Самородні мідь і золото в корах вивітрювання мафітів та в осадових породах південно-західної частини українського щита

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка

УДК 549.281 + 549.284

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата геологічних наук

Самородні мідь і золото в корах вивітрювання мафітів та в осадових породах південно-західної частини українського щита

Спеціальність 04.00.20 - мінералогія, кристалографія

Павлюк Олександра Вячеславівна

Київ - 2010



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України, м. Київ

Науковий керівник: генезис золото мінералогічний

Доктор геолого-мінералогічних наук, професор Квасниця Віктор Миколайович (Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України, завідувач відділу проблем алмазоносності)

Офіційні опоненти:

Доктор геолого-мінералогічних наук, професор Павлишин Володимир Іванович (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри мінералогії, геохімії та петрографії)

Кандидат геологічних наук Тищенко Олександр Іванович (Кримське відділення Українського державного геологорозвідувального інституту, вчений секретар)

Захист відбудеться 15 вересня 2010 р. о 10 год. на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.203.01 при Інституті геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України за адресою: 03680, м. Київ - 142, пр. Палладіна, 34. Тел./факс: (0380-44)424-12-70.

Електронна пошта: igmr@igmof.gov.ua, secretary@igmof.gov.ua

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України за адресою: 03680, м. Київ - 142, пр. Палладіна, 34.

Автореферат розісланий 13 серпня 2010 р.

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради кандидат геологічних наук М.О. Донський



Загальна характеристика роботи

Мідь та золото - метали, які людство використовує багато тисячоліть. Як у минулому, так і нині вони впливають на рівень економічного і технологічного розвитку усіх держав. В сучасному світі ці метали продовжують залишатися одними з головних чинників економічного процвітання, стабільності й авторитету. За останні 20 років світовий видобуток міді зріс на 46 %, золота - на 38 %. Щорічне споживання в Україні міді становить 130-160 тис. т, золота - декілька тонн. Покриття потреб цих металів відбувається здебільшого за рахунок імпорту та вилучення із вторинної сировини.

Актуальність роботи. В Україні з її потужною гірничовидобувною промисловістю і наявністю багатьох відкритих та попередньо розвіданих родовищ і рудопроявів міді та золота досі не налагоджене економічно вигідне видобування руд цих металів. Це значною мірою зумовлено недостатньою вивченістю мінерального складу руд і відсутністю ефективних технологій їх збагачення, яке неможливе без детальних досліджень морфології, розмірів і хімічного складу самородних міді та золота. У стратегічному плані важливо також мати обґрунтовані оцінки перспектив на мідь та золото слабо вивчених площ і ділянок, несправедливо забутих за останні роки.

У межах південно-західної частини Українського щита (УЩ) відомо багато знахідок самородних міді і золота в зонах гіпергенезу порід фундаменту й осадових товщах. Однак інформація про них залишалася несистематизованою, а закономірності просторового розміщення і зв'язок з певними петрогенетичними типами кристалічних порід - нез'ясованими.

Ця робота привертає увагу до ореолів самородної міді у корах вивітрювання порід фундаменту південно-західної частини УЩ, локалізує ділянки їх поширення, характеризує особливості морфології виділень, хімічного складу, походження самородної міді та прогнозно-пошукове значення її ореолів. На прикладі окремих відносно добре вивчених рудопроявів золота досліджено його поведінку в умовах гіпергенезу, концентрування у самородній формі в певних горизонтах, розміри, морфологію і хімічний склад, що має вирішальне значення для об'єктивної оцінки промислової значимості цих і подібних до них об'єктів та планування подальших геологорозвідувальних робіт.

Зв'язок з науковими і виробничими програмами, планами, темами. В основу дисертаційної роботи покладені результати, отримані автором при виконанні науково-дослідної теми «Розробка мінералого-геохімічних критеріїв локалізації благороднометалічної мінералізації в докембрійських комплексах західної частини УЩ» (номер державної реєстрації PK № 0107U009660), яка розроблялася в Інституті геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України (2007-2009 роки). Робота також виконувалася в рамках науково-методичного супроводження геологорозвідувальних робіт Правобережної ГЕ Північного державного регіонального геологічного підприємства «Північгеологія», а саме за держбюджетними темами «Пошукові роботи на золото в межах Савранської металогенічної зони», НРУ-01-12/3, 1998-2011 роки; «Розвідка південної частини Капітанського родовища хромових руд та пошукові роботи на інших ділянках», НРУ-01-256/1, 1994-2012 роки; «Геологічне довивчення території аркуша М-35-ХХХVI (Гайворон)», НРУ-04-75/6, 2004-2009 роки; «Геологічне довивчення території аркуша М-35-ХХХ (Гайсин)», НРУ-05-54/7, 2005-2009 роки; «Геологія, петрологія, геохімія, вік та рудоносність мафіт-ультрамафітових асоціацій західної частини УЩ, титул 935», 2003-2008 роки. В 2007-2009 роках автор був одним з виконавців тем і в їх рамках займався збором і систематизацією даних по самородних металах та детальним вивченням останніх.

Мета і завдання досліджень. Основна мета роботи - встановити поширення, закономірності розміщення та генезису проявів самородних міді і золота в корах вивітрювання кристалічного фундаменту та в осадовому чохлі південно-західної частини УЩ на основі результатів мінералогічних досліджень. Для її досягнення потрібно було зібрати та систематизувати архівні, фондові та літературні дані про наявність міді і золота у «валовій»* і самородній формах, вилучити із зразків порід мідь і золото та дослідити їх спільно із супутніми мінералами і вмісними породами.

Основні завдання роботи:

· встановити поширення проявів міді і золота у «валовій» формі в породах фундаменту південно-західної частини УЩ та їхній зв'язок з проявами самородних міді і золота у корах вивітрювання порід та осадовому чохлі;

· встановити закономірності розміщення та масштаби проявів самородних міді і золота у корах вивітрювання та осадових комплексах південно-західної частини УЩ;

· вивчити морфологію, розміри та хімічний склад виділень самородних міді і золота;

· встановити мінеральні асоціації та по можливості парагенезиси самородних міді і золота;

· визначити генетичний тип проявів самородних міді і золота та оцінити їх прогнозно-пошукове значення;

· дати загальну оцінку перспектив корінної міде- і золотоносності південно-західної частини УЩ.

Об'єкт досліджень - самородні мідь і золото та їх мінерали-супутники в корах вивітрювання порід кристалічного фундаменту та в осадових комплексах південно-західної частини УЩ.

Предмет досліджень - мінералогія самородних міді і золота.

Методи досліджень: оптична мікроскопія, растрова електронна і електронно-зондова мікроскопія (прилади JSM-6700F з енергодисперсійною системою для мікроаналізу JED-2300, JXA-5 і JXA-8200), ізотопний, хімічний і спектральний аналізи, визначення показників рН і Еh з водних витяжок мінералогічних проб.

Наукова новизна роботи. Отримані статистичні дані щодо 56 рудопроявів і 567 аномалій міді в кристалічному фундаменті і корах вивітрювання зазначеної вище території. Встановлена приуроченість проявів міді до порід мафітового складу. Найбільш сприятливими для концентрації міді є процеси скарнування й окварцювання. Головні її мінерали-носії - халькопірит і борніт. Вперше систематизовано дані по 579 знахідках самородної міді в межах дослідженої території і для кожної з них виділено її морфологічні типи. Показано, що найчастіше мідь утворює дрібні неправильно-округлі виділення, а кристалографічно досконалі індивіди характерні лише для повного профілю кір вивітрювання. Визначено хімічний склад міді майже з усіх вивчених площ і ділянок і з'ясовано її розподіл залежно від набору і концентрації елементів-домішок. Встановлено Eh i pH кір вивітрювання кристалічних порід, з якими пов'язано утворення проявів самородної міді. Зроблено висновок, що найбільш перспективними на мідь є метавулканіти середнього-основного складу супракрустальних серій та вірогідні метакоматіїти синформних структур. Підраховані прогнозні ресурси самородної міді Жданівської, Могильнянської і Чемерпільської ділянок, де можливе промислове вилучення міді як супутньої корисної копалини.

Систематизовано наявні дані про прояви «валового» і самородного золота в осадовому чохлі, корах вивітрювання і породах кристалічного фундаменту південно-західної частини УЩ. Виділено площі і ділянки перспективні для пошуків і розвідки родовищ золота, руди якого відносно легко збагачуються гравітаційними методами. Показано, що абсолютна більшість аномалій золота пов'язані із метамафітами. На прикладі детально дослідженої Чемерпільської структури встановлено закономірності гіпергенної міграції «валового» золота, його зв'язки з певними хімічними елементами (Ag, Cu, Pb, As, Bi і іншими) та мінералами-супутниками і материнськими породами. Детально вивчено самородне золото цієї структури і вперше в її межах діагностовано самородну платину.

Наукові положення, які захищаються:

1. Ореоли самородної міді на території південно-західної частини УЩ пов'язані здебільшого з приповерхневими, менше середніми горизонтами кір вивітрювання мафітів вулканогенних комплексів архею та частково з осадовими породами, що перекривають їх.

2. Морфологія виділень самородної міді в корах вивітрювання залежить від ступеня зміни материнських порід в зоні гіпергенезу: в глинисто-жорствяних різновидах кір переважають дрібні виділення неправильної форми, в істотно глинистих різновидах кір - огранені індивіди, їх зростки та дендрити. За складом переважає хімічно чиста мідь, інколи вона містить незначні домішки Ag, Fe, Ni, V. Зустрічається також цинковиста мідь. Найсприятливішими для вивільнення міді з материнських порід та утворення її самородних індивідів в зоні гіпергенезу є відновні умови - максимально низькі значення Eh.

3. Самородне золото широко розповсюджене в осадових породах на різних площах і ділянках південно-західної частини УЩ, що вказує на наявність тут ще не відкритих його корінних джерел. Особливості морфології і складу теригенного золота свідчать про незначне перенесення його від корінних джерел. Ідентифікація останніх можлива через співставлення елементів-домішок в теригенному золоті й асоціацій елементів-супутників «валового» золота із відомих материнських порід.

4. Найконтрастніші ореоли самородного золота в корах вивітрювання тяжіють до центральних частин Голованівської і Брусилівської шовних зон та окремих вузлів перетину регіональних розломів. Воно помітно відрізняється від теригенного за розмірами, морфологією, кольором виділень та їх складом. В корах вивітрювання Чемерпільської ділянки виявлено як реліктове золото, так і гіпергенно-змінене. Золото цих двох типів відрізняється за морфологією виділень та хімічним складом. Характерними ознаками гіпергенних змін самородного золота є його специфічний характер поверхні (мозкоподібний, ямчастий, мікроглобулярний, поліедричні нарости) та очищення від елементів-домішок.

Практичне значення отриманих результатів. Зібрані і систематизовані дані про поширення міді і золота дозволили розширити перелік породних комплексів перспективних на мідь і золото та виділити нові площі і ділянки, де можна очікувати корінні рудопрояви з відносно крупним легкозбагачуваним золотом. Аналіз даних, наведених в дисертації по зазначеній території, свідчить, що у порівнянні з останніми узагальненнями 1976 року число знахідок міді зросло з 32 до 579, а золота - з 108 до 363.

На основі встановленого просторового і генетичного зв'язку проявів самородного золота, кіноварі і реальгару, а також аномалій ртуті та срібла в породах фундаменту висловлено припущення про фанерозойський вік цих проявів, серед яких виділено першочергові об'єкти для пошукових робіт.

Вперше в мафітах і їх корах вивітрювання Чемерпільської ділянки виявлено індивіди самородної платини й обґрунтовано доцільність цілеспрямованого вивчення мідно-залізорудних комплексів на платиноїди.

Обґрунтовано промислове значення самородної міді в золоторудних проявах і родовищах.

Встановлено закономірності просторового поширення самородного золота на Чемерпільській ділянці. Виявлення тут знахідок самородної платини підвищує перспективність ділянки як промислового благороднометального об'єкту.

За участю автора обґрунтовано роботи з довивчення мідно-золотого зруденіння на Сквирській площі і пошуків золота на Гайсинській і Могилів-Подільській площі.

Фактичний матеріал і особистий внесок здобувача. Досліджено 450 мінералогічних проб із самородними міддю та золотом. За допомогою растрового електронного та електронно-зондового мікроскопів досліджено морфологію і хімічний склад 228 зразків самородної міді, 76 - самородного золота, 9 - самородної платини. Визначено ізотопний склад вуглецю і кисню в 25 зразках карбонатів із Сквирської площі, Чемерпільської ділянки і Жданівського масиву та рН і Еh 234 проб із кристалічних і осадових порід з Чемерпільської ділянки і Жданівського масиву.

Особистий внесок автора: 1) участь у формулюванні завдань; 2) пошук та систематизація архівних фондових даних про поширення самородних міді і золота, а також про «валовий» вміст цих мінералів у породах; 3) відбір міді, золота, платини і супутніх їм мінералів та вивчення їх розмірів, морфології і хімічного складу; 4) аналіз та інтерпретація результатів досліджень; 5) створення геологічних схем для вивчених площ і ділянок; 6) обґрунтування практичних рекомендацій.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень представлені й обговорені на IV міжнародній науково-практичній конференції «Комплексное изучение и освоение природных и техногенных россыпей» (Сімферополь-Судак, 2007 р), Республіканському семінарі з мінералогічної кристалографії «IV читання, присвячені академіку Є.К. Лазаренку» (Львів, 2008 р.), Міжнародній науковій конференції з актуальних проблем геохімії, мінералогії, петрології та рудоутворення (Київ, 2009 р.), Міжнародній науковій конференції «Мінералогія і мінерагенія Карпатського регіону» (Львів - Мукачеве, 2009 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені в 7 статтях та 3 тезах доповідей на наукових конференціях і семінарах. Усі статті опубліковані у фахових виданнях, що відповідають вимогам ВАК.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація обсягом 226 сторінок складається з вступу, 6 розділів, які містять 33 рисунки і 31 таблицю, та списку використаних літературних джерел (174 найменувань на 19 сторінках). Додатки представлені таблицями на 30 сторінках.

Робота виконана під науковим керівництвом доктора геол.-мінерал. наук, професора В.М. Квасниці, якому автор висловлює щиру подяку за консультації та рекомендації. Автор дякує за допомогу при відборі зразків, фондових матеріалів, постійні консультації і конструктивні зауваження працівникам Правобережної ГЕ: головному геологу В.М. Павлюку, провідному геологу Р.М. Довганю і начальнику партії В.В. Кислюку. Автор також щиро дякує І.В. Гурненку та В.Б. Соболєву за допомогу у проведенні електронно-мікроскопічних і мікрозондових досліджень, Л.І. Проскурко і В.С. Морозу - за ізотопні дослідження вуглецю і кисню, Е.Я. Жовинському - за визначення рН і Еh та О.А. Вишневському - за допомогу у підготовці і виготовленні препаратів для мікрозондових аналізів.



Основний зміст роботи

Вивченість міді та золота в південно-західній частині УЩ. Ця територія відносно добре вивчена завдяки геологічним зйомкам масштабів 1:200 000 та 1:50 000. На окремих перспективних площах проведене глибинне геохімічне картування масштабів 1:200 000 і 1:50 000, наявна велика кількість хімічних, спектральних і шліхо-мінералогічних аналізів, в т.ч. даних про наявність і вміст золота та міді, проте вони тривалий час були несистематизованими.

У науковій періодиці наведено короткі характеристики самородної міді для Жданівського масиву (В.М. Квасниця, Р.М. Довгань, І.В. Квасниця) і Чемерпільського масиву (І.В. Квасниця, В.В. Кислюк). Основні публікації щодо корінного золотого зруденіння стосуються Середнього Побужжя, переважно Майського родовища (М.А. Ярощук, С.В. Нечаєв, Е.В. Мельничук, О.В. Бобров, Д.К. Возняк, В.О. Сьомка, Л.З. Скакун, І.Є. Меркушин, І.В. Мудровська, С.М. Бондаренко та інші) й окремих відносно добре вивчених рудопроявів: Північнокапітанського, Демов'ярського, Чемерпільського та інших (С.М. Бондаренко). Опубліковано декілька статей про теригенне золото Придністров'я (В.О. Шумлянський, М.С. Ковальчук, В.М. Квасниця, Р.М. Довгань). Серед інших площ і ділянок південно-західної частини УЩ охарактеризована золотоносність Білилівської структури (В.М. Бондаренко) та Сидорівського золотоуранового прояву (П.В. Вінниченко). Однак узагальнюючих робіт з поширення самородних міді і золота в корах вивітрювання та осадових породах на території південно-західної частини УЩ досі не було. З 1976 року не виконувались вони і виробничими організаціями. Це вказує на значну неоднорідність ступеня вивченості на золото території південно-західної частини УЩ.

Геологічна будова південно-західної частини УЩ. Кора вивітрювання і осадовий чохол. Дослідження самородних металів проводилися у межах південно-західної частини Українського щита (рис. 1).



Рис. 1. Площі і ділянки вивчення самородних міді і золота в корах вивітрювання і осадовому чохлі південно-західної частини УЩ.

Мегаблоки: 1 - Волинський, 2 - Росинсько-Тікицький, 3 - Дністровсько-Бузький, 4 - Голованівська шовна зона, 5 - головні та другорядні тектонічні зони, 6 - контур площі загального вивчення, 7 - контури площ і ділянок детального вивчення, 8 - площі поширення самородної міді, 9 - знахідки самородного золота в породах фундаменту і його кори вивітрювання, 10- знахідки самородного золота в породах венду, 11 - ореоли і окремі знахідки самородного золота в мезо-кайнозойському осадовому чохлі: а- високої контрастності (>10 знаків у пробі), б- низької контрастності (<10 знаків у пробі) , в- окремі знахідки.

Тут він поділений регіональними розломами на два мегаблоки - Дністровсько-Бузький і Росинсько-Тікицький, та дві шовні зони - Голованівську і Брусилівську. Кристалічний фундамент території складений архейськими супракрустальними вулканогенно-осадовими утвореннями дністровсько-бузької, бузької та росинсько-тікицької серій, сабарівським, капітансько-деренюхінським і юрівським мафіт-ультрамафітовими комплексами, а також різноманітними протерозойськимии ендербіт-гранітоїдними комплексами. На поверхні фундаменту розвинута жорствяно-глиниста кора вивітрювання потужністю від 0,5 до 200 м. Вона перекривається осадовими породами мезо-кайнозойського віку, серед яких найбільшого поширення набули палеогенові (бучацькі) та неогенові (полтавські і сарматські) піски і глини.

«Валова» мідь південно-західної частини УЩ. За даними геологічного довивчення масштабу 1:200 000, на цій території нараховується 56 рудопроявів і 567 аномалій міді в різних за складом і генезисом породах фундаменту та розвинутих по них корах вивітрювання. Переважна більшість їх (75%) пов'язані з мафітовими піроксен-амфіболовими породами, які входять до складу архейських мафіт-ультрамафітових комплексів. Найбільш суттєво впливають на мобілізацію і подальшу концентрацію міді процеси скарнування, сульфідизації і тектоніка.

Серед рудопроявів міді найбільш відомими є: Калинівський - вміст міді до 1,48 %* (борніт, халькопірит) в кристалосланцях з ознаками скарнування; Жданівський - міді до 1 % (халькопірит, халькозин, ковелін) в гібридних породах «діоритового» складу та в серпентинізованих і амфіболізованих піроксенітах; Вороновицький - міді до 0,59 % (борніт, халькопірит) в останці окварцьованого і скарнованого метагабро; Бандурівський - міді до 0,41 %, нікелю - до 2,42 % (халькопірит, пентландит) в олівіновому габро. Менш відомі прояви міді з вмістом 0,1-0,4 % на Сквирській площі, а також в мафітах синформних структур: Кумарівській, Полянецькій, Чемерпільській, Тернуватській з вмістом міді від 0,1 до 1,25 % і борніт-халькопіритовою мінералізацією. Мідь тут часто знаходиться в своєрідних гондитоподібних скарноїдах. Таким чином, основні перспективи на мідь пов'язані з метавулканітами супракрустальних архейських серій середнього-основного складу на ділянках їх пізнішої тектоно-метасоматичної переробки, а також ймовірні метакоматіїти синформних структур Середнього Побужжя на ділянках пологого залягання їх придонних частин.

Самородна мідь південно-західної частини УЩ. На цій території відомо 579 її проявів, в тому числі 211 - у вивітрілих породах фундаменту. У 27 проявах вміст самородної міді становить більше 1 г/т. Усі аномальні концентрації міді тяжіють до кір вивітрювання мафітів або базальних осадових горизонтів над ними. Більшість проявів зосереджені на півдні Хмільницької площі, на Сквирській ділянці Брусилівської шовної зони і в центральній частині Голованівської шовної зони. Це, насамперед, пов'язано з широким розвитком тут мафітових порід. Дані про основні прояви самородної міді наведено нижче.

Жданівська мафіт-ультрамафітова інтрузія (центральна частина Бердичівського блоку). Самородна мідь встановлена у 25 пробах із 8 свердловин у кількості від поодиноких знаків до 1,3 кг/т. Найбільший вміст міді виявлено у корах вивітрювання піроксенітів. Хмільницька площа (навколо Жданівської інтрузії). Самородна мідь встановлена шістьма свердловинами у корах вивітрювання метамафітів і скарнів (31 знахідка) та в осадових породах (110 знахідок). Слід зазначити, що в корах вивітрювання відомих на цій площі дунітів, гарцбургітів і перидотитів самородна мідь раніше не відмічалась. На Сквирській площі (Брусилівська шовна зона) самородну мідь виявлено у 31 пункті. Її знахідки тяжіють до кір вивітрювання амфіболітів росинсько-тікицької і кристалосланців дністровсько-бузької серій. На Гайсинській площі (південна частина Росинсько-Тікицького мегаблоку) самородну мідь діагностовано у 43 пробах з кір вивітрювання мафітів і в 15 шліхах із піщаних відкладів. Білокам'янська ділянка (Гайворонська площа) складена мафіт-залізорудними утвореннями бузької серії неоархею. В їх вохристо-кременистих корах вивітрювання встановлено максимальну кількість самородної міді - 19,7 кг/т. У межах Могильнянської ділянки (Голованівська шовна зона) у корі вивітрювання кристалосланців бузької серії вміст самородної міді досягає 105 г/т. На Чемерпільській ділянці (Голованіська шовна зона) самородна мідь виявлена у 31свердловині, у 53 пробах з кори вивітрювання мафітів, магнетитових кристалосланців і скарнів. Її вміст коливається від одиничних знаків до 148 г/т. Частота знахідок самородної міді в мінералогічних пробах становить 28 %. Загалом, найбільше самородної міді виявлено у приповерхневих і середніх горизонтах кори вивітрювання - відповідно 49 і 39 %. У межах Могилів-Подільської площі більшість знахідок самородної міді припадають на алювій річок, які розмивають відклади венду і породи кристалічного фундаменту.

У породах фундаменту окремі зерна самородної міді зафіксовані вкрай рідко (не більше 20 проявів). Детальніші дослідження цих проявів показали, що вмісні їх породи зазнали деякого впливу процесів гіпергенезу, про що свідчить наявність сидериту, гідроксидів заліза тощо. Проте не виключено, що в окремих випадках самородна мідь може бути іншого походження. Так, у Кидрасівській і Тернуватській структурах, складених розшарованими мафіт-ультрамафітами (вірогідно коматіїт-толеїтами), самородна мідь (кристали, зростки, дендрити) має, мабуть, вулканогенне походження.

Морфологія виділень самородної міді. Для кожного рудопрояву існує власний характерний набір морфотипів самородної міді (рис. 2).

Рис. 2. Морфологія самородної міді з Могильнянської ділянки.

Умовні позначення: а - октаедр, б - двійниковий зросток октаедрів за шпінелевим законом, в - незакономірний зросток кубів, г - дендрит.

Переважають дрібні виділення (0,1-0,2 мм) неправильної форми: кірки, грудкоподібні і ниркоподібні зерна часто покриті чорним або синім сажистим нальотом вторинних мінералів. Такі морфологічні типи найбільш поширені на Любарській (100 %) і Гайсинській (78 %) площах, де пов'язані з жорствяними корами вивітрювання. На другому місці за частотою знахідок є різноманітні за формою кристали (октаедри, куби), їх незакономірні зростки і двійники розміром 0,1-0,5 мм. Їх вміст становить на Сквирській, Бердичівській і Гайворонській площах відповідно 26, 31 і 43 %, а на Могильнянській і Чемерпільській ділянках - 77 і 38 %. Вмісні їх породи представляють собою кори інтенсивно змінених мафітів. Ідіоморфні кристали характерні для кір вивітрювання Жданівського ультрамафітового масиву (60 %). Приблизно кожна п'ята знахідка самородної міді представлена дротоподібними виділеннями розміром 0,1-0,5 мм. Найбільше їх встановлено на Хмільницькій (25 %) і Сквирській (29 %) площах. Пластинчасті і кулясті виділення міді поширені мало (13 %). Кульки, імовірно, є різновидом грудкоподібних виділень. Вони зазвичай дуже дрібні (0,05-0,15 мм) і найчастіше зустрічаються на Гайворонській (43 %) і Хмільницькій (20 %) площах.

Хімічний склад самородної міді визначено за допомогою напівкількісного та мікрозондового аналізів для 225 зразків із 68 проб, 8 площ і ділянок. За особливостями складу вивчена мідь поділяється на чотири групи: 1 - хімічно чиста, 2 - з незначними (до 2 %) домішками Fe, Ag, As, Co, Ni, Sn, Pb, Mo, Bi, Tl, 3 - з вмістом цинку від 3,5 до 33,4 % та мідь з домішками галогенів - Cl і Br (табл.1). Превалює (70 %) хімічно чиста мідь. Вона найчастіше зустрічається у корі вивітрювання порід Жданівської інтрузії та на Хмільницькій і Сквирській площах. Питання про походження - природне чи техногенне - цинковистої міді залишається проблематичним.

Таблиця 1 Хімічний склад самородної міді, в %

Площа, ділянка	К-ть аналі-зів	Тип аналі-затора	Cu	Ag	Fe	Ni	Co
			від	до	від	до	від	до	від	до	від	до
			середнє	середнє	середнє	середнє	середнє
Придні-стровська	8	ен-дисп*	100	100	сліди	сліди	сліди	сліди	0,00	0,00	0,00	0,00
			100	сліди	сліди	0,00	0,00
Хміль-ницька	55	ен-дисп	98,37	100	сліди	сліди	сліди	сліди	0,00	0,00	0,00	0,00
			99,92	сліди	сліди	0,00	0,00
Жданівська	21	ен-дисп	83,71	100	сліди	сліди	сліди	сліди	0,00	0,00	0,00	0,00
			97,58	сліди	сліди	0,00	0,00
	2	хвильовий**	98,15	100	0,01	0,06	0,02	0,04	0,00	0,00	сліди	0,02
Любарська	3	ен-дисп	100	100	сліди	сліди	сліди	сліди	0,00	0,00	0,00	0,00
			100	сліди	сліди	0,00	0,00
Сквирська	6	ен-дисп	93,67	100	сліди	сліди	сліди	1,21	0,00	0,00	0,00	0,00
			98,64	сліди	0,20	0,00	0,00
Бандурів-ська	8	ен-дисп	70,1	100	сліди	сліди	1,36	29,89	0,00	0,00	0,00	0,00
			94,26	сліди	5,74	0,00	0,00
Могильнян-ська	35	ен-дисп	95,65	100	сліди	сліди	сліди	1,20	0,00	0,00	0,00	0,00
			99,55	сліди	0,03	0,00	0,00
Чемерпіль-ська	26	ен-дисп	85,86	100	сліди	сліди	сліди	0,65	0,00	0,00	0,00	0,00
			99,43	сліди	0,03	0,00	0,00
	10	хвильовий	98,84	100	сліди	0,06	сліди	0,34	0,01	0,02	0,00	сліди
			99,9	0,04	0,05	0,01	сліди

Примітки: 1) В деяких зернах міді також зафіксовано домішки, (%): Bi (до 0,03), Pb (до 0,04), As (до 0,03), Sn (до 0,02), V (до 0,08), Mo (до 1,95), Cl (до 1,64), Br (до 15,29); 2) аналізи виконані на: * - сканувальному електронному мікроскопі JSM-6700F з енегодисперсійною системою JED - 2300, ** - електронно-зондовому мікроаналізаторі JXA-8200.

Ізотопний склад вуглецю і кисню в карбонатах кори вивітрювання деяких площ і ділянок південно-західної частини УЩ. За величиною д13С і д18О вивчені карбонати є типовими гіпергенними мінералами, які сформувалися в мезо- і кайнозої за переважною участю прісних і частково морських приповерхневих вод (рис. 3). Значні варіації значень д13С вказують на те, що у новоутворених карбонатах присутній вуглець із різних джерел: первинних докембрійських порід, рудоносних ювенільних вод та водоносних горизонтів у мезо-кайнозойських морських і континентальних відкладах. У порівнянні з киснем, вуглець має стійкішу «пам'ять», яка зберігається навіть при гіпергенному перетворенні порід і мінералів. Проби з виділеннями самородної міді містять максимальні значення д18О при мінімальних від'ємних д13С. Це відповідає умовам гіпергенних перетворень порід з участю молодих (мезо-кайнозойських) приповерхневих вод і при мінімальному впливі ювенільної складової.

Рис. 3. Ізотопний склад карбонатних мінералів з кір вивітрювання південно-західної частини УЩ на діаграмі д13С - д18О.

Умовні позначення: 1- поля ізотопного складу докембрійських кальцифірів і мармурів: 1- тетерівської серії, 2- росинсько-тікицької серії, 3- бузької серії, 4- поле карбонатитів; 2- тренд процесу скарнування за даними Дейнес і Голд; 3- точки ізотопного складу вивчених карбонатів: а- свердловина 031, б- свердловина 043, Сквирська площа; 4- те ж саме, свердловина 811, Чемерпільська ділянка; 5- те ж саме, свердловина 1479, Жданівський інтрузив; 6- проби, що містять самородне золото; 7-проби, що містять самородну мідь; 8- смуги точок: a- реліктових карбонатів, b- карбонатів із жорствяних кір вивітрювання, c- карбонатів із глинистих кір вивітрювання.

Умови утворення самородної міді в корах вивітрювання. Мідь належить до рухливих елементів у зоні гіпергенезу. Знахідки самородної міді у зонах гіпергенезу рудних родовищ вказують на відновні умови мінералоутворення і можливу роль редукуючих бактерій у цьому процесі. Згідно з літературними даними, самородна мідь може відновлюватись при різноманітних реакціях окиснення халькопіриту, халькозину, куприту, тенориту. У корах вивітрювання на вивченій території (Еh від 0,6 до 0,4; рН від 4 до 9) самородна мідь асоціює з купритом, халькозином, ковеліном, а також гідроксидами і карбонатами заліза. Визначення Еh і рН геологічних проб Чемерпільської і Жданівської ділянок показали, що найбільш сприятливими для утворення самородної міді є відновні обстановки з максимально низькими значеннями Еh в зоні інтенсивного гіпергенного перетворення первинних міденосних порід.

Перспективи виявлення рудних покладів самородної міді в корах вивітрювання мафітів. У межах вивченої території найбільш високий вміст міді зафіксовано на Білокам'янській структурі (Гайворонська площа) (19,7 кг/т) і в межах Жданівського інтрузиву (1,3 кг/т). Всього нараховується 27 проявів (свердловин) із вмістом міді понад 1 г/т, з них 5 - у невивітрілих або слабо вивітрілих кристалічних породах, 15 - у корах вивітрювання кристалічних порід та 7 - у пісках і глинах.

З урахуванням того, що мідевмісні кори вивітрювання при переробці не потребують попереднього дроблення і досить легко збагачуються на концентраційних системах, необхідно довивчити їх у ході геологорозвідувальних робіт. До найбільш перспективних ділянок можна віднести Голуб'ятинську і Липовецьку на Сквирській площі, Лукашівську на Вінницькій, Могильнянську, Білокам'янську і Чемерпільську на Середньому Побужжі. За попередніми підрахунками, ресурси самородної міді в рудопроявах Жданівський, Чемерпільський і Могильнянський загалом незначні (від 0,02 до 17,5 тисяч тонн), але спільно із наявним золотом і платиноїдами в цих рудопроявах вони можуть представляти практичний інтерес.

«Валове» золото південно-західної частини УЩ. Узагальнення аналітичних даних показало, що близько 80 % аномалій золота пов'язано з мафітами Бердичівської і Сквирської площ (78 % усіх аномалій золота) та із мафітами і ультрамафітами Первомайської площі (77 %).

Налічується 9 рудопроявів золота з вмістом 3 і більше грамів на тонну і одне родовище - Майське. На Сквирській площі відомо два рудопрояви: Сидорівський в корах вивітрювання дайок (?) титаноносних мафітів з вмістами валового золота до 10 г/т і срібла до 190 г/т та Білилівський в межах однойменної імпактної структури з вмістом золота до 4 г/т в габро. На Бердичівському блоці в ультрамафітах Малокутищанської інтрузії вміст золота досягає 6 г/т. В Середньому Побужжі, крім Майського золоторудного родовища, високі концентрації золота встановлено в ультрамафітах Капітанського інтрузиву (79 г/т) і Демов'ярського масиву (20 г/т), а також на Чемерпільській ділянці (до 100 г/т), проявах Квітка, Капустянське та ін.

Аналіз розподілу золота по 217 розрізах свердловин на Чемерпільській ділянці показав, що вміст золота в корах вивітрювання зростає в ряду: кислі> основні> карбонатні> залізисто-кременисті породи. При цьому в кислих і основних породах золото концентрується в середині розрізів кори, а в карбонатних і кременистих - в середніх і верхніх. У корах великої потужності максимальний вміст золота фіксується у верхніх, найбільш гіпергенно змінених частинах їх розрізу. Кореляційні зв'язки золота з рудогенними елементами в корах літологічно відмінних порід істотно різні.

Самородне золото південно-західної частини УЩ. Завдяки проведеним різномасштабним геологічним зйомкам досліджена територія рівномірно покрита шліховим опробуванням. Це дозволило встановити регіональні закономірності поширення самородного золота. Із 286 пунктів знахідок золота (956 золотин). більшість припадає на Бердичівське палеопідняття і басейн р. Дністер. Золото в останньому має три джерела живлення: «карпатське», «бердичівське» і місцеве (з кристалічних порід фундаменту і теригенних відкладів венду). Самородне золото кожного з цих джерел має виразні відмінності за розмірами, морфологією і хімічним складом. Золото із сарматських морських відкладів і пліоценових терас Дністра та Бугу майже завжди лускато-пластинчасте і добре обкатане. Золото з алювію річок, що розмивають місцеві породи фундаменту, - ксеноморфне, кулькоподібне і дендритоподібне, як правило, необкатане.

На ділянках, де відомі або прогнозуються корінні джерела золота, поширене дендритоподібне золото, яке легко зношується. Це стосується передусім Первомайської і Сквирської площ. Аналіз розподілу золота певних морфотипів і розмірів на вивченій території дозволяє виділити перспективні площі: Бандурово-Первомайську, Могилів-Подільську, Ружинську і Гайсинську.

В цілому ж розміри зерен самородного золота відповідають розмірам найбільш поширених рудних і акцесорних мінералів як з осадових комплексів, так і з кристалічних порід фундаменту цієї частини УЩ. Слабка зношеність золотин вказує на незначне перенесення їх від корінних джерел, а відсутність зростків із силікатами і сульфідами свідчить про надходження цього золота з кір вивітрювання.

Знахідки золота в корах вивітрювання порід фундаменту досить рідкісні: 167 золотин у 61 пункті. Вони зосереджені переважно у межах Голованіської шовної зони (Первомайська площа) і частково в межах Брусилівської шовної зони. Золото з кір вивітрювання істотно відрізняється від золота з теригенних відкладів за морфологією зерен. Тут значно менше пластинчастих зерен, але на порядок більше дендритоподібних і кулеподібних. Крім того, золото з кір вивітрювання різних площ і різних типів порід також має суттєві відмінності. Статистика по Чемерпільській ділянці свідчить, що найчастіше золото зустрічається в корах кислих (55 %) і карбонатних (40 %) порід; в 45 % випадків тяжіє до проміжного і в 37 % випадків до нижнього горизонтів кір. Частота зустрічі і куле- і грудкоподібного золота становить 53 %, пластинчастого - 24 %, дендритоподібного - 13 %, на ізометричні кристали припадає 10 %. Є певні відмінності морфології золота залежно від петротипів материнських порід і типів кір вивітрювання.

Самородне золото Чемерпільської ділянки є високопробним (в середньому 975,4). При цьому золото з кір вивітрювання у порівнянні із золотом з кристалічних порід містить у 3,96 разів менше Ag, у 2,75 - Sb та у 1, 94 - Cu; пробність зростає на 2,5 %. Це вказує на очищення золота при гіпергенезі. Воно відбувається на поверхні золотин і в поліедричних наростах гіпергенного походження. Найбільш характерними типами гіпергенних поверхонь на золоті є мозкоподібна і ямчаста. У Чемерпільському золоті вперше виявлено високий вміст (до 1,4 %) ртуті. Вона є єдиним елементом, вміст якої зростає при гіпергенних перетвореннях золотин. Це є ознакою вірогідної молодої гідротермальної діяльності у мезо-кайнозойський період. У золоті чотирьох свердловин зафіксовано домішки платини (до 0,11 %), що вказує на її значне розповсюдження.

В окварцьованих і сульфідизованих амфіболітах Чемерпільської ділянки поряд із золотом виявлено пластинчасті виділення самородної платини розміром від 0,1 до 0,75 мм. За даними мікрозондового аналізу, самородна платина містить домішки (%) Rh (0,21 - 0,31), Os (0,01 - 0,10), Fe (0,01 - 0,02), Pd (<0,02), Ni (<0,01), Cu (<0,01), Ag (<0,01). Це, разом із раніше виявленими геохімічними аномаліями платиноїдів, вказує на доцільність ґрунтовного вивчення ділянки на платиноїди.

Золото Північнокапітанської ділянки, складеної комплексом мафіт-ультрамафітових порід, в їх невивітрілих різновидах має пластинчасту і ксеноморфну форму, порівняно крупне (0,25-0,50 мм), різне за пробністю (490-990) і вмістом домішок срібла (до 50 %), міді (до 5,7 %), нікелю і заліза. У корах вивітрювання мафіт-ультрамафітів золото переважно тонке (70 % золотин менше 0,04 мм), грудкоподібне, рідше дротоподібне, листувате. Пробність золота дуже висока. Особливості морфології та складу золота дозволяють зробити висновок, що кори вивітрювання містять значну частину золота гіпергенного походження.

На Могилів-Подільській площі (Середнє Придністров'я) значний відсоток складають необкатані і слабообкатані золотини зелено-жовтого і червоно-жовтого кольорів кулястої і грудкоподібної форми. Це золото різко відрізняється за морфологією і хімічним складом (тут багато міді, срібла і ртуті) від золота інших площ Придністров'я, що свідчить про місцевий характер корінних джерел. Асоціація золота з кіновар'ю і самородною міддю вказує на низькотемпературне, імовірно, телетермальне походження.

Аналіз розміщення ореолів самородного і валового золота у різних комплексах на території досліджень показує, що більшість їх тяжіють до вузлів перетину регіональних тектонічних зон або до тіл мафіт-ультрамафітів чи залізистих кварцитів. Вік процесів мобілізації золота із мафітів не встановлений. Однак, зв'язок золота з ореолами срібла, ртуті, свинцю і цинку, а також знахідки кіноварі та ауріпігменту дозволяють припустити, що рудогенеруючі процеси на багатьох площах можуть бути фанерозойськими.

Поведінка золота в зоні гіпергенезу. Літературні дані вказують на неоднозначність в оцінці міграційної здатності золота в гіпергенних умовах. Більшість дослідників вважають, що золото винятково рухливе у певних фізико-хімічних обстановках завдяки дії таких факторів як вода, кисень, кислоти, бактерії, хімічний і мінеральний склад первинних порід. Визначення показників рН проб з Чемерпільської ділянки підтвердили вплив рН на концентрацію золота. На ділянках із реліктовим (а не гіпергенним) золотом величини рН змінюються дуже мало. Головну роль в утворенні самородного гіпергенного золота відіграє збиральна перекристалізація золота, що вивільнилося внаслідок гіпергенних перетворень золотовмісних мінералів. На Чемерпільській ділянці (в корах вивітрювання) розвинуті як реліктовий, так і гіпергенно змінений типи золота. Тут у зв'язку зі змінами рівня та складу ґрунтових вод часто «мігрують» Eh і рН бар'єри. При цьому золото утворює підвищені концентрації нерідко на декількох рівнях, які не сприяли формуванню стабільної зони цементації і пов'язаного з нею добре збагаченого ним горизонту. Отже, цей приклад засвідчує істотну роль окисно-відновних і кисло-лужних обстановок у міграції і осадженні золота.

Ізотопні дослідження вуглецю і кисню карбонатів із золотовмісних порід показали, що у новоутворених карбонатах присутній вуглець різних джерел: первинних докембрійських порід, рудоносних вод і мезо-кайнозойських водоносних горизонтів, як в морських, так і в континентальних відкладах. Гіпергенні карбонати з кір вивітрювання із самородним золотом містять максимальну кількість ювенільного вуглецю, що вказує на глибинне походження рудного золота Чемерпільської ділянки.

Висновки

1. Прояви самородної міді широко розповсюджені у приповерхневих і середніх горизонтах кір вивітрювання порід фундаменту й осадовому чохлі. Найбільша кількість їх встановлена у південній частині Хмільницької площі, на Сквирській площі у межах Брусилівської шовної зони і в центральній частині Голованівської шовної зони, де вони пов'язані з корами вивітрювання міденосних основних палеовулканітів архейських супракрустальних товщ.

2. У глинисто-жорствяних корах вивітрювання корінних порід і осадових породах дослідженої території самородна мідь утворює дрібні виділення неправильної форми, у глинистих корах - ідіоморфні кристали, їх зростки та дендрити. Тобто морфологія самородної міді змінюється залежно від ступеню гіпергенних перетворень корінних порід. Кожна площа має свій, характерний лише для неї набір морфотипів виділень самородної міді, що обумовлено як складом материнських порід, так і фізико-хімічними особливостями процесів, які формували кори вивітрювання.

3. У корах вивітрювання переважає хімічно чиста самородна мідь та цинковиста мідь (вміст Zn досягає 34 %). Менше поширена самородна мідь із незначними домішками Ag, Fe, Ni, Co та інших елементів. Мідь з кожної площі та ділянки має свій характерний набір елементів-домішок, пов'язаний із складом материнських порід та їхньою рудною спеціалізацією.

4. В умовах кори вивітрювання мідь асоціює з купритом при зростанні окислювальних умов, з халькозином і ковеліном у відновних умовах. У багатьох випадках мідь асоціює з халькопіритом, що свідчить про нестабільні умови в корах вивітрювання. Найважливішими мінералами-індикаторами фізико-хімічних обстановок в зоні гіпергенезу є гідроксиди заліза, карбонати і сульфіди. У найбільш повних профілях кір вивітрювання спостерігається закономірна зміна вмісту індикаторних мінералів: гідроксиди заліза переважають у верхніх горизонтах, карбонати - в середніх, сульфіди - в нижніх. Це вказує на закономірну зміну знизу догори відновних умов на окислювальні.

5. Утворенню самородної міді в корах вивітрювання сприяли відновні умови з максимально низькими значеннями Eh та інтенсивність гіпергенних перетворень первинних міденосних порід, в тому числі під впливом глибинних ювенільних вод і вод із приповерхневих водоносних горизонтів мезо-кайнозойських морських і континентальних відкладів.

6. Ореоли самородного золота в осадовому чохлі зосереджені переважно на Бердичівському палеопіднятті і в басейні р. Дністер. Вони часто просторово пов'язані з вузлами перетину і певними фрагментами найголовніших регіональних тектонічних зон.

7. В осадових комплексах переважає пластинчасте і лускате золото (80,5 %) розміром 0,2-0,3 мм. Значно менше поширені зерна неправильної форми (7 %), дротоподібні виділення (6 %), кулеподібне і грудкоподібне (4 %) та дендритоподібне (2 %) золото розміром 0,1-0,5 мм. Наявність в осадових горизонтах ділянок з набором різноманітних морфотипів і слабка зношеність золота свідчать про просторову близькість до корінного джерела.

8. Гіпергенно змінене золото вирізняється куле- і грудкоподібною формою з поліедричними наростами та мозкоподібною і ямчастою поверхнями. В корах вивітрювання Чемерпільської ділянки воно тяжіє до їх середніх і нижніх горизонтів. Близько 85 % самородного золота цієї ділянки має високу ступінь чистоти. Із домішок в ньому зустрічається Ag, Hg, Bi, Sb, Cu, Fe, Pt, Te. У процесі короутворення відбувається інтенсивне очищення золота від срібла та інших елементів-домішок, за винятком ртуті. Накопичення останньої в гіпергенному золоті вказує на імовірні молоді гідротермальні процеси.

9. Уперше в сульфідизованих амфіболітах Чемерпільської ділянки виявлено пластинчасті виділення самородної платини розміром до 0,75 мм з незначними домішками Rh, Os, Fe.

10. Як перспективні для встановлення корінних родовищ золота виділені площі: Бандурово-Первомайська (центральна частина), Могилів-Подільська, Ружинська і Гайсинська в Брусилівській шовній зоні. На окремих ділянках цих площ передбачається малоглибинне золоте зруденіння фанерозойського (?) віку.



Список опублікованих робіт за темою дисертації

1. Довгань Р. М. Прояви самородної міді в осадовому чохлі і корах вивітрювання кристалічного фундаменту Хмільницької площі (Бердичівське підняття) / Довгань Р. М., Павлюк О. В. // Зап. Укр. мінерал. тов-ва. - 2007. - Т.4. - С. 84-90. (збір і систематизація мінералогічної інформації по площі, дослідження морфології виділень самородної міді).

2. Павлюк В. М. Самородне золото Сквирської площі Брусилівської шовної зони / Павлюк В. М., Павлюк О. В. // Мінерал. зб. - 2007. - № 57, вип.2. - С. 70-75. (збір і систематизація мінералогічних даних по площі, дослідження гранулометрії і морфології самородного золота)

3. Павлюк В. М. Золотоносність Могилів-Подільської площі (Середнє Придністров'я) / Павлюк В. М., Довгань Р. М., Павлюк О. В. // Зап. Укр. мінерал. тов-ва. - 2008. - Т.5. - С.84-95. (збір і систематизація мінералогічних даних по площі, дослідження морфології і гранулометрії самородного золота та його мінералів-супутників)

4. Павлюк О. В. Самородна мідь Могильнянської ділянки (Середнє Побужжя) / Павлюк О.В., Кислюк В. В., Павлюк В. М. // Доповіді НАН України. - 2009. - Т.4. - С. 124-129. (збір і систематизація мінералогічних даних по ділянці, дослідження хімічного складу і морфології самородної міді)

5. Павлюк О. В. Мідно-благороднометальне зруденіння Гайсинської площі (Росинсько-Тікицький блок Українського щита) / Павлюк О. В., Павлюк В. М. // Зап. Укр. мінерал. тов-ва. - Т.6. - 2009. - С.100-106. (збір і систематизація мінералогічних даних по площі, дослідження морфології самородних міді і золота).

6. Павлюк О. В. Самородна мідь Білокам'янської структури (Середнє Побужжя) / Павлюк О. В., Кислюк В. В., Павлюк В. М. // Мінерал. зб. - 2009. - №59, вип.1. - С. 137-143. (збір і систематизація мінералогічних даних по структурі, дослідження морфології самородної міді і встановлення її мінеральних асоціацій в корі вивітрювання).

7. Павлюк О. В. Самородна мідь Сквирської площі Брусилівської шовної зони/ О. В. Павлюк, В. М. Павлюк // Геохімія та рудоутворення. - 2009. - №. 27. - С. 88-90. (збір і систематизація мінералогічних даних по площі, дослідження хімічного складу і морфології самородної міді).

8. Павлюк О. В. Самородна платина Чемерпільської структури (Середнє Побужжя) / Павлюк О. В., Квасниця В. М., Кислюк В. В., Павлюк В. М. // Мінерал. журнал. - 2010. - Т. 32, №1. - С. 50-56. (дослідження хімічного складу і морфології самородної платини).

9. Павлюк А. В. Северокапитановская элювиальная золотоносная залежь / Павлюк А. В., Корниенко П. К. // IV науково-практична конференція з природних і техногенних розсипів: тези доповідей, Сімферополь. - 2007. - С. 71-73. (систематизація мінералогічної інформації по ділянці і дослідження гранулометрії виділень золота).

10. Павлюк О. В. Самородна мідь Сквирської площі Брусилівської шовної зони / Павлюк О. В., Павлюк В. М. // Актуальні проблеми геохімії, мінералогії, петрології та рудоутворення : тези доповідей міжнар. наук. конф. - Київ, 2009. - С. 42. (збір і систематизація мінералогічних даних по площі, дослідження хімічного складу і морфології самородної міді).



Анотації

Павлюк О. В. Самородні мідь і золото в корах вивітрювання мафітів та в осадових породах південно-західної частини Українського щита. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук за спеціальністю 04.00.20 - мінералогія, кристалографія. Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України, Київ, 2010.

Наведені результати досліджень особливостей поширення, морфології і хімічного складу самородних міді та золота із жорствяно-глинистих та глинистих кір вивітрювання архейських метамафітових вулканогенних порід та осадових товщ південно-західної частини УЩ у порівнянні з «валовими» міддю і золотом у кристалічних породах.

Морфологія самородних міді і золота в корах вивітрювання залежить від типу кори, її потужності і ступеню її зміни гіпергенними процесами. В осадових породах морфологія міді така ж як у корах вивітрювання, які підстилають їх. Морфологія золота з осадових горизонтів залежить від відстані переносу його від корінних джерел.

На вивченій території переважає хімічно чиста самородна мідь, цинковиста мідь, та мідь з незначними домішками Ag, Fe, Ni. Самородне золото гіпергенного походження характеризується хімічною чистотою, а із порід фундаменту - наявністю домішок Ag, рідше Cu та Fe.

Описані головні механізми і фізико-хімічні обстановки, що сприяли утворенню самородних міді і золота в гіпергенних умовах кір вивітрювання кристалічного фундаменту. Обґрунтована перспективність певних площ і ділянок вивченої території для рентабельного видобутку самородних міді і золота.

Ключові слова: самородна мідь , самородне золото, південно-західна частина УЩ, мафіти, кора вивітрювання, осадові породи, морфологічні типи, гіпергенез.



Pavliuk Oleksandra Vyacheslavivna. The native copper and gold in the residual soil of mafites and in the sedimentary rocks of the southwestern part of Ukrainian Shield. - Manuscript.

Thesis for the Candidate's degree of geological sciences by speciality 04.00.20 - mineralogy, crystallography. - M. P. Semenenko Institute of Geochemistry, Mineralogy and Ore Formation of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2009.

The research results of chemical composition, morphology and feature expansion of native copper and gold from residual soil gravel-clay and clay horizons of archean metamafites volcanogenic rock complexes and from sedimentary rocks of southwestern part Ukrainian Shield in comparison with «gross» copper and gold from crystal basis are presented.

Morphology of native copper and gold from the residual soil depends on the residual soil type, its thickness and changes rate by hypergene processes. In sedimentary rocks the copper morphology is such as in the underlying residual soil. Morphology of gold from sedimentary horizons depends on the length of its transfer from the aboriginal source.

The chemically pure copper and the zinc copper predominate in the explored area. Iron, argentum, nickel, vanadium occur most often among the additive elements. Hypergene gold is characterized by chemically purity, but gold from the crystal basis is characterized by the presence of additions of argentum, rarely copper and iron.

The main processes and physical-chemical conditions that had been promoting a formation of native copper and gold at hypergene conditions of the residual soils of the crystal basis of the explored area are described. It is substantiated the availability of the definite strips and areas for profitable extraction of native copper and gold.

...