Геологічна будова, речовинний склад та умови формування титаноносних габроїдних інтрузій Волинського мегаблоку Українського щита

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ГЕОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

Спеціальність 04.00.01 - загальна та регіональна геологія

ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА, РЕЧОВИННИЙ СКЛАД ТА УМОВИ ФОРМУВАННЯ ТИТАНОНОСНИХ ГАБРОЇДНИХ ІНТРУЗІЙ ВОЛИНСЬКОГО МЕГАБЛОКУ УКРАЇНСЬКОГО ЩИТА

Митрохіна Тетяна Володимирівна

Київ - 2009

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

геологічний титаноносний інтрузія мегаблок

Актуальність теми. Магматогенні родовища ільменіту та титаномагнетиту є найбільш важливим генетичним типом корінних родовищ титану. На Українському щиті комплексні ільменіт-титаномагнетит-апатитові руди розвідані в межах Волинського мегаблоку, де пов'язані з титаноносними габроїдними інтрузіями (ТГІ) коростенського комплексу. Незважаючи на детальні пошуково-розвідувальні роботи, що проводились геологами Житомирської ГРЕ на площі більшості ТГІ, окремі аспекти їх геологічної будови, особливості речовинного складу та походження в геологічній літературі висвітлені недостатньо. Замало уваги приділялося вивченню зональності окремих родовищ та причинам її виникнення. Досі остаточно не з'ясовані геологічні та фізико-хімічні умови формування ТГІ, не визначена роль процесів магматичної еволюції у становленні інтрузій та їх вплив на зруденіння. Недостатньо вивчені процеси постмагматичного перетворення титаноносних порід та їх значення у перерозподілі рудної речовини. Усе перелічене обумовлює актуальність теми дисертаційної роботи «Геологічна будова, речовинний склад та умови формування титаноносних габроїдних інтрузій Волинського мегаблоку Українського щита».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувались в рамках д/б теми геологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Розробка моделей різномасштабних геологічних систем на базі новітніх технологій як теоретичної основи забезпечення приросту запасів корисних копалин та їх раціонального використання» НДР № 06БФ049-01, (№ держреєстрації 0106U005854).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи було визначення умов формування ТГІ та з'ясування їх рудогенеруючої ролі. В процесі роботи вирішувались такі завдання: 1) вивчення особливостей локалізації ТГІ, їх морфології, внутрішньої будови та петрографічного складу, а також характеру розповсюдження та умов залягання титаноносних порід; 2) дослідження структурно-текстурних особливостей, мінерального та хімічного складу титаноносних порід; 3) вивчення форм виокремлення, мікроструктурних особливостей та хімічного складу породоутворюючих мінералів; 4) виявлення ознак петрографічної, мінеральної та геохімічної зональності, з'ясування механізмів їх формування; 5) визначення геологічних та фізико-хімічних умов формування ТГІ та їх рудогенеруючої ролі.

Об'єкт дослідження - титаноносні габроїдні інтрузії коростенського комплексу: Кропивенська, Федорівська, Рижани-Паромівська, Торчинська, Стремигородсьска та Пенізевицька.

Предмет дослідження - геологічна будова, речовинний склад та умови формування ТГІ.

Методи дослідження. Основу дисертації складають результати проведених автором польових геологічних та мінералого-петрографічних досліджень. Польові дослідження було зосереджено на вивченні умов залягання титаноносних габроїдів. Мінералого-петрографічні дослідження включали мікроскопічне вивчення авторської колекції титаноносних порід, а також керну свердловин, пробурених Житомирською ГРЕ. В ході роботи вивчено понад 300 шліфів та 65 аншліфів. За участю автора виконано близько 300 мікрозондових аналізів мінералів. Близько 100 проб титаноносних порід проаналізовано на вміст головних петрогенних елементів рентген-флюоресцентним методом. Основний об'єм аналітичних досліджень виконано в лабораторії геологічного факультету КНУТШ та в лабораторії прецизійних аналітичних досліджень УкрДГРІ. Крім власного, автором також проаналізовано та узагальнено кам'яний та аналітичний матеріал люб'язно наданий Шумлянським Л.В., Павловим Г.Г., Швайберовим С.К., Базалійським Я.І.

Наукова новизна одержаних результатів:

1. Доведено, що формування ТГІ Волинського мегаблоку генетично пов'язане з магматичною еволюцією базитової складової коростенського комплексу. З'ясовано, що ТГІ вкорінені на заключних стадіях становлення габро-анортозитових масивів, успадковують головні особливості їх геологічного розвитку, речовинного складу та мінерагенії.

2. Вперше всебічно вивчені прояви первинно-магматичної розшарованості ТГІ Волинського мегаблоку. З'ясований суттєвий вплив процесів кристалізаційної та гравітаційно-кінетичної диференціації на формування розшарованості різного масштабу, а також визначена їх рудогенеруюча роль. Отримані нові дані про «приховану» розшарованість окремих ТГІ, визначені можливості її використання для вивчення глибинної геологічної будови інтрузивних утворень.

3. Вперше виділені декілька геолого-петрографічних типів ТГІ з різним речовинним складом та масштабами рудної мінералізації, формування яких обумовлене еволюцією двох типів вихідних базитових розплавів: сублужного феробазальтового та йотунітового.

4. Дістали подальшого розвитку ідеї про суттєвий вплив субсолідусного перерівноваження та розпаду твердих розчинів на мінеральний склад та якість корінних титанових руд. Натомість, роль низькотемпературних постмагматичних процесів у перерозподілі рудної речовини в межах досліджених ТГІ заперечується.

Практичне значення одержаних результатів. Виявлені особливості умов залягання, структурно-текстурних ознак та речовинного складу ТГІ можуть бути використані як прогнозно-пошукові критерії для визначення нових рудоносних об'єктів, а також для уточнення глибинної будови, розчленування на продуктивні горизонти та кореляції розрізів під час детальної розвідки корінних родовищ титанових руд.

Особистий внесок здобувача. Окремі публікації за темою дисертації надруковано у співавторстві з Митрохиним О.В, Андреєвим О.О та Шумлянським Л.В. При цьому виявлення трьох різних типів ТГІ, їх геолого-петрографічна, мінералогічна та геохімічна характеристики, а також висновки зроблені особисто автором дисертації. В роботах [1-2] автору належить вивчення мінерального складу, петрографічних особливостей титаноносних габроїдів та хімічного складу Fe-Ti оксидно-рудних мінералів, а також визначення імовірного складу вихідного розплаву Федорівської титаноносної інтрузії. У роботах [3-4] дисертантом досліджувалися умови залягання, мінеральний склад, структурно-текстурні особливості, а також визначення субсолідусних температур кристалізації піроксенів з титаноносних габроїдів Пенізевицької інтрузії. В роботах [5-6] автору належить постановка задачі, а також узагальнення даних про речовинний склад та по петрографії титаноносних габроїдів Волинського мегаблоку УЩ. У роботі [7] належить постановка задачі, вивчення «прихованої» розшарованості з титаноносних габроїдів Кропивенської інтрузії та висновки.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідались на двох міжнародних наукових конференціях «Щелочной магматизм Земли и его рудоносность» та «Перспективи розвитку мінерально-сировинної бази України та світу» (Донецьк, 2007-2008 р.р.), на двох всеукраїнських наукових конференціях молодих вчених «Сучасні проблеми геологічних наук» (Київ, 2008-2009 р.р.), а також на наукових семінарах кафедри мінералогії, геохімії та петрографії.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 7 наукових робіт, у тому числі 5 статей у фахових наукових періодичних виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, 6 розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел, які викладені на 153 сторінках друкованого тексту. Робота містить 35 малюнків, 1 таблицю, 16 додатків та 155 найменувань у списку літератури.

Дисертаційну роботу виконано на кафедрі мінералогії, геохімії та петрографії геологічного факультету під науковим керівництвом доктора геологічних наук Шнюкова С.Є. Автор висловлює окрему подяку за вагомі консультації та практичну допомогу Митрохину О.В., а також щиро вдячна Шумлянському Л.В., Павлову Г.Г., Синицину В.О., Загородньому В.В., Андреєву О.О., Білоус А.О., Оконішніковій Н.В., Бартош О.М., Омельчук О.Д., Базалійському Я.І.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі «Сучасний стан геологічної вивченості титаноносних габро-анортозитових комплексів протерозою» наведено огляд літератури, присвяченої титаноносності автономних габро-анортозитових комплексів протерозойського віку. З'ясовано, що масштаби зруденіння та парагенезиси Fe-Ti оксидних мінералів в габро-анортозитових комплексах визначаються характером залягання, петрографічними асоціаціями та складом рудовмісних порід - анортозитів, титаноносних габроїдів та ультрамафітів. При цьому, на якість руд безпосередньо впливають умови формування конкретних габро-анортозитових комплексів та їх складових частин. Зроблено висновок про різну формаційну приналежність окремих титаноносних габро-анортозитових комплексів Канадского, Балтійського та Українського щитів. Найвідоміші титаноносні габро-анортозитові комплекси Хавер-Сент-П'єр (Канада) та Рогаланд (Норвегія) віднесені до анортозит-мангерит-чарнокітової формації (АМЧФ), на відміну від титаноносних інтрузій коростенського комплексу анортозит-рапаківігранітної формації (АРГФ) Українського щита. Зроблено висновок про різницю у геодинамічних умовах становлення субплатформенних інтрузій АРГФ та орогенних інтрузій АМЧФ, що суттєво вплинули на характер локалізації, форми залягання, структурно-текстурні особливості та речовинний склад титанових руд. На відміну від норвезьких та канадських синкінематичних інтрузій титаноносних норитів та йотунітів, титаноносні інтрузії коростенського комплексу залягають у вигляді недеформованих та слабо-деформованих тіл, складених олівіновими габро, габро-норитами, троктолітами та ультрамафітами, що містять, переважно, бідні та середньо-вкраплені ільменітові руди. Наголошено на тому, що геологічні, петрологічні та фізико-хімічні умови формування титаноносних габроїдів коростенського комплексу попередниками остаточно не з'ясовані і потребують додаткових досліджень.

У другому розділі «Особливості геологічної будови ТГІ Волинського мегаблоку УЩ» узагальнені сучасні уявлення про геологію ТГІ Волинського мегаблоку Українського щита (УЩ), які суттєво доповнені новітніми даними стосовно особливостей їх внутрішньої будови та петрографічного складу, отриманими в ході виконання дисертаційних досліджень [1-4, 7]. Особлива увага приділяється геологічним співвідношенням інтрузій з вміщуючими породами та проявам первинної магматичної розшарованості ТГІ.

Встановлено, що ТГІ розповсюджені виключно у східній частині Волинського мегаблоку Українського щита, де просторово та генетично пов'язані зі складним Коростенським плутоном. Геологічній будові цього регіону присвячені роботи Феофілактова К.М., Тарасенко В.Є., Лучицького В.І., Лебедєва П.І., Безбородько М.І., Соболева В.С., Полканова О.О., Личака І.Л., Бухарева В.П., Скобелєва В.М. та ін. Згідно до сучасних уявлень, Коростенський плутон являє собою багатофазний магматичний комплекс палеопротерозойського віку, складений анорогенними інтрузіями гранітів рапаківі, анортозитів автономного типу, титаноносних габроїдів і гібридних порід монцонітового складу. ТГІ виявлені у межах габро-анортозитових масивів Коростенського плутону і його облямування, а також в полі розвитку гранітоїдів коростенського комплексу. Автором вперше виділяються три геолого-петрографічні типи ТГІ: інтрузії титаноносних олівінових габро, інтрузії титаноносних троктолітів та інтрузії титаноносних норитів [6]. Найбільш типовими представниками інтрузій титаноносних олівінових габро є Кропивенська та Федорівська ТГІ. Приклади інтрузій титаноносних троктолітів та титаноносних норитів являють Стремигородська та Пенізевицька ТГІ, відповідно.

Кропивенська титаноносна інтрузія (КТІ) розташована в центральній частині Володарськ-Волинського масиву - найбільшого серед габро-анортозитових масивів Коростенського плутону. Інтрузія вкорінена у габро-анортозити без видимого зв'язку з регіональними тектонічними порушеннями. У плані КТІ має форму неправильного овалу, розміром 1300Ч1700 м, витягнутого у північно-східному напрямку. У розрізі вона характеризується чашеподібною формою з максимальною потужністю 350 м. Попередніми дослідженнями виявлено концентрично-зональну будову КТІ. У напрямку від центру до периферії спостерігається зміна меланократових габроїдів та ультрамафітів, спочатку - мезократовими габроїдами, а далі - лейкократовими габро та габро-анортозитами. В розрізі спостерігається мегарозшарованість КТІ на три горизонти зі зменшенням меланократовості пород, а також вмісту Fe-Ti оксидно-рудних мінералів та апатиту на глибину [7]. Виконані мінералого-петрографічні дослідження показали, що у складі КТІ суттєво переважають олівінові габро, серед яких найбільш розповсюджені мезо- та меланократові відміни. В межах верхнього горизонту виявлені верліти та олівінові клінопіроксеніти. На відміну від інших ТГІ, головним концентратором титану в породах КТІ є титаномагнетит, а не ільменіт. Бідне та середньо-вкраплене апатит-ільменіт-титаномагнетитове зруденіння пов'язане з олівіновими мелагабро та ультрамафітами. В породах КТІ добре виявлені шаруваті та директивні план-паралельні текстури. Дрібна модальна стратифікація визначається коливаннями кількісних співвідношень головних породоутворюючих мінералів в олівінових габро з появою кумулятивних прошарків мелагабро, верлітів та клінопіроксенітів. Шаруватість підкреслюється орієнтацією призматичних кристалів плагіоклазу. Площини директивності залягають похило з центриклінальним падінням. Кути падіння змінюються від 10-15^о - в межах верхнього горизонту, до 25-45^о - в межах середнього та нижнього, сягаючи максимуму 45-50^о на флангах інтрузії. Мікроструктурними дослідженнями виявлена план-паралельна орієнтація авгіту та апатиту у породах верхнього горизонту. Прихована розшарованість КТІ проявляється у закономірній зміні хімічного складу плагіоклазу, клінопіроксену, олівіну та титаномагнетиту у розрізі інтрузії [7].

Федорівська титаноносна інтрузія (ФТІ) розташована в південно-західній частині Володарськ-Волинського габро-анортозитового масиву. Згідно геофізичних даних та даних буріння, крім ФТІ, в цьому районі виявлені ще декілька лінійних габроїдних тіл, орієнтованих грубо паралельно до південно-західної межі Володарськ-Волинського масиву, неузгоджено до тетерівської тектонічної зони північно-східного простягання. Власне ФТІ в плані має видовжену у північно-східному напрямку дугоподібну форму та розміри (300-400)Ч3500 м. У розрізі інтрузія характеризується коритоподібною формою, ускладненою двома поперечними скидами. Максимальна потужність не перевищує 300 м, падіння контактів центриклінальне під кутами 20-70^о у бік титаноносних габроїдів. Вміщуючі породи ФТІ представлені крупно-гігантозернистими габро-анортозитами коростенського комплексу. Контакти з габро-анортозитами різкі інтрузивні. В межах перехідної зони ділянки дрібно-середньозернистого директивного габро чергуються з габро-анортозитами, при цьому явно виражені зони «загартування» не виявлені. В габро присутні ксеноліти габро-анортозитів. В окремих свердловинах фіксується кутове неузгодження у заляганні директивності габроїдів відносно площини контакту з підстеляючими габро-анортозитами. За геофізичними даними, глибина розповсюдження габро-анортозитів у південній частині Володарськ-Волинського масиву складає 1-2 км. В розрізі ФТІ виділяються три горизонти [1-2]. Верхній горизонт складений рудним олівіновим габро, досить однорідним за складом і структурно-текстурним особливостям. Перехід у підстильне олівінове мелагабро середнього горизонту поступовий, супроводжується збільшенням вмісту мафічних та Fe-Ti оксидно-рудних мінералів, а також зменшенням зернистості. В межах перехідної зони у мезократовому габро місцями з'являються розпливчасті смужкуваті виокремлення мелагабро потужністю 20-30 см, які підкреслюють нечітку директивну текстуру. Межа верхнього та середнього горизонтів проводиться умовно і характеризується заляганням від горизонтального та похилого, з кутами падіння 10-15^о, до крутого - з кутами 60-70^о. Середній горизонт представлений рудним олівіновим мелагабро, з підпорядкованими прошарками мезократових габроїдів. Орієнтація мегакристів плагіоклазу, місцями, зумовлює директивну текстуру. У розрізі середнього горизонту також спостерігаються ділянки смугастої будови з чергуванням прошарків, відмінних за вмістом кольорових мінералів. Директивність мегакристів плагіоклазу, а також смугастість, мають кути падіння 40-65^о. Перехід до олівінових габро нижнього горизонту може бути як поступовим, так і різким, зі зменшенням вмісту мафічних та Fe-Ti оксидно-рудних мінералів при збільшенні вмісту і зернистості плагіоклазу, аж до появи порфіровидних лейкократових відмін. Нижній горизонт складений пачкою чергованих різновидів габроїдів від лейкократових до мезо- і меланократових, що плавно переходять одні у інші. Бідне та середньо-вкраплене апатит-ільменітове зруденіння пов'язане з олівіновими габро та мелагабро середнього та верхнього горизонтів. Прихована розшарованість ФТІ виявляється у розподілі Fe-Ti оксидно-рудних мінералів та апатиту, а також у закономірній зміні хімічного складу породоутворюючих мінералів по розрізу інтрузії. Так, у співіснуючих ільменітах та титаномагнетитах виявлені ритмічні зміни вмісту TiO₂, Fe₂O₃, V₂О₅, MnО и Cr₂О₃ у залежності від глибини залягання [1]. Загальний вміст Fe-Ti оксидно-рудних мінералів та апатиту зменшується вниз по розрізу інтрузії, при цьому титаномагнетит різко переважає над ільменітом лише в нижній частині верхнього горизонту (Шумлянський, 2007).

Стремигородська титаноносна інтрузія (СТІ) розташована в південно-західній частині Чоповицького габро-анортозитового масиву. В плані СТІ має форму неправильного овалу, дещо витягнутого у північно-західному напрямку, розміром 2400Ч900 м. На глибину вона простежена свердловинами на 1400 м. Імовірна форма залягання інтрузії - субвертикальний диференційований шток. СТІ характеризується явно вираженою мегарозшарованістю на три горизонти (Проскурин, 1984). У розрізі рудні меланократові троктоліти та ультрамафіти нижче змінюються горизонтом рудних мезократових троктолітів і олівінових габро. На глибині мезократові габроїди, в свою чергу, підстеляються горизонтом лейкоратових габро. Характерною ознакою титаноносних габроїдів СТІ є досить чітко виражена директивна текстура, обумовлена субпаралельним розташуванням видовжених таблиць плагіоклазу. При цьому, найбільш виразно вона проявлена у троктолітах. У зовнішніх зонах СТІ залягання площин директивності круте (90-60^о), загалом узгоджене з падінням контактів. У напрямку до центру інтрузії спостерігається помітне виположування площин директивності - аж до 40^о та менше. СТІ характеризується бідним та середньо-вкрапленим апатит-ільменітовим зруденінням. Максимальні концентрації ільменіту та апатиту приурочені до мелатроктолітів та ультрамафітів.

Пенізевицька титаноносна інтрузія (ПТІ) локалізована в західній частині Федорівського габро-анортозитового масиву. Дайкоподібне тіло метаморфізованих титаноносних габроїдів залягає в габро-анортозитах, поблизу від контакту з гранітоїдами коростенського комплексу, та має меридіональне простягання при субвертикальному падінні [3-4]. Потужність рудного тіла складає 35 м, контакти різкі з ксенолітами вміщуючих габро-анортозитів, що місцями утворюють еруптивну брекчію. Внутрішня будова тіла характеризується елементами первинного розшарування з чергуванням прошарків, потужністю 20-50 см, що відрізняються за вмістом мафічних мінералів. Директивні текстури підкреслюються орієнтацією таблиць плагіоклазу, які мають круте, 70-80^о, залягання і падіння на захід. Титаноносні габроїди та вміщуючі габро-анортозити зазнали часткової сосюритизації та амфіболізації. Найменш змінені відміни титаноносних габроїдів представлені меланократовими рудними норитами. Порівняно з титаноносними габроїдами інших родовищ Коростенського плутону, рудні норити Пенізевицької ТГІ характеризуються найбільшими концентраціями ільменіту і, натомість, малим вмістом апатиту [4].

У третьому розділі «Петрографічна характеристика титаноносних габроїдів та ультрамафітів» викладені результати петрографічних досліджень титаноносних порід коростенського комплексу, виконаних під час дисертаційних досліджень. Встановлено, що петрографічний склад ТГІ доволі різноманітний - тут представлена майже вся родина габроїдів, а також різко підпорядковані їм ультрамафіти - верліти та піроксеніти [5]. Найбільш характерні петрографічні різновиди - це рудні олівінові габро, троктоліти та норити. Загальними особливостями мінерального складу титаноносних габроїдів є наступні: 1) переважно меланократовий та мезократовий склад рудних різновидів; 2) мінливий вміст плагіоклазу при звичайній присутності K-Na польового шпату; 3) олівін-авгітовий, рідше - олівін-гіперстеновий (піжонітовий) парагенезис мафічних силікатів; 4) помірно-високий вміст ільменіту та титаномагнетиту, що відповідає бідним та середньо-вкрапленим рудам; 5) високий вміст апатиту, що сягає породоутворюючих значень; 6) постійна присутність титанистого біотиту.

Рудні олівінові габро найбільш розповсюджений петрографічний різновид серед титаноносних габроїдів Волинського мегаблоку. Олівіновими габро складений основний об'єм Федорівської, Кропивенської та Рижани-Паромівської ТГІ. Вони також входять до складу Видибірської, Граби-Меленівської, Давидківської та Стремигородської ТГІ. Характерною особливістю олівінових габро з ТГІ Волинського мегаблоку є підвищений вміст Fe-Ti оксидно-рудних мінералів та апатиту, які, в багатьох випадках, сягають промислових концентрацій. Рудні різновиди олівінових габро доцільно виділяти при вмісті Fe-Ti оксидно-рудних мінералів більш ніж 10%. Звичайно, сумарний вміст ільменіту та титаномагнетиту у рудних різновидах олівінових габро коливається в межах 10-24%, а вміст апатиту може сягати 1-9%. Кольоровий індекс М, який являє суму мафічних силікатів, Fe-Ti оксидно-рудних мінералів та апатиту, змінюється у діапазоні 26-90%, що дозволяє виділяти лейкократові (М<35%), мезократові (M=35-65%) та меланократові (M=65-90%) відміни олівінових габро. Найбільш розповсюджені рудні олівінові габро мезократового складу. Менш поширені рудні олівінові мелагабро та лейкогабро. Головними породоутворюючими мінералами є плагіоклаз (12-74%), авгіт (6-37%), олівін (5-44%). Fe-Ti оксидно-рудні мінерали представлені ільменітом, титаномагнетитом та ульвошпінеллю. Серед них найбільш розповсюджений ільменіт, меншою мірою - титаномагнетит. Ульвошпінель діагностована лише в олівінових габро Кропивенської інтрузії. Кількісні співвідношення ільменіту та титаномагнетиту суттєво варіюють навіть в межах однієї інтрузії. При цьому, розрізняються ільменітові, титаномагнетит-ільменітові та ільменіт-титаномагнетитові різновиди олівінових габро. Звичайними акцесорними мінералами титаноносних олівінових габро є циркон та баделеїт. З Fe-Ti оксидно-рудними мінералами звичайно асоціює титанистий біотит, який формує навколо них реакційні оболонки. Подекуди, в інтерстиціях головних породоутворюючих мінералів присутні поодинокі зерна K-Na польового шпату. Рідкісно зустрічається постеріорний керсутит, що заміщує клінопіроксен. Загалом, постмагматичні зміни широко проявлені лише в олівінових габро Давидківської інтрузії, де представлені сосюритизацією, амфіболізацією та хлоритизацією. В інших інтрузіях локально розвинуті вторинні мінерали - серицит, кліноцоїзит, преніт, кальцит, сидерит, тальк, магнетит, хлорит, променисті амфіболи, ідингсит та боулінгіт. Текстури олівінових габро змінюються від масивних до шаруватих та плямистих. Шаруватість та плямистість обумовлена нерівномірним розподілом головних породоутворюючих мінералів та підкреслюється ступенем лейкократовості порід. Суттєво-плагіоклазові ділянки чергуються з ділянками, збагаченими на мафічні мінерали. Директивні план-паралельні текстури олівінових габро виявляються завдяки орієнтації мегакристів плагіоклазу та кумулятивних скупчень мафічних мінералів. Паралельна мікротекстура окремих різновидів визначається орієнтацією сплощених зерен плагіоклазу, а також подовжено-призматичних зерен авгіту та апатиту. Кумулятивна мікроструктура порід змінюється від гіпідіоморфнозернистої до алотріоморфнозернистої зі звичайним розміром зерен головних породоутворюючих мінералів 0,5-5 мм. Ступінь ідіоморфізму окремих мінералів суттєво варіює в залежності від ступеня меланократовості порід. У лейкократових габро плагіоклаз проявляє частковий ідіоморфізм по відношенню до олівіну та авгіту, тобто є кумулятивною фазою. У меланократових відмінах, навпаки, кумулятивними фазами є олівін та авгіт. Ільменіт утворює ксеноморфні зерна та правильні кристали, розміром 0,2-3 мм, а також формує ламелярні структури розпаду у титаномагнетиті. Ступінь ідіоморфізму ільменіту може змінюватись навіть в межах однієї інтрузії. Так, в нижній частині розрізу Рижани-Паромівської інтрузії, ільменіт є кумулятивною фазою і виокремлюється у вигляді чисельних правильних кристалів. Для верхньої частини інтрузії більш характерні ксеноморфні інтеркумулусні виокремлення ільменіту. У більшості досліджених інтрузій ільменіт почав виокремлюватись дещо раніше за титаномагнетит, тому у рудних скупченнях він завжди має ідіоморфні обмеження відносно останнього. Титаномагнетит формує ксеноморфні зерна, 0,3-1,5 мм, а також неправильні рудні скупчення, розміром 0,5-3 мм, у проміжках силікатів. Апатит має найбільший ступінь ідіоморфізму, виокремлюючись у вигляді стовбчастих кристалів, розміром 0,1-1 мм. Звичайно вони пойкілітово включені у зерна інших мінералів або приурочені до їхніх меж.

Рудні троктоліти широко розповсюджені в межах Стремигородської ТГІ. Серед троктолітів приблизно однаково розповсюджені мезократові та меланократові відміни, що різняться між собою за вмістом плагіоклазу. Головними породоутворюючими мінералами стремигородських троктолітів є плагіоклаз (25-53%) та олівін (15-36%). Клінопіроксен має другорядне значення, кількість його дуже рідко перевищує 5%, що й відрізняє троктоліти від інших титаноносних габроїдів. Концентрації ільменіту (9-18%), навпаки, в багатьох випадках сягають породоутворюючих значень. Як і для рудних олівінових габро, для троктолітів властивий високий вміст апатиту (4-13%). Звичайним є заміщення мафічних мінералів, перш за все олівінів, вторинними - тальком, магнетитом та актинолітом, а також розвиток реакційних кайм та скупчень біотиту. Ступінь розвитку постмагматичних змін ніяк не впливає на перерозподіл ільменіту та апатиту. Добре виявлена дрібносмугаста текстура троктолітів обумовлена чергованістю тонких прошарків суттєво-плагіоклазового та апатит-ільменіт-олівінового складу. Для троктолітів Стремигородської інтрузії характерні найбільш досконалі, порівняно з іншими ТГІ коростенського комплексу, директивні текстури. Макроскопічно добре виявлена план-паралельна орієнтація призматичних кристалів плагіоклазів, яка співпадає з площиною нашарування. План-паралельна мікротекстура підкреслюється орієнтацією стовбчастих кристалів апатиту та, меншою мірою, призматичними кристалами олівіну. Лінійно-паралельні текстури в стремигородських троктолітах не виявлені. Звичайними є нерівномірнозернисті гіпідіоморфнозернисті кумулятивні структури, де головними кумулятивними фазами є апатит та ільменіт, які завжди проявляють ідіоморфізм по відношенню до інших мінералів. Дещо менший ступінь ідіоморфізму олівіну та плагіоклазу. Олівін виступає у якості кумулятивної фази у мелатроктолітах, плагіоклаз - у мезократових троктолітах. Авгіт завжди виокремлюється останнім. Міжзерновий простір кумулятивних скупчень мафічних мінералів часто виповнюється дрібнолускуватим постмагматичним біотитом, що представлений двома генераціями - коричневою та зеленою.

Рудні норити є характерними для Пенізевицької ТГІ. На відміну від титаноносних габроїдів інших ТГІ, для них властиві значні постмагматичні зміни, навіть більші, ніж в троктолітах Стремигородської ТГІ. Ще однією важливою особливістю мінерального складу титаноносних норитів є найвищі, серед габроїдів коростенського комплексу, концентрації ільменіту і, натомість, дуже малий вміст апатиту. Слід підкреслити, що вміст ільменіту в породах ніяк не залежить від ступеня розвитку постмагматичних змін. Серед досліджених норитів поширені меланократові, в меншій мірі - мезократові відміни. Первинний олівін не виявлений, але присутні вірогідні продукти його заміщення. При значному розвитку променистих амфіболів, хлориту, серициту та сосюриту виділяються метаморфізовані відміни рудних норитів. Кількісний мінеральний склад представлений: плагіоклазом (16-46%), ільменітом (10-28%), ортопіроксеном (0-23%), клінопіроксеном (0-3%), променистими амфіболами (7-44%), слюдистими мінералами (4-22%), хлоритом (0-6%), апатитом (<1%). Навіть найбільш змінені відміни рудних норитів зберігають реліктову кумулятивну гіпідіоморфнозернисту структуру. Остання у меланократових норитах має характер пойкілітової, з крупними, 5-10 мм, скелетними ойкокристалами ортопіроксену, що містять чисельні ідіоморфні включення ільменіту. Місцями, всередині ортопіроксену, також присутні специфічні магнетит-амфіболові скупчення - вірогідні продукти заміщення олівіну. Ортопіроксен являє собою інвертований піжоніт з грубою ламелярною будовою, обумовленою присутністю орієнтованих пластинчастих та краплевидних включень авгіту у гіперстеновій матриці. По піроксенам, звичайно, розвиваються безбарвний амфібол кумінгтонитового типу та блідо-зелений актиноліт. В меланоритах плагіоклаз, звичайно, пойкілітово виповнює інтеркумулусний простір в проміжках мафічних мінералів. Але в мезократових відмінах він може бути й кумулятивною фазою. Місцями, в породі присутні неправильні інтерстиційні виокремлення пелітизованого калішпату. В метаморфізованних різновидах рудних норитів плагіоклаз заміщується агрегатом серициту, клиноцоїзиту та преніту. Ільменіт представлений правильними таблитчастими кристалами, розміром 0,5-1,5 мм, що формують включення у плагіоклазі та піроксені, а також кумулюються вздовж границь зерен. Орієнтація кристалів ільменіту в окремих зразках підкреслює директивну план-паралельну текстуру. Лейкоксенізація не характерна, лише в найбільш перетворених породах, за рахунок змінення ільменіту, з'являється незначна кількість сфену. Червоно-коричневий титанистий біотит присутній навіть в найменш змінених рудних норитах у вигляді крупних, 5-6 мм, скелетних кристалів, а також переривчастих оболонок навколо ільменіту та піроксену. Крім нього розвинений більш пізній дрібно-лускуватий слюдоподібний мінерал зеленуватого кольору, що утворює суцільні кільцеві оболонки навколо мафічних силікатів на межі з плагіоклазом. Цей же мінерал виповнює катакластичні тріщини, що перетинають породу.

У четвертому розділі «Головні породоутворюючі мінерали титаноносних габроїдів» наведено результати вивчення головних породоутворюючих мінералів та Fe-Ti оксидно-рудних мінералів з титаноносних габроїдів [1, 4, 7]. Визначені можливості використання варіацій хімічного складу мінералів для вивчення особливостей геологічної будови ТГІ - зокрема для виявлення прихованої розшарованості, розчленування та кореляції розрізів під час розвідки.

Плагіоклази є головними породоутворюючими мінералами олівінових габро, троктолітів та норитів. На відміну від анортозитів коростенського комплексу, основність плагіоклазу в титаноносних габроїдах звичайно є меншою. Хімічний склад плагіоклазів найчастіше відповідає андезину An_33-50, інколи лабрадору An_{50_53}. Виключенням є плагіоклази Стремигородської ТГІ з основністю An_53-63. У розрізах Кропивенської та Федорівської ТГІ встановлено закономірне зростання основності плагіоклазів на глибину. Крім того, в межах згаданих інтрузій виявлено незвичайну, як для плагіоклазів диференційованих інтрузій, зворотну зональність зерен.

Клінопіроксени є головними породоутворюючими мінералами олівінових габро, верлітів та клінопіроксенітів. Найбільш розповсюджені клінопіроксени авгітового складу Wo_40-45En_27-35Fs_20-29 з помірним вмістом Al₂O₃ та TіO₂ і підвищеним вмістом CaO - аж до відхилення у бік салітів. Вміст Al₂O₃ коливається в діапазоні 2-3%. Варіації хімічного складу авгітів у розрізах Кропивенської та Федорівської ТГІ підтверджують наявність прихованої розшарованості, встановленої за складом плагіоклазів. Встановлено загальне збільшення магнезіальності авгітів на глибину. Подібно до плагіоклазів, авгіти Кропивенської та Федорівської ТГІ також характеризуються зворотною зональністю зерен. Магнезіальність у ядерних частинах зерен авгіту завжди трохи менша, ніж у зовнішніх оболонках.

Ортопіроксени є головними породоутворюючими мінералами норитів Пенізевицької ТГІ. Більшість досліджених ортопіроксенів являють інвертовані піжоніти зі складними ламелярними та емульсійними структурами розпаду. Інвертований піжоніт утворює симплектитові зростання, матриця яких складена гіперстеном Wo_2-3En_47-49Fs_48-51, що містить орієнтовані пластинчасті та краплевидні включення авгіту Wo₄₃En₃₄Fs₂₃. Гіперстен, складу Wo_2-3En_47-48Fs_49-50 формує зовнішню оболонку інвертованих піжонітів, позбавлену включень авгіту. Низький вміст Al₂O₃ і Cr₂O₃, вказує на помірний тиск під час кристалізації ортопіроксенів. Показово, що у вміщуючих Пенізевицьку інтрузію габро-анортозитах, піроксени більш залізисті. Наприклад, низькокальцієвий інвертований піжоніт має гіперстенову матрицю Wo_2-6En_33-41Fs_55-63 з ламелями авгіту Wo_42-44En_27-30Fs_26-30.

Олівіни є головними породоутворюючими мінералами олівінових габро, троктолітів, клінопіроксенітів та верлітів. Хімічний склад олівінів Fo_29-67 відповідає гортоноліту, з окремими відхиленнями у бік ферогортонолітів та гіалосидеритів. Найбільшою магнезіальністю Fo_43-67 характеризуються олівіни Стремигородської ТГІ. У розрізах Кропивенської та Федорівської ТГІ хімічний склад олівінів змінюється аналогічно до складу авгітів зі збільшенням магнезіальності на глибину.

Ільменіт найбільш розповсюджений Fe-Ti оксидно-рудний мінерал титаноносних габроїдів Волинського мегаблоку. Максимальний вміст його може сягати 25-28% у норитах Пенізевицької ТГІ. Досліджувані ільменіти характеризуються доволі сталим хімічним складом Ilm_94-99Hem_1-6. Низький ступінь окиснення заліза відрізняє їх від гемоільменітів відомих норвезьких родовищ габро-анортозитової провінції Рогаланд. Незначний вміст домішок Fe₂O₃, Al₂O₃, MgO та MnO, але підвищені концентрації V₂O₅ (0,05-0,37) є звичайною рисою ільменітів з титаноносних габроїдів та габро-анортозитів коростенського комплексу. У ільменітах Федорівської ТГІ встановлені ритмічні зміни концентрацій Fe₂O₃, V₂О₅ та MnО в залежності від глибини залягання.

Титаномагнетит у досліджуваних породах розподіляється вкрай нерівномірно. Найбільші концентрації його (22-26%) встановлено в ультрамафітах Кропивенської ТГІ. Для досліджуваних титаномагнетитів властиві широкі варіації хімічного складу Mt_17-75Usp_25-83, особливо у відношенні вмісту TiO₂ (8-28%) та V₂O₅ (0,41-2,06%). Вміст TiO₂ в них може залежати як від глибини залягання у розрізі інтрузії, так і від ступеня розвитку субсолідусних структур: розпаду первинно-гомогенних зерен на магнетитову та ільменітову (або ульвошпінелеву) фази, що продемонстровано на прикладі Кропивенської та Федорівської ТГІ. Так, в розрізі Кропивенської ТГІ встановлено зменшення вмісту TiO₂ у титаномагнетитах на глибину. У розрізі Федорівської ТГІ виявлені ритмічні зміни концентрацій TiO₂, V₂О₅, MnО та Cr₂О₃ у титаномагнетитах в залежності від глибини залягання.

У п'ятому розділі «Хімічний склад титаноносних габроїдів» подано результати геохімічних досліджень, виконаних автором для титаноносних габроїдів різних геолого-петрографічних типів. Виявлена приналежність досліджуваних порід до сублужного ряду [5-6]. Встановлено, що найбільш загальними особливостями хімічного складу титаноносних габроїдів коростенського комплексу є збагаченість Na₂О, K₂О, FeО, MnО, TiО₂, P₂О₅ і збідненість SiO₂, Al₂O₃, MgО, порівняно з середнім складом габроїдів інших формаційних типів. Вміст SiO₂ знижений, відносно середнього для габроїдів і, часто, формально відповідає ультраосновним породам, що визначається високим вмістом несилікатних мінералів - ільменіту, титаномагнетиту та апатиту. Підвищена сумарна лужність пов'язана з помірною основністю плагіоклазу, а також з присутністю калішпату і біотиту. Низька глиноземистість пояснюється меланократовим складом порід. Вміст СаО суттєво відрізняється для норитів з троктолітами та олівінових габро. В норитах та троктолітах він менший, в олівінових габро - близький до середнього габроїдного. Останнє пов'язане з високим вмістом авгіту, що компенсує недостатню вапнистість плагіоклазу. Загальна меланократовість порід, а також підвищений вміст ільменіту, титаномагнетиту і апатиту обумовлюють аномальні концентрації TiO₂, FeO, P₂O₅. Помітне переважання FeO над MgO і, відповідно, висока сумарна залізистість FeO/(FeO+MgO) визначаються підвищеною залізистістю мафічних мінералів, а також високим вмістом Fe-Ti оксидно-рудних мінералів. Вміст летких компонентів корелюється з інтенсивністю постмагматичних змін - серицитизацією, пренітизацією, сосюритизацією, хлоритизацією, амфіболізацією та карбонатизацією. Достеменно встановлено, що інтенсивність постмагматичних змін ніяк не впливає на перерозподіл TiO₂ та FeO. Загальний вміст рідкісних земель в 40-100 раз перевищує хондритовий, з помітним переважанням легких лантаноїдів та слабкою негативною європієвою аномалією. Ініціальні відношення ⁸⁷Sr/⁸⁶Sr=0,7033-0,7034 дещо менші, порівняно з вміщуючими ТГІ анортозитовими породами, а відношення еNd=-0,8-(-1,4) - взагалі найнижчі серед встановлених для базитів коростенського комплексу (Shumlyanskyy et al., 2006), що може вказувати на нижньокорове магматичне джерело. Порівняно з середнім складом нижньої континентальної кори, титаноносні габроїди коростенського комплексу збагачені на TiO₂, FeO, MnO, CaO, P₂O₅, V, Cu, Y, TR і збіднені на SiO₂, Al₂O₃, K₂O, Ni, Rb.

У шостому розділі «Умови формування титаноносних габроїдних інтрузій та їх рудогенеруюча роль» наведено критичний огляд існуючих точок зору стосовно умов формування рудних габроїдів коростенського комплексу та запропоновано принципово нову модель формування ТГІ, яка враховує виявлені особливості їх геологічної будови, а також специфіку речовинного складу та структурно-текстурні риси досліджуваних порід. Порівняння з відомими проявами титаноносних габроїдів, пов'язаними з протерозойськими анортозитами на Балтійському та Канадському щитах, дало можливість оцінити вплив геотектонічних та структурно-реологічних умов вкорінення на характер локалізації, форми залягання, структурно-текстурні особливості і речовинний склад титанових руд. На відміну від норвезьких та канадських синкінематичних комплексів АМЧФ, що характеризуються багатим гемоільменітовим зруденінням, приуроченим до рудних норитів та йотунітів, ТГІ коростенського комплексу належать до іншого формаційного типу. Крупномасштабні високотемпературні деформації в умовах катазони, які мали місце під час вкорінення АМЧФ комплексів та сприяли ефективному збагаченню найбільш мобільних приконтактових частин Fe-Ti оксидними мінералами аж до утворення суцільних руд, не властиві для ТГІ Волинського мегаблоку. Вкорінення останніх відбувалося в структурно-реологічних умовах епізони. Саме тому, вони залягають у вигляді первинно-розшарованих тіл, що характеризуються добре виявленою прототектонікою рідинної фази та містять лише бідні та середньо-вкраплені ільменітові руди. Остаточно спростовується популярна у 70-80 роках гіпотеза про метаморфогенне походження титанових руд в окремих родовищах Волинського мегаблоку. Виконані автором мінералого-петрографічні дослідження титаноносних габроїдів Пенізевицької та Стремигородської ТГІ показали, що низькотемпературні постмагматичні перетворення не вплинули на перерозподіл рудної речовини.

Накопичення Fe-Ti оксидних мінералів в межах всіх досліджених інтрузій, відбувалося ще на магматичній стадії. При цьому, характер залягання титаноносних порід, звичайна приуроченість максимальних концентрацій Fe-Ti оксидних мінералів до верхніх та середніх горизонтів інтрузій, відсутність ясних мікроструктурних ознак незмішуваності розплавів однозначно заперечують вплив лікваційних явищ на рудоутворення. З іншого боку, ознаки розшарованості різного масштабу, кумулятивні структури порід, закономірні зміни мінерального складу порід та хімічного складу головних породоутворюючих мінералів вказують на те, що у становленні ТГІ Волинського мегаблоку провідну петрологічну та мінерагенічну роль відігравали явища кристалізаційної та гравітаційно-кінетичної диференціації вихідних базитових магм. Найбільш важливими факторами магматичної еволюції, що вплинули на рудогенез були: 1) хімічний склад вихідної магми; 2) порядок кристалізації та фугітивність кисню; 3) ефективність вилучення залишкового розплаву та гравітаційно-кінетичне фракціонування окремих кристалічних фаз; 4) субсолідусне перерівноваження та розпад твердих розчинів. Яскраві докази магматичної еволюції дають дослідження диференційованих інтрузій титаноносних олівінових габро, вкорінених в межах Володарськ-Волинського габро-анортозитового масиву (ВВМ). Тісний просторовий зв'язок з лейкократовими габроїдами, тотожність ізотопного віку, наявність проміжних петрографічних відмін, успадкованість головних особливостей мінерального та хімічного складу, а також складу головних породоутворюючих мінералів вказують на комагматичність титаноносних габроїдів Федорівської, Кропивенської та Рижани-Паромівської інтрузій з вміщуючими анортозитовими породами ВВМ. Автором доведено, що перераховані інтрузії титаноносних олівінових габро утворилися з залишкових порцій магматичного розплаву, відокремленого під час застигання головного об'єму габро-анортозитового масиву від суттєво-плагіоклазового кристалізату та вичавлених у тектонічно-ослаблені зони в межах консолідованих ділянок цього ж масиву. Середньо-зважений хімічний склад ТГІ ВВМ, а також виявлений порядок кристалізації мінеральних фаз вказують на те, що їх материнські розплави на момент вкорінення мали склад сублужного феробазальту (трахібазальту), помірно збагаченого на Fe, Tі та P. Ліквідусні температури таких розплавів, за оцінками (Duchesne et al., 2006), складають 1020-1045^оС. Першими ліквідусними фазами повинні бути Pl+Ol, до яких, при подальшій котектичній кристалізації, мають долучаються Aug+Ilm. Нагромадження суттєво-плагіоклазових кумулатів (лейкогабро) в нижніх частинах магматичних камер є свідченням кристалізації з незначною часткою мафічних мінералів та ільменіту у котектичній асоціації та несуттєвим «захопленням» залишкового розплаву в інтеркумулусі. Саме такий процес повинен супроводжуватись найбільш ефективним насиченням залишкового розплаву на Ti та P. Подальше зниження температури супроводжувалося розширенням котектичної асоціації до Pl+Ol+Aug+Ilm+Ар зі збільшенням частки мафічних мінералів та ільменіту у кумулатах, а також зростанням кількості «захопленого» в інтерстиціях залишкового розплаву, забезпеченого збільшенням його густини. Cаме ця асоціація є найбільш поширеною у рудних габроїдах мезократового складу, які складають головний об'єм більшості титаноносних інтрузій ВВМ. З залишкового інтерстиційного розплаву кристалізується асоціація Pl+Aug+Ilm+Ti-Mt+Ap+Bi±

±Or±Qu. Значна частина Fe-Ti оксидно-рудних мінералів в досліджуваних інтрузіях олівінових габро виокремилися з інтерстиційного розплаву в інтервалі температур 780-910^оС, тобто на піздньомагматичній стадії. Саме тому вони не зазнали помітного гравітаційного накопичення у донних частинах магматичної камери, а, навпаки, сконцентрувалися у припокрівлевих та середніх горизонтах інтрузій. На порядок кристалізації ільменіту та титаномагнетиту суттєво впливала фугітивність кисню. Ільменіт розпочав виокремлюватись ще на ранньомагматичній стадії, але далі масово кристалізувався сумісно з титаномагнетитом. Переважно пізньомагматична кристалізація титаномагнетиту, яка підтверджується його виключним накопиченням у верхніх горизонтах інтрузій, а також формою виокремлень та інтерстиційними співвідношеннями з іншими мінералами, свідчить про малу фугітивність кисню на ранньомагматичній стадії. Поява кумулятивних мелагабро та ультрамафітів з найбільшими концентраціями Fe-Ti оксидно-рудних мінералів та апатиту пов'язана з можливістю гравітаційно-кінетичного фракціонування або флотації плагіоклазу у важкому залишковому розплаві феробазальту. На мікроструктурні особливості та якість руд суттєво вплинули явища субсолідусного розпаду та перерівноваження Fe-Ti оксидно-рудних мінералів, які відбувалися при температурах 470-650^оС. При цьому, титаномагнетит втратив первинну гомогенність, набувши різноманіття тканинних, гратчастих та пластинчастих структур проростання з новоутвореними ільменітом, ульвошпінеллю та плеонастом. Первинний ільменіт, навпаки, набув майже стехіометричного складу та однорідної мікроструктури.

Дещо відхиляються від описаного порядку кристалізації троктоліти Стремигородської інтрузії, в яких звичайний ліквідусний парагенезис сублужного феробазальту, представлений Pl+Ol, змінюється котектичною асоціацією Pl+Ol+Ilm+Ap, що складає головний об'єм інтрузії. На відміну від інтрузій олівінових габро, авгіт починає кристалізуватись останнім, переважно з інтеркумулусного залишкового розплаву. Розширення поля кристалізації ільменіту та апатиту за рахунок авгіту, яке визначило специфіку складу стремигородських руд, імовірно пов'язане з специфікою складу материнського сублужно-феробазальтового розплаву - більшою основністю та лужністю, більшим насиченням Р₂О₅ та ТіО₂, меншою фугітивністю кисню, порівняно з вихідними розплавами титаноносних інтрузій олівінових габро.

Значні відхилення від розглянутого порядку кристалізації властиві для титаноносних норитів Пенізевицької інтрузії. Виявлена в них котектична асоціація кумулятивних фаз Pl+Ilm+Орх±Ol не має аналогів серед досліджених ТГІ і, натомість, надзвичайно розповсюджена в титаноносних габроїдах Норвегії та Канади. По аналогії з титаноносними норитами норвезької провінції Рогаланд, можна припустити, що вихідні розплави Пенізевицької інтрузії за хімічним складом відповідали йотуніту, тобто збагаченому на Fe та Ті монцодіориту. Мізерний вміст апатиту свідчить про незначний вміст фосфору у вихідному розплаві. Хімічний склад ільменітів Пенізевицької інтрузії, на відміну від гемоільменітів норвезьких родовищ, характеризується незначним вмістом Fe₂O₃, але підвищеними концентраціями V₂O₃, що вказує на набагато меншу фугітивність кисню у магматичному розплаві і, відповідно, на більші глибини кристалізації. Про це ж свідчить відсутність в породах титаномагнетиту.

ВИСНОВКИ

У дисертації викладені результати вивчення особливостей геологічної будови та речовинного складу титаноносних габроїдних інтрузій Волинського мегаблоку Українського щита, на підставі яких визначені геологічні, петрологічні та фізико-хімічні умови формування титаноносних інтрузій та їх рудогенеруюча роль. Основні висновки, що витікають з викладеного матеріалу зводяться до наступного.

1. Титаноносні габроїдні інтрузії Волинського мегаблоку УЩ сформовані на заключній стадії становлення базитового магматизму коростенського комплексу, генетично пов'язані з габро-анортозитовими масивами, успадковують головні особливості їх геологічного розвитку, речовинного складу та металогенії. Умови вкорінення окремих титаноносних інтрузій залежали від ступеня консолідації вміщуючих габро-анортозитових масивів, що визначило форму їх залягання, характер контактів та особливості внутрішньої будови.

2. Для всіх досліджених титаноносних габроїдних інтрузій властива первинно-магматична розшарованість різного масштабу, яка значною мірою, визначає розподіл петрогенних та рудних компонентів. Умови залягання, структурно-текстурні особливості, а також особливості речовинного складу титаноносних габроїдів та ультрамафітів визначаються явищами кристалізаційної та гравітаційно-кінетичної диференціації вихідних розплавів у кінцевих магматичних камерах. Існування кількох геолого-петрографічних типів титаноносних інтрузій з різним речовинним складом та масштабами промислової мінералізації обумовлене наявністю двох типів вихідних базитових розплавів: сублужного феробазальтового збагаченого на Fe-Ti-Р та «йотунітового», збагаченого на Fe-Ті.

3. На мінеральний склад та якість руд суттєво вплинули фугітивність кисню під час кристалізації, а також субсолідусне перерівноваження та розпад твердих розчинів Fe-Ti оксидно-рудних мінералів. Локальні низькотемпературні постмагматичні процеси - катаклаз, гідротермальні навколотріщинні перетворення та метасоматоз, які проявлені в окремих титаноносних інтрузіях, не вплинули на перерозподіл рудної речовини та первинні парагенезиси Fe-Ti оксидно-рудних мінералів.