Характеристика вугленосного району

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Сучасна вугільна шахта - це комплексно механізоване та автоматизоване гірничовидобувне підприємство великої потужності з великим рівнем концентрації та інтенсифікації виробництва, яке має поточний характер основних технологічних процесів. У системі «вугільна шахта» головною підсистемою є очисні роботи, трудомісткість яких складає більше ніж 30% загальної трудомісткості на шахті. Гірничовидобувна промисловість постачає народному господарству країни паливо, руду чорних та кольорових металів, добриво та інші необхідні мінерали та корисні копалини. Для паливно-енергетичного комплексу велике значення має видобуток вугілля, головним чином підземним способом.

Вугільна промисловість являє собою одну з головних галузей нашої країни. Незважаючи на інтенсивний розвиток нафтової, газової та уранової промисловості, попит на вугілля не зменшується.

Інтенсивна розробка вугільних пластів призводить до збільшення глибини робіт, що значно ускладнює вугледобування (із збільшенням глибини збільшується гірничий тиск та інше). У цій галузі накопичилося багато проблем, які стримують зростання ефективності та продуктивності праці, а відповідно і матеріального благополуччя шахтарів. Тому стратегічним техніко-економічним напрямком розвитку галузі є створення та впровадження найновіших техніки та технології підземного видобутку вугілля, які матимуть змогу за наявністю конкуренції та ринкових цін на продукцію при жорстких екологічних вимогах підвищити продуктивність та ефективність праці шахтарів.

Необхідне постійне покращення умов праці, техніки безпеки, зниження собівартості. Вирішити цю проблему можна лише шляхом комплексного пояснення питань розкриття, підготовки, систем розробки та механізації виробничих процесів.

Гірничий інженер у своїй практичній діяльності часто користується різноманітними геолого-маркшейдерськими кресленнями і звичайно повинен вільно в них розбиратися.

Вихідними матеріалами для складання курсової роботи є: геологічна характеристика вугленосного району Донбасу, геологічна карта шахтного поля, нормальна стратиграфічна колонка, якісні характеристики вугленосного пласта за результатами його розвідки.

Виконання курсової роботи передбачає: проробку матеріалів щодо геологічної будови вугленосного району, оцінку геологічної будови ділянки шахтного поля, виконання графічних робіт та підрахунок запасів кам'яного вугілля в межах одного пласта.

За складом та обсягом курсова робота відповідає вимогам щодо геологічної частини дипломних проектів студентів гірничої спеціальності.

вугленосність шахтний гірничий

1. Характеристика Торезсько-Сніжнянського вугленосного району

1.1 Загальні відомості

Район розташований у східній частині Донецької області. Протяжність району 55 км, ширина до 15 км.

Рельєф місцевості являє собою покриту горбами рівнину, ускладнену численними балками. Максимальна відмітка + 325 м (ст.Софїно - Бродська), мінімальна + 125 м (долина р.Ольховой). Найбільш великі населені пункти району: Сніжне, Торез, Шахтарськ, Кіровськ.

1.2 Геологічна вивченість

Початок розвитку вугільної промисловості в районі відноситься до перших років XX сторіччя. З цього ж часу геологами колишнього геологічного комітету під керівництвом Л.І.Лутугіна проводиться геологічна зйомка масштабу 1:42000. Систематично геологічні роботи в районі почалися з 1929 року.

1.3 Геологічна будова

Район характеризується широким розвитком відкладень середнього та верхнього карбону, перекритих в основному четвертичними ктвореннями. Винятком є північна частина району (поблизу ст. Розсипних) де зустрічаються лінзи неогенових відкладень.

Товща кам'яновугільних порід представлена свитами середнього карбону та світой верхнього карбону. Літологічних розріз цих відкладень представлений переслоюванням глинистих і алеврітових сланців, пісковики, вапняків та вугілля. Переважають сланці, які становлять 54,8 - 72,2% від потужності кожної свити. Потужність світ карбону закономірності збільшується із заходу на схід. Наприклад, свита на ділянці Вільхового має потужність 750 мІ, у той час як у східного кордону, в районі Сніжнянському групи шахт, вона зростає до 900 м. Загальна потужність карбону, без свити , складає в середньому 3760 м.

Характеристика літологічного складу відкладів карбону передставлено в табл. 6.

Таблиця 6

Світа	Вміст, %
	пісковик	Глинисті сланці	Алевролітові сланці	вапняк	вугілля
	32,3	36,6	30,4	0,5	0,2
	33,0	17,7	47,9	0,7	0,7
	30,9	27,0	41,0	0,7	0,4
	36,0	15,7	44,5	3,0	0,8
	41,0	18,8	36,0	2,4	1,8
	24,0	20,7	51,5	3,0	0,8
	32,2	33,6	32,5	1,3	0,4

Свита має потужність від 806 до 820 м. Основними маркіруючими горизонтами в ній є вапняки .

Свита по потужності змінюється від 740 до 900 м. Її маркіруючи ми горизонтами є вапняки а також потужні товщі пісковиків (50 - 60 м).

Для свити характерно збільшення в розрізі частки пісковиків. Потужність свити 630 - 665 м. Маркуючими горизонтами в ній являються вапняки

Свита збереглася лише в західній частині району. Відрізняється самим високим вмістом пісковиків. Потужність свити 355 - 375 м. Маркируючі в ній є вапняки .

Свита зустрічається також тіьки в західній частині району. Потужність свити 685 - 730 м. Маркуючі її горизонти - вапняки

Відкладення свити поширені лише в крайній північно-західній частині району. Потужність свити 470 м. Маркуючи в ній є вапняки .

Неогенові відклади представлені глинами, потужність яких коливається від 3 до 19 м, і глинистими пісками потужністю 2-5 м.

Четвертинні відклади розвинуті повсюдно. Серед них зустрічаються глини, лесовидні суглинки. Максимальна їх потужність 35 м. Район приурочений до великої Чистяківській сінкліналі, що є відокремленою структурой на східному замиканні Кальміус-Торецька улоговини. З півночі синкліналь примикає до головної антикліналі Донбасу, з півдня - до південної антикліналі, представленої Зуєвським і Амвросіївський куполами. Будова сінкліналі асиметрична: кути падіння північного крила змінюються від 25 - 35 до 50 - 60 °, південного - від 10 до 25 °.

Спокійне залягання порід карбону ускладнюється низкою дрібних розривних порушень. Великі розломи проходять тільки на північному заході і південному сході біля кордонів району. У поширенні дрібних зсувів чітко простежується приуроченість насувів до західної частини сінкліналі і нормальних скидів - до східної.

Насуви західного крила мають північно-східне простягання, падають на північний захід під кутом до 45°. Стратиграфічна їх амплітуда 3-50 м.

У середній частині північного крила і в приосевій частині структури проходить ряд субмеридіональних скидів з амплітудами 10-50 м. Змістителі їхні попадали, як правило, на схід і тільки крайнього східу - на захід під кутами 90-85 °, утворюючи грабени.

Східна частина сінкліналі ускладнена поруч скидів, перетинаючих обидва крила складки. Падіння сместітелей круте на північний захід під кутами до 80°, амплітуда - в межах 10-50 м.

1.4 Вугленосність

На площі району виявлено 114 вугільних пластів і пропластків, з яких 43 робочих. Характеристика вугленосності окремих світ наведено в табл. 7.

Таблиця 7

свита	Потужні сть м	Кіл-сть пластів	Промислові вугільні пласти
		всього	робочих	основні	Обмеженого розповсюдження
	470	6	1	-	-
	710	24	7
	365	21
	650	20	13
	395	12	-	-	-
	830	20	11
	810	11	2	-	-

Найбільш високим коефіцієнтом вугленосністі характеризується свита , менше - свити . Проте основне промислове значення в районі мають свити , вміщуючі пласти високосортних антрацитів. Свити і мають менші майданні поширення і містять пласти про тощим вугіллям. Свити містять по одному пласту з граничною робочою потужністю на обмежених ділянках і практично промислового значення не мають.

Потужності робочих пластів коливаються в межах 0,45 - 1,1 м, рідко досягають 1,5 м. Пласти складні, нерідко розщеплюються, утворюючи самостійні пласти. По пластам встановлені розмиви та заміщення їх вижчележачими пісковиками.

1.5 Якість вугілля

У районі поширені головним чином антрацити і пслуантрацити. Тоще вугілля зосереджене в північно-західній частині району. Вугілля марки ОС представлені єдиним пластом на незначній площі біля західного кордону. Ступінь метаморфізму вугілля зростає з північного заходу на південний схід, а також від верхніх стратиграфічних горизонтів до нижніх. Так, у північно-західній частині району тоще вугілля приурочене до верхніх свит , полуантраціти - до свити , антрацити - . У південно-східній частині вугілля розроблюваних пластів свит відносяться до антрацитів.

Все вугілля району гумосове. Сапропеливі різниці рідко зустрічають у вигляді малопотужних прошарків в верхній частині деяких пластів (.

Вологість вугілля незначна (2.1 4 6,5%), середня зольності в межах 13-17%, хоча і зростає в окремих пластах до 27 %. Склад сірки досягає 4,0%, коливаючись в межах від 0,6 до 3,0% в середньому. Вихід летучих речовин змінюється від 1,5мдо 11%, удільна теплота згорання по вибухівці складає 8100-8700 ккал/кг.

1.6 Гідрогеологічні умови

Основними водоносними горизонтами в районі являються товщі потужних видержаних пісковиків і пласти вапняків карбону. У четвертинних відкладеннях води пов'язані з алювієм і прослоями піщаних суглинків, що мають обмежене поширення.

Водообільность пісковиків і вапняків залежить від їхньої потужності і тріщинуватості. Середнє значення коефіцієнта фільтрації для них складає 0,001 - 0, 4 м / ч.

Води слабо мінералізовані (до 1,0 г / л), на захід району мінера-лізація поступово збільшується до 1,5-2,0 г/ л і навіть до 3,0-3,6 г / л.

За хімічним складом води карбон відносяться до гідрокарбонатно-натрієвих (в замкової частині сінкліналі) і сульфарно-Кальцева-натрієвих (у західній частині райрна). На глибинах 100 -300 м майже по всій площі простежується зона чистих гідрокарбонатно-натрієвих лужних вод з мінералізацією 1,0-2,9 г / л. Потужність зони до 200м. Глибше спостерігається перехід до хлоридно-гідрокарбонатно-натрієвих вод.

Нормальні притоки води вшахти коливаються з межах від 10-1 до 120 лі / ч.

1.7 Гірничогеологічніі умови експлуатації

У районі діють 120 шахт скмарною потужністю в 21170 тис. т. Шахти перважно похилі, лише в приосьовій частині вертикальні. Найбільш інтенсивно розробляються пласти свит , глибина розробки досягає 500-600 м.

Ступінь газоносності вугільних пластів висока. Крила сінкліналі і її східне замикання по пластам свити дегазірована на глибину до 500.м, в західному ж напрямку і до осі сінкліналі кордонів метанової зони піднімається до горизонту 50-80 м від поверхні. За газаобільностю шахти в більшості випадків відносяться до свернкатегорійних рідше до І, ІІ або ІІІ категоріям.

У першій групі шахт відзначалися суфлярние виділення газу, а по групі шахт на пласті мали місце раптові викиди вугілля і пород.

Геотермічні умови району нерівномірні. Спостерігається зниження геотермічного градієнта до осьової частини синкліналі. Температура гірничих порід на горизонті - 1000 м складає 31,8 -47,9°. Глибина зони вивітрювання вугілля коливається від 20 до 45м

2. Характеристика ділянки шахтного поля

2.1 Розмір і ступінь вивченості

Розмір ділянки шахтного поля складають по простяганню -1750 м, по падінню - 665 м, площа складає 1163750 м2. За ступенем вивченості розвідані запаси попадають під категорії В та С1. Ділянка розвідана до глибини - метрів.

2.2 Вік та склад порід

В геологічній будові ділянки шахтного поля приймають участь осадочні породи середнього карбону свити . Породи кам'яновугільного віку складені пісковиками, алевролітами, аргілітами з прошарками вапняків та вугілля.

Маркируючими горизонтами є вапняки, на поверхню виходять пласти світи С72. На геологічній карті маємо виходи пластів: маркируючих -М9,М10 . Вугільних -m8, m91, m9. Четвертинні відклади розвинуті повсюдно. Серед них зустрічаються глини, лесовидні суглинки. Максимальна їх потужність 35 м.

Кам'яновугільні відкладення перекриті пухкими відкладеннями четвертинно-палеогенового віку, складені суглинками, глинами, потужністю від 0 до 35м. На геологічній карті пухкі відкладення зняті з метою можливості вивчення фундаменту.

2.3 Залягання порід

В межах ділянки шахтного поля породи залягають змінюючи кут падіння від 15° до 35°, Ьпад=90°, Ьпр=0°

Ділянка шахтного поля ускладнена двома тектонічними порушеннями скидом та підкиком, що залягають під кутом 60° та 80°.

2.4 Вугленосність та якість вугільного пласта

В межах ділянки, яка досліджується, вугленосністю володіє свита С27 .

Об'єктом є свита С27, в якій 24 вугленосних пластів.

Об'єктом вивчення в даній роботі є пласт m2. За ступенем витриманості пласт відноситься до не витриманих.

Потужність пласта збільшується з північного сходу на південний захід від 0,13 до 0,88 м. За генезисом вугілля гумусове, за петрографічним складом - кларенове.

Вміст золи у вугіллях району змінюється від 13 до 17%, сірки - від 0,6 до 3,0%, вологість робочого палива коливається від 2,1 до 6,5%,

За промисловою класифікацією вугілля відноситься до марки А, таке вугілля має широке застосування в промисловості.

Так як марка вугілля А, то воно має такі параметри: відображувальна здатність вітриніту , вихід летючих речовин , товща пластичного шару .

3. Результати геологорозвідувальних робіт

3.1 Методика детальної розвідки вугільних пласта

Детальна розвідка є завершальною стадією геологічно-розвідувальних робіт, після чого родовище передається до промислового освоєння.

В техніко-економічному обґрунтуванні (ТЕО) детальної розвідки розглядаються можливі споживачі вугілля на основі вимог до його, спосіб викриття замість неї, оптимальні технічні границі можливості промислові потужності шахти місце положення і орієнтації строком відробки площі першочергового (на 10-15 років) освоєння.

В процесі детальної розвідки уточнюються деталі геологічної будови родовища, його структурні особливості, морфологія і умови залягання вугільних пластів, якість вугілля, горно-геологічні умови розробки в степені, забезпечення проектування вугледобувних підприємств.

Технічним засобом розвідки є колонкове буріння. Густота розвідувальної мережі і глибина залежить від ступені складності геологічної будови ділянки, витриманості вугільних пластів та їх якості.

За ступенем складності родовище відноситься до першої групи, тому що потужність пласта змінюється від 0,29м до 0,88м. Кам'яновугільні відкладення порушені складним тектонічним порушенням - скидом.

Для детально розвіданих ділянок першої групи складності відношення запасів по категоріям повинно бути А+В=50%, в тому числі А не менше 20 %, решта запасів розвішується по категорії С1.

Для ділянок другої групи складності розвідка здійснюється, в основному, по категоріям В і С1 (по категоріям А недоцільно через високу вартість геологорозвідувальних робіт). При цьому запаси категорії В повинні складати не 50% загальних запасів в межах розвідувальної ділянки.

Геометричним принципом і складають основну розвідувальну мережу. Для вугільних родовищ рекомендована прямокутна мережа, яка дозволяє достовірно вияснити форму, умови залягання вугільних пластів, гірничо-геологічні особливості, та якість і кількість вугілля. Так як пласт відноситься до відносно витриманих то основна розвідувальна мережа приймається -300/150. Свердловин першої групи 20 штук (1-20).

До другої групи свердловини відноситься свердловини, що розміщуються на опорних профілях. Відстань між свердловинами в опорному профілі приймається 150-250м при глибині розвідки до 500м і 200-400м на більш глибоких ділянках. Під час виконання курсової роботи, зважаючи на обмеженість площі ділянки, опорні профілі не проектуються.

Третя група (свердловина 21, 22 і 23) охоплює свердловини для вивчання конкретних геологічних явищ поза основною мережею розвідувальних виробок; сюди відносяться свердловини для вивчення морфології порушень для оконтурювання утоніть вугільних пластів; кількість свердловин цієї групи може досягати 15-20% в даній роботі запроектовано 3 свердловини цієї групи.

3.2 Характеристика запасів вугілля різних груп категорій та їх оконтурювання

Запаси вугілля по їх народногосподарському значенню підрозділяються на дві групи: балансові, що придатні до використання у народному господарстві на сучасному рівні розвитку техніки і технології гірничого виробництва, і забалансові, використання яких може стати вигідним у найближчому майбутньому.

Запаси кожної групи враховуються окремо. Критеріями для їх виділення під час курсової роботи є кондиції по потужності в залежності від технологічної марки вугілля. Умовно рахується, що по зольності всі запаси кондиційні.

Запаси вугілля на площі з потужністю пластів менше 0.45м не підраховується.

Робочий контур знаходиться методом інтерполяції.

За ступенем вивченості розвідані запаси підрозділяють на категорії А, В, С1.

Підставою для їх виділення є ступінь витриманості пласта за потужністю та густота розвідувальної мережі. Запаси А і В охоплюють площі, розташованих в контурах інтерполяції, при забезпеченні їх відповідної густотою розвідувальної мережі.

Запаси категорії СІ охоплюють площі, що прилягають до тектонічних порушень, до меж шахтного поля, до ізоліній неробочої потужності пласта і межам розташування окисленого вугілля.

3.3 Підрахунок запасів вугілля різних груп і категорій

Основним методом підрахунку запасів кам'яного вугілля є методом геологічних блоків. Запаси вугілля в підрахованих блоках підраховуються методом геологічних блоків по наступній формулі:

де Q - кількість запасів вугілля, т;

Sпр - площа проекції пласта на горизонтальну площину, м2;

б - кут падіння пласта, град;

mср - середня потужність пласта, м;

г - середня об'ємна маса вугілля т/м3.

Площа проекції пласта на горизонтальну площу Sпр визначається для кожного блоку, що виділений на гіпсометричному плані, за відомими формулами для простих геометричних фігур (трикутників, квадратів, трапецій) або планіметром.

Кут падіння вугільного пласта в під рахунковому блоці береться з геологічних розрізів, що побудовані вхрест простягання порід або по гіпсометричному плану середній кут нахилу розрахункового блоку, до відстані між ними в плані є тангенсом цього кута).

Середня потужність вугільного пласта в межах розрахункового блоку визначається як середнє арифметичне її значення від суми потужностей вугільного пласта, встановлений за допомогою свердловин, що пробурені по контуру розрахованого блоку розрахункові дані приведені у таблиці 2.

Таблиця 1

№ блоку	№ скважини	Потужність,м	Категорія
1	1 2 3	0,82 0,86 0,88	С1
	3	mср=0,85
2	1 4	0,82 0,72	С1
	2	mср=0,77
3	1 2 3 4 5 6	0,82 0,86 0,88 0,72 0,75 0,79	В
	6	mср=0,65
4	3 6	0,88 0,79	С1
	2	mср=0,83
5	4 5 6 18	0,72 0,75 0,79 0,79	С1
	4	mср=0,76
6	7 8 9	0,69 0,7 0,72	С1
	3	mср=0,7
7	7 10	0,69 0,63	С1
	2	mср=0,66
8	7 8 9 10 11 12	0,69 0,7 0,72 0,63 0,66 0,69	В
	6	mср=0,81
9	9 12	0,72 0,69	С1
	2	mср=0,7
10	10 11	0,63 0,66	С1
	2	mср=0,64
11	14 15 19	0,45 0,6 0,5	С1
	3	mср=0,52
12	15	0,6	С1
	1	mср=0,6

Таблиця 2 Підрахунок запасів вугілля пласта m2

№ фігури	Площа проекції, тис.м2	Sec кута падіння	Істина площа, тис.м2	mср,м	Обґємна маса,т/м3	Запаси вугілля, тис.т	Категорія запасів (А,В,С1)	Група запасів (Б,ЗБ)	Марка вуг.
1С1	6,5	1,007	6,54	0,85	1,44	8,0	С1	Б	А
2С1	14,45	1,007	14,55	0,77	1,44	16,13	С1	Б	А
3В	64	1,007	64,44	0,65	1,44	60,3	В	Б	А
4С1	26,4	1,007	26,6	0,83	1,44	31,7	С1	Б	А
5С1	45,5	1,007	45,8	0,76	1,44	50,12	С1	Б	А
6С1	45,5	1,007	45,8	0,7	1,44	46,2	С1	Б	А
7С1	14,13	1,007	14,22	0,66	1,44	13,5	С1	Б	А
8В	62,8	1,007	63,2	0,81	1,44	73,7	В	Б	А
9С1	29,6	1,007	29,8	0,7	1,44	30	С1	Б	А
10С1	17,16	1,007	17,3	0,64	1,44	15,9	С1	Б	А
11С1	24	1,007	24,2	0,52	1,44	18,12	С1	ЗБ	А
12С1	23,26	1,007	23,3	0,6	1,44	20,13	С1	Б	А
	Усього балансових запасів В+С1	365,68
	В С1	134 231,68
	Всього забалансових запасів	18,12
	Усього запасів Б і ЗБ	383,8

4. Охорона надр та навколишнього середовища

Виймання корисної копалини супроводжується суттєвою зміною природної середи із-за утворення відвалів, териконів, кар'єрів, провальних воронок, забруднення повітря, води, ґрунти. Відвали утворюються із порожньої породи, яку підіймають із надр разом з рудою та вугіллям, а потім відділяють від руди й скидають біля шахт, та штолень. Утворення конусообразних відвалів повністю змінює природній ландшафт. Порода, вміщуючи залишки кам'яного вугілля, часто загоряється сама по собі, тому терикони горять багато років, ще більш забруднюючи середу. Найбільше змінення у природну середу вносять відкриті способи добутку корисних копалин. Під час відкриття родовища внутрішні породи покривають великі площі земель, зайнятих раніше полями, лугами, лісами. Тому основні роботи, напрямлені на охорону навколишньої середи, зводяться до зниження шкоди, нанесеної природі гірничою промисловістю. Так, у районах добутку вугілля шахтним способом ліквідують терикони, використовуючи породу для будівництва доріг, фундаментів домів, що дає подвійну вигоду: окрім рекультивації ландшафтна знижаються затрати на будівництво.

Кар'єрно-відвальні комплекси мають зазвичай низьку хазяйську цінність й служать джерелом забруднення навколишньої середи. Рекультивація таких територій передбачена в законодавчому порядку. Починається вона з вирівнювання поверхні відвалів й перекриття токсичних й безплідних ґрунтів такими породами, які легко піддаються біологічній рекультивації. В сучасну епоху не уклінного розвитку науково-технічного прогресу - головного фактора розвитку суспільного виробництва - дія людини на навколишнє природне середовище не уклінно збільшується, гостро проявляються протиріччя у взаємозв'язку суспільства й природи, які породили так звану екологічну проблему.

Інтенсифікація суспільного виробництва, як правило, приводить до зменшення природних ресурсів й забрудненню навколишнього середовища, порушенню природних взаємозв'язків, а людство отримує негативні наслідки цих явищ.

Наприклад, добуток вугілля, супроводжується відкачкою шахтних й кар'єрних вод, видачею на поверхню порожніх порід, викидами пилу і шкідливих газів, а також деформацією вуглевміщуючих порід й земної поверхні, все це приводе до забруднення водних ресурсів, атмосфери та ґрунту, суттєво змінює гідрогеологічні, інженерно-геологічні, атмосферні й ґрунтові умови у зонах відкритих й підземних виробок. Утворюються дипресіонні воронки, загальною площею від десятків до сотен квадратних кілометрів, міліють, а іноді й повністю зникають ріки, затопляються і заболочуються відроблені території, збезводнюється й засолюється верхній шар землі, що в свою чергу, наносить велику шкоду водним і земельним ресурсам, погіршується склад повітря, змінюється поверхня землі.

Під охороною навколишнього середовища розуміють систему державних, суспільних і міжнародних дій, напрямлених на зберігання й якісне поліпшення природних ресурсів у наукових, культурних цілях, та у інтересах існуючого і майбутніх поколінь людей як окремих держав, так і всього людства.

Охорона навколишнього середовища -- це не тільки практична діяльність, але й особа інтегрована наука. її головна ціль - досягнення гармонії між людиною і природою, коли задовільнення зростаючих потреб суспільства у природних ресурсах збігається з їх зберіганням та відновленням. Проблема навколишнього середовища має три аспекти: екологічний, техніко-економічний та соціально-політичний. Відносно гірничо-видобувної промисловості проблема охорони навколишнього середовища й комплексного використання природних ресурсів вирішується у наступних основних напрямках: охорона й раціональне використовування водних ресурсів; охорона повітряного басейну; охорона й раціональне використання земель; охорона й раціональне використання надр; комплексне використання відходів промисловості.

Розвиток вугільної промисловості у Донбасі чинить істотний вплив на навколишнє середовище. Головними факторами, що впливають на навколишнє середовище Донбасу є:

деформація земної поверхні, яка є наслідком проходження гірських виробок;

скид велико мінералізованих шахтних вод і господарсько-побутових відходів;

викид у атмосферу шкідливих газів золи та пилу котельнями і сушильнями збагачувальних фабрик;

надання сільськогосподарських земель для складування шахтних порід.

Найбільш радикальними заходами, які здатні зменшити деформацію поверхні під дією гірських робіт є:

залишення усієї гірської породи у виробленому просторі;

залишення гірських ціликів вугілля.

Шахтні води частіше за все очищаються від механічних часток і бактеріологічних забруднювачів. Очистка від розчинених солей не здійснюється. Для усунення руйнування атмосфери на технологічних комплексах шахт повинні находитися:

прилади аелираційних установок;

засоби для попередження займання породних відвалів.

Для зниження кількості пилу необхідно проводити заходи по озелененню навколишньої площі, а після закінчення на шахті гірничих робот - озеленення терикона.

Породні відвали шахт погіршують санітарно-гігієнічні умови міст та селищ, роблять шкоду сільськогосподарським угіддям, займає великі за розмірами площі, Зменшення площ порушеної земної поверхні може бути достигнути за рахунок зміни юрми та розмірів відвалів, застосування в шахті дробильно-закладальних комплексів з транспортуванням породи у відробленні лави. Оптимальним, з урахуванням використовування земель у період після культивації, треба вважати плато образні відали висотою 30 - 40м.

Висновки

В ході виконання курсової роботи по заданій геологічній карті ділянки шахтного поля було виконано:

Геологічні розрізи ділянки шахтного поля;

Гіпсометричний план вугільного пласта m2;

Підрахунок запасів вугілля по пласту m2.

Підрахувавши запаси вугілля по пласту можна сказати, що його доцільно розробляти , так як усі запаси балансові та сума запасів категорій B і C1 дорівнює 383,8тис.т.

Виконуючи курсову роботу, я:

закріпила знання та навики читання креслень (гірничих об'єктів, планів, розрізів, тощо);

отримала навички оконтурювання на гіпсометричному плані запасів різних груп та категорій з ціллю підрахунку запасів корисних копалин, навчивсь самостійно аналізувати таблиці, текстовий матеріал, а також виконувати необхідні графічні документації;

закріпила навички складання геологічної записки з виділенням та характерне такою важливих рис геологічної будови родовища, умов залягання вугільних пластів, що визначають вибір технології та найбільш раціональної системи розробки;

навчився використовувати сучасні методи виконання креслень,
застосувала ГОСТи, ЕСКД та інші правила та норми.

Ця курсова робота є завершальним етапом теоретичного та практичного вивчення геологічних дисциплін.

Використана література

1. «Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни «Родовища корисних копалин та гірничо-промислова геологія» /Н.А.Рязанцева - Красноармійськ КФ ДонНТУ, А.М. Лубочников - ДонНТУ, 2004 - 28 стор.

2. «Охорона довкілля» / А.В.Міхєєв, В.М.Константинов Москва «Вища школа» 1986р.

3. «Охорона довкілля у гірничій промисловості» / В.1. Ніколін, Е.С. Матлак Київ-Донецьк «Вища школа» 1987р.

Размещено на Allbest.ru

...