Умови осадконакопичення перехідної зони від північно-західного шельфу до глибоководної западини Чорного моря в пізньоплейстоцен-голоценовий час

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ГЕОЛОГІЧНИХ НАУК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук

УМОВИ ОСАДКОНАКОПИЧЕННЯ ПЕРЕХІДНОЇ ЗОНИ ВІД ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОГО ШЕЛЬФУ ДО ГЛИБОКОВОДНОЇ ЗАПАДИНИ ЧОРНОГО МОРЯ В ПІЗНЬОПЛЕЙСТОЦЕН-ГОЛОЦЕНОВИЙ ЧАС

Какаранза Сергій Дмитрович

04.00.10 - геологія океанів і морів

Київ - 2007

Анотація

Какаранза С.Д. Умови осадконакопичення перехідної зони від північно-західного шельфу до глибоководної западини Чорного моря в пізньоплейстоцен-голоценовий час. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук за спеціальністю 04.00.10 - геологія океанів і морів. - Інститут геологічних наук НАН України, Київ, 2007.

У роботі викладені результати детального вивчення речовинного складу, просторової локалізації і потужностей верхньоплейстоцен-голоценових відкладів шельфу, континентального схилу і прилягаючої глибоководної частини на північному заході Чорного моря з застосуванням сучасних методик.

Виділені літофації новоевксинських, нижньочорноморських і верхньочорноморських відкладів і побудовані схеми відповідних стратиграфічних підрозділів. Речовинний склад осадків, поширення і просторово-часова суперпозиція літофацій, а також розподіл їх потужностей надали достатні можливості для реконструкції обстановок осадконакопичення й історії геологічного розвитку. Побудовано схеми умов осадконакопичення в пізньому плейстоцені і голоцені. Установлено, що накопичення новоевксинських відкладів відбувалося в умовах регресивного басейну. Накопичені раніше на шельфі донні осадки інтенсивно розмивалися і перевідкладалися в глибоководну частину моря, про що свідчать потужні конуса виносу. Трансгресія Чорноморського басейну голоцені оказала значний вплив на умови осадконакопичення.

У формуванні і просторовій локалізації двох геохімічних асоціацій елементів у верхньоплейстоцен-голоценових відкладах установлена ведуча роль біогенного і гідродинамічного факторів.

Ключові слова: Чорне море, шельф, континентальний схил, глибоководна западина, верхній плейстоцен, голоцен, новоевксинський горизонт, чорноморський горизонт, донні відклади, літофації, седиментація.

Аннотация

Какаранза С.Д. Условия осадконакопления переходной зоны от северо-западного шельфа к глубоководной впадине Черного моря в позднеплейстоцен-голоценовое время. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата геологических наук по специальности 04.00.10 - геология океанов и морей. - Институт геологических наук НАН Украины, Киев, 2007.

В работе изложены результаты детального изучения вещественного состава, пространственной локализации и мощностей верхнеплейстоцен-голоценовых отложений шельфа, континентального склона и прилегающей глубоководной части на северо-западе Черного моря с применением современных методик.

Выделены литофации новоэвксинских, нижнечерноморских и верхнечерноморских отложений и построены схемы соответствующих стратиграфических подразделений. Вещественный состав осадков, распространение и пространственно-временная суперпозиция литофаций, а также распределение их мощностей предоставили достаточные возможности для реконструкции обстановок осадконакопления и истории геологического развития. Построены схемы условий осадконакопления в позднем плейстоцене и голоцене. Установлено, что накопление новоэвксинских отложений происходило в условиях регрессивного бассейна. Накопленные ранее на шельфе донные осадки интенсивно размывались и переотлагались в глубоководную часть моря, о чем свидетельствуют мощные конуса выноса. Трансгрессия Черноморского бассейна в голоцене оказала значительное влияние на условия осадконакопления.

В формировании и пространственной локализации двух геохимических ассоциаций элементов в верхнеплейстоцен-голоценовых отложениях установлена ведущая роль биогенного и гидродинамического факторов.

Ключевые слова: Черное море, шельф, континентальный склон, глубоководная впадина, верхний плейстоцен, голоцен, новоэвксинский горизонт, черноморский горизонт, донные отложения, литофации, седиментация.

Annotation

Kakaranza S.D. The Sediments Accumulation Conditions for Transitional Area from North-western Shelf to Deep-Water Cavity in the Black Sea in a Late Pleistocene - Holocene Period. - Manuscript.

The thesis is written to confer the rank of a Ph. Doctor's degree in geological science 04.00.10 - geology of the oceans and seas. - The Institute of Geological Science of National Academy of Science of Ukraine, Kiev, 2007.

The thesis presents the results of detail research according to up-to-date methods of the substantial composition, space localization, and thickness of Late Pleistocene - Holocene of shelf sediments, continental slope and abutting surface to deep-sea segment on the north-west of the Black Sea.

Meantime the research the lithofacies of Neoeuxinian, Lower Chernomorian, Upper Chernomorian sediments are singled out and are shown in corresponding stratigraphic conception schemes. To reconstitute what had been happening to sediments, how and when, we took the composition, the spread of stratum, spatio-temporal superposition of the lithofacies and division of their thickness.

The sediments accumulation conditions for Late Pleistocene and Holocene are displayed in schemes. We defined that the accumulation of Neoeuxinian sediments had taken place in the natural conditions of regressive basin. The previous sediments were eroded intensively and deposited in the deep-water part of the sea afterwards, the fans is a representative of it. In Holocene period the transgression of Black Sea influenced a lot on the sediments accumulation. The transgression was accompanied by regressive phases, sea-level changes, and changes in salinity, movement of the interface Н2S/O2, periods of time during which different range terrigenous material were coming in.

The leading role in formation and space localization of two geochemical associations of elements in Late Pleistocene - Holocene sediments belongs to biogenic and hydrodynamic factors.

Key-words: The Black Sea, shelf, continental slope, deep-water cavity, Late Pleistocene, Holocene, Neoeuxinian horizon, Chernomorian horizon, bottom deposit, lithofacies, sedimentation.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Прогноз і перспективи розробки корисних копалин мають важливе державне значення у зв'язку з розподілом зон економічних інтересів держав Чорноморського регіону. Проблема прогнозування й пошуку нових родовищ корисних копалин у глибоководній зоні Чорного моря й у межах континентального схилу стає все актуальнішою. Великі запаси унікальної органо-мінеральної сировини, яка може бути використана в багатьох галузях - сільському господарстві, будівництві, медицині, в тому числі фармакології й т.п., приналежні саме до континентального схилу й глибоководної частини Західно-Чорноморської западини. Їхнє чимале поширення, формування й еволюція донних відкладів цього району, у яких відзначені корисні копалини, визначає й відповідну увагу до вивчення процесів самого осадконакопичення й геохімічної характеристики осадків.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася в рамках “Регіональних геолого-геофізичних досліджень масштабу 1:500 000 континентального схилу й глибоководної западини Чорного моря в межах аркушів L-36-XXXI (пд.ч.), -XXXII, -XXXIII, -XXXIV (пд.ч.); K-36-I, -II, -III, -IV, -VII”, а також “Підготовки до видання комплекту геологічних карт шельфу, континентального схилу й глибоководної западини Чорного моря масштабу 1:500 000 у межах аркушів L-35-Г, L-36-A, L-36-B, K-36-A (пн. ч.)” (номер держреєстрації В-98-109/12) і “Розробки методичного керівництва з організації і проведення геологічної зйомки шельфу Чорного й Азовського морів масштабу 1:200 000 і 1:500 000” (номер держреєстрації В-03-164/2(М)), проведених Причорноморським державним регіональним геологічним підприємством за замовленням Державної геологічної служби України.

Мета й завдання дослідження. Мета роботи - виявлення сучасних і реконструкції обстановок осадконакопичення в пізньому плейстоцені й голоцені в межах ерозійно-акумулятивної зони шельфу, континентального схилу й прилягаючої глибоководної частини на північному заході Чорного моря.

Для досягнення мети вирішувалися наступні завдання:

Вивчення літологічної і мінералогічної характеристик донних відкладів.

Виділення літофацій та їх просторово-часових співвідношень.

Виділення форм і елементів форм донного рельєфу, як фактору, що впливає на осадконакопичення.

Вивчення геохімічних ознак обстановок осадконакопичення.

Виділення й реконструкція обстановок осадконакопичення.

Об'єкт досліджень - умови осадконакопичення в межах ерозійно-акумулятивної зони шельфу, континентального схилу й прилягаючої глибоководної частини на північному заході Чорного моря в пізньому плейстоцені й голоцені.

Предмет досліджень - донні відклади перехідної зони від шельфу до глибоководної западини північно-західної частини Чорного моря.

Наукова новизна одержаних результатів.

Вперше на основі комплексних геологічних досліджень проведене детальне вивчення речовинного складу, просторової локалізації й потужностей верхньоплейстоцен-голоценових відкладів у зоні переходу від шельфу до глибоководної западини в північно-західній частині Чорного моря, що дозволило реконструювати умови їхнього накопичення.

Вперше для ерозійно-акумулятивної зони континентального схилу й підніжжя північного заходу Чорного моря виділені літофації новоевксинських, нижньочорноморських і верхньочорноморських відкладів, установлена локалізація відповідних стратиграфічних підрозділів, їхня просторово-часова суперпозиція.

Уперше встановлено, що аномально великі потужності нижньо- і верхньочорноморських відкладів приурочені до верхньої частини континентального схилу, що пов'язане з відносно невеликими кутами нахилу й наявністю алевритового компонента, що знижує плинність осадків.

Установлено провідну роль біогенного й гідродинамічного факторів у формуванні й просторовій локалізації двох геохімічних асоціацій елементів у верхньоплейстоцен-голоценових відкладах.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження складу й умов накопичення верхньоплейстоцен-голоценових осадків у межах північно-західної частини шельфу, континентального схилу й глибоководної частини Чорного моря забезпечують геологічну основу детального вивчення екзодинаміки донних відкладів, з метою виявлення й освоєння нових перспективних площ корисних копалин, а також для прийняття оптимальних інженерних рішень при проектуванні об'єктів народногосподарського значення.

Особистий внесок здобувача. Здобувач особисто брав участь у морських польових роботах з відбору проб і опису кернових колонок донних відкладів на борті судна. Всі основні результати й висновки, викладені в даній роботі здобувачем, а також весь графічний матеріал отримано самостійно. У спільних публікаціях авторові належать дані морських експедиційних досліджень, обробка результатів аналітичних досліджень, побудова всіх графічних додатків з використанням сучасних комп'ютерних програм і ГІС-технологій та обґрунтування зроблених на цій основі висновків.

Фактичний матеріал. В основу роботи покладені матеріали, зібрані автором при проведенні регіональних геолого-геофізичних досліджень континентального схилу й глибоководної западини північно-західної частини Чорного моря масштабу 1:500 000 Причорноморським державним регіональним геологічним підприємством з борту НДС “Топаз” в 1986-1990 р. і 1998-2003 р. Для рішення поставлених завдань автор використав результати досліджень 614 станцій донного пробовідбору, з яких - 53 на шельфі, 126 на континентальному схилі, 435 біля підніжжя схилу й глибоководної частини. Також автором використовувалися матеріали робіт по підготовці до видання комплекту геологічних карт шельфу, континентального схилу й глибоководної западини Чорного моря масштабу 1:500 000 у межах аркушів L-35-Г, L-36-A, L-36-B, K-36-A (пн. ч.), у яких він брав участь у ролі відповідального виконавця.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи й результати досліджень опубліковані й доповідалися на XIV і XV Міжнародній школі морської геології (м. Москва, 2001 і 2003), III Міжнародному симпозіумі “Екологічні проблеми Чорного моря” (м. Одеса, 2001), Республіканської науково-практичної конференції “Рекреаційні зони Чорноморського узбережжя, проблеми геоекології й масового медико-оздоровчого використання” (м. Одеса, 2002), II Міжнародної конференції “Геоінформатика: теоретичні й прикладні аспекти” (г. Київ, 2003), Конференції молодих учених із проблем Чорного й Азовського морів “Понт Евксинський III” (м. Севастополь, 2003), Міжнародної конференції “Інтегроване керування природними ресурсами транскордонного басейну Дністра” (м. Кишинів, 2004), III Міжнародної конференції “Екологічна хімія” (м. Кишинів, 2005), II і III Міжнародної конференції “Корисні копалини океану - комплексний підхід до вивчення” (м. Санкт-Петербург, 2004 і 2006), II Міжнародної конференції “Чорноморсько-Середземноморський коридор протягом останніх 30 тисяч років: зміна рівня моря й адаптація людини” (м. Одеса, 2006).

2. Основний зміст роботи

2.1 Історія геологічної вивченності північно-західної частини Чорного Моря

Дослідження геологічної будови Чорноморського басейну почалися з кінця XIX - початку XX сторіччя М.І. Андрусовим, А.Д. Архангельським, М.М. Страховим і ін. У другій половині XX століття наукові дослідження в акваторії Чорного моря здобувають ще більший розмах й різноспрямованість в методах вивчення. У цих роботах брали участь колективи багатьох науково-дослідних інститутів, навчальних закладів і виробничих організацій.

Значний інтерес представляють дослідження Л.А. Невеського, П.В. Федорова, К.М. Шимкуса, Є.М. Ємельянова, Э.С. Трімоніса, які присвячені літології й стратиграфії донних відкладів, як мілководдя, так і глибоководних частин Чорного моря і його історії. Проблемам тектонічної будови, історії геологічного розвитку присвячені роботи М.В. Муратова, Ю.П. Непрочнова, Є.М. Невеського, М.С. Шатського, Ф.А. Щербакова, Ю.Г. Моргунова, П.М. Куприна й ін. Узагальнені результати досліджень проблем історії розвитку й тектонічної будови Чорноморської западини у зв'язку з її нафтогазоносністю викладені в роботах О.В. Чекунова, А.П. Милашина, І.А. Гаркаленко, В.П. Гончарова, С.І. Суботіна, В.Б. Сологуба, Я.П. Маловицького, Д.О. Туголесова, І.Н. Сулімова, І.П. Зелінського, С.А. Мороза, Є.П. Ларченкова та ін.

Вагомий внесок у вивчення геохімічних, літолого-мінералогічних характеристик і речовинного складу донних осадків Чорного моря внесли роботи Є.Ф. Шнюкова, О.Ю. Митропольського, В.П. Усенко, С.П. Ольштинського, І.І. Волкова, М.А. Глаголєвої, О.О. Безбородова, В.Х. Геворк'яна, Б.Ф. Зернецького В.О. Ємельянова та ін.

Багаторічні дослідження Чорного моря, проведені під керівництвом академіка НАН України Є.Ф. Шнюкова, дозволили створити серію монографій “Геологія шельфу УРСР”. Продовженням цих досліджень стало вивчення будови континентального схилу й Чорноморської западини в рейсах НДС “Академік Вернадський” (1988-1992), “Михайло Ломоносов” (1989), “Професор Водяницький” (1994, 2001), “Іхтіандр” (1993), “Київ” (1995-1997), “Топаз” (1986-2006). Причорномор ДРГП і ДГП “Одесморгеологія” проводять регіональні сейсмічні дослідження північно-західного шельфу й континентального схилу з метою виявлення перспективних ділянок покладів вуглеводнів з борта НДС “Іскатєль”, а також буріння картувальних та інженерно-геологічних свердловин з борту НДС “Діорит” (1997-2007).

Різноманітність і багатоплановість завдань геологічного вивчення Чорноморського басейну обумовили складність і різноманіття методик робіт, особливо в шельфовій зоні. Однак при переважному комплексному вивченні окремих районів, отримати цілісну картину, особливо для континентального схилу й глибоководної частини, було важко й матеріали досліджень носили фрагментарний характер. Обмеженість вихідних даних і обсяги проведених робіт, особливо в глибоководній частині, дотепер не дозволяли дати повну, рівномірну літолого-фаціальну характеристику донних відкладів північно-західної частини Чорного моря.

2.2 Фізико-географічна характеристика

Розділ містить загальні відомості про кліматичні умови акваторії, температурний режим поверхневих і придонних вод, їхньої солоності, якій притаманна просторово-часова мінливість, режиму течій.

2.3 Фактичний матеріал і методика морських експедиційних та лабораторних досліджень

У розділі приводиться методика морських, лабораторних досліджень, а також методи математичної й графічної обробки отриманих результатів.

Морські експедиційні роботи. Морські експедиційні дослідження проводилися з борту НДС “Топаз” методами сейсмоакустичного профілювання, донного пробовідбору прямоточною трубкою. Сейсмоакустичні роботи містили в собі дослідно-методичні роботи й безперервне сейсмоакустичне профілювання (НСАП) за допомогою САК-3.

Донний пробовідбір прямоточною трубкою проводився на глибинах моря від 100 до 2200 м. Прямоточна трубка заглиблювалася в ґрунт на глибину до 4,5 м. До глибин моря 1200-1500 м профілі заставлялися з півночі на південь навхрест простягання основної морфоструктури - континентального схилу по мережі 6,4Х3,2 км. Підніжжя континентального схилу й глибоководна западина досліджувалися по мережі 12,8Х6,4 км також з півночі на південь. Деталізація мережі виконувалася у зв'язку зі складною морфологією рельєфу дна й частою зміною літологічних границь в донних відкладах у межах верхньої частини континентального схилу.

Лабораторно-аналітичні дослідження. Склад і розподіл літологічних різноманітностей донних відкладів вивчалися на основі гранулометричного (n=1172) і мінералогічного аналізів (n=31). Мінеральний склад пелітових фракцій вивчався за допомогою електронно-мікроскопічного й рентгено-структурного аналізів (ДРОН-3.0) для визначення співвідношення глинистих мінералів, слюди, карбонатів, польових шпатів і ін. Мінералогія новоутворень (аутигенні мінерали) вивчалися методами оптичної мікроскопії.

Комплексні дослідження, що включають палеофауністичний (І.В. Чаус), діатомовий (О.П. Ольштинська) і палінологічний (М.С. Комар) аналізи, дозволили чітко стратифікувати донні відкладів і виділити в них новоевксинський горизонт, нижньочорноморський і верхньочорноморський підгоризонти верхньочетвертинної системи.

Геохімічні особливості різновікових донних відкладів вивчалися методом рентгено-спектрального аналізу (АРФ-6). У ході досліджень було оброблено й використане 1202 результату рентгено-спектрального аналізу на наступні хімічні елементи - Sr, U, Th, Pb, Rb, Y, Mo, Nb, Zr, Sc, As, з яких: 438 - у новоевксинських відкладах, 426 - у нижньочорноморських відкладах й 338 - у верхньочорноморських відкладах. Всі аналітичні дослідження проводилися в лабораторіях ДРГП “Причорноморгеологія” та ІГН НАН України.

Обробка результатів морських і лабораторних робіт. Отримані результати оброблялися методами математичної обробки. Розраховувалися базові статистичні параметри, такі як середнє, стандартне відхилення, медіанне значення.

У процесі обробки й узагальнення матеріалів використовувалося сучасне програмне забезпечення, призначене для обробки даних і побудови графічних зображень на ПЕВМ. Автором розроблені різні варіанти графічного узагальнення матеріалу, що дозволило побудувати карти новоевксинських, нижньочорноморських й верхнечорноморських донних відкладів з геологічними розрізами, а також структурно-геоморфологічну схему, схеми літофацій і розподілу потужностей. Для побудови автором використовувалися спеціалізовані графічні редактори й ГІС-пакети (ArcView 3.0, реєстраційний номер 636780103448).

Крім базових статистичних параметрів для виділення асоціацій хімічних елементів використовувався метод факторного аналізу (метод головних компонентів), що дозволив виділити ряд груп даних (факторів) кожна з яких відрізняється від іншої за характером розподілу й способом накопичення. Для побудови схем розподілу всієї асоціації, до складу якої можуть входити різні елементи, була застосована методика побудови інтегральних карт. Для визначення основних тенденцій у поширенні хімічних елементів для донних відкладів був застосований метод апроксимації карт розподілу виділених асоціацій за допомогою тренд-поверхонь.

На основі узагальнення існуючих даних і отриманих результатів за допомогою обраних методик автором були зроблені висновки, які наведені в роботі.

2.4 Загальна геологічна будова

У геологічній будові верхньої частини покриву беруть участь четвертинні утворення, які розчленовуються на новоевксинський і чорноморський горизонти (В.Г. Іванов, 1987).

Стратиграфічна характеристика донних відкладів. У розрізі відкладів новоевксинського віку умовно виділені дві пачки - верхня й нижня. Верхня пачка представлена мулами, черепашниками й пісками, Ці утворення встановлені - на шельфі, перегині шельфу й континентального схилу й у верхній частині самого схилу. Нижня пачка новоевксинських відкладів представлена глинами й розвинена повсюди.

Голоценові відклади суцільним чохлом перекривають всі нижчележачі утворення. Представлено голоцен відкладами чорноморського горизонту, який включає два підгоризонти: нижньочорноморський і верхньочорноморський.

Нижньочорноморський підгоризонт залягає у підошві голоценового розрізу. Представлений він в основному сапропелем і сапропелевими мулами, зрідка на брівці шельфу присутні теригенні мули й дрібні черепашники.

Верхньочорноморський підгоризонт перекриває усі нижчележачі утворення. У більшості випадків верхньочорноморьскі відклади залягають на утвореннях нижньочорноморського підгоризонту. Але є ділянки, розташовані на шельфі, на яких верхньочорноморські відклади з розмивом залягають на відкладах новоевксинського горизонту. У складі верхньочорноморського підгоризонту можна виділити кілька стратонів дрібного порядку - мідієві мули й черепашники (з керівною фауною Mytilus galloprovincialis (L.), фазеолінові мули (з керівною фауною Modiolus phaseolinus (Phil.), коколітові мули, теригенні мули.

Структурно-тектонічна характеристика регіону. Порівняльний аналіз сучасного й доголоценового рельєфу дозволяє стверджувати, що в його формуванні брали участь глобальні регіональні, а так само неотектонічні й сучасні геодинамічні процеси. Особливо яскраво ці фактори проявляються в області сучасного континентального схилу Чорного моря. Аналіз потужностей і фацій верхньочетвертинних відкладів свідчить про успадкований характер неотектонічних і сучасних рухів, а також про визначальну роль розломно-блокової структури шельфу, континентального схилу й глибоководної западини в розподілі потужностей і фацій четвертинних відкладів, як по площі, так і за віком.

Геоморфологічна характеристика. Виділяються наступні основні морфогенетичні типи рельєфу (рис.1).

Полого нахилена ерозійно-акумулятивна рівнина зовнішнього шельфу. Середні ухили поверхні від 1-2є. У будові алювіальної рівнини беруть участь піщано-глинисті відклади накладених терас і дельт палео-річкових систем Дунаю й Дністра.

Добре виражені в рельєфі поховані долини, що сформувалися під час останньої новоевксинської регресії. Значну роль у формуванні рельєфу зіграли ерозійні й акумулятивні процеси. У трансгресивну фазу вони постійно згладжували рельєф алювіальної рівнини, про що свідчать потужності морських відкладів. Так потужності сучасних морських відкладів коливаються від 0,1 м на “вододільних” ділянках і до 3-5 м у днищах долин. Всі ці долини виходять до найбільш розвинених каньйонів. Ширина долин коливається від 1-2 км до 5-6 км.

У результаті останньої (голоценової) трансгресії відбулося остаточне формування рельєфу шельфу. Брівка шельфу є границею, що відокремлює шельф від континентального схилу й розташована на глибині 160 м.

Нахилена ерозійно-акумулятивна рівнина континентального схилу. Досліджена частина континентального схилу випробовує різку зміну свого простягання від субмеридіонального на північно-східне, повторюючи, загалом, вигини західного узбережжя Чорноморської западини.

У морфоструктурному відношенні схил є підводним продовженням затопленої в результаті трансгресій алювіальної рівнини, розріз якої складається з корінних порід, які глибоко залягають й перекриті континентальними й морськими осадками. Схил обумовлений моноклінальним заляганням корінних порід, а також континентальних відкладів, які перекриті морськими осадками й становить значення в 2-3°. В будові континентального схилу бере участь великі ерозійні врізи - каньйони. Вони розчленовують всю поверхню схилу від верхньої брівки до його підніжжя.

Слабконахилена денудаційно-акумулятивна рівнина підніжжя континентального схилу. Особливі форми рельєфу пов'язані з акумуляцією зміщених осадків у підніжжя схилу. Це своєрідні вали, бугри випирання, височини, накладені конуса виносу. У накладенні конусів виносу особливу роль зіграли процеси трансгресивно-регресивної циклічності коливань рівня Чорного моря. Сформовані мутними потоками конуса виносу в окремих випадках являють собою грандіозні за розмірами і потужностями осадків утворення.

Найбільш чітке вираження в рельєфі границі підніжжя схилу присвячено до глибин 1500-1700 м, а плавний перехід від підніжжя схилу до глибоководного ложа закінчується на глибинах 2000-2100 м.

Субгоризонтальна слабкогорбиста абісальна акумулятивна рівнина. Складена із конусів виносу найбільш великих палео-річок і підводних пагорбів.

2.5 Літофаціі донних осадків

Новоевксинські відклади. У новоевквінських відкладах можна виділити п'ять літофацій, які у певній послідовності замінюють одна одну від зовнішнього шельфу до глибоководної западини.

Літофація пісків виділяється тільки в північно-західній частині Дністровсько-Дунайського району зовнішнього шельфу. Піски дрібні зі значною кількістю глинистого матеріалу. У гранулометричному складі пісків фіксується великий розкид значень змісту карбонатного черепашкового матеріалу й звичайно незначна домішка алевритового матеріалу. Мінералогічний склад пісків ідентичний складу пісків новоевксинських відкладів на північно-західному шельфі Чорного моря. У складі неелектромагнітної фракції домінує циркон, рутил, дістен. Крім цих мінералів присутні пірит, сіліманіт, апатит, анатаз, карбонат. У складі електромагнітної фракції переважають гранат і ільменіт. Тут також присутні ставроліт, епідот, турмалін, біотит, хроміт, амфібол, пірит окислений, шпінель, піроксен, хлорит, монацит, глауконіт. Вихід важкої фракції в пісках коливається від 0,01 до 0,9%. Потужність піщаних відкладів не перевищує 0,10-0,15 м.

Літофація черепашників поширена в межах усього зовнішнього шельфу на глибинах моря в діапазоні від 73 до 140 м. Черепашники світло-сірі, рідко із зеленуватим відтінком у покрівлі, дрібні, складені цілими раковинами й детритом, кількість якого становить 90-95% обсягу породи. Як домішки присутній пісок (5-10%) алеврит (5-10%) і глинистий матеріал (5-10%). Кількість домішок в окремих випадках збільшується: піску до 30-40%, алевриту до 25%, пеліту до 25%. Потужність черепашників коливається від 0,05 до 0,3 м.

Літофація алеврито-пелітових мулів виділена на глибинах моря від 81 до 162м, заміщаючи черепашники у вузькій смузі перегину континентального шельфу. Мули сірі, дуже пластичні, з домішкою алевриту (до 25%). Детритовий матеріал в мулах присутній у кількості 5-10%, іноді досягає 30%. Фракція <0,001 мулів складена гідрослюдою, хлоритом і кальцитом. Мінерали фракції складають тонкодисперсну масу з неупорядкованим чергуванням шарів. Потужність мулів не перевищує 0,5м (звичайно 0,2-0,3 м) і збільшується в напрямку від перегину шельфу до берега.

Літофація алевритових глин, неширокою переривчастою смугою розповсюджена у верхній частині континентального схилу, містить частину фракції менше 0,1 мм близько 95%, при цьому зміст тонкодисперсійної пелітової фракції - до 60%. Алеврити у вигляді пластів залягають по всій глинистій товщі, їхня потужність коливається від декількох міліметрів до 0,3 м. Потужність розрізу алевритових глин становить 0,1-2,5 м. Мінералогічний склад глин не відрізняється особливою строкатістю, у складі фракції < 0,001 переважає монтморилоніт і гідрослюда в суміші із кварцом, хлоритом і кальцитом.

Літофація глин характеризується послідовними змінами при збільшенні глибини моря. На континентальному схилі до глибини 500-1000 м поширені сірі, темно-сірі, світло-зелені глини. Їх потужність коливається від 0,1 до 2,7 м.

На глибинах моря від 500-1000 до 1500-2000 м у розрізі новоевксинських відкладів зверху залягають світло-сірі, сірі глини потужністю до 1,5-2,0 м, далі йде прошарок темно-сірої, часто чорної гідротроілітової глини потужністю від 0,1 до 0,5 м і більше. Нижче гідротроілітового горизонту йде знову шар сірої, світло-сірої глини потужністю до 1,0 м, у якому гідротроіліт присутній у незначній кількості. Глин містять домішки алевриту до 20%, зустрічається домішка піску до 5-10%.

Глибше 1500-2000 м глинистий розріз новоевксінських відкладів, ускладнюється. Характерним для цього типу розрізу є поява в розрізі шарів гідротроіліта й коричневих, сірувато-коричневих глин, які своїм забарвленням підкреслюють окисне середовище, у якій вони утворилися. Коричневі глини утворять прошарок потужністю від 0,2 до 1,9 м, у яких зберігаються шари світло-сірої, сірої й зеленувато-сірої глини потужністю 1-2 см. Також зустрічаються прошарки дрібнозернистого піску, алевриту у кількості 10-20%.

Широкий розвиток коричневої глини в області каньйону Палео-Дуная і її перешарування з гідротроілітовими різновидами глин свідчить про складну динаміку осадконакопичення в новоевксинський час.

Нижньочорноморські відклади. Літофація сапропелів розвинена на материковому схилі, а також “вистилає” глибоководну частину западини. Колір сапропелю темно-бурий, рідко до чорного, зеленувато-бурий, темно-бурий із зеленуватим відтінком. Рідко сапропелі містять домішки глинистого матеріалу в кількості 15-30%. Як правило, сапропель містить залишки кісток риб, рідше рибної луски, бабок. Рідко в підошві сапропелевого горизонту є вміст дрібного детриту раковин молюсків. Потужність сапропелевого шару змінюється від 0,05 м до 1 м, причому максимальні величини приурочені до верхньої частини схилу.

При мікроскопічному вивченні в сапропелі спостерігається чергування тонких прошарків, що складаються із глинистого матеріалу, і хвилястих, мінливих по потужності прошарків, збагачених буруватою органічною речовиною, яка представлена в основному безструктурними пластівчастими частками - залишками фітопланктону, обривками тканин водоростей, ювенільних стулок пеліціпод, пилки й спор, глобул і кристалів піриту, рідких коколітофорід, уламками рослин, кількість яких зростає на континентальному схилі аж до утворення тонких прошарків. Походження органічної речовини полігенне - за рахунок планктонів, рослинного детриту, бактеріальних залишків і хемогенезу.

Літофація сапропелевих мулів покриває плащем континентальний схил і глибоководні ділянки. Мули сапропелеві містять глинистий матеріал у кількості 20-40% і алевритовий матеріал у кількості від 7 до 34,3%. Пісок у сапропелевих мулах зустрічається рідко і тільки на континентальному схилі в районах каньйонів, його зміст досягає 5,9-17%. Колір сапропелевих мулів бурувато-зелений, зеленувато-сірий, бурувато-сірий. Сапропелеві мули містять рослинні залишки (гілки, стебла, деревину), луску риб, залишки кісток риб і ракоподібних, які зустрічаються в 80-90% проб від загальної кількості вивчених зразків.

Сапропелеві мули тонкошарові, частіше неоднорідні, розвинені на схилі, як правило, у верхній частині схилу. Нижче по схилу й у глибоководній западині відзначені лише однорідні сапропелеві мули. У районі Дунайського каньйону мули текучі, текучопластичні. Знаходження широкої смуги текучих, текучопластичних порід на материковому схилі в районі каньйонів обумовлено потужним надходженням пелітового матеріалу на схил стоком Палео-Дуная.

Мінеральний склад сапропелевих мулів неоднорідний. У межах континентального схилу в складі фракції <0,001 домінують гідрослюда, монтморилоніт, каолініт, хлорит. У вигляді домішок присутній кальцит, кварц. Біля підніжжя схилу на перше місце в мінеральному складі фракції <0,001 виходить кальцит. У помітній кількості ще присутні гідрослюда, хлорид, імовірно, є монтморилоніт. У межах глибоководної частини основу агрегатної маси фракції <0,001 мулів сапропелевих становить кальцит, кварц, у суміші з польовими шпатами, гідрослюдою, хлоритом.

Сапропелеві мули містять прошарки мулу глинистого, прошарки сапропелю, карбонатного матеріалу. Потужність прошарків від перших міліметрів до 1-2 см. Прошарки карбонатного матеріалу в основному розвинені в межах глибоководної частини району, а прошарки органіки - у районах каньйонів. Потужність сапропелевих мулів коливається в широких межах - від 0,5 до 3,1м і більше. Як правило, підвищені потужності приурочені до верхньої частини схилу. У підніжжі схилу й у глибоководних частинах потужність становить 0,2-0,5м.

Верхньочорноморські відклади. У верхньочорноморських відкладах виділені п'ять літофацій, з яких мідієві мули розповсюдженні тільки на зовнішньому шельфі й алеврито-пелітові фазеолінові мули - на зовнішньому шельфі, брівці схилу й на самому схилі.

Літофація мідієвих мулів представлена перешаруванням глинистого мулу з черепашниками переважно мідій і мулистих мідієвих черепашників. У межах материкової мілини й брівці схилу (глибини моря 81-180 м) глинисті мули мають зеленувато-сірий, бурувато-сірий колір, текучі. У половині колонок мули містять домішки сапропелю в підошві або тонкі прошарки сапропелевого мулу. Детритовий матеріал міститься в кількості від 5 до 22 % і в його складі до 95% Mytilus galloprovincialis (L.). Потужність мулів становить 0,15-0,3 м. Вниз по континентальному схилі в мулах і черепашниках спостерігається збідніння видового складу фауністичного комплексу молюсків. Мідієві мули залягають на новоевксинських мулах і черепашниках, а перекриваються верхньочорноморськими фазеоліновими мулами.

Літофація алеврито-пелітових фазеолінових мулів. Фазеолінові мули розвинені на материковій мілині, брівці схилу й на самому схилі на глибинах моря від 73 до 260 м на півночі й північно-західному між палеодолинами річок Дунаю й Дністра. Мули глинисті світло-сірі, у меншому ступені - зеленувато-сірі, сірувато-зелені, текучі, тонкошарові, з домішкою детритового матеріалу.

Зміст детритового матеріалу змінюється в широких межах від 1,1 до 43,0%, піску - у кількості від 1,1 до 12,5%, алевриту - у кількості від 7,4 до 30,0%. Середній вміст пелітового матеріалу становить порядку 60 %. В мулах на схилі зменшується кількість детритового матеріалу й збільшується кількість пелітового матеріалу.

У покрівлі мулів в одиничних випадках зафіксоване “озалізнення” детритового матеріалу. Їхня потужність на схилі становить 0,01-0,15 м., в окремих випадках до 0,8м, а на материковій мілині становить 0,1-0,2 м. Контакт із щодо підстилаючими мідієвими мулами й черепашниками в 75% випадків чіткий, в 25% випадків - поступовий, причому, це характерно для ділянок, що тяжіють до брівки схилу.

Відклади новочорноморського віку в межах континентального схилу й глибоководної западини істотно відрізняються наявністю великої кількості кістяків коколітофорід і органічного вуглецю і тут виділяються наступні літофації.

Літофація коколітових мулів. Коколітові мули практично повсюдно розвинені на континентальному схилі й у глибоководній западині. Коколітові мули сірі, сірувато-зелені. Зміст пелітового матеріалу досягає до 90%. Як домішки в мулах присутній алевритовий матеріал, пісок, дрібний детрит. У західній частині району, і області каньйону Палео-Дуная "верхня" границя коколітових мулів розташовується на глибинах моря 215-450 м. Карбонатні компоненти коколітових мулів складаються в основному із залишків коколітофорід Emiliania huxley.

У межах глибоководної частини фракція <0,001 складена винятково кальцитом, у незначній кількості присутнє інші карбонати й кварц. Агрегатний стан фракції <0,001 тонкодисперсна суміш. У коколітових мулах відзначається присутність діатомових водоростей і органіки.

Літофація алевритових коколітових мулів. Розповсюдження цих мулів приурочене до верхньої частини континентального схилу. Піщаний матеріал в мулах зустрінутий у районах, що прилягають до каньйонів, його вміст звичайно становить 2-5%, але в одиничних випадках він зростає до 7-12%. Вміст алевриту в коколітових мулах на континентальному схилі до глибин моря порядку 1200 м вище, ніж у нижніх частинах схилу й у глибоководних частинах.

У межах верхньої й середньої частин схилу (до глибин моря 1200 м) середній вміст Сорг становить 43-51%, а в нижній частині схилу й глибоководної западини (на глибинах моря від 1200 до 2000 м) середній вміст Сорг підвищується до 72-76%. Потужність коколітових мулів коливається від 0,05 до 2,4 м. У цілому на схилі потужність коколітових мулів вища, ніж у глибоководній частині.

У межах континентального схилу і його підніжжя в мінеральному складі фракції <0,001 переважає кальцит, але в помітній кількості присутня глиниста складова - гідрослюда, монтморилоніт, хлорит. У вигляді домішок тут установлені каолініт, кварц. Присутній пірит. У межах глибоководної частини фракція <0,001 мулів коколітових складена винятково кальцитом, у незначній кількості присутні інші карбонати й кварц. Агрегатний стан фракції <0,001 мулів коколітових - тонкодисперсна суміш.

Літофація пелітових мулів. У верхній частині верхньочорноморського підгоризонту разом з коколітовими мулами в глибоководній частині розвинені світло-сірі, зеленувато-сірі глинисті мули, для яких повсюдно характерна відсутність фауни молюсків, але зустрінуті остракоди, з більшим різноманітним видовим складом в порівнянні з коколітовими мулами. Мули за складом пелітові, іноді містять домішки алевритового матеріалу 5-30%. Піщаний матеріал зустрічається в мулах рідко, його вміст не перевищує 5-10%.

У мінералогічному складі фракція <0,001 мулів складена кальцитом. У нижній частині схилу до зазначених мінералів додаються монтморилоніт, гідрослюда й хлорит. Мінеральний агрегат фракції <0,001 являє собою тонкодисперсну неупорядковану суміш.

У розподілу літофацій верхньоплейстоцен-голоценових відкладів перехідної зони від північно-західного шельфу до глибоководної западини Чорного моря відмічаються різні їхні варіації по латералі й вертикалі, які значною мірою визначаються морфоструктурою розглянутого району (рис.2). Склад відкладів, поширення й просторово-часова суперпозиція літофацій, а також розподіл потужностей осадків відображують мінливість умов седиментації й надають достатні можливості для реконструкції обстановок осадконакопичення й історії геологічного розвитку.

2.6 Геохімічні особливості донних осадків

Вивчення геохімічних характеристик дозволило виділити асоціації хімічних елементів у різновікових донних відкладах.

Новоевксинські відклади. Статистична обробка результатів (n=438) рентгено-спектрального аналізу хімічних елементів (Sr, U, Th, Pb, Rb, Y, Mo, Nb, Zr, Sc, As) новоевксінських відкладів призвела до виділення двох асоціацій хімічних елементів: першої - Mo, U; і другої - Zr, Pb, Nb, Rb, Th, Y. Побудова схем поширення асоціацій дозволило виявити розходження в областях їхнього накопичення.

Новоевксинські осадки в порівнянні з голоценовими містять менше Мо, As, U тобто найбільш рухливих елементів і їхнє поширення носить локальний характер. Райони розподілу другої асоціації приурочені до конусів виносу.

Нижньочорноморські відклади. Величина вибірки становила 426 проб. Особливо показові середні значення елементів, які обчислені за різними літологічними різновидами донних осадків. Основна частина елементів концентрується в сапропелевих відкладах. Підвищений зміст у черепашнику спостерігається тільки для стронцію. Факторний аналіз привів до виділення двох асоціацій хімічних елементів: першої - As, Sc, Mo, U; і другий - Zr, Nb, Rb, Th, Y.

На схемі поширення показано, що включає в себе As, Sc, Mo, U накопичується в західній частині досліджуваної території. При цьому найбільші концентрації елементів, що входять у цю асоціацію, спостерігаються в підніжжя схилу в районах конусів виносу Дунайського й Дністровського каньйонів. Елементи другої асоціації (Zr, Rb, Th, Nb, Y) з погляду геохімічної класифікації належать до групи слабкорухомих та інертних елементів (О.Ю. Митропольський, 1982). Накопичується вона переважно на схилі. Найбільші концентрації елементів цієї асоціації спостерігаються в районі каньйонів Дунаю, Дністра.

Верхньочорноморські відклади. Величина вибірки становила 338 проб. Виділено дві асоціації хімічних елементів: перша - As, Sc, Mo, U; і друга - Zr, Nb, Rb, Th, Pb, Y. Побудова схем поширення асоціацій дозволило виявити розходження в областях їхнього накопичення. Характерною рисою є те, що асоціація, яка включає в себе As, Sc, Mo, U зберігається й у верхньочорноморських відкладах. Однак найбільші концентрації елементів, що входять у цю асоціацію, спостерігаються у підніжжі схилу і в глибоководних районах (райони розвитку коколітових мулів).

При розгляді розподілу урану в поверхневих осадках необхідно відзначити його чітку кореляцію з органічною речовиною. Передбачається, що виведення урану з води в осадки здійснюється винятково за рахунок сорбції на органічній речовині. Спостерігається кореляція змісту миш'яку із Сорг. Накопичення миш'яку тут також відбувається за рахунок хімічних процесів у морській воді й осадження його з тонкопелітовими частками суспензії. Підвищений вміст молібдену в глибоководній частині пояснюється як гідрогеннним накопиченням молібдену, так і відсутністю впливу дії розбавлення теригенним матеріалом.

Області максимальних значень накопичення елементів другої асоціації (Zr, Nb, Rb, Th, Pb, Y) приурочені до шельфової частини й континентального схилу. У напрямку до глибоководної частини моря концентрації розглянутих елементів різко падають.

2.7 Умови осадконакопичення в пізньоплейстоцен-голоценовий час

Новоевксинський час. Приблизно 30 000 років тому в результаті глобального похолодання й наступу льодовиків у чорноморській області утворився останній в її геологічній історії регресивний замкнутий басейн - новоевксинський з мінімальним рівнем на абсолютній позначці (-87)-(-88) м і існував тут досить тривалий час, про що свідчать потужні піщані прибережні відклади даного басейну на цих позначках. На шельфі досить чітко виділяються наступні фаціальні обстановки: неритова прибережного мілководдя представлена піщаними відкладами, а також авандельтова й неритова зовнішнього шельфу, які представлені дрібнозернистими пісками й черепашниками. Накопичені раніше на шельфі донні осадки інтенсивно розмивалися й перевідкладалися в глибоководну частину моря. У річкових долинах і на берегових схилах з падінням рівня моря різко підсилилися процеси ерозії й денудації.

На континентальний схилі виділяються фації верхньої, середньої й нижньої частин, а також фація долин глибоководних каньйонів, які представлені алеврито-пелітовими мулами, алевритовими глинами, глинами. У верхній частині відбувається гравітаційне переміщення матеріалу з високих гіпсометричних рівнів на більше низькі та сповзання, а також дія турбідітних потоків. Фації підніжжя схилу представлені конусами виносу, накладеними один на одного. Для абісальної рівнини характерними є процеси нефелоседиментації (рис.3).

Вивчення діатомових водоростей у новоевксинських відкладах дозволило зробити висновок, що осадконакопичення відбувалося в умовах прісноводно-солонуватоводного басейну. Про це говорить широкий розвиток виду Stephanodiscus. Однак у ряді колонок домінують морські види Thalassiosira, Cyclotella, Actinocyclus і ін. Розповсюдження морських діатомових водоростей приурочено до відкладів схилу, у западині домінують види прісноводно-солонуватоводного комплексу. Наведені дані говорять про те, що осадконакопичення в новоевксинський час проходило в умовах ритмічної зміни солоності води, а також періодичних коливань рівня басейну. Такий складний хід осадконакопичення підтверджується й літологічною будовою новоевксинської товщі. Так, нижня пачка новоевксинських глин містить відносно часті прошарки гідротроіліта й коричневих глин, що свідчить про зміну закисних і окисних умов осадконакопичення. Гідротроілітові відклади фіксують періоди сірководневого зараження.

Древньочорноморський час. Приблизно 10,5-10 тис. років тому в результаті евстатичної трансгресії Світового океану почався приток солоних середземноморських вод у Чорноморський басейн, який викликав інтенсивний винос живильних солей із глибинних шарів, де вони накопичувалися в попередню стадію, до зони фотосинтезу, що підтверджується наявністю в підошві сапропелю прошарків морських коколітофорід, які вказують на швидке засолення поверхневих вод. Тому сапропель почав накопичуватися раптово й по різкій границі перекрив нижчележачі новоевксинські мули й глини (Сорокін В.М., 1984).

Результати вивчення спорово-пилкових комплексів свідчать про збільшення в післяльодовиковий час температур і вологості повітря. У результаті збільшився сток органічних живильних речовин і різко зросла продуктивність фітопланктону, що у свою чергу привело до підвищеного поховання планктоногенної органічної речовини в осадках. Щільна стратифікація води, яка швидко утворилася в басейні внаслідок великої різниці в солоності поверхневих і глибинних шарів, створила застійні умови, а виділення сірководню в наддонну воду через інтенсивний розклад органічної речовини в осадках призвело до сірководневого зараження вод.

Відзначенні незначні сліди або повна відсутність сапропелевих відкладів на шельфі вказує на обстановки донної ерозії. Максимальні потужності спостерігаються на всьому схилі й приурочені до зон каньйонів, а також до конусів виносу. Мінімальні потужності приурочені до підводних пагорбів і височин. У глибоководній частині також відзначається збільшення потужностей, що пояснюється діяльністю турбідітних потоків і нефелоседиментацією.

Новочорноморський час. Вслід за утворенням сапропелевих осадків наступає період прогресуючої інгресії вод та імміграції фауни зі Середземноморського басейну від 3 тис. років тому до сучасних умов. У цей час відбувається зниження границі розподілу Н2S/O2. На шельфі й схилі формуються осадки з еврігалинним фауністичним комплексом - мідієві й фазеолінові відклади. Останні відкладались в морському басейні, солонуватоводна фауна в них не зустрінута.

Припускається, що 2,5 тис. років тому була фанагорійська регресія, після якої почалася заключна стадія чорноморської трансгресії (П.В.Федоров, 1978). Створилися умови для розвитку стійких планктонних співтовариств - коколітофорід. У цей період відбулося утворення маркіруючого шару коколітів. В цілому цей шар на схилі й глибоководній частині однорідний і складний цілком коколітовими мулами. Найбільші потужності спостерігаються на схилі в районах каньйонів, що пов'язане із гравітаційним переміщенням і діяльністю турбідітних потоків.

Комплекс діатомових водоростей у коколітових мулах порівняно багатий у видовому й бідний у кількісному відношенні. В цілому домінують морські форми - планктонні, помітні бентосні. У той же час слід зазначити присутність солонуватоводних видів діатомових водоростей Stephanodiscus, які зустрічаються як одиночні особини. У басейні, за рахунок великого припливу річкових вод, зустрічаються ділянки опріснених акваторій, так само як сьогоднішній північно-західний шельф. У глибоководній частині йде накопичення пелітових мулів під дією нефелоседиментаційних процесів. Можна зробити припущення, що ці мули є продуктом останньої фази триваючої чорноморської трансгресії.

осадконакопичення шельф літофація

Висновки

Аналіз літологічних, мінералогічних, геохімічних характеристик донних відкладів новоевксинського й голоценового віку, які формувалися в різних умовах, дозволив зробити наступні висновки:

1. Літофації верхньоплейстоцен-голоценових відкладів характеризуються наступними видами просторово-часових співвідношень.

На шельфі новоевксинські піски й черепашники перекриваються верхньочорноморськими мідієвими мулами й алеврито-пелітовими фазеоліновими мулами. У верхній частині схилу новоевксинські алевритові глини й алеврито-пелітові мули перекриваються верхньочорноморськими алеврито-пелітовими фазеоліновими мулами й коколітовими мулами. У нижній частині й підніжжі схилу новоевксинські глини й алевритові глини перекриваються нижньочорноморськими сапропелевими мулами, сапропелями й верхньочорноморськими коколітовими мулами. У глибоководній частині новоевксинські глини перекриваються нижньочорноморськими сапропелями, і верхньочорноморськими пелітовими мулами.

2. Домінуючими факторами осадконакопичення з кінця новоевксинського часу були перенос осадового матеріалу з шельфу до континентального схилу, дія турбідітних потоків на схилі й підніжжі і вертикальна біологічна зональність, а також нефелоседиметація.

3. Накопичення верхньо- і нижньочорноморських відкладів значної потужності у верхній частині континентального схилу обумовлено відносно невеликими кутами нахилу й наявністю алевритового компонента, який знижує плинність осадків.

4. У пізньоплейстоцен-голоценовий час у донних відкладах перехідної зони сформувалися, з незначними змінами, дві геохімічні асоціації. Формування першої (As, Sc, Mo, U) пов'язане з осадженням їхніх розчинених форм із морської води в результаті зміни фізико-хімічних характеристик чорноморського басейну на початку давньочорноморського часу, а також за рахунок сорбції їх органічною речовиною. Друга асоціація (Zr, Nb, Rb, Th, Pb, Y) пов'язана з теригенним виносом на континентальний схил, або в його верхню частину погано розчинних або нерозчинних з'єднань.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

Статті у фахових виданнях:

Какаранза С.Д., Нікулін В.В. Розповсюдження молібдену в донних відкладах континентального схилу і глибоководної западини північно-західної частини Чорного моря // Вісник ОНУ. - 2002. - Т. 7. - Вип. 4. - С. 102-107. (Особистий внесок - визначення характеру розподілу молібдену у донних відкладах, 90%)

Какаранза С.Д., Кадурин С.В., Волков В.А. Эколого-геологическое состояние донных осадков в прибрежной зоне Дунай-Днестровского взморья // Екологія довкілля та безпека життєдіяльності. - 2002. - №2. - С. 49-53. (Особистий внесок - вивчення екологічного стану донних осадків від Дунаю до Дністра, 70%)

Чепижко А.В., Кадурин С.В., Какаранза С.Д. Некоторые особенности распределения химических элементов в донных отложениях северо-западного шельфа Черного моря // Екологія довкілля та безпека життєдіяльності. - 2002. - №2. - С. 54-61. (Особистий внесок - вивчення літолого-стратиграфічних характеристик донних відкладів північно-західного шельфу Чорного моря 30%)

...