Основні процеси геологічних стихій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Землетруси

1.1 Землетрус та його ознаки

1.2 Основні характеристики землетрусів

1.3 Характер виникнення землетрусів

1.4 Рекомендації правил поведінки в умовах небезпеки землетрусу

2. Цунамі як наслідок землетрусу

3. Вулкани і вулканізм

4. Гейзери

5. Підземні пожежі

Висновок

Список використаної літератури

1. Землетруси

1.1 Землетрус та його ознаки

Землетрус - короткотривалі, раптові струси земної кори, викликані перемінним переміщенням мас гірських порід у надрах Землі, чому сприяє порушення розтяжності осередка гірських порід і виникнення сейсмічних хвиль; під час сильних землетрусів, на поверхні Землі часто виникають щілини, скиди, зсуви, цунамі; часом землетруси спричинюють великі руйнування (наприклад, 1988 року у Вірменії).

Щорічно вчені фіксують близько 1 млн. сейсмічних і мікросейсмічних коливань, 100 тис. з яких відчуваються людьми та 1000 спричинюють значні збитки.

Гіпоцентр, або осередок землетрусу, - місце, де зсуваються гірські породи.

Епіцентр - точка на поверхні землі, що знаходиться прямо над гіпоцентром.

Першість за кількістю землетрусів утримують Японія та Чілі: понад 1000 в рік, або 3 на день.

Серед усіх стихійних лих, за даними ЮНЕСКО, землетруси займають перше місце в світі за заподіяною економічною шкодою і кількістю загиблих.

Ті місця, в яких стикаються між собою тектонічні плити (з них складається земна кора), є сейсмічно небезпечними зонами, тобто рух плит уздовж їхніх границь супроводжується землетрусами. Землетруси з особливо важкими наслідками відбуваються там, де дві тектонічні плити не просто труться одна об одну, а зіштовхуються. Це причина найбільш руйнівних землетрусів. Вчені геофізики виділили два головних сейсмопояси: Середземноморський, що охоплює південь Євразії від Португалії до Малайського архіпелагу, та Тихоокеанський, що оперезує береги Тихого океану. Вони включають молоді гірські пояси: Альпи, Апенніни, Карпати, Кавказ, Гімалаї, Крим, Кордильєри, Анди, а також рухомі зони підводних океанів, материків.

Коливання земної кори передається сейсмічними хвилями. Найсильніші вони в гіпоцентрі. З віддаленням від нього хвилі слабшають.

Для реєстрації землетрусів зроблено дві шкали. До 30-х років XX ст. сила землетрусу вимірювалась спричиненими збитками - за так званою шкалою Меркаллі. Зараз для визначення сили землетрусу користуються більш досконалим засобом. Ідею подав 1935 р. американський сейсмолог Ч.Ріхтер. Він запропонував визначати силу землетрусу за 12-бальною шкалою. Нульова позначка на сейсмографі означає абсолютний спокій ґрунту, один бал вказує на слабкий підземний поштовх, кожний наступний бал позначає поштовх в 10 разів сильніший за попередній. Так, 9-бальний землетрус в 10 разів сильніший за 8-бальний, в 100 разів перевищує 7-бальний і, нарешті, в 100 мільйонів разів сильніший за коливання земної кори силою один бал (табл. 4.1).

В європейських країнах для визначення інтенсивності землетрусів використовується 12-бальна шкала MSK-64. Умовно землетруси за цією шкалою поділяються на:

* слабкі - 1-3 бали;

* помірні - 4 бали;

* достатньо сильні - 5 балів;

* дуже сильні - 7 балів;

* руйнуючі - 8 балів;

* спустошуючі - 9 балів;

* знищуючі - 10 балів;

* катастрофічні - 11 балів;

* дуже катастрофічні - 12 балів.

1.2 Основні характеристики землетрусів

Основними характеристиками землетрусів є:

1. глибина осередка,

2. магнітуда,

3. інтенсивність енергії на поверхні землі.

Глибина осередка землетрусу зазвичай перебуває в межах від 10 до 30 км, в деяких випадках вона може бути значно більша. Магнітуда характеризує загальну енергію землетрусу і є логарифмом максимальної амплітуди зміщення ґрунту в мікронах, яка вимірюється за сейсмограмою на відстані 100 км від епіцентру. Магнітуда за Ріхтером вимірюється від 0 до 9 (найсильніший землетрус). Інтенсивність - це показник наслідків землетрусів, який характеризує розмір збитків, кількість жертв та характер сприйняття людьми психогенного впливу; це міра величини стану ґрунту.

Визначається вона ступенем зруйнувань будинків, споруд, характером зміни земної поверхні. Підземні поштовхи, удари і коливання поверхні землі, звичайно, охоплюють великі території. При сильних землетрусах порушується цілісність ґрунту, руйнуються будинки і споруди (мости, шляхи), виходять з ладу комунально-енергетичні мережі (водопровідні каналізація, газ, електрика, опалення). На Земній кулі щороку виникає понад 100 землетрусів, які призводять до різних руйнувань і загибелі людей. Виникають землетруси несподівано, і хоча головний поштовх продовжується кілька секунд, його наслідки є трагічними. Землетруси бувають тектонічні, вулканічні, обвальні та інші. Моретруси і землетруси можуть виникати також внаслідок падіння метеоритів або зіткнення нашої планети з іншими космічними тілами. Землетруси переважно бувають у вигляді серії поштовхів, головний з яких має найбільшу магнітуду. Сила, число та тривалість поштовхів суто індивідуальні для кожного землетрусу. Тривалість поштовхів переважно досягає декількох секунд.

Помітний струс поверхні землі від головного поштовху триває від 30 до 60 с, або навіть до 3-4 хв. Більш слабкі поштовхи можуть тривати з інтервалами в декілька діб, тижнів, місяців та навіть років.

На сьогодні відсутні надійні методи прогнозування землетрусів та їх наслідків. Однак за зміною характерних властивостей ґрунту, незвичайною поведінкою живих організмів перед землетрусом ученим досить часто вдається складати прогнози. Провісниками землетрусів є:

1. швидке зростання частоти слабких поштовхів (форшоків);

2. деформація земної кори, яка визначається спостереженнями з супутників або зйомкою на поверхні землі за допомогою лазерних джерел світла; 3. зміна відношення швидкостей розповсюдження поздовжніх і поперечних хвиль напередодні землетрусу;

4. зміна рівня ґрунтових вод у свердловинах;

5. вміст радону в воді тощо.

1.3 Характер виникнення землетрусів

За характером процесів у вогнищах землетрусів виділяють кілька типів землетрусів, основними з яких є тектонічні, вулканічні й техногенні.

Тектонічні землетруси виникають унаслідок раптового зняття напруження, наприклад при переміщеннях уздовж розламу в земній корі. Іноді глибинні розлами виходять на поверхню Під час катастрофічного землетрусу в Сан-Франциско 18 квітня 1906 р. загальна довжина поверхневих розривів у зоні розламу Сан-Андреас склала більше 430 км. максимальний горизонтальний зсув - 6 м. Максимальна зареєстрована величина сейсмогенних зсувів уздовж розламу 15 м.

Техногенні землетруси можуть бути викликані підземними ядерними випробуваннями, заповненням водоймищ, видобутком нафти й газу методом нагнітання рідини у свердловини, підривними роботами при видобутку корисних копалин тощо. Менш сильні землетруси відбуваються при обвалі склепінь печер або гірських копалень. Вулканічні землетруси виникають унаслідок різких переміщень магматичного розплаву в надрах Землі або в результаті виникнення розривів під впливом цих переміщень.

Найчастіше бувають тектонічні землетруси. Особливістю цього стихійного лиха є те, що руйнуються будівлі і споруди, виникають гірські обвали, лавини, інколи запруджуються річки. Так, наприклад, 6 жовтня 1948 року о 1 год. 12 хв. землетрус в Ашгабаді (Туркменія) силою до 10 балів призвів до загибелі 100 тисяч людей (із 130 тис. жителів, які проживали в Ашгабаді). Уціліло лише декілька будинків.

Найпотужніші землетруси 21 століття:

1.Землетрус в Індійському океані. 26 грудня 2004 в Індійському океані стався землетрус магнітудою 9,3 бали. Цунамі, викликане найпотужнішим за останні десятиліття землетрусом, обрушилося на узбережжя Індії, Шрі-Ланки, Індонезії, Малайзії, Таїланду, Сомалі, Кенії. Загальна кількість загиблих

2. Китайський землетрус. 12 травня 2008 землетрус магнітудою 7,8 балів за шкалою Ріхтера стався в провінції Сичуань, Китай. Епіцентр знаходився в 92 км на північний захід від адміністративного центру провінції, міста Ченду. Новий сильний землетрус магнітудою 5,8 стався 13 травня. Загальна кількість загиблих склала понад 69 тис. чоловік, поранення отримали понад 370 тис. Більш ніж 17 тис. людей зникли безвісти

3. Землетрус на Гаїті. 12 січня 2010 на Гаїті стався землетрус магнітудою 7,1 балів за шкалою Ріхтера. Тоді загинуло 220 тис. осіб, 300 тис. отримали поранення, 1,1 млн людей позбулися житла.

4. Землетрус в Японії. 11 березня 2011 в Японії сталося понад 20 великих землетрусів 21-го століття, найсильніший магнітудою до 8,9 бала за шкалою Ріхтера. У Токіо хиталися будівлі, обрушилася велика магістраль. Цунамі заввишки 10 м дійшло до острова Хонсю, а шестиметрове вдарило по острову Хоккайдо. Катаклізм призвів до зміщення осі обертання Землі майже на десять сантиметрів. Офіційне число загиблих в 12 префектурах Японії становить 15 870 осіб, 2846 осіб вважаються зниклими безвісти в 6 префектурах, 6110 поранені в 20 префектурах. Повністю або частково зруйновані 3400 будинків. 5. Філіппінський землетрус. 31 серпня 2012 в центральній частині філіппінського архіпелагу стався великий землетрус магнітудою 7,6 бала, що призвело до значних руйнувань доріг і мостів. Жителі острова Самар поспішили сховатися на піднесеній місцевості, боячись можливого виникнення цунамі. Епіцентр землетрусу знаходився в 146 км від острова. Осередок підземних поштовхів залягав на глибині 32 км. На щастя, сильний землетрус не спровокував цунамі.

1.4 Рекомендації правил поведінки в умовах небезпеки землетрусу

1. При землетрусі ґрунт відчутно коливається відносно недовгий час - тільки декілька секунд, найдовше - хвилину при дуже сильному землетрусі. Ці коливання неприємні, можуть викликати переляк. Тому дуже важливо зберігати спокій. Якщо відчувається здригання ґрунту чи будинку, слід реагувати негайно, пам'ятаючи, що найбільш небезпечні є предмети, які падають.

2. Перебуваючи у приміщенні, слід негайно зайняти безпечне місце. Це отвори капітальних внутрішніх стін (наприклад, відчинити двері з квартири), кути, утворені ними. Можна заховатися під балками каркасу, під несучими колонами, біля внутрішньої капітальної стіни, під ліжком чи столом. Слід пам'ятати, що найчастіше завалюються зовнішні стіни будинків. Необхідно триматися подалі від вікон та важких предметів, які можуть перекинутися чи зрушити з місця.

3. Не слід вибігати з будинку, оскільки уламки, які падають уздовж стін, є серйозною небезпекою. Безпечніше перечекати поштовх там, де він вас застав, і, лише дочекавшись його закінчення, перейти у безпечне місце.

4.Перебуваючи всередині багатоповерхового будинку, не поспішайте до ліфтів чи сходів. Сходові прольоти та ліфти часто обвалюються під час землетрусу.

5. Після припинення поштовхів потрібно терміново вийти на вулицю, відійти від будівель на відкрите місце, щоб уникнути ударів уламків, які падають.

6. Перебуваючи в автомобілі, що рухається, слід повільно загальмувати подалі від високих будинків, мостів чи естакад. Необхідно залишатись в машині до припинення поштовхів.

7. Опинившись в завалі, слід спокійно оцінити становище, надати собі першу допомогу, якщо вона потрібна. Необхідно надати допомогу тим, хто її потребує. Важливо подбати про встановлення зв'язку з тими, хто перебуває зовні завалу (голосом, стуком). Людина може зберігати життєздатність (без води і їжі) понад два тижні.

2. Цунамі - як наслідок землетрусу

Кожен рік у світі стається більше 57 тисяч землетрусів. Надпотужні та потужні землетруси сейсмографи фіксують по всьому світу, незалежно від географії стихії. Решта землетрусів вважаються слабкими або невідчутними на поверхні і практично не завдають ніякої шкоди.

Крім наземних землетрусів бувають ще й підводні, океанічні. Наслідком таких землетрусів є дуже потужні цунамі. (1-6 балів)

Цунамі -- хвилі, довжиною більше 500 м, які утворюються в морі чи в океані зазвичай внаслідок землетрусів (або падіння астероїду тощо) й охоплюють усю товщу води. На глибокій воді цунамі поширюється зі швидкістю кількасот кілометрів на годину й зазнає незначних втрат енергії.

Головна відмінність цунамі від інших видів хвиль на воді полягає в тому, що рухається вся товща води, а не лише приповерховий шар. У морі, на великій глибині цунамі не становлять загрози для судноплавства, їх можна навіть не помітити. Однак біля берега, коли глибина поступово зменшується, цунамі уповільнюється, а висота хвилі зростає, вона перетворюється на рухому стіну води. Під час виходу на мілину біля берега її висота може сягнути десятків метрів. Крім того, хвиля, що йде під кутом до берега, уповільнюється нерівномірно і має тенденцію розвертатися до берега.

Причини цунамі. Причиною більшості цунамі є підводний землетрус, під час якого відбувається зсув (підйом чи опускання) ділянки морського дна. Зазвичай виникає від трьох до п'яти хвиль, друга або третя найсильніші. Саме таке цунамі виникло під час землетрусу в Індонезії 2004 і саме воно спричинило більшу частину його жертв і руйнувань.

Крім того, причиною цунамі може бути зсув (обвал) великої кількості ґрунту, гірських порід безпосередньо в океан.

Вулканічні виверження створюють близько 5 % всіх цунамі. Великі підводні виверження створюють такий же еффект, як і землетруси. А під час потужних вулканічних вибухів довгі хвилі утворюються, коли вода заповнює кальдери (порожнини, що залишилися від вивергнутого матеріалу). Різкі зміни повітряного тиску або швидкі пересування аномалій атмосферного тиску можуть викликати метеоцунамі.

Цунамі можуть виникнути також від потужних підводних або надводних вибухів, але вони здебільшого мають локальний характер. Щоб викликати справжне океанське цунамі потужності наявної ядерної або термоядерної зброї не достатньо. Хоча одночасний вибух кількох потужних водневих бомб, розташованих уздовж деякої лінії на дні океану теоретично може викликати цунамі. Проте випробування ядерної зброї заборонено міжнародними договорами.

Падіння досить значного метеориту (астероїду або комети) також може призвести до цунамі. А оскільки кінетична енергія такого тіла (через його швидкість) може перевищувати енергію, що вивільняється під час найпотужніших землетрусів, то падіння на поверхню океану може призвести до велетенського цунамі, що біля берегів матиме висоту понад 100 м.

В Україні сейсмічно небезпечними районами є Карпати та гірський Крим. У минулому тут відбувалися руйнівні землетруси силою 6-8 балів (наприклад, я руйнівні землетруси силою 6-8 балів (наприклад, Ялтинський землетрус 1927 p.). Центральні райони України належать до сейсмічно спокійних, хоча й тут інколи реєструються підземні поштовхи, що докочуються з районів Карпат і гір Вранча (Румунія). Так, 1977 р. під час землетрусу у східній частині Карпат (епіцентр знаходився в Румунії), сейсмічні хвилі досягли Львова, Рівного, Києва і навіть Москви.

3. Вулкани і вулканізм

Магматичні процеси, які відбуваються на поверхні Землі, називають ефузивними, або вулканізмом. Магма, виливаючись на поверхню Землі за умов пониження тисків, звільняється від розчинених у ній газоподібних продуктів і перетворюється на лаву.

Вулкани (від імені давньоримського бога вогню Вулкана) - це конусоподібні підвищення на земній поверхні з отвором (кратером), які постійно або час від часу викидають гарячі гази, пару, уламки гірських порід і виливають лаву.

Вулкани поділяються на діючі, через які періодично відбувається виверження, та згаслі, про діяльність яких не збереглося ніяких історичних відомостей. Такий відлік є умовним, бо відомо багато вулканів, які довгий час вважались згаслими, але раптово відновлювали свою діяльність (наприклад, Везувій).

Так згаслим вважався вулкан Везувій в Італії. Люди густо селилися на його розлогих схилах, укритих родючою застиглою лавою. Але в 79 р. Везувій несподівано «прокинувся» й залив потоками лави декілька міст та сіл. За короткий час загинули міста Помпеї, Геркуланум, Стабія, перетворившись на купи руїн.

Здебільшого вулкани мають вигляд конусоподібної гори, що утворилась з продуктів їхнього виверження. Всередині вулкану проходить вертикальний канал, верхня частина якого називається жерлом. По цьому каналу з глибин Землі підіймається лава та інші продукти виверження. Отвір каналу міститься на вершині гори, має лійко- або чашоподібну форму і називається кратером (від грецького - "чаша").

Під час виверження вулканів на земну поверхню надходять рідкі, тверді і газуваті речовини. До рідких продуктів виверження належить лава. Лава - це магма, яка піднялась на поверхню землі і з якої виділилась частина газів. Температура її під час виверження сягає 800-1200 ⁰С. Пересічна швидкість пересування лави 1-2 м/сек., в окремих випадках - 8 м/сек.

Тверді продукти виверження утворюються у результаті розбризкування і застигання в повітрі лави, розпушування і викидання застиглої лави попередніх вивержень. Серед твердих продуктів виверження за розмірами розрізняють: вулканічний попіл, вулканічний пісок, вулканічні камінці - лапілі та вулканічні бомби (інколи у декілька тонн вагою). Вулканічні бомби - шматки застиглої лави, що викидаються під час виверження вулканів у рідкому або пластинчастому стані, які набули кулястої чи ін. форм. Їхні розміри коливаються в межах від декількох см до 5-7 м.

Залежно від характеру виверження всі діючі вулкани поділяють на кілька типів: гавайський, стромболійський, везувіанський, пелійський та кракатаутський.

У вулканів гавайського типу (Мауна-Лоа та Кілаеуа) лава спокійно піднімається у кратер і заповнює його, утворюючи ніби озеро. Час від часу вона переповнює кратер і спокійно стікає по схилах.

Для стромболійського типу (Стромболі та деякі сопки Камчатки) характерні ритмічні, некатастрофічні виверження, під час яких виділяється багато попелу, лапілів, вулканічних бомб. Лава спокійно виливається з кратера по схилах. Виверження вулканів везувіанського типу супроводиться виділенням великої кількості газів, попелу, бомб, лапілів, які силою вибуху підіймаються на велику висоту, та виливанням в'язкої кислої магми. Пелійський тип (Мон-Пеле) відзначається наявністю дуже густої лави, яка утворює в жерлі ніби пробку. Під напором газів лава витискується з жерла у вигляді вогненного шпиля. Розжарені гази, наче хмара, скочуються по схилу вулкана.

Для кракатаутського типу вулканів (Кракатау, Бандай) характерні величезної сили вибухи, які часто повністю руйнують конус вулкану. Лава з вулкану кракатаутського типу не виділяється. Виверження вулкану іноді відбувається не через кратер, розташований на вершині гори, а через тріщини, що прорізують схили вулкану. Ці тріщини-кратери називаються паразитичними.

Найбільшим вулканічним вибухом вважають вибух вулкана Кракатау в 1885 р. на одному з маленьких острівців в Індонезії, розташованому між Суматрою та Явою. Унаслідок вибуху дві третини острова зникли на дні моря. Було зруйновано понад 300 невеликих міст і поселень, розташованих у радіусі 150 км від острова, загинуло 37 тис. осіб.

На земній поверхні нараховується понад 640 діючих вулканів, частина з яких - на дні морів та океанів. Найвідоміші діючі вулкани - Етна, Ключевська Сопка, Фудзіяма, Везувій, Кракатау.

Найактивніший вулкан планети - це вулкан Ісалько в Сальвадорі. Його висота - 1885 м. Уже протягом 200 років під час свого відкриття він діє майже безупинно: виверження повторюються через кожні 2-10 хв. При цьому на висоту 300 м і більше викидається стовп пари, каменів, пилу та із кратера виливається лава.

Найвищий сплячий вулкан нашої планети - Льюльяйльяко в Південній Америці, на кордоні Чилі й Аргентини. Його висота 6723 м. Зараз вулкан вкритий снігом і не виявляє жодних ознак діяльності. Уже понад 100 років він навіть не димить.

Вулкани на земній кулі розміщені нерівномірно. Вони, як і землетруси, виникають на межах літосферних плит внаслідок руху земної кори. Більша частина діючих вулканів розташована на узбережжі Тихого океану. Ці райони дістали назву Тихоокеанського сейсмічного поясу. Тут зосереджено 2/3 всіх наземних діючих вулканів. Багато згаслих вулканів у Середземноморському сейсмічному поясі. В Атлантичному поясі, крім наземних, є підводні вулкани.

Вулканічні виверження навіть сьогодні призводять до загибелі людей, руйнування поселень. З іншого боку дозволяють вченим зрозуміти таємниці внутрішньої будови Землі, утворення багатьох корисних копалин. Найбільшу користь від вулканів змогли сьогодні отримати жителі Ісландії. Вони використовують його тепло для обігріву будинків та оранжерей, де, незважаючи на суворий північний клімат, вирощують усілякі овочі й навіть південні плоди.

4. Гейзери

землетрус вулканізм цунамі гейзер

В регіонах інтенсивної сучасної або нещодавно завершеної вулканічної діяльності часто зустрічаються джерела, які під високим тиском пари періодично викидають на поверхню Землі фонтани гарячої води і безпосередньо пар. Це так звані гейзери. Існують і гарячі джерела, що характеризуються повільним витіканням води з тріщин у земній корі.

Загальноприйнятою вважається гіпотеза про механізм виникнення гейзерів. Вода, що просочилася в канал з пластів гірських порід, в нижніх його відділах нагрівається і закипає з утворенням пари, який і викидає воду назовні.

Багата гарячими джерелами і гейзерами Ісландія, де їх налічується близько 700. Назва "гейзер" походить від ісландського слова «хлинути, фонтанувати». На території Росії гейзери є на Камчатці, особливою популярністю користується Долина гейзерів. Також відомі ці явища в Північній і Південній Америці, Японії, Новій Зеландії, Китаї.

Зовнішній вигляд гейзерів різноманітний. Вони можуть виглядати як невеликі усічені конуси із крутими схилами, як невисокі пологі куполи, як дрібні чашоподібні канави, як ями неправильної форми, тощо. В їхніх стінках або дні є вихідні отвори щілиноподібних або трубчастих каналів.

В Україні є власні гейзери. Спостерігати це диво природи можна на Оконському озері. Ця унікальна водойма ніколи не замерзає, оскльки у його центрі постійно б'ють два потужних джерела. Вода в озері протягом року має постійну температуру +8. Джерела фонтанують під великим тиском і дають більше 200 літрів в секунду кришталево чистої води.

Функціонування гейзерів відрізняється наявністю періодів спокою, заповнення улоговини водою, фонтанування суміші пари і води, завершення викиду пари й знову переходу в стадію спокою. Гейзери ділять на дві групи: регулярні та нерегулярні. У тих джерел, які відносяться до першої групи, тривалість циклу і його окремих періодів відносно постійна, у нерегулярних гейзерів мінлива. У різних гейзерів стадії можуть тривати хвилини, десятки хвилин, а тривалість періодів спокою може становити від декількох хвилин до декількох днів. Діяльність гейзерів не тривала, що пов'язано з декількома факторами, зокрема, зменшенням течії підземних вод біля каналів, зниженням теплового потоку, ін.

Гейзери фонтанують, вивергаючи воду на велику висоту. Наприклад, гейзер Велетень на Камчатці з періодичністю в 5-6 годин викидає струмінь води діаметром 3 м і висотою до 50 м. А на території Північної Америки гейзер «Старий служака» кожну годину піднімає водний стовп на висоту 80м.

Вода, що викидається гейзерами на земну поверхню, чиста, слабо мінералізована, з підвищеним вмістом кремнезему. Така порода, як гейзерит, близька за структурою до опалу, формується біля виходу каналу гейзера саме з кремнезему. Хімічний склад води хлоридно-натрієвий або хлоридно-гідрокарбонатно-натрієвий. Вода, що викидається гейзерами, атмосферного походження, з домішкою конденсату вологи магми.

5. Підземні пожежі

Підземні пожежі - тип природних пожеж, що виникають за рахунок самозаймання або внаслідок лісових пожежі, а також під впливом людського фактора на болоті, на якому присутній осушений шар торфу.

Такі пожежі типові для місць, в яких характерні великі торф'яні поклади потужністю до 5-7 м, а глибина проникнення вогню досягає 3 м і більше. Швидкість підземних пожеж, як правило, може досягати кількох сотень метрів на добу. Відмінною особливістю торф'яної пожежі на штучно осушених болотах є можливість їх самовільного займання при досить сильному перегріві поверхні. Крім того, тривалість горіння може досягати місяці і роки. Природні опади на динаміку розвитку пожежі впливають лише на початковій стадії пожежі або при малій потужності торфу. Якщо ж вогонь проник всередину торф'яного горизонту, його поширення обмежується тільки вологістю нижніх і верхніх шарів органічної речовини.

Географія торф'яних пожежі не велика - на лісових землях, луках і в степах. Однак, з огляду на обсяги викидів вуглецю та інших речовин, вони несуть в собі не меншу загрозу. Внаслідок водоутримуючих особливостей торфу зволоження палаючого вогнища ззовні становить великі труднощі, внаслідок чого гасіння таких пожеж вимагає величезної кількості води.

Для гасіння підземних пожеж неможливо застосовувати традиційні методи, в зв'язку з цим наслідки від пожежі пов'язані зі значними економічними втратами і часто призводять до людських жертв. Так, в 1972 р в московській області при гасінні підземних пожеж були випадки, коли в палаючу товщу торфу провалювалися пожежні машини і гинули люди, залучені до гасіння.

Одним з найбільш ефективних засобів для гасіння підземної пожежі є обкопування осередку канавами шириною близько 1 м і глибиною до мінерального шару або до насиченого водою шару торфу. Крім підземних пожеж у вигляді горіння торфу існують пожежі внаслідок горіння вугілля, горючих сланців, лігніну. Горіння вугілля. Такі підземні пожежі можуть тривати тривалі періоди часу (місяці або роки, в окремих випадках - до декількох тисяч років - Фанські гори), поки не скінчиться тліючий пласт. Вони можуть поширюватися на значні площі по шахтним виробкам і тріщинах в масиві гірських порід. Оскільки пожежі підземні, їх надзвичайно важко погасити, що, не в останню чергу, пов'язано з труднощами або неможливістю доступу до вогнища горіння. Частина загорянь вугільних пластів - природні явища. Деяке вугілля може самозайматися при температурах нижче 100 °C при певній вологості і розмірах пластів. Лісові пожежі (викликані блискавкою або інші) можуть підпалювати вугілля, що залягає близько від поверхні, і тління може поширюватися через пласти, створюючи умови для займання глибших шарів. Сучасні гірські розробки відкривають тліючі пласти вугілля повітрю, відновлюючи горіння.

Підземні пожежі можуть починатися в результаті аварії, викликаної вибухом газу. Деякі підземні пожежі починаються внаслідок підривання нелегальних гірських розробок.

Горіння горючих сланців. Також існує явище ендогенного горіння горючих сланців. Виникає внаслідок того що, до сланців, які знаходяться під землею фактично без доступу повітря до вироблення, потім поступає кисень. Через деякий час тепла, що виділяється при окисленні сланців, вистачає на те, щоб виникло загоряння.

Горіння лігніну. Існує велика кількість полігонів з похованнями лігніну, так як він є відходом целюлозно-паперових комбінатів, гідролізних заводів. Підземні пожежі лігніну становлять особливу небезпеку. При горінні лігніну виділяються сірчистий ангідрид, окис азоту та безліч інших шкідливих речовин. Для гасіння лігніну шлами (відходи ТЕЦ) розпорошуються на полігоні за допомогою гідропульпи і проникають в поверхневий шар лігніну на глибину до 30 см. Завдяки мінеральній складовій вони перешкоджають виникненню загорянь.

Висновок

Землетрус - короткотривалі, раптові струси земної кори, викликані перемінним переміщенням мас гірських порід у надрах Землі, чому сприяє порушення розтяжності осередка гірських порід і виникнення сейсмічних хвиль; під час сильних землетрусів, на поверхні Землі часто виникають щілини, скиди, зсуви, цунамі; часом землетруси спричинюють великі руйнування Основними характеристиками землетрусів є:

1. глибина осередка,

2. магнітуда,

3. інтенсивність енергії на поверхні землі.

За характером процесів у вогнищах землетрусів виділяють кілька типів землетрусів, основними з яких є тектонічні, вулканічні й техногенні.

Цунамі -- хвилі, довжиною більше 500 м, які утворюються в морі чи в океані зазвичай внаслідок землетрусів (або падіння астероїду тощо) й охоплюють усю товщу води. На глибокій воді цунамі поширюється зі швидкістю кількасот кілометрів на годину й зазнає незначних втрат енергії.

Магматичні процеси, які відбуваються на поверхні Землі, називають ефузивними, або вулканізмом.

Вулкани (від імені давньоримського бога вогню Вулкана) - це конусоподібні підвищення на земній поверхні з отвором (кратером), які постійно або час від часу викидають гарячі гази, пару, уламки гірських порід і виливають лаву. В регіонах інтенсивної сучасної або нещодавно завершеної вулканічної діяльності часто зустрічаються джерела, які під високим тиском пари періодично викидають на поверхню Землі фонтани гарячої води і безпосередньо пар. Це так звані гейзери. Підземні пожежі - тип природних пожеж, що виникають за рахунок самозаймання або внаслідок лісових пожежі, а також під впливом людського фактора на болоті, на якому присутній осушений шар торфу.

Список використаної літератури

1. Дмітрієв Ю.Д. Охорона навколишнього середовища. - К.: Вища школа, 1997. - 189с.

2. Завіруха Н.М. Безпека життєдіяльності. - К., 1999.

3. Єлін Ю.Я., Зерова М.Я. Україна: екологічний аспект. - К.: Просвіта, 1995. - 217с.

4. Надзвичайні ситуації: Коротка характеристика і класифікація: Навч.. посібник / Прим. авт. посібники О.П. Зайцев. - 2-ге вид.,випр. і доп. - М.:Журн."Воен. знання", 2000.

Размещено на Allbest.ru