Топографо-геодезичні роботи при відведенні земельних ділянок

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

1. АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВЧО-НОРМАТИВНОЇ БАЗИ, ЩО РЕГЛАМЕНТУЄ ВСТАНОВЛЕННЯ (ВІДНОВЛЕННЯ) МЕЖ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК В НАТУРІ НА (НА МІСЦЕВОСТІ)

2. АНАЛІЗ РОБІТ ІЗ ВСТАНОВЛЕННЯ (ВІДНОВЛЕННЯ) МЕЖ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК В НАТУРІ НА (НА МІСЦЕВОСТІ)

3. ГЕОДЕЗИЧНІ РОБОТИ ПРИ ВСТАНОВЛЕННЯ (ВІДНОВЛЕННЯ) МЕЖ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК В НАТУРІ НА (НА МІСЦЕВОСТІ)

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ



ВСТУП

Згідно Закону України «Про землеустрій», землеустрій являє собою сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. Стаття 25 Закону визначає види документації із землеустрою: - а) загальнодержавні й регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель; - б) схеми землеустрою і техніко-економічні обгрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень; - в) проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень; - г) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; - ґ) проекти землеустрою щодо формування земель комунальної власності територіальних громад і проекти розмежування земель державної та комунальної власності населених пунктів; - д) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; - е) проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань; - є) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь; - ж) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів; - з) робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, зсувів, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами, покращання сільськогосподарських земель, підвищення родючості грунтів (далі -- робочі проекти землеустрою); - и) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); - і) технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; ї) спеціальні тематичні карти і атласи стану земель та їх використання. Як можна побачити, для складання майже всіх видів документації із землеустрою в той чи іншій мірі необхідне виконання топографо-геодезичних вишукувань. Для виконання робіт із землеустрою необхідна наявність топографічних карт, планів, профілів, на підставі яких визначається існуючий стан земельного фонду, потім шляхом економічних розрахунків встановлюється потреба у складі земель для тих чи інших цілей, після чого на планах та картах здійснюється проектування об'єктів землеустрою. Межі запроектованих об'єктів виносяться на місцевість. У цьому складному процесі землеустрою геодезичні дії виконуються паралельно із землевпорядними.

На сьогоднішній день постає ряд питань та проблем, з якими зустрічається пересічний громадянин в процесі оформлення документації на свою земельну ділянку.

Щоб приватизувати або передати в оренду земельну ділянку необхідно здійснити комплекс робіт. Так, для визначення та відновлення меж земельних ділянок проводиться кадастрова зйомка землі, яка включає, зокрема, і погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами (ст.198 Земельного кодексу України). На жаль, порядок погодження меж землі при проведенні кадастрових зйомок на законодавчому рівні не визначений.

На практиці дуже часто виникають проблемні ситуації, коли сусід відмовляється від підписання акту землекористування та узгодження меж земельної ділянки без будь-яких причин або взагалі місцем його перебування невідоме, що унеможливлює належним чином оформити «земельну документацію». Що ж робити в такому випадку?

!!! Відповідно до ч.1 ст.106 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

При здійсненні межування власник земельної ділянки реалізує своє право. Проте така участь є також обов'язком кожного із сусідніх власників та землекористувачів, адже приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості) забороняється.

Власники та землекористувачі суміжних земельних ділянок повинні жити за правилами добросусідства, тобто зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них, не порушувати законні права один одного (ст.ст. 91, 96, 103 Земельного кодексу України).



1. АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВЧО-НОРМАТИВНОЇ БАЗИ, ЩО РЕГЛАМЕНТУЄ ВСТАНОВЛЕННЯ (ВІДНОВЛЕННЯ) МЕЖ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК В НАТУРІ НА (НА МІСЦЕВОСТІ)

Технічну документацію з землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) розробляється відповідно до Земельного кодексу України, нормативно-технічних документів Держкомзему України, Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), Керівного технічного матеріалу «Інвентаризація земель населених пунктів (наземні методи)» (ГКНТА-03.01-05-93). Роботи виконані відповідно до Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98) та інструкції по експлуатації пристрою.

Найважливішими нормативними актами є закони. Конституція України є основоположним законом України, що лежить в основі земельного права і земельного законодавства. Низка норм безпосередньо присвячена земельним відносинам.

У КонституціЇ України зазначається, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Згідно з цією статтею земельні відносини повинні регулюватися тільки законом. Таким законом в Україні є Земельний кодекс України, який був прийнятий 25 жовтня 2001 року. Його завданням є регулювання земельних відносин з метою забезпечення прав на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання і охорони земель.

Закон України “Про землеустрій ”, визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Землеустрій в Україні базується на таких важливих принципах: дотримання законності; забезпечення науково обґрунтованого розподілу земельних ресурсів між галузями економіки з метою раціонального розміщення продуктивних сил, комплексного економічного і соціального розвитку регіонів, формування сприятливого навколишнього середовища; організації використання та охорони земель із врахуванням конкретних зональних умов, узгодженості екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства, які забезпечують високу економічну і соціальну ефективність виробництва, екологічну збалансованість довкілля та агро ландшафтів; створення умов для реалізації органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами їхніх конституційних прав на землю; забезпечення пріоритету сільськогосподарського землеволодіння і землекористування; забезпечення пріоритету вимог екологічної безпеки, охорони земельних ресурсів і відтворення родючості ґрунтів, продуктивності земель сільськогосподарського призначення, встановлення режиму природоохоронного, оздоровчого та історико-культурного призначення.

У Законі України “Про землеустрій ” статті 25 зазначається, що документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації.

Види документації із землеустрою:

а) загальнодержавні й регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель;

б) схеми землеустрою і техніко-економічні обгрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень;

в) проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень;

г) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

ґ) проекти землеустрою щодо формування земель комунальної власності територіальних громад і проекти розмежування земель державної та комунальної власності населених пунктів;

д) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

е) проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань;

є) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь;

ж) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

з) робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, зсувів, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами, покращання сільськогосподарських земель, підвищення родючості грунтів (далі - робочі проекти землеустрою);

и) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

і) технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку;

ї) спеціальні тематичні карти і атласи стану земель та їх використання.

Законами України та іншими нормативно-правовими актами можуть встановлюватися інші види документації із землеустрою.

Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

Документація із землеустрою формується і зберігається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 29 Закону України “Про землеустрій ” документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов'язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації.

Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником.

Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

Основним документом, що регламентує встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) є Наказ Державного Комітету України із земельних ресурсів «Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками. В свою чергу ця Інструкція визначає механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками. Найважливішими термінами,які використовуються є:

виконавець - юридична або фізична особа, яка отримала ліцензії на проведення робіт із землеустрою;

замовник - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, власник (користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

знищення межових знаків - дії громадян, які призвели до втрати в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, внаслідок чого виникає потреба у проведенні додаткових геодезичних робіт з їх відновлення;

межа земельної ділянки - сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки;

межовий знак - спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру згідно Закону України «Про Державний земельний кадастр»: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України; на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь - у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками. Відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру: а) щодо категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення; б) щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони); на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення. Відомості про економічну оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі затвердженої технічної документації з такої оцінки. Відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь (щодо земель сільськогосподарського призначення), проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь та землекористувань (щодо земель інших категорій). Відомості про обмеження у використанні земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), іншої документації із землеустрою. Відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки. Відомості про межі адміністративно-територіальних одиниць вносяться до Державного земельного кадастру на підставі проектів землеустрою щодо встановлення та зміни меж міністративно-територіальних одиниць. Відомості про розподіл земель між власниками та користувачами вносяться до Державного земельного кадастру відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відомості про бонітування ґрунтів вносяться до Державного земельного кадастру на підставі затвердженої технічної документації з бонітування ґрунтів. Відомості про державний кордон України вносяться до Державного земельного кадастру на підставі документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України, розробленої відповідно до актів (міжнародних договорів) щодо демаркації та делімітації державного кордону України. Органи державної влади (крім Верховної Ради України) та органи місцевого самоврядування у строк не пізніше п'яти робочих днів після прийняття рішень про затвердження документації із землеустрою і технічної документації з оцінки земель, яка згідно з цією статтею є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надають центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів або його територіальному органу відповідно до їх компетенції засвідчені копії вказаних рішень для внесення відповідної інформації до Державного земельного кадастру. Документація із землеустрою і технічна документація з оцінки земель подається до центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів або до його територіального органу відповідно до їх повноважень, визначених цим Законом, разом з електронним документом, що містить результати робіт із землеустрою та оцінки земель.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється у строк, що не перевищує чотирнадцяти робочих днів з дня отримання відповідних документів, якщо цим Законом не встановлено інший строк для здійснення цих дій. Відомості вносяться одночасно до документів Державного земельного кадастру у текстовій та графічній формі. Подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, його територіальних органів для внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється розробником такої документації, якщо інше не встановлено договором на виконання робіт із землеустрою. Інформація про дату реєстрації заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, вхідний номер, стислий зміст заяви, а також інформація про наслідки її розгляду підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Внесені відомості зберігаються у Державному земельному кадастрі постійно.

2. АНАЛІЗ РОБІТ ІЗ ВСТАНОВЛЕННЯ (ВІДНОВЛЕННЯ) МЕЖ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК В НАТУРІ НА (НА МІСЦЕВОСТІ)

Можна виділити основні види робіт, які вионуються при встановлення (відновлення) меж земельних ділянок:

- Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)

- Закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) межовими знаками

- Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)

- Постачання та облік межових знаків

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розроблених та затверджених відповідно до статті 186 Земельного кодексу України:

технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі коли власнику (користувачу) земельної ділянки видано документ, що посвідчує право на земельну ділянку, без виносу меж такої ділянки в натуру (на місцевість) та закріплення їх межовими знаками;

технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, у тому числі при поділі чи об'єднанні земельних ділянок (частини перша та друга статті 56 Закону України "Про землеустрій") або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (частина третя статті 56 Закону України "Про землеустрій") - при передачі земельної ділянки у власність (користування) із земель державної та комунальної власності, а також із земель приватної власності у разі зміни її меж або цільового призначення при поділі чи об'єднанні земельних ділянок перед заповненням бланка державного акта на право власності на земельну ділянку або бланка державного акта на право постійного користування земельною ділянкою. Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками. Підготовчі роботи включають збір та аналіз виконавцем наявних документації із землеустрою, матеріалів інвентаризації земель, планово-картографічних матеріалів, правових підстав надання земельної ділянки у власність (користування), відомостей про наявність спірних питань щодо меж земельної ділянки, переліку обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути, списків координат пунктів державної геодезичної мережі. Топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою виконуються, а результати цих робіт оформлюються відповідно до Законів України "Про землеустрій", "Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність", Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Укргеодезкартографії від 09.04.98 N 56 Виконавці для спрощення створення зйомочної основи, необхідної для виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), можуть отримувати у встановленому законодавством порядку:

відомості про наявні пункти державної геодезичної мережі та геодезичних мереж згущення з Державного картографо-геодезичного фонду у відповідній системі координат;

каталоги координат та викопіювання з чергового кадастрового плану в актуальному стані. Камеральні роботи виконуються для опрацювання даних, отриманих в результаті проведених топографо-геодезичних робіт, робіт із землеустрою та складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

пояснювальну записку, яка містить опис місця розташування земельної ділянки, відомості про власника (користувача) земельної ділянки, відомості про виконавця (виконавців), реквізити відповідних ліцензій, необхідних для виконання робіт, відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, стислий опис виконаних робіт;

технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (додаток 1);

копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи;

копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку;

матеріали польових топографо-геодезичних робіт;

план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки;

перелік обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути;

у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) межовими знаками

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками.

Межовий знак (додаток 3) - конструкція, яка складається з чотирьох деталей:

деталь 1 - металева марка у формі кола діаметром 50 мм та товщиною 1 мм. У центрі марки розміщений отвір для кріплення за допомогою закладного дюбеля (деталь 2) та стержня фіксуючого (деталь 3). За периметром кола угорі розміщений напис "МЕЖОВИЙ ЗНАК", унизу - "Україна". Під отвором нанесений номер межового знака з десяти символів, вище отвору нанесений унікальний ідентифікаційний штрих-код;

деталь 2 - закладний дюбель довжиною 120 мм з верхньою основою у формі кола діаметром 60 мм, виготовлений з особливо витривалого полімеру;

деталь 3 - стержень фіксуючий червоного кольору довжиною 127 мм, виготовлений з особливо витривалого полімеру;

деталь 4 - стовпчик установочний (у розрізі хрестоподібний) висотою 700 мм з верхньою основою діаметром 60 мм, виготовлений з особливо витривалого полімеру.

Межовий знак у скомплектованому вигляді призначений для закріплення меж земельних ділянок на ґрунтовому покриві.

У разі закріплення меж земельних ділянок, які збігаються із шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами, а також на асфальтованій або бетонній поверхні стовпчик установочний (деталь 4) може не використовуватись, а закладний дюбель (деталь 2) в такому випадку встановлюється в отвір у твердій поверхні.

Кожний межовий знак має номер, що не повторюється на всій території України, та складається з десяти символів, з яких:

перші три - арабські цифри;

четвертий - літера українського алфавіту;

останні шість - арабські цифри. Закладка межового знака при закріпленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на ґрунтовій поверхні здійснюється на глибину, що дорівнює довжині стовпчика установочного, таким чином, щоб на поверхні залишалась верхня основа з металевою маркою.

Закладка межового знака при закріпленні меж земельної ділянки, які збігаються із шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами, а також на асфальтованій або бетонній поверхні здійснюється на глибину, що дорівнює довжині закладного дюбеля, таким чином, щоб на поверхні залишалась верхня основа з металевою маркою. земельний межа ділянка геодезичний

Межові знаки встановлюються у поворотних точках меж земельної ділянки, але не рідше ніж через 200 м. Мінімальна відстань між межовими знаками в поворотних точках меж земельної ділянки не повинна бути менше ніж 1 м. Межі земельних ділянок, що виділяються власникам земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості), які будуть використовуватись їх власниками самостійно, закріплюються межовими знаками кожна окремо.

Вказані земельні ділянки, які їх власники або інші особи будуть використовувати єдиним масивом, закріплюються межовими знаками лише по окружній межі єдиного масиву. Встановлення межових знаків здійснюється таким чином, щоб забезпечити можливість їх зберігання і створити якомога менше перешкод для руху пішоходів і транспортних засобів.

У місцях, де встановлення межових знаків може створювати незручності у використанні земель сільськогосподарського призначення, межові знаки закладаються на глибину не менше 0,65 м від поверхні землі (ґрунту). З метою забезпечення схоронності підземних кабельних ліній зв'язку, електромереж, водопроводів, каналізації, газових мереж тощо перед початком виконання робіт із закріплення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) межовими знаками, встановлення яких вимагає проведення земляних робіт на глибині більше ніж 0,3 м, необхідно узгодити можливість їх виконання з відповідними підприємствами, установами, організаціями - власниками (балансоутримувачами) зазначених інженерних мереж. Межові знаки не встановлюються:

- у спільних поворотних точках меж суміжних земельних ділянок, на яких раніше встановлено межові знаки. У такому випадку раніше встановлений межовий знак використовується для опису кожної суміжної земельної ділянки (суміжних земельних ділянок) у складі відповідної документації із землеустрою;

- у місцях, де їх установка неможлива (на водних об'єктах, при забороні проведення земляних робіт). У такому випадку поворотні точки меж земельної ділянки можуть позначатися маркуванням фарбою; - на бажання власника (користувача) - у разі якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо). Місцезнаходження межових знаків підлягає прив'язці до пунктів державної геодезичної мережі. Середньоквадратична похибка місцезнаходження межового знака відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі, геодезичних мереж згущення, міських геодезичних мереж не повинна перевищувати:

у містах Києві, Севастополі, містах - обласних центрах та містах обласного підпорядкування - 0,1 м;

в інших містах та селищах - 0,2 м;

у селах - 0,3 м;

за межами населених пунктів для земельних ділянок площею до 10 га - 0,5 м, а площею 10 га і більше - 2,5 м. Межові знаки можуть додатково прив'язуватися шляхом проведення лінійних промірів до кутів будинків і споруд, центрів люків оглядових колодязів, опор ліній електропередачі й зв'язку. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Повідомлення власників (користувачів) суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом, кур'єрською поштою, телеграмою чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення.

Власники (користувачі) суміжних земельних ділянок, місце проживання або місцезнаходження яких невідоме, повідомляються про час проведення робіт із закріплення межовими знаками поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) через оголошення у пресі за місцезнаходженням земельної ділянки.

- Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання. Межі вкраплених у земельну ділянку інших земельних ділянок встановлюються та закріплюються межовими знаками в тому самому порядку, що і зовнішні межі такої земельної ділянки. Передача межових знаків на зберігання власнику (користувачу) земельної ділянки здійснюється за актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання. Фінансування робіт із встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів юридичних осіб, громадян та інших джерел, не заборонених законом. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними. Власник (користувач) земельної ділянки попереджається та несе відповідальність за знищення межових знаків відповідно до пункту "е" частини першої статті 211 Земельного кодексу України, статті 56 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки встановити неможливо, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

У разі коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема зі встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин. Закріплення відновлених меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) межовими знаками здійснюється відповідно до розділу III цієї Інструкції.

Постачання та облік межових знаків

Організацію постачання та обліку межових знаків забезпечує Держкомзем. Постачальником межових знаків (далі - постачальник) є визначене Держкомземом на конкурсних засадах державне підприємство що належить до сфери його управління. Замовниками межових знаків є виконавці. Передача межових знаків виконавцю здійснюється постачальником протягом п'яти робочих днів з дня отримання відповідної заявки за умови пред'явлення документа, що підтверджує внесення плати за межові знаки. Передача межових знаків між виконавцями не дозволяється. Відомості про постачання та використання межових знаків підлягають обліку. Облік межових знаків здійснюється із зазначенням таких даних:

Про постачання межових знаків:

- номери переданих межових знаків;

- відомості про виконавця, якому передані межові знаки;

- дата передачі межових знаків.

Про використання межового знака:

кадастровий номер земельної ділянки, межі якої закріплено межовими знаками;

номер межового знака; координати межового знака;

опис місцезнаходження межового знака;

дата та номер акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання;

відомості про особу, якій переданий межовий знак на зберігання: прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, найменування юридичної особи.

Про внесені зміни до облікових даних щодо межового знака: суть змін, дата та підстави їх внесення.

Дата внесення облікових даних (змін до облікових даних).

Прізвище та ініціали особи, яка внесла облікові дані (зміни до облікових даних). Виконавець протягом трьох робочих днів з дня підписання акта прийомки-передачі межових знаків на зберігання подає до територіального органу Держкомзему за місцем розташування земельної ділянки копію відповідної документації із землеустрою, на підставі якої встановлені (відновлені) межі земельної ділянки в натурі (на місцевості), для здійснення обліку межових знаків. Територіальний орган Держкомзему протягом п'яти робочих днів з дня надходження документів, передбачених пунктом 5.8 цієї Інструкції, робить відмітку на поданій копії документації із землеустрою про облік межових знаків і забезпечує її зберігання в Державному фонді документації із землеустрою.

У разі виявлення факту втрати або крадіжки межових знаків виконавець зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня виявлення втрати або крадіжки повідомити про це територіальний орган Держкомзему, зазначивши дату втрати (крадіжки), номери втрачених чи вкрадених межових знаків



3. ГЕОДЕЗИЧНІ РОБОТИ ПРИ ВСТАНОВЛЕННЯ (ВІДНОВЛЕННЯ) МЕЖ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК В НАТУРІ НА (НА МІСЦЕВОСТІ)

Загальні положення щодо проведення геодезичних робіт при

Під час здійснення топографо-геодезичних, картографічних робіт повинні забезпечуватися:

1) додержання вимог стандартів та нормативно-технічних документів;

2) впровадження прогресивних технологій і методів організації топографо-геодезичного і картографічного виробництва;

3) розроблення, впровадження та організація програмного, технологічного і технічного забезпечення ефективного використання цифрових карт і геоінформаційних систем;

4) виконання робіт методами і способами, безпечними для життя і здоров'я людей, стану довкілля та об'єктів, що мають історико-культурну цінність;

5) графічне зображення на картах державних кордонів України та меж адміністративно-територіального устрою, а також кордонів іноземних держав та інших політико-адміністративних і географічних елементів;

6) зберігання та облік топографо-геодезичних, картографічних, аерозйомочних і космічних матеріалів;

7) систематичний аналіз державної астрономо-геодезичної основи на території України та відповідності картографічних матеріалів сучасному стану місцевості;

8) виконання топографічних, картографічних, кадастрових зйомок та оновлення карт і планів, зйомок континентального шельфу та водних об'єктів в єдиній системі координат і висот.

Основні положення щодо встановлення меж земельних ділянок

Встановлення меж земельних ділянок в натуру виконується на підставі технічного завдання організацією, що має ліцензію, в строки, що обумовлюються відповідним договором.

Робота по винесенню земельної ділянки в натуру виконується в послідовності:

· встановлення місцеположення межових знаків за допомогою лінійних промірів від місцевих предметів, закріплення меж межовими знаками;

· погодження положення меж земельної ділянки з землекористувачем та суміжними землекористувачами зі складанням відповідного акту;

· виконання геодезичних робіт по згущенню точок знімальної основи та координуванню кутів поворотів меж земельної ділянки;

· здача межових знаків під нагляд за збереженням по акту;

· виконання камеральних робіт.

· Технічна документація з встановлення меж земельної ділянки повинна містити:

· пояснювальну записку;

· заяву замовника;

· технічне завдання з графічним додатком масштабу 1: 500;

· матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки;

· акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки;

· план встановлення та узгодження меж земельної ділянки;

· кадастровий план;

· матеріали геодезичних визначень (схеми планової основи, відомість обробки теодолітного ходу, схема прив'язки кутів поворотів меж);

· копії журналів польових вимірювань;

· абрис обміру земельної ділянки;

· акт здачі межових знаків під нагляд за збереженням;

· кроки межових знаків;

· акт приймання роботи.

Встановлення та погодження меж земельної ділянки - це комплекс робіт, пов'язаних з погодженням місцеположення межі земельної ділянки, закріпленням її межовими знаками, геодезичним визначенням їх просторового місцеположення та юридичним оформленням факту виконання цих робіт.

Встановлення меж виконується під час винесення проектів відведень земельних ділянок в натуру. Роботи по встановленню меж виконуються представником землевпорядного органу за участю представників землекористувача та суміжних землекористувачів на підставі узгодженого та затвердженого проекту землевпорядкування. Встановленню підлягають тільки ті межі, встановлення яких раніше не виконувалось.

Встановлення меж оформлюється відповідним актом. В акті зазначається ким, коли та на підставі чого виконано встановлення та погодження меж земельної ділянки, опис природних та фізичних контурів, по яких проходять межі земельної ділянки, кількість закладених межових знаків. Акт підписується всіма представниками, що брали участь у цій роботі, і головним землевпорядником району. Встановлені межі, якщо вони проходять не по природних або фізичних контурах, закріплюються межовими знаками.

Польові геодезичні роботи

Польові роботи виконуються в два етапи: рекогносцировка, і безпосередньо зйомка.

В результаті першого етапу необхідно відшукати вихідні пункти. Всі точки теодолітного ходу необхідно замалювати, на кожну зробити абрис і не менше 3-х прив'язок до місцевих предметів. Необхідно мати на увазі, що теодолітний хід прокладається для того, щоб з його точок, можна було зняти кути повороту меж земельних ділянок. Точки необхідно закладати таким чином, щоб один кут можна було знати два рази. В залежності від ситуації теодолітний хід може знаходитися на території земельних ділянок або обходити його. При положенні теодолітного ходу необхідно дотримуватися інструкції. Під час виконання рекогносцировки виготовляється абрис земельних ділянок. Він ведеться від руки, але в якійсь мірі повинен бути маштабований і зорієнтований. При рекогносцировці повинен присутній Замовник. До опису меж необхідно підійти дуже серйозно, так як це один із головних елементів. Також на абрисі показуються сусіди. Нумерація кутів повороту меж виконується по часовій стрілці.

Найбільш точним способом координування кутів повороту меж земельних ділянок являється полярний спосіб. Його суть полягає в тому, що від точок теодолітного ходу вимірюються кути до кутів повороту зовнішніх границь і також вимірюються відстані.

Обстеження земельної ділянки включає огляд земельної ділянки або її частини та вивчення наявної правової, технічної та кадастрової документації щодо місця розташування земельної ділянки, її правового статусу, меж та розміру, складу угідь та земельних поліпшень, існуючого функціонального використання, а також визначення оцінюваних прав щодо земельної ділянки.

Математична обробка результатів вимірювань

Обробка результатів вимірювання починається з перевірки польових журналів, абрисів та контролів вимірювань. Після чого, на прикладі автоматизованої системи “Інвент - Град” виконуємо обробку матеріалів на персональному комп'ютері.

Автоматизована система “Інвент - Град” призначена для обробки результатів польових топографо-геодезичних та кадастрових робіт, які виконується при інвентаризації земель.

Графічний інтерфейс цілком відповідає прийнятим стандартам, забезпечує інтуїтивне сприйняття системи і дозволяє швидко засвоїти її основні функції.

Усі компоненти проекту (геодезичне обґрунтування, топографічна зйомка, кадастрові об'єкти, креслення) зібрані у єдиній інтегрованій базі даних. Тому будь-яка інформація проекту легко доступна і може бути змінена.

Формування текстових та графічних документів виконується у середовищі “Інвент - Град” на основі шаблонів доступних для редагування.

Спочатку водяться дані теодолітного ходу. Далі вхід у “Інвент - Град”, обираємо розділ “Обробка геодезичного обґрунтування”, далі - “Врівноваження теодолітних ходів”. Потім обираємо “Ввід даних з клавіатури” та, згідно схеми, вводимо необхідні дані теодолітного ходу. Далі виконуємо розрахунок. Як результат була сформована Відомість обчислення координат точок теодолітного ходу, яка містить обчислені координати ходу.

Після обробки теодолітного ходу виконується обробка лінійно - кутових вимірювань, кутів поворотів земельної ділянки. Як і у попередньому етапі обираємо “Обробка геодезичного обґрунтування”, далі - “Врівноваження теодолітних ходів”, “Ввід даних з клавіатури” F7 - здійснюємо ввід даних - “Розрахунок”. Отримуємо файл - Каталог координат, який містить точки теодолітного ходу, точки кутів поворотів земельної ділянки з зазначеними координатами, а також відносні похибки сторін.

Наступний етап включає формування контуру ділянки. Для цього необхідно увійти в програму та обрати розділ “Описання контурів та угідь”, далі вводимо ім'я об'єкта, окреслюємо контур ділянки та необхідно натиснути “стрілку вниз”. В результаті чого з'явиться контур ділянки, далі обираємо пункт Формування - Створити та вказуємо по черзі точки кутів поворотів землекористування. Далі вводимо код ділянки, вказуємо форму володіння та заповнюємо таблицю - “Редагування атрибутів”, де зазначено ім'я замовника, адреса ділянки, площа, периметр. Далі формується обмінний файл in 4, який містить інформацію: код ділянки, адреса, дані про площу та периметр об'єкта, координати кутів поворотів та значення похибок.

Далі складають звіт, для цього обираємо розділ “Формування звіту та графічних приложеній”, потім “Технічний звіт” та вводимо ім'я об'єкту, обираємо план встановлення меж та код землекористування. В результаті чого з'являється контур ділянки з нумерацією точок кутів поворотів. У таблиці вводимо площу та периметр ділянки, робимо вставку знаку північ - південь, стрілками вказуємо суміжних землекористувачів, вводимо опис меж. Кінцевим етапом є формування кадастрового плану.

У ході виконання геодезичних робіт встановлюються та узгоджуються межі землекористування, а також були отримані координати кутів поворотів меж землекористування, площа, периметр. В результаті формується землевпорядна справа з встановлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі.

Після цього геодезична організація передає землевпорядну справу у трьох примірниках землевпорядній організації. Технічний звіт реєструється у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номеру земельної ділянки.

Кадастровий номер є унікальним на всій території України і має таку ієрархію:

- КОАТУУ - код одиниці адміністративно - територіального устрою України;

- НКЗ - номер кадастрової зони;

- НКК - номер кадастрового кварталу;

- НЗД - номер земельної ділянки.

Даної ієрархії земельній ділянці присвоюється відповідний кадастровий номер.



ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

Проаналізувавши існуючі топографо-геодезичні роботи при відведенні земельних ділянок можна зробити висновок, що цей процес складний.

Також можна виділити, що під час здійснення топографо-геодезичних робіт повинні забезпечуватися:

1. додержання вимог стандартів та нормативно-технічних документів;

2. впровадження прогресивних технологій і методів організації топографо-геодезичного і картографічного виробництва;

3. розроблення, впровадження та організація програмного, технологічного і технічного забезпечення ефективного використання цифрових карт і геоінформаційних систем;

4. виконання робіт методами і способами, безпечними для життя і здоров'я людей, стану довкілля та об'єктів, що мають історико-культурну цінність;

5. зберігання та облік топографо-геодезичних матеріалів;

6. виконання топографічних кадастрових зйомок та оновлення планів, зйомок континентального шельфу та водних об'єктів в єдиній системі координат і висот.

На сьогоднішній день постає ряд питань та проблем, з якими зустрічається пересічний громадянин в процесі оформлення документації на свою земельну ділянку.

Щоб приватизувати або передати в оренду земельну ділянку необхідно здійснити комплекс робіт. Так, для визначення та відновлення меж земельних ділянок проводиться кадастрова зйомка землі, яка включає, зокрема, і погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами (ст.198 Земельного кодексу України). На жаль, порядок погодження меж землі при проведенні кадастрових зйомок на законодавчому рівні не визначений.

На практиці дуже часто виникають проблемні ситуації, коли сусід відмовляється від підписання акту землекористування та узгодження меж земельної ділянки без будь-яких причин або взагалі місцем його перебування невідоме, що унеможливлює належним чином оформити «земельну документацію». Що ж робити в такому випадку?

!!! Відповідно до ч.1 ст.106 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

При здійсненні межування власник земельної ділянки реалізує своє право. Проте така участь є також обов'язком кожного із сусідніх власників та землекористувачів, адже приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості) забороняється.

Власники та землекористувачі суміжних земельних ділянок повинні жити за правилами добросусідства, тобто зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них, не порушувати законні права один одного (ст.ст. 91, 96, 103 Земельного кодексу України).

Відмова в погодженні меж земельної ділянки може перешкодити іншій особі (сусіду) в оформленні прав на неї.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Так, в які компетентні органи звернутись? Хто може допомогти розв'язати конфлікт із сусідом, що не хоче підписати Акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки?

Відповідно до ч.3 ст.158 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства….

Такими органами місцевого самоврядування, до повноважень яких належить вирішення земельних спорів, визначені виконавчі органи сільських, селищних, міських рад (ч.1 ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

У Львові спори щодо погодження меж земельної ділянки в межах міста розглядає Комісія з питань землекористування Львівської міської ради (м.Львів, пл. Ринок, 1, каб. 221).

Особа, зацікавлена у вирішенні земельного спору, може звернутись до такої Комісії із заявою щодо неможливості узгодити межі земельної ділянки в натурі у зв'язку з відсутністю суміжних землекористувачів, ненадання ними згоди на погодження чи з інших причин. За наявністю такого прохання (заяви) та інших необхідних документів цей спір розглядається колегіально Комісією з питань землекористування, а в разі необхідності спільно з іншими комісіями, наприклад із Комісією архітектури, містобудування та охорони історичного середовища.

...