Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА НАУКОВА УСТАНОВА «ВІДДІЛЕННЯ МОРСЬКОЇ ГЕОЛОГІЇ ТА ОСАДОВОГО РУДОУТВОРЕННЯ»

УДК 551.8:551.351.2.(262.5-16)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук

УМОВИ ОСАДКОНАКОПИЧЕННЯ НА ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОМУ ШЕЛЬФІ ЧОРНОГО МОРЯ В ГОЛОЦЕНІ

Спеціальність 04.00.10 - геологія океанів і морів

ТЮЛЄНЄВА НАТАЛІЯ ВІТАЛІЇВНА

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському національному університеті імені І.І.Мечникова

Науковий керівник: доктор геологічних наук, професор Чепіжко Олександр Валентинович, професор Одеського національного університету імені І.І.Мечникова Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

доктор геолого-мінералогічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, Митропольський Олексій Юрійович, Інститут геологічних наук НАН України, перший заступник директора.

кандидат геолого-мінералогічних наук, Іноземцев Юрій Іванович, ДНУ ВМГОР НАН України, провідний науковий співробітник.

Захист відбудеться “29” вересня 2011 р. о 14 ³⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.164.01 Державної наукової установи Відділення морської геології та осадового рудоутворення НАН України, за адресою: 01601 м. Київ, вул. О. Гончара, 55-б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту геологічних наук НАН України, за адресою: 01601 м. Київ, вул. О. Гончара, 55-б.

Автореферат розісланий “28” серпня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат геолого-мінералогічних наук О.М. Рибак

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Північно-західний шельф Чорного моря здавна привертав до себе увагу вчених-геологів різного профілю. На протязі вже більше 100 років ведеться його систематичне дослідження і до теперішнього часу ця частина Чорного моря всебічно вивчена. Проте, питання ходу чорноморської трансгресії багато в чому, на сьогоднішній день, залишаються дискусійними (В.В.Янко, 2004; В.Райян та ін., 2003).

Північно-західний шельф Чорного моря і його прибережна зона мають важливе народногосподарське значення, так як з цим районом пов'язані проблеми портового та промислового будівництва, пошуку, розвідки та експлуатації корисних копалин, судноплавства, рибальства, рекреації, а також виявлення та дослідження міст поселення давніх цивілізацій. Все це накладає відбиток на прибережно-морські екосистеми шельфів, стан яких є критично техногенно-напруженим. В перспективі розвитку морського середовища антропогенний вплив на прибережну інфраструктуру може мати ще більш негативний характер. В той же час вивчення характеру осадконакопичення та палеогеографічні реконструкції в межах північно-західного шельфу в голоцені є актуальною і невід'ємною складовою при встановленні ділянок шельфу, на яких існували сприятливі умови для розсипоутворення, формування крупних покладів будівельних пісків, ракушняків, морської солі, бальнеологічної сировини.

Дисертаційна робота власне і присвячена питанням реконструкції умов осадконакопичення в голоцені (бугазькі, вітязевські, каламітські та джеметинські верстви). Виконаний аналіз дозволяє дати детальну характеристику особливостей просторового розподілу літологічних типів донних відкладень, часових інтервалів, що розглядаються, і охарактеризувати фаціальні умови їх накопичення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася в рамках науково-дослідних тем Одеського національного університету імені І.І.Мечникова: № 422 «Науковий аналіз наявної інформації та шліхове випробування відкладень лиманно-пригирлового комплексу північного заходу Чорного моря для пошуків скупчень тонкого золота» (№ д/р 0101U001305); д/б теми № 362 «Створити еволюційно-геодинамічну модель формування і флюїдогеодинамічного режиму Кілійсько-Зміїноостровського геоблоку, Чорне море» (№ д/р 0104U000497); д/б теми № 302 «Розробити еколого-геохімічні критерії оцінки впливу освоєння газових та газово-конденсатних родовищ на геосистеми північно-західного шельфу Чорного моря» (№ д/р 0101U001589). Автор брала участь в цих роботах у ролі виконавця.

Мета і задачі дослідження.

Мета роботи - реконструювати умови осадконакопичення у бугазький, вітязевський, каламітський і джеметинський час у межах північно-західного шельфу Чорного моря.

Завдання дослідження:

-характеристика геологічної будови (стратиграфії, тектоніки, геоморфології та історії геологічного розвитку);

-вивчення речовинного складу відкладень голоцену;

-виділення і характеристика основних факторів утворення голоценових відкладів;

-визначення ступеня впливу осадкоутворюючих факторів на формування донних відкладень;

-реконструкція положення морських берегових ліній відповідних часових інтервалів голоцену;

-побудова літологічних і фаціальних карт бугазького, вітязевського, каламітського і джеметинського часу.

Об'єкт дослідження - літологічний склад та палеогеографічні особливості осадконакопичення в межах північно-західного шельфу Чорного моря в бугазький, вітязевський, каламітський і джеметинський час. Предмет досліджень - умови осадконакопичення на північно-західному шельфі Чорного моря в голоцені. Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети широко використовувався метод фаціального аналізу, завдяки якому було виконано реконструкції умов осадконакопичення. Проаналізовано емпіричні дані, отримані при літолого-фаціальних, біофаціальних, мінералогічних та геохімічних дослідженнях. Також застосовувалися чисельні методи дослідження для розрахунку величини гідравлічної крупності, ймовірності знаходження компонентів відкладів на дні водойми.

Наукова новизна одержаних результатів:

1.Вперше проведено узагальнення процесів голоценового осадконакопичення на північно-західному шельфі Чорного моря з використанням методів палеогеографічних, геоморфологічних реконструкцій і фаціального аналізу;

2.На регіональному рівні зроблені нові висновки про поширення та літологічний склад фацій і субфацій континентальних та морських донних відкладень бугазьких, вітязевських, каламітських і джеметинських верств голоцену; відновлено положення палеоберегових ліній відповідних часових інтервалів;

3.На основі дослідження складових процесу осадконакопичення встановлено домінування біогенного над теригенним привносом осадочного матеріалу; розширені пізнання про гідродинамічні умови формування донних відкладів;

4.Побудовані літологічні і фаціальні карти, схеми потужностей давньо- і новочорноморських відкладів, що дозволило встановити взаємозв'язок між особливостями рельєфу, який затоплювався, та літо-фаціальним складом і потужностями давньо- і новочорноморських відкладень в районі досліджень;

5.Отримало подальший розвиток уявлення про історико-геологічну еволюцію чорноморських трансгресій. Аналіз будови голоценових донних відкладень вказує на накопичення їх в умовах трансгресуючого моря, з ознаками зупинок трансгресії та регресивних фаз. Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження складу та умов осадконакопичення бугазьких, вітязевських, каламітських і джеметинських верств голоцену північно-західного шельфу Чорного моря надають детальну інформацію для відтворення геологічних процесів минулого. Вони можуть бути використані при крупно-масштабному картуванні осадових комплексів шельфу, виявленні затоплених берегових ліній - можливих місць формування проявів важких мінералів, покладів будівельних пісків та інших корисних копалин.

Особистий внесок здобувача. Здобувач особисто брала участь у виконанні лабораторних досліджень та обробці їх результатів. Всі отримані дані геологічних досліджень були обраховані математичними методами. За результатами дослідження наявних фактичних даних із застосуванням сучасних комп'ютерних програм та ГІС-технологій, здобувачем були побудовані профілі, геологічні розрізи, карти і схеми донних відкладів бугазьких, вітязевських, каламітських та джеметинських верств голоцену.

Результати та висновки даної роботи, здобувачем отримані самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи і результати досліджень опубліковані та доповідалися на: Всеукраїнській конференції молодих вчених (Сімферополь, 2003), конференції молодих вчених з проблем Чорного і Азовського морів (Севастополь, 2003), на XV і ХVІІ Міжнародній школі морської геології (Москва, 2003, 2007); конференції «Геологічна освіта та наука в XXI ст.» (Київ, 2006), конференції молодих вчених «Актуальные проблемы геологии докембрия, геофизики и геоэкологии» (С.-Петербург, 2007), конференції «Геологія північно-західного Причорномор'я. Проблеми вивчення та перспективи розвитку» (Одеса, 2008), конференції молодих вчених геологічної галузі, присвяченій 75-річчю від дня заснування геолого-географічного факультету Київського університету та 100-річчю з дня народження професора Б.О. Гаврусевича (Київ, 2008); на VI Міжнародній школі наук про Землю імені Л.Л. Перчука (Одеса, 2010); Міжнародній конференції «Сучасні проблеми літології осадових басейнів України та суміжних територій» (Київ, 2010). Публікації. Основні положення та результати дисертації викладені в 15 публікаціях, у тому числі у 1 монографії, у 6 статтях в наукових фахових виданнях, у 8 тезах конференцій.

Обсяг та структура роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, 5 розділів, висновків і списку використаних джерел (155 найменувань). Повний обсяг дисертації 184 сторінки, 27 з яких займають ілюстрації (40 ілюстрацій, 5 таблиць), 17 - список використаних джерел.

Дослідження виконувались на кафедрі загальної та морської геології Одеського національного університету імені І.І.Мечникова під керівництвом доктора геологічних наук, професора О.В.Чепіжко, якому автор висловлює глибоку подяку за підтримку і неоціненну допомогу в процесі написання дисертації. Автор вдячна доктору геолого-мінералогічних наук, професору Є.П.Ларченкову за цінні поради та рекомендації, кандидату геолого-мінералогічних наук, доценту І.О.Сучкову за неоціненну допомогу і порозуміння на всіх етапах роботи. Автор вдячна співробітникам кафедри загальної та морської геології ОНУ імені І.І.Мечникова, а також колективу морської геолого-знімальної партії ДРГП «Причорноморгеологія» за співпрацю і підтримку.

ОСНОВНИЙ Зміст роботи

ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОГО ШЕЛЬФУ ЧОРНОГО МОРЯ

Перші достовірні відомості про геологічну будову узбережжя і дна Чорного моря містяться в працях І.Ф.Леваковського, М.А.Соколова, Дж.Муррея і особливо М.І.Андрусова. М.І.Андрусов вперше склав стратиграфічну схему четвертинних відкладів, яка в подальшому була доповнена А.Д.Архангельским та М.М.Страховим. Безпосередньо на шельфі Чорного моря найбільш детальні стратиграфічні дослідження виконані Л.О.Нєвєською, Н.Н.Тращук, В.В.Янко та інш.

Літологічні дослідження шельфових відкладів проводили Є.Ф.Шнюков, Ф.А.Щербаков, Л.І.Пазюк, Н.І.Ричковська. Вивчення корисних копалин виконували Є.Ф.Шнюков, М.Г.Барковська, З.Т.Новікова, В.П.Резнік та інш. Інженерно-геологічне вивчення берегової зони та шельфу проводили І.П.Зелінський, Л.Б.Розовський, Ю.Д.Шуйський. Вивчення геологічної будови проводили А.Д.Архангельский, М.М.Страхов, Є.Г.Коніков, С.І.Варущенко та інш.

Стратиграфія голоценових відкладів. Дослідженням стратиграфії голоценових відкладів присвячені праці А.Д.Архангельського, М.М.Страхова (1932, 1938), Є.М.Нєвєського та Л.О.Нєвєської (1958, 1961), П.В.Федорова (1959, 1963), П.Ф.Гожика (1987, 2006), Є.Ф.Шнюкова (1984), О.Ю.Митропольського (1977), Н.Н.Тращук (1978, 1982), та ін. В роботі, при вивченні донних відкладів використовувалася регіональна стратиграфічна шкала голоценових морських відкладів північно-західного шельфу Чорного моря В.Г.Іванова, М.Г.Сибірченко (1998 р.).

Відповідно з рекомендацією Міжнародного стратиграфічного кодексу, нижня границя голоцену приймається на рівні 10 тис. років тому. В різних регіонах суші і морських басейнів має відхилення від цієї межі. В Чорному морі границі піздньоплейстоценових (новоевксинські) і голоценових відкладів відповідає приблизно інтервал - 10-10,5 тис. років тому. Розчленування голоценових відкладів, які стратиграфічно відносяться до чорноморського горизонту, на бугазькі, вітязевські, каламітські та джеметинські верстви за Л.О.Нєвєською ґрунтується на зміні комплексів фауни молюсків в залежності від росту солоності морського басейну під час чорноморської трансгресії.

В будові північно-західного шельфу Чорного моря приймають участь осадочні комплекси порід від силур-девону (о-в Зміїний) до четвертинних відкладів.

Відклади голоценового віку широко розповсюджені на північно-західному шельфі Чорного моря і плащеподібно залягають на доголоценових утвореннях, представлених середньо-верхньоплейстоценовими континентальними, морськими і лиманно-морськими відкладеннями. Вони відсутні лише в районі Дністровської банки, де на поверхню морського дна виходять відклади неогену і верхнього плейстоцену. Найбільші потужності голоценових відкладів відзначаються у пригирлових ділянках лиманів (від 10 до 13 м), і на шельфі - на схід від меридіана міста Миколаїв (від 15 до 24,5 м). Найменші потужності голоценових відкладів (від 0,5 до 1,5 м) приурочені до височин на шельфі, які відповідають похованим вододілам. У складі чорноморського горизонту розглядалися відклади нижньочорноморського (бугазькі та вітязевські верстви) та верхньочорноморського (каламітські та джеметинські верстви) підгоризонтів.

Відклади бугазьких верств (Hbz) плащеподібно, з незначною перервою перекривають доголоценові утворення у жолобах і лиманах. Як правило, в основі шару черепашників залягають піски, а в основі шару мулів - черепашники. У верхніх частинах розрізу черепашники часто мулисті, в нижніх - піщані. Така будова товщі свідчить про трансгресивне залягання описуваних відкладень. Для бугазьких відкладів є характерним комплекс солонуватоводної новоевксинської фауни молюсків: Dreissena polymorpha (Pallas), Dr. rostriformis bugensis (Andr.), Monodacna caspia pontica (Nev.), Clessiniola variabilis (Eichw.), Turricaspia caspia lincta (Mil.), Tur. variabilis (Eichw.) із значною кількістю прісноводної фауни молюсків, таких як Lithoglyphus naticoides (C. Pff.), Viviparus viviparus (L.), Viv. fasciatus (Miill.). Такий фауністичний склад характерний для лиманних і лиманно-морських відкладень бугазького віку. На найбільш опріснених ділянках зрідка зустрічаються прісноводні форми: Unio stevenianus (Kryn.), Fagotia esperi (Fer.), Planorbis planorbis (L.), Coretus corneus L. В морських відкладах з'являються рідкісні середземноморські вселенці: Cardium edule (Linne), C. exiguum, Abra ovata (Phil.), Hydrobia ventrosa (Mont.), Rissoa sp., Mytilus galloprovincialis.

Вітязевські верстви (Hvz) широко розвинені в межах району дослідження, вони плащеподібно перекривають доголоценові і бугазькі відклади та представлені пісками, пелітовими і алевритовими мулами і черепашниками. Піщані відклади поширені на деяких ділянках узбережжя і на схилах Тендрівської і Дністровської височин. Мули глинисті розвинені в Центральному жолобі і на зовнішньому шельфі (глибше сучасних ізобат -40 м). Алевритові мули розвинуті переважно у жолобах, лиманах і дрібних затоках. Черепашники вітязевських відкладень розвинуті переважно на схилах Тендрівської височини і в районі Кінбурнського п-ова. В морських відкладеннях присутні найбільш еврігалінні види: Cerastoderma lamarcki (Reeve), Abra ovata (Phil.), Hydrobia acuta (Drap.), Lentidium mediterraneum (Costa), Mytilaster lineatus (Gm.). Для лиманних відкладень характерні солонуватоводні види такі як: Hypanis angusticostata angusticostata (Borrea), H. plicata relicta (Mil.), Dreissena polymorpha (Pall.), Dr. rostriformis bugensis (Andr.), Adacna vitrea euxinica Nev., Valvata piscinalis (Miill.), а на більш опріснених ділянках: Turricaspia caspia lincta (Mil.), Tur. variabilis (Eichw.), Tur. pseudotriton (Eichw.), Lithoglyphus naticoides (C. Pff.), Viviparus viviparus (L.), V. fasciatus Miill., Theodoxus pallasi Lindholm. Каламітські верстви (Hkl). Каламітські відклади широко розповсюджені на території північно-західного шельфу Чорного моря. Вони залягають на нижньоголоценових, а в крайових частинах площі свого розвитку - на доголоценових і дочетвертинних відкладеннях. На площі внутрішнього шельфу, а також в затоках і лиманах каламітські відклади представлені мулами пелітовими і алевритовими. У районі Кінбурнського п-ова і Одеської банки розвинені піски з домішкою черепашково-детритового матеріалу і черепашники. На зовнішньому шельфі розвинуті черепашники, в яких у різній мірі присутні домішки піску, алевритових і пелітових мулів.

Каламітські морські відкладення характеризуються присутністю еврігалінного середземноморського комплексу фауни молюсків: Cerastoderma lamarki lamarki (Reeve), Abra ovata (Phil.), Lentidium mediterraneum (Costa), Hydrobia acuta (Drap.), Mytilus galloprovincialis, Cardium exiguum, C. edule, Chione gallina, Rissoa parva, R. membranacea, Bittium reticulatum, Mytilaster lineatus. Лиманні відкладення містять солонуватоводну фауну молюсків виду Dreissena polymorpha (Pall.).

Джеметинські верстви (Hdz). Джеметинські морські відклади завершують розріз голоцену. На глибинах понад 8 - 15 м вони трансгресивно, частіше з чітким контактом, іноді з розмивом залягають на поверхні каламітських відкладів. Піщані і черепашникові відкладення поширені в прибережних районах і на височинах, мули і алеврити розповсюджені в жолобах і лиманах. Фауна молюсків морських відкладень характеризується присутністю таких стеногалінних видів як: Ostrea lamellose Brocchi, Spisula subtruncata (Costa), S. triangular (Ren.), Acanthocardia paucicostata (Sow.), Abra alba occitanica (Recl.), A. nitida milachewichi Nev., Modiolus adriaticus (Lmk.), Triphora perversa (L.), Odostomia plicata (Mont.), Cytharella costata (Pen.), Donax semistreatus Poli, D. trunculus L., Donacilla cornea (Poli.), Mya arenaria L., Moerella tenuis (Costa), Calyptraea chinensis (L.). Керівними є найбільш стеногалінні молюски Divaricella divaricata, Pitar rudis, Gafrarium minimum, Modiolus phaseolinus. Однак, в джеметинських відкладеннях ще присутні еврігалінні форми молюсків з комплексу каламітських відкладів, але без Abra ovata. На опріснених ділянках переважає фауна типово стеногалінних молюсків: Gouldia minima (Mont.), Lucinella divaricata (L.), Pitar rudis (Poli), Tritia incrassate (Miill.), Triphora obesula (Bucq.). Замкнутість більшості лиманів визначила розвиток у них своєрідного комплексу фауни молюсків, схожого з вітязевським.

Будова голоценових відкладів характеризується гетерогенністю і неоднорідністю в межах північно-західного шельфу Чорного моря, що пояснюється чергуванням трансгресивних і регресивних етапів в історії геологічного розвитку досліджуваного району.

Тектонічна будова північно-західного шельфу Чорного моря. У будові північно-західного шельфу Чорного моря беруть участь такі різновікові тектонічні елементи як Східно-Європейська архей-протерозойська платформа, Скіфська епігерцинська плита і Причорноморська крейда-кайнозойська накладена западина (А.В.Чекунов, 1984; П.М.Купрін, 1973; І.Н.Сулімов, 1995; та ін.).

Характеристика неотектонічних та сучасних процесів. Прояв неотектонічних процесів в межах північно-західного шельфу Чорного моря нерозривно пов'язаний з тектонічним розвитком Чорноморської западини. Неотектонічні і сучасні геодинамічні процеси значною мірою зумовили характер та інтенсивність сучасних екзогенних геологічних процесів, які знайшли відображення в формуванні основних морфоструктур Чорноморського басейну (Ф.А.Щербаков, Ю.Г.Моргунов, 1975; Д.А.Туголєсов, 1985; та ін.).

Геоморфологічна характеристика північно-західного шельфу Чорного моря. Характер рельєфу району досліджень успадкований від пізньоплейстоценової поверхні вирівнювання і є реліктовим акумулятивно-ерозійним. До початку чорноморської трансгресії поверхня північно-західного шельфу представляла собою алювіальну рівнину з вододільними просторами, складеними лесоподібними суглинками (рис. 1, за Є.Ф.Шнюковим та інш., 2002). Алювіальна рівнина формувалася під впливом неодноразових перебудов великих палео-річкових систем Дунаю, Дністра, Південного Бугу, Дніпра та ін. (В.П.Зенкович, 1962; О.Є.Фесюнов, 2000).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Схематична карта доголоценової поверхні північно-західної частини Чорного моря.

донний відкладення голоценовий бугазький

1 - палеодолини річок та алювіальні рівнини з розчленованим рельєфом; 2 - пологі підняття, складені піздньоплейстоценовими морськими та континентальними відкладами; 3 - полого-нахилені передгірські підняття; 4 - обривисті береги та ділянки морського дна, складені корінними породами; 5 - крупні реліктові акумулятивні піщані тіла; 6 - русла палеорік; 7 - підводний конус виносу; 8 - положення берегової лінії у період максимального зниження рівня Чорного моря біля 18 тис. років тому; 9 - морський басейн у період максимальної четвертинної регресії: а - зона шельфу, б - континентальний схил.

Формування рельєфу і морфоструктурних особливостей району досліджень проходило протягом усього пліоцен-четвертинного часу. Даний процес нерозривно пов'язаний з розвитком Чорноморської глибоководної западини і носив періодичний характер з неодноразовим повторенням трансгресій і регресій моря.

Історія геологічного розвитку північно-західного шельфу Чорного моря. Північно-західний шельф Чорного моря і прилегла суша мають досить складну і багатоетапну історію розвитку, пов'язану з розвитком Причорноморської і глибоководної Чорноморської западин. Умови осадконакопичення у межах розглянутого району змінювалися під впливом серій гляціоевстатичних трансгресій і регресій. Верхньонеоплейстоцен-голоценова чорноморська трансгресія почалася після нетривалої регресивної фази новоевксинського басейну. Трансгресія протікала нерівномірно і мала підфази (Є.М.Нєвєський, Л.О.Нєвєська, 1961; П.В.Федоров, 1983; П.Ф.Гожик та ін., 2006).

Було виконано реконструкцію положення різновікових берегових ліній голоцену (бугазькі, вітязевські, каламітські верстви), відносно сучасної (рис. 2 А-В), на основі аналізу наступних ознак: наявність чи відсутність відкладів в розрізі, літологія донних відкладів, а також зміна фацій.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Схема положення берегової лінії в голоцені: А - бугазький час; Б - вітязевський час; В - каламітський час.

В інтервалі від 10,5 до 8,5 тис. років тому відзначається перший бугазький стрибок трансгресії. Обриси берегової смуги бугазького часу сильно звивисті і характеризуються наявністю заток і лиманів (див. рис. 2А). Північна межа розповсюдження морських відкладів відмічається на рівні сучасних ізобат -25-35 м. В кінці бугазького часу відбулася незначна регресія, після якої, приблизно 8,5 - 6,5 тис. років тому стався другий стрибок трансгресії - вітязевський. Берегова смуга вітязевського часу знаходилася на рівні сучасних глибин -20 -25 м (див. рис. 2Б). Контури берегової смуги вітязевського часу, так само як і бугазького, характеризуються наявністю заток і лиманів.

В інтервалі часу від 6,5 до 4 тис. років тому стався каламітський стрибок трансгресії. Рівень каламітського басейну досягав сучасних позначок, і можливо, його перевищував на 1 - 2 м. Оброблений фактичний матеріал дозволив відновити положення каламітської берегової лінії на рівні сучасних ізобат -10 -15 м (див. рис. 2В).

Джеметинський стрибок трансгресії відбувся 4 тис. років тому. У цей час формується сучасна берегова лінія, лимани відділилися від моря пересипами і фактично перетворилися на замкнуті озера, після чого стали функціонувати як окрема система. Одеська банка і бенч остаточно стали затопленими морем, внаслідок чого активізувалися абразійні та зсувні процеси на березі.

ФАКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

В основу роботи покладені фондові матеріали та літературні джерела, присвячені питанням стратиграфії голоценових відкладів, тектоніки північно-західного шельфу, геоморфології, історії геологічного розвитку, речовинного складу і фаціальних умов формування донних відкладів чорноморського горизонту (бугазького, вітязевського, каламітського і джеметинського часу). Використовувались результати палеонтологічних досліджень, зокрема визначення фауни молюсків виконувалось П.Ф.Гожиком, І.В.Чаус - (ІГН НАНУ), В.Г.Бердниковою - (ОНУ імені І.І.Мечникова), М.Г.Сибірченко - (ДРГП «Причорноморгеологія»). Ізотопний вік донних відкладів радіовуглецевим методом визначався А.А.Комаристим, Л.В.Петренко, В.В.Скрипкіним, В.С.Морозовим, М.М.Ковалюх - (ІГФМ АН УРСР), М.М.Ковалюх - (Київська радіовуглецева лабораторія). Спорово-пилковий аналіз виконувався О.М.Ісагуловою, М.І.Комар - (ІГН НАНУ).

Результати проведених досліджень базуються на обширному фактичному матеріалі морської геологознімальної партії ДРГП «Причорноморгеологія», також були використані дані, отримані лабораторією геології і геохімії моря Одеського національного університету імені І.І.Мечникова, в період з 1975 по 2006 рр. У роботі використані дані близько 400 свердловин колонкового і понад 1000 свердловин вібропоршневого буріння. Склад голоценових відкладів вивчався на основі даних результатів мінералогічного (584 проб), гранулометричного (1590 проб у межах всієї території шельфу, а також 1700 проб для району Дніпро-Бузького лиману), хімічного (135 проб) аналізів. Обробка результатів аналітичних досліджень полягала у використанні математичних методів з визначенням базових статистичних параметрів (коефіцієнтів сортування, середнє, стандартне відхилення, медіанне значення). Для графічного подання інформації про літологічний склад донних відкладів голоцену, їх фаціальну мінливість використовувались спеціалізовані графічні редактори й ГІС-пакети (MapInfo 6,0 номер ліцензії 10MIUK600WU). Парагенетичні зв'язки хімічних елементів визначалися методом факторного та кластерного аналізу (метод головних компонент). Для джеметинських відкладів було виконано підрахунки гідравлічної крупності частинок псамітової, алевритової, пелітової розмірностей та стулок черепашок. Оцінка внеску осадочного матеріалу із джерел живлення була виконана на основі розрахунків ймовірності вмісту тієї чи іншої фракції в донних відкладах, за методикою, наведеною в літературі (Дж.Харбух, 1974; У.Крамбейн та ін., 1973).

На підставі узагальнення існуючих даних та результатів власних досліджень було побудовано профілі, геологічні розрізи, літологічні (масштаб 1:250 000) та фаціальні (масштаб 1:400 000) карти донних відкладів бугазьких, вітязевських, каламітських та джеметинських верств голоцену, схеми потужностей давньо- та новочорноморських відкладів, зроблені висновки, представлені у роботі.

РЕЧОВИННИЙ СКЛАД ГОЛОЦЕНОВИХ ВІДКЛАДІВ

Літологічна характеристика донних відкладів. У роботі найменування та градації розмірностей відкладів приводяться у відповідності з класифікацією П.Л.Безрукова та О.П.Лісіцина (1960). Бугазькі відклади представлені в мілководній частині черепашниками, поблизу берегової лінії - пісками, в глибоких частинах жолобів та в долинах лиманів - алевритовими і пелітовими мулами. Присутність черепашкового матеріалу призводить до погіршення сортування донних відкладів. Підрахунки коефіцієнтів сортування для прибережних морських пісків бугазького віку свідчить про те, що незначний вміст черепашкового матеріалу не впливає на сортування відкладів, яке залишається гарним (S_о=1,28). При наявності домішки черепашнику коефіцієнт сортування погіршується (S_о=1,76 - 3,23).

Вітязевські відклади. Піски вітязевського віку в основному дрібнозернисті, рідко - середньозернисті і грубозернисті. Як правило, піски нешаруваті, зрідка містять прошарки мулу або черепашнику потужністю від декількох міліметрів до 10 - 15 см. Мули пелітові і алевритові, рідше піщані або черепашникові. Вони містять черепашково-детритовий матеріал від рідкісних включень до 50 %. Іноді в мулах відмічаються включення рослинних залишків, або вони в низах розрізу містять домішки торфу. Черепашники зазвичай дрібні та середні, рідко зустрічаються крупні. За складом домішок черепашники переважно піщані і мулисті. Каламітські відклади. Піски каламітських верств переважно дрібнозернисті, рідше середньозернисті, нешаруваті. Колір пісків сірий, зеленувато-сірий, жовтувато-сірий, темно-сірий, оливково-зелений. Піски містять домішки мулу і черепашково-детритового матеріалу. Мули пелітові та алевритові. Пелітові мули поширені в основному в Дніпровському жолобі, алевритові мули розвинуті переважно в лиманах і окремих прибережних ділянках моря. Забарвлення мулів як правило оливково-зелене, сірувато-зелене, рідше зеленувато-сіре, сіре, блакитно-сіре, темно-сіре. Черепашники дрібні, рідше середні і крупні. Вони в різній мірі містять домішки мулу, алевриту, піску. Дрібні черепашники фіолетового кольору, малої потужності, складаються з вивітрілого й перетертого мідієвого детриту.

Джеметинські відклади. Піски джеметинського віку переважно дрібнозернисті, рідше зустрічаються середньо- і крупнозернисті. Забарвлення пісків сірувато-жовте, жовтувато-сіре, сіре, темно-сіре, світло-сіре, зеленувато-сіре. У пісках присутні домішки мулу, гравію, гальки, черепашкового детриту в різних співвідношеннях. Склад домішок і їх кількість залежить від полів розвитку відповідних порід. Мули глинисті, дрібно- і крупноалевритові. Глинисті мули займають центральні частини жолобів. Дрібноалевритові мули складають борти жолобів, крупноалевритові - зустрічаються на границі розвитку полів мулу і пісків. Мули містять черепашковий детрит від рідкісних включень до 50 %. Черепашники є біогенними утвореннями (черепашкового детриту не менше 50 %) з теригенними домішками. Зустрічаються дрібні, середні, великі і грубі. Окраска черепашників залежить в основному від кольору теригенних домішок. Черепашники сірувато-жовтого, жовтувато-сірого, сірого, жовтого, зеленувато-сірого, сірувато-зеленого, темно-сірого, світло-сірого, коричневого кольору. Слабопіщані і чисті черепашники іноді бувають строкатокольорові.

Мінеральний склад донних відкладів. Мінеральний склад піщаної і крупно-алевритової фракцій голоценових морських відкладів дуже різноманітний. Переважають мінерали легкої фракції, яка складена кварцом, халцедоном, плагіоклазом і калієвим польовим шпатом, слюдою (мусковіт і біотит), детритом раковин, глауконітом, мінералами глинистої фракції. Легка фракція становить зазвичай 99 % осаду.

Важка фракція, в основному, має широкий спектр мінералів: циркон, рутил, ільменіт, лейкоксен, дістен, апатит, гранат, ставроліт, турмалін, силіманіт, анатаз, монацит, сфен та ін. Такі мінерали як циркон, рутил, сфен, ставроліт, дістен, силіманіт, анатаз, турмалін, апатит, складають до 5 %. Всього налічується понад 40 мінералів. У середньому важка фракція становить 0,2 - 0,3 %.

Глинисті мінерали голоценових відкладів шельфу представлені гідрослюдами, монтморилонітом, змішанослойними утвореннями, хлоритом і каолінітом. У розподілі глинистих мінералів по площі шельфу відзначається чіткий взаємозв'язок з джерелами теригенного матеріалу.

Мінеральний склад теригенної частини відкладів північно-західного шельфу Чорного моря обумовлений різноманітною будовою і різним віком комплексів порід, що утворюють області розмиву. Основними джерелами, що формують мінеральний склад донних відкладень досліджуваного району, є алювіальні відкладення, меотичні глини, піски і алеврити куяльницького ярусу пліоцену, лесові утворення, а також розмив та перевідкладення більш ранніх морських і алювіальних відкладів на шельфі (Л.В.Іщенко, 1969; М.Г.Барковська, 1982; Л.І.Пазюк, Н.І.Ричковська, 1977).

Геохімічні особливості донних відкладів. Для північно-західного шельфу Чорного моря, в голоценових відкладах відзначається зменшення середніх вмістів металів (крім барію та стронцію) від більш давніх відкладів до сучасних. Це можна пояснити збільшенням карбонатності більш молодих відкладів, так як карбонат кальцію має «розбавляючий» ефект.

При кластерному аналізі Sr, Ba та CaCO₃ виділяються в окрему групу. Це пояснюється ізоморфним заміщенням цих елементів у кристалічній структурі кальциту. Найбільш високі середні значення цих елементів відзначаються в новочорноморських, а найбільш низькі - в новоевксинських шарах. Вмісти всіх розглянутих елементів закономірно змінюються при переході від новоевксинських відкладень до сучасних, що по всій вірогідності пов'язано із змінами геохімічної обстановки в Чорному морі, які відбулися в післяновоевксинський час. Геохімічно малорухомі елементи Ti, Zr, Cr, V, Ga, Ge, які надходять виключно в грубих фракціях суспензії, характеризуються найбільш високим вмістом в новоевксинських відкладах, а мінімальні їх концентрації - в сучасних. Такий характер розподілу цих елементів, можливо, пов'язаний з тим, що величина теригенного стоку в новоевксинський час в 5 - 6 разів перевищувала сучасні його об'єми. Однією з причин зниження концентрацій цих елементів у сучасний період, можливо, є зарегульованість стоку річок, і викликані цим зміни балансу надходження седиментаційного матеріалу в бік збільшення частки розчинених форм (О.Ю.Митропольський, 1982; О.Є.Фесюнов, 2000).

СКЛАДОВІ ПРОЦЕСУ ОСАДКОНАКОПИЧЕННЯ В ГОЛОЦЕНІ

Гідродинаміка району дослідження. Перенос відкладів на шельфі здійснюється завдяки руху водних мас, тобто основним регулятором осадконакопичення у водному середовищі прибережної частини є гідродинамічна обстановка. Вплив гідродинамічного фактора проявляється в площадному розповсюдженні відкладів, зміні потужностей і в гранулометричному спектрі донних відкладень (А.С.Іонін та ін., 1987; І.О.Леонтьєв, 2001). Гідравлічна крупність джеметинських донних відкладів розраховувалась згідно з методикою, наведеною В.К.Дебольським зі співавторами (1994р.). При вивченні теригенних відкладів гідравлічну крупність можна розглядати як показник гідродинамічної обстановки утворення донних відкладів. Значення гідравлічної крупності для стулок черепашок і трьох головних теригенних фракцій донних відкладів наведені в таблиці.

Таблиця Гідравлічна крупність фракцій донних відкладів північно-західного шельфу Чорного моря.

В південній частині досліджуваного шельфу розташований район мулистих черепашників зовнішнього уступу, згідно з ландшафтним районуванням за О.Є.Фесюновим. Гідравлічна крупність на цій ділянці дна близька за значенням до алевритових і пелітових розмірностей частинок відкладів. Поширення раковин молюсків в межах цієї акваторії пов'язане з відповідністю гідравлічної крупності стулок молюсків гідравлічній крупності алевритових і пелітових частинок. Така відповідність, вірогідно, виникає через сплощену форму стулок раковин, які ведуть себе у водному середовищі як дрібнозернисті відклади.

Теригенний привніс осадочного матеріалу. Основними джерелами надходження уламкового матеріалу є твердий стік річок і абразія берегів (Ю.Д.Шуйський, Г.В.Вихованець, 1989). Для північно-західного шельфу Чорного моря відзначається зменшення ролі теригенного матеріалу, принесеного за рахунок твердого річкового стоку, у формуванні донних відкладень внаслідок того, що, по-перше, розглянутий район примикає до рівнинної території, яка зумовлює меншу інтенсивність накопичення уламкових часток у порівнянні з ділянками шельфу, що примикають до гірських районів, по-друге, через конфігурацію берегової смуги, що сприяє осіданню теригенних часток у лиманах.

Біогенний привніс осадочного матеріалу. Серед сучасних відкладів північно-західного шельфу переважають черепашники, складені як цілими черепашками молюсків, так і черепашковим детритом, з різною часткою алевритового і глинистого компонента (Ф.А.Щербаков, 1979). Це відображає домінування біогенного вкладу в сучасному осадконакопиченні в межах північно-західного шельфу Чорного моря.

Аутигенне мінералоутворення при формуванні голоценових відкладів. Аутигенні мінерали в голоценових відкладах представлені карбонатами (кальцит, арагоніт) і сульфідами (гідротроіїліт, пірит). В межах аналізованого району аутигенне мінералоутворення не робить істотних змін гранулометричного складу донних відкладень, однак є важливим індикатором фізико-хімічних умов осадконакопичення (М.М.Страхов, 1971; В.М.Сорокін, та ін., 1987; І.І.Волков, 1967; Т.В.Волкова, 1984).

Тектонічний фактор. Тектонічний фактор відіграє важливу роль в латеральному переміщенні берегової зони, а також відповідно і в зміні фацій (Г.Г.Ткаченко, та ін., 1970; В.І.Шмуратко, 1982). Новітні тектонічні рухи, у пізньочетвертинний час, позначаються на швидкості накопичення відкладів у межах північно-західного шельфу Чорного моря, так як неотектонічний фактор впливає на рельєф дна і надходження осадового матеріалу з водозбірного басейну.

Вплив рельєфу дна моря на осадконакопичення. Дослідження розподілу потужностей давньочорноморських відкладів дозволяє стверджувати, що у давньочорноморський час осадконакопичення визначалося наявністю лиманів нижче сучасного рівня моря, в яких утворювалися відклади значних потужностей (від 5 до 10 м), представлених алевритовими та пелітовими мулами з черепашками. У районі Одеської і Дністровської банок, Тендрівської коси давньочорноморські відклади відсутні, так як ці ділянки дна були відносно піднятими. Розподіл потужностей давньочорноморських відкладів тісно пов'язаний з рельєфом аналізованого району. У періоди існування суші на території сучасного шельфу, вироблявся рельєф, який зумовив накопичення підвищених потужностей донних відкладень в зниженнях рельєфу. Особливості поверхні шельфу, що затоплювалась в результаті чорноморської трансгресії, зумовили її інгресійний характер.

Формування новочорноморських відкладів відбувалося в основному під впливом морських процесів осадкоутворення. Потужності новочорноморських відкладень варіюють від 10 - 40 см на зовнішньому шельфі і до 10 - 20 м в пригирлових ділянках на півночі аналізованого району. Переміщення берегової смуги внаслідок трансгресії, зумовило не тільки зміни в розподілі потужностей донних відкладень, але й фацій. Так, лиманні, лиманно-морські і озерно-болотні фації давньочорноморського подгорізонта в центральній частині шельфу змінилися морськими новочорноморськими фаціями. У давньочорноморський час підвищені потужності донних відкладень відзначаються в Дніпровському та Дністровському жолобах. На цих ділянках шельфу відкладався осадочний матеріал поблизу давньої берегової смуги початку голоценового часу. Внаслідок переміщення берегової лінії в північному напрямку змінився характер розподілу потужностей відкладів. У новочорноморський час області підвищених потужностей донних відкладів також тяжіють до жолобів, проте вони мають меншу площу і зміщені в північному напрямку.

Рельєф дна значно впливає на розподіл донних відкладів. На протязі всього голоцену відмічається взаємозв'язок крупності відкладень і рельєфу дна. На піднесених ділянках протягом досить тривалого часу відкладалися більш грубозернисті відкладення, наприклад, у районі Одеської банки. Ділянкам зі зниженим рельєфом, депресіям, відповідають дрібнозернисті осадки. Процеси осадконакопичення у межах аналізованого району в голоцені призвели до виположування дна і утворення гранулометрично відокремлених пластів і лінз в товщі відкладів.

Співвідношення складових процесу осадконакопичення в голоцені. Речовинний склад донних відкладів містить інформацію про джерела надходження відкладів. Домінуючим фактором осадконакопичення на шельфі є біогенний фактор, що підтверджується результатами статистичних розрахунків. Вони показують, що ймовірність знаходження піщаних відкладів (ймовірність розраховувалася для відкладів із вмістом частинок псамітової розмірності 50% і більше) у межах ландшафтного району Одеської банки складає 39%, Дністровської височини 28% і Будакської височини 14% (вміст часток псамітової розмірності 40% і більше). Отримані результати відповідають реальному співвідношенню літологічних типів сучасних донних відкладів. Найбільш широко в межах шельфу поширені черепашники, ймовірність знаходження на дні для яких в розглянутих ландшафтних районах завжди більша 50%.

Акумулятивні процеси на шельфі, в деякій мірі, визначаються співвідношенням теригенного і біогенного компонентів. Гідродинамічна обстановка в поєднанні з особливостями морфології дна зумовлює поділ теригенних відкладів за розміром і питомою вагою, визначає процеси механічного осадження частинок у водному середовищі. У цей же час за рахунок сплощеної форми раковин молюсків, поділ біогенних компонентів за крупністю і їх відкладення відбувається без зв'язку з реальним розміром частинок, а відповідно до їх гідравлічної крупності, яка відповідає алевритовим розмірностям теригенних відкладів. Співвідношення біогенного і теригенного внеску в процес накопичення відкладів змінюється протягом голоценової історії північно-західного шельфу Чорного моря. У різний час воно виявлялося з різною інтенсивністю і зміною частки того чи іншого. Наприклад, біогенна складова зменшувалась у періоди плейстоценових зледенінь та зниження рівня моря.

УМОВИ ФОРМУВАННЯ ДОННИХ ВІДКЛАДІВ В ГОЛОЦЕНІ

Морські фації голоценових донних відкладів північно-західного шельфу Чорного моря. Голоценові відклади представлені морською і континентальною формаціями. З урахуванням геологічної будови, особливостей сучасного та доголоценового рельєфу, аналізу літологічного складу і розподілу типів донних відкладів, присутніх у них фауністичних комплексів і положення берегових ліній бугазького, вітязевського, каламітського і джеметинського часу виділені палеофації донних відкладів відповідних часових інтервалів, побудовані фаціальні карти.

У відкладах бугазького часу можливе виділення морських, лиманно-морських та лиманних фацій. Морські фації представлені пісками, черепашниками, алевритами, мулами. Для цих відкладів характерна поява одиничних форм середземноморських, більш еврігалінних іммігрантів, таких як Mytilus galloprovincialis, Cardium edule (Linne), C. exiguum, Abra ovata (Phil.), Hydrobia ventrosa (Mont.), Rissoa sp. Відклади морських фацій бугазьких верств простежуються на сучасних глибинах -25 -30 м, глибше ділянок розповсюдження лиманних фацій, їх потужність невелика (до 10 см). Морські фації підрозділені на субфації: прибережних пісків, прибережних черепашників і пелітових мулів зовнішнього шельфу. Субфація прибережних пісків розвинена в районі північно-західної частини Каркінітської затоки і в основі Тендрівської височини в інтервалі сучасних ізобат від -10 до -25 м. Дана субфація представлена кварцовими пісками, дрібнозернистими, мулистими, темно-сірого кольору з рідкісними включеннями черепашково-детритового матеріалу (до 20 %) і напіврозкладених рослинних залишків. Фауна представлена наступними молюсками Dreissena polymorpha, Monodacna caspia, Hypanis plicatus, Clessiniola variabilis, Lithoglyphus naticoides, Micromelania, а також Bittium reticulatum. Субфація прибережних черепашників простягається у вигляді смуг паралельно субфаціям прибережних пісків. Черепашники світло-сірі, дрібні до середнього, з домішкою піску. Фауна представлена Lithoglyphus naticoides (C. Pff.), Clessiniola variabilis (Eichw), Dreissena polymorpha (Pallas), Monodacna caspia (Eichw). Субфація пелітових мулів зовнішнього шельфу розташовується глибше сучасних ізобат -25 м і представлена пелітовими і дрібноалевритовими мулами сірувато-зеленого, сірого кольору, з домішками піску і черепашково-детритового матеріалу. Фауна молюсків: Mytilus galloprovincialis (Lam.), Cardium edule (Linne), Monodacna caspia (Eichw.), Dreissena polymorpha (Pall.).

Лиманно-морські фації представлені в основному алевритовими і пелітовими мулами, менше поширені черепашники і піски. Вони мають обмежене розповсюдження в межах розглянутого району і відповідають місцям переходу від лиманних умов до морських, на рівні сучасних ізобат від -15 до -30 м. Відкладення цих фацій зустрічаються в центральній частині досліджуваного району.

Лиманні фації сформовані наступними відкладами: пісками з домішкою черепашників, черепашкового детриту, алевриту; черепашниками з домішкою піску, алевриту, глини; алевритами; пелітовими мулами. Іноді, лиманні відклади облямовані болотними утвореннями. Для відкладень лиманних фацій характерний комплекс солонуватоводної фауни, аналогічний новоевксинському, зі значним переважанням дрейсенід Dreissena polymorpha (Pallas), Dr. rostriformis bugensis (Andr.), Hypanis angusticostata angusticostata (Borcea), H. plicata relicta (Mil.), Adacna vitrea euxinica (Nev.), Valvata piscinalis (Miill.), Monodacna caspia pontica (Nev.), Clessiniola variabilis (Eichw.), Turricaspia caspia lincta (Mil.), Tur. variabilis (Eichw.), із значною кількістю прісноводної фауни молюсків таких як Lithoglyphus naticoides (C. Pff.), Viviparus viviparus (L.), Viv. fasciatus (Miill.).

Бугазькі відкладення характеризуються переважанням каспійських новоевксинських видів і появою рідкісних середземноморських форм (Cardium edule, Corbula mediterranea, Abra ovata, Mytilaster lineatus). Солоність вод басейну бугазького часу змінювалася в межах від 7 до 9 - 10 %₀.

Відкладення вітязевського часу представлені морськими, лиманно-морськими і лиманними фаціями. Відклади морських фацій поширені глибше сучасних ізобат -15 м. У вітязевський час дані фації більш поширені по площі шельфу, ніж в бугазький час. Морські відклади характеризуються пануванням найбільш еврігалінних морських форм, таких як Cardium edule, Corbula mediterranea, Abra ovata. У морській фації можливе виділення субфацій морських мулів і морських пісків та черепашників. Субфація морських мулів поширена в центральній і східній частинах шельфу, глибше ізобат -15 м. Мули дрібноалевритові, зеленувато-сірого кольору, глинисті, з домішкою черепашково-детритового матеріалу, представленого стулками раковин молюсків Mytilus galloprovincialis (Lam.), Cardium edule (Linne.), Monodacna caspia (Eichw.), Dreissena polymorpha (Pall.). Субфація морських пісків та черепашників розповсюджена у східній частині (на південь від Тендрівської височини) та у вигляді невеликих плям в центральній частині шельфу, а також у східній частині Дністровської височини. Відкладення даної субфації представлені черепашниками середніми до дрібних, сірувато-зеленого кольору. Черепашники піщані з домішкою мулу. Фауна представлена Cardium edule (Linne.), Mytilus galloprovincialis (Lam.), Corbula mediterranea (Costa).

Лиманно-морські фації складені алевритами, мулами з домішкою черепашки, черепашником і пісками, іноді з домішкою рослинних залишків. Відкладення фацій поширені в гирлових ділянках лиманів Тузловської групи на рівні сучасних ізобат -25 м, Дністровського лиману і в північній частині шельфу.

Лиманні фації поширені на ділянках сучасних лиманів, в районі лиманів Тузловської групи лиманні утворення розташовуються також на деякій відстані від берега (межа поширення даних фацій доходить до рівня глибин -25 м). Розглянуті відклади складаються з алевритових мулів, іноді з домішкою черепашкового матеріалу і піску. У лиманних відкладах присутні солонуватоводні види такі як: Hypanis angusticostata angusticostata (Borrea), H. plicata relicta (Mil.), Dreissena polymorpha (Pall.), Dr. rostriformis bugensis (Andr.), Adacna vitrea euxinica Nev., Valvata piscinalis (Miill.), а на більш опріснених ділянках: Turricaspia caspia lincta (Mil.), Tur. variabilis (Eichw.), Tur. pseudotriton (Eichw.), Lithoglyphus naticoides (C. Pff.), Viviparus viviparus (L.), Viv. fasciatus (Miill.), Theodoxus pallasi (Lindholm).

Фації каламітського часу. Донні відкладення каламітського часу представлені морськими, лиманно-морськими і лиманними фаціями. Морські фації можуть бути розділені на субфації морських черепашників, морських мулів, прибережних черепашників та пісків. Субфація морських черепашників займає велику площу глибше сучасних ізобат -15 м, і лише на деяких ділянках шельфу (район Дністровського лиману, лимани Тузловської групи) морські черепашники розташовані поблизу берегової лінії. Черепашники складені мушлями Mytilus galloprovincialis, Cardium exiguum, C. edule, Rissoa parva, Riss. membranacea, Bittium reticulatum, Mytilaster lineatus. Субфація морських мулів розташована в межах Дніпровського жолоба, а також на невеликій ділянці шельфу в районі Дністровського лиману і о-ва Джарилгач. Фауна представлена наступними молюсками: Mytilus galloprovincialis (Lam.), Cardium edule (Linne.), C. exiguum, Rissoa parva, Bittium reticulatum, Abra ovata. Субфація прибережних черепашників і пісків поширена в межах західної частини Дністровської і на схилах Тендрівської височин з включенням фауни Mytilus galloprovincialis (Lam.), Cardium edule (Linne.), Chione gallina, Rissoa parva.

Лиманно-морські фації розвинені вище ізобат -25 м у Дніпровському жолобі. Лиманні фації переважають в межах сучасних лиманів. Іноді можливо лише досить умовне виділення лиманних відкладень даного віку, так як комплекс фауни молюсків дуже схожий з вітязевськими верствами. Розглянуті відкладення характеризуються в одних випадках еврігалінним середземноморським комплексом фауни молюсків, аналогічним верхам розрізу вітязевських відкладень: Cerastoderma lamarcki (Reeve), Abra ovata (Phil.), Lentidium mediterraneum (Costa), Hydrobia acuta (Drap.), в інших випадках відмічається присутність солонуватоводного вида Dreissena polymorpha (Pall.).

В районі Дністровської височини і західної частини Тендрівської коси, а також на узбережжі між Малим Аджаликським і Березанським лиманами на поверхню морського дна каламітського часу виходять давньочорноморські (вітязевські) утворення. Мабуть на цих ділянках каламітські відклади були розмиті.

Фації джеметинського часу. Джеметинські верстви представлені морськими і лиманними фаціями. В морських відкладеннях джеметинського віку виділено дві субфації: морських алевритових і пелітових мулів з черепашками і морських черепашників та пісків. Субфація морських алевритових і пелітових мулів з черепашками поширена в межах Дніпровського жолоба, північно-східній і північно-західній частинах розглянутого району. Фауна молюсків представлена Mytilus, Cardium exiguum, C. edule, Spisula, Rissoa sp., Chione. Субфація морських черепашників і пісків широко розвинена в межах північно-західного шельфу Чорного моря. Відклади представлені в основному грубозернистими утвореннями. На піднесених ділянках шельфу - черепашником сірим з домішкою піску, а також пісками кварцовими середньо- дрібнозернистими з домішкою мулу і черепашково-детритового матеріалу.