Динаміка катагенезу порід осадових комплексів нафтогазоносних басейнів

Ділянки прояву процесів накладеного катагенезу відрізняються певними структурно-речовинними особливостями порід. Так, у докрейдових породах (св. Борисівська-1) виявлено (Богаец, 1978) широкий спектр новоутворень: альбіт, карбонати, хлорит. Характерний інтенсивний розвиток тріщин, по яких породи розсипаються, а також прожилків піриту, сидериту, гідрослюди, кварцу. У пісковиках готериву-нижнього альбу розвинені різні за складом цементи: гідрослюда, кварц, кальцит, анкерит, каолініт, пірит, бітуми. Породи тріщинуваті (до катаклазу), у них розвинені (як у пісковиках, так і аргілітах) прожилки, у т. ч. стилолітоподібні, кальциту, піриту, гідрослюд, бітумів. У піщано-глинистих породах базальних шарів та нижнього альбу спостерігаються дендритоподібні тріщини, як з чорними, так і світлими маслянистими бітумами, що вказує на міграцію вуглеводневих флюїдів різних генерацій. У сусідній св. Аврорівська-1, розташованій поза зоною впливу процесів накладеного катагенезу, докрейдові та нижньокрейдові породи щільні, слабо зачеплені вторинними процесами.

Породи маастрихту площі Шмідта, які у передміоценовий час знаходилися у зоні розущільнення також інтенсивно тріщинуваті, кавернозні, характеризуються різноманітною прожилковою мінералізацією, а також, згідно (Лукін,2005), підвищеною концентрацією низки мікроелементів.

Зональні моделі катагенезу.

Крейдові відклади східної центрикліналі Каркінітсько-Північнокримського прогину

Теригенні породи готериву-нижнього апту Серебрянсько-Нижньогірської ділянки. Асоціація аутигенних мінералів, що істотно вплинули на колекторські властивості порід, є доволі одноманітною: каолініт, гідрослюда, карбонатні мінерали, кварц, які характеризуються певною зональністю розвитку. Так, у кварцових та олігоміктових пісковиках, які переважають у західній частині ділянки, домінують мінерали групи каолініту, що формують крупнолускуваті, вермікулітоподібні агрегати. Послідовність мінералогенезу складає ряд: каолініт, регенераційний кварц-кальцит І-розчинення кальциту-дикіт-гідрослюда-кальцит ІІ, доломіт. У мезо- та поліміктових пісковиках (східна частина ділянки) у складі цементу переважають гідрослюда, мікрокристалічний кварц, кальцит. Послідовність мінералогенезу наступна: каолініт, кварц І-гідрослюда, кварц ІІ-кальцит І-розчинення кальциту-кальцит ІІ, доломіт.

Для з'ясування історії катагенетичних перетворень порід проведено літофлюїдодинамічне моделювання за профілем: св. Аврорівська-1 - Тетянівська-3 - Клепінінська-1 - Красногвардійська-2 - Нижньогірська-6. Відклади цієї ділянки складені алювіально-дельтовими утвореннями, яким притаманний максимальний прояв процесів інфільтраційного катагенезу. Різна тривалість останнього та літофаціальні особливості відкладів спричили формування певної аутигенно-мінеральної та літофізичної зональності. Так, у смузі площ: Аврорівська-Тетянівська-Східноворонківська та Балашівська-Джанкойська наймасштабніше проходили процеси руйнування нестійких теригенних компонентів та каолінітизація глинистих цементів, що зумовило утворення вторинних порід-колекторів. Натомість, у районі Клепінінської-Красногвардійської-Нижньогірської площ унаслідок змішування метеогенних та похованих розчинів відбувалося мінеральне ущільнення порід (розвиток кальциту, гідрослюди та кварцу).

Літофлюїдодинамічне моделювання трьох циклів катагенезу дозволило реконструювати принципові риси зональності аутигенного мінералогенезу та еволюції фільтраційно-ємнісних властивостей порід-колекторів.

Наприкінці першого циклу (передкампанський час) виділяється три ділянки з різним флюїдним режимом. Тетянівська ділянка знаходилася під впливом регіональної зони розущільнення, якою з боку Серебрянської депресії надходили ексфільтраційні розчини, що спричинили каолінітизацію глинистих цементів, пелітизацію польових шпатів, розчинення кварцу і кальциту. Мігруючи за латераллю, ці розчини змішувалися з поровими, що обумовило утворення по периферії ділянки кварцу, карбонатних мінералів, гідрослюд, що привело до формування резервуару катагенетичного типу. У Нижньогірській ділянці незначна метеогенна інфільтрація зумовила розвиток процесів декарбонатизації та каолінітоутворення. Клепінінсько-Красногвардійська ділянка відрізнялася відносно застійним флюїдним режимом, що зумовило локальний характер аутигенного мінералогенезу.

Для другого циклу катагенезу (передпалеоценовий час) намічається дві ділянки з певною специфікою флюїдодинаміки. У Тетянівській ділянці проходили процеси, подібні до попереднього етапу: формування колекторів вилуговування та мінерально ущільнених порід по периферії (резервуар катагенетичного типу). Клепінінсько-Нижньогірська ділянка характеризувалася відносно пасивною флюїдодинамікою, що зумовило фонові масштаби аутигенного мінералогенезу, головно карбонатоутворення.

Наприкінці третього циклу катагенезу (передміоценовий час) у Тетянівській ділянці успадковано формувався резервуар катагенетичного типу. У Клепінінсько-Нижньогірській ділянці проявилися процеси локального накладеного катагенезу з розчиненням карбонатних мінералів. Це привело до покращення колекторських властивостей порід, що фіксується за особливостями розподілу сучасних петрофізичних параметрів: породи-колектори ІІ-ІІІ класів розвинені у південно-східній частині території Рівнинного Криму, а V-VI класів - у північно-західній. Здавалося б, що це є негативною оцінкою останньої. Однак, саме тут виявлене Тетянівське газоконденсатне родовище, тоді як у „перспективній” частині - лише водопрояви. Ця специфіка, виходячи з проведеного моделювання, пов'язана з тим, що сучасна картина розподілу фільтраційно-ємнісних параметрів порід склалася під час останнього циклу катагенезу, а формування Тетянівського резервуару тривало упродовж трьох циклів.

Встановлена подібність історії катагенезу базальних відкладів Тетянівської та Штормової структур, що дає підстави вельми позитивно оцінювати останню.

Найпоширенішим вторинним процесом у вулканогенних та осадово-вулканогенних утвореннях альбу був перерозподіл карбонатної речовини та скременіння. У формуванні природних колекторів виділяємо дві стадії: перша - пов'язана з діяльністю післямагматичних розчинів, друга - з перетвореннями ексфільтраційного етапу катагенезу, коли вулканогенні утворення стали складовою літофлюїдної системи басейну породоутворення.

У напрямку від вулканогенних утворень до осадових послідовність мінералогенезу фіксується рядом мінералів: цеоліти-хлорит-кварц-карбонати. Подібна картина притаманна деяким сучасним гідротермальним системам, що спричинене зниженням енергії і зміною фізико-хімічних властивостей гідротермальних розчинів (Трухин, Петрова, 1976). Отже, зазначені особливості вулканітів регіону пов'язуємо з впливом гідротермальних флюїдів. На цій стадії породи-колектори формувалися в процесі цеолітизації порід. За латераллю колекторські параметри знижувалися внаслідок карбонатоутворення, що втім сприяло розвитку тріщин передусім у зоні заміщення вулканогенних утворень осадовими. Другий важливий чинник формування вторинних колекторів це декарбонатизація при потраплянні відкладів у зону нестійкості карбонатних мінералів.

Створена модель розвитку процесів катагенезу і формування порід-колекторів в осадово-вулканогенних нашаруваннях альбу показала, що найперспективнішою для утворення вторинних колекторів була периферія вулканічних осередків. Утім, необхідною передумовою нагромадження вуглеводнів у цих ділянках було сприятливе просторово-вікове співвідношення резервуарів, що формувалися під час пасивних підетапів катагенезу та регіональних зон розущільнення, якими надходили вуглеводневі флюїди (активні підетапи). Саме такими обставинами зумовлена, на наш погляд, продуктивність альбських утворень на Серебрянській структурі

Карбонатні породи верхньої крейди широко охоплені процесами перекристалізації, ангідритизації, окременіння, поро-каверно-тріщино- та стилолітоутворення. В органогенно-уламкових вапняках тип перекристалізації змінюється від розсіяного до плямистого та масивного. У пелітоморфних вапняках перекристалізовані лише органогенні рештки.

Мінерали кремнезему спостерігаються по всьому розрізі верхньої крейди і розвинені як по окремих органогенних рештках, так і основній масі порід. Окременіння зазвичай асоціює з ділянками найінтенсивнішої перекристалізації.

Вапняки характеризуються масштабним розвитком тріщин та стилолітів, що відіграло вирішальну роль у формуванні природних резервуарів (Григорьева и др., 1981; Бондаренко, Коваленко, 1977; Гринь и др., 1997-1998). Простягання тріщин, прожилків та стилолітів переважно субгоризонтальне та похиле. Стилоліти відкриті або виповнені як темно-бурими так і світло-жовтими бітумами, інколи в асоціації з мінералами кремнезему.

Тріщинуватість сприяла зростанню флюїдопровідних параметрів порід, а їхні ємнісні властивості зумовлювались, насамперед, вторинними порами і кавернами.

Катагенетичні процеси відрізняються вельми неоднорідним поширенням, що ускладнює відтворення принципової картини їхнього просторово-вікового розвитку у верхньокрейдовій товщі. З огляду на це було проведене моделювання історії катагенетичних перетворень та еволюції колекторських параметрів порід у межах східної центрикліналі Каркінітсько-Північнокримського прогину по профілю св. Мєлова-4 - Оленівська-6 - Чорноморська-5 - Міжводненська-4 - Борисівська-1 - Аврорівська-1.

Для визначення стратиграфічних рівнів прояву інфільтраційного катагенезу враховано характер змін рівня Світового океану упродовж пізньої крейди. Епізоди його зниження (ранній-середній сеноман; пізні: турон, сантон, кампан та маастрихт) були найсприятливішими для прояву інфільтраційних процесів.

Для локалізації ділянок розвитку процесів інфільтраційного катагенезу побудована схема морфометрії басейну седиментації. Виділяється Оленівсько-Карлавська, Рилєєвсько-Серебрянська депресії та Каркінітський, Октябрсько-Глебівський та Каштанівський виступи. Ділянки значних перепадів глибин вважаємо максимально сприятливими для прояву інфільтраційних процесів. Врахування також біофаціальної зональності відкладів верхньої крейди показало, що ділянки інфільтраційних перетворень локалізувалися головно в межах південних бортів згаданих депресій.

Наприкінці першого циклу катагенезу (передкампанський час) інфільтраційні перетворення проходили в сантонських відкладах Борисівської та Аврорівської структур, що привело до формування ділянок поро-каверноутворення, які за латераллю переходили в зони мінерального ущільнення. Процеси пасивного ексфільтраційного катагенезу масштабно проявилися у відкладах сеноману та турону Чорноморської та Міжводненської структур) При цьому по границях літологічних тіл формувалися тріщини, що сприяли міграції ексфільтраційних розчинів за здійманням вапнякових горизонтів, у яких проходили процеси перекристалізації та формування мікропористості. Утім пори та тріщини частково заліковувалися, що обумовлювалося знаходженням відкладів у зоні стабільності карбонатних мінералів (температура менше 80 о С).

Між св. Оленівська-6-Чорноморська-5 та Міжводненська-4-Борисівська-1 у нашаруваннях сеноману-турону формувалися зони субвертикальної тріщинуватості, що сприяло локальним флюїдним перетокам. Це спричиняло утворення тріщинно-кавернозних порід з різноманітною прожилковою мінералізацією (кальцит, ангідрит, кварц, бітуми).

Наприкінці другого циклу катагенезу (передпалеоценовий час) інфільтраційні процеси проявилися у верхніх горизонтах маастрихтських відкладів (Мєлова-Оленівська та Борисівська-Аврорівська ділянки), що зумовило формування колекторів вилуговування; раніші утворення в коньяк-сантонських та туронських відкладах через заліковування порожнин кальцитом та ангідритом значною мірою втратили свої колекторські властивості. Тільки у відкладах низів сеноману (св. Мєлова-4) та верхів турону (св. Борисівська-1) формувалися локальні ділянки порово-кавернозних колекторів („вікно нестійкості” карбонатних мінералів) .

Процесами пасивного ексфільтраційного катагенезу були охоплені середня частина відкладів маастрихту, нижня - кампану (Чорноморсько-Міжводненська ділянка). Тут формувалася субгоризонтальна тріщинуватість, у горизонтах вапняків проходили процеси перекристалізації. Однак, оскільки відклади знаходилися в термобаричних умовах стабільності карбонатних мінералів, тріщини та пори заліковувалися.

У районі Борисівської структури формувалися зони субвертикальної тріщинуватості у відкладах кампану та маастрихту, а між св. Чорноморська-5 та Оленівська-6 - у горішній частині маастрихту. Цими зонами можливі були локальні перетоки розчинів, які втім спричиняли головно заліковування тріщин і пор карбонатними мінералами.

У відкладах турону (Чорноморсько-Міжводненська ділянка) успадковано розвивалися процеси пасивного ексфільтраційного катагенезу з формуванням другої генерації пошарових тріщин та субвертикальних зон тріщинуватості між св. Оленівська-6-Чорноморська-5 та Міжводненська-4-Борисівська-1. На відміну від першого циклу катагенезу, цей інтервал розрізу знаходився у температурних умовах нестійкості карбонатних мінералів, тому тріщини зберігали певну відкритість, утворювалися колектори вилуговування. Інтенсифікації проходження цих процесів сприяв розвиток регіональної зони розущільнення.

Основним джерелом флюїдів слугували глинисті нашарування сеноману та верхнього альбу. В межах розглядуваного профілю розчини просувалися в напрямках Оленівської та Борисівської структур, а враховуючи латеральну біофаціальну зональність відкладів сеноману та турону, могли рухатися і в бік Карлавської, Бакальської та Серебрянської структур. У зазначених ділянках формувалися резервуари катагенетичного типу, які охоплювали відклади сеноману і турону.

Наприкінці третього циклу катагенезу (передміоценовий час) верхньокрейдова товща була охоплена комплексом як регіональних, так і зональних та локальних процесів катагенезу.

Інфільтраційні перетворення проявилися тільки у верхніх горизонтах маастрихту (Мєлова структура), де сформувалися вторинні колектори вилуговування. Раніші утворення зазнали зменшення петрофізичних параметрів унаслідок розвитку карбонатних мінералів в ході пасивного ексфільтраційного катагенезу, який успадковано проявився у районі Міжводненської структури (відклади сеноману-турону та маастрихту). Однак, якщо у нашаруваннях сеноману-турону, незважаючи на виникнення чергової генерації тріщин, проходило їхнє часткове виповнення карбонатними мінералами, то у маастрихтських відкладах унаслідок надходження агресивних розчинів формувалися колектори каверно-тріщинного типу.

Процеси регіонального накладеного катагенезу проявилися на трьох гіпсометричних рівнях. На верхньому рівні з глинистих нашарувань еоцену флюїди надходили у відклади кампану Оленівської структури та верхні горизонти маастрихту Міжводненсько-Борисівської ділянки.

На другому глибинному рівні розвинені процеси як регіонального, так і зонального накладеного катагенезу. Перші - охопили відклади турону Оленівської структури та кампану - Міжводненської, де були сформовані резервуари катагенетичного типу. Зональні перетворення проявилися у нижніх горизонтах кампанських та верхніх - коньяк-сантонських відкладів (Міжводненсько-Борисівська ділянка).

Глибинна зона розущільнення сприяла дефлюїдизації глинистих нашарувань сеноману (район Чорноморської структури), з яких розчини, вірогідно, надходили в альбські відклади Оленівської та Міжводненської структур.

Підсумовуючи, треба зазначити, що відклади сеноману, турону-сантону зазнали впливу трьох циклів катагенезу, натомість кампану та маастрихту - двох, через що природні колектори відрізняються історією формування, структурно-речовинним станом, просторовою локалізацією, що спричинило складність морфології резервуарів та суперпозицію колекторів, утворених упродовж різних циклів катагенезу. Це зумовило розвиток у верхньокрейдових нашаруваннях переважно складних порід-колекторів, ємність яких представлена (у різних співвідношеннях) порами, кавернами, тріщинами, стилолітами.

Порово-каверновий тип колекторів пов'язаний, передусім, із горизонтами вапняків бар'єрної біофаціальної зони, які на початку катагенезу зазнали інфільтрогенного впливу, що спричинило формування каверно-порової ємності. Пізніше на ексфільтраційному етапі катагенезу ці утворення істотно змінювали свої колекторські параметри. Однак у певних частинах території, навіть в одновікових горизонтах, ці процеси проходили по-різному. Так, у верхніх горизонтах турону (район Мєлової структури) протягом трьох циклів катагенезу фільтраційно-ємнісні властивості послідовно погіршувалися. Аналогічні утворення району Борисівської структури характеризувалися діаметрально протилежною тенденцією розвитку. Високі колекторські параметри маастрихтських відкладів району Мєлової структури (Прогноз ..., 1981) зумовлені тривалим (від пізньої крейди і дотепер) перебуванням під метеогенним впливом, а району Борисівської структури - декарбонатизацією (пасивні ексфільтраційні підетапи ІІ та ІІІ циклів катагенезу). В одновікових відкладах св. Оленівська-6 колекторські властивості порід погіршувалися (зона стабільності карбонатних мінералів).

Каверно-тріщинні колектори формувалися на ексфільтраційних пасивних підетапах катагенезу переважно в утвореннях передового схилу. Утім, залежно від температурних умов на послідовних циклах катагенезу, еволюція фільтраційно-ємнісних властивостей порід у конкретних ділянках була дещо різною. Так, у Чорноморсько-Міжводненській ділянці оптимальні колектори у відкладах сеноману-турону сформувалися протягом другого циклу катагенезу, надалі тріщини та каверни значною мірою були заліковані. Подібні утворення у відкладах маастрихту та кампану набули підвищеної якості на третьому циклі катагенезу. У блоках св. Мєлова-4 та Оленівська-6 колекторські параметри порід послідовно знижувалися.

Стилоліто-тріщинний тип порід-колекторів формувався на певних гіпсометричних рівнях лише на активних підетапах ексфільтраційного катагенезу. Так, наприкінці другого циклу катагенезу цими процесами були охоплені відклади сеноману та турону в Чорноморсько-Оленівській та Міжводненсько-Борисівській ділянках. Наприкінці третього циклу (передміоценовий час) стилоліто-тріщиноутворення проявилося у відкладах коньяку-сантону, низів кампану та верхів маастрихту. У блоках св. Чорноморська-5 та Оленівська-6 такі перетворення успадковано розвивалися у нашаруваннях сеноману-турону, натомість у Міжводненсько-Аврорівській ділянці утворені раніше тріщини та стилоліти були частково заліковані.

Зони субвертикальної тріщинуватості в основному сконцентровані на південь від Борисівської структури і охоплювали сеноманські, туронські, коньяк-сантонські та маастрихтські відклади, в районі св. Чорноморська-5 - лише нашарування сеноману-турону. Структурно-речовинна еволюція цих літогенетичних тіл була різною. Так, у відкладах сеноману і турону вони формувалися протягом трьох циклів катагенезу. При цьому найбільші їхні порово-проникні параметри були притаманні другому циклу катагенезу, натомість у вищезалягаючих утвореннях верхньої крейди - третього.

Розглядаючи в цілому описану картину, очевидною є наявність „вузлів” (інтервалів) суперпозиції різногенетичних і різновікових стилоліто-тріщинно-кавернових горизонтів. Зокрема, це відклади сеноману, турону та кампану (район св. Чорноморська-5), турону (район св. Оленівська-6). У межах Міжводненсько-Борисівської ділянки максимальний розвиток названих утворень тяжів до коньяк-сантонських та низів кампанських відкладів.

Ці особливості підтверджуються результатами літологічних та геолого-геофізичних досліджень (Фациальные..., 1981; Лукін, 2005; Бондаренко, Коваленко, 1977; Гринь и др., 1997-1998), згідно яких, у товщі верхньої крейди північно-західних районів Криму найбільш тріщинуватими є коньяк-сантонські та нижні горизонти кампанських відкладів.

Складна літофізична будова верхньокрейдової товщі ускладнювала проведення нафтопромислових робіт. Так, при випробуванні свердловин (Чорноморська-5, інт. 4302-4369 м; Міжводненська-4, інт. 2907-3019, 3602-3716 м; Бакальська-10, інт. 2698-2739 м, 2798-2883 м та ін..) спостерігалися значні припливи або поглинання бурового розчину, що пов'язується з його глибоким проникненням у тріщинуваті колектори; при збільшенні депресій на пласти відзначалося зниження припливів, що, на думку О. Ю. Лукіна (2005), спричинялося, змиканням тріщин і деформацією колектора.

Однак, незважаючи на ці проблеми припливи газу (у т. ч. промислові) були отримані саме з інтервалів максимальної тріщинуватості, зокрема, з відкладів маастрихту (св. Північна-1); коньяку-сантону (св. Міжводненська-4); сеноману (св. Бакальська-10). У св. Чорноморська-5 спостерігалося інтенсивне розгазування із переходом у регульований фонтан (відклади сеноману), подібні явища мали місце і у св. Оленівська-6 (відклади турону та сантону-кампану).

Локальні моделі катагенезу.

Девонські відклади Східносаратської структури Переддобрудзького прогину

Відклади ейфельського, живетського, франського ярусів східної частини Переддобрудзького прогину формувалися в лагунно-шельфових умовах. У цих нашаруваннях виділено (Гнідець, Григорчук та ін., 2003) 20 циклітів, які складаються з трьох елементів: верхній (1-34 м) представлений ангідритами, проміжний (0-20 м) - сульфатно-карбонатними породами, нижній - складений двома пачками. Основний його об'єм (3-36 м) займають органогенні, різною мірою доломітизовані вапняки. У підошві більшості циклітів простежується теригенно-глинистий горизонт (4-21 м). Цикліти проіндексовані наступним чином (знизу догори за розрізом): ейфельський ярус (Е-7-1), живетський ярус (Ж-3-1), франський ярус (Ф-9-1).

На прикладі Східносаратської площі розглянуто літологічну будову продуктивних циклітів Ф-9-Ж-1-2 та Е-3-4. На схемі сумарної потужності біостромових пачок циклітів Ф-9-Ж-1-2 чітко вимальовується роздув їхніх потужностей (св. 1, 2 та 3), що в північному та південному напрямках відчутно зменшуються. Для циклітів (Е-3-4) спостерігається подібна картина. Щоправда, біостромові пачки, окрім вапняків складені доломітами. Інтенсивність доломітизації чітко зростає в напрямку депоцентру Тузлівської депресії.

Отже, у склепінні Східносаратської структури товщина біостромових пачок збільшується. Подібні особливості притаманні і іншим структурам району досліджень (Гнідець, Григорчук та ін., 2003). Важливим чинником просторово-вікових особливостей розвитку цих акумулятивних тіл були зміни рівня Світового океану, зростання якого спостерігалося упродовж девонського періоду (Хэллем, 1983). За методикою (Tucker, 1991, 1999) встановлено ряд дрібномасштабних флуктуацій рівня моря. Моменти його високого стояння - середина ейфельського та кінець франського, початок живетського та франського віків, мінімальний рівень існував на початку та наприкінці ейфельського, живетського і в середині франського віків. Загалом, можна зазначити, що у приосьовій частині Тузлівської депресії домінувала карбонатно-глиниста седиментація, а в межах її бортів - сульфатонагромадження. При низькому рівні моря біостромові тіла тяжіли до зовнішніх схилів піднять, при трансгресії - формувалися в присклепінних ділянках. Крім того, у першому випадку утворювалися потужніші ангідритові горизонти, а в другому - зростала роль карбонатно-глинистих утворень.

У карбонатних породах девону зафіксовано послідовні процеси перекристалізації, доломітизації, каверноутворення, сульфатизації.

При реконструкції історії катагенезу вирішувалося два питання: перше - джерело флюїдів; друге - можливі шляхи їхньої міграції. У зв'язку з цим підкреслимо два моменти: 1) інтенсивність доломітизації в циклітах Е-3, 4 зростає до депоцентру басейну, що, на нашу думку, є свідченням напрямку регіонального руху флюїдів; 2) намічається виразна тенденція розвитку більш доломітизованих вапняків у циклітах, що формувалися під час підвищеного рівня моря. (Ф-3, 5, 7, 8; Ж-3; Е-3, 4). У цих інтервалах розрізу зменшуються товщини ангідритових пачок, натомість зростають потужності теригенно-глинистих базальних утворень і формується горизонт тонкого чергування вапняків, ангідритів, доломітів, аргілітів, алевролітів, пісковиків, що сприяло розвитку літогенетичної тріщинуватості і підвищеної флюїдопровідності. Це підтверджується наявністю численних прожилків ангідриту, кальциту, доломіту, кварцу, бітумів декількох генерацій.

По периферії біостромів через нерівномірне ущільнення виникали тріщинуваті зони, сприятливі для субвертикальної міграції флюїдів.

З урахуванням зазначеного створено модель вторинних перетворень і формування порід-колекторів у горизонтах біостромових вапняків.

Відклади зазнали впливу трьох циклів катагенезу. На його пасивних підетапах з теригенно-глинистих пачок періодично відтискалися флюїди в підошовні частини горизонтів вапняків, що спричиняло послідовний розвиток перекристалізації, доломітизації, каверноутворення. Таким чином формувалася певна зональність літогенетичних тіл і типів колекторів: доломіти кавернозні, доломіти порово-кавернозні, вапняки доломітизовані каверново-порові, вапняки перекристалізовані порові. У ділянках літогенетичної тріщинуватості виникали тріщинно-порові, тріщинно-кавернові, каверно-порово-тріщинні колектори.

На ексфільтраційних активних підетапах (передсередньокарбоновий, передкрейдовий час) регіональними зонами розущільнення з теригенно-глинистих нашарувань осьової зони депресії надходили флюїди, що привели до масштабної доломітизації вапняків ейфельских циклітів Е-3, 4 з формуванням порід-колекторів з високими значеннями фільтраційно-ємнісних параметрів.

Вищенаведені результати досліджень стали основою для побудови моделей розвитку порід-колекторів Східносаратського родовища ряду нафтогазоносних горизонтів.

У біостромових пачках циклітів Ф-1, 2 (І нафтогазоносний горизонт) переважають перекристалізовані і слабодоломітизовані вапняки з формуванням переважно порових і каверново-порових колекторів. Найнижча інтенсивність перетворень порід властива ділянці поблизу св. Східносаратська-5 та Ярославська-1. У районі св. Східносаратські-1 та 2 прогнозуємо розвиток потужнішої зони перекристалізації вапняків із проявами доломітизації і, відповідно, утворення порових та каверново-порових колекторів. На південній та північно-східній периферії структури очікується розвиток тріщинно-порових колекторів. Загалом найбільш якісні породи-колектори тяжіють до району св. Східносаратські-1, 2 та 4.

У біостромах циклітів Ж-3-Е-1 (V нафтогазоносний горизонт) розвинуті перекристалізовані та певною мірою доломітизовані вапняки (колектори порового та каверново-порового типів) з появою зони вторинних доломітів у цикліті Ж-3 (св. Східносаратська-2). Район св. 5 відрізнявся найслабшими післяседиментаційними процесами. У цикліті Ж-3 прогнозуються три смуги тріщинно-порових і тріщинно-каверново-порових колекторів. Перша розвинена на південь від св. Східносаратські-4, 2 та Розівська-1; дві інші - на північно-східній та північно-західній периферії структури. У цикліті Е-1 розвинені лише дві останні. Ділянки найкращих колекторів у цикліті Ж-3 тяжіють до району св. Східносаратська-1 та 2, Саратська-6, а в цикліті Е-1 - св. Саратська-6.

Цикліти Е-3, 4 (VI нафтогазоносний горизонт) відрізняються значною доломітизацією порід і формуванням порово-кавернових і кавернових колекторів. У цикліті Е-3 найбільше перетворені породи в районі св. Саратські-6 та Східносаратська-2, а найменше - у північно-східній частині структури. У цикліті Е-4 переважають доломіти і доломітизовані вапняки. Лише в районі св. Саратська-2 та св. Східносаратська-5 інтенсивність перетворень була дещо нижчою. У всій біостромовій пачці цикліту домінують порово-кавернові та каверново-порові колектори, а між св. Східносаратська-1 та 2 - кавернові колектори. Найякісніші колектори розвинені в районі св. Східносаратські-1, 2, 4 та Саратська-2.

Для органогенних тіл Східносаратської структури встановлена асиметрія прояву вторинних процесів та відповідний розвиток порід-колекторів різних типів. Так, колектори з підвищеними значеннями фільтраційно-ємнісних параметрів розвинені у межах південних частин біостромів, які зазнали масштабніших процесів структурно-речовинної трансформації порід.

Висновки

У дисертації вирішено актуальну наукову проблему з розробки флюїдодинамічної моделі катагенезу як нового концептуального підходу до визначення періодизації його процесів. На основі цього з'ясовано головні особливості структурно-речовинної трансформації порід на різних етапах, що дало змогу провести різнорангові реконструкції історії катагенетичних перетворень та формування порід-колекторів і резервуарів різного рівня (на прикладі осадово-породних басейнів південного регіону України).

1. Створена флюїдодинамічна концепція катагенезу інтегрує найважливіші чинники постседиментаційних змін порід: тектонічний режим басейнів, динаміку флюїдів, літолого-фаціальні та петрографічні особливості відкладів. При цьому основним є тектонічний режим, вплив якого на катагенез опосередкований динамікою флюїдів у певних фаціально-генетичних рамках.

Обґрунтовано циклічну природу процесів катагенезу (інфільтраційний та ексфільтраційний етапи), які характеризуються латеральною неоднорідністю прояву, що зумовлене седиментологічними та літолого-фаціальними чинниками. В ексфільтраційному катагенезі вперше виділено пасивний та активний підетапи, які визначають характерні особливості структурних та речовинних трансформацій порід.

Аргументовано важливу роль т. зв. „корових хвильоводів” у розвитку регіональних накладених процесів, з якими пов'язане формування резервуарів катагенетичного типу - проміжних осередків нагромадження вуглеводнів, що є актуальним у контексті гіпотези щодо сучасного поповнення запасів нафтогазових родовищ.

2. Запропоноване нове визначення стадії катагенезу: „Катагенез - це сукупність різнорангових процесів циклічного розвитку літофлюїдних систем у тісному зв'язку з характером тектонічного режиму осадово-породного басейну або його окремих ділянок”.

3. Розроблено методику вивчення процесів катагенезу на регіональному, зональному і локальному рівнях.

Регіональні (басейнові) реконструкції полягають у періодизації катагенезу та літофлюїдній типізації відкладів, яка грунтується на зіставленні схем літофацій окремих стратиграфічних одиниць з моделями інтенсивності їхнього занурення. У подальшому будуються літофлюїдні моделі на час завершення циклів катагенезу (палеоперетини та палеосхеми). В результаті з'ясовується просторово-вікова локалізація накладених та фонових процесів катагенезу, виділяються ділянки оптимальних колекторів та резервуарів катагенетичного типу.

При палеокатагенетичних реконструкціях на зональному рівні вивчаються окремі літостратиграфічні одиниці у певних частинах басейнів. При локальних побудовах дослідження концентруються в межах певних структур. На цих ієрархічних рівнях враховуються особливості позиції об'єктів у полях розвитку регіональних типів катагенезу (фонового, накладеного) та результати мінералого-петрографічних досліджень.

4. Реконструкції історії катагенезу крейдових відкладів Каркінітсько-Північнокримського прогину дозволили виділити ареали успадкованого прояву процесів регіонального накладеного катагенезу: Флангово-Гамбурцівський, Архангельсько-Штормовий, Тарханкутський, Борисівський, Тетянівський (протягом трьох циклів); Шмідтівський та Центральний (двох циклів).

Локалізовано найважливіші у прикладному аспекті ділянки просторово-вікової успадкованості формування резервуарів катагенетичного типу: Гамбурцева (докрейдові відклади-нижній апт), Архангельська (середній альб), Борисівська (готерив-нижній альб), Оленівська (верхній альб), Тетянівська (готерив-нижній апт), Флангова (докрейдові відклади), Чорноморська (докрейдові відклади-нижній альб; сеноман), Штормова (докрейдові відклади-нижній апт). Перспективність цих ділянок підтверджується відкриттям Тетянівського газоконденсатного родовища, а також значними припливами вуглеводнів на Борисівській, Серебрянській та Чорноморській структурах.

Виділені інтервали розвитку процесів накладеного катагенезу знаходять підтвердження за літогеохімічними даними: породи відрізняються інтенсивною тріщинуватістю, розвитком різноманітної прожилкової мінералізації, полікомпонентним складом цементу пісковиків, наявністю декількох генерацій бітумів.

5. На основі реконструкції процесів катагенезу (зональний рівень) у відкладах готериву-нижнього апту Серебрянсько-Нижньогірської ділянки встановлені основні етапи структурно-речовинної трансформації порід та формування їхніх колекторських параметрів.

Успадкованість розвитку процесів регіонального накладеного катагенезу стала головною причиною формування Тетянівського газоконденсатного родовища. Подібність динаміки вторинних перетворень базальних відкладів крейди на Тетянівській і Штормовій структурах дало підстави вельми позитивно оцінювати перспективи останньої. Це підтверджується результатами геофізичних досліджень, які зафіксували поряд з відомими покладами вуглеводнів у відкладах палеоцену подібні аномалії гравітаційного та магнітного полів у докрейдових утвореннях та базальних відкладах крейди Штормової структури.

6. Створена модель катагенезу осадово-вулканогенних утворень альбського віку показала, що найперспективнішою для формування якісних порід-колекторів є периферія вулканічних осередків. Утім промислового значення ці колектори набувають лише за сприятливого просторово-вікового співвідношення з регіональними зонами розущільнення. Власне виходячи з таких передумов виділено перспективні ділянки у районах Оленівської, Північносеребрянської та Мєлової структур.

7. Моделювання історії катагенезу (зональний рівень) верхньокрейдових відкладів по профілю свердловин: Мєлова-1 - Оленівська-6 - Чорноморська-5 - Міжводненська-4 - Борисівська-1 - Аврорівська-1 показало просторову неоднорідність та вікову дискретність розвитку вторинних перетворень порід. Виявлено „вузли” суперпозиції зон різновікового тріщино-каверноутворення. Саме з цих інтервалів розрізу були отримані припливи (у т. ч. промислові) вуглеводнів: св. Північна-1 (відклади маастрихту); Міжводненська-4 (коньяку-сантону); Бакальська-10 та Чорноморська-5 (сеноману). Ці дані засвідчують перспективність подібних утворень і в інших ділянках регіону.

8. Катагенетичні реконструкції локального рівня здійснено для середньо-верхньодевонських відкладів Східносаратської структури Переддобрудзького прогину. У відкладах лагунно-шельфових обстановок, виділено 20 циклітів. Вапняки біостромових елементів останніх є основними породами-колекторами, фільтраційно-ємнісні властивості яких формувалися упродовж трьох циклів катагенезу.

Утворення порових та порово-кавернових колекторів пов'язане з перекристалізацією та доломітизацією двох генетичних типів. Перший тип спричинений пульсаційним надходженням розчинів у припідошовні частини біостромових вапняків на пасивних підетапах ексфільтраційного катагенезу. Другий тип дискретно проявлявся на його активних підетапах, що зумовило аномальну інтенсивність доломітизації та каверноутворення в циклітах Е-3, 4, які у ці вікові інтервали знаходилися у сфері впливу регіональної зони розущільнення.

Структурно-речовинні трансформації порід характеризуються асиметрією прояву у біостромах, південні частини яких відрізняються підвищеною перекристалізацією та доломітизацією і відповідно максимальним розвитком вторинних колекторів тріщинно-порово-кавернового типу.

Список робіт, опублікованих за темою дисертації

Монографії

1. Літогенез девонських відкладів Придобрудзького прогину (палеоокеанографія, седиментаційна циклічність, формування порід-колекторів) / [Гнідець В. П., Григорчук К. Г., Полухтович Б. М., Федишин В. О.]. - К: УкрДГРІ, 2003. - 96 с. (особистий внесок - розроблено принципи виділення циклітів, схарактеризовано особливості аутигенного мінералогенезу, створена модель катагенезу та формування порід-колекторів відкладів девону).

2. Геологічна палеоокеанографія океану Тетіс (Карпато-Чорноморський сегмент) / [Сеньковський Ю. М., Григорчук К. Г., Гнідець В. П., Колтун Ю. В.] К: Наук. думка, 2004. - 171 с. (особистий внесок - проведена літогеохімічна типізація та з'ясована зональність відкладів нижньої крейди Рівнинного Криму).

3. Нафтогазоперспективні об'єкти України. Геологія нижньої крейди Причорноморсько-Кримської нафтогазоносної області / [Гнідець В. П, Григорчук К. Г., Захарчук С. М., Мельничук П. М., Полухтович Б. М., Євдощук М. І., Гладун В. В., Максимчук П. Я., Галко Т. М., Кришталь А. М., Седлерова О. В., Клочко В. П.] Львів - Київ, 2010. - 247 с. ( особистий внесок - обґрунтовано методичні прийоми дослідження і з'ясована динаміка катагенезу відкладів нижньої крейди, розроблена модель катагенезу і формування порід-колекторів в осадових і осадово-вулканогенних нашаруваннях альбу).

Статті у наукових фахових виданнях

Григорчук К. Г. Литолого-геохимическое районирование Крымского неоком-аптского бассейна / К. Г. Григорчук, В. П. Гнидец, Г. В. Бойчук, Л. П. Швай // Геологічний журнал. - 1991. - № 6. - С. 38-47. (особистий внесок - здійснена літогеохімічна типізація відкладів неокому-апту).

Гнидец В. П. Седименто-литогенетичекие критерии нефтегазоносности нижнемеловых отложений Равнинного Крыма / В. П. Гнидец, К. Г. Григорчук // Геологічний журнал. - 1992. - № 3 - С.65-73. (особистий внесок - розроблено літогенетичні критерії оцінки перспектив нафтогазоносності відкладів нижньої крейди).

Гнідець В. П. Крейдовий седиментогенез в межах північно-західної континентальної окраїни Східно-Європейської платформи. Пізній готерив-ранній апт / В. П. Гнідець, К. Г. Григорчук, Л. В. Баландюк // Доп. АН України. - 1992. - № 10. - С.101-104. (особистий внесок -здійснене моделювання алювіально-дельтового осадонагромадження у пізньоготерив-ранньоаптський час).

Гнідець В. П. Літологія та седиментогенез верхньоальбських відкладів Рівнинного Криму / В. П. Гнідець, К. Г. Григорчук, О. В Анікєєва // Геологія і геохімія горючих копалин. - 1992. - № 3. - С. 38-46. (особистий внесок - визначені літолого-геохімічні особливості верхньоальбських відкладів).

Гнідець В. П. Фаціальна модель пізньокрейдового карбонатного шельфу Чорноморської частини Мезо-Тетісу. Кампанський вік / В. П. Гнідець, К. Г. Григорчук, В. М. Найдьонов, Г. К. Бондарчук // Геологія і геохімія горючих копалин. - 1992. - № 4. - С. 26-33. (особистий внесок -проведене біофаціальне вивчення порід кампанського віку).

Григорчук К. Г. Катагенез неоком-аптських теригенних порід Рівнинного Криму та формування їх колекторських властивостей / К. Г Григорчук // Геологія і геохімія горючих копалин. - 1992. - № 4. - С. 33-39.

Григорчук К. Г. Фаціальна модель пізньокрейдового карбонатного шельфу Чорноморської частини Мезо-Тетісу. Маастрихтський вік / К. Г. Григорчук, В. П. Гнідець, В. М. Найдьонов, Г. К. Бондарчук // Геологія і геохімія горючих копалин. - 1993. - № 1. - С. 12-18. (особистий внесок - проведено біофаціальне вивчення порід маастрихтського віку).

Григорчук К. Г. Фаціальна модель пізньокрейдового карбонатного шельфу Чорноморської частини Мезо-Тетісу. Дат-ранньопалеоценовий вік / К. Г. Григорчук, В. П. Гнідець, В. М. Найдьонов, Г. К. Бондарчук // Геологія і геохімія горючих копалин. - 1993. - № 2-3. - С. 72-80. (особистий внесок - проведено біофаціальне вивчення порід дат-ранньопалеоценового віку).

Григорчук К. Г. Фаціальна модель пізньокрейдового карбонатного шельфу Чорноморської частини Мезо-Тетісу. Сеноманський вік. / К. Г. Григорчук, В. П. Гнідець, В. М. Найдьонов, Г. К. Бондарчук // Геологія і геохімія горючих копалин. - 1993. - № 4. - С. 28-36. (особистий внесок - проведено біофаціальне вивчення порід сеноманського віку).

Григорчук К. Г. Фаціальна модель пізньокрейдового карбонатного шельфу Чорноморської частини Мезо-Тетісу. Турон-сантонський віки. / К. Г. Григорчук, В. П. Гнідець, В. М. Найдьонов, Г. К. Бондарчук // Геологія і геохімія горючих копалин. - 1994. - № 4. - С. 37-45. (особистий внесок - проведено біофаціальне вивчення порід турон-сантонського віку).

Григорчук К. Г. Пізньокрейдова еволюція фаціальної будови карбонатного шельфу Причорноморської частини Мезо-Тетісу. / К. Г. Григорчук, В. П. Гнідець, В. М. Найдьонов, Г. К. Бондарчук // Геологія і геохімія горючих копалин. - 1994. - № 1-2. С. 39-47. (особистий внесок - визначені просторово-вікові особливості розвитку біофаціальних зон карбонатного палеошельфу).

Григорчук К. Г. Флюїдодинамічні аспекти катагенезу / К. Г. Григорчук // Геологія і геохімія горючих копалин. - 1994. - № 3-4. - С. 11-22.

Григорчук К. Г. Геолого-генетична модель постдіагенезу неоком-аптських відкладів Серебрянської депресії (Рівнинний Крим) / К. Г. Григорчук // Геологія і геохімія горючих копалин. - 1995. - № 3-4. - С. 18-24.

Григорчук К. Г. Флюїдодинамічна концепція катагенезу / К. Г. Григорчук // Доп. НАН України. - 1995. - № 11. - С. 69-71.

Григорчук К. Г. Седиментаційна модель середньо-пізньодевонського шельфу Чорноморської частини океану Палеотетіс / К. Г. Григорчук, В. П. Гнідець, О. О. Максимова, Г. Л. Трофіменко // Геологія і геохімія горючих копалин. - 1996. - № 3-4. С. 19-25. (особистий внесок - проведено біофаціальне районування палеошельфу).

Гнідець В. П. Літмологічні передумови нафтогазоносності верхньокрейдових карбонатних відкладів Чорноморського палеошельфу / В. П Гнідець, К. Г. Григорчук // Геологія і геохімія горючих копалин. - 1996. - № 3-4. - С. 114-120. (особистий внесок - з'ясовано просторово-вікове поширення літогенетичних тіл різної біофаціальної природи).

Григорчук К. Г. Історія крейдового седиментогенезу у Чорноморсько-Кримському епіпелагічному басейні / К. Г Григорчук, В. П. Гнідець // Доп. НАН Украіни. - 1997. - № 7. - С. 130-133. (особистий внесок - схарактеризована еволюція окремих літогеохімічних та біофаціальних показників упродовж крейди).

Сеньковський Ю. М. Осадконагромадження на Карпато-Чорноморській континентальній окраїні Мезо-Тетісу (готерив-сеноман) / Ю. М. Сеньковський, В. П. Гнідець, К. Г. Григорчук // Геологія і геохімія горючих копалин. - 1998. - № 3. - С. 59-66. (особистий внесок - побудовані моделі ранньокрейдового седиментогенезу центральної частини Карпато-Чорноморської континентальної окраїни).

Гнідець В. П. Седиментаційна циклічність середньо-верхньодевонських відкладів Придобрудзького прогину / В. П. Гнідець, К. Г. Григорчук, Г. Л. Трофіменко // Геологія і геохімія горючих копалин. - 1999. - № 2. - С. 3-13. (особистий внесок - проведено інтерпретацію геолого-геофізичних даних по середньо-верхньодевонських відкладах, виділені цикліти).

Гнідець В. П. Геологія пластових резервуарів Саратського родовища нафти / В. П. Гнідець, К. Г. Григорчук // Розвідка та розробка нафтових та газових родовищ. Сер. Геологія та розвідка нафтових та газових родовищ. Держ. міжвідом. наук.-техн. зб-к. Івано-Фр-к, Вип.36 (т.1). - 1999. - С. 127-131 (особистий внесок - визначена історія формування пасток вуглеводнів Саратського родовища).

Григорчук К. Г. Катагенез і формування порід-колекторів у середньо-верхньодевонських відкладах Придобрудзького прогину / К. Г. Григорчук, В. П. Гнідець //Збірник праць НТШ. - Львів. - 2001. - т.V. - С. 78-83. (особистий внесок - створена модель катагенезу і розвитку порід-колекторів девону).

Grigorchuk K. G. Carpathian-Crimean paleogeography in Hauterivian-Aptian / K. G. Grigorchuk, V. P. Gnidets // Slovak. Geol. Mag. - 2000. - V.6. - № 2-3. - P. 212-214. (особистий внесок - визначено ситуації осадонагромадження в межах центральної частини Каркінітсько-Північнокримського прогину).

Григорчук К. Г. Геолого-генетична модель нижньопалеоценового резервуару Штормового газоконденсатного родовища (північно-західний шельф Чорного моря / К. Г. Григорчук, В. В. Гладун, В. П. Гнідець // Геологія і геохімія горючих копалин. - 2002. - № 2. - С. 21-31. (особистий внесок - проведені петрографічні дослідження, літологічна типізація та створена літофізична модель нижньопалеоценових відкладів).

Григорчук К. Г. Історія ранньокрейдової епіпелагічної седиментації в межах Карпато-Кримського сегмента океану Тетіс / К. Г. Григорчук, В. П. Гнідець, Л. В. Баландюк // Геологія і геохімія горючих копалин. - 2003 - № 2. - С. 97-110 (особистий внесок - побудовані седиментолого-палеоокеанографічні моделі формування осадів крейди).

Григорчук К. Г. До проблеми періодизації катагенезу в контексті сучасних моделей нафтогазоутворення / К. Г. Григорчук // Геологія і геохімія горючих копалин. - 2004. - № 3. - С. 16-24.

Гнідець В. П. Чорноморський сегмент океану Тетіс у ранній крейді. Особливості теригенного седиментогенезу / В. П. Гнідець, К. Г. Григорчук // Геологія і геохімія горючих копалин. - 2004. - № 4. - С. 39-50. (особистий внесок - визначені особливості локалізації алювіально-дельтових обстановок для окремих віків ранньої крейди).

Григорчук К. Г. Динаміка літогенезу та формування нижньокрейдових порід-колекторів Каркінітсько-Північнокримського прогину. Частина 1. Фаціальні особливості та катагенетичний мінералогенез / К. Г. Григорчук, В. П. Гнідець // Геологія і геохімія горючих копалин. - 2005. - №2. - С. 50-64. (особистий внесок - побудована модель історії катагенезу і формування порід-колекторів у відкладах нижньої крейди).

Григорчук К. Г. Динаміка літогенезу та формування нижньокрейдових порід-колекторів Каркінітсько-Північнокримського прогину. Частина 2. Історико-літогенетичні аспекти формування зон нафтогазонагромадження / К. Г. Григорчук, В. П. Гнідець // Геологія і геохімія горючих копалин. - 2006. - № 1. - С. 54-65. (особистий внесок - з'ясовані особливості просторово-вікової гетерогенності режимів катагенезу у Каркінітсько-Північнокримському прогині).

Сеньковський Ю. Карпато-Чорноморський сегмент океану Тетіс. Процеси седиментогенезу в періоди океанічних безкисневих подій / Ю. Сеньковський, К. Григорчук, В. Гнідець, Ю. Колтун, І. Попп, Н. Радковець, О. Щерба // Геологія і геохімія горючих копалин. - 2006. - № 3-4. - С. 76-96. (особистий внесок - створена модель просторово-вікового розвитку карбонатних споруд у параґенезі з осадами аноксичного седиментогенезу).

Гнідець В. П. Циклічність відкладів середнього-верхнього девону та формування нафтогазоносних комплексів / В. П. Гнідець, К. Г. Григорчук //Збірник праць НТШ. - Львів, 2007. - т. ХІХ. - С. 109-117. (особистий внесок - з'ясовано вплив змін рівня моря на формування літологічної циклічності і нафтогазоносних горизонтів).

Григорчук К. Г. До проблеми карбонатної лавинної седиментації у Каркінітсько-Північнокримському прогині / К. Г. Григорчук, В. П. Гнідець // Геологія і геохімія горючих копалин. - 2008, - № 3. - С. 51-66. (особистий внесок - створена модель розвитку різних типів біогенних споруд).

Григорчук К. Ексфільтраційний катагенез. Головні процеси та нафтогеологічні наслідки. / К. Григорчук // Геологія і геохімія горючих копалин. - 2008. - № 1 - С. 44-55.

Гнідець В. П. Біофаціальна циклічність верхньокрейдових відкладів Каркінітсько-Північнокримського прогину / В. П. Гнідець, К. Г. Григорчук, Л. В. Баландюк // Геология и полезные ископаемые Мирового океана. - 2009. - № 1. - С. 63-68. (особистий внесок - визначена біофаціальна циклічність верхньокрейдових відкладів).

Григорчук К. Особливості літофлюїдодинаміки ексфільтраційного катагенезу / К Григорчук. // Геологія і геохімія горючих копалин. -2010. - № 1 - С. 60-68.

Тези доповідей

Григорчук К. Г. Циклічність катагенезу у зв'язку з еволюцією нафтогазоносних ОПБ / К. Г. Григорчук // Стан, проблеми і перспективи розвитку нафтогазового к-су Західного регіону України: Тез доп. наук.-практ. конф. (Львів, 28-30 бер. 1995 р.). - Львів, 1995. -

С. 75-76.

Григорчук К. Г. Літофаціальна обумовленість прояву різних типів (та етапів) катагенезу у нижньокрейдових відкладах Рівнинного Криму / К. Г. Григорчук // Тектоника и нефтегазоносность Азово-Черноморского региона в связи с нефтегазоносностью пассивных. континентальных окраин: Междунар. конф. «Крым-2000» ( Симферополь, 5-8 сент. 2000 г.). - Симферополь, 2000. - С. 59-60.

Grigorchuk K. G. River - sea interaction; sedimentic pecularities and lithogenetic consequences / K. G. Grigorchuk // Third Workshop of land-sea interaction in the Russian Arctic: Abstracts. (Moskow, 5-8 Dec. 2000 y.). - 2000. - P. 48-49.

Григорчук К. Г. Нефтегазообразование в связи с трансформацией литофлюидодинамических систем в ходе эволюции ОПБ / К. Г. Григорчук // Новые идеи в геологии и геохимии нефти и газа: Тез. докл. 5-й Межд. конф. (Москва, 30 мая-1 июня 2001 г.). - Москва, 2001. - С.109-110.

Гнидец В. П. Особенности шельфового карбонатного осадконакопления в Причерноморско-Крымском сегменте Мезо-Тетиса. Поздний мел. В. П. Гнидец, К. Г. Григорчук // Геология морей и океанов: Материалы ХІV Международной школы морской геологии. (Москва, 24-29 окт. 2001 г. ). М.,2001. С. 32-33. (особистий внесок - визначена біофаціальна циклічність верхньокрейдових відкладів).

Григорчук К. Г. Литогенетичекие признаки трансформации флюидных систем НГБ / К. Г. Григорчук // Дегазация Земли: геодинамика, геофлюиды, нефть и газ: Материалы межд. конф. памяти акад. П. Н. Кропоткина. (Москва, 20-24 мая 2002 г.). - М.: ГЕОС. 2002. - С. 316-318

Григорчук К. Г. Парагенезис карбонатных биофаций и его нефтегеологическое значение (на примере сеноман-туронских отложений Причерноморско-Крымской НГО / К. Г. Григорчук, В. П. Гнидец // Новые идеи в науках о Земле: Материалы VI межд. конф. (Москва, 8-12 апр. 2003 г.). - Москва 2003, т.1 - С. 207. (особистий внесок - з'ясовані головні риси просторово-вікового поширення біофаціальних зон).

Гнидец В. П. Особенности режима нефтегазообразования в Черноморско-Крымском бассейне / В. П. Гнидец, К. Г. Григорчук // Новые идеи в геологии нефти и газа. Нефтегазоносные системы осадочных бассейнов: Материалы VIII Междунар. конф. к 60-летию каф. геологии и геохимии гор. ископаемых МГУ (Москва, 31 мая-2 июня 2005 г.). - М.: ГЕОС. - 2005. - С. 122-124. (особистий внесок - проведена періодизація катагенезу крейдових відкладів).

Григорчук К. Г. Литофлюидодинамические особенности катагенеза отложений нижнего мела Северокрымского прогиба / К. Г. Григорчук // Фундаментальные проблемы нефтегазовой гидрогеологии: Материалы межд. конф., посвященной 80-летию А. А. Карцева (Москва, 25-27 окт. 2005 г.). - М.: ГЕОС. - 2005. - С. 68-71.

Гнідець В. П. Просторово-вікова гетерогенність нафто-газоакумуляції у Каркінітсько-Північнокримському прогині / В. П. Гнідець, К. Г. Григорчук // Прикладна геологічна наука сьогодні: здобутки і проблеми: Матеріали міжн. наук.-техн.конф. до 50-ти річчя утворення УкрГГРІ. (Київ, 5-6 липня 2007 р,). -Київ: 2007. -С. 22-23. (особистий внесок - з'ясована латеральна зональність розвитку різних режимів катагенезу).