Геолого-економічні критерії комплексного освоєння Мазурівського родовища польовошпат-нефелін-рідкіснометалевих руд Східного Приазов’я

Размещено на http://www.allbest.ru

Національна академія наук України

Інститут геологічних наук

Чернієнко Наталія Миколаївна

УДК 504.062.2:(553.4.04:622.34)](477.7)

Геолого-економічні критерії комплексного освоєння

Мазурівського родовища польовошпат-нефелін-рідкіснометалевих руд східного Приазов'я

Спеціальність 04.00.19 - Економічна геологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата геологічних наук

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі геології корисних копалин Інституту геологічних наук Національної академії наук України

Науковий керівник: доктор геолого-мінералогічних наук, професор

Галецький Леонід Станіславович,

Інститут геологічних наук НАН України, завідувач відділу геології корисних копалин

Офіційні опоненти:

доктор геолого-мінералогічних наук, старший науковий співробітник

Гулій Ваcиль Миколайович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри геології родовищ корисних копалин

кандидат геологічних наук, старший науковий співробітник

Дубина Олександр Володимирович,

Інститут геохімії, мінералогії та рудоутворення НАН України, старший науковий співробітник відділу петрології.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д.26.001.32,

кандидат фізико-математичних наук І.В.Тішаєв

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Важливими показниками рівня розвитку економіки кожної країни є забезпеченість і використання промисловістю стратегічних видів мінеральної сировини - рідкісних металів. У першу чергу це відноситься до ніобію, танталу, рідкісних земель, цирконію, молібдену, вольфраму, які у вигляді концентратів, сплавів чи хімічних сполук застосовуються, головним чином, у металургії - при виплавці легованих та нержавіючих сталей, ядерній енергетиці, авіації, будівельній кераміці. Численними геологічними дослідженнями встановлено, що Україна є унікальною рідкіснометалевою провінцією. Разом з тим, цей потужний природний потенціал для розвитку економіки країни до теперішнього часу в повній мірі не використовується. Поки що, в промислових масштабах налагоджено виробництво лише цирконієвих продуктів. Також останнім часом спостерігається пожвавлення господарської діяльності підприємств керамічної галузі які вимагають використання польовошпатового концентрату. Власні потреби у високоякісних польовошпатових матеріалах із вмістом окислів заліза 0,2...0,3% українські споживачі, на сьогодні, задовольняють імпортом із Росії та Туреччини. Через віддаленість джерел сировини їх вартість в Україні зростає на 200-250 відсотків, що призводить до подорожчання керамічної продукції і, тим самим, зниження її конкурентоспроможності. В той же час, на території Східного Приазов'я знаходиться Мазурівське родовище, яке просторово та генетично пов'язане зі становленням Октябрського лужного масиву. Згідно ТЕД родовище визнане рідкіснометалевим, проте, саме комплексний характер руд (польовошпат- нефелін-рідкіснометалеві) визначає його промисловий інтерес.

З практичної точки зору, можливість суттєвого зниження залежності від імпорту концентратів ніобію, танталу та зменшення собівартості феросплавної продукції, інших видів легованих металів, створення вітчизняної сировинної бази польовошпатових матеріалів обумовлює доцільність вивчення геолого-економічних, технологічних, інженерно-геологічних та екологічних параметрів Мазурівського родовища до рівня промислового освоєння як «еталонного комплексного пілотного об'єкту» і зміцнення на цій основі рідкіснометалевої та польовошпатової сировинної бази в Україні. Обидва напрямки надзвичайно важливі та актуальні з огляду на гостру потребу в них економіки держави для зменшення її залежності від імпорту, забезпечення внутрішнього ринку та зміцнення експортного потенціалу. родовище рідкіснометалевий польовошпатовий мінеральний

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Розробка поставленої проблеми базується на результатах виконання багаторічних науково-дослідних Програм і тем відділу геології корисних копалин Інституту геологічних наук НАН України в період за 2001-2010 рр., у виконанні яких дисертант брала участь як відповідальний виконавець: “Стратегія розвитку мінеральних ресурсів України”, 2000-2004, (№ 0100V00467); “Науково-технологічне забезпечення промислового освоєння Мазурівського родовища та комплекс досліджень з підготовки до дослідно-промислової розробки Азовського родовища”, 2005, (№ 0105V006535); “Геологічне обґрунтування раціонального видобування рідкіснометалевих руд на Азовському та Мазурівському родовищах Приазов'я” Програми “Мінеральні ресурси України та їх видобування”, 2004-2006, (№ 0104V006533); “Науково-методологічні основи ефективного використання мінеральних ресурсів України в сучасних економічних умовах”, 2005-2008, (№ 0105U006535); “Прогнозна геолого-економічна оцінка флангів та глибоких горизонтів рідкіснометалевих і рідкісноземельних родовищ Приазов'я з метою нарощування їх мінерально-сировинного потенціалу” Програми «Стратегічні мінеральні ресурси України», 2007-2009, (№ 0107U007392); співавтора розділу теми: “Вивчення та оцінка перспектив використання техногенних родовищ України”, 2004-2006, (№ 0103U003929), а також відповідального виконавця науково-дослідних робіт за договорами з ВАТ «ММК ім. Ілліча»: “Экспертная оценка геолого-технологической информации, отчета по разведке Мазуровского месторождения для определения последующих видов и объемов геологических работ, необходимых для утверждения запасов в ГКЗ Украины” та ФГУП «Гиредмет»: “Исследование и разработка технологии комплексной переработки коренных руд Мазуровского месторождения с получением полевошпатового и цирконового концентратов, технических оксидов редких металлов, РЗЭ технической чистоты и сырья для производства поликремния”, 2004 р.

Зміст, тематична спрямованість і мета роботи відповідають Рішенню Ради національної безпеки і оборони України від 3 лютого 2010 року «Про заходи щодо підвищення ефективності державного управління у галузі геологічного вивчення і використання надр» (Указ Президента України № 90/2010).

Мета і завдання досліджень. Мета роботи полягає у виявленні, аналізі, науковому обґрунтуванні та кількісній оцінці чинників, що визначають економічну цінність промислових запасів Мазурівського родовища як комплексного об'єкту і розробці геолого-економічних основ розвитку рідкіснометалевої та польовошпатової мінерально-сировинної бази України.

Досягненню мети сприяло вирішення наступних завдань: - визначення ролі та перспектив створення рідкіснометалевої та рідкісноземельної сировинної бази в стратегії розвитку мінерально-сировинного комплексу (МСК) України для потреб гірничо-металургійного комплексу (ГМК) України; - дослідження Мазурівського родовища у якості «еталонного комплексного пілотного об'єкту» з уточненням його геологічної будови; аналіз та характеристика основних типів руд; - пошук і розробка нових технологічних рішень та рекомендацій для комплексної переробки руд і збагачених концентратів з подальшим одержанням чистих металів та створенням на їх основі сплавів та різноманітних виробів; - переоцінка мінерально-ресурсного потенціалу родовища на основі уявлень про його комплексний характер; - науково-технологічне забезпечення промислового освоєння родовища.

Об'єкт дослідження - Мазурівське родовище комплексних руд.

Предмет дослідження - польовошпат-нефелін-рідкіснометалеві руди Мазурівського родовища Східного Приазов'я та геолого-економічні критерії оцінки його комплексного освоєння.

Методи дослідженя. Для досягнення поставленої мети був використаний комплекс сучасних методів досліджень: геологічних, геофізичних, геохімічних, петрологічних, мінералогічних, прогнозно-металогенічних, геолого-технологічних, геолого-економічних. Виконано узагальнення наявного фактичного матеріалу для оцінки стану та рівня досліджень обраної проблеми. Виконаний комплексний металогенічний аналіз для визначення та систематизації факторів розвитку та локалізації рідкіснометалевого зруденіння. Визначено структурне положення рудних тіл та геохімічні умови рудоконцентрації. Вивчалися особливості петрохімічного та мінерального складу руд. Виконувалися лабораторно-технологічні дослідження руд для покращення показників їх збагачення. Визначалися основні кондиції комплексних руд та геолого-економічні параметри їх промислового освоєння. Розроблялися цифрові поуступні моделі Мазурівського родовища, які забезпечують оптимальний алгоритм його промислового освоєння. Враховувалися геолого-екологічні наслідки розробки Мазурівського родовища.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш вагомими результатами, що були отримані, є наступні:

1. Уточнена геолого-структурна модель Мазурівського родовища в структурі Октябрського масиву: основні рудні тіла є субгоризонтальними, більш пологими, ніж це вважалося раніше, що відповідає уявленням про розшарування магматичного масиву центрального типу. Це дозволяє підвищити вірогідність визначення параметрів промислових запасів родовища, що виводить його на більш сприятливі гірничо-геологічні умови розробки.

2. Вперше розроблені та запропоновані рекомендації щодо збільшення ресурсних показників родовища за рахунок флангів і глибоких горизонтів.

3. Вперше проведена комплексна геолого-технологічна оцінка розробки родовища яка дозволила визначити основні геолого-економічні критерії подальшого освоєння Мазурівського родовища в сучасних економічних умовах: економічно обґрунтовано комплексний характер зруденіння, родовище слід вважати польовошпат-рідкіснометалевим, а не рідкіснометалевим як було затверджено в ДКЗ, що вимагає його переоцінки відповідно до нових кондицій. Зміна статусу родовища збільшує його рентабельність від 10% до 40% та доводить економічну доцільність комплексної розробки.

4. Вперше обґрунтовано принципово новий технологічний процес безвідходної переробки комплексних руд родовища з отриманням першосортного польовошпатового та цирконового концентратів, ніобієвого продукту, фероалюмінію, полікремнію та коагулянтів, а також технології переробки «лежалих хвостів» родовища для першого етапу його освоєння, що дозволяє визнати Мазурівське родовище в якості «еталонного комплексного пілотного об'єкту» на базі Хіміко-металургійної фабрики (ХМФ) ВАТ «ММК ім. Ілліча» з відпрацюванням технології переробки руд яка забезпечує вихід на повний цикл виробництва: від розробки родовища до створення високоякісної продукції нового покоління.

Практичне значення одержаних результатів. Відновлення розробки Мазурівського родовища і комплексна переробка руди дозволить ВАТ «ММК ім. Ілліча»: - реанімувати на основі реструктуризації, розширенні основного виробництва та організації в структурі заводу виробництв гірничорудного напрямку, що додатково створить робочі місця та забезпечить зайнятість населення, - створити відносно дешеву власну сировинну базу для виробництва феросплавів й напівпровідникового кремнію, а також польовошпатових продуктів для керамічної галузі, що сприятиме реальному зниженню їхньої собівартості. Переробка існуючих заскладованих відходів на ХМФ з отриманням польовошпатого концентрату, на першому етапі розробки родовища, дозволить звільнити значні площі хвостосховища, частину отриманого прибутку реінвестувати в подальший розвиток збагачувального комплексу й залучення у відпрацьовування корінних руд Мазурівского родовища. З огляду на сучасну економічну ситуацію і тенденцію розвитку високих технологій, розробка родовища - один із важелів прискореного створення і реалізації власної мінерально-сировинної рідкіснометалевої та польовошпатової бази та розвитку, на її основі, рідкіснометалевої та польовошпатової промисловості країни. Все зазначене сприяє вирішенню економічних, екологічних, соціальних питань регіону країни.

Отримані результати досліджень та пропозиції з подальшого розвитку МСБ України, в яких дисертант є співавтором, покладені в матеріали до засідання РНБО України (№ 73-145-1/6 від 27.03.2009; № 73-325-1/6 від 03.07.2009); Мінпромполітики України (№ 003-222н від 23.12.2009), впроваджені на підприємствах України: ВАТ «ММК ім. Ілліча» та Приазовської КГП КП «Південукргеологія» (Довідка про провадження від 27.11.2005).

Особистий внесок здобувача. Основні результати і висновки, наведені в дисертаційній роботі, отримані здобувачем самостійно. В основу роботи покладені матеріали геологічних досліджень МСБ України, зібрані та проаналізовані автором за час роботи в ДГП «Геопрогноз» Держкомгеології України та у складі відділу геології корисних копалин ІГН НАН України, а також польових досліджень на Октябрському масиві у Східному Приазов'ї. Автор приймала участь у реалізації спільної програми НАН України і ВАТ «ММК ім. Ілліча» по підготовці до промислового освоєння Мазурівського родовища. За участі автора, разом з фахівцями Приазовської КГП КП «Південукргеологія» із спеціально пробурених свердловин на родовищі відібрана представницька проба корінних польовошпат-рідкіснометалевих руд для подальших технологічних досліджень, спільно з ФГУП «Гіредмет» (Москва) та Інститутом металофізики ім. Курдюмова НАН України обґрунтовані напрямки технології досліджень руди. Відібрані автором зразки гірських порід були вивчені в лабораторних умовах. Основні положення та висновки дисертації висвітлені автором в низці публікацій. У монографіях [1, 2] проведено аналіз результатів комплексного геологічного вивчення надр України, створені у співавторстві карти до розділів «Геологічні карти зрізів», «Літолого-фацільні карти» «Карти корисних копалин», [3] - до розділу «Мінеральні ресурси надр» складені карти «Структурне районування», «Основні родовища корисних копалин», «Руди рідкісних металів та титан-цирконієві руди», «Руди благородних металів». У статтях [4, 5] - висвітлена методика вивчення надр України як фундаментальної основи для входження у світову систему геологічної геоінформації; статях [6, 7, 8], присвячених забезпеченню ГМК України мінеральною сировиною, виділена група «антикризових металів» до яких входять рідкісні метали, визначені основні родовища, в тому числі і Мазурівське, для зниження сировинної залежності та сприяння інноваційному розвитку країни; статтях по металогенії [9, 10, 11, 12] - визначена роль мегазон активізації в утворенні рудоносних структур та формуванні корисних копалин; у праці з технологічних досліджень руд Мазурівського родовища [13] висвітлена роль нових технологічних підходів, що сприяють ефективності вилучення цінних компонентів з руд; статтях присвячених перспективам освоєння Мазурівського родовища [14-18] обґрунтовано геолого-економічні, технологічні, екологічні аспекти його комплексного відпрацювання.

Апробація результатів роботи. Результати досліджень доповідались на 9 міжнародних наукових конференціях: «Рідкісні метали України - погляд у майбутнє», Київ, 2001; «Сучасні економічні можливості розвитку та реалізації мінерально-сировинної бази України і Росії в умовах глобалізації ринку мінеральної сировини», Київ, 2005; «Металл-Форум. Украина», Київ, 2005-2009 р.р.; «Перспективы развития минерально-сырьевой базы Украины и мира», Донецьк, 2008; «Розвиток продуктивних сил України: від В.І.Вернадського до сьогодення» Київ, 2009; та «IV науково-виробничій нараді геологів-зйомщиків України», Дніпропетровськ, 2007.

Публікації. За темою виконаних дисертаційних досліджень здобувачем опубліковано 18 друкованих праць, з них 3 монографії (у співавторстві), 13 статей у фахових виданнях (5 одноосібних), 2 тез доповідей, отримано 1 авторське свідоцтво (ПА №1242).

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 177 сторінках тексту, складається із вступу, 6 розділів, висновків, списку літератури із 131 найменувань, містить 12 рисунків, 22 таблиці, 28 додатків.

Автор висловлює щиру подяку науковому керівнику доктору геол.-мін. наук, професору Л.С. Галецькому за допомогу у вирішенні поставлених завдань, академіку НАН України Є.О. Кулішу за цінні поради та дружню підтримку, директору ІГН НАН України, академіку ІГН НАН України П.Ф. Гожику за сприяння у виконанні досліджень в процесі роботи над дисертацією; канд. геол. наук Д.С. Гурському, канд. геол. наук, головному геологу КП «Південукргеологія» М.А. Козару, начальнику Приазовської КГП С.М. Стрекозову та головному гідрогеологу Л.П. Калашник за можливість дослідження та вивчення Мазурівського родовища, надання необхідних матеріалів, а також усім співробітникам зазначених підприємств з якими автор проводила польові та наукові дослідження у Східному Приазов'ї. Глибоко вдячна начальнику Гірничо-геологічної служби ВАТ «ММК ім. Ілліча» Є.С. Нечепуренко та головному спеціалісту ХМФ ВАТ «ММК ім. Ілліча» канд. тех. наук Л.В.Шпильовому; член-кор. НАН України, професору В.М. Ажажі, доктору фіз.-мат. наук, професору Г.П Ковтуну, канд.-м фіз.-мат. наук С.Д. Лавриненко, А.П. Мухачову, канд.-м хім. наук Б.В. Співаковському, В.В. Трачевському, В.В. Сінчуку, доктору тех. наук Є.О. Яковлєву, канд. геол. наук Е.Ш. Когану за плідну співпрацю. Також найщиріша подяка співробітникам ФГУП «Гіредмет» м. Москва доктору геол.-мін. наук, чл.-кор. РАН Л.Б. Чистову, канд. тех. наук В.А. Крохіну з якими автор починала перші дослідження родовища. Усім своїм колегам і співавторам наукових праць автор висловлює найщирішу подяку за підтримку і сподівається на подальшу плідну творчу співпрацю.

Дана дисертаційна робота присвячується пам'яті Крамаренка Сергія Олександровича - провідного спеціаліста ХМФ ВАТ «ММК ім. Ілліча», ентузіаста відновлення розробки Мазурівського родовища та відродження активної виробничої діяльності заводу, з яким автор мала честь співпрацювати.

основний зміст роботи

У першому розділі «Роль та перспективи створення рідкіснометалевої та рідкісноземельної сировинної бази в стратегії розвитку мінерально-сировинного комплексу України» автор акцентує увагу, що стан забезпеченості країни стратегічною мінеральною сировиною розвинені держави розглядають як один із найважливіших пріоритетів внутрішньої і зовнішньої політики, який завжди впливав і продовжує впливати на підвищення економічної, політичної, а також оборонної доктрин в багатих мінеральними ресурсами регіонах світу, в посиленні конкурентної боротьби за їх джерела і ринки збуту. Україна, згідно геологічних досліджень, виділяється як крупна рідкіснометалева провінція світу і визначений до теперішнього часу мінерально-ресурсний потенціал рідкісних металів та рідкісноземельних елементів (РМ-РЗЕ) є найбільший в Європі. Однак, в Україні склалася парадоксальна ситуація. З огляду на значний ресурсний потенціал, країна забезпечена мінерально-сировинною базою РМ та РЗЕ, є реальна перспектива її розширення, є потреба в рідкісних металах, проте ця сировина не видобувається, не переробляється і не використовується окрім цирконію. Обмежене число виробників, стрибкоподібний розвиток попиту й цінової політики створюють передумови для економічної й політичної залежності країни від імпорту. В умовах конкурентної боротьби виробники рідкіснометалевої продукції, володіючи власними джерелами сировини, мають значні переваги, оскільки відносно вільні у формуванні цін на сировину, проміжну і кінцеву продукцію. У зв'язку з цим, доступ до джерел дешевої сировини - є однією з основних умов зниження собівартості виробництва, в тому числі підвищення конкурентоспроможності вітчизняних феросплавів ГМК України, в яких доля сировини в собівартості продукції складає до 90-95 %.

Слід акцентувати увагу, що з «важким» виробництвом в Україні пов'язано 64% економіки. В той же час, згідно світового досвіду, «благополучні» індустріальні країни (США, Франція, Японія і ін.) не дозволяють собі піднімати цей рівень вище 30%. Ставка робиться на «малотоннажне», наукоємне виробництво, із зниженою енерго-ресурсоємністю і обмеженим ековпливом. Постійний розвиток наукоємних технологій визначає сталу світову тенденцію до збільшення споживання рідкісних металів - «вітамінів промисловості». У зв'язку з тим, що тенденція неухильного росту споживання продукції на основі РМ-РЗЕ прогнозується як в традиційних, так і в новітніх високих технологіях, - це свідчить про необхідність посиленої уваги до проблеми розвитку мінерально-сировинної бази цієї групи металів.

Не зважаючи на той факт, що Державними програмами для задоволення потреб нашої країни в РМ і РЗЕ проектувалося освоєння ряду нових великих об'єктів, - ці плани до цього часу не реалізовані. Однак, завдання щодо підготовки й створення власної мінерально-сировинної бази РМ та РЗМ повинні бути продиктовані не тимчасовими обставинами, а розрахунками на тривалу перспективу та відповідати національним інтересам держави. Швидко реанімувати в нашій країні видобуток і виробництво рідкісних металів, які в умовах поточної кризи є «антикризовими металами», з метою їх використання в різних областях народного господарства, завдання цілком реальне.

Отже, з огляду на економічну ситуацію, що склалася в Україні, а також з метою: забезпечення діючих виробництв власною мінеральною сировиною, в тому числі РМ-РЗЕ; скороченням імпорту та збільшенням експортного потенціалу за рахунок конкурентоздатної продукції МСК; очікувану економічну ефективність, що може бути отримана при залученні до комплексного відпрацювання вітчизняних родовищ; супутнє вирішення низки соціально-економічних, екологічних і політичних питань регіонів країни, автор ставить питання щодо необхідності створення в країні промислової галузі по отриманню РМ та РЗЕ на базі Мазурівського рідкіснометалевого родовища як «еталонного комплексного пілотного об'єкту» з відпрацюванням сучасної технології переробки руд. Вирішенню зазначеної проблеми присвячена дана дисертаційна робота на прикладі комплексного підходу до вивчення та раціонального промислового освоєння Мазурівського родовища в Східному Приазов'ї. Україна має всі шанси створити потужні виробництва цього профілю.

Другий розділ «Методика досліджень» присвячений «Постановці задач і обґрунтуванню загальної методики досліджень». В програмі «Концепції розвитку ГМК..» освоєння Мазурівського родовища визнано одним із пріоритетних завдань, а Хіміко-металургійна фабрика «ММК ім. Ілліча» визначена як базове підприємство для реалізації цієї задачі. Адміністративно родовище знаходиться у Волноваському районі Донецької області, розташовано в межах земельного відводу ХМФ ВАТ «ММК ім. Ілліча». Воно є одним з перших виявлених цирконієвих родовищ колишнього СРСР, на якому в процесі проведення пошукових робіт 1934-1948 pp. в північній частині Октябрського масиву, під час вивчення порід площинної кори вивітрювання лужноосновних порід трест «Союзрідметрозвідка» встановив промислове значення виявлених руд. Вивчалась цирконвміщуюча кора вивітрювання маріуполітів та лужних пегматитів. У повоєнні роки вивчення нефелінових порід і пов'язаної з ними рідкіснометалевої мінералізації проводилось геологами на чолі з Б.М. Черновим, Є.С. Калашниковим, М.В. Івановим. З середини 50-х років були продовжені геологорозвідувальні роботи Приазовською ГРЕ (С.Т. Борисенко, П.С. П''ятниця, М.І. Гутов, М.Д. Бойчук, А.М. Стремовський, Г.Г. Коньков та ін.). З 1959 року детальне вивчення лужних порід розпочато в декількох інститутах УРСР під загальним керівництвом академіка М.П. Семененка. Дослідження проводились в ІГН АН УРСР (А.А. Денисович, І.Д. Царовський, О.М. Донський та ін.), Донецькому політехнічному інституті (М.К. Пільтенко, Ю.Д. Бочкова, М.С. Глебова), ДХМЗ (М.І. Гутов та ін.), Інституті мінеральних ресурсів (А.А. Вальтер, 1964, Г.К. Єрьоменко, 1964, Г.М. Шаповалов, 1961-1968 та ін.), а також в ІМГРЕ (А.Є. Осокін, 1967), лабораторії геології докембрію (М.А. Єлісеєв, 1965 та ін.).

Промислове освоєння руд Мазурівського родовища розпочато в 1939 р. До 1960 р. функціонувала невелика збагачувальна фабрика продуктивністю 50 т руди за добу, де збагачувались пухкі руди корінних лужних порід родовища, з яких гравітаційним методом вилучали циркон (концентрат (58-59)% ZrO₂ при вилученні (60-65) %), і які крім цирконію містили в собі ніобій, тантал. Через відсутність економічної технологічної схеми збагачення, останні метали не перероблялись, а разом з нефелін-польовошпатовими хвостами (99% від початкового об'єму руди) у вигляді шламів відправляли у відвали, де складували. Всього було перероблено близько 2 млн. т. руди. В 1967 р., з відкриттям Вільногірського гірничо-металургійного комбінату родовище було законсервоване. На даний час «хвостосховище» містить нефелін, польові шпати, пірохлор, рідкіснометалеві та рідкісноземельні мінерали і являє собою техногенне родовище. В ньому міститься, %: 58-63 SiO₂; 20-22 Al₂O₃; 10-13 K₂O+Na₂O; 0,2-0,3 ZrO₂; 0,08-0,15 Nb₂O₅; 0,006 Ta₂O₅.

З 1963 р. дослідження речовинного складу та технологічних властивостей руд Мазурівського родовища проводяться в Кримському відділенні УкрДГРІ. До 1968 р. головною метою досліджень було розробка флотаційної схеми вилучення пірохлору та нефеліну (Шаповалов, 1966, 1968). Вперше була зроблена спроба мінералого-технологічного картування родовища. На той час прийшли до висновку, що флотаційна переробка руди є економічно недоцільною. З 1980 р. в технологічних дослідженнях руд мають перевагу механічні методи - гравітаційні та магнітні. Вивчались звичайні технологічні та укрупнені проби (Тихонов, 1981, 1983; Попов, 1987), а також малі лабораторні (картувальні) проби (Тихонов, 1985).

На Мазурівській ділянці у 1980-1981 рр. проведені загальні пошуки Приазовською ГРЕ; 1981-1983 рр. - пошуково-оціночні роботи (О.М. Коваль, 1984); 1984-1991 рр. - виконана попередня розвідка (О.М. Коваль, 1991), де за даними ТЕД питома вага рідкіснометалевої складової в загальному обсязі реалізації всієї продукції складала більше 62%, що дозволило визнати Мазурівське родовище рідкіснометалевим танталовим. У 1994-2003 рр. проведена детальна розвідка (С.М. Стрекозов, 2004) найбільш перспективної ділянки.

Тривалі дослідження руд Мазурівського родовища (більш 50-ти років) в різних масштабах (лабораторні, укрупнені, дослідно-промислові стадії) показали, що з мазурівських руд відносно легко вилучається циркон (практично незмінений мінерал) і польові шпати, причому для їх вилучення підходять методи як гравітації, так і флотації. При цьому вилучення циркону, як правило, перевищує 70% (до 75-76)% при масовій частці ZrO₂ в концентраті (60-63,5)%, вихід якісної польовошпатової продукції при масовій частці заліза (Fe₂O₅) не вище (0,25-0,30)%, складає (30-45)%. Основна технологічна проблема - це вилучення ніобію і зв'язаного з ним танталу (співвідношення 20:1). Мінерал ніобію - пірохлор, легко підлягає природному руйнуванню (під дією природних явищ), досить тонко вкраплений, при здрібненні утворює помітну кількість примазок в породоутворюючих компонентах. Через це тантал-ніобієві концентрати одержуються досить бідними, максимум до 13% Nb₂O₅, в окремих випадках до 20% Nb₂O₅ і при вилученні від 9 до 57%.

Також слід відмітити, що фахівцями Дніпропетровського НДУ та ВАТ «ММК ім. Ілліча» було розроблено технологію переробки відходів родовища з отриманням нефелін-польовошпатового концентрату та супутньо - цирконового концентрату і пірохлорового промпродукту. В результаті отримано польовошпатовий концентрат з вмістом Fе₂О₅ в межах (0,2-0,3)%, чорновий цирконовий концентрат та колективний промпродукт (Nb₂O₅+Та₂O₅+ZrO₂). Однак ще більш глибоке очищення польовошпатового концентрату від заліза було неможливим.

Тому, в 2002 р. фахівцями Інституту геологічних наук НАН України при безпосередній участі дисертанта, у відповідь на звернення Гірничо-геологічної служби ВАТ «ММК ім. Ілліча» до Президії НАН України, було піднято питання про поновлення відпрацювання Мазурівського родовища.

З метою проведення подальших досліджень за участі автора, разом з фахівцями Приазовської КГП КП «Південукргеологія» на родовищі була відібрана спеціальна представницька проба корінних польовошпат-рідкіснометалевих руд для подальших технологічних досліджень. Проба складалася з керну трьох, спеціально пробурених свердловин, які повністю перетинали перший та другий рудні поклади родовища. Представницька проба була направлена до ФГУП «Гіредмет», Москва. Основними напрямками подальших досліджень стали: проведення комплексної геологічної, технологічної, економічної оцінки розробки Мазурівського родовища. У вирішенні даної проблеми, за договором з ВАТ «ММК ім. Ілліча» взяли участь: ІГН НАН України, Приазовська КГП КП «Південукргеологія», Інститут металофізики ім. Курдюмова НАН України, ФГУП «Гіредмет» (Москва), УІЦПТ «Геос-XXI сторіччя». Автор приймала безпосередню участь в постановці та вирішенні усіх подальших досліджень як відповідальний виконавець договору.

Отже, в основу представленої дисертантом роботи покладені матеріали геологічних досліджень МСБ України зібрані та проаналізовані безпосередньо автором за час роботи в ДГП «Геопрогноз» Держкомгеології України та у складі відділу геології корисних копалин ІГН НАН України, польових досліджень на Октябрському масиві у Східному Приазов'ї. Відібрані автором зразки гірських порід були вивчені в лабораторних умовах.

Таким чином, автором на основі вивчення та аналізу геологічного матеріалу за даними геологічних зйомок та пошуково-розвідувальних робіт, літературних, фондових джерел, кернового матеріалу; польових досліджень визначені закономірності розміщення та формування рудних тіл, морфологія, речовинний склад; гірничо-геологічні і гірничотехнічні умови відпрацювання родовища; екологічний стан території родовища; проведено геолого-економічну оцінку потенціалу родовища; здійснено аналіз технології комплексної переробки корінних руд Мазурівського родовища, що знайшло відображення у представленій роботі.

У третьому розділі представлена «Геологічна будова, структурно-металогенічні закономірності розміщення Мазурівського родовища». В геологічному відношенні Мазурівське родовище знаходиться на території Східноприазовської площі, яка є східною частиною Приазовського мегаблоку, обмеженого з півночі Складчастим Донбасом, півдня - Причорноморської западиною, південного сходу і сходу - Азово-Кубанською западиною (Бородиня, 2008). Просторово і генетично Мазурівське родовище пов'язане з породами Октябрського лужного масиву, що знаходиться на пн.-зх. частині Східноприазовського блоку. Останній майже націло складений гранітоїдами і сієнітами анадольського, хлібодарівського і південнокальчицького комплексів, що є породами рами для нефелін-сієнітових порід Октябрського лужного масиву однойменного комплексу. Саме в 30-ті роки, завдяки працям Ю.А. Морозевича та Л.Ф. Айнберг стали відомі лужні породи на Українському щиті, коли був відкритий знаменитий Октябрський масив у Східному Приазов'ї. (Ю.А. Морозевич є першовідкривачем і автором терміну «маріуполіт» (егірин-альбітовий нефеліновий сієніт)). Масив, із числа лужних масивів України, є найбільш великим і найбільш вивченим. У світовій літературі він давно служить еталоном утворень протерозойської сієнітової серії (Щелочные.., 1976, Бородін, 1974, Донской, Кулиш, 2004 та ін.). Детальна петрографічна характеристика лужних порід району була дана О.С. Гінзбергом (1916). Ще раніше І.І. Іваницький відмічав ці породи як роговики, С.О. Конткевич - як сієніти і граніто-сієніти (Возрастное..1992). Октябрський масив вивчали В.І. Лучицький та П.І. Лебедєв (1934), М.І. Безбородько (1935), О.О. Стороженко (1961), Е.Д. Осокін (1967), О.М. Коваль, Р.А. Павлюченко (1981, 1983, 1991), Е.Д. Козіна (1999), Л.К. Пожарицька (1988), йому присвячена ціла низка публікацій І.Д. Царовського (1947, 1958, 1960, 1964, 1970, 1972 та ін.), К.Ю. Єсипчука, В.В. Васильченка, В.В. Дем'яненко, В.М. Загнітко, та ін. (1992), Б.С. Панова, Ю.Б. Панова, О.Г. Черниш (2008), спеціальні монографії І.Б. Щербакова (2005), М.О. Єлисєєва із співавторами (1965), О.М. Донського (1982), С.Г. Кривдіка та В.І. Ткачука (1990), О.М. Донського, Є.О Куліша, М.О. Донського (2004), Т.П. Волкової (2003, 2004, 2005), Є.М. Шеремета, С.М. Стрекозова, ін. (2007), та ін. Багатий фактичний матеріал отримано у вісімдесяті роки минулого століття в процесі глибинного геологічного картування м-бу 1 : 200 000 та 1 : 50 000, та при пошукових роботах на супроводжуючу масив рідкіснометалеву мінералізацію.

У геолого-структурному плані Мазурівське родовище приурочено до найбільш великого блоку основних-ультраосновних порід (Мазурівський рудний вузол), розташованому в пн.-сх. частині Октябрського лужного масиву і приурочено до жильних й метасоматичних порід другої фази (лужні сієніти, фойяїти й маріуполіти), розвинених серед найбільш потужної «оболонки» - порід основного-ультраосновного складу першої фази октябрського комплексу (габро, піроксеніти й перидотити). Блок має довжину 3,3 км, є більш широким - від 1,5 км. на сході, з поступовим звуженням у західному напрямку до 0,25 км, площа - 3,5 км². Основні-ультраосновні породи блоку характеризуються зональною будовою. У його периферичній частині розвинуті піроксеніти, що містять малопотужні (перші метри) лінзи перидотитів і олівінітів. В центрі - піроксеніти поступово (через габро-піроксеніти) змінюються габро, серед яких розрізняються олівінові і безолівінові різновиди. Серед габро відзначаються ділянки, збагачені рудними мінералами - ільменітом і, рідше, титаномагнетитом (рудне габро). Біля контактів із продуктивними на рідкісні метали породами в габро і піроксенітах утворюються своєрідні породи, віднесені в групу меланократових метасоматитів - польовошпат-слюдисті, карбонат-біотит-амфіболові породи і слюдити. У віддаленні від продуктивних тіл ступінь зміни вміщаючих порід різко зменшується - породи зберігають риси первинних порід, відрізняючись підвищеним вмістом біотиту, амфіболу, сульфідів. Усі ці породи чітко виділяються візуально по керну свердловин, а також картуються специфічними геофізичними (підвищена гамма-активність) і геохімічними (ореоли ніобію, цирконію, рідких земель, флюориту і т.п.) ознаками.

У структурному відношенні родовище до глибини 600 м являє собою серію субпаралельних пологозалягаючих рудних тіл, представлених маріуполітами, мікроклін-нефеліновими пегматитами, польовошпатовими метасоматитами, рідко сієніт-пегматитами. Рудні тіла просторово й генетично пов'язані з метасоматично зміненими породами. В цілому на родовищі (Мазурівський рудний вузол) виявлено 44 рудних тіла, у т.ч. в межах ділянки деталізації - 10 (в границях проектного кар'єру). По рудному вузлу співвідношення природних різновидів руд у тілах наступне: маріуполіти - 54 %; нефелінові пегматити - 24 %; польовошпатові метасоматити - 20 %; вміщуючі породи і продукти їхньої зміни - 1,6-2 %. Рудні тіла простежені на значні відстані, для потужних тіл часто більше 1000 м. Ширина їх переважно більше 300 м, а потужність коливається від 1 до 45-80 м. Контакти рудних тіл з вміщуючими породами чіткі, різкі, в керні свердловин добре картуються візуально. Ділянки рядових, багатих і дуже багатих руд поєднуються в промислово-цінні руди. Усього в межах родовища виявлено 754 підсічень промислово-цінних руд при 270 підсіченнях бідних руд. Потужності підсічень промислово-цінних руд украй невитримані, варіюють у широких межах - від 0,5 метра до перших десятків метрів. З огляду на відношення вмісту корисних компонентів і їхньої варіабельності, у природних різновидах руд, окремих рудних тілах і по рудному вузлу в цілому, руди віднесені до тантал-ніобій-цирконієвого типу з нерівномірним (по ніобію й танталу) і досить нерівномірним (по циркону) характером розподілу корисного компонента. Родовище відноситься до геолого-промислового типу рідкіснометалевих альбітитів, пов'язаних з нефеліновими сієнітами. Основний промисловий тип руд - дрібновкраплений, комплексний тантал-ніобій-цирконовий. Головним носієм ніобію і танталу є пірохлор, цирконію - циркон. За рівнем вмісту умовного п'ятиокису танталу - узагальнюючого кондиційного показника, що враховує внесок кожного основного компонента у вартість продукції, на родовищі виділені бідні (зустрічаємість в різних тілах від 16 до 33 %), рядові (28-58 %), багаті (15-55 %) і дуже багаті руди (0-2 %). Середні вмісти корисних компонентів відповідно п'ятиокисів ніобію, танталу і двохокису цирконію у рудах всього родовища склали (%): 0,118, 0,0057 і 0,47; по тілам блоку деталізації - 0,116; 0,004 та 0,49. Розподіл оксидів ніобію, танталу та цирконію в промислових тілах нерівномірний та вкрай нерівномірний. Кора вивітрювання на родовищі має площовий розвиток. Потужність її коливається від 5,3 - 6,0 до 62,1 - 79,7 м, що пов'язано з різним мінеральним складом і характером поверхні корінних порід. Найбільше інтенсивно вона розвивається по породах основного-ультраосновного складу.

Субвертикальними тектонічними зонами (падіння 85-90°) північно-західного й північно-східного напрямків породи розбиті на блоки. Зони надійно фіксуються в геофізичних полях і підтверджені свердловинами. Крім системи субвертикальних тріщин, у межах блоків основних-ультраосновних порід розвинуті дві менш інтенсивні за масштабами прояву системи: крутопадаючі і пологопадаючі, майже горизонтальні тріщини, що визначають внутрішню будову цих блоків. Ці дві системи тріщинуватості визначають контроль і локалізацію лужних порід, причому певна система тріщин і порушень контролює розподіл порід певного петрографічного складу і морфологічного типу: крутопадаючі зони звичайно виповнені дрібними прожилками сієніт-апліт-пегматитів; пологопадаючі контролюють, головним чином, могутні пластоподібні тіла рудних порід, сієніт-пегматитів, навколорудних метасоматитів і в різному ступені змінених вміщаючих порід, що утворюють поклади, розташовані "поверхово" один щодо іншого.

Таким чином, кожному етапу становлення порід Мазурівського родовища відповідав переважний розвиток певних тектонічних структур. Розвиток пострудних порушень приурочено, головним чином, до крутопадаючих тектонічних зон більш раннього закладання. Слід відмітити, про активізацію тектонічних структур на більш пізніх етапах говорить широкий розвиток зон тріщинуватості з урановою черню, а також дайок лампрофірів і діабазів, які січуть і рудні тіла. Розвиток блокової тектоніки обумовило більшу вертикальну амплітуду переміщення частин єдиних рудних тіл у різних великих блоках. У тої же час, усередині великих блоків переміщення окремих частин тіл практично не зустрічається.

У гравітаційному полі Мазурівське родовище відзначається зниженими значеннями густини. Усе це підтверджується численними свердловинами Приазовської ГРЕ КП «Південукргеологія». Глибина до нижньої кромки основних аномалійутворюючих об'єктів прийнята рівною 3 км, що є, ймовірно, мінімальною глибиною поширення основних і ультраосновних порід. Маріуполіти Мазурівської ділянки залягають практично горизонтально серед основних порід, використовуючи пологу тріщинуватість (10-18⁰) основних порід, яка була вперше підмічена Б.І. Черновим. У нижній частині розрізу, не розкритій свердловинами, на глибині 300-800 м у товщі основних порід встановлено ряд тіл зниженої густини. За аналогією з верхньою частиною розрізу можна припустити наявність на Мазурівській ділянці на глибині 300-800 м ряду нових тіл маріуполітів.

Таким чином, на основі досліджень геологічної будови Мазурівського родовища автором встановлено, що рудоносність та промислова перспективність родовища зумовлена рядом факторів, а саме:

- металогенічні: розташування родовища в межах трансрегіональної субширотної Центрально-Української мегазони активізації; продуктивні поклади лінійно витягнуті в широтному напрямку згідно з простяганням блоку основних-ультраосновних порід, що є локальним відображенням зони, яка є рудоконцентруючою;

- тектонічні регіонального рівня: приуроченість Мазурівського родовища до Октябрського лужного масиву нефелінових сієнітів, що знаходиться у вузлі перетину різнонаправлених зон розломів: північно-західного Криворізько-Павлівського, субмеридіонального Володарсько-Донського, субширотного Конкського які відповідають за кількаразову тектоно-магматичну активізацію, що сприяла металогенічній спеціалізації родовища на РМ;

- тектонічні локального рівня: розвиток блокової тектоніки сприяв утворенню пологих порожнин відшаровування (тріщин відриву), що служили рудоконтролюючими і рудолокалізуючими каналами для пологих тіл продуктивних порід. Рудопровідними і рудорозподіляючими зонами були крутопадаючі системи тріщин;

- субгоризонтальна розшарованість Октябрського масиву нефелінових сієнітів, розвиток тріщин відриву зумовили похиле залягання рудних покладів, що дозволяє підвищити вірогідність визначення параметрів промислових запасів родовища при його геолого-економічній оцінці та визначає більш сприятливі гірничо-геологічні умови відпрацювання родовища;

- літолого-геохімічні: широкий розвиток основних-ультраосновних порід які служили геохімічним бар'єром для рудоносних розчинів у межах родовища, що забезпечило його максимальну продуктивність в північно-східній частині Октябрського масиву. Така контрастна геохімічна обстановка сприяла посиленню метасоматичних та рудоутворюючих процесів.

Четвертий розділ присвячений «Науково-технологічному забезпеченню промислового освоєння комплексних польвошпат-нефелін-рідкіснометалевих руд Мазурівського родовища». З досвіду ФГУП «Гіредмет» (Москва) розробка Мазурівського родовища в сучасних умовах виключно як рідкіснометалевого об'єкту буде збитковою. У зв'язку з цим, подальші технологічні дослідження були направлені на розробку економічної схеми, що забезпечить рентабельність родовища. Додатково були враховані такі фактори: наявність в рудах родовища якісних польових шпатів, нефеліну, значні запаси, вигідне розташування, наявність кар'єру на площі робіт, можливість відкритого способу розробки, наближеність до потенційних споживачів, що могли підвищити рентабельність розробки родовища. При виборі схеми збагачення пірохлорових руд Мазурівського родовища було звернуто увагу на практику збагачення бідних польовошпатових руд Вишневогорського родовища (Середній Урал, Росія) на якому протягом ряду років підприємство переробляло бідні пірохлорові руди з вмістом 0,09-0,1% п'ятиокису ніобію. Результати багаторічних досліджень по збагаченню бідних пірохлор-цирконових руд Мазурівського родовища свідчать про те, що при використанні різних технологічних схем можуть бути отримані бідні пірохлорові продукти (5--10% Nb₂O₅), що представляють нестандартну сировину для наступного металургійного переділу, з невисоким вилученням ніобію. Одночасно, досить високий вміст діоксиду цирконію (0,65--0,67%) у руді Мазурівського родовища, в поєднанні з відносно великим вкрапленням циркону, дають підставу для одержання з даних руд багатих цирконових концентратів (55--60% ZrO₂) з вилученням діоксиду цирконію в них на рівні 65--75%. Мета технологічних досліджень по збагаченню рідкіснометалевих руд Мазурівського родовища полягала в розробці раціональної та економічної схеми яка б змогла забезпечити одержання високоякісного польовошпатового концентрату, що відповідає вимогам євростандарту, цирконового концентрату та ніобієвого (пірохлорового) промпродукту з вмістом 7% Nb₂O₅. Таким чином, при виборі схеми збагачення складних пірохлор-цирконових руд Мазурівського родовища пріоритетним технологічним напрямком стала, в першу чергу, можливість одержання високосортного нефелін-польовошпатового концентрату, у другу чергу -- забезпечення випуску цирконового концентрату. Бідні за вмістом пентаоксидів ніобію й танталу пірохлорові продукти розглядаються як супутня продукція, одержання якої не позначиться негативно на показниках збагачення польовошпатового й цирконового концентратів.

Виконаними лабораторно-технологічними дослідженнями була встановлена принципова можливість комплексної переробки рідкіснометалевих руд Мазурівського родовища.

1. За результатами досліджень речовинного складу руди, на представницькій технологічній пробі корінних руд Мазурівського родовища були вибрані та випробувані основні схеми збагачення: гравітаційно-магнітна і гравітаційно-магнітно-флотаційна, які забезпечують одержання товарних нефелін-польовошпатового й цирконового концентратів, а також ніобієвого продукту, придатного для подальшої переробки на оксид ніобію й тетрахлорид кремнію хлорним методом. Технологічні показники для нефелін-польовошпатового й цирконового концентратів є досить високими.

2. Для оксиду ніобію, пов'язаного в основному з пірохлором, що знаходиться у рудах в непромисловій кількості у вигляді тонкотисперсних (<70--50 мк) включень, які погано вилучаються існуючими методами збагачення, отримано відносно невелике вилучення (~27 %) в 10 % Nb₂O₅ концентрат. Подальшими роботами з удосконалення вже запропонованої технології можливе підвищення вилучення ніобію на 5-10 %.

3. Для ніобієвого продукту розроблена технологія хлорування з одержанням оксиду ніобію й тетрахлориду кремнію. Рекомендовані технологічні схеми одержання сполук інших рідкісних металів, що містяться в концентраті: фтортанталата калію, карбонатів РЗЕ, цирконію й гафнію.

4. Були отримані експериментальні зразки рідкіснометальних концентратів:

- нефелін-польовошпатовий з вмістом Fe₂O₃ <0,2%, із якого виділяється нефеліновий концентрат з масою частки Аl₂O₃ - 25% та висококалієвий концентрат (до 8% К₂О);

- цирконовий концентрат з вмістом 61-63% ZrO₂;

- тантал-ніобієвий продукт з вмістом Nb₂O₅ - до 11-13% і Та₂О₅ - 0,4-0,5%. Тантал-ніобієвий продукт перероблявся гідрометалургійним методом за хлорною технологією з отриманням технічного ніобію (вихід від руди 0,037%, масова частка - Nb₂O₅ - 98%, вилучення від руди - 35,83%), масова частка Та₂О₅ - 95%, вилучення від гідрометалургійної переробки - 93%, від руди - 29,76%).

5. Досліджена та проексперементована на лежалих відходах та корінних рудах Мазурівського родовища технологія одержання високоякісного польовошпатового продукту (вміст Fe₂O₃ ~ 0,16-0,18 мас%) та інших цінних компонентів за методом електрогідролізу. Дана технологія практично безвідходна, дозволила отримати феросиліцій як флокулянт для потреб металургії і вирішити проблеми ресурсозбереження, виключити практично утворення відходів та спростити умови водяного балансу.

6. При пошуку і розробці нових технологічних рішень для комплексної переробки збагачених концентратів запропоновані технології отримання чистих моносполук та відновленню із рудних концентратів ніобію, танталу, цирконію, гафнію та суми рідкісноземельних металів.

7. Дані рекомендації по вибору оптимальних технологічних процесів: розкриття та очищення сировини, які забезпечують комплексну переробку рідкіснометальних концентратів з високим вилученням цінних компонентів і як найповнішою утилізацію реагентів з промислових стоків.

8. Розроблені технологічні схеми збагачення та переробки рідкіснометалевих руд Мазурівського родовища, для подальшого створення технологічного регламенту в умовах промислової експлуатації.

9. Мазурівське родовище слід розглядати як об'єкт промислового виробництва високоякісної польовошпатової сировини, потреба в якій як в Україні, так і за кордоном досить висока, також супутньо можливо отримувати якісний цирконовий концентрат і ніобієвий продукт. Переробку ніобієвого продукту за хлорною технологією рекомендовано проводити в кооперації з Вільногірським ГМК, на якому є хлорні виробництво і вільні потужності по хлоруванню.

Таким чином, виконаними лабораторно-технологічними дослідженнями була встановлена принципова можливість комплексної переробки рідкіснометалевих руд Мазурівського родовища. Результати технологічних досліджень підтвердили необхідність поетапного дослідно-промислового освоєння Мазурівського родовища й можливості виробництва на хіміко-металургійній фабриці полікристалічного кремнію та Nb-Zr продуктів, а також нефелін-польовошпатової сировини. Це створює передумови для розвитку сучасного високорентабельного виробництва на базі основного виробництва ВАТ «ММК ім. Ілліча».

Поновлення розробки Мазурівського рідкіснометалевого родовища й комплексна переробка руди дозволить ВАТ «ММК ім. Ілліча» створити відносно дешеву власну сировинну базу для виробництва фероніобію, феросилікоцирконію, фероцирконію й напівпровідникового кремнію, що сприятиме реальному зниженню їхньої собівартості. Останній фактор є вкрай важливим для реанімації існуючих потужностей ХМФ ВАТ «ММК ім. Ілліча». Враховуючи, що вихід нефелін-польовошпатового продуктів складе 70-80 %, витрати на його збагачення можуть бути перерозподілені таким чином, що цирконовий і пірохлоровий концентрати будуть умовно безкоштовними. Реалізація всього об'єму нефелін-польовошпатової продукції забезпечить низький рівень цін на рідкіснометалеву продукцію і чотирьоххлористий кремній, що отримуються при додатковій переробці цирконового і пірохлорового концентрату.

В результаті проведених досліджень, зміна «статусу» родовища з рідкіснометалевого на комплексне польовошпат-рідкіснометалеве значно збільшує рентабельність розробки родовища. У відповідності з встановленим «статусом» родовища, як комплексного об'єкту, рекомендується провести його переоцінку та перезатвердження запасів не тільки рідкіснометалевих руд, але і польовошпатових продуктів, як джерела високоякісної сировини для кераміки. Рентабельність відпрацювання Мазурівського родовища може бути забезпечена тільки при комплексному використанні всіх корисних компонентів, а за рахунок диференційного використання дефіцитних рідкісноземельних елементів, польового шпату, може бути збільшена до 40%, що вказує на значні потенційні ресурси родовища.