Нанопланктон палеоцен-еоцену південної периферії східно-європейської платформи

Стратиграфічний об'єм перерв та їхня тривалість. Перерви в осадо- накопиченні виділені на основі відсутності у розрізі конкретної зони, а їхня тривалість визначалася з допомогою нової Геологічної Часової Шкали (GTS, 2004). При аналізі кореляційних схем палеогенових відкладів на території південної частини колишнього СРСР простежено шість перерв в осадонакопиченні. Перша перерва відповідає межі крейдяної і палеогенової систем. У різних районах визначається за відсутністю нанозон NP1-NP3. Її тривалість - від 1 млн років і більше (Гірський Крим, Південна Туркменія) до 3,5 млн років (Приволзьке підняття). Простежена в Гірському Криму (Андрєєва-Григорович, 1980; Музильов, 1980), Північному Причорномор'ї (Богданович, 1979, 1980), Східному Прикаспію (Сидор, 1992), Нижньому Поволжі (Мусатов, 1996) і Південній Туркменії (Музильов та ін., 1987). Друга - відповідає межі раннього і пізнього палеоцену і виділена в Гірському Криму (Андрєєва-Григорович, 1980; Музильов, 1980). Визначається за відсутністю нанозон NP4, NP5 і, можливо, нижньої частини зони NP6. Тривалість вимірюється у 1-3,5 млн. років. Третя - найменш тривала і умовно виділяється за відсутністю нанозони NP7 в середині качинського часу пізнього палеоцену. Її відносна тривалість приблизно 400 тис. років. Простежена в Гірському Криму (Андрєєва-Григорович, 1980), і можливо присутня у Заволжі (Мусатов, 1996), Південній Туркменії (Музильов та ін., 1987) і Таджицькій депресії (Музильов і Салібаєв, 1988). Четверта - встановлюється на межі палеоценової та еоценової епох і визначається за відсутністю нанозон NP9 (верхньої частини), NP10 і NP11 (нижньої частини). Порівняно з першою перервою вона менш витримана за простяганням, але рівнозначна за тривалістю (1-3,6 млн років). Простежується в Гірському Криму (Андрєєва-Григорович, 1980; Музильов, 1980), Північному Причорномор'ї (Богданович, 1979, 1980), Східному Прикаспію (Сидор, 1992) і Південній Туркменії (Музильов та ін., 1987). П'ята - встановлена у верхньоеоценових відкладах Північного Причорномор'я (Богданович, 1979, 1980). Визначається за відсутністю нанозон NP12-NP13, її тривалість приблизно 2,65 млн років. Шоста - виділяється також у верхній частині верхньоеоценових відкладів Північного Причорномор'я (Богданович, 1980) і встановлена за відсутністю нанозон NP19 (верхньої частини), NP20 і NP21 (нижньої частини). Тривалість перерви - приблизно 1 млн років.

Таким чином, перерви, що встановлені в розрізах Кримських парастратотипових свердловин 3а, 2 і 1 мають міжрегіональне значення і простежуються на значній території - починаючи з Гірського Криму і Причорномор'я (на Заході) до Таджицької депресії (на Сході). Це можливо, відображає єдиний етап геотектонічного розвитку південної частини Східно-Європейської платформи.

Еволюційний розвиток палеоцен-еоценового нанопланктону. Детальний аналіз вертикального поширення асоціацій нанопланктону вивчених регіонів південної периферії Східно-Європейської платформи в інтервалі від верхнього маастрихту до пізнього еоцену включно дозволив виділити такі етапи еволюційного розвитку: Пізньокрейдяний етап (зона Nephrolithus frequens) характеризується розвитком комплексу нанопланктону, в якому домінують види родів: Arkhangelskiella, Deflandrius, Kamptnerius, Micula, Nephrolithus, Watznauella. Ранньопалеоценовий етап (інтервал зон Cruciplacolithus tenuis, Chiasmolithus danicus) пов'язаний з кардинальною зміною і оновленням складу нанопланктону, який представлений 12 видами, що належать до 8 родів: Cruciplacolithus, Zygodiscus, Thoracosphaera, Biantholithus, Chiasmolithus, Coccolithus, Ericsonia. Пізньопалеоценовий етап відрізняється від попереднього різкою зміною в морфології коколітів. У Криму нанопланктонна асоціація представлена 22 видами, 12 з яких з'являються вперше і належать до 15 родів (Heliolithus, Coccolithus, Neococcolithus, Cyclococcolithus, Toweius, Fasciculithus, Ellipsolithus, Sphenolithus, Discoaster та ін.). Ранньоеоценовий етап (інтервал зони Discoaster lodoensis), встановлений на Північному Передкавказзі, характеризується новим видовим і родовим складом. Асоціація представлена 21 видами, які належать до 10 родів: Discoaster, Lophodolithus, Pontosphaera, Neochiastozygus, Chiasmolithus, Micrantholithus, Toweius та ін. Середньоеоценовий етап (інтервал зон Nannotetrina fulgens, Reticulofenestra umbilica, Discoaster saipanensis) - найтриваліший і характеризується високою частотою видоутворення. Асоціація нанопланктону складена з 84 видів, які відносяться до 24 родів. Серед них найтиповішими є роди Discoaster, Chiasmolithus, Neococcolithus, Coccolithus, Nannotetrina, Helicosphaera, Sphenolithus, Reticulofenestra та ін. Пізньоеоценовий-ранньоолігоценовий етап поділяється на два підетапи. Наприкінці пізньоеоценового підетапу з'являються перші тенденції до скорочення видового і родового складу нанопланктону. Пізньоеоценовий підетап налічує до 27 видів, які належать до 15 родів. Серед них лише незначна частина є новими (Chiasmolithus oamaruensis, Isthmolithus recurvus види роду Reticulofenestra). Для цього часу характерне значне поширення родів родини Noelarhabdaceae (Cribrocentrum, Dictyococcites, Reticulofenestra). Помітне зменшення кількості видів розеткоподібних дискоастерів. Ранньоолігоценовий підетап характеризується зменшенням кількості нанопланктону, переважають бореальні види Isthmolithus recurvus, Ericsonia subdisticha, Reticulofenestra spp. і відсутні розетковидні представники роду Discoaster (D. saipanensis, D. barbadiensis).

Таким чином, встановлена етапність еволюційного розвитку нанопланктону на території південної периферії Східно-Європейської платформи обґрунтовує виділення зон стандартної зональної шкали за нанопланктоном, яка стала основою для розчленування розрізів палеогенових відкладів дослідженої території і проведення міжрегіональної кореляції.

ПАЛЕОЕКОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПАЛЕОЦЕН-ЕОЦЕНОВИХ БАСЕЙНІВ ПІВДЕННОЇ ПЕРИФЕРІЇ СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПЛАТФОРМИ ЗА НАНОПЛАНКТОНОМ

Проведений аналіз екології сучасного нанопланктону, а також власні й опубліковані дані з палеоекології викопних видів дозволяють виділити екогрупи, які характеризують кліматичну зональність і біономічні умови їхнього існування. Вивчення сучасних коколітофорид засвідчило, що основна маса коколітів різко змінює свою кількість залежно від географічної широти: зменшується в полярних зонах, і навпаки - збільшується у приекваторіальних чи екваторіальних зонах Світового океану.

Для встановлення біогеографічних зон найбільш інформативними є види з чіткою просторовою прив'язкою до конкретних кліматичних областей океанів. Для таких довгоіснуючих видів зібрано палеоекологічні характеристики, які вказують на ареали їхнього поширення та концентрації. За цією ознакою палеогенові види об'єднано в групи, які характеризують такі біогеографічні зони (Дмитренко, 1993): екваторіально-тропічну (Helicosphaera heezenii, Discoaster tani, види роду Heliolithus); вузькотропічну (Chiasmolithus grandis, Discoaster binodosus, Discoaster saipanensis, Discoaster barbadiensis, Fasciculithus involutus, Coranocyclus nitescens, Helicosphaera compacta, Sphenolithus radians, Discoaster tani nodifer); широкотропічну (Cyclicargolithus floridanus, Sphenolithus moriformis, Discoaster deflandrei); субтропічну (Coccolithus eopelagicus, Markalius inversus, Cruciplacolithus tenuis, Chiasmolithus bidens, Reticulofenestra umbilica, види роду Thoracosphaera, Zygrhablithus bijugatus та ін.); зону холодних субтропіків та помірних областей (Coccolithus pelagicus, Chiasmolithus oamaruensis, Isthmolithus recurvus, Biantholithus sparsus, Chiasmolithus expansus, Cribrocentrum reticulata). За палеобіономічними характеристиками (Baldi-Beke, 1983; Савицька, 1996) виділяються види, які розвинуті у відкритоокеанічному середовищі (Coccolithus, Cribrocentrum, Cyclicargolithus, Discoaster та ін), зоні помірно-мілководного шельфу (Lanternithus, Isthmolithus, Zygrhablithus, Nannotetrina, Thoracosphaera та ін.), прибережно-мілководній літоральній зоні шельфу (Braarudosphaera, Discolithina (Pontosphaera), Rhabdosphaera, Transversopontis, Micrantholithus, Pemma, Zygrhablithus, Neococcolithus dubius та ін.).

Дослідження видового складу нанопланктону в різних районах південної периферії Східно-Європейської платформи свідчить про таке:

Палеоценова епоха. Ранній палеоцен. Бахчисарайський стратотиповий район. У білокам'янському басейні розвивалися види субтропічної (Markalius inversus, види роду Thoracosphaera, Cruciplacolithus tenuis та ін.) і вузькотропічної (Coccolithus cavus) екологічних зон. За палеобіономічними умовами переважають види прибережних мілководних умов літоральної зони шельфу (Braarudosphaera, Micrantholithus) і помірно мілководного шельфу (Thoracosphaera).

Пізній палеоцен. Бахчисарайський стратотиповий район. За кліматичними ознаками в качинському басейні домінували види субтропічної (Markalius inversus, види роду Thoracosphaera, Braarudosphaera discula та ін.), рідше екваторіально-тропічної (види роду Heliolithus) екологічних зон. За палеобіономічними ознаками переважає група таксонів прибережних мілководних умов літоральної зони шельфу (Braarudosphaera, Micrantholithus) і помірно-мілководного шельфу (Thoracosphaera).

Північне Передкавказзя. В басейні Гарячого Ключа розвивалася нечисленна асоціація нанопланктону. За кліматичними ознаками переважають види екваторіально-тропічної (види роду Heliolithus) і вузькотропічної (Fasciculithus sp., Coccolithus cavus та ін.), рідше субтропічної (Chiasmolithus bidens, Thoracosphaera) екозон. За палеобіономічними умовами поширені види відкритоокеанічного середовища (Discoaster і Chiasmolithus), рідше - помірно мілководного шельфу (Thoracosphaera, Coranocyclus) і прибережних мілководних умов літоральної зони шельфу (Pontosphaera, Micrantholithus).

Еоценова епоха. Ранній еоцен. Північне Передкавказзя і Східний Донбас. У дружбинському і сальському басейнах розвивався нечисленний комплекс нанопланктону, який за кліматичними ознаками належить до видів субтропічної (Thoracosphaera operculata, Chiasmolithus bidens та ін.) і вузькотропічної екозон (Discoaster binodosus binodosus, Chiasmolithus grandis та ін.). За палеобіономічними умовами переважають види відкритоокеанічного середовища (рід Discoaster), менше поширені види прибережно-мілководної літоральної зони шельфу (роди Pontosphaera, Micrantholithus).

Середній еоцен. Бахчисарайський стратотиповий район. У керестинському басейні широко розповсюджені види субтропічної (Chiasmolithus bidens, Zygrhablithus bijugatus, Sphenolithus furcalithoides, Helicosphaera seminulum, Ericsonia formosa та ін.), рідше вузькотропічної (Discoaster saipanensis, Sphenolithus radians, Chiasmolithus grandis, Discoaster binodosus та ін.) екозон. За палеобіономічними умовами переважають види помірно мілководного шельфу (Nannotetrina fulgens, Lanternithus minutus, Zygrhablithus та ін.) і прибережно-мілководної зони літорального шельфу (Braarudosphaera, Pemma, Micrantholithus, Rhabdosphaera). До кінця керестинського часу кількість видів відкритоокеанічного середовища зростає і переважає над видами мілководної екозони. В кумському басейні домінують види субтропічної екозони (Reticulofenestra umbilica, Chiasmolithus bidens, Zygrhablithus bijugatus, Discoaster barbadiensis, D. saipanensis та ін.), рідше - вузькотропічної (Discoaster tani nodifer, Sphenolithus radians, Chiasmolithus grandis, Discoaster binodosus та ін.). Водночас зростає кількість “холодноводних форм” - Reticulofenestra, Chiasmolithus. За біономічними ознаками поширені види відкритоокеанічного середовища, зростає роль видів прибережно-мілководної зони шельфу.

Північне Передкавказзя і Східний Донбас. У куберлинсько-кумському басейні розвинуті види субтропічної (Thoracosphaera operculata, Chiasmolithus bidens, Coccolithus eopelagicus, Reticulofenestra umbilica, Coccolithus subdistichus та ін.) і вузькотропічної (Chiasmolithus grandis, Coranocyclus nitescens, Discoaster barbadiensis, D. saipanensis та ін.) екозон. У незначній кількості є представники холодних субтропіків та помірних областей (Coccolithus pelagicus, Blackites creber). За палеобіономічними ознаками переважають види відкритоокеанічного середовища (Discoaster, Cribrocentrum, Coccolithus та ін.), рідше помірно мілководної і прибережно мілководної зони шельфу.

Інгулецький район УЩ. У бучацько-київському басейні поширені види широко- (Discoaster deflandrei, Sphenolithus moriformis, Cyclicargolithus formosus) і вузькотропічної (Discoaster barbadiensis, Discoaster binodosus binodosus, Chiasmolithus grandis, та ін.) екозон. Менше розвинуті субтропічні види (Zygrhablithus bijugatus, Reticulofenestra umbilica та ін.). За палеобіономічними ознаками - види помірно мілководної і прибережно літоральної зони шельфу.

Пізній еоцен. Бахчисарайський стратотиповий район. У білоглинському басейні були поширені види субтропічної (Helicosphaera seminulum, Neococcolithus dubius, Ericsonia formosa, Reticulofenestra umbilica та ін.) і вузькотропічної (Discoaster tani nodifer, D. saipanensis, D. barbadiensis, D.binodosus та ін.) екозон. Наприкінці пізньоеоценового часу в палеобасейні зростає кількість видів холодних субтропіків та помірних областей (Chiasmolithus oamaruensis, Isthmolithus recurvus та ін). Водночас зростає кількість видів прибережно-мілководної літоральної зони шельфу (Pemma, Braarudosphaera, Micrantholithus, Rhabdosphaera та ін.), менше розвинуті види відкритоокеанічних умов.

Північне Передкавказзя і Східний Донбас. У білоглинському і обухівському басейнах відзначено загальну тенденцію до зменшення видового складу тепловодного нанопланктону і збільшення ролі “холодноводних” форм, що свідчить про формування помірної кліматичної зони. Поширені види субтропічної (Zygrhablithus bijugatus, Reticulofenestra umbilica, Reticulofenestra bisecta, Ericsonia subdisticha та ін.) і вузькотропічної (Discoaster barbadiensis, D. tani nodifer, D. saipanensis, D. barbadiensis) зон. Як і в Криму, домінують види холодних субтропіків, помірних областей і відкритоокеанічних умов.

Палеогідрографічна характеристика палеоцен-еоценових басейнів південної периферії Східно - Європейської платформи.

Ранній палеоцен. У білокам'янський час у районі Гірського Криму існував теплий, мілководний басейн. У цей час відбулося підняття території, яке розпочалося ще в пізній крейді. Це спричинило перерви в осадонакопиченні і поширення відкладів мілководної фації (сірий глауконітовий вапняк потужністю до 50 м), які незгідно залягають на маастрихтських утвореннях. В асоціації нанопланктону переважають види мілководного шельфу і субтропічної та вузькотропічної екологічних зон.

Пізній палеоцен. У качинський час відбувалося незначне прогинання території і трансгресія моря. Нагромаджуються товщі сірих мергелів. Комплекс нанопланктону свідчить про мілководні і помірно-мілководні умови. Панував перехідний від тропічного до субтропічного палеоклімат. У час Гарячого Ключа в Північному Передкавказзі накопичувалися малопотужні карбонатні і безкарбонатні алевроліти. Встановлений у них нанопланктон підтверджує теплий (від тропічного до субтропічного) клімат. Незначна кількість і низький ступінь збереженості фосилій, можливо, пов`язані з сильним зносом теригенного матеріалу з континентального схилу.

Ранній еоцен. На початку еоценової епохи територія Передкавказзя зазнала трансгресії, яка значно розширила площу пізньопалеоценового басейну. Відклади, які накопичувалися на початку еоценової епохи, мали більш глинистий характер. У середньосальський і дружбинський час у межах Північного Передкавказзя і Східного Донбасу басейн був субтропічним. У Передкавказзі він був більш глибоководним (масовий розвиток видів роду Discoaster) і мав широкі зв'язки з теплими морями. На території Східного Донбасу басейн був розташований неподалік суші і зазнавав сильного теригенного зносу.

Середній еоцен. У Криму відбувається незначне прогинання при максимальній трансгресії моря. Зростає кількість карбонату у відкладах, що може вказувати на підвищення температури поверхневих вод. У керестинський час у Криму панував неглибокий, тепловодний басейн, в якому накопичувалися товщі зеленувато-сірого мергелю. Серед нанопланктону переважали види субтропічної та вузькотропічної екологічних груп та мілководної зони шельфу.

На початку кумського часу зберігаються попередні умови осадонакопичення, за яких відкладаються товщі сірого та коричнево-сірого мергелю. В басейні розвивалися види субтропічної і вузькотропічної екозон. Басейн був мілководним, про що свідчить перевага видів мілководної зони шельфу (45%) над видами відкритоокеанічного середовища (35%). З середини кумського часу відбувається пониження температури і поглиблення басейну, що спричинило зростання кількості “холодноводних форм” над “тепловодними” (рис.4).

На території Північного Передкавказзя і Східного Донбасу в куберлинський (пізньочеркеський) - керестинський час розвивався тепловодний морський басейн, в якому накопичувалися карбонатні і безкарбонатні глини. Нанопланктон представлений видами субтропічної і вузькотропічної екологічних зон. Перевага видів відкритоокеанічного середовища з малою кількістю видів прибережно мілководної зони шельфу може вказувати на його поглиблення. Присутність видів різних екологічних груп вказує на активний гідродинамічний режим і широкі зв'язки з іншими басейнами.

У бучацький час на південному схилі Українського Щита відбулася трансгресія. В околицях м. Інгулець існував мілководний басейн, в якому накопичувалася алеврито-глиниста вугільна товща. У цих відкладах нанопланктону невивлено. Лише наприкінці бучацького часу відбувається поглиблення території і з'являється нанопланктон широкотропічної і субтропічної екозон. У київський час відбуваються процеси подальшого поглиблення ділянки басейну і кількісно переважають види відкритоокеанічних умов.

Пізній еоцен. Басейн Гірського Криму зазнав поглиблення, внаслідок чого накопичувалася потужна товща світлого мергелю. Асоціація нанопланктону представлена видами субтропічної екозони і групи холодних субтропіків та помірних областей, менш поширені таксони вузькотропічної групи. За палеобіономічними ознаками до середини альминського часу переважають види відкритоокеанічного середовища. Водночас до кінця альминського часу зростає кількість видів мілководних умов. Таким чином, басейн Гірського Криму, що існував на початку альминського часу, був тепловодним і мав широкі зв'язки з відкритими акваторіями. З середини альминського часу басейн зазнавав значного похолодання (див.рис.4) і обміління .

У білоглинський і обухівський час на території Північного Передкавказзя і Східного Донбасу панував відкритоокеанічний басейн, в якому накопичувалися карбонатно-глинисті відклади. Асоціація нанопланктону представлена видами субтропічної, вузькотропічної, широкотропічної екозон і групою холодноводних субтропіків та помірних областей. Останні наприкінці еоцену домінували, що вказує на тенденцію до зниження температур поверхневих вод і формування помірно тепловодного басейну. В цей час басейн у Північному Передкавказзі і Східному Донбасі був більш тепловодним, ніж кримський.

МОНОГРАФІЧНИЙ ОПИС ХАРАКТЕРНИХ ВИДІВ НАНОПЛАНКТОНУ

З палеоцен-еоценових відкладів району досліджень детально вивчено 114 видів нанопланктону, які належать до 38 родів, 14 родин і 4 порядків. Монографічний опис нанофосилій проведено за класифікацією J. Young & P. Bown (1997). Уперше з палеоцен-еоценових відкладів Північного Передкавказзя і Східного Донбасу описано 15 видів, які належать до 2 порядків, 3 родин і 4 родів Helicosphaera, Chiasmolithus, Nannotetrina і Ericsonia. Укладений атлас складається з 19 фототаблиць, у яких зображено 111 видів.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено результати вивчення нанопланктону палеоцен-еоценових відкладів з чотирьох південних регіонів Східно-Європейської платформи. Отримані результати дозволяють зробити такі висновки:

Встановлені зони Nannotetrina fulgens (NP15) і Discoaster tani nodifer (NP16) у відкладах малинівської світи бучацького і староінгулецької світи київського горизонтів південного схилу Українського Щита (УЩ). Це дозволило обґрунтувати вік світ і зіставити їх з верхньою частиною лютецького-нижньою частиною бартонського ярусів МСШ.

Результати вивчення нанопланктону підтверджуються даними планктонних форамініфер і молюсків.

Уперше вивчені асоціації нанопланктону та встановлені зони у палеогенових відкладах семи свердловин Ейсько-Армавірської, Ростовської і Калмицької підзон Північного Передкавказзя й Східного Донбасу: Палеоцен. Надзона Heliolithus характеризує відклади горизонту Гарячого Ключа верхнього палеоцену.

Еоцен. Зона Discoaster lodoensis (NP13) характеризує відклади середньосальського підгоризонту Східного Донбасу і середню частину дружбинського горизонту Передкавказзя іпрського ярусу.

Зона Nannotetrina fulgens (NP15), Discoaster tani nodifer (NP16) та зона Discoaster saipanensis (NP17) відповідають відкладам куберлинського, керестинського і кумського горизонтів і зіставляються з лютецьким і бартонським ярусами ЗСШ.

Надзона Discoaster barbadiensis s.l. характеризує білоглинський горизонт Північного Передкавказзя та обухівський горизонт Східного Донбасу і приабонський ярус ЗСШ.

Зона Ericsonia subdisticha (NP21) відповідає верхній частині білоглинського і обухівського горизонтів верхнього еоцену і низам хадумського надгоризонту нижнього олігоцену Північного Передкавказзя та Східного Донбасу. За нанопланктоном доведено діахронність відкладів зони Cibicides (Heterolepa) salensis. Її віковий інтервал змінюється в межах від пізнього еоцену до раннього олігоцену.

У розрізах парастратотипових свердловин 3а і 2 Бахчисарайського району простежено розвиток нанопланктону від пізньої крейди до пізнього еоцену і виділено зони:

Cruciplacolithus tenuis (NP2),

Chiasmolithus danicus (NP3),

Heliolithus kleinpelli (NP6),

Heliolithus riedelii (NP8),

Nannotetrina fulgens (NP15),

Discoaster tani nodifer (NP16),

Discoaster saipanensis (NP17),

Chiasmolithus oamaruensis (NP18),

Isthmolithus recurvus (NP19),

Sphenolithus pseudoradians (NP20) і Ericsonia subdisticha (NP21).

За результатами вивчення послідовності зональних асоціацій нанопланктону розраховано тривалість трьох перерв в осадонакопиченні в розрізах стратотипових свердловин Бахчисарайського району.

Перша перерва відповідає межі крейди і палеогену і встановлюється за відсутністю верхньої частини зони Nephrolithus frequens і зони Markalius inversus (NP1).

Тривалість перерви за Геологічною Часовою Шкалою (GTS, 2004) становить біля 1 млн років. Ця перерва в осадонакопиченні простежена з Гірського Криму до Південної Туркменії.

Друга перерва встановлена на межі білокам'янського і качинського горизонтів і визначається за відсутністю зон Ellipsolithus macellus (NP4) і Fasciculithus tympaniformis (NP5). Тривалість перерви - приблизно 3,5 млн років. Вона простежується лише в Кримському регіоні.

Третя перерва зафіксована між качинським і бахчисарайським регіоярусами за відсутністю верхньої частини зони Discoaster multiradiatus (NP9), зони Tribrachiatus contortus (NP10) і, можливо, самих низів зони Discoaster binodosus (NP11). Тривалість перерви - приблизно 1,2-3,5 млн років. Вона простежена з Гірського Криму до Південної Туркменії.

Палеоекологічний аналіз нанопланктону дозволив виділити такі екологічні групи: екваторіально-тропічні, широкотропічні, субтропічні значного поширення, холодних субтропіків та помірних областей. За палеобіономічними умовами виділено асоціації мілководного шельфу, відносно мілководного шельфу і відкритоокеанічного басейну.

Доповнено палеогідрологічну характеристику палеоцен-пізньоеоценових басейнів вивчених регіонів південної периферії Східно-Європейської платформи.

У палеоцені (білокам`янський і качинський час) у Криму існував тропічний басейн, який спочатку був мілководним, а згодом зазнав незначного поглиблення. На Північному Кавказі в час Гарячого Ключа існував тепловодний, відносно глибокий басейн.

У ранньому еоцені на Північному Передкавказзі і в Східному Донбасі (черкеський і середньосальський час) існував морський тепловодний басейн, який мав широкі зв`язки з водами Тетису.

В цей час значного розквіту набули тропічні види роду Discoaster. На Північному Передкавказзі басейн був відкритоокеанічним і відносно глибоководним, а у Донбасі - мілководним зі значним теригенним розбавленням, на що вказує погана збереженість та бідний видовий склад нанопланктону.

В середньому еоцені існував тропічний басейн, який був мілководним на південному схилі Українського Щита і в Криму. Лише наприкінці середнього еоцену (кумський час) відзначено збільшення глибини і зниження температури поверхневих вод.

На початку пізнього еоцену у Криму і на Північному Передкавказзі басейн був відносно тепловодним.

Лише наприкінці цього часу відзначено загальне пониження температури поверхневих вод басейнів, що фіксується збільшенням кількості Cribrocentrum reticulatum і Isthmolithus recurvus та інших видів помірних областей. Цей процес найбільш чітко проявився в Криму. Водночас у Криму зростає кількість мілководних форм.

Простежено шість етапів розвитку нанопланктону, які обґрунтовують виділення зон стандартних шкал і виступають надійним інструментом для розчленування палеоцен-еоценових відкладів районів досліджень.

Вперше з вивчених палеогенових відкладів Північного Передкавказзя і Східного Донбасу описано найбільш поширені види нанопланктону.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Андреева-Григорович А. С., Березовский А. А, Вага Д. Д. О. Наннопланктон и моллюски эоценовых отложений Криворожского железорудного бассейна // Теоретичні та прикладні аспекти сучасної біостратиграфії фанерозою України: Зб. наук. пр. ІГН НАНУ. - К., 2003. - С. 3-5. (проводилися лабораторні роботи і визначалися види нанопланктону).

2. Березовский А. А., Вага Д. Д. О. Корреляция среднеэоценовых стратонов по наннопланктону и моллюскам // Сучасні проблеми геологічної науки: Зб. наук. пр. ІГН НАНУ. - К., 2003. - С. 287-290 (зібраний увесь наявний матеріал по середньоеоценовому нанопланктону).

3. Вага Д. Д. О. Биостратиграфия палеогеновых отложений Донбасса и Большого Кавказа // Проблеми стратиграфії фанерозою України: Зб. наук. пр. ІГН НАНУ. - К., 2004. - С. 122-127.

4. Вага Д. Д. О. Порівняльні палеоекологічна і палеогеографічна характеристика палеогенових морських басейнів південної частини Східної-Європейської платформи за нанопланктоном // Біостратиграфічні критерії розчленування і кореляції відкладів фанерозою України: Зб. наук. пр. ІГН НАНУ. - К., 2005. - С. 136-139.

5. Andreyeva-Grigorovich, A. S., Waga, D. D. O. Age range of Heterolepa (Cibicides) salensis zone of the Northern Caucasus and its correlation according to nannofossils // 11-th International Nannoplankt. Assoc. Conference (INA). - Lincoln, Nebraska (USA), 2006. - P. 91-92. (визначалися види нанопланктону і зроблений переклад на англійську мову)

АНОТАЦІЯ

Вага Д. Д. О. Нанопланктон палеоцен-еоцену південної периферії Східно-Європейської платформи. - Рукопис.

Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук за спеціальністю 04.00.09. - палеонтологія і стратиграфія. - Інститут геологічних наук НАН України, Київ, 2007.

У дисертації розглядається нанопланктонне зонування, палеогеографічні і палеоекологічні реконструкції палеоцен-еоценових басейнів седиментації південної частини Східно-Європейської платформи.

У роботі наводиться аналіз систематичного складу нанопланктону з розрізів палеоцен-еоценових відкладів свердловин Бахчисарайського району Криму, Північного Передкавказзя, Східного Донбасу і розрізу Інгулецького кар`єру Українського Щита (УЩ).

У палеоцен-еоценових відкладах встановлено комплекси 12 нанопланктонних зон: Cruciplacolithus tenuis (NP2), Chiasmolithus danicus (NP3; Heliolithus kleinpelli (NP6) і Heliolithus riedeli (NP8), Discoaster lodoensis (NP13), Nannotetrina fulgens (NP15), Discoaster tani nodifer (NP16), Discoaster saipanensis (NP17), Chiasmolithus oamaruensis (NP18), Isthmolithus recurvus (NP19), Sphenolithus pseudoradians (NP20), Ericsonia subdisticha (NP21).

Визначено і уточнено відносний вік палеогенових відкладів Північного Передкавказзя, Східного Донбасу і Інгулецького кар'єру, а також встановлено перерви в розрізах палеоцену і еоцену Криму та визначена їхня тривалість. З відкладів малинівської і староінгулецької світ бучацького і київського горизонтів південного схилу УЩ встановлені зони Nannotetrina fulgens (NP15) і Discoaster tani nodifer (NP16), за якими ці відклади зіставляються з лютецьким і бартонським ярусами ЗСШ.

Проведена кореляція встановлених зональних підрозділів у кожному конкретному регіоні зі стратиграфічними шкалами палеогену України (Зосимовича та ін., 2005), Росії (Ахметьєва і Беньямовського, 2003), Міжнародною Стратиграфічною Шкалою (Berggren et al.,1995) і Геологічною Часовою Шкалою (GTS, 2004).

За палеоекологічним аналізом виділено п'ять екогруп нанопланктону: екваторіально-тропічні, широкотропічні, вузькотропічні, субтропічні і види холодних субтропіків і помірних областей. За палеобіономічними умовами встановлені види мілководного шельфу, відносно мілководного шельфу і відкритоокеанічного басейну.

Додається атлас, що містить 111 фотографій характерних видів нанопланктону, зроблених з допомогою світлового і скануючого мікроскопів.

Ключові слова: нанопланктон, палеоген, палеогеографія, палеоекологія, Гірський Крим, Північне Передкавказзя, Східний Донбас, Інгулецький розріз.

АННОТАЦИЯ

Вага Д. Д. О. Нанопланктон палеоцен-эоцена южной периферии Восточно-Европейской платформи. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата геологических наук по специальности 04.00.09. - палеонтология и стратиграфия. - Институт геологических наук НАН Украины, Киев, 2007.

В диссертации приводится наннопланктонное зонирование, палеогеографические и палеоэкологические реконструкции палеоцен-эоценовых бассейнов южной периферии Восточно-Европейской платформы.

В работе приведен анализ систематического состава нанопланктона из разрезов скважин Бахчисарайского района Крыма, Северного Предкавказья, Восточного Донбасса, а также разреза Ингулецького карьера УЩ.

В результате из палеоцен-эоценовых отложений этих регионов выделено 12 нанопланктонных зон: Cruciplacolithus tenuis (NP2), Chiasmolithus danicus (NP3); Heliolithus kleinpelli (NP6) и Heliolithus riedeli (NP8), Discoaster lodoensis (NP13), Nannotetrina fulgens (NP15), Discoaster tani nodifer (NP16), Discoaster saipanensis (NP17), Chiasmolithus oamaruensis (NP18), Isthmolithus recurvus (NP19), Sphenolithus pseudoradians (NP20), Ericsonia subdisticha (NP21).

Это дало возможность в области Северного Предкавказья, Восточного Донбасса и южного склона Украинского щита определить и уточнить относительный возраст литостратиграфических единиць, а также установить объем и продолжительность перерывов в осадконакоплении в Крыму в палеогеновое время.

Установлено, что выделенные перерывы в скважинах Бахчисарайського стратотипического района имеют широкое географическое распространение. Всего в районе исследования выделено 6 перерывов.

Из них 2 четко выделяются: первый - между меловой и палеогеновой системами (Крым, Причерноморье, Восточный Прикаспий, Нижнее Поволжье и Южная Туркмения), и второй - между палеоценовым и эоценовым отделами (Крым, Причерноморье и Восточный Прикаспий).

Продолжительность этих перерывов приблизительно одинаковая (1-3,6 млн. лет).

Из отложений малиновской и староингулецкой свит бучакского и киевского региоярусов южного склона Украинского щита (УЩ) установлены зоны Nannotetrina fulgens (NP15) и Discoaster tani nodifer (NP16), или нижняя подзона Discoaster bifax (CP14a), которые отвечают лютетскому и бартонскому ярусам Международной Стратиграфической Шкалы.

Приводится корреляция установленных зональных подразделений в каждом конкретном регионе со стратиграфическими шкалами палеогена Украины (Зосимович и др., 2005), России (Ахметьев, Беньямовський, 2003), Международной стратиграфической шкалой (Berggren et al.,1995) и новой Геологической Временной Шкалой (GTS, 2004) и другими одновозрастными образованиями.

В исследуемом регионе выделено шесть этапов эволюционного развития наннопланктона: позднемеловой, раннепалеоценовый, позднепалеоценовый, раннеэоценовый, среднеэоценовый и позднеэоценовый-раннеолигоценовый. Выделенная этапность совпадает с установленной последовательностью Н. Г. Музыльёва, А. С. Андреевой-Григорович, Е. М. Богданович и др.

На основании палеоэкологического анализа установлено пять экогруп наннопланктона: экваториально-тропические, широкотропические, узкотропи-ческие, субтропические и виды холодных субтропиков и умеренных областей.

По палеобиономическим характеристикам выделены ассоциации нанопланктона мелководного шельфа, относительно мелководного шельфа и открытоокеанского бассейна. Уточнены и дополнены данные о температурном и батиметрическом режиме палеобасейнов и проведена их палеогидрографическая и палеоэкологическая реконструкция.

Составлен атлас, который содержит 111 фотографий характерных видов наннопланктона, выполненных под световым и растровым микроскопами. Впервые из палеоцен-эоценовых отложений Северного Предкавказья и Восточного Донбасса описано 15 характерных видов родов Helicosphaera, Chiasmolithus, Nannotetrina и Ericsonia.

Ключевые слова: наннопланктон, палеоген, палеогеография, палеоэкология, Горный Крым, Северное Предкавказье, Восточный Донбасс, Ингулецкий разрез.

ANNOTATION

Waga D. D. O. The Paleocene-Eocene nannofossils of the southern rim of the East European Platform. - Manuscript.

The pHD thesis paper on speciality 04.00.09 - paleontology and stratigraphy. - Institute of Geological Sciences of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2007.

The thesis paper includes data of biozonation, paleogeographical and paleoecological reconstructions of Paleocene-Eocene basins of the southern rim of East European platform based on nannofossils.

The paper represents the detail systematic studies of nannofossils from the boreholes of Crimea, Northern Precaucasus, East Donbas and a cutsection of the Inguletsk quarry.

As a result the following 12 standard nannoplankton zones have been established: Cruciplacolithus tenuis (NP2), Chiasmolithus danicus (NP3); Heliolithus kleinpelli (NP6), Heliolithus riedeli (NP8), Discoaster lodoensis (NP13), Nannotetrina fulgens (NP15), Discoaster tani nodifer (NP16), Discoaster saipanensis (NP17), Chiasmolithus oamaruensis (NP18), Isthmolithus recurvus (NP19), Sphenolithus pseudoradians (NP20), Ericsonia subdisticha (NP21).

It allowed to identify, correct the age of the studied sediments and to estimate the duration of unconformities in Crimea.

Initially zones Nannotetrina fulgens (NP15) and Discoaster tani nodifer (NP16) of Middle Eocene have been identified from the sediments that belong to malinovska and staroingulekska suites (Buchak and Kiev formations) of the southern slope of Ukrainian Shield.

The paleoecological analyze allowed to establish such ecogroupes: equatorial-tropic, tropical, subtropical and species of cold subtropics and boreal regions.

A correlation of the distinguished zonal units in each region with the Stratigraphic schemes of Paleogene of Ukraine (Zosimovitch et al., 2005), Russia (Ahmetiev et Beniamovskiy, 2003), Berggren et al.,1995 and GTS, 2004 is given.

The atlas of dominant species was achieved by using light and scanning microscopes.

Key words: nannoplankton, Paleogene, biostratigraphy, paleogeography, paleoecology, Mountain Crimea, North Precaucasus, East Donbas, Inguletsk section.

Размещено на Allbest.ru