Обвально-осипні процеси розвинуті в Середній Наддністрянщині на схилах річкової долини Дністра в сс. Бурсук, Кіт, Нижні Климауци, Рашків і в Середньому Припрутті на півночі від с. Костешть. Обвали малих обсягів (перші тисячі м³) формуються рідко і локально, головним чином, на ділянках схилів підмиву рікою і на стрімких бортах глибоких (до 25м і більше) ярів. Осипи формуються переважно в сарматських та, місцями, у верхньокрейдових вапняках внаслідок їхнього інтенсивного вивітрювання і дезинтеграцї.

Розвиток обвально-осипних процесів і явищ характеризується порівняно обмеженим вузьким-лінійним і локальним поширенням, приуроченістю до відслонених уступів крейдо-неогенових вапняків і мергелів у річкових долинах північного сходу і північного заходу Молдавії; малими обсягами обвалів та осипів, помірною активністю і тісним зв'язком з інтенсивністю фізичного вивітрювання, річкової ерозії й яроутворення; в останні десятиліття відзначається тенденція стабілізації та загасання цих процесів, обумовлена формуванням уламково-щебнисто-суглинистих ґрунтів і розширенням площ штучної деревно-чагарникової рослинності.

Процеси і явища, обумовлені діяльністю комплексу природних факторів (2.4). Серед сучасних ЕГП, викликаних впливом комплексу природнокліматичних факторів, повсюдно поширене вивітрювання, однак його інтенсивність і морфологічна виразність наслідків, істотно неоднакові в різних частинах регіону. Інтенсивність розвитку комплексу елементарних процесів, що активно змінюють склад і властивості карбонатних, піщано-глинистих і суглинних порід, багато в чому пов'язана з кліматичними факторами: величинами, амплітудами і режимом температур і сумами опадів, а також з характером дренування території. В умовах помірного клімату фізичні процеси руйнування виявляються не настільки різко і протікають разом з хімічними, біохімічними і хіміко-біологічними.

Основним фактором фізичного вивітрювання неогенових, глинистих порід Молдавії є періодичне зволоження-висушування, супроводжуване процесами набрякання-усадки (В.А. Осиюк, 1986; О.П. Богдевич, 1992). У механізмі руйнування нижньосарматських і верхньокрейдових вапняків і мергелів визначальну роль грає розклинююча дія льоду, а також об'ємно-градієнтні напруги, що виникають при замерзанні і нагріванні. Так, морозостійкість водонасичених вапняків у 1,5-2 рази нижче сухих, причому істотний вплив на неї мають пористість і заповнення пор водою.

Потужність сучасної кори вивітрювання змінюється від 1-2м у заплавах рік до 20-30м - на вододілах, причому в північних районах вона формується по розкритій місцями ерозійним врізам похованої олігоцен-раннєміоценовій корі вивітрювання (потужністю до 20м), а в південних - переважно по відкритій средньо-пізньопліоценовій корі вивітрювання (потужністю 1-10м, із продуктами перевідкладеними в континентальні утворення).

Своєрідність елювію схилів полягає в накладенні на елювіоутворення процесів змиву, що розмиваючи породи дисперсної, місцями, і верхніх горизонтів уламкової зони, редукують профіль сучасної кори вивітрювання. Другою особливістю є синхронний розвиток процесів вивітрювання й зсувоутворення, що приводить до формування елювію по зсувних нагромадженнях і істотної деформованості профілю кори вивітрювання. Глини часто розсічені вертикальними тріщинами шириною до 5-7см, що виникли через циклічні набрякання й усадки, промерзань і відтавань. Тріщини вивітрювання значної довжини нерідко розвиваються по тріщинах і ослаблених зонах тектонічного і зсувного генезису. Хімічне вивітрювання найбільш інтенсивно протікає в породах середнього і верхнього сармата-меотиса, що оголюються в північних і центральних районах, і менш інтенсивно в породах верхнього сармата, перекритих могутньою (до 25-30м) покривною товщею лесових утворень, - у південних районах цієї території. Загалом, глинисті породи з більш міцними контактами між структурними елементами вивітрюються з меншою інтенсивністю. Так, показники щільності мають менші величини в мілкообломній зоні (III) і в зоні тонкого подрібнення (IY), а також великі зміни від менш до більш вивітрених різниць. Для фізичних властивостей характерне збільшення ступеня неоднорідності в цьому напрямку. Показники вільного набрякання і вологості набрякання характеризуються збільшенням середніх значень і ступеня неоднорідності вверх по розрізу, що пов'язано з великим впливом на поверхні зволоження-висушування і промерзання-відтавання. Значення показників опору пенетрації й опору зрушенню ґрунту природного додавання після одноразового набрякання й одноразової усадки з наступним набряканням - зменшується. У вивітрюваних різновидів глин відзначається збільшення рангу розмочення і зменшення значень міцності параметрів. В гранулометричному складі відзначається зниження коефіцієнта агрегованості, що пов'язано з руйнуванням пилуватих мікроагрегатів у ході вивітрювання. Продукти геохімічного перетворення неогенових глин визначаються їхнім вихідним складом, а основними супровідними гіпергенез процесами є окислювання, карбонатизація, засолення і нагромадження гіпсу.

Істотної активізації процесів вивітрювання, що виявляється в збільшенні потужності верхніх підзон тонкого подрібнення і мілкоуламкової, а також ступеня зміни показників властивостей, що складають ці породи, сприяє інтенсивне сільськогосподарське використання території, супроводжуване регулярною агротехнічною обробкою ґрунтів і приповерхніх порід (включаючи оранку на різну глибину, внесення мінеральних і органічних добрив, штучне зрошення або осушення).

Вивітрювання звичайно супроводжується процесами ґрунтоутворення (гумусо-накопичення, оглинення, засолення, розсолення й осолодення, рідше вилуговування й опідзолення), характер, спрямованість і активність яких змінюються в конкретних природних умовах і при техногенному впливі; що досить важливо для інтенсифікації агровиробництва і їх необхідно враховувати при розробці заходів агротехнічного захисту цінних сільгоспугідь і земель. Гумусонакопичення є ведучим грунтоутворюючим процесом і повсюдно значною мірою визначається техногенними факторами. Вилуговування(лесіваж) виявляється переважно в північних і центральних районах, причому місцями нерідко супроводжується процесами оглинення. Опідзолення розвивається в межах лісостепових районів Північномолдавського плато, Кодринської і Придністровської височин. Солончаковий процес виявляється в заплавах рр. Пруту, Ялпуха, Реута, Когилника і їхніх припливів у місцях, де засолені ґрунтові води залягають неглибоко від поверхні. Солонцевий процес і осолодення розвиваються в умовах поступового розсолення грунтоутворюючих порід і поширені в межах північних районів Молдавії. Оглинення (або сиалітизація) виявляється в утворенні вторинних глинистих мінералів і починається вже при первинному ґрунтоутворенні. В умовах зрошування через зміну режиму зволоження-осушення відбувається інтенсифікація оглинювання. Так, у Нижній Подністрянщині за 30 років зрошення чорноземів на терасах вміст колоїдів у гідрологічно активному шарі ґрунту збільшився на 18-22%. При більш тривалому зрошенні оглинювання може переходити в слитизацію (В.С. Унгуряну й ін., 1986). Оглинення розвивається у ґрунтах при затрудненому доступі кисню і пов'язано з відновленням ряду мінеральних з'єднань в анаеробних умовах; поширено в північних районах, рідше центральних, переважно в днищах річкових долин і балок.

Розвиток інженерно-геологічних процесів в умовах інтенсивного господарського використання території (2.5). Активна інженерно-господарська діяльність визначеного характеру й інтенсивності в конкретних інженерно-геологічних умовах цієї території часто призводить до порушень або водного балансу, або напруженно-деформованого стану масивів порід і, як наслідок, до розвитку ІГП, нерідко через помилки при її проектуванні та здійсненні.

Внаслідок інтенсифікації агровиробництва на схилових землях відзначається активізація змиву, яро- і зсувоутворення. Так, за період 1965-1980р. площа змитих ґрунтів збільшилася в північних районах на 1,5%, у центральних - на 3,8%, а в південних - на 5,8%. Розроблені прийоми захисту ґрунтів на індустріальних посівах кукурудзи в 2-3 рази знижують активність змиву, але цілком не припиняють. Протягом 1972-1982рр. з 12 тис. га схилових земель, освоєних шляхом терасування, зсувами зруйновано більш 8%. Оранка значних площ і збереження їх у розпушеному стані створює умови для інфільтрації дощових і талих вод, які виклинюючись в присхилових зонах, сприяють зниженню міцності і в'язкості піщано-глинистих порід та зсувоутворенню. Широке освоєння схилів південних районів у 50-60-х роках призвело до різкої активізації зсувоутворення, однак застосування протиерозійних та рекультиваційних заходів у 70-80-х роках дозволило істотно загальмувати його розвиток і повернути сільському господарству багато тисяч гектар родючих земель.

При зрошенні поверхонь високих пліоценових і ранньочетвертинних терас відзначається розвиток підтоплення в межах зрошуваних масивів, осідань у лесових товщах у зонах магістральних каналів і станцій перекачування, а також зсувів на схилах, що прилягають по контуру масиву зрошення.

Активна розробка кар'єрів і нехтування заходами зміцнення їхніх бортів часто призводить до формування зсувів через порушення напружено-деформованого стану масивів порід при підрізуваннях і навантаженнях. Активність розвитку зсувних деформацій тісно пов'язана з режимом розкриття кар'єру, підрізуванням його бортів. Прикладами служать зсуви в кар'єрах "Північний", "Прункул", "Пурчеловський", "Південний" та інших. При дорожньому будівництві в умовах пересіченого рельєфу і мало щільних піщано-глинистих утворень зсуви часто формуються в укосах виїмок і насипів, а також на схилах, де розміщується земполотно. Прикладами є численні ділянки на автодорогах Кишинів - Белць, Кишинів - Джурджулешти, Кишинів - Болград, Полтава - Леушень і ін. Передбачені захисні інженерні споруди часто були не ефективні.

При створенні штучних водойм і зрошенні схилів активізуються процеси змиву, переробки берегів, акумуляції опадів і замулення ставків і водоймищ, заболочування заплав і засолення ґрунтів. Близько 1500га слабко- і средньозасолених земель є в заплаві Пруту на польдерах, що вимагає особливої уваги до якості зрошувальної води і заходам профілактичного дренажу на зрошуваних територіях. Використання слаболугових бікарбонатних або слабомінералізованих вод для зрошення викликає підлуговування ґрунтів.

Території міст Кишинів, Белць, Тираспіль, Бендери й інших є ареалами найбільш концентрованого впливу різноманітних техногенних факторів на геологічне середовище. Реакція середовища, що відповідає тому або іншому впливові, виявляється у вигляді активізації ЕГП і виникнення ІГП. Так, в межах Кишинева розвивається більш 60 зсувів, що приурочені до давньозсувних схилів балок Гусєвій, Гульбочихи, Дурлештської, Великої і Малої Малини. Активізації зсувоутворення відзначалися в 1967, 1969, 1971, 1973, 1978, 1982, 1992 роках. Активно розвивалися процеси змиву й яроутворення, пов'язані з інтенсивними зливами в теплі періоди окремих років. Найбільш характерним і поширеним ІГП, що охоплює мікрорайони Ришканівка, Ботаніка, Буюкань, є підтоплення. Існуючі тенденції підтоплення й яроутворення корелюють з активізаціями зсувів. Широке застосування ефективних протизсувних заходів дозволило стабілізувати окремі потенційно-нестійкі території, однак прогресуючий розвиток підтоплення вододільних ділянок і розвантаження вод у схилові піщано-глинисті відклади, що викликають зниження їхньої міцності та в'язкості, зберігають можливість активізації зсувів і небезпечних наслідків для будинків і споруд.

Розвиток ІГП, як правило, має локальний характер, тобто проходить у зоні впливу конкретного інженерно-господарського об'єкта або успадковано у формі активізації типових, але тимчасово стабілізованих ЕГП, або - виникнення процесів, що раніше не розвивалися на цій території в існуючих на сучасному етапі умовах, або зниження активності при застосуванні заходів ІЗ. Інтенсивність і режим розвитку ІГП у конкретних інженерно-геологічних умовах зони впливу того або іншого інженерно-господарського об'єкта тісно пов'язані з режимом його експлуатації й інтенсивністю техногенного впливу на геологічне середовище.

Парагенезис екзогенних геологічних процесів і спеціалізоване інженерно-геологічне районування території Молдови (2.6). Тип екзогеодинамічного стану визначається сукупністю й активністю ЕГП та ІГП у їхньому парагенезисі і безперервному розвитку в просторі і в часі відповідно до природних умов, що змінюються, і техногенними факторами. Сумісне нахождіння і взаємозумовленість процесів та явищ пов'язані з особливостями рельєфу і геологічної будови території, а їхня активність обумовлена інтенсивністю та режимом впливу зовнішніх факторів, перш за все зволоження, тому для цілей комплексного інженерного захисту їх доцільно розглядати в складі парагенетичних комплексів. Останні, як правило, неоднорідні за структурою; в них виділяються території, що екстенсивно розвиваються з найбільшим відсотком ураженості - фоновий процес і процес з найбільшим ступенем інтенсивності - ведучий. При відсутності невиразності або значній одноманітності фонового процесу парагенетичні комплекси розрізняються набором всіх інших процесів, розвинутих в однотипних умовах. Більшість ЕГП та ІГП характеризуються дискретним або вузьколінійним поширенням і при загальній оцінці екзогеодинаміки території на регіональному або субрегіональному рівнях доцільніше розглядати їх парагенетичні сполучення.

При типізації екзогеодинамічного стану та районуванні території по переважних сполученнях ЕГП на рівні середніх масштабів оптимальним для даного регіону представляється ряд, що включає області по структурно-тектонічним і геоморфологічним ознакам; райони по геолого-літологічним особливостям, типам і парагенетичним сполученням ЕГП; при більш детальних оцінках на рівні великих масштабів цей ряд доповнюється геодинамічними ділянками, виділеними по активності (екстенсивності та інтенсивності) проявів ЕГП, періодичності їхнього розвитку у конкретних інженерно-геологічних умовах.

Екстенсивність та інтенсивність розвитку ЕГП значною мірою визначається структурно-тектонічними і геоморфологічними особливостями території. Так, ерозійні та зсувні процеси найбільш активно розвиваються в районах сучасних тектонічних піднять і на схилах, що сформувалися по крутих крилах неотектонічних блоків і в зонах перетинання розломів, і менш активно в районах слабких піднять та на схилах, сформованих на пологих крилах неоструктур. Геолого-літологічні особливості (перешарування глин, пісків, алевритів, вапняків, що складають схили) та фізико-механічні властивості порід впливають на характер і активність розвитку ЕГП, їхні генетичні типи і парагенетичні сполучення. Схема типологічного районування екзогеодинамічного стану території південного заходу СЄП і активності ЕГП показана на рис. 3, а парагенетичні поєднання найважливіших ЕГП в регіоні приведені на рис. 4.

Сучасний етап розвитку регіону характеризується перевагою наступних типів екзогеодинамічного стану: у північних районах - карстово-ерозійні, переважно ерозійні, абразійно-акумулятивні, зсув-ерозійні та ерозійно-обвально-осипні парагенетичні асоціації ЕГП у сульфатно-карбонатних і алевритисто-глинистих породах з активністю більшої в межах здіймаючихся морфоструктур в умовах помірного зволоження й важкого дренування; у піднесених, що випробують підняття, центральних районах - ерозійно-зсувні і місцями зсув-ерозійні асоціації ЕГП у неоген-четвертинних, піщано-глинистих породах і зсувних нагромадженнях з активністю, що залежить від режиму зволоження порід і умов дренування території, а в заплавах рік Пруту, Дністра та великих приток - переважно акумулятивні та локально - ерозійно-зсувні; у південних районах - просідно-ерозійні та просідно-акумулятивно-ерозійні, місцями ерозійно-зсувні парагенезис в супіщано-суглинних пліоцен-четвертинних і піщано-глинистих пізньоміоценових породах, активність процесів тісно пов'язана з величинами, характером і режимом атмосферних опадів, а також умовами дренування території, характером, видами та інтенсивністю техногенного впливу.

РОЗДІЛ III. ПИТАННЯ ІНЖЕНЕРНОГО ЗАХИСТУ ОБ'ЄКТІВ І ЗЕМЕЛЬ, ЙОГО ГЕОЛОГІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ; МОНІТОРИНГ НЕБЕЗПЕЧНИХ ГЕОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ТА ЯВИЩ

Доцільність захисту території, споруд і коштовних земель від НГП диктується різно-манітними господарськими інтересами, а необхідність соціальними потребами. В інженерно-геологічних умовах регіону до НГП відносяться зсуво- і яроутворення, інтенсивний змив на схилах, і в меншому степені підтоплення й просідання в лесах. Схема районування території Молдавії за ступенем небезпеки розвитку ЕГП приведена на рис. 5. Моніторинг типових НГП, що представляє собою систему спостережень, прогнозування й оцінки ризику, і керування розвитком процесів, дозволить оптимізувати використання території, об'єктів і земель.

Особливості інженерного захисту територій, об'єктів і земель від небезпечних процесів, її геологічне обґрунтування (3.1). Аналіз і узагальнення досвіду здійснення ІЗ на території Республіки Молдова показали, що до дійсного часу в природнокліматичних умовах регіону апробовані досить різноманітні заходи (організаційно-землевпорядні, агротехнічні і лісомеліоративні) та інженерні захисні споруди (гідротехнічні протиерозійні і водорегулювальні дренажні, укріплюючи протизсувні, проти-абразійні й інші) дозволяють при їхньому комбінуванні в раціональні системи ефективно захищати різні об'єкти і коштовні сільгоспугіддя від впливу НГП. Разом з тим, аналіз проектів освоєння території і земель з будівництвом на них об'єктів та споруд показує, що багато хто і навіть більшість з них не містять заходу щодо спеціального ІЗ від НГП, або передбачають їх, але в недостатньому обсязі для забезпечення надійної і безпечної експлуатації об'єктів і сільгоспугідь в умовах неминучої значної зміни геологічної обстановки через вплив природних і техногенних факторів. Часові інтервали між вишукуваннями, проектуванням і реалізацією проектів часто приводить до невідповідності передбачених заходів і обстановки, що змінилася, і, отже, їхньої неефективності.

Основне значення в ІЗ об'єктів і земель у регіоні мають протизсувні та протиерозійні захисти, оскільки зсувні й ерозійні процеси є ведучими ЕГП і найбільш небезпечними (А.М. Капчеля, В.А. Осиюк, 1989; A.Capcelia, V.Osiiuk, G.Rudko, 2001). Досвід здійснення проти-зсувного захисту показує, що найбільш діючі й ефективні є дренажні заходи, проведені з метою усунення впливу підземних вод на властивості і стан піщано-глинистих порід, що складають схили і зсувні масиви. Досить ефективні заходи щодо організації стоку поверхневих вод, зниженню їхньої інфільтрації, влаштування закритих дренажів різних систем і конструкцій, вентиляційних колодязів, трубчастих із сифонним скиданням вод та ін. Величезний позитивний досвід здійснення протиерозійного захисту з застосуванням новітніх способів і технологічних схем боротьби зі змивами та яроутворенням накопичений у Республіці (М.Д. Волощук і співавт., 1975, 1978, 1985; М.Д. Волощук, 1986; М.Н.Заславський, 1979, та ін.).

Протиерозійні заходи поширюються на всю площу водозбору і включають: агротехнічні (ґрунтозахисні сівозміни, спеціальні способи обробки ґрунтів та інші) і лісомеліоративні (стокорегулюючі і грунтозахисні чагарникові і лісосмуги, ін.) заходи; найпростіші гідротехнічні споруди (роздільники стоку, водозбірні та водовідвідні вали і канави на схилах і приводороздільних ділянках, перепади, швидкотоки, висячі лотки, загати, вистилки й одерновка днищ ярів, ін.), а також влаштування терас (гребневидних з горизонтальними або похилими валами, східчастих, траншейних, та інших).

В межах сучасних заплав у річкових долинах і великих балках зі значними площами водозборів передбачаються захисні інженерні заходи: різні руслові загати (стокорегулюючі водойми); кам'яні і бетонні кріплення і вимощення в руслах; місцями- водобійні колодязі; розгалужені системи водовідвідних каналів; захисні стіни і струмененапрямні буни для запобігання руслових розмивів і підмивів бортів (схилів) долин. Однак, ці заходи здійснюються локально і не входять у комплексну схему інженерного захисту.

Головними причинами низької ефективності окремих здійснених протиерозійних, протизсувних, протиабразійних і інших спеціальних заходів та споруд були: або недостатньо повні інженерні вишукування, або помилки в проектуванні, або низька якість будівництва і порушення при експлуатації (найчастіше дренажних систем), а в ряді випадків їхнього сполучення; але переважно не комплексний характер захисних заходів (тобто захист від одного небезпечного процесу без обліку його парагенетичних зв'язків і взаємозумовленості з іншими геологічними процесами і явищами).

Інженерний захист території варто проектувати комплексно, а здійснювати поетапно і скоординоване зі стадійністю проектування та будівництво населених пунктів, транспортних комунікацій, промислових, водогосподарчих і інших об'єктів у строгій відповідності з їх функціональним призначенням і конструктивними особливостями з метою запобігання їхнього небезпечного впливу на геологічне середовище та контрольований розвиток НГП для забезпечення надійної експлуатації комплексів споруд і сільгоспугідь.

В районах інтенсивного сільськогосподарського виробництва крім забезпечення нормальних умов експлуатації інженерно-технічних об'єктів (доріг, гребель, промплощадок і т.п.) варто передбачати захист цінних сільгоспугідь (садів і виноградників), що є основними і досить капіталомісткими засобами виробництва в системі агропромислового комплексу Республіки. В цих умовах система захисних і укріплюючих заходів повинна відрізнятися простотою, складатися з урахуванням особливостей об'єктів, що захищаються, (великі площі сільгоспугідь, необхідність регулярної агротехнічної обробки) і закладатися в проектно-кошторисну документацію на освоєння земель потенційно-нестійких схилів і зсувів.

Як основні принципи проектування і здійснення ІЗ території, об'єктів і земель необхідно виділяти 1- облік циклічності, ритмічності і стадійності розвитку окремих процесів і їх парагенетичних сполучень; 2- адекватність проведених захисних заходів видам і парагенетичним сполученням НГП, їх екстенсивності й інтенсивності; 3- відповідність (або сумісність) захисних і регулюючих розвиток НГП заходів виду господарського використання території або споруджуваному об'єктові, а так само окремих елементів (споруд) системи захисту - конструктивним елементам об'єктів і структурно-організаційним територіям.

Як головні напрямки протизсувного захисту необхідно: 1- осушення зсувних схилів і зсувів з метою збільшення міцності порід і в деякій мірі зниження діючих напруг (гідростатичного і гідродинамічного тисків); 2- збереження міцності і стійкості зсувних масивів за допомогою регулювання напруженого стану схилів (зрізання, відсипання, планування) і застосування різних утримуючих конструкцій із дренувальними елементами.

Головними напрямками протиерозійного захисту території повинні бути: 1- підвищення ерозійної стійкості розмивних піщано-глинисто-суглинних порід методами агро- і технічної меліорації; 2- зниження швидкостей витрат і енергії стоку поверхневих (схилових, яружних, річкових) вод за допомогою застосування агротехнічних прийомів і різних гідротехнічних споруджень.

При будівництві населених пунктів, промислових та гідротехнічних об'єктів (зрошувальних каналів і басейнів) на верхових поверхнях, складених лесовими відкладами, у комплексі заходів ІЗ необхідно передбачати різні заходи щодо запобігання й усунення просідання. В залежності від виду споруд, будівлі і властивостей товщі лесовидних порід, умов і ступеня її обводнювання доцільно застосовувати попереднє промочування з наступним механічним ущільненням, ін'єкції силікатних і інших розчинів, гідрозахист водовідвідних мереж за допомогою полімерних плівок, спеціальні типи фундаментів у вигляді забивних і ґрунтових паль, ін. У північних районах Республіки Молдова, де розкриваються мергелі і вапняки необхідно передбачати противокарстові заходи в днищах долин і балок, а на схилах - протиобвальні і протиосипні для ІЗ будинків, споруд і ділянок автодоріг.

Моніторинг небезпечних геологічних процесів і явищ на території Республіки Молдова (3.2). Термін моніторинг ЕГП запропонований А.І. Шеко в 1981р. і включав систему спостережень за розвитком ЕГП і визначальних їх факторів, а також прогноз можливих змін. Функції керування розвитком ЕГП у визначенні поняття тоді не враховувалися. Загальний огляд новітніх досягнень у цьому напрямку описаний у роботі В.О.Осіюка А.П.Сударєва, Є.Н.Шеремета (2006).

Стосовно до раціонального використання й охорони геологічного середовища запропонований термін літомоніторинг, під яким розуміють систему спостережень, прогнозу і керування техногенними і природними змінами стану і властивостей порід (В.Т. Трофімов, В.К. Епишин, 1985). Моніторинг НГП повинен бути складовою частиною літомоніторингу і включати відповідно 3 рівнобіжних, тісно взаємозалежних комплекси процедур: I- режимних спостережень на мережі опорних ділянок трьох категорій; II- регулярного прогнозування й оцінки ризику; III- керування розвитком НГП за допомогою організаційних, профілактичних і активних інженерних заходів. Концептуальна схема організації і ведення моніторингу НГП на території Молдови приведена на рис. 6.

Суттю моніторингу НГП є система цілеспрямованої інженерно-геологічної й інженерної діяльності на протязі запланованого і заданого часового терміну, що складається з впорядкованого набору процедур, розподілених по циклах: I- контролю(К₁) - спостережень за станом середовища та розвитком НГП, прогнозування (П₁) розвитку НГП і оцінки ризику (ОР₁) при будівництві або іншому освоєнні території, керування (К₁) станом середовища і факторами розвитку НГП; 2- контролю (К₂) - спостережень за динамікою НГП, коректування прогнозів П₂(П₁) та повторна оцінка ризику(ОР₂) при господарській діяльності, оцінка управлінських рішень ОУР₁(К₁) і коректування керування обстановкою К₂(К₁); 3- контролю (К₃) - спостережень за динамікою НГП і т.д. Кожен послідуючий цикл починається з контролю або спостереження за екзогеодинамічним станом конкретної ділянки в фіксований часовий інтервал, для якого виконуються прогнози динаміки НГП, оцінка ризику і розробка комплексу мір ІЗ.

Основу системи моніторингу НГП складає спостережна мережа, що включає опорні ділянки трьох категорій. Схема розміщення цих ділянок на території Республіки обумовлена особливостями екзогеодинамічного стану. Крім опорної мережі існують і відомчі, спостережливі мережі по контролю за розвитком підтоплення на зрошуваних масивах і в зонах водоймищ, переробкою берегів водойм (Молдводгосп), зсувів на автодорогах (Мінавтотранс РМ), змиву й яроутворення на сільгоспугіддях (Мінсільгосп РМ) й інші. Дані режимних спостережень по цих мережах в обов'язковому порядку повинні узагальнюватися в автоматизованій геоінформаційній системі (АГІС), що призначена не тільки для введення, збереження, пошуку і вибірки даних, але й обробки інформації, її експрес-аналізу, розробки оперативних прогнозів і варіантів управлінських рішень. Ядром АГІС є бази даних, в яких систематизується інформація, що надходить з різних джерел. Модельне забезпечення повинне передбачати республіканський, субрегіональний і локальний рівні, що вимагають сполучення моделей різних типів. Методичні особливості їхньої розробки і застосування визначаються змістом конкретних задач. Група графічних і математичних моделей для АГІС повинна відповідати вимогам комплексності, сумісності, обліку просторово-тимчасових і просторово-об'єктних взаємозв'язків.

Прогноз розвитку НГП в самому загальному виді зводиться до визначення їхніх типів, місця, масштабів і часу активізації на основі аналізу інженерно-геологічних умов і даних режимних спостережень. Найбільш важкими питаннями прогнозування є часові характеристики НГП через недостатність даних по механізму і швидкостям їхнього розвитку під впливом природних і техногенних факторів. Разом з тим, мається позитивний досвід регіонального прогнозування зсувного процесу за допомогою ймовірносно-статистичних методів (Ткач, Сударєв й ін., 1986, 1991, 1996) і локального - за допомогою моделювання на еквівалентних термопластичних матеріалах (Осіюк, 1986: Капчеля, Осіюк, 1989). Для прогнозування розвитку інших НГП широко застосовуються методи геологічних аналогій, експертних оцінок, моделювання і розрахунків (Волощук, Загаровський, 1986; Сластихін, 1986; Осіюк, Гольберт, 1989; Никора, 1990; Олянський, 1992). Впровадження інших методів і прийомів прогнозування НГП, оглядовий аналіз яких приведений у роботі К.А.Гулакяна й ін.(1990), дозволить підвищити точність та ефективність прогнозів. Оцінку ризику будівництва або іншого господарського освоєння території доцільно здійснювати за методикою запропонованої А.Л. Рогозіним (1992).

Керування розвитком НГП включає комплекс науково-дослідних та інженерно-технічних заходів активно спрямованих на регулювання екстенсивності й інтенсивності НГП з метою досягнення оптимальних інженерно-геологічних умов конкретних територій, при яких забезпечується їхнє раціональне господарське використання і найбільша його економічна ефективність. Системи управлінських інженерних заходів повинні задовольняти вимогам технічної надійності, економічної доцільності технологічності й універсальності. Вони повинні проектуватися та здійснюватися стосовно до конкретних типів екзогеодинамічних станів і включати споруди та заходи спрямовані на стабілізацію розвитку провідних процесів парагенезису: протиабразійні на водоймищах і протизсувні; протияружні і протизсувні; протиерозійні на ріках і протизсувні; проти підтоплення на вододілах і проти просідання в лесах.

Висновки

Виконані дослідження з оцінки сучасної екзогеодинаміки території південного заходу СЄП і вивчення просторово-часових закономірностей розвитку ЕГП та ІГП з урахуванням змін природних умов і різного техногенного впливу для обґрунтування напрямків ІЗ території та об'єктів, а також розробки системи моніторингу НГП, дозволяють зробити наступні висновки.

1. Оцінку та прогнозування сучасної екзогеодинаміки досліджуваної платформної території доцільно здійснювати на основі комплексного ІГ вивчення екзогенних природних та геотехногенних процесів і явищ у їхньому парагенезисі і взаємозумовленості з урахуванням характеру, інтенсивності і режиму, що впливають на їхню активність природних і техногенних факторів, з залученням спеціалізованого ІГ картування, дешифрування аерофото- і космознімків, палеогеографічних реконструкцій, геологічних аналогій та ймовірносно-статистичних розрахунків на регіональному рівні. За їх результатами складаються дрібномасштабні оціночно-прогнозні карти екзогеодинамічних обстановок для обґрунтування Генсхем ІЗ та моніторингу НГП, що доповнюються дешифруванням стереофотограметричних знімків, експериментами на фізичних моделях і математичному моделюванні - на субрегіональному і локальному рівнях зі складанням аналогічних карт у середньому і крупному масштабах для ТЕО і Проектів ІЗ та ведення моніторингу режимних спостережень за НГП.

2. Характерне сполучення тектонічних, геолого-літологічних, кліматичних, геоморфологічних і гідрогеологічних особливостей цієї території обумовлює розвиток і активність визначених ЕГП та їх парагенетичних асоціацій, і відповідно її сучасну екзогеодинаміку. Процеси, обумовлені впливом комплексу природних факторів (вивітрювання та ґрунтоутворення), розвиваються практично повсюдно, супроводжуючись активним тріщиноутворенням в крейдо-неогенових вапняках через вплив перемінних температур, вилуговуванням, окислюванням, оглеєнням, осолоденням слабколітофікованих неоген-четвертинних глинистих порід під активним впливом агентів фізичного, хімічного і біологічного вивітрювання; будучи, власне кажучи, фоновим процесом у парагенезисах ЕГП цієї території. Переважають процеси і явища, обумовлені діяльністю поверхневих і підземних вод. Ерозійні й акумулятивні процеси і явища, викликані русловими та нерусловими водотоками, відрізняються найбільшою екстенсивністю та динамічністю в силу характерних геоморфологічних (значна вертикальна та горизонтальна розчленованість, перевага схилів над субгоризонтальними поверхнями), геолого-літологічних (перевага в розрізі покривних відкладів легкоразмивних супіщано-суглинних відкладів) і кліматичних (нерівномірні величини і режим атмосферних опадів по площі з їх багаторічною і сезонною циклічністю) особливостей доповнених інтенсивним техногенним впливом різних видів та ступенів. Природний тренд цих процесів істотно змінений переважно в напрямку активізації їх розвитку внаслідок інженерно-господарського використання території, що проявляється навіть на регіональному рівні, а на локальному - чітко фіксується кореляційний зв'язок між інтенсивністю техногенного впливу і ступенем активізації того або іншого процесу. Активізація абразійних та акумулятивних процесів у штучних водоймах носить сугубо техногенний характер. Розвиток суфозійно-просідних і карстових процесів відрізняється переважно локальним характером, а найбільша інтенсивність прояву перших у вигляді відкритих форм та новоутворень відзначена на вододільних і терасових поверхнях півдня, де часті просідні явища, пов'язані з функціонуванням зрошувальних систем, а других - у днищах долин та балок, рідше на схилах, північних районів території, де поширені карстові явища, виникнення й інтенсивність розвитку яких у зв'язку з техногенним впливом не очевидна. Підтоплення є переважно геотехногенним процесом, що розвивається локально в межах міст внаслідок додаткового обводнювання товщі гірських порід (через неконтрольовані витоки з водоводних мереж і слабкої провідності геофільтраційного середовища) і в зонах великих водоймищ через підпір ґрунтових вод і зміни умов розвантаження, що призводить до підйому їхніх рівнів. Тренд цих процесів має техногенний характер, а динаміка визначається, головним чином, режимом і величинами додаткового штучного обводнювання, ступінь якого може істотно змінювати багаторічну і сезонну циклічність режиму ґрунтових вод, що залежить від випадання й інфільтрації опадів.

3. З процесів, обумовлених дією гравітаційних сил на схилах, переважають зсуви, що розвиваються успадковано в пізньоплейстоцен-голоценових зсувних нагромадженнях на існуючих зсувних та складного генезису схилах шляхом захоплення в рух нових, не зміщених порід присклонових зон, або формування вторинних зсувів (потоків, спливів, опливин). Формування нових зсувів відзначається порівняно рідко й обумовлено, як правило, впливом техногенних факторів. Активний розвиток переважно зсувів плину в сильно зволожених вивітрених породах середнього сармата і плейстоцен-голоценових зсувних нагромадженнях проходить на схилах частіше північних і північно-західних експозицій у Північній Молдові. Зсуви ковзання і комбінованого механізму (ковзання-плину) великих обсягів формуються у відкладах середнього сармата та верхнього сармата-меотиса і переважають на західних та південно-західних схилах ерозійно-зсувних цирків у Центральній Молдові, локально розвинуті зсуви ковзання-видавлювання-плину пов'язані звичайно з інтенсивним яроутворенням або підмивом ріками високих терас. У Південній Молдові зсувний процес розвивається в тісному зв'язку з яружною ерозією, причому зсуви починають формуватися в бортах ярів при розкритті ними понтичних і верхньосарматских глин, захоплюючи згодом прибалкові і міжярові ділянки і формуючи своєрідні ерозійно-зсувні системи. Обвально-осипні процеси та явища характеризуються порівняно обмеженим вузьколінійним і локальним поширенням, приуроченістю до відслонених уступів вивітрених крейдо-неогенових вапняків і мергелів у річкових долинах та ярах; малими обсягами обвалів та осипів, незначною активністю і тісним зв'язком з інтенсивністю фізичного вивітрювання і річкової ерозії, або яроутворення. В останні десятиліття відзначається тенденція стабілізації і загасання цих процесів, обумовлена формуванням уламково-щебнисто-суглинистих ґрунтів та розширенням площ штучної деревно-чагарникової рослинності.

4. Сучасний етап геологічного розвитку регіону характеризується перевагою наступних типів екзогеодинамічних станів: карстово-ерозійних, переважно ерозійних, абразійно-акумулятивних, зсув-ерозійних та ерозійно-обвально-осипних парагенетичних асоціацій ЕГП у сульфатно-карбонатних і алевритисто-глинистих породах з активністю більшою в межах здіймаючихся морфоструктур в умовах помірного зволоження й утрудненого дренування північних районів Молдови. Ерозійно-зсувні і місцями зсув-ерозійні парагенезиси ЕГП в неоген-четвертинних піщано-глинистих породах і зсувних нагромадженнях з активністю, що залежить від режиму зволоження порід і умов дренування розвиваються на території Центрально-Молдавської височини, а в заплавах рік Пруту, Дністра і великих припливів - переважно акумулятивні і локально - ерозійно-зсувні. У південних районах переважають просідно-ерозійні і просідно-акумулятивно-ерозійні, місцями ерозійно-зсувні парагенезиси у супіщано-суглинних пліоцен-четвертинних і піщано-глинистих пізньоміоценових породах, активність яких тісно пов'язана з величинами, характером і режимом атмосферних опадів, умовами дренування території та видами техногенного впливу.

5. Протягом пліоцен-четвертинного часу екзогеодинаміка цієї території визначалася циклічним розвитком ЕГП та їх парагенетичних сполучень, обумовлених характером і особливостями співвідношень фаз тектонічної активності (відносної стабільності або активізації підняттів) пов'язаних з геодинамікою Карпатської гірничо-складчастої області, і періодичних змін теплих і холодних кліматоциклів. Закономірне збільшення енергії рельєфу, викликане неотектонічним підняттями, що проявилося в збільшенні абсолютних висот, і скороченні площ вододільних поверхонь, днищ річкових долин і балок, і зростанні площ схилів і їхньої крутості, обумовило загальний ріст екзогеодинамічного потенціалу території й активності ЕГП. Переважні парагенетичні комплекси ЕГП змінювалися в ході еволюційного розвитку рельєфу і екзогеодинаміки території від ерозійно-акумулятивних (прибережноморська, авандельтова та озерно-лиманна акумуляція, заболочування, слабкий змив, руслова ерозія, озерна, лиманна та морська абразія) до ерозійно-денудаційних (схилова, яружна та руслова ерозія, зсув-обвало- та осипоутворення, карстовий і просідний процеси).

6. На сучасному етапі активна інженерно-господарська діяльність визначеного характеру й інтенсивності в конкретних ІГУ регіону часто призводить до порушень водного балансу або напруженно-деформованого стану масивів дисперсних порід і, як наслідок, до розвитку тих або інших видів ІГП через помилки при її проектуванні і здійсненні ІЗ. Розвиток ІГП, як правило, має локальний характер, тобто проходить в зоні впливу конкретного інженерно-господарського об'єкту або успадковано у формі активізації типових, але тимчасово стабілізованих ЕГП, або - виникнення процесів, які раніше не розвивалися в існуючих умовах на цій території. Інтенсивність і режим розвитку ІГП у конкретних ІГУ зони впливу того або іншого господарського об'єкту тісно зв'язані з режимом його експлуатації й інтенсивністю техногенного впливу на геологічне середовище.

7. Аналіз і узагальнення досвіду ІЗ різних об'єктів і земель у Молдавії показав, що головними причинами низької ефективності окремих здійснених протиерозійних, протизсувних, протиабразійних та інших спеціальних заходів і споруд були: недостатньо повні інженерні вишукування, помилки в проектуванні, низька якість будівництва і порушення при експлуатації (найчастіше дренажних систем), а також переважно не комплексний характер захисних заходів (тобто захист від одного небезпечного процесу без врахування його парагенетичних зв'язків і взаємозумовленості з іншими геологічними процесами та явищами). Системи захисних заходів необхідно проектувати для територій з характерними типами екзогеодинамічних станів, передбачаючи раціональні сполучення заходів, спрямованих насамперед на регулювання стоку поверхневих і підземних вод для підтримки стабільного водного балансу (агролісомеліорацію, протифільтраційні екрани і завіси, різні гідротехнічні споруди), а також - на зміну напружено-деформованого стану масивів порід (вертикальні планування поверхні, підпірні стіни і контрбанкети по типу "армованого ґрунту" з урахуванням запланованих видів їхнього господарського використання).

8. Моніторинг НГП повинен являти собою систему цілеспрямованої інженерно-геологічної й інженерної діяльності, що складається з упорядкованого набору процедур, розподілених по циклах: 1 - Контролю (К₁) - спостережень за станом середовища та розвитком НГП, прогнозування (П₁) розвитку НГП і оцінки ризику (ОР₁) при запланованому будівництві або іншому використанні території, керування (К₂) станом середовища і факторами розвитку НГП; II- Контролю (К₂) спостережень за динамікою НГП, коректування прогнозів П₂(П₁) і повторна оцінка ризику (ОР₂) при господарській діяльності, оцінка управлінських рішень ОУР₁(К₁) та коректування керування екзогеодинамічним станом К₂(К₁); III- Контролю (К₃) спостережень за динамікою НГП і т.д. і т.п.

Основні результати дисертаційної роботи викладені в наступних публікаціях

1. Осиюк В.А. Районирование оползнеопасных территорий для целей инженерной защиты (на примере Центральной Молдавии). // Гидрогеол., инж. геология. Вып.3. Москва, 1988. С. 15-22.

2. Осиюк В.А. Особенности механизма оползней течения и локальный прогноз их развития. // Гидрогеол., инж. геология. Вып.4. Москва, 1988. С. 18- 24.

3. Капчеля А.М., Осиюк В.А. Рельеф и экзогенные процессы Кодр Молдавии: Монографія. Кишинев, “Штиинца”, 1989. 226 с.

Особистий внесок: Розділи по екзогенним геологічним процесам, інженерно-геологічного районування, прогнозу розвитку зсувів експериментами на фізичних моделях із еквівалентних термопластичних матеріалів написані дисертантом.

4. Осиюк В.А., Гольберт А.В. Особенности развития экзогенных геологических процессов и их прогноз в Среднем Приднестровье. // Гидрогеол., инж. геология. Вып.3. Москва, 1989. С. 17-24.

Особистий внесок: Картографування ЕГП в польових умовах і прогноз їх розвитку виконані дисертантом.

5. Гольберт А.В., Моток В.Е., Осиюк В.А. Лессово-почвенная формация антропогена Молдавии (на примере долины Днестра). // Известия АН МССР. Сер. Физика и техника. № 1. Кишинев, 1990. С. 53-60.

Особистий внесок: Дисертант приймав участь у виконанні польових досліджень, аналізі результатів і написанні статті.

6. Гольберт А.В., Моток В.Е., Осиюк В.А., Гурэу Д.Р. Новые данные о голоцене Днестра. // Известия АН МССР. Сер. Физика и техника. № 1. Кишинев, 1991. С. 96-99.

Особистий внесок: Дисертант приймав участь у виконанні польових досліджень, аналізі результатів і написанні статті.

7. Гольберт А.В., Осиюк В.А. Особенности гранулометрического состава лессов и ископаемых почв антропогена Молдовы. // Известия АН МССР. Сер. Физика и техника. № 1. Кишинев, 1991. С. 80-86. Особистий внесок: Дисертант приймав участь у виконанні лабораторних досліджень порід, аналізі результатів і написанні статті.

8. Осиюк В.А., Гольберт А.В. Закономерности развития и прогноз эрозионно-оползневых процессов в зоне магистрального газопровода Кременчуг-Богородчаны (в пределах Молдавской ССР). // Гидрогеол., инж. геология. Вып.2. Москва, 1990. С. 22-28.

Особистий внесок: Польові дослідження, картографування ЕГП і прогноз їх розвитку виконані дисертантом.

9. Гулакян К.А., Зуев В.В., Осиюк В.А. Инженерно-геологическое прогнозирование экзогенных геологических процессов. // Гидрогеол., инж. геология. Вып. 3. М.: 1992. C. 30-39.

Особистий внесок: Збір вихідних даних, їх аналіз і синтез виконані дисертантом.

10. Осиюк В.А. Оценка активности экзогенных геологических процессов на территории Молдовы. // Известия АН РМ. Сер. Физика и техника. № 2. Кишинев, 1992. С. 96-101.

11. Гулакян К.А., Осиюк В.А. Физическое моделирование в инженерной геологии (применительно к проблеме прогнозированию оползней). // Гидрогеол., инж. геология. Вып. 1. М., 1993. C. 39-47.

Особистий внесок: Збір даних, їх аналіз і синтез виконані дисертантом.

12. Осиюк В.А. Особенности экзогеодинамики территории Молдовы в плиоцен-четвертичное время в связи с изменением природных условий. // Известия АН РМ. Сер. Физика и техника. № 1. Кишинев, 1994. С. 86-95.

13. Золотарев Г.С., Роот П.Э., Осиюк В.А., Емельянов С.Н., Бурлина Т.Е. Инженерная защита территорий и объектов от опасных геологических процессов (вопросы инженерно-геологического обоснования). // Гидрогеол., инж. геология. Вып. 6. М., 1994. 69 с.

Особистий внесок: Збір вихідних даних, їх аналіз і синтез виконані дисертантом.

14. Капчеля А.М., Осиюк В.А., Сударев А.П. Организация и ведение мониторинга опасных геологических процессов. // Известия АН РМ. Сер. Физика и техника. №3. Кишинев, 1994. 65 с.

Особистий внесок: Збір, аналіз і синтез зібраних даних виконані дисертантом.

15. Адаменко О.М., Гольберт А.В., Осиюк В.А., Матвиишина Ж.Н., Медяник С.И., Моток В.Е., Чернюк А.В. Четвертичная палеогеография экосистемы нижнего и среднего Днестра: Монографія. К., “Фенікс”, 1996. 200 с.

Особистий внесок: Польові дослідження, збір вихідних даних, їх аналіз, а також палеогеоморфологічні реконструкції рельєфу виконані дисертантом.

16. Адаменко О.М., Гольберт А.В., Осиюк В.А., Матвиишина Ж.Н., Покатилов В.П. Четвертичная палеогеография экосистемы нижнего и среднего Прута: Монографія. К., “Манускрипт”, 1997. 232 с.

Особистий внесок: Польові дослідження, збір вихідних даних, їх аналіз і синтез, а також палеогеоморфологічні реконструкції рельєфу виконані дисертантом.

17. Зилинг Д.Г., Харькина М.А., Осиюк В.А. Опыт составления обзорных оценочных эколого-геодинамических карт платформенных территорий (на примере Республики Молдова). // Геоэкология. Инженерная геология. Гидрогеология. Геокриология. 2001. № 2. С. 165-175.

Особистий внесок: Збір вихідних даних і їх аналіз виконані дисертантом.

18. Зилинг Д.Г., Харькина М.А., Осиюк В.А. Эколого-геодинамическая оценка юго-западной части Восточно-Европейской платформы. // Отечественная геология. № 2. Москва, 2001. С. 71-76.

Особистий внесок: Збір вихідних даних і їх аналіз виконані дисертантом.

19. Осиюк В.А., Сударєв А.П., Шеремет Е.Н. Мониторинг опасных геологических процессов на территории Молдовы. // ДАГ “AGeoM”. Кишинев, 2006. 64 с.

Особистий внесок: Аналіз і синтез зібраних вихідних даних виконані дисертантом.

20. Осиюк В.А. Ынрыуриря иригацией асупра активизэрий прочеселор екзожене негативе. // “Агрикултура Молдовей”. № 11. Кишинэу, 1988. Р.5-11.

21. Capcelea A., Osiiuk V., Rudko G. Bazele geologiei ecologice a Republicii Moldova: Монографія - Chisinau, “Stiinta”, 2001. 256 с. Особистий внесок: Збір вихідних інженерно-геологічних даних, їх аналіз і синтез виконані дисертантом.

22. Osiyuk V.A. Recent landslides in the Neogen-Quaternary deposits on the territory of Moldova. // Landslide News. № 6. 1992. Japan, Kyoto.

23. Golbert A.V., Osiyuk V.A. Peculiarities of granulometric and mineral composition of loess and paleosols of the Moldavian Antropogene. GeoJournal. Vol. 24. №2. Dordrecht/Boston/ London. Kluver Academic Publishers, 1991. P. 175-180.

Особистий внесок: Дисертант приймав участь у виконанні лабораторних досліджень порід, аналізі результатів і написанні статті.

24. Осіюк В.О., Рудько Г.І. Iнженерна геодинамiка геологiчного середовища платформного типу захiдного регiону України та Молдови: Монографія. К., 2007. С. 316.

Особистий внесок: Збір вихідних даних, їх аналіз і синтез виконані дисертантом.

25. Osiyuk V.A., Bilinkis G.M. Peculiarities of the Moldovian relief evolution in the Quaternary Age. Budapest. № 6. 2006. Р. 3-11.

Особистий внесок: Палеогеоморфологічні реконструкції рельєфу Молдови виконані дисертантом.

26. Осиюк В.А., Капчеля А.М. Картографическое и лабораторное моделирование оползневого процесса Кодр Молдавии. Материалы Всесоюзн. совещания “Моделирование в геоморфологии”. Кишинев, “Штиинца”, 1988.

Особистий внесок: Методика лабораторного моделювання зсувів описана дисертантом.

27. Осиюк В.А., Гольберт А.В. Лесомелиорация - доступный и эффективный путь борьбы с опасными геологическими процессами. Материалы республ. конф. “Экологические основы охраны и воспроизводства лесных ресурсов Молдавии”. Кишинев, 1989.

Особистий внесок: Прийоми захисту схилів лісомеліоративними заходами описані дисертантом.

28. Осиюк В.А., Билинкис Г.М. Основные закономерности четвертичного морфогенеза территории Молдавии. Материалы Всесоюзн. конф.“Экзогенный морфогенез в различных типах природной среды”. Москва, 1990.

Особистий внесок: Палеогеоморфологічні реконструкції рельєфу виконані дисертантом.

29. Осиюк В.А. Новый методический подход к проблеме экзогеодинамики платформенных территорий. Труды научной конференции “Новые идеи в инженерной геологии” (17-18 сентября 1996 г.). М., МГУ, 1996. С. 149-150.