Характеристика полігонометрії

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Підбір топографічних матеріалів для проектування полігонометрії

Вихідні дані для визначення району робіт

Таблиця 1

Географічні координати	Місце знаходження точки
49о28'17''	33о10'13''
		Полтава

В основу номенклатури карт різних масштабів покладена міжнародна разграфка карти масштабу 1: 1 000 000. Для отримання одного аркуша карти цього масштабу всю земну кулю ділять меридіанами від Гринвіцького меридіана через 6° по довготі на 60 колон, які нумеруються арабськими цифрами на схід від 180°- градусного меридіана. Таким чином, номер колон відрізняється від номера 6°-ї зони на 30. Кожна колона ділиться паралелями через 4° по широті на ряди, позначаються прописними літерами латинського алфавіту, на північ і південь від екватора. Таким чином, вся поверхня земної кулі зображується на 2640 аркушах.

Номенклатура аркуша масштабу 1: 1 000 000 складається з двох індексів: позначення номера ряду і номера колони. (рис. 1.1) За міжнародною угодою номенклатура аркушів карти масштабу 1: 1 000 000 прийнята єдиною для всіх країн. Для карт інших масштабів у різних країнах номенклатура може бути різною.

1. Номенклатуру вихідного листа карти М 1:1 000 000 можна визначити за навчально аудиторною картою, на якій проведені графічні паралелі та меридіани відповідно через 4^о і 6^о, які утворюють пояси і колони.

2. Знайдемо номенклатуру листа карти масштабу 1:100 000. Для цього розділимо лист М-36 на 144 частини.

3. Визначимо номенклатуру листа масштабу 1:50000, розділивши лист М-35-53 на 4 частини.

Отримали: М-36-53-В

4. Визначимо номенклатуру листа масштабу 1:25000, розділивши лист М-36-53-В на 4 частини.

1:25 000

Отримали: М-36-53-В-б

Визначимо номенклатуру листа масштабу 1:5000, розділивши лист М-36-53 на 256 частин.

Отримаємо М-36-53-(198)

5. Визначимо сусідні листи для листа масштабу 1:25000

2. Визначення номенклатури і координат кутів рамки трапеції масштабу 1:5000

полігонометрія топографічний геодезичний географічний

З 1950 р. для знімань у масштабах 1:2000 і 1:5000 прийнята за обов'язкову не 6°-а 3°-а система координатних зон у проекції Гауса. В цій системі координат поверхня земного еліпсоїда поділена меридіанами на зони протяжністю по довготі 3°. Середній меридіан зони, кратний 3°, називається осьовим. Іншими словами, осьовими меридіанами триградусних зон є осьові і крайні меридіани шестиградусних зон. Перша триградусна зона починається не з Гринвіцького меридіана, а від 1°30?. За осьовий меридіан першої триградусної зони прийнятий осьовий меридіан першої 6°-ї зони.

Щоб знайти прямокутні координати кутів листа масштабу 1:5000, розміри рамки і площу, скористаємось таблицею: В.Н. Ганьшин, Л.С. Хренов “Таблицы прямоугольных координат” [1].

Визначення розмірів рамок і площі трапеції:

Впн=49⁰28'45”

Yсер.= 58.89 км

3. Фізико-географічна характеристика району робіт

Черкамська омбласть -- адміністративно-територіальна одиниця України, розташована у центральній лісостеповійчастині країни по обидва берега середньої течії Дніпра та Південного Бугу.

Область на півночі межує з Київською, на півдні з Кіровоградською, на сході з Полтавською та з Вінницькою областю назаході. Простягнулася із південного заходу на північний схід на 245 км, із півночі на південь -- на 150 км.

Крайня північна точка лежить неподалік від села Кононівка Драбівського району, південна -- поблизу села Колодисте Уманського району, західна -- біля села Коритня Монастирищенського району, східна -- неподалік села СтецівкаЧигиринського району.

За математичними розрахунками географічним центром області є точка поблизу села Журавка Городищенського району. Також на території області міститься географічний центр України на північній околиці села Мар'янівка неподалік від районного центру -- міста Шпола.

Площа області становить 20,9 тисяч кмІ, що становить 3,46% території держави (18 місце в країні). Сільськогосподарські угіддя становлять 14,548 тисяч кмІ (70% загальної площі), з них ріллі -- 12,736 тисяч кмІ (88% площі сільськогосподарських угідь).

Водойми

Водна поверхня області займає 4% загальної площі території. По області протікає 1037 річок, які належать басейну Дніпра і Південного Бугу. Головна річка -- Дніпро(150 км -- довжина по території області), водяне дзеркало якого у зв'язку зі створенням Кременчуцького (довжина -- 130 км) й Канівського водосховища значно збільшилося.

· праві притоки Дніпра -- Рось (101 км), Вільшанка, Тясмин (133 км), ліві -- Супій, Золотоношка, Ірклій, Коврай, Баталей, Сула.

· до басейну Південного Бугу належать річки Гірський Тікич (161 км), Гнилий Тікич, Ятрань.

Найбільшими штучними водосховищами в межах області є Канівське і Кременчуцьке, утворені греблями гідроелектростанцій, крім того споруджено 37 невеликих водосховищ і понад того існує 2,3 тисяч озер, ставків та водоймищ. На території області налічується 2984 ставки, загальною площею 17456 га, об'ємом 246,6 млн м³.

На Правобережжі Черкащини можливі затоплення а також заболочення деяких ділянок.

Клімат регіону помірно континентальний. Зима м'яка, з частими відлигами. Літо тепле, в окремі роки спекотне, західні вітри приносять опади. Пересічна температура повітря +7,2 °C. Середня температура найхолоднішого місяця січня -- 8,9 °C. Середня температура липня становить + 27,5 °C. Максимальна +45 °C, мінімальна ?37 °C. Період з температурою +10 °C становить 160 -- 170 днів. Опадів 450-520 мм у рік.

Флора і фауна

Рослинність області характеризується поєднанням флори лісостепової і степової зони. Серед деревних порід у лісах переважають дуб, ясен, сосна, граб, вільха, липа, клен, береза, тополя. Серед кущів поширена ліщина, калина, шипшина, терен, черемха. Степова рослинність представлена багаторічними травами. В заплавах річок та заболочених місцевостях переважає вологолюбиве різнотрав'я.

В Черкаській області на території урочища «Холодний Яр» зростає один із найстаріших дубів України віком близько 1000 років -- дуб Максима Залізняка.

Розташування області у лісостеповій зоні зумовлює різноманітний видовий склад фауни. Налічується 66 видів ссавців, 280 видів птахів, 9 видів плазунів, 11 видівземноводних, 44 види риб. У лісах області водяться: лось, олень, сарна, дикий кабан, вивірка, вовк, лисиця звичайна, заєць сірий, по берегах річок, озер і ставків --бобер європейський, видра річкова, крижень, кулики. У водоймищах -- лящ, окунь, щука, судак, короп, товстолобик, сом, карась.

Населення

Станом на 1 січня 2015 року населення області становило 1251800 осіб^[2]. Це що вказує на те, що упродовж 2014 року населення скоротилось 8,1 тисяч осіб. Міське населення становить 710 тисяч осіб, сільського -- 541 тисяча.

Чисельність населення, що проживає на території області, на 1 січня 2009 року за попередніми даними становить 1304,3 тисяч осіб, у тому числі міського 726,8 тисяч осіб, або 55,7 відсотка населення, сільського -- 44,3 відсотка. За чисельністю населення області становить 2,9% населення України та займає 15-те місце в Україні.

Черкаська область відноситься до числа густонаселених. Її середня щільність -- 65 осіб на 1 кмІ. Близько 90% населення проживає в правобережній частині області, у лівобережній -- 10%.

Статевий склад населення характеризується перевагою жіночого населення -- 54,5%. На кожні 1000 жінок припадає 835 чоловіків.

На 1.01. 2008 року в області проживало 435404 пенсіонерів. На 1000 жителів припадало 332 пенсіонера.

Транспорт і зв'язок

Автомобільний транспорт

На території області проходить 6049,4 кілометрів автомобільних доріг, державного значення 656,1 км, доріг місцевого значення 5393,3 км, ґрунтові дороги становлять 208,9 км, тобто дороги з твердим покриттям в загальній довжині автомобільних доріг становлять 96,5%.

Розвинений автомобільний транспорт. Послуги з пасажирських перевезень в області надають 32 підприємства, що обслуговують 375 маршрутів та 64 приватних підприємців, які обслуговують 176 маршрутів.

Станом на 01.07.2014 в області налічувалося 855 населених пунктів із яких 45 не мають автобусного сполучення з районними центрами.

В області функціонують 1 автовокзал та 29 автостанцій.

Річковий транспорт

У регіоні проходить 150 кілометрів експлуатаційних річкових судноплавних шляхів. Найголовнішим є р. Дніпро.

Галузь річкового транспорту області представлена наступними підприємствами та інфраструктурою:

· КП «Річковий вокзал» Черкаської обласної ради (м. Черкаси);

· КП «Авто-Ріка» (м. Канів);

· пристань «Митниця» (м. Черкаси);

· пристань (річковий вокзал) «Адамівка» (Чигиринський район);

· пристань «Тарасова гора» (м. Канів);

· ПАТ «Черкаський річковий порт» (м. Черкаси).

Повітряний транспорт

Функціонує міжнародний аеропорт «Черкаси». Має єдину злітно-посадкову смугу, яка за усіма характеристиками є третьою в Україні.

Зв'язок

Телефонний і телеграфний зв'язок на території області забезпечується ВАТ «Укртелеком» і СП «Утел».

Телефонна щільність по області складає 19 телефонів на 100 жителів. В області функціонують декілька провайдерів, що надають послуги з підключення до мережі Інтернет.

4. Топографо-геодезична вивченість району робіт

За допомогою топогорафогеодезичної зйомки було знайдено карту масштабу 1:25 000, також на території збереглися три пункти тріангуляції.

Таблиця 2

№	Координати, м	Відмітка, м
	Х	У
1т	6072850,0	4310375,0	152,5
2т	6065700,0	4307000,0	212,5
3т	6064625,0	4310550,0	171,5

Дані пункти геодезичної основи розташовані рівномірно на території району робіт, і можуть бути використані для проектування полігонометрії згущення.

5. Характеристика полігонометрії згущення

Полігонометрія - це побудова на місцевості системи ламаних ліній, в яких виміряні всі відрізки ліній S і горизонтальні кути між відрізками. Ламану лінію називають ходом, відрізок S - стороною або лінією, горизонтальний кут - кутом повороту. Вершини полігонометричних ходів називають пунктами полігонометрії.

Система зв'язаних між собою ходів створює полігонометричну сітку (мережу).

Мережі полігонометрії 4-го класу, 1-го і 2-го разрядів створюється у вигляді окремих ходів або системи ходів.

При створенні мереж полігонометрії 4-го класу, 1-го і 2-го розрядів треба дотримуватись вимог, що наведені у таблиці 3.

Прокладання «висячих» ходів не допускається.

Таблиця 3

Показник	4 клас	1 розряд	2 розряд
Гранична довжина ходу в км: - окремого - між вихідною і вузловою точками - між вузловими точками	14,0 9,0 7,0	7,0 5,0 4,0	4,0 3,0 2,0
Граничний периметр полігону в км	40	20	12
Довжина сторін ходу в км: - найбільша - найменша - оптимальна	3,00 0,25 0,50	0,80 0,12 0,30	0,50 0,08 0,20
Кількість сторін в ході, не більше	15	15	15
СКП виміряного кута, кутові секунди, не більше	3	5	10
Кутова нев'язка ходу, або полігона, кутові секунди, не більше (n-кількість сторін)
СКП вимірювання довжини сторони: - до 500 м - від 500 м до 1000 м - понад 1000 м	1 2 1:40000	1 2 -	1 - -
Відносна похибка ходу, не більше	1:25000	1:10000	1:5000

Віддалі між пунктами паралельних ходів полінонметрії одного розряду, що близькі до граничної, повинні бути не менше:

- у полігонометрії 4-го класу - 2,5 км

- у полігонометрії 1 розряду - 1,5 км

Примітка: при вимірюванні сторін полігонометрії слід уникати переходу від дуже коротких сторін до найдовших. Як виняток, у ходах полігонометрії 2-го розряду довжиною до 0,5 км допускається абсолютна лінійна нев'язка 10 см. Кількість кутових і лінійних невязок близьких до граничних не повинно перевищувати 10%

6. Характеристика паралельно прокладених ходів полігонометрії

При прокладанні паралельних полігонометричних ходів однакової точності (одного класу чи розряду) і по довжині близьких до граничних відстаней між пунктами повинна бути не менше 2,5 км в 4 класі, 1,5 км - в 1 розряді. При менших відстанях між найближчими пунктами повинен бути прокладений хід відповідної категорії. В такому разі 2 ходи перетворюються в систему ходів з 2-ма вузловими точками. Ця система обраховується сумісно, підвищується точність. Для 2 розряду такої вимоги в інструкції не існує. При прокладанні полігонометричних ходів різної точності, наприклад, 1 розряду і 4-го класу, які йдуть паралельно, і при наявності вістані між пунктами менше 1,5 км. Між цими ходами повинен бути прокладений хід 1 розряду.

Можливі схеми побудови полігонометрії та елементи ходу

Окремий хід

P - пункти ходу

S - сторони ходу

L - замикальна лінія

б - дирекцій ний напрямок

в - виміряні кути

7. Умови проектування полігонометричних ходів

Ходи полігонометрії повинні прокладатися на місцевості, найбільш сприятливій для проведення кутових і лінійних вимірювань.

Місця встановлення пунктів повинні бути легкодоступні, добре розпізнаватись на місцевості і забезпечувати довгочасне збереження центрів і знаків.

Пункти на місцевості треба вибирати так, щоб можна було використовувати їх як землі і точки знімальної мережі.

Між двома суміжними пунктами має бути забезпечена видимість із землі.

На забудованих територіях, де це можливо, з метою збереження треба передбачити закріплення пунктів геодезичних мереж стінними знаками.

Місця встановлення пунктів доцільно вибирати з урахуванням можливості передачі дирекційних кутів з вихідних пунктів на пункти полігонометрії по стороні.

Вибрані в натурі місця для закладання пунктів закріплюють тимчасовими знаками.

Візирні цілі геодезичних знаків повинні бути малофазними та мати такі розміри: висота візирного циліндра - 0,50 м, діаметр - 0,25м.

Металеві геодезичні знаки повинні бути захищенні від корозії спеціальним антикорозійним покриттям.

Пункти геодезичних мереж 4-го класу, 1-го і 2-го розрядів закріплюють центрами відповідно до вимог.

При побудові геодезичної мережі в містах, селищах та на промислових майданчиках всі пункти полігонометрії закріплюють постійними центрами відповідно до вимог, що викладені в інструкції типів: У15, У15К, У15Н, У16, 143, 160.

Вузлові та суміжні з ними пункти полігонометрії 4-го класу закріплюють центрами типу 60.

У сільській місцевості пункти полігонометрії 4-го класу, 1-го і 2-го розрядів закріпляють постійними центрами типу У15, У15К. Пункти ходів полігонометрії, на яких центри типу У15, У15Н не закладаються слід закріплювати центрами тривалого збереження, що передбачені для знімальної мережі.

На забудованих територіях пункти полігонометрії можуть бути закріплені групою з 2-3 знаків.

Пункти знімальної мережі закріплюють на місцевості центрами, на тривале збереження пунктів та тимчасовими пунктами з метою збереження їх на час знімальних робіт.

Центри тривалого збереження в теодолітних ходах закладають по 2-3 ряди з таким розрахунком, щоб вони закріплювали одну чи дві суміжні лінії ходу через 500-800 м.

У всіх випадках центри тривалого збереження встановлюють у місцях, що забезпечують їх збереження, техніку безпеки та зручність використання при топографічному зніманні, вишукуваннях і будівництві.

Пункти планової основи нумерують порядковими номерами таким чином, щоб на об'єкті не було однакових номерів.

На всі закладені центри пунктів на забудованій і незабудованій територіях оформлюють картки встановленої форми.

Геодезичні пункти після забудови здають за актами для нагляду за збереженням.

8. Характеристика запроектованої полігонометрії

Запроектовані полігонометричні ходи спираються на три пункти тріангуляції. Перший полігонометричний хід проходить між I i II пунктами тріангуляції. Кількість сторін складає 4, довжина ходу 7,550 км.

Другий полігонометричний хід проходить між II i III пунктами тріангуляції. Кількість сторін складає 6, довжина ходу 10,975 км.

Третій полігонометричний хід проходить між III i I пунктами тріангуляції. Кількість сторін складає 6, довжина ходу 9,375 км.

Таблиця 4

№	Основні показники	Полігонометрія 4 класу
		Перший	Другий	Третій
1.	Довжина ходу, км	9,375	10,975	7,550
2.	Периметр полігону, км	27,625
3.	Довжина сторін ходу, км Найбільша Найменша	2,025 1,250	2,450 1,150	2,250 1,650
4.	Число сторін у ході	6	6	4
5.	Типи центрів	У-15, У-15Н

Висновок: спроектована полігонометрія 4-го класу повністю відповідає вимогам інструкції.

9. Визначення центру ваги окремого ходу полігонометрії графічним та аналітичним способами

1. Визначення центру ваги ходу полігонометрії аналітичним способом.

На кальку з розміченою координатною сіткою переносять хід полігонометрії. Визначають координати кожної точки полігонометрії. Розраховують координати центру ваги ходу за формулами

X₀ = ?X_i/n =42456775,0/7 = 6065553,571 м

Y₀ = ?Y_i/n = 30175125,0/7 = 4311732,143 м

2. Визначення центру ваги ходу полігонометрії графічним способом

Зразок визначення центру ваги хлду графічним методом

Для визначення центру ваги ходу полігонометрії графічним способом ми повинні виміряти довжину лінії (L₁) від точки 1 до точки 2. Ділимо лінію L₁ на 2 частини, отримаємо точку а. З точки а проводимо лінію (L₂) до точки 3, і ділимо її на 3 частини. Знаходимо точку в. З точки в проводимо лінію (L₃) до точки 4,та ділимо її на 4 частини. Знаходимо точку с. З цієї точки проводимо до п'ятої точки лінію (L₄) і ділимо її на 5 частин. Знаходимо точку d. Проводимо з точки d лінію до останньої точки та отримуємо центр ваги ходу.

Координати, визначені графічним методом:

X₀ = 6065787,5 м

Y₀ = 4311475,0м

Висновок: Координати, визначені графічним та аналітичним способами не відрізняються більше допустимого, отже визначені правильно.

10. Визначення форми ходу

Ходи в полігонометрії бувають:

- Зігнуті

- Витягнуті

Існують три критерії за якими визначають зігнутість ходу.

Хід буде зігнутим якщо:

1. Якщо хоч один кут між замикальною і стороною ходу буде більше 24^о, в нашому випадку кут 3т більший за 24^о.

2. Відношення суми довжини сторін ходу до довжини замикальної лінії більше 1,3

3 Якщо хоч одна точка ходу вийде за межі коридору, шириною 2a, де , тоді хід буде зігнутим.

Якщо хоч один критерій виконується, то хід вважають зігнутим. У всіх інших випадках хід вважається витягнутим.

Розглянемо запроектований перший хід полігонометрії:

Хід буде витягнутим тоді, коли виконуються умови:

1. Кут між замикальною і будь-якою стороною не перевищуватиме 24?. На кальці видно, що кути 2, 3, 4, більші за 24^о

2. Відношення , де - сума довжин сторін ходу, L - довжина замикальної

Висновок: Полігонометричний хід є зігнутим.

11. Прямий розрахунок окремого ходу полігонометрії

Визначаємо граничну похибку положення точки в слабкому місці( в середині ходу) для ходу 1т-3т.

Для зігнутого ходу з попереднім вирівнюванням кутів формула буде:

Д²=M²=[m_s²] +m_в²/с²·[D_o,i²]= 2199,37 +(3²/206265²)· 64269375

=2199,38мм,

Д=v2199,38=46,90мм.

де D_o,i² - відстань від центру ваги до кожного його пункту, включаючи початковий і кінцевий.

При вимірюванні ліній світловіддалеміром, вважаючи сторони приблизно однакової довжини:

[m_s²]=nm²_Sсер=6·(19,15)²=2199,37 мм

Середня квадратична похибка вимірювання ліній для світловіддалеміра СТ-5 «Блеск» визначається за формулою:

m_Sсер=(10+5·S_сер {км})мм =10+5·1,82916=19,15мм,

де S_сер- середня довжина сторони запроектованого ходу в кілометрах.

Середня квадратична похибка вимірювання кутів вибирається з інструкції і дорівнює 3".

Після обчислення граничної похибки положення точки в слабкому місці(середині ходу), визначаємо абсолютну граничну похибку на весь хід:

f_s = 2Д=2·46,90=93,8мм=0,09380м

f_s/[S] = 1/T=10975/0,0938= 1/117 004

Висновок: Очікувана відносна точність вимірювання ліній задовольняє інструкції, оскільки 0,000008546< 0,00004=1/25 000.

12. Зворотній розрахунок окремого ходу полігонометрії

Визначаємо граничну похибку положення точки в середині ходу 2т-3т через граничну відносну похибку 1/Т:

Д=M=[S]/2T=10975/2·117 004=0,04690м=46,90мм,

На основі принципу рівного впливу записуємо для зігнутого ходу:

[m_s²]= m_в²/с²·[D_o,i²] =М²/2=2199,61/2=1099,805мм²

Із відповідних співвідношень знаходимо с.к.п. вимірювання кутів m_в і ліній m_s. На їх основі підбираємо тип теодоліту і світловіддалеміра, які б забезпечили таку точність.

m_s² = [m_s²]/ n = 1099,805 /6 = 183,301 мм²,

m_s =vm_s² = v147,55 =13,54мм

m_в² = ([m_s²] · с²)/ [D_o,i²]= 183,301·206265²/64269375 = 2,5²"

m_в = vm_в² = 1,58"

Виходячи з того, що кількість джерел похибок при кутових вимірах n=5 та використовуючи принцип рівного впливу знаходимо величину похибки одного джерела для центрування m_ц і редукції m_с і обчислюємо точність центрування теодоліта е і візирної марки е'.

m_ц = m_с = m_в/v5 =1,58"/v5 = 0,71"?1"

m_ц = с · е/S · v2

m_с = с·е'/S,

де S - мінімальна сторона в ході.

Звідки:

е = m_цS/с?2 = 1"·1150/206265"·1,41 = 7,8мм,

е' = m_с/с·S =1"/206265"·1150 = 5,57мм.

Знайдемо абсолютну і відносну похибки вимірювання найдовшої сторони:

m_Sнайд = (10+5·S_найд.(км))мм = 10+5·2,450 = 22,25мм,

2450/0,02225 = 1/110 112

Знайдемо абсолютну і відносну похибку вимірювання найкоротшої сторони:

m_Sнайк = (10+5·S_найк.(км))мм = 10+5·1,15 = 15,75 мм,

1150/0,01575 = 1/73 015

Висновок: Вимірювання кутів на пунктах полігонометрії необхідно виконувати способом прийомів теодолітом Т2, а відстані вимірювати світловіддалеміром СТ-5. Центрування приладу візирних марок виконують з точністю 6 мм, що може бути забезпечено оптичним центриром, а візирні марки встановити з точністю 4 мм. Тоді запроектований хід буде відповідати закладеній в нього точності.

13. Типи центрів пунктів полігонометрії

Закріплення пунктів полігонометрії виконується грунтовими центрами або тимчасовими та стінними знаками. Ці пункти служать для точного відображення місця пункту та його збереження на довгий строк. Типи центрів регламентуються інструкцією «Інструкція про типи центрів геодезичних пунктів».

Центр геодезичного пункту - це споруда, що є носієм координат. Вид центру геодезичного пункту залежить від класу чи розряду полігонометрії.

Грунтові і стінні центри використовуються одночасно як репери нівелювання 3-го, 4-го і технічного класів. На незабудованих територіях у полігонометрії 1-го і 2-го розрядів закріплюють усі вузлові точки через 1 км (1 розряд) або 0,5 км (2 розряд) попарно. Для забезпечення прямої видимості між пунктами будують зовнішні геодезичні знаки. Центри і зовнішні геодезичні знаки встановлюють дотримуючись вимог нормативних документів.

Центри роблять з бетону або з металевих труб, заповнених бетонним розчином і надійно захищених від корозії. В бетонні блоки чи труби закладають марки, в центрі яких є полу сфера і отвір чи хрест, останні означають точку на місцевості, координати якої знаходять в подальшому. На марках чи на верхній грані бетонних центрів ставлять номера.

В залежності від способу закладання центрів існують такі типи: центри, що закладаються в грунт і центри, що закладаються в фундамент і стіни будинків і споруд.

Центри також бувають різні. Грунтові центри бувають такі:

- У15 - закладаються на місцевості з твердим покриттям, верх центру розташовуються на рівні з поверхнею.

- У15К - центри, призначені для міст Києва, Севастополя і обласних центрів.

- У15Н - центри, які закладаються на незабудованих територіях.

Стінні знаки поділяються на:

- відновлювальні - не мають координат, за їх допомогою відновлюють місцеположення тимчасового центру, координати якого є в каталозі.

- орієнтирні - мають координати, за їх допомогою знаходять координати будь-якої точки поблизу знаку.

В населених пунктах центри полігонометрії закріплюють тимчасовими центрами і ці центри фіксуються стінними знаками. Тимчасові центри закладають не далі ніж 20 м від будівлі, а стінні знаки на висоті 0,3 - 1,2 м.

Пункти полігонометричних мереж 4 класу, а також пункти полігонометрії 1 і 2 розрядів закріплюються не менш капітальними монолітами, висота яких становить 70-75 см. На незабудованих територіях закладають центр типу У15Н.

Виготовленням центрів займаються заводи залізобетонних конструкцій, на замовлення геодезичних організацій. Закладання центрів здійснюється за допомогою техніки або вручну, із застосуванням найпростіших інструментів.

У стіні або фундаменті капітальної будівлі видовбується отвір, у який встановлюють стінний знак. Використовувати його для роботи можна не раніше ніж через два дні після закладання.

14. Схеми закріплення пунктів полігонометрії стінними знаками

На забудованій території пункти полігонометричного ходу закріплюються тимчасовими центрами, а центри закріплюють стінними знаками.

Існує 2 види знаків:

1. Відновлювальні;

2. Орієнтирні;

Відновлювальні стінні знаки не мають координат, за їх допомогою знаходять координати будь-якої точки, що знаходиться поблизу тимчасового центру.

Недоліком встановлення пункту по стінному реперу є втрата місцезнаходження встановленого центру.

Основний метод передачі координат пункту полігонометрії на орієнтирний стінний знак є полярний метод (можливий також кутовий метод, лінійна засічка, метод редукування). Орієнтирні стінні знаки поділяються:

- Окремі;

- Подвійні;

- Потрійні;

А) Окремі

Б) Подвійні

В) Потрійні

Список використаної літератури

1. Інструкція з топографічного знімання, 1998.

2. Інструкція. Про типи центрів геодезичних пунктів. ГКНТА. - М.: Надра,1982

3. Литвин Г.М. «Методичні вказівки до виконання курсового проекту» - К.:КНУБА, 2007

4. Островський А.Л. Геодезія. «Львівська політехніка», 2008р.

5. Перович Л.М. Геодезія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Львів, «Новий світ», 2005 р.

6. Селиханович В.Г. Геодезия, Москва, Надра, 1981 г.

7. Таблицы для вычисления координат рамок трапецій в проекции Гаусса-Крюгера на эллипсоиде Красовского. - М.: ГУК.

8. Тревого И.С. Городская полигонометрия. - М.: Недра, 1986.

Размещено на Allbest.ru

...