Промислово-гідрогеологічні умови експлуатації та їх вплив на герметичність підземних сховищ газу у Дніпровсько-Донецькому артезіанському басейні
Визначення головних змін у водонапірній системі у циклі закачування-відбирання газу. Типізація газосховищ за промислово-гідрогеологічними умовами експлуатації. Оцінка герметичності різних типів газосховищ за даними комплексу гідрогеологічних досліджень.
| Рубрика | Геология, гидрология и геодезия |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.07.2015 |
| Размер файла | 95,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ГЕОЛОГІЧНИХ НАУК
УДК 622.691.24
промислово-ГІДРОГЕОЛОГІЧНІ УМОВИ експлуатації та їх вплив на герметичність ПІДЗЕМНИХ СХОВИЩ ГАЗУ у дніпровсько-донецькому артезіанському басейні
04.00.06 - Гідрогеологія
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата геологічних наук
Самойлов Віталій Вікторович
Київ 2010
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Українському науково-дослідному інституті природних газів "УкрНДІгаз" філії ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України".
Науковий керівник:
- кандидат геолого-мінералогічних наук, старший науковий співробітник, доцент Терещенко Віктор Олександрович, професор кафедри гідрогеології Харківського національного університету імені В.Н. Каразін.
Офіційні опоненти:
- доктор геолого-мінералогічних наук, професор, Огняник Микола Степанович, зав. відділу охорони підземних вод Інституту геологічних наук НАН України
- кандидат геологічних наук Чомко Дмитро Федорович, доцент кафедри гідрогеології та інженерної геології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Захист відбудеться “_8_” _липня_2010 р. о _11_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.162.05 в Інституті геологічних наук НАН України за адресою: 01054, м. Київ, вул. О. Гончара, 55-б.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту геологічних наук НАН України
Автореферат розіслано “_7_” _червня__2010 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат геол-мін. наук _____________ В.М. Бублясь
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Підземні сховища газу (ПСГ), що входять до газотранспортної системи України забезпечують покриття сезонної нерівномірності споживання газу. У межах Дніпровсько-Донецького артезіанського басейну (ДДАБ) містяться Олишівське, Червонопартизанське, Солохівське, Пролетарське, Кегичівське, Краснопопівське і Вергунське газосховища. Усі вони створені як у виснажених розробкою газових покладах, так і у водоносних структурах і майже вийшли на проектні показники циклічної експлуатації. Об'єктами зберігання газу є пласти-резервуари, які складаються зі штучного газового покладу та водонапірної системи, що їх оточує. Робота газосховищ, на відміну від газових родовищ, відбувається у напруженому, неусталеному знакозмінному режимі, при якому за сезон видобувається до 60 % загальних запасів газу. При цьому циклічні зміни тиску передаються у водонапірну систему пластів-резервуарів. Експлуатація ПСГ спряжена з можливими витоками газу у вертикальному і латеральному напрямках, забрудненням надр та виникненням вибухонебезпечних ситуацій на поверхні. Для контролю за герметичністю на газосховищах виконується комплекс гідрогеологічних, геофізичних і газогеохімічних досліджень.
У зв'язку з цим актуальним є вивчення і дослідження гідрогеологічних умов пластів-резервуарів та розташованих вище водоносних горизонтів, які є контрольними за герметичністю, і виявлення характерних особливостей у їх реакції на циклічну експлуатацію ПСГ.
Це найбільш ефективно дозволяє оцінити герметичність штучного газового покладу та його взаємодію з водонапірною системою пласта-резервуара, виявити напрямки імовірних латеральних і вертикальних витоків газу, здійснити екологічний контроль за його роботою, дати рекомендації по темпах і об'ємах закачування-відбирання газу та їх оптимальному площинному розташуванні.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності до напрямку національної програми “Нафта і газ України до 2010 року”, “Концепції функціонування і розвитку підземних сховищ газу НАК “Нафтогаз України“ та тематики науково-дослідних робіт ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”, зокрема науково-дослідних робіт: “Аналіз поточного стану герметичності пластів-резервуарів, загазованості розрізу та впливу водонапірної системи на циклічну експлуатацію Солохівського, Олишівського, Червонопартизанського і Вергунського ПСГ за даними комплексу гідрогеологічних досліджень” (тема 34.801/1999-1999); “Здійснити авторський нагляд і виконати аналіз поточного стану створення та експлуатації Східного комплексу ПСГ” (тема 54.912/2000-2000); “Гідрогеологічні і газогеохімічні роботи на Пролетарському і Кегичівському ПСГ з метою оцінки їх герметичності, приповерхневої загазованості і взаємодії з водонапірною системою станом на 2001 р.” (тема 34.729/2001-2001); “Здійснити авторський нагляд за експлуатацією ПСГ ДК “Укртрансгаз”, виконати комплексний аналіз їх поточного стану та розробити заходи покращення подальшої роботи” (тема 54.907/2004).
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є визначення й оцінка промислово-гідрогеологічних умов експлуатації газосховищ для контролю за герметичністю, підвищення ефективності їх експлуатації і гарантування екологічної безпеки.
Для досягнення мети поставлено такі основні задачі:
1. Виконати аналіз фактичних матеріалів для обґрунтування фонових початкових гідрогеологічних умов підземного зберігання газу.
2. Визначити головні зміни у водонапірній системі у циклі закачування-відбирання газу.
3. Типізувати газосховища за промислово-гідрогеологічними умовами експлуатації.
4. Оцінити герметичність різних типів газосховищ, за даними комплексу гідрогеологічних досліджень.
5. Визначити перспективи щодо розширення та створення нових ПСГ.
6. Розробити рекомендації щодо оптимізації комплексу досліджень за герметичністю газосховищ.
Об'єктом дослідження є водонапірні системи пластів-резервуарів і контрольних горизонтів ПСГ у ДДАБ, що експлуатуються у циклічному режимі. гідрогеологічний газосховище закачування водонапірний
Предметом дослідження є зміни гідрогеологічних параметрів у водонапірних системах пластів-резервуарів і контрольних горизонтів у різні періоди експлуатації газосховищ.
Фактичний матеріал та методи досліджень. В основу роботи покладено дані з контролю за герметичністю і авторському нагляді за експлуатацією газосховищ у ДДАБ, які проводяться “УкрНДІгазом” з початку створення мережі газосховищ в Україні. Дослідження виконувалися за методами нафтогазової гідрогеології, математичної і графічної обробки даних за динамікою рівнів води і пластових тисків у контрольних і п'єзометричних свердловинах та зіставлення їх зі змінами тиску у пласті-резервуарі. Використовувалися дані лабораторних досліджень хімічного складу проб пластових вод і газів, камеральної обробки хімічних аналізів пластових вод і водорозчинених газів та порівнянню їх з початковими фоновими показниками. Дані, що отримані гідрогеологічними методами зіставлялися з даними геофізичних та газогеохімічних досліджень.
Основні положення, що захищаються:
1. Зміни гідрогеологічних умов контрольних горизонтів мають, здебільшого, природний регіональний характер, вплив роботи газосховищ на контрольні водоносні горизонти спостерігається тільки у пристовбурних ділянках окремих свердловин і не призводить до забруднення водоносних горизонтів у міжсвердловинному просторі, включаючи горизонти питних вод.
2. Встановлено три промислово-гідрогеологічні типи ПСГ, які виділяються за спрямуванням "градієнтів" приведених пластових тисків між газонасиченою і водонасиченою частинами пласта-резервуара на кінець періодів відбирання-закачування газу.
3. Напрямки можливих латеральних витікань газу визначаються різницями приведених тисків між контуром газоносності і п'єзометричними свердловинами та динамікою пластових тисків у водонасиченій частині пласта-резервуара.
Наукова новизна отриманих результатів. Вперше виконано узагальнення гідрогеологічних умов підземного зберігання газу та промислово-гідрогеологічна типізація газосховищ у ДДАБ. Визначено головні закономірності змін гідрогеологічних параметрів у водонапірних системах підземних газосховищ при їх циклічній експлуатації, які вказують на можливі вертикальні та латеральні витікання газу. На основі зіставлення й оцінки ефективності різних методів контролю за експлуатацією ПСГ обґрунтовано раціональний комплекс моніторингових досліджень для оцінки герметичності газосховищ та гарантування екологічної безпеки їх експлуатації.
Практичне значення отриманих результатів. Обґрунтовано нові критерії і нові методичні прийоми оцінки герметичності пластів-резервуарів, які дозволили визначити напрямки можливих вертикальних і латеральних витікань газу на ПСГ у ДДАБ. Запропоновано оптимальний комплекс досліджень, який дозволяє заощадити кошти при їх проведенні. Отримані в дисертаційній роботі методичні розробки і висновки з оцінки герметичності газосховищ буде корисно використати при проведенні контролю за герметичністю інших ПСГ та родовищ нафти і газу в Україні.
Особистий внесок здобувача. Основні наукові положення теоретичних та практичних результатів досліджень розроблені здобувачем особисто. Автор безпосередньо був задіяний у роботах щодо контролю за герметичністю та авторському нагляді за експлуатацією ПСГ, починаючи від планування і проведення польових досліджень і до камеральної обробки отриманих даних, написання наукових звітів і формулювання висновків і рекомендацій. За його участю було проведено 300 свердловино-досліджень (160 у п'єзометричних і 140 у контрольних) й проаналізовано відповідну кількість аналізів хімічного складу пластових вод і компонентного складу вільних і водорозчинених газів.
Виконано наукове обґрунтування стадійності комплексного контролю за герметичністю, розраховано та запропоновано оцінку герметичності на основі спрямування і співвідношення "градієнтів" тисків у пласті-резервуарі та динаміки тисків у п'єзометричних свердловинах для кожного ПСГ.
Проведено зіставлення змін порового газонасиченого об'єму, тисків у водонапірній системі у площині промислового годографа, визначено ступені обводнення штучних покладів, їхні режими розробки та можливості збільшення об'ємів зберігання газу.
Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідалися на: 6-й, 7-й та 8-й міжнародних науково-практичних конференціях “Нафта і газ України” (Ів.-Франківськ, 2000 р., Київ, 2002 р., Судак, 2004 р.); конференції молодих вчених-геологів “Сучасні проблеми геологічної науки” (Київ, 1-5 грудня 2003 р.); міжнародній науково-практичній конференції “40-років підземному зберіганню газу в Україні” (Яремче, 2-4 червня 2004 р.); міжнародній конференції молодих вчених ДП Науканафтогаз (Київ, 2005 р.); міжнародній конференції “Регіон-2008: стратегія оптимального розвитку” (Харків, 2008 р.).
Публікації за темою дисертації. За темою дисертації опубліковано 12 наукових праць у збірниках і журналах, у т.ч. 7 у фахових виданнях, 6 з них за одноосібним авторством.
Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, 7 розділів, висновків, списку використаних джерел (114 найменувань) і 8 додатків. Загальний обсяг дисертації - 236 сторінок, з яких 148 основний текст, 33 рисунки і 11 таблиць.
Автор висловлює подяку науковому керівникові Терещенку Віктору Олександровичу.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність роботи, її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету, задачі, об'єкт і предмет досліджень. Визначено наукову новизну отриманих результатів і їх практичне значення.
В першому розділі висвітлено основні публікації на тему підземного зберігання газу та з контролю за створенням і герметичністю ПСГ. Роботи з гідрогеологічних умов підземного зберігання газу та контролю за герметичністю пластів-резервуарів збігаються зі світовою тенденцією у розбудові систем ПСГ. Перше газосховище було створено у виснаженому газовому покладі у Канаді у 1915 р. У 1953 р. було створено перше газосховище у водоносній структурі Хершер (США). На початку ХХІ ст. у Європі працювало понад 90 ПСГ. Із середини 50-х років ХХ ст. у СРСР починається створення мережі ПСГ. У 1959 р. розпочалося закачування газу у Калузьке ПСГ, а у 1964 р. в Олишівську структуру. Над теоретичними роботами з обґрунтування можливостей зберігання газу у водоносних пластах та виснажених газових родовищах працювали Чарний І.А., Солдаткін Г.І., Левикін Є.В., Бузинов С.М. Поряд із теоретичними працями стали з'являтися роботи з геолого-гідрогеологічних умов створення ПСГ, відтиснення пластових вод у пластах-резервуарах. Тут слід відзначити праці Баранова А.В., Семенова О.Г., Каримова М.Ф.
В Україні роботи з проблематики підземного зберігання газу розпочалися зі створення Олишівського і Червонопартизанського ПСГ. Це праці Гімера Р.Ф., Карачинського В.Є., Кондрата Р.М., Федутенко А.М., Савківа Б.П., Войцицького І.В. Вони стосувалися можливостей створення ПСГ у межах ДДАБ та Предкарпатського прогину. Так було оцінено геолого-гідрогеологічні умови структур, на яких створювалися ПСГ, запропоновано новітні методи закачування газу. Особливо треба відмітити розроблений метод промислового годографа. Він включає використання залежності приведених тисків газу при відповідному об'ємі або масі газу у покладі. Подальші розробки цього методу знайшли широке застосування у вітчизняній і закордонній практиці.
Результати робіт із гідрогеологічного контролю за експлуатацією ПСГ України висвітлено у працях Лазарева М.І., Лур'є А.І., Тердовідова А.С., Зіненко І.І., Терещенка В.А., Бєлиха Є.Д., Заріцького О.П. Вони присвячені вертикальній і латеральній герметичності ПСГ. Варто відзначити праці Бєлиха Є.Д., Заріцького О.П., де поділено ПСГ у залежності від типу водонапірної системи де вони створені.
Пізніші публікації продовжили вказані напрямки у дослідженнях умов експлуатації газосховищ та визначили нові. Так Карачинський В.Є. вдосконалив метод годографа ПСГ та запропонував енергетичні цикли експлуатації. Подібні дослідження, а саме аналіз роботи ПСГ у площині годографа, відображені у роботах російських та американських вчених Лур'є М.В., Дідковської А.С., Tek M.R. Розрахунки математичних моделей ПСГ, їх практичне застосування дістали відображення у працях Деркача М.П., Шимка Р.Я., Купчинського О.А., Сусака О.М. Питання екологічного контролю за експлуатацію ПСГ розглянуто у роботах Зубарева О.П., Семенова О.Г.
Аналіз сучасних робіт свідчить, що при дослідженнях за герметичністю, на ПСГ розташованих у колишньому СРСР, спостерігається спільність підходів до роботи та комплексність у проведенні досліджень. Але узагальнення гідрогеологічних умов ПСГ, комплексний аналіз змін у контрольних горизонтах та типізація газосховищ з урахуванням промислово-гідрогеологічних особливостей експлуатації до цього часу в повному обсязі не робилося. Вирішенню цих питань стосовно ПСГ у ДДАБ і присвячено дану роботу.
У другому розділі виконано аналіз початкових гідрогеологічних умов газосховищ, які за гідрогеологічним районуванням розташовано у межах ДДАБ та зоні його зчленування з водонапірною системою Донецької складчастої споруди (рис. 1).
Олишівське та Червонопартизанське газосховища розміщуються у північно-західній частині північного борту ДДАБ у водоносних структурах, які не містили покладів газу. В якості пластів-резервуарів використовуються нижньобатський, верхньобайоський водоносні горизонти, які приурочено до перехідної зони між верхнім і нижнім гідрогеологічними поверхами. Солохівське ПСГ розташовано у центральній частині ДДАБ. Пласт-резервуар створено у байоському водоносному горизонті, що містив природний газовий поклад і належить до нижнього гідрогеологічного поверху.
Хімічний склад вод у пластах-резервуарах хлоридний натрієвий з мінералізацією від 4-8 г/дм3 на Олишівському і Червонопартизанському ПСГ до 60 г/дм3 на Солохівському ПСГ. Фонова газонасиченість пластових вод на Олишівській і Червонопартизанській структурах становила 20-70 см3/дм3. Водорозчинений газ було представлено азотом. На Солохівському ПСГ пластові води мають газонасиченість 1000-1270 см3/дм3 і метановий склад.
Контрольними горизонтами є сеноман-нижньокрейдовий і оксфордський, які перебувають у верхньому гідрогеологічному поверсі та у перехідній зоні між поверхами. Покрівлею штучним газовим покладам вказаних ПСГ слугують глинисті відклади келовейського і батського віків.
Краснопопівське і Вергунське ПСГ розміщуються у зоні зчленування ДДАБ з водонапірною системою Донецької складчастої споруди. Вони створені у виснажених газових покладах нижньосеребрянської підсвіти нижнього тріасу і горизонту М-7 середнього карбону нижнього гідрогеологічного поверху. Пласти-покрівлі представлено глинами верхньосеребрянської підсвіти та аргілітами середнього карбону. Пластові води хлоридні натрієві з мінералізаціями 36-39 та 110-120 г/дм3. Води цих горизонтів мають велику газонасиченість (до 900 см3/дм3), склад газів - метановий.
Кегичівське газосховище розташовано у центральній частині ДДАБ. Пласт-резервуар створено у виснаженому газовому покладі підбрянцівського горизонту нижньої пермі, у якому відсутні контурні води. Гідро- і газогеохімічні показники оксфордського, байоського і тріасового контрольних горизонтів зазнали техногенного впливу через аварії свердловин. Зросла газонасиченість до 300 см3/дм3, частка метану досягає 15 % об.
Пролетарське ПСГ розміщується у південно-західній прибортовій частині ДДАБ. Пласти-резервуари створено у виснажених газових покладах горизонтів М-7, Б-5 і Б-9, які належать до нижнього гідрогеологічного поверху. Склад пластових вод хлоридний натрієвий з мінералізацією 120-160 г/дм3. Газонасиченість досягає 1000 см3/дм3, склад газів вуглеводневий. Виявлені у розрізі водозбагачені горизонти використовуються у якості контрольних.
Отже, розглянуті ПСГ розташовані у нижньому гідрогеологічному поверсі та перехідній зоні між поверхами на глибинах від 400 до 2300 м. Пластові температури змінюються від 21 до 57 0С. Початкові пластові тиски відповідали регіональним гідростатичним, їх відношення до умовного гідростатичного дорівнювало 1,00-1,05. Винятком є Кегичівське ПСГ, де воно становило 1,5. Фільтраційно-ємнісні властивості пластів-резервуарів визначають первиннопорові характеристики колекторів, які не зазнали суттєвих катагенетичних перетворень. Середня відкрита пористість становить 20-30 %. Хімічний склад пластових вод пластів-резервуарів хлоридний натрієвий, мінералізація підвищується з глибиною від 4-6 до 120-160 г/дм3. Контрольні горизонти належать до верхнього і нижнього гідрогеологічних поверхів.
У третьому розділі розглянуто методику гідрогеологічних досліджень з контролю за герметичністю ПСГ. Проведення досліджень й інтерпретація даних має відмінності від подібних досліджень на газових родовищах, що пов'язано з короткочасністю і циклічністю у зміні параметрів роботи ПСГ.
Комплекс гідрогеологічних методів контролю виконується у п'єзометричних свердловинах, пробурених у законтурних ділянках пласта-резервуара та у контрольних свердловинах (рис. 2), які розкривають ряд горизонтів над пластом-резервуаром, і складається з гідродинамічних та гідро- і газогеохімічних досліджень. Дослідження проводиться у нейтральні періоди, які характеризують екстремуми усіх параметрів пласта-резервуара. Отже, характеризується техногенна водонапірна система пласта-резервуара та визначаються зміни у природній водонапірній системі контрольних горизонтів. Автор з 1999 р. безпосередньо брав участь у дослідженнях, які проводив “УкрНДІгаз” на ПСГ у ДДАБ.
Для інтерпретації гідродинамічних даних, за формулою Сіліна-Бєкчуріна, розраховувалися приведені тиски у водонапірній системі. Площина порівняння розташовувалася на абсолютній відмітці контуру газоносності. За результатами розрахунків приведених тисків та тисків на контурах газоносності визначалися різниці тисків (?Р) та спрямування їх "градієнтів". У цьому випадку мається на увазі -gradP, оскільки можливе витікання газу буде спрямоване з області високих в область низьких тисків. Будувалися графіки змін пластового тиску і об'єму газу у пласті-резервуарі та динаміки пластових тисків у п'єзометричних свердловинах за декілька циклів експлуатації. На графіки також наносився максимальний тиск, який досягався, та тиски на початок і закінчення розробки природного покладу.
Залучивши параметри роботи ПСГ та зміни тисків у п'єзометрах за цикл, розраховувалися темпи закачування-відбирання газу і репресій-депресій пластового тиску у штучному покладі та водонапірній системі. Сумісно з гідродинамічними даними аналізувалися гідро- і газогеохімічні показники пластових вод. Дані досліджень контрольних свердловин порівнювалися з фоновими показниками і результатами попередніх робіт. Наведений методичний прийом аналізу гідрогеологічної інформації дозволив виявити закономірності, що пов'язані з експлуатації газосховищ за останній цикл та довгоперіодні тенденції: відновлення виснаженого розробкою тиску, вплив екстремумів відбирання та закачування газу, регіональні зміни у контрольних горизонтах.
Реакція водонапірної системи також розглянута у порівнянні з режимами розробки штучних покладів. Новим прийомом було зіставлення в площині промислового годографа динаміки порового газонасиченого об'єму (?) та приведених тисків у п'єзометричних свердловинах (рис. 3). Для визначення впливу водонапірної системи на експлуатацію пластів-резервуарів на основі рівняння матеріального балансу роботи покладів були розраховані об'єми води, що вторгаються-відтиснюються у штучний поклад (рівняння 1). А також, коефіцієнти обводнення-відтиснення (рівняння 2) і ступені змін порового газонасиченого об'єму (рівняння 3):
(1), (2),(3),
де Ф - відношення стандартного тиску до стандартної температури (0,1013/293); Vн і Vк - об'єм газу у штучному покладі, приведений до стандартних умов (млн. м3) на начало і кінець періоду у роботі ПСГ; Тпл- пластова температура; приведені пластові тиски (МПа) на начало і кінець періоду у роботі ПСГ.
У четвертому розділі надано результати гідро- і газогеохімічних досліджень п'єзометричних і контрольних свердловин. Так дослідженнями хімічного складу вод пластів-резервуарів встановлено, що суттєвих змін у порівнянні з фоновими показниками та результатами попередніх досліджень не спостерігається. Отже, циклічна експлуатація штучних газових покладів не впливає на гідрогеохімічні показники вод пластів-резервуарів.
Найбільший вплив зазнали загальна газонасиченість пластових вод та компонентний склад водорозчинених газів. У газосховищах, створених у водоносних пластах, де не було газових покладів, азотний фон пластових вод відразу після закачування газу став переходити у метановий, азотно-метановий. Газонасиченість також зросла. Вказані процеси були висвітлені у роботах Лазарева М.І. і не розглядалися у цій роботі. На ПСГ створених у виснажених газових покладах при природному метановому або азотно-метановому складі водорозчинених газів вод пластів-резервуарів суттєвої зміни у залежності від періоду експлуатації зазнає величина газонасиченості.
У контурних водах ПСГ з активною водонапірною системою (перший тип) у періоди завершення відбору газу спостерігається зростання вмісту водорозчиненого азоту і зниження частки вуглеводнів та зменшення газонасиченості. І, навпаки, наприкінці періоду закачування газу газонасиченість зростає, а компонентний склад газів характеризується підвищенням частки вуглеводнів і зниженням концентрації азоту. Ці результати в повній мірі співвідносяться з відомими закономірностями формування ореолів дифузійного розсіювання вуглеводневих покладів.
Газосховища з неактивною водонапірною системою характеризуються асинхронними коливаннями газонасиченості пластових вод, що у повній мірі співвідноситься з гідродинамічною реакцією водонапірної системи пластів-резервуарів, у яких вони створені.
Вертикальна герметичність пластів-резервуарів оцінена за даними досліджень контрольних горизонтів. Коливання рівнів у контрольних горизонтах верхнього гідрогеологічного поверху пов'язано з їх залученням у водопостачання. Це відобразилося у зниженні рівнів (до 7 м за 2000-2004 рр.) в нижньокрейдовому горизонті на Олишівському, Солохівському ПСГ. А на Червонопартизанському ПСГ у порівнянні з 1979 р. рівень знизився на 14,75 м. Гідрогеохімічні показники у всіх горизонтах постійні. Суттєвих змін, які б вказували на перетікання флюїдів, не спостерігається. Хімічний склад пластових вод відповідає фоновим значенням або тим показникам, що утворилися на момент створення ПСГ. В окремих випадках на ділянках свердловин з недостатньою герметичністю виявлені відмінності від фонових показників у компонентному складі водорозчинених газів та газонасиченості пластових вод. Вуглеводневі аномалії мають локальне розташування у білястовбурній зоні і не поширені у площині горизонтів. Це стосується Червонопартизанського, Вергунського, Кегичівського, Пролетарського і Краснопопівського ПСГ. Динаміки у газогеохімічних показниках, яка б вказувала на посилення процесів перетікань газу не спостерігається. Зміни, що відбулися у контрольних горизонтах через аварійні фонтанування свердловин (Кегичівське і Вергунське ПСГ) у термін досліджень мали сталий характер і тому є залишковими. Вертикальна герметичність Пролетарського ПСГ може бути забезпечена за умови надійної ізоляції горизонту М-7 від горизонтів Б-5+Б-9, при якій не утвориться штучний масивно-пластовий поклад з надлишковим тиском, що перевищить початковий тиск у покрівлі горизонту М-7.
Краснопопівське ПСГ межує з Житлівським водозабором, на якому відмічається погіршення гідрохімічних показників питних вод. Для з'ясування можливого впливу роботи ПСГ на водозабір були проведені гідрогеологічні дослідження. Гідрохімічні дані показали, що зростання мінералізації забезпечується іонами НСО3-, SO42-, Са2+ та в дещо меншій мірі Na+, а не іонами Сl-. Отже, погіршення якості питних вод відбувається внаслідок інфільтрації забруднених атмосферних опадів і ґрунтових вод. Деяке збільшення мінералізації з підвищеним вмістом хлоридів натрію спостерігається у частині водозабору, яка межує з Північнодонецьким насувом. Це пов'язано з розвантажуванням вод глибоких горизонтів, про що згадував Лапкін Й.Ю. у 1938 р., в 60-х роках підтверджено дослідженнями Лур'є А.І. Впливу експлуатації Краснопопівського ПСГ на Житлівський крейдово-мергельний водозабір не зафіксовано.
Вплив експлуатації ПСГ на контрольні горизонти проявився у змінах компонентного складу водорозчинених газів у бік зростання вмісту вуглеводнів та збільшенні газонасиченості пластових вод на пристовбурних ділянках окремих негерметичних свердловин. Поширення вказаних змін у площині горизонтів не відбувається. За результатами проведених робіт на ПСГ у ДДАБ можна стверджувати, що вертикальних витікань газу через негерметичність пластів-покришок не відбувалося. Отже, загальні зміни параметрів контрольних горизонтів на ПСГ мають регіональний характер.
У п'ятому розділі визначено і проаналізовано умови передачі баричних напружень у пласті-резервуарі та характеристики техногенної водонапірної системи при закачуванні-відбиранні газу. Розраховані різниці (?Р) між приведеними тисками у п'єзометричних свердловинах та тисками на контурах газоносності. За цими даними визначено спрямування "градієнтів" тисків у нейтральні періоди (НП) та напрямки активної і неактивної реакції водонапірної системи.
На Олишівському ПСГ у НП після закачування газу "градієнти" тисків спрямовані у водонапірну систему. Значення ?Р коливається від 0,31 до 1,13 МПа. У НП після відбирання газу "градієнти" тисків спрямовані з водонапірної системи у поклад. Абсолютні значення ?Р становить 0,04-1,24 МПа. Серед п'єзометричних свердловин виділяються дві групи, які активно та синхронно і неактивно та асинхронно реагують на репресії-депресії пластового тиску у штучному покладі. Розташування свердловин активної групи співпадає з ділянками поліпшених фільтраційно-ємнісних властивостей (ФЄВ) пласта-резервуара. У п'єзометрах, де відбуваються активні зміни тисків, спостерігаються найменші абсолютні значення ?Р. Свердловини неактивної групи мають найбільші абсолютні значення ?Р.
На Червонопартизанському ПСГ після закачування спостерігаються додатні значення ?Р, що свідчить про спрямування "градієнтів" тисків зі штучного покладу у водонапірну систему. Величини ?Р становлять 0,06-0,47 МПа. Після відбирання ?Р набуває від'ємного значення, що вказує на спрямування "градієнтів" тисків з водонапірної системи у поклад. Абсолютні значення дорівнюють 0,20-0,78. Водонапірна система активно реагує на зміни тисків по всьому контуру газоносності.
На кінець закачування газу та у наступні НП на Солохівському ПСГ "градієнти" тисків спрямовані зі штучного покладу у водонапірну систему, ?Р у ці періоди становлять 0,07-0,74 МПа. При мінімальних тисках у покладі ?Р набуває від'ємних величин (від -0,07 до -0,65 МПа), що свідчить про спрямування "градієнтів" тисків з водонапірної системи у поклад. П'єзометри активно й синхронно реагують на закачування-відбирання газу. Але за динамікою змін тисків вони діляться на дві групи: активних та повільних змін тисків, що обумовлено тектонічною будовою структури і розподілом ФЄВ.
Водонапірна система на Вергунському ПСГ активно і синхронно реагує на зміни тисків у штучному покладі. Винятком є північна та західна частини структури, де відмічаються повільні й асинхронні коливання тисків у п'єзометрах. Після закачування газу "градієнти" тисків спрямовані у водонапірну систему з покладу, а після відбору газу навпаки. Абсолютні значення ?Р у різні періоди подібні (0,02-3,11 МПа).
На Пролетарському ПСГ водонапірна система слабо й асинхронно реагує на його експлуатацію. Причиною є різке погіршення ФЄВ у законтурній частині горизонту М-7. У НП після закачування газу спостерігаються додатні значення ?Р (0,39-1,24 МПа), а при мінімальних тисках у покладі значення ?Р набувають від'ємних величин (0,03-1,64 МПа). Але у водонапірній системі горизонту М-7 не відбулося відновлення баричного фону. Межі розповсюдження депресійної “вирви” після розробки покладу відомі, оскільки на сусідньому родовищі, яке нещодавно відкрито і розташовано за східною перекліналлю, пластові тиски у цьому ж горизонті були початкові. Отже, коливання тисків відбуваються у контурі депресійної “вирви”, а тиски у покладі і у п'єзометричних свердловинах не досягають початкових значень, що свідчить про постійне спрямування "градієнтів" тисків з водонапірної системи у поклад.
На Краснопопівському ПСГ реакція водонапірної системи на закачування-відбирання газу є різною. Серед п'єзометрів виділяються дві групи свердловин - активна і неактивна Амплітуди коливань тисків у першій групі становлять 2,16 МПа, а у другій групі вони дорівнюють 1,21 МПа. У НП після закачування від'ємні значення ?Р спостерігаються в активних свердловинах. У неактивних свердловинах спостерігаються як від'ємні, так і додатні значення ?Р. Це вказує на загальне спрямування "градієнтів" тисків з водонапірної системи у поклад. У НП після відбирання також спостерігається диференційована картина у розподілі різниць тисків. Значення ?Р у всіх свердловинах, окрім двох, набувають від'ємних величин. А у двох свердловинах активної групи, які розташовані найближче до контуру, ?Р стають додатними величинами. Даний факт обумовлений ускладненням при визначенні тисків на контурі покладу за прийнятою баричною моделлю. Можна припустити, що значення ?Р у цих напрямках буде від'ємним або близьким до нуля. Прийнявши це припущення, "градієнти" тисків у нейтральні періоди після відбирання будуть спрямовані з водонапірної системи у поклад.
Експлуатація літологічно екранованого штучного покладу газу на Кегичівському ПСГ відбувається при максимальних тисках (до 15,9 МПа), які майже у два рази нижчі від початкового. При відсутності водонапірної системи у пласті-резервуарі некоректно оцінювати "градієнти" тисків у підбрянцівському горизонті. Отже, при типізації газосховищ Кегичівське ПСГ потребує виділення в окремий тип.
За характером взаємодії водонапірної системи і штучного покладу у пласті-резервуарі та за розподілом спрямувань "градієнтів" тисків у НП газосховища можна поділити на три промислово-гідрогеологічні типи.
Перший тип характеризується різноспрямованістю "градієнтів" тисків. Після закачування газу "градієнти" тисків спрямовано з покладу у водонапірну систему, а у НП після відбирання газу "градієнти" тисків навпаки спрямовано з водонапірної системи у газовий поклад. До цього типу відносяться Олишівське, Червонопартизанське, Солохівське та Вергунське ПСГ.
Другий тип визначається односпрямованістю "градієнтів" тисків. "Градієнти" тисків у пластах-резервуарах цих газосховищ постійно спрямовано з водонапірної системи у поклади газу. Це Пролетарське та Краснопопівське ПСГ.
До третього типу відноситься Кегичівське газосховище у якому відсутня водонапірна-система у пласті-резервуарі.
На всіх газосховищах за гідродинамічними даними виділяються дві групи п'єзометричних свердловин. У свердловинах першої групи спостерігаються активні, синхронні та високоамплітудні коливання пластових тисків і найменші значення ?Р у нейтральні періоди. Друга група свердловин на зміни тисків у штучному газовому покладі реагує повільними, іноді асинхронними малоамплітудними коливаннями тисків. Абсолютні значення ?Р у цих свердловинах найбільші.
Отже, напрямки розташування свердловин першої групи є можливими напрямками латеральних витікань газу. У напрямках розташування свердловин другої групи витікання газу при теперішніх “квазістаціонарних” умовах експлуатації ПСГ малоімовірні.
Шостий розділ присвячено аналізу режимів експлуатації штучних газових покладів у різних промислово-гідрогеологічних типах ПСГ.
У першому типі при подібних геолого-гідрогеологічних умовах й усталеній циклічній роботі проявляються різні режими експлуатації та відрізняється вплив водонапірної системи. При проявленні газового режиму (Червонопартизанське і Вергунське ПСГ) водонапірна система на репресії-депресії тисків у штучному покладі реагує відповідним зростанням-зниженням пластових тисків. Ці зміни тисків мають лінійну залежність. Розрахункові значення порового газонасиченого об'єму не відповідали фізичним процесам відбирання-закачування газу. Тобто, значення ? на початок закачування були більші ніж на кінець даного періоду, а при відбиранні - навпаки. Викривлення відбулися через повільний перерозподіл тисків у штучних покладах у порівнянні з великими темпами закачування-відбирання газу. Показовими для оцінки впливу водонапірної системи на цих газосховищах є НП, коли об'єми газу у пласті стабільні. Як було визначено, ступені вторгнення-відтиснення пластових вод у штучних покладах можуть досягати 0,10, що вказує на відсутність суттєвого руху води у пласті-резервуарі й, як наслідок, стабільність порового газонасиченого об'єму у штучному покладі.
На Солохівському ПСГ відмічається водонапірний режим роботи, при якому коливання тисків у штучному покладі та у п'єзометричних свердловинах відбуваються у вузькому діапазоні (до 0,5 МПа). Ступінь змін газонасиченого об'єму штучного покладу за період роботи може перевищувати 0,5. Отже, у пласті-резервуарі спостерігається активний рух пластових вод. У нейтральні періоди, навпаки, суттєвого впливу водонапірної системи на штучний газовий поклад не спостерігається.
Олишівське газосховище характеризується газовим режимом на першому етапі закачування та водонапірним на другому етапі й так саме у періоди відбирання газу. Це пов'язано з необхідністю досягнення умов активізації водонапірної системи та початком руху пластових вод. Особливості визначення порового газонасиченого об'єму та впливу водонапірної системи на кожному з етапів роботи аналогічні з виявленими закономірностями, які стосуються газового і водонапірного режимів.
У газосховищах другого і третього типів відмічається газовий режим розробки. Водонапірна система пластів-резервуарів (окрім Кегичівського ПСГ) реагує на репресії-депресії пластових тисків у штучних покладах, але її вплив на розробку обмежений. Розрахункові значення ?, як й у випадку газосховищ першого типу не відповідають фізичній природі процесів закачування-відбирання газу. Причина цього у погіршених ФЄВ пластів-резервуарів та у великих темпах репресій-депресій пластових тисків. Показовими для визначення впливу водонапірної системи є НП після відбирання газу, коли тиски у штучних покладах найменші і створюються передумови для вторгнення пластових вод та зменшення значень ?.
У сьомому розділі визначено рекомендації щодо оптимального комплексу контролю за герметичністю та надано прогноз промислово-гідрогеологічних умов експлуатації ПСГ.
Контроль за герметичністю проводиться у вертикальному і латеральному напрямках. При контролі за вертикальною герметичністю виконуються три види досліджень: газогеохімічні, гідрогеологічні та геофізичні (ГДС). Газогеохімічні дослідження проводяться для оцінки загазованості приповерхневих відкладів у НП після закачування газу. Гідрогеологічні дослідження контрольних горизонтів також проводяться при максимальних тисках. Отже, першочергові виміри у контрольних свердловинах треба проводити на ділянках, де визначені нові ореоли загазованості, або відмічено зростання концентрацій вуглеводнів у відомих. Так само треба робити коли за даними гідрогеологічних досліджень виявлені сліди надходження флюїдів з глибоких горизонтів, це дозволяє оптимізувати контроль (рис. 4).
Враховуючи промислово-гідрогеологічний тип ПСГ та наявність двох груп п'єзометричних свердловин, для першочергових гідрогеологічних досліджень за латеральною герметичністю можна рекомендувати п'єзометри активної групи (рис. 5). Після проведення гідрогеологічних досліджень визначається характер змін у водонапірній системі. Напрямки, де виявленні відхилення гідродинамічних показників від раніше встановлених, будуть першочерговими при проведенні ГДС.
Комплексний підхід до вирішення питання герметичності ПСГ дозволяє: оптимізувати обсяг досліджень кожним методом, терміни їх проведення і розміщення по площі, поставити методи у певну залежність один від одного і тим самим підвищити інформативность фактичних матеріалів та скоротити витрати на проведення досліджень.
Прогноз подальших гідрогеологічних умов експлуатації ПСГ можна зробити враховуючи їх тип. У першому типі газосховищ проявляються газовий, водонапірний та змішаний режими експлуатації. За умов газового режиму (Червонопартизанське і Вергунське ПСГ), коли розширень газонасиченого об'єму не відбувається, масштабні витікання газу малоімовірні. Отже, гідрогеологічні умови експлуатації вказаних ПСГ характеризуватимуться локальними поширеннями контуру газоносності у напрямках розташування активної групи п'єзометрів. При позапроектних темпах репресій-депресій тисків можуть утворюватися зони із защемленим газом та передчасно обводнюватися приконтурні експлуатаційні свердловини. При водонапірному режимі (Солохівське ПСГ) відбуваються значні зміни порового газонасиченого об'єму, що свідчить про вагоме поширення контуру газоносності. Особливо інтенсивно просування йде у напрямках активної групи свердловин. При порушенні усталеного режиму експлуатації можливі масштабні витікання газу або передчасне обводнення усього фонду свердловин. Змішаний режим експлуатації відмічається на Олишівському ПСГ. Для даного газосховища характерні вказані вище особливості на кожній зі стадій проявлення режиму експлуатації.
У роботі ПСГ другого і третього типів відмічається газовий режим експлуатації. Гідрогеологічні умови експлуатації ПСГ другого типу будуть характеризуватися відсутністю змін у контурі газоносності, локальним просуванням-відтисненням пластових вод у напрямках активної групи п'єзометрів та передчасним обводненням приконтурних експлуатаційних свердловин. На Кегичівському ПСГ можливий вплив на експлуатацію буде спостерігатися тільки при надходженні пластових вод з верхніх горизонтів через негерметичні свердловини.
Рис. 5 Схема напрямків досліджень за латеральною герметичністю
Питання щодо розширення існуючих та створення нових ПСГ в першу чергу слід розглядати в економічній площині. Оскільки це потребує значних капіталовкладень і пов'язано з функціонуванням усієї газотранспортної системи. Але існують і геолого-гідрогеологічні передумови для розширення діючої системи ПСГ. В першу чергу, це стосується Пролетарського ПСГ, де підготовлено до експлуатації пласти-резервуари горизонтів Б-5 і Б-9 та Кегичівського ПСГ, де розвідано східний блок. Ці газосховища належать до другого і третього промислово-гідрогеологічних типів і розробляються при газовому режимі при якому відсутні умови для масштабних латеральних витікань газу. Отже, є позитивні гідрогеологічні передумови для розширення вказаних газосховищ. На Солохівському та Олишівському газосховищах відмічається водонапірний режим розробки або його елементи, що може призвести до витікань газу при змінах у технологічних режимах. Геолого-структурні умови пасток даних ПСГ не вказують на можливості їх розширення. Олишівське ПСГ створене у майже горизонтальному пласті, а блокова структура на Солохівському ПСГ потребує значного обсягу буріння при розширенні.
Червонопартизанське, Вергунське і Краснопопівське ПСГ експлуатуються у газовому режимі, але у їхніх пластах-резервуарах відсутні геолого-гідрогеологічні передумови для їх розширення. Червонопартизанське і Вергунське газосховища експлуатуються з тисками, що перевищують умовний гідростатичний у 1,3-1,4 рази і структурні можливості пасток вичерпані. Краснопопівське ПСГ розташовано біля Житлівського водозабору, що не дозволить у майбутньому збільшити об'єми зберігання газу.
Висновки
У дисертації наведено промислово-гідрогеологічні умови підземного зберігання газу у ДДАБ та показано їх вплив на герметичність. Визначено характер змін у природних водонапірних системах контрольних горизонтах над об'єктами зберігання газу. Охарактеризовано техногенні водонапірні системи пластів-резервуарів та визначено головні зміни у їх параметрах. Одержано наступні основні висновки.
1. Для контролю за герметичністю газосховищ виконано узагальнення початкових фонових гідрогеологічних показників контрольних горизонтів і пластів-резервуарів. На основі яких визначено зміни у гідродинамічних та гідро- і газогеохімічних показниках пластових вод та їх зв'язок з експлуатацією ПСГ.
2. Ґрунтуючись на результатах досліджень контрольних горизонтів встановлено, що пласти-покришки над штучними покладами герметичні. Неінтенсивні витікання газу можливі і відбуваються через окремі негерметичні свердловини, що не призводить до забруднення водоносних горизонтів над пластами-резервуарами. Безповоротні пластові втрати газу через фільтрацію по цементному каменю свердловин та дифузія газу у пласт-покрівлю не вплинули на гідро- і газогеохімічний стан контрольних горизонтів.
3. Використовуючи спрямування "градієнтів" тисків у пласті-резервуарі, як чинник поділу ПСГ на типи, виділено три промислово-гідрогеологічних типа. Встановлено, що Олишівське, Червонопартизанське, Солохівське та Вергунське ПСГ відносяться до першого типу, оскільки після закачування газу "градієнти" тисків спрямовані з покладу у водонапірну систему, а після відбирання газу "градієнти" тисків, навпаки, спрямовані з водонапірної системи у поклад. У другому типі, а це Пролетарське та Краснопопівське ПСГ "градієнти" тисків постійно спрямовані у штучний поклад з водонапірної системи. До третього типу відноситься Кегичівське ПСГ де відсутня водонапірна система у пласті-резервуарі.
4. Проаналізовано різниці між тисками на контурах газоносності та у п'єзометричних свердловинах, і запропоновано використовувати їх як критерій для визначення напрямків просування контурів газоносності у циклі експлуатації газосховища.
5. На основі динаміки тисків у п'єзометричних свердловинах та часу їх реакції на репресії-депресії тисків у штучному покладі виділяються дві групи свердловин: активна і неактивна. Напрямки розташування п'єзометрів активної групи є напрямками можливих латеральних витікань газу. Для кожного з ПСГ визначено активні і неактивні групи свердловин.
6. За результатами графічних побудов та розрахунків темпів закачування-відбирання газу визначено режими розробки газосховищ. Встановлено, що показовими для оцінки впливу водонапірної системи на роботу ПСГ є нейтральні періоди. Кількісно оцінено об'єми вторгнення-відтиснення пластових вод у штучні газові поклади. Для аналізу експлуатації газосховища запропоновано розглядати динаміку тисків у водонапірній системі та зміни порового газонасиченого об'єму у площині промислового годографа.
7. На основі комплексного аналізу і співставлення різних методів контролю за роботою ПСГ обґрунтовано стадійність та надано схему оптимізації об'ємів досліджень кожним методом.
8. Геолого-гідрогеологічні передумови для розширення існуючих ПСГ у ДДАБ є на Пролетарському і Кегичівському газосховищах. Газовий режим роботи, неактивна водонапірна система та гідрогеологічна закритість структур є чинниками надійності проти витоків газу при їх розширенні.
РОБОТИ, ОПУБЛІКОВАНІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Заріцький О.П., Зіненко І.І., Самойлов В.В. Гідрогеологічні передумови витоків газу з підземних газосховищ ДДЗ // Нафта і газ України: матеріали 6-ої міжн. наук.-практ. конф. "Нафта і газ України - 2000". Ів.-Франківськ: Факел, 2000. Том 3. С. 412. (Особистий внесок - 40%, охарактеризовані основні види витікань газу).
2. Самойлов В.В. Фильтрационно-емкостные свойства пластов-резервуаров по данным гидрогеологических исследований // Питання розвитку газової пром-сті України: зб. наук. пр. УкрНДІгаз. Вип. XXVIII. Том 2. 2000. С. 143-146.
3. Самойлов В.В., Смыслов И.Г. Взаимодействие экосистеми аварийного кратера с подземными водами на Кегичевском ПХГ // Вісник Харківського університету. Х., 2001. №521 - С. 243-245. (Особистий внесок - 60%, виконаний аналіз досліджень за герметичністю та надано пропозиції щодо подальших робіт).
4. Зіненко І.І., Заріцький О.П., Самойлов В.В. Комплексні дослідження як складова частина моніторингу експлуатації ПСГ Східної України // Нафта і газ України: матеріали 7-ої міжн. наук.-практ. конф. "Нафта і газ України - 2002".- К.: Нора-принт, 2003. Том 1. С. 234-235. (Особистий внесок - 40%, проаналізовано динаміку контакту газ-вода на Пролетарському ПСГ).
5. Самойлов В.В. Гідродинамічні фактори витоків газу з газосховищ // Сучасні проблеми геологічної науки: зб. наук. пр. ІГН НАН України. К., 2003. С. 121-124.
6. Самойлов В.В. Техногенна взаємодія пластів-резервуарів Пролетарського газосховища // Питання розвитку газової пром-сті України: зб. наук. пр. УкрНДІгаз: Геологія… Х., 2003. Вип. XXXI. C. 175-180.
7. Вечерік Р.Л., Заріцький О.П., Зіненко І.І., Бєлих Є.Д., Самойлов В.В. Шляхи підвищення екологічної безпеки ПСГ // Наук. вісник ІФНТУНГ, конф. “40 РОКІВ ПЗГ В УКРАЇНІ”, м. Яремча, 2-4.06.2004р. 2 (8)`2004. С. 137-141. (Особистий внесок - 40%, визначені шляхи оптимізації об'ємів досліджень за герметичністю газосховищ).
8. Самойлов В.В., Смислов І.Г. Дослідження надійності експлуатації підземних газосховищ комплексом гідрогеологічних і газогеохімічних спостережень // Матеріали 8-міжн. конф. “Нафта і газ України-2004” (Судак) у 2-х томах. Л.: “Центр Європи”, 2004. Т. 1. С. 239-240. (Особистий внесок - 70%, надано пропозиції для оптимального проведення гідрогеологічних і газогеохімічних спостережень ).
9. Самойлов В.В. Чинники латеральних витікань газу на Краснопопівському газосховищі // Питання розв. газ. пром-сті України: зб. наук. пр. УкрНДІгаз: Транспорт. Х., 2005. Вип. ХХХІІІ. С. 127-129.
10. Самойлов В.В. Завдання контролю за герметичністю у зв'язку зі специфікою ПСГ // Проблеми нафтогазової пром-сті: зб. наук. праць. К., 2005. Вип.2. С. 305-310.
11. Самойлов В.В., Смислов І.Г., Троянова Ґ.І. Особливості методики гідрогеологічного контролю за експлуатацією штучних газових покладів на прикладі Кегичівського підземного сховища газу // Матеріали міжн. наук.-практ. конф. «Регіон-2008: стратегія оптимального розвитку» (16-17 жовт. 2008 р. м. Харків). РВВ ХНУ, Х., 2008. С. 345 - 349.
12. Самойлов В.В. Нові гідродинамічні дані латеральної герметичності горизонту М-7 Пролетарського газосховища // Питання розв. газ. пром-сті України: зб. наук. пр. УкрНДІгаз: Геологія. Х., 2008. Вип. ХХХVІ. С. 204-210.
...Подобные документы
Географо-економічні умови району: клімат, рельєф, гідрографія. Точки для закладання розвідувально-експлутаційних свердловин. Гідрогеологічні дослідження, сейсморозвідка. Попередня оцінка експлуатаційних запасів підземних вод в потрібній кількості.
курсовая работа [68,7 K], добавлен 01.04.2011Родовища гідрату природного газу. Газові гідрати у екосистемі Землі. Принципи залягання і склад. Визначення термодинамічних умов утворення газогідратів по спрощеним методикам. Визначення температури гідратоутворення за допомогою формули Понамарьова.
контрольная работа [1,4 M], добавлен 08.04.2012Характеристика населеного пункту. Поверховість забудови окремих кварталів. Склад природного газу: метан, етан, пропан, бутан, пентан, азот, вуглекислий газ. Тиск природного газу на виході. Годинні витрати природного газу промисловими підприємствами.
курсовая работа [184,9 K], добавлен 16.10.2012Визначення запасів нафти в родовищі, пористість та проникність порід. Розрахунок відносної густини газу та нафти за нормальних і стандартних умов. Визначення умов та мінімального вибійного тиску фонтанування, тиску біля башмака фонтанного ліфта.
контрольная работа [107,6 K], добавлен 27.06.2014Загальна характеристика етапів розвитку методів гідрогеологічних досліджень. Дослідні відкачки із свердловин, причини перезволоження земель. Методи пошуків та розвідки родовищ твердих корисних копалин. Аналіз пошукового етапу геологорозвідувальних робіт.
контрольная работа [40,2 K], добавлен 12.11.2010Охорона навколишнього середовища в період експлуатації свердловин. Заходи по захисту і контроль за станом питних водоносних горизонтів. Розрахунок виносного зосередженого заземлення в одношаровому ґрунті методом коефіцієнтів використання електродів.
реферат [702,4 K], добавлен 27.08.2012Історія розвідки й розробки родовища. Геолого-промислова характеристика покладу. Стратиграфія, тектоніка, нафтогазоводоносність. Колекторські та фізико-хімічні властивості покладу. Запаси нафти та газу. Аналіз технології і техніки експлуатації свердловин.
курсовая работа [718,7 K], добавлен 22.08.2012Фізико-географічні умови району: клімат, орогідрографія та економіка. Особливості геологічної будови території, що вивчається: стратиграфія та літологія, тектоніка, геоморфологія, історія розвитку та корисні копалини. Гідрогеологічні умови району.
дипломная работа [603,0 K], добавлен 12.10.2015Способи експлуатації газових і нафтових родовищ на прикладі родовища Південно-Гвіздецького. Технологічні режими експлуатації покладу. Гідрокислотний розрив пласта. Пінокислотні обробки свердловини. Техніка безпеки та охорона навколишнього середовища.
курсовая работа [61,2 K], добавлен 11.09.2012Геологічна будова та історія вивченості району робіт. Якісні і технологічні характеристики та петрографічний опис гірських порід, гірничотехнічні умови експлуатації. Попутні корисні копалини і цінні компоненти і результати фізико-механічних досліджень.
дипломная работа [2,2 M], добавлен 07.09.2010Промислові технологічні схеми підготовки нафти. Блочне автоматизоване обладнання технологічних схем підготовки нафти. Особливості підготовки нафти з аномальними властивостями та руйнування особливо стійких емульсій. Промислова підготовка нафтового газу.
контрольная работа [257,3 K], добавлен 28.07.2013Загальні відомості про родовище: стратиграфія; тектоніка. Відомості про нафтогазоносність і водоносність розрізу. Аналіз добувних здібностей свердловин. Визначення максимально допустимого тиску у свердловині. Визначення відносної густини газу у повітрі.
курсовая работа [554,4 K], добавлен 13.03.2011Дослідження еколого-геохімічних особливостей підземних вод Зовнішньої зони Передкарпатського прогину та їх оцінка як промислової сировини для вилучення корисних компонентів. Умови формування артезіанського басейну. Сфери використання мікроелементів.
курсовая работа [59,8 K], добавлен 26.08.2014Тектонічні особливості та літолого-стратиграфічні розрізи Південно-західної окраїни Східноєвропейської платформи, Передкарпатського крайового прогину і Карпатської складчастої області. Закономірності поширення типів мінеральних вод Львівської області.
дипломная работа [123,9 K], добавлен 15.09.2013Літолого-фізична характеристика продуктивних горизонтів. Підрахункові об`єкти, їхні параметри та запаси вуглеводнів. Результати промислових досліджень свердловин. Аналіз розробки родовища. Рекомендації з попередження ускладнень в процесі експлуатації.
дипломная работа [4,2 M], добавлен 24.01.2013Різновиди води в гірських породах, оцінка її стану та основні властивості. Класифікації підземних вод за критерієм умов їх формування та розповсюдження. Методика та головні етапи розрахунку притоку підземних вод до досконалого артезіанського колодязя.
контрольная работа [15,4 K], добавлен 13.11.2010Коротка історія геолого-геофізичного вивчення та освоєння родовища. Літолого-стратиграфічна характеристика розрізу, його тектоніка та промислова нафтогазоносність. Фізико-хімічні властивості пластових флюїдів. Геолого-технічні умови експлуатації пластів.
курсовая работа [41,4 K], добавлен 06.11.2012Загальна характеристика ТОВ "ОЗМВ", особливості розширення асортименту гідромінеральної продукції на базі якісної прісної води. Проблемі вибору водоносного горизонту для водозабезпечення. Загальна характеристика технології спорудження свердловини.
курсовая работа [301,8 K], добавлен 05.09.2015Геолого-промислова характеристика Шебелинського родовища. Визначення режиму роботи нафтових покладів; технологічні схеми їх експлуатації. Розгляд методів інтенсифікації припливів пластового флюїду - кислотної обробки та гідророзриву гірської породи.
курсовая работа [4,3 M], добавлен 11.05.2011Коротка геолого-промислова характеристика Пролетарського родовища. Визначення режимів роботи нафтових і газових свердловий, розгляд технологічних схем їх експлуатації. Вивчення методів інтенсифікації припливів пластового флюїду у привибійній зоні.
курсовая работа [3,1 M], добавлен 11.05.2011
