Розробка родовищ корисних копалин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Геологічна та гірничо-технічна характеристика

2. Загальні відомості про відкриті гірські роботи

2.1 Сутність відкритих гірських робіт

2.2 Елементи кар'єру і розрахунок їх параметрів

3. Підготовка гірських робіт до виймання

4. Розкриття кар'єрного поля

4.1 Розрахунок капітальної траншеї

4.2 Розрахунок розрізної траншеї

5. Рекультивація земель

5.1 Суть рекультивації

5.2 Розрахунок об'єму рекультиваційних робіт

6. Охорона праці

6.1 Правила безпеки при роботі на буровому верстаті

6.2 Правила безпеки при роботі на екскаваторі

6.3 Правила безпеки при роботі на виймально-транспортуючих машинах

Висновок

Використана література

Вступ

Відкритий спосіб розробки родовищ корисних копалин, є найбільш перспективним у технологічному і економічному, соціальному відношенні. Завдяки розвиненій індустріальній базі і значним запасом корисної копалини розташованої близько до денної поверхні. Цим способом видобувається приблизно 3/4 об'єму твердої мінеральної сировини, яка споживається народним господарством України. Це стосується чорних, кольорових металів, вугілля, гірничо-хімічної сировини, будівельно-гірничих порід. Розробка родовищ корисних копалин відкритим способом включає чотири періоди: у першому періоді-підготовчому, створюються сприятливі умови для безаварійної і високопродуктивної роботи гірського і транспортного устаткування у різних періодах. Завданнями цього періоду є: підготовка поверхні родовища, осушення родовищ і огородження від поверхневого стоку.

Підготовка поверхні родовища полягає у вирубці лісу і чагарнику, видалені шару торфу, корчуванні пнів, осушенні боліт і озер, відводів в нові русла річок і струмків, перенесенню доріг, електроліній, зносів будинків і споруд та інше.

Осушування родовища складається: з видалення води, що надходить із водоносних обріїв (горизонтів) у результаті випадання атмосферних опадів. Розрізняють попереднє і паралельне осушення. Попереднє осушування виконується до початку розробки родовищ і служить для створення сприятливих гідрологічних умов на ділянках які розробляються у першу чергу. Паралельне осушення виконується у період експлуатації кар'єру одночасно з виконанням розкривних і видобувних робіт, випереджаючи їх в просторі.

Залежно від гірничо-геологічних умов родовища, типу застосованого гірського і транспортного устаткування, фізико-технічних характеристик вміщуючи порід, осушування може здійснюватися поверхневим, підземним і комбінованим способами.

У другому періоді будівельному, створюється початковий фронт видобувних і розкривних робіт, що забезпечує планомірне відпрацювання родовища і безпеку ведення гірничих робіт.

У завдання цього періоду входить проведення спеціальних гірських виробок, видалення певного об'єму гірської маси з кар'єру і будівництво транспортних комунікацій, що забезпечує доступ до робочих горизонтів. По закінченні будівельного періоду кар'єр здається в експлуатацію і починає функціонувати. При розробці горизонтальних родовищ гірничо-капітальні роботи закінчуються у будівельний період. В умовах крутих і пологих пластів у міру розвитку гірських робіт у глибину потрібне ретельне проведення обладнаних виробок, що забезпечують транспортний зв'язок горизонтів з лежачими вище. Терміни і витрати на будівництво кар'єру залежить від обсягу гірничих капітальних робіт і устаткування, що застосовується у цей період.

Об'єм гірничо-капітальних об'ємних робіт у сучасних кар'єрах досягає декілька сотень мільйонів кубометрів. Крім початкового фронту видобувних і розкривних робіт, необхідного для забезпечення початку регулярного видобутку корисної копалини, в обсязі повної продуктивності кар'єру або часткової (30-60%). До моменту здачі кар'єру в експлуатацію необхідно мати дані про запаси корисної копалини, що забезпечують плановий видобуток протягом декількох місяців.

Третій період-експлуатаційний. Гірські породи цього періоду поділяють на:

- розкривні роботи, що забезпечують систематично видалення розкривних порід з метою створення доступу до корисної копалини і необхідної довжини фронту робіт.

- видобувні роботи, що полягають у вийманні корисної копалини відповідно до плану.

Четвертий період - рекультивація - це відновлення земель порушеними гірничими роботами.

Розглянуті роботи в початковій стадії розробки родовища виконуються, як правило, послідовно, а потім паралельно з деяким випередженням одне відносно іншого.

Як слідує з викладеного вище, основними при відкритій розробці родовищ є гірничо-капітальні, розкривні і видобувні роботи. Метою цих робіт є виймання певного об'єму порід з масиву. Провідними виробничими процесами, що визначають характер відкритих гірських робіт є підготовка гірських порід до виймання, виймально-розкривні роботи, переміщення гірської маси, відвалоутворення розкривних порід та складування видобутої корисної копалини. Процес підготовки гірських порід до виймання включає широкий перелік заходів, спрямованих на зміну природного стану гірських порід з метою забезпечення їх перспективного виймання. У практиці відкритих гірських робіт при підготовці гірських порід для виймання найбільше застосування знайшов буро-вибуховий спосіб, призначений для відділення напівскельних і скельних порід від масиву подрібнення їх на шматки до заданих розмірів. Виймально-навантажувальні роботи призначені для виймання гірської маси безпосередньо з масиву або з відвалу і навантаження їх у транспортні засоби.

Сутність процесу переміщення гірської маси складається з організації чіткої безперебійної роботи транспортних засобів, що забезпечить своєчасне перевезення значних об'ємів породи у межах кар'єру і за його межами. У завданні відвальних і складських робіт входить організація, приймання і розміщення на спеціально відведених площах розкривних порід і корисної копалини. При цьому повинна забезпечуватися високопродуктивна і безпечна робота гірського та транспортного устаткування.

Роботи пов'язані із забезпеченням нормальних, основних виробничих процесів на кар'єрі називаються допоміжними. До них відносяться пересування залізничних колій, ремонт транспортних комунікацій, обробка відкосів, уступів від шматків породи та ін. Ці роботи, як правило, виконуються із спеціальним устаткуванням.

1. Геологічна та гірничо-технічна характеристика родовища

При сучасному рівні розвитку технології, засобів механізації і організації відкритих гірничих робіт, можливість їх застосування не обмежується фізико-технічними властивостями розкривних порід і корисних копалин, так і умовами залягання корисної копалини та кліматичними особливостями району родовища [1, 2]. Однак, обгрунтування економічної доцільності застосування відкритого способу розробки, вибір технології і організації відкритих гірничих робіт визначається рельєфом поверхні родовища, положенням покладу щодо земної поверхні, кутом падіння, потужністю, формою, будовою покладу, кліматичними та гідрогеологічними умовами району родовища.

Рельєф поверхні може бути рівниною, похилом, височиною, горбкуватою і водною поверхнею (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Види рельєфу поверхні родовищ: а - рівнина; б - ухил; в - височина.

Залежно від положення покладів щодо земної поверхні вони бувають поверхневими (потужність покриваючих порід 20....30 м), глибинними (потужність покриваючих порід більше 40 м), висотними (вище пануючого рівня місцевості).

Поверхневі поклади завжди розробляються відкритим способом. Вибір способу розробки глибинних і висотних покладів вимагає техніко-економічного обґрунтування.

Залежно від кута падіння розрізняють: пологі, похилі і круті поклади.

Пологими називають поклади з кутом падіння від 0 до 10^о. При розробці таких покладів є можливість використання виробленого простору для відвалоутворення розкривних порід.

Похилими називаються поклади з кутом падіння від 8 до 30°.

Крутими називаються поклади з кутом падіння більше за 30°. Вироблений простір для складування розкривних порід, як правило, не використається.

Спосіб виймання корисної копалини залежить від потужності покладу. Розрізняють поклади великої, середньої, малої і досить малої потужності.

За формою розрізняють ізометричні, плитоподібні і трубоподібні поклади. Ізометричні поклади мають приблизно одинакові розміри в усіх напрямах. Плитоподібні поклади - витягнуті переважно у двох напрямках. Трубоподібні поклади витягнуті, як правило, в одному напрямку.

Форма покладів впливає на форму кар'єрних полів. За формою і розмірами розрізняють великі, витягнуті та округлі кар'єрні поля.

Великі кар'єрні поля характеризуються невеликою глибиною (до 100 м) і характерні для поверхневих покладів. Витягнуті кар'єрні поля мають більші розміри по простяганню і значно менші навхрест простяганню. Такі кар'єри характерні для пологих і крутих покладів. Глибина таких кар'єрів до 300 м і більше. Округлі кар'єрні поля мають невелику площу дна і значну глибину (до 800 м).

За будовою розрізняють прості, складні і розосереджені поклади.

Прості поклади мають однорідну будову (не містять значних прошарків порожньої породи), що дозволяє розробляти родовище простим валовим способом. Складні поклади доцільно розробляти селективним (роздільним) способом. Розосереджені поклади містять корисні копалини у вигляді тіл розподілених у масиві вміщуючих порід без певної закономірності.

2. Загальні відомості про відкриті гірничі роботи

2.1 Сутність відкритих гірничих робіт

Гірничі роботи, які виконуються безпосередньо із земної поверхні у відкритих гірничих виробках називаються відкритими гірничими роботами. Гірниче підприємство, що здійснює видобуток корисної копалини відкритим способом називається кар'єром. У процесі виконання відкритих гірничих робіт земна поверхня родовища порушується і утворюється вироблений простір, який обмежений штучно створеною поверхнею. Цей простір називається кар'єром. Таким чином поняття кар'єр може вживатися як у господарському так і технологічному значенні. У виробленому просторі кар'єру повинна бути природна рівновага масиву гірських порід, що оточують кар'єр, а її відсутність може призвести до деформації бічної поверхні кар'єру та аварій. Щоб уникнути цього бічним поверхням надають певний похил. Значні об'єми порід, що підлягають вийманню і вміщують корисну копалину, називаються розкривом або розкривними породами. Річні об'єми розриву, який переміщується в сучасних кар'єрах становить десятки мільйонів кубометрів і часто у багато разів перевищує об'єми корисної копалини, що видобувається.

Корисна копалина і розкрив вивозяться з кар'єру на поверхню. При сприятливих умовах залягання корисної копалини розкрив, який виділений з масиву може не вивозитись з кар'єру, а розміщуватись в його виробленому просторі.

При розробці масиву гірських порід у границях кар'єру, виконаних горизонтально або слабо похилими шарами, шари спрацьовуються паралельно з деяким відставанням робіт у просторі та часі, на лежачому нижче шарі. Таким чином бічна поверхня кар'єру набуває східчастої форми.

Значні розміри відкритих гірничих робіт у плані і відсутність обмежень по висоті створюють сприятливі умови для застосування на відкритих гірничих роботах потужного гірничого та транспортного устаткування, що забезпечує високі техніко-економічні показники.

Однак, ефективне застосування устаткування можливе тільки при чіткій організації роботи усіх ланок гірничого виробництва та наявності висококваліфікованих кадрів. За видом обладнання, що застосовується розрізняють екскаваторний і гідравлічний способи виконання відкритих гірничих робіт. Екскаваторний спосіб є універсальним, при цьому способі застосовується таке обладнання: бурові верстати, розпушувачі, екскаватори, навантажувачі, скрепери, бульдозери, а також колісний і конвеєрний транспорт. При гідравлічному способі, основні виробничі роботи здійснюються за допомогою енергії води. Для цього застосовується спеціальне обладнання - гідромонітори, землесоси та інше.

2.2 Елементи кар'єру і розрахунок їх параметрів

Родовище або його частина, що намічена для розробки одним кар'єром, називається кар'єрним полем. Зверху кар'єр обмежений земною поверхнею. Східчаста поверхня, що обмежує кар'єр з боків, називається бортом, а поверхня, що обмежує кар'єр знизу, - підошвою. Лінії перетину борта кар'єру з денною поверхнею і підошвою утворюють відповідно верхній і нижній контури кар'єру. Умовна поверхня, що проходить через верхній і нижній контури кар'єру, називається відкосом борта кар'єру. Кут, утворений відкосом борта кар'єру й горизонтальною площиною, що проходить через його підошву, називається кутом відкосу борта кар'єру. Борт кар'єру, на якому виконуються гірничі роботи, називається робочим. Відповідно до цього розрізняють кут відкосу робочого і неробочого борта кар'єру. Вертикальна відстань між підошвою і поверхнею земної поверхні називається глибиною кар'єру. Положення верхнього і нижнього контурів, а також глибина кар'єру при розробці похилих і крутих покладів у процесі ведення гірничих робіт постійно змінюються. Контури кар'єру, що відповідають моменту закінчення відкритих гірничих робіт, називаються кінцевими. Їм відповідає кінцева глибина та кінцеві розміри кар'єру в плані. Кінцевий контур кар'єру на денній поверхні називається також технічною границею кар'єру. Ділянка земної поверхні, яка зайнята кар'єром, його службами і цехами, називається земельним відводом. Площа земельного відводу у 5...10 разів перевищує площу кар'єру і може досягати 10...15 тис. га чи навіть більше.

Головними параметрами кар'єру є об'єм гірської маси, кінцева глибина, розміри по підошві, кути відкосів бортів, запаси корисної копалини, об'єм розкриву і розміри на рівні денної поверхні.

1. Об'єм гірської маси в контурах кар'єру, що характеризує масштаб гірничих порід визначається за формулою:

(2.1)

.

де S - площа підошви кар'єру, S=L_д•B_д=4040•740=2989600 (м²);

H_к - глибина кар'єру (м);

в - кут відкосу борта(град);

Р - периметр кар'єру, P=2•(L_д + B_д)=2•(4040+740)=9560 (м).

2. При розробці пологих і горизонтальних родовищ кінцева глибина кар'єру визначається оцінкою ґрунту шару корисної копалини або сумою потужностей розкриву h_р і корисної копалини h_кк:

Н_к=h_кк+h_р(2.2)

Н_к=38+13=51 (м).

3. Кути відкосів бортів кар'єру на момент погашення гірничих робіт визначаються конструкцією бортів і умовами стійкої рівноваги його порід. У конструктивному відношенні борти кар'єру можуть включати відкоси уступів, запобіжні та транспортні берми.

4. Запаси корисної копалини визначають можливий масштаб видобутку, термін існування кар'єру та економічні показники розробки. Запаси корисної копалини, які розвідані в контурах родовища, називаються геологічними. Геологічні запаси корисної копалини поділяються на балансові і за балансові. Балансовими називаються запаси, розробка яких в даний час економічно доцільна. Забалансованими називаються запаси, розробка яких в даний час економічно недоцільна внаслідок малої кількості, малої потужності покладу, складних умов експлуатації.

Об'єм запасів розкривних порід у контурах кар'єру розраховується за формулою:

(2.3)

.

Об'єм запасів корисної копалини в контурах кар'єру розраховується за формулою:

(2.4)

.

5. Промислові запаси - це частина балансових запасів, що підлягає видобутку з надр за час існування кар'єру. Промислові запаси кар'єру визначають шляхом виключення втрат із балансових запасів. На кар'єрах втрати становлять 3…10%.

Промислові запаси (експлуатаційні втрати становлять 5%) розраховуються за формулою:

(2.5)

.

6. Час роботи кар'єру розраховується за формулою:

(2.6)

,

де - річна продуктивність, млн. м³/рік.

7. Річна продуктивність кар'єру за розкривом визначається за формулою:

(2.7)

.

8. Добова продуктивність кар'єру розраховується за формулою:

(2.8)

,

де - кількість днів роботи кар'єру, 300.

(2.9)

.

9. Зміна продуктивності кар'єру розраховується за формулами:

(2.10)

,

де n_зм - кількість робочих змін, 2.

(2.11)

.

3. Підготовка гірських порід до виймання

У даному курсовому проекті для буріння свердловин з метою їх висадження приймаємо буровий верстат СБШ-250, номінальний діаметр якого d_c=0,243(м) [3]. Опір по підошві для всіх варіантів W=7.5(м).

Величина перебуру розраховується за формулою:

(3.1)

.

Довжина набивки розраховується за формулою:

(3.2)

,

де м - коефіцієнт забивки (0,4...0,7).

Довжина свердловини розраховується за формулою:

(3.3)

,

де- висота уступу, 14 м.

Відстань між свердловинами у ряді розраховується за формулою:

(3.4)

,

де m - коефіцієнт зближення заряду, m =0,75…1.

Відстань між рядами свердловин приймається довільно:

а = b = 5,6(м) - при квадратному розташуванні;

b=0,85•a - при шаховому розташуванні.

Маса заряду в одній свердловині визначається за формулою:

(3.5)

,

де q_вр- кількість вибухової речовини, яка заряджається на м³ свердловини (0,7875).Використовуємо грамоніт.

Вміст ВР (вибухової речовини) у 1 м свердловини визначається за формулою:

(3.6)

,

де Д- густина заряджання, кг/м³.

Довжина заряду свердловини визначається за формулою:

(3.7)

.

Кількість свердловин у ряді для підривання блоку, що задовольнить однотижневу роботу виймального обладнання розраховується за формулою:

(3.8)

,

де - кількість робочих днів кар'єру в тиждень при двозмінному режимі роботи, 5;

K_p- коефіцієнт розпушення, 1,4;

n_p- кількість рядів, 5.

Фактичний об'єм гірської маси, що підлягає вибуху розраховується за формулою:

(3.9)

.

Об'єм гірської маси у розпушеному стані розраховується за формулою:

(3.10)

.

Визначення парку бурових верстатів:

а) змінна продуктивність бурових верстатів розраховується за формулою:

(3.11)

,

деT_o, T_д- відповідно час виконання основних та допоміжних операцій (Т=0,07 м/год; Т=0,06 м/год);

К_вб - коефіцієнт використання бурового верстата в часі (0,75).

б) тижнева продуктивність бурового верстату:

(3.12)

,

де n_зм - кількість робочих змін, 2.

Вихід зірваної гірської маси з 1м свердловини розраховується за формулою:

(3.13)

.

Робочий парк бурових верстатів розраховується за формулою:

(3.14)

.

Інвентарний парк бурових верстатів розраховується за формулою:

(3.15)

.

Знаходимо параметри розвалу зірваної породи. Ширина розвалу гірської маси розраховується за формулою:

(3.16)

,

де К_в- коефіцієнт вибуховості; К_в - коефіцієнт що враховує кут нахилу свердловини до горизонту, 1; К_з- коефіцієнт дальності викиду зірваної породи, 0,8…1.

Висота розвалу при багаторядному підриванні на 5-30% перевищує висоту уступу.

(3.17)

.

Розраховуємо загальну масу одночасно зірваної вибухівки:

(3.18)

.

Радіус небезпечної зони дії повітряної хвилі на споруди розраховується за формулою:

(3.19)

.

Радіус небезпечної зони за сейсмічною дією на будівлі та споруди розраховується за формулою:

(3.20)

,

де К_с - коефіцієнт що залежить від властивостей порід під основними спорудами будівель (3…15).

4. Розкриття кар'єрного поля

4.1 Розрахунок капітальної траншеї

При виконанні гірничих робіт використовуються два типи відкритих гірничих виробок - це капітальні і розрізні траншеї [4-6].

Капітальні траншеї - це відкриті похилі гірничі виробки, призначені для розкриття робочих горизонтів. Залежно від рельєфу поверхні капітальна траншея може мати поперечний переріз у вигляді трапеції або чотирикутника. Капітальні траншеї служать тривалий термін і використовуються для розташування у них транспортних комунікацій.

Основними елементами капітальної траншеї є ширина В_кт її основи, глибина Н_кт, поздовжній похил i_кт, кут відкосу бортів _кт, довжина L_кт на плані та будівельний об'єм V_кт. (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Загальний вигляд і план капітальної траншеї

Ширина основи капітальної траншеї визначається або видом кар'єрного транспорту, або способом її проведення. Мінімальна ширина основи капітальної траншеї повинна бути не меншою за суму поперечного розміру транспортних засобів, безпечних зазорів між ними, поперечного розміру площадок, кюветів та інших елементів транспортних комунікацій.

Глибина капітальної траншеї дорівнює різниці відміток усть капітальної траншеї (точка на поверхні) і робочого розкриваючого горизонту. При розкритті одного уступу глибина капітальної траншеї дорівнює висоті розкриваючого уступу. Поздовжній похил капітальної траншеї встановлюється залежно від виду транспорту. Залежно від повздовжнього профілю капітальної траншеї поділяють на похилі і круті.

Кут відкосу борта капітальної траншеї встановлюється залежно від терміну її служби і фізико-технічних властивостей порід та ступеня їх обводнення. При тривалому терміні служби капітальної траншеї проведеної в пухких і напівскельних породах кут відкосу її бортів повинен бути не більшим за кут природного відкосу порід. У скельних породах його значення приймається у межах 50⁰…60⁰.

Довжина капітальної траншеї є похідним параметром її глибини і повздовжнього похилу та розраховується за формулою:

(4.1)

,

де К_у - коефіцієнт подовження траси (1,05…1,5); Н_у- висота уступу, м.

4.2 Розрахунок розрізної траншеї

Розрізні траншеї - горизонтальні відкриті гірничі виробки, призначені для підготовки розкривних горизонтів до розробки, тобто для створення фронту робіт на уступах. Розробка уступу починається з розносу одного або обох бортів розрізної траншеї, тому розрізна траншея - це тимчасова гірнича виробка, що існує тільки до початку відпрацьовування уступу (рис. 4.2).



Рис. 4.2. Загальний вигляд і план капітальної та розрізної траншеї: 1, 2 - розрізна траншея; 2, 3 - капітальна траншея; 4 - контур кар'єрного поля.

Розрізна траншея є продовженням капітальної траншеї, що розкриває даний робочий горизонт і проводиться всередині контурів кар'єру. При розробці крутих покладів розрізні траншеї проводяться паралельно простяганню покладу. Глибина і довжина розрізної траншеї, як правило, відповідають висоті та довжині підготовлюваного до розробки уступу. Ширина основи розрізної траншеї визначається з умови нормального розташування гірничого і транспортного обладнання. Кут відкосу її бортів приймається рівним куту відкосу робочих уступів відповідно до фізико-технічних характеристик порід.

Об'єм розрізної траншеї визначається за формулою:

(4.2)

,

де L_рт- найменше значення із ширини або довжини покладу, приймаємо 1000(м);

-ширина робочої площадки корисної копалини, м.

, (4.3)

,

де В_роз- ширина розвалу зірваної породи, м;

В_тр- ширина транспортної смуги, 8 м;

В_дод- ширина площадки для розміщення додаткового обладнання, 4 м;

С_б - мінімальна безпечна відстань від нижньої бровки зірваної породи, 3 м;

Z - ширина призми можливого обвалення, 6,9 м.

5. Рекультивація земель

5.1 Суть рекультивації

Описується техногенне руйнування ґрунтового покриву внаслідок відкритої розробки родовищ корисних копалин, а також характеристика порушень та шляхи рекультивації порушених площ.

5.2 Розрахунок об'єму рекультиваційних робіт

Об'єкт родючого шару ґрунту, що підлягає зніманню розраховується за формулою:

(5.1)

,

де h_р - товщина родючого шару ґрунт, 0,5 м;

L_д - довжина кар'єру, м; В_д- ширина кар'єру, м.

Річний обсяг рекультивації робіт розраховується за формулою:

(5.2)

.

Змінний обсяг рекультиваційних робіт розраховується за формулою:

(5.3)

,

де N_дн - кількість робочих днів, 300;

n_зм - кількість змін, 2.

6. Охорона праці

6.1 Правила безпеки при роботі на буровому верстаті

До обслуговування бурового верстата допускаються тільки робітники, що пройшли спеціальне навчання і одержали права на керування верстатом. Усі роботи на верстаті повинні виконаютьсь згідно вимог “Правил безпеки на відкритих роботах” [7].

Основні умови безпечної роботи на бурових верстатах зводяться до наступного:

- працювати можна тільки на справному буровому верстаті;

- не допускається експлуатація верстата без заземлення корпусів електроустаткування;

- обертові частини повинні мати огородження;

- забороняється робити змащення і регулювання механізмів верстату під час роботи;

- усі роботи з монтажу, ремонту і ліквідації несправностей повинні виконуватися при повній відсутності напруги на верстаті;

- не допускається перебування людей під щоглою при її опусканні або підніманні;

- при роботі верстат повинний бути розташований перпендикулярно брівці уступу на відстані від неї не менш ніж 3 м;

- переміщення верстата на відстань до 100 м дозволяється робити із піднятою щоглою. Але якщо площадка погано вирівняна або має похил більший за 5° або верстат знаходиться поблизу ліній електропередачі, то щоглу необхідно опускати;

- під час руху верстата буровий снаряд повинний бути закріплений у щоглі або знятий з верстата, а обертач повинен знаходитись у нижньому положенні;

- при роботі на самому верстаті і поблизу нього не повинні знаходитися сторонні люди.

Відповідальність за виконання правил безпеки буровою бригадою протягом зміни покладається на машиніста верстата.

6.2 Правила безпеки при роботі екскаватора

Усі члени екскаваторної бригади повинні чітко знати і дотримуватись правил та інструкції з техніки безпеки, що складена адміністрацією кар'єру на основі положень “Єдиних правил безпеки при розробці родовищ корисних копалин відкритим способом”.

Перед початком роботи машиніст екскаватора повинен переконатись у відсутності людей і сторонніх предметів у радіусі дії робочого устаткування і дати сигнал про початок роботи.

Під час роботи ходовий пристрій загальмовується.

Навантаження породи у транспортні засоби можна починати тільки після сигналу про готовність їх до навантаження. Породу на автомашину слід вантажити тільки зі сторони заднього або бічного борта. Категорично забороняється проносити ківш над людьми або кабіною шофера.

Якщо у вибої проводяться вибухові роботи, екскаватор необхідно відвести на безпечну відстань і повернути до місця вибуху задньою частиною кабіни.

При роботі в темний час доби місце роботи екскаватора і під'їзні шляхи для транспортних засобів повинні бути добре освітлені.

Забороняється при роботі екскаватора знаходитись у радіусі його дії, робити змащення, регулювання механізмів, очищення машини від бруду, сходити з екскаватора і підніматися на нього. Очищення ковша від налиплої породи і заміну зубів можна робити тільки після того, як ківш буде опущений на ґрунт.

Непрацюючий екскаватор повинний бути відведений від вибою на безпечну відстань, ківш опущений на землю, кабель відключений і кабіна замкнена.

Шлях, по якому буде переміщуватись екскаватор, повинний бути заздалегідь вирівняний і спланований, а на слабких ґрунтах посилений щитами або настилом з брусів або шпал.

Для переходу через мости, трубопроводи, насипи необхідно попередньо одержати дозвіл від відповідної організації.

У кабіні екскаватора на легкодоступному місці повинен знаходитись вогнегасник.

Забороняється користуватися відкритим полум'ям для прогріву редукторів передач, апаратури і агрегатів пневматичної або гідравлічної систем керування.

Не можна допускати підтікань мастила або палива.

Забороняється курити і користуватися відкритим полум'ям для освітлення при заправленні баків пальним, а також при контрольному огляді паливних баків. Забороняється відкривати бочку з бензином, ударяючи по пробці металевими предметами.

У випадку загоряння пального полум'я варто гасити, користуючись вогнегасником або засипаючи його піском, землею або накриваючи палаючий предмет щільною тканиною.

6.3 Правила безпеки при роботі на виймально-транспортуючих машинах

Керувати виймально-транспортуючими машинами можуть тільки особи, які мають відповідні посвідчення, знають їх будову, правила дорожнього руху, освоїли навички керування.

Їздити і працювати дозволяється тільки на справних машинах.

При русі по дорогах слід чітко дотримуватись правил дорожнього руху, що встановлені для автотранспорту.

При роботі у темну пору трактор і причіпна машина повинні мати передні фари для освітлення шляху і хвостові сигнали. Для освітлення скрепера при наповненні ковша на машині повинна бути встановлена задня фара.

Не можна залишати виймально-транспортуючі машини з працюючим двигуном. Перед виходом із машини машиніст зобов'язаний зупинити її на рівній площадці без похилів, заглушити двигун і загальмувати її ручним гальмом.

Двері кабіни при русі машини повинні бути закриті. Категорично забороняється перевозити людей у ковші скрепера.

З метою запобігання перекидання скрепера при русі по нерівностях і в небезпечних місцях, ківш після закінчення розвантаження повинен бути негайно опущений. Не допускається робота скрепера при похилі робочого майданчика більшому за 18°.

При роботі на бульдозері забороняється підніматися на схил, якщо його крутість перевищує 25° і опускатися при похилі більшому за 35°. Забороняється працювати у дощовий час на глинистих ґрунтах.

геологічний родовище траншея земля

Висновок

Провівши розрахунки я дійшов висновку, що це родовище корисної копалини доцільно розробляти відкритим способом, оскільки потужність розкривних порід складає лише 13 (м) і тому його можна віднести до певних родовищ. За запасами і умовами залягання корисної копалини це родовище відноситься до пологих плитоподібних покладів.

Кар'єрне поле цього родовища можна віднести до великих трохи видовжених полів. Оскільки це родовище має відносно значні поклади корисної копалини, а саме 130485455 (м³) і не складні геологічні умови відносно її видобутку, його можна сміло віднести до балансових родовищ. Згідно з моїми розрахунками це родовище буде розроблятись 23,38 років за умови, що річна продуктивність кар'єру по корисній копалині становитиме 5300000 (м³/рік).

Зважаючи на сукупність умов цього родовища, можна стверджувати, що його найкраще розробляти вибуховим способом. Для цього кількість свердловин у ряді для підривання блоку, що задовольнить однотижневу роботу виймального обладнання повинна складати 27 шт., за умови розташування їх в 5 рядів і висоті уступа 14 м. Для забезпечення своєчасного виконання бурових робіт інвентарний парк підприємства повинен складатися з 11 бурових верстатів.

Розкриття робочих горизонтів неможливо буде здійснити без капітальної траншеї, довжина якої має бути рівна 192 (м).

Невід'ємною частиною розробки цього родовища є рекультивація земель. Об'єм рекультиваційних робіт становить 1494800 (м³), при цьому змінний обсяг рекультиваційних робіт має складати 4983 (м²) родючого шару грунту.

Загалом розробка цього родовища в теперішній час є доцільною і рентабельною.

Використана література

1. Томаков П.И., Наумов И.К. Технология, механизация и организация открытых горных работ: Учебник для ВУЗов. - 3-е изд., перераб. - М.: Изд-во Моск. горного ин-та, 1992. - 464 с.

2. Механіка гірських порід: Навч. посібник / Шашенко О.М. - Дніпропетровськ: Національна гірнича академія України, 2002. - 302 с.

3. Maланчук З.Р., Боблях С.Р., Маланчук Є.З. Гідровидобуток корисних копалин. - Рівне: НУВГП, 2009. - 280 с.

4. Подерни Р.Ю. Горные машины и комплексы для открытых работ. - М.: Недра, 1988. - 456 с.

5. Маланчук З.Р., Черней Е.І., Постоловський Р.М., Сорока М.П., Калько А.Д. Наукові основи комплексного освоєння надр. - Рівне: Видавництво Рівненської обласної типографії, 2002 - в 2-х томах. Том 1 - 859 с., том 2 - 764 с.

6. Маланчук З.Р., Калько А.Д. Технологія і керування гідровидобутком корисних копалин. Монографія. - Рівне: НУВГП, 2009. - 480 с.

7. Бизов В.Ф., Лапшин О.Є. Охорона праці в гірництві. Підручник для студ. вищих навч. закл. За напрямом “Гірництво”. - Кривий Ріг: Мінерал, 2001. - 251 с.

Размещено на Allbest.ru

...