Формування керованого площинного розриву в гірському масиві

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Сучасні наука і практика, вишукуючи нові можливості вдосконалення технологій ведення гірничих робіт, приділяють значну увагу розвиткові наукових основ і способів ощадливого або контурного підривання. В гірничій практиці техніка формування монощілини найбільш широко застосовується для відділення монолітів від скельного масиву при видобуванні блочного каменю, для оконтурювання масиву як допоміжного методу реалізації гірничо-технологічних завдань подрібнення гірського масиву з застосуванням технологій короткосповільненого підривання та при проходженні гірничих виробок. В геотехніці, що обслуговує потреби гірничої та будівельної справи, площинні розриви в гірському масиві потрібні для утворення протяжних сейсмозахисних завіс в скельному масиві, з метою створення водовідвідних вертикальних зон посиленої тріщинуватості в межах кар'єрного поля, для регулювання гірського тиску навколо підземної виробки та компенсації системи напружень в зоні їх концентрації.

Відомо, що контурне підривання різного технологічного призначення базується на застосуванні зарядів відносно малого діаметра, отже, застосовувані вибухові речовини (ВР) мають бути достатньо чутливими до ініціюючого імпульсу і відповідно мати невеликий критичний діаметр. Ця умова примушує використовувати при приготуванні вибухових сумішей (ВС) більш вартісних і небезпечних нітроефірів, наприклад, у відомому К-заряді. Подальшим розвитком вибухової справи у цьому напрямку є пошук або нових сенсибілізаторів детонації, або розробка пристроїв для реалізації першої, детонаційної стадії вибуху заряду низькошвидкісної ВС з відносно великим критичним діаметром поза межами зарядної порожнини.

Мета і завдання досліджень. Метою роботи є наукове обґрунтування механізму та розробка засобів нових технологічних та конструктивних елементів формування площинного розриву в масиві скельних порід.

Для досягнення мети в роботі поставлено і вирішено такі завдання:

- вдосконалити принципи і способи формування діаграм спрямованості фронту детонації в подовженому заряді, орієнтованого на утворення монощілини для реалізації методу ощадливого контурного підривання;

- розвинути теоретичні уявлення та вдосконалити способи створення площинного розриву в міжзарядному просторі при підриванні систем суміжних зарядів в наближеному до резонансного режимі;

- розробити і науково обґрунтувати нові технологічні елементи, газогенеруючі пристрої та заряди керованої дії на основі нових рецептур сумішевих вибухових речовин з помірними детонаційними характеристиками.

1. Аналіз результатів відомих теоретичних і експериментальних досліджень з методів спрямованого руйнування скельних порід, керування параметрами вибухового імпульсу, які можливі як на стадії детонації ВР, так і на стадії усереднення тиску в зарядній порожнині

Розглянуто розвиток та ефективність методів формування монощілини шляхом зміни конструкцій зарядів і застосування різних видів забивки, технічних рішень відносно керування напрямком розвитку монощілини та створення вибухових речовин з пониженими детонаційними характеристикми для ефективного відділення блочного каменю, які б забезпечували регулювання параметрів вибухового імпульсу.

Аналіз відомих джерел, що висвітлюють досягнення теорії і практики спрямованого руйнування гірських порід, свідчить про особливу увагу дослідників до способів керування параметрами вибухового імпульсу. Грунтовні дослідження з розвитку та вдосконалення методів керування енергією вибуху з області теорії, з практики створення промислових вибухових речовин місцевого приготування, розробки конструктивних рішень відносно зарядів та їх систем належать таким відомим вченим: В.В. Бойку, С.Д. Вікторову, О.О. Вовку, В.В. Воробйову, В.Д. Воробйову, Е.І. Єфремову, В.М. Коміру, В.Г. Кравцю, Р.С. Крисіну, М.В. Крівцову, Б.М. Кутузову, П.З. Луговому, І.А. Лучку, В.Д. Петренку, В.С. Прокопенко, Н.С. Ремез, К.Н. Ткачуку, О.М. Ханукаєву, В.А. Шапуріну та ін. Результати цих досліджень суттєво вплинули на розвиток прикладних питань вибухової справи, особливо стосовно видобувних галузей. Разом з тим в наш час дослідження продовжуються на новому науковому та технологічному рівні. Спостерігається зростання уваги до розробки найбільш структурно організованих родовищ, які переважно забезпечують будівельну промисловість декоративним каменем, що залягає практично монолітними масивами. Оскільки в техніці видобування монолітів їх відділення від масиву є важливим технологічним елементом, досі продовжується розвиток вибухових методів та їх конкуренція з невибуховими методами. Потреба в ощадливих методах ведення підривних робіт поширюється також на більш широку сферу ощадливого підривання - контурне підривання та екранування. В зв'язку з цим виникають нові задачі для вибухових технологій та їх поєднання з невибуховими з метою розробки нових енергозберігаючих методів і засобів руйнування.

На підставі проведеного аналізу сучасних досягнень науки і практики по даному напрямку сформульовані вищевказані мета і задачі дослідження.

2. Теоретичні засади підвищення ефективності способів концентрації енергії вибуху системи взаємодіючих подовжених зарядів

Оскільки кінцевий ефект вибуху поодинокого заряду в значній мірі визначається початковими умовами та ходом формування детонаційного фронту поблизу ініціатора, аналітично розглянуто напрямки формування діаграм спрямованості детонаційного та ударного фронтів при вибуху поодинокого заряду.

На основі запропонованого методу оцінки імпульсу тиску ударної хвилі вибуху (УХВ) на межу «ВР - порода» виконано розрахунок в зарядах ВР циліндричної та дископодібної форм. Розглянуті схеми ініціювання ВР: лінійним ініціатором, співвісним з подовженим зарядом, із зміщеними паралельними осями та ініціатором, що встановлюється за гвинтовою траєкторією.

Аналітично визначено, що не співвісне з зарядом розташування осі ініціатора в циліндричному об'ємі ВР виявляється відносно простим способом створення асиметричної діаграми спрямованості - з одним максимумом імпульсу тиску УХВ на стінки свердловини. Локалізація енергії вибуху відбувається в заданому напрямку: максимум - у напрямку найбільшого віддалення осі ініціатора від межі «ВР - порода», мінімум - у протилежному на 180° напрямку, при цьому інтенсивність перерозподілу енергії детонаційної хвлі зростає з віддаленням осі ініціатора від осі заряду. Такий спосіб дозволяє задати напрямок переважного розвитку процесу навантаження масиву «ВР - порода».

Розрахунки для миттєвого ініціювання ВР вздовж лінійного ініціатора (ДШ) при різних співвідношеннях швидкостей детонації заряду та ініціатора дозволили встановити можливість формування асиметричних діаграм направленості вибухової дії. Більш складною є задача формування діаграми спрямованості з двома максимумами. Ця задача може бути легко реалізована у випадку, коли лінійний бойовик підривається в площині, нормальній до осі подовженого заряду, тобто, коли заряд ВР має форму диска - циліндра з висотою (товщиною), набагато меншою від радіуса rS, і підривається лінійним ініціатором - детонуючим шнуром /ДШ/, розташованим у товщі диска по його діаметру. Діаграма спрямованості фронту УХВ в цьому випадку представлена двома пелюстками, кут розкриття яких залежить від співвідношення швидкостей детонації ДШ та заряду. Подібне явище може бути використане при ініціюванні реальних подовжених зарядів лінійним ініціатором в оконтурюючому ряді масового вибуху, коли раціонально локалізувати дію вибухового імпульсу в площині контурного ряду.

Подальше вдосконалення техніки ощадливого підривання можливе шляхом створення умов взаємодії суміжних подовжених зарядів в режимі, наближеному до резонансного. Розглянуто теоретичні засади формування поля напружень вибухового щілиноутворення при взаємодії паралельних шпурових зарядів. Найбільш типовою ситуацією при відбиванні блокового каменю є варіант розташування шпурових зарядів з визначеним кроком в заданій площині. У такому випадку в площині, що проходить через середини довжин шпурових зарядів, реалізуються умови плоскої деформації.

Розв'язано бігармонічне рівняння теорії пружності для випадку плоскої деформації з граничною умовою задачі у вигляді радіальних напружень, що діють на стінки шпурів з визначеною частотою:

 (1)

де , n - показник політропи.

Поле напружень симетричне щодо осі Х1. Тому, оскільки в шпурах для відбивання каменю радіус шпуру R << L - довжини шпура, то масив знаходиться в умовах плоскої деформації, тобто переміщення його точок паралельні площині Х1, Х2 і не залежить від Х3.

Рішення відповідних хвильових рівнянь проводиться за допомогою методу, що дозволяє при точному задоволенні граничних умов звести задачу до нескінченної системи алгебраїчних рівнянь. Внаслідок симетрії задачі щодо осі Ox1 рішення трохи спрощується, тому що коефіцієнти перед невідомими з непарними індексами дорівнюють нулеві. Для одержання конкретних числових рішень використаний наближений метод редукції.

Після низки перетворень напруження і у точках міжцентрової лінії визначаються з формул:

;

. (2)

де Ф - скалярний потенціал подовжніх хвиль, Ш - векторний потенціал зсувних хвиль, - хвильове число, - швидкість поздовжніх хвиль; - постійні Ляме, - щільність масиву, R - радіус шпура, а - відстань між зарядами.

Вибух шпурових зарядів генерує короткохвильові навантаження. Тому характер розподілу напружень істотно відрізняється від статичного. Переважними по величині стають напруження , причому максимуми досягаються в точці О між центрами зарядів.

В задачі про взаємодію паралельних шпурових зарядів є два незалежних параметра: - хвильове число і - відстань між осями зарядів. Для = 0,3 залежність між хвильовими числами знаходиться за формулою = 1,69. Напруження і визначаються за формулами (2) для наступних параметрів: 0,1 ? R ? 3,2; ДR = 0,1 та 2,5 R ? ? 6,0R з кроком Д= 0,5R. Для досягнення необхідної точності при R ? 1,1, в нескінченному ряді утримували дванадцять рівнів, а для R > 1,1 - 17 рівнів. Для R = 1,1; 0,2; 0,3 напруження обчислювали на контурі отворів через 18°. По перемичці напруження визначали в шести рівновіддалених точках перемички ОЕ. Представлені результати віднесені до величини амплітуди вибухового навантаження Р. Точність отриманих результатів перевіряли за виконанням граничних умов. Похибка для всіх отриманих значень напружень менше 5%, причому у більшості випадків вона складає долі відсотка.

Теоретичними дослідженнями виявлене явище, характерне для задач з декількома відбиваючими поверхнями, що можна назвати «місцевим квазірезонансом», який виникає в результаті накладення відбитих хвиль декількома вибуховими джерелами. Кінцеві значення напружень отримуються внаслідок випромінювання енергії вибухових хвиль в нескінченність. Як слідує з результатів проведеного математичного моделювання, при взаємодії цілого числа хвиль від шпурових зарядів також спостерігаються явища типу аномалій Вуда.

Різке збільшення напружень у точці О, що носить квазірезонансний характер, створює сприятливі умови для зародження монощілини і дозволяє збільшити відстань між шпуровими зарядами, відповідно зменшуючи витрати ВР і обсяг бурових робіт.

Виконані теоретичні побудови перевірено експериментально. В лабораторних умовах в якості джерела, що моделює дію вибуху, використовувалися циліндричні п'єзокерамічні кільця. Досліджувалась взаємодія ударних хвиль в середній точці між джерелами, коли до електродів обох кілець напруга прикладалась одночасно. Частота коливального процесу також дорівнює 125 кГц, але затухання коливань у середній точці значно менше, ніж у точці на обводі кільця. Це говорить про те, що за рахунок суперпозиції хвиль від дії обох кілець створюються умови, більш сприятливі для руйнування пластини, ніж у точках на обводі кільця. Аналіз отриманих даних показав, що суперпозиція хвильових фронтів посилює механічний ефект у середній точці приблизно на 20 % порівняно з показаннями акселерометрів у точках на обводі кілець.

Для підтвердження наведених спостережень виконано серію експериментів на модельних зразках із застосуванням тензометричної апаратури. Метою експериментів було встановлення закономірностей розподілу поля напружень в моделі при взаємодії двох подовжених паралельних зарядів. Тензодатчик закріплювався щільно на бічній поверхні моделі напроти середньої точки між двома зарядами таким чином, щоб незалежно від величини проміжку між ними відстань від зарядів до датчика завжди залишалась постійною.

Результати експериментів демонструють залежність між виміряним тиском та змінною відстанню між зарядами, на якій спостережене різке підсилення дії суміжних зарядів в діапазоні приведеної відстані між зарядами а/d= 19…21 (а - абсолютна відстань між зарядами, d - діаметр заряду).

Це свідчить про те, що при певній конструкції системи паралельних циліндричних шпурових зарядів і способі їх підривання можна досягти максимально ефективної суперпозиції хвиль, при цьому у випадку плоскої деформації створюються умови для утворення монотріщини, спрямованої через центри шпурових зарядів, при значному їх розміщенні.

Отже, метод формування монощілини, оснований на досягненні максимального рівня напружень при взаємодії суміжних подовжених зарядів в системі, найбільш придатний для технології відділення монолітів. Щодо робіт, основаних на техніці контурного підривання, коли масштаби вибухових робіт зростають, а обробці піддаються тектонічно порушені масиви гірських порід зі змінною за параметрами та напрямком системою тріщинуватості, процеси взаємодії зарядів на хвильовому рівні стають неконтрольованими, відповідно проектування параметрів вибухових робіт на основі принципу квазірезонансної суперпозиції хвиль стає практично неможливим. В цьому разі взаємодія шпурових чи свердловинних зарядів в площинній системі розглядається на рівні тріщиноутворення або масопереміщення. За швидкістю протікання ці процеси поступаються хвильовим явищам, отже, більш доступні для реалізації методів підривання в керованому режимі.

3. Роль важливого конструктивного елементу подовженого заряду в керуванні механічним ефектом вибуху - забивки із криволінійною поверхнею нижнього торця, яка являє собою капсулу в формі еліптичного параболоїду

(3)

де h - висота забивки, м; x, y, a, b - відповідно поточні координати і півосі еліпса.

Враховуючи циліндричну симетрію заряду і забивки (a=b=rз), поверхня капсули описується рівнянням:

(4)

де r - поточна координата.

Потік ПД «проходить» перпендикулярно до поверхні заряду в напрямку капсули. Під дією газоподібних ПД забивка переміщується і руйнується. На підставі законів збереження енергії і маси одержимо:

(5)

де М - маса забивки, кг; V - швидкість переміщення забивки, м/с; ЕВПД і ЕКПД - внутрішня і кінетична енергія ПД, Дж; Еруйн.. - енергія руйнування капсули; і - щільність ВР і ПД, кг/м3; т - маса ВР, кг; Q - питома теплота вибуху, Дж/кг.

Продукти детонації внаслідок кривизни поверхні капсули, спрямовуються по дотичній у цій точці до т. А. Це призводить до концентрації ПД у кільцевому об'ємі біля контакту капсули з стінкою свердловини, де тиск ПД на капсулу буде значно більшим, ніж в т. О.

Якщо загальну енергію руйнування капсули виразити формулою:

(6)

Після низки математичних перетворень швидкість руйнування буде мати вигляд:

(7)

Розглянемо на прикладі свердловину радіусом = 125мм. Вибухова речовина - грамоніт 79/21, = 1,69 г/см3, швидкість детонації D = 4000 м/с, U = 1550 м/с, над ВР розміщена капсула з криволінійною поверхнею із стійкого до удару полістиролу УПМ-703 товщиною = 0,003м, = 500...600 кгс/см2, Е = 1104 кгс/см2. Радіус свердловини (заряду) поділимо на 10 рівних частин () і розглянемо руйнування капсули в середній частині (m = 5, k = 1,4). Після розрахунків за формулою (7) отримуємо, що швидкість руйнування капсули без врахування засипки дорівнює 6,55536102 м/с, а час її руйнування t складає 4,57610-5 с.

Експериментальні дослідження впливу форми торця забивки на ефективність використання енергії вибуху базувалась на вимірюванні об'єму отриманої порожнини при вибуху порохового заряду в пластичній моделі.

Для забезпечення проектної відмітки підошви уступу застосовується перебур. Оскільки частка корисно використовуваної енергії вибуху частини заряду, що розташовується в перебурі, незначна, ця частина конструкції заряду потребує підсилення. В дослідженнях таким підсилюючим елементом є клинова вставка, яка при куті розкриття клина при вершині в 600 покращує пророблення підошви в зоні перебуру між суміжними зарядами на 13%.

Таким чином, існують резерви управління механічним ефектом вибуху суміжних зарядів при ощадливому підриванні за рахунок відповідного добору конструкції забивки та донної частини заряду, а також розташування зарядів в ряду з урахуванням можливості досягнення квазірезонансної взаємодії.

4. Результати дослідження термодинамічних, детонаційних та експлуатаційних характеристик нових низькошвидкісних сумішевих ВР на основі конверсійних матеріалів, здатних детонувати в умовах малих діаметрів зарядних порожнин

При виборі рецептур ВР для відбивання блочного каменя керувались показниками, необхідними для м'якого відділення блочного каменю. Це швидкість детонації, критичний діаметр детонації. Крім того світовий досвід показує, що склад ВР для відбивання блочного каменю повинен мати невисоку калорійність, низьке значення об'єму газів, що виділяються при вибуховому розкладі ВР, та низьку гігроскопічність.

При розробці складів сумішевих ВР на основі утилізованих вибухових матеріалів з метою попередньої оцінки їх працездатності проведено термодинамічні розрахунки, що дозволяють прогнозувати придатність сумішевих ВР до відділення монолітів. До важливих факторів відносять показники теоретичної енергії сумішевої ВР - теплоти вибуху, швидкості детонації, об'єму газів при вибуху, фугасності, детонаційного тиску та ін.

Сумішеві ВР повинні мати швидкість детонації 1800…2300м/с для забезпечення м'якого відбивання блоків без пошкоджень.

Дослідженнями встановлено, що для сумішей на основі конверсійних матеріалів критичний діаметр змінюється в межах 24…30мм при швидкості детонації 1920 1970м/с, та в межах 19 21мм при D =1950 1980м/с. Отже, досліджені ВС без вмісту нітроефірів мають прийнятний критичний діаметр і швидкість детонації для відділення блочного каменю.

5. Формування монощілини за допомогою газодинамічних установок, підібрано для них вибухові суміші конверсійного походження та визначено ефективність застосування площинної зони руйнування

Щоб максимально зменшити можливість контакту продуктів вибуху з стінкою шпура, розроблено конструкцію газодинамічної установки, що базується на ідеї винесення заряду ВР за межі зарядної виробки і підривання його в зарядній камері. Завдяки параметрам зарядної камери установка принципово вирішує питання застосування або низькошвидкісних вибухових речовин з критичним діаметром, що перевищує діаметр шпура, або невибухових газоутворюючих сумішей, що сприяє м'якому способу відділення. Крім того, якщо дія розробленого пристрою накладається на статичне поле напружень, підготоване гідравлічним агрегатом, що утворює необхідні стартові умови для динаміки, завдання газодинамічного пристрою значно полегшується, оскільки зусилля, що він розвиває, може бути орієнтоване лише на рівень, здатний розвинути зародкову тріщину.

Ефективність застосування площинної зони руйнування в конкретних гірничо-геологічних умовах визначається за найбільш загальним показником ефективності - сумою витрат, необхідних для спорудження площинної зони руйнування, що приходиться на 1м3 корисної копалини, або на 1м2 протяжності площинної зони руйнування при забезпеченні цілістності огороджуваного масиву та споруд. Методичні розробки запропоновані до впровадження на Рокитнянському щебеневому та Щирецькому гіпсовому кар'єрах. Розрахунковий сумарний економічний ефект від впровадження складає понад 40 тис. грн. на рік.

Висновок

детонаційний монощілина газогенеруючий

Дисертація є завершеною науково - дослідною роботою, у якій на основі вперше встановлених закономірностей розвитку детонаційних, ударно-хвильових та деформаційних процесів під час вибуху системи суміжних подовжених зарядів низькошвидкісних ВР в скельному масиві вирішено актуальну задачу наукового обгрунтування та практичної реалізації технологічних способів та технічних засобів ресурсо- та енергоощадного методу формування монощілини, що забезпечує ефективне відділення блоків декоративного каменя в ощадливому режимі.

Основні наукові і практичні результати полягають у наступному:

- на основі запропонованого методу оцінки імпульсу тиску детонаційної хвилі виконано аналіз схем ініціювання подовжених зарядів для розробки способів формування асиметричних діаграм направленості вибухової дії відносно поверхні контакту “заряд-середовище”. Встановлені параметри, що впливають на перерозподіл імпульсу тиску УХВ між боковою та торцевою поверхнями циліндричного заряду ВР;

- в результаті математичного моделювання взаємодії цілого числа хвиль від подовжених зарядів спостерігаються явища типу аномалій Вуда та отримано характер розподілення переважаючих за величиною головних радіальних та бічних напружень, що досягають максимуму в середній точці між зарядами;

- аналіз результатів експериментальних досліджень показав, що при певній конструкції системи паралельних циліндричних шпурових зарядів і способі їх підривання можна досягти суперпозиції хвиль. При цьому у випадку плоскої деформації створюються умови для утворення монотріщини внаслідок різкого збільшення напружень у середній точці, що дозволяє збільшити відстань між шпуровими зарядами, відповідно зменшити витрати ВР і обсяг бурових робіт;

- розглянутий теоретично та експериментально на пластичних моделях процес вибухового руйнування забивки з різною формою оберненого до заряду торця свідчить про зростання часу її деформування в залежності від площі поверхні торця, взаємодіючої з потоком продуктів детонації; відповідно завдяки зростанню часу запирання ПД в зарядній камері об'єм вибухової порожнини при забивці з напівсферичним нижнім торцем зростає в 1,6 - 2,0 рази порівняно з плоскою формою нижнього торця і в 1,5 - 1,7 рази порівняно з конусом, при цьому збільшення додаткового економічного ефекту в 1,15 - 1,3 рази досягається при застосуванні повітряного проміжку між зарядом і забивкою довжиною 1,5 - 2,0 діаметра заряду;

- обрано та термодинамічно обґрунтовано склади низькошвидкісних вибухових сумішей на основі утилізованих матеріалів, які на відміну від зарубіжних аналогів не містять небезпечних нітроефірів і за детонаційними та технологічними характеристиками придатні для відбивання блочного каменю шпуровим методом;

- сформульовано і реалізовано в працюючих зразках ідею винесення заряду за межі шпура для застосування низькошвидкісних ВР з порівняно великим критичним діаметром в камері, яка за діаметром перевищує діаметр шпура. Варіанти конструкції газодинамічного пристрою передбачають використання замість ВР газоутворюючих сумішей;

- оскільки відділення монолітів як статичним, так і динамічним методом вимагає достатньо високих енерговитрат і кожен з методів має переваги і недоліки, найбільш успішним має бути поєднання позитивних сторін обох методів - статичного та динамічного, коли статика забезпечує лише зародкову тріщину, динаміка - розвиток монощілини, а разом - збільшення відстані між зарядами майже вдвічі. Розглянута техніка виконання м'якого підривання спрощується в технологіях, призначених для екранування шляхом оконтурювання масивів площинною зоною руйнувань при більш значних масштабах робіт;

- ефективність застосування площинної зони руйнування в конкретних гірничо-геологічних умовах визначається за найбільш загальним показником ефективності - сумою витрат, необхідних для спорудження площинної зони руйнування, що приходиться на 1м2 протяжної площинної зони руйнування при забезпеченні цілісності прилеглого масиву. Очікуваний сумарний річний економічний ефект із застосуванням низькошвидкісних ВР на основі конверсійних матеріалів складає понад 40 тис. грн.

Література

1. Кравец В.Г. Динамика формирования монотрещины взрывом в горном массиве / В.Г. Кравец, П.З. Луговой, А.Л. Ган, З. Барановский // Вісник НТУУ «КПІ». Серія «Гірництво». - 2006. - Вип. 13. - С. 18-23.

2. Кравец В.Г. Экспериментальное моделирование суперпозиции взрвных волн при действии смежных зарядов / В.Г. Кравец, П.З. Луговой, А.Л. Ган // Физика и техника высокоэнергетической обработки материалов. Сборник научных трудов. - 2007. Днепропетровск. - С. 274-281.

3. Кравец В.Г. Влияние конструкции забойки на время её разрушения / В.Г. Кравец, А.М. Масюкевич, А.В. Мизюк, А.Л. Ган // Вісник НТУУ «КПІ». Серія «Гірництво». - 2006. - Вип. 14. - С. 101-110.

4. Кравець В.Г. Підвищення безпеки та ефективності підривних робіт з використанням спеціальних конструкцій свердловинних зарядів / В.Г. Кравець, К.Н. Ткачук, А.Л. Ган // Вісник НТУУ «КПІ». Серія «Гірництво». - 2009. - Вип. 18. - С. 52-56.

5. Кравець В.Г. Вибір енергетично оптимальних рецептур вибухових сумішей на основі утилізованих вибухових речовин / В.Г. Кравець, А.Л. Ган, А. Воєводка, А.А. Желтоножко // Вісник НТУУ «КПІ». Серія «Гірництво». - 2008. - Вип. 16. - С. 48-53.

6. Кравець В.Г. Утилізовані ВР, як складові вибухових сумішей для обережного підривання / В.Г. Кравець, А.А. Желтоножко, А.Л. Ган // Вісник Криворізького технічного університету. Збірник наукових праць. - 2008. - Вип. 21. - С. 52-54.

7. Кравец В.Г. Принципы формирования диаграммы направленности детонационного фронта в промышленном заряде / В.Г. Кравец, А.Л. Ган // XIV Miedzynarodowe Sympozjum «Geotechnika - Geotechnics 2010», Gliwice - Uston 19 - 22 pazdziernika 2010, S. 93 - 113.

Размещено на Allbest.ru