Геологічна будова та основні етапи розвитку Осницько-Рівненського блоку (зони зчленування Українського щита і Волино-Подільської плити) в докембрії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут геологічних наук

Геологічна будова та основні етапи розвитку Осницько-Рівненського блоку (зони зчленування Українського щита і Волино-Подільської плити) в докембрії

Спеціальність 04.00.01 - загальна та регіональна геологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук

Науменко Уляна Зіновіївна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті геологічних наук Національної академії наук України.

Науковий керівник: доктор геологічних наук Міхницька Тетяна Петрівна, Інститут геологічних наук НАН України, завідувач відділу геотектоніки та загальної геології.

Офіційні опоненти: доктор геолого-мінералогічних наук, член-кореспондент НАН України, професор Жовинський Едуард Якович, Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка, завідувач відділу пошукової та екологічної геохімії;

кандидат геолого-мінералогічних наук Мельничук Віктор Григорович, Національний університет водного господарства та природокористування,

доцент кафедри гідрології та гідрогеології.

Захист відбудеться «14» жовтня 2010 р. о 15-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.162.02 Інституту геологічних наук НАН України за адресою: 01601, Київ, вул. О. Гончара, 55-б

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту геологічних наук НАН України за адресою: 01601, Київ, вул. О. Гончара, 55-б

Автореферат розісланий “10” вересня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат геологічних наук _________ Т.М. Сокур

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Осницько-Рівненський блок об'єднує раніше виділені структурні елементи - Осницький блок Українського щита (УЩ), Рівненський блок Волино-Подільської плити (ВПП) і північно-східну частину Луцької западини. Він є фрагментом структури, яка відокремлює на північному заході УЩ від ВПП в регіональному плані, а в глобальному - архей-ранньопротерозойський континент від Волино-Двінського вулкано-плутонічного поясу, що сформувався наприкінці раннього протерозою між Сарматією і Феноскандією. Границями блоку є Луцька, Сущано-Пержанська, Бузька і Південно-Прип'ятська розломні зони ранньодокембрійського закладення. Складна будова глибоких горизонтів кори і літосфери блоку із протопокривами основних і ультраосновних порід, місцями значні зміни потужності базальтового шару від 17 до 30 км, кількаразовий прояв рифтогенезу і тектоно-магматичної активізації, що обумовили глибоку переробку породних асоціацій фундаменту і осадового чохла блоку в умовах дислокаційного метаморфізму та метасоматозу та інші сліди тектоногенезу дозволяють визначити належність блоку до міжблокової шовної зони, яка потребує глибокого вивчення.

Актуальність теми дисертації визначена необхідністю детального вивчення геологічної будови кристалічної основи і осадового чохла в межах блоку з виділенням основних етапів формування структурно-речовинних комплексів із проявами інтрузивного і ефузивного магматизму та змінами породних утворень гідротермально-метасоматичними процесами, які визначили металогенічну спеціалізацію докембрійських породних асоціацій, що складають стратиграфічний розріз структурної зони.

На основі аналізу геологічних, геофізичних матеріалів і результатів мінералого-петрографічних та літологічних досліджень вирішувалось питання успадкування в проявах рифтогенезу на всіх рівнях стратиграфічного розрізу докембрійських утворень і його роль в концентрації та розподілі в породах рудної речовини.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Розробка поставленої проблеми базується на результатах виконання планових науково-дослідних тем у відділі геології корисних копалин Інституту геологічних наук НАН України в період з 1991 по 2010 роки, у виконанні яких дисертантка брала участь, а саме: “Геологическая история Украины. Докембрий”, 1990-1994 рр. (№ держ. реєстр. 01944019335), “Геологічний розвиток і мінерагенія Східноєвропейської платформи”, 1996-1997 рр. (№ держ. реєстр. 0105U005428), “Стратегія розвитку мінеральних ресурсів України”, 2001-2004 рр. (№ держ. реєстр. 0100V004672), “Науково-методологічні основи ефективного використання мінеральних ресурсів України в сучасних економічних умовах”, 2005-2008 рр. (№ держ. реєстр. 0105U005429), “Оцінка перспектив міденосності трапових вулканітів Волино-Поділля та червоноколірно-теригенної субформації Придобрузького прогину”, 2007-2011 рр. (№ держ. реєстр. 0107U000867), “Мінерагенія України”, 2009-2012 рр. (№ держ. реєстр. 0109U000112), “Пізньопротерозойські палеорифти Українського щита та його схилів і особливості осадконакопичення в них.”, 2009-2013 рр. (№ держ. реєстр. 0109U000585).

Мета і завдання досліджень. Основна мета роботи полягає у вивченні геологічної будови зони зчленування УЩ і ВПП, визначенні часових етапів її розвитку, інтенсивності тектоно-магматичної активізації із проявами магматизму і переробки породних асоціацій гідротермально-метасоматичними процесами, як основи для пошуків рудних корисних копалин. При цьому з'ясовувалось успадкування розвитку палеорифтів, розташування палеовулканів і накладення металогенічних зон на кожному етапі розвитку, що підвищує оцінку перспективності їх породних асоціацій на корисні копалини.

Досягненню цієї мети сприяло вирішення таких завдань: 1) інтерпретація результатів геофізичних робіт з метою з'ясування структури глибоких горизонтів континентальної кори і літосфери; 2) вивчення речовинного складу, текстурних особливостей всіх трьох формацій осницької вулкано-плутонічної асоціації: дацит-ліпаритової, андезит-базальтової і гранітоїдної; 3) встановлення взаємозв'язків інтрузивних порід з метаефузивами; 4) встановлення площ поширення продуктів кислого і основного вулканізму; 5) виділення порід по гравіо-магнітним полям блоків архей-ранньопротерозойського фундаменту в межах поширення осницької вулкано-плутонічної асоціації; 6) з'ясування умов закладення Волино-Поліського палеорифту і нагромадження порід поліської серії; 7) вивчення причин переорієнтування структурного плану палеорифту і формування трапової формації Волині.

Об'єкт досліджень - південно-західний сегмент Осницько-Мікашевицького вулкано-плутонічного поясу, Волино-Поліський авлакоген і Волинська западина в межах Осницько-Рівненського блоку.

Предмет дослідження - геологічна будова Осницько-Рівненського блоку, відмінні риси етапів формування геологічної структури земної кори району дослідження в зв'язку з періодами процесів її активізації та стабілізації.

Методи досліджень. для досягнення поставленої мети використовувались наступні методи: структурно-геологічний, палеовулканологічний, морфометричний, мінерало-петрографічний та літолого-фаціальний і формаційний аналізи.

Наукова новизна отриманих результатів.

1. Вперше встановлено, що до виникнення порід осницької вулкано-плутонічної асоціації вздовж північно-західної границі Волино-Подільського ранньодокембрійського мегаблоку УЩ розташовувалася протопалеодолина рифтогенного характеру, як успадкований фрагмент структурної шовної зони між Сарматією і Феноскандією. Долина з північного заходу і південного сходу, відповідно, обмежувалася Луцькою і Сущано-Пержанською розломними зонами північно-східного простягання.

2. Вперше доведено, що кристалічною основою осницької вулкано-плутонічної асоціації були біотит-амфіболітові і біотитові сланці горохівського структурно-речовинного комплексу, відомі тільки в палеорифтах під доплитним осадовим чохлом.

3. Підтверджено, що лептити складають базальний розріз осницької вулкано-плутонічної асоціації.

4. Геологічні дані, у тому числі й результати вивчення дайок долеритів, розкритих свердловинами під відкладами поліської серії, свідчать про наявність лавового плато на еродованому склепіннєвому піднятті, яке сформувалося набагато раніше початку відкладання порід поліської серії. Вулканічні апарати тріщинного типу зденудовані до субструктури разом з товщею платобазальтів.

5. В докембрійській геологічній історії формування структури блоку виділено шість послідовних етапів, п'ять із яких тісно пов'язані із проявами протоплатформного рифтогенезу, а шостий - з початком формування плитного осадового чохла.

6. Вперше показано, що на територію блоку поширюються Кухотсько-Серхівська і Новоград-Волинська площі, перспективні на пошуки корінних джерел алмазів, Пержанське рудне поле з родовищами тантал-ніобію, олова, рідкісних земель, а також рудопрояви урану в базальному горизонті поліської серії.

Практичне значення отриманих результатів. Породні утворення кристалічної основи і осадового чохла Поліського блоку ВПП і Волинського блоку УЩ, які примикають відповідно із заходу і сходу до Осницько-Рівненської блокової структури, насичені корисними копалинами. У межах Поліського блоку рудопрояви самородної міді, флюориту, золота, срібла, платини вивчені до рівня виділення рудних полів, рудних горизонтів, окремих покладів і тіл. Бурінням оконтурено багато брекчієпроявів кімберлітів. Породи Волинського блоку УЩ містять родовища титану, графіту, нікелю і рудопрояви інших корисних копалин. Межею між Волинським і Осницько-Рівненським блоками є Сущано-Пержанська розломна зона, виділена на металогенічній карті України в ранзі структурно-металогенічної зони з родовищами берилію, рудопроявами танталу, ніобію, циркону, олова, рідкісних земель. Перераховані корисні копалини прогнозуються і в породних асоціаціях блоку та можуть бути виявлені пошуковими роботами, чим і визначається практична цінність роботи.

Особистий внесок здобувача. Фактографічна база включає топографічні карти, матеріали геологічних зйомок, геофізичних досліджень, хімічні аналізи зразків порід, а також опис відслонень і шліфів, що стосуються геологічної будови і мінералого-петрографічного складу порід осницької вулкано-плутонічної асоціації, а також стратиграфічних розрізів поліської серії рифею та відкладів нижнього і верхнього венду.

Всі основні дослідження і висновки в даній дисертації проведені та отримані особисто автором. Там, де автор використовує дані та висновки інших дослідників, є відповідні посилання.

Автором відвідувалися кар'єри і природні відслонення, розташовані в районі с.с. клесів, Заріччя, Коплище, Віри, Томашгород. Тут були вивчені контакти між лептитами і гранітами, текстури в ендо- і екзоконтактих зонах, структури більш пізньої тектоніки та інші характерні риси порід. відібрані автором зразки гірських порід були вивчені в лабораторних умовах.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації представлені в матеріалах міжнародної науково-практичної конференції “регіон-2003: стратегія оптимального розвитку”, Харків, 22-25 квітня 2003 р., міжнародної конференції “БРМ-2003. Благородные и редкие металлы”, Донецьк, 22-26 серпня 2003 р., 32-го міжнародного геологічного конгресу, Флоренція (Італія), 20-28 серпня 2004 р., науково-технічної наради “Геологія і генезис рудних родовищ України: сучасний стан, нові підходи проблеми та рішення”, Київ, 27-29 квітня 2004 р., міжнародної конференції “Сучасні економічні можливості розвитку мінерально-сировинної бази України в умовах глобалізації ринку мінеральної сировини”, Київ, 2005 р., міжнародної наукової конференції “Мінералогія і мінерагенія Карпатського регіону”, Львів-Мукачеве, 30 вересня-3 жовтня 2009 р., конференції молодих вчених «Сучасні дослідження в геології України», Київ, 23-24 листопада 2009 р.

Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковані в 7 статтях в наукових фахових журналах і 4 тезах.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, п'яти розділів, висновків, списку літературних джерел (197 найменувань). Загальний обсяг роботи 188 сторінок, з яких 144 сторінки основного тексту.

Робота виконана в Інституті геологічних наук НАН України під керівництвом доктора геологічних наук Т.П. Міхницької, якій автор щиро вдячна за повсякденну допомогу, що сприяло рішенню поставлених завдань. Щиру вдячність автор виражає директору ІГН НАН України, академіку НАН України П.Ф. Гожику за доброзичливе ставлення та сприяння роботі. Автор висловлює подяку доктору геолого-мінералогічних наук, професору В.А. Рябенку за допомогу, цінні поради та рекомендації, завідувачу відділом, доктору геолого-мінералогічних наук, професору Л.С. Галецькому за плідну співпрацю, головному геологу ПДРГП «Північгеологія» В.Л. Приходьку, геологам Рівненської експедиції П.Д. Савчуку, В.В. Матеюку, головному геологу Житомирської експедиції В.Т. Висоцькому за корисні поради та зауваження при написанні роботи, а також співробітникам відділу геології корисних копалин М.І дерябіну, Н.М Чернієнко, І.Л. Кузьманенко та іншим за практичну допомогу.

ОсновнИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Історія вивчення будови Осницько-Рівненського блоку

Перші науково обґрунтовані відомості щодо геологічної будови території Осницько-Рівненського блоку з'являються у середині тридцятих років. Серед дослідників того часу вирізняються роботи Ст. Малковського (1936), який наводить дані про геологічну будову та склад докембрійських утворень. Ним була висловлена думка, що клесовіти мають вторинне походження і подібні до лептитів Швеції. Важливе значення для подальшого вивчення природи лептитів мали дослідження А.П. Карпінського (1928), П.А. Тутковського (1911, 1928), Г.Ф. Мірчинка (1940), А.І. Шершньова (1941).

Однак планомірне вивчення структури, стратиграфії, речовинного складу утворень на території Осницько-Рівненського блоку і всієї північно-західної частини УЩ стало можливим з проведенням середньо- і крупномасштабного геологічного картування, яке розпочалося з 1959 р. і виконувалось Г.М. Козловською, Л.Г. Ткачуком, М.І. Ожеговою, В.П. Бухаревим, Г.М. Коровниченко, І.В. Сладковим, Т.Ф. Кащеєвою, Н.А. Лагутіним, Е.І. Поклонною, В.П. Судзиловським та ін. Опрацювання величезного фактичного матеріалу дозволило суттєво доповнити дані про геологічну будову та речовинний склад порід, що знайшло відображення в серії публікацій, до яких в першу чергу слід віднести роботи А.Я. Хатунцевої (1965, 1971, 1978). Наявний матеріал дозволив їй зробити висновок, що будова північно-західної частини УЩ, куди входить і Осницько-Рівненський блок, відображає характер крупної рухомої геосинклінальної області з відповідним для неї набором магматичних формацій.

Завдяки виконанню крупномасштабної (1:50000) зйомки було складено більш детальні геологічні карти, уточнено геологічну будову, а також стратиграфічну схему докембрійських утворень Осницько-Рівненського блоку, що знайшло відображення в публікаціях В.Ф. Лабузного (1977), В.М. Бєланова (1969), Л.С. Галецького (1978, 1988), Н.А. Савченко (1969, 1976), О.Б. Гінтова (1978, 1987), В.С. Верем'єва (1981, 1983).

Наступний етап в дослідженні району пов'язаний з проведенням в 70-80 рр. ХХ століття глибинного геологічного картування (м-б 1:200000). За його результатами було розроблено стратиграфічну схему кристалічного фундаменту, виконано детальні петрографічні, петрохімічні і геохімічні дослідження, що стало основою для виділення метаморфічних, ультраметаморфічних та інтрузивних утворень нижньо- і середньопротерозойського віку. При цьому встановлено вирішальну роль процесів гранітизації у формуванні житомирського і осницького комплексів, одночасно накладених на різні за генезисом похідні породи (вулканогенні і осадові). Доказано також більш молодий вік осницького комплексу.

У 2003 р. А.С. Драником, М.М. Костенком, К.Ю. Єсипчуком, М.В. Гейченком, Є.Б. Глеваським, Л.М. Шутенко було уточнено стратиграфічну кореляцію докембрійських утворень та виконано геолого-структурне районування УЩ. В.А. Єнтіним і Л.М. Шимковим (2004) обґрунтовано мегаблоковий принцип районування для стратиграфічної кореляції докембрійських утворень. Л.Ф. Котвицьким (2005 р.) на основі результатів геолого-зйомочних робіт уточнено геологічну і структурно-тектонічну будову району, проведена оцінка перспектив території на молібденове і мідно-нікелеве зруденіння та нерудні корисні копалини.

Велике значення в подальшому розвитку уявлень про тектоніку, стратиграфію, мінералогію, петрологію, рудоносність та вік утворень Осницько-Рівненського блоку відіграли роботи Н.А. Безпалько (1970), М.П. Щербака (1975), Л.С. Галецького (1976), С.В.Нечаєва (1985), О.С. Ступки (1986), В.П. Бухарєва (1987), О.В. Зінченко (1986, 2005), В.С. Металіді (1989), М.М. Костенко (1989, 1991), В.М. Скобелєва, Л.В. Шумлянського (2001), І.Б. Щербакова (2005), К.І. Деревської (2008) та ін.

розломний зона речовинний плутонічний

ПОЛОЖЕННЯ ОСНИЦьКО-РІВНЕНСЬКОГО БЛОКУ В СИСТЕМІ БЛОКової будови ФУНДАМЕНТУ і ОСАДОВОГО ЧОХЛА УКРАЇНСЬКОГО ЩИТА та ВОЛИНО-ПОДІЛЬСЬКОЇ ПЛИТИ

Під назвою Осницько-Рівненський досліджуваний блок нами виділено вперше. Це блокова структура II рангу в межах Поліського мегаблоку ВПП, яка розташована на південно-східній окраїні рухливого поясу, в області зчленування його з Волинським блоком УЩ, що замикає на північному заході Сарматський протоконтинент. В інфраструктурі розломно-блокової тектоніки дорифейського фундаменту блок визначений у ранзі сегмента шовної зони між Сарматією і Феноскандією з багаторазовими проявами тектоно-магматичної активізації і переробки породних комплексів гідротермально-метасоматичними процесами. Територія блоку включає декілька раніше виділених структур високого рангу: Осницький блок УЩ, Рівненський блок ВПП і північну частину Луцької западини. Доступність вивчення геологічними методами кристалічної основи схилів УЩ і ВПП через її неглибоке залягання під осадовим чохлом, наявність виходів на денну поверхню утворень поліської серії і трапової формації Волині, строго витримане північно-східне простягання геологічних тіл і розривних порушень, обмежених з усіх боків розломними зонами мантійного закладення, сприяли визначенню блоку як самостійної структури.

Загальні риси ГЕОЛОГІЧНої БУДОВи Осницько-Рівненського БЛОКУ

Структури глибоких горизонтів земної кори і літосфери. Територія блоку покрита аеромагнітометричною, магнітометричною, гравіметричною зйомками масштабу 1:200000. На площі також проводилися електророзвідувальні роботи методом ВЕЗ, виконано декілька профілів ГСЗ. За результатами цих робіт в межах блоку виділено протофундамент (границя К2) - основу консолідованої кори. Вище за розрізом на глибині 20 км лежить гранітний шар (К3), потужність якого коливається від 15 до 30 км. На геотраверсі VI Сущано-Пержанська зона простежується нижче границі Мохо до глибини 80-90 км і досягає поверхні астеносферного шару, що у районі м. Рівне лежить на 18 км вище, ніж на південній і східній ділянках. Між Луцькою і Сущано-Пержанською зонами на глибині 5,0 км міститься пластове тіло з підвищеними швидкостями поширення пружних хвиль. Це або «протопокрив», або гіпабісальна міжпластова інтрузія, складена породами основного складу. Інтрузію виділено на карті кристалічної основи Рівненського аркуша масштабу 1:200000. В області перетину Бузької розломної зони з Рівненською всі сейсмічні горизонти підіймаються аж до розділу Мохо. З південного заходу сюди підходять протофундамент (К2) і гранітний шар (К3), які також різко піднімаються, формуючи із шарами східного і північно-східного крила дуже велику складнопобудовану антикліналь, прорвану інтрузією, виповненою основними породами. Антиклінальну структуру зафіксовано в південній половині блоку. Тут же геофізичними методами визначено ряд структур досить своєрідної будови.

Характеристика розломних зон, що обмежують блок. Розломні зони, що обмежують блок, закладені на ранній стадії розвитку земної кори. Вони фіксуються геофізичними методами нижче поверхні Мохо в шарах верхньої мантії, де відбуваються фізико-хімічні зміни підкорової речовини, що спричинюють зародження розломних зон.

У приповерхневій частині кори такі зони проявляються інтрузивним магматизмом, продуктами дислокаційного метаморфізму та метасоматозом, діафторезом порід субстрату.

Сущано-пержанська розломна зона обмежує блок з південного сходу. Вона є найважливішою розривною структурою щита і проходить вздовж контакту між палеопротерозойським структурно-речовинним комплексом метаморфічних і магматичних утворень і осницькою вулкано-плутонічною асоціацією порід, деформуючи їх у зоні свого впливу. Азимут простягання зони 60-70?. Ширина - 6-8 км. Складається вона із серії субпаралельних розломів II порядку. Всі різновиди порід зазнали деформації і перетворені в мілоніти, катаклазити та інші тектоніти. У середній частині зони виділено і вивчено Пержанський тектонічний вузол, сформований в області перетину розломів діагонального і ортогонального напрямків. Центральну частину вузла складають тектоніти по діабазовим порфіритам потужністю до 600 м. Північніше цієї зони розташований Ястребецький масив сієнітів з рудною і рідкоземельною мінералізаціями.

Луцька розломна зона обмежує блок з північного заходу. Вона виділяється як лінеамент, що розділяє блоки літосфери з різною потужністю. На початку свого розвитку зона була лівим зрушенням, а в поліський час переорієнтована в праве зрушення. Зона простежується слідами тектонічних рухів, що проявилися в осадовому чохлі в байкальську і герцинську тектонічні епохи (дані геологічних зйомок, 2008). Глибинна будова: поверхня Мохо і земна кора в зоні порушена не тільки крутопадаючими коровими розломами, але і пологими внутрішньокоровими зривами. Глибина залягання розділу Мохо досягає 60 км. На глибині 110 км у мантії виявлено шар потужністю близько 50 км з підвищеною швидкістю проходження пружних хвиль, який розглядається як поверхня тектоносфери.

Бузька розломна зона обмежує блок з південного заходу. Вона має північно-західне простягання і характеризується чітко вираженим підйомом розділу Мохо. Зона трасується по лінії Гайворон-Вінниця-Шепетівка та зрізається на північному заході в межах ВПП Стоходсько-Могилівською розломною зоною. У межах УЩ зона вивчена по виходах на денну поверхню мілонітів (пгт. Брацлав), катаклазитів, альбітитів, а також дайок, складених базальтами і базальт-андезитами (с.с. Широка Гребля, Раївка). Протофундамент (К2) лежить на глибині 10-12 км, розділ Мохо - 55,0 км.

Південно-Прип'ятська розломна зона обмежує блок з півночі. Вона закладена протягом пізньобайкальського тектонічного циклу, коли відбувалося горизонтальне розтягнення кори, і всі розломні зони субширотного простягання в межах ВПП виявилися лівими зсуво-розсувами. Зона активізувалася в каледонську, герцинську, кімерійську тектонічної епохи і фіксується в розрізах відповідно силурійськими, девонськими, ранньокрейдовими відкладами.

Нижній структурний поверх кристалічного фундаменту

Структурно-речовинні комплекси кристалічної основи.

Палеопротерозойський фундамент під породами осницької вулкано-плутонічної асоціації складений гнейсово-сланцевою товщею тетерівської серії (граніти і мігматити шереметівського і житомирського ультраметаморфічних комплексів), перекритої порфіробластичними біотит-амфіболовими сланцями горохівського комплексу. В межах Осницького блоку УЩ тетерівська серія займає невеликі за розмірами ділянки, складені переважно біотитовими і амфіболвміщуючими гнейсами і кристалосланцями василівської світи тетерівської серії, які за хімічним складом, структурними і текстурними особливостями, акцесорними мінералами зіставляються із гнейсовими утвореннями стратотипового розрізу василівського профілю.

В Рівненському блоці кристалічна основа перекрита доплитним і плитним осадовими чохлами. Під доплитним осадовим чохлом свердловинами розкриті порфіробластичні біотит-амфіболові і біотитові сіро-зелені дуже дрібнозернисті сланці. Структура їх гранобластова, текстура смугаста. Порфіробласти складені альбітом, що замінив плагіоклаз основного складу. Сланці, достатньо збагачені акцесорними мінералами, січуться численними прожилками рожевих калішпатових гранітів. За ступенем метаморфізму охарактеризовані сланці відповідають епідот-амфіболітовій фації і низьким субфаціям амфіболітової фації. Виявлені в них реліктові структури дозволяють припустити вулканогенну природу первинних утворень. Сланці вирізняються високим вмістом магнетиту (10%). Простягання сланцевих товщ відповідає північно-східному простяганню магнітних аномалій. Склад і будова метаморфічних товщ, що лежать під доплитним чохлом, відповідають верхній частині розрізу тетерівської серії, яка у межах УЩ і його схилів повністю зденудована. В літературі товща сланців виділена в «горохівський структурно-речовинний комплекс». Поширення комплексу обмежене розмірами протопалеорифтової долини, успадкованої від структури, що відокремлює Феноскандію від Сарматії.

Верхній структурний поверх кристалічного фундаменту

Породні комплекси осницької вулкано-плутонічної асоціації. Асоціація складається з двох породних комплексів: лептит-базальт-андезитового і інтрузивного діорит-гранодіорит-гранітового. Перший складають лептитова (дацит-ріолітова) і базальт-андезито-базальтова формації.

Лептитова (дацит-ріолітова) формація залягає на сланцях горохівского комплексу і є базальним горизонтом розрізу осницької вулкано-плутонічної асоціації. Ізотопний вік лептитів 2020±15 млн років. Це кислі метавулканіти істотньо кварц-польовошпатові, тонкозернисті, рожево- або жовтувато-сірого кольору, масивні, іноді нечітко смугасті, порфірової структури. Мінеральний склад: мікроклін, плагіоклаз, кварц, пірит, рутил, рогова обманка, силіманіт. За площею лептити займають близько 30% Осницького блоку УЩ. В південно-західній частині блоку потужність розрізу лептитів і площа їх поширення різко збільшуються. В кар'єрах, відслоненнях і керні свердловин лептити спостерігаються у вигляді останців і ксенолітів серед лейкократових гранітів. Контакти лептитів з осницькими гранітами різкі, чіткі, падіння тіл північно-західне під кутом 10-30°. Мінералогічний і хімічний склад лептитів, їх взаємовідношення з гранітами свідчать, що лептити - це перетворені в умовах епідот-амфіболітової фації кислі вулканіти.

Базальт-андезито-базальтова формація представлена метаморфізованими в умовах епідот-амфіболітової фації різними за хімічним складом і структурою базитами. Породний склад формації: метабазити, метапорфірити, метагаброїди і метагабро-метадіабази. Спочатку породи цієї формації мали дуже значне поширення і більшу потужність. В кар'єрах і відслоненнях вони спостерігаються у вигляді ксенолітів і великих останців круглої або кутоватої форми, іноді великих брил або шароподібних тіл до 25 м завтовшки. В магнітному полі вони простежуються на декілька кілометрів у вигляді смугастих аномалій. Контакти метабазитів із гранітами нерівні.

Осницький інтрузивний діорит-гранодіорит-гранітовий комплекс сформувався протягом проявів декількох фаз гранітизації. Середній ізотопний вік комплексу визначений в 1,99 млрд років. Всі ці породні утворення тісно пов'язані між собою просторово і мають спільність структурних, мінеральних і геохімічних особливостей. Тіла гранітоїдів у структурному плані витримані за простяганням на десятки кілометрів в північно-східному напрямку, мають шарувату будову. Жили лейкогранітових гранітів, які січуть вміщуючі породи, не асоціюють із мігматитами, що є їх характерною рисою.

Дайковий прототраповий комплекс. Комплекс складається з діабаз-лампрофірової і толеїт-базальтової формацій

Дайки діабаз-лампрофірової формації є наслідком, виходяґчи з їх ізотопного віку (1975 млн років), самого раннього прояву тектоно-магматичної активізації після стабілізації земної кори в межах усього Волино-Двінського вулкано-плутонічного поясу. Формацію складають діабази, конгадіабази і лампрофіри. Найбільше скупчення дайок цього типу сконцентровано в південно-східній і південній частинах блоку, де вони утворюють дайкові пояси і поля. Простягання дайок північно-східне і північно-західне, довжина їх від кількох сотень метрів до 6 км, ширина від 20-30 до 500 м. дайкові інтрузії виявляють чітку приуроченість до розривів. Вони займають січне положення до вміщуючих порід. Контакти дайок з вміщуючими породами чіткі, прямолінійні, з помітними зонами закалки і слідами ороговикування в гнейсах. Мінеральний склад лампрофірів: плагіоклазу міститься 49-58%, гіперстену - 35-40%, олівіну - 1-8%, біотиту - 1-7%, акцесорних мінералів - 4%. Дайкові тіла лампрофірової формації закартовані і вивчені автором у кар'єрах с.с. Осницьк, Томашгород, Рокитне.

Толеїт-базальтова прототрапова формація дайок представлена долеритами і долерит-базальтами та контролюється великими і довгоживучими розломними зонами переважно діагональної системи. До таких зон відносяться Горинська, Томашгородська, Сущано-Пержанська, Жернівсько-Віленська, Городницька. За простяганням дайки простежуються на десятки кілометрів . Ширина їх іноді досягає 300 м.

Нижній структурний поверх осадового чохла

Породні асоціації рифею. Доплитний осадовий чохол Волино-Поліського авлакогену представлений поліською серією, в складі якої виділяється три світи: ромейківська, полицька і жобринська. Ромейківська світа має повсюдне поширення і представлена пісковиками дрібно-середньозернистими, алевролітами й аргілітами, в основі лежать аргіліти з прошарками пісковиків і гравелітів. Потужність світи в межах блоку коливається від 32,0 до 250 м. Полицька світа представлена пісковиками червоноколірними, дрібнозернистими, алевролітовими з прошарками аргілітів, в основі - аргіліти з лінзами пісковиків та гравелітів. Потужність світи сягає 90-110 м. Жобринська світа представлена пісковиками червоноколірними, дрібнозернистими, з прошарками аргілітів і алевролітів, в основі - пачка аргілітів, пісковиків різнозернистих, алевролітів, що перешаровуються. Потужність товщі змінюється від 150 до 300 м.

Інтрузивні гіпабісальні тіла і їх речовинний склад. Параметричними та глибокими свердловинами в межах Волино-Поліського авлакогену виявлено 10 інтрузивних тіл. За морфологією і умовами стратиграфічної локалізації гіпабісальні сили розділені на три групи: формаційну, міжформаційну і групу тіл, що січуть волинську серію. Кожний сил - це згідне за простяганням порід або пологосічне інтрузивне тіло. Потужність силу іноді досягає сотні метрів. Контакти долеритів з вміщуючими породами нерівні, рвані, із ксенолітами пісковиків, зонами брекчіювання, ущільнення та перетворення пісковиків кварц-діоритових різновидів в екзоконтактах. Сили часто січуться малими за потужністю дайками, що свідчить про багатофазність інтрузивного магматизму. Габро-долерити складені плагіоклазом (50-70%), моноклінним піроксеном (15-35%), рудними мінералами (магнетит, титано-магнетит) (15%).

Верхній структурний поверх осадового чохла

Породні асоціації венду. Формування розрізу осадово-вулканогенних утворень венду не пов'язане з розвитком Волино-Двінського вулкано-плутонічного поясу. Становлення останнього завершилося наприкінці середнього і початку пізнього рифею. Нижньовендський басейн седиментації і траповий вулканізм успадкували рифейський авлакоген завдяки існуванню в глибоких горизонтах літосфери магматичного осередку. трапова формація Волині в стратиграфічній схемі виділена в ранг волинської серії та розчленована на чотири світи: горбашівську, заболотівську, бабинську і ратнівську. В межах блоку серія представлена горбашівською, бабинською і ратнівською світами.

Горбашівська світа формувалася як базальний горизонт волинської серії після тривалого періоду тектонічної стабілізації земної кори. Відклади цієї світи лежать прямо на кристалічному фундаменті у вигляді груботеригенного шару, складеного пісковиками червоноколірними різнозернистими з гравійним, гальковим і щебнистим матеріалом. Потужність світи змінюється від перших метрів до 25 м.

Бабинська світа представлена туфами строкатими, базальтовими, псамітовими, рідше псафітовими, в основі лежать туфоалевролити і туфопісковики. Потужність світи сягає 150 м.

Ратнівська світа лежить на туфах бабинської світи. У розподілі потужності світи в межах блоку важливу роль відіграють Рівненська і Шепетівська субмеридіональні розломні зони, що контролюють поширення ефузивів у складі світи на схід. Світа складена базальтами (1-4 потоки), що розділені лавобрекчіями, туфами, туфопісковиками, туфоаргілітами, в кровлі лежать туфоконгломерати, конгломерати і брекчії. Потужність світи 30 - 190 м. Перекривається вона світами могилів-подільської серії.

Ратнівська світа формувалася на заключному етапі становлення трапової формації Волино-Поділля, що був визначальним в закладенні Придністровського перикратонного прогину і нагромадження теригенних товщ могилів-подільської і канилівської серій верхнього венду.

ОСНОВНІ ЕТАПИ формуваННЯ СТРУКТУРИ БЛОКУ

Узагальнення і систематизація матеріалу та власні дослідження дозволили автору зробити висновок про необхідність розгляду формування структури блоку з позицій послідовності етапів прояву епіплатформного рифтогенезу. Останній успадкував реліктову долину ранньопротерозойського протопалеорифту, який розвивався в зоні зчленування Сарматії та Феноскандії. Прояви рифтогенезу слугували основою для виділення шести етапів становлення структури блоку.

Перший етап - прояв початкової стадії формування рифтогенезу. В протопалеорифтовій долині наприкінці палеопротерозою накопичилась товща вулканітів кислого складу - продуктів прояву магматичної активності численних корових еруптивних палеовулканів. Пізніше активізувалися і більш глибинні підкорові осередки. Вони розташовувалися на різних рівнях симатичної оболонки. Продукти їх вулканічної діяльності представлені магмами основного і середнього складу, що утворюють разом з кислими дацит-ліпаритами потужну досить значну за площею вулканогенну товщу вулканітів із прошарками вулканокластичного матеріалу. В умовах епідот-амфіболітової фації метаморфізму різні за складом вулканіти були перетворені в лептити дацитового складу та інші породні утворення.

Другий етап - орогенез, формування гранітоїдного комплексу. Волино-Двінський вулкано-плутонічний пояс успадкував древню міжкратонну структуру. В ній проявлявся рифтогенез з гранітоїдним інтрузивним та кислим ефузивним магматизмом, і була забезпечена проникливість теплових потоків у вищі горизонти кори. Виснаження кори і підкорових горизонтів магматичними розплавами, розширення розломних зон в результаті деструкції фундаменту викликало опускання всієї товщі вулканітів в область більш високого тиску і температури, що збільшило проникливість в них теплових потоків. Це послужило початком перетворення вулканітів у метаефузиви, по яких на ділянках прояву гранітизації формувався ряд гранітоїдів осницького комплексу, що складається з діоритів, гранітоїдів і гранітів, залежно від складу материнських порід і ступеню гранітизації. Утворення гранітоїдів і весь процес метаморфізму товщі вулканітів спричинили орогенез в межах поясу і здіймання кристалічної основи наприкінці раннього протерозою.

Як показали результати досліджень, гранітоїди осницького комплексу складають дуже однорідні тіла смугастої текстури, зумовленої різною зернистістю. Вміщуючими породами є метаефузиви різного складу. Весь ряд гранітоїдів осницького комплексу подібний за хімічним складом, залізистістю, зниженою глиноземністю біотитів. Гранітоїди мають однакову фаціальність і мінералого-геохімічну спільність з породами субстрату, що дозволяє стверджувати, що процес метаморфізму і гранітизації вулканогенних товщ відбувався в глибинних умовах і відповідає рівню епідот-амфіболітової фації. Ізотопний вік по цирконах лейкогранітів з кар'єру в с. Осницьк - 1995±15 млн років.

Третій етап - тектонічна стабілізація фундаменту, формування дайкових формацій. Подальший розвиток структури кристалічного фундаменту відбувався в субплатформних умовах. Почався процес деструкції фундаменту на блоки різного порядку із проявами локально-розсіяного рифтогенезу, що сприяв розвитку малих дайкових інтрузій переважно основного складу.

В умовах субплатформного режиму проявилися дайки двох найбільш ранніх формацій: діабаз-лампрофірової і толеїт-базальтової, широко розвинутих в межах блоку.

Палеотипні діабази і лампрофіри характеризируються як дайкові утворення, що зазнали накладеного метаморфізму, а в деяких місцях навіть гранітизації. Вміщуючими породами для дайок служать гнейси тетерівської серії, мігматити і граніти житомирського комплексу, граніти і метаефузиви осницької вулкано-плутонічної асоціації з низькотемпературними виплавками гранітного і апліт-пегматоїдного складу. Дайки цієї формації сконцентровані в багатокілометрові пояси північно-східного простягання. В межах блоку один з них простежується від пгт. Шепетівка до м. Олевська і далі на північний схід у межі Мікашевицького виступу. Вивчені нами в кар'єрах с.с. Віри, Осницьк, Томашгород діабази, що складають дайкові тіла, однотипні як за складом, так і за структурними та текстурними особливостями.

Толеїт-базальтова прототрапова дайкова формація сформувалась на завершальній стадії стабілізації Осницько-Мікашевицького вулканічного поясу. Коріння дайкових тіл цієї формації виявлене під базальним горизонтом поліської серії, що визначає їх допізньопротерозойський вік. Просторове розміщення долеритових дайок визначається серією розломів північно-східного, іноді широтного і меридіонального простягання. Вміщуючими породами для дайкових тіл найчастіше служать утворення клесівської серії і осницького комплексу гранітоїдів. До найбільших дайкових поясів у межах блоку відноситься Горинський пояс дайкових тіл толеїт-базальтової формації. В межах цього поясу вивчено понад 50 дайок. Пояс асоціює з однойменною розломною зоною північно-східного простягання. Довжина вивченої частини зони досягає 90 км. Інтенсивність проявів тектонічної активізації в зоні дуже висока. Вся центральна частина зони за даними глибокого буріння складена мілонітами, бластомілонітами і діафторитами з накладеними на них альбітитами і калішпатовими новоутвореннями. Потужність мілонітової товщі в зоні перевищує 2,0 км, а вся смуга деформованих порід досягає 10,0 км.

Падіння дайкових тіл субвертикальне. Контакти з вміщуючими породами чіткі, інтрузивні, з явно вираженою зональністю.

До рубежу 1,7 млрд років закрилися всі протогеосинклінальні басейни седиментації, зімкнулися еократони, утворився єдиний масив континентальної кори. Це довге стояння материків у єдиному суперконтиненті було порушено початком перетворення кори, її деструкції і закладенням палеорифтів.

Четвертий етап - континентальний пізньопротерозойський рифтогенез, формування Волино-Поліського палеорифта і відкладів поліської серії. Формуванням Волино-Двінського поясу раннього протерозою, що відокремлює Сарматію від феноскандії закінчився процес доплатформного розвитку фундаменту. Пояс успадкував значну за шириною міжкратонну зону, що розвивається як самостійний структурний елемент з початку становлення гранітного шару кори. В межах Східноєвропейської платформи палеорифти систематизовані в Центрально-Руську трансплатформну палеорифтову систему, а крайньою замикаючою на південному заході ланкою всієї цієї системи є Волино-Поліський палеорифт, виповнений відкладами поліської серії. Центрально-Руська палеорифтова система успадкувала Волино-Двінський рухливий вулкано-плутонічний пояс.

Нижню частину розрізу цієї серії становлять відклади ромейківської світи, які займають всю територію блоку і виходять у північно-східній частині на денну поверхню, де представлені несортованим алювієм, перекритим похованою перевідкладеною корою вивітрювання. Потужність цього шару - 200,0 м. Грубоуламковий матеріал у розрізі шару відсутній, що свідчить про існування навколо басейну седиментації рівнинної височини. Пізніше басейн почав заглиблюватися, і це поглиблення компенсувалося нагромадженням алеврито-глинистих порід. Потужність товщі цих утворень зменшується в східному і південно-східному напрямках від 136 до 70-50 м. Вище розріз світи характеризується змішаним складом порід з переважанням пісковиків і алевролітів.

П'ятий етап - трансформування авлакогену в ізометричну низовину та прояв трапового вулканізму венду. Трапова формація волинської серії частково успадкувала рифейський басейн седиментації поліського часу. Це підтверджується поступовими переходами між породами жобринської світи поліської серії і горбашівської світи волинської серії, а також збігом максимальних значень потужностей обох серій. В ранньому венді відбулася зміна теригенного осадконагромадження вулканогенним. Геодинамічна обстановка була досить складною. Це був початок перебудови північно-східного структурного плану Волино-Поділля на північно-західний. В таких геодинамічних умовах формувався базальний горизонт волинської серії - горбашівська світа. В межах вивченої нами території світа виповнює западину довжиною 100 км і шириною - 60 км. Весь розріз світи в межах блоку представлений фацією присхилового колювію. Пізніше утворилася товща пірокластичних утворень, яка в стратиграфічній схемі отримала назву бабинської світи. Відклади цієї світи в східній і північно-східній частинах низовини, включно з територією блоку, складають шари потужністю до 150м.

Пізньоволинська активізація прояву трапового вулканізму настала після значного часового перериву і пов'язана з розломними зонами північно-західного простягання, які розширили область поширення вулканітів на схід і північний схід у межі вивченого нами блоку. У формуванні ратнівської світи трапової формації велику роль відіграли розломні зони субмеридіонального простягання. Як показали геологічні та геофізичні методи, вони трасуються в межах вивченого блоку. Ці розломи визначають структурний план західного-північно-західного схилу УЩ і характер його зчленування з Поліським блоком ВПП. Товща базальтів на цій ділянці представлена лучичівськими шарами ритмічної будови, обумовленої накладенням послідовно один на одного чотирьох лавових потоків, розділених прошарками вулканогенно-осадочного матеріалу і пірокластикою, що свідчить про багаторазове виверження магматичних розплавів. Потужність цих утворень в межах блоку коливається від 40 до 55 м.

Шостий етап - формування епіконтинентальних мілководних басейнів і нагромадження в них порід могилів-подільської і канилівської серій. Пізньоволинський час у вендській історії платформи був проміжною ланкою між кінцем формування структури доплитного і початком плитного осадових чохлів у межах Волино-Подільської окраїни. Плитний осадовий чохол, що сформувався на території Дністровського перикратонного опускання, представлений в межах блоку верхньовендськими розрізами могилів-подільської і канилівської серій, які залягають вище порід трапової формації і нижче породних утворень балтійської серії.

Породи могилів-подільської серії розміщені переважно вздовж західної границі УЩ. Їх потужність в межах Осницько-Рівненського блоку коливається від 130 до 170 м. Вони вивчені нами в долині р. Горинь від м. Острога до с. Хотина, де виходять на денну поверхню, а також у долині р. Вілії, правого притоку р. Горині. Породні утворення серії розкриті багатьма свердловинами. У розрізах свердловин і відслоненнях переважають пісковики польовошпат-кварцові, різнозернисті, озалізнені, місцями косошаруваті. У кар'єрах північніше м. Рівного вивчені глини зеленувато-сірі, тонкошаруваті, слюдисті з конкреціями фосфоритів. Потужність шару глин 8-10 м. В роботі докладно охарактеризовані всі п'ять стадій формування розрізу могилів-подільської серії, які пов'язані з трансгресіями моря з тимчасовими переривами в осадконагромадженні.

Канилівська серія перекриває могилів-подільську. Потужність її досягає 210 м. структурний план басейну седиментації і умови осадконагромадження канилівського часу зазнали істотної зміни в порівнянні з могилів-подільським. На це вказує високий ступінь сортування і обкатаності теригенного матеріалу. Виділені в розрізі серії світи складені досить одноманітними породами. Кожна світа починається знизу пачкою грубозернистих пісковиків, які вище переходять в аргіліти, алевроліти і тонкозернисті пісковики. В межах блоку відклади канилівської серії розкриті кар'єром на правому березі р. Вілії, біля с. Кам'янки.

Таким чином, основна роль у розвитку структур і породних асоціацій фундаменту і осадового чохла в докембрії в межах вивченої блокової структури належить епіплатформному рифтогенезу. Він проявився на стратиграфічних рівнях прото- мезо- і неопротерозою інтрузивним і ефузивним магматизмом, метаморфічним перетворенням порід асоціації в умовах епідот-зеленосланцевої фації і гідротермально-метасоматичною переробкою порід з накладенням альбітизації і калішпатизації, що визначило і металогенічну спеціалізацію всього розрізу породних комплексів кристалічного фундаменту і осадового чохла докембрію.

Металогенічна спеціалізація магматичних і осадових утворень та характеристика основних рудопроявів

Територія блоку згідно з комплексною металогенічноюї картою України м-бу 1:500000 займає всю північно-західну частину Волинської металогенічної субпровінції УЩ із Сущано-Пержанською зоною і північно-східною частиною Волино-Дністровської структурно-металогенічної зони. Відповідно до часових інтервалів утворення породних асоціацій і їх послідовності розташування в стратиграфічній схемі, починаючи із протопротерозою всі рудоконтролюючі утворення розділені в роботі на декілька груп, кожній з яких властиві свої особливості металогенічної спеціалізації.

Першу групу складають породні утворення лептитової і андезит-базальтової формацій з тілами габро-діабазів і діабазових порфіритів. Породи групи збагачені магнетитом, вміст якого місцями досягає 10%.

Друга група представлена гранітоїдами осницького комплексу, сублужні граніти і окварцьовані діорити якого змінені метасоматозом до грейзенів і містять молібден, вісмут, олово, флюорит. Молібдену в грейзенах міститься 2,7%. Ресурси устинівського рудного поля оцінені в 9,5 млн тонн руди. В цю групу включені і породи Сущано-Пержанської зони, збагачені рідкометально-рідкісноземельною мінералізацією.

Породи долеритової і габро-долеритової формацій складають третю групу рудогенеруючих утворень. Вони містять титано-магнетит і апатит.

Осадові утворення поліської серії і інтрузивно-гіпабісальні тіла, що їх січуть , виявляють спеціалізацію на мідь і нікель. Вони віднесені до четвертої групи породних утворень з виділеними рудопроявами.

В гіпабісальних інтрузіях нікель сконцентрований в олівінових диференціатах, які займають нижні частини інтрузивних тіл і перебувають в кореляційному зв'язку з міддю і кобальтом.

П'яту групу порід, що несуть рудну мінералізацію представляють трапи волинської серії нижнього венду, складені ефузивними, пірокластичними і осадовими породами, з якими пов'язані численні прояви самородної міді.

Зона зчленування УЩ і ВПП на думку ряду дослідників має ознаки наявності кімберлітового вулканізму. Найбільш перспективними нині на пошуки корінних джерел алмазів вважаються Кухотсько-Серхівська і Новоград-Волинська площі, які заходять на територію вивченого блоку. В межах блоку виявлені і ореоли розсіювання індикаторних мінералів кімберлітів у базальних шарах крейдових відкладів і піщаної товщі поліської серії. На територію блоку поширюється і Подільсько-Придністровська металогенічна зона, для якої характерна поліметалічна сульфідна мінералізація.

Таким чином, територія в межах вивченого блоку представляє собою геодинамічну активну зону, яка мобільно розвивалась в протерозої і породні асоціації якої перспективні на різні види корисних копалин.

ВИСНОВКИ

За результатами виконаних досліджень зроблені такі висновки:

1. Вперше обґрунтовано наявність структури між Волинським і Поліським блоками УЩ і ВПП, що активно розвивається за типом шовної зони, успадкованої як релікт від архей-ранньопротерозойського поясу, що відокремлює Сарматію від Феноскандії. Під розрізом осницької вулкано-плутонічної асоціації зона виражена протопалеорифтовою долиною північно-східного простягання вздовж північно-західного схилу УЩ.

2. Встановлено, що під породами осницької вулкано-плутонічної асоціації лежать порфіробластичні амфібол-біотитові сіро-зелені сланці горохівського комплексу, які складають верхню частину тетерівської серії, повністю зденудованої в межах території УЩ.

3. Вперше лептитова формація вулкано-плутонічної асоціації виділена в ранг базального горизонту всього розрізу цієї асоціації.

4. Обґрунтовано віднесення дайок толеїт-базальтової формації до нижнього протерозою, а не до верхнього, як це прийнято в стратиграфічній схемі УЩ.

5. Відтворено досить повну картину історії геологічного розвитку невеликого за розмірами сегменту зони зчленування УЩ і ВПП і виділено шість основних етапів розвитку, п'ять із яких тісно пов'язані із проявами протоплатформного рифтогенезу в докембрії, а шостий - з початком формування плитного осадового чохла в умовах Дністровського перикратонного опускання.

6. Доведено, що інтрузивний і ефузивний магматизм та гідротермально-метасоматичні процеси проявлялися на всіх етапах рифтогенезу і в цілому визначили металогенічну спеціалізацію докембрійських породних асоціацій. В роботі охарактеризовані змінені метасоматозом до стадії кварц-мусковитових грейзенів осницькі граніти, які рекомендовані як перспективні на молібден, олово, флюорит і рідкісні метали. В базальтах і лавобрекчіях ратнівської світи може бути виявлено промисловий вміст самородної міді. Поширення на територію блоку Кухотсько-Серхівської і Новоград-Волинської площ дає підстави вважати його перспективним на пошуки корінних джерел кімберлітових алмазів.

Подальше вивчення структурної зони між УЩ і ВПП, яка поширюється на південний захід і північний схід за межі Осницько-Рівненського блоку є одним з невідкладних завдань геології докембрію України.

Перелік праць, опублікованих за темою дисертації

1. Galetsky L.S. Inherited development and metallogeny of the east European platform's riftogenic-aulacogenic structures / L.S. Galetsky, T.P. Shevchenko, M.V. Khristophorova, U.Z. Naumenko // Геологічний журнал - 1995. - № 1 - С. 69-73. (Особистий внесок - приведено опис геологічного розвитку різних геотектонічних структур західної пасивної окраїни СЄП та вивчено характерне поширення родовищ і рудопроявів металевих та неметалевих корисних копалин в цих структурах).

2. Галецький Л.С. Геохімічні особливості рудоконцентруючих зон активізації / Л.С. Галецький, Л.С. Войновський, У.З. Науменко // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка - Геологія. - 2004. - Вип. 31-32. - с. 53-58. (Особистий внесок - побудована карта з виділенням зон активізації і винесенням родовищ та рудопроявів в межах України, на основі чого охарактеризовані геохімічні особливості рудоконцентруючих зон).

3. Науменко У.З. Структурные особенности Осницкого блока и связанная с ним рудоносность: Зб. наук. праць ІГН НАН України «Сучасні економічні можливості розвитку та реалізації мінерально-сировинної бази України і Росії в умовах глобалізації ринку мінеральної сировини» - К.: Інститут геологічних наук НАН України, 2005. - С. 230-234.