Тернопільські карстові печери

Размещено на http://allbest.ru

Тернопільські карстові печери

На Україні зареєстровано 750 великих і малих карстових порожнин. У межах Тернопільщини їх виявлено близько 90, більшість яких досліджена.

Деякі тернопільські печери --- Кришталева, Угринь, Оптимістична, Млинки -- відкриті у XVIII--XIX століттях, але переважна більшість їх досліджена в I960--1973 роках. Спелеологи Тернополя, Львова, Києва, вчені комплексної карстової експедиції АН УРСР, місцеві краєзнавці доклали багато праці, щоб зробити доступними ці унікальні витвори природи. Значний обсяг пошукових та дослідницьких робіт виконала тернопільська обласна секція спелеологів на чолі з В. О. Радзієвським, яка закартувала й описала понад 60 печер.

Печери мимоволі асоціюються з горами. А як же вони, ці лабіринти, утворилися тут, на рівнинному Поділлі?

У тортонському віці неогенового періоду на дні Сарматського моря, яке займало всю територію теперішнього Поділля, відклалися потужні пласти гіпсу. Згодом на них нашарувалися вапняки, пісковики, глина. Під час горотворення в Карпатах і підняття південно-західної частини Руської платформи -- Волино-Подільської плити -- Сарматське море відступило.

На його дні залишилися осадочні породи з густою сіткою тектонічних тріщин, які поступово почали вкриватися континентальними, переважно лесоподібними, суглинками і лесами. Проте тектонічні рухи тривали й після відступу моря. Вода, наявна у гіпсових товщах, циркулювала по тріщинах, розчиняла й виносила гіпс. Внаслідок цього утворилися підземні порожнини у вигляді каналів, галерей, гротів тощо. Характер тріщинуватості гіпсів визначив напрямок цих коридорів.

Згодом, коли ріки все глибше врізувалися в Подільське плато, рівень ґрунтових вод значно знизився, і печери поступово вивільнилися від води. Тоді ж почався процес їх «оздоблення», який триває й досі. Волога інтенсивно конденсується, відкладаються кристали гіпсу, і в результаті просочування ґрунтових і атмосферних вод, насичених карбонатними сполуками, на стелях печер з'являються сталактики, а на дні -- сталагміти.

Карстові печери Тернопілля оригінальні за будовою і дуже різняться за своєю морфологією. Серед них зустрічаються різної величини і форми гроти, проходи, галереї. Поверхня одних з них має сліди горизонтальних водних потоків (Кришталева, Вертеба), а інших-- ускладнена карами, борознами, западинами, блюдцями (Млинківська).

Придністровські печери відзначаються стабільністю температурного режиму та умов зволоження як протягом доби, так і року. Температура повітря тут становить 12--13°, відносна вологість -- 80--100%.

Щорічно печери Тернопільщини, особливо Кришталеву, Млин-ківську, Оптимістичну, відвідують десятки тисяч туристів, краєзнавців, любителів природи. В них побували спелеологи з соціалістичних країн -- Болгарії, Польщі, Німецької Демократичної Республіки, Югославії, Чехословаччини, Угорщини. Печери Придністровського Поділля не раз ставали місцем республіканських зльотів і змагань спелеологів України.

Дослідження, проведені лікарем з Тернополя В. Апостолюком і науковим працівником філіалу Одеського науково-дослідного інституту курортології П. Горбенко, показали, що фізико-хімічні та біологічні властивості середовища печер Західного Поділля сприятливі для лікування хворих бронхіальною астмою, хронічним бронхітом та гіпертонією. І недалеко той час, коли печери Тернопільщини повертатимуть людям здоров'я. Адже в Радянському Союзі та деяких зарубіжних країнах спелеотерапія уже успішно застосовується в медичній практиці.

В. Апостолюк та П. Горбенко наводять цікаві дані: «...У хворих на бронхіальну астму, які проходять курс підземної кліматотерапії, поліпшення стану здоров'я спостерігається в 73--90 процентах випадків, особливо ефективним виявляються результати лікування дітей. Порівняльний аналіз лікувальних властивостей печер Клутерт, Миру, Гомбасек, Білої, Кристалічної та Озерної вказує на їх ідентичність або близьку схожість. За окремими ж параметрами тернопільські печери мають навіть певні переваги». Тому й не дивно, що їх охорона і збереження набувають все більшого значення.

На території області охороняються державою як пам'ятки природи 20 найбільш цінних печер, сім з них -- Озерна, Оптимістична, Кришталева, Більчанська, Млинківська, Ювілейна і Перлина -- оголошені пам'ятками природи республіканського значення.

Серед усіх тернопільських печер найбільш мальовнича і цікава-- Озерна (Голубі озера). Розташована вона поблизу села Стрілківці, що за десять кілометрів від районного центру Борщова. Довжина досліджених її порожнин становить 104 кілометри. Площа, в надрах якої знаходиться печера, займає близько 100 гектарів. Озерну відкрили місцеві жителі в 40-х роках, а з 1963 року вона досліджується тернопільськими спелеологами. Ця печера -- єдина на Поділлі -- має підземні озера. їх чисті плеса займають близько третини усієї її площі. Температура води в Озерній на дев'ять градусів вище нуля, повітря -- на 12 градусів, відносна вологість-- у межах 80--100%.

Входом до Озерної служить вертикальний колодязь, який на півтораметровій глибині переходить у вузьку похилу нору. І щоб потрапити в лабіринти печери -- справжню підземну казку, перші 15-20 метрів треба проповзти по мокрій глині, далі вже починаються сухі та просторі коридори. Ми у Вхідному залі -- галереї, довжина якої 100 метрів, ширина 15, висота -- до чотирьох метрів. Площа цього залу перевищує 1000 квадратних метрів. Від Вхідного залу починається мереживо ходів, галерей, щілин Озерної. На сотні метрів простягаються в печері підземні озера й канали, які можна подолати лише на човні або по стінках вузеньких кам'янистих щілин над ними. Рівень води у цих водоймах залежить від кількості випадання опадів, а загальний її об'єм тут становить понад 100 тисяч кубічних метрів. Глибина окремих водоймищ -- близько двох метрів, вода в них слабомінералізована, сульфатно-магнієво-кальцієва.

Печера Озерна -- цінний об'єкт карстознавства, геологічних та гідрологічних досліджень. Вона потребує особливої охорони ще й тому, що її водоносний горизонт, спільний із джерелами питтєвої води навколишніх сіл, відкритий. Отже при відвіданні печери треба суворо дотримуватись вимог санітарії.

За селом Коралівка, в лісі,-- печера Оптимістична, за своєю величиною один з найбільших підземних лабіринтів світу. Вона відкрита у 1966 році спелеологами львівського спелеоклубу «Циклоп». Довжина її (разом з печерою Вітровою) -- 120 кілометрів.

Система лабіринтів Оптимістичної закладена в гіпсових товщах неогенового періоду. Утворилася печера внаслідок тектонічних рухів і наступних процесів інтенсивного карстування. Від інших вона відрізняється дивовижним підземним світом -- великою різноманітністю геоморфологічних форм, структурою гіпсів, вторинними утвореннями і наявністю окремих печерних горизонтів. Мікроклімат Оптимістичної аналогічний карстовим печерам Придністров'я. Вона -- цінна база для наукових досліджень та спелеотуристських заходів.

На околиці села Нижнє Кривче, на високому скелястому березі річки Циганки, розташована Кришталева печера. Вона одна з найдоступніших серед гіпсових печер Поділля. Кришталеву в 1961-- 1963 роках дослідила комплексна карстова експедиція Академії наук УРСР під керівництвом В. М. Дублянського.

Довжина всіх коридорів і залів печери становить 20 кілометрів. Це дуже цікавий і складний підземний лабіринт з високих, широких або вузьких коридорів, малих і великих залів, гротів, стіни і стелі яких укриті кристалами гіпсу різного кольору.

Кришталева, або, як її ще називають, Велика Кривчанська печера, утворилася в лінзоподібній товщі верхньотортонського темно-жовтого гіпсу. Походження її, як і інших, пов'язане з тектонічними рухами, з діяльністю підземних вод у післясарматський період. Коли утворювалася долина річки Циганки, рівень ґрунтових вод часто падав, що сприяло карстотворним процесам. Характер тріщинуватості гіпсів визначив напрям гротів, вплинув на морфологію склепінь печерних порожнин. Практично Кришталева суха. В ній немає підземних джерел і; озер. Температура тут постійна -- 12 градусів вище нуля, відносна вологість -- 95--100%.

Вхід до Кришталевої печери знаходиться у високому скелястому масиві, проте вона доступна для всіх: тут зручний під'їзд і підхід, електрифікована підземна траса. Тому такий великий наплив туристів у дивовижне підземне царство цієї печери. Перший маршрут проходить по вузькому коридору довжиною близько 500 метрів. Відшліфована водою коричнева поверхня гіпсових стін зачаровує візерунками пірчастих кристалів, що нагадують мережива, виткані морозом на віконних шибках.

Далі чергуються зали, все більші й величніші. Несподівано виринає «голова буйвола» -- мертва кам'яна брила, яку природа ніби оживила. Від залу Буйвола ходи розбігаються в усі напрямки, утворюючи лабіринт. Безліч кам'яних троянд, жоржин та айстр -- сніжно-білих, золотисто-жовтих, червонястих -- розцвіло навкруги. Вони переливаються діамантовим полиском і спалахують у променях різнокольорових прожекторів. Здається, що навкруги безмежне фантастичне царство.

Двадцятикілометрова Кришталева печера вабить не тільки туристів, а й медиків. Тут є всі умови, необхідні для лікування: стабільний мікроклімат у будь-яку пору року, абсолютна тиша, підвищена іонізація, майже повна відсутність хвороботворних мікробів. Своєрідний психологічний фактор, що позитивно впливає на організм людини,-- краса підземних залів. До того ж біля печери виявлено мінеральний болотний мул і воду. Все це робить Кришталеву печеру найперспективнішою для лікувальних цілей.

В околицях села Залісся Чортківського району, на високому правому березі потічка Млинки, знаходиться одна з найдовших гіпсових печер СРСР -- Млинківська. Спелеологи назвали її «спелеологічною хрестоматією» гіпсового карсту Поділля. Довжина ходів цього диво-лабіринту-- 15 кілометрів. За генезисом та геоморфологією вона аналогічна іншим карстовим печерам Поділля. Виділяється лише великою різноманітністю геоморфологічних форм, моделюванням стін на окремих ділянках типу «кам'яної хвилі».

Масив, у якому закладена печера, складається з різноструктурних гіпсів. В окремих районах цієї печери утворилися карбонатні натічні форми--сталагміти, сталактити, геліктити (зали Срібний дзвін, Сталагмітовий). Довжина окремих залів понад 100 метрів. За багатством кристалічних форм печера не має собі рівних на Тернопільщині. Температура повітря в ній постійна--11 градусів вище нуля, відносна вологість -- 84--100%.

«Наддністрянською Помпеєю» назвали археологи печеру Вертебу. Тут виявлено стоянку людини часів палеоліту, неоліту та енеоліту. Серед знахідок -- культове поховання, предмети матеріальної культури. Печера згадується у друкованих працях з 80-х років XIX століття. Загальна довжина її ходів-лабіринтів -- вісім кілометрів.

Вертеба знаходиться на підвищеному плато річки Серет, серед поля, за два кілометри від села Більче-Золоте Борщівського району. Назва її походить від старослов'янського «вертеп», що означає печера, яруга. Цей масив у свій час був річищем пра-Серета, що не могло не позначитися на геоморфології лабіринту. Вхід у печеру починається у проваллі під брилами гіпсу, на висоті 281 метра над рівнем моря.

П'ятиметровий вхідний лаз з мокрим глинистим дном круто опускається вниз і закінчується у невеликому залі з кам'яним «столом» посередині. Звідси -- десятки ходів, вузьких і широких, густою сіткою сплітаються, звиваються, розбігаються в різні боки і знову збираються докупи. Стелю печери підпирають десятки, сотні колон, стовпів.

Тут товща гіпсів настільки покарстована, що порожнина фактично являє собою один велетенський зал. Ходи розгалужень, від найвужчих і до найширших, сполучаються з різними за формою і величиною залами Техтілова, Близнят, Нижнім Малим, Великим Нижнім, Великим Верхнім.Дуже цікавий і своєрідний тупиковий лабіринт Кам'яної Соломки, де поверхня стелі вкрита густими «зарослями» трубчастих кальцитових сталактитів, що мають вигляд звичайної стерні заввишки 10--12 сантиметрів.

Найвіддаленіша частина Вертеби -- район Плоских тупиків з широкими, але майже повністю замуленими ходами. У центральній частині печери виділяються розмірами галерея археолога Азовського, зали Ядвіги, Мокра гора, Глибокий.

За п'ятнадцять кілометрів на південний схід від Борщова, на околиці села Сапогів, знаходиться печера Ювілейна, названа так на честь 50-річчя Великого Жовтня. Загальна довжина її ходів -- 1600 метрів. Утворилася печера в гіпсах неогенового періоду. У ній найбільше виділяються зали Вхідний планетарій, XVI експедиції та ряд галерей і ходів.

У Краснянській лісовій дачі Гримайлівського лісництва, біля хутора Крутилів Гусятинського району, розташована єдина на Поділлі вертикальна печера -- Перлина. На глибині 10--ЗО метрів вона має горизонтальні розгалуження загальною довжиною 200 метрів. Печера знаходиться в глибокій тектонічній тріщині у масиві щільних сарматських вапняків. У ній В. О. Радзієвський знайшов кілька десятків печерних перлин -- кульовидних кальцитових утворів діаметром 10--12 міліметрів. Тут спостерігаються різноманітні натічні утвори: сталактити, сталагміти та інші.

Серед печер -- пам'яток неживої природи місцевого значення цікавою є печера Скельний храм, що знаходиться в селі Міжгір'я Борщівського району. Ця ніша-грот утворилася у верхній терасі долини річки Серет у вапняках в результаті процесів вивітрювання. Вхідна частина її добудована. В дохристиянські часи печера використовувалася як культовий храм. Перед входом ще й тепер можна побачити жертовний камінь тих давніх часів. Це, до речі, один з не багатьох язичеських жертовників, що зберігся на Україні. Поряд -- руїни уніатського монастиря василіан, спорудженого у 1600 році.

Печера Скельний храм є одночасно археологічною та історичною пам'яткою.

Довжина лабіринтів печери Угринь, пам'ятки природи місцевого значення,-- 2120 метрів. Вона знаходиться на околиці села Угринь Чортківського району. Печера утворилася в гіпсах неогенового періоду. Тут зустрічаються цікаві кристалізаційні форми та структурні різноманітності гіпсів.

На околиці села Коралівка Борщівського району знаходиться печера Вітрова, довжина ходів якої 1700 метрів. За походженням вона аналогічна гіпсовим печерам Придністров'я. Від інших відрізняється відсутністю великих підземних залів. Система її складається в основному з ходів-щілин шириною до двох і висотою три та більше метрів. Вітрова з'єднується з Оптимістичною.

Неподалік від Кришталевої, біля хутора Хоми, знаходиться печера На Хомах довжиною 126 метрів. Тип печери коридорний, з бічними замкнутими відгалуженнями. Вона -- типовий зразок карстових порожнин Подільського карстового району. Досліджена тернопільскою обласною секцією спелеологів в I960 році.

Поблизу села Скоморохи Бучацького району, в урочищі Жолоби, над долиною річки Стрипи, розташована печера Жолоби. Довжина її всього сім метрів. Знаходиться вона у травертинових вапняках, на віддалі 180 метрів від русла річки. Вхід до порожнини -- в стіні вапнякової скелі на висоті 12 метрів. Поряд витікає джерело, вода якого утворює водоспад. Печера має гарні кальцитові натіки білого та кремового кольорів.

На Кременеччині, на Дівочих скелях та на горі Черча, заслуговують уваги дві печери: Студентська -- довжиною 242 метри і Піщинка -- 166 метрів. підземний карстовий печера спелеотерапія

Ще не так давно мало хто міг подумати, що в придністровських районах Тернопільщини, в гіпсових товщах, криються найбільші в світі карстові печери-лабіринти. Тепер вони широко відомі, викликають значний науковий інтерес і охороняються державою як цінні пам'ятки неживої природи.

Палеонтологічні пам'ятки природи

У пластах осадочних гірських порід збереглися і дійшли до нашого часу рештки органічного світу минулих епох: відбитки частин тіла вимерлих тварин, рослин, скам'янілі більш чи менш повні скелети, щелепи, зуби, роги, луска, черепашки, кісткові та хітинові рештки тварин, стовбури або окремі частини дерев тощо. Такі рештки є палеонтологічними пам'ятками природи. Вивчення їх дає змогу ядів у долинах дорівнюють 660--680 мм, а на горбах 740-- 760 мм.

Придністровське Опілля має багато спільних рис з природою Бібрсько-Перемишлянського району: таке ж глибоке розчленування поверхні з горбогірним рельєфом, таке ж значне поширення широколистяних лісів з бука, дуба, липи, граба,. ясена, така ж перевага в грунтовому покриві сірих опідзолених ґрунтів.

Проте Придністровське Опілля має деякі специфічні риси. ландшафту, якими відрізняється від Бібрсько-Перемишлянського Опілля. Насамперед це відмінності в геологічній будові і рельєфі; тут на поверхню виходять не лише крейдові і третинні, а й більш давні породи -- юрські вапняки і девонські пісковики, що відзначаються значною твердістю і стійкістю, тому тут поширені каньйоноподібні із скелястими стрімкими схилами долини приток Дністра -- Золотої Липи, Нараївки, Коропця, Стрипи.

Таких долин у Бібрсько-Перемишлянському Опіллі немає. Далі, в Придністровському Опіллі менша лісисті сть (20--22%), тоді як у Бібрсько-Перемишлянському районі вона значно перевищує 30%. Нарешті, тут помітно тепліший клімат, менше опадів, більші суми температур. Так, температури липня досягають 18°, а суми активних темпера тур 2500--2550°; річні суми опадів ледве перевищують 600 мм. Однак і в межах Придністровського Опілля існують значні агрокліматичні відмінності в залежності від висоти місцевості та її експозиції.

Слід мати також на увазі небезпеку ерозійних процесів на орних землях, розташованих на спадистих та крутих схилах, досить розчленованих глибокими ярами.

Рогатинське Опілля займає південну частину описуваної географічної області. Це природний район, в якому переважають плоскі надзаплавно-терасові та слабохвилясті, місцями середньогорбисті місцевості. Лісів тут залишилось мало (не більше 12%). Зате орні землі займають понад 60% території. Долини приток Дністра сильно розширюються в пониззях, утворюючи широкі заплави, вкриті природними луками, які займають понад 15% всієї площі земельних угідь описуваного' району.

В Рогатинському Опіллі найбільш поширеними ґрунтами є опідзолені чорноземи і темно-сірі опідзолені ґрунти; ці відміни ґрунтів займають по«ад 60% площі району. Зустрічаються на досить значних площах також найкращі лісостепові ґрунти -- глибокі малогумусні чорноземи (в пониззі Гнилої Липи). Поряд з цим трапляються і дерново-слабопідзолисті ґрунти на піщано-галечникових терасах Дністра.

Таким чином, Рогатинське Опілля має землі загалом доброї якості, які дозволяють одержувати високі врожаї зернових (кукурудза, пшениця), технічних (цукрові буряки, льон) і кормових (картопля, буряки) культур і на цій базі розвивати високопродуктивне тваринництво.

Агрокліматичні умови району теж сприятливі: м'які зими, тривалий (205--210 днів) вегетаційний сезон із значними сумами активних температур (2400--2450°), а також цілком задовільні суми опадів, кількість яких іноді буває навіть надмірною, викликаючи оглеювання ґрунтів на плоских, недостатньо дренованих землях.

Размещено на Allbest.ru