Стан та проблеми геолого-геофізичної вивченості Південного регіону україни з позицій сейсмостратиграфії

Систематичне наукове вивчення півдня України має давню історію і налічує понад 100 років. На різних етапах геологічну будову регіону досліджували такі вчені, як С. П. Паллас, М. О. Головкінський, М. І. Андрусов, Н. Ф. Синцов, К. К. Фохт, О. Д. Архангельський, К.І. Маков, Г. О. Личагін, М. В. Муратов, Д. В. Соколов, А. С. Моісеєв, І. О. Брод, М. С. Бурштар, Ю. В. Казанцев Г.Х. Дікенштейн, О.В. Чекунов, В.Б. Соллогуб та ін. Також значний внесок належить кримським геологам та геофізикам А. Н. Амірову, М. К. Ківшику, М. Є. Герасимову, В. І. Меркулову, А. І. Котляру, В.М. Апарєєву, В.А. Гордієвічу, Г.П. Курило, Л. Г. Плахотному, В. В. Юдину, Г. К. Бондарчуку та ін.

За час вивчення було отримано та узагальнено інформацію про літолого-стратиграфічний склад, тектонічну будову, нафтогазоносність та петрофізичні характеристики осадового чохла, яку представлено в численних монографіях, наукових статтях і науково-виробничих звітах. Аналіз літературних та фондових джерел засвідчив, що практично всі узагальнення літолого-стратиграфічних та сейсмостратиграфічних характеристик структуровано за хронологічними одиницями, що є незручним при проведенні сейсмостратиграфічних досліджень і може призвести до виникнення помилок.

На теперішній час відоме лише одне узагальнення даних з розподілом за сейсмостратиграфічними одиницями (Герасимов М.Є., 1986р.), яке має велике наукове і практичне значення. Однак, у цій роботі літологічний склад одиниць наведено у тезисному вигляді; із петрофізичних характеристик узагальнено лише дані про швидкості пружних хвиль та коефіцієнти відбиття, а хвильові картини детально не описані. Тому актуальним є створення геолого-геофізичної та сейсмостратиграфічної моделей структурно-літологічних поверхів, в яких було б узагальнено максимальну кількість петрофізичної та сейсмостратиграфічної інформації.

При виділенні тектонічних порушень широко використовуються критерії, що опираються на прямі та непрямі ознаки (розриви та зміщення горизонтів, наявність хвиль-завад та ін.), які дають змогу однозначно класифікувати їх в регіонах з відносно простою геологічною будовою. На територіях зі складною геологічною будовою важливим є визначення кінематики порушень на базі чітких сейсмостратиграфічних критеріїв, розроблення яких є актуальним завданням.

Аналіз структурних побудов на різних стратиграфічних рівнях Північнокримського прогину свідчить про те, що всі вони здійснені без врахування його рифтогенної будови. У зв'язку з цим використання сучасних уявлень щодо актуалістичної геодинаміки для вивчення особливостей геологічної будови є важливим етапом регіонального визначення перспектив нафтогазоносності.

Геолого-геофізична та сейсмостратиграфічна моделі південного регіону України

У основу розроблених нами моделей покладено запропоновані Герасимовим М. Є. у 1986 та 1991 р.р. сейсмостратиграфічні принципи розчленування розрізу на структурно-літологічні поверхи (СЛП) та квазисинхронні седиментаційні комплекси (КССК), що дає змогу ефективно використовувати їх під час сейсмостратиграфічної інтерпретації.

На першому етапі складання моделей було детально проаналізовано та узагальнено дані про літологічний склад осадового чохла Південного регіону України з розподілом за сейсмостратиграфічними одиницями. При створенні геолого-геофізичної моделі, окрім даних про літологічний склад, було використано інформацію про петрофізичні властивості порід осадового чохла. За літературними та фондовими джерелами вивчено та узагальнено дані про інтервальні швидкості розповсюдження пружних хвиль, щільність, пористість, магнітну сприйнятливість та позірні опори, що дало можливість науково обґрунтувати стратиграфічні рівні основних горизонтів відбиття, розділити петрощільнісні комплекси, оцінити значення петрофізичних характеристик та встановити взаємозв'язок між ними.

У результаті досліджень встановлено, що величини щільності порід залежать від їх літолого-мінералогічного складу. Найвищу середню щільність мають седименти, які складаються з доломітів і вапняків (від 2640 до 2700 кг/м³) та ефузивні і вулканогенні утворення (від 2500 до 2750 кг/м³). Головні щільнісні границі приурочено: у Західному Причорномор'ї - до покрівлі та підошви СЛП XI-T і IX-CK (надмірна щільність (G_над) =100кг/м³), підошви СЛП VIII-T (G_над.=100 кг/м³ ) та покрівлі СЛП VI-Т (G_над. = 200 кг/м³); у Каркінітсько-Північнокримському прогині - до покрівлі СЛП VI-Т (G_над. = 200 кг/м³) та покрівлі палеоценових відкладів СЛП III-К (G_над. = 150 кг/м³); у Індоло-Кубанському прогині - до підошви верхньої крейди і верхнього еоцену СЛП III-КТ (G_над. = 200 кг/м³).

Значення інтервальних швидкостей змінюються у широкому діапазоні (від 1800 до 6000 м/с). Найбільшими швидкостями характеризуються поверхи, складені переважно щільними породами та утвореннями (СЛП XI-T, IX-CK, VIII-T, VI-T, V-KT, IV-BT, III-K, V-TK, IV-Т, III-ТК). У покрівлях та підошвах СЛП фіксуються опорні сейсмічні границі (V _інт .= 600 - 1000м/с), які мають регіональне розповсюдження. Основні горизонти відбиття приурочені до підошв СЛП XI-T, X-KT, IX-CK, VIII-T, VI-T, V-KT, I-KT (Західне Причорномор'я), CЛП IV-ВТ, III-K, II-T (Каркінітсько-Північнокримський прогин), СЛП III-ТК, II-T, I-ТК (Індоло-Кубанський прогин).

Повна пористість залежить від віку та глибини залягання порід. Найбільш пористими є пісковики та вапняки неогену (відкрита пористість - до 30-55%), які залягають на глибинах від 0 до 1,3 км. Найменшою пористістю володіють глибокозалягаючі (понад 3500 м) відклади венд-силуру Західного Причорномор'я та юри Рівнинного Криму (2-10%).

Осадовий чохол є практично немагнітним (0-50 х10 -⁵од. СI ). Підвищеними значеннями характеризуються ефузивні та вулканогенні утворення (до 2500 х 10^-5 од. СI). Максимальними значеннями позірних опорів характеризуються формаційні одиниці карбонатного складу (50-100 Омм), сланці і хемогенні відклади (100-400 Омм), а мінімальними - глинисті фації (1-20 Омм).

У основу сейсмостратиграфічної моделі покладено результати авторських досліджень, які виконано вперше у межах Південного регіону України - всеоб'ємний і детальний аналіз хвильових картин, зафіксованих у межах СЛП та КССК. При проведенні цього аналізу використовувались часові розрізи МСГТ, отримані КГФЕ “Кримгеофізика” та оброблені в системі PROMAX (Halliburton), а також матеріали “Вестерн Джеофізікс”. Всього було проаналізовано 384 розрізи МСГТ та матеріали 88 свердловин глибокого буріння.

У результаті досліджень вперше вивчено та узагальнено дані про: фаціальний склад і геометричні форми сейсмостратиграфічних одиниць; типи границь, що обмежують одиниці різних рівнів; типи рисунка сейсмічного запису; якісні і кількісні параметри сейсмічних відбиттів (ступінь простежування, амплітуди, частоти). Уточнено стратиграфічну прив'язку горизонтів відбиття, які є граничними для структурно-літологічних поверхів.

У результаті аналізу моделі нами встановлено типові для регіону закономірності у розподілі характеристик. У покрівлях та підошвах СЛП зафіксовано неузгоджені границі різних типів, до яких приурочені середньо - та високоінтенсивні горизонти відбиття. Горизонти відбиття, які є граничними для складових сейсмостратиграфічних поверхів (квазисинхронні седиментаційні комплекси і сейсмопачки), менш інтенсивні та витримані по площі, особливо ті, що обмежують комплекси з близьким фаціальним складом. На рисунок сейсмічного запису насамперед впливає літолого-мінералогічний склад відкладів, а не їх вік і глибина залягання. Хвильові картини, зафіксовані у межах різновікових тектонічних елементів однієї природи, близькі за своїми характеристиками. Для сейсмостратиграфічних одиниць, які утворилися на етапах дивергенції, характерна просторово-геометрична форма заповнення з клиноподібним скороченням товщини на бортах, а для одиниць періоду стабілізації - покривно-облягаюча форма. Сейсмостратиграфічні одиниці, що утворились на конвергентних етапах, характеризуються складними хвильовими картинами та мінливістю параметрів відбиттів. В межах усіх сейсмостратиграфічних одиниць зонам тектонічних порушень відповідає горбистий або хаотичний рисунок сейсмічного запису. Проте, однієї цієї сейсмостратиграфічної ознаки для виділення тектонічних порушень недостатньо. Тому в дисертаційній роботі окремо розроблено сейсмостратиграфічні критерії визначення типів тектонічних порушень.

Сейсмостратиграфічні критерії визначення типів тектонічних порушень

У основу розроблення критеріїв нами покладено відому в структурній геології класифікацію тектонічних порушень (Ярошевський В., 1981р.), яка опирається на структурно-морфологічні та структурно-кінематичні параметри.

Сейсмостратиграфічні критерії визначено у результаті порівняння часових розрізів за профілями МСГТ, які перетинають порушення різних типів (скиди і підкиди, насуви, гравігенно-тектонічні зриви), з геологічними моделями цих типів порушень.

До критеріїв виділення скидових дислокацій всіх типів нами віднесене: зміщення осей синфазності та флексуроподібних вигинів через розрив в бік скинутого крила; від'ємна кривина границь в скинутому крилі та відсутність антиклінального перегину в піднесеному; затухання розриву угору за розрізом; виположування площини скидача з глибиною; для конседиментаційних - різке збільшення часової товщини сейсмостратиграфічних одиниць і збільшення кількості горизонтів відбиття у опущених крилах та клиноподібне зменшення і “випадання” окремих одиниць та сейсмічних горизонтів - у піднесеному; для постседиментаційних - однакова часова товщина сейсмостратиграфічних одиниць у обох крилах; для поверствових скидів - послідовне припинення простеження відбиттів вище площини зриву, лінійновитягнута зона інтерференційного запису, погіршення простеження відбиттів нижче порушення.

До критеріїв виділення підкидів та насувів нами віднесене: для січних підкидів - переривання відбиттів та зміна додатної кривини границь на від'ємну, наявність у піднесеному крилі асиметричних антиклінальних складок та складної хвильової картини, від'ємна кривина границь у скинутому крилі, нахил площини розриву у бік піднесеного крила і виположування його з глибиною; для поверствових підкидів - наявність лінійновитягнутої зони інтерференційного запису, розриви і антиклінальні перегини горизонтів вище та незмінна хвильова картина нижче розриву; для насувів - наявність січної та поверствової складових, виположування площини розриву у бік кореня насуву, складна хвильова картина в головних частинах алохтонів і відносно проста у панцирі покриву та автохтоні, рефракція в зоні розриву, наявність тилових складок.

До критеріїв виділення гравігенно-тектонічних зривів нами віднесене: зміну кривини границь, наявність інтерференційного запису та зміна рисунка сейсмічного запису у зоні порушення з незмінного у незаторкнутих товщах на горбистий або хаотичний; різке виположування площини розриву на рівні детачменту; антиклінальні складки у головних частинах зсувних пластин.

При вивченні тектонічних порушень інверсійного типу необхідно виділяти ділянки субповерствових і січних розривів, визначати форми і асиметрію структур, які контролюють ці розриви, аналізувати рисунки сейсмічного запису і поведінку товщини відкладів у різних крилах.

Розроблені критерії використовувались нами у процесі вивчення особливостей геологічної будови відкладів крейдового віку Північнокримського прогину, виділенні бортових палеоскидів, блоків рифту.

Особливості геологічної будови північнокримського рифтогенного прогину

Усі рифтогенні прогини світу обмежені бортовими палеоскидами лістричної кінематики, і в їх межах виділяються центральний грабен та бортові блоки (А. Ф. Грачев, 1977р.), а у складі осадових відкладів - дорифтові, синрифтові та пострифтові комплекси.

У результаті проведених досліджень нами встановлено деякі закономірності геологічної будови Північнокримського рифтогенного прогину.

Північною границею рифту є Причорноморський палеоскид. Він характеризується як конседиментаційний скид, в зоні якого відбулося насування в кайнозойський час. Амплітуда скиду на рівні відкладів нижньої крейди складає понад 2000 м, а підкидо-насуву на рівні палеогену близько 200-250 м (площа Голицина). У східному секторі амплітуда скиду значно менша (до 350 м), а насування на північ - мінімальне.

Південною границею рифту є Південнобортовий інверсійний палеоскид. На часових розрізах він виділяється як палеоскид північного падіння амплітудою 1500-2000 м на рівні нижньої крейди та як підкидо-насув амплітудою 200-300 м на рівні підошви палеоцену. Бортові палеоскиди на окремих ділянках успадкували площини більш давніх тектонічних розривів. На користь цього свідчать результати аналізу часових (МСГТ) та глибинних (КМЗХ) розрізів, які нами наведено в дисертаційній роботі.

Як південний бортовий блок за відкладами нижньої крейди слід розглядати північні та центральні частини Центральнокримського та Іллічівського піднять, а як північний борт - південну частину Південноукраїнської монокліналі. Про це свідчать відносно великі товщини відкладів нижньої крейди (СЛП IV-ВТ (600-1200 м та 200-250 м відповідно)), а також близькість хвильових картин, що зафіксовано на часових розрізах МСГТ, які відроблено в їх межах.

Палеоскидами рифт розбитий на низку блоків. За даними сейсморозвідки найбільшими товщинами СЛП IV-ВТ (понад 3000 м) характеризуються грабеноподібні блоки центрального грабену, які обмежені скидами зустрічного падіння (Серебрянський, Михайлівський, Тарханкутський, Північнотарханкутський, Сиваський, Каркінітсько-Сиваський та Східносиваський). Горстоподібні блоки - Каркінітський і Глібівський - характеризуються відносно скороченими товщинами СЛП IV-ВТ (600-1000 м) і обмежені палеоскидами з протилежнопадаючими площинами зміщувачів. Інші блоки є тетичними. Виділяються шість антитетичних блоків - Голицинський, Тендрівський, Шмідтівський, Тетянівський, Рилеєвський та Октябрський, а також шість гомотетичних - Красногвардійський, Південнобортовий, Приосьовий, Південношмідтівський, Південноголицинський та Слов'янський.

Найбільші за площею гомотетичні блоки розташовані у зоні зчленування рифту з Північноазовським прогином і Середньоазовським підняттям. До 2002 р. геологічна будова цієї території була дискусійною, доки КГФЕ “Кримгеофізика” не було проведено регіональні роботи МСГТ і переінтерпретацію геолого-геофізичної інформації. Встановлено, що бортові палеоскиди змикаються в районі свердловин Східно-Джанкойських 1, 2, утворюючи східну центрикліналь осьової частини рифтогену. Далі на схід простежуються менш значні скиди північного та південного борту.

Бортові блоки мають східчасту будову і характеризуються скороченням товщини СЛП IV- ВТ у напрямку від центрального грабену. У результаті досліджень встановлено існування скидів північного борту у Приазов'ї та виявлено зону розвитку антиклінальних перегинів у відкладах нижньої крейди, як наслідок прояву інверсійних підкидо-насувів з якими на даній території пов'язані певні перспективи пошуків вуглеводнів.

Визначені особливості геологічної будови рифту знайшли своє відображення на структурних картах сейсмічних горизонтів IVб₂(К₁під.), IVа(К₁покр.), IIIа(Р₁під.) масштабу 1:500000 при побудові яких нами використовувались матеріали ДАТ “Чорноморнафтогаз” (Мельничук П.М., 2005р.), ТЦ ДГП “Укргеофізика” (Стовба С.М., 2003р.) та КГФЕ “Кримгеофізика”.

За сейсмостратиграфічними даними упевнено виділяються комплекси відкладів, які утворилися на різних етапах рифтогенезу. В дорифтовому комплексі встановлені середньоюрські (СЛП VI-T) та неоком-аптські відклади (КССК IVб₁ - б₂), які представлені відповідно шельфовими та континентально-мілководними фаціями. Комплекс відкладів синрифтового етапу (КССК IVа - б₁) представлений морськими фаціями заповнення. За межами рифту ці відклади мають значно менші товщини, або відсутні взагалі. Вище по розрізу виділяються перехідний і синеклізний комплекси. До перехідного комплексу відносяться фації мілководного шельфу сеноман-сантонського віку (КССК ІІІв-г). За межами рифту ці відклади мають незначну товщину або відсутні взагалі. Субплатформні карбонатні відклади кампан-маастрихту складають синеклізний комплекс верхньої крейди (КССК ІІІа-в), який суцільно перекриває рифт і його борти.

Дорифтовий, синрифтовий і проміжний комплекс несуть на собі, в основному, сліди розтягнення. Основними тектонічними елементами є блоки, обмежені палеоскидами. Синеклізний комплекс несе на собі сліди як плікативних, так і диз'юнктивних дислокацій.

Крім осадових порід, на часових розрізах МСГТ упевнено виділяються масиви ефузивних утворень.

Перспективи нафтогазоносності відкладів крейдового віку та напрямки геофізичних робіт

У результаті аналізу геолого-геофізичної інформації, структурних карт та літературних джерел нами вперше розроблено сейсмостратиграфічну класифікацію нафтогазоперспективних структур (НГПС) у відкладах крейдового віку, де наведено характерні хвильові картини та структурні карти-схеми горизонтів відбиття, приурочених до їх покрівель.

Згідно цієї класифікації серед НГПС антиклінального типу найбільш поширені брахіантиклінальні структури облягання масивів палеовулканів, малоамплітудні та лінійновитягнуті складки стиснення, структурні носи, у межах яких зафіксовано зони підвищеної тріщинуватості вапняків, а серед НГПС неантиклінального типу - прискидові, припідкидові, піднасувні, літологічно-екрановані, пастки у корі вивітрювання ефузивних утворень палеовулканів.

У дорифтовому комплексі у межах центрального грабену перспективи пошуків ВВ пов'язано з прискидовими, припідкидовими та піднасувними пастками, а у межах бортових блоків - з літологічно-екранованими малоамплітудними складками стиснення та пастками, які пов'язані з розвитком палеорусел. Породи-колектори представлені пісковиками, алевролітами та гравелітами базальної пачки неокомського віку. Як флюїдоупори слід розглядати аргіліти пачки А-21 та пачки А-20.

У довулканогенній частині синрифтового етапу пошуковий інтерес представляють пісковики і алевроліти пачки А-20, перекриті глинисто-аргілітовою товщею. Найбільш поширеними типами пасток є прискидові, припідкидові та піднасувні.

У відкладах вулканогенної фази синрифтового етапу породи-колектори розповсюджені на різних стратиграфічних рівнях. Колектори середнього альбу представлені туфами, туфітами, вулканоміктовими пісковиками та тріщинуватими лавами андезитового складу. Флюїдоупорами є аргіліти верхнього альбу, а основним типом пасток - тектонічно-екранований. Породи-колектори верхнього альбу представлені вулканоміктовими пісковиками, туфами, туфітами та туфопісковиками, які залягають на трьох рівнях. Перший рівень - низи верхнього альбу (базальні верстви пачки А-18), покришками яких є аргіліти і глини пачки А-18, а основний тип пасток - тектонічно-екранований. Другий рівень - середня частина пачки А-18, перекрита аргілітами та глинами. Найбільш перспективними є тектонічно-екрановані блоки. Третій рівень - верхня частина верхньоальбських відкладів (пачка А-17), перекрита товщею аргілітів та мергелів; головний тип пасток - антиклінальний (структури облягання палеовулканів) або літологічно-екранований (налягання теригенно-вулканогенних відкладів на ефузивні утворення). Вулканогенні та вулканогенно-кластичні породи та тріщинуваті органогенно-детритові вапняки слід розглядати як колектори сеноманського віку. Покришками слугують вапнисті аргіліти та мергелі. Основний тип пасток - антиклінальні складки облягання палеовулканів, літологічно-екрановані у зонах налягання на масиви палеовулканів, лінійновитягнуті складки та зони підвищеної тріщинуватості вапняків.

У відкладах перехідного та синеклізного етапів колектори представлені тріщинуватими мергелями та вапняками, які перекриті щільними мергелями. Основний тип пасток цього рівня - антиклінальні складки облягання палеовулканів, лінійновитягнуті вздовж тектонічних зон антиклінальні структури та структурні носи.

У результаті проведених досліджень нами встановлено основні закономірності розміщення нафтогазоперспективних структур по території рифту. Структури тектонічно-екранованого типу у відкладах дорифтового та довулканогенної фази синрифтового етапів розвинуті переважно в межах антитетичних та горстоподібних блоків (Каркінітський, Глібівський, Голицинський, Тендрівський, Рилеєвський, Октябрський, Шмідтівський, Тетянівський), а також в Каркінітсько-Сиваському і Тарханкутському грабенах та Південноголицинському гомотетичному блоках. Певний інтерес викликають зони розвитку руслових фацій неокому (Красногвардійський, Слов'янський блоки). НГПС у відкладах вулканогенної фази синрифтового етапу є головними об'єктами пошуків у грабеноподібних та гомотетичних блоках (Серебрянський, Сиваський, Михайлівський, Тарханкутський, Південнобортовий, Північнотарханкутський, Південношмідтівський, Приосьовий), а також в Тетянівському антитетичному блоці.

Антиклінальні лінійновитягнуті НГПС і структурні носи, в межах яких розвинуті зони підвищеної тріщинуватості, припідкидові та піднасувні пастки у відкладах перехідного та синеклізного етапів розвинуті у блоках, які обмежені тектонічними порушеннями, ремобілізованих просуванями на етапах стиснення - Глібівський, Голицинський, Шмідтівський, Рилеєвський, Приосьовий, Октябрський, Південнобортовий, Південношмідтівський, Каркінітський.

У межах південного та північного бортів рифту розвинуті переважно НГПС неантиклінального типу. Найбільш перспективними стосовно пошуків ВВ слід вважати пастки південного борту, які пов'язані з розвитком руслових фацій палеорічок і зонами скорочення товщини нижньокрейдових відкладів. Основні перспективи північного борту пов'язані з літологічно-екранованими пастками зон виклинювань відкладів крейдового віку.

Також у межах обох бортів розвинуті малоамплітудні складки стиснення, які виникли в результаті ремобілізації рухів в зонах тектонічних порушень в докрейдовому комплексі та просувань по субпошарових розривах на різних стратиграфічних рівнях.

Проблему пошуків НГПС і визначення їх нафтогазоносності нами рекомендовано вирішити за допомогою комплексних сейсморозвідувальних та електророзвідувальних (ЗСБ, КМТЗ) досліджень, повторної інтерпретації даних МСГТ та ГДС.

У межах суходільної частини на першому етапі рекомендується провести комплексні роботи МСГТ та ЗСБ у зоні Південнобортового палеоскиду (Західно-Октябрська, Октябрська, Клепінінська, Родніковська, Сусанінська, Красноярська, Знам'янська площі), у межах Глібівської, Кіровської, Задорненської (Глібівський блок), Матвіївської (Тетянівський блок), Борисівської (Каркінітський блок) площ, а також сейсмічні дослідження за методикою вивчення “перехідних зон” суходіл-море, оскільки частина структур розташована в акваторіях озера Донузлав та Каркінітської затоки. У межах Тетянівської та Сусанінської площ необхідно провести повторну комплексну інтерпретацію матеріалів МСГТ та ГДС з метою створення їх геолого-геофізичних моделей.

На другому етапі пропонується провести детальні сейсмічні дослідження МСГТ у межах Орловської, Костянтинівської та Північно-Джанкойської площ (Сиваський блок).

Для вирішення проблеми пошуків НГПС у межах північного борту рифту рекомендується проведення комплексних регіональних досліджень (МСГТ та КМТЗ), а на південному борту - пошукових досліджень (МСГТ та ЗСБ).

У межах морської частини рифту, на першому етапі пропонується проведення регіональних досліджень МСГТ (Мельничук П.М., 2005р.). Це дасть змогу вивчити геологічну будову зон Південнобортового і Причорноморського палеоскидів та приосьової частини рифту і слугуватиме основою для подальших пошуково-детальних досліджень. Окрім регіональних досліджень рекомендується проведення пошукових сейсмічних робіт МСГТ у прибережних частинах Михайлівського та Глібівського блоків, де виявлено низку структур за методикою робіт у “перехідних зонах” суходіл-море, оскільки вони мають продовження на суходолі Тарханкутського півострова.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі науково обґрунтовано сейсмостратиграфічні критерії вивчення глибинної будови нафтогазоперспективних літодинамічних комплексів крейдового віку Північнокримського рифтогенного прогину і прилеглих територій, рівні розвитку порід-колекторів та нафтогазоперспективних товщ, типи нафтогазоносних структур (НГПС) і їх розповсюдження по площі рифту та розроблено конкретні пропозиції щодо проведення геофізичних робіт.

Найважливіші наукові та практичні результати дисертаційної роботи такі:

- вперше запропоновано і обґрунтовано нові геолого-геофізична і сейсмостратиграфічна моделі осадового чохла Південного регіону України, які базуються на узагальненні геолого-геофізичної інформації про відомі структурно-літологічні поверхи та їх відображення в рисунку запису хвильового поля.

- встановлено закономірності в розподілі та взаємозв'язках між петрофізичними та сейсмостратиграфічними характеристиками, які притаманні Південному регіону України. Науково обґрунтовано стратиграфічні рівні горизонтів відбиття, які є границями для структурно- літологічних поверхів;

- вперше визначено сейсмостратиграфічні критерії, за якими на часових розрізах МСГТ виділяються тектонічні порушення різного типу;

- вперше розроблено сейсмостратиграфічну класифікацію нафтогазоперспективних структур у відкладах крейдового віку Північнокримського прогину та визначено просторовий розподіл найбільш поширених типів і різновидів пасток;

- уточнено геологічну будову східної центрикліналі прогину та прилеглих територій. Вперше в межах усього Північнокримського рифту побудовано структурні карти горизонтів відбиття IIIа(Р₁під.), IVа(К₁покр.), IVб₂ (К₁під.), на яких знайшли відображення елементи, типові для рифтогенних прогинів - бортові палеоскиди, центральний грабен, блоки різної тетичності, масиви палеовулканів;

- встановлено, що дорифтовий, синрифтовий і проміжний літодинамічні комплекси несуть на собі, в основному, сліди розтягнення, а синеклізний - сліди як розтягнення, так і стиснення, що суттєво вплинуло на розподіл нафтогазоперспективних структур у розрізі та по площі прогину;

- визначено основні принципи розміщення порід-колекторів, флюїдонепроникних товщ та нафтогазоперспективних структур по площі їх розповсюдження;

- визначено першочергові напрямки геофізичних робіт з метою уточнення геологічної будови Північнокримського рифтогенного прогину, пошуків нафтогазоперспективних структур та нарощування ресурсної бази вуглеводнів.

Впровадження результатів проведених досліджень забезпечить підвищення рівня інформативності сейсмостратиграфічної інтерпретації, що, у свою чергу, сприятиме ефективності геолого-геофізичних досліджень на нафту та газ у Південному регіоні України.

ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Бондаренко В.Г., Скорик А.М., Кольцов С.В. Органогенні побудови у верхньокрейдових відкладах Рівнинного Криму // Геологія і геохімія горючих копалин. - 2002. - №6 (Особистий внесок - 50%. Стратиграфічна інтерпретація сейсморозвідувальних матеріалів, структурні побудови).