- фотограмметричний;

- лазерне сканування.

Геодезичний спосіб полягає у визначенні висот точок будь-яким доступним прийомом, наприклад, з нівелювання по квадратах, тахеометричного знімання тощо.

Картометричний спосіб базується на використанні існуючих карт із зображенням рельєфу і полягає в цифруванні горизонталей вручну, на пів автоматично або в автоматичному режимі.

Фотограмметричний спосіб є одним з найкращих для створення ЦМР.

Технологія залежить від того, який тип приладу використовується: аналоговий, аналітичний чи цифрова станція.

Лазерне сканування базується на використанні комплексу апаратури, який включає:

- сканер лазерний (інфрачервоний);

- бортова станція GPS

- наземна станція GPS

- інерціальна навігаційна система;

- відео система;

- блок реєстрації даних.

Обробка даних лазерних вимірювань, GPS та інерціальної системи дозволяє для кожної точки місцевості визначити її висоту, тобто будувати ЦМР.

Камеральна обробка метеріалів лазерного сканування це не повністю автоматизована і вимагає участі оператора. Найбільшою перешкодою є природні та штучні об'єкти, які не належать до рельєфу (дерева, будинки, автомобілі тощо), їх необхідно вилучати з обробки. Спосіб є дуже перспективним для просторового моделювання забудови міст, при інвентаризації доріг, ліній електропередач та інших споруд. Як недолік, слід зазначити, що для створення ортофотокарти треба додатково мати аерофотознімок.

5.5 Створення і монтаж ортофотоплану

Ортофотоплан створюється в геодезичній розграфці з заданим масштабом і роздільною здатністю.

1. На першому етапі створюємо чистий растровий файл, який має геодезичну прив'язку.

2. Створюються границі растрового фрагменту, використовуючи при цьому стандартні засоби збору.

3. Виконуємо трансформування (перенесення) растрових фрагментів із вихідних знімків в створений ортофотоплан.

Існує два способи створення меж трансформування:

Ручний режим (крокове створення ортофотоплану) - фрагменти трансформування збираємо вручну в монорежимі або стереорежимі, проводячи їх вздовж доріг, вулиць, річок, струмків для маскування стиків фрагменту.

Автоматичний режим виконується в пакетному режимі створення трансформованих фрагментів із центральних зон знімків. Перш ніж приступити до трансформування ортофотоплану, потрібно зробити орієнтування всіх знімків, які беруть участь у мозаїці.

Наступний етап - це збір та імпорт цифрової моделі рельєфу. ЦМР будуємо у вигляді сітки пікетів через 20 метрів. Вона може бути загальною або окремою для кожного знімка. Виділяємо структурними лініями всі нерівності земної поверхні. Цифрова модель рельєфу потрібна для усунення геометричних спотворень зображення на фотознімках за рахунок рельєфу. Імпортуємо ЦМР у вигляді точок, які мають координати (X, Y, Z).

Після приведення до заданого масштабу вставляємо блок фототріангуляції (вставка - растрова вставка, вказавши при цьому файл з блокам фототріангуляції) та зменшуємо границі знімків (орто - вирівняти границі). При цьому для кожного знімка та маршруту залишаємо перекриття 50 - 100 мм. Блок фототріангуляції встановлюємо для того, щоб виділити центральну зону кожного знімка для трансформування. Центральна зона кожного знімка має найменше перспективне спотворення та похибку за рельєф. Помічаємо границі знімків та трансформуємо зображення (орто - трансформувати фрагменти), при цьому потрібно задати автозавантаження растра з відповідною роздільною здатністю. Ортотрансформування проводимо з роздільною здатністю від 100 до 600 dpi.

Трансформування аерознімків - це процес перетворення в заданому масштабі зображення точок місцевості із центральної проекції в ортогональну, в результаті чого будуть усунені спотворення через нахил знімку і рельєф місцевості. Відкриваємо всі растрові зображення (вставка - растрова вставка), які було створено, а разом з растром відкриваються і границі трансформованих знімків. Після трансформування всіх знімків потрібно провести контроль правильності трансформованих об'єктів. Особливу увагу слід звернути на дороги (автомобільні та залізниці) та мости, подивитися, чи вони мають правильну форму. Якщо один з об'єктів має покручену форму, то значить, потрібно вернутися у файл збору ЦМР та структурних ліній і перевірити правильність збору ЦМР.

Проводимо на створеному ортофотоплані лінію порізу зонах перекриття між фрагментами (Орто - побудувати ліні порізів). Виправляємо лінію порізів, вона буде проходити в межа перекриття знімків. Вона повинна проходити по контурах, які не мають важливого значення, по можливості оминати населені пункти і малі об'єкти - мости, окремі споруди і т.д. Важливо також, щоб лінія порізів не перетинала під гострими кутами дороги, річки та інші витягнуті контури. Обрізаємо полігони по лініях (при цьому будуть обрізані тільки векторні полігони, а растрові залишаться незмінними). Векторні полігони залишаємо для контролю фотоплану.

Робимо радіометричну корекцію створеного ортофотоплану, включаючи приведення кольорового балансу і яскравості кожного фрагмента до оптимального рівня (орто - корекція фрагмента).

Так радіометрична корекція як вирівнювання оптичних щільностей здійснюється ще на одному етапі. Річ у тім, що генероване одне ортозображення ще не утворює (в більшості випадків) ортофотоплан. Для цього потрібно використати кілька таких зображень. Зрозуміло, що на їх стиках виникнуть розбіжності оптичних щільностей, які потрібно усунути. На визначених лініях порізів, розріз між перекриттям двох знімків, визначаємо смугу, з якої беремо оптичну щільність пікселів, остаточне значення в області від 100 до 200 пікселів. Так в ручному режимі проводимо корекцію фрагмента, змінюючи яскравість і контраст будь-якої растрової ділянки.

Автоматичний режим створення ортофотоплану дає можливість створювати віртуальні мозаїчні ортофотоплани з високою роздільною здатністю на велику територію. Крім того, конфігурацію ліній порізів можна буде змінити в будь-який час. Точність створених ортофотопланів перевіряємо за контрольними точками, лініями "зшивання" частин ортофотопланів та зведенням із суміжними ортофотопланами. Контроль фотоплану за опорними точками полягає в перевірці місцезнаходження планових опознаків, які було взято на місцевості. Розбіжність на контрольних фотограмметричних точках не повинна перевищувати 0,2 мм, на лініях "зшивання" частин ортофотокарти - 0,3 мм, при зведенні суміжних ортофотокарт - 0,4 мм в масштабі плану.

5.6 Створення цифрової карти (ЦК)

При переході на автоматизовані методи проектування і керування виникає потреба в цифровій топографічній інформації. Для цього створюються цифрові моделі місцевості, по яких складаються цифрові карти.

Цифрове картографування місцевості це - комплекс процесів збору і обробки цифрової топографічної інформації, формування цифрової моделі місцевості на ЕОМ, збереження, доповнення і поновлення цієї інформації за допомогою машинного банку даних. По цифровій моделі отримують різні аналітичні і графічні матеріали.

Цифрові моделі місцевості створюються так, щоб з них можна було виділити модель рельєфу місцевості, будівлі, споруди, комунікації, гідрографію, рослинний покрив.

Цифрова інформація про місцевість може бути отримана різними шляхами:

- польовими геодезичними методами з використанням електронних тахеометрів;

- фотограмметричним методом за результатами обробки фотографічних знімків місцевості;

- картографічмим, для якого вихідною інформацією про місцевість є традиційні топографічні карти.

Технологія створення цифрових карт полягає в скануванні видавничих оригіналів або фотографічних знімків місцевості з подальшою векторизацією різними системами. При цьому виділяють три технологічних рівня: збір, обробка і збереження та подання інформації. При зборі первинної інформації отримують різні первинні цифрові моделі у вигляді сукупності точкових або символічних множин. Вона служить основою для формування цифрової моделі.

Цифрова обробка топографічної інформації включає первинну обробку матеріалів і зведення їх до єдиного стандартизованого вигляду, створення цифрової моделі місцевості всіх елементів карти, що створюється.

Висновки

топографічний аерофотознімання фототріангуляція

Основним завданням курсової роботи було поглиблення знань теоретичного матеріалу, отримання практичних навиків проектної, розрахункової і самостійної роботи на цифрових фотограмметричних станціях (ЦФС) з метою створення цифрової моделі рельєфу (ЦМР) і ортофотоплану.

Отже, в результаті виконання роботи вивчаючи "Інструкцію з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500" я дізналася про загальні вимоги до створення топографічних карт і планів, повторила загальні вимоги до аерофотознімання, виконала розрахунок параметрів аерофотознімання, дізналася про види прив'язочних робіт, узагальнила свої знання про просторову фототріангуляцію, а найголовніше, спробувала обробляти аерознімки на цифровій фотограмметричній станції "Дельта".

Список використаної літератури

1. Лобанов А.Н., Буров М.И. Фотограмметрия: Учебник для вузов. -М.: Недра, 1987.

2. Іванова Л.І., Єгоров О.І. Основи фотограмметрії: Навчальний посібник.-К.: КНУБА, 2002.

3. Інструкція з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98).

4. Карл Краус. Фотограмметрія, 2000.

5. Дорожинський О.Л. Основи фотограмметрії, 2002.

6. Дорожинський О.Л. "Основи фотограмметрії", 2003.

7. Дорожинський О.Л. "Аналітична та цифрова фотограмметрія", 2003.

Размещено на Allbest.ru