) - 12 видів; також наявні ряд Desmodonta (зв'язкозубі) - 10 видів; ряд Anisomyaria (нерівномускульні) - 6 видів; ряд Heterodonta (різнозубі) - 3 види. Характер розподілу молюсків у розрізі нерівномірний, є як скупчення, так і окремі стулки.

У разі порівняння з іншими регіонами виявлено, що визначені молюски трапляються в межах вузького стратиграфічного діапазону - від байос-бату до келовею. Такі ж таксони є у середньоюрських утвореннях Переддобруджі (Романов, 1973), Західної Туркменії (Сибірякова, 1961) та інших регіонів.

У розрізі відшукано види які можна зачислити до трьох категорій - фонові, характерні та керівні. Фоновим властиве поширення в межах усієї середньої юри - від низів коханівської до яворівської світи. Діапазон їхнього поширення байос-келовей. До цієї категорії належать такі види: Posidonia (Bositra) buchi Roemer, Pholadomya cf. murchisoni Sowerby, Cucullaea subdecussata Gold., Leda mucronata Sowerby.

Переважна більшість видів зачислена до категорії характерних - поширених у межах байосу-бату, зокрема: Phaenodesmia arzisiensis Romanov, Nucula subovalis Goldfuss, Nucula eudorae Orbigny, Nucula jagmanica Sibir., Nucula simetrica Borissjak, Leda lacryma Sowerby, Leda acuminata Gold., Cucullaea cucullata Goldfuss, Parallelodon sp. indet. Parallelodon elongatum Sow., Oxytoma scarburgense Rollier, Pinna buchi Koch et Dunker, Lima (Plagiostoma) subrigidula Schlippe, Entolium demissum Goldfuss, Entolium singalatum Goldfuss, Astarte pulla Roemer, Anisocardia cf. minima Sowerby, Laternula undulata Sow., Goniomya recta Pиelincev, Goniomya sp., Pleuromya balkhanensis Pиelincev, Pleuromya coudata Terquem et Jourdy, Pleuromya tenuistriata Goldfuss.

До стратиграфічно важливих керівних таксонів, поширених у межах вузьких стратиграфічних інтервалів (в окремих частинах коханівської світи або в межах ярусу), зачислено чотири форми, з них батські - Goniomya baysunensis Borissjak, Pleuromya decurtata Phillips; байоські - Astatre cf. orbicularis Sow., Pholadomya solitaria Morris et Lycett.

За характером розподілу молюсків у розрізі виділено два стратиграфічні рівні, що відрівзняються вмістом, характером орієнтування, типом скупчень.

Перший стратиграфічний рівень зафіксовано у нижній частині коханівської світи. Переважна кількість таксонів цього рівня зачислена

до категорії характерних. Двостулкові молюски представлені відбитками і ядрами різного розміру, утворюють плямисті скупчення, не відсортовані за розміром, орієнтовані опуклістю догори, доброї збереженості, приурочені до алевролітового шару товщиною до 10 м, що міститься всередині нижньої пачки коханівської світи. Тут виявлено також два керівні для байосу таксони - Astatre cf. orbicularis Sow., Pholadomya solitaria Morris et Lycett. Характер розподілу молюсків, ступінь їхньої насиченості та наявність двох керівних форм дають підстави виділити в межах нижньої пачки коханівської світи допоміжний біостратиграфічний підрозділ, шар з Pholadomya solitaria та Astatre cf. orbicularis.

Другий стратиграфічний рівень займає ширший інтервал розрізу. Він охоплює верхню (більшу) частину коханівської світи і низи яворівської світи. Серед молюсків тут трапляються таксони усіх трьох категорій: переважна більшість їх зачислена до характерних (діапазон поширення байос-бат) і, що особливо важливо, є два керівні види, поширені лише в межах батського ярусу - Goniomya baysunensis Borissjak, Pleuromya decurtata Phillips. Характер розподілу інший: зменшуються кількість, таксономічне різноманіття, змінюється характер орієнтування, поліпшується збереженість форм - з'являються цілі черепашки. В цій частині розрізу виявлено 10 видів, що роззосереджені в осадових породах і приурочені переважно до алевролітів.

Вони неорієнтовані, різного розміру, не утворюють скупчень. Тип розподілу - роззосереджений.

Під час комплексного літолого-біостратиграфічного дослідження геологічного матеріалу виявлено, що за літологічним складом розріз середньоюрської товщі неоднорідний. У його межах виділено три допоміжні літостратиграфічні підрозділи - товщі (рис. 3).

Перша товща - верхня, потужністю 40-80 м, виділена в межах яворівської світи. Вона складена грубим перешаруванням пісковиків, алевролітів і аргілітів, у яких визначено фонові таксони двостулкових молюсків з діапазоном поширення байос-келовей. Друга товща виділена у більшій (верхній) частині коханівської світи. Вона має потужність до 200 м, складена ритмічним тонким перешаруванням пісковиків, алевролітів і аргілітів, які кількісно рівномірно представлені в розрізі. В цій товщі зафіксовано численні двостулкові молюски різних категорій таксонів із роззосередженим типом розподілу. Серед них є два керівні для батського ярусу таксони, за ними вік цієї товщі - батський. Третя товща виділена в нижній частині коханівської світи, її потужність до 80 м, складена перешаруванням пачок пісковиків, аргілітів і алевролітів. Характер розподілу порід інший: пісковики утворюють пачки потужністю до 10 м, розмежовані прошарками алевро-аргілітового складу потужністю 2-3 м. У цій товщі виявлено численні двостулкові молюски різних категорій таксонів, що утворюють скупчення, а також два керівні таксони для байоського ярусу. В алевролітах потужністю до 10 м знайдено комплекс молюсків різного таксономічного складу, що можна виділити як шар Phaladomya solitaria і Astatre cf. orbicularis.

У процесі палеоекологічних досліджень вдалося встановити, що більшість знайдених форм, що в далекому минулому населяли юрський морський басейн це стеногалінні, стенотермні особини, що побутували на м'яких, піщано-глинистих грунтах на глибинах до 200 м.

При опрацюванні розрізів нами було виділено три товщі, вік і стратиграфічне положення яких точно надійно обґрунтовано за двостулковими молюсками: перша (верхня) товща за стратиграфічними обсягами відповідає келовею; друга - верхня частина коханівської світи - батському; третя - нижня частина коханівської світи - байському ярусам.

Крім того, літологічний склад і характер розподілу молюсків дали змогу зробити висновок про накопичення верхньої товщі (келовей) в прибережних ділянках морського басейну, в зоні з активною гідродинамікою, другої товщі - у більше глибоководних прибережних ділянках моря з ослабленою гідродинамікою, третьої - у прибережних ділянках моря з активною гідродинамікою.

Унаслідок макропалеонтологічних досліджень середньоюрської глинисто-теригенної товщі Зовнішньої (Більче-Волицької) зони Передкарпатського прогину знайдено й описано 31 вид двостулкових молюсків, що належить до 16 родин і 4 рядів. Рештки молюсків зустрічаються головним чином в алевролітах. Оскільки досі немає загальноприйнятої систематики молюсків, то в монографічному описі класу BIVALVIA автор використовував класифікацію викладену в «Основах палеонтологии» за редакцією А. І. Еберзіна (1962).

У середньоюрських відкладах Зовнішньої зони Передкарпатського прогину було виділено двостулкові молюски наступного систематичного складу:

Клас BIVALVIA LINNE, 1758 Ряд TAXODONTA (рядозубі), Родина CTENODONTIDAE Wohrmann, 1893, Рід PALAEONEILO Hall, 1869 Phaenodesmia arzisiensis Romanov 1973; Родина NUCULIDAE Orbigny, 1844, Рід NUCULA Lamarck, 1799, Nucula subovalis Goldfuss, Nucula eudorae Orbigny, Nucula jagmanica Sibir, Nucula simetrica Borissjak; Родина LEDIDAE Dall, 1893 Рід LEDA Schumacher, 1817 Leda lacryma Sowerby, Leda mucronata Sowerby, Leda acuminata Goldfuss.; Родина CUCULLAEIDAE Stewart, 1930 Рід CUCULLAEA Lamarck, 1801 Cucullaea cucullata Goldfuss, Cucullaea subdecussata Goldfuss; Родина PARALLELODONTIDAE Poll, 1898 Рід PARALLELODON Meek et Worthen, 1866, Parallelodon sp nov., Parallelodon elongatum Sowerby, 1824; Ряд ANISOMYARIA (нерівномускульні) Родина MONOTIDAE Fischer, 1887, Рід Oxytoma, Meek, 1864 Oxytoma scarburgense Rollier; Родина PINNIDAE Leach, 1819 Рід PINNA Linne, 1758 Pinna buchi Koch et Dunker; Родина RHOMBOPTERIIDAE Korobkov, 1958 Рід POSIDONIA Bronn, 1828 Posidonia(Bositra) buchi Roemer; Родина LIMIDAE Orbigny, 1847 Рід LIMA Bruguiere, 1792 Lima (Plagiostoma) subrigidula Schlippe; Ряд HETERODONTA (Різнозубі) Родина ASTARTIDAE Gray, 1840 Рід ASTARTE Sowerby, 1818 Astarte pulla Roemer, Astatre cf. orbicularis Sowerby, Родина CYPRINIDAE Adams, 1858 Рід ANISOCARDIA Munier-Chalmas, 1863 Anisocardia cf. minima Sowerby; Ряд DESMODONTA (Звязкозубі) Родина LATERNULIDAE Grant et Gale, 1931 Підродина Laternulinae Grant et Gale, 1931 Рід Laternula Bolten in Rхding, 1798 Laternula undulata Sowerby; Родина PHOLADOMYIDAE Gray, 1840 Рід PHOLADOMYA Sowerby, 1823 Pholadomya cf. murchisoni Sowerby, Pholadomya solitaria Morris et Lycett, 1850; Родина PHOLADOMYIDAE Gray, 1840 Рід GONIOMYA Agassiz, 1839 Goniomya recta Pиelincev, Goniomya baysunensis Borissjak, Goniomya sp.; Родина PLEUROMYIDAE Zittel, 1881 Рід PLEYROMYA Agassiz, 1843 Pleuromya balkhanensis Pиelincev, Pleuromya decurtata Phillips, Pleuromya coudata Terquem et Jourdy, Pleuromya tenuistriata Goldfuss; підродина ENTOLIINAE Korobkow, 1960 Рід ENTOLIUM, Meek, 1864 Entolium demissum Goldfuss, Entolium singalatum Goldfuss.

Для палеонтологічних описів використовувалися наступні умовні позначення: В-висота мушлі; Д - довжина мушлі; а також В:Д - відношення висоти до довжини. Враховано сучасні погляди на систематичне вивчення двостулкових молюсків, у тім числі і юрських.

Основні результати та висновки

Виконана робота присвячена вирішенню біостратиграфічних завдань на підставі дослідження макрофауни двостулкових молюсків у розрізах середньої юри Зовнішньої (Більче-Волицької) зони Передкарпатського прогину. Вивчення середньоюрських відкладів і малакофауни дало змогу внести низку доповнень і уточнень до біостратиграфії досліджуваного району.

Отримані результати дають підстави зробити такі висновки:

За матеріалами глибинного буріння вивчено і значно доповнено систематичний склад і вперше виконано монографічний опис двостулкових молюсків середньої юри. Всього описано 31 вид, що належить до 16 родин, 4 рядів, складено їхній атлас, який складається із восьми палеонтологічних таблиць.

З огляду на систематичний склад двостулкових молюсків та їхньої кількісної характеристики у середньоюрських відкладах Зовнішньої (Більче-Волицької) зони Передкарпатського прогину вперше виділено такі категорії таксонів - фонові (Posidonia(Bositra) buchi, Pholadomya cf. murchisoni, Cucullaea subdecussata, Leda mucronata), характерні (Pholadomya murchisoni, Pinna buchi, Pleyromya caudata, Astarte pulla, Goniomy recta та ін.) та керівні (для байосу - Astatre cf. orbicularis, Pholadomya solitaria; бату - Goniomya baysunensis, Pleuromya decurtata); у розрізі молюски розміщені не рівномірно, зустрічаються у вигляді скупчень та окремих стулок.

На підставі аналізу літологічного матеріалу та комплексу малакофауни вперше запропоновано детальне розмежування середньоюрської товщі. Виділено допоміжні літо- і біостратиграфічні підрозділи - товщі: перша - верхня, виділена в межах яворівської світи, потужністю 40-80 м, складена грубим чергуванням пісковиків, алевролітів, аргілітів, з фоновими таксонами, діапазон поширення байос-келовей; друга виділена у більшій (верхній) частині коханівської світи, потужністю до 200 м, складена тонким ритмічним чергуванням пісковиків, алевролітів і аргілітів, з численними двостулковими молюсками, різних категорій таксонів, серед них два керівні таксони для батського ярусу; третя - потужністю до 80 м, виділена в нижній частині коханівської світи, складена грубим чергуванням пачок пісковиків, аргілітів і алевролітів з численними двостулковими молюсками різних категорій та двома керівними таксонами для байоського ярусу.

Обґрунтовано і підтверджено за молюсками вік коханівської і яворівської світ, визначено межі між відкладами байоського і батського ярусів. Доведено відсутність стратиграфічної перерви між батським і келовейським ярусами (коханівською і яворівською світами). В межах байоського ярусу (коханівська світа) виділено шар з Phaladomya solitaria і Astatre cf. orbicularis. Отримано результати щодо відтворення умов осадонакопичення у середньоюрську епоху. Встановлено, що накопичення келовейської товщі відбувалося в прибережних ділянках морського басейну в зоні з активною гідродинамікою; батської товщі в більше глибоководних прибережних ділянках моря з ослабленою гідродинамікою; байоської товщі в прибережних ділянках моря з активною гідродинамікою.

Крім того, завдяки аналізу палеоекологічної інформації, яка була отримана при комплексному дослідженні знайдених нами таксонів, було встановлено, що переважна быльшысть молюсків населяли неглибокий (до 200 м.), нормально-солений морський басейн з м'якими піщано-глинистими грунтами.

Перелік праць, опублікованих за темою дисертації

1. Шайнога І.В. Біостратиграфічна характеристика середньоюрсь-ких відкладів у свердловині Романівська-1 (Передкарпатський прогин) за молюсками // Палеонтол. зб. - 2001. - Вип. 33. - С. 120-123.

2. Гоцанюк Г. І., Лещух Р.Й., Шайнога І.В. Нові дані до геологічної історії Українських Карпат і суміжних територій в юрський період // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. геол. - 2001. - Вип. 15. - С. 32 - 40.

3. Лещух Р.Й., Шайнога І. В. Двостулкові молюски середньоюрських відкладів Зовнішньої зони Передкарпатського прогину // Геол. журн. - К. - 2002. - Вип. 2. - С. 107 -110.

4. Шайнога І.В., Лещух Р.Й. Нові знахідки двостулкових молюсків у юрських відкладах Передкарпатського прогину // Палеонтол. зб. - 2002. - Вип. 34. - С. 47-54.

5. Лещух Р.Й., Шайнога I.В. Розчленування середньоюрських відкладів Передкарпатської нафтогазоносної провінції за молюсками // Теоретичні та практичні аспекти сучасної біостратиграфії фанерозою України. - К., 2003. - С. 123-124.

6. Лещух Р.Й., Шайнога І.В. Палеогеографія Передкарпаття в юрському періоді // Геоморфологія в Україні: новітні напрямки і завдання. - К., 1999. - С. 180-182.

7. Лещух Р.Й., Шайнога І.В. До палеонтологічної характеристики юрських відкладів Передкарпатського прогину // Актуальні проблеми біостратиграфії фанерозою України. - К., 1999. - С. 25-26.

8. Шайнога І.В. Палеоекологічні особливості і умови седиментації юрських відкладів зовнішньої зони Передкарпатського прогину // Біостратиграфічні та палеоекологічні аспекти подійної стратиграфії. - К., 2000. - С. 29-30.

9. Шайнога І.В. Палеонтологічне обґрунтування стратиграфії середньоюрських відкладів Зовнішньої зони Передкарпатського прогину // Геологічна наука та освіта в Україні на межі тисячоліть: стан, проблеми, перспективи. - Львів, 2000. - С. 61-62.

10. Гоцанюк Г.І., Лещух Р.Й., Шайнога І.В. Палеогеографічні особливості нагромадження верхньоюрських відкладів Українських Карпат і прилеглих прогинів // Сучасні проблеми літології. - Львів, 2000. - С. 22-23.

11. Shainoga I. Physical-geographic peculiarities of the Jurassic oil-and gas-bearing deposits sedimenation in External zone of the Precarpathian Foredeep // Проблемы геологии и освоения недр. Материалы V-го междунар. науч. симпозиума им. акад. М.А. Усова. - Томск, 2001. - С. 37-38.

12. Шайнога І.В. Палеонтологічне обгрунтування юрського розрізу південно-західного краю Східно-Європейської платформи і Зовнішньої зони Передкарпатя // Палеонтологічне обгрунтування стратонів фанерозою України - К., 2001. - С. 26-27.

13. Shainoga I., Leshchukh R., Hotsanyuk H. The Ukrainian Carpathians autochton - a new oil and gas exploration object // Nowe metody i technologie naftowej, wiertnictwie, eksploatacji otworowej i gazownictwie. - Krakow, 2001 - Р. 41-45.

14. Шайнога І.В., Лесько Н.О. Стратиграфічне поширення молюсків в середньоюрському розрізі Зовнішньої зони Передкарпаття // Наука про Землю-2001. - Львів, 2001. - С. 51-52.

15. Шайнога І.В. Про вік яворівської світи Зовнішньої зони Передкарпатського прогину // Еволюція органічного світу як підґрунтя для вирішення проблем стратиграфії. - К., 2002. - С. 39-41.

Размещено на Allbest.ru