Агрономічна оцінка грунтового покриву сільськогосподарського акціонерного товариства "Шевченко" Жовтневого району Миколаїввської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Грунтознавство з основами геології»

на тему:

«Агрономічна оцінка грунтового покриву сільськогосподарського акціонерного товариства «Шевченко» Жовтневого району Миколаївської області»

Виконав:

Студент групи А2/2

Козак В.В.

Перевірив:

к. с-г н., доцент

Хотиненко О.М.

Миколаїв 2015



Зміст

ВСТУП

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО

2. ПРИРОДНІ УМОВИ ҐРУНТОУТВОРЕННЯ

2.1 Клімат

2.2 Рослинність

2.3 Грунтотворні породи

2.4 Рель'єф місцевості

2.5 Гідрологічні умови

3. ГРУНТОВИЙ ПОКРИВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Номенклатурний список грунтів

3.2 Характеристика основних типів та підтипів грунтів сільськогосподарського підприємства

3.2.1 Генезис грунтів

3.2.2 Морфологічні ознаки

3.2.3 Фізичні властивості

а) гранулометричний склад

б) агрегатний склад

в) загальні фізичні властивості

г)водні властивості

3.2.4 Агрохімічні та фізико-хімічні властивості

а) вміст гумусу

б) фізико-хімічні властивості

в) грунтовий розчин

г) вміст поживних елементів у грунті

4. АГРОВИРОБНИЧЕ ГРУПУВАННЯ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ РОДЮЧОСТІ ГРУНТІВ ГОСПОДАРСТВА ТА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИКОРИСТАННЯ

5. БОНІТУВАННЯ ГРУНТІВ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



Вступ

Ґрунтознавство вивчає ґрунти, їх утворення (генезис), еволюцію, будову, склад, властивості, поширення, шляхи раціонального використання у різних галузях народного господарства, передусім у зв'язку з формуванням родючості та її підвищенням у різних природно-антропогенних ландшафтах.

На території України переважають землі сільськогосподарського призначення (майже 70%), тобто сільськогосподарські угіддя. Близько 80% сільськогосподарських угідь займають орні землі, 13% яких припадає на пасовища і 5% сіножаті.

В сільському господарстві земля є основним джерелом підприємства. Ґрунт - поверхневий шар земної кори, сформований внаслідок взаємодії природних компонентів (повітря, води, організмів тощо), якому властива родючість. Правильне використання землі - головна умова повного задоволення зростаючих потреб населення в продуктах харчування, промисловості - в сировині. Тому вивчення ґрунту, характеристика їх промислових особливостей, побудови ґрунтових карт являється необхідною умовою.

Матеріали обстеження ґрунту господарства необхідні для забезпечення найбільш раціонального використання землі, правильного використання систем добрив, обробітку ґрунту, меліорації, боротьби з ерозією.

Завдяки родючості ґрунти забезпечують усі умови для отримання необхідних урожаїв вирощуваних культур. Тому В.Р. Вільямс (засновник агрономічного ґрунтознавства) назвав ґрунтом «поверхневий горизонт земної суші, здатний продукувати урожай рослин».

Ґрунт є специфічним поверхневим природним утворенням земної суші, тобто має тільки йому одному притаманні будову, властивості, цикл розвитку, грунтово-екологічні режими, впливаючи на які, можна регулювати (змінювати, поліпшувати) конкретні властивості ґрунтів.

Найбільш поширеним і важливим видом робіт з вивчення властивостей грунтів являються великомасштабні грунтові обстеження.

Застосування матеріалів великомасштабного обстеження грунтів являється обов'язковою умовою при землевпорядкованому проектуванні, що забезпечує його високу якість. Карта грунтів і картограма агровиробничих груп грунтів служать одним з основних джерел інформації при вирішенні питань з раціонального розміщення земельних угідь, правильного розміщення сівозмін, підбору сільськогосподарських культур, диференційованого використання агротехніки і добрив, розробки протиерозійних і культуртехнічних заходів, землювання малопродуктивних угідь та ін.

Матеріали грунтових обстежень служать основою для ведення якісного обліку і оцінки земель, що використовується для визначення величини щорічного земельного податку і встановлення нормативної ціни землі.



1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО

Центральна садиба акціонерного товариства «ім. Шевченко» розташована в селі Шевченково в 25 км. на південний схід від м.Миколаєва. На території господарства знаходиться залізнична станція Котлярово.

Нижче наводиться розподіл угідь по господарству станом на 1.01.93 рік.

Таблиця 1.1

Структура земельних угідь сільськогосподарського підприємства

Вид земельних угідь	Площа, га
Загальна площа землекористування, в тому числі:	5677, 2
сільськогосподарські угіддя:	5385, 5
з них рілля	5184, 8
сінокоси	22, 8
пасовища	113, 9
багаторічні насадження - всього:	64, 0
- садів	64, 0
-виноградників	-
Присадибні землі	6, 8
Колективні сади та городи	162, 7
Землі, що непридатні для землеробства	125, 2
Зрошувані землі	1028, 0

Отже, можна зробити висновок, що акціонерне товариство «ім.Шевченко», що розташоване в селі Шевченково, має вигідне місце розташування згідно районного центру, та залізничної станції. До структури земельних угідь входять рілля, багаторічні насадження, пасовища, лісові площі та інші землі. Загальна кількість земель - 5677, 2 га.

Великомасштабне обстеження грунтів території, де розміщене сільське господарство ім. Шевченко проводилось в 1960 році ґрунтознавцями грунтової партії при Миколаївській сільськогосподарській дослідній станції в масштабі 1:25000.

В результаті виконання цих робіт були складені:

1. Карта грунтів, М 1:25000

2. Картограма раціонального використання сільськогосподарських угідь.

3. Грунтовий очерк.

В липні-серпні 1976 року на території господарства проводились роботи з коректування матеріалів великомасштабного обстеження грунтів в масштабі 1:10000, а також грунтово-меліоративна і сольова зйомки зрошуваних земель співробітниками відділу географії і меліорації грунтів Львівського державного університету ім. І.Франка.

Роботи виконувались відповідно до «Тимчасової інструкції» з проведення коректування матеріалів великомасштабного обстеження грунтів колхозів і совхозів УРСР республіканського проектного інституту «Укрземпроект».

Планово-картографічною основою для проведення польових робіт слугував план внутрішньогосподарського землевпорядкування території колхозу М 1:10000, відкоректований в 1969 році.

Всього було викопано 1011 розрізів. В результаті польових робіт і лабораторних досліджень складені:

1. Карта грунтів, М 1:10000.

2. Картограма сільськогосподарських типів земель, М 1:10000.

3. Грунтово-меліоративна карта зрошуваних земель, М 1:10000.

4. Карта глибин залягання і мінералізації грунтових вод на зрошуваних землях, М 1:10000.

5. Картограма меліоративного групування грунтів зрошуваних земель, М 1:10000.

6. Картограма засолення грунтів на зрошуваних землях, М 1:10000.

7. Картограма запасів токсичних солей в грунтах зрошуваних земель, М 1:10000.

8. Грунтовий очерк з експлікацією грунтів по угіддям.

Весною 1993 року у зв'язку з виконанням робіт з приватизації земель спеціалістами Миколаївського філіалу інституту землевпорядкування були проведені роботи з повторної коректировки великомасштабного обстеження грунтів.

Необхідність цієї роботи пояснювалась розширенням площ зрошуваних земель, а також проведенням на старозрошуваних масивах дренажу з пониженням рівня грунтових вод до 4-5 м. і планування поверхні території господарства.

Планово-картографічною основою для повторного коректування слугував план земле використання господарства М 1:10000, відкоректований в 1993 році з нанесеними горизонталями через 0, 5 і 1 м.

Під час повторного коректування було викопано 135 розрізів.

Із 30 розрізів були відібрані 42 зразки грунтів для аналізів, котрі виконувались в лабораторії Херсонського філіалу інституту землевпорядкування.

В грунтових зразках визначались:

1. Гумус по Тюрину, в %.

2. Механічний склад по Качинському .

3. Поглинені основи /Са⁺⁺, Mg^++, Na^+/

4. Гігроскопічна волога ваговим методом.

5. Водна витяжка/щільний залишок, HCO₃^-, CO₃^-, SO₄^-, Cl^-, Ca⁺⁺, Mg⁺⁺, Na⁺/по Гідройцу в засолених грунтах.

В результаті повторного коректування великомасштабного обстеження складені:

1. Карта грунтів, М 1:10000.

2. Картограма агровиробничих груп грунтів, М 1:10000.

3. Пояснювальна записка.

Відділу земельних ресурсів держадміністрації Жовтневого району, сільській Раді і сільському господарству вручені по одному екземплярі картограми агровиробничих груп грунтів і пояснювальній записці. В Миколаївському філіалі інститута землевпорядкування залишились по одному екземплярі грунтової карти, картонрами агровиробничих груп грунтів і пояснювальної записки.



2. ПРИРОДНІ УМОВИ ГРУНТОУТВОРЕННЯ

Акціонерне товариство ім. Шевченко Жовтневого району відповідно агрокліматичному районуванню території Миколаївської області відноситься до третього південного агрокліматичному району, який характеризується відносно жарким, дуже засушливим кліматом.

Нижче наводяться багаторічні дані найближчої до господарства метеостанції.

Таблиця 2.1

Середні місячна і річна температури повітря, в градусах за Цельсієм

Назва метеостанції	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	Середня За рік
Миколаївська обсерваторія	-3, 6	-3, 0	2, 3	9, 2	16, 3	19, 3	22, 9	22, 0	16, 8	10, 8	-3, 8	-1, 3	9, 7

Висновок: найменша річна температура за Цельсієм складає - 3, 8⁰С у грудні. Найвища річна температура за Цельсієм складає + 22, 9⁰С у липні-місяці. Середня температура за рік складає 9, 7⁰С.

Таблиця 2.2

Середні місячна та річна кількість опадів, мм

Назва метеостанції	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	Всього за рік
Миколаївська обсерваторія	25	21	23	30	40	67	47	37	28	36	27	29	410

Висновок: найменша кількість опадів у лютому(21 мм.), найбільша - у червні(67 мм.)

Таблиця 2.3

Інші основні показники кліматичної характеристики території розміщення господарства

Назва показників	Величини показників
1. Температура повітря/в градусах/ 1. Сума в градусах за період з температурою вище 00 50 100 2. Абсолютний річний максимум 3. Абсолютний річний мінімум	37060 36060 32940 +390 -300
2. Тривалість періодів/в днях/ 1. Безморозного 2. Вегетаційного 3. З температурою вище 100 4. З температурою вище 100	275 227 184 140
3, Заморозки 1. Останні весняні 2. Перші осінні	1 декада квітня 3 декада жовтня-1 декада листопада
4. Опади/мм/ 1. Сума за холодний період/11-3/ 2. Сума за теплий період/4-10/ 3. Сума за період з t0 повітря вище +100	125 285 251
5. Сніжний покрив 1. Середня висота в період найбільшого накопичення 2. Тривалість 6 .Гідротермічний коефіцієнт	4-6 см. 40 дн. 0, 7

Коротка характеристика пір року

Весна. Характерною особливістю являється інтенсивне підвищення температури повітря. Внаслідок цього весна наступає швидко і зазвичай буває короткою, близько 45 днів. Весняний період в середньому продовжується з 4-5 березня по 18-22 квітня.

Часто польові роботи починаються в першій декаді березня. Приблизно в третій декаді березня поновлюється вегетація озимих культур і багаторічних трав.

В середньому останній весняний заморозок спостерігається 8-9 квітня. Весною часто спостерігаються суховії з дуже сильними вітрами, що інколи переходять в чорні бурі.

Літо. В даному районі жарке. За початок літнього періоду взята дата стійкого переходу середньодобової температури повітря через +15⁰ С в бік підвищення і за кінець в сторону пониження.

За багаторічний період спостережень в середньому початок літа зафіксовано 7-13 травня, а кінець 25-28 вересня.

В літні місяці в порівнянні з іншими сезонами випадає найбільша кількість опадів. Цей період характеризується підвищеною грозовою активністю, яка супроводжується рядом випадків виливання великої сили.

В літні місяці також спостерігаються суховії. Особливо небезпечні вони в червні-липні, так як сприяють «запалу» зерна і зниженню врожайності.

Осінь. Зазвичай буває короткою, теплою і часто засушливою. Ознакою початку осені являється стійкий перехід середньодобової температури повітря і грунту через + 10⁰ в бік пониження. В даному районі це приблизно 19-23 жовтня.

За кінець осені вважається стійкий перехід середньодобової температури повітря через 0⁰ С , котрий в середньому наступає 5-7 грудня.

В середньому за багаторічний період в повітрі заморозки наступають 29 жовтня-4 листопада, але і найбільш ранні відмічались 17-25 вересня.

Опади у вересні і жовтні спостерігаються у вигляді дощу, а в листопаді мають змішаний характер.

Зима. Буває переважно коротка с частими відтепленнями і нестійким сніжним покровом.

Опади в зимовий час випадають переважно у вигляді снігу або крупи, але порівняно часто спостерігаються і дощі.

Сніжний покрив буває стійким тільки в окремі зими.

Промерзання грунту зазвичай починається в перших числах грудня, а повне відтавання-в кінці другої-початку третьої декади березня.

Наведена вище характеристика основних кліматичних показників показує, що тепловий режим території розміщеного господарства дозволяють вирощувати більшість сільськогосподарських культур, включаючи теплолюбні.

Тривалий вегетаційний період дає можливість проводити повторні посіви.

Лімітованим фактором отримання стабільних високих врожаїв являється вологозабезпеченість.

Пізні культури відчувають недостаток вологи в грунті вже на початку липня. Тому головним резервом її збільшення є зрошування.

Зрошування значно змінює кліматичні показники в приземному шарі, створює своєрідний мікроклімат. Внаслідок значного випаровування на зрошуваних полях знижується температура грунту і повітря, зростає вологість останнього.

На даний момент більша частина території господарства зрошується.

2.1 Рель'єф

Згідно геоморфологічному районуванню територія господарства розташована на Причорноморській низині на водо розподілі рік Інгул-Інгулець.

Поверхність має загальний незначний ухил з півночі на південь/абсолютна відмітка висоти 43-48 м над рівнем моря/.

Рель'єф -одноманітна безстічна рівнина з серією замкнутих понижень-подів.

Грунтотворні породи

Основними ґрунтотворними породами на території господарства являються леси та оглеєні леси.

Леси являються найбільш цінними ґрунтотворними породами. Це рихлі, пористі, карбонатні, водопроникні, тонкозернисті, пилувато-легкоглинні породи, палевого, світло-палевого, буро-палевого або буро-каштанового кольору. Високий вміст карбонатів кальцію обумовлює закріплення залишків розпаду органічних речовин, сприяє покращенню фізико-хімічних властивостей грунтів. Карбонати в формі рясної «білозірки» створюють горизонт на глибині 50-120 см. На глибині 150-250 см. Зустрічаються друзи гіпсу.

Таблиця 2.4

Механічний склад лісів

Механічний склад	Глибина взяття зразків	Втрати при обробці, %	Розміри частинок в мм, кількість в %
			пісок	пил	іл	Фіз..глина
			1, 00- 0, 25	0, 25- 0, 05	0, 05- 0, 01	0, 01- 0.005	0, 005- 0, 001	<0, 001	<0, 01
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Пилувато- 17, 87 Легкоглинистий 70-80	0, 19	5, 52	38, 33	9, 79	10, 52	36, 35	55, 96



Хімічний склад лісів/Атлас грунтів УРСР, Київ/

Механічний склад	Гумус, %	СаСО3	Перерахунок на без гумусну і без карбонатну наважку
			SIO2	Al2O3	Fe2O3	MnO	CaO	MgO	K2O	Na2O
важкосуглинкові 1, 18 7, 28	67, 27	15, 24	6, 52	1, 19	4, 0	2, 79	2, 15	1, 37

Оглеєні леси поширені в замкнутих пониженнях-подах. Своїм походженням вони зобов'язані сезонному поверхневому перезволоженню, в зв'язку з чим оглеєння в них починається з самої поверхні і поширюється вглиб, частіше всього на всю їхню потужність. Від неоглеєних лесів відрізняються оливковим кольором, злитістю і більш важким гранулометричним складом.

2.2 Гідрологічні умови

Гідрологічна сітка на території господарства відсутня. Ірригаційна сітка представлена розподільними і скидовими каналами.

Грунтові води мають тісний зв'язок з рель'єфом, геологічною структурою, кліматом і наявністю зрошування. За даними обстежень співробітників Львівського державного університету грунтові води на території господарства розташовані на глибині 3-6 м. в межах слабко хвилястої рівнини і 2-3 м. на подах.

При такому рівні грунтових вод /3-6 м./ознаками гігроморфізму в профілі не проявляються. Однак ґрунтотворні породи характеризуються підвищеною вологістю, і як внаслідок цього, меншою щільністю і більшою рихлістю тому утворились вторинно-лугуваті грунти.

Полив мінералізованими водами привів до вторинного поверхневого засоленню грунтів.

В подах грунтові води залягають на глибині 2-3 м., в зв'язку з чим грунтова товща знаходиться під впливом пленочно-капілярних вод.

В ґрунтотворній породі грунтів простежуються явні ознаки гігроморфізму/оливково-сизі або іржаво-бурі плями/.

2.3 Рослинність

Серед факторів ґрунтоутворення рослинність грає важливу роль.

В минулому територія господарства являла собою полинно-типчаково-ковильний степ, в травостої якої значне місце займали ксерофітні напівкущики. Тут було багато ефемероїдів і ефемерів. Така рослинність сприяла утворенню темно-каштанових грунтів. Зараз майже всі землі спашені і зайняті культурною рослинністю.

Природного лесу на території господарства нема, наявні лісосмуги. Основними видами являються-абрикос, акація біла, клен південний, дуб, глядиція, мох срібний.



3. ГРУНТОВИЙ ПОКРИВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА

Акціонерне товариство ім. Шевченко Жовтневого району Миколаївської області розташоване в Баштансько-Снігурівському природно-сільськогосподарському районі степу Южноукраїнського Правобережно-Дніпровського.

Процеси ґрунтоутворення відбувалися і відбуваються тут в умовах безстічної рівнини, інтенсивного хімічного вивітрювання, вирідженої степової рослинності. На процеси ґрунтоутворення значний вплив має періодична протягом року зміна стану зволоження грунтів: у вологий період проходить утворення і накопичення перегною в грунті, в сухий - розпад і мінералізація органічних речовин і майже повна зупинка ґрунтоутворюючих процесів до наступного зволоження.

Так утворились слабогумусовані грунти сухих степів, які належать до типу темнокаштанових.

Зрошування і поступовий дренаж встановили рівень грунтових вод на глибині 4-5 м., що призвело до вторинного вилуговування даних грунтів.

Полив мінералізованими водами зумовлював вторинне поверхневе засолення грунтів.

На подах, де рівень грунтових вод знаходиться на глибині 2-3 м., утворились лугово-темнокаштанові глеюваті грунти.

За наявності надлишкового зволоження проходять процеси заболочування. В результаті цього в грунті виникають віднову вальні процеси.

Відновлюються солі заліза, надаючи грунтовим горизонтам сизуватий відтінок і сильну в'язкість.

Відповідно до вище описаних процесів ґрунтоутворення грунтовий покрив представлений грунтами, наведеними нижче в номенклатурному списку.

Таблиця 3.1

Номенклатурний список грунтів

Індекс грунту	Найменування грунтів	Загальна площа
	тип	підтип	рід	вид	різновид	розряд	га	%
Ктк[сн];2, 1, 1 Л, v, v	Каштанові	Темно-каштанові	Солонцюваті	Малогумусні, залишково-слабосолонцюваті	Крупнопилувато- Важко суглинкові, середньоглинисті	Лес	163, 6	2, 7
Ктк[сн];2, 1, 1 Л, v, v	Каштанові	Темно-каштанові	Солонцюваті	Слабогумусні, залишково- слабосолонцюваті	Пилуваті легкоглинисті	Лес	1748	28, 6
Лтк[сн];2, 1, 1 Л, v, v	Лучні	Темно-каштанові	Солонцюваті	Слабогумусні, Залишково-слабосолонцюваті, глеюваті	Легкоглинисті Крупнопилуваті	Лес	505, 8	8, 3
Блл[сн-ск];3, 1, 1 Л, v, v	Лучно-болотні	Лучні	Солонцювато-солончакуваті	Слабогумусні, легкоглинисті	Легкоглинисті	Лес	44, 4	0, 7

3.2 Характеристика основних типів ґрунтів сільськогосподарського підприємства

1. Темно-каштанові залишково-слабосолонцюваті вторинно-лугуваті вилугувані крупнопилувато-легкоглинисті грунти на лесах.

Залягають по днищах неглибоких тріщин. Займають площу 163, 6 га., або 2, 7% від обстеженої. Внаслідок більш сприятливих умов зволоження карбонати тут вимиті в нижні горизонти - лінія скипання з соляною кислотою спостерігається трохи нижче, ніж в прилеглих до неї грунтам. Грунт характеризується більш розширеним гумусова ним профілем - потужність гумусова них горизонтів (Н+НР) складає 68 см. Грунти придатні під всі районовані сільськогосподарські культури.

К^тк[сн];2, 1, 1

Л, v, v

2. Темно-каштанові залишково-слабосолонцюваті вторинно-лугуваті пилувато-легкоглинисті грунти на лесах.

Займають площу 1748 га., або 28, 6% від обстеженої. Залягають на плато в північній частині господарства. Ці грунти аналогічні грунтам під шифром 1 Відрізняються по механічному складу - вміст ілистих частинок в них більше 35%, тому дані грунти - пилувато-легкоглинисті.

К^тк[сн];2, 1, 1

Л, v, v

3. Лугово-темно-каштанові залишково-слабосолонцюваті глеюваті крупнопилувато-легкоглинисті грунти на оглеєних лесах.

Займають площу 505, 8 га., або 8, 3% від обстеженої. Залягають по днищах подів. Дані грунти легкоглинисті, кількість ілу, ілистих частинок більше 35% складає у верхньому шарі 0 - 20 см. від 36 до 40%.

Л^тк[сн];2, 1, 1

Л, v, v

4. Лугово-болотні слабосолонцювато-слабосолончакові легкоглинисті грунти на оглеєних лесах

Займають площу 44, 4 га., або 0, 7% від обстеженої. Ці грунти розташовані уздовж каналів, що фільтрують воду. Гумусовий горизонт (Hgl) цих грунтів чорний у вологому стані, в'язкий а в сухому щільний, густо пронизаний на розкладених кореневих рештках рослин. Його потужність всього 23 - 25 см., всього профілю 70 см. Починаючи з перехідного горизонту, спостерігаються іржаві плями, що вказує на наявність оксидів заліза. Механічний склад - легко глинистий. За кількістю обмінно-увібраного натрію (3, 1%) у верхньому шарі 0 - 20 см. відноситься до слабо солонцюватих.

Бл^л[сн-ск];3, 1, 1

Л, v, v

3.2.1 Генезис

Процеси ґрунтоутворення відбувалися і відбуваються тут в умовах безстічної рівнини, інтенсивного хімічного вивітрювання, вирідженої степової рослинності. На процеси ґрунтоутворення значний вплив має періодична протягом року зміна стану зволоження грунтів: у вологий період проходить утворення і накопичення перегною в грунті, в сухий - розпад і мінералізація органічних речовин і майже повна зупинка ґрунтоутворюючих процесів до наступного зволоження.

Так утворились слабогумусовані грунти сухих степів, які належать до типу темнокаштанових.

Зрошування і поступовий дренаж встановили рівень грунтових вод на глибині 4-5 м., що призвело до вторинного вилуговування даних грунтів.

Полив мінералізованими водами зумовлював вторинне поверхневе засолення грунтів.

На подах, де рівень грунтових вод знаходиться на глибині 2-3 м., утворились лугово-темнокаштанові глеюваті грунти.

За наявності надлишкового зволоження проходять процеси заболочування. В результаті цього в грунті виникають віднову вальні процеси.

Відновлюються солі заліза, надаючи грунтовим горизонтам сизуватий відтінок і сильну в'язкість.

3.2.2 Морфологічні ознаки ґрунтів

Морфологічні ознаки - це ознаки які визначають візуально (колір, структура, будова, потужність).

Будова ґрунту - це зміна вертикального положення (напрямку) її шарів або генетичних горизонтів. Вони відрізняються один від одного кольором, структурою, складом хімічним і механічним.

Структура ґрунту - окремі агрегати на які здатний розкладатись ґрунт. Вони складаються з з'єднаних між собою механічних елементів і дрібних агрегатів. Структура ґрунту може бути кубовидна, призмовидна, плитовидна.

Найпомітніша ознака ґрунту це його колір, за допомогою якого візуально можна визначити родючість.

Темного кольору надає гумусу гідрат сірчаного заліза.

Червоний колір і жовтий - від різних сполучень окислів заліза.

Білий колір - від кремнезему, вуглекислого кальцію, гіпсу, кристалів солей.

Перезволоженні ґрунти мають сизі, блакитні, оливкові відтінки.

Потужність окремих горизонтів - це вертикальна протяжність від поверхні до материнської породи.

Складення - зовнішнє вираження потужності і пористості ґрунту. Вона залежить від механічного складу, структури і діяльності ґрунтової фауни.

Новоутворення - скупчення речовин різної форми і хімічного складу які формуються у відкладах горизонту ґрунту.

Включення - присутні в ґрунті тіла органічного та мінерального походження.

Генетичні горизонти ґрунтів за Соколовським О.М.:

Н (А) - гумусово-акумулятивний

Нр (В₁) - верхня частина перехідного горизонту

Ph/k (В₂) - нижня частина перехідного горизонту

Рк (Ск) - материнська порода.

Для прикладу розглянемо такі 4 типові ґрунти:

1. Темно-каштановий слабогумусований легко глинистий грунт на лесах.

2. Темно-каштановий слабогумусований солонцюватий грунт на лесах.

3. Луговий слабосолонцюватий глеюватий грунт на лесах.

4. Лугово-болотний слабосолонцюватио-слабосолончаковий грунт на лесах.

Рис 3.1. Профіль темно-каштанового слабогумусованого легкоглинистого грунту на лесах

Індекс К^тк[сн];2, 1, 1

Л, v, v

Рис 3.2.Профіль темно-каштанового слабогумусованого солонцюватого грунту на лесах

Індекс К^тк[сн];2, 1, 1

Л, v, v

Рис 3.3. Профіль лугового слабосолонцюватого глеюватого грунту на лесах

Індекс Л^тк[сн];2, 1, 1

Л, v, v

Рис 3.4. Профіль лугово-болотного слабосолонцювато-слабосолончакового грунту на лесах

Індекс Бл^л[сн-ск];3, 1, 1

Л, v, v

3.2.3 Фізичні властивості ґрунту

До фізичних властивостей ґрунту відносяться гранулометричний склад, агрегатний склад, загальні фізичні, фізико-механічні, водні, теплові та повітряні властивості ґрунтів.

а) гранулометричний склад

Гранулометричний склад є стабільною ознакою ґрунту, успадкованою від материнської породи. Грунтогенезис може призвести до певного перерозподілу по профілю, наприклад, мулу (у підзолистих, солонцюватих, лесивованих ґрунтах), а тепер людина здатна і докорінно змінювати гранулометрію ґрунту.

Проінформаваність щодо гранулометричного складу грунто-підгрунтя є обов'язковою передумовою оптимального добору сільськогосподарських культур для різних ґрунтів.

Механічні елементи - це тверда фаза ґрунту, яка складається із часток різних розмірів.

Механічний склад ґрунту - визначають за відчуттями при розтиранні, станом сухого ґрунту. Відносний вміст в ґрунті або породі механічних елементів.

Фракції ґрунту за М.О. Качинським - це група частинок, діаметр яких знаходиться у визначених межах.

Фізична глина - сума всіх механічних елементів ґрунту, розміром менше 0, 01мм.

Фізичний пісок - сума всіх механічних елементів ґрунту, розміром більше 0, 01мм.

Методи визначення механічного складу ґрунту:

а) сухий

б) мокрий

Сухий метод визначення механічного складу ґрунту:

Сухий ґрунт випробовують на дотик, кладуть його на долоню і старанно розтирають пальцем. Механічний склад ґрунту визначають за відчуттями при розтиранні, станом сухого ґрунту, за кількістю піску.

Мокрий метод визначення механічного складу ґрунту:

Зразок розтертого ґрунту зволожують і перемішують до тістоподібного стану, при якому ґрунти володіють найбільшою пластичністю. З підготовленого ґрунту на долоні скатують кульку і намагаються розкотати його в шнур товщиною 3мм, потім звернути в кільце діаметром 2-3мм.

Гранулометричний склад ґрунтів представлений в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2.

Гранулометричний склад грунту

Індекс Ґрунтів	Глибина відбору зразка, см	Вміст фракцій (в %) розміром діаметру часток в мм	Фізична глина, <0, 01мм	Назва ґрунту за гранулометричним складом
		1-0, 25	0, 25-0, 05	0, 05-0, 01	0, 01-0, 005	0, 005-0, 001	<0, 001
Ктк[сн];2, 1, 1 Л, v, v	0-20	0, 38	8, 27	38, 69	8, 29	10, 43	33, 94	52, 66	Пилувато-важкосуглинковий
Ктк[сн];2, 1, 1 Л, v, v	0-20	0, 54	4, 54	40, 14	10, 08	9, 64	35, 06	54, 78	Пилувато-легкоглинистий
Лтк[сн];2, 1, 1 Л, v, v	0-20	0, 32	3, 60	39, 31	7, 94	12, 16	36, 37	56, 77	Пилувато-легкоглинистий
Блл[сн-ск];3, 1, 1 Л, v, v	0-20	0, 24	3, 45	40, 43	7, 46	10, 90	37, 52	55, 88	Легко глинистий оглеєний

Згідно з таблицею 3.2.1. фізична глина менше < 0, 01мм знаходиться в межах від 52, 66% до 56, 77%.

Механічні фракції поділяються на дві великі групи: фізичний пісок (розміром 1-0, 25, 0, 25-0, 5, 0, 05-0, 01) та фізична глина (розміром 0, 01-0, 005, 0, 005-0, 001 та менше 0, 001), їх сума завжди дорівнює 100%.

б) агрегатний склад (структура)

Структура ґрунту - це ґрунтові грудочки або агрегати різної величини і форми, варіативно сполучені в ґрунтовому горизонті. Агрегати складаються з механічних елементів зцементованих між собою.

Макроагрегати - агрегати діаметром більше 0, 25мм.

Мікроагрегати - агрегати діаметром менше 0, 25мм.

Агрономічно-цінні агрегати - це агрегати розміром від 1мм до 3мм. Чим більше в ґрунті структур таких розмірів, тим краща структура ґрунту.

Водотривка структура ґрунту - якщо агрегати не розмиваються під дією води.

Структурний грунт - містить більше 55% водоміцних агрегатів розміром від 0, 25 до 10мм. Має здатність краще накопичувати вологу атмосферних опадів, утримувати її тривалий час, повніше і якісніше забезпечувати потребу рослини у воді. У них кращими є умови для проростання насіння, росту і розвитку кореню рослин, через, що врожаї вирощуваних культур на них формуються неодмінно високими і гарантовано стабільними.

Агрономічне значення структури полягає в тому, що вона позитивно впливає на наступні властивості, а також режими ґрунтів: фізичні властивості - пористість, щільність складення; водний, повітряний, тепловий, окисно-відновний, мікробіологічний та режим живлення; фізико-механічні властивості - кіркоутворення, протиерозійну стійкість ґрунтів.

Структура ґрунту динамічна. Вона може руйнуватись і відновлюватись під дією різноманітних факторів.

До меліоративними методів покращення структурності ґрунтів, а також підвищення водоміцності агрегатів, відноситься сіяння багаторічних трав, обробка ґрунту в стиглому стані, вапнування кислих та гіпсування солонцевих ґрунтів, внесення органічних та мінеральних добрив.

Агрегатний склад ґрунтів господарства зазначений у таблиці 3.3

Таблиця 3.3

Агрегатний склад ґрунтів

Індекс ґрунтів	Глибина відбору зразка, см	>10	5-10	3-5	1-3	0, 5-1	0, 25-0, 5	<0, 25	Сума агрегатів розміром 0, 25-10 мм, %
Ктк[сн];2, 1, 1 Л, v, v	0-20	18, 84	23, 03	13, 50	17, 48	17, 05	4, 10	6, 00	75, 16
Ктк[сн];2, 1, 1 Л, v, v	0-20	19, 48	23, 82	8, 72	20, 10	13, 61	8, 40	5, 87	74, 65
Лтк[сн];2, 1, 1 Л, v, v	0-20	19, 71	24, 08	19, 04	19, 71	8, 23	8, 24	5, 99	79, 3
Блл[сн-ск];3, 1, 1 Л, v, v	0-20	21, 74	24, 32	10, 11	19, 97	10, 50	9, 13	4, 23	74, 03

грунтоутворення сільськогосподарський агровиробничий рельєф

За результатами агрегатного аналізу вираховуємо коефіцієнт структурності (К), за формулою: К = a/b,

де a - сума агрегатів від 0, 25 до 10 мм, %;

b - сума агрегатів розміром менше 0, 25 мм та більше 10 мм, %.

І. Розрахунок суми агрегатів від 0, 25 до 10 мм, % :

1) а = 23, 03+13, 50+17, 48+17, 05+4, 10+ = 75, 16% - відмінний

2) а = 23, 82+8, 72+20, 10+13, 61+8, 40+ = 74, 65% - відмінний

3) а = 24, 08+19, 04+19, 71+8, 23+8, 24 = 79, 3% - відмінний

4) а = 24, 32+10, 11+19, 97+10, 50+9, 13+4, 23 = 74, 03%- - відмінний

ІІ. Розрахунок суми агрегатів розміром менше 0, 25 мм та більше 10 мм, %:

1) b = 6+6 = 12 %;

2) b = 5, 87+5, 87 = 11, 74%;

3) b = 5, 99+5, 99 = 11, 98%;

4) b = 4, 23+4, 23 = 8, 46 %.

ІІІ. Розраховуємо коефіцієнт структурності ґрунтів, який визначається за результатами агрегатного аналізу.

Чим більше коефіцієнт структурності (К), тим краща структура ґрунту.

1) К₁= 23, 03+13, 50+17, 48+17, 05+4, 10= 6, 26%

12

2) К₂= 23, 82+8, 72+20, 10+13, 61+8, 40= 6, 35%%

11, 74

3) К₃= 24, 08+19, 04+19, 71+8, 23+8, 24 = 6, 61%

11, 98

4) К₄=24, 32+10, 11+19, 97+10, 50+9, 1= 8, 75 %

8, 46

Це означає, що грунт має відмінну структуру

Висновок: одним із найдоступніших агротехнологічних заходів збереження і поліпшення структури ґрунтів є їх своєчасна ( за оптимальної вологості) культурна оранка (хоча її вплив також є неоднозначним). Ґрунтообробна техніка, крім ущільнення, чинить на грунт найрізноманітніші впливи, призводячи до зміни його структури, щільності, інших фізико-механічних властивостей. Цьому сприяє перевертання, кришіння, розпушування, вирівнювання поверхні ґрунту, створення спеціального мікрорельєфу. Істотно поліпшують агрегатний склад ґрунтів ( підвищують водостійкість агрегатів) багаторічні трави, оптимально включені в сівозміну, - цьому сприяє розгалужена тонковолокниста коренева система конюшини, люцерни, тимофіївки, багатьох інших трав.

Біологічні заходи є найбільш універсальними й добре відомими з давніх часів, екологічно орієнтованими, ефективними майже на всіх ґрунтах. Це передусім внесення гною та інших органічних добрив (компости, торф, сапропель тощо). Хімічними способами є вапнування, гіпсування та штучне оструктурювання ґрунтів.

Структура ґрунту відновлюється під впливом однорічних сільськогосподарських культур, передусім таких, як пшениця, соняшник, кукурудза та інших культурних рослин з добре розгалуженою глибокою кореневою системою, яка виявляє чітко виражену оструктурю вальну дію, сидерати, рослинні рештки.

в) загальні фізичні властивості

Грунтогенез неможливо уявити поза впливом на цей біосферний мікропроцес розмаїтого спектра фізичних властивостей усіх його учасників, які завжди взаємодіють у пористому, явно оструктуреному субстраті. Саме через це в будь-якому ґрунті розрізняють два фізичних показники його щільності - щільність ґрунту і щільність твердих фаз ґрунту. Дуже багато ґрунтових процесів визначаються їх фізико-механічними властивостями, які виявляються в разі дії зовнішніх навантажень. Їх поділяють на деформаційні (без руйнування ґрунту при навантаженнях - стискуваність, просадність, ущільнення), міцність (поведінка ґрунтів при руйнівних навантаженнях - зсув, розрив), реологічні (характеризують ґрунт під впливом тиску із часом - в'язкість, пластичність).

До фізичних властивостей ґрунту відносять:

Щільність - це маса одиниці об'єму абсолютно сухого ґрунту взятого в нормальному складані.

Щільність твердої фази - це відношення маси твердої фази до об'єму твердої фази.

Загальна пористість (сумарний об'єм шпар усіх розмірів) виражається у відсотках від об'єму непорушеного ґрунту за даними питомої й об'ємної маси.

До фізико-механічних властивостей ґрунту відносять: твердість, зв'язаність, липкість, набрякання, усадка, пластичність.

Твердість - це опір проникненню в ґрунт будь-якого тіла певної форми. Він змінюється від 3-5 до 40-45кгс/см², а у висушеному важко суглинковому ґрунті навіть до 150-180кгс/см². мінімальне значення спостерігається у зволожених ґрунтах легкого гранулометричного складу. При підсушуванні ґрунту його твердість різко зростає.

Зв'язаність - це здатність ґрунту протистояти зовнішнім зусиллям яке прагне роз'єднати зовнішні частинки. Воно є найбільшим у глинистих ґрунтів з їх щільним укладанням дрібнодисперсних частинок. Із збільшенням у ґрунтах вмісту крупнодисперсних елементів та їх оструктурюванні зчеплення слабшає і зв'язаність зменшується.

Липкість - це зусилля (г/см²), потрібне для відриву ґрунту від металу або колеса. Липкість виявляється тільки за певного рівня вологості, близького до верхньої межі пластичності. При обробітку ґрунту в стані липкості поверхневий шар зазнає найгрубішої деформації. Найбільшу липкість мають солонці і солонцюваті ґрунти важкого гранулометричного складу. Піщані ґрунти не мають липкості. При вологості, коли виявляється липкість, якісно обробити ґрунт неможливо.

Набрякання - це збільшення об'єму ґрунту при зволожені.

Усадка - це зменшення об'єму ґрунту в результаті висихання.

Пластичність - здатність ґрунтів змінювати свою форму під впливом зовнішнього навантаження і зберігати утворену форму після усунення навантаження. У пересушеному і перезволоженому стані ґрунти не мають пластичності. Ця властивість виявляється тільки у певному інтервалі зволоження між верхньою і нижньою межами пластичності. За меншої вологості ґрунт з пластичного переходить у напівтвердий і твердий, а за більшої - з пластичного в текучий чи напіврідкий стан.

Число пластичності - це різниця між вологістю на межі стікання та вологістю межі розкатування.

Дані щільності, щільності твердої фази та загальна пористість даного господарства наведені в нижче зазначеній таблиці 3.4.

Таблиця 3.4

Загальні фізичні властивості ґрунту

Індекс ґрунтів	Глибина відбору зразка, см	Щільність, г/см3	Щільність твердої фази, г/см3	Загальна пористість, %
Ктк[сн];2, 1, 1 Л, v, v	0-20	1, 37	2, 68	49
	20-40	1, 39	2, 69	48
	40-60	1, 43	2, 70	47
Ктк[сн];2, 1, 1 Л, v, v	0-20	1, 40	2, 64	46
	20-40	1, 39	2, 68	48
	40-60	1, 43	2, 69	46
Лтк[сн];2, 1, 1 Л, v, v	0-20	1, 23	2, 64	53
	20-40	1, 19	2, 65	55
	40-60	1, 24	2, 65	53
Блл[сн-ск];3, 1, 1 Л, v, v	0-20	1, 13	2, 72	58
	20-40	1, 16	2, 72	57
	40-60	1, 18	2, 79	57

Щільність ґрунту для орного шару 0-20см для всіх чотирьох ґрунтів знаходиться в межах від 1, 18-1, 39/см³, з глибиною щільність збільшується, так, наприклад, ґрунт 2-й - щільність збільшується від 1, 36-1, 39г/см³, для 3-го - щільність збільшується від 1, 36-1, 39/см³. Це говорить про те що верхній шар ґрунту пригодний для вирощування сільськогосподарських культур.

Оцінку щільності ґрунтів проводимо за допомогою таблиці 4. оцінка щільності ґрунтів (методичних рекомендацій).

Пористість ґрунтів для кожного шару грунту визначають за формулою:

Р_заг. = ( 1- d/d_v )*100%

P_0-20 = (1-1, 37/2, 68)*100 = 49%(задовільна)

P_20-40 = (1-/1, 39/2, 69)*100 = 48%(задовільна)

P_40-60 = (1-/1, 43/3, 70)*100 = 47%(задовільна)

P_0-20 = (1-1, 40/2, 64)*100 = 46%(задовільна)

Р_20-40=(1-1, 39/2, 68)*100=48%(задовільна)

Р_40-60=(1-1, 43/2, 69)*100=46%(задовільна)

Р_0-20=(1-1, 23/2, 64)*100=53%(задовільна)

Р_20-40=(1-1, 19/2, 65)*100=55%(задовільна)

Р_40-60=(1-1, 24/2, 65)*100=53%(задовільна)

Р_0-20=(1-1, 13/2, 72)*100=58%(задовільна)

Р_20-40=(1-1, 16/2, 72)*100=57%(задовільна)

Р_40-60=(1-1, 18/2, 79)*100=57%(задовільна)

Пористість чотирьох ґрунтів орного шару 0-20см знаходиться в межах від 46-58%.

Висновок: поліпшення фізичних властивостей ґрунтів здійснюють агротехнічними, хімічними і біологічними способами.

Агротехнічними є різні способи обробітку ґрунту, за допомогою яких можна якісно підготувати посівний шар, зруйнувати підорну підошву, брили, здійснити безліч інших агрономічних корисних операцій.

Хімічними способами є вапнування, гіпсування та штучне оструктурювання ґрунтів. Заходи хімічної меліорації такі, як вапнування кислих і гіпсування солонцюватих ґрунтів позитивно впливають на фізичні і фізико-механічні властивості (твердість, опір обробітку, липкість та ін.).

Біологічні заходи є найбільш універсальними й добре відомими з давніх часів. Це передусім внесення гною та інших органічних добрив (різноманітних компостів, торфу тощо).

г)водні властивості ґрунту

Водні властивості ґрунтів характеризуються сукупністю властивостей, які визначають поглинання, збереження і пересування в них води (передусім сорбцію, усмоктування, фільтрацію, водопідйомною здатністю), а також енергетичні властивості, що становить потенціал ґрунтової вологи і всмоктувальної сили ґрунту.

Властивість ґрунту утримувати вологу називається вологоємністю.

Відповідно до існуючих у ґрунті форм води виділяють такі грунтово-гідрологічні константи:

ГВ - гігроскопічна вода

ВВ - вологість в'янення

МГВ - максимальна гігроскопічна вологоємність

НВ - найменша (польова) вологоємність

КВ - капілярна вологоємність

ДАВ - діапазон доступної вологи.

Волога в'янення рослин (ВВ) - це доступна волога або продуктивна.

Найменша польова вологоємність (НВ) - це максимальна кількість води яка утримується в відмінному стані, при її зволоженні зверху і більшому відтоці гравітаційної води, який утримується в природних умовах в стані рівноваги.

Гігроскопічна вода - утворюється за рахунок поглинання молекул води з повітря та утримання її навкруги ґрунтових частинок (ГВ). Властивість ґрунту поглинати водяний пар з повітря називається гігроскопічністю.

МГВ - максимальна гігроскопічна вологоємність - є важливою водно-фізичною константою ґрунту, за допомогою неї визначають вологу в'янення рослин.

Дані водних властивостей ґрунтів господарства зазначені в таблиці 3.5

Таблиця 3.5

Ґрунтові гідрологічні константи

Індекс ґрунтів	Глибина відбору зразка, см	Форми ґрунтової вологи, %	Вологоємність, %	ДАВ
		ГВ	МГВ	ВВ	НВ	КВ ПВ
Ктк[сн];2, 1, 1 Л, v, v	0-20	4, 1	8, 2	10, 9	20, 5	30, 7 0, 49	26, 3
	20-40	5	10	13, 4	25	32, 7 0, 48	32, 2
	40-60	5, 5	11	14, 7	27, 5	33 0, 47	109, 8
Ктк[сн];2, 1, 1 Л, v, v	0-20	4, 0	8	10, 7	20	29 0, 46	9, 2
	20-40	3, 7	7, 4	9, 9	18, 5	29 0, 48	23, 9
	40-60	3, 5	7	9, 3	17, 5	28 0, 46	70, 3
Лтк[сн];2, 1, 1 Л, v, v	0-20	4, 3	8, 6	11, 5	21, 5	33 0, 53	24, 6
	20-40	6, 1	12, 2	16, 3	30, 5	39 0, 55	33, 7
	40-60	6, 9	13, 8	18, 5	34, 5	40 0, 53	119, 04
Блл[снск];3, 1, 1 Л, v, v	0-20	6, 8	13, 6	18, 2	34	42 0, 58	35, 7
	20-40	6, 7	13, 4	17, 9	33, 5	41 0, 57	49, 9
	40-60	6, 7	13, 4	17, 9	33, 5	40 0, 57	110, 4

Гігроскопічна вода в даних ґрунтах для орного шару (0-20см) коливається в таких межах від 4, 7 до 8, 8%, а максимальна гігроскопічна вологоємність - від 5, 0 до 10, 2%.

Даємо оцінку польової вологоємності (НВ) (за допомогою таблиці 6. додатку Д, методичних рекомендацій).

1) 20, 5 %- Задовільна

2) 25%- Задовільна

3)27, 5 %- Задовільна

4) 20% - Задовільна

5)18, 5%- Задовільна

6)17, 5%- Задовільна

7)21, 5%- Задовільна

8)30, 5%- Задовільна

9)34, 5%- Задовільна

10)34%- Задовільна

11)33, 5%- Задовільна

12)33, 5%- Задовільна

Визначаємо діапазон доступної вологи(ДАВ) за формулою:

ДАВ=(НВ-ВВ)*d*h*0, 1

1)(20, 5-10, 9)*20*1, 37*0, 1=26, 3

2)(25-13, 4)*20*1, 39*0, 1=32, 2

3)(27, 5-14, 7)*60*1, 43*0, 1=109, 8

4)(20-16, 7)*20*1, 40*0, 1=9, 2

5)(18, 5-9, 9)*20*1, 39*0, 1=23, 9

6)(17, 5-9, 3)*60*1, 43*0, 1=70, 3

7)(21, 5-11, 5)*20*1, 23*0, 1=24, 6

8)(30, 5-16, 3)*20*1, 19*0, 1=33, 7

9)(34, 5-18, 5)*60*1, 24*0, 1=119, 04

10)(34-18, 2)*20*1, 13*0, 1=35, 7

11)(33, 5-17, 9)*20*1, 16*0, 1=49, 9

12)(33, 5-17, 9)*60*1, 18*0, 1=110, 4.

Висновок: найбільш радикальним засобом поповнення водних ресурсів є регулювання стоку.

Регулювання стоку здійснюють різними агролісомеліоративними, агротехнічними та іншими засобами, які, однак, діють далеко не завжди ефективно. Керування стоком стає ефективним лише за умови ретельного обліку всіх ландшафтно-біокліматичних особливостей з вибором адекватного їм екологічно орієнтованого комплексу заходів - складових блоків регіональної протиерозійної організації території. Наприклад, у Степу рекоменд...