Размещено на http://allbest.ru

Зміст

1. Діяльність громадських організацій у протидії корцпції

1.1 Поняття громадської організації

1.2 Статистичні дані щодо стану неурядових організацій

1.3 Діяльність громадських організацій

1.4 Короткий огляд діяльності діючих антикорупційних організацій

2. Докази у справах про адміністративні корупційні правопорушення

3. «наслідки корупційних правопорушень

Список використаної літератури



1. Діяльність громадських організацій у протидії корупції

1.1 Поняття громадської організації

Подолання корупції, створення дієвих та реальних превентивних механізмів в усіх суспільних сферах неможливе без залучення різноманітних інститутів громадянського суспільства. Україна потребує зміцнення всіх складових громадянського суспільства.

Важливим напрямком боротьби з корупцією є контроль з боку громадянського суспільства за державними органами влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними органами тощо. Провідну роль в такому контролі мають відігравати інститути громадянського суспільства - громадські організації. антикорупційний громадський благодійний

В свою чергу, активна діяльність громадських організацій в сфері протидії корупції є запорукою становлення громадянського суспільства. В Україні зареєстрована значна кількість громадських організацій, від регіональних до всеукраїнських, що, однак, не характеризує масштаби їхньої діяльності. Як масштаби, так і результати діяльності є суперечливими.

Громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Закон України «Про громадські об'єднання»)

1.2 Статистичні дані щодо стану неурядових організацій

За даними місцевих органів юстиції, на кінець 2014р. зареєстровано 61090 центральних органів громадських організацій. Суттєві розбіжності є в інформаціі щодо кількості реально діючих організацій. Статистичні дані не дозволяють визначити цей показник.

Неурядові громадські організації мають відігравати значну роль у подоланні корупції, забезпечуючи функцію контролю над державними органами з боку суспільства.

Звичайно, що ефективне виконання цього завдання можливе лише за наявності достатнього потенціалу самих НУО, довіри до них з боку суспільства, неупередженості. Вивчення громадської думки дозволяє оцінити, яке саме ставлення до громадських організацій та до їхньої здатності сприяти подоланню корупції склалося у населення.

Серед найбільш поширених видів антикорупційної діяльності, про які відомо населенню при опутуванні, були названі антикорупційна просвітницька діяльність НУО (41% з числа тих, хто взагалі щось чув про діяльність неурядових організацій).

Рис 1.2.1. Проінформованість населення про антикорупційну діяльніть НУО

Майже вдвічі меншій частині населення відомо про проведення громадських розслідувань щодо корупційних діянь (22%), участь в громадських радах при органах влади (19%), громадський контроль за розслідуванням корупційних злочинів (18%). Низький рівень поінформованості про діяльність громадських організацій обумовлений, в першу чергу, незначною кількістю контактів населення з ними.

За думками громадян, НУО найчастіше демонструють активну протидію корупції (29%). І навпаки, про те, що громадські активісти зацікавлені у збереженні існуючого стану речей, заявило лише 10% респондентів.

Рис. 1.2.2.Оцінка населення щодо ставлення до корупції НУО

Ефективність функціонування НЕО вимірюватися не лише результатами діяльності, що її задекларовано в якості статутної, але й за походженням, справжньою метою створення. Велика кількість громадських організацій, зареєстрованих в Україні, не завжди відображається на якості: не поодинокі випадки, коли під виглядом громадських організацій працюють структури, спрямовані на отримання прибутку (фактично, бізнес приховується під організаційно-правовою формою громадської організації); фінансуються бізнес-структурами або політичними партіями для лобіювання певних інтересів (і є цілком залежними від своїх «господарів»); створюються під реалізацію певних проектів і припиняють своє існування після «засвоєння» коштів, державних чи грантових. Досить поширеним явищем є створення «кишенькових» благодійних фондів при певних владних структурах, правоохоронних органах тощо для перерахування корупційних платежів. Це дає підстави для висновку про існування своєрідного “фіктивного громадянського суспільства”, тобто використання властивих для нього інституцій всупереч їх цілям.

Було проведено опитування серед НУО щодо їх активності у протидії корупції за останні роки.(2011-2012 рр.)

Рис.2.1.3.Активні дії НУО



1.3 Діяльність громадських організацій

Інституційні об'єднання громадських організацій можуть приймати різноманітні організаційні форми. Наприклад, можна сформувати коаліцію або мережеву структуру з уже наявних організацій, об'єднаних спільною метою - протидією політичній корупції. Організаційна структура таких коаліцій може варіюватися від об'єднань у неформальні і слабо структуровані коаліції до створення офіційно зареєстрованих коаліцій з чіткою структурою членства та управління. Іншим різновидом об'єднання може стати створення нових організацій громадянського суспільства, орієнтованих виключно на антикорупційну діяльність. Вибір форми об'єднання має бути найбільш прийнятним для його членів і адекватним для досягнення поставлених завдань.

Розглянемо основні механізми участі громадських організацій в антиорупційних заходах.

· Моніторинг діяльності органів влади. Однією з головних цілей моніторингу

є забезпечення підзвітності уряду та бізнесових структур перед громадянами. Об'єктом моніторингу може виступати широке коло суб'єктів: структури виконавчої влади, приватні та фінансові установи, політичні партії, парламент, судові органи.

Громадські організації можуть утримувати органи влади підзвітними суспільству за допомогою здійснення різних заходів, пов'язаних із підвищенням прозорості та відкритості влади, що могло б змусити органи влади публічно обґрунтовувати прийняті ними рішення і дії. Серед таких заходів може бути проведення громадської експертизи та контролю бюджетного процесу як на стадії його формування, так і на стадії виконання. Іншим прикладом дієвого громадського контролю може бути громадський контроль за конкурсним розподілом бюджетних коштів. Громадські організації можуть здійснювати контроль за дотриманням закону при проведенні тендерів і в разі виявлення порушень вимагати від органів влади її усунення.

· Захист прав та свобод громадян. Впровадження механізмів та каналів

подання скарг. Досвід країн з усталеною демократичною системою свідчить, що даний вид діяльності дає змогу посилити вплив громадян на процедури прийняття рішень органами влади, створити сприятливе інформаційне поле та тиск на владу з боку ЗМІ, підвищити рівень довіри населення до власної спроможності захисту прав і свобод.

· Забезпечення інформаційної відкритості в суспільстві про стан корупції та

результативність антикорупційних заходів. В інформаційному просторі України політична корупція практично не висвітлюється як складна, багатоаспектна проблема. Інформаційне поле складають публікації про корупцію в засобах масової інформації, зміст яких зводиться до опису окремих актів корупції. Практично відсутні поглиблені публікації і наукові дослідження, що висвітлюють джерела політичної корупції, її негативні наслідки, позитивні приклади протидії політичній корупції. Малопоширена інформація про дослідження у сфері протидії політичній корупції, про позитивну антикорупційну діяльність.

· Організація просвітницької роботи з населенням та окремими соціальними

групами. Правова просвіта громадян та захист їхніх прав є важливим етапом у процесі протидії корупції. Існує кілька підходів до вирішення проблеми правового захисту та освіти громадян:

1. Надання послуг усім категоріям населення за допомогою створення спеціалізованих юридичних служб.

2. Надання послуг конкретним категоріям населення організаціями, що представляють їхні інтереси (наприклад асоціації підприємців або спілки людей з обмеженими можливостями).

· Сприяння підвищенню рівня життя населення. Світовий досвід переконує,

що високий рівень життя населення і корупція - явища несумісні. Тому подолання бідності, зростання добробуту населення - найбільш надійний і результативний механізм подолання корупції, у тому числі корупції політичної. На нашу думку, для протидії політичній корупції громадським організаціям важливо об'єднатися в структуру, яка в змозі цілеспрямовано та послідовно займатися антикорупційною діяльністю. Створення та розвиток таких інститутів є важливою передумовою успіху, оскільки ці структури об'єднує загальна мета і вони мають у своєму розпорядженні різноманітні ресурси. Такі інституціональні об'єднання громадянського суспільства можуть спільно займатися просвітницькою діяльністю як своїх членів, так і суспільства в цілому, формувати громадську думку по відношенню до пробле- ми, а також виступати єдиною силою на підтримку антикорупційних реформ.

Згідно закону України «Про запобігання корупції» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 49, ст.2056):

1. Громадські об'єднання, їх члени або уповноважені представники, а також окремі громадяни в діяльності щодо запобігання корупції мають право:

1) повідомляти про виявлені факти вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, реальний, потенційний конфлікт інтересів спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції, Національному агентству, керівництву чи іншим представникам органу, підприємства, установи чи організації, в яких були вчинені ці правопорушення або у працівників яких наявний конфлікт інтересів, а також громадськості;

2) запитувати та одержувати від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", інформацію про діяльність щодо запобігання корупції;

3) проводити, замовляти проведення громадської антикорупційної експертизи нормативно-правових актів та проектів нормативно-правових актів, подавати за результатами експертизи пропозиції до відповідних органів, отримувати від відповідних органів інформацію про врахування поданих пропозицій;

4) брати участь у парламентських слуханнях та інших заходах з питань запобігання корупції;

5) вносити пропозиції суб'єктам права законодавчої ініціативи щодо вдосконалення законодавчого регулювання відносин, що виникають у сфері запобігання корупції;

6) проводити, замовляти проведення досліджень, у тому числі наукових, соціологічних тощо, з питань запобігання корупції;

7) проводити заходи щодо інформування населення з питань запобігання корупції;

8) здійснювати громадський контроль за виконанням законів у сфері запобігання корупції з використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать законодавству;

9) здійснювати інші не заборонені законом заходи щодо запобігання корупції.

2. Громадському об'єднанню, фізичній, юридичній особі не може бути відмовлено в наданні доступу до інформації стосовно компетенції суб'єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання корупції, а також стосовно основних напрямів їх діяльності. Така інформація надається в порядку, встановленому законом.

3. Законопроекти та проекти інших нормативно-правових актів, що передбачають надання пільг, переваг окремим суб'єктам господарювання, а також делегування повноважень державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, з метою їх громадського обговорення розміщуються на офіційних веб-сайтах відповідних органів невідкладно, але не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня їх розгляду з метою прийняття.

Ефективність діяльності громадських організацій та можливості їх впливу на владу дуже обмежені. Це зумовлено як загальними умовами функціонування інститутів громадянського суспільства в Україні, так і специфічними чинниками.

До таких чинників можна віднести:

- обмеження в доступі до інформації про діяльність органів влади та органів місцевого самоврядування (особливо в корупційно-небезпечних питаннях, наприклад землекористування);

- відсутність законодавчо визначеного механізму реагування органів влади на інформацію громадських організацій щодо виявлених ними корупційних проявів та діянь;

- намагання певних органів влади (політичних сил) встановити контроль над громадськими організаціями. Цей контроль встановлюється з метою створення певних зон, закритих для антикорупційного моніторингу, та використання їх як засобу в політичній боротьбі.

На сьогодні в Україні немає потужної загальнонаціональної незалежної антикорупційної громадської організації (руху), здатної впливати на владу (державну, політичну) та її окремих представників, хоча, виходячи з оцінок громадянами стану корупції в країні та політичної корупції зокрема, запит на подібні об'єднання існує.

1.4 Короткий огляд діяльності діючих антикорупційних організацій

Задля того, аби підвищити ефективність протидії корупції останнім часом проводиться безліч заходів пов'язаних з спробами акцентувати увагу на цьому питанні та вирішити його. Зокрема, створено Національне антикорупційне бюро, створюється багато громадських організацій у протидії корупції на різних рівнях, як всеукраїнські так і обласні, проводяться акцій, прийнята антикорупційна стратегії до 2017 року та реалізується антикорупційна політика.

Розглянемо деякі прикладі діяльності антикорупційних організацій

Антикорупційне об'єднання «Технології проти корупції» створило портал державних послуг, де можна в електронному режимі спростити значним чином спростити отримання документів.

Рис.1.4.1. Портал державних послуг

Центр Протидії Корупції - громадська організація, яка об'єднує експертів з юридичного, медійного та громадсько-політичного секторів, які коренем ключових проблем розвитку України вважають корупцію.

Мають два напрямки фунцкіонування:

Внутрішній напрямок (використання національних політико-правових інструментів)

1. Протидія корупції в державних закупівлях та інших сферах публічних фінансів

2. Адвокатування законодавчих змін

3. Корупція та здоров'я

Зовнішній напрямок (використання міжнародних політико-правових інструментів)

4. Протидія відмиванню грошей

5. Повернення вкрадених активів

Усі результати роботи викладають на своєму офіційному сайті у вигляді кремих блогів.

Спілка безпеки управління "Антикорупція". Надає консультативно методичну допомогу у галузі права щодо дотримання прав людини, здійснює громадський контроль за дотриманням прав людини, виявляє можливі ознаки корупційних діянь, створює експертні групи за актуальними напрямками та залучає фахівців для участі в опрацюванні важливих питань забезпечення прав людини в діяльності правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування та ін. Сприяє послугам, пов'язаним з охороною державної та приватної власності.



2. Докази у справах про адміністративні корупційні правопорушення

Доказами в справі про корупційне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність корупційного правопорушення, винуватість даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП джерелами доказів можуть бути протокол про вчинення корупційного правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, а також інші документи (довідки, повідомлення посадових осіб установ, підприємств, організацій, заяви громадян, фото -, відео -, кінодокументи тощо).

Посадова особа, яка вирішує питання про складення протоколу про корупційне правопорушення, а також суд, який розглядає справу про це правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На основі оцінки доказів суд (при складенні протоколу - відповідна посадова особа) робить висновок про достовірність чи недостовірність отриманих фактичних даних про обставини справи.

Жодний із доказів не може мати для суду заздалегідь встановленої сили. Оцінка судом дається не лише кожному з доказів, а й усім доказам в їх сукупності після чого приймається рішення щодо достатності доказів і по суті справи.

Оцінка доказів передбачає з'ясування питань про дотримання процесуальних норм, які регулюють порядок збору доказів та форму цієї процедури. Виходячи з цього, суд не може прийняти рішення на основі лише протоколу про корупційне правопорушення, якщо орган, який його склав, не подав до суду інших матеріалів, які мали бути представлені.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КУпАП адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Цей принцип знайшов своє відображення і в ст. З Закону «Про боротьбу з корупцією».

Тому, якщо посадова особа органу, що веде боротьбу з корупцією, при розгляді матеріалів, а суд при розгляді справи про корупційне правопорушення, дійдуть висновку, що у порушенні містяться ознаки злочину, вони відповідно приймають рішення про порушення кримінальної справи чи передають матеріали прокурору, органу досудового слідства чи дізнання (згідно з встановленими кримінально-процесуальним законодавством правилами про підслідність і розмежування компетенції органів досудового слідства і дізнання) для вирішення питання про порушення кримінальної справи.



3. Наслідки корупційних правопорушень

Відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 49, ст.2056)

Стаття 65. Відповідальність за корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення

1. За вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку. У разі вчинення від імені та в інтересах юридичної особи її уповноваженою особою злочину самостійно або у співучасті до юридичної особи у випадках, визначених Кримінальним кодексом України, застосовуються заходи кримінально-правового характеру.

2. Особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов'язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов'язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

3. З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення проводиться службове розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

4. Обмеження щодо заборони особі, звільненій з посади у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, встановлюється виключно за вмотивованим рішенням суду, якщо інше не передбачено законом.

5. Особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.

Особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом. У разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, у зв'язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов'язаного з таким відстороненням.

Стаття 66. Відшкодування збитків, шкоди, завданих державі внаслідок вчинення корупційного правопорушення

1. Збитки, шкода, завдані державі внаслідок вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила відповідне правопорушення, в установленому законом порядку.

Стаття 67. Незаконні акти та правочини

1. Нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог цього Закону, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об'єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування. Орган або посадова особа надсилає до Національного агентства протягом трьох робочих днів копію прийнятого рішення про скасування або одержаного для виконання рішення суду про визнання незаконними відповідних актів або рішень.

2. Правочин, укладений внаслідок порушення вимог цього Закону, може бути визнаним недійсним.

Стаття 68. Відновлення прав і законних інтересів та відшкодування збитків, шкоди, завданих фізичним та юридичним особам внаслідок вчинення корупційного правопорушення

1. Фізичні та юридичні особи, права яких порушено внаслідок вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення і яким завдано моральної або майнової шкоди, збитків, мають право на відновлення прав, відшкодування збитків, шкоди в установленому законом порядку.

2. Збитки, шкода, завдані фізичній або юридичній особі внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності суб'єкта, який здійснює заходи щодо запобігання і протидії корупції, відшкодовуються з Державного бюджету України в установленому законом порядку. Держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодували збитки, шкоду, завдану незаконним рішенням, діями або бездіяльністю суб'єкта, що здійснює заходи щодо запобігання та протидії корупції, мають право зворотної вимоги (регресу) до особи, яка завдала збитків, шкоди, у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов'язаних із трудовими відносинами, відшкодуванням моральної шкоди).

Стаття 69. Вилучення незаконно одержаного майна

1. Кошти та інше майно, одержані внаслідок вчинення корупційного правопорушення, підлягають конфіскації або спеціальній конфіскації за рішенням суду в установленому законом порядку.



Список використаної літератури

1. Постанова КМУ № 706 «Питання запобігання та виявлення корупції» від 04.09.2013

2. Закон України «Про засади державної антикорупційной політики в Україні(Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки

3. Закон України „Про засади запобігання та протидії корупції” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 40, ст.404)

4. КУпАв ст. 251 «Докази»

5. Закон України «Про громадські об'єднання» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 1, ст.1)

6. Закон України «Про запобігання корупції» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 49, ст.2056)

7. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчи актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» від 2011 року

Размещено на Allbest.ru

...